ДIЛО МАЙДАНУ В ИПУСК #610.12. 2013

НЕПОЛІТИЧНА НЕОЛІГАРХІЧНА НЕЗАЛЕЖНА ЩОДЕННА ГАЗЕТА

П І Д С У М К И Д Н Я , Я К Щ О Н Е М А Є І Н Т Е Р Н Е Т У

ЧОМУ ЗАРАЗ?Відомі факти щодо розгортання сил міліції та внутрішніх військ і початок зачистки найбільш від-далених форпостів Майдану інтер-претуються однозначно.Сьогоднішня ситуація дуже нагадує аналогічну ситуацію перед розгоном Євромайдану 30 листопа-да. Другу неділю поспіль на Майдан виходило біля півмільйона громадян, але другу неділю поспіль вони не почули від лідерів опозиційних партій від-повідей на свої ключові запитання, натомість зрозу-міли, що стратегія подальших дій відсутня. Про-тестний потенціал Майдану почав знижуватися. У той же час лідери опозиційних сил під впливом ейфорії розтягли периметр оборони, що призвело до різкого зменшення обороноздатності.

В патовому тупику, що склався станом на вчора, ні влада, ні опозиція повною мірою не володіють ситуацією і зацікавлені в перенесенні протистоян-ня на більш передбачувані і прості майданчики: у парламент, на круглі столи тощо. Обидві сторони були б задоволені, якби протестний потенціал по-троху розсіявся та знайшовся би новий консенсус, схожий на старий з мінімальними поступками.

Так і мало би бути, і цьому сприяють плани світового співтовариства (в особі ЄС, США, ООН) втрутитися в ситуацію задля знаходження мирно-го виходу, що влаштовує всіх внутрішніх гравців, включаючи непартійне громадянське суспільство, що представляє значну частину Майдану.

Єдиним гравцем, якого це не влаштовує, є Росія. Виключно цей гравець зацікавлений в ескалації конфлікту, і це відповідає як його геополітичним інтересам, так і психологічному портрету керівни-цтва. Ескалація конфлікту призводить до демоні-зації образу В.Ф. Януковича в очах світового співто-вариства з одночасною дискредитацією опозиції, поглиблення протистояння всередині країни, врешті-решт — збільшення економічного та полі-тичного впливу на Україну до критичного рівня.

Але наразі Росія не має часу чекати, коли по-тенціал протестів вщухне до рівня, аналогічного рівню 30 листопада. Адже приїзд міжнародних спостерігачів-посередників очікується вже завтра, і можливості для силового сценарію значною мірою будуть закриті. Короткострокове вікно можливос-тей закривається завтра, тому треба діяти негайно, зіпсувавши картинку мирного протесту і відносної толерантності влади до нього.

Це призводить до розгортання силового сце-нарію всупереч інтересам не лише народу Укра-їни та опозиційних сил, але й української влади та пов’язаного з нею великого бізнесу. Вочевидь даний сценарій розгортається через численних російських агентів впливу у силових відомствах та інших відповідних організаціях.

Просимо всі сторони, зацікавлені у мирному розв’язанні ситуації, вжити всіх заходів для недо-пущення силового сценарію і кровопролиття, яке суперечить інтересам всіх внутрішньополітичних суб’єктів. •

аналітика

АНАЛІТИКА СТАНОМ НА 18:00 ПОНЕДІЛКА 9 ГРУДНЯ

ЧОМУ ЗАРАЗ?

новини

ФІЛАРЕТ ПІДТРИМАВ МАЙДАН Якщо влада діє несправедливо, то церква не може стати на її боці. Про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.

Таким чином він прокомен-тував події, пов’язані із розго-

ном спецпідрозділом міліції «Беркут» Євромайдану в Києві. За словами предстоятеля УПЦ Київського патріархату, церква в політику не втручається. Але для неї небайдуже те, що відбуваєть-ся в Україні, небайдуже пролиття крові під час мирних акцій.

«Церква має завжди стояти на боці правди. Якщо влада діє не-справедливо, то церква не може підтримувати неправду. Якщо влада чинить правду, то, звичай-

но, церква підтримує правду і в результаті підтримує владу. І ми не проти влади, а ми проти того, що влада не підписала угоду (про євроасоціацію — ред.) Ми про-ти того, що влада не дозволила Україні тепер піти до ЄС. Влада каже, що це не остаточно. Народ не вірить і тому виходить на ці мі-тинги», — зауважив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. •

Майдан гарантований нам Конституцією

коментар юриста

Суспільство перебуває в глибокій системній кри-зі. Ми часто звинувачуємо окремих персонажів в цьому, проте слід визнати, що персоналізація зла — це помилка. Змінивши одну фігуру на іншу, ми навряд чи досягнемо успіху. Та й грати на шаховій дошці з «наперсточниками» не має ніякого сенсу.

Тільки якщо ми, громадянського суспільство, не висунемо конкретні критерії, яким повинні від-повідати наші представники. Подумайте самі, чи повинні чиновники Кабінету міністрів володіти хоча б однією іноземною мовою, крім державної української і російської? Бути психічно здоровими ? Вести відповідний його доходам спосіб життя? Бути непричетним до дискредитувавших себе по-літичних партій або не мати зв'язків із спецслужба-ми колишнього СРСР?

Наша проблема в тому, що на відміну від наших сусідів по соцтабору, ми не визначили критерії, не демонстрували очікування від лідерів. Тому ми маємо той уряд, якого заслуговуємо. І це наслідок недосконалого суспільного договору — нашого основного закону.

Багато його читали, але мало розуміють, як це використовувати. Ми виходимо на площі, ми мі-тингуємо і кричимо , але чи стає наш крик легітим-ним ? Чи знаємо ми, як відбувається перетворення гасел в норми закону, за межами продажного і керованого клептократами парламенту? СТАТТЯ 5 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ПОЗНА-ЧАЄ ПЕРВИННІСТЬ НАРОДНОЇ ВЛАДИ, І ДЕКЛАРУЄ ПРАВО НА ПРЯМЕ НАРОДО-ВЛАДДЯІ крім референдуму, представницької демократії там позначені інші форми прямої демократії .Ніхто і ніде не сказав, що це за форми , і який ме-ханізм їх застосування. Зрозуміло одне — це прямі

форми демократії. Однак, в роз'ясненнях Консти-туційний Суд України визначив пріоритет прямих форм над усіма іншими. І сьогодні ми володіємо унікальною по суті формі прямої демократії , що ви-никає в найбільш кризові періоди нашої історії. Це Майдан, Віче і пряме волевиявлення волі народу.

Протест мільйонів людей на площах міст України легітимний по суті, але поки не має правозастосовчо-го механізму . Це є недосконалість нашого суспільно-го договору. Але хто сказав, що мільйон громадян не в змозі змінити його прямим волевиявленням?

Читайте Конституцію, громадяни. Наш про-тест легітимний. І у нас є певна основним законом можливість його реалізувати. Адже право на зміну конституційного ладу належить виключно народові і не може бути узурповане державними органами або посадовими особами — стаття 5 Конституції УкраїниФРАГМЕНТ З КОНСТИТУЦІЇНіхто не може узурпувати державну владу. {Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005}: П. 4.4. Конституція України ( 254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно народо-ві права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення перелічени-ми суб'єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України ( 254к/96-ВР) у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного Закону України, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституцій-ний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними.•

Прохання до лідерів думок

колонка

Зараз ми є свідками складної ситуації, наслідки якої невідомі вже нікому. Бачимо, що відбувається в Києві. Розуміємо, що легкого виходу немає. Оче-видно, що просто розійтися люди з Майдану не мо-жуть. Також, очевидно, що влада на жодні поступ-ки йти не буде. Принаймні зараз. Доказом цього є особливо жорстокі побиття людей, котрі продовжу-ються, в тому числі, масове побиття журналістів. Один із методів партизанської війни — стріляти по офіцерах. Зараз влада б’є по журналістах, медиках, волонтерах та організаторах. Принципово не карає міліцію, мовляв, «своїх не здаємо».

У випадку відступу, програшу сил і позицій, що уособлюють Майдан, країну чекає хвиля репре-сій, котрі, в першу чергу, стосуватимуться лідерів думок. Я не можу просити, щоб люди не писали критичних матеріалів про Майдан. Конструктивна критика потрібна, як і свіжі та креативні пропо-зиції. Тільки прошу, щоб лідери думок двічі по-думали, перед тим як в запалі писати, що Яценюк, Кличко, Тягнибок нікчеми. Ви ж нікому секретів не відкриваєте, але скільки користі в таких меседжах?

Я жодним чином не є прихильником опози-ційних лідерів, як і не є їхнім виборцем. Розумію і часто поділяю справедливий гнів на організацію, відсутність плану, харизми і шматка м’яса у борщі на Майдані. Але я також розумію, що запорука успіху — спільна і методична робота всіх, хто бажає змінити цю владу.

Треба, врешті, усвідомити: якщо її змінити або політично послабити, не вдасться зараз, то про 2015 рік можна взагалі забути. Хоч багато хто й досі від-мовляється вірити в можливість настання повного авторитаризму в Україні, але і барикади на Хреща-тику здаються фантастикою, допоки не під’їдеш впритул. Це відбувається сьогодні. Досить жити в рожевих окулярах і думати, що такі сценарії мож-

ливі в Білорусії, але не в Україні.Можна заперечити, що критика об’єктивна і

треба говорити людям правду. Але чи може бути об’єктивним аналіз, що робиться ззовні. Будь-який текст — це тільки точка зору автора. Наближені до реальності лише новини, але точно не їх інтерпре-тація. Щоб розуміти всю складність ситуації, по-трібно приїхати в Київ, піти в штаб і побачити сотні різношерстних груп, людей, думок. Кожен ставить ультиматум. Або робимо щось, що ми вважаємо правильним, або ми відокремимось і створимо свій майдан. Тепер це модно.

Розумію львівських інтелектуалів, котрі, в біль-шості, ліберали і не можуть примиритися, що Сво-бода різко збільшила популярність в Україні. Прошу подумати двічі, можливо, варто укласти ситуативний союз, заради спільної мети. Кінцева перемога поль-ської «Солідарності» стала можливою тільки тому, що різкі ідейні опоненти, ліваки атеїсти об’єдналися з консерваторами католиками. Їх об’єднала мета.

Особисто я вирішив не писати деструктивної критики в адрес керівників майдану, поки все не за-кінчиться. Хоча, можу сказати багато, бо бачу процес із середини. Вас, друзі, прошу зважувати наслідки від поведінки в соцмережах. Фейсбук виявився дуже настроєвим, і вже в понеділок після велико-го мітингу в мережі почалася істерика, ніби нічого не вийде. Хтось думав, що влада, яка в одних руках зосередила безліч матеріальних ресурсів, за півдня опам’ятається і все віддасть народу.

Прошу також пам’ятати, коли ми пишемо про політику і політиків, це правильно. Але на Майдані стоять люди. Добре було б, щоб людський фактор став засновком всіх політологічних аналізів. Ці Люди справді ризикують майбутнім і життям. Ри-зикують за нашу і вашу свободу, тому я і насмілився просити Вас думати двічі. Юрій Опока, журналіст •

новини

Правозахисна організація Freedom House закликає США і ЄС запровадити санкції проти керівництва України у разі, якщо воно застосує силу проти мир-них мітингувальників. У повідомленні, поширено-му організацією, також йдеться про те, що відставка Віктора Януковича і дострокові вибори є «єдиним ненасильницьким методом завершити протисто-яння з демонстрантами».

«Президент Янукович втратив довіру і легітим-ність в очах українського народу. Ми не підтримує-мо владу натовпу, але Янукович сам створив кризу, відкинувши рух до європейської інтеграції, ігно-руючи тим самим вимоги протестувальників, щоб уряд працював від імені народу», — заявив очіль-ник Freedom House Дейвід Крамер.

У своїй заяві правозахисна організація посила-ється на повідомлення про те, що 9 грудня влада вдалася до силових методів для демонтажу бари-кад в урядовому кварталі, а також обшуку «офісів щонайменше однієї опозиційної газети, а також телеканалу і сайту новин».

«Найкраще, що може зробити Янукович, з огляду на його заклик припинити протести, — оголосити свою відставку і, таким чином, зробити можливими дострокові президентські вибори», — вважає Крамер.

«США і ЄС мають тиснути на уряд України, щоб той дослухався до законних вимог протестуваль-ників, і, за необхідності, запровадити санкції проти тих осіб, які відповідальні за будь-яке подальше використання сили», — наголосив він. •

Януковича у відставку — Freedom House

Донецк. Евромайдан

люди Майдану

Сизый дым от бензогенератора окутывает постамент. Стоящий на нём Тарас Шевченко, кажется, тоже слушает. Со-бравшихся не более сотни человек, лишь некоторые из них с ленточками

единства Украины и Евросоюза. Есть партийная символика УДАРа и «Свободы», но больше всего государственных сине-желтых стягов. Риторика митингующих на площади схожа с киевским Майданом, разве что доминируют выступления на русском языке. В каждом спиче — солидарность с теми, кто съехался на акции протеста в Киев.

Таков донецкий Евромайдан сегодня. Он немно-гочисленен и собирается на пару часов по оконча-нии рабочего дня. Любопытно, что в этом же месте, на площади перед облгосадминистрацией, перио-

дически проходит и… провластный митинг. Такой удалось увидеть 4 декабря. Несколько десятков авто-бусов, много милиции, до пяти тысяч человек под флагами Партии регионов, представители руковод-ства города и области. Риторика тоже традиционная — против нестабильности, за президента и прави-

тельство. Массово, организовано, но не очень живо. А на следующий день на этому месте вновь собрал-

ся Евромайдан. Его тезисы — за европейский выбор, за тех, кто днюет и ночует на Майдане Независимости в Киеве, за свободу слова и равенство всех перед зако-ном. Больше всего митингующие хотят донести, что в Донецке есть люди, которые имеют отличную точку зрения от местных властей на происходящее.

«Я родился и живу в Донецке, но при этом вижу, что будущее моей семьи, моей страны — только в Европе. Тотальная коррупция, давление на бизнес-менов всем надоели. Скажу больше — задолбали!» — эмоционально говорит 41-летний Артём, пришед-ший на митинг с государственным флагом Украины.

«Это неправда, что весь Донецк за Януковича. Так и передайте киевскому Майдану, что мы с

ними едины», — говорит 35-летняя Наталья. Примечательно, что большинство собрав-шихся на донецком Евромайдане — люди средних лет. Студентов тут немного, равно как и пенсионеров.

В это время у подножия памятника натяги-вается небольшой экран, генератор набирает обороты, включается проектор, и активисты транслируют позитивный клип, сделанный львовскими студентами, о необходимос-ти изменить страну, жить по-европейски. Четырехминутный фильм из YouTube толпа живо поддерживает аплодисментами.

«Мы бы хотели поехать в Киев, на Май-дан. Понимаем, что всё решается там. Но сегодня нам снова не удалось договориться с перевозчиком. Владельцы автобусов и бусиков боятся ехать в столицу, опасаясь репрессий», — говорит один из активистов. Впрочем, из Донецка в Киев не проблема доехать железной дорогой. В этом лично убедился корреспондент «Дела Майдана», посетив железнодорожные кассы. Билеты можно взять день-в-день, в дефиците только купейные вагоны.

В самой же столице Донбасса жизнь мало отличается от привычной. В двухстах метрах от митингующей площади кафе и рестораны на центральной улице Артёма работают в обычном режиме буднего дня, митингую-щие на дорогу не выходят. «Даже пробки больше не стали, хотя сегодня выпал первый снег, а многие еще на летней резине», — отме-чает 52-летний водитель такси Александр.По его мнению, судьба страны сейчас реша-

ется в Киеве. На вопрос, кто победит, он не отвечает: «Хотелось бы, чтобы поскорее всё закончилось. И главное — было мирно. Работать надо». И тут же добавляет: «Но бить людей власти, конечно, никто права не давал. Сами себя наказали».Андрей Блинов, Киев — Донецк •