Дві головні парадигми розуміння політики
DESCRIPTION
ÂTRANSCRIPT
![Page 1: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/1.jpg)
Дві головні парадигми розуміння політики (policy)
Уповноважений вибір – ухвалення повноважним органом рішення, що спрямоване на вирішення певної суспільно-значущої проблеми, яке послідовно реалізується усіма органами влади та державними установами. Структурована взаємодія – складне мереживо взаємодії з різноманітними «учасниками гри», які приймають в ній участь, керуючись найрізноманітнішими міркуваннями: утримання існуючого status quo, отримання специфічних переваг, збільшення повноважень, розширення фінансування, залучення до процесу ухвалення рішень тощо.
![Page 2: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/2.jpg)
Політика як уповноважений вибір
Розуміння політики, як вповноваженого вибору, зосереджується на ухваленні урядом рішень. Це потребує з’ясування того:
Яку проблему намагаються вирішувати?
Які є варіанти рішень?
Яким є спосіб прийняття рішення?
Якими є результати реалізації прийнятого рішення – чи вирішує
обрана політика ту проблему, на яку вона спрямована?
![Page 3: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/3.jpg)
Цикл політики, «етапна» або «підручникова» модель
1. Визначення проблеми – з’ясування потреби урядових дій щодо тих чи інших проблем
2. Встановлення порядку денного – з’ясування того, на яких специфічних аспектах проблеми слід зосередити увагу уряду і тих, хто повинен займатися розв’язанням проблем
3. Формулювання пропозицій політики – висунення альтернативних пропозицій щодо розв’язання наявних проблем
4. Ухвалення політики – відбір однієї із запропонованих пропозицій, створення політичної підтримки для неї та впровадження її через прийняття відповідного повноважного рішення
5. Впровадження політики – заходи по реалізації поставлених цілей політики
6. Оцінювання та зміна політики – систематична оцінка якості діяльності і результативності виконання програми з метою вивчення її впливу, внесення пропозиції щодо змін та виправлень
![Page 4: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/4.jpg)
Критерії порівняння альтернативних
варіантів
вирішення проблеми
• Результативність.
• Ефективність.
• Справедливість.
• Адекватність.
• Прийнятність.
• Політична здійсненність.
• Придатність до адміністрування.
![Page 5: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/5.jpg)
Політика як структурована взаємодія
Бачення державної політики, як структурованої взаємодії, для вирішення чіткої проблеми політики не передбачає однієї особи, яка приймає рішення, а отже потребує з’ясування:
Діапазону учасників гри
Різноманітності їхнього розуміння ситуації й проблеми
Способів взаємодії між собою
Результатів цієї взаємодії
![Page 6: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/6.jpg)
«Заінтересовані сторони», цільові групи та бенефіціарії
Заінтересовані сторони – люди / установи / організації, стан (інтереси) яких може змінитися внаслідок ухвалення певного рішення або реалізації проекту.
Цільові групи – індивіди, громади або організації, на яких альтернативи політики й державні програми за своїм призначенням мають справити вплив.
Бенефіціарії – групи, для яких ефекти певної політики / державних програм є вигідними або цінними.
![Page 7: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/7.jpg)
Аналіз заінтересованих сторін спрямовано на визначення:
• особливих інтересів сторони (відкритих та прихованих) та можливого їх впливу на формування змісту та реалізації політики;
• наявних або потенційних конфліктів між інтересами сторін;
• можливості узгодження інтересів сторін та налагодження стосунків кооперації між ними;
• відповідної форми участі кожної зі сторін на кожному етапі політики та визначення важливості й ризиків щодо їх участі.
![Page 8: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/8.jpg)
Категорії «заінтересованих сторін»
1. Групи протесту;
2. Політики (обрані посадовці);
3. Бізнес структури;
4. Неурядові організації (НУО);
5. Впливові особи;
6. Державні службовці, представники державних установ та муніципальних служб;
7. Науковці, галузеві фахівці;
8. Представники ЗМІ.
![Page 9: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/9.jpg)
Вплив політики на інтереси сторін
1. Позитивний
2. Негативний
3. Непевний (сумнівний)
4. Невідомий
![Page 10: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/10.jpg)
Інтерес - основа політики
Інтерес - частина впливу наслідків проблеми, що опосередковується людським досвідом або афектами уяви та спричиняє спробу вплинути на них.
• На кого це вплине?
• В який спосіб?
• Чи їм це відомо?
• Які заходи вони вживають?
![Page 11: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/11.jpg)
Об’єктивні та суб’єктивні інтереси
Об’єктивні інтереси – ті ефекти, що справді зачіпають людей, незалежно від того, чи усвідомлюють їх люди.
Структурні інтереси – інтерес керується не особистими міркуваннями прагнення до якоїсь мети, а пов'язаний з вимогами організованої практики, яку член суспільства розглядає як свої реальні обставини.
Суб’єктивні інтереси - ті речі, які, на думку людей, впливають на них.
Люди можуть:
• помилятися щодо своїх інтересів;
• не зазнавати впливу, але вважати, що таки перебувають під впливом чогось.
Об’єктивні і суб’єктивні інтереси взаємопов’язані. У політичному житті інтереси визначають і активують у процесі їх представлення.
![Page 12: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/12.jpg)
Концентровані та розпорошені інтереси
Концентровані інтереси - ті інтереси, що поширюються на обмежене коло людей. Ступінь концентрації залежить також від того, наскільки це торкається окремої особи.
Концентровані інтереси майже завжди перемагають, коли протистоять розсіяним інтересам.
![Page 13: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/13.jpg)
Способи ідентифікації «заінтересованих сторін»
• методом «мозкового штурму»;
• консультаціями з експертами у відповідній сфері;
• контент-аналізом ЗМІ та фахової літератури.
![Page 14: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/14.jpg)
Впливовість та мотивованість
заінтересованих сторін
Норми Кадри Гроші Ресурси Статус Громадська думка
![Page 15: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/15.jpg)
Визначення специфічних інтересів «заінтересованих сторін»
Необхідно ув’язати кожну «заінтересовану сторону» з встановленими складовими проблеми та цілями відповідної політики.
• Що очікують заінтересовані сторони від спроби вирішити проблему?
• Які ймовірні вигоди вони отримають?
• Які ресурси вони можуть спрямувати (чи уникнути / протидіяти спрямуванню) при реалізації політики?
• Які інші інтереси сторін можуть сприяти / стримувати реалізацію політики?
• Як кожна сторона оцінює інші заінтересовані сторони?
![Page 16: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/16.jpg)
Важливість «заінтересованої сторони»
Важливість «заінтересованої сторони» – ступінь, до якої проблеми, потреби та інтереси тієї чи іншої «заінтересованої сторони» є пріоритетними для політики.
1. На вирішення якої проблеми (її складових) спрямована політика та на які заінтересовані сторони вони впливають та в який спосіб?
2. Які інтереси сторін найближчі до мети та цілей політики?
3. Які сторони мають пріоритетне місце в політиці щодо їх інтересів, потреб та сподівань?
![Page 17: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/17.jpg)
Класифікація «заінтересованих сторін»
1. Основні – неосновні;
2. Важливі – неважливі;
3. Прихильні – противні;
4. Доповідачі – учасники – консультанти;
5. Поінформовані – залучені;
6. Планування – організація – участь – контроль.
![Page 18: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/18.jpg)
Визначення відповідної участі сторін у заходах політики та визначення ймовірних ризиків такої участі
• Якою має бути роль різних «заінтересованих сторін» в успішній політиці?
• Чи ці ролі ймовірні і реалістичні?
• Чи є негативні реакції, на які можна очікувати від «заінтересованих сторін»? Який їх можливий вплив на успішність політики?
• Наскільки ймовірні ці негативні реакції і чи є вони головними ризиками?
• Які ймовірні припущення щодо / у «заінтересованих сторін» існують, що можуть сприяти / перешкоджати успішному виконанню задуму?
![Page 19: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/19.jpg)
Форми участі та залучення «заінтересованих сторін»
• Інформування.
• Консультація.
• Залучення.
• Співпраця.
• Надання повноважень.
![Page 20: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/20.jpg)
Мета проведення консультацій із «заінтересованими сторонами»
• визначити найрезонансніші проблеми;
• визначити різні «важкопередбачувані» аспекти при розгляді варіантів політики;
• знизити «внутрішню напругу» політики;
• заручитися підтримкою з боку «заінтересованих сторін».
Консультації:
• мають на меті лише визначити позицію та зібрати коментарі і пропозиції «заінтересованих сторін»;
• мають бути інституалізованими (мати загальнообов’язкові механізми та процедуру);
• передбачають особливу роль посередника / фасилітатора.
![Page 21: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/21.jpg)
Ключові моменти організації консультацій із «заінтересованими сторонами»
1. мета консультацій;
2. наявність ресурсів для проведення консультацій (людських, фінансових, часових тощо);
3. складність винесеного на розгляд питання;
4. можливий рівень розбіжності між позиціями «заінтересованих сторін», ризик недосягнення консенсусу тощо.
5. надання «заінтересованим сторонам» / особам можливості і засобів для участі.
![Page 22: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/22.jpg)
Предмет консультацій із «заінтересованими сторонами»
1. цілі політики у відповідній сфері;
2. наявні проблеми та їх причини;
3. вплив проблем на заінтересовані сторони;
4. можливі способи вирішення наявних проблем;
5. необхідні ресурси та передбачувані перешкоди;
6. план дій з вирішення наявних проблем тощо.
![Page 23: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/23.jpg)
Критерії відбору учасників консультацій
1. Безпосереднє зацікавлення у проблемі;
2. Наявність знання та досвіду щодо теми;
3. Учасник – представник групи, на яку впливає проблема / пропонована політика;
4. Має потребу краще ознайомитись з політикою для критики в подальшому.
![Page 24: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/24.jpg)
Обговорення
1. має базуватися на матеріалах попереднього дослідження;
2. під час обговорення розглядають не документ, а його ключові положення / послання;
3. має будуватися навколо певного конфлікту чи суперечності.
![Page 25: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/25.jpg)
Форми проведення консультацій
1. Письмові консультації – попередньо підготовлені матеріали надсилаються для коментування заінтересованим сторонам.
+ :
• Коментарі до великих за обсягами документів;
• Можливість отримати коментарі від вузько-спеціалізованих експертів;
• Невелика вартість проведення.
− :
• Не всі заінтересовані сторони зможуть надавати фахові коментарі;
• Висока ймовірність неотримання коментарів;
• Тривалість надходження коментарів
![Page 26: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/26.jpg)
Форми проведення консультацій
2. Фокус-групи – спеціально відібрані учасники висловлюються щодо конкретної проблеми.
+ :
• Дають змогу гнучко фокусуватися на різних аспектах;
• Продукують глибші результати;
• Корисні як для попереднього дослідження, так і для перевірки висновків;
• Швидке отримання відповідей.
− :
• Учасники можуть відхилятися від теми обговорення;
• Ключове значення має попереднє дослідження;
• Отримані погляди не відображають весь спектр поглядів.
![Page 27: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/27.jpg)
Форми проведення консультацій
3. Опитування – процес, коли навчені інтерв’юери задають відібраній вибірці населення певний набір попередньо визначених питань.
+ :
• Гнучкість і точність у виявленні ставлення представників різни груп до проблеми;
• Особисте спілкування, що передбачає уточнення змісту відповідей;
− :
• Може потребувати чимало часу;
• Складність формулювання питань;
• Потребує ретельної підготовки;
• Висока вартість;
• Потреба у підготовлених інтерв’юерах.
![Page 28: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/28.jpg)
Форми проведення консультацій
4. Анкетування – респондент самостійно відповідає на список питань анкети.
+ :
• Можна поширити серед широкого кола заінтересованих сторін;
• Можливість залучення представників сторін, що не братимуть участі у публічних заходах;
• Гнучкість форм: поштою, електронною поштою, телефоном тощо.
− :
• Складність статистичного аналізу;
• Дехто із «заінтересованих сторін» може не взяти участь;
• Складність формулювання питань;
• Тривалість отримання відповідей.
![Page 29: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/29.jpg)
Форми проведення консультацій
5. Громадські слухання – зазвичай великі зібрання, присвячені одному ключовому питанню чи темі.
+ :
• Найбільш відкрита та доступна форма проведення консультування;
• Найбільш відвідувані заходи представниками заінтересованих сторін;
• Надає можливість визначити спектр поглядів.
− :
• Дехто з присутніх неохоче висловлюється на загалі;
• Потребує ретельної підготовки;
• Неможливо обговорити «вузькі» теми, доступні експертам.
![Page 30: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/30.jpg)
Форми проведення консультацій
6. Семінари / експертні обговорення – зібрання невеликої кількості експертів, що має на меті досягнення конкретних результатів :
+ :
• Ефективні за умови обмеженого часу та коли вкрай важливо оцінити групи експертів;
• Можуть окреслити проблему відповідними / спеціальними термінами, одночасно мобілізуючи досвід експертів для її вирішення;
• Групова робота дає змогу визначити сфери, щодо яких існує згода, та сфери, що потребують подальшої роботи (узгодження, вивчення тощо);
− :
• Потребує попереднього дослідження та великої організаційної роботи;
• Немає гарантій досягнення консенсусу;
• Як правило, представлені не всі «заінтересовані сторони».
![Page 31: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/31.jpg)
Форми проведення консультацій
7. Дорадчі комітети – спеціально відібрана група осіб для обговорення та надання рекомендацій у певній сфері.
+ :
• Дає можливість забезпечити вплив на відповідальних за ухвалення рішень;
• Легше призначити ніж великі / громадські засідання;
• Можливість проведення постійних консультацій впродовж тривалого часу.
− :
• Можуть бути складно-структуровані, потребувати значного планування та управління деталями процесу;
• Вплив може бути перехоплений галасливою меншістю;
• Можуть бути представлені не всі «заінтересовані сторони»;
• Учасники можуть перетворитися на відповідальних за ухвалення рішень.
![Page 32: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/32.jpg)
Форми проведення консультацій
8. Використання мережі Інтернет – консультації з використанням двох типів веб-сторінок :
a. Веб-сторінки, які розроблено для відгуків учасників щодо розміщених на них документів;
b. Форуми для обговорення on-line.
+ :
• Швидкий, недорогий та організаційно простий метод отримання інформації;
• Добре розроблена веб-сторінка може містити велику кількість корисної інформації.
− :
• Інтернет не доступний для усіх заінтересованих сторін, отже робота по представленню інтересів цих сторін має здійснюватися та доповнюватися іншими видами консультування;
• Існують проблеми конфіденційності та безпеки;
• Ризик менш ввічливого спілкування, необхідний адміністратор.
![Page 33: Дві головні парадигми розуміння політики](https://reader033.vdocuments.site/reader033/viewer/2022042610/579073191a28ab6874a9d5c2/html5/thumbnails/33.jpg)
Зауваги та поради до проведення
консультацій із «заінтересованими
сторонами»
1. Будь-яка група-учасниця – своєрідна культура зі своїми особливими міфами, цінностями, інтересами, очікуваннями та історією.
2. Участь громадськості – процес наведення мостів через прірви, що утворилися між різними культурами.
3. Дієве консультування не завжди веде до згоди, але дозволяє визначити позиції сторін.
Слід:
• максимально чітко визначити та зрозуміти цілі й очікування сторін;
• відкрито та завчасно обмінюватися інформацією, знаннями і позиціями;
• налагодити зворотній зв’язок;
• необхідно, аби порядок денний і процедура були предметами обговорень / переговорів;
• консультації не слід використовувати для повідомлення про уже прийняті рішення;
• якщо консультація веде до згоди, то учасники самі повинні відчувати відповідальність за здійснення рекомендацій;
• варто також аналізувати історію участі заінтересованої сторони в політиці.