Черкащина регіональна

•ПРО ГОЛОВНЕ•

www.ckpr.com.ua

№15 (112), 14 червня 2013 року Газета Черкаської обласної організації Партії Регіонів

стор. 3

Віктор ЯНУКОВИЧ:«Ідея оновленої, духовної, творчої України об’єднає всіх українців»Вступне слоВо президента до щорічного послання до ВерхоВної ради про Внутрішнє і зоВнішнє станоВище україни

2012 рік вчергове продемонстрував суперечливість та мінливість сучасно-го світу. Непевні тенденції відновлення світової економіки після жорсткої кризи 2008-2009 рр. змінилися загостренням кри-зових проявів у провідних країнах світу, і на-самперед - на Європейському субконтиненті. Економічні негаразди зазвичай супровод-жуються підвищенням рівня соціальної напруженості, а прагнення країн світу віднайти оптимальні шляхи антикризових дій формують непрості геополітичні тенденції.

Усі ці процеси мають об’єктивний характер. Відсторонитися, уникнути цих змін не зможе жодна країна. Яким шляхом має рухатись Україна, щоб зайняти гідну позицію у цих глобальних трансфор-маціях, зберегти й наростити динаміку соціально-економічного розвитку? Від-повідь одна: наша держава має продо-вжувати стратегію реформ, спрямованих на модернізацію всіх сфер суспільного життя.

Основою нової хвилі українських реформ стала Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне сус-пільство, конкурентоспроможна економі-ка, ефективна держава». Логіка Програми побудована з огляду на проголошені Україною євроінтеграційні орієнтири та цілі досягнення економічної стабільності й розвитку.

Програмою було поставлено мету – досягти структурної модернізації еконо-міки за рахунок вирішення низки завдань. Зокрема, завдяки створенню клімату, сприятливого для підприємництва та бізнес-ініціативи, стабілізації державних фінансів і формування стійкої фінансової системи, модернізації інфраструктури та реформування ЖКГ, підвищення рівня енергетичної безпеки, імпортозаміщення і розвитку внутрішнього ринку, створен-ня ринку землі. Успіх цих перетворень є ключем для досягнення національної конкурентоспроможності, забезпечення стійкого економічного зростання.

(Продовження на с. 2)

Важко переоцінити Вашу місію в житті наших земляків – піклуватися про їх здоров’я. Немає на землі професії більш благородної і більш відповідальної, ніж про-фесія медичного працівника. Адже своєю мужньою, самовідданою працею Ви щоден-но рятуєте життя людей як найвищу цінність буття.

Від Вас залежать щастя і добробут кожного черкащанина. Сьогодні Ви разом із владою втілюєте ініційовану Президен-том України Віктором Януковичем медичну реформу, яка

створить основу для нової, якісної, доступної медицини.Бажаю Вам міцного здоров’я, невичерпної енер-

гії і потужного натхнення для реалізації професійних і життєвих планів

З глибокою повагою,голова Черкаської обласної організації

Партії регіонів, голова Черкаської обласної державної адміністрації,

Герой України Сергій ТУЛУБ

Шановні медичні працівники!Сердечно вітаю Вас із професійним святом!

Сергій ТУЛУБ:

“Сьогодні необхідно зробити все можливе для того, щоб кожен, хто працює на землі, мав можливість подбати про комфорт і добробут своєї родини”

стор. 4-5

ВСЕУКРАЇНСЬКА ВАХТА ПАМ’ЯТІ

2013 – 2015

22 червня День скорботи

і вшанування жертв війни в Україні

2№ 15, п’ятниця,

14 червня 2013 року

Черкащина РЕГІОНАЛЬНА

(Продовження. Початок на с.1)

Не менш важливою ціллю політики ре-форм було визначено збереження і розвиток людського та соціального капіталу. Насампе-ред – за рахунок підвищення ефективності та стабільності соціального захисту, поліпшен-ня якості й доступності освіти та медичного обслуговування. Такі зміни необхідні, аби припинити нарощування соціального роз-шарування, створити гідні умови для людей. Адже розвиток економіки – єдиний шлях до реального поліпшення умов життя кожного українського громадянина.

Сьогодні Україна впевнено долає не-простий шлях перетворень. За рахунок дерегуляції діяльності бізнесу були суттєво спрощені дозвільні та реєстраційні про-цедури, встановлено прозорі механізми за-початкування й закриття бізнесу. Звужено сфери прямого адміністративного контр-олю з боку держави, вдалося уніфікувати адміністративні послуги.

Реалізація податкової реформи сприяла спрощенню адміністративних процедур для платників податків. Послідовно знижу-ється податкове навантаження на бізнес. Зменшуються ставки податку на прибуток, розширюється практика автоматичного від-шкодування ПДВ, удосконалюється спроще-на система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва.

Розпочалася поетапна модернізація ре-ального сектору економіки. Прискорилося технологічне оновлення у низці базових га-лузей промисловості. Активно здійснюється політика диверсифікації енергопостачання та підвищення ефективності енергоспожи-вання. Україна суттєво зменшила залежність від імпорту газу, створила передумови для нарощування обсягів видобутку власних енергоносіїв, зокрема нетрадиційних. Роз-почата активна робота в напрямі реформу-вання транспортної інфраструктури, зокре-ма залізничного та авіаційного транспорту, розвитку морегосподарського комплексу.

Важливим напрямом модернізації стало реформування агропромислового комплек-су. Триває підготовка нової законодавчої бази для запровадження ринкового обігу зе-мель сільськогосподарського призначення.

В основі цих законодавчих ініціатив – необхідність створити нові стимули для ін-вестицій у розвиток вітчизняного сільського господарства й водночас максимально захистити інтереси та майнові права селян - власників землі.

Окрема увага приділяється інвестиціям у людський капітал. Впроваджується нова система охорони здоров’я, оновлюється технологічно-інформаційна база української освіти.

Незважаючи на економічні труднощі, в Україні вдалося забезпечити позитивний соціальний ефект від економічних заходів. У 2012 році, попри чергове загострення світо-вої кризи, ми знайшли можливість реалізу-вати низку важливих соціальних ініціатив. Значна частина здійснених заходів мала виражений адресний характер і стосувалася підвищення соціальних стандартів для най-менш захищених категорій громадян.

Нових рис набула регіональна політика. У багатьох регіонах вже розроблено власні стратегічні програми розвитку, визначені цілі та конкретні завдання, необхідні для їх реалізації ресурси. Для сприяння всебічно-му розвитку територій створено Держав-ний фонд регіонального розвитку.

Політика реформ уже принесла пози-тивний ефект. В Україні вдалося стримати негативний вплив європейської депресії

•ПРО ГОЛОВНЕ•

Віктор ЯНУКОВИЧ:«Ідея оновленої, духовної, творчої України об’єднає всіх українців»

2012 р. У багатьох країнах Європи рівень життя населення суттєво знизився. В Україні вдалося цього не допустити.

Зміни відбувалися не лише у соціально-економічній сфері. Одним із вагомих досяг-нень курсу модернізації став динамічний розвиток громадянського суспільства в Україні. Посилюється вплив громадськості на прийняття державних рішень. Створено новий механізм забезпечення прозорості та відповідальності влади, закладений в За-коні про доступ до публічної інформації.

Активні й небайдужі громадяни відіграють дедалі більшу роль у боротьбі з корупцією. Активна підтримка громадськими організа-ціями планів європейської інтеграції сприяє зближенню позицій Європейського Союзу і України у процесі переговорів щодо лібера-лізації візового режиму та переходу до плану дій із запровадження безвізового режиму.

Сьогодні Україна подолала «стратегічну паузу». Це – основний здобуток останніх років. Тепер головне – не зупинятися на досягнутому.

На порядку денному – подальше рефор-мування системи державного управління, перехід до моделі держави, орієнтованої на обслуговування потреб громадян. У кожно-му місті, районі має з’явитися сучасний центр надання адміністративних послуг. У кожно-му з них повинен надаватися гарантований перелік найбільш запитуваних громадянами та бізнесом послуг. Вони мають надаватися протягом мінімального терміну.

Найближчим часом має запрацювати Єдиний державний портал адміністративних послуг, який зробить можливим здійснити перехід до дистанційного отримання пас-портів, довідок, заміни посвідчень водія або реєстрації нового бізнесу громадянами.

У 2013 році будуть зроблені нові кроки для посилення боротьби з корупцією. Про-довжиться робота над відпрацюванням механізмів персональної відповідальності чиновників усіх рівнів за реалізацію завдань упровадження реформ. Зросте відповідаль-ність за порушення вимог законодавства з питань надання адміністративних послуг.

Ще одним важливим напрямом рефор-мування стане робота над оновленням Конституції України. Необхідно усунути нечіткість принципу народовладдя, не-ефективність механізмів формування та від-повідальності найвищих органів державної влади, створити реальні гарантії незалеж-ності судів та прокуратури, встановити ба-ланс повноважень між місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, який відповідатиме по-требам сьогодення.

Для того, щоб на жодному з етапів кон-ституційного реформування не знижувалася планка професійних вимог і громадянської відповідальності, продовжить роботу Консти-туційна Асамблея. В її роботі нині беруть участь провідні науковці Національної академії наук України, галузевих академій, наукових установ і вищих навчальних закладів, представники громадянського суспільства та місцевого самоврядування, правозахисних організацій і незалежних експертно-аналітичних центрів, а також представники парламентських і поза-парламентських політичних сил.

Світова економіка на початку 2013 року не подолала стагнацію. Провідні економічні центри демонструють нестабільне зростан-ня або залишаються у стані рецесії. Глобаль-ний попит на ключові товари українського експорту також залишатиметься низьким.

При цьому конкурентна боротьба на світових ринках стає дедалі жорсткішою. За таких умов для того, щоб забезпечити усталений соціально-економічний роз-виток, Україні необхідно активізувати пошук внутрішніх резервів, прискорити модернізацію виробництва, підвищити його конкурентоспроможність.

Цього року необхідно прискорити струк-турні реформи в національній економіці й водночас знайти відповідь на нові виклики, породжені глобальною економічною кри-зою. Найближчий період стане значним ви-пробуванням для України, важливим тестом політики реформ і розвитку.

Використовуючи державне фінансуван-ня та стимулювання конкретних економіч-них програм і проектів, необхідно підтри-мати національного виробника, допомогти експортерам, реалізувати політику імпор-тозаміщення. В умовах кризи і скорочення попиту украй важливо прискорити процес оновлення виробничих фондів, стимулюва-ти впровадження технологічних інновацій та енергозберігаючих технологій. Це єдиний шлях до підвищення конкурентоспромож-ності вітчизняної економіки.

Не менш важливо й надалі вносити необхідні зміни у податкове та бюджетне законодавство. Їх мета - забезпечення соці-альної справедливості, виконання бюджету, стимулювання економічного зростання і роз-витку територій.

Вельми важливо забезпечити консоліда-цію та максимально ефективне використання фінансових ресурсів держави. Для цього по-трібні зміни у фінансовій системі, у т.ч. ухва-лення спеціальних законів про діяльність Бан-ку розвитку, Агентства з питань страхування експорту та кредитування експортерів.

Водночас держава не повинна нама-гатись підмінити своїми діями приватну ініціативу. Стандартні механізми «ручного керування» ставатимуть дедалі менш ефек-тивними. Не розподіл бюджетних коштів, а створення макроекономічних умов для все-бічного розвитку приватного бізнесу, під-приємницької ініціативи стають ключовими рушіями зростання.

Великий, середній та малий бізнес пови-нні мати максимально можливу економічну свободу. Тому поліпшення бізнес-клімату та продовження процесу дерегуляції, упо-рядкування та спрощення системи надання адміністративних послуг залишаються най-важливішими пріоритетами.

Конкретні підходи й етапні орієнтири політики відновлення динамічного еконо-мічного зростання закріплено у Програмі активізації розвитку економіки. В її основі – відродження реального сектору економіки завдяки здійсненню політики імпортозамі-

щення, стимулювання розвитку високо-технологічних галузей, створення нових робочих місць.

Стратегічна мета і сутність нової Про-грами полягають не тільки в тому, щоб прискорити зростання макроекономічних показників. Це важливе, але підпорядкова-не завдання. Її основна мета – змінити саму модель соціально-економічного розвитку України, перевести національну економіку на рейки інтенсивного випереджального зростання за рахунок впровадження іннова-цій, розкриття інвестиційного потенціалу.

Прискорення розвитку національної економіки дасть можливість продовжити по-слідовний курс на підвищення рівня добро-буту наших громадян. У 2013 році основним пріоритетом стануть соціальні інвестиції у майбутнє, у тих, хто будуватиме і розвивати-ме Україну впродовж ХХІ століття.

Пріоритетом соціальної політики дер-жави має бути підтримка сімей із дітьми. Сьогодні велика кількість сімей відчуває на собі негативний вплив фінансової скрути. Більшість українців мають обмежені мож-ливості дати своїм дітям якісну освіту, за-безпечити повноцінний фізичний і творчий розвиток. Державна підтримка таких сімей має бути суттєво збільшена.

Окрему увагу необхідно приділити ді-тям з особливими потребами, виховання і розвиток яких потребують значних зусиль і коштів. Обов’язок держави – допомогти та-ким дітям і сім’ям, у яких вони виховуються.

У кожному регіоні мають бути створені Центри денного перебування для дітей-інвалідів. У цих закладах з дітьми працювати-муть не лише вихователі, а й реабілітологи.

Важливий блок завдань – охоплення особливим піклуванням дітей, які мають проблеми зі здоров’ям. Оперативно мають вирішуватися питання забезпечення таких дітей життєво необхідними засобами ре-абілітації – протезними, ортопедичними виробами, засобами спілкування та обміну інформацією. Вони не повинні опинятися на узбіччі повноцінного життя.

В Україні й досі трапляються непооди-нокі випадки відмови матері від дитини у пологовому будинку. Хоча здебільшого держава здатна допомогти матерям, які опинилися у важких життєвих обставинах. Тому в кожному регіоні мають бути створе-ні центри матері і дитини, де їм надавати-меться відповідна підтримка.

Базовим пріоритетом соціальної політи-ки має стати забезпечення всебічного роз-витку кожної дитини. Для досягнення цієї мети вже у 2013 році необхідно забезпечити розвиток державної та підтримку приватної дошкільної освіти, створення нових центрів творчості, гуртків, секцій, організацію літніх шкіл із залученням до їх роботи провідних вітчизняних фахівців і вчених, реалізувати програму «Інтелектуальне майбутнє Украї-ни», спрямовану на підтримку обдарованої молоді. Кожна дитина в Україні має отрима-ти гарантовану можливість для розкриття і реалізації своїх талантів.

2013 рік стане роком дитячої творчості. Підтримка дитячої енергії, таланту, жаги до знань і досягнень – саме такі завдання ми ставимо перед державою. Адже в цьому – майбутнє нашої держави. Талант наших дітей – це наша найкраща стратегічна інвестиція.

Українські політики від виборів до вибо-рів шукають різні гасла. Намагаються досту-катись до сердець громадян. Але я глибоко переконаний: ідея оновленої, духовної, творчої України об’єднає всіх українців.

прес-служба президента україни Віктора януковича

№ 15, п’ятниця, 14 червня 2013 року

3Черкащина РЕГІОНАЛЬНА

Очільник області, голова Черкаської облас-ної державної адміністрації Сергій Тулуб побу-вав із робочим візитом у Шполянському райо-ні, де зустрівся із аграріями Черкащини, щоб обговорити питання продуктивності сільсько-господарських культур в агропромисловому комплексі регіону та перспективи майбутньо-го врожаю.

Як зазначив заступник голови облдер-жадміністрації Анатолія Івашкевича, для збору цьогорічного урожаю підготов-лена необхідна техніка, зроблені запаси паливно-мастильних матеріалів та прове-дено відповідне фінансування.

– За прогнозами експертів, господарників та синоптиків збір ранніх зернових розпо-чнеться вже у кінці червня. У збиранні вро-жаю цього року буде задіяно близько 2000 зернозбиральних комбайнів, із них близько 800 – високопродуктивних. Окрім цього, із початку року додатково закуплено 178 оди-ниць нової техніки на загальну суму 61 млн. грн., – поінформував Анатолій Григорович.

Одне із актуальних питань, на яке у першу чергу звернули увагу аграрії Чер-кащини – укладання угод на соціальне партнерство для розвитку інфраструктури сільських територій.

– Минулого року таких угод було укла-дено на суму 85 млн. грн., що на 50 млн. грн. перевищує показник 2011 року. Від

Сергій ТУЛУБ:

виплати орендної плати за землю сільські ради отримують 27 млн. грн., усередньому кожна із них отримала 213 тис. грн. Зазна-чені кошти були спрямовані на ремонт та будівництво доріг, ремонт шкіл, дитячих са-дочків, освітлення вулиць тощо, – зазначив Анатолій Івашкевич.

За підсумками обговорення питання Сергій Тулуб дав доручення виконуючому обов'язки начальника Головного управління Міндоходів у Черкаській області Олександру Лебедєву детально розглянути діяльність підприємств, які сьогодні не виконують умо-ви укладених угод, зокрема, ПП «Нива» Таль-нівського району та ЗАТ «Райз-Максимко» Монастирищенського району.

Не менш важливим питанням, на якому акцентував увагу очільник області, є напо-внення регіонального фонду продовольчим зерном, відповідно до якого кожен район має виконати відповідне замовлення про-тягом 2 місяців із початку жнив. Обсяг зерна, яким регіональний фонд має бути напо-внений до 1 вересня цього року, становить 55 тис. тон.

Таким чином, керівник області дав до-ручення протягом тижня розробити та розпочати реалізацію дієвого механізму розрахунків та фінансової підтримки для забезпечення зацікавленості сільгоспвироб-ників у постачанні високоякісної продукції до регіонального фонду.

– Окрім цього, обласною державною адміністрацією та основними виробниками

хліба підписано меморандум, згідно з яким визначено основних операторів, які здійсню-ватимуть переробку зерна задля забезпе-чення хлібозаводів борошном, обговорено принципи і механізми виконання поставле-ного завдання. Наголошую, що злагоджена, цілеспрямована робота у цьому напрямку є запорукою збереження стабільної ціни на хліб, – зазначив Сергій Тулуб.

Окрім фінансових аспектів, аграрії об-ласті разом із науковцями ННЦ «Інститут землеробства» обговорили перспективи вирощування окремих культур і способи об-робки землі. Також було зроблено акценти на техніці безпеки під час жнивної кампанії, перспективах створення сільськогосподар-ських кооперативів та питань заохочення се-лян до роботи в агропромисловому секторі.

– Сьогодні необхідно зробити усе мож-ливе для того, щоб кожен, хто працює на землі, мав можливість подбати про комфорт і добробут своєї родини, – звернувся до присутніх Сергій Борисович.

Ще одним із актуальних питань розви-тку аграрного сектору області є створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

– Створення сільськогосподарських кооперативів може об'єднати малих і серед-ніх сільгоспвиробників та допомогти цим господарствам вийти на ринки збуту своєї продукції, забезпечити черкащан якісними товарами. Крім того, створення сільсько-господарських кооперативів дозволить

залучити до роботи молодих фахівців. Що-річно вищі навчальні заклади випускають 15000 юнаків і дівчат з аграрною освітою. Більшості з них складно влаштуватися на роботу. А кооперативи допоможуть вирішити проблему першого робочого місця для молоді та створять умови для повернення молоді у сільську місцевість. А якщо заснувати повноцінні кооперативи, які створять для людей робочі місця, – це швидко відродить село. Якщо один коопе-ратив створює 100 робочих місць на фер-мах, теплицях, об'єктах соцкультпобуту, то 1500 кооперативів створять мінімум 150 тис. робочих місць. Тобто формується об-сяг потреб на трудові ресурси 10-ти річної роботи українських аграрних вишів, - за-значив Сергій Тулуб.

Очільник області дав доручення керів-никам районів відповідально поставитися до виконання поставленого завдання, згідно якого в регіоні цьогоріч має бути до-датково створено 25 кооперативів.

- Сьогодні на ці потреби необхідно закласти відповідні кошти в обласному, районному та кожному із сільських бю-джетів. Окрім цього, до цієї роботи може і має долучитися споживча кооперація, яка має відповідну матеріальну базу та досвід роботи. Створення нових кооперативів сприятиме підвищенню рівня зайнятості населення, і, відповідно, забезпечить роз-виток інфраструктури районів та області в цілому, - зазначив Сергій Борисович.

“Сьогодні необхідно зробити усе можливе для того, щоб кожен, хто працює на землі, мав можливість подбати про комфорт і добробут своєї родини”

За даними соціологічних досліджень, питан-ням номер один, яке найбільше турбує україн-ців є стан автомобільних доріг.

Тому, під час засідання колегії Черкась-кої обласної державної адміністрації, яке відбулося в Шполі 12 червня 2013 року, очільник області, голова Черкаської облас-ної організації Партії регіонів Сергій Тулуб особливу увагу приділив питанню заходів зі збереження мережі автомобільних доріг загального користування та комунальної власності.

– Необхідно визначити особистий внесок кожного із керівників філій та дорожньо-експлуатаційних дільниць ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Ав-томобільні дороги України» у ліквідацію ямковості на дорогах, - таке доручення дав під час колегії очільник області начальни-ку Служби автодоріг Сергію Болтову. – А також необхідно притягти до відповідаль-ності тих, хто не організував злагоджену роботу працівників дорожніх служб щодо виконання поставлених завдань.

Також, Сергій Тулуб звернув особливу увагу голів Звенигородської, Золотоніської, Смілянської, Тальнівської, Уманської та Чер-каської райдержадміністрацій на відсутність

Питанням номер один не тільки для черкащан, а й для жителів всієї держави є стан автомобільних доріг

ефективної співпраці з філіями та дорожньо-експлуатаційними дільницями ДП «Черкась-кий облавтодор» з ліквідації ямковості.

Головам Канівської, Маньківської, Кам'янської районних держадміністрацій та міському голові міста Умані і в.о. місько-го голови міста Черкаси керівник області вказав на незадовільний стан використан-

ня коштів, передбачених на здійснення ремонтних робіт на дорогах комунальної власності.

Сконцентрувати ресурси для пріорі-тетного виконання у 2013 році робіт з по-точного середнього ремонту на дорогах загального користування протяжністю не менше 66 км – таке завдання постало перед

начальником Служби автодоріг в області. А також спільно із заступником голови ОДА Олександром Павловим до 28 червня поточного року створити комісію та про-вести інвентаризацію доріг загального користування місцевого значення та про-аналізувати матеріально-технічну базу та кадровий потенціал підприємств для екс-плуатаційного утримання цих доріг.

– Звертаю особливу увагу голів РДА та рекомендую міським головам забезпечити своєчасне використання у повному обсязі коштів на ремонти доріг комунальної влас-ності та попереджаю вас про персональну відповідальність за неефективне викорис-тання передбачених фінансових ресур- сів, – зауважив Сергій Тулуб.

У рамках колегії також було дано доручення казначейству щодо забез-печення своєчасного здійснення оплати видатків на ремонт і утримання вулиць і доріг комунальної власності на підставі платіжних доручень замовників робіт, а також до 1 серпня цього року Департа-ментам охорони здоров'я, освіти і науки та соціального захисту населення Чер-каської облдержадміністрації провести інвентаризацію під'їзних доріг до відпо-відних закладів і установ.

ольга лактіоноВа




священики отець Іван і Лук'ян відправили службу Божу за упокій душі воїна Івана. За християнською традицією прощалися з ним усі земляки. Солдати-реконструктори з Черкаського відділення організації «Закін-чимо війну» салютувати трьома пострілами,

після яких настала мирна тиша. І стих дощ, який впродовж всієї церемонії поховання не вщухав над селом.

Юхим Якович Сіроштан із Скориківки рано залишився без батька. Мусив допо-магати мамі і молодшим братові Єгору та сестрі Варварі. Після закінчення семирічки вивчився на бухгалтерських курсах і став працювати у Драбівцях у системі сільської кооперації. Звідти у 1939 році його призвали на службу в армії. Родина милувалася його солдатською фотокарткою і чекала такого близького повернення додому – у 41-му…

Діждалася у Скориківці Юхима Сірошта-на аж тепер. Пошуковці загону «Суворо-вець» із містечка Коломна під Ленінградом сповістили, що в цьому році під час земля-них робіт у траншеї було знайдено останки чотирьох воїнів. Двох із них не вдалося

КТУАЛЬНА ЦИТАТАА

ВСЕУКРАЇНСЬКАВАХТА ПАМ’ЯТІ

2013 – 2015

кажуть, що війна закінчиться тоді, коли буде похований останній її солдат. Скільки їй ще три-вати, коли за неповними підрахунками за 1418 днів і ночей Великої Вітчизняної загинули 27 мільйонів людей: 19 тисяч – щодня, 800 – що-години, 13 – щохвилини йшло із життя… Якби в пам'ять кожного із загиблих влаштувати хви-лину мовчання, то ми б мовчали б щонаймен-ше 52 роки… Про цю гірку статистику говорив на урочистих і траурних мітингах, що пройшли у двох селах району, координатор Фонду уві-чнення пам’яті захисників Вітчизни Андрій Ля-щенко. Пошукові загони із різних регіонів Росії під його керівництвом та колеги з Всеукраїн-ської громадської організації «Закінчимо війну» і її Черкаського обласного представництва на чолі з Віктором Потапенком і Олександром На-заровим зробили грандіозну справу, щоб двоє наших земляків нарешті повернулися з війни додому.

Івана Васильовича Коноваленка із Броварок забрали в армію ще перед ві-йною. Вдома він залишив молоду дружину Палажку, яка вже чекала їхнього первістка. Проводжали брата із села на службу се-стри Олександра, Галя й Орина і знали що прощаються з ними назавжди. Він так і не побачив синочка Петра, який народився, коли вже гриміла війна. З фронту про Іва-на Коноваленка прилетіла звістка, що він чи то зник безвісти, чи то загинув у квітні 43-го року. Ім’я сержанта згодом занесли на сільську стелу пам’яті – разом із 73-ма жителями Броварок, життя яких забрала кривава війна.

Через сімдесят років – у січні 2013-го – члени пошукового загону Краснодарської крайової громадської організації «Щит и меч» на території Кримського району цього краю Росії виявили останки солдата. Він не похований лежав у полі. Поряд з ним знайшли підписаний казанок і медальйон. Чорнила стерлися від часу, але нинішні технології за допомогою ультрафіолету до-зволили прочитати прізвище бійця.

Повернення Івана у Броварки дочека-лася його рідна сестра Орина Бицюра. Вона припадала до маленької труни і гірко опла-кувала брата. Попрощатися з ним зібралося все село. У громадській панахиді в Бровар-ках взяли участь та виступили член Золото-ніської районної організації Партії регіонів, перший заступник голови Золотоніської райдержадміністрації Олександр Пузєєв, координатор Фонду увічнення пам’яті За-хисників Вітчизни з Росії Андрій Лященко, голова Всеукраїнської громадськості орга-нізації «Закінчимо війну» Віктор Потапенко, військовий комісар Вадим Кравецький,

Війна закінчилася ще для двох бійців

сільський голова Валентина Півень, учні Броварського навчально-виховного комп-лексу. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх полеглих на війні. Від сіль-ського меморіалу Слави траурна процесія вирушила до кладовища. Там православні

22 червня День скорботи і

президент україни Віктор янукоВич:

«В Україні докладається максимум зусиль для увічнення пам’яті про подвиг воїнів Великої Вітчизняної. Ми прово-димо значну роботу для того, щоб мо-лоде покоління, школярі пам’ятали про цей безсмертний подвиг. Він повинен жити в пам’яті майбутніх поколінь. На мою думку, ця пам'ять має жити вічно, і вона буде жити».

ідентифікувати, третього розпізнали за бойовою медаллю, а четвертим виявився Сіроштан – вцілів його солдатський медаль-йон, непідвладними часу виявилися кілька монеток, ножиці, приладдя для гоління та ключ… «Вочевидь, від вхідних дверей його дому», – зауважив на мітингу в Скориківці Андрій Лященко, який пошук та поховання захисників Вітчизни вважає своїм святим синівським обов’язком. Племінникам Івана Сіроштана він передав особисті речі дядька, який героїчно загинув у 1941-му році в боях під Ленінградом, та вручив його посмертну нагороду – медаль «За оборону Ленінграда».

Член Золотоніської районної органі-зації Партії регіонів, перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Пузєєв, сільський голова Скориківки Ві-ктор Назаренко та інші виступаючі гово-рили про велич подвигу солдатів у Великій Вітчизняній війні, благородну місію тих, хто й досі шукає й знаходить безіменних героїв і повертає їм імена, хто чекає – якщо не зустрічі, то хоч звістки про тих, хто за-губився у лихолітті.

Племінник Юхима Яковича – Віктор Єго-рович Сіроштан, розповів, що його батька

довго шукав брат, але ніяких конкретних відповідей не одержав. Знадобилася ціла вічність – 72 роки! – щоб дізнатися правду про долю родича і тепер поховати його останки у рідну землю.

Солдати-реконструктори пронесли труну з останками солдата на плац-наметі до Миколаївської церкви, перед воротами якої протоієрей Іван помолився за упокій душі воїна Юхима. Звідки похоронна про-цесія рушила до сільського кладовища, де з усіма християнськими, мирськими та вій-ськовими жителі і гості Скориківки похова-ли ще одного героя Великої Вітчизняної.

Так для ще двох наших земляків наре-шті закінчилася війна.

за матеріалами золотоніської районної організації партії регіонів



Безостановочно летит время, приближается 70-летие Вели-кой Победы над фашистской Германией. Но нашлись силы на Земле и наши доморощенные «национал-патриоты», которые хотят вытравить с корнем из со-знания молодёжи величие под-вига нашего народа в войне 1941 – 1945 годов...

К великому сожалению и огорчению, наш народ в этой войне понёс огромнейшие по-тери, и мы оставшиеся в живых фронтовики вынуждены задумы-ваться над тем, чем объяснить неисчислимые жертвы???

И приходим к выводу, что ещё до сих пор не сказано: каким могущественным был Вермахт, созданный Гитлером...

А правда состоит в том, что такой огромной и мощной армии: сплочённой, отлично обученной, высоко дисциплинированной, оснащенной самым новым и совершенным вооружением. А главное обогащенной боевым опытом ведения современной войны – мир ещё не знал!...

Эта армия покорила и положи-ла к ногам Гитлера все страны За-падной Европы, Северной Африки и государства Скандинавии...

При подготовке плана Барба-росса – для нападения на СССР. Гитлеру удалось мобилизовать весь экономический, сырьевой и военный потенциал завоёван-ных им стран... А так же привлечь и бросить против СССР, кроме мощного Вермахта, ещё и армии: Итальянскую, Румынскую, Вен-герскую, Голубую дивизию Испа-нии и многие соединения других государств, кроме Болгарии!...

Второй очень важный фак-тор: через свою разведку Гитлер сумел подсунуть фальшивку Сталину о том, что якобы про-тив него готовится заговор во-енных, в приложенном списке назывались фамилии маршалов: Тухачевского, Блюхера, Егорова и много других командиров.

К сожалению, всё это сработало!..

И была проведена чистка в Красной Армии Мехлисом и Бе-рией: Так, с 1937 по 1939 г. Вклю-чительно было репрессировано более 40 тысяч командиров: от маршалов до командиров пол-ков и ниже. Большинство из них были расстреляны: кстати, этот командный состав имел боевой опыт и мировой и гражданской войны... Практически этой чист-

кой красная армия была обезглав-лена, это тоже одна из причин наших неудач в начале войны.

И последний фактор: Гитлер заранее подготовил из Укра-инских националистов: кроме дивизии СС «Галичина», бата-льоны «Рональд» и «Нахтигель» ещё – диверсионные части и груп-пы, прошедшие спецподготовку под руководством гитлеровских генералов и Бандеры. Были переодеты в Красноармейскую форму. Накануне нападения на нашу страну были заброшены в прифронтовую полосу с задачей: подрывать тылы Красной Армии, разрушать связь, убивать воен-ных, обнаруживать аэродромы, скопления наших войск, склады с боеприпасами и техникой. Но главное – это наводить и подавать сигналы для бомбардировочной авиации германской Люфтваффе и их союзников. Используя при

этом радиосвязь, ракеты костры и другие сигналы...

При этом следует признать, что диверсионные части из Бандеров-ских националистов нанесли ощути-мый ущерб Красной Армии. Так, уже в первые часы нападения на нашу страну почти все прифронтовые аэродромы подвергались яростной бомбардировке, где большинство самолётов были уничтожены, и по-гибло много лётного состава. А так же было разрушено много военных складов с боеприпасами, скопления войск и техники...

Проанализировав всё выше изложенное становится ясно: вот почему невосполнимые потери у нас столь велики...

Столь горьки наши отступле-ния, окружения, сданные города и оставленные территории, которые приходилось отвоевать большими усилиями и жертвами... И когда мы слышим от национал-патриотов, которые с пеной у рта

воспевают героизм ОУН-УПА в 1941 – 1945 г. При этом беззастен-чиво обливают грязью истинных защитников Родины от фаши-стов – воинов Красной Армии. И заявляют, что не было никакого героизма, а если и были какие-то успехи, то это из-за страха перед «Заградотрядами».

Это явная ложь. Ибо примеры героизма и самопожертвования поистине неисчислимы!...

Назову лиши несколько:

1 подвиг александра Ма-тросова, закрывшего сво-

им телом амбразуру вражеского дзота и спасшего жизнь целой роте своих боевых товарищей – повто-рили 1080 воинов, на всех фронтах от Баренцева до Черного моря. И

не перед страхом «Заградотрядов» а по зову души и сердца!...

2 подвиг лётчиков гастел-ло и талалихина. Первый

бросил горящий самолёт со своим экипажем на колонну немецких танков, а второй пошёл на таран немецкого бомбардировщика, погибая сбил его (Так вот эти под-виги повторили 700 летчиков!... На всех фронтах...).

3 под сталинградом. Ма-трос Иван Каплунов из

противотанкового ружья подбил 5 фашистских танков. Ему оторвало снарядом ногу. Но он не покинул поля боя, перевязал ремнем культю. Продолжал вести огонь, подбил еще 4 танка врага. Полу-чив ранение в плечо правой руки, истекая кровью, взял противо-танковую гранату в левую руку и лег под фашистский танк, погибая уничтожил 10-й танк врага. И не из-за страха, а по зову души и сердца. Аналогичные подвиги со-

вершались и на других фронтах... Ему посмертно присвоено звание Героя Советского Союза!..

4 летчик Маресьев без обеих ног, вернулся после

госпиталя в строй и успел сбить еще 7 самолетов врага.

5 наша землячка людмила павлюченко – студентка

Киевского университета, добро-вольно пошла на фронт, освоила профессию снайпера. За всю войну уничтожила 309 фашистов. Здесь уместно привести истори-ческий факт: летом 1943 г. наши союзники по коалиции решили провести слет фронтовиков в США, куда была приглашена и наша делегация в составе 15 человек... Первыми выступали американцы, затем англичане, потом французы. И когда наступила очередь нашей делегации – ведущий вдруг объяв-ляет: «Поскольку все уже устали – вам дается лишь 5 минут... Взойдя на трибуну наша землячка гордо заявила: «А мне хватит и одной минуты, я женщина, но уже успела уничтожить — 170 фашистов. А вы, господа хорошие, долго будете си-деть дома, ходить по кабакам, пить пиво, развлекаться с девушками и не открывать 2-го фронта???». Все делегаты, как по команде, встали и бурными аплодисментами прово-дили нашу героиню!..

6 а можно ли забыть геро-ев краснодонцев из «Мо-

лодой Гвардии», отдавших свои сердца на алтарь Победы!..

7 еще пример: свидетелем которого я лично был:

когда мы готовились к форси-рованию реки Шпрее, перед последним броском на Рейхстаг и Канцелярию Гитлера. Вдруг, не понятно откуда, на нейтральном поле (между передним краем немцев и нашим передним краем) оказалась немецкая девочка лет 5-ти. В светлом платьице и горько плакала. С нашей стороны был, как по команде, прекращен огонь. Хотя никто такой команды не да-вал. Перестали стрелять и немцы. Все словно в шоке, ожидали, что же будет дальше. Вдруг, с правого фланга от моего взвода, из сосед-него соединения поднялся наш воин, в накинутой плащ-палатке, на голове каска, автомат закинул за плечо, и в полный рост направился

Почесний ветеран України Михайло Варфоломійович Образцов приймає yу себе вдома почесного гостя — голову Черкаської обласної державної адміністрації, Героя України Сергія Борисовича Тулуба

к девочке, взял ее на руки, кстати, она тут же перестала плакать, и бы-стрыми шагами понес ее в укрытие. Немцы открыли огонь по нашему воину. Он получил тяжелое ране-ние – дальнейшая его судьба мне не известна.

Немецкая девочка была спа-сена, а этим отважным воином оказался – сержант Николай Массалов. Заметьте, что спасать немецкую девочку бросились не немцы, а наш Советский Солдат.

В честь его подвига был отлит 13-ти метровый памятник из брон-зы, известным советским скуль-птором Евгением Вучетичем, где левой рукой солдат держит спасенную им немецкую девочку, а правой держит меч, под ногой разбита немецкая свастика.

8В сталинграде – снайпер Василий зайцев произ-

нес такие слова: «За Волгой для нас земли нет». Эти слова стали грозной клятвой для всех защит-ников города.

9 на пути фашистов стал 4-х этажный дом кото-

рый обороняло отделение сер-жанта якова павлова. Все атаки фашистов отбивались и несмотря на бомбардировки с воздуха, фа-шисты так и не смогли его взять...

В отделение входили воины разных национальностей: трое русских: Павлов, Александров, Афанасьев; украинцы: Сагайда, Глущенко; грузины: Маслошвили и Степаношвили; узбек Турганов; таджик Турдыев; казах Мурзае; татарин Рамазанов; абхаз Сунба.

Это яркий пример дружбы народов и их силы. Поэтому всем миром было признано: «Что чело-вечество спас от фашизма – Совет-ский народ и его Красная Армия!..»

Честная Америка признала устами своего Великого сына Эр-неста Хемингуэя, который сказал: «Каждый, кто любит свободу, нахо-дится в таком не оплатном долгу перед Красной армией, который он никогда не сможет искупить...»

Американский президент Франклин Рузвельт в 1945 году сказал: «О господи, если бы я мог ходить, то прошел бы пешком, до тех святых городов: Ленинграда, Сталинграда, Москвы, Севастопо-ля и Киева. Стал бы на колени и поцеловал бы эту святую землю!..». Думаю, этим все сказано!..

А доморощенным злопыхате-лям я бы ответил так: «На лжи, нена-висти и насилии – любовь к Родине и патриотизм – не воспитаешь...».

В заключение хочу привести слова мудрых: «Думать – это самая трудная работа из всех существующих на земле. Поэтому так мало людей занимающихся ею!.. Обращаюсь к Всевышнему – Господи! Научи нас думать!..»

И еще: «Судьба народов за-висит от того, за кем он идёт: за своими мудрецами или за своими сумасшедшими!..».

Надеюсь Вы сами решите за кем идти...

по материалам прессы подготовил «почетный

ветеран украины», инвалид ВоВ I группы М. В. образцов

вшанування жертв війни в Україні

нещОдавнО вийшло з друку чергове видання загальнонаціональної про-грами «Національні лідери України». На адресу голови Черкаської обласної державної адміністрації Сергія Тулуба надійшла подяка від директора видавни-чих проектів, журналістки Дарії Васильчук за участь у Всеукраїнському видав-ничому проекті до 9 травня 2013 року із серії «Золотий фонд нації», а саме за надання інформації про окремих ветеранів Велликої Вітчизняної війни, які про-живають на Черкащині.Одним із нарисів книги став матеріал «Голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб в гостях у фронтовика».На сторінках нашої газети неодноразово були представлені нариси Почесно-го ветерана України, заступника голови Черкаської обласної Ради ветеранів, інваліда Великої Вітчизняної війни Михайла Варфоломійовича Образцова.Представляємо вашій увазі ще один нарис нашого шанованого ветерана. Текст подається мовою оригіналу на прохання автора.

Спогади Почесного ветерана України Михайла Образцова




ВСЕУКРАЇНСЬКАВАХТА ПАМ’ЯТІ

2013 – 2015

на світанку 22 червня 1941 гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. На бо-ці Німеччини виступили: Румунія, Угорщина, Італія та Фінляндія. Угруповання військ агре-сора налічувало 5,5 млн. осіб, 190 дивізій, 5 тис. літаків, близько 4 тис. гармат і мінометів.

Відповідно до розробленого в 1940 році плану «Барбаросса» Німеччина планувала в найкоротший термін (за 6 – 10 тижнів) вийти на лінію Архангельськ-Волга-Астрахань і до зими повернутися переможницею. Це була установка на бліцкриг – блискавичну війну.

Так почалася Велика Вітчизняна війна. 16 липня 1941 на нараді верхівки націонал-соціалістичної партії Гітлер визначив наступні три завдання окупаційної полі-тики в СРСР: «Цей гігантський пиріг треба розділити таким чином, щоб ми могли по-перше, його опанувати, по-друге, ним керувати, по-третє, його експлуатувати».

Сталін не тільки розумів, що війна на-ближається, а й відчував її дедалі ближче дихання. Відкриваючи в кінці травня 1941 розширене засідання Політбюро, в якому брав участь вищий командний склад Чер-воної Армії, Сталін прямо сказав: «Ситуація загострюється з кожним днем, і дуже схоже, що ми можемо наразитися на раптовий на-пад з боку фашистської Німеччини».

23 червня радянський уряд виступив із заявою: «... сьогодні о 4 годині ранку, без пред'явлення будь-яких претензій до Радян-ського Союзу, без оголошення війни, німець-кі війська напали на нашу країну, атакували наші кордони у багатьох місцях і піддали бомбардуванню зі своїх літаків наші міста – Житомир, Київ, Севастополь і деякі інші.

Не перший раз нашому народу до-водиться мати справу з нападаючим зарозумілим ворогом. У свій час на похід Наполеона в Росію наш народ відповів вітчизняною війною і Наполеон зазнав поразки, прийшов до свого краху. Те саме буде і з зарозумілим Гітлером, який оголосив новий похід проти нашої країни. Червона Армія і весь наш народ знову поведуть звитяжну вітчизняну війну за Батьківщину, за честь, за свободу.

Наша справа праведна. Ворог буде роз-битий. Перемога буде нашою». 1419 днів чекали Велику Перемогу фронтовики тилу і всі мирні громадяни Радянського Союзу.

Промисловий потенціал Радянського Союзу на початку Вітчизняної війни істот-но поступався потенціалу Німеччини, що встановила контроль над матеріальними ресурсами майже всієї Європи. Щоб про-тистояти потужному натиску німецьких військ і створити передумови перемоги над ними, потрібно було знайти або ство-рити додаткові переваги, спираючись на які, можна було б домогтися вирішального перелому в ході військових дій.

До переваг СРСР перед Німеччиною безперечно належали: величезна тери-торія, велика чисельність працьовитого, мужнього, терплячого народу, потужний інтелектуальний і духовний потенціал; ба-гаті природні ресурси, вельми ефективні планова і фінансова системи управління.

Щоб привести всі ці фактори в дію, тобто реалізувати наші переваги перед Німеччиною на практиці, була необхідна більш раціональна організація військо-вого і цивільного господарства, а також більш ефективне, порівняно з Німеччи-ною, управління комплексом всіх ресурсів, у тому числі соціально-економічного та організаційного характеру. Було потрібно

Без знання свого минулого, ніколи не буде майбутнього

отримати більш високу віддачу від патрі-отичного підйому людей, сильних сторін централізованої організації господарства, панівного становища державної власності.

З цією метою 23 червня було створено Ставку Верховного Головнокомандування, а 30 червня Державний комітет оборони, в якому була зосереджена вся повнота влади в державі. Причому головне навантаження, відповідальність та повноваження щодо при-йняття рішень столиць поклав він на себе.

Для СРСР це була війна нового типу – тотальна війна на знищення. Декларовані цілі війни були повністю підтверджені практикою. Йшлося про ліквідацію СРСР як цивілізації і як країни, в буквальному сенсі

при винищуванні значної частини населен-ня. Тобто це не була звичайна війна зі зви-чайним лікарем. Це була сутичка з армією виродків, спеціально вимуштруваних для винищення справжніх людей, справжньої культури.

«У цій війні поводження з ворогом у від-повідності з рівнем людяності і міжнародно-го права неприпустимо», - наказував 8 липня 1941 року, через два тижні після початку ві-йни, начальник штабу верховного головно-командування фельдмаршал Кейтель.

На цю війну СРСР відповів Вітчизняною війною. Це було зіткнення цивілізацій з крайнім напруженням сил, організованих тоталітарними державами. Суть війни була пізнана народом правильно, і перехід в ній на бік ворога не міг бути виправданий ніяки-ми доказами.

З 22 червня 1941 роки пішов відлік чо-тирьох років нелюдських зусиль, протягом яких майбутнє кожного висіло практично на волосині. На радянсько-німецькому фронті, по суті, вирішувалася доля всього людства. Коли багатьом на заході здавалося, що Ра-дянський Союз не витримає, що катастрофа Радянської держави неминуча. У колах за-хідних скептиків, коли ще не розуміли, що війна з соціалістичною країною зовсім не те, що війна з капіталістичною, що в розраху-нок військового потенціалу соціалістичної держави входять інші складові, інші мірила.

Зусилля СРСР в 30-ті роки по створенню сис-теми колективної безпеки не увінчалися успіхом, пакт про ненапад з Німеччиною (серпень 1939 рік) дозволив відтягнути початок війни.

До липня 1941 Червона Армія мала 187 дивізій, а в її складі було близько 3 млн. осіб, більше 39 тис. гармат і мінометів, 13,1 тис. танків, 8,7 тис. бойових літаків. Радянські війська не були повністю укомплектовані особовим складом, танками, літаками, зеніт-

ними засобами, автомобілями, інженерною технікою; війська і командний склад мали низький рівень підготовки.

22 червня 1941 фашистська Німеччина створила по напрямку ударів велику пере-вагу, агресор прорвав оборону радянських військ, захопив стратегічну ініціативу і па-нування в повітрі. Початковий період війни (до середини липня) у цілому призвів до поразки Червоної Армії. Вона втратила 850 тис. осіб, 9,5 тис. гармат, понад 6 тис. танків, близько 3,5 тис. літаків; в полон потрапило близько 1 млн. осіб. Ворог окупував значну частину країни, просунувся вглиб до 300 – 600 км, втративши при цьому 100 тис. осіб, майже 40 % танків і 950 літаків.

На захист Батьківщини встав весь народ, від малого до великого. З першого дня Великої Вітчизняної війни героїзм простого радянсько-го солдата став прикладом для наслідування. Те, що в літературі часто називається «стати на смерть» було сповна продемонстровано вже в боях за Брестську фортецю. Хвалені солдати вермахту, які протягом 40 днів підкорили Францію і змусили Англію боягузливо тулитися на своєму острові, зіткнулися з таким опором, що просто не могли повірити, що проти них борються прості люди. Начебто це воїни з би-линних сказань грудьми своїми стали на захист кожного клаптика рідної землі. Практично мі-сяць гарнізон фортеці відбивав одну таку атаку німців за одною. У них не було жодного шансу на порятунок. Всі 400 осіб були приречені, але так і не піддалися слабкості, не склали зброю.

Знамените звернення Сталіна, яке було зроблено 3-го липня 1941 і містило в собі слова «брати і сестри», перетворило нашу країну на величезну сім'ю, що склалася з усіх народів і національностей. Сім'я вимагала підтримки. І така підтримка була.

Розроблена найкращими кадрами гітлерівського генерального штабу, блис-кавична війна, побудована на швидких проривах танкових з'єднань, з подальшим оточенням великих частин противника, більше не працювала подібно механізму годинника. Потрапляючи в оточення, радянські частини з боями проривалися, а не складали зброю. У серйозній мірі героїзм солдатів і командирів зірвав плани німецького наступу, загальмував просування ворожих частин і став пере-ломним моментом війни. Саме влітку 1941 року були повністю зірвані плани наступу німецької армії. Потім були Сталінград, Курськ, Московська битва, але всі вони стали можливими завдяки безмежній муж-ності простого радянського солдата, який

ціною власного життя зупиняв захоплен-ня німецькими окупантами.

Про Московську битву багато написано, знято фільми. Кожна сторінка з написаного, кожен кадр з відзнятого просякнутий без-прикладним героїзмом захисників Москви. Ми всі знаємо про святкову ходу 7 листо-пада, яка пройшла Червоною площею в той час, як німецькі війська підходили до столиці. Війська йшли на передову відразу з ходи. І німці не витримали. Залізні воїни Європи зупинилися. Сама природа при-йшла на допомогу захисникам, вдарили сильні морози, і це було початком кінця німецького наступу. Сотні тисяч життів, повсюдні прояви патріотизму та відданості Батьківщині солдатів у оточеннях, солдатів під Москвою, жителів, які вперше в житті тримали в руках зброю, все це стало непе-реборною перепоною на шляху ворога до самого серця СРСР.

Німецькі війська були відкинуті від Москви і вперше відчули гіркоту відступу і поразки. Можна сказати, що саме тут, під сто-лицею була вирішена доля всього світу, а не тільки війни. Коричнева чума, яка до цього поглинала країну за країною, народ за на-родом, стала обличчям до обличчя з людьми, які не хотіли, не могли схилити голову.

Поки йшли бої на землі, повітря в перші місяці війни повністю належало німцям. Величезну кількість літаків радянської армії було знищено відразу після початку фашистського наступу, а ті, кому вдалося піднятися в повітря, не могли на рівних воювати з німецькою авіацією.

Однак героїзм у Великій Вітчизняній війні проявлявся не тільки на полі бою. Низький уклін всі ми, що живуть сьогодні, даруємо тиловикам. У жорстоких умовах, під постійним обстрілом і бомбардування-ми, вивозилися на схід заводи і фабрики. Відразу ж після прибуття, на вулиці, в мо-роз, ставали до верстатів робітники. Армія продовжувала отрим увати боєприпаси. Талановиті конструктори створювали нові моделі озброєнь. По 18–20 годин на добу працювали в тилу, щоб армія нічого не потребувала. Перемога кувалася ціною величезних зусиль кожної людини.

Вся історія Великої Вітчизняної війни 1941–1945 описана безпрецедентними подвигами. Закрити своїм тілом амбразу-ру ворожого доту, кинутися під танк, піти на таран у повітряному бою могли тільки справжні сини і дочки свого народу, герої, і вони були нагороджені. І був перший салют, 5 серпня 1945 (звільнено Орел і Белград). Саме тоді пішов відлік салютом на честь нової перемоги, нового визволення міста.

Народи Європи сьогодні вже не зна-ють своєї історії, істинної історії Другої Світової війни. Саме завдяки радянським людям вони живуть, будують своє життя, народжують і виховують дітей. Бухарест, Варшава, Будапешт, Софія, Прага, Відень, Братислава – всі ці столиці були звільнені ціною крові радянських героїв. А останні постріли у Берліні ознаменували закінчен-ня найстрашнішого кошмару ХХ століття.

Ми не повинні забувати, якою ціною була досягнута наша перемога, якою ціною було збережено мир. Нашому поколінню слід брати приклад з ще живих, і шанувати тих героїв Великої Вітчизняної війни, що відійшли у вічність. Вони подарували всім нам майбутнє. А без знання свого мину-лого, ніколи не буде майбутнього. Вічна пам'ять героям Великої Вітчизняної війни і величезне спасибі їм. Це найменше з того, що можемо зробити ми для них! Пам'ятати!

Віталій терес



Шановні однопартійці!

За дорученням Президії Політради ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та Центрального виборчого штабу партії висловлюю вдяч-ність за велику роботу по підготовці позачергових виборів сільських, селищних і міських голів та проміжних виборів депутатів місцевих рад 2 червня 2013 року.

На цих виборах партія отримала безумовну перемогу в непростій, конкурентній боротьбі, донесла свою позицію до кожного виборця.

Результати голосування вкотре підтверджують авто-ритет ПАРТІЇ РЕГІОНІВ і свідчать про довіру до нас, як до партії, яка постійно турбується і захищає права та інтер-еси простої людини.

Наше завдання розвинути та закріпити цей успіх, посилити роботу по реалізації курсу Прези-дента України В.Ф. Януковича на зростання добробуту людей, соціальних стандартів їх життя.

Від імені Президії Політради ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та Центрального виборчого штабу партії про-шу передати поздоровлення сільським, селищним і міським головам, депутатам місцевих рад, висунутим від ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та підтриманих партійними організаціями на позачергових та проміжних виборах 2 червня 2013 року.

Висловлюю тверде переконання, що вони виправдають високу довіру виборців, виконають свої передвиборчі програми і будуть наполегливо та послідовно працювати на зміцнення авто-ритету ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та її Почесного Лідера, Президента України В.Ф. Януковича.

З повагоюперший заступник голови партії регіоніВ

В.В. риБак

леОнід Григорович Туменко – знаний і шано-ваний журналіст Черкащини. До професійного свята Дня журналістики Леонід Григорович от-римав державну нагороду «За заслуги» ІІІ сту-пеня. Ми зустрілися з колегою по перу погово-рити про особливості нашої професії.

– Леоніде Григоровичу, скільки ро-ків Ви віддали такій нелегкій і дуже відповідальній професії – журналіс-тиці? Це була мрія?

– З самого дитинства! Десь з класу четвертого-п'ятого мріяв писати в газети. І вже піонер Туменко реалізував свою мрію в газеті «Піонерська зірка» та «Юний ленінець». Благо, що моїм вчителем української мови був Іван Онисимович Котляренко, який і сам активно дописував до Смілянської районної газети «Червоний стяг». Тож із 15 років я теж став сількором – позаштатним кореспондентом цієї газе-ти. До речі, її редакція дала рекомендацію на вступ до Черкаського педагогічного інституту на філфак. От саме з того часу спочатку студент технікуму, потім студент інституту, а згодом вчитель – активний ав-тор районної газети та обласних «Черкась-ка правда» та «Молодь Черкащини».

– А професійним коли? – Викладав українську мову і літературу

від душі, але (було це, коли працював у Іванівській середній школі Уманського рай-ону) на великій перерві бігав на пошту по-дивитися, чи надрукувала «Уманська зоря» мій матеріал. До речі, два роки поспіль став лауреатом цієї газети як кращий позаштат-ний кореспондент.

Вперше ж зайшов до редакції га-зети «Ленінським шляхом» у статусі професійного журналіста 1 квітня 1977 року на посаду завідувача відділом листів.

Корсунь-Шевченківську школу запам'ятав на все життя. Насамперед, щирою дружбою з Віталієм Прошиним. Певний час ровесник був моїм вчителем. Згодом я піднявся до його рівня. А нині – я в «Молоді Черкащини», а Віталік сороковий

Леонід ТУМЕНКО: «Журналіст, насамперед, це очі і вуха суспільства. І не дай Бог, перші виколювати, а другі затикати!»

рік працює у теперішній «Надроссі». І, в деякій мірі, вважає мене за свого вчителя. Взагалі, Прошин правий, коли стверджує: хто працював у районці, тому під силу і республіканське видання.

У мене ж не вийшло все життя працюва-ти в одній газеті.

– Чому? – Спишемо це на невстрілевий харак-

тер! (Сміється). Один із моїх знайомих так пояснює моє его: «Коли я зустрічаю дурня, то переходжу на інший бік вулиці, а ти, Леоніде, ще доженеш його і скажеш, хто він такий. Тому і виганяли з роботи, судили, потім виправдовували. Та з цього приводу не каявся.

– Які роки запам'яталися найбільше?

– Приємно згадати роботу у Черкаських багатотиражних газетах «Будівельник», «Сигнал», у міській «Черкаси». «Молодь Черкащини» вперше побачив школярем 1 лютого 1960 року. І завдяки Вседержителю останні 5 років я автор «Молодіжки».

– Леоніде Григоровичу, мене ціка-вить, хто ж такий справжній жур-наліст. Або яким він має бути? Та чим відрізняється журналіст того часу і сьогодення?

– Журналіст, насамперед, це очі і вуха суспільства. І не дай Бог, перші виколювати, а другі затикати! Мені стає тепло на душі, коли згадую про ще дореволюційних репортерів. Приміром, інформація «знайшла місце», в якій розповідається, що глядачка театру на-родила дитину на райку (звичніше звучить «гальорці»). А чого варте «О. Бендер попал под лошадь»! Тобто, завдання справжнього журналіста – інформувати про все. Але лю-блячи і поважаючи не тільки себе, а й того, про кого пишемо, не забуваючи про читача.

За радянських часів працювати було легше. Бо принцип був один: журналісти – помічники партії. Але й тоді нам вдавалося писати образно, дохідливо, талановито.

На нашій же з вами пам'яті якийсь

Шановні голови районних організацій ПАРТІЇ РЕГІОНІВ!

За дорученням Президії Політради ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та Центрального виборчого штабу партії висловлюю вдячність за велику роботу з під-готовки та проведення позачергових виборів сільського голови с. Каленики Золотоніського району, с. Пшенич-ники Канівського району, с. Ревівка Кам'янського району та с.Томашівка Уманського району 2 червня 2013 року.

На цих виборах партія отрима-ла безумовну перемогу в непростій, конкурентній боротьбі, донесла свою позицію до кожного виборця.

Результати голосування вкотре підтверджують авторитет ПАРТІЇ РЕГІОНІВ і свідчать про довіру до нас, як до партії, яка постійно турбу-ється і захищає права та інтереси простої людини.

Наше завдання розвинути та закріпити цей успіх, посилити роботу по реалізації курсу Президента України Віктора Януковича на зростання добробуту людей, соціальних стандартів їх життя.

З повагоюголова обласної організації

партії регіоніВ сергій тулуБ

незрозумілий розгул «чорнухи». Газети одна поперед одної почали писати про вбивства, зґвалтування, природні техногенні ката-строфи. Начебто чоловік народився не для того, щоб у поті чола здобувати хліб насуш-ний, а для того, щоб вбивати і ґвалтувати. Жінка ж – не в муках народжувати, а вики-дати подароване життя на смітник. Оце вже око і залоїлося!

Нам, нинішнім, і зараз пропонують лег-ше життя: записав, що сказав один, записав, що сказав інший і матеріал склепав. Так ми загубили фейлетон, репортаж, нарис. На жаль...

– Цього року до Дня журналіста Ви отримали державну нагоро-ду – орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Прийміть наші щирі вітання! Які відчуття?

– Дякую за привітання. Сама назва ордену свідчить про багато що. Коли зачули про цю подію друзі, колеги, у вітаннях обов'язково додавали «заслужено». Вдячний молодим колегам із «Молоді Черкащини». Адже без них, без газети не прийшло б визнання.

– До того ж, і 2010 і нинішнього року Ви номіновані як «Кращий журналіст року».

– Це свідчить, насамперед, про те, що «стара школа» не втрачає позицій! Тож, мо-лодим бажаю теж успіхів і прошу, будьмо обережні зі словом, адже не мною сказано, що воно може як підняти дух, так його і вбити.

От партійній газеті важче. Перед вами стоїть найскладніше завдання – правильно вибудувати образ високоавторитетного «вождя». І зробити це не прямо, а вміло, переконливо.

– Леоніде Григоровичу, а як Ви ставитеся до того, що третій рік поспіль очільника нашої облас-ті Сергія Борисовича Тулуба на-зивають «ворогом преси»? Невже журналісти дійсно такої думки?

– А хто ж визнає? Його низькоподобіє Сергій Томіленко? Помиляється цей чоловічок в тому, що йому хтось дозволив маніпулювати думкою 20 тисяч членів НСЖУ.

Хай не лізе у справи «Нової Доби», до якої Сергій Тулуб дотичний так, як англійська королева. Хотіли ж на волю самі! А воля дорого коштує і грошей на це хтось не дає!

Свобода ж слова присутня і в Україні і на Черкащині. Так що не вірю, що лише 3 % українців так вважають. Всілякі ток-шоу, різноманітні газети намагаються один одного перекричати самі у своїй правді. А це з одного боку добре, що у кожного своя правда, і погано, бо вона ж таки не така. І не винен той голуб, що сокіл голубку убив.

Хай не шукають ворога там, де його немає. Шукачі ж в нашому житті живуть. То скарби шукають, то брехню. Що ж, відають, що творять!

- Тож і біда, що відають, а роблять навмисно. А «навмисно», як відомо однокореневе зі «зловмисно».

ольга лактіоноВа




засновник: Черкаська обласна організація Партії регіонівреєстраційне свідоцтво: серія ЧС, № 672 Р від 13.01.2011 р.

Відповідальна за випуск: Ольга Лактіонова.над випуском працювали:

Георгій Мазур, Вікторія Пожар, Світлана Свиридова.Газета виходить щоп’ятниці. Верстка і оформлення є

інтелектуальною власністю редакції. Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.

Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають. Передрук та використання матеріалів газети

„Черкащина регіональна” без згоди редакції заборонені.Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

[email protected], м. черкаси, бул. шевченка, 245 друк: Фоп руденко Ю. і. тираж 22 500 зам. №357

Черкащина Регіональна

«ГАРЯЧА» ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ: Дзвінки приймаються з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 18.00

(0472)54-11-51

КТУАЛЬНА ЦИТАТАА

втретє поспіль з іронією сприйняли заздалегідь сплановану новину про те, що голова Черкаської обласної державної адміністрації, голова Чер-каської обласної організації Партії регіонів Сергій Тулуб знову став «воро-гом преси». А далі вже із сарказмом прочитали, що Сергій Борисович ви-знається ворогом преси журналістською спільнотою України.

Якщо цю спільноту уособлюють один-два особисто обра-жених на Сергія Тулуба журналісти, то це, ясна річ, не медійна спільнота всієї країни. Це по-перше.

По-друге. Хіба немає у поважних людей важливіших справ, як оце постійне шукання ворогів. Розуміємо, що це, можливо, мен-тальна риса, історично сформована інстинктом виживання. Але зрозуміло і те, що це чистої води політтехнологія.

Закономірно виникає питання: де та реальна шкала оціню-вання, за якою можна визначити ворога преси. (Адже ворог той, хто вбиває, знищує і гнобить.) Де об'єктивні критерії і ким вони вироблені? Де група незалежних (підкреслюємо!) фахівців-експертів, де участь у цьому оцінюванні громади, де широко-масштабне опитування споживачів інформації.

Якщо всього цього немає, то подібні звинувачення у воро-жості є нічим іншим, як маніпуляції свідомістю громадян.

Погляньмо, у чому звинувачується Сергій Тулуб. Навіть важко таке придумати: у відсутності законів про реформування держав-них та комунальних ЗМІ та створення суспільного телебачення.

НЕ ОРИГІНАЛЬНО: традиційна брехня про «ворога преси»

Як доказ наводиться факт виходу Черкаської облдержадмі-ністрації зі співзасновників обласної газети «Нова Доба». Звісно, кожен може це інтерпретувати по-своєму. Але ясно одне: за цим стоїть абсолютно нормальне небажання влади диктувати редак-ційну політику газети. Однак, цей демократичний крок влади оголошується злочином перед медіаспільнотою. М'яко кажучи, це звинувачення є дивним.

Так само дивним є звинувачення у призначенні Лариси Єф-ремової генеральним директором Черкаської ОДТРК «Рось». А ось вже причину її звільнення навмисно перекручено. Адже ме-дійники Черкащини добре знають справжню причину звільнення Лариси Єфремової – її непорозуміння не з самим губернатором, а із творчим колективом обласної телекомпанії, її нездатність створити здоровий морально-психологічний клімат в організації, забезпечити умови для самореалізації працівників.

Загалом, чіпляння ярликів «ворогів преси» на тлі зростання довіри людей до ЗМІ, як це підтверджують результати досліджен-ня «Демократичних ініціатив» спільно з Центром Розумкова є щонайменше некоректним.

А те, що, цитуємо: Сергій Тулуб «постійно спричинює конфлік-тні ситуації у стосунках влади та медіа» не відповідає дійсності, і навіть більше – є відвертою брехнею.

прес-служба черкаської обласної організації партії регіонів

ОППА y -ЗИЦІЯ

Геній Сергій Томіленко – це ще не вся Націо-нальна спілка журналістів України.

Мимоволі спливають у пам'яті слова «трибуна революції» Володимира Мая-ковського: «Ленин и партия – кто более матери-истории ценен: мы говорим пар-тия, подразумеваем Ленин. Мы говорим Ленин – подразумеваем партия».

Але ні в якому разі не скажемо: Сергій Томіленко – це Національна спілка жур-налістів України. Безумовно, не тільки копчені лящі вивезли його на високий пост першого секретаря Національної спілки журналістів України, залишивши головою обласної організації НСЖУ. До цього були провали, коли Сергій Антонович довів борг «Нової доби» майже до півмільйона гривень за друк. Один із засновників «Гра-фія України» розумний німець Уве Леманн ухвалив рішення негайно продати газетний цех. Німецькою це звучить «Zum Toyfel!». Що нашою означає: «До біса!».

Дурний піп – дурна його молитва«Постійно спричиняє конфліктні ситуації

у стосунках влади та медіа голова Черкась-кої обласної державної адміністрації Сергій Тулуб», – наголошується у «антирейтингу» найбільшої медіа-організації України.

Ключові претензії до губернатора поля-гають у жорсткому втручанні в роботу ко-мунальних та державних медіа Черкащини.

Як ідеться у заяві Спілки, «…ледь не доведено до банкрутства обласну газету «Нова доба», яка зараз має ряд проблем фінансового характеру та юридичного ви-значення статусу».

За ініціативи Сергія Тулуба спершу зі складу співзасновників газети вийшла облдержадміністрація, а через деякий час – обласна рада. Зміни статусу газети та її керівництва відбуваються без відома і без згоди трудового колективу. У квітні 2012 року за наполяганням Сергія Тулуба гене-ральним директором Черкаської ОДТРК «Рось» було призначено Ларису Єфремову. Однак у травні 2013 року і вона подала за-

Але через десяток років уже не за його редакторством та ж сама «Нова доба» за-боргувала новому власникові друкарні ПП видавництво «Республіка» майже таку ж суму. Школа Сергія Томіленка!

Сергію Антоновичу, а не забули ви, як вас «обрали» на першу каденцію головою обласної журналістської організації? Якою солоденькою тоді була влада, яка все роби-ла, щоб не дай Бог хтось інший не очолив цю громадську організацію. А солоденьке смач-но лизати. Коли ж надійшли часи других ви-борів, влада вже стала гіркою, а гірке, звісно, є гірким. Вам і досі гіркий присмак від цієї влади. Тому й гоните біса на неї, аж із шкіри вилазячи. Склепаний вами і паном Одаричем «Прочерк» із захватом повідомляє: «Націо-нальна спілка журналістів України включила голову Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба до переліку посадовців краї-ни, які перешкоджають роботі журналістів», і – це у повідомленні, опублікованому на сайті НСЖУ та поширеному в пресі.

«З приводу всіх провокаційних «інформаційних викидів»: довіряти треба тільки офіційній інформації Уряду. За цю інформацію ми несемо персональну відповідальність на відміну від того, що іноді розміщується на шпальтах газет в інформаційних матеріалах.

І плани, і рішення, і дії Уряду відкриті, вони обговорюються з експер-тами, громадськими організаціями, учасниками ринку. Особливо, коли мова про чутливі для людей питання.

Тому наші люди, коли йдеться про урядову політику, повинні орієн-туватися не на дискусії і особисті думки, тим більше не на чутки і по-літичні провокації, а на цілком доступну офіційну інформацію та комен-тарі – на Урядовому порталі, в газеті «Урядовий кур’єр», інших офіційних джерелах».

преМєр-Міністр україни Микола азароВ

відпОвідаючи на запитання журналістів щодо ситуації навколо ДТП, до якого причет-ний працівник облдержадміністрації Вадим Береза та припущень, щодо замовчування ситуації, очільник області, голова Черкаської обласної організації Партії регіонів Сергій Ту-луб зазначив, що закон один для всіх.

«Закон єдиний для всіх. І немає різниці ні в політичній приналежності, ні в займаній посаді. Мені дійсно прикро за те, що сталося і я співчуваю родині загиблої. Проте на жаль від цього не за-страхований жоден.

Неприємно і те, що на цій трагедії на-магаються спекулювати окремі політики та політичні сили. Влада завжди в полі уваги громадськості, як в гарному, так і поганому сенсі і це має усвідомлювати кожен посадовець.

Як би не розвивалося розслідування, моє рішення принципове. Наразі Ва-дима Березу усунуто від виконання функціональних обов’язків і незабаром буде призначено нового керівника департаменту.

Що ж до розслідування? Все відбувається у рамках чинного законо-давства. Всі обставини ДТП уже з’ясовані і міру покарання має визначити суд», - сказав Сергій Борисович.

«Закон один для всіх. І немає різниці ні в політичній приналежності, ні в займаній посаді» сергій тулуБ про ситуаціЮ наВколо дтп, учасникоМ якої БуВ праціВник ода

яву на звільнення через непорозуміння із самим губернатором».

Сергію Антоновичу, є у вас знайомі юристи? Запитайте у них, і вони вам скажуть, що із роботи можна звільнитися за власною ініціативою, за згодою сторін, або з ініціати-ви адміністрації. Так от, звільнитися через «непорозуміння з губернатором» просто неможливо. А якщо посадовець «ні в зуб ногою» українською, та так само і на ввіреній ділянці роботи, то візьміть Ларису Інокен-тіївну до себе у НСЖУ. І вже у два голоси, закресліть позицію двадцяти тисяч членів Національної спідки журналістів України, на-зивати Сергія Тулуба «ворогом української преси». І дошкуляйте йому тим, що «Нова доба» і через ваше бажання пішла у вільний політ, і відразу ж потрапила у фінансовий штопор.

Але запам’ятайте, що НСЖУ – це не Сер-гій Томіленко. А Сергій Томіленко – це не НСЖУ. Тож і не Ленін ви. Бо про таких, як ви, кажуть в Україні: «Дурний піп, дурна і його молитва».

леонід туМенко

Черкащина регіональна

Documents