Музей історії та культури євреїв Буковини

Редагував у Чернівцях єврейську газету "Черновіцер блетер" ("Чернівецькі листки"), яка була закрита румунською владою 1937 р. Протягом 1935-38 рр. студіював германістику у Відні. Наприкінці 30-х - на початку 40-х з'являються друком його перші твори на ідиш - "Із-над Черемоша" та інші. За своє довге і плідне творче життя він написав десятки книг, його літературна праця була відзначена рядом престижних нагород, серед яких – ізраїльська премія Сегала в галузі літератури 1992 року.

З кінця 80-х Йосип Бург активно включився у відродження національного життя єврейської громади Чернівців.

У цій кагорті мен, які нині увічнені у назвах чернівецьких вулиць, пам'ятниках, меморіальних дошках: Пауль Целан, Еліезер Штейнбарг, Роза Ауслендер. Більшість цих імен, як і творчість авторів, повернулася у рідний край лише протягом останнього десятиліття. Помер письменник в серпні 2009 р. в Чернівці.

Фасад філармонії, як груди старого солдата, прикрашають ордени-меморіальні дошки: на честь перебування Миколи Лисенка 1904 року, в пам'ять засідання Ради військових депутатів 1917 року та на честь видатної артистки Чернівецького єврейського театру Сіді Таль. Найяскравішою примою Чернівецького єврейського театру була в 30-60-х роках XX століття Сіді Таль (справжнє ім'я Сореле Біркенталь, 8.09.1912 - 17.08.1983). Грою корінної чернівчанки захоплювалися Леонід Утьосов і Аркадій Райкін. Соломон Міхоелс закликав записувати її ролі на платівки, щоб донести цей скарб до нащадків. Спектаклі єврейського театру, де вона грала, - до речі, останнього в Україні, закритого в 1950-х,- завжди були для міста подією. Слава Сіді Таль гриміла і в румунські, і в радянські часи: вона отримала звання заслуженої артистки УРСР. В її честь названа одна з вулиць міста та встановлена зірка на Театральній площі.

називали "німецьким Карузо".називали "німецьким Карузо".називали "німецьким Карузо".

Йозеф Шмідт - “німецький Карузо”

називали "німецьким Карузо".

Пауль Целан

Дев'яте місце посідає німецькомовний поет і перекладач Целан Пауль. Його родина

загинула під час Голокосту, та йому вдалося вижити і стати одним з найоригінальніших поетів століття. Його творчість шанували у

Франції, Австрії, Румунії, Ізраїлі. А в Німеччині йому присудили найвищу літературну

нагороду – премію імені Георга Бюхнера.

ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ҐЕТТОСтаренькі вулички снуються

криво.Бруківка горбиться й стрибає

пріч.Ліхтар темнавий блима

полохливо,Біда і жарт крокують пліч-о-

пліч.Іскряться очі на обличчях

впалих.Кафтани ветхі й бороди

тремтять.Коли вони виходять із

підвалів,Де чути стогін, сміх і гул

проклять.Сто літ минуло, як упали

мури, –Вони ж і досі загнані у кут.Нужда за пейса їх трима

понуроВ старому ґетто, що тісніш

від пут.

ІЯ теж дитя єврейського кварталу.Й пізнала все, що знає мій народ.У мислі й знависті міцна ще змалу, –Кую мечі я зі своїх скорбот.Навчи, навчи мене, як вийти звідси,Як знести голод, кволість, мук нестрим,На всі питання легко відповістиЛиш кодексом шляхетності самим.До твоїх мурів я чоло схиляю,Вслухаюсь у свою таємну суть.У жовч свою. У мозок, що волає.І прямо йду. Інак не може буть.1939

Клара Блум (1904-1971)

4 вересня 1877 року в Чернівцях відбулося урочисте відкриття нової синагоги - Темпль. Цей будинок було передано "прогресивній" культурній общині і він став її духовним центром. Культурним центром ортодоксів залишилась стара Велика

Синагога на Синагогальній вулиці.

Чернівці – місто храмів

Святомиколаївська церква . 1607р.

Святодухівський кафедральний собор.

1844 – 1864рр.

„Історія в горіховій шкаралущі“Місто на схилах у сукні зеленійДроздів непідробні треліДзеркальний короп приправлений

перцеммовчав п’ятьма мовамиЦиганка читала нам долю на картахДіти монархіїпід чорно-жовтим стягоммарили про німецьку культуруЛегенди Баал-Шема Чудеса з

СадаґуриПісля червоної рокіровкиміняються барвиВалах прокидається – й знов засинаєСемимильні чоботив нього під ложем – чимдуж утікаєВ геттоБог подав у відставкуЗнов переміна знамен:Молот навпіл розколює втечуСерп стинає час на сіно

«Моя Вітчизна вмерла, вона згоріла у вогні.

Я живу на моїй Батьківщині, в слові.»

 

Роза Ауслендер (1901-1988)

Траян Попович – «Буковинський Шиндлер» Свідком тих подій була Міріам Тейлор,

яка с приїхала до Чернівців з нагоди відкриття меморіальної дошки. У

1941 році я була ще дитиною. Пані Міріам зазначила, що виступає не

лишень від свого імені, а й від імені тисяч євреїв, яким вдалося вижити завдяки цій людині. Меморіальну дошку на честь Траяна Поповича виготовила єврейська громада

власним коштом. На дошці викарбовано українською,

англійською та румунською мовами наступний текст: "У цьому будинку мешкав Траян Попович (1892-1946). Будучи керівником Чернівців у 1941 році, він врятував 19600 євреїв від

депортації у Трансністрію та можливої смерті. Наша щира подяка

і вічна пам'ять. Євреї Чернівців".

Убивці

Ті, що стояли осторонь