Ромські медичні посередники в Україні: досягнення,...

Звіт/стр

. 53

Розділ 1

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Київ 2014

Розділ 1

Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості Авторський колектив: Ольга Цвілій, експерт із питань охорони громадського здоров‘я у сфері соціально небезпечних захворювань. Земфіра Кондур, віце-президент МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі»»

Редагування: Елеонора Добровольська

Макетування та друк: «Аладин-принт»

Публікацію видано за підтримки програмної ініціативи «Рома України» Міжнародного фон-ду «Відродження» та програми «Ромське здоров‘я» Фундацій Відкритого Суспільства (Будапешт).

Матеріал підготовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Думки та погля-ди, висловлені в ньому, належать його авторам і не обов’язково відображають позицію фонду.

Перебуваючи в соціальній ізоляції, роми (зокрема ті, які живуть у компактних поселеннях) мають обмежений доступ до медицини й освіти, майже не мають можливостей знайти роботу. З урахуванням особливого становища ромської національної меншини в Європі розроблено й успішно впроваджено низку моделей, які суттєво покращили захист прав ромів. На думку авторів, вітчиз-няна соціальна й медична системи, які мають бути орієнтовані, передусім, на людину та її потреби, не можуть ігнорувати особливості тієї чи іншої соціальної чи національної групи. Ця публікація містить інформацію про роботу ромських медично-соціальних посередників (як працювала ця мо-дель, які були результати її запровадження, які її перспективи в Україні, як можна вдосконалити цю модель, щоб підвищити її ефективність).Автори сподіваються, що досвід роботи посередників в Україні сприятиме тому, що таку модель сприймуть органи державної влади, і що вона отримає офіційне визнання й інституційну підтримку. Автори публікації спільно з групою експертів розро-били рекомендації щодо того, як модель соціально-медичного посередництва може бути включено в державну систему медичного та соціального захисту.

Метою програмної ініціативи «Рома України» Міжнародного фонду «Відродження» є протидія дискримінації та створення рівних можливостей для реалізації і захисту прав ромського населення.

Звіт

/стр

. 2Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості

Початку цієї Програми передував ряд за-ходів: у 2008 році з метою сприяння її розумінню та подальшому впровадженню, здійснення ана-лізу становища ромів в Україні та визначення їх-ніх потреб уповноважені представники Ради Єв-ропи провели низку зустрічей з представниками різних міністерств та урядових структур України. Водночас керівництво Програми «Здоров’я ро-мів» Інституту Відкритого Суспільства (м. Буда-пешт, Угорщина) провело зустріч із заступником Міністра охорони здоров’я України — для тогощоб дізнатися про проблеми ромів в Україні.

Під час вищезазначених зустрічей пред-ставники міністерств, включаючи Міністерство охорони здоров’я України, висловили великий інтерес до вивчення європейського досвіду з по-кращення доступу ромів до медичних послуг.

Пізніше, у листопаді 2008 р., Радою Європи було проведено настановчий семінар з проблем охорони здоров’я ромів України. Семінар відвіда-ли представники міністерств України, Представ-ництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Міжнародної організації міграції, Світового Бан-ку, Посольства Норвегії в Україні, Національного Агентства Ромів (Румунія), Громадської органі-зації «Романі Кріс» / Romani Criss (Румунія) та ромських неурядових організацій України.

Учасники цього семінару відзначили на-гальність впровадження Програми ромських посередників. За результатами семінару було розроблено та ухвалено Декларацію «Про необхідність ромських посередників з пи-тань охорони здоров’я в Україні».

Найбільш вагомим аргументом на користь такої роботи є потреба ромів в отриманні належ-них медичних та соціально-медичних послуг, які надаються медичними працівниками та пред-ставниками органів влади, у контексті позитив-ного — недискримінаційного та поважного став-лення до них та спілкування з ними у процесі вирішення відповідних життєво важливих питань.

У даному проекті пріоритетом від самого початку було визначено медичну допомогу, про-те під час його реалізації виявилося неможли-вим отримати таку допомогу без додаткової ро-боти з оформлення документів, у т.ч. паспортів, отримання довідок з медичних та інших установ з метою отримання соціальної допомоги важко хворим, інвалідам, матерям з дітьми, людям по-хилого віку, бездомним та іншим представникам вразливих верств населення. Як виявилося, са-мим ромам самостійно та індивідуально ці пи-тання вирішувати майже не виходить.

Програма ромських медичних посеред-ників реалізується уже більше 4-х років. За цей час вона має ряд здобутків, окреслились про-блеми, які ще треба вирішувати, відбуваються зміни політичної ситуації, пов’язаної з «ром-ською проблематикою».

Як результат, з’явилась потреба узагаль-нити та структурувати результати реалізації Програми, визначитись із ситуацією (політич-ною та загальною ситуацією в ромській громаді) та окреслити подальші перспективи розвитку Програми ромських соціально-медичних посе-редників в Україні.

ВступПочинаючи з квітня 2010 року, за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Інституту Відкритого Суспільства і Ради Європи, в Україні розпочала свою діяльність пілотна Програма із впровадження послуг ромських соціально-медичних посередників. Основна мета Програми — здійснити спробу запропонувати ромським громадам послу-гу з посередництва, яка вирішувала би одночасно низку проблем в їхньому спілкуванні з державними установами та отриманні ними кваліфікованої і вчасної допомоги.

Звіт

/стр

. 3

Вступ

Отже, метою даної публікації є визна-чення проблем, характерних для ромської гро-мади, насамперед — соціальних та медичних, оцінка участі держави у вирішенні цих проблем, визначення ролі Програми ромських медичних посередників та ознайомлення з результатами її впровадження, а також, зрештою, надання ре-комендацій щодо подальшої реалізації Програ-ми та відповідної державної політики в цілому.

Практика посередництва є надзвичайно поширеною в Європі і в усьому світі. Такі послу-ги охоплюють різні найбільш вразливі категорії громадян — інвалідів, мігрантів, представників особливих національних груп населення, вклю-чаючи ромів.

Наразі Програма ромських посередників працює в 20 країнах Європи, серед яких: Фран-ція, Румунія, Сербія, Угорщина, Македонія, Мол-дова, Італія, Болгарія, Греція, Німеччина, Фін-ляндія, Туреччина, Великобританія, Албанія, Бельгія, Молдова, Іспанія, Португалія, Чехія та Україна.

У різних країнах практика довела необ-хідність та користь ромських посередників у різних галузях, а отже, існують посередники з культури, освіти, медицини, соціально-медичні, посередники в громадах (community), посеред-ники з працевлаштування, а також багатопро-фільні посередники.

У багатьох країнах ромське посередниц-тво стало офіційною професією, регулюється наказами міністерств або інших центральних органів влади. У деяких країнах існують націо-нальні асоціації ромських посередників.

Міжнародна спільнота та міжнародні ор-ганізації (ООН, Рада Європи та Європейський Союз) ставляться до запровадження посеред-ництва як до ефективного і органічного методу інтеграції — «соціального включення» ураз-ливих категорій громадян у суспільне і навіть громадсько-політичне життя. Тому останніми роками вони напрацювали низку міжнародних документів, які тією чи іншою мірою є обов’яз-ковими до виконання державами — членами цих організацій, у т.ч. і Україною.

Активна позиція міжнародних організа-цій, насамперед — Ради Європи, була висловле-на в рекомендаціях та резолюції Комітету міні-стрів та Парламентської асамблеї Ради Європи

державам-членам — йдеться про рекомендації Rec(2001)17 та Rec(2005)4 стосовно поліпшення економічної ситуації та працевлаштування ро-мів та кочівників в Європі, Rec(2008)5 стосовно державних політик щодо ромів та кочівників в Європі, № 1557(2002) про правову ситуацію ро-мів в Європі, № 1924 (2010) про ситуацію ромів в Європі та відповідну діяльність Ради Європи. Окрема рекомендація — Rec (2006) 10 від 12 липня 2006 р. — присвячена обов’язку держав забезпечити якнайкращий доступ для ромів до послуг у сфері охорони здоров’я.

У жовтні 2010 року, після наради високо-го рівня Ради Європи з питань про становище ромів, країни — члени Ради Європи підписали Страсбурзьку декларацію. Декларація містить перелік пріоритетів і дій Ради Європи. У 2011 році Україна підписала План дій Ради Європи для України на період 2011-2014 рр., у якому ромські посередники та інституалізація Про-грами є одним із пріоритетів.

Окремий список критичних питань щодо умов життя ромського населення та порушення їхніх прав направив Українському уряду Євро-пейський комітет з прав людини за результа-тами 106-ої сесії, на якій ці питання озвучили представники Європейського центру прав ромів. У документі висвітлено стан справ в області ци-вільних і політичних прав в Україні та викладено рекомендації, у тому числі щодо прав ромів. Ко-мітет привітав кроки, зроблені Україною для по-ліпшення становища ромів, включаючи прийнят-тя Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, було також підкреслено важливість дієвої реалізації Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини, Уряд України було закликано виділити достатні ре-сурси для досягнення цієї мети.

На жаль, Україна не є достатньо активним учасником міжнародних зусиль щодо інтеграції ромів у суспільство та покращення якості їхньо-го життя. Зокрема, Україна досі не є учасницею Декади ромського включення. Декада ромського включення — це міжнародна платформа, до якої входять 12 країн: Албанія, Боснія та Герцегови-на, Болгарія, Іспанія, Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Чехія, Чорно-горія. Словенія та США мають статус спостеріга-чів. Партнерами ініціативи є Програма розвитку ООН, ЮНІСЕФ, Світовий Банк, Фундації Відкри-того Суспільства, Європейська Комісія та ін.

Звіт

/стр


Платформу було створено задля подолан-ня дискримінації ромів, які проживають на тери-торії країн — учасниць Декади та максимально-го включення ромів в усі соціальні процеси цих країн. У межах ініціативи відбувається міжна-родний обмін найкращими практиками реаліза-ції державної політики щодо ромів, координація зусиль задля покращення доступу ромів до осві-ти, медицини, працевлаштування й житла.

19-20 червня 2013 року українська де-легація брала участь у 24-ому засіданні Між-народного координаційного комітету Декади ромського включення. Наразі вступ України до Декади активно адвокатується громадськими організаціями, ці дії підтримує ряд представни-ків влади.

Саме завдяки їхньому сприянню стала можливою підготовка даної публікації. Ми вдячні ромським медичним посередникам та їхнім клі-єнтам за те, що вони поділились своїми пробле-мами, результатами роботи та планами, а також медикам, які співпрацюють із соціально-медич-ними посередниками, національним експертам, які погодились на інтерв’ю. Їхні оцінки, думки та пропозиції лягли в основу цієї публікації.

Методичні підходи таджерела інформації:

З метою збору інформації, необхідної для підготовки даного Звіту, було організовано якіс-не міні-дослідження.

Мета дослідження — зібрати інформа-цію, що дозволить визначити контекст медич-них та соціальних проблем, з якими зустріча-ється ромське населення, описати політичний контекст, що склався навколо «ромського пи-тання» в Україні і скласти повну картину про Програму ромських медичних посередників — її суть та результати.

Завдання дослідження:

1) оцінити доступ до медицини — проблеми і сучасний стан здоров’я та соціальних умов ро-мів, які проживають в місцях компактного посе-лення та дисперсно;

2) описати політичну ситуацію, визначивши, яка нормативно-правова база щодо ромського населення діє в Україні, які політичні процеси з цього питання відбуваються та в яких адвока-ційних заходах є необхідність;3) описати суть та завдання Програми ромських медичних посередників, що реалізується в Україні, а також джерела, за рахунок яких вона впроваджується;4) розкрити засоби досягнення мети Програми.

Методичні підходи та джерела інформації:

1) аналіз національного та міжнародного зако-нодавства, наукових та практичних публікацій, проведених раніше досліджень (кабінетне до-слідження);2) інтерв’ювання медичних посередників, їхніх клієнтів, медичних працівників, національних експертів;3) анкетування медичних посередників;4) участь у робочих групах/засіданнях, консуль-тації.

Методи дослідження:

— інтерв’ю:1) з трьома медичними посередниками (м. Кі-ровоград, м. Одеса, м. Київ);2) з трьома медичними працівниками, які співпрацюють із соціально-медичними посе-редниками (з тих самих міст, що і посередники);3) з шістьма клієнтами соціально-медичних посередників (по 2 клієнти кожного з соціаль-но-медичних посередників);4) з двома національними експертами (пред-ставником Уповноваженого ВР з прав людини і тренером Програми соціально-медичних по-середників — представником Навчально-мето-дичного центру проблем гігієни Міністерства охорони здоров’я України);

— анкетування 29 медичних посередни-ків (див. анкету в Додатку 1);

— участь у 2-ох робочих зустрічах у Се-кретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, круглому столі, присвяченому розробці Плану заходів щодо реалізації Стра-тегії соціального захисту та інтеграції ром-ського народу в українське суспільство до 2020 року, та в робочих зустрічах з представника-ми МБО «Фонд «Чіріклі» та МФ «Відродження».

Звіт

/стр

. 5

Вступ

Інформаційні джерела:

1. Указ Президента України «Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» від 08.04.2013 р. №201/2013.

2. Розпорядження Кабінету Міністрів Укра-їни «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» від 11 верес-ня 2013 р. № 701-р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення соці-ального замовлення за рахунок бюджетних ко-штів» від 29 квітня 2013 р. № 324.

4. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Типових структури і штатів республіканського (Автономної Респу-бліки Крим), обласних, Київського та Севасто-польського міських, районних, міських, район-них у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» від 08 червня 2012 року № 344.

5. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Мінсо-цполітики від 08 червня 2012 року № 344» від 05 вересня 2013 року № 544.

6. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Переліку соціаль-них послуг, що надаються особам, які пере-бувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати» від 03 вересня 2012 р № 537.

7. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Методичних реко-мендацій визначення потреб населення адміні-стративно-територіальної одиниці у соціальних послугах» від 15 жовтня 2012 року № 648.

8. Проект Коаліції ромських організацій за підтримки МФ «Відродження» «План пер-шочергових заходів для виконання «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року».

9. Проект «Покращення доступу до соці-ально-медичних послуг ромського населення в

Україні шляхом впровадження Програми ром-ських соціально-медичних посередників», за підтримки Інституту Відкритого Суспільства і МФ «Відродження», 2010 рік.

10. Підсумковий звіт по роботі медичних посередників в Закарпатській області за пе-ріод березень-жовтень 2012 р., представлений на семінарі для лікарів-фтизіатрів, сімейних лікарів та ромськимх медичних посередників, проведеному МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» спільно із Закарпатським обласним управлінням здоров’я та обласним координато-ром АКСМ 10 грудня 2012 року в м. Ужгороді, Україна.

11. Roma Health Mediators SUCCESSES AND CHALLENGES, Roma Health Project, Open Society Public Health Program, October 2011.

12. Публікація «Визначення рівня знань, ставлення, практики та поведінки з питань ту-беркульозу серед загального населення України та окремих груп. Аналітичний звіт за результа-тами якісного компоненту дослідження (опиту-вання ромів та осіб, дотичних до них)», в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», що реалізується Фондом Ріната Ахметова «Роз-виток України», м. Київ, 2013 рік.

13. Прес-реліз з круглого столу «Проблеми доступу ромів, особливо дітей, до соціально-ме-дичних послуг», http://www.ombudsman.gov.ua/

14. Прес-реліз щодо презентації даних мо-ніторингового дослідження «Дотримання прав ромів у діяльності правоохоронних органів» 31 липня 2013 року в Секретаріаті Уповнова-женого Верховної Ради України з прав людини, http://www.ombudsman.gov.ua/

15. Прес-релізи щодо моніторингових візи-тів Представника Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Оксани Філіпішиної до місць компактного проживання ромів у Закарпатті, в Одеській області та в м. Києві, http://www.ombudsman.gov.ua/

16. Прес-реліз щодо виступу Земфіри Кон-дур, Віце-президента МБО «Фонд «Чіріклі», на засіданні Верховної Ради України «Стан дотри-мання прав людини в Україні» 12.06.2013 р. сто-совно основних проблем ромського населення в Україні.

Звіт

/стр


В Україні, згідно з даними офіційної ста-тистики, налічується 47 587 ромів (дані Всеу-країнського перепису населення в 2001 році). Проте, за оціночними даними, їх чисельність коливається в межах від 120 до 400 тисяч осіб.

Несприятливі умови життя ромського на-роду, зокрема політика прямої чи завуальованої етнічної та соціально-економічної дискриміна-ції, призвели до послаблення його інтеграції та, як наслідок, маргіналізації певної його частини. Крім того, роми — друга за чисельністю етнічна меншина, яка зазнала геноциду під час другої світової війни.

На сьогодні роми, порівняно з іншими національними меншинами, залишаються най-більш соціально вразливими та соціально де-задаптованими в Європі, а більшість їхніх про-блем є актуальними, як і раніше.

Стан здоров’я ромів

В Україні не ведеться статистика за-хворювань в розрізі етнічної приналежності. Можливі поодинокі випадки, але ця інфор-мація не транслюється на широкий загал. Ми можемо скласти якесь уявлення про хвороби, поширені серед ромського населення, лише з відповідей соціально-медичних посеред-ників на питання анкети. Отже, найчастіше згадуються вірусні, застудні захворювання та хвороби органів дихання (згадали 22 соціаль-но-медичних посередника з 29), на другому місці — туберкульоз (19 соціально-медич-них посередників), що може бути пов’язано зі специфікою і спрямуванням проекту, в якому працюють соціально-медичні посередники, на третьому — серцево-судинні захворювання (12 соціально-медичних посередників). Крім того, згадувались соціально-медичними посеред-никами шкірні, гінекологічні та онкологічні захворювання. За даними, які надали у своїх звітах соціально-медичні посередники, пере-важно ромське населення хворіє на інфекційні, онкологічні, ендокринологічні, серцево-судин-ні вірусні, шлункові захворювання.

За словами соціально-медичного посеред-ника з м. Одеси «…врачи обращают внимание на то, что женщины очень помногу рожают (ей 23-25 лет, а у неё уже по 5-6 детей), организм не успевает восстановиться, но никто этого не слушает. Потом инфекционные заболевания, аллергия, отравления летом у детей, сезонные заболевания гриппом — скученность в прожива-нии способствует заражению».

Доступ до медициниНа відміну від більшості національних меншин роми не мають власної держави. Вони тривалий час проживають у різних країнах, що визначило їхній міжнародно-правовий статус як транснаціональної меншини.

Звіт

/стр

. 7

Розділ 1

Соціально-медичні посередники виявили 524 інваліди, з них лише 82 — офіційно зареє-стровані та отримують державну допомогу по інвалідності.

Доступ до медицини та ставлення до здоров’я

Доступ до медицини, точніше — його ускладненість, часто спричинений відсутніс-тю документів, що посвідчують особу, а також відсутністю реєстрації і коштів на оплату ме-дичних послуг і купівлю ліків. З цього приво-ду соціально-медичний посередник з м. Києва сказала: «Проблема в том, что финансирова-ние никакое — лечение сегодня дорогое, а мы их средствами на лечение обеспечить не мо-жем. Получается, мы только на словах можем посочувствовать, взять за ручку больного, сказать, как я вас понимаю — и всё. И в лучшем случае купить пачку анальгина за свои деньги».

Соціально-медичний посередник з м. Кі-ровограда описує перешкоди в отриманні ме-дичних послуг, пов’язані з відсутністю паспор-тів та свідоцтв про народження: «Насамперед, це проблеми з документами. У нас багато доку-ментів немає у жінок, навіть свідоцтв про на-родження. В пологові будинки їх то беруть, але оформити на неї дитину не можуть. В районах, то ще йдуть на зустріч — голова сільради за-писує дитину на чоловіка, то в Кіровограді (че-рез те, що у них громадянський шлюб) дитину на чоловіка записувати не погоджуються. Ось у мене зараз 3 ромок народили. Начмед записує мій паспорт, як ту, хто привіз породіллю».

Це підтверджують результати дослі-дження, що проводив Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» у 2012 році «Визначення рівня знань, ставлення, практики та поведінки з питань туберкульозу серед загального на-селення України та окремих груп». В ході до-слідження було проведено глибинні інтерв’ю з 30-ма ромами та 6-ма експертами (лікарі, вчителі, активісти з числа ромів — лідери і со-ціальні працівники відповідних НУО). Експер-ти також зазначили, що роми досить часто не знають, що, відповідно до законодавства, ліка-рі державних медичних закладів зобов’язані їх прийняти (причому безкоштовно) і значна ча-стина діагностичних та лікувальних процедур також є доступними навіть для малозабезпе-чених людей.

Дослідження вказує на те, що частина ромського населення уважно ставиться до влас-ного здоров’я, вчасно проходить обстеження та виконує рекомендації лікарів, але таких неба-гато. У більшості своїй ця категорія пацієнтів є досить складною. Зокрема, роми практично не проходять профілактичні медогляди, зверта-ються за медичною допомогою лише у крайньо-му випадку, та й тоді можуть нехтувати реко-мендаціями лікарів.

Ситуація ускладнюється також тим, що, за словами деяких експертів, ромські жінки мо-жуть лікуватися лише у лікарів жіночої статі. Зокрема, про це згадали двоє опитаних, які за національністю самі є ромками. Хоча, можли-во, це визначається не стільки національністю, скільки релігією — адже серед ромів Одеської області, залученої до дослідження, досить бага-то мусульман.

Недовіра ромів до офіційної медицини та небажання звертатися до медичних закладів пояснюється як острахом стигми та дискримі-нації з боку медпрацівників, так і певним скеп-сисом щодо можливостей офіційної медицини. Для деяких ромів, які не володіють ані укра-їнською, ані російською мовами, проблемою є мовний бар’єр. Про такі випадки згадували екс-перти, опитані в Закарпатській області.

У такій ситуації альтернативою офіцій-ній медицині стають народні засоби та нетра-диційні лікувальні практики. Зокрема, традиції цілительства: жінки старшого покоління ак-тивно практикують лікування багатьох хвороб травами та іншими природними речовинами. За свідченнями експертів, ромське населення, особливо ті, хто живе за межами великих міст, віддають перевагу саме таким цілителям (до-слідження в рамках Програми «Зупинимо ту-беркульоз в Україні»).

Описуючи стан здоров’я ромського на-селення, неможливо не звернути увагу на його соціальний стан, адже дуже часто проблеми зі здоров’ям пов’язані з поганим харчуванням, неякісною водою, неприйнятними умовами проживання. Соціально-медичний посередник, що працює по м. Києву і області, щодо табору, який приїхав із Закарпаття і оселився в Києві, каже так: «Там, где они живут, им негде даже покушать. Они сюда приезжают, чтобы на ка-кой-то свалке найти кусок метала, сдать его и купить батон хлеба».

Звіт

/стр


Від 2010 року, коли Фонд «Чіріклі» роз-почав впровадження Програми ромських со-ціально-медичних посередників в ромських громадах, було виявлено, що близько 40% ро-мів із 49225 осіб не мають документів, що по-свідчують особу. Це є основною перешкодою до отримання соціально-медичних послуг і дотри-мання основних прав людини. Багато поселень є незаконними, що, фактично, унеможливлює ре-єстрацію будинків, які були побудовані на таких територіях.

Житлові та побутові умови

Згідно з результатами інспектування соціально-медичних посередників, житло-ві умови ромського населення залишаються в критичному стані. Майже усі сім‘ї потребують кращого житла або, принаймні, ремонту їхніх осель. Більша частина ромських родин живуть в аварійних будинках по 2-3 сім’ї в одній кімнаті, близько 9 000 осіб не мають реєстрації, з них, за даними посередників, 193 сім’ї не мають бу-динків і мешкають у наметах та інших видах тимчасового житла; 1 967 сімей потребу-ють коштів на ремонт їхніх осель, близько 1283 ромських родин живуть у жахливих умовах (в одному будинку по 5-10 сімей). До того ж, місця скупченого проживання ромів не мають централізованого водопостачання і каналізації. Майже кожна ромська сім‘я потребує матері-альної допомоги. В основному — допомоги в отриманні лікування, у продуктах харчування, одязі та взутті для дітей.

Зайнятість

Соціально-медичні посередники проана-лізували стан щодо зайнятості ромського насе-лення в 12 пілотних регіонах і повідомили, що велика частина ромів потерпають від масово-го безробіття. Роми, з різних причин, не мають можливості, на рівних з основним населенням, отримувати пільги і державні дотації, банків-ські кредити. Частина ромів працюють на сезон-них роботах або виїжджають на заробітки, ба-гатьом ромам доводиться або жебракувати, або влаштовуватися на випадкові заробітки.

За даний період у 12–ти пілотних регіо-нах було проведено 84 фокус-групи з питань працевлаштування ромського населення. 1456 ромів було зареєстровано в центрах зайнятості, лише 217 з них були працевлаштовані.

Дискримінація

Інтерв’ю, проведені в ході підготовки да-ного звіту, також демонструють наявність дис-кримінації стосовно представників ромського населення з боку медичних працівників. Так, со-ціально-медичний посередник з м. Кіровограда зазначає: «…навіть незважаючи на знайомство з головним лікарем, не зовсім вони хочуть пра-цювати з ромськими жінками. Це трапляється майже в 50%. Тоді мені доводилось виходити на начальника управління охорони здоров’я. Оскільки я з нею знайома, то я приходила — описувала ситуацію, вона підіймала трубку, телефонувала безпосередньо в лікарню, казала, що це загальнодержавна програма, наполягала на тому, що це треба робити, не дивлячись на різні можливі нюанси. Так що це робилось на рів-ні начальника міського УОЗ в ручному режимі».

193 сім’ї не мають будинків і мешкають у наметах та інших видах тимчасового житла

Звіт

/стр

. 9

Розділ 1

Відповідаючи на запитання анкети, 19 со-ціально-медичних посередників вказали на те, що періодично трапляються випадки дискри-мінації по відношенню до ромського населення, семеро сказали, що це буває рідко і по одному дали протилежні відповіді: що це трапляється часто і що не трапляється взагалі. Лише в одно-му випадку, коли вказувалось на рідкі випадки дискримінації, йшлося про ромів, які прожива-ють в таборах, в решті випадків це було диспер-сне проживання. Загалом необхідно зазначити, що в умовах дисперсного проживання ромське населення є більш соціалізованим, легше звер-тається по допомогу до фахівців і зустрічається з меншою кількістю перешкод в отриманні цієї допомоги, це стосується і ставлення до них ме-дичних працівників.

Документування

Відсутність постійного місця роботи ча-сто також зумовлена відсутністю документів, що унеможливлює офіційне оформлення. При цьому процедура оформлення паспорта зі значним запізненням (на кілька років, а то й десятків років) є дуже складною. А у разі від-сутності свідоцтва про народження така про-цедура просто відсутня: рішення про видачу свідоцтва і паспорта може прийняти тільки суд, але для написання заяви до суду необхід-но мати паспорт — виходить замкнене коло. Більше того — жінки, які не мають докумен-тів, що посвідчують особу, народжують дітей, а їм, в свою чергу, не можуть видати свідоцтво про народження, оскільки не можуть вписа-

ти до нього матір, яка не має документів. Про складнощі з оформленням паспортів розпові-дав соціально-медичний посередник з м. Оде-си: «Вот, например, в Интернете написано,

что отсутствие прописки не может быть поводом для отказа в выдаче паспорта. Так вот: у меня не было ни одного случая, чтобы кому-то выдали паспорт без прописки. Хотя написано, что для получения паспорта нуж-но свидетельство о рождении, заявление, несколько фотографий, а вырастает в кучу справок, актов сельсовета, справки со школы, справки о составе семьи, ксерокопия паспор-та матери, отца и т.д.». Перепоною на шляху до отримання послуг може бути також част-кова неграмотність ромського населення та небажання цю неграмотність демонструвати. м. Одеса: «…тут же вопрос ещё с оформлением детских выплат, некоторые неграмотные, я прихожу пишу за них заявления». Ось що го-ворять клієнти щодо проблем, з якими вони зустрічаються: «Он (соціально-медичний посе-редник) тут всему переулку паспорта делал —моей племяннице и ещё 2 девочкам. Он бы всем сделал, но ему тяжело — нет прописки. Эти дома — это ж ни у кого ничего нету, нет до-мовой книги, куда прописать, а ещё сколько детей растут. Весь переулок — почти все без паспортов. Основные проблемы: 1) паспорта, чтобы молодёжь не ходила без паспортов, а то милиция их ловит, деньги требует, 2) ещё дома у нас посмотрите какие — вторая про-блема — жильё, 3) работа, 4) образование —ходить им в воскресную школу (чтобы на-учиться грамоте) стыдно, они уже взрослые, некоторые даже женаты, им туда ходить стыдно» (клієнтка із села під м. Одесою).

У ході пріоритезації проблем «здоров’я»

зайняло 3-є місце після «відсутності роботи»

та «поганих житлових умов»

Звіт

/стр

. 10


Згідно зі звітами соціально-медичних по-середників, близько 9 000 ромів в 5 пілотних областях впровадження Програми потре-бують реєстрації, це призводить до обмежен-ня доступу до соціально-медичних послуг та освітніх послуг.

Наразі існують такі проблеми:

відсутність реєстрації за місцем перебу- вання та домових книг, відсутність свідоцтв про народження, відсутність особистого або родинного

житла, відсутність освіти та погана обізнаність

щодо важливості оформлення докумен- тів, які посвідчують особу, відсутність коштів для виготовлення відпо-

відних документів, а також для сплати штрафів.

Анкетування 29 соціально-медичних по-середників в ході підготовки даного звіту дало такі результати.

У ході пріоритезації проблем «здоров’я» зайняло 3-є місце після «відсутності роботи» та «поганих житлових умов». Далі проблеми розмі-стилися наступним чином: на 4-ому місці — «від-сутність паспортів», на 5-ому — «низький рівень освіти», на 6-ому — «проблеми з оформленням

різних документів (право на власність, інвалід-ність, пільги та ін.)», на 7-ому — «проблеми з представниками правоохоронних органів».

Під час проведення дослідження в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» ромам ставили питання: чи звернуться вони по медичну допомогу, якщо кашлятимуть понад 2-3 тижні (основний симптом туберкульозу). Більшість опитаних (23 особи) обрали стверд-ну відповідь. Проте зазначили про готовність своєчасно звернутися за медичною допомогою лише 9 опитаних. Значно більше респондентів (14 осіб) уточнили необхідні передумови візиту до лікаря — безкоштовність медичних послуг і/або дуже погане самопочуття/неефективність самолікування.

Кожен третій опитаний говорив про те, що вчасному зверненню ромів за медичною допо-могою сприятиме забезпечення повністю безко-штовного або, принаймні, доступного лікування, надання допомоги у вигляді продуктових пайків малозабезпеченим ромам (10 осіб) та загаль-не підвищення рівня життя представників своєї громади (2 особи). Також третина респондентів (10 осіб) звернули увагу на особистісний фактор: кожна людина має сама піклуватися про власне здоров’я, якщо ж вона безвідповідально ставить-ся до себе, то не лікуватиметься, навіть якщо для цього їй створять ідеальні умови.

Звіт

/стр

. 11

Розділ 1

Але, на жаль, через неналежну увагу дореалізації заходів Програми не було досягнуто суттєвих змін у соціально-економічних та ма-теріально-побутових умовах життя ромського населення, а значна частина заходів не була ви-конана, оскільки у державному бюджеті не було передбачено коштів для її реалізації.

На сьогодні єдиним нормативно-право-вим документом з ромської тематики є Стра-тегія захисту та інтеграції в українське суспіль-ство ромської національної меншини на період до 2020 року, ухвалена Указом Президента України № 201/2013 від 24.01. 2013 р. http://www.president.gov.ua/documents/15628.html

Стратегія визначає основні завдання в на-прямках правового захисту ромів, соціального захисту та зайнятості, підвищення освітнього рівня, охорони здоров’я, поліпшення житло-во-побутових умов і задоволення культурних та інформаційних потреб ромів.

Ця Стратегія є комплексним, але рам-ковим документом, на її реалізацію було роз-роблено План заходів. Відповідальним за його розробку та подальше впровадження визначено Міністерство культури України. Для Міністер-ства таке доручення стало викликом, адже План мав включати в себе комплекс заходів щодо інтеграції ромів в українське суспільство, і, як видно із завдань Стратегії, лише незначна ча-стина цих заходів має бути спрямована на задо-волення культурних потреб. Зважаючи на «не-профільність» відповідального Міністерства, у фахівців, що працюють з ромською проблемати-кою, виникли побоювання щодо спроможності та бажання Мінкультури виписати документ, що містить конкретні заходи щодо реалізації Стратегії.

Представник Уповноваженого з прав лю-дини: «Окрім Указу Президента щодо Стратегії, немає ніяких документів, які регулювали би або виокремлювали ромське питання на рівні норма-тивної бази. І вже висловлювалась стурбованість, що є ризик не побачити в Плані заходів конкрет-них кроків з боку державних органів, націлених на те, щоби вирішити реальні проблеми ромів... На наш погляд, План заходів має містити не про-сто конкретні кроки, спрямовані на поліпшення становища ромів, він має також кількісні і якісні показники, до яких держава Україна хоче при-йти до 20-го року, до якого розрахована реалі-зація Стратегії. І, звичайно, крім цих показників, мають бути встановлені часові межі реалізації того чи іншого кроку. Це має бути чітко кон-трольним документом, таким, що має постійно моніторитись за станом виконання. Ризики щодо конкретності цього Плану заходів та їх причини

Політична ситуація щодо ромського населення в УкраїніУ 2003 році Кабінетом Міністрів України було затверджено комплексний документ щодо ромів – Програму соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року, заходи якої були спрямовані на вирішення етносоціальних та етнокультурних по-треб ромського населення країни. Зокрема, Програмою передбачалася поетапна робота зі створення умов для задоволення освітньо-культурних та соціально-побутових потреб ромського населення країни.

Звіт

/стр

. 12


лежать абсолютно на поверхні. Перший ризик, на наш погляд, пов’язаний з тим, що Міністерство, якому доручили бути відповідальним за розроб-ку Плану заходів, не є тим Міністерством, яке має бути головним по цій тематиці: Міністерство культури має відповідати за реалізацію культур-них програм. Питання соціальні, які лежать в ос-нові проблем ромів, мають вирішуватися Мініс-терством соціальної політики… На наш погляд, поки не пізно, це питання має бути передано у відповідальність Міністерства соціальної полі-тики, оскільки більшість кроків лежить в межах його повноважень. Це питання до Уряду, це аб-солютно прості речі: достатньо доручення Уряду, розгляду цього питання на засіданні Уряду, ініці-атива може виходити і від Міністерства культу-ри, на яке сьогодні поклали цю відповідальність. Міністерство культури може на засіданні уряду порушити це питання, обговорити, розглянути, обговорити, в тому числі, і Стратегію Президента. І вирішити на рівні міністрів, яке все ж таки Мі-ністерство має бути визначальним у реалізації цієї Стратегії. Це питання може підняти на засі-данні будь-хто з членів Уряду, головне — заці-кавленість в питанні».

Круглий стіл, на якому відбувалось обго-ворення запропонованого Мінкультури проекту Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, підтвердив побоювання експертів. Запропоно-ваний і в подальшому затверджений План захо-дів також виглядає як рамковий документ, що потребує конкретизації на рівні кожного Мініс-терства, прописаного в Плані, як виконавець тих чи інших заходів. Проблему відсутності інди-каторів в Плані заходів підіймав радник з прав людини ООН в Україні.

Привертає увагу той факт, що саме Мін-культури прописано виконавцем лише 9 заходів Плану з 74 запропонованих. В цьому криється іще один ризик — основний виконавець не змо-же відповідати за впровадження запланованих заходів, адже кошти на ці заходи повинні будуть закладатися в бюджетах інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. І невідомо, наскільки зацікавленими виявляться інші вико-навці у ромській проблематиці, щоб відстояти необхідну суму коштів перед Міністерством фі-нансів України.

Представник Уповноваженого з прав лю-дини також звертала увагу на цю проблему: «На

сьогоднішній день щодо Міністерства культури, тут є така ж загроза, як щодо реалізації концеп-ції ювенальної юстиції для неповнолітніх, коли, на сьогоднішній день, головним розробником плану заходів і відповідальним за звітування перед Урядом визначено Міністерство юсти-ції, при цьому План заходів не містить жодно-го пункту, за який Міністерство юстиції відпо-відало би: це Міністерство внутрішніх справ, Державна пенітенціарна служба. І тут те саме. На наш погляд, поки не пізно, це питання має бути передано у відповідальність Міністерства соціальної політики, оскільки переважна біль-шість кроків лежить в межах його повнова-жень… одним з ризиків того, що цей план буде не ефективним полягає в тому, що він може не отримати достатньо фінансування. Хоча, власне кажучи, сама Стратегія містить посилання, що джерелами фінансування заходів по цій Стра-тегії є кошти державного бюджету. От наскільки Міністерства, зацікавлені у реалізації цієї Стра-тегії, будуть готові сформулювати певні кон-кретні кроки і довести до Міністерства фінансів, що ці кроки потребують тих чи інших фінансо-вих вкладень, ми й будемо вже судити по тому, які наміри щодо реалізації цього плану заходів є по Міністерствах».

Варто зауважити, що на даному круглому столі з обговорення Плану заходів щодо реалі-зації Стратегії не було представників Міністер-ства соціальної політики. Так само відсутніми були представники Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я. Такий рівень зацікавленості не дозволяє сподіватися на по-дальше активне включення даних Міністерств в реалізацію розробленого Плану заходів.

Розуміючи важкість завдання для Мініс-терства культури виписати конкретні заходи з чітко визначеними результатами та часовими рамками, представники неурядових організа-цій, насамперед Міжнародний фонд «Відро-дження» та Фонд «Чіріклі» із залученням без-посередньо соціально-медичних посередників, підготували ряд пропозицій щодо змін до пред-ставленого Міністерством проекту. Крім того, організації підготували альтернативний проект Плану заходів, що містить дуже конкретні кро-ки, виконавців та джерела фінансування. Проте запропонований організаціями План не розгля-дався на засіданні, намагання конкретизувати запропоновані заходи не знайшло підтримки у присутніх представників центральних органів виконавчої влади. Основною причиною, на яку

Звіт

/стр

. 13

Розділ 2

вони посилалися, був усталений формат доку-ментів такого змісту та рівня. Представників неурядового сектору переконували в тому, що кожен з вказаних в Плані заходів виконавців пропише свій конкретний операційний план діяльності на виконання тих заходів, що стосу-ються саме їх, плани будуть затверджені Роз-порядженням Кабінету Міністрів України. Це є цілком логічним, проте необхідно зважати на те, що в затвердженому Розпорядженні Кабміну щодо Плану заходів не прописаний пункт, який зобов’язує усіх виконавців Плану розробляти, затверджувати та реалізовувати свої галузеві операційні плани на виконання Плану загаль-ного. Зважаючи на відсутність представників кількох ключових Міністерств на засіданні, не можна бути впевненим, що ці Міністерства, без конкретної вказівки, будуть розробляти та впро-ваджувати такі деталізовані плани.

Під час обговорення проекту Плану захо-дів було ідентифіковано ще одну проблему: під-ходи і вимоги до оформлення тих чи інших до-кументів, затверджені в нормативно-правових актах, є загальними для усіх жителів України, при цьому не враховується специфіка ромсько-го населення. Зокрема, дуже складними є про-цедури щодо оформлення посвідчень особи (сві-доцтво про народження чи паспорт) із значним запізненням, потрібно зібрати велику кількість довідок, плюс мати місце реєстрації. Практично неможливо законним шляхом оформити особі паспорт, якщо у неї ніколи не було свідоцтва про народження, не можна отримати свідо-цтво народження на дитину, якщо у її батьків відсутні документи, що ідентифікують особу. У таких крайніх випадках питання можна вирі-шити тільки через суд, але людина, яка не має паспорта, а часто ще й є неписьменною, не може подати відповідну заяву. Такі жорсткі вимоги є однією з головних причин, чому паспортиза-ція ромів залишається актуальною проблемою протягом тривалого часу. Випливає потреба у введенні спрощених алгоритмів отримання до-кументів, що посвідчують особу, для ромського населення хоча б на обмежений період, як це робили в Молдові. Але при цьому треба макси-мально активізувати ромські організації та гро-мади, щоб забезпечити достатній рівень інфор-мування ромського населення та їхніх звернень до відповідних установ за документами.

Так само однаковими є підходи до робо-ти з особами та сім’ями, які потрапили у склад-ні життєві обставини. Ось що говорить з цього

приводу представник Уповноваженого з прав людини: «Основний пласт проблем, з якими сьо-годні зустрічаються роми і які є похідними для подальших їхніх труднощів, лежать в площині соціальних питань. Наприклад, для багатьох —це неготовність бути відповідальними батька-ми, це люди, які не навчені жити в певних по-бутових умовах, підтримувати своїх дітей. Це склалось історично, людей треба навчити відпо-відальному батьківству. Якщо у нас є такі про-грами, і Міністерство соціальної політики дуже часто про це говорить, про програми підготовки до відповідального батьківства, то, на ромів ці програми мають певним чином бути зорієнто-вані». Тобто в Україні є багато програм (соціаль-них, медичних, освітніх та інших), які спрямо-вані на усе населення, але вони не враховують специфіки його ромської частини, тому ці люди опиняються за межами послуг, пільг, програм та й суспільства загалом. Нагальною є пробле-ма відсутності в таких програмах — як загаль-нодержавних, так і місцевих — чітко виписаних умов, які дозволяли би включити до них ром-ське населення.

«Давайте відверто говорити: ми маємо говорити про загальну соціальну проблему, в принципі, криза в сім’ї, незалежно від етнічної приналежності є кризою в сім’ї; інтереси кожної дитини (незалежно — це болгарська, румун-ська, російська родина) потребують однакової уваги, турботи любові, матеріальних вкладень, умов побуту — у всіх сімей і у всіх дітей потреби однакові. Тому принципи і підходи мають бути однакові. Але через сьогоднішнє становище ро-мів навантаження на соціального працівника має бути зменшене, і має бути спеціалізація соціальних працівників під потреби ромської спільноти» (Представник Уповноваженого ВР з прав людини).

Ще однією перешкодою на шляху до ефективного впровадження Стратегії інтеграції ромського населення та Плану заходів щодо її реалізації є невідповідність офіційної статис-тики щодо кількості ромів в Україні реальним цифрам. До Стратегії увійшли цифри, що були отримані в ході перепису населення у 2001 році, тобто 12-річної давнини. На цю проблему вказує Представник Уповноваженого: «Разом з тим, коли отримуєш Стратегію включення ро-мів, то бачиш там цифру 40 чи 45 тис. ромського населення, при цьому перелічено всього 6 регіо-нів, як такі, де найбільш компактно проживають роми, із 27. Отже, у порівнянні із 47 млн. насе-

Звіт

/стр

. 14


лення — 47 тис. це маленький районний центр. В масштабах України це проблема для держав-ного посадовця? Ну що таке проблема маленько-го районного центру в багатомільйонній країні? Доки ми голосно не будемо говорити, що пробле-ма ромів — це не проблема тільки однієї люди-ни, що ця спільнота є доволі великою, що ми ма-ємо зрозуміти масштаби і суть проблеми, перш за все, тоді, мені здається, буде більше людей, які будуть про чути, про це говорити і, можливо, по-вернуться обличчям до цієї проблеми».

Взагалі питання статистики в розрізі ет-нічних меншин в Україні є неоднозначним. З одного боку, приналежність до тої чи іншої національності є персональною інформацією про людину, яку вона не зобов’язана нікому по-відомляти, і про яку її не повинні запитувати, адже нормативно-правова база в нашій країні стосується усіх її громадян, незалежно від наці-ональності. З іншого боку, наявність статистики щодо стану здоров’я, соціальних проблем, рів-ня документування та інших аспектів допомо-гла б запланувати адекватні масштаби заходів, спрямованих на вирішення цих проблем. Як і в інших питаннях, тут важливо витримати «золо-ту середину». Ось що з цього приводу говорить Представник Уповноваженого: «я не можу аб-солютно однозначно відповісти: потрібно чи не потрібно вести статистику по ромах. Тому що, це може двозначно трактуватися: чому ми ведемо статистику по певній національній меншині? і може бути витлумачено як певна дискримінація

по відношенню до певної етнічної групи. Але, з іншого боку, для того щоб впливати на ситуацію, ми маємо знати масштаби проблеми. Якщо за-

проваджувати статистику по ромах, то вона має бути дуже виваженою і спрямованою тільки на те, щоб покращити ситуацію. Це не має бути ста-тистика стосовно злочинів, вироків і таке інше. Це має бути соціальна статистика: по доступу до освітніх послуг, по документуванню, по отриман-ню допомоги, по доступу до медичних послуг. Це має бути виключно статистика, яка свідчить про те, чи вирішує держава проблему».

Формалізація професії соціально-медичний посередника

На даний момент професія ромського со-ціально-медичний посередника або ромського медичного посередника не є офіційно визна-ною в Україні. Вона прописана лише в рамках грантів/проектів, які реалізують неурядові ор-ганізації. Вона може бути формалізована шля-хом включення до «Класифікатору професій» — в частині, що затверджується Наказом Мінсо-цполітики. Але на даний момент існують сут-тєві перешкода для втілення цього завдання: по-перше, терміни «медіація» і «соціально-ме-дичний посередник» або «посередник» мають більш загальне значення, ніж в рамках Програ-ми ромських соціально-медичних посередни-ків. Це затверджено навіть на законодавчому рівні, на круглому столі представниця Інститу-ту законодавства Верховної Ради України навіть зазначила, що бажано взагалі не використову-вати термін «соціально-медичний посередник» чи «посередник» в якомусь контексті, окрім

зазначеного в законі. У Наказі Міністерства со-ціальної політики від 03.09.2012 р. № 537 «Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх

Окрім Указу Президентащодо Стратегії та Постанови Кабміну про План заходів щодо її реалізації, немає ніяких документів, які регулювали би або виокрем-лювали ромське питання на рівні нормативної бази

Звіт

/стр

. 15

Розділ 2

подолати» послуга з посередництва (медіація) теж має дещо інший контекст. Наказ визначає цю послугу як допомогу у врегулюванні кон-фліктів; ведення переговорів; опрацювання шля-хів та умов розв’язання конфлікту. Натомість, зміст посередництва (медіації) в ромській про-грамі значно ширший і включає в себе елемен-ти соціальної адаптації та інтеграції, соціально-го супроводу і навіть представництва інтересів. По-друге, важливе питання: звідки (якщо не з міжнародної допомоги) будуть надходити кош-ти на оплату діяльності соціально-медичних посередників? Окремої програми на рівні дер-жави не прописано, на рівні місцевих бюджетів теж часто є дефіцит коштів, що унеможливлює взяття місцевими адміністраціями на себе до-даткових зобов’язань.

Для виходу із ситуації, що склалася, про-понується використовувати ресурс 12 тисяч со-ціальних працівників: ці додаткові посади було введено у відповідь на ініціативи Президента близько року тому, і їхня мережа покриває усю Україну. Зокрема, така пропозиція надійшла від представника Уповноваженого з прав людини: «Якщо говорити про систему соціально-медич-них посередників, яка наразі реалізується гро-мадськими організаціями, то на мій погляд, треба йти абсолютно чітким, законним і прозо-рим шляхом, який сьогодні можна реалізувати. Ми знаємо, що рік назад були соціальні ініціати-ви Президента, і виділено додатково 12000 со-ціальних працівників, які мають прийти на міс-ця на рівні села, міста і працювати з громадою. Мені здається, що треба негайно розпочинати діалог з Міністерством соціальної політики, як з основним реалізатором цієї соціальної ініціати-ви. На сьогоднішні день, наскільки мені відомо, ще чітко не прописані функціональні обов’язки цих соціальних працівників. Сьогодні треба ста-вити питання про те, що мають бути розроблені окремі програми навчання і підготовки соці-альних працівників для роботи в ромських гро-мадах. Крім того, треба передбачати, що в міс-ці компактного проживання ромів, наприклад, квота соціальних працівників на певну кількість населення має бути збільшена, тому що про-блем у цих громадах зазвичай більше, ніж у зви-чайній територіальній громаді. І мені здається, що це реальних шанс, який обов’язково треба використати. Якщо на табір будуть призначені 2 соціальних працівника, ми не говоримо, що це обов’язково мають бути соціально-медичний посередники, можна називати їх по-різному. Якщо ми подивимось на кваліфікаційні вимоги

та на посадові обов’язки звичайних соціальних працівників — це спрямування на послуги (со-ціальні, психологічні, юридичні). Тобто, по суті, весь комплекс тих послуг, які сьогодні здійсню-ють соціально-медичний посередники. Треба тільки використати цей шанс. Я не вбачаю за потребу введення професії соціально-медичний посередника окремо в Класифікатор професій, я вважаю, що наявні ресурси достатні, їх треба просто грамотно перерозподілити, ними треба скористатися в цьому напрямку».

Схоже рішення представляла тренер про-грами ромських посередників в Україні: «…нещо-давно ми вели переговори про те, що нам дуже треба влаштувати соціально-медичних посеред-ників офіційно. Це, звичайно, дуже грандіозні плани, бо для цього треба внести ряд змін в ба-гато нормативно-правових актів, наприклад, в ідеалі внести в Класифікатор професій нову по-саду «соціально-медичний посередник», як це, наприклад, є у Румунії, взяти цю модель. Одна з ідей — є у нас професія «соціальний працівник» і можна було б виокремити «соціальний праців-ник по роботі з ромськими громадами». Ми уже навіть маємо певні напрацювання: куди внести зміни, яким чином — це ряд наказів Мінсоцпо-літики. Але для цього в кожному регіоні треба розширити штат соціальних працівників, взяти цю людину для роботи виключно з ромськими громадами. Це все довго, це все непросто, але ми спробуємо. Я з цього питання в Мінсоцполітики спілкувалася з відділом міграції. Введення такої посади, як соціально-медичний посередник, є необхідним, тому що, як не крути, а найбільшою мотивацією до праці є офіційне працевлашту-вання і зарплата. Я б лобіювала ідею, що це має бути соціальний працівник, який працює від ЦС-ССДМ. Коли ми аналізували професії соціально-го працівника і робітника, то вирішили, що для наших соціально-медичних посередників більше підходить робітник, оскільки для працівника по-трібна спеціальна освіта, а для робітника достат-ньо середньої».

У самих соціально-медичних посередни-ків думки щодо закріплення їхньої професії на державному рівні та її фінансування різні. Є такі, що цілком підтримують думку про поширення обов’язків соціально-медичних посередників на існуючих соціальних працівників: «Я вважаю, що обов’язки соціально-медичний посередника —це має бути частина обов’язків соціального пра-цівника — отих, що роблять інспектування. Бо що це буде якась окрема посада, і що під неї

Звіт

/стр

. 16


дадуть кошти, я не дуже вірю, але робити цю роботу треба, і це могли б бути соціальні пра-цівники» (м. Кіровоград). Є такі, хто бачить ри-зики «поглинання» соціальними працівниками професії соціально-медичного посередника: «Нужно разрабатывать государственную про-грамму, чтобы была кодировка профессии, как в Румынии. Из Министерств должно отвечать либо МОЗ, либо Минсоцполитики. В работе ме-диатора есть большая специфика, кроме того, зарплата соц. работника 1050 грн., и сидеть там нужно весь день. А тут, чтобы решить проблему часто нужно поездить по городу и по району и по загсам, и по архивам, паспортным столам, оформить другие документы. То есть зарплата должна предусматривать эти расходы, иначе это всё будет фикция. Человек будет просто си-деть, выписывать какие-то бумажки и ничего не делать» (м. Одеса). Частина соціально-ме-дичних посередників поділяє песимістичні на-строї щодо підтримки даної програми держа-вою: «Что касается будущего медиаторов — на сегодняшний день я не очень вижу поддерж-ку государства. У меня больше надежды на то, чтобы найти нового донора, чем рассчитывать на государство» (м. Переяслав-Хмельницький).

Тренер програми ромських посередників в Україні бачить вихід в організації діяльно-сті ромських посередників на місцевому рівні: «Щодо безпосередньо програми, то дуже добрі результати співпраці з державними органами саме на місцях. Наприклад, дуже добре нала-годжена співпраця з місцевою адміністрацією в Закарпатській області. Масових результатів по усіх областях немає, є місцеві результати, і вони дуже залежать від того, як соціально-медичний посередник налагодив зв’язок, від ставлення представників місцевої влади до ромів в цілому, щоб не було упередженості, не було дискриміна-ції, бо деякі люди на місцях не можуть пересту-пити через це. Наразі немає якоїсь Постанови чи іншого документу, крім Стратегії, яка є дуже за-гальним документом, який би поширювався на всю Україну, тому можна говорити про впрова-дження програми соціально-медичних посеред-ників саме на локальному рівні».

Якщо повернутися до Плану заходів щодо реалізації Стратегії, то в ньому відсутні заходи, які чітко вказували би на втілення програми ромських посередників напряму чи опосеред-ковано через соціальних працівників/робітни-ків — натомість, в проекті Плану заходів, за-пропонованому неурядовими організаціями,

розписані заходи, спрямовані на впровадження спеціалізації щодо роботи з ромським населен-ням для соціальних працівників.

Таким чином, залишається тільки споді-ватися на те, що запропоновані НУО заходи буде включено до галузевого операційного плану дій Мінсоцполітики.

Декада ромського включення

Надзвичайно важливим завданням укра-їнської держави, що прагне стати рівноправним членом Європейського співтовариства, наразі є створення підґрунтя для соціальної інтеграції ромського населення в українське суспільство. Участь у Декаді ромського включення відкрила би перед Україною перспективи участі в міжна-родних ініціативах і програмах Євросоюзу, спря-мованих на розробку й реалізацію національних політик щодо соціальної інтеграції ромів. Але Україна не є учасницею Декади. А за словами Представника Уповноваженого ВР з прав люди-ни «Уряд, наразі, це питання навіть не розгля-дає. Ці питання порушуються неурядовими ор-ганізаціями, правозахисними організаціями, є певні звернення з боку Ромської декади. Але на рівні Міністерства культури, яке знову визначе-но головним, і на рівні Міністерства закордонних справ далі ситуація чомусь не рухається».

Разом з тим експерти вважають, що залу-ченість України до Декади дає додаткові мож-ливості щодо вирішення ромської проблемати-ки. Ольга Жмурко, керівник Програми «Рома України» (МФ «Відродження») зазначила, що «у межах Декади Україна матиме змогу отримати доступ до найкращих практик інтеграції ромів в інших країнах, розширити освітню програму для ромських дітей, отримати доступ до інших соціальних програм для ромів, які успішно пра-цюють в інших країнах». Представниця Уповно-важеного ВР з прав людини також вказує на те, що «Ромська декада — це можливість отримати для вирішення ромських питань додаткові фі-нансові джерела, Європейська комісія здебіль-шого фінансує ромські програми тих країн, які є членами Ромської декади, і це той позитив, який треба враховувати».

Крім того, за словами Представниця Упов-новаженого, «питання приєднання України до Ромської декади було би для України дуже по-зитивним кроком, в тому числі і з точки зору

Звіт

/стр

. 17

Розділ 2

підвищення іміджу країни, як такої, що вирішила повернутися до вирішення ромських питань об-личчям і заявити про це на міжнародному рів-ні. Крім того, участь у Ромській декаді є участю високого рівня: у конференціях Ромської декади, здебільшого, беруть участь перші особи країн (рі-вень віце-прем’єр-міністрів, міністрів), це висо-кий рівень спілкування, обміну досвідом».

Але якщо існує стільки переваг участі України у Декаді ромського включення, постає питання: чому наша країна не приєднується до цієї ініціативи? Єдиний ризик, пов’язаний із приєднанням України до Декади, визначила Представниця Уповноваженого: «Звичайно, ри-зик — це те, що члени Ромської декади беруть на себе певні зобов’язання, і це фінансове зо-бов’язання — щорічний внесок в розмірі 20 тис. євро. І для Уряду — це зобов’язання, яке треба виконувати».

На сьогодні неурядові організації не по-лишають своїх спроб вплинути на осіб, що при-ймають рішення щодо вступу України до Декади ромського включення. Ольга Жмурко, керівник Програми МФВ «Рома України» наголосила, що програмна ініціатива «Рома України» активно сприяє налагодженню діалогу між Секретаріатом Декади і представниками державної влади Укра-їни задля роз’яснення перспектив, зобов’язань і додаткових можливостей, пов’язаних із приєд-нанням України до цієї міжнародної ініціативи.

Можливо, приєднання України до Дека-ди ромського включення відбудеться тоді, коли посадовці зрозуміють, що проблеми ромського населення не є проблемами суто цієї етнічної групи — це проблеми всього українського су-спільства. Ось що з цього приводу сказала Пред-ставник Уповноваженого: «відгороджуючись від проблеми ромів, не вирішуючи їх проблеми, дер-

жава тільки поглиблює ситуацію — кризу ром-ського питання. На сьогоднішній день кількість дітей в ромських таборах зростає в геометричній прогресії, в тому числі через те, що виплати за народження, по догляду за дитиною, виплати одиноким матерям сьогодні зросли в рази. Від-повідно в рази зростає кількість народжених ді-тей. Кількість громадян, які сьогодні не освічені, не доглянуті, не мають щеплень, не мають робо-ти, населення, яке не має звички вести певним чином свій побут. І, звичайно, зі збільшенням їх кількості ризик для оточуючих по всіх показ-никах (епідеміологічна ситуація, велика кіль-кість голодного населення, яке не може знайти собі роботу через відсутність професії, знань, навичок, вмінь) буде збільшуватись. В інтересах української держави їх навчити, дати їм роботу, забезпечити безпеку їх стану здоров’я. Все це є безпекою для нації в цілому. … Мені прикро гово-рити, що коментарі з боку пересічних громадян до мого моніторингового візиту були виключ-но негативні, йшло засудження візитів до місць компактного проживання ромів. Причина цьо-му — звичайно, стереотипи. Ці стереотипи треба ламати. Людям треба пояснювати, що роми не є більш небезпечними, ніж інші категорії насе-лення, що ромська дитина, якщо її посадити за шкільну парту і дати можливість навчатися, так само може отримати 1, 2, 3 освіти, вивчити іно-земну мову і вільно спілкуватися».

Залишається тільки сподіватися на те, що запропоновані НУО

заходи буде включено до галузевого операційного плану дій Мінсоцполітики

Звіт

/стр

. 18


Для забезпечення допомоги посередни-кам-першопрохідцям і вирішення питань щодо нормативно-правових і організаційних основ їхньої діяльності Фонд «Чіріклі», з урахуван-ням рекомендацій та за підтримки Інституту Відкритого Суспільства і МФ «Відродження», налагодив роботу з представниками органів влади України, до компетенції яких відносять-ся питання надання медичних та соціальних послуг дорослим і дітям, послуг з реєстрації, а також підготовка проектів необхідних норма-тивних актів.

Завдяки цій співпраці було розроблено критерії відбору кандидатів на посаду ром-ських посередників, проект положення про по-середника, інструкції для організації щоденної роботи, налагоджено контакти та співпрацю з відповідними підрозділами міністерств та ор-ганами місцевої влади.

Було підготовлено і надруковано 2 види практичних посібників-довідників по зако-нодавству України, які дають відповіді на найбільш поширені питання, з якими роми звертаються до посередників. «Практичний по-сібник-довідник для громадян щодо набуття правового статусу та отримання державних по-слуг» видано на допомогу ромам та ромським соціально-медичним посередникам для озна-йомлення та використання під час вирішення питань щодо отримання соціальних і медич-них послуг, а також ідентифікаційних доку-ментів — свідоцтв про народження, паспор-тів громадян України та паспортів громадян України для виїзду за кордон, для отримання первинної інформації з питань прав громадян у стосунках з органами державної влади. Отри-мання цих знань, усвідомлення громадянами їхньої правоздатності і вміння користуватися конституційними правами мають значно по-легшити вирішення справ по суті. У ході реалі-зації Проекту було виявлено потребу ромських соціально-медичних посередників в інформа-ційно-методичному забезпеченні їхньої що-денної роботи. Відтак, на основі аналізу най-гостріших проблем, які були окреслені ними, було підготовлено другий практичний посіб-ник для ромських соціально-медичних посе-редників щодо організації роботи в ромських громадах. Даний посібник видано на допомогу ромським соціально-медичним посередникам та ромам для підвищення обізнаності і вико-ристання під час вирішення питань, пов‘язаних з отриманням медичних і соціальних послуг, а також первинної інформації з питань прав громадян у стосунках з органами державної влади.

Діяльність ромських медичних посередниківРеалізація проекту розпочалася в квітні 2010 року з 14 ромських посередників, які пра-цювали в 5 пілотних областях України. У 2012 році кількість посередників було збіль-шено до 50-ти, програма почала працювати в 12 областях України: Одеській, Львівській, Закарпатській, Донецькій, Київській, Запорізькій, Херсонській, Харківській, Дніпропе-тровській, Луганській, Кіровоградській областях та АР Крим.

Звіт

/стр

. 19

Розділ 3

За допомогою ЮНІСЕФ були розроблені інформаційні матеріали для ромських громад за наступними темами: здоров’я матері і ди-тини, розвиток дітей віком від народження до 5 років, репродуктивне здоров’я, рак молочної залози. Матеріали поширюють ромські соціаль-но-медичні під час фокус-груп, візитів до ром-ських сімей або при індивідуальних зустрічах.

Ромські соціально-медичні посередники пройшли навчання за програмою Ради Європи РОМЕД, а також за Програмою навчання ром-ських посередників, затвердженою Міністер-ством охорони здоров’я Румунії. У 2012 році, після закінчення навчального курсу Програми, розробленого Радою Європи та Центром гігієни МОЗ України, посередники отримали відповід-ні сертифікати. «Подготовка к медиаторству прошла в Румынии, там мне дали сертификат, потом — в Словакии, ещё раз — в Румынии. По медиации, по социальным центрам, плюс те семинары, которые для нас проводили «Видро-дження» и «Чирикли» (соціально-медичний по-середник, м. Одеса).

Загалом, Проект «Ромські соціально-ме-дичні посередники» спрямований на покращен-ня здоров’я ромів через зміцнення самовизна-чення ромської громади та покращення доступу до медичних і соціальних послуг.

Основна мета Проекту — запропонувати ромським громадам послугу з посередництва, яка вирішувала би водночас і низку проблем в їхньому спілкуванні з державними установа-ми та отриманні ними кваліфікованої і вчасної допомоги; і сприяла би підвищенню рівня обі-знаності серед ромів в Україні про систему охо-рони здоров’я, можливості лікування, у тому числі від туберкульозу; а також створила би систему перенаправлення між неурядовими організаціями та медичними і соціальними за-кладами.

Проект передбачає організацію роботи ромських соціально-медичних посередників у дванадцяти пілотних регіонах України, а саме: Одеській, Закарпатській, Запорізькій, Харків-ській, Херсонській, Луганській, Донецькій, Дні-пропетровській, Кіровоградській, Київській, Львівській областях, а також АР Крим, яка по-лягає у впровадженні найкращого досвіду євро-пейських країн із фахової підготовки ромських соціально-медичних посередників та нала-годженні системи їхньої роботи в Україні.

Медичний посередник належить до ка-тегорії технічних виконавців і повинен мати щонайменше середню спеціальну або загальну середню освіту, а також пройти курс спеціаль-ної підготовки до роботи медичним посеред-ником.

Посередник повинен мати досвід роботи з ромським населенням, володіти українською мовою та іншими мовами, якими спілкується місцеве ромське населення.

У своїй роботі медичний посередник керується: законодавчими та нормативно-правови-

ми актами, що регулюють відповідну сферу суспільно-правових відносин; методичними матеріалами, що стосують-

ся питань його роботи; правилами трудової дисципліни та етики

спілкування; правилами і нормами гігієни та охорони

праці; настановами керівника Проекту.

Критерії відбору ромських посередників:

наявність щонайменше середньої спеці-альної або загальної середньої освіти; наявність медичної або соціальної освіти надасть перева-гу, але не є обов’язковою; досвід роботи з ромським населенням, во-лодіння українською мовою та іншими мовами, якими спілкується місцеве ромське населення; така особа повинна мати гарні навики спілкування і знання, необхідні для зв’язку з місцевими органами влади, медичними, соці-альними установами та своєю громадою; мати авторитет у ромській спільноті, в якій вона буде працювати, а також мати вільний доступ в ромські громади; особисті якості, що стосуються такої по-сади: дисциплінованість, пунктуальність, готов-ність навчатися і спроможність засвоювати ін-формацію, пов’язану з роботою, а також почуття відповідальності; здатність бути ланкою, що поєднує куль-туру даної спільноти із загальнонаціональною культурою; морально-етичні якості, визнання грома-дою, здатність дотримувати принципу конфі-денційності.

Звіт

/стр

. 20


Обов’язки медичного посередника:

ідентифікувати представників ромського населення, які потребують медичної, а також со-ціальної допомоги, що пов‘язана із забезпечен-ням їхнього доступу до медичних послуг («Я оце хочу, щоб як з’явиться лікар — дільничний чи сімейний, щоб ми з ним усіх — в кожну хату —обійшли, і щоб він усіх подивився, познайо-мився. Заведемо таку типу картотеку.» — Соціально-медичний посередник, м. Переяс-лав-Хмельницький);

налагоджувати співробітництво та співп-рацювати із закладами охорони здоров‘я та (повідомляти їх про ромське населення, яке по-требує медичної допомоги (у т.ч. у зв‘язку із за-хворюванням на туберкульоз, шкірні, венероло-гічні та інші хвороби) («Свою роботу я розпочала з того, що я познайомилась з головними ліка-рями поліклінік. Описала їм цю проблему, вони погодились зі мною, що треба в цьому напрямку працювати… Ми маємо зв’язок з облтубдиспан-сером, у них є пересувний флюорограф, вони їз-дять по районах, і, якщо там є ромське посе-лення, ми туди виїжджаємо. Зараз уже було 3 р-ни, і до кінця року планується — скільки буде. Є графік і маршрути роботи пересувного флюо-рографа, ми під нього підлаштовуємось. Він ви-їжджає не лише в р-ни області, а й у віддалені р-ни Кіровограду, в приватний сектор.» — Со-ціально-медичний посередник, м. Кіровоград);

звертатися із проханням про надання хворим необхідної допомоги на дому та у ста-ціонарі (у т.ч. про направлення до протитубер-

кульозних або інших спеціалізованих медичних закладів) («Переконати в необхідності проход-ження обстеження, зорганізувати їх, вони й не проти пройти, наприклад, флюорографію, але бояться, що в лікарні до них не так постав-ляться. Тому домовляємось так: зустрічаємось біля лікарні і далі я їх веду скрізь, куди треба. Супроводжувати треба не менше, ніж 50% клі-єнтів.» — Соціально-медичний посередник, м. Кіровоград);

передавати лікарю/фельдшеру/медсестрі спостереження стосовно загального стану хво-рих, які проходять лікування вдома (біль, тем-пература, кашель);

сприяти проведенню флюорографічно-го обстеження, вакцинації та профілактич-ного огляду ромського населення («Прежде всего, я прихожу и рассказываю, что им нуж-но сделать: пройти обследование (не только ТБ), стать на медучёт, поставить детей на медучёт. Раньше ещё была программа про-тиводействия онкозаболеваниям — для жен-щин, они проходили маммолога, если надо, то некоторым даже приношу тетрадку, чтобы они пошли — поставили ребёнка на учёт. Го-ворю о необходимости прививок, хотя неко-торые ромы отказываются. Когда проводят-ся запланированные мероприятия, например, выезд передвижного флюорографа или плано-вая вакцинация, я привожу этих людей туда, они все проходят.» — Соціально-медичний по-середник, м. Одеса);

сприяти моніторингу стану здоров’я ромських жінок щодо раннього виявлення гі-некологічних захворювань, з метою запобіган-ня ускладненню вагітності, пологів та післяпо-логового стану («Потім я об’їхала всі пологові

Проект «Ромські соціально-медичні посередники» спрямований на покращення здоров’я ромів

Звіт

/стр

. 21

Розділ 3

будинки і жіночі консультації, бо в пологових будинках мені сказали: «необстежених я в тебе брати не буду. Ось першу я в тебе беру, бо вона ось-ось народить, то ми її обстежимо тут, а решту приводь тільки з карткою жіночої кон-сультації». Тому мені довелось об’їхати усі жі-ночі консультації, і вони дуже жорстко стави-лись до того, щоб це була жінка саме з їхнього р-ну, навіть, якщо це жінка без реєстрації, вони записували адресу її фактичного проживання і з сусідніх районів не брали, тому мені довелось об’їхати їх усі.» — Соціально-медичний посе-редник, м. Кіровоград);

співпрацювати із закладами охорони здоров’я та органами місцевої влади з метою сприяння вирішенню питань санітарно-гігієніч-ного стану ромських поселень («С фельдшером и районным педиатром мы говорили о том, что им всем в квартале необходимо пройти анти-гельминтную профилактику, потому что их несколько человек постоянно отправляют из школы. Их пролечивают, дают антигельминт-ные средства, но из-за того, что они живут в квартале, а там есть кошки и собаки, они опять заражаются через 2-3 месяца. Потом мы обсуждали эту тему и пришли к выводу, что нужно их всех там разом пролечить, чтобы ре-шить как-то эту ситуацию. Наверное, осенью перед школой будем это делать.» — Медіатор, м. Одеса);

налагоджувати співробітництво та співп-рацювати з органами місцевої державної влади у питаннях оформлення соціальної допомоги та пенсій хронічно хворим, інвалідам, сім’ям з дітьми, багатодітним матерям, а також у пи-таннях працевлаштування та, за необхідно-сті, отримання кваліфікації, перекваліфікації або допомоги по безробіттю («Также в тру-доустройстве. Если у них есть желание, я вожу их ставлю на учёт в центр занятости с после-дующей возможностью проходить курсы, если надо — даю рекомендации.» — Соціально-ме-дичний посередник, м. Одеса);

інформувати ромське населення про види послуг, що надаються медичними закладами та установами соціального обслуговування та поря-док їхнього отримання, у т.ч. шляхом поширення інформаційно-довідкових матеріалів і методич-ної літератури («Рассказываю им, где какая поли-клиника, где какие врачи. Когда у них случается какое-то заболевание, я тоже помогаю.» — Соці-ально-медичний посередник, м. Одеса);

самостійно або/та разом з медичними працівниками, компетентними громадськими організаціями та засобами масової інформації проводити роз’яснювальну, інформаційно-про-світницьку роботу серед ромського населення стосовно корисності медичних, соціальних та освітніх послуг, пропагувати здоровий спосіб життя, сімейні цінності та відповідальне бать-ківство («Задача в том, чтобы раскрепостить людей, а то они слишком замкнутые и сложно идут на контакт с медицинскими работни-ками, с разными учреждениями. Открыться им тяжело. Особенно тяжело расшевелить незнакомую аудиторию. Поэтому медиатор должен быть местный, из их среды, это очень важно.» — Соціально-медичний посередник, м. Переяслав-Хмельницький);

шляхом співробітництва з органами міс-цевої влади сприяти реєстрації ромських осіб без документів, які потребують медичної до-помоги або соціальних послуг за станом здо-ров‘я («Медиатор помогает делать документы (паспорта, свидетельства о рождении, пропис-ка), материально помогает: дрова, одежду, еду малоимущим. » — Клієнт, м. Одеса; «Он помо-гает всем, моей племяннице сделал паспорт, и нам помогал, свет нам помог в доме сделать — у нас был штраф, нас отрезали, он всё сделал — свет снова есть. Он ходит по домам спрашива-ет — кому что надо. Запросы — большинство с паспортами, какие-то бумаги надо.» — Клієнт-ка, м. Одеса);

шляхом співробітництва з органами міс-цевої влади сприяти реєстрації ромських дітей та їхнього доступу до медичних та освітніх по-слуг («Он детям свидетельство сделал о рож-дении. Он организовал школу воскресную, туда дети ходят учатся.» — Клієнтка, м. Одеса; «Когда я помогаю делать документы, напри-мер, свидетельство о рождении с пропуском срока, когда ребёнку уже 3 года, мне необходи-ма помощь медицинских работников, напри-мер справка от фельдшера, она заверяется в районной амбулатории. В конце концов, в при-сутствии матери и ребёнка она подписыва-ется районным педиатром, и я несу эти до-кументы в ЗАГС. Плюс ещё справки с архивов, что у него никогда не было свидетельства о рождении, и тогда ему выдают это свиде-тельство. Поэтому мне важно, чтобы фельд-шер и акушер их знал, чтобы они стояли на учёте.» — Соціально-медичний посередник, м. Одеса);

Звіт

/стр

. 22


залучати ромське населення до щоденної діяльності із вирішення його санітарно-гігієніч-них, медичних і пов‘язаних з ними соціальних проблем.

Ось що говорять про роботу соціаль-но-медичних посередників лікарі:

м. Одеса: «Він все нам допомагає: возить дітей на флюорографію і медогляд, був в Красно-сільську амбулаторію возив дітей на плановий медогляд, збирав усіх дітей, до нас привозив на щеплення, на манту, він збирав усіх, привозив. Вони на нас не так сильно звертають увагу, а от беремо Максима, він говорить з ними і вони слухаються».

м. Переяслав-Хмельницький: «Основне завдання соціально-медичний посередника в його роботі — організувати медогляд, прокон-тролювати, як вони з’явилися на цей огляд: в повному складі, не в повному складі, далі поди-витися, який результат, скільки яких виявле-но хворих в якій сім’ї, потім в співпраці з нами визначитись, як нам далі забезпечити, щоб ця людина пролікувалась, щоб усі інші члени сім’ї обстежились. Особливо, якщо це туберкульоз».

Медичний посередник не повинен:

робити ін’єкції, навіть якщо вона/він має спеціальну професійну підготовку;

займатися політичною діяльністю, про-водити політичну агітацію серед ромського на-селення — не плутати свою роль громадського працівника з роллю лідера;

братися за самостійне вирішення будь-яких конфліктів, особливо тих, які не стосуються забезпечення доступу до медичних та пов’яза-них з ними соціальних послуг, адже соціаль-но-медичний посередник є тільки помічником у справі вирішення конфлікту, а не захисником будь-чиїх і будь-яких інтересів;

гарантувати чи обіцяти негайне та повне вирішення проблем, адже будь-яка затримка чи перешкода руйнуватиме довіру до нього з боку ромської громади та органів влади;

вимагати або обіцяти майнову чи грошо-ву винагороду за сприяння та допомогу в отри-

манні медичних і соціальних послуг і послуг з реєстрації (документування);

працювати без довгострокового та корот-кострокового плану — в такому випадку робота соціально-медичного посередника може бути поставлена під сумнів.

Окрім того, медичний посередник пови-нен поважати культуру та традиції ромського населення, визнавати та сприймати його потре-би у вирішенні медичних і пов’язаних з ними соціальних проблем; пам’ятати, що поведінка медичного посередника має бути коректною і переконувати, що він/вона гідний довіри та уваги з боку ромського населення та органів місцевої державної влади; сприяти розвитку серед ромської спільноти усвідомлення прав та обов’язків громадянина України; дотримувати-ся етики ділового спілкування та ведення пере-говорів між представниками ромської громади та органами місцевої влади; сприяти форму-ванню та закріпленню у представників органів місцевої державної влади уважного ставлення до соціально-медичних та культурно-освітніх потреб ромського населення.

Важливою передумовою успішної роботи медичних посередників є налагодження тіс-ної співпраці як з ромською громадою, так і з представниками медичної, соціальної, освітньої сфер, а також місцевої адміністрації. Результа-ти анкетування демонструють, що середній бал оцінки соціально-медичними посередниками їхньої співпраці зі спеціалістами різних сфер досить непоганий: від 3,4 до 3,8 при макси-мальній оцінці в 5 балів. 21 з опитаних 28 со-ціально-медичних посередників оцінюють свій рівень співпраці з держструктурами позитивно, 25 респондентів задоволені своєю взаємодією з громадою.

Цікавий досвід налагодження співпраці має соціально-медичний посередник з м. Оде-си: «Местные власти: у меня с ними хорошие отношения (и с медиками, и с сельсоветом, и с социальным работником), тут же вопрос ещё с оформлением детских выплат, некоторые не-грамотные, я прихожу пишу за них заявления. Сельский совет идёт многим на уступки. В Кор-сунцах часть ромов даже получили земельные участки, некоторые инвалиды — даже по 2 участка. Единственно, что со стороны сельсовета есть чёткие требования — чтобы были паспорта и домовые книги. Те, у кого это есть, получили

Звіт

/стр

. 23

Розділ 3

участки: они писали заявления, ждали, правда, 2-3 года новой нарезки, но в итоге — получи-ли. Был вопрос со светом: не хотели проводить в этот квартал свет, так сам председатель ездил в РЭС и решал этот вопрос. Сначала я ездил, по-том депутат, потом сам председатель, и его по-слушали, провели туда свет, правда они платят подороже, не как частные лица, а как предпри-ятия, но, тем ни менее, свет там уже есть. С воен-ного стола девчушка даёт мне анкеты, я хожу —заполняю молодых допризывников, поскольку многие из них неграмотные, а без этих анкет они паспортов не получат. Первый год они во-обще не понимали, кто я такой, и что мне надо, а теперь они уже сами звонят, милиция звонит, если какие-то проблемы. Когда надо установ-ление личности делать, участковый идёт мне навстречу — я собираю этих 3-х людей для под-тверждения, он назначает время, мы приезжа-ем. То есть они рассматривают меня как коллегу по каким-то вопросам. Когда планируется ме-досмотр, я собираю людей, привожу…». Таким чином, бачимо, що соціально-медичний посе-редник бере участь в житті громади в цілому, не обмежуючись лише медичними аспектами. У деяких містах така співпраця набула, в тому числі, формальних ознак — в м. Берегово, Оде-са, Донецьк, Київ медичних посередників вклю-чено до Громадських рад при міських радах. В м. Одесі медичний посередник увійшов до скла-ду Координаційної ради з проблем ВІЛ-інфек-ції/СНІДу та туберкульозу.

Міжнародна благодійна організація «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» на постійній основі надає технічну підтримку ромським ме-дичним посередникам та проводить моніторинг їхньої діяльності. Окрім проведення тренінгів та регулярних зустрічей, спеціалісти Фонду «Чіріклі» регулярно (не менше разу на місяць)

спілкуються з соціально-медичними посеред-никами телефоном та електронною поштою. «Координация со стороны Чирикли: прозвани-вают, спрашивают, какие у меня планы. Я им пишу план работы на квартал, на месяц, сдаю отчёты, иногда их представители приезжают, непосредственно общаются с народом. Несколь-ко раз в год проводят общие встречи, семинары обучающие. Мне звонят практически каждую неделю, много сообщений приходит на элек-тронную почту.» — Соціально-медичний посе-редник, м. Одеса. Від Фонду «Чіріклі» соціаль-но-медичні посередники отримують посилання на новини нормативної бази, що можуть бути корисні в їхній роботі, результати роботи інших проектів, що вирішують подібні завдання., нада-ють соціально-медичним посередникам інфор-маційні роздаткові матеріали для клієнтів. У на-годі соціально-медичним посередникам також став Меморандум про співпрацю між Держав-ним закладом «Всеукраїнський центр контр-олю за туберкульозом» Міністерства охорони здоров’я України та Міжнародною благодійною організацією «Ромський жіночий фонд «Чірі-клі», який було підписано 14 лютого 2012 року. Відповідно до цього Меморандуму Центром було підготовлено лист для місцевих управлінь охорони здоров’я, який в подальшому допоміг соціально-медичним посередникам встановити партнерські стосунки з медичними установами, до яких направляли ромів на обстеження.

Моніторинг роботи ромських медичних посередників проводиться також працівниками медичних закладів (в кожному регіоні закрі-плений куратор, працівник медичного закладу, який координує і спрямовує роботу медичних

Міжнародна благодійна організація «Ромський жіночий фонд «Чіріклі»

на постійній основі надає технічну підтримку ромським медичним

посередникам та проводить моніторинг їхньої діяльності

Звіт

/стр

. 24


посередників). Якщо резюмувати, кожного мі-сяця медичні посередники надсилають Фонду «Чіріклі» оригінали звітів, а саме:

план роботи посередника (погоджений з лікарем) — подається раз на квартал,

медичний звіт (список осіб ромської наці-ональності, яких було направлено цим соціаль-но-медичним посередником на обстеження до лікарів та результати цих обстежень) — пода-ється раз на місяць,

медичний звіт лікаря (медичний звіт лі-каря підтверджує кількість осіб, яких було об-стежено, засвідчений печаткою та підписом лі-каря), подається раз на місяць;

загальний звіт соціально-медичного по-середника (у ньому зазначається кількість від-віданих осіб, кількість проблем зі здоров’ям і його охороною, кількість житлових проблем, кількість осіб, які потребують документів, кіль-кість проведених фокус-груп, кількість осіб, направлених до паспортних столів, соціальних служб та ін., кількість проведених зустрічей з представниками органів влади та перелік про-блем, що виникають у роботі соціально-медич-ного посередника), подається раз на місяць,

анкетування ромських посередників прово-диться при потребі (але не менше 2-х разів на рік),

спілкування в телефонному режимі,

виїзний моніторинг в пілотних регіонах (візити до ромських таборів та проведення опи-тування ромського населення в населених пунк-тах, де працюють соціально-медичні посеред-ники), що здійснюється керівником проекту та представниками робочої групи.

Щомісячні звіти соціально-медичних посе-редників зводяться в один документ, який збері-гається у електронному та друкованому вигляді.

Два рази на рік дана інформація подаєть-ся представнику Ради Європи, яким (-ою) здійс-нюється аналіз успішності роботи посередників.

Спілкуються соціально-медичні посеред-ники і між собою, ділячись досвідом та допома-гаючи один одному у вирішенні нагальних про-блем: «Между собой перезваниваемся, особенно когда в Одессе работало несколько медиаторов. У меня есть все контакты всех медиаторов. Ну

вот, у меня был вопрос с женщиной из Крыма, я позвонил, повыяснял, мне дали телефон, я позвонил в Крым, решили вопрос.» — Соціаль-но-медичний посередник, м. Одеса. Близько року тому використовувалась також практика поїздок соціально-медичних посередників один до одного для обміну досвідом.

Основним результатом, очікуваним від роботи посередників, є поліпшення стану ромів, покращення доступу до соціальних послуг та зменшення розриву між ромським та нером-ським населенням у доступі до цих послуг. Ще одним очікуваним результатом є підвищення здібностей і можливостей ромської громади забезпечити діалог між ромами та соціаль-но-медичними установами, а також розуміння специфіки роботи з ромським населенням соці-альними та медичними працівниками.

Як результат — реалізація Програми ромських соціально-медичних посередників в системі охорони здоров’я та соціального забез-печення повинна сприяти:

підвищенню рівня обізнаності ромів в Україні про систему охорони здоров’я;

поліпшенню обізнаності ромів про можли-вості і доступ до медичної і соціальної допомоги;

покращенню доступу до медичної і соці-альної допомоги та послуг;

підвищенню швидкості і якості реагування закладів охорони здоров’я та соціальних служб на задоволення потреб ромського населення;

покращенню доступу до соціальних послуг;

покращенню знань про основні права та обов’язки громадян;

налагодженню діалогу між ромами та медичними і соціальними інституціями;

підвищенню рівня інформування і сти-мулювання дієвого підходу до прав та обов’язків в рамках існуючих механізмів соціального захисту;

мобілізації членів громади програм гро-мадської охорони здоров’я (кампанії по вакци-нації, інформації, освіти, інформаційно-просвіт-ницьких кампаній в області зміцнення здоров’я, ліквідації хронічних захворювань тощо).

Звіт

/стр

. 25

Розділ 1

Результати роботи ромських медич-них посередників виписані на основі їхніх звітів за такими проектами:

«Покращення доступу ромського насе-лення до медичних послуг у сфері протидії за-хворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» (за підтримки Фонду «Розвиток України» та МФ «Відродження»);

«Покращення доступу ромського насе-лення до медичних послуг у сфері протидії за-хворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» (за підтримки ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» в рамках 9-го Раунду Гранту Глобального Фонду).

За період роботи Програми з 2011 по червень 2013 року соціально-медичні посе-редники відвідали 56900 осіб в 12-ти пілот-них регіонах.

6705 ромських осіб направлено на прийом до лікарів; організовано і проведено флюорографічні обстеження 3978 особам, з них 430 направлено на лікування; вакцинова-но 3205 ромських дітей та проведено 1670 фокус-груп на теми «Вакцинація обов‘язко-ва» «Як запобігти захворюванню на туберку-льоз», «Важливість проходження поглиблено-го медичного огляду», «Особиста та побутова гігієна».

В м. Ужгороді з допомогою соціально-ме-дичних посередників та Благодійного фонду «Благо» було проведено воду та каналізацію в табори, а також встановлено санвузли (туалети і душові кабіни). Фонд «Дім милосердя» допоміг ромським сім‘ям продуктами, будматеріалами та дровами для опалення приміщень.

За даний період за допомогою соціаль-них посередників було зареєстровано близько 7200 осіб; 1900 особам оформлено паспорти, 2878 особам оформлені свідоцтва про народ-ження; 180 особам оформлено документи для отримання пенсії та 120 — для інвалідності; 270 сім’ям оформлено домові книги.

Соціально-медичні посередники провели 370 бесід з ромськими сім‘ями на тему «Важ-ливість систематичного відвідування школи», 424 дітей було повернено до школи завдяки роботі посередників.

Оскільки Програма медичних посередни-ків реалізується на усіх рівнях (національному, регіональному, місцевому), досягнення можна відзначити на кожному з цих рівнів.

Досягнення Програми ромських медичних посередників

Звіт

/стр

. 26


Національний рівень:

У листопаді 2012 року Земфіра Кондур, Віце-президент Фонду «Чіріклі», взяла участь у 5-ій сесії ООН Форуму з питань меншин. Пані Земфіра доповідала по пункту 5 «Перешкоди та проблеми, що виникають у практичній реа-лізації Декларації», зокрема про перешкоди в доступі до соціально-медичних послуг і послуг освіти для ромських дітей, а також дискриміна-цію з боку представників правоохоронних орга-нів влади щодо ромів.

В ході реалізації Програми соціально-ме-дичних посередників було проведено ряд зу-стрічей з представниками центральних органів влади, спрямованих на підвищення пріоритет-ності ромського питання та розробку стратегії —відповіді держави на потреби та проблеми ромського населення. Фондом «Чіріклі» про-водилась велика кількість зустрічей з пред-ставниками Міністерства соціальної політики, Міністерства культури, Міністерства охорони здоров’я. Крім того, Фонд «Чіріклі» організував велику кількість круглих столів, представники Фонду брали участь у робочих групах, спрямо-ваних на презентацію результатів роботи ром-ських соціально-медичних посередників та ви-роблення стратегії забезпечення безперервності цієї роботи і поширення отриманого досвіду на усю територію України силами держави.

Об’єднання експертного потенціалу про-відних донорських структур — таких, як МФ «Відродження» — з практичним досвідом ром-ських НУО (як-от Програма ромських соціаль-но-медичних посередників, що координується в Україні Фондом «Чіріклі») дозволили громад-ськості взяти активну участь та забезпечити реалістичність Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, яку було ух-валено Указом Президента України. На момент підготовки даного звіту громадськість активно долучається до розробки Плану заходів щодо ре-алізації Стратегії, співпрацюючи з Мінкультури, Фондом «Чіріклі» також забезпечено залучення до процесу формування Плану заходів безпосе-редньо соціально-медичних посередників.

«Ромське питання» активно підіймається на рівні Уповноваженого Верховної Ради з прав людини: представники Уповноваженого провели ряд круглих столів за участю представників цен-тральних органів виконавчої влади, неурядових

організацій, в тому числі Фонду «Чіріклі», та без-посередньо соціально-медичних посередників. В ході цих заходів розглядались як питання стану здоров’я ромського населення, так і порушення прав людини та їхнє документування. Крім того, представник Уповноваженого ВР з прав людини здійснила 2 моніторингових візити (до Закарпат-тя та Одеської області), під час яких спеціалісти з Фонду «Чіріклі» мали змогу безпосередньо по-знайомити посадовців з умовами проживання та проблемами ромського населення.

12 червня 2013 року представниця Фонду «Чіріклі», Земфіра Кондур, була запрошена на Парламентські слухання у Верховній Раді Укра-їни на тему «Стан дотримання прав людини в Україні», де мала нагоду виступити з промовою на тему «Стан дотримання прав ромів в Україні».

У 2011 році представники Фонду «Чірі-клі» увійшли до складу Міжвідомчої ради з со-ціальних питань, яка займається вирішенням проблем отримання послуг (соціальних, ме-дичних, допомога в реєстрації) бездомними та особами, звільненими з місць позбавлення волі. Раду очолює Віце-прем’єр-міністр України із со-ціальної політики.

27 квітня 2012 року в Інституті законо-давства Верховної Ради України відбулась нау-ково-практична конференція «Страсбурзька де-кларація щодо ромів: імплементація в контексті демократичних реформ в Україні», спрямована на обговорення питання вдосконалення держав-ної політики, законодавства та практики на ос-нові визначених євроінтеграційних орієнтирів, міжнародних норм і стандартів з метою підви-щення ефективності інтеграції ромів в україн-ське суспільство та сприяння їхній участі в со-ціальному, політичному і громадському житті країни. Захід було організовано Інститутом за-конодавства, Міністерством культури України та МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі». У конференції взяли участь представники Верхов-ної Ради України, органів виконавчої влади цен-трального та місцевого рівнів, органів місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій, зокрема Ради Європи, Міжнародної організації з міграції, Міжнародного фонду «Від-родження» та Посольства США в Україні, а також представники засобів масової інформації.

За результатами обговорень під час цієї конференції учасники ухвалили підсумковий документ з науково-практичними рекоменда-

Звіт

/стр

. 27

Розділ 4

ціями, який направлено до профільних коміте-тів Верховної Ради України, відповідних органів влади та громадських організацій.

За підсумками роботи медичних посе-редників було прийнято рішення щодо вклю-чення Програми ромських медичних посеред-ників до існуючих національних програм МОЗу та Мінсоцполітики (для покращення роботи з кризовими сім’ями).

На початку 2012 року між Фондом «Чірі-клі та Всеукраїнським центром контролю за ту-беркульозом було підписано Меморандум про співпрацю». Це в подальшому дало можливість звертатися до керівників фтизіатричної служби на місцях, опираючись на даний документ як на політичну волю центрального органу виконав-чої влади. Як результат, представники місцевих управлінь охорони здоров’я та фтизіатричної служби виявились готовими до співпраці і по-чали сприймати діяльність соціально-медич-них посередників як важливий компонент в організації охорони здоров’я ромського насе-лення, а самих соціально-медичних посередни-ків — як повноцінних партнерів.

Крім того, було зроблено презентацію проек-ту на Національному радіо, Християнському радіо, на конференції ОБСЄ в м. Варшаві — як презента-цію успішного досвіду вирішення проблем доступу ромів до якісних послуг з охорони здоров’я.

Регіональний та місцевий рівень:

Першим бар’єром, з яким зустрілися у сво-їй діяльності соціально-медичні посередники, було платне флюорографічне обстеження в де-яких областях, а саме — необхідність купувати плівку для обстеження. За результатами зустрі-чей з обласними фтизіатрами було організова-но ряд виїзних флюорографічних обстежень, зо-крема в мм. Переяслав-Хмельницький, Ужгород, Мукачево, Чоп, Саки. Організовано виїзні обсте-ження в таборах в м. Переяслав-Хмельницький, Кіровограді, Харкові, Сімферополі, в м. Запоріжжі було призначено дні, коли роми можуть прохо-дити обстеження безкоштовно. Через деякий час проблему також вдалось вирішити у м. Львові та м. Одесі. Наразі в усіх регіонах, де реалізується Програма ромських соціально-медичних посе-редників, роми мають можливість проходити об-стеження безкоштовно.

У Закарпатті, в мм. Луганську, Запоріжжі та Одесі були затверджені накази про співпра-цю фтизіатрів із соціально-медичними посе-редниками, проведення безкоштовних медич-них оглядів тощо. У м. Львові клініка ім. Князя Лева пішла на зустріч ромським посередникам та погодилась проводити безкоштовне флюо-рографічне обстеження, а також обстеження на онкозахворювання.

В м. Ужгороді соціально-медичних по-середників було запрошено на конференцію по туберкульозу, а також на зустріч із на-чальником інфекційного відділення Закар-патської обласної лікарні та на зустріч із на-чальником Центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом.

В Одеській області соціально-медичні посередники проводили зустріч в паспортному столі; разом з дитячим фтизіатром були про-ведені фокус-групи у школах; була проведена прес-конференція, присвячена Дню ромів, під час якої було поширено інформацію про реалі-зацію Програми.

У Харківській області, крім зустрічей з лікарями, було проведено зустрічі з представ-никами районного управління праці та соціаль-ного захисту населення, на яких було обговоре-но тему допомоги малозабезпеченим сім’ям, посередниками було направлено багатодітних батьків для отримання офіційного статусу бага-тодітних сімей.

За результатами зустрічей з обласними фтизіатрами в таборах було організовано ряд виїзних флюорографічних обстежень, зокрема в мм. Переяслав-Хмельницький, Ужгород, Мука-чево, Чоп, Саки. Організовано виїзні обстеження в таборах в м. Переяслав-Хмельницький, Ужго-род, Мукачево, Чоп, Джанкой, Донецьк.

В м. Ужгороді соціально-медичний по-середник неодноразово звертала увагу на неналежне реагування працівників Ужгород-ської швидкої медичної допомоги на виклики до ромських сімей. Дану проблему було ви-кладено у листі МБО «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» до Управління охорони здоров’я За-карпатської облдержадміністрації. Як резуль-тат, було проведено робочу зустріч, присвяче-ну даному питанню, результатом якої стали рішення, викладені в офіційному листі-відпо-віді від УОЗ:

Звіт

/стр

. 28


головному лікарю Закарпатського центру екстреної медичної допомоги виробити алго-ритм співпраці з соціально-медичними посе-редниками щодо порядку викликів екстреної медичної допомоги;

головному лікарю Обласного центру здоров’я організувати зустріч з соціально-ме-дичний посередниками м. Ужгорода для озна-йомлення їх з порядком викликів екстреної ме-дичної допомоги до кінця травня 2013 року,

розділити та закріпити за кожним з вось-ми соціально-медичних посередників м. Ужго-рода ділянки проживання ромського населення для роз’яснення ними ромським сім’ям порядку звернення за екстреною медичною допомогою».

Надалі було вирішено, що соціально-ме-дичні посередники, закріплені за відповідними мікрорайонами, повинні оперативно перевіряти доцільність виклику «швидкої», контролювати процес приїзду «швидкої» та забезпечувати по-рядок під час надання медиками допомоги.

Соціально-медичні посередники не лише мотивують ромів до обстеження на туберкульоз та домовляються про виїзні обстеження, вони проводять контроль за вчасним повторним об-стеженням та амбулаторним лікуванням хво-рих на закриту форму туберкульозу. У зв’язку з тим, що значна частина ромів не надто ретель-

но виконують рекомендації лікарів, на прохан-ня фтизіатрів соціально-медичні посередники забезпечують контрольоване лікування хворих на закриту форму туберкульозу, вони видають

їм ліки та слідкують за вчасним прийомом та-ких ліків хворими.

В рамках проекту «Покращення досту-пу ромського населення до медичних послуг у сфері протидії захворюванню на туберкульоз силами ромських медичних посередників» ос-новний акцент, звісно, робився на туберкульоз. Але при направленні на обстеження, окрім за-хворювання на туберкульоз, виявлялися й інші патології:

серцеві хвороби, запалення легенів, запалення дихальних шляхів, астматичні захворювання, онкологічні захворювання.

В рамках проекту у Дніпропетровській області було також організовано зустріч з гі-некологом, мамологом та фтизіатром Ново-московської лікарні, а також було проведено фокус-групу для ромських жінок з питань про-філактики раку та самодіагностики молочної залози, а також з питань планування сім’ї.

Посередники послідовно зібрали ін-формацію про потреби громади. Ці дані допо-магають виявити реальні потреби і кількість ромського населення, яке потребує медичної та соціальної допомоги. Дані надсилаються до місцевих органів влади з метою їхнього розгля-ду в ході поточної роботи і при плануванні май-бутньої діяльності та місцевого бюджету.

Досягнення окремих соціально-ме-дичних посередників:

У м. Переяслав-Хмельницький соціаль-но-медичний посередник на підставі дозво-лу міського управління освіти разом із ліка-

Результатом круглих столів стало досягнення домовленості про безкоштовне обстеження ромів

Звіт

/стр

. 29

Розділ 4

рем-фтизіатром провів фокус-групу у школі щодо небезпечності туберкульозу та заходів його профілактики. Вкрай важливою була та-кож її допомога дорослому населенню: « …сын. В прошлом году — сказали пятно на правом лёг-ком — если не лечить — будет туберкулёз. Тут 3 недели в Переяславе пролежал. Я не хочу сказа-ть что-то на врачей. Они его лечили, как могли, капельницы ставили…, но у них же тут и обору-дования такого нет. Температура идёт и всё. Я к ней опять обратилась. Она куда-то позвонила, договорилась, а то я не знала, куда звонить, куда бежать. Лечение заняло месяц. Он тут сначала почти месяц, потом в Киеве. Оказался очаг, но на ранней стадии, всё вылечили» (клієнтка, м. Переяслав-Хмельницький).

У м. Одесі молода ромська жінка потра-пила до лікарні з підозрою на туберкульоз, але лікарі не приділяли жінці достатньої уваги та не надавали належного лікування. Після втру-чання соціально-медичний посередника жінку було переведено в обласну лікарню з наданням лікування в достатньому для її випадку захво-рювання обсязі.

В с.Красносілки Комінтернівського райо-ну Одеської області проживає ромська сім’я. До медичного соціально-медичного посередника по допомогу звернулися соціальні працівники, оскільки в цій сім’ї було виявлено двох хворих на туберкульоз, але після обстеження вони відмовилися лікуватися. Соціально-медичним посередником було проведено роботу з даною родиною, проте, на жаль, двох людей, які за-хворіли раніше, не змогли врятувати. Однак у сім’ї були ще брат та сестра, які категорично відмовлялися від обстеження, небезпека по-силювалася тим, що під одним дахом з цими людьми проживали ще четверо дітей. Родина мала проблеми з оформленням будинку, які вони самостійно ніяк не могли вирішити. Тому соціально-медичний посередник взявся допо-могти вирішити це питання — за умови, що родина пройде обстеження. У жінки було вияв-лено відкриту форму туберкульозу, її було на-правлено на лікування, весь термін лікування соціально-медичний посередник спостерігав за дотриманням хворою умов і вимог лікуван-ням. Діти також були обстежені і пройшли курс профілактичного лікування. Так було врятова-но від захворювання на туберкульоз п’ятеро осіб, водночас соціально-медичний працівник допоміг родині вирішити юридичні проблеми із житлом.

У Закарпатській області, в м. Берегово, соціально-медичний посередник проводила в таборі фокус-групу на тему «Симптоми тубер-кульозу». До неї підійшла жінка та повідомила, що її невістка має схожі симптоми, однак не ба-жає йти на обстеження, каже, що це застуда, яка мине сама. Соціально-медичний посередник завітала додому та вмовила хвору піти на об-стеження. Виявилося, що жінка хворіє на муль-тирезистентну форму туберкульозу. На даний момент вона проходить лікування. Було обсте-жено також осіб, які проживали з нею. Завдяки роботі соціально-медичного посередника запо-бігли поширенню небезпечного захворювання на інших членів родини.

У Закарпатській області хвора на тубер-кульоз жінка систематично не проходила весь курс лікування і завжди втікала з лікарні. Лікарі не могли нічого зробити з цим, оскільки не мог-ли її найти. Вони звернулися до соціально-ме-дичного посередника по допомогу. Після того як посередник знайшов жінку, виявилося, що хвороба в неї вже дуже запущена. Проте наразі жінка продовжує лікування, соціально-медич-ний посередник контролює, щоб вона пройшла лікування до кінця. На даний момент хвора по-чувається краще, з її слів, в неї навіть зір покра-щився під час лікування.

В Закарпатській області жінка 18 років, яка має 3-річну дитину і є вагітною, хворіє на відкриту форму туберкульозу. У травні вона, не закінчивши курсу лікування, перервала ліку-вання та втекла з тубдиспансера додому. При-мусити лікуватися дану особу лікарі були не в змозі, оскільки вона категорично заперечувала, що хвора. Соціально-медичний посередник до-помагав лікарям, забезпечуючи контрольоване лікування даної пацієнтки вдома: видавав їй ліки і контролював прийом ліків. Однак у зв’яз-ку з вагітністю стан здоров’я жінки погіршився, вона звернулася до лікарів-гінекологів, і лікарі, не знаючи що жінка хвора на відкриту форму туберкульозу, госпіталізували її і помістили до загальної палати відділення гінекології. Со-ціально-медичний посередник, який приніс їй ліки додому, від чоловіка хворої отримав інфор-мацію, що вона перебуває у відділенні гінеколо-гії. Соціально-медичний посередник повідомив про це лікарів тубдиспансеру, які, в свою чергу, повідомили цю інформацію своїм колегам, на лікуванні в яких наразі перебувала хвора. Зреш-тою, хвору було переведено до Ужгородського обласного тубдиспансеру, де їй надається необ-

Звіт

/стр

. 30


хідна допомога і лікування. Оскільки дана лі-карня знаходиться далеко від місця проживан-ня хворої, є надія, що цього разу вона не втече і успішно завершить лікування.

В м. Одесі соціально-медичний посе-редник проводив роботу в громаді і помітив у дівчинки 8-річного віку симптоми туберкульо-зу. Коли він звернувся до матері даної дитини з проханням направити її на флюорографічне обстеження, мати відмовилася, оскільки щодня вона відправляє дівчинку жебракувати під цер-кву. І якщо хоча б день дівчинка «не вийде на роботу» до церкви, сім’я залишиться без грошей. Протягом двох місяців посередник намагався направити цю дівчинку на обстеження і вмови-ти матір, щоб вона серйозно поставилася до здо-ров’я дитини. Тільки в березні 2013 р. дівчинку вдалося направити на обстеження, в неї виявили туберкульоз. Після чого матері було роз’яснено серйозність даної хвороби. Соціально-медичний посередник на даний час слідкує за проходжен-ням обстеження всією сім’єю хворої.

Ось що кажуть медичні працівники щодо результатів роботи соціально-медичний по-середника в Одеській області: «Раніше взага-лі туберкульоз — це була велика проблема, і помирали багато людей. А зараз ситуація уже благополучна — обстежуються, все нормально. Просто можна було брати міліцію, але нам цьо-го не хотілося, бо населення ж нас знає, і не хо-тілося б, щоб вони до нас агресивно ставились».

З метою вирішення таких болючих для ромів проблем, як бідність, відсутність грошей

на елементарні потреби, Фонд «Чіріклі» залучає релігійні або благодійні організацій, які можуть допомогти ліками, одягом та продовольчими пайками, адже без такої підтримки роми не мо-жуть собі дозволити проходити лікування 6 мі-сяців та залишати їхні родини. Соціально-медич-ні посередники, за підтримки Фонду «Чіріклі», звертаються до благодійних організації за до-помогою: так, ромським родинам з м. Ужгорода було надано допомогу у вигляді зимового одягу та ліків, у селі Концово було надано ліки, двом таборам в м. Києві, за участі МФ «Відродження», на базі соціальних центрів було організовано до-помогу у вигляді одягу, харчування, також для ромів було організовано медичний огляд.

Необхідно відзначити, що українські со-ціально-медичний посередники пройшли від-бір з-поміж соціально-медичних посередників усіх країн та отримали запрошення до участі у Європейському Конгресі ромських соціаль-но-медичних посередників, який проходив в м. Брюсселі 17.01.2012 р. Сім соціально-медичних посередників було обрано для участі в першо-му Європейському Конгресі ромських соціаль-но-медичних посередників, роботу України з

реалізації програми ромських соціально-ме-дичних посередників було визначено як одну з найуспішніших. У 2012 році Рада Європи про-водила конкурс на кращу історію соціально-ме-дичного посередника, дві історії з України були обрані з історій 15 країн. Максим Джум та Ва-лентина Золотаренко були серед переможців та отримали запрошення взяти участь в засіданні Ради Європи (Страсбург), присвяченому ром-ським соціально-медичним посередникам.

Посередники послідовно зібрали інформацію про потреби громади

Звіт

/стр

. 31

Розділ 1

Щодо впровадження державної політики, спрямованої на інтеграцію ромського населення в українське суспільство:

1. Єдиним документом, що визначає таку державну політику, є Стратегія захисту та інте-грації в українське суспільство ромської націо-нальної меншини на період до 2020 року, ухва-лена Указом Президента України. Цей документ є рамковим: він не містить конкретних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети, швидше визначає вектори зусиль, які мають до-кладатися.

2. На виконання даної Стратегії розробл ено План заходів, але відповідальним за його роз-робку та подальше впровадження визначено Міністерство культури України, яке не має дос-

віду в реалізації заходів «ромської тематики» та не є в подальшому основним виконавцем захо-дів цього Плану (із 74 запропонованих заходів лише для 9-ти виконавцем є Мінкультури).

3. Є сумніви щодо зацікавленості усіх ви-конавців Плану заходів на виконання Стратегії в його ефективній реалізації: наслідком може стати недостатня переконливість «незацікав-лених» виконавців для Міністерства фінансів щодо виділення коштів на реалізацію закріпле-них за ними заходів в рамках Плану.

4. План заходів на виконання Стратегії не містить індикаторів, не має чітко прописаних очікуваних результатів, при цьому представни-ки відповідального Міністерства розраховують на подальшу розробку детальних операційних планів кожним з виконавців, зазначених в Пла-ні заходів, хоча окремого пункту, який зобов’я-зував би їх це зробити, План заходів немає.

5. Залучення громадських організацій до процесу розробки Плану заходів має досить формальний характер, центральні органи ви-конавчої влади не готові враховувати усі ко-ментарі, запропоновані НУО, — особливо ті, що стосуються конкретизації заходів Плану та їхніх результатів.

6. Загальнодержавні галузеві програми, що впроваджуються в Україні, не враховують специфіку ромського населення; як резуль-тат, найбільш вразливі його представники не можуть скористатися послугами та іншими можливостями, які створені цими програма-ми. Це пов’язано з відсутністю ідентифікацій-

Виклики та загрозиВ ході підготовки публікації при спілкуванні з експертами, соціально-медичними по-середниками та ромською громадою, під час заходів, присвячених ромській тематиці, озвучувались та обговорювались різноманітні ризики, які стосуються успішності реаліза-ції як Програми ромських медичних посередників, так і впровадження державою політи-ки інтеграції ромського населення в українське суспільство. В результаті було визначено низку викликів та загроз.

Звіт

/стр

. 32


них документів, документів, що підтверджу-ють статус, неписемністю та недосвідченістю значної частини найвразливішого ромського населення.

7. Невідповідність офіційної статисти-ки щодо кількості ромів в Україні реальним цифрам не дає змоги запланувати необхідні заходи для подолання проблем у ромському середовищі в повному обсязі. В Україні взагалі не передбачена можливість збору статистики щодо приналежності до тієї чи іншої етнічної групи в контексті проблематики: з одного боку, це не дає можливості використання даних та-кої статистики з метою дискримінації, з іншого боку — не дає оцінити зміст та масштаби про-блем, притаманних саме ромській громаді.

8. Більшість процедур щодо отримання особою документів та пільг — особливо, якщо терміни отримання документів були простроче-ні, є дуже жорсткими або навіть не прописани-ми. Це ускладнює інтеграцію ромів, оскільки, не маючи документів, які посвідчують особу, лю-дина не може навіть вважатися громадянином країни, а тим більше вона не може забезпечити дотримання своїх прав.

9. Специфіка та глибина проблем ромсько-го населення потребує комплексного підходу та значних безперервних і тривалих зусиль для їхнього вирішення, з розрахунком на перспек-тиву, що не є типовим для нашої державної політики. Остання залежить від дуже багатьох факторів, насамперед — це політична воля, яка змінюється залежно від політичних персоналій, крім того — це наявні ресурси для її втілення, яких завжди бракує, особливо, коли йдеться про непріоритетні для влади питання.

10. Непріоритетність «ромського питання» для влади: замість того щоб вирішувати пробле-му, її намагаються просто не помічати на усіх рівнях доти, доки це є можливим. Україна досі не є учасницею Декади ромського включен-ня; Міністерства, прописані як виконавці Пла-ну заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ромського населення, не надто зацікавлені у прийнятті на себе додаткових зобов’язань для успішного втілення цього Плану та Стратегії в цілому. Так само намагаються не помічати цю проблему в регіонах, звертаючи увагу не на проблеми, а на їхні негативні наслідки, коли вони торкаються уже не лише ромів, але й іншо-го населення.

11. Нетолерантне сприйняття ромів значною кількістю населення України, що призводить пері-одично до крайніх проявів: упередження, дискри-мінації і навіть ворожості у її фізичному прояві, тягне за собою не схвалення державної політики, спрямованої на покращення життя ромів.

Щодо реалізації Програми ромських медичних посередників в Україні:

1. Програма фінансується за кошти міжна-родних донорів, що не забезпечує її стабільності (в разі зміни пріоритетів донорами Програма припинить своє існування); крім того, спрямова-ність донорів, а отже — і вимоги до змісту про-ектів, в рамках яких фінансуються медичні по-середники, не завжди відповідають реальним потребам ромського населення. Таким чином, соціально-медичним посередникам доводиться у своїй діяльності балансувати між вимогами донора і потребами клієнтів. Наприклад, Рада Європи, до якої входить і Україна, направила свої зусилля, насамперед, на розробку та про-ведення тренінгів для ромських посередників. На жаль, в рамках даної Програми неможливо забезпечити виплату зарплати, а стабільність Програми вимагає, насамперед, регулярної оп-лати праці посередникам, що є найсуттєвішим викликом для цієї Програми. Ще один приклад: Фонд «Розвиток України», в рамках якого на сьо-годнішній день виплачується більша частина зарплати соціально-медичним посередникам, зосереджений на протидії туберкульозу, отже, вимагає від соціально-медичних посередників зусиль і виконання індикаторів саме в цьому на-прямку, але цей напрямок, судячи з даних анке-тувань та інтерв’ю, не є пріоритетною потребою для ромського населення.

2. Медичні посередники отримують неви-соку зарплатню, порівняно з іншими спеціаль-ностями, джерело цієї зарплати є нестабільним, оскільки нестабільним є фінансування з боку донорів; так, протягом 2013 року зарплату со-ціально-медичним посередникам затримували двічі, ці затримки становили по 2,5 місяці.

3. Зараз 50 соціально-медичних посеред-ників курують 2 людини з Фонду «Чіріклі», вра-ховуючи, що соціально-медичні посередники працюють в 12 областях, неможливою є органі-зація супервізії високого рівня — адже необхід-на підтримуюча супервізія, натомість, людських

Звіт

/стр

. 33

Розділ 5

ресурсів вистачає лише на забезпечення контро-люючої функції, супервізія проводиться лише в окремих випадках, за нагальної потреби або на запит соціально-медичний посередника. Регу-лярного всеохоплюючого характеру вона не має.

4. Професія ромського соціально-медично-го посередника або ромського медичного по-середника не є офіційно визнаною в Україні, і перспективи її визнання є дуже сумнівними. Більше шансів ввести завдання, що стоять перед посередниками, до обов’язків соціальних пра-цівників, додаткові посади яких було введено минулого року в Україні у розмірі 12 тисяч. Але! Наразі вони не зможуть працювати з ромським населенням: потрібна спеціальна підготовка, окрема спеціалізація частини цих працівників, крім того, роми неохоче ідуть на контакт зі спе-ціалістами не з їхнього середовища. Саме тому ромський посередник і соціальний працівник з відповідними обов’язками — не одне й те ж саме. Дуже важливо враховувати це, працюючи в напрямку перекладення обов’язків ромських ме-дичних посередників на соціальних працівників.

5. Міністерством соціальної політики 05.09.2013 р. затверджено Наказ № 544 «Про внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 08 червня 2012 року № 344». Цим наказом вносять-ся зміни до діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді різних рівнів, зокрема суттєво зменшуються квоти соціальних праців-ників, порівняно з нинішніми. Цей наказ вступив в силу 01 січня 2014 року. Швидше за все, ці кво-ти зменшилися у зв’язку з нестачею коштів у бю-джеті на 2014 рік, адже ці посади фінансувались прямою субвенцією з держбюджету.

6. Навіть якщо буде можливість для соці-ально-медичних посередників перейти на по-саду соціального працівника, що надає послуги

саме ромському населенню, не всі зможуть чи захочуть це зробити: з одного боку, не всі соці-ально-медичні посередники мають необхідну для посади соціального працівника кваліфіка-цію, з іншого боку, умови роботи в рамках дер-жавної структури відрізняються від умов робо-ти в проекті: оплата праці може бути ще нижча, ніж зараз, менші можливості гнучкості графіку, відсутність компенсації накладних витрат. Ос-таннє тягне за собою неможливість покрити витрати на проїзд до табору чи до установи, до якої необхідно звернутись з проблемою клієн-та, як результат — соціально-медичний посе-редник-соціальний працівник не зможе супро-воджувати клієнтів та оплачувати їхній проїзд (самі вони часто грошей на цей проїзд не ма-ють). Все це матиме суттєвий негативний вплив на ефективність їхньої роботи.

7. Формально можливості спеціалізації со-ціальних працівників на ромському населенні ніде не прописані, в тому числі в проекті Пла-ну заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ромського населення.

8. Уряд не використовує напрацювання та досвід Програми ромських соціально-медич-них посередників в ході розробки ромських про-грам, залучення представників ромської грома-ди та неурядових організацій видається досить формальним.

9. Соціально-медичним посередникам до-водиться налагоджувати співпрацю на локаль-ному рівні з іншими зацікавленими сторона-

Професія ромського соціально-медичного

посередника або ромського медичного

посередника не є офіційно визнаною в Україні

Звіт

/стр

. 34


ми у сфері медицини та в соціальній сфері, не завжди ці сторони є насправді «зацікавленими» та готовими йти назустріч, щоб вирішувати про-блеми ромського населення. Цей брак співпраці зумовлений, в тому числі, відсутністю комплек-сної політики з цього питання на національному рівні та невизнанням ромських медичних посе-редників як рівноправних учасників процесу.

10. Спеціалісти державних установ та закла-дів іноді перекладають на соціально-медичних посередників свої обов’язки: ромські медичні посередники часом змушені виконувати не свої обов’язки, аж до забезпечення ромських посе-лень електроенергією. Часто це стимулюється також завищеними очікуванням ромського на-селення щодо соціально-медичних посередни-ків, адже клієнти звертаються до них з будь-яко-го приводу, далеко не обмежуючись переліком обов’язків соціально-медичного посередника. Не виконуючи прохань клієнтів, соціально-ме-дичний посередник ризикує втратити їхню при-хильність і довіру, виконуючи їх — він бере на себе непосильні зобов’язання, які не завжди спроможний виконати, що призводить до про-фесійного вигорання через перевантаженість та втрату довіри через невиконання даних ним обіцянок. У таких умовах тиску соціально-ме-дичному посереднику важко втриматись в рам-

ках своїх обов’язків, а як наслідок — в рамках цієї діяльності.

11. Ромське населення часто є настільки бідним, що не може оплатити навіть проїзд до місця отримання послуги чи купити ліки за рецептом, і якщо в першому випадку соціаль-но-медичний посередник ще може покрити транспортні витрати клієнта за рахунок своїх накладних витрат (поки не змінились умови проекту), то в другому — він безсилий. Як ре-зультат: зусилля соціально-медичний посеред-ника щодо супроводу клієнта до медичної уста-нови виявляються марними, оскільки грошей на лікування клієнт все одно не має.

Як бачимо з наведеного переліку, викли-ки та загрози впровадження Програми ромських медичних посередників в Україні є різноманіт-ними. Вони обумовлені як зовнішнім політичним контекстом, так і обмеженими можливостями Програми (фінансовими, організаційними, між-секторальними). Їхнє усунення потребує комп-лексного підходу та чималих зусиль. Але, насам-перед, необхідне загальне бачення державної політики щодо ромського населення, чіткий роз-поділ обов’язків структур та організацій, залуче-них до вирішення проблем, та ефективно нала-годжена міжсекторальна співпраця.

Звіт

/стр

. 35

Розділ 1

1. Першочерговим завданням для України є реалізація Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України у квітні 2013 року, та Плану заходів щодо реалізації зазначеної стратегії, прийнятого у вересні 2013 року. Разом з тим, добре підготовлені та влучно спрямова-ні спільні дії з боку державної влади та гро-мадянського суспільства мають забезпечити конкретизацію окремих пунктів Плану та чітко визначити обов’язки виконавців заходів на цен-тральному та місцевому рівнях.

2. Для України нагальною є потреба вступу до Декади ромського включення, що розпочата та реалізується ЄС. Це дасть можливість у ході ви-конання Стратегії та Плану заходів спиратись на досвід і підтримку інших європейських країн — учасниць Декади, а також забезпечить доступ до ресурсів Декади, які її країни-учасниці можуть

використовувати для заходів, спрямованих на ін-теграцію ромів у загальне суспільство.

3. Громадським організаціям, які займа-ються адаптацією ромського населення у сус-пільство, необхідно провести аналіз чинних загальнодержавних програм у соціальній, освітній та медичній сферах на предмет доступ-ності їхніх ресурсів для ромського населення, розробити пропозиції щодо усунення виявлених бар’єрів.

4. Достовірні дані про кількість ромського населення та масштаби тієї чи іншої проблеми серед ромів можна отримувати, лише засто-совуючи комплексний підхід, який, зокрема, передбачає залучення спеціально підготовле-них інтерв’юерів в ході проведення перепису населення та проведення окремих досліджень, в тому числі, включених до регулярного дер-жавного дослідження рівня життя домогоспо-дарств. Специфічні проблеми ромської громади та її оціночну кількість можна виявити як за до-помогою роботи ромських соціально-медичних посередників, так і використовуючи масштабні соціологічні дослідження. Ця робота надасть розгорнуту картину з таких питань, як виявлен-ня ключових соціальних, освітніх, медичних, правових та інших потреб, оцінку демографіч-ного стану ромської національної меншини.

5. Проблема відсутності документів, що призводить до обмеженого доступу до соціаль-них гарантій та виплат (це стосується докумен-тів, що посвідчують особу, дають право на той чи інший вид соціального захисту, засвідчують право на власність), потребує розробки алго-

РекомендаціїРекомендації щодо формування та реалізації державної політики в Україні у сфері захи-сту прав ромського населення

Звіт

/стр

. 36


ритму дій в рамках законодавства. Даний алго-ритм передбачає визначення переліку типових проблем з документами, що є у представників ромського населення, та розробку порядку дій у кожному з цих випадків, відповідно до на-явного в Україні нормативно-правового поля. При цьому необхідним є визначення бар’єрів у нормативній базі, якщо такі існують, та надан-ня пропозицій щодо їхнього усунення. Додатко-во необхідною є правова допомога ромському населенню безпосередньо на місцях, що дасть людям можливість скористатися затвердженим механізмом.

6. В галузі освіти — приміщення шкіл під час канікул доцільно використовувати для органі-зації «курсів вирівнювання» для навчання ром-ських дітей, які відстали від шкільної програми, та вечірнього навчання для дорослих. Необхідно здійснити розподіл відвідувачів таких курсів, враховуючи специфічні потреби населення.

7. З метою формування позитивного іміджу ромської громади у суспільстві необхідно роз-почати широку інформаційно-роз’яснювальну кампанію, перш за все — серед представників засобів масової інформації. Засобом протидії дискримінації може стати залучення діючих в Україні гарячих ліній та телефонів довіри до ро-боти з представниками ромських громад з пи-тань порушення їхніх прав за умови широкого інформування представників ромського насе-лення про роботу цих гарячих ліній.

8. На місцевому рівні дієвим засобом забез-печення доступу ромського населення до медич-них послуг може стати створення мобільних ме-дичних бригад із залученням різних медичних спеціалістів та ромських соціально-медичних посередників, які здійснювали би виїзди в місця компактного проживання ромів. Ці бригади ма-ють бути забезпечені діагностичним обладнан-ням і витратними матеріалами, а також набором медичних препаратів першої необхідності.

Рекомендації щодо формування та реалізації державної політики у соціальній сфері.

1. З метою долучення соціальних працівни-ків та фахівців із соціальної роботи до роботи з ромським населенням необхідно чітко визначи-ти специфіку цієї роботи:

Визначення потреб ромської громади, збір статистики щодо ромів без грома- дянства та документів. Допомога в одержані документів, що за-

свідчують особу та інших реєстраційних документів. Сприяння у відвідуванні навчальних за-

кладів дітьми та дорослими. Розширення доступу до медичних послуг,

в тому числі регулярні медичні огляди, послуги з планування сім’ї, гінекологічні огляди і вакцинація. Надання інформаційних послуг про пра-

ва та обов’язки, можливості захисту прав. Сприяння у налагодженні діалогу пред-

ставників державних структур з ромами. З боку лікарів та соціальних працівників —

зміна ставлення до пацієнтів та клієнтів ромів. Забезпечення доступу ромів до соціаль-

ної допомоги та інших соціальних послуг. Сприяння у працевлаштуванні та інфор-

муванні про інші послуги у цій сфері. Формування довіри у ромських громад

до громадського та державного секторів та сприяння їх консолідації.

2. З метою своєчасного та ефективного ви-конання вищезазначених завдань необхідно здійснювати відповідну підготовку соціальних працівників та фахівців із соціальної роботи та долучити до виконання цих завдань ромських посередників. Для цього необхідно розробити, затвердити та впровадити програми підготовки таких фахівців.

3. Забезпечення фінансування програми ромських посередників можливе за рахунок місцевих бюджетів шляхом державного замов-лення на виконання тих чи інших послуг (пілот-ний проект планується провести у Кіровоград-ській області у 2014 році).

4. Розробити та затвердити стандарти надан-ня соціальних послуг членам ромської громади.

5. З метою ефективного використання усіх наявних ресурсів сформувати електронну базу даних надавачів соціальних послуг, врахову-ючи потенціал громадянського суспільства, та одержувачів таких послуг із деталізацією отри-маних послуг.

6. Для подальшого планування заходів у розрізі регіонів варто провести картографуван-

Звіт

/стр

. 37

Розділ 6

ня «ромських» населених пунктів із зазначен-ням кількості населення, що там проживає, та потреб окремо взятої особи.

7. З метою підвищення рівня взаємодії дер-жавних органів та представників громадянського суспільства постійно проводити комунікативні заходи на центральному та регіональному рівнях.

Виконання наведених вище рекоменда-цій вимагає консолідації зусиль як громадсько-го, так і державного секторів, а також активного залучення до процесу представників ромської громади. Крім того, впровадження запропоно-ваних заходів потребує додаткових ресурсів, по-рівняно з тими, які має зараз Програма.

Модель роботи ромських соціально-медичних посередників:

Як уже говорилось в рекомендаціях, ді-яльність ромських соціально-медичних посе-редників могла б фінансуватися шляхом вико-ристання механізму соціального замовлення. При цьому, необхідно використовувати той механізм соціального замовлення, який на да-ному етапі декларує та намагається впровади-ти Мінсоцполітики. За кошти місцевих бюдже-тів будуть закуповуватися лише ті послуги, які потрапили до Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженого Наказом Мінсоцполі-тики. В цьому переліку послуги не «прив’язані» до тієї чи іншої соціальної групи, відповідно, там немає послуг, орієнтованих виключно на ромську громаду. Серед затвердженого Нака-зом переліку, як такі, що є в тій чи іншій мірі ак-туальними та відповідають потребам ромсько-го населення можна виділити наступні:

Послуга соціальної адаптації — допо-мога в аналізі життєвої ситуації, визначенні ос-новних проблем, шляхів їх вирішення, складан-ня плану виходу із складної життєвої ситуації; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої ситуації; надання інформації з питань соціального захисту населення; нав-чання, формування та розвиток соціальних на-вичок, умінь, соціальної компетенції; представ-ництво інтересів; корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання психологічної підтримки; допомога в оформ-

ленні документів; сприяння працевлаштуванню; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; організація клубів за інтересами, клубів активного довголіття, уні-верситетів третього віку; допомога в організації денної зайнятості та дозвілля; сприяння органі-зації та діяльності груп самодопомоги.

Надання притулку — надання ліж-ко-місця з комунально-побутовими послуга-ми; забезпечення твердим, м’яким інвентарем, одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних захо-дів, дотримання особистої гігієни; сприяння у створенні умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; організація збереження особистих речей; надання інфор-мації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів; розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; допомога в аналізі життєвої ситуації, визна-ченні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої обставини; організація от-римання медичних послуг, медичного обсте-ження; психологічне консультування; допомо-га в організації взаємодії з іншими фахівцями, службами.

Кризове та екстрене втручання — психологічна допомога (консультування, під-тримка, діагностика, консультування, корекція, психотерапія, реабілітація); надання інформації з питань соціального захисту населення; допо-мога в організації взаємодії з іншими фахів-цями та службами; представництво інтересів, корекція сімейних стосунків; допомога в отри-манні безоплатної правової допомоги; організа-ція надання невідкладної медичної допомоги; організація надання притулку.

Консультування — допомога в аналі-зі життєвої ситуації, визначенні основних про-блем, шляхів їх вирішення, складання плану ви-ходу із складної життєвої ситуації; психологічне консультування; сприяння в отриманні правової допомоги.

Соціальний супровід/патронаж — обстеження, оцінка потреб, визначення шляхів вирішення основних проблем; складання ін-дивідуального плану соціального супроводу; залучення отримувача послуги до виконання індивідуального плану соціального супроводу;

Звіт

/стр

. 38


оцінка результатів виконання індивідуального плану соціального супроводу; регулярні зустрі-чі чи відвідування отримувача послуги з метою моніторингу виконання поставлених завдань; сприяння у отриманні інших послуг, організації взаємодії з іншими суб’єктами соціального су-проводу; допомога в усвідомленні значення дій та/або розвиток вміння керувати ними; навчан-ня та розвиток навичок; психологічне консуль-тування; психологічна підтримка;

Соціальний супровід при працевлаш-туванні та на робочому місці — регулярні зустрічі з отримувачем послуги; відвідування на робочому місці; сприяння в адаптації особи до виконання робочих функцій, пристосуванні робочого місця для осіб з інвалідністю; сприян-ня у отриманні інших послуг, організації взає-модії з іншими суб’єктами соціального супрово-ду; навчання та розвиток трудових і соціальних навичок; психологічне консультування; психо-логічна підтримка.

Представництво інтересів — ведення переговорів від імені отримувача соціальних послуг; допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця про-живання або перебування; допомога у розшу-ку рідних та близьких, відновленні родинних та соціальних зв’язків; сприяння у забезпечен-ні доступу до ресурсів і послуг за місцем про-живання/перебування, встановленні зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, устано-вами тощо.

Виходячи зі специфіки завдань, що сто-ять перед соціально-медичними ромськими посередниками, найбільш повно їх діяльність відображає послуга «представництво інтересів».

При цьому, недостатнім є той факт, що дана послуга входить до переліку. Передбача-ється, що конкурси на отримання соціального замовлення будуть проводитись за результата-ми збору потреб на місцях та їх пріоритезації. Отже, необхідно, щоб ця послуга була визначена пріоритетною в регіоні.

Для цього в регіонах щорічно на початку року проводиться оцінка потреб. Саме вона є першим етапом соціального замовлення — ви-значення предмету замовлення, тобто обсягу та спектру соціальних послуг, що є пріоритетними для населення даної території.

Оцінка потреб проводиться для:

визначення соціальних груп, які потребу- ють соціальних послуг, чисельності фак- тичних та потенційних отримувачів соці- альних послуг; визначення соціальних проблем, які по-

требують розв’язання за допомогою соці- альних послуг; вивчення стану системи надання соціаль-

них послуг включаючи суб’єктів надання, перелік, обсяг, доступність та якість послуг; визначення переліку та обсягу соціаль-

них послуг; оцінки відповідності наявної системи на-

дання соціальних послуг визначеним по- требам населення; розробки пропозицій щодо розвитку та

оптимізації системи соціальних послуг; визначення кадрових, фінансових ресур-

сів, необхідних для організації надання соціальних послуг.

За організацію процесу оцінки потреб відповідають Управління/ Департаменти со-ціального захисту (обласне, районні, міські) — збір інформації, узагальнення, аналіз, визна-чення пріоритетів.

Дана оцінка проходить відповідно до Методичних рекомендацій визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, затверджених Наказом Мінсоцполітики. В цих методичних рекомендаціях дається перелік цільових груп, щодо яких збираються потреби у соціальних послугах. Оскільки приналежність до ромської громади не є сама по собі фактором уразливо-сті, необхідно із запропонованих цільових груп вибрати ті, потреби яких є найближчими до по-треб ромського населення.

Зокрема, це можуть бути:

«сім’ї, які перебувають у складних життє- вих обставинах», «жінки з новонародженими дітьми», «діти, які перебувають у складних життє-

вих обставинах», «особи, які мешкають в аварійних примі-

щеннях».

Ромські соціально-медичні посередники самі по собі не є організацією, що надає соці-альні послуги, тому вони не можуть подавати

Звіт

/стр

. 39

Розділ 6

в Управління/ Департамент соціального захисту інформацію щодо обсягу наданих ними послуг та потреб, з якими звертаються до них клієнти.

Для вирішення цього питання є 2 ва-ріанти:

1) Це можуть робити місцеві ромські неуря- дові організації;2) Ромські соціально-медичні посередники створюють асоціацію, яка має право діяти по всій Україні, а посередники є її пред- ставниками на місцях.

Зважаючи на те, що не скрізь є ромські неурядові організації, а мережа посередників є більш розгалуженою, доцільніше скористатися другим варіантом.

Таким чином, пропонується наступ-на модель роботи:

Асоціація ромських соціально-медичних посередників долучається до збору потреб у соціальних послугах на початку року, подає в Управління/ Департамент соціального захисту інформацію щодо обсягу наданих ними послуг та потреб, з якими звертаються до них клієнти. На етапі пріоритезації цих потреб місцевими Управлінням/Департаментом та закладення ко-штів на їх задоволення в місцеві бюджети Асо-ціацією проводяться адвокаційні кампанії. В ре-зультаті цих кампаній кошти на надання послуг ромському населенню мають бути закладені в Програми економічного розвитку регіону на відповідний рік для подальшого здійснення со-ціального замовлення. Коли місцеві адміністра-ції оголосять конкурси відповідно до Постанови КМУ від 29 квітня 2013 р. № 324 «Про затвер-дження Порядку здійснення соціального за-

мовлення за рахунок бюджетних коштів», Асо-ціація має податись на ці конкурси. Зважаючи на тривалий досвід роботи ромських соціаль-но-медичних посередників, позитивну оцінку їх діяльності місцевою владою, та незначну кіль-кість організацій, що займаються вирішенням соціальних проблем ромської громади, є дуже велика ймовірність того, що саме Асоціація ста-ватиме переможцем цих конкурсів.

Таким чином, робота ромських ме-дичних посередників через Асоціацію за-безпечить:

1. Можливість фінансування посередників шляхом використання механізму соці- ального замовлення;2. Гнучкість графіку та змісту послуг в за- лежності від потреб місцевої ромської громади;3. Можливість залучати додаткові кошти з інших джерел, окрім місцевих бюджетів;4. Координацію діяльності посередників з центрального рівня, забезпечення їх ме- тодичної підтримки;5. Можливість займатися адвокацією як на місцевому, так і на національному рівнях.

Окрім переведення діяльності ромських соціально-медичних посередників на офіційну основу та забезпечення фінансування цієї діяль-ності за державні кошти місцевого рівня, необ-хідно передбачити ще одну складову, без якої неможливим є робота посередника. Це навчан-ня. І тут не обійтись без допомоги міжнародної спільноти, адже на це навчання потрібні кошти. Окрім періодичного навчання, необхідною є по-точна супервізія та технічна підтримка діяльно-сті ромських соціально-медичних посередників.

Звіт

/стр

. 40


Додаток 1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 11 вересня 2013 р. № 701-р

Київ

Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року

1. Затвердити план заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське сус-пільство ромської національної меншини на період до 2020 року, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за вико-нання затвердженого цим розпорядженням плану заходів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Національній академії наук забезпечити його своєчасне виконання та подання щороку до 1 лютого Міністерству культури інформації про стан виконання плану заходів для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України.

Прем’єр-міністр України М. Азаров

Інд. 70

Звіт

/стр

. 41

Додатки

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 р. № 701-р

ПЛАН ЗАХОДІВ

щодо реалізації Стратегії захисту та інте-грації в українське суспільство

ромської національної меншини на період до 2020 року

Загальні питання

1. Провести інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на протидію упередженому ставленню до осіб, які належать до ромської на-ціональної меншини.

Держкомтелерадіо, Мін’юст, Мінкуль-тури, МОН, МВС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації, громадські об’єднання (за згодою).2014 — 2020 роки.

2. Організувати проведення для осіб, які належать до ромської національної меншини, інформаційно-просвітницьких заходів з метою підвищення рівня обізнаності про права людини.

Мін’юст, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації, Уповнова-жений Верховної Ради України з прав людини (за згодою), громадські об’єднання ромів та міжна-родні організації (за згодою).2014 — 2020 роки.

3. Забезпечити проведення спільних зустрі-чей представників Укрдержреєстру та ДМС з представниками громадських об’єднань ромів для вивчення питання оформлення особам, які належать до ромської національної меншини, свідоцтв про народження та паспортів громадя-нина України.

Укрдержреєстр, ДМС, громадські об’єднання ро-мів (за згодою). I квартал 2014 року.

4. Сприяти в отриманні особами, які нале-жать до ромської національної меншини і на законних підставах перебувають на території

України, документів, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, свідоцтв про на-родження та про державну реєстрацію актів ци-вільного стану.

ДМС, Укрдержреєстр. 2013 — 2020 роки.

5. Започаткувати ведення обліку ромів, які отримали документ, що посвідчує особу та під-тверджує громадянство.

ДМС.2014 і 2015 роки.

6. Видати і поширити у місцях компактно-го проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, інформаційних матері-алів щодо порядку отримання документів, що посвідчують особу та підтверджують грома-дянство, свідоцтв про народження та про дер-жавну реєстрацію актів цивільного стану.

Міжнародний фонд “Відродження” (за згодою), громадські об’єднання ромів (за згодою).2014 і 2015 роки.

7. Забезпечити у місцях компактного про-живання осіб, які належать до ромської на-ціональної меншини, проведення правоохо-ронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запо-бігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насиль-ству в сім’ї, наркоманії, тютюнопалінню та алко-голізму.

МВС, Мінсоцполітики, Рада міністрів Авто-номної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2013 — 2020 роки.

8. Залучити експертний і технічний потен-ціал міжнародних організацій до виконання за-вдань щодо інтеграції в українське суспільство осіб, які належать до ромської національної меншини.

Мінкультури, МЗС, МОН, Мінсоцполітики, МВС, МОЗ, Мінекономрозвитку, Рада міністрів Ав-тономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

Звіт

/стр

. 42


9. Підготувати та залучити осіб, які нале-жать до ромської національної меншини, до проведення чергового Всеукраїнського перепи-су населення.

Держстат.2014 рік.

10. Забезпечити співробітництво між органа-ми виконавчої влади і громадськими об’єднан-нями ромів з питань життєдіяльності ромської національної меншини.

Мінкультури, Мінсоцполітики, МОЗ, МОН, МВС, Мін’юст, Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

11. Залучити громадські об’єднання ромів до громадської оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії захисту та ін-теграції в українське суспільство ромської наці-ональної меншини на період до 2020 року.

Мінкультури, Мінсоцполітики, МОН, МОЗ, МВС, Мін’юст, Укрдержреєстр, ДМС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ромів (за згодою).2014 — 2020 роки.

Соціальний захист і зайнятість

12. Забезпечити виявлення та охоплення соці-альними послугами ромських сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації.2014 — 2020 роки.

13. Провести моніторинг призначення та ви-користання державної соціальної допомоги, зо-крема при народженні дитини.

Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

14. Сприяти залученню благодійних, громад-ських і релігійних організацій до надання соці-

альної допомоги особам, які належать до ром-ської національної меншини.

Мінкультури, Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання та релігійні організації (за згодою).2013 — 2020 роки.

15. Провести у місцях компактного прожи-вання ромської національної меншини заходи з інформування про соціальні послуги, що нада-ються Державною службою зайнятості.

Державна служба зайнятості, громадські об’єднання ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

16. Забезпечити за письмовим зверненням осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення у місцях їх компактного проживання профорієнтаційної роботи, спрямо-ваної на мотивацію до праці, здобуття актуаль-них на ринку праці професій та спеціальностей, а також заходів з інформування щодо започат-кування власної підприємницької діяльності.

Державна служба зайнятості.2013 — 2020 роки.

17. Сприяти за зверненням громадських об’єднань ромів:

залученню осіб, які належать до ромської національної меншини, до участі у ярмарках вакансій;

працевлаштуванню випускників, які на-лежать до ромської національної меншини і за-вершили навчання у вищих навчальних закла-дах, у місцях компактного проживання ромів;

випускникам загальноосвітніх, професій-но-технічних та вищих навчальних закладів, які належать до ромської національної меншини, у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру.

Державна служба зайнятості, громадські об’єднання ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

Підвищення освітнього рівня

18. Забезпечити проведення педагогічни-ми колективами загальноосвітніх навчальних закладів, представниками органів управління

Звіт

/стр

. 43

Додатки

освітою місцевих держадміністрацій та орга-нів місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями серед осіб, які належать до ром-ської національної меншини, роз’яснювальної роботи щодо важливості здобуття освіти, осо-бливо дітьми та молоддю.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ро-мів (за згодою).2013 — 2020 роки.

19. Забезпечити проведення постійно діючих семінарів-практикумів для педагогічних пра-цівників загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються особи, які належать до ром-ської національної меншини.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2014 — 2020 роки.

20. Опрацювати питання щодо підготовки та видання навчальних посібників для загальноос-вітніх навчальних закладів, у яких навчаються особи, які належать до ромської національної меншини.

Закарпатська облдержадміністрація.2014 — 2015 роки.

21. Вивчити питання щодо забезпечення учнів ромської національності безоплатним транспортом у місцях компактного проживан-ня осіб, які належать до ромської національної меншини, розташованих на відстані більш як три кілометри від найближчого загальноосвіт-нього навчального закладу.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2014 рік.

22. Провести роботу щодо збільшення кіль-кості дітей ромської національності віком від трьох до шести років, які відвідують дошкільні навчальні заклади.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН.2013 — 2020 роки.

23. Забезпечити ведення обліку дітей шкіль-ного віку ромської національності з метою макси-мального їх залучення до навчального процесу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН, громадські об’єднан-ня ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

24. Налагодити контроль за відвідуванням учнями ромської національності загальноос-вітніх навчальних закладів та вжити заходів до батьків або осіб, що їх замінюють, з метою за-безпечення систематичного відвідування діть-ми занять.


25. Провести роботу із збільшення кількості уч-нів ромської національності, які завершують нав-чання у загальноосвітніх навчальних закладах.


26. Сприяти залученню учнів ромської наці-ональності до позаурочної, позашкільної робо-ти, участі у тематичних конкурсах, спортивних змаганнях, гуртках тощо.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОН громадські об’єднання ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

27. Забезпечити удосконалення профілів шкільного трудового навчання у загальноос-вітніх навчальних закладах, у яких навчаються учні ромської національності, з урахуванням традиційних ромських ремесел.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2015 рік.

Звіт

/стр

. 44


28. Забезпечити надання шкільними пси-хологами психологічної допомоги учням ром-ської національності з метою їх успішної адап-тації до навчального процесу.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднан-ня ромів (за згодою).2013 — 2020 роки.

29. Вивчити потребу у підготовці вчителів ромської мови.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Національна акаде-мія педагогічних наук (за згодою).2014 і 2015 роки.

30. Забезпечити підвищення кваліфікації та стажування педагогічних кадрів загальноос-вітніх навчальних закладів, у яких навчаються учні ромської національності.


31. Організувати профорієнтаційну роботу із стимулювання осіб, які належать до ромської національної меншини, до отримання профе-сійно-технічної та вищої освіти.


Охорона здоров’я

32. Забезпечити інформування працівників державних закладів охорони здоров’я про осо-бливості національної ментальності осіб, які на-лежать до ромської національної меншини.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ро-мів (за згодою).2014 рік.

33. Провести у місцях компактного прожи-вання осіб, які належать до ромської націо-

нальної меншини, роз’яснювальну роботу щодо здорового способу життя, необхідності проход-ження профілактичного обстеження, важливо-сті своєчасного та повноцінного лікування.

МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднан-ня ромів та міжнародні організації (за згодою).2013 — 2020 роки.

34. Забезпечити розміщення у закладах охо-рони здоров’я та поширення у місцях компак-тного проживання осіб, які належать до ром-ської національної меншини, пам’яток, листівок, стендів тощо з питань пропаганди здорового способу життя.

МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднан-ня ромів та міжнародні організації (за згодою).2014 — 2020 роки.

35. Забезпечити поширення серед осіб, які належать до ромської національної меншини, інформації про місця розташування закладів охорони здоров’я, порядок звернення до них та користування їх послугами.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об’єднання ро-мів (за згодою).2013 — 2020 роки.

36. Сприяти спрощенню доступу осіб, які на-лежать до ромської національної меншини, до медичного обстеження, надання стаціонарного лікування та екстреної медичної допомоги в дер-жавних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

37. Забезпечити згідно з календарем ще-плень проведення імунізації осіб, які належать до ромської національної меншини.

МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

Звіт

/стр

. 45

Додатки

38. Провести у місцях компактного прожи-вання осіб, які належать до ромської національ-ної меншини, обов’язкові профілактичні огляди на туберкульоз.

Держслужба соцзахворювань, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2014 — 2020 роки.

39. Забезпечити проведення державного са-нітарно-епідеміологічного нагляду, а також санітарно-епідеміологічних обстежень місць компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, із залученням представників громадських об’єднань ромів.

Держсанепідслужба.2013 — 2020 роки.

40. Забезпечити доступність первинної ме-дичної допомоги шляхом формування мережі амбулаторій відповідно до нормативів, затвер-джених МОЗ.


Поліпшення житлово-побутових умов

41. Сприяти у вирішенні відповідно до за-конодавства питань забезпечення осіб, які на-лежать до ромської національної меншини, житлом, покращення житлово-побутових умов, соціальної інфраструктури, відповідних комуні-кацій та благоустрою територій у місцях їх ком-пактного проживання.

Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республі-ки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, міжнародні організа-ції та фонди (за згодою).2013 — 2020 роки.

42. Забезпечення у місцях компактного про-живання осіб, які належать до ромської націо-нальної меншини, поширення інформації про програми пільгового кредитування придбання та будівництва житла.

Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республі-ки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

2013 — 2020 роки.

43. Сприяти у виділенні відповідно до зако-нодавства для осіб, які належать до ромської національної меншини, земельних ділянок для індивідуального житлового (кооперативного) будівництва та ведення особистого селянського господарства.

Держземагентство, Рада міністрів Автоном-ної Республіки Крим, обласні, Київська та Севас-топольська міські держадміністрації.2014 — 2020 роки.

44. Сприяти відповідно до законодавства участі осіб, які належать до ромської національ-ної меншини і перебувають на квартирному об-ліку, у програмі забезпечення соціальним жит-лом.

Мінрегіон, Мінсоцполітики, Рада міністрів Ав-тономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

Задоволення культурних та інформацій-них потреб

45. Сприяти утворенню та діяльності центрів ромської культури у місцях компактного про-живання осіб, які належать до ромської націо-нальної меншини.

Мінкультури, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації.2013 — 2020 роки.

46. Забезпечити надання підтримки ром-ським художнім колективам.


47. Забезпечити залучення ромських худож-ніх колективів до участі у всеукраїнських та ре-гіональних культурно-мистецьких заходах за участю національних меншин.


Звіт

/стр

. 46


48. Сприяти у наданні на пільгових умовах приміщень у будівлях і спорудах, що перебува-ють у державній та комунальній власності, для проведення громадськими об’єднаннями ромів та ромськими творчими колективами культур-но-мистецьких, інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на забезпечення прав і задоволення етнонаціональних потреб осіб, які належать до ромської національної меншини.


49. Сприяти у проведенні:

культурно-мистецьких заходів, спрямованих на збереження етнічної самобутності ромської на-ціональної меншини;

інформаційно-просвітницької роботи з питань забезпечення захисту та інтеграції в українське суспільство осіб, які належать до ромської наці-ональної меншини.

Мінкультури, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласні, Київська та Севасто-польська міські держадміністрації, громадські об’єднання (за згодою).2014 — 2020 роки.

50. Сприяти утворенню і діяльності студії по-зашкільної освіти та дозвілля музично обдаро-ваних дітей ромської національності за такими напрямами, як хореографія, музичне та вокаль-не мистецтво при Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості.

Закарпатська облдержадміністрація.2013 — 2020 роки.

51. Сприяти участі ромських аматорських колективів у міжнародних культурно-мистець-ких заходах.


52. Провести наукові дослідження у галузі історії, культури, мови та соціально-культурної інтеграції ромської національної меншини.

Національна академія наук (за згодою), Україн-ський центр культурних досліджень (за згодою).2014 — 2020 роки.

53. Сприяти виданню “Ромського правознав-чого вісника”, наукового часопису “Роменвад” (“Ромознавство”), збірок казок і прислів’їв ром-ською мовою.

Одеська облдержадміністрація, громадські об’єднання ромів (за згодою).2014 і 2015 роки.

54. Запровадити тематичну сторінку з ром-ської проблематики в газеті “Одеські вісті”.

Одеська облдержадміністрація, громадські об’єднання ромів (за згодою).2014 рік.

55. Забезпечити підготовку та трансляцію в ефірі Одеської обласної державної телераді-окомпанії 15-хвилинної програми з ромської тематики в рамках телевізійної передачі «Інтер Одеса».

Держкомтелерадіо, Одеська обласна державна телерадіокомпанія, Одеська облдержадміні-страція, громадські об’єднання ромів (за згодою).2014 — 2020 роки.

56. Сприяти у висвітленні державними ау-діовізуальними засобами масової інформації питань життєдіяльності ромської національної меншини, заходів щодо забезпечення її захисту та інтеграції в українське суспільство.

Держкомтелерадіо.2014 — 2020 роки.

Звіт

/стр

. 47

Додатки

Додаток 2

Комітет Міністрів Ради Європи

Документ СМ(2010)133, остаточний варі-ант 20 жовтня 2010 р.

Зустріч на вищому рівні Ради Європи, присвя-чена питанням ромів.

Страсбург, 20 жовтня 2010 р.

«Страсбурзька декларація щодо ромів».

(1) Роми1 у багатьох частинах Європи зали-шаються соціально та економічного маргіналі-зованими, що підриває додержання їхніх прав людини, заважає їх активній участі в житті суспільства і ефективному виконанню грома-дянських обов’язків та поширює упередженість щодо ромів.

(2) Будь-яка ефективна реакція на цю ситуа-цію повинна поєднати соціальне та економічне інтегрування ромів у суспільство та ефектив-ний захист прав людини. Суспільство в цілому повинне вплинути на цей процес та підтрима-ти його. Передумовою успіху є завзята та дієва участь наших братів-європейців ромського по-ходження.

(3) Хоча основна відповідальність за спри-яння інтеграції лежить на країнах-учасницях, громадянами яких є роми, або в яких роми про-живають тривалий час, останні події, пов’язані з ромами в Європі, показали, що певні виклики, які стоять перед нами, мають міжнародне зна-чення і потребують пан-європейського підходу.

(4) Оскільки в різних країнах складаються різні ситуації, роль міжнародних організацій повинна, перш за все, полягати у підтримці та допомозі зусиллям, які докладаються на наці-ональному, регіональному і — особливо — на місцевому рівні.

(5) Виходячи з цих міркувань, держави-учасниці Ради Європи затвердити таку «Стра-сбурзьку Декларацію»:

1 Термін “роми», що використовується в тексті цього документа, об’єднує ромів, сінті, кале, кочові та споріднені групи в Європі і охоплює широке різноманіття таких груп, включаючи групи, які називають себе циганами. Див. : http://www.coe.int/cm

(6) Підтверджуючи, що всі люди народжу-ються вільними, маючи рівні достоїнства та права;

(7) Підтверджуючи свою прихильність до людської гідності та захисту прав людини для всіх;

(8) Нагадуючи про фундаментальні цінності, норми та стандарти демократії, права людини та норми права, які поділяють країни-учасниці Ради Європи, і згідно з якими повинні здійсню-ватися дії на всіх рівнях;

(9) Підтверджуючи своє зобов’язання спри-яти соціальній інтеграції та створенню умов для ефективного використання громадянських прав та обов’язків кожною особою;

(10) Нагадуючи, що активна участь ромів має вирішальне значення для досягнення їхньої ін-теграції у суспільство, і заохочуючи ромів до участі у вирішенні проблем, пов’язаних, серед іншого, з відносно низьким рівнем освіти та за-йнятості;

(11) Маючи на увазі, що процес інтеграції ро-мів сприяє соціальній згуртованості, демокра-тичній стабільності та сприйняттю різноманіт-ності;

(12) Нагадуючи, що використання прав і сво-бод кожної людини не повинне порушувати за-конодавство та права інших людей;

(13) Беззастережно осуджуючи расизм, сус-пільний осуд та ксенофобні висловлювання про-ти ромів, зокрема, у публічному та політичному дискурсі;

(14) Нагадуючи про зобов’язання країн, що підписали відповідні законодавчі акти Ради Європи, які були ратифіковані, зокрема, Євро-пейську конвенцію з прав людини та Протоколи до неї, і, у відповідних випадках, Європейську соціальну хартію та Рамкову Угоду про захист національних меншин і Європейську хартію ре-гіональних мов і мов національних меншин;

(15) Рекомендуючи країнам, що підписали такі законодавчі акти, під час розроблення сво-єї політики щодо ромів зважати на відповідні рішення Європейського суду з прав людини та відповідні рішення Європейського комітету із соціальних прав;

Звіт

/стр

. 48


(16) Нагадуючи про їхню прихильність до прин-ципів толерантності та відсутності дискримінації, виражену у законодавчому акті Європейської Ко-місії проти расизму та нетерпимості (ECRI);

(17) Покладаючись на ініціативи, діяльність та програми, спрямовані на повну інтеграцію ромів, які вже були розроблені та втілюються у життя державами-учасницями;

(18) Країни-учасниці Ради Європи погоджу-ються з наведеним далі невичерпним списком пріоритетів, який повинен стати керівництвом для більш зосереджених та послідовних дій на всіх рівнях, включаючи активну участь ромів:

Відсутність дискримінації та громадянствоВідсутність дискримінації

(19) Прийняти та ефективно виконувати зако-нодавство проти дискримінації, зокрема зако-нодавство у сфері зайнятості, доступу до пра-восуддя, надання товарів та послуг, включаючи доступ до житла і провідних державних послуг, таких як охорона здоров’я та освіта.

Кримінальне законодавство

(20) Прийняти та ефективно виконувати зако-нодавство проти злочинів на расовому ґрунті.

Громадянство

(21) Вживати ефективних заходів для уник-нення відсутності громадянства відповідно до внутрішнього законодавства та політики, і за-безпечити ромам, які законно проживають на своїй національній території, доступ до іденти-фікаційних документів.

Права жінок та рівність статей

(22) Вживати ефективних заходів для під-тримки, захисту та поширення гендерної рівно-сті ромських дівчат і жінок у їхніх громадах та у суспільстві в цілому.

(23) Вживати ефективних заходів для ліквіда-ції, там, де це ще існує, небезпечної практики стосовно репродуктивних прав ромських жінок, у першу чергу, примусової стерилізації.

Права дітей

(24) За допомогою ефективних заходів поши-

рювати можливості рівноцінного виховання та захисту прав ромських дітей, особливо права на освіту, та захищати їх від насилля, включаючи статеве насилля та використання дитячої праці, відповідно до міжнародних угод.

Створення умов для повноправної участі в житті суспільства

(25) Сприяти ефективній участі ромів у соці-альному, політичному та громадському житті, включаючи активну участь представників ро-мів у механізмах ухвалення рішень, що вплива-ють на ромів, та співпрацю з незалежними ор-ганами, такими як омбудсмен, у сфері захисту прав людини.

Доступ до правосуддя

(26) Забезпечити однаковий та ефективний доступ до системи правосуддя, включаючи, у відповідних випадках, доступні послуги з юри-дичної допомоги.

(27) Забезпечити вчасне та ефективне розслі-дування та належний судовий порядок у випад-ках підозрюваного расового насилля або інших правопорушень проти ромів.

(28) Забезпечити належну та цільову підго-товку судових та поліцейських служб.

Боротьба з торгівлею людьми

(29) Зважаючи на те, що ромські діти та жінки часто стають жертвами торгівлі людьми та екс-плуатації людини людиною, приділяти достат-ньо уваги та ресурсів для боротьби з цими яви-щами у рамках загальних заходів, спрямованих на приборкання торгівлі людьми та організова-ного криміналу, і, у відповідних випадках, нада-вати жертвам дозволи на проживання.

Боротьба із суспільним осудом та ксенофоб-ськими висловлюваннями

(30) Посилити заходи боротьби із ксенофоб-ськими висловлюваннями. Сприяти відпові-дальному та чесному висвітленню засобами масової інформації питань, пов’язаних з рома-ми, та утримуватись від створення негативних стереотипів або суспільного осуду.

(31) Нагадувати державним органам влади на національному, регіональному та місцевому рів-

Звіт

/стр

. 49

Додатки

ні про їхню відповідальність за утримування від заяв, зокрема в засобах масової інформації, які можуть обґрунтовано тлумачитись як ксенофоб-ські або як вислови, які можуть розцінюватись як обґрунтування, поширення або пропаганда расо-вої ненависті, ксенофобії або інших форм дискри-мінації або ненависті на ґрунті нетерпимості.

(32) Розглянути можливість приєднання до кампанії Ради Європи та Європейської Комісії «Досить! Вийдіть за межі упередженості і від-крийте для себе ромів!» та посилити діяльність у рамках цієї програми.

Соціальна інтеграціяОсвіта

(33) Гарантувати для ромських дітей ефектив-ний та однаковий доступ до основної системи освіти, включаючи дошкільну освіту, і методи забезпечення відвідування школи, включаючи, наприклад, використання шкільних асистентів та посередників. Забезпечити, у відповідних ви-падках, службову підготовку вчителів та педа-гогічного персоналу.

Зайнятість

(34) Забезпечити для ромів однакові можли-вості зайнятості та професійно-технічного нав-чання відповідно до міжнародного та внутріш-нього законодавства, включаючи, у відповідних випадках, використання посередників з працев-лаштування. Надати ромам належні можливо-сті для оцінки своїх навичок та знань, одержа-них у неофіційному середовищі.

Охорона здоров’я

(35) Забезпечити для всіх ромів однаковий доступ до системи охорони здоров’я, напри-клад, використовуючи посередників з охорони здоров’я та забезпечуючи підготовку існуючих організаторів.

Житло

(36) Вжити належних заходів для покращення умов життя ромів.

(37) Забезпечити однаковий доступ ромів до житла та послуг з розміщення.

(38) Забезпечити належне та обґрунтоване по-відомлення й ефективний доступ до засобів пра-

вового захисту у випадках виселення, гарантуючи при цьому виконання принципів та норм права.

(39) За допомогою консультацій із зацікавле-ними сторонами та відповідно до внутрішнього законодавства і політики забезпечити належне розселення для кочових та напівкочових ромів.

Культура та мова

(40) У відповідних випадках вживати заходів для сприяння поширенню інформації, розумін-ня та плекання культури, історії та мови ромів.

Міжнародна співпраця

(41) Забезпечити цілеспрямовану, стабільну та ефективну співпрацю з питань ромів на за-гальноєвропейському рівні серед держав-учас-ниць, регіональних і місцевих органів влади та європейських організацій, використовуючи численні приклади хороших практик, що вже іс-нують на європейському, національному, регіо-нальному та місцевому рівні. Зокрема, сприяти співпраці з Європейським Союзом, включаючи співпрацю за спільними програмами, такими як програма міжкультурних міст, а також спри-яти співпраці з Організацією безпеки та співро-бітництва в Європі.

(42) Забезпечити тісну співпрацю з грома-дами ромів на всіх рівнях — загальноєвропей-ському, національному, регіональному та міс-цевому — для втілення в життя цих зобов’язань;

(43) Визнаючи потребу в реалізації цих прі-оритетів з використанням передового досвіду, знань та доступних фінансових ресурсів, які іс-нують на європейському, національному, регі-ональному та місцевому рівні, країни-учасниці Ради Європи:

(44) вітають рішення Генерального секретаря реорганізувати ресурси, поширивши їх серед Секретаріату Ради Європи із завданням по-дальшого розвитку співпраці з національними, регіональними та місцевими органами влади і міжнародними організаціями у сфері збирання, аналізу, обміну та поширення інформації про політику та передовий досвід вирішення питань ромів, надаючи консультації та підтримку на вимогу національних, регіональних та місцевих органів влади, а також забезпечуючи практич-ну допомогу у запровадженні нових політичних ініціатив, зокрема на місцевому рівні, і надаю-

Звіт

/стр

. 50


чи доступ до навчальних, таких, що підвищують компетентність, та освітніх матеріалів;

(45) заохочують до тісної співпраці між дер-жавами-учасницями, іншими інституціями Ради Європи, іншими міжнародними організа-ціями, особливо ЄС та ОБСЄ, а також між гро-мадянським суспільством, включаючи асоціації ромів та відповідні громадські організації, так, щоб робота кожного доповнювала, а не дублю-вала роботу інших органів;

(46) погоджуються запровадити Європейську програму підготовки посередників-спеціалістів з питань ромів для раціоналізації, кодифікації та консолідації існуючих програм підготовки посередників-спеціалістів з питань ромів за до-помогою найбільш ефективного використання існуючих ресурсів Ради Європи, а також стандар-тів, методології, мереж та інфраструктури Ради Європи, зокрема Європейських центрів молоді у Страсбурзі та Будапешті, у тісній співпраці з на-ціональними та місцевими органами влади;

(47) заохочують країни-учасниці використо-вувати скоординований міжвідомчий підхід до вирішення питань, які впливають на ромів;

(48) звертають увагу на перелік належних практик, розроблений Генеральним секретарем під назвою «Страсбурзькі ініціативи», який він закликає підтримати. Цей відкритий каталог проектів, які можуть дати негайні та оцінювані результати, може стати каталізатором майбут-ніх дій;

Запрошують Генерального секретаря Ради Європи представити перший проміжний звіт про виконання «Страсбурзької Декларації» на засіданні міністрів Ради Європи, яке відбу-деться у Стамбулі у травні 2011 року.

Звіт

/стр

. 51

Нотатки

Звіт

/стр

. 52


Звіт/стр

. 52


Ромські медичні посередники в Україні: досягнення,...

Documents