Здай на Господа турботу свою,І Він буде живити тебе.Повік не дасть Він захитатись праведникові. ( Псалом Давида 54)

Що таке щастя?Що таке щастя? Усі його шукають. Хто як: хто у книжках, хто справжнє І неустанно всі його чекають. Щоб щастя поряд йшло з коханням.І мало хто ту правду знає, І мало хто погоджується з нею, Без Бога щастя не буває, Бо Бог те щастя і любов вселяє. 

Ніхто не знає, що тая Хресная Дорога, Яка вже в кожного своя, То наше щастя дане Богом,А прикрістю наповнена земля. Бо люди, люди є скупі й невдячні І нерозумних є багато в світі, Коли біда обов'язково плачуть, Винних шукають, шукаючи отвітів. 

А відповідь проста і неповторна: То є оплата за зроблені діла, Кому радість, кому біда чорна, Кому ще на додачу трішки зла. Бо за добро добром сто раз вернеться, За злобу десять тисяч зла, Хто як в житті своєму поведеться, Тому по справедливості ціна... 

Немає щастя, там де нема Бога, Бо в Ньому радість, доля, глибина, Бо Він Єдина, Нелегка Дорога, Нехай не завжди рівна, а складна. То кажу я ще раз і певно: Що щастя в Бозі, В Бозі сила є!!! Хто ж усвідомити цього не в змозі, То справді нещасливим є! 

Шукаймо щастя в праведних шляхах Обов'язково там його знайдемо, Нехай місцевість згорблена і нелегка, Та нею ми до істини дійдем. Дійдем до того істинного щастя, Яке шукаєм і чекаєм, і не бережем, Воно усім нам по заслугам дасться: Кому вічністю стане, кому вічним плачем!!! 

Кажеш ти, що любиш Бога?

Кажеш ти, що любиш Бога,Але сонце тобі не миле, Бо у спеку важка дорога –Краще б хмари його закрила.

Кажеш ти, що Любиш Бога,Але ти не любиш природу.Що Творець дарував – ні до чого,Сіре все, кажеш ти, і без плоду.

Кажеш ти, що любиш Бога,Але ти не в ладах із братом,Помиритись із ним нема змоги –Це для тебе велика втрата.

Кажеш ти, що любиш Бога,Але діти тебе дратують,Зупиняєш їх витівки строго.Коли граються чи пустують.

Кажеш ти, що любиш Бога,Але Слово Його не читаєш.Трата часу вільного твого –Телевізор, газети гортаєш.

Кажеш ти, що любиш Бога,Але чую від тебе, мій друже,Лиш порожні розмови і бачуТвого серця ліниву байдужість.

Кажеш ти, що любиш Бога?!

Як дивлюся на хрест святий,У скорботную хвилинуЗнаходжу для душі спокій,Розраду у знесиллю.Христос, розп’ятий на хресті,Вниз голову схиляєІ зором лагідним з хрестаНа мене споглядає.І пресвяті Його устаНемовби шепчуть тихо:«До мене ближче приступи,Забудь же горе й лихо.У мене знайдеш тихий рай,Потіху й насолоду,У мене матимеш спокій,І вічну нагороду.Прийди лиш ближче до хрестаІ тут клякни, мій сину,Знайдеш потрібний лік душіВ скрутну життя годину».

СТАЦІЯ І

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі, що буду доброю і слухняною дитиною. Слухатиму моїх батьків та наставників.

СТАЦІЯ ІІ

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі, що виправлюся і старанно виконуватиму свої обов'язки у школі, вдома.

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі, що буду зважати на тих, які потребують моєї допомоги.

СТАЦІЯ ІІІ

Господи Ісусе! Я постановляю ніколи не засмучувати моєї мами, дай мені сили бути доброю дитиною.

СТАЦІЯ ІV

Господи Ісусе! Вибач мені! Я обіцяю виправитися і служити тим, які потребують моєї допомоги.

СТАЦІЯ V

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі допомагати всім моїм друзям.

СТАЦІЯ VІ

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі, що буду кращим і не лінуватимусь чинити добро.

СТАЦІЯ VІІ

Господи Ісусе! Я обіцяю Тобі, що буду послушною дитиною і сумлінно виконуватиму свої обов’язки.

СТАЦІЯ VІІІ

Господи Ісусе! Допоможи мені витримати у своїх постановах.

СТАЦІЯ ІХ

Господи Ісусе! Допоможи мені бути смиренною дитиною і пам’ятати про ближніх.

СТАЦІЯ Х

Господи Ісусе! Допоможи мені терпеливо зносити біль і пам’ятати, що Твій біль та терпіння не в порівнянні до мого.

СТАЦІЯ ХІ

Господи Ісусе! Допоможи мені мати правдиву віру.

СТАЦІЯ ХІІ

Господи Ісусе! Я обіцяю все своє життя жертвувати Тобі, як Ти пожертвував за мене.

СТАЦІЯ ХІІІ

Господи Ісусе! Хочу помолитися за тих, які відійшли у вічність.

СТАЦІЯ ХІV

Сьогодні молодь, як ніколи, потребує правильного скерування, правдивих істин і справжніх друзів. Враховуючи потребу духовного відродження України, школа покликана забезпечити наповнення всіх ланок навчально-виховного процесу змістом, який би допомагав педагогам виховувати душу, чесні і сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти: працьовитість, самопожертву, пошану до старших — і спонукав би школярів, у єдності з Богом вирости корисними своєму народові.