Європа має відносно невелику територію. Її площа становить 10,8 млн. км², або 7,4% суходолу. В Європі проживає 747,5 млн. чол., тобто 11,5%населення планети, і сконцентровано понад 1/3 промислового виробництва світу. На території Європи знаходиться 45 держав і територій.

Європа – великий політичний центр світу. Всі Європейські держави є членами ООН ( крім Ватикану). В країнах Європи розміщені сотні штаб –квартир міжнародних організації. Найбільше їх зосереджено у Парижі, Брюсселі, Лондоні, Женеві та Відні.

За рівнем економічного розвитку 24 європейські держави відносяться до високорозвинених(Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія), та 20 країн, у тому числі й Україна ,відносяться до країн з перехідною економікою.

Більшість держав Європи є республіками. Монархій – 12, майже всі вони конституційні(Швеція, Данія, Бельгія), абсолютна монархія діє у Ватикані.

Більшість Європейських країн є унітарними. Федеративних держав лише 6 (Німеччина, Австрія, Росія, Швейцарія, Бельгія, Б і Г)

Лише три держави в регіоні можна віднести за площею до великих: Україну, Францію та Іспанію. Унікальну групу складають європейські країни – карлики: Андорра, Мальта , Ліхтенштейн, Сан-Марино, Монако та найменша держава світу – Ватикан. В Європі залишилася одна колонія – Гібралтар, яка належить Великій Британії.

Невеликі розміри більшості європейських країн зумовлюють їх територіальну близькість та транспорт­ну доступність. Державні кордони здебільшого проходять освоєними те­риторіями, які мають добре розвинуту транспортну мережу. Більшість держав мають приморське положення. Через великий господарський потенціал регіону та потреби у сировині, на західному узбережжі Європи виникло 7 універсальних портів-велетнів:Роттердам (Нідерланди), Марсель та Гавр (Франція), Антверпен (Бельгія), Гамбург (Німеччина), Лондон (Велика Британія) і Генуя (Італія).

Територіями країн проходять транзитні залізничні, автомобільні й авіацій­ні шляхи. Через гірські перевали в Карпатах, Альпах, Піренеях прокладені дороги та пробиті тунелі. Залізничний Євротунель під Ла Маншем з'єднав Велику Британію з материком. Великі річки, в першу чергу Дунай та Рейн, являють собою зручні судноплавні шляхи. Все це сприяє економічним та культурним зв'язкам між країнами.

Держави Європи є партнерами-членами багатьох економічних та політичних організацій, що сприяє їх співробітництву. Результатом гли­бокої економічної інтеграції 27-ми країн стало утворення Європейського Союзу. Нині 26 дер­жав Європи є членами військово-політичного блоку НАТО. Своєрідним гарантом безпеки в регіоні виступають ядерні держави: Велика Британія, Франція, Росія. Проте між деякими країнами Європи остаточно не врегульовані прикордонні питання. Це притаманне балканським країнам, які виникли після розпаду Югославії. Особливо гостро нині постала проблема проголошення в односторонньому порядку незалежності Косова від Сер­бії. В межах Молдови існує ніким не визнана держава - Придністров'я. Між Великою Британією та Ірландією і досі не розв'язана територіальна проблема Ольстеру (Північної Ірландії).

Країни Європи наближені до важливих сировинних баз Росії, Північної Африки, країн Перської затоки, що сприяє їх економічному розвитку.

Проте екологічна ситуація в більшості європейських країн залишаєть­ся складною. Наближеність до зон екологічної кризи негативно впливає на розвиток території. Районом екологічної катастрофи є зона Чорнобиль­ської аварії на півночі України, яка охопила частину території Білорусі та Росії. Відносно «екологічно чистими» залишаються тільки окраїни регіо­ну: Ісландія, Португалія, північ Скандинавського півострова та Росії.

Природні умови європейських країн є переважно сприятливими для освоєння території. Тут

немає велетенських гірських кряжів, які б розмежовували країни, та занадто посушливих чи

холодних районів, які б суттєво обмежували розселення. Тому у Європі з давніх часів люди

оселялися та вели активну господарську діяльність.

За особливостями рельєфу виділяють північну і східну, переважно рівнинну, частини Європи,

та південну — гірську. Найбільшими рівни­нами є Східноєвропейська та Середньоєвропейська,

які густо заселені та добре освоєні людиною. Великим поясом на півдні тягнуться високі мо­лоді

сейсмічно активні гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Балкани, Карпа­ти. Давніми зруйнованими

горами є Скандинавські, Уральські гори та Центральноєвропейський пояс гір. Суттєвих перепон

для господарського освоєння території гори не спричиняють. Вони є об'єктом лікувального та

гірськолижного туризму, розвитку гідроенергетики.

Європейський регіон простягається від субарктичного кліматичного поясу на півночі до

субтропічного на півдні. Основна його частина лежить в межах помірного поясу зі сприятливим

температурним режимом та достатньою кількістю опадів. На півночі освоєння території

стримується нестачею тепла. Тут можливе землеробство у закритому ґрунті. На

серед­земноморському узбережжі велика кількість тепла та мало вологи. Тому тут культивують

теплолюбні посухостійкі рослини. На півдні та сході Європи необхідне зрошення.

Природні ресурси європейських країн дуже різноманітні. Проте за тривалий час використання вони

суттєво виснажилися. В першу чергу це стосується мінеральної сировини.

Родовища паливних ресурсів приурочені до осадового чохла платформ та передгірських прогинів.

Більшість європейських країн недостатньо за­безпечені нафтою та природним газом. Основні

басейни цих енергоносіїв розміщені в Росії (Волго-Уральський) та на шельфі Північного моря, де їх

розробляють Велика Британія і Нор­вегія. Значні поклади природного газу мають також Нідерланди

та Румунія. Кам'яне вугілля видобувають в Європі вже кілька століть. Біля його басейнів

формувалися старі промислові райони. Ланцюг кам'яновугільних родовищ тягнеться крізь всю

Європу: від Великої Британії до України. Унікальни­ми за покладами басейнами є Донбас (Україна,

Росія), Верхньо-Сілезький (Польща), Рурський (Німеччина), Остравсько-Карвінський (Чехія). Значні

поклади вугілля також мають Велика Британія та Франція. Проте з середи­ни XX ст. через

виснаження ресурсів собівартість кам'яного вугілля зросла. До Західної Європи почали завозити

дешеве американське, австралійське та південноафриканське вугілля. Частина шахт була закрита.

Німеччина посідає перше місце в світі за видобут­ком бурого вугілля. До 1/3 світового видобутку

цього низькокалорійного палива зосереджено у країнах Цен­тральної Європи: Польщі, Чехії,

Угорщині, Болгарії, Сербії. На горючі сланці багата Естонія.

Рудні ресурси Європи приуро­чені до щитів давніх платформ або поясів складчастості.

Найбільшими покладами залізних руд вирізня­ються Росія, Україна та Швеція. Старі сильно

виснажені залізорудні басейни є у Франції, Великій Британії, Польщі. Руди кольорових металів

залягають суцільним поясом на півдні Європи. Тут видобувають мідні та поліметалеві руди (Іспанія,

Сербія, Румунія, Болгарія), боксити (Франція, Хорватія, Греція, Угорщина), ртутні руди (Іспанія,

Італія). Найбільшим у Європі міднорудним басейном є Люблінський у Польщі. Багато родовищ

мідних руд також є в Росії на Уралі. Україна посідає перше місце у світі за видобутком марганцевих

руд. Значні запаси уранових руд сконцентровані у Швеції та Франції.

З нерудних ресурсів у Європі виділяються поклади калійних солей (Німеччина, Білорусь, Україна,

район Приуралля в Росії), самородної сірки (Польща, Україна), графіту (Чехія), каоліну (Україна,

Німеччина), буді­вельного каменю (українського граніту, італійського білого мармуру).

Більшість країн Європи добре забезпечена водними ресурсами. Дефіцит води через кліматичні

особливості відчувають лише південна та східна її частини. Найбільший гідроенергопотенціал мають

річки Скандинавських гір (зокрема, у Норвегії сконцентровано 1/3 всього потенціалу гідроенергії

Європи) та Альп.

Переважна частина регіону багата на земельні ресурси. Найкращі у світі ґрунти — чорноземи —

знаходяться на території України, півдні Росії, в Угорщині. Родючі бурі лісові ґрунти вкривають

більшу частину Середньої Європи. На середземноморському узбережжі сформувалися багаті на

поживні речовини коричневі ґрунти. Кислі дерново-підзолисті ґрунти знаходяться в середній частині

Європи. Вони придатні для освоєн­ня за умов інтенсивної меліорації. Тундрово-глеєві, що майже не

викорис­товуються у землеробстві, займають крайню північ регіону.

Лісові ресурси більшості європейських країн були сильно виснаже­ні за минулі століття у зв'язку із

забудовою та розорюванням ґрунтів. Тепер вони збереглися переважно у північних районах у зоні

тайги та в горах. «Лісовим цехом» Європи називають Скандинавські країни (осо­бливо Фінляндію та

Швецію), які постачають деревину та лісоматеріали на європейський ринок. Величезні площі під

лісами має європейська північ Росії. Багатими на ліс є також Білорусь, Австрія, Албанія.

Країни Європи мають найрізноманітніші природно-рекреаційні ресурси, які є основою для

розвит­ку курортного господарства. Серед морських курортів відомі Лазурний Берег (Франція),

Італійська Рив'єра, Золоті Піски (Болгарія), Мальта, Балеарські острови (Іспанія) та інші. Найвідоміші

гірські курорти — у Швейцарії, Австрії, Словаччині, Норвегії. Величезними є й культурно-історичні

цінності регіону, тому туристів приваблюють Афіни, Рим, Ватикан, Париж, Лондон, Краків та багато

інших міст-музеїв.

Для демографічної ситуації сучасної Європи характерні найнижчі показники природного руху (відтворення) населення. У деяких країнах природний приріст припинився, а в окремих відбувається навіть депопуляція. Все це ознаки першого типу відтворення населення, який тягне за собою багато проблем.

Механічний рух населення регіону визначають зовнішні еконо­мічні міграції. Країни Західної Європи мають додатне сальдо міграції, особливо Німеччина, Франція, Велика Британія, Швейцарія, Австрія, країни Бенілюксу, Швеція. Сюди у пошуках роботи переїжджають жителі Південної, Центральної та Східної Європи, Північної Африки, Туреччини, Південної Азії, островів Карибського моря.

За національною структурою на­селення більшість країн Європи є однонаціональними, оскільки етнічні межі в основному співпадають з державними кордонами. Багатонаціональних країн тільки шість. Це Велика Британія, Іспанія, Швейцарія, Молдова, Україна та Росія. Двонаціональною є Бельгія.

За релігійною приналежністю більшість народів Європи сповідує християнство. Католицтво переважає у Південній та Центральній Європі, протестантизм — у Північній Європі та Великій Британії, православ'я — у Східній та Південно-Східній Європі. Мусульманство (іслам) є релігією народів Приуралля. Іслам також сповідують в Албанії та Боснії і Герцеговині.

Для системи розселення Європи притаманні висока густота населен­ня та висркий рівень урбанізації. Середня густота населення становить 69,2 чол./км2. Європа — один із трьох ареалів світу з максимальною густотою населення. Найбільшої концентрації цей показник досягає у чо­тирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) — Гамбург (Німеччина);— Базель (Швейцарія) —Париж (Франція). Тут густота населення зростає до 1000-3000 чол./км2, а на заході Німеччини—навіть до 5000 чол./км2. . Найменшим цей показник є в Ісландії — 2,6 чол./км2.

Рівень урбанізації в Європі становить близько 70 %. Найбільшими її показниками

вирізняються Монако — 100 %, Бельгія — 97 %, Сан-Марино — 94 %, а також Велика

Британія, Нідерланди, Люксембург та Мальта — 89 % . Середній рівень урбанізації мають

лише три європейські держави: Албанія — 37 %, Португалія — 36 % та Ліхтенштейн — 21 %

В Європі існує понад 60 міст-мільйонників. Найбільшими містами регіону є : Великий

Лондон (13,9 млн чол.), Великий Париж (12,7 млн чол.), Москва (10,5 млн чол.). У Києві

про­живають 2,7 млн чол.

Європа — батьківщина міських агломерацій. Найбільшими з них є Лондонська, Паризька,

Голланд­ська, Рурська, Вврхньо-Сілезька. Як результат зростання сусідніх агло­мерацій у

Західній Європі сформувалися Англійський та Прирейнський мегаполіси, в кожному з них

проживають 30-85 млн. чол.

У галузевій структурі господарства регіону переважа­ють промисловість та сфера послуг. У

промисловості основними галузями є електроенергетика, наукомістке машинобудування та хімічна

промис­ловість. Однак витрати на науково-дослідницькі роботи тут нижчі, ніж у США. У деяких

країнах (Франція, Данія, Нідерланди) значну роль віді­грає сільське господарство, яке є

високоінтенсивним та високотоварним. Основна форма власності в ньому — фермерська. Західна

Європа — потуж­ний фінансовий центр світу. її фінансовими столицями є Цюріх (Швей­царія),

Франкфурт-на-Майні (Німеччина), Лондон (Велика Британія). Європейські країни мають великі

контрасти у доходах на душу населення. Найбільшими вони є у Люксембургу та Швейцарії — понад

60 000 доларів, найменшими у Молдові — менше 2 500 доларів.

Господарство Європи розміщене вкрай нерівномірно. У його територіальній структурі можна

виділити «центральну вісь розвитку», яка тягнеться з півдня Великої Британії до півночі Італії на

1,5'Тис. км. Вона займає менше 1/10 площі Європи, але концентрує понад 1/4 її насе­лення та 2/3

промислового потенціалу. В різні боки від «центральної осі розвитку» концентрація промислових

об'єктів зменшується.