Серія «Моя Україна»:«Українське козацтво»

«Традиції та звичаї українців» «Замки та фортеці України» «Найцікавіші місця України»

Видавництво «Торсінг» висловлює подяку за допомогу у створенні цього видання:

колективу літературно-меморіального музею Лесі Українки (м. Новоград-Волинський)',

Орді Костянтину (м. Харків)]Сідоренко Марині (м. Суми)',

Пустинніковій Ірині (м. Кам’янець-Подільський);Кошубі Юлії (м. Тернопіль)

Рецензент:Сергій Валентинович Гусак

Книгу відскановано спеціально для сайту и/и/и/. Нигіот. сот У разі розміщення на інших ресурсах,просимо вказувати першоджерело. Після прочитання, будь ласка, придбайте її ліцензійний варіант - підтримайте вітчизняних видавців!

оцифровано

і 4 и і Ч о и і

© О. В. Сердюк, 2008© В. Є. Христенко, дизайн серії, обкладинка, 2008 © О. І. Дябіна, ілюстрації, 2008 © ФОП Сердюк І. А., макет, 2008 © ФОП Шапіро М. В., 2008

Україна — найбільша країна в Європі. Вона має славетну історію та унікальні культурні традиції. Багато пам’яток, які нагадують нам про минуле нашої Батьківщини, збереглося на українських теренах. Багато з них зникло, залишивши свій слід в історії або культурі.

Неперевершена природа України завжди приваб­лювала до себе людей. Мандрівники Середньовіччя часто згадували в своїх книгах широкі українські сте­пи, високі гори та величні річки.

Ця книжка розповість про найцікавіші куточки нашої країни. Гортаючи сторінки видання, ви здійсните захоплюючу подорож по знайомих та менш відомих м ісцях України. Ви побуваєте у середньовічних замках Західної України, помандруєте степами Дон­басу, відвідаєте славетний острів Хортиця на Дніпрі. Прочитав книгу, ви ознайомитесь з величними дав­ньогрецькими містами, місцями козацької слави та славетних подій, які творили долю нашої країни.

З цієї книжки ви дізнаєтесь про перший в світі пам’ятник мамонтові, про найвищу українську рату­шу, про терикони в степах, а також про багато інших фактів, подій та пам’яток, якими уславлена наша Батьківщина.

Центральна Україна................................................7

Волинь............................................................ 15

Галичина..................................................................23

П оділля....................................................................31

Буковина................................................................. 39

Закарпаття.............................................................. 45

Полісся.................................................................... 53

Слобожанщина.......................................................61

Донбас......................................................................69

Запоріжжя...............................................................75

К рим .........................................................................81

Південна Україна..................................................87

Додатки.....................................................................94

Київ — столиця України і одне з найдав­ніших і найславетніших міст нашої Батьків­щини. За легендою, Київ заснували три брати: Кий, ІТТетс та Хорив і їх сестра Либідь. У V ст. це було поселення на правому боці Дніпра, яке назвали на честь старшого брата Кия.

З 882 р. Київ стає столицею величезної і могутньої, найбільш ої в Є вропі держави, Київської Русі.

Великі князі Київські Володимир Великий та Ярослав Мудрий багато зробили для розвитку Києва. Німецький єпископ Титмар у своїй праці «Хроніки» (1012) зазначає, що за княж іння Володимира Київ був містом з 400 церквами, 8 ринками, а його населення становило понад

50 тисяч мешканців. (Для порівняння: Лондон досяг таких розмірів лише через сто років.)

За часів Ярослава Мудрого в Києві звели Києво- Печерську лавру і величну Софію Київську. Ярослав Мудрий заснував у Києві першу на Русі бібліотеку.

У 1240 р. місто спустошили і знищили монголо- татари хана Батия.

М онголо-татари контролю вали Київські землі до 1362 р., поки не були відкинуті на схід литовськими дружинами.

КИЇВ

ЯрощщЩЩ

Володимирський собор

ШїВіЗ

Київ потрапив під владу Великого князівства Литовського, яке в 1569 р. об’єдналося з Поль­ським королівством в Річ Посполиту.

У XV ст. місто здобуло Магдебурзьке право. Почали відроджуватися ремесла, торгівля, освіта. Після 1654 р. місто відійшло до складу Мос­ковської держави. А у 1797 р. була утворена Київська губернія.

22 січня 1918 р. в Києві була проголошена незалежність Української Народної Республіки, її президентом став відомий історик та громад­ський діяч М ихайло Грушевський. За часів революції та громадянської війни влада постійно мінялася. На зміну У Н Р прийшов гетьманат Скоропадського, а на зміну останньому — Ди­ректорія на чолі з С. Петлюрою та В. Винничен- ком. У 1920 р. Київ захопили війська Червоної Армії і встановили тут радянську владу.

У 1991 р. Київ стає столицею незалежної України.

Золоті ворота після реставрації

Церква Богородиці Пирогощі

ПшІЦттлт« Ш :'

ПЕРЕЯСЛАВМісто відоме з IX ст. Воно згадується в договорі між Візан­

тією та київським князем Олегом. У другій половині X ст. Володимир Великий збудував Переяславську фортецю для захисту південних кордонів Русі від набігів кочовиків. З XII ст. місто стає столицею Переяславського князівства і відіграє важливу роль у захисті Русі від печенігів та половців. У різні часи князювали в Переяславі Володимир Мономах та Юрій Довгорукий.

У 1239 р. місто було зруйновано монголо-татарською ордою і відродилося майже через 200 років. З 1362 р. землі Переяс­лавщини увійшли до Великого князівства Литовського.

У 1654 р. в Переяславі відбулася значна історична подія. На козацькій Раді, зібраній Богданом Хмельницьким, було прийняте рішення створити союз з Московським царством. Ця подія увійшла в історію як Переяславська рада.

Нині місто називається Переяслав-Хмельницький. У ньо­му чимало музеїв — близько 20. За це його називаю ть містом-музеєм.

Переяславська рада

ЛУБНИМ істо Лубни протягом своєї історії

часто опинялося в епіцентрі військових подій. У травні 1596 р. під Лубнами поль­ські війська розбили повстанське військо Северина Наливайка.

Місто зажило слави як козацьке, бо з 1648 по 1781 р. воно було центром Л у­бенського козацького полка.

У 1901 р. через Лубни проклали заліз­ничну гілку. Ця подія поклала початок розвитку міста як важливого транспортно­го залізничного та автомобільного вузла, яким Лубни залишаються й сьогодні.

БІЛА ЦЕРКВАМісто Біла Церква заснував князь Ярослав Мудрий у 1032 р., і згадується

воно в літописах як Юр’єв. У 1050 р. в місті звели велику єпископську церкву. Згодом вона дала місту нове ім’я.

Під час монголо-татарської навали Юр’єв, як і більшість міст цього регіону, був знищений військом хана Батия. Нове місто почало відроджуватися навколо руїн єпископської церкви і, можливо, тоді й дістало свою сучасну назву.

З 1363 р. місто перебуває під владою Великого князівства Л и­товського, а з 1569 р. — Речі Посполитої.

28 вересня 1651 р. після поразки військ Богдана Хмельни цького під Берестечком, у місті була підписана Білоцерківська мирна угода.

У 1733 р. землі в околицях міста переходять у володіння імператриці Анни Іоанівни. На них був мисливський парк.До парку завозили велику кількість диких тварин, одного разу навіть завезли тигрів. Нині на цьому місці розташ ований дендропарк «Олександрія», який був закладений у 1797 р.

За часів Радянського Союзу Біла Церква стала великим промисловим центром у регіоні.

Кафедральний храм у Білій Церкві

Корогва козацького Лубенського полку

та герб Лубен

ПОЛТАВАНа території сучасної Полтави майже 2,5 тис. років тому

жили племена скіфів-хліборобів. У XII ст. тут існувала при­кордонна фортеця Лтава, що входила до Переяславського князівства. Наприкінці XVI ст. територія Полтавщини пере­ходить до Речі Посполитої. На Полтавщині, ще до часів Хмель­ниччини, постійно спалахували повстання проти польської шляхти.

За часів Північної війни між Росією та Швецією на Полтав­щині точилися активні бойові дії. Вирішальна битва у війні

відбулася 27 червня 1709 р. під Полтавою. Шведська армія Карла XII та козацькі загони І. Мазепи, що пе­рейшли на бік шведів, зазнали нищівної поразки. Ця поразка мала дуже тяжкі наслідки для українського на­роду й поклала початок ліквідації Гетьманщини та авто­номії українських земель у складі Російської імперії.

Пам’ятник поблизу Полтави на згадку про Полтавську битву

ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИЙУ Полтаві, в сім’ї дрібного дворянина у 1769 р. народився

український письменник, поет, драматург і громадський діяч Іван Котляревський.

Свій життєвий шлях Котляревський починав як військо­вий. У 1812 р. він сформував на Полтавщині козацький полк і отримав чин майора. У 1817 р. він стає директором Пол­тавського театру, з цього часу долучається до громадської діяльності. Саме він сприяв викупленню з кріпацтва видат­ного актора М. Щепкіна.

Найвидатнішим твором Котляревського є поема «Енеї- да», створена на основі давньогрецьких сюжетів. Енеїда є першим українським твором, який був написаний народною мовою. І. П. Котляревський започаткував сучасну українську мову.

Стела на честь Прилук

Спасо-Преображенський собор, 1705—1720 рр.

Пам’ятникСОКИРИНЦІ О. Вересаю

Сокиринці — це родове помістя, яке було жаловане Гнату Ґалаґану у 1716 р. Рід Ґалаґанів відомий своєю громадською та меценатською діяльністю. Один із представників роду Григорій Павлович Ґалаґан написав кілька праць із української етнографії.

У селі зберігся палац Ґалаґанів і пам’ятка садово-паркового мистецтва — Англійський ландшафтний парк, один із найкра­сивіших в Україні.

У Сокиринцях знаходиться могила та пам’ятник видатному українському кобзарю Остапу Вересаю (1803-1890 рр.).

ПРИЛУКИЗа часів Київської Русі в Прилуках була потужна фортеця

для захисту кордонів держави від набігів печенігів та половців. У 1239 р. місто було знищено монголо-татарами. У 1590 р. Прилуки були подаровані князям Виш­невеньким. У 1648 р., на початку Виз­вольної війни українського народу, у місті розмістилася значна кількість козацького війська.

За часів СРСР під Прилуками місти­лася база авіаполка, на озброєнні якого були стратегічні бомбардувальники Ту-160, здатні нести ядерні заряди.

УМАНЬУ місті Умані, що в XVIII ст. належало польській родині

Потоцьких, розкинувся великий ландшафтний парк, най- відоміший і найкрасивіший в Україні. Парк заклав в 1796 р. магнат Станіслав Потоцький на честь своєї дружини-гре- чанки Софії. Згодом він був названий її ім’ям — Софіївка.

Першим архітектором Софіївського парку був відомий польський військовий інженер Людвіг Метцель. Парк в античному стилі зводили близько трьох років, і що­денно на його будівництві працювало близько 800 крі­паків. Площа парку становить майже два гектари. Тут створено штучні фонтани, водойми, водоспади, кам’яні скелі та гроти. Парк прикрашений скульптурами із

зображенням античних героїв, а на його території росте понад 100 видів дерев та кущів, серед яких є екзотичні види, привезені з далеких країн.

Тут любили відпочивати видатні люди, відвідува­ли парк монархи.

Красою і величчю Софіївського парку щорічно милуються десятки тисяч туристів.

Головний фонтан парку «Софіївка»

Мури Луцького замку

ЛУЦЬКМісто Луцьк — одне з найдавніших міст України.Воно існувало ще за часів Київської Русі й відігравало

значну роль у політичному та економічному житті Галицько- Волинського князівства.

У XIV ст. місто опинилося під владою Великого Князівства Литовського, а кня­зем Галицько-Волинського князівства став Любарт Гедимінович. Цими землями він управляв близько 40 років. На згадку про його правління в Луцьку й досі стоїть замок.

У XIV ст. Луцьк став південною рези­денцією правителів Великого Литовського князівства та столицею Галицько-Волин­ського князівства. З 1432 р. місту було надано Магдебурзьке право.

гтг

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВОМагдебурзьке право — це право місцевого самоврядування, яке

надавалося містам. Воно дуже позитивно впливало на подальший розвиток населеного пункту, бо після надання Магдебурзького права формувався уряд, який більш ефективно керував містом, ніж його власник, резиденція якого могла бути за десятки кіло­метрів від міста. Назва походить від німецького міста Магде­бурга, яке здобуло це право раніше за всі європейські міста.

КЛЕВАНЬУ невеличком у селищ і Р івненської

області Клевані й досі збереглися залишки одного з найдавніших замків у цих землях. Цей замок, побудований у 1495 р. князем Чарторийським, володарем цих земель, протягом тривалого часу виконував важ­ливі оборонні функції. Якийсь час Клевань навіть був прикордонним містом, тож мав неабияке військове значення в неспокійні часи середньовіччя.

Залишки Клеванського „ У 1654 р. місто здобуло Магде-замку — однієї бурзьке право.з найпотужніших споруд свого часу

БЕРЕСТЕЧКО18 червня 1651 р. під селищем Берестечко зійш лися

150-тисячна армія Речі Посполитої, включаючи 20 ти ­сяч німецьких рейтарів, і 100-тисячна визвольна армія Богдана Хмельницького, яку підтримували 50 тисяч татар. Битва тривала близько двох тижнів і через зраду татар, які викрали Хмельницького, закінчилася поразкою українського війська. Але й полякам ця битва до­рого коштувала. Тому обидві сторони призупинили воєнні дії й почали переговори, результатом яких стала Білоцерківська мирна угода.

' ,(*«• ні„ї,.

РІВНЕУперше про місто згадується 1282 р. в поль­

ських документах. Приблизно тоді ж Рівне переходить під владу литовських князів. Місто лежить на перехресті великих торговельних шляхів, тому воно завжди мало велике торго­вельне значення. У 1492 р. Рівному було надано Магдебурзьке право.

У 1919 р. в місті якийсь час працював уряд Української Народної Республіки.

Однією з найвидатніших пам’яток Рівного є Колона Божої Матері. Ця колона вважаєть­ся місцевою святинею й шанується і право­славними, і католиками. Н еподалік від Колони Божої М атері стоїть дерев’яна Успенська церква. Біля неї у XVIII ст. був ланцюг, до якого приковували злодіїв і беш­кетників, щоб вони прилюдно покаялися й вибачилися за свої вчинки.

Дерев ’яна Успенська церква у м. Рівне

Острозька Біблія, 1581 р.

Рівненський краєзнавчий музей

«'і'*&'**■ -,,,

.........Ч ! н Л ,.(<1 ' Л. Ї '!' „в

.. «Я • Ґ7_ , . !

І*.’,!п' їм»»/*.

г;.йг::3’-«я»#’ *

Г. Пї.

Місто виникло ще за часів Київської Русі. У XIV ст., коли ці землі перебували під владою Великого Князівства Литовського, право володіти містом здобули князі Острозькі. Один із правителів міста, князь К остян­

тин Острозький, не шкодуючи зусиль і коштів, побудував у своє­му маєтку друкарню, на чолі якої став вигнаний із Москви друкар Іван Федоров. У 1581 р. Іван Федоров видає знамениту О строзьку Біблію. Ця Б іблія відома тим, що стала першою Біблією, яка містила всі біблей­ські тексти, перекладені слов’ян­ською мовою.

7-г »■'««*•*. . ,и/л'

\ ■ ;"М' : ,і іт.9Ч»и*~* > м!&Шн **'««*» ■ ......

Чг*&шл... '< і і ̂ ' ■'<■; ммнкт • . •-.......,4іч*»*» ..»„ЛїГ" ....

"•ілл ,У * ‘ я '

ОСТРОГ

І

г

[

(

(

іІ

і{

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙНовоград-Волинський — давнє міс­

то, виникнення якого датується XIII ст. Спочатку воно називалося Звягель. Тут була фортеця, але поступово місто втратило своє воєнне значен­ня. У 1793 р., коли Волинь була приєднана до Російської імперії, місто дістало сучасну назву.

У 1823—1825 рр. Новоград-Волинсь­кий був одним із осередків декабрист ського руху.

Найцікавішим місцем Новограда- В олинського є садиба славетної родини Косачів, де народилася видатна українська поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Ко­

сач). Нині в приміщенні колишньої садиби разташовано літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Пам’ятник Лесі Українці в Новограді-Волинському

-

ЛЕСЯ УКРАЇНКА(Лариса Петрівна Косач)

Народилася в Новограді-Волинському 25 лютого 1871 р. Перший вірш Леся написала у дев’ять років. Перші свої

надруковані твори «Конвалія» і «Сафо» дівчинка підписала псевдонімом Леся Українка.

Леся Українка здобула блискучу освіту, вона володіла кількома мовами й відвіда­ла багато країн Європи.

Найвідомішим твором Лесі Українки є драма­тична поема «Лісова пісня», у якій яскраво зобра­жено життя українських селян, їх побут та вірування.

КОРЕЦЬМісто Корець виникло на по­

чатку XII ст. Перша згадка про нього з ’явилася в Іпатіївському літописі.

У XIV ст., коли ці землі відійшли до Великого князівства Литовсько­го, місто було передано у володіння князю Федору Острозькому, якийпобудував на місці старого городи-

у і -х -г -ут ту Свято-Троіиькиимонастирща дерев яну фортецю. У XVI ст.волинський воєвода Богуш Корецький наказав звести кам’яний мур. Це значно зміцнило обороноздатність фортеці. Коли

у XVIII ст. фортеця втратила своє оборонне значення, князь Юзеф Чарторийський, якому тоді належав Корець, перебудував замок на палац. Також він відкрив у місті порцеляновий завод, який став знаменитий своєю продукцією на всю Європу.

У 1620 р. в Корці був заснований францис­канський монастир. Після приєднання Волині до Російської Імперії монастир передається право­славній церкві і стає Свято-Троїцьким жіночим

монастирем. Тоді ж він зазнав значних перебудов.

На території монастиря міститься могила Ганни Андро, коханої російського поета О. С. Пушкіна. Ганні Андро поет присвятив багато віршів.

замку

ЖИТОМИРЗа давніми переказами, місто дістало свою назву

від імені радника київських князів Аскольда і Діра —Житомира. Легенда розповідає, що коли у 882 р. князем у Києві став Олег, Ж итомир відмовився служити новому князю і пішов зі своєю дружиною в деревлянську землю. На високій скелі біля берега р. Каменки він збудував у 884 р. дерев’яну фортецю, яку назвав своїм ім’ям.

У 1240 р. монголо-татарське військо хана Батия зруйнувало місто, але Житомир невдовзі відродився.Для захисту від численних ворогів було побудовано великий замок із п’ятьма баштами та трьома воро­тами, який, на жаль, дотепер не зберігся.

Після приєдання Волині до Великого князівства Литовського Ж итомир став швидко розвиватися і став одним із п’ятнадцяти найбільших міст Литви.У 1444 р. він, один із перших в Україні, здобув Магдебурзьке право.

У 1918 р. в місті протягом кількох місяців пра­цював уряд УНР на чолі з М. Грушевським.

Перлинами Ж итомира є кафедральний като­лицький собор св. Софії (1746) та величний Свято-Преобра женський кафедральний собор (1857—1874), який і тепер вважаю ть одним із найбільш их православних храмів України.

Собор св. Софії

Свято -кафедральний собор

Міський сквер на місці колишньої фортеці

собор '—1160 рр.

Уперше місто згадується в угорських літописах у 885 р. У ті ж часи на місці Володимира-Волин- ського було язичницьке місто Любомир. У 988 р. князь Володимир Великий підпорядкував місто і назвав його Володимир. Відтоді починається роз­квіт міста як значного культурно-торговельного та військового осереду. У Володимирі постійно пере­бувають торговельні м ісії з різних країн. М істо стає центром Волинського князівства. У 1199 р. князь Роман М стиславич об’єднав Волинське та Галицьке князівства в єдине Галицько-Волинське зі столицею у Володимирі.

На початку XIV ст. місту було надано Магдебурзьке право, а 1795 р., після приєдання Волині до Російської імперії, воно дістало сучасну назву.

ГРАНІТНИМ КАР’ЄРНеподалік від Ж итомира є великий кар’єр, де добувають

і обробляють граніт. Волинь взагалі щедра на корисні копа­лини. її назрівають також «малим Уралом».

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ

а ш.

Львівськаміська

ратуша

Театр опери та балету

І Там ’ятник Адаму Міцкевичу

ЛЬВІВМісто Львів було засновано у XIII ст. князем

Данилом Галицьким. Свою назву місто дістало на честь сина князя — Лева. У 1272 р. до Львова переноситься столиця Галицько-Волинського князівства, а в 1356 р. місту надається Магдебур­

зьке право, яке дало поштовх до його бурхли­вого розвитку. Тож на початку XVII ст. Львів стає найбільшим містом України і центром наукового, культурного і торговельного жит­тя. У 1661 р. тут відкрили університет — пер­ший в Україні.

У 1918 р. Львів був столицею Західно­української Народної Республіки.

У 1998 р. історичний центр міста внесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Без перебільшення його можна назвати музеєм

архітектури, де зберігають будівлі різ­них часів, зведені в різних архітектурних стилях у традиціях різних народів.

Вражають красою знамениті парки Львова: Стрийський парк — видатна пам’ятка садово-паркового мистецтва XIX ст., старовинний парк ім. І. Франка, мальовничий парк Високий замок та парк Залізна вода.

Домініканський собор

Львівський університет

і

■■ --УДаг-.,' . - і ,

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКОВидатний український поет та письменник Іван

Франко народився у 1856 р. в селі Нагуевичі на Гали­чині в родині коваля. Спочатку вчився в сільській школі, згодом — у монастирській школі та гімназії. Вперше свої вірші Іван Франко надрукував в 1874 р. у Львівсь­кому студентському журналі «Друг».

Іван Франко був не тільки поетом, а й громадським діячем. Він брав активну участь у громадському житті українців, допомагав українській інтелігенції. За діяль­ність у відродженні українського національного духу його не раз кидали до в’язниці.

їм ’ям Івана Франка у Львові названі центральна площа, університет, парк і теаг

ОЛЕСЬКОСелище Одесько розташоване на перехресті стародавніх шляхів із Валахії

та Угорщини на Волинь. Саме тому давньоруське поселення Плеснеськ, що виникло тут у X ст., мало неабияке торговельне та оборонне значення. На відміну від багатьох інших давніх міст, що починалися із будівництва дерев’яних фортець, на цьому місці відразу звели кам’яний замок. Після монголо-татарської навали місто було вщент зруйновано. Коли почалося будівництво сучасного замку, невідомо, але вперше Олеський замок згадується близько 1327 р.

На початку XVII ст. при дворі руського магната Івана Даниловича, який на той час володів замком, служив М ихайло Хмельницький, батько українського гетьмана Богдана Хмельницького.

В Одеському замку народилися два польські ко­ролі — Ян III Собеський (1629) та Михайло Вишне­венький (1640).

У XIX — на початку XX ст. замок занепав, і лише в середині XX ст. тут була проведена реставрація і відкрито музей.

Олеський замок

'*£в#лР

Я М

Костел св. Йосифа

у Підгірцях, 1763 р.Ш Ж / * Г '

ТУСТАНЬПоблизу сучасного села Урич, що в Сколівському районі

Львівської області, міститься державний історико-культурний заповідник «Тустань». Саме тут в XI ст. знатні представники племені білих хорватів звели потужну фортецю. Фортеця була побудована на перехресті великих торговельних шляхів, економічно важливих як для Європи, так і для Близького Сходу та Азії. Тому Тустань тривалий час виконувала функції митниці. Фортеця була побудована серед скель і являла собою неприступну твердиню — навіть монголо-татари під час своїх руйнівних походів не спромоглися її здобути.

Але внаслідок зміни торговельних шля­хів фортеця занепала. Остання згадка про Тустань як про оборонно-митний пункт датується 1565 роком.

ПІДГІРЦІУ селі Підгірці розташований величний

замок. Перші згадки про нього в давніх рукописах датуються приблизно 1530 р. У 1633 р. замок купив коронний гетьман Станіслав Конецпольський. На його замов­лення в 1635—1640 рр. замок перебудува­ли. Відомий французький фортифіканіст Боплан звів укріплення, що перетворили замок на потужну фортецю, а архітектор Андре дель Аква збудував виш уканий палац у стилі бароко та ренесансу.

Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельни­цького замок був дуже пошкоджений внаслідок бойо­вих дій — його зруйнували загони запорозьких козаків.

Згодом замок втратив оборонне значення, і в 1728 р. починається його масштабна реконструкція, в результаті

якої була демонтована значна частина оборонних споруд і добудований ще один поверх палацу.

Замок у Підгірцях. Тут велися зйомки деяких сцен радянського музичного фільму «Три мушкетери»

СКОЛЕНевеличке місто Сколе в XIX ст.

було важливим промисловим цен­тром галицького регіону. Цьому сприяли німецькі колоністи, які оселилися тут у XVIII ст. У місті навіть деякий час були в обігу власні гроші німецької баронської родини Гроедлів, яким належали промис­лові підприємства в Сколе. Сьогод-

„ ні місто є одним із найвідомішихСтаровинна церква св. Параскеви . , Ттуристичних центрів в Україні.Визначною пам’яткою у Сколе є дерев’яна церква св. Параскеви. Вона була

зведена ще в XVII ст. і збереглася до нашого часу без значних змін. Взагалі, по всій території Закарпаття лишилося не більше 100 таких церков. Будів­ництво найдавнішої із них датується XV ст. Більшість з них зведено без використання жодного цвяха.

СТРИЙМісто дістало свою назву від річки Стрий, яка, у свою чергу, з давньої

мови перекладається як «течія».Стрий існував уже за часів Київської Русі. Тоді через місто прохо­

дили важливі шляхи, що сприяло розвитку міста.У 1431 р. місто здобуло Магдебурзьке право. У XVI ст. у місті

побудували замок, щоб захиститися від татарських набігів.У березні 1657 р. до Стрия прибули козацькі загони Богдана

Хмельницького під командуванням полковника Анто­на Ж дановича для того, щоб об’єднатися з військом угорського князя Д. Ракоці і здійснити спільний похід на Польщу.

Нині місто Стрий — важливий залізничий вузол - в Західній Україні.^ /-V™ - Католицький костел

ГАЛИЧ

Руїни ‘■сімку.

Гравюра XVIII ст.

тмт, *•%Галицького замку.

Г п а д ю п ґі. У

Давньоруське місто Галич виникло в IX ст. У XII—XIV ст. Галич був столицею Галицького, а згодом і Галицько-Волинського князівства. На той час це було одне з найбільших міст на Русі. Центр тогочасного Галича був на місці сучасного села Крилос, що неподалік сучасного Галича. А там, де нині розташувався Галич, у давину містилися торговельні ряди й реміс­ницькі квартали.

У 1241 р. монголо-татари зруйнували місто. Але Галич відродився, бо стояв на важливому річному шляху на Дністрі. Тут була побудована пристань, а для її охорони звели дерев’яну фортецю. У XIV ст. це була одна з найпотужніших фортець на Галичині.

У 1627 р. на місці дерев’яного замку звели кам’яний, але в 1676 р. татари його зруйнували, і більше його ніхто не відбудовував. Наприкінці XVIII ст. руїни замку за наказом губернатора розібрали.

ПЕТРО КОНАШЕВИЧ- САГАЙДАЧНИЙНеподалік міста Самбір Львівської області є неве­

личке село Кульчиці. У цьому селі народився видатний український гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

З 1605 р. Сагайдачний був кошовим отаманом на Січі. Під його керівництвом козаки здійснили видатні походи на турецькі фортеці Варну (1606) та Кафу (1616), де звільнили багато полонених християн.

У 1606 р. Сагайдачний проголосив себе гетьманом усього війська Запорозького. У 1621 р. козацька армія під проводом Сагайдачного відіграла вирішальну роль у розгромі турецького війська під Хотином.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

Міська ратуша в Івано-Франківську

КОЛОМИЯ

Уперше Івано-Ф ранківськ згадується в докуметах у 1662 р. Саме того року місто здобуло Магдебурзьке право. Спочатку Іва­но-Франківськ наливався Станіслав — на честь сина засновника міста А. Потоцького.

Місто було засновано для захисту Гали­цьких земель від татарських набігів. Тут був зведений замок, який не раз витримував облогу татарських військ.

З XVIII ст. місто стає великим торговель­ним та ремісницьким центром Речі Поспо­литої, а згодом і Австро-Угорської імперії.

У 1962 р. місто було перейменовано на честь українського письменника І. Франка.

Коломия тривалий час була важливим оборонним пунктом. Коломийський замок кілька разів знищували в різноманітних війнах. І щоразу фортецю від­будовували. З XIX ст. Коломия втрачає оборонне значення і стає важливим залізничим вузлом та торговельним центром. £Музей писанки в Коломиї. Музей занесено до Книги рекордів Гіннеса

Ж

Лепев’яиа

БОРИСЛАВБорислав є важливим промисловим центром України.

Ще у XV ст. з бориславських солеварень везли сіль до Литви, Румунії, Польщі, Угорщини.

У XVIII ст. солеваріння в Бориславі занепало, але вже з середини XIX ст. місто стає промисловим центром видобутку

газу, нафти та озокериту. У 1909 р. з бориславського нафтового родовища видобувалося 5 % світового видобутку нафти. А на основі бориславського озокериту було виготовлено ізоля­цію для першого трансатлантичного телеграфного кабеля, який проклали між Європою та СІЛА.

Нафтодобувні свердловини в Бориславі наприкінці XIX ст. Фото XIX ст.

снятинСнятин знаменитий передусім

найвищою в Україні ратушею. Ратуша — це традиційна уря­дова споруда в Західній Європі, в якій містилася міська управа. Висота вежі ратуші у Снятині сягає 50-ти метрів. Будівництво ратуші почалося у 1861 р. і три­вало майже сорок років.

Снятин. Ратуша

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙПерша згадка про Хмельницький в історичних документах

з’явилася в 1493 р. Тоді це було невеличке село, яке назива­лося Плоскирів. Село лежало на шляху нападів татар на землі Поділля, тому неодноразово потерпало від набігів. З метою перекрити татарам шлях до подільських земель у першій половині XVI ст. на місці села була побудована фортеця. Будівництво фортеці дало поштовх для розвитку Плоскирова.

У 1648 р. Плоскирівську фортецю захопили козаки під проводом полковника Максима Кривоноса.

У 1793 р. ці землі були приєднані до Російської імперії.У 1780 р. місто було перейменовано на Проскурів, а з 1954 р.

назване на честь гетьмана Богдана Хмельницького.

ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИТовтри — це скелястий вапняковий кряж. Цей кряж

простягається через Поділля до Молдови. Це єдиний у світі кряж, який з ’явився не внаслідок тектонічних змін, а внаслідок діяльності живих организмів. Ця унікальна природна пам’ятка охороняється державою — у 1996 р. був створений Національний природний парк «Поділь­

ські Товтри».Подільські Товтри

і II

ІІ ІЗ

1 В

ТЕРНОПІЛЬПочаток місту поклала грамота

польського короля Сигізмунда І кастеляну, тобто управителю зам­ків, Яну Тарновському, якою ко­роль наказував спорудити замокдля охорони південно-східних Тернопіль на листівкахXIXст. кордонів Речі Посполитої. Замок зводили вісім років, його будівництво завершилося в 1548 р. Навколо замку виросло місто, яке здобуло Магде­

бурзьке право, а 1550 р. йому було надано право збирати мито з купців, які проїжджали містом. Внаслі­док цього Тернопіль став значним торговельним центром.

3 21 листопада 1918 р. Тернопіль протягом якогось часу був столицею Західноукраїнської Народної Республіки.

ВІННИЦЯ

І

Місто вперше згадується у 1363 р., коли князь Федір Корятович та його брат Костянтин почали будувати фор­тецю для захисту Поділля від татарських набігів. З другої половини XV ст. місто здобуло Магдебурзьке право.

За часів Визвольної війни українського народу під про­водом Богдана Хмельницького місто відігравало значну роль. За умовами Зборовського перемир’я 1649 р. Вінниця була серед кількох міст, де Хмельниць­кий розмістив свій гарнізон. Коли в 1651 р. поляки зробили спробу повернути собі місто, гарнізон Він­ниці під керівництвом Івана Богуна відбив декілька атак і протримався до приходу підмоги — Уманського

та Полтавського козачих полків, які розбили поляків.

Спасо-Преображенський кафедральний собор у Вінниці

Міська ратуша у Хмельницьку

МИКОЛА ІВАНОВИЧ ПИРОГОВМикола Іванович Пирогов зажив всесвітньої

слави як один із найславетніших лікарів -хірур­гів, один із фундаторів польової медицини й військової хірургії, а також ініціатор реформи вищоїмедицинськоїшколи в Росій­ській імперії. Він першим застосував гіп сову пов’язку для лікування переломів.

Результати досліджень Миколи Пирогова, його наукові здобутки в галузі хірурги досі використовують у багатьох країнах.

Склеп у с. Пирогово під Вінницею, де покоїться тіло видатного вченого, яке після смерті було забальзамовано його учнями

ІЗЯСЛАВСвоєю назвою місто зобов’язано князю Ізяславу Мстисла-

вичу, онуку Володимира Мономаха. Саме він, переймаючись питаннями зміцнення кордонів між Волинню та Київщиною, побудував тут фортецю. У 1241 р. татари зруйнували поселення, але воно відродилося і увійшло до складу Галицько-Волин­ського князівства.

У 1466 р. тут почали будувати замок князі Заславські. Історія зберегла спогади про битви між татарами та поляками під стінами Ізяславського замку в 1534 та 1577 рр.

Під час Визвольної війни у 1648 р. Ізяслав захопило військо Богдана Хмельницького, а під час Північної війни (1700—1721рр.) місто не раз переходило з одних рук до інших.

А

Сутківці

ЗБАРАЖВперше про Збараж згадується в хроніках

1211р. Тоді це була фортеця, яка належала литовським князям Гедиміновичам. Вона проіснувала до 1474 р., коли його знищила татарська орда.

У 1626 р. місто перейшло у власність польського магната Яреми Вишневецького.зоараж у X IX ст. /За наказом Яреми у Збаражі звели потужний

замок. Він був побудований у стилі італійського ренесансу, але згодом йогокілька разів його перебудовували й реставрували.

За часів Визвольної війни українського народу під Збаражем відбувалисяважливі події. Навесні 1649 р. Богдан Хмельницький разом зі своїм військомузяв в облогу Збаразький замок. Коли перемога над поляками була вже майжездобута, кримський хан зрадив Б. Хмельницького. Український гетьманзмушений був підписати з поляками мирний договір.

Покровська церква в Сутківцях

СУТКІВЦІУ першій половині XV ст. в селі Сутківці на пагорбі, для за­

хисту від частих набігів татар, була побудована фортеця, а за кілька років біля фортеці звели Покровську церкву-фортецю, яка вважається унікальною пам’яткою середньовічної куль­тово-військової архітектури. Церква побудована у вигляді хреста, має близько 20 бійниць. Існує припущення, що замок і церква являли собою єдиний оборонний комп­лекс. Дослідники вказують на те, що спосіб, яким викладали мури замку і церкви, — однаковий.

У 1567 р. татари знищили замок, але його згодом відбудували. Потому замок ще кілька разів перебу­довувався, а коли в XVII ст. поселення втратило оборонне значення, він занепав.

Кажуть, що Сутківці якось відвідав легендар­ний граф Каліостро.

міст у Кам’янці -

Подільському

Кам’янець-Подільська фортеця

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙІснує кілька версій виникнення міста.

Але в документах уперше Кам’янець- Подільський згадується в XI ст. у Вір­менських літописах.

У XII ст. Кам’янець був великим торговельним центром — місто разташо- вувалося на важливому торговельному шляху з Києва на Балкани, тут також проходив Великий Шовковий Шлях. Збереглися давні описи про численні каравани зі Сходу, які проходили у цих місцях з різноманітними товарами.

У давньоруських літописах Кам’янець згадується як місто у складі Галицько-Волинського князівства.

За час свого існування Кам’янець-Подільський перебував під владою литовців, поляків, турків.

1432 р. Кам’янець здобув Магдебурзьке право.У Кам’янецькій фортеці в період з 1814 по 1823 роки було

тричі ув’язнено Устима Кармалюка.

Мур Меджибізької фортеці

МЕДЖИБІЖНевеличке нині селище Меджибіж у мину­

лому відігравало значну роль. За часів Русі тут проходив кордон між Київською та Волинською землями.

У 1235 р. меджибізький князь Борис намагався підняти повстання проти князя Данила Галицького. У місті визрівала змова проти князя, до якого були залучені татари. Але Данило Галицький розбив татар і в 1254 р. його воєвода Діонісій Павлович приступом захопив Меджибіж. Фортеця була спусто­шена, й життя тут завмерло аж на століття.

У 1362 р. литовський князь Ольгерд передав Поділля своїм племінникам Корятовичам, які почали зводити тут фортеці. Серед цих фортець і був Меджибіж. І знову місто стає важливим оборонним об’єктом, тепер на межі Великого князівства Литовського та ординських земель.

ЮЛІУШ СЛОВАЦЬКИЙУ місті Кременець, Тернопільської області,

4 вересня 1809р. в сім’ї професора Кременецько­го ліцею та Віленського університету Еузебіу- ша Словацького народився Юліуш, майбутній поет.

Ім’я Юліуша Словацького стоїть в одному ряду з іменами таких видатних польських поетів епохи романтизму, як Адам Міцкевич, Зигмунд Красиньський і Ципріан Норвід.

Творчість Юліуша Словацького стала відома завдяки перекладам Анни Ахматовоїта Бориса Пастернака.

УСТИМ КАРМАЛЮКВатажок селянського антикріпацького руху

Устим Якимович Кармалюк народився в сім ’ї подільського кріпака в 1787р. У 1813р. він зібрав із селян невеликий повстанський загін.

Найбільшого розмаху повстання набуло у 1832—1835рр., коли в лавах Кармалюка зібра­лося кілька тисяч селян, міської бідноти, а також солдатів-утікачів.

Селянський рух під проводом Кармалюка охопив велику територію Правобережної України й набув великого резонансу.

Про Кармалюка складено багато народних пісень, віршів, переказів.

Пам’ятник Устиму Кармалюку в Летичеві біля старовинної башти Летичівського замку

ЛЕТИЧІВУперше згадується в документах XIII ст.

Це була невеличка дерев’яна фортеця, зве­дена литовськими феодалами. У середині XV ст. поселення набуло статусу міста, а в 1466 р. йому було надано Магдебурзьке право.

У XV—XVI ст. на Летичів неодноразово нападали татари, тому в 1600 р. тут був зве­дений мурований замок. У 1672 р. ця міс­цевість відійшла до турків.

У жовтні 1835 р. в Летичеві був похова­ний Устим Кармалюк.

ВН..«ш.. ______

Ш Чернівецький університет.

Колишня резиденція буковинських

митрополитів

ЧЕРНІВЦІМісто заснував галицький князь Ярослав Осмомисл, який

на теренах сучасних Чернівців у XII ст. побудував оборонний пункт. Через нього проходив важливий торговельний шлях, тому місто невдовзі стало одним із найбільших торговельних осередків регіону. Тут також містилася й митниця.

З XVI ст. місто поступово почало занепадати через численні війни в цьому регіоні. Воно опинялося під владою турків, його захоплювали козаки, два рази місту завдавали руйнувань російські війська.

У 1774 р. місто перейшло до складу Австрійської імперії і перестало бути територією постійних бойових дій. Це сприяло його відродженню. Згодом Чернівці стають культурним і нау­ковим центром Буковини. Тут відкривається університет,

будується залізниця. Місто стає й видавничим центром регіону.

З листопада 1918 р. в Чернівцях відбулося народне віче, яке ухвалило приєднання краю до України.

У Чернівцях якийсь час мешкав видатний український письменник Іван Франко.

Театральна площа у Чернівцях

щ ш шж |

Елементи оздоблення приміщень в резиденції буковинських митрополитів

Буковинські краєвиди

СОФІЯ ОКУНЕВСЬКАЗ Буковиною пов’язана доля першої жінки-

лікаря в Австро-Угорщині і першої українки, що здобула університетську освіту, Софії Окунев- ської. Одним із вихователей Софії був брат письменниці Ольги Кобилянської Юліан, автор єдиного на той час латино-українського словника.

Після закінчення в 1886р. Львівської академічної гімназії Софія два роки намагалася дістати дозвіл на вступ до університету, але все було марно. Тоді вона поїхала здобувати вищу освіту до Швейцарії. В цьому намаганні Софію підтримував письменник Іван Франко. У 1887 р. Окуневська вступила на медичний факультет Цюрихського університету.

ХОТИН

Внутрішній двір Хотинської

фортеці

Перша згадка про Хотин відноситьчя до X ст. У той час місто входило до складу Київської Русі. Це було одне з найбільших міст, його територія становила близько 20 гектарів. Коли місто опинилося у складі Галицького-Волинського князівства, князь Данило Галицький у 40-50-х роках X III ст. побудував тут величезну кам’яну фортецю. Перша фортеця не була великою, але з часом вона добудовувалася й укріплювалася. Хотин був одним із найважливіших прикордонних постів Галицько- Волинського князівства. Гарнізон фортеці охороняв важливу переправу через Дністер і стримував набіги кочовиків.

Наприкінці XIV ст. Хотин опинився під владою Молдовськоїдержави і невдовзі став резиденцією молдовських князів. Завдяки потужній фортеці місто стало центром розвитку торгівлі та виробництва. У ньому відбу­валися найбільші в Молдові ярмарки, на які приїжджали купці з багатьох європейських країн. Місто було ще й митним пунктом. У другій половині XVI ст. від Хотина в молдовську казну поступало 10 000 золотих на рік — величезні на той час кошти.

Панорама Хотинської фортеці

Після занепаду Молдовського князівст­ва Хотинська фортеця опинилася під владою турків. Вони теж приділяли багато уваги зміцненню й розширенню фортеці. У 1563 р. за допомогою місце­вого населення Х отинську фортецю захопив Байда Вишневецький із загоном козаків. Вишневецький почав перего­вори з молдовськими правителями про здійснення спільного військового походу проти Туреччини. Але внаслідок зради молдовських феодалів козацький загін Мури Хотинської фортецібуло розбито, а Вишневецького захоп­лено в полон і видано туркам, які його стратили в Константинополі.

З 1615 р. Хотинська фортеця перейшла під контроль поляків. У 1620 р. почалася війна між поляками та турками. Війна почалася невдало для по­ляків — вся польська армія була розгромлена турецькими військами під Цецорою. Перемога турків відкрила їм шлях до Речі Посполитої, вони знову заволоділи Хотином. Щоб перешкодити турецькій експансії, поляки зібрали нове військо й запросили на допомогу запорозьких козаків на чолі з Петром Сагайдачним. Об’єднане 70-тисячне військо восени 1621 р. розгромило під Хо­тином 200-тисячну турецько-татарську орду. Основну роль у перемозі відіграли запорозькі козаки.

Перемога над турками під Хотином значно послабила Османську імперію й ліквідувала загрозу турецького вторгнення в Європу.

Вузькоколійна залізниця на

Буковині. Фото 1940р.

ЙОСИП-ЮРІЙАДАЛЬБЕРТОВИЧ ФЕДЬКОВИЧЗнаменитий український прозаїк і поет-демократ

народився 8 серпня 1834 р. у селі Путила на Буко­вині в сім’ї дрібного шляхтича.

У 1862 р. у Львові вийшла україномовна збірка «Вірші Йосипа Федьковича». У 1865 р. побачила світ поема «Лук’ян Кобилиця», в якій відображена боротьба селян проти гніту.

У 1869— 1872рр. Федькович працював інспекто­ром шкіл Вижницького повіту.

Завдяки Федьковичу українською мовою були перекладені твори таких видатних письменників, як І. Ґете, Ф. Шиллер, О. Пушкін, Г. Гейне.

вижницяНевеличке місто Вижниця виникло

в XV ст. і розвивалося як важливий тор­говельний та промисловий центр Буко­вини. З другої половини XVIII ст. тут чотири рази на рік проводили ярмарки, на яких продавали товари, вироблені й заготовлені місцевим населенням.

З 1790 р. з Вижниці по річці Черемош починають сплавляти ліс до Чернівців. Місто стає найважливішим пунктом лі­

созаготівлі в цьому регіоні. В 1897 р. була відкрита залізнична гілка Вижниця—Неполоківці, внаслідок чого експорт лісу до Австро-Угорщини й Росії збільшився.

На території національного природного парку «Вижницький» міститься пам’ятка природи, що відома під назвою «Печера Довбуша». За переказами, в цій печері в 30—40 роках XVIII ст. переховувався разом зі своїми опришками Олекса Довбуш, ватажок антифеодального руху карпатських селян.

МУКАЧЕВЕ

«Палеток»

Угорські хроніки розповідають, що М укаче­ве існувало вже у IX ст.

В X—XI ст. ця територія входила до складу Київської Русі, але послаблена міжусобними війнами Русь не могла приділяти належної уваги захисту своїх кордонів, тому в середині XIII ст. місто захопили угорські феодали.За часів князя Льва Даниловича землі навколо Мукачевого були на якийсь час приєднані до Галицько-Волинського князівства.

Мукачеве було першим поселенням на Закарпатті, що набуло статусу міста.

У 1393 р. угорський князь Сигізмунд подарував Мукачеве руському князеві Ф едору Корятовичу. Корятович пере­будував міський замок, який став його резиденцією.

У 1633 р. замок придбала Трансіль­ванська князівська династія Ракоці.

У 1649 р. замок відвідали посли Богдана Хмельницького. Вони домовилися з князем Ра­коці про спільні дії проти польскої армії.

У 1685 Мукачівський замок взяли в облогу австрійські війська. Три роки тривала оборона, якою керувала вдова князя Ференца Ракоці Ілона Зріні.

Пам’ятник Ілоні Зріні з сином

Вид на Мукачеве й річку Латорицю із замкових мурів

Центральна вулиця Ужгорода Мури Ужгородського замку

СВАЛЯВА

УЖГОРОД

Довкола міста Свалява відомо близько ста мінеральних джерел. Місцеві джерела лікувальної мінеральної води вперше згадуються ще в 1463 р. Місто й донині є бальнеологічним курортом, де лікують за допомогою мінеральних вод.

За переказами, в XIV ст. Свалявою володів Бесараб — прапрадідусь графа Дракули.

У місті збереглася дерев’яна церква, зведена в XVI ст.

Місто Ужгород є одним із найдавніших слов’янських міст. Уже в IX ст. на місці сучасного міста плем’я білих хорватів заснувало фортецю. Потім місто

було приєднано до Київської Русі, а згодом його захопили угорські феодали. Під час монголо-татарської навали Ужгород було знищено, але він

відродився.У 1318 р. угорський король віддав Ужгород в управління італійським

аристократам Другетам. Саме тоді було зведено замок з палацом, які збереглися до нашого часу.

У 1707 р. ужгородський замок став резиденцією Ференца II Ракоці, керівника національно-визвольного руху угорського народу. Саме в Ужгородському замку Ференц Ракоці мав переговори з послами

Петра І та Людовика XIV з питань підтримки збройного повстання.

Дерев’яна церква св. Миколая у Сваляві, 1588р.

ТЯЧІВМісто було засновано в середині X III ст. німецькими

колоністами. Тож і назва його походить зі старонімецької й означає в перекладі «німецька долина». У 1329 р. угорський король Карл Роберт своєю грамотою дарував місту звання королівського, яке передбачало надання пільг та привілеїв місту.

До нашого часу у місті збереглися Реформаторська церква XIII ст., костел 1780 р. та греко-католицький костел 1852 р.

МАЛА УГОЛЬКАНевеличке село Тячівського району Закарпаття відоме

унікальними карстовими печерами, які розташовані непо­далік від селища. Також тут є унікальне природне утворення — карстова арка, яка виникла ще за часів, коли ці території були дном давнього моря. Ця арка називається Кам’яний міст. Згідно з археологічними дослідженнями, на цьому мості було язичницьке капище.

У 1552 р. в Малій Угольці, в Занівецькому монастирі, який не зберігся, зупинялися посли Івана Грозного під час подорожі

з Константинополя до Москви.

щФЕДІР КОРЯТОВИЧФедір Корятович походив із династії Гедиміновичів,

які володіли Поділлям. Литовський князь Вітовт, що прагнув абсолютної централізації влади, відібрав у Корятовича його землі, а самого Корятовича кинув до в’язниці. Та князю пощастило втекти, і він подався до Угорщини. Король Угорщини був давнім союзником князя Корятовича, тому в 1396 р. подарував йому місто Мукачеве. Відтоді почався бурхливий роз­виток міста. Корятович перебудував і озброїв ч.... замок, викопав у ньому 85-метровий колодязь. Мукачеве перетворилося на найпотужніший військовий центр.

НЕВИЦЬКЕЗа 12 кілометрів від Ужгорода розкинулося

невеличке село Невицьке, над яким височить 125-метрова гора з руїнами Невицького замку.

Спочатку це була дерев’яна фортеця, що виникла на важливому шляху з Угорщини до Київської Русі. Під час монголо-татарської навали фортеця була знищена, але в другій половині XIII ст. тут звели кам’яний замок.

Через постійні міжусобиці в Угорському королівстві замок неодноразово змінював влас­ника. У 1333 р. він був переданий у постійне користування сім ’ї князів Другетів. Вони й володіли замком, аж поки під час повстання в 1644 р. князь Д’єрдь Ракоці не знищив його.З того часу від замка залишилися лише руїни.

Руїни Невицького замку

Дах з баштою Миколаївської церкви в с. Сокирниці

СОКИРНИЦЯУ селі Сокирниця Хустського району

збереглася унікальна церква — дерев’яний готичний храм св. Миколая, який збу­дували в 1709 р. Взагалі-то церква була збудована ще в XVII ст., але в іншому селі. А в 1709 р. її розібрали, перевезли в Сокирницю, добудували на даху башту. Вважають, що це було зроблено з мірку­вань оборони — в разі нападу ворога на башті могли розміститися стрільці.

ДзвінницяМиколаївської церкви

Соляні копальні в Солотвино

ЯРЕМЧАЯремча є відомим гірськолижним курор­

том. З XIX ст. місто розвивалося як дачне містечко. Сюди приїздили відпочивати віденські, варшавські, краківські аристо­крати. Згодом це стало одним із найпопуляр- ніших місць відпочинку в Австро- Угорській імперії.

У 1890 р. в Яремчі був утворений перший в Україні Карпатський національний при­родний парк, більша частина якого розташо­вана в околицях Яремчі. На території парка знаходиться найбільший карпатський во­доспад під назвою «Пробій».

СОЛОТВИНОДовкола селища Солотвино є соляні копальні. Це одне

з найбільших в Україні родовищ солі. Видобувати сіль тут почали ще в II ст. до н. е. Про це свідчать знайдені археологами давнє городище та залишки давньоримських копалень. У серед­ні віки в Європі ще не було розвіданих великих копалень, тому основну масу солі до Європи поставляли із Солотвина.

На території селища є озеро Кунігунда, назване так на честь дружини київського князя Ярополка, німецької цариці Куні-

гунди. За своєю густиною, складом та лікувальними властивостями озеро подібне до Мертвого моря.

ХУСТМісто виникло навколо замку, який у 1090 р. був зведений угорським коро­

лем Ласло І Святим, щоб обороняти навколишні землі і шляхи, які вели до Угорщини, від половців. За часів монголо-татарської навали замок був зруй­нований, але в 1318 р. його відновили.

У 1329 р. Хуст отримав численні привілеї і здобув статус «королівського міста».

Протягом Х У І-Х У ІІ ст. Хуст постійно перебував у центрі батальних подій. У 1514 р. замок захоплювали повсталі селяни, у 1594 р. Хуст зруйнували татари. У 1644 р. замок брали в облогу війська Д’єрдя Ракоці, у 1657 р. — поль­ські війська, у 1661 р. — турецькі. У 1703 р. замок зайняли повсталі війська князя Ференца II Ракоці й проголосили тут незалежність Трансільванії.

Від постійних баталій замок був дуже пошкоджений. У липні 1766 р. в по­роховий погріб влучила блискавка, й замок вибухнув, а в 1788 р. впала замкова башта. Замок більше не відбудовували.

Неподалік від Хуста знаходяться єдині у світі зарості вузьколистого

РАХІВНа території Рахова перші поселення виникли ще в І тися­

чолітті до н. е.Виникнення самого міста Рахів датується 1447 р. У той час

тут був маєток угорських феодалів.Постійні набіги татар, міжусобні війни в Угорщині, великі

податки призвели до незадоволення мешканців краю, і вони почали брати активну участь у селянських повстаннях. За на­родними переказами, одним із побратимів Олекси Довбуша був Іван Раховський — селянин із Рахова.

Нині в Рахові міститься адміністрація Карпатського біосфер- ного заповідника, де є музей екології гір.

ДІЛОВЕ

Австрійська та українська стели, які вказують про

місцезнаходження центру Європи

АГЕОГРАФІЧНИЙ Ц Е Н ТР ЄВРОПИ6Є0СЙАРЙІСАІ, СЕНТЙЕ ОР ЕУ60РЕ

Поблизу села Ділове Рахівського району Закарпат­ської області стоїть стела, яка вказує на місцезнаходжен­ня тут географічного центру Європи. Ця стела була встановлена вже за часів незалежності України. А по­ряд з нею стоїть знак, який установили ще в 1887 р. австро-угорські геодезисти. На давньому австро- угорському знаку латиною написано, що це місто є центром Європи — його було вирахувано за шкалою меридіанів та паралелей.

ЧЕРНІГІВЧернігів є одним із найдавніших міст України.

За легендою, Чернігів заснував князь Чорний, від імені якого місто й дістало свою назву. Уперше в документах місто згадується у 907 р., коли князь Олег приєднав ці землі до Київської Русі. Чернігів став столицею Чернігівського князівства — одного з найбільших на Русі. Його територія була більша за територію сучасної Франції.

Розквіт давнього Чернігова припадає на часи князя Мстислава Хороброго. У місті розвиваються ремесла, торгівля, Чернігів стає центром мистецтва й культури, тут пишеться літопис. Місто стає одним із найбільших у Європі. Площа укріплень перевищує два квадратні кілометри, а населення всього міста сягає 25 тисяч мешканців.

Внаслідок міжусібних війн на Русі князівства слабшають і стають здобиччю монголо-татар.

19 жовтня 1239 р. монгольський хан Менгу взяв Чернігів штурмом, пограбував і спустошив місто.

Відродження Чернігова почалося після Визвольної війни українсько­го народу, коли була створена Геть­манщина. Чернігів став центром Чернігівського полку.

Успенська церква, XI ст.

На Валу в Чернігові

Старовинніхрами

Чернігова

Пам’ятникзахисникамЧернігова

НІЖИН

Миколаївський собор у Ніжині, 1669 р.

Пам’ятник Б. Хмельницькому

Перша згадка про місто, що стояло на міс­ці сучасного Ніжина, з ’являється в 1147 р.Іпатіївський літопис називає це поселення Унєнєжем. 1239 р. монгольський хан Менгу зруйнував Унєнєж, і місто на кілька століть зникло з історичних хронік.

Під сучасною назвою місто в історичних джерелах уперше з’являється 1514 р., коли гетьман Євстаф ій Руж инський створив Ніжинський козацький полк. У 1625 р. тут будується укріплення, місту було надано Магдебурзьке право, а королем даровано герб. Ніженський полк стає одним із най­більших полків. У 1649 р. Богдан Хмельни­цький робить Ніжин полковим містом.

1667 р. Ніжин був спустошений і розграблений військом московського князя Ромодановського за те, що ніжинці підтримували гетьмана Петра Дорошенка, який намагався об’єднати українські землі.

З XVII ст. в Ніжині виникає грецьке братство і створюється грецький магістрат. Це дало поштовх розвитку міста як великого торговельного центру.

У 1812 р. Ніжинський драгунський полк брав участь у Бородинській битві.

У Ніжині до нашого часу збереглося чимало архітектурних споруд, здебіль­

шого церков, що були побудовані в X V III ст. У місті є пам’ятники Б. Х мельницьком у, М. Гоголю, М. Заньковецькій. Ніжин не раз відвідували такі видатні особи, як Т. Г. Шевченко, О. С. Пушкін, М. В. Ломоносов, М. І. Глінка, Марко Вовчок та інші. На по­чатку XX ст. в місті мешкав майбутній видатний авіакон­структор Сергій Корольов.

Грецька церква у Ніжині

БАТУРИНМісто Батурин уславилося як

столиця Гетьманщини. Саме тут протягом 1669—1708 рр. та 1750—1764 рр. містилася гетьманська ре­зиденція, звідки гетьман керував Гетьманщиною.За час свого існування Батурин

був резиденцією гетьманів, Д. Много- Останній гетьман -грішного, І. Самойловича, І. Мазепи. Кирило РозумсвськийПісля переходу Мазепи на бік швед­ського короля Карла XII в Північній війні Петро І наказав знищити гетьманську столицю.

У 1750 р. останній гетьман України Кирило Розумовський отримав дозвіл на відбудову міста й перетворив його на свою резиденцію.

ГРИГОРІИ ОРЛИКГенерал-лейтенант французької армії, дипломат

і розвідник, син гетьмана П. Орлика, хресник Івана Мазе­пи, народився 1702 р. в місті Батурин.

Орлик належав до кола особистих радників короля Лю­до вика XV. Був нагороджений французьким орденом Свя­того Людовика, польським орденом Білого Орла, шведським орденом Меча. Орлику було даровано титул графа. Брав участь у Семірічній війні, де зажив слави як талановитий полководець. Людовик XV називав Орлика найгіднішим дворянином Франції, хоробрим і визначним генералом.

Усе своє життя Григорій Орлик присвятив пошуку союз­ників для звільнення України від іноземних загарбників.

Уперше згадка про місто міститься в літописах під 1044 р З 1098 р. Новгород-Сіверський стає столицею Сіверського князівства, прикордонного князівства Київської Русі.Саме Новгород-Сіверські землі найбільше потерпали від набігів кочовиків.

У 1239 р. місто було зруйновано татарським військом під час монголо-татарської навали. Новгород-Сіверський занепав. Його землі відійшли спочатку до Брянського князівства, пізніше — до Великого князівства Литовського.ЗГОДОМ НОВГОРОДОМ-СІВерСЬКИМ 3 1503 р. ВОЛОДІЛО МОСКОВСЬ- ІгоР Святославич, князьк е князівство, у якого місто в 1618 р . відібрала Польща. Новгород-Сіверський.

Г Скульптор М. ГерасимовВідродження Новгорода-Сіверського почалося лише

після Визвольної войни, коли ці землі увійшли до складу Гетьманщини.У 1664 р. поблизу міста поляки розстріляли соратника Богдана Хмельни­

цького, полковника Івана Богуна.З Новгородом-Сіверським пов’язаний один із найдавніших літописних

творів — «Слово о Полку Ігоревім». Ігор, який 1185 р. здійснив невдалий похід на половців, був Новгород-Сіверським князем.

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ

і<цілміще*

Бій дружини князя Ігоря з половцями. Мініатюра з літопису

Обладунки руського ратника, Х —ХІІ ст.

Козацькагармата

Гармата, що готова

до бою

КОРОПН евеличке селище міського типу на

Чернігівщині вперше з’являється в літопи­сах під назвою Хоробрь у 1153 р.

Але відомим місто стало через те, що на межі X VII—XVIII ст. це був один із про­мислових центрів, де виготовляли гармати та мортири для козацької армії.

У той час гармати відігравали велику роль у веденні бойових дій і навіть могли вирішити долю битви. Водночас артилерія була дуже дорогим озброєнням. Одна середня гармата кошту­вала стільки ж, скільки стадо з більш ніж 400 корів. Так само дорогим було й виготовлення артилерії. Тому Короп напряму був підпорядкований гетьманові.

«ЇЖІ

ДОБРИНЯЛегендарний богатир Добриня, про якого збереглося

чимало героїчних легенд, казок та билинних розповідей, існував насправді.

Він народився в місті Любеч і був братом матері Воло­димира Великого. А славетному князю Добриня доводився дядьком. Добриня допоміг Володимирові зайняти трон Новгородського князя.

Після того як Володимир став Великим Князем Київським, він віддав Добрині Новгород в управління. Добриня був найближчим соратником Володимира, його воєво­дою, відважним богатирем. Великим помічником

Добриня був Володимирові у справі впровадження на Русі християнства.

Вважають, що Добриня похований в одному зі старовин­них курганів у Чернігові.

Боротьба Добрині зі Змієм.Картина за билинним сюжетом

ЛЮБЕЧОдне з найдавніших міст в Україні. Мешканці Любеча платили данину

хазарам, які контролювали ці території. У 881 р. князь Олег відтіснив хазарів за Дон і приєднав Любеч до Київських земель. Місто славетне багатьма подіями.оЙого навіть згадує у своїх працях візантійський імператор Костянтин. Родом з Любеча була мати Володимира Святого, Малуша. Під Любечем князь Ярослав Мудрий розгромив у 1015 р. військо зведеного брата Святополка Окаянного, який заради влади на київському престолі розв’язав братовбивчу війну. У 1051 р. відлюдник на ім’я Антоній, що був родом із Любеча, оселився в одній із печер на Дніпрі, поклавши таким чином початок розвитку Києво- Печерському монастирю.

На початку 1097 р. в Любечі пройшли перші збори руських князів. На них вони домовилися припинити міжусібні війни й об’єднатися проти загрози зі Сходу, що дедалі наростала. У княжій раді брали участь Святополк II, Володи­мир Мономах, Давид Ігоревич, Василько Ростиславович, Олег та Давид Святославичі. Але ці домовленості так і залишилися домовленостями, і невдовзі Давид Ігоревич почав нову міжусобну війну.

У 1240 р. місто знищили монголо-татари. Від слави Любеча лишилося тільки невеличке поселення. У XV ст. територія опинилася під владою Польщі. Наприкінці XVII ст. Любеч належав гетьману Івану Мазепі, а згодом був пе­реданий у володіння наказному гетьману України Павлу Полуботку.

Давній Путивль. Художник М. Реріх

Пам’ятник княгині Ользі в Києві

ПУТИВЛЬДавньоруське місто Путивль роз­

ташовано на річці Сейм. Вперше згадується в документах з 1146 р. У той час Путивль був важливою прикордонною фортецею Новгород - Сіверського князівства Київської Русі.

Дія відомого фрагмента «Словао полку Ігоревім», в якому опи­сується чекання княгині Ярослав- ни, відоме як «Плач Ярославни», відбувалася саме у Путивльській фортеці.

За часів феодальної роздробле­ності Путивль був столицею уділь­ного князівства.

КНЯГИНЯ ОЛЬГАВидатна правителька Київської Русі, дружина князя Ігоря,

бабуся Володимира Великого.Княгиня Ольга перша на Русі впровадила реформу, що

чітко встановлювала термін та кількість податку, який русичі повинні були сплачувати до княжої казни. Щоб вивчити свої землі, Ольга багато подорожує теренами Київської Русі. Літописці зображують Ольгу як вродливу, розумну й мудру княгиню. Вона віддавала перевагу дипломатичним, а не

військовим стосункам з сусідніми країнами і досягла в цьому чималих успіхів. Київська Русь неабияк зміцнила свої позиції на міжнародній арені.

У955р. Ольга прийняла християнство. Відтоді вона сприяє поширенню християнства у язичницькій Київській

Русі.

Пам’ятникТарасу

Шевченко

Харків у XIX ст.

Благовіщенський собор

ХАРКІВМісто побудували 1654 р. переселенці з Цент­

ральної та Західної України, які втікали з насид- женних місць, рятуючись від полум’я війни.

У гирлі річок Харків та Лопань вони побуду­вали фортецю. Фортеця була потужна й невдовзі стала центром Харківського козацького полка.

У другій половині XVIII ст. роль Харкова як оборонного пункту поступово зменшується. Але у зв’язку з тим, що він стояв на перетині великих торговельних шляхів, в ньому починає бурхливо розвиватися промисловість і торгівля.

Після скасування слобідського козацтва Хар­ків стає центром Слобідсько-Української губер­нії, яка згодом була перетворена на Харківське намісництво, а пізніше — на Харківську губер­нію. У 1805 р. в Харкові було відкрито другий в Україні (після Львівського) університет.

П ісля скасування кріпацтва Харків почав стрімко розвиватися як великий промисловий центр. З 1919 по 1934 р. Харків був столицею Ук­раїнської радянської республіки у складі СРСР.

Сьогодні Харків — друге за величиною місто в Україні після Києва.

Держпром

«ШІЙІшипивини

ШШІЙйтеяШЛ

ІСЄЖЗШШЗТОГЖІШщ

ІН ЦІНЕНИ н і

Палац та сад у Шарівці

ШАРІВКАУ невеличкому селищі Шарівка, що в Харківській області, зберігся двопо­

верховий палац. Він був побудований у XIX ст., а перед ним був розбитий чудовий парк, на кшталт версальського парку у Франції. Парк є зразком українського садово-паркового мистецтва. Він оформлений терасами з квіт­никами, фонтанами, ставком.

У 1890 р. маєток із парком належав заможному цукрозаводчику Леопольду Кенінгу.

На території парку росте дуб, якому, як вважають, уже понад 600 років.

СОКОЛОВЕНевеличке село Соколове, під час Великої Вітчизняної війни стало свідком

героїчних подій. У березні 1943 р. оборону в селі тримав І Чехословацький батальйон під командуванням Л. Свободи. Це була перша військова частина у Вітчизняній війни, сформована з іноземців. Під Соколовим батальон отримав своє перше бойове завдання. Він мав укріпитися й не пропус­тити фашистські танки до Харкова.

8 березня рота під командуванням Отакара Яроша зайняла оборону в селі й у ході тяжкого бою знищила близько 300 солдатів супротивника, 19 танків та 6 бронетранспортерів. Дії Чехосло­вацького батальону затримали наступ на Харків на кілька днів. Отакар Ярош першим із іноземців отримав звання Героя Радянського Союзу.

Стела «Бойове братерство» у с. Соколове

ІЗЮМУ XVI ст. через територію Ізюмщини проходив Ізюм-

ський шлях, по якому неодноразово татари робили свої набіги на українські та московські землі.

Засновано місто у XVII ст., коли ці землі активно заселяли переселенці. У 1681 р. харківський полковник Григорій Донець будує тут потужну фортецю. Через кілька років Ізюм стає центром Ізюмського слобідського полка.

Ізюм - це місто військової слави. Коли козацькі полки було розформовано, в Ізюмі у 1765 р. створюється гу­сарський полк. Цей полк брав участь у багатьох війнах та воєнних кампаніях. Ізюмські гусари брали участь у штурмі Очакова, Ізмаїла, билися під Бородином і брали участь у взятті Парижа.

В Ізюмі до наших днів зберігся Спасо-П реобра- женський дерев’яний собор, що був побудований 1684 р.

Це найдавніша дерев’яна пам’ятка архітектури в Харківській області.

купельводою

Спасо -Преображенський сс

КРАСНОКУТСЬКИЙ ДЕНДРОПАРККроснокутський дендропарк є одним із найстаріших в Україні. Його за­

клала відома слобожанська родина Каразіних. Брат засновника харківського університету Василя Каразіна Іван Каразін подорожував світом і привозив до дендропарку унікальні та рідкісні рослини. Іван Каразін вважається першим українським ботаніком. Колекція дендропарку за його безпосередньою участю поповнювалася рослинами з Японії, Китаю, Америки, Канади, Франції й багатьох інших країн. У той час у парку було майже 600 видів рідкісних і унікальних рослин. Цікаво, що такі рослини, як клен, акація та платан, уперше в Україні були посаджені в Краснокутському дендропарку й розповсюдилися Україною саме з цих місць.

Під час Великої Вітчизняної війни дендропарк втратив значну частину своєї колекції. Нині вона становить близько 350 різновидів рослин.

За часів Катерини II на місці парку стояв чоловічий монастир. Під монас­тирем було прорито багатокілометрові підземні ходи, щоб втікати від ворога, якби той напав на обитель. За наказом імператриці монастир було знищено, але підземні лабіринти збереглися й донині. На місці монастиря в парку спорудили невелику капличку.

ІВАН СІРКОІван Сірко є однією із найславетніших постатей

нашої історії. Разом із Хмельницьким Сірко вою­вав у Франції, брав участь у Визвольній війні та повстаннях проти польської шляхти на Правобе­режжі. Але найбільш уславився Сірко в боротьбі проти татар і турків. За своє життя Сірко понад 55 разів ходив походами на Крим і Туреч­чину. І в жодному поході не зазнав поразки, ви­ходячи часом із зовсім безнадійних ситуацій. Татарські матері лякали ім’ям Івана Сірка своїх малих дітей, коли ті плакали.

Сірко був чудовим стрільцем із лука й рушниці. Міг на повному скаку збити стрілою птаха в небі, і мало який звір рятувався від його кулі.

СУМИ

собор, 1—1914рр.

За часів Київської Русі приблизно на тому місці, де нині розташовані Суми, існувало давньоруське поселення.

Місто було засновано вихідцями з Білоцер­ківського полку, які у 1655 р. на місці сучас­них Сум побудували фортецю. Фортеця була однією з найпотужніших в регіоні, завдяки чому місто стало центром Сумського козаць­кого полку. У 80-х роках XVII ст. в Сумах містилися артилерійські майстерні, на яких виготовляли гармати та мортири.

У XIX ст. розвиток міста пов’язаний з діяль­ністю видатної української родини Харито-

ненків, яка володіла багатьма цукровими заводами на Слобо­жанщині. Завдяки Івану Харитоненку, у місті була побудована залізнича гілка. Спочатку залізницю планувалося будувати в обхід Сум, але завдяки клопотанням Харитоненка залізницю проклали через Суми, а ті витрати, які не були передбачені при будівництві, Харитоненко компенсував із власних грошей. Син Івана Харитоненка Павло побудував у місті дитячу лі­

карню, створив кадетський корпус.

ТРОСТЯНЕЦЬМісто Тростянець, Сумської області було заснова­

но, як і більшість поселень цього регіону, у XVII ст. під час заселення Слобожанщини. Перша писемна згадка про місто відноситься до 1660 р.

Наприкінці XVIII ст. Тростянець переходить до родини князів Голіциних. Місто розвивається як про­мисловий центр, тут будується залізнична гілка.

Маєток Голіциних, який не зберігся, бачив багато відомих людей. Тут творив живописець 1.1. Соколов, а П. І. Чайковський тут написав у 1864 р. увертюру до п’єси Островського «Гроза». Відвідували його письменники А. П. Чехов та П. А. Грабовський.

Вознесенська церква

КУЛІШІВКАУ 1839 р. селяни села Кулішівка знайшли в землі величезні кістки. Про

знахідку доповіли власнику села графу Юрію Головкіну. Граф наказав вико­пати кістки й запросив з Харківського університету професора медицини Івана Калениченка, який визначив, що знайдені кістки - це кістки мамонта. На честь цієї знахідки в 1841 р. у Кулішівці встановили трьохметровий пам’ятник. Він став першим у світі пам’ятником, який відкрили на честь мамонта. А знайдені кістки передали Харківському університету, де вони

й досі зберігаються в універси­тетському зоологічному музеї.

На задній стороні чотирьох- гранного пам’ятника зазначено, що Кулішівка стояла на самісінь­кому кордоні Російської імперії та Польщі.

РОМНИПерша згадка про Ромни є у Лаврен-

тіївському літописі, де розповідалося про боротьбу князя Володимира Мономаха з половцями, і датується вона 1096 р. У Ромнах була потужна фортеця По- сульської оборонної лінії, що захищала південно-східні кордони Київської Русі.

Під час монголо-татарської навали місто було зруйновано, але поступово відродилося.

Узимку 1708 р. в Ромнах містилася став- церква, 1751 -1780 рр. ка військ шведського короля Карла XII.

Вдала географічна позиція сприяла економіч­ному розвитку міста. Імператриця Катерина II створила в ньому головну тютюнову контору. У Ром­нах відбувався славнозвісний Еллінський ярмарок, товарообіг якого сягав 10 млн. карбованців і за значенням поступався тільки Нижньогородському.

На згадку про перебування в Ромнах у центрі міста встановлено пам’ятник великому українсько­му поету Т. Г. Шевченку.

я-МЬ*

ДЖОН ДЖЕИМС ЮЗДжонДжеймс Юз народився в Англії, в провінції

Уельс 1814 р. в родині інженера, який управляв металургійними заводами. Вчився і працював під батьковим керівництвом. У 28 років купив судо- будівну верф, а у 36 придбав у Н ’юпорті ливарний завод. У 1864 р. Джон Юз винайшов міцний лафет для важких гармат, який став на озброєнні кількох європейських держав.

У віці 55років Джон Юз приїхав до Росії й викупив у російського князя Кочу бея за 24 тис. фунтів стер­лінгів землю, де побудував металургійний і коксовий заводи, а також шахти. Вва­жається засновником Донецька.

ДОНЕЦЬКУ 1820 р. на околицях слободи Олексан­

дрівна почали з’являтися перші невеличкі шахти. У 1869 р. англійський підприємець Джон Юз розпочинає будівництво металур­гійного заводу, а також будує нові шахти для видобування вугілля. На місці слободи Олек­сандрівна виникає селище Юзівка. За кілька років, Ю зівка стає одним із найбільших ін­дустріальних осередків Російської імперії. У 1917 р. Юзівка набула статусу міста. У 1924 р. місто дістало назву Сталіно, а в 1961 р. його назва ли Донецьком.

:.

ШШ®-,

Терикон у Донецьку

Панорама Донецьких степів. Вдалині видно терикони

ДОНБАС

Терикон на Донеччині

Великий промисловий центр України. З а ­селяти ці землі почали в XVII ст. запорозькі козаки, які ставили тут укріплені зимівники й хутори. Населення цих хуторів постійно збільшувалося за рахунок кріпаків, які тіка­ли в донецькі степи від поміщиків.

У XIX ст. починається активна індуст­ріалізація цих земель. Будуються шахти для видобування вугілля, металургійні й хімічні підприємства.

Поряд з шахтами починають рости величезні терикони — штучні насипи з пустих порід, що їх вилучають при підземній розробці породи. Донбас перетворюється на величезний промисловий центр. Довкола шахт і заводів виникають селища, й край стає одним із найбільш населених регіонів Росій­ської імперії.

З початком бурхливого розвитку промисловості донецькі землі стали об’єктом колонізації іноземців. Тут виникають німецькі, сербські, хорватські, болгарські поселення.

Незважаючи на важливість регіону, умови праці на шахтах, рудниках та заводах були вкрай погані. Тому тут часто були заворушення серед шахтарів, які вимагали покращення умов праці. У серпні 1882 р. відбувся виступ 15 тис. шахтарів. Втім уряд Російської імперії жорстоко придушував всі виступи. Такі виступи траплялися й за часів СРСР, але їх швидко придушували й інформацію про них зберігали в суворій таємниці.

Невеличке селище Святогорськ, що на межі Слобожанщи­ни й Донеччини, відоме тим, що на його околиці, на березі Сіверського Дінця, на крейдяних горах, розташувався велич­ний Святогорський монастир.

Монастир виник у першій половині XVII ст., хоча вважають, що перші печерні келії на Святих горах були вириті ченцями- відлюдниками ще в XV ст.

Святогорський монастир був оточений муром, озброєний гарматами, й у ньому постійно чергували козацькі варти з Чугуєва, Валок та інших селищ Слобідської України. На той час монастир містився на кордоні з Диким полем і виконував функції прикордонного міста. Сюди приходили втікачі з ту ­рецького полону, заходили мандрівні ченці й відлюдники,

яких називали бродниками, зупинялися вартові й станичники, що вартували ці землі. Ченці монастиря попереджали вар­тові загони, якщо з’являлися татари.

У 1679 р. монастир спустошила об’єднана азово-татарська орда, й монастир на якийсь час занепав.

Утім через деякий час монастир був відроджений, але оборонне значення він утратив.

У 80-х роках XVIII ст. у володінні монастиря було 27 тис. десятин землі й близько двох тисяч кріпаків. Це був один із найбагатших монастирів краю.

У 1788 р. російський уряд закрив монастир, а всі його володіння та майно перейшли до казни.Невдовзі ці землі стали власністю князя Григорія Потьомкіна. На одній із крейдяних гір Потьомкін побудував розкішний палац із купальнями для гостей.

У 1844 р. монастир був відновлений указом імператора Миколи І і знову почав діяти. Свято­горськ почав розвиватися як місце для палом­ництва і як курортний центр.

За часів радянської влади монастир знову закрили, але Святогорськ розвивався як курортний центр для відпочинку й лікування робітників Донбасу. У печерах колишнього монастиря було відкрито антирелігіозний музей.

У 1992 р. монастир знову було відкрито. Йому було повернуто всі споруди, від печерної церкви до паломницьких гостьових келій.У 2004 р. монастирю надали статус Лаври.

Н авколо С вятогорського мо­настиря у 1997 р. було створено Національний природний парк «Святі гори».

МАРІУПОЛЬПоселення на місці сучас­

ного міста вперше з’явилися в XVII ст., коли на східні землі України втікали від гніту, війн

та повстань селяни із Західної й Ц ент­ральної України. У XVIII ст. тут виник козацький сторожовий укріплений форт- пост. Але він був зруйнований під час російсько-турецької війни.

Маріупольський , У 1 7 7 8 Р- На МІСЧІ КОЛИШ НЬОГО укріп--тіроки XX ст. лення було побудовано місто Павлівськ, яке в 1780 р. пе­

рейменували на М аріуполь. У 1948-1990 рр. М аріуполь називався Ждановим.

Соляна шахтаМісто заснували в XVII ст. козаки Слобідського Ізюмського

полка. їх основним заняттям було солеваріння, а цей регіон надовго став центром солеторгівлі. За сіллю сюди приїздили чумаки з Гетьманщини, Слобожанщини, Дону, Білгородщини.

У 1881 р. неподалік від селища була розроблена копальня.

В 1991 р. селище дістало назву Соледар. Нині на території міста діє шахта, в якій проводяться екскурсії для тих, хто бажає подивитися, як видо­бувають сіль.

Чумаки. Художник І. Лйвазовський

СОЛЕДАР

Герб Запоріжжя

700-річний дуб на Верхній Хортиці

Давній курган

ЗАПОРІЖЖЯНа території сучасного Запоріжжя 1770 р. було

побудовано Олександрівську фортецю як оборонийІ стратегічний об’єкт у російсько-турецькій війні. Після

приєднання до Російської імперії Криму, військові споруди цього регіону поступово втратили своє воєнне значення. Таким чином на місці Олександрівської фортеці виросло поселення, яке в 1806 р. стало містом

Олександрівськ. Завдяки вигідному розташуванню місто невдовзі стало важливим транспортним вузлом і промисло­

вим центром. У 1921 р. Олександрівськ було перейменовано на Запоріжжя.

10 жовтня 1932 р. в Запоріжжі урочисто запустили побудо­вану за п’ять років ДніпроГЕС, на той час найбільшу гідроелек­тростанцію в СРСР.

У Запоріжжі донині збереглося багато пам’яток історії. На кількох вулицях міста височіють серед сучасних будинків давні кургани, стоять кам’яні баби, що створені у I I I—II ст. до н.е. На вулиці Жуковського міститься могила кошового отамана Задунайської січі Йосипа Гладкого. А в районі міста, що на­зивається «Верхня Хортиця», росте 700-річний дуб. Діаметр

його стовбура сягає 6,5 м. На цьому місці у XV ст. стояла перша січова церква Богородиці, покро­вительки козаків.

Давня кам’яна баба, що перебуває на території міста

Запорозька СічРеконструкція

ш ш

ОЛЕКСАНДР ПОЛЬВідомий суспільний діяч, археолог Олександр

Поль народився в с. Малоолександрівка Катери­нославської губернії.

Закінчив Дерптський університет.Відкрив на Катеринославщині поклади корисних

копалин: залізних руд, вугілля, сланцю. Він також поклав початок розвитку промисловості в цьому краї, будівництву металургійних заводів. Поль опікувався питаннями будівництва залізниці в молодих промислових районах.

Крім того, Олександр Поль був науковцем, вів археологічні дослідження, публікував наукові праці. Після звільнення селян із кріпацтва був членом комісії по селянських справах.

ХОРТИЦЯНа території Запоріжжя розташований національний історико-культурний

заповідник «Хортиця», що розкинувся на острові з цією назвою. На острові колись було язичницьке капище на честь бога Хорса. За свою історію острів був свідком багатьох історичних подій. Його відвідували князі Олег, Ігор, Володимир Мономах, княгиня Ольга. На Чорній скелі острова загинув у 972 р. князь Святослав.

У середині XVI ст. Байда Вишневецький будує на острові перше козацьке укріплення — Запорозьку Січ.

Панорама Дніпра з Дніпрогесу

ЛЕОНІД БОРИСОВИЧ КОГАНВидатний скрипаль та педагог народився в Катеринославі у 1924 р.З 1933р. навчався в Москві, у Центральній музичній школі. У 1948 р.

закінчив Московську консерваторію. Переможець міжнародного конкурсускрипалів імені королеви Єлизавети у Брюселі в 1951 р. З 1944 р. Коган стає солістом Мос­ковської філармонії. Там же викладав скрипальне мистецтво з 1952 р. Лауреат Ленінської премії (1965).

Леонід Коган неперевершено виконував твори Паганіні, а у 1982р. знявся в ролі великого маест­ро у фільмі «Пікколо Паганіні».

Скрипка славетного майстра Страдіварі, на якій грав Коган

НІКОПОЛЬСьогоднішній Нікополь — це

порт на березі Каховського водосховища. А в XVII ст. тут була козацька Січ. Січ побудували у 1638 р., і вона дістала назву Микитинської. Саме на цій Січі у 1648 р. Богдана Хмельницького було обрано українським гетьманом.

У 1709 р. за наказом Петра І Січ зруйнували.Селище, що розташоване поблизу, у 1774 р. ввійшло до

складу Новоросійської губернії. А 1775 р. тут почалося будів­ництво фортеці під назвою Слов’янськ. У 1782 р. місто здобуло статус повітового й було перейменовано на Нікополь.

І

Дніпропетровськ — третє за величи­ною місто України. Неподалік від су­часного Дніпропетровська в 1635 р. поляки звели фортецю Кодак, щоб пе­решкодити втечі селян на вільні землі Війська Запорозького. Фортеця була побудована за проектом французько­го фортифікаційного інженера Гійома Боплана й вважалася неприступною. Та вже за місяць після завершення будівництвафортеця була узята й знищена запорозькими козаками під керівництвом гетьмана Сулими. Фортецю відбудували, укріпили, проте 1648 р. її захопив Богдан Хмельницький і зробив опорним пунктом козаків.

У 1776 р. на місці запорозької слободи Половиця було засновано місто, назване на честь імператриці Катерини II Катеринославом. Князь Потьомкін планував побудувати тут місто, що стане за розмірами третім в імперії, створити тут південну столицю. Свій задум Потьомкіну втілити в життя не

довелося, однак згодом Катеринослав все ж став великим промисловим, тор­говельним і транспортним центром.

У 1926 р. місто дістало свою сучас­ну назву Дніпропетровськ.

Вантажний порт. Самара

ш9ЖЖ*Дев ’ятиглавий дерев’яний собор

у Новомосковську і

Щ к * *

На околицях сучасного Новомосковська у XVII ст. було лише кілька зимівників запо­розьких козаків. Роком заснування міста вважають 1687 р., коли князь Голіцин заклав тут Богородицьку фортецю. Втім фортеця проіснувала недовго — її було зруйновано.

Козацьке поселення, що виникло на цьому місці, згодом дістало назву Новоселиця, а в 1794 р. воно було перейменовано на Новомосковськ.

З 1602 р. неподалік від козацьких зимівників ієромонахом Паїсієм був заснований Самарський Святомиколаївський пестельний чоловічий монастир, який був воєнною обітницею запорожців й управлявся січовим кошем. За часів російсько- польської війни в середині XVII ст. він був зруйнований. Проте до 1672 р. козаки його відновили.

У 1711 р. монастир спустош или татари.У 1778 р. виходець зі Слобожанщини Яким Погребняк

побудував у Новомосковську дерев’яний Троїцький собор, що зберігся до наших днів. Цей собор є перлиною світової

дерев’яної культової архітектури. Він є єдиним в Україні дерев’яним собором із дев’ятьма

куполами.

На цьому фото видно всі дев’ять куполів собору

На місці сучасного Сімферополя у III ст. до н.е. була столи­ця скіфів, яку греки називали Неаполем Скіфським. У першій половині XVI ст. татари побудували на цих землях велике місто Ак-Мечеть. Невдовзі воно стало одним із найважливі­ших міст Кримського ханства.

1784 р. російська імператриця Катерина II своїм указом заснувала місто Сімферополь.

Нині Сімферополь є столицею Автономної Республіки Крим. У місті збереглася мечеть XV ст. і садиба видатного мандрівника Петра Палласа.

СЕВАСТОПОЛЬ

: -

Наприкінці XVIII ст. на місці сучасного Севастополя був побудований новий порт, а поселення, що виникло навколо нього, дістало назву Севастополь.

У 1804 р. Севастополь оголо­сили головним військовим пор­том Чорного моря. До цього ці функції виконував Херсон.

Севастополь — місто бойової слави. Під час Кримської війни 1854—1855 рр. місто героїчно оборонялося протягом 349 днів.

У роки Великої Вітчизняної війни облога Севастополя три­вала 250 днів.

Чорноморський флот у бухті Севастополя. Художник І. Айвазовський

Пам’ятник загиблим кораблям

ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ АЙВАЗОВСЬКИЙВидатний живописець-мариніст народився у 1817 р.

у Феодосії, в сім’ї вірменського крамаря.Протягом 1833—1837 рр. навчався в Петербурзькій

академії мистецтв, яку закінчив з відзнакою.Після закінчення академії Айвазовський багато подоро­

жував світом. Він працював у Римі, Неаполі, Парижі, Лондоні, Амстердамі. На запрошення турецького султана кілька разів бував у Стамбулі й писав картини на замов­лення султанської сім’ї.

Після повернення з-за кордону Айвазовський оселився в рідній Феодосії, де побудував собі майстерню.

За своє життя Айвазовський створив понад 6 000 прекрасних полотен.

ДАВНІЙ ХЕРСОНЕСНа околицях сучасного Севастополя розта­

шовано національний заповідник «Херсонес Таврійський». Саме на цьому місці наприкін­ці V ст. до н. е. виникло античне місто Херсо­нес. Спочатку це була одна з грецьких колоній, а згодом ці землі почала контролювати Рим­ська імперія.

Найбільший розквіт міста припав на V—VI ст., коли цей регіон перебував під владою Візантійської імперії.

У той час Херсонес був найбільшим і наймогутнішим містом у регіоні. Тут містився центр торгівлі, ремесел. Як і всі прикордонні центри, Херсонес був багатонаціональним містом. Тут жили і греки, і руси, і навіть осілі кочовики.

У Херсонесі відбулися події, які мали велике значення для розвитку всієї Київської Русі. У 987 р. до міста ПІДІЙШЛИ Хрещенняруські дружини на чолі з князем Володимиром Великим. ВолодимираПісля нетривалої облоги Володимир захопив місто. Тут він забажав прийняти православ’я і був охрещений візантійським єпископом. Це був початок поширен­

ня на язичницьку Русь православної християнської віри.

палац

БАХЧИСАРАЙУ перекладі з татарської назва міста

означає «палац у садах».М істо було засновано в XV ст.

і стало столицею Кримського ханс­тва. Уперше місто згадується в гра­моті кримського хана Менглі-Гірея.

У XVI ст. в Бахчисараї побудува­ли величний ханський палац, який зберігся до нашого часу. Нині тут міститься Бахчисарайський історико-

Бахчисарай. архітектурний музей. На територіїФотохіхст. музею розташ овані давні мечеть,

гарем, турецька лазня, цвинтар.У вересні 1820 р. Бахчисарай відвідав О. Пушкін.

«Фонтан сліз» у ханському палаці справив на поета таке сильне враження, що Пушкін написав поему, присвя­чену цьому фонтану і подіям, завдяки яким цей фонтан з’явився.

КЕРЧУ VI ст. до н. е. грецькі вихідці з Мілета заснували у Криму

та Північному Причорномор’ї ряд міст-держав і серед них — місто Пантикапей, розташоване на місці сучасної Керчі. Згодом воно стало столицею Боспорського царства, а в VI ст.

опинилося в руках візантійців.У VII ст. місто захопили хозари, а після загибелі

Хозарського каганату місто увійшло до складу Київської Русі й дістало назву Корчев. 1318 р. генуезці заснували тут свою тор­говельну факторію Черкіо, яку 1475 р. захопили турки.

Після приєднання Кримського хан­ства до Російської імперії місто опини­лося під владою Росії.

Бастіонфортеці Ені-Кале

ЧУФУТ-КАЛЕУнікальне печерне місто-фортеця розки­

нулося на плато Кримських гір, неподалік від Балаклави в горах Чуфут-Кале.

Місто виникло в VI ст. і проіснувало май­же дванадцять століть. У 1299 р. його захо­пили монголо-татари і назвали Кирк-Ер, що означає «40 фортець». Коли столицю Крим­ського ханства було перенесено до Бахчиса­рая, багато мешканців печерного міста пере­селилися туди. У Кирк-Ері залишилися тільки караїми. Тоді місто й дістало назву Чуфут-КалеЧуфут-Кале — Єврейський замок. Післяприєдання Криму до Російської імперії мешканці Чуфут-Кале покинули місто, і селище стало мертвим.

Сьогодні історична пам’ятка Чуфут-Кале є філією Бахчисарайського музею.

СУДАКЯк вважають історики, місто було

засновано на початку III ст. племенами аланів. Але за свою довгу історію місто перебувало під владою багатьох народіві національностей. Вигідне розташу­вання міста сприяло його розвитку. У VI ст. за наказом візантійського імпе­ратора тут побудували фортецю, бомісто було розташовано на великому

Судацька фортецяи ^ ґ ’ торговельному шляху, а тому потре­бувало захисту. У 1365 р. місто потрапило під контроль генуезпів, які за­снували тут свою колонію. На згадку про них у місті й досі височіють залишки могутньої генуезької фортеці.

Вид на гору Куш-Каю з бухти Ласпі

КРИМСЬКІ ПАЛАЦИУнікальні гірські ландшафти, Чорне

море та середземноморський клімат Криму завжди приваблювали людей.

Крим — один із найвідоміших і найпопу- лярніших курортних осередків у Європі.

Як курорт він почав розви вати ся у X V III—XIX ст. Багато правителів, а також відомих людей прагнули відпочи­вати в Криму. Найкрасивіші місця Криму ставали резіденціями правителів , тут будували свої маєтки знемениті люди.

Протягом XIX ст. у Криму було зведено багато прекрасних палаців та садиб.

У Сімферополі є садиба Палласа, відомого мандрівника. У Бахчисараї, столиці кримського ханства, зберігся величний Ханський палац. Ялта знаменита палацом, що був кримською резиденцією імператора Олександра III.

Перлинами Криму безперечно можна вва­жати Воронцовський палац (1837) в Алупці та Л івадійський палац графа Потоцького, в якому у 1945 р. відбулася історична конфе­ренція лідерів США, Англії та СРСР.

Кожен палац являє собою справжній витвір мистецтва. Навколо кожного з них розбито чудові парки.

Масандровський палац

Ластівчине гніздо

Воронцовськийпалац.Сучасний вигляд та

театр

ОДЕСАНа місці сучасної Одеси колись, іще

в античні часи, були два давньогрецькі поселення, які знищили готи. У XIII ст. генуезці побудували на цих землях торговельну факторію Джинестра. Але невдовзі Джинестра була знищена мои- голо-татарами, а землі приєднані до Золотої Орди. Після розвалу Золотої

Орди у XIV ст. місцевість контролювала Пе- рекопська Орда, що кочувала побережжям сучасного Одеського заливу.

У 1475 р. ці землі стали підконтрольними Осман­ській імперії, і місто дістало назву Хаджибей. У 1765 р. поряд з Хаджибеєм турки будують кам’яну фортецю Ені-Дунія.

У 1789 р., під час русько-турецької війни, передовий загін військ Суворова, яким командував граф де Рібас, з до­помогою козаків отамана Головатого, захопили фортецю. За наказом Катерини II в 1794 р. на землях Хаджибея було за­сновано місто, яке через рік було названо Одесою.

Поява морського торгового порту, що його побудували в Одесі, сприяла стрімкому розвитку міста. А невдовзі після будівництва залізниці Одеса стала четвертим містом Росій­ської імперії за рівнем економічного розвитку, після Петер­бурга, Москви та Варшави.

Міська рада в Одесі

Штурм Ізмаїла. Худ. О. Ківшенко

Покровський кафедральний і

ІЗМАЇЛУ II ст. н. е. на території сучасного

Ізмаїла римляни звели прикордонну фортецю Сморніс. Після розпаду Римської імперії фортеця занепала, а за часів Київської Русі на її місці виникло слов’янське місто Сміл.Після розпаду Русі Сміл стає торго­вельним центром Галицько-Волин­ського князівства на Дунаї. У XIII ст. ці землі захопили монголо-татари.

У 1538 р. тут укріпилися війська Османської імперії, де побудували потужну фортецю Ізмаїл, яка вважалася неприступною.

11 грудня 1790 р. об’єднане російсько-козацьке військо під командуваннямО. В. Суворова взяло фортецю штурмом.

ІЛЛІЧІВСЬКДо 1791 р. територію сучасного міста Іллічівська контролювали і Золота

Орда, і Литовське князівство, і Османська імперія. Протягом 1790-1793 рр. ці землі були підконтрольними Черноморському козацькому війську.

Наприкінці XVIII ст. тут оселилися греки, албанці, молдовани, німці. їх промислом було здебільшого рибальство.

У 1950 р. тут було зведено робітниче селище, яке дістало назву Іллічівськ. Протягом 1956-1958 рр. тут звели морський порт. Цей порт став одним із найважливіших серед українських морських портів.

І■- &

Морський порт в Іллічівську

Білгород-Дністровськафортеця

БІЛГОРОД- ДНІСТРОВСЬКИЙНа теренах сучасного Білгорода-

Дністровського в VI ст. до н. е. давні греки заснували рабовласницьке місто-державу Тіра. У середині І ст. до н. е. місто було підвладне Фракії, а пізніше — Римській імперії. У III ст. Тіру знищили готи.

За часів Київської Русі тут стояло прикордонне оборонне місто Білгород, через яке не раз проходили війська князів Олега, Ігоря та Святослава.

На початку XIV ст. генуезці на землях стародавньої Тіри засновують свою торговельну факторію. Місто

стає одним із найбільших портів Генуезької республіки. У 1475 р., коли місто було під владою Молдови, фортеця

значно розширюється й укріплюється. У Білгороді пере­тинаються важливі торговельні шляхи, які зв’язали місто з Краковим, Львовом, Кафою, Константинополем та іншими містами.

5 серпня 1484 р. Білгородська фортеця впала перед натис­ком військ Османської імперії. Фортецю відновили вже нові господарі — розширили й ще більше укріпили. Тоді ж вона дістала назву «Ак-Керман».

За часів війн між Російською та Османською імперіями фортеця Аккерман кілька разів переходила з рук у руки. У 1812 р. ці землі остаточно увійшли до складу Російської імперії.

Залишки давнього міста Тіра р* .

- ••

ФРІДРІХ ФАЛЬЦ-ФЕЙНФрідріх Фальц-Фейн народився 16 квітня 1863р.

в Асканії-Новій. З дитинства до нього був пристав­лений гувернером француз Кондарс, який прищепив Фрідріху любов до живої природи. У 1882р. Фрідріх вступає до університету, і, поки вчиться, відвідує на канікулах великі зоопарки світу.

Після закінчення університету Фальц-Фейн закладає неподалік Асканії-Нової заповідні ділянки. У 1897р. він створює тут зоопарк і ботанічний сад. Із найвіддаленіших куточків світу сюди приво­зять різноманітних рідкісних тварин. Наприкін­ці XIX ст. в Асканії-Новій мешкало понад 2 тис. тварин.

ОЧАКІВОчаків заснував кримський хан Менглі І Гірей у 1492 р.

на місці литовської фортеці Дашів. У 1562 р. фортеця перейшла під владу Османської імперії й дістала назву Ачі-Кале. Протягом Х У І-Х У ІІ ст. фортецю не раз брали

в облогу запорозькі козаки.У травні 1788 р. за часів російсько-

турецької війни Очаків оточили росій­ські війська. Штурм потужної фортеці

з двадцятитисячним гарнізоном й 300 пуш­ками був проведений у грудні того ж року

й закінчився захопленням Ачі-Кале.Нині Очаків — невеличке курортне місто на березі

Чорного моря.

Пам’ятник бригадиру Горичу, вояки якого першими пішли на штурм Очакова

Пам’ятник лейтенанту Шмідту

= Н

й / і їт -

|Я Ш Ш :М И Т

, \ , .- і;Ь її**'9 4̂|5>

НЕСТОР ІВАНОВИЧ МАХНОНестор Махно — відомий військовий і політичний

український діяч, один з керівників анархістського руху під час Громадянської війни.

Махно народився 27 жовтня 1888 р. в селищі Гуляйполе. Після Лютневої революції був обраний головою селянського комітету. У квітні 1918 р. створив так званий вольний гуляйпольський батальйон, який вів партизанську боротьбу проти німецьких окупантів. До листопада 1918р. в загоні Махно було вже близько 6 тис. бійців.

У 1919- 1920рр. Махно воював проти білогвардійців, військ УНР, червоної армії. Здобув репутацію захисника селян.

ХЕРСОНУ 1737 р. на правому березі Дніпра було побудовано

укріплення Олександр-іпанц.У 1778 р., після русько-турецької війни, за наказом

імператриці Катерини II, на місці укріплення заклали фортецю, місто і верф для будів­ництва суден. Місто дістало назву Херсон, на

честь давнього міста Херсонеса.У Херсоні почалося будівництво Чорно­

морського флоту. Перший великий корабель «Сла­ва Катерини» було спущено на воду у вересні 1783 р.

Херсон став також важливим торговельним міс­том.Через його порт відбувалася торгівля з Ф ран­цією, Італією та іншими європейськими країнами.

Г:

ПАРУТИНЕНа околиці невеличкого села Парутине знаходиться історико-археологічний

заповідник Ольвія. Саме тут колись містилося величне й легендарне античне місто Ольвія.

Ольвія була однією з найбільших держав Північного Причорномор’я. Її заснували греки з малоазійського міста Мілета в VI ст. до н. е. Місто-держава проіснувало тут близько 900 років. Мешканців Ольвії називали борисфенітами, бо Ольвія була неподалік від Борисфена (так греки називали Дніпро).

Завдяки вигідному розташуванню Ольвія невдовзі розвинулася у велике ремісницьке й торговельне місто. Навколо міста існувала величезна агло­мерація, населення якої займалося сільським хозяйством. Це теж сприяло економічному зміцненню міста.

Ольвія була демократичною рабовласницькою республікою. Це був важли­вий культурний центр, вплив якого був дуже відчутний у розвитку культури скіфів і сарматів. Наприкінці І ст. н. е. місто відвідав славетний грецький історик Геродот.

У другій половині VI ст. до н. е. місто починає карбувати власну монету. Чисельність населення міста сягає 25 тис. мешканців.

У І ст. н. е. Ольвія увійшла до складу Римської імперії.Наприкінці IV ст. навала гунів знищила місто.

Д ІЛЯ Н КА ІЖ И ТЛ О ВИ Й КВАРТАЛ

З 5 БУДИНКІВ ЯКІ 8ІДДІЛЙІ» ВУЛИЦЕЮ.

Розкопки П ЕРШ О Ї'

ролобини 20 стб .Ф А Р М А К О в С Ь К О ГО .■Л.Сл а ш н а Д К а р а с ь о в а т а ів

-і -ч а ш » : . - і

“ • • • • ^ :к . „ " і * / ■' '■

■ '

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ1. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — Харків: Дельта, 1993.2. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. /

Ред. кол.: П.С.Сохань (голова) та ін. — Київ: Наук, думка, 1991.3. Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. —

Київ: Абрис, 1994.4. Румянцева В. В. Емблеми земель та герби міст Лівобережної

України в період феодалізму. — Київ: Наукова думка, 1986.5. Історичні постаті України. — Одеса: Маяк, 1993.6. Описи Харківського намісництва кінця XVII ст. — Київ:

Наукова думка, 1991.6. Субтельний О. Україна. Історія. — Київ: Либідь, 1993.7. Науково-популярний тижневик «Дзеркало Тижня»,

1994-20078. Яворницький Д. І. Історія Запорозьких козаків. ТТ. 1—3. —

Київ: Наукова думка, 1990.

СПИСОК ДОДАТКОВОГО ФОТОМАТЕРІАЛУСтор. 9 церква Богородиці Пирогощі у Києві, Ряполов А. В.; стор. 47 мури Ужгородського замку, Щербань Т. Ю.; стор. 47 центральна вулиця Ужгорода, Щербань Т. Ю.; стор. 50 скелі Довбуша, Рибаков О.;стор. 62 Благовіщенський собор у Харкові, Коленцева Т. О.;стор. 62 Покровський собор у Харкові, Сердюк О. В.;стор. 62 Пам’ятник Т. Г. Шевченку у Харкові, Сердюк О. В.;стор. 63 Шаровка, палац та парк, Сосницький С.стор. 71 терикон у Донецьку, Ряполов А. В.;стор. 86 Воронцовський палац у Криму, Пустиннікова І.

і У |ї м

ТНЕ М0 8 Т ШТЕКЕ8 ТШС РЬАСЕ8 ОРІЖКАШЕІІкгаіпе із їЬе Ьі§§е§1 Еигореап соипіху \^ЬісЬ Ьаз а £Іогіоиз

Ьізіогу апсі ш ^ и е сиїїигаї ітасШопз. ТЬеге аге а Іоі; о£ топи- теп із іп ІІкгаіпе шЬісЬ гететЬ ег из о£ іЬе разі о£ оиг МоіЬег- Іапсі, Ьиі; тозі: о£ їЬ е т Касі сіізарреагесі, апсі лує сап опіу геасі о£ Л е т . ТЬе ипзиграззесі паїиге о£ ІІкгаіпе аідуауз сарізигесі їЬе аііепііоп о£ ітауеіегз ^Ь о 1е£і іЬс питегоиз ігасез аЬои£ їЬе Ьоипсіїезз ІІкгаіпіап зіеррез, Ьі§Ь тоипіаіпз апсі шсіе г і у є г з .

ТЬіз Ьоок ш іі Іеіі уои аЬоиі; їЬе т о з і іпіегезііп^ апсі рісіиг- е5^ие поокз о£ оиг соипігу. Тигпіп§ о у є г £Ье ра§ез о£ і;Ье есШоп, уои ш іі \¥агк1ег аЬоиї їЬе £атоиз апсі ипкпошп ріасез о£ ІІкгаіпе. Уои т і ї уізії іЬе Месііеуаі сазіїез о£ їЬе М/езі;егп ІІкгаіпе, ігауеі аЬоиІ іЬе зіеррез о£ БопЬаз, §о і;о і;Ье £Іогіоиз ізіапсі о£ КЬогШ- зуа оп іЬе Бпірго г і у є г , §еі: асдиаіпі:есІ \укЬ іЬе ріасез о£ їЬе Соззаскз £Іогу апсі їЬе оі;Ьег ріасез о£ Ьізїогісаі ітрогїапсе, апсі і;Ье та]'езі:іс Сгеек Ізо^пз аз \ує11.

ТЬіз Ьоок \уі11 іеіі уои аЬоиІ іЬе йгзі: т о п и т е п і Ізо ІзЬе т а т - тоізЬ іп і;Ье т)гМ , аЬоиі; ІзЬе Ьі^ЬезІ ІІкгаіпіап сіїзу Ьаіі, апсі аЬоиі тап у оіЬег ипизиаі £асіз, є у є п із з апсі топитепізз -\уЬісЬ оиг МоіЬегІапсІ із £атоиз £ог.

Художник О. І. Дябіна

Фото В. В. Меркулова Відповідальний редактор І. В. Єфімова

Редактор О. М. Уліщеико Дизайн та маке?пування О. В. Сердюк

Коректор С. О. Кліменко Художній редактор М. С. Жубр

С48 Найцікавіші місця України. — Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2009. — 95 с. іл.ІЗВИ 978-966-404-635-7

Ця книжка розповість про найцікавіші куточки нашої країни. Гортаючи сторінки видання, ви здійсните захоплюючу подорож по знайомих та менш відомих місцях України. Ви побуваєте у середньовічних замках Західної України, помандруєте степами Донбасу, відвідаєте славетний острів Хортиця на Дніпрі. Ви познайомитесь з величними давньогрецькими містами, місцями козацької слави та славетних подій, які творили долю нашої країни.

ББК 26.89 (4УКР)

Підписано до друку 05.01.08. Ф о р м а т П а п і р крейдований. Гарнітура РеСегЬиг^.

Друк офсетний. Ум. друк. аріс. 10,08. Наклад 3000 прим. Зам. № 8-0925.

Видання здійснено за ліцензією Ф О Л Сердюк І. А.

Видання здійснено за ліцензією Ф 0 ІІ Шапіро М. В.

«ТО РС ІП ГІІЛ Ю С »Свідоцтво серія ДК № 2143 від 01.04.05 р.

3 питань оптових поставок звертатися:61057, м. Харків, вул. Сумська, 13; тел.: (057) 719-98-73, тел./факс: 717-10-26

Е-таіІ: їог$щ§__оі®гіс1ег.сот.иа, Ьйр://\¥\у\¥.Іогзт£.сот.иа

Книга— поштою: 61057, м. Харків, а/с «Книжкова ліга»

5М8-замовлення книг: відправте 8МЗ з текстом «КНИГА» на номер 7500 та чекайте дзвінка від служби замовлень.

Вартість повідомлення 2,50 грн.

ББК 26.89 (4УКР) С48

Сердюк О. В.

Віддруковано ВАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”: 61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11