Педагогічні погляди Григорія Сковородиорганічно втілені в літературнійтворчості, вони спираються на йогофілософію і пов’язані зі славетнимисократівськими діалогами та етичнимипроблемами в Європі XVIII століття.

У педагогічних поглядах Г. С. Сковороди

віддзеркалилися головні напрями

прогресивної педагогіки:

гуманізм,

народність,

природовідповідність,

висока моральність

патріотизм.

Педагогічні погляди мислителяв різній мірі розкриваються у

Г. С. Сковорода висміював дворянсько-аристократичне виховання іпротиставляв йому позитивний ідеалвиховання, мета якого -створення гармонійнорозвиненої людини.

У притчі “Вдячний Єродій” він

глузує з українських дворян, які механічно

копіюють французів і німців, розповідає

про мавпу, що дає своїм дітям особливе,

не таке, як у простого народу, -

“благородне” виховання.

“Найдорогоцінніший мій друже”, “Дорогий мій

друже”, “Найулюбленіший друже”. Такі

звернення - це, передусім, висока духовна і

моральна культура педагога, який прагне, щоб

і його вихованці були людьми

вільними, високодуховними, щасливими.

Принцип гуманізму у педагогічнихпоглядах Г.С. Сковороди розкриваєтьсяяк розуміння вихователемдумок, переживань і прагненьдитини, віру в благородне особистісненачало та в силу виховання.

Молодь у навчальному закладі не лишенавчається, а й осмислює благородну метувласного життя, зокрема — застосовуватисвої знання у «спорідненій» праці.

На його думку, вчитель має виявляти нахили та

можливості кожного учня та розвивати їх.

Вчити людину треба того, до чого у неї

природний нахил, що для неї передбачила «блаженная

натура»: «Сокола досить швидко навчиш

літати, але не черепаху».

Педагог має розкрити духовну природу учня — його

здатність до певної діяльності, щоб сприяти

самопізнанню, моральному вдосконаленню.

Головна педагогічна ідея Сковороди —трудове виховання за принципом «спорідненості».

Джерелом усіх знань він вважав

досвід, практику, життя.

Сковорода відстоював принципсвідомого засвоєння знань. Вінвважав, що знання потрібно здобуватине лише з книжок і пояснень учителя, а йз навколишньої дійсності, в спілкуванні зприродою та в процесі практичноїдіяльності.

Тільки тоді знання стають міцними й цінними, колизнаходять своє практичне застосування; якдидакт, він активно виступав проти схоластичногонавчання, рішуче засуджуючи «зубрячку».

Подив має бути супутником учня в навчанні,без нього нема творчості. Тільки емоційнопідтримані знання формують ціліснуособистість. Це дуже важливий момент уособистісно- зорієнтованому навчанні.

«...Життя тоді живе, колидумка наша, полюбляючиістину, любить висліджуватистежини її і, зустрівши око її,торжествує й веселиться цимнезгасним світлом».

Г.С. Сковорода психологічно дужетонко зауважив, що без здивуваннянема творчого пошуку - «Шукати йдивуватися означає те ж саме».

Поєднуючи ідею народності і

розумового виховання, мислитель

наполягав на необхідності навчання всіх

дітей, незалежно від їхнього

соціального стану. Школа має бути

доступною кожному, вона повинна

враховувати інтереси кожної

особистості.

Розумовий розвиток людини, надумку Г. С. Сковороди, необхіднийдля пізнання навколишнього світу ісамої себе - щоб наблизитись доістини

Виховний ідеал Г. Сковороди - це людина,наділена такими рисами, як скромність,вдячність, справедливість, щирість,працьовитість, життєрадісність, сердечність,великодушність.

На його думку, це природні риси, притаманнідітям від народження, але не всі пізнають їх у собій дотримуються “блаженної натури”.

У байках “Орел і черепаха”, “Бджоли і

шершень” Г. С. Сковорода засуджує

неробство, пихатість, самодурство,

егоїзм, кар’єризм, марнославство,

плазування перед модою, що є

протиприродними, набутими внаслідок

неправильного виховання та оточення.

Г. С. Сковорода вважав, що правильнимшляхом до морального виховання єпраця.

Неробство - це найбільше зло.Тому у байці “Змія і Буфон” підсумовує:

“Хто труда не докладе, тойдо добра не прийде”.

Іншим джерелом морального вихованняособистості є вдячність. «У вдячності заховалосявсяке благо, як вогонь і світло втаїлось вкремінці».

Працьовитість, як прикметна риса характерусамого Сковороди, стала й важливою засадоюпедагогічної системи.

Запорукою успішного вихованнядітей, за Г. С. Сковородою, мають бутидобрі настанови, викорінення поганихзвичок.

бесіда, роз’яснення, приклад, порадита ін.

.

Визначальним у моральному вихованні, напереконання Сковороди, є формування звичоквисокоморальної поведінки молоді, оскільки “звичкане у знанні живе, а в дії”.

Результатом морального виховання є особистість, якапостійно прагне самоудосконалення.

У своїх наукових працях та художніх

творах він підніс роль батьківського

виховання. Якщо батьки не виконують

своїх обов’язків перед дітьми, то

стають винуватцями всіх їхніх бід.

Якщо молода людина наділенасхильністю до хліборобськоїпраці, то не слід намагатисязробити з неї вчителя абосвященика.

Навчання і виховання має бути ненав’язливим,тактовним, але послідовним і системним.Сковорода вважав недопустимим прагненнядеяких батьків виховувати дитину за довільновигаданою «моделлю».

«Чим повільніше будеш вивчати, тимплодотворніше навчання. Повільна постійністьнагромаджує кількість, більшу від сподіваної». -

Принцип міцності засвоєння ЗУН

Вся спадщина письменника-філософа пронизанапедагогічними настановами, що не втрачаютьсвоєї актуальності й до сьогодні.

Поміркуймо хоча б над такими:«Хто помірно, але постійно вивчає предмети (...),тому навчання — не труд, а втіха.

Хто думає про науку, той любить її, а хто їїлюбить, той ніколи не перестає учитись, хоча бзовні він і здавався бездіяльним».

Якому принципу навчання відповідає цятеза?

«Правильно використав частой, хто пізнав, чого требауникати і чого домагатися».

«...Найкраща помилка та,яку допускають принавчанні».

Чому?

Педагогічні пріоритети Г.С. Сковороди,а отже і педагогічна мета - навчитилюдину самопізнанню, рефлексії,адекватному сприйняттю світу і себе вньому, а також постійному набуттюнових знань і самовдосконаленню,тобто саморозвитку.

На думку Г.С. Сковороди, людинанароджується для щастя і основнезавдання педагога - не зашкодитьвільному її розвиткові відповідно донахилів і здібностей, даних природою.(Основа розвивального навчаннясучасності).