Сімейне право
TRANSCRIPT
Сімейне право
Підготувалиучениці 10-а класу
ЛССЗШ №28 Візничак Анастасія
Нестор Христина
Сімейне право -
– це галузь права, яка складає сукупність правових норм і принципів, що регулюють та охороняють особисті і пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають зі шлюбу й належності до сім’ї.
•Предметом сімейного права є особисті майнові та немайнові відносини, які виникають у зв’язку зі шлюбом, спорідненням, усиновленням, опікою та піклуванням,прийняттям дитини у сім’ю для виховання.
Відносини сімейного
права
Не суперечать моральним
засадам суспільства
Не заборонені
законом
Базуються на рівності і
майновій самостійності учасників
Особливості сімейних правовідносин
Підставами виникнення є специфічні юридичні
факти (шлюб, народження дитини, усиновлення та інші)
Суб’єктами є лише фізичні
особи
Є невідчужуваними(
їх не можна продати,
подарувати, заповісти)
Регулюються не тільки правовими нормами, а й
нормами моралі, звичаями, тощо
Сімейний кодекс встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин:
Подружжя;Батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;Баба, дід, прабаба, прадід, онуки,
правнуки;Рідні брати і сестри; мачуха, вітчим,
падчерка, пасинок.При цьому усі інші родичі не є
учасниками сімейних правовідносин, за винятками, встановленими законами.
Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:• Встановлення правовідношення; • Примусове виконання добровільно не
виконаного обов’язку;• Припинення правовідношення, а також його
анулювання;• Припинення дій, які порушують сімейні права;• Відновлення правовідношення, яке існувало до
порушення права;• Відшкодування матеріальної та моральної
шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.
•Об’єктами сімейних правовідносин можуть бути майнові блага(речі), особисті немайнові блага, дії, у тому числі послуги.
•Змістом сімейних правовідносин є суб’єктивні сімейні права та юридичні обов’язки.
Джерела сімейного права:• Конституція України (ст. 32, 41, 51, 52);• Закони України (“Про охорону дитинства”,
“Про попередження насильства в сім’ї”);• Цивільний кодекс України (ст. 8, 20; ч.2 ст.
72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138; ч. 3 ст. 139)• Сімейний кодекс України• Укази та нормативні розпорядження
Президента України• Постанови і нормативні розпорядження
Кабінету Міністрів України• Договори• Звичай• Міжнародні договри
Умови і порядок укладання та припинення шлюбу
•Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС)
Позитивні умови вступу до шлюбу
Обставини, необхідні для того, щоб шлюб міг бути зареєстрованим і був
визнаний дійсним
Досягнення певного віку (жінки – 17 років, чоловіки –
18 років);
Добровільність шлюбу
Негативні умови вступу до шлюбу
Обставини, за наявності яких
реєстрація шлюбу не допускається
Перебування в іншому
зареєстрованому шлюбі
Перебування чоловіка чи жінки
між собою в родинних зв’язках
Тяжка хвороба, або хвороба,
небезпечна для одного з подружжя
та/або їхніх нащадків
Проядок реєстрації шлюбу
•Недійсність шлюбу – це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акта,виражена в рішення суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв’язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своє. Суттю заходом захисту.
•Особисті немайнові права і обов’язки подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
майно, набуте ним/нею до шлюбу;майно, набуте ним/нею за час шлюбу, але на підставідоговору дарування або в порядку спадкування;майно, набуте ним/нею за час шлюбу, але за кошти, якіналежали їй, йому особисто;речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навітьтоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги;кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йомуморальної шкоди;страхові суми;плоди, доходи від речей, що знаходяться в особистій приватній власності.
Об’єктом права спільної сумісної власності є:•Особисті грошові доходи;•Гроші чи майно, які були одержані за
договором, що укладався в інтересах сім’ї;
•Речі для професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя.
До майнових прав подружжя належать:•Право володіння, користування і
розпорядження майном, нажитим під час шлюбу;
•Право на матеріальну підтримку в разі непрацездатності;
•Право на укладення шлюбного договору;
•Право на розділ загального майна та інші права.
Щодо виховання та розвитку дитини батьки зобов’язані:•виховувати дитину в дусі поваги до прав та
свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, Батьківщини.
•піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
•забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
•поважати дитину.
Батькам забороняються •будь-які види експлуатації своєї дитини;•фізичні покарання;•застосування інших видів покарань, які
принижують людську гідність дитини.
Батьки мають право на:• особисте виховання дитини, право залучати до
виховання інших осіб, передавати дитину на виховання фізичним та юридичним особам, обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства;
• безперешкодне спілкування з дітьми;• самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та
сина;• визначення місця проживання дитини;• відбирання дитини в будь-якої особи, що
утримує її незаконно.
Сімейні майнові правовідносини:•Право власності батьків;•Право власності дитини;•Право спільної сумісної власності
батьків і дітей.
Житлове право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини між громадянами та громадян з державними і громадянськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Предметом регулювання житлового права є правовідносини, які виникають під час :
Нормативні документи встановлюють такі способи реалізації права на житло:
Договір житлового найму - це угода , у відповідності з якою одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язує передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.
Ордер на жиле приміщення – це письмове розпорядження на його заселення, яке видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації.