Музейна кімната Ленінського НВК

Музейна кімната Ленінського НВК діє

з 2001 року. Профіль – історико – краєзнавчий. Діє музейна кімната на громадських засадах. Краєзнавча робота в музейній кімнаті

представлена чотирма напрямками.Перший напрямок називається « Історія нашого села».

Другий напрямок - « Школа вчора і сьогодні» Третій напрямок - « Тих днів не змовкне

слава» Четвертий напрямок - « Вічно молоді» 

Експозиція «Історія нашого села»

Історія нашого села Село Ленінське має цікаву історію. Створене воно з трьох сіл

пониззя Дніпра Самовиця, Більки й Мутихи в 1956 році в зв’язку з

створенням Кременчуцького водосховища. Жителі трьох сіл змушені

були переселитися в степ на землі свого колгоспу імені 18 з'їзду ВКП(б).

Ленінським село назване 20 вересня 1957 року на сесії сільської ради за

пропозицією Ткаченка Василя Яковича, що був депутатом. Тоді село

пропонували назвати і Степовим, і Вишневим, і Самбільмут, але

зупинилися на пропозиції Ткаченка. Першою побудувала хату в новому

селі Венгер Ярина Захарівна. Офіційна дата заснування села – 25 червня

1956 року(почала будуватись перша хата). Переселення закінчилося в

1960 році.  

Початок будівництва

нового села Ленінське

Ткаченко Василь

Якович

Депутат сільської

ради, який

запропонував назвати

село Ленінським

Одна з перших хат

Хата Шемшур Євдокії Йосипівни. 1956 рік

Одна з перших хат

Хата Венгер Ярини Захарівни. 1956 рік

Костенко Андрій Микитович

Голова колгоспу під час

переселення

сіл Самовиця, Більки, Мутихи

на нове місце ( в степ)

Завалко Сидір Михайлович

Голова сільської ради

під час переселення сіл

сіл Самовиця, Більки, Мутихи

на нове місце ( в степ)

Експозиція «Школа вчора і сьогодні» 

Експозиція «Школа вчора і сьогодні»

Школа вчора і сьогодні 

Другий напрямок – історія школи. Історія школи висвітлена на стенді « Школа вчора і сьогодні». Ленінська школа почала свій шлях в 1956 році. Під час переселення необхідно було організувати навчання дітей. Але приміщення ще не збудували. Тоді 21 листопада 1956 року в хаті Лут Катерини Наумівни для 11 дітей 1-4 класів було обладнано клас. Учителем цього комбінованого класу була призначена Сенько (Лесечко) Марія Никифорівна. Для 5-7 класів організували навчання в прифермівських хатах-гуртожитках з глиняною підлогою. З 1956 по 1960 рр. шкільні класи часто змінювали приміщення. Нарешті в 1960 році завершилось будівництво двоповерхового приміщення школи. Школа стала називатись Ленінською восьмирічною. В 1989-1990 н.р - дев'ятирічка, потім - середня . Зараз - Ленінський НВК. Відомо, щоб будувати майбутнє, не можна забувати про минуле. Зараз в школі проводиться робота по відновленню історії школи. Вчителі, члени історичного гуртка збирають відомості про розвиток освіти в Ленінському, починаючи з історії шкіл сіл Самовиця, Більки й Мутихи. Створена стіна пам'яті « Школа від витоків і до сьогодення».

Експозиція « Тих днів не змовкне слава»

Експозиція « Тих днів не змовкне слава»

Вічно молоді… 

Третій напрямок – історія села в роки Великої Вітчизняної війни. Особливістю цього періоду в історії села є те, що Ленінського в роки війни не було. Але село створене людьми, що пережили війну. Тому випускати цю важливу подію з уваги не можна. Війна наклала відбиток на долю кожної родини, що проживає в Ленінському. Відомо, що села Самовиця, Більки й Мутихи були звільнені від німецької окупації 27 вересня 1943 року військами 2- го Українського фронту, яким командував генерал Конєв. Визволення сіл, зокрема, було здійснено батальйоном під командуванням гвардії майора Мельникова Віктора Григоровича. На території села є пам'ятник Невідомим і Відомим солдатам, прах яких було перенесено з села Самовиця. Тут поховано 14 воїнів, що захищали наші села. З 14 двоє воїнів відомі: молодший сержант Рассадін Георгій Григорович, 1918р.н., загинув 1 грудня 1943 року, рядовий Тарасенко Іван Карпович, 1902 р.н., загинув 1 листопада 1943 року. Відомості про загиблих знайшли тодішні члени пошукового загону, очолюваного Сенько М.Н.. Створена Книга Вічної Слави. До неї занесені імена всіх односельчан, що загинули в роки війни.

Пам'ятник Невідомимі Відомим солдатам

Меморіал Слави

Ленінське особливе ще й тим, що тут

народилися Прітченко В. та Дяченко А.,

які загинули під час радянської

інтервенції в Афганістані. В школі є

куточок пам'яті « Вічно молоді…». Учні

школи часто спілкуються з родичами

загиблих. В музейній кімнаті теж є

стенд, присвячений воїнам-афганцям.

Дяченко Віталій Михайлович народився в селі Ленінське 1961 р., в сім’ї колгоспника Михайла Демя̕новича. В 7 років пішов до школи. Закінчив Ленінську 8-річну школу. 10 класів закінчив у селі Лящівка. По закінченню десятирічки пішов навчатися в Богодухівську автошколу. 24 квітня 1979 року призвався до лав Радянської Армії. Спочатку служив у місті Балашов Саратовської області. Потім в Афганістані. Загинув 15 квітня 1981 року.

Прітченко Анатолій Михайлович народився в

селі Ленінське в 1962 році в сім’ї колгоспника

Прітченка Михайла Герасимовича. Закінчив

Ленінську 8-річну школу. 10 класів закінчив у селі

Лящівка. Після закінчення середньої школи навчався

в Черкаському професійно – технічному училищі №

20. У 1980 році призвався до лав Радянської Армії.

Службу проходив в Афганістані. Має нагороди:

медаль « За бойові заслуги» та орден « Червоного

прапора». 23 вересня 1982 року загинув.

Експозиція « Вічно молоді…»

Минулого не забудемо…  Зусиллями вчителів та учнів школи проведено етнографічні експедиції, зібрано предмети побуту, знаряддя праці різних історичних періодів: прялка, кужіль, качалка, елементи пристроїв для прядіння, виготовлення ряднин, праски. Є куточок гончарних виробів ( глечики, горнята, миски). Зібрані зразки народного одягу( сорочки, корсети, юпочки, взуття). Є виставка вишитих рушників, картин. В музейній кімнаті є релігійно - обрядові атрибути: кадило, ікони. Робота по поповненню матеріалів музейної кімнати продовжується.

Картини з природнього матеріалу, виготовлені вчителем-пенсіонером Чіпенко Л.І.

Минулого не забудемо…  Велику історичну спадщину по історії сіл Самовиця, Більки й Мутихи залишив уродженець села Мутихи Лут Павло Петрович. В 2006 році він видав книгу « Минулого ми не забудемо». Ця книга являє собою зібрання копій архівних документів, що висвітлюють історію трьох сіл. Павло Петрович подарував школі один примірник. Велику роботу по збереженню історії здійснює колишній голова сільської ради Завалко Сидір Михайлович. З ним пов'язана ціла епоха Ленінського. Сидір Михайлович був свідком і учасником багатьох подій. В 90- річному віці працює над створенням книги про минуле села. Праці Лута П.П. та Завалка С.М. допомагають юним краєзнавцям розширювати знання про історію села , вчать підростаюче покоління дбайливо ставитись до минулої спадщини.

На знімку автор зібраного матеріалу

книги "Минулого не забудемо" полковник у

відставці

Лут Павло Петрович.(Фото 2006р.)

Київ.2006р.

ЗІБРАНЕ

Збірка статей,

надрукованих

в газетах: «Нова доба»,

«Світлий шлях» та

«Родина і світ»