1

ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства освіти і науки,молоді та спорту України29 березня 2012 року № 384

Форма № Н - 3.04

ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки

Кафедра радіології та онкології

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з науково-педагогічної роботи проф. Ю.Ю.Переста

“______”_______________20___ рокуРОБОЧА ПРОГРАМА

Радіологія

напрям підготовки : Інтернатура

спеціальність : Лікувальна справа

спеціалізація : Радіологія

2013 рік

2

Робоча програма з «Радіології» для інтернів за напрямом підготовки інтернатура, спеціальністю лікувальна справа“______”_______________20___ року __ с.

Розробник: доцент кафедри радіології та онкології, к.мед.н. доц. Трускавецький Богдан Любомирович

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри Протокол від“______”_______________20___ року №

Завідувач кафедри радіології та онкології____________________

(д.мед.н. Готько Є.С.)

“______”_______________20___ року

Схвалено методичною комісією ІПОДП за напрямом підготовки інтернатура спеціальністю лікувальна справа з фаху«Радіологія»

Протокол від“______”_______________20___ року №

Голова методичної комісії______________

(д.мед.н., проф. Міцода Р.М.)

2013 рік

3

Опис навчальної дисципліни

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-

кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма

навчання

заочна форма

навчання

Кількість кредитів –

Галузь знань Медицина 8 .12010001 (шифр і назва)

денна форма навчання Напрям підготовки

інтернатура зі спеціальності

«Радіологія»(шифр і назва)

Модулів – 17

Спеціальність (професійне

спрямування):

лікар-радіолог

Рік підготовки:Змістових модулів – 17

1-й 2-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання _ Вивчення основ та механізмів структурних і функціональних змін, фізіологічних і патологічних реакцій при онкологічних захворюваннях (назва)

Семестр

Загальна кількість годин - 1404

І-й ІІ-йЛекції

Тижневих годин для денної форми навчання:аудиторних –6.00 самостійної роботи студента -

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

36 год. 18 год.Практичні,

479 год. 254 год.семінарські

217 год. 104 год.Самостійна робота

142 год. 90 год.Індивідуальні завдання:

64 год.Вид контролю:

4

Мета та завдання навчальної дисципліниМетою інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників

вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, їх професійна адаптація до самостійної лікарської діяльності.

Завданням циклу «Променевих методів діагностики» інтернатури із спеціальності „Радіологія” є удосконалення професійних навичок з основних розділів рентгенології, ультразвукової діагностики, радіонуклідної діагностики, вивчення променевої анатомії, променевої семіотики захворювань органів та систем.

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі в закладах медичної післядипломної освіти, в інститутах та на факультетах післядипломної освіти ВНЗ III-IV рівнів акредитації, а також в базових установах закладів охорони здоров'я. В якості клінічних установ очного навчання використовуються, крім стаціонарних, і заклади амбулаторної допомоги (поліклініки, амбулаторії).

Під час навчання в інтернатурі лікарі-інтерни можуть одночасно навчатися в магістратурі з такої ж спеціальності, як і спеціальність інтернатури. Навчання в магістратурі проводиться на тій же кафедрі вищого закладу освіти, на якій лікар-інтерн проходить очну форму навчання в інтернатурі. Вступ до магістратури та навчання в ній регламентуються відповідними директивними документами.

Підготовка лікарів-інтерністів проводиться за індивідуальними навчальними планами, які розробляються на підставі типового навчального плану програми ітернатури.

Типовим навчальним планом підготовки лікаря-інтерна за спеціальністю «Радіологія» упродовж 1,5 років (9 місяців) передбачено: 6 місяців (з вересня по червень) упродовж першого року і 5 місяці (з листопада по січень) упродовж другого року навчання на кафедрі радіології та онкології і на суміжних кафедрах (разом 9 місяців – 1404 годин). На базах стажування підготовка інтернів буде здійснюватися за перший рік упродовж 5 місяців і за другий рік – відповідно 3 місяців (разом 8 місяців).

У результаті вивчення навчальної дисципліни інтерн повинен знати:- історію розвитку радіології;- основи законодавства про охорону здоров'я та директивні документи, які

визначають діяльність органів та закладів охорони здоров'я;- правові питання в медицині;- організацію спеціалізованої допомоги населенню в галузі радіології:- основні питання нормальної і патологічної анатомії і фізіології, взаємозв'язок

функціональних систем в організмі і рівнів їх регуляції;

5

- клінічну симптоматику та патогенез основних внутрішніх захворювань у дорослих і дітей, їх профілактику і лікування;

- методи першої та невідкладної допомоги при невідкладних станах;- основні методи та принципи клініко-інструментальної діагностики (клініко-

фізикальні. інструментальні, лабораторні, променеві, морфологічні та ін.);- основи фармакотерапії в клініці внутрішніх захворювань, фармакодинаміку.

Фармакокінетику основних груп медикаментозних засобів, медикаментозні ускладнення та методи їх корекції;

- основи імунології і реактивності організму;- принципи диспансеризації, профілактики захворювань, медичної статистики;- форми та методи санітарної освіти;- фахові питання організації медичної служби в екстремальних ситуаціях:

закономірності та механізми біологічної дії іонізуючих променів; топографічну анатомію людини стосовно проведення променевої терапії: основи клінічної радіобіології;

- засоби оптимізації променевої діагностики та променевої терапії: апаратуру для проведення променевої діагностики та променевої терапії: основи фізики (прикладних знань для планування променевої діагностики та променевої терапії);

- принципи та послідовність використання променевої діагностики для проведення планування і проведення радіотерапії;

- проснови радіаційної гігієни, індивідуальної дозиметрії персоналу; принципи клінічної дозиметрії;

- методи контролю якості променевої діагностики та променевої терапії; сучасні методи променевої діагностики та променевої терапії (в том)' числі відкритими радіоактивними фармацевтичними препаратами).

Інтерн повинен вміти:- володіти методами збору медичної інформації (анамнезу, об'єктивних даних,

загального та локального обстежень хворого);- аналізувати клініко-лабораторні дані з метою визначення методу променевого

обстеження;- володіти принципами постановки діагнозу основних захворювань відповідно до

сучасних клінічних класифікацій, оцінювати стан хворого; --визначити необхідність спеціальних методів дослідження (променеві, клініко-

інструментальні, лабораторні, морфологічні та ін.), для встановлення розгорнутого діагнозу захворювання;

- володіти методами надання першої медичної допомоги; - володіти методами комп'ютерної обробки даних, вміти працювати на персональних комп'ютерах;

- при збиранні попередньої інформації виявити специфічні анамнестичні особливості хвороб;

- при об'єктивному дослідженні виявити специфічні ознаки захворювання, що підлягають променевій терапії;

6

- визначити показання або протипоказання для проведення відповідних методів променевої діагностики та променевої терапії;

- вибрати необхідний метод променевого дослідження;- Призначити завчасну підготовку хворого до радіологічного обстеження.- Провести променеве дослідження хворого.1. Проаналізувати одержане променеве зображення з урахуванням променевої

анатомії і семіотики захворювань різних органів і систем.2. Провести диференціальний діагноз.3. Сформулювати висновок променевого дослідження згідно діючої класифікації

хвороб.4. Призначити додаткові методи дослідження (клініко-інструментальні.

лабораторні. морфологічні) і консультацію інших спеціалістів за наявності диференціально-діагностичного ряду захворювань.

5. Визначити променеве навантаження пацієнта під час радіологічного дослідження.

6. Оформити обліково-звітну документацію.7. Скласти звіт про виконану роботу і проаналізувати його.8. вибрати необхідний метод променевого лікування; виконати топометричну

підготовку хворого; дозиметрично обґрунтувати програму опромінення;- вибрати оптимальну дозу поглинання у патологічному вогнищі, обов'язково враховувати дозу опромінення життєво-важливих анатомічних структур, розташованих як у зонах опромінення, так і у віддалених частинах тіла;- вибрати джерело опромінення та розподілу курсової дози;- вибрати фізико-технічні умови опромінення та виконати клініко-дозиметричнірозрахунки;- здійснювати променеву терапію різними методами опромінення на

різноманітних видах сучасних радіотерапевтичних апаратах (гама- дистанційні установки, лінійні прискорювачі, рентген-терапевтичні апарати, закриті і відкриті радіоактивні джерела).

- додержуватися правил техніки безпеки хворого і персоналу, вибирати необхідний технічний режим опромінення;

- працювати з системами контролю за опромінюванням;- проводити передпроменеву підготовку хворого для радіотерапії:- проводити укладки хворого і центрацію променів відповідно з анатомо-

топографічними орієнтирами;- оформляти облікову документацію - карту обліку процедур променевої терапії;- проводити аналіз результатів лікування хворих.

3. Програма навчальної дисципліниЗмістовий модуль (залік) :

Тема 1. Організація радіологічної службиТема 2 Фізико-технічні основи радіологіїТема 3 Основи радіобіології. Реакції та ускладнення при радіотерапії

7

Тема 4 Гігієнічні основи радіаційної безпеки в радіологіїТема 5 Методи радіотерапії та передпроменева підготовкаТема 6 НейрорадіологіяТема 7 Променева діагностика захворювань голови та шиї Тема 8 Променева діагностика захворювань органів дихання та середостінняТема 9 Променева діагностика захворювань серцево-судинної системиТема 10 Променева діагностика захворювань молочної залозиТема 11 Променева діагностика захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного просторуТема 12 Променева діагностика захворювань сечостатевої системиТема 13 Променева діагностика захворювань опорно-рухової системиТема 14 Променева діагностика захворювань дитячого вікуТема 15 Інтервенційна радіологіяТема 16 Радіонуклідна діагостикаТема 17 Радіотерапія

4. Структура навчальної дисципліни

Навчальний план підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю

"Радіологія" на кафедрах

І рік навчання - 6 міс. (732 год.)

Навчальний план занять на кафедрі радіології

Код курсу

Назва курсуКількість годин на каф. педіатрії

Л. Пр. Сем. Залік (модуль)

Разом

01. Організація радіологічної служби2 2 2 2 8

02. Фізико-технічні основи радіології - 26 24 2 52

03. Основи радіобіології. Реакції та ускладнення при радіотерапії

2 8 4 2 16

04. Гігієнічні основи радіаційної безпеки в радіології

2 8 4 2 16

05. Методи радіотерапії та передпроменева підготовка

2 14 8 2 26

06. Нейрорадіологія 2 24 10 2 3808. Променева діагностика

захворювань органів дихання та середостіння

6 88 32 2 128

09. Променева діагностика захворювань серцево-судинної

4 64 22 2 92

8

системи10. Променева діагностика

захворювань молочної залози2 24 10 2 38

12. Променева діагностика захворювань сечостатевої системи

4 64 22 2 92

13. Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи

6 88 32 2 128

14. Променева діагностика захворювань дитячого віку

2 34 12 2 50

16. Радіонуклідна діагостика 4 35 35 2

Базовий контроль знань - - 2 2Разом 36 479 217 26 732

Навчальний план підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю

"Радіологія" на кафедрах

ІІ рік навчання – 3 міс. (376 год.)

Навчальний план занять на кафедрі радіології (ІІ рік навчання)

Код курсу Назва курсу

Кількість годин на каф. ПедіатріїЛ. Пр. Сем Залік

(модуль)Разом

07. Променева діагностика захворювань голови та шиї

4 56 18 2 80

11. Променева діагностика захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного простору

6 88 32 2 128

15. Інтервенційна радіологія 2 10 6 2 2016. Радіонуклідна діагостика 2 43 24 2 7117. Радіотерапія 4 57 24 2 87

Проміжний контроль знань - - 2 2Іспит - - 6 6Разом 18 254 104 10 376

9

5. Теми семінарських занять

№ п\п

Назва теми Год.

1. Фізичні основи і технічне забезпечення променевої терапії. 62. Взаємодія радіонуклідів з речовиною. Ядерно-медична апаратура. 63. Елементи ядерної фізики. Методи реєстрації і аналізу

радіоактивності. Будова речовини.6

4. Закономірності формування УЗ-зображення. УЗ-апарати, феномени та артефакти.

6

5. Методики КТ і МРТ-дослідження головного мозку. 66. Методики КТ і МРТ-дослідження спинного мозку. 47. Методики рентгенодіагностики ОГК. 68. Гнійні захворювання бронхів і легень. 69. Туберкульоз і пухлини легень. 610. Пухлини легень. 611. Методики рентгенологічного дослідження серцево-суд. системи. 612. Рентгеносеміотика захворювань серцево-суд. системи. 613. Захворювання аорти. 614. КТ і МР-анатомія серцево-суд. системи. 415. Рентгеносеміотика захворювань молочної залози. 616. Рентгенодіагностика мастопатій 417. Невідкладна променева діагностика в урології та нефрології. 618. КТ і МР-семіотика захворювань сечостат. системи. 619. КТ і МР-діагностика захворювань органів заочеревинного простору 620. ПД захворювання нирок, сечоводів та сечового міхура. 421. Методики рентгенологічного дослідження опорно-рухової системи 622. Рентгеноанатомія і рентгенофізіологія опорно-рухової системи 623. Рентгеносеміотика захворювань опорно-рухової системи 624. Методики КТ і МРТ дослідження ОРС 625. КТ і МРТ анатомія і фізіологія ОРС 626. КТ і МРТ діагностика травматичних пошкоджень ОРС 227. Рентгенодіагностика захворювань дитячого віку. 628. КТ та МР - діагностика захворювань дитячого віку. 629. Радіонуклідна діагностика в онкології 630. Радіонуклідна діагностика захворювань голови та шиї. 631. Радіонуклідна діагностика захворювань серцево-судинної системи. 632. Радіонуклідна діагностика захворювань системи травлення. 633. Статичне дослідження печінки. 634. Нефросцинтіграфія. 535. Радіонуклідна діагностика первинних пухлин та метастазів в кістках 636. Радіонуклідна діагностика непухлинних процесів в скелеті 6

10

37. Дослідження легеневої вентиляції 638. Радіонуклідні дослідження системи травлення 639. Організація відділення (кабінету) променевої діагностики 240. Механізм біологічної дії іонізуючого випромінювання 241. Токсикологія радіоактивних речовин 242. Загальні питання радіаційної безпеки 443. Методи дистанційної променевої терапії злоякісних пухлин 444. Методи внутрішньотканинної променевої терапії злоякісних пухлин 445. Методики рентгенологічного дослідження голови та шиї 646. Методики КТ і МРТ дослідження голови та шиї 647. Методики рентгенологічного дослідження ОЧП 648. Рентгеноанатомія і рентгенофізіологія ОЧП 649. Порушення розвитку ОЧП 650. Методики КТ дослідження ОЧП 651. Методики МРТ дослідження ОЧП 652. Методики УЗД дослідження ОЧП 253. Інтервенційна радіологія 654. Пухлини центральної нервової системи (ЦНС), методи лікування,

роль променевої терапії при комбінованому лікуванні6

55. Пухлини ротоглотки 656. Пухлини слизової оболонки органів ротової порожнини, методи

лікування6

57. Пухлини легенів, методи лікування 658. Іспит 6

Всього за навчання 321

6. Теми практичних занять

№ п\п

Назва теми Год.

1.Фізико-технічні основи рентгенології. Закономірності формування зображення. Рентген-апарати та комплекси. 6

2. Методики та пристрої для одержання рентгенівського зображення. 63. Основи рентгенівської фототехніки. 24. Фізико-технічні основи КТ. 65. Фізико-технічні основи МРТ. 66. КТ і МРТ анатомія і фізіологія головного і спинного мозку. 6

7.КТ і МРТ діагностика ушкоджень та захворювань головного і спинного мозку.

6

8. Ультразвукове дослідження в нейрорадіології 6

9.Методика ультразвукового дослідження головного мозку (нейросоної рафія)

6

11

10. Методики рентгенологічного дослідження голови та шиї. 611. Методики КТ і МРТ дослідження. 612. Рентгенодіагностика захворювань черепа. 613. КТ, МР-діагностика захворювань голови та шиї. 614. Р-о, КТ, МР-діагностика захворювань вуха. 615. КТ -діагностика захворювань ока та очної ямки. 616. МР-діагностика захворювань ока та очної ямки 217. Р-о - діагностика захворювань зубів та щелеп. 618. МРТ, КТ-анатомія, фізіологія голови та шиї. 619. Р-о - анатомія, фізіологія голови та шиї. 620. Рентгенівська скіалогія, перспектива, якість знімків. 621. Рентгенодіагностика захворювань органів дихання та середостіння. 422. Рентгеноанатомія і рентгенофізіологія ОГК. 623. Рентгеносеміотика. 624. Порушення розвитку ОГК. 425. Запальні захворювання бронхів і легень. 426. Туберкульоз легень. 627. Захворювання плеври. 428. Захворювання середостіння. 629. Методики КТ і МР-дослідження ОГК. 630. КТ і МР-анатомія ОГК та середостіння. 631. КТ і МР-фізіологія ОГК. 432. КТ і МР-семіотика. 633. КТ і МР-діагностика захворювань органів дихання. 434. КТ і МР-діагностика захворювань середостіння. 435. КТ-прояви туберкульозу легень 636. Вибрані питання діагностики патології ОГК 637. Променева діагностика захворювань ССС. 638. Рентгенодіагностика ССС. 639. Основні поняття, синдроми. 440. Рентгеноанатомія і рентгенофізіологія ССС. 641. Порушення розвитку ССС. 642. Рентгенофізіологія ССС. 643. Набуті вади серця. 644. Захворювання міокарда і перикарда. 645. Методики УЗ-дослідження ССС. 646. Коронарографія, Методики КТ-дослідження ССС. 647. Методики МР-дослідження ССС. 648. Рентгенодіагностика захворювань молочної залози. 649. КТ і МР-анатомія і фізіологія молочної залози. 650. Рентгенодіагностика мастопатій. 651. Рентгенодіагностика пухлин молочної залози. 6

12

52. Рентгенодіагностика захворювань органів сечостатевої системи. 453. Методики рентгенологічного дослідження орг. сечостатевої системи. 654. Рентгеноанатомія сечостат. системи. 455. Рентгенофізіологія сечостат. системи. 256. Захворювання нирок та сечоводів. 257. КТ -діагностика захворювань органів сечостатевої системи. 458. КТ-анатомія сечостат. системи. 659. КТ-семіотика сечостат. системи. 660. Променева діагностика захворювань сечостат. системи. 661. Рентгеносеміотика захворюваньсечостат. системи.. 662. Порушення розвитку. сечостат. системи. 663. МР-діагностика захворювань органів сечостатевої системи. 264. МР-анатомія сечостат. системи. 265. МР-фізіологія сечостат. системи. 266. МР-семіотика сечостат. системи. 267. КТ-фізіологія сечостат. системи. 268. ПД захворювання передміхурової залози. 269. Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи 670. Рентгенодіагностика захворювань опорно-рухової системи 671. Порушеня розвитку опорно-рухової системи 672. Травматичні пошкодження опорно-рухової системи 673. Запальні захворювання опорно-рухової системи 674. Пухлини опорно-рухової системи 675. Захворювання суглобів 676. Пухлини м'яких тканин 677. Захворювання хребта 678. КТ діагностика травматичних пошкоджень 679. МРТ діагностика травматичних пошкоджень 680. КТ діагностика пухлин 681. МРТ діагностика пухлин 682. КТ і МРТ діагностика захворювань суглобів 683. КТ і МРТ діагностика захворювань хребта та спинного мозку 484. Радіонуклідні дослідження ЦНС. 685. Радіонуклідні дослідження хребта. 686. Радіонуклідні дослідження щитоподібної залози. 687. Перфузійна сцинтіграфія легень. 688. Дослідження легеневої вентиляції. 689. Радіонуклідна вентрикулографія. 690. Гепатосцинтіграфія. 691. Нефросцинтіграфія. 692. Ангіореносцинтіграфія. 693. Реносцинтіграфія. 6

13

94. Статичне дослідження печінки. 695. Радіонуклідна діагностика первинних пухлин та метастазів у кістки. 696. Радіонуклідна діагностика непухлинних процесів у скелеті. 697. Організація відділення (кабінету) радіотерапії 298. Дія іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти 499. Радіочутливість нормальних та пухлинних тканин 4100. Загальні питання радіаційної безпеки 4101. Норми радіаційної безпеки 4102. Методи внутрішньопорожнинної променевої терапії злоякісних

пухлин6

103. Радіонукліди, що застосовуються для внутрішньо порожнинного опроміненні

6

104. Методи візуалізації топографії пухлин по відношенню до поверхні тіла

2

105. Променева діагностика захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного простору

6

106. Рентгенодіагностика захворювань органів черевної порожнини та за очеревинного простору

6

107. Захворювання глотки і стравоходу 6108. Захворювання шлунка 6109. Зах ворювання тонкої кишки 6110. Захворювання товстої кишки 6111. Захворювання підшлункової залози 6112. Захворювання печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів 6113. Невідкладна рентгенодіагностика 6114. КТ і МРТ діагностика захворювань органів черевної порожнини та

заочеревинного простору6

115. КТ і МРТ семіотика 6116. КТ і МРТ діагностика захворювань органів черевної порожнини 6117. КТ і МРТ діагностика захворювань органів заочеревинного простору 6118. УЗ анатомія і фізіологія 6119. Захворювання печінки та селезінки 4120. Пункцій на біопсія під контролем КТ і МРТ 6121. Пункційна біопсія під контролем УЗ 4122. Пухлини центральної нервової системи (ЦНС), методи лікування,

роль променевої терапії при комбінованому лікуванні6

123. Пухлини носоглотки, методи лікування 6124. Променева терапія як самостійний метод: дистанційне опромінення,

поєднана променева6

125. П.терапія, показання, основні методики 6126. ПТ. пухлини щитовидної залози, методи лікування 6127. Променева терапія як самостійний метод 6

14

128. Комбіноване лікування 6129. ПТ. пухлини стравоходу, методи лікування 6130. Закономірності метастазування 6131. ПТ. пухлин середостіння, методи лікування 3132. Променева діагностика захворювань дитячого віку 6133. УЗД захворювань дитячого віку 6134. Захворювання органів дихання та середостіння дитячого віку 6135. Захворювання серцево-судинної системи дитячого віку 6136. Захворювання органів черевної порожнини та заочеревинного

простору дитячого віку6

137. Захворювання опорно-рухової системи дітей 4138. Всього 733

8. Індивідуальні завданняПерелік практичних навичок та умінь лікаря-інтерна радіолога

№пп

Назва навичок та умінь Ступінь оволодіння

1 Вибрати фізико-технічні умови для рентгенографії +2 Використати пристрої, які формують рентгенівське зображення +++3 Провести фотолабораторну обробку рентгенівської плівки +4 Провести технічну експертну оцінку якості рентгенограм +++5 Користуватися засобами захисту від іонізуючого випромінювання +++6 Розрахувати променеве навантаження при рентгенологічних

дослідженнях++

7 Визначити укладку для рентгенологічного дослідження :8 Провести обстеження голови:9 -оглядова рентгенографія черепа ++10 -томографія черепа +++11 Провести обстеження скелета:12 - рентгенографія хребта ++13 - рентгенографія плечового пояса та верхніх кінцівок ++14 - рентгенографія таза та нижніх кінцівок ++15 -томографія +++16 Провести обстеження стравоходу:17 - рентгеноскопія +++18 - рентгенографія +++19 Провести обстеження шлунка:20 - звичайним контрастуванням сумішшю сірчанокислого барію +++21 - з подвійним контрастуванням ++22 - з застосуванням фармакологічних препаратів +23 Провести обстеження тонкої кишки +

15

24 Провести обстеження товстої кишки (іригоскопія) +++25 Провести обстеження підшлункової залози (релаксаційна

дуоденографія)+

26 Провести обстеження нирок, сечоводів, сечового міхура:27 - оглядова урографія ++28 - екскреторна урографія ++29 Провести обстеження легень:30 - рентгеноскопія багатопроекційна +++31 - рентгенографія багатопроекційна ++32 - томографія +++33 Провести обстеження серця та великих кровоносних судин:34 - рентгеноскопія багатопроекційна +++35 - рентгенографія багатопроекційна ++36 - рентгенологічне дослідження з контрастуванням стравоходу +++37 КТ і МРТ дослідження голови та шиї +38 КТ і МРТ дослідження органів дихання та середостіння +39 КТ і МРТ дослідження серцево-судинної системи +40 КТ і МРТ дослідження молочних залоз +41 КТ і МРТ дослідження органів черевної порожнини +42 КТ і МРТ дослідження заочеревинного простору +43 КТ і МРТ дослідження хребта і спинного мозку +44 КТ і МРТ дослідження сечостатевої системи +45 КТ і МРТ дослідження малого тазу +46 Підготовити ультразвуковий апарат для проведення

діагностичного обстеження.+++

47 Провести обстеження органів черевної порожнини та за очеревинного простору:

48 - печінки та жовчного міхура +++

49 - підшлункової залози +++

50 -селезінки +++

51 - нирок +++

52 Провести обстеження органів малого тазу:53 - сечового міхура ++

54 - матки та яєчників ++

55 Провести обстеження щитоподібної залози ++

56 Провести обстеження молочних залоз ++57 Провести обстеження органів черевної порожнини та

заочеревинного простору дітей++

58 Провести обстеження головного мозку немовлят ++59 Одержати сіандартні скани з анатомічними орієнтирами для

визначення розмірів досліджуваних органів.+++

60 Документувати ознаки патологічних змін органу з зазначенням необхідних метричних параметрів в оптимальних сканах.

+ ++

61 Проаналізувати результати ехографічного дослідження, скласти протокол і висновок.

+++

16

62 Розрахунок індикаторних активностей радіофармацнвтичного препарату (РФП) приготування робочих розчинів.

+++

63 Робота з генератором технецію. ++64 Обстеження та оцінка функціонального стану:65 - печінки; ++66 - нирок; +-+67 щитовидної залози; ++68 - серцево-судинної системи. ++69 Укладка хворих при скануванні органів в різних

проекціях, визначення топографічних орієнтирів.+++

70 Розшифровка сканограм і сцинтиграм органів. ++71 Розрахунок ефективності захисту. +72 Індивідуальний дозиметричний контроль, дозиметрія на робочих

місцях.+

73 Дезактивація рук, спецодягу, робочих поверхонь і приміщень. +++

10. Методи навчання

Виконання курсів навчальної програми інтернами на базі стажування досягається шляхом їх практичної лікарської діяльності під керівництвом безпосереднього керівника інтернів у спеціалізованих відділеннях згідно навчального плану, у якому вказано орієнтовну кількість годин, які виділяються для освоєння певного розділу програми та термін роботи лікаря-інтерна у кожному із відділень бази стажування. При відсутності в базовій лікувально-профілактичній установі деяких спеціалізованих відділень, зазначених в навчальному плані, необхідно використовувати відповідні відділення інших лікувально-профілактичних установ.

За весь період спеціалізації в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок.

В наведеному нижче переліку передбачено два рівні засвоєння матеріалу: 2-й (++) – теоретичне засвоєння та уміння застосовувати набуті знання та навички при курації хворих; 3-й (+++) - оволодіння - самостійно виконувати набуті навички при обстеженні, діагностиці і лікуванні хворих. 1-й рівень засвоєння (+) ознайомлення – стосується спеціалізованих методів дослідження та практичних навичок, які подаються як інформація при вивченні окремих тем та під час курації хворих.

Кінцевою метою засвоєння практичних навичок, відмічених (+++) –оволодіння, являється їх використання на практиці у повному обсязі. До цих навичок відносяться ті, які в першу чергу використовуються при наданні невідкладної допомоги. Інші практичні навички, які відмічені (++), лікар інтерн може виконувати під керівництвом досвідченого лікаря-спеціаліста.

Практична підготовка лікарів-інтернів досягається шляхом систематичної та активної участі молодих лікарів у діагностичній і лікувальній роботі, обходах, клінічних розборах, інших видах практичної діяльності

17

відділення. Лікар-інтерн повинен здійснювати діагностично-лікувальний процес у прикріплених за ним хворих тавідділеннях, в поліклініці – 50 % навантаження амбулаторного рентгенолога. У вказаних хворих лікар-інтерн виконує увесь обсяг діагностичних досліджень.

Керівник повинен приділяти особливу увагу підбору хворих відповідно до тематики циклу в даний період проходження інтернатури. Слід враховувати можливості інтерна самостійно виконувати необхідні діагностичні та лікувальні маніпуляції. Однак, інтерну не слід обмежуватися роботою тільки з закріпленими за ним хворими. Він повинен знати всіх пацієнтів у відділенні, бути ознайомленим з динамікою захворювання та лікування важких хворих, з складностями в діагностиці, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. Для підвищення активності інтерна необхідно доручати йому виконання різноманітних маніпуляцій у рентген-кабінеті, надавати можливість організовувати додаткові дослідження, стежити за виконанням відповідних призначень. Особливо необхідно підкреслити, що обмеження діяльності інтерна до рамок прикріплених за ним хворих - груба помилка навчання в інтернатурі.

Статус лікаря-інтерна у відділенні.В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву

базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Безпосереднім керівником лікаря-інтерна є завідувач відповідним відділенням чи функціональним підрозділом згідно плану проходження стажування.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи із сказаного, під поняттям « самостійність лікаря-інтерна » необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути суворо контрольована керівником. Тут необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з цього чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характеристичними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності в процесі навчання повинен прогресивно зростати і в результаті цього на кінець інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

18

В період роботи у лікувально-діагностичних відділеннях на базах стажування інтерни несуть планові чергування в кількості, що забезпечує виконання навчальної програми.

При здобутті необхідних практичних навичок лікар-інтерн проводить ті чи інші методики променевої діагностики або променевого лікування,або іншу маніпуляцію з обов'язковою участю асистента, а в подальшому присутності керівника чи призначеного ним досвідченого лікаря-ординатора.

Під час діагностичного чи лікувального процесу необхідно звертати особливу увагу на створення умов для виявлення ініціативи з боку лікаря-інтерна, яка, однак, може бути здійснена тільки при умові правильності його дій.

Функціональні обов’язки інтерна як лікаря-ординатора радіологічного відділення – забезпечує:• дотримання гарантій вимог, передбачених правами пацієнта, дотримання

медичної таємниці,• належний рівень обстеження та лікування хворих у відповідності до

сучасних досягнень медичної науки і техніки,• за погодженням з завідуючим відділенням організує у разі необхідності

консиліум лікарів-спеціалістів і реалізує на практиці їх рекомендації,• складає і виконує науково обґрунтований план обстеження і лікування

хворих у відповідності з існуючими стандартам, • у складних клінічних випадках, які вимагають відповідного досвіду і

теоретичних знань, під керівництвом завідуючого відділенням уточнює план додаткового обслідування і здійснює корекцію його проведення,

• приймає участь і самостійно надає екстрену допомогу хворим.Лікар-інтерн зобов’язаний:

• дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку,• приймає участь в прийомі хворих, що поступають у відділення під час його

роботи, оглядає хворих, • заповнює історію хвороби в установленому порядку• доповідає завідувачу відділенням, а у випадку його відсутності

безпосередньо заступнику головного лікаря з лікувальної роботи про загрозливі для життя зміни в стані здоров’я хворих і про випадки смерті пацієнта,

• після узгодження з завідувачем відділенням призначати або відміняти раніше назначені лікувально-діагностичні процедури в залежності зі змінами динаміки хвороби,

• чергує по лікарні у відповідності до затвердженого графіку, • приймає участь в обходах завідувача відділенням, куратора відділення від

кафедри радіології та онкології, доповідає їм про своїх хворих, приймає участь в обговоренні хворих, їх консультаціях іншими спеціалістами,

19

• приймає участь в інформації рідних хворого про стан здоров’я пацієнта. При цьому необхідно враховувати принципи лікарської таємниці, не допускати нанесення їм психічної травми у випадках важкого прогнозу, пояснює рідним і самому хворому про доцільність проведення подальшого його обстеженя,

• віддавати розпорядження і вказівки середньому і молодшому персоналу відділення у відповідності з рівнем своєї компетенції.

Діагностична робота.

Основна мета цього розділу роботи - оволодіння основними сучасними методами діагностики захворювань, вдосконалення знань з діагностики.

Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань, набуття навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, у деяких лікарів-інтернів знання з того чи іншого питання недостатні, що вимагає планомірного, систематичного їх поповнення чи повторення. Проходження інтернатури - сприятливий період трудового життя молодого лікаря, що вперше зустрічається з повсякденними запитами його практичної діяльності.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними навичок у зборі анамнезу, в правильному виконанні променевих методів дослідження, критичної інтерпретації даних радіологічного дослідженя при диференціальній діагностиці та вмінні використати при цьому спеціальну літературу.

Перелік діагностичних навичок і маніпуляцій, якими повинен оволодіти лікар-інтерн, передбачає три рівні оволодіння ними і приведений за розділами у відділеннях, де проходиться інтернатура.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи під час стажування.

Лікар-інтерн повинен вміти сформувати покази для проведення спеціального радіологічного дослідження (рентгенологічного, КТ,МРТ, УЗД) у хворого, якого він обстежує, погодити їх доцільність із завідувачем відділення, зобов’язаний бути присутнім при їх проведенні, а по мірі можливості асистувати при такому дослідженні. Він зобов’язаний критично оцінити отримані результати і при необхідності намітити план подальших діагностичних заходів.

Лікувальна роботаУ процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи і методи

обстеження хворих, вибору лікувальної тактики і її індивідуалізації.Робота з хворими в палатах. Під керівництвом завідувача відділення інтерн

визначає визначає лікувальну тактику, здійснює, консервативне лікування,

20

встановлює покази для променевого лікування, проводить лікування у післяпроменевому періоді закріплених за ним хворих.

Робота на радіотерапевтичних апаратах, (дистанційних, контактних, глибокої рентген-тепапії. короткодистанційної рентген-терапії) Набуття практичних навичок - одна з центральних задач навчання в інтернатурі. Перелік практичних навичок, якими повинен оволодіти інтерн-радіолог за час навчання в інтернатурі, подані в додатку. Навчання молодих лікарів методики променевого лікування - складне і відповідальне завдання. Лікарі, що починають навчання у інтернатурі, повинні бути ознайомлені з організаційними канонами роботи на радіотерапевтичній апаратурі. Навчання променевому лікуванню здійснюється поступово, з прогресивним збільшенням складності поставлених перед інтерном завдань. Закінчується цей етап освоєнням методики самостійної роботи на радіотерапевтичних апаратах.

Робоча в топометричному та дозиметричному підрозділах радіологічних відділень. Цей етан також дуже важливий в підготовці лікаря-радіолога. В цих кабінетах інтерн знайомиться з організацією їх роботи, засвоює принципи і методи топометричної і дозиметричної підготовки хворих, планування променевого лікування. Під контролем керівника здійснює самостійну топометричну підготовку хворих до променевого лікування, проводить дозиметричні розрахунки.

Робота інтерна в організаційно-методичному відділі ( кабінеті ) - вивчає особливості епідеміологічної ситуації в районі, статистичні форми і методи звітності про захворюваність дитячого населення конкретного регіону, структуру радіологічної служби регіону

Робота інтерна у поліклініці. Робота інтерна у поліклініці скерована на засвоєння та удосконалення знань і професійних навичок, у проведенні амбулаторного прийому поліклінічних хворих, та організації роботи рентгенолога в амбулаторно-поліклінічних умовах. Вона здійснюється під керівництвом завідувача поліклінікою. Основою навчання є самостійна практична робота інтерна в ролі лікаря-радіолога. Протягом циклу під контролем керівника інтерн приймає участь у прийомі хворих, проводить необхідні діагностичні прийоми, що використовуються в поліклінічних умовах, оформляє відповідну медичну документацію, вивчає принципи профілактичної роботи і диспансеризації хворих.

Метою підготовки інтерна в поліклініці є:- ознайомлення з організацією роботи спеціалізованих кабінетів

поліклінічного (диспансерного ) відділення,- засвоєння принципів оформлення первинної медичної документації;- вивчення методики проведення та специфіки діагностики

рентгенологічного обстеження амбулаторних хворих;

ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА ЛІКАРЯ ІНТЕРНА.

21

Основою теоретичної підготовки лікаря-інтерна під час навчання на базі стажування є самостійна робота над монографічною та періодичною літературою. Керівник повинен вияснити у інтерна з якою літературою він ознайомлений, характером і якістю рефератів, що є у нього. Відповідно з цим в індивідуальний план інтерна включається реферування того чи іншого джерела рекомендованої обов'язкової літератури. При підготовці інтернами доповідей використовується додаткова література, а також журнали, збірники і т. д., у вибірці яких повинні надати допомогу керівники інтернів. Реферування опрацьованих джерел має дві цілі: по-перше, краще засвоєння матеріалу і підготовку анотацій, необхідних для використання в майбутньому і, по-друге - документування виконаної обов'язкової роботи.

Основою теоретичної підготовки інтерна під час очного циклу навчання є курс лекцій, переважно оглядового характеру, практичні заняття в спеціалізованих відділах та функціонально-діагностичних підрозділах клінічної бази кафедри радіології та онкології, участь в конференціях, виступи на семінарських заняттях. Увагу лікаря-інтерна звертається на особливості невідкладних станів у радіології, що є складовою частиною його підготовки до державної атестації за системою ліцензійного іспиту Крок – 3 «Лікувальна справа»

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА РОБОТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ.Основу науково-практичної роботи складають радіологічні спостереження

чи розробка архівних матеріалів окремих відділень. Кожний інтерн повинен зробити доповідь на заключній науково-практичній конференції, що організовується наприкінці проходження інтернатури. Допускається виконання однієї роботи двома інтернами. Тема повинна бути обрана протягом перших двох місяців навчання в інтернатурі. План наукової роботи складається спільно з керівником при консультативній допомозі куратора інтернатури (викладача університету). У ньому вказуються терміни окремих фрагментів роботи. Інтерн починає виконання наукової роботи на базі стажування, а завершує її під час навчання на кафедрі.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ. Охарактеризована вище практична діяльність, теоретична підготовка,

науково-дослідна робота і виховні аспекти навчання в інтернатурі являють собою єдину інтегральну систему органічно пов'язаних між собою різних сторін одного і того ж процесу - навчання спеціальності і формування світогляду лікаря. Їх виділення дуже умовне і має тільки одну мету - систематизація задач і методики навчання. По суті, кожна дія лікаря несе в собі елементи практики, теорії і деонтології. Звідси виникає кардинальна вимога навчання в інтернатурі - уся робота в лікувальній установі повинна переслідувати дидактичну мету, тобто всіляко сприяти створенню умов для навчального процесу і його реалізації. Особливу роль в цьому відношенні набуває керівник інтерна, який, крім своєї звичайної роботи, повинен організувати забезпечення навчального процесу. Тут

22

зовсім непотрібна якась докорінна перебудова роботи відділення - вона просто неможлива. Однак досвід показує, що організаційні моменти дуже часто є фактором, який визначає ефективність навчання в інтернатурі. Продумана і чітко спланована робота відділення з врахуванням потреб інтерна, як правило, дає можливість досягнути відмінного результату. Нижче ми подаємо ряд рекомендацій з цього приводу.

Клінічний обхід хворих. Мета обходу - систематичне колективне обговорення усіма лікарями відділення клінічних питань. Основна роль належить лікуючому лікарю і особі, що проводить обхід (завідувач відділенням). Здійснюється огляд хворих, перевірка відповідності діагнозу суб'єктивним і об'єктивним проявам захворювання, даним лабораторних, інструментальних досліджень, уточнюється діагноз, визначається вибір додаткових методів діагностики, оцінюється правильність дій лікаря і вирішуються питання подальшої тактики. Підготовка керівника до обходу полягає у постійному ознайомленні з найновішими досягненнями клінічної та теоретичної медицини, в повному знанні усіх хворих, що є у відділенні. Це останнє досягається щоденною участю в ранішніх нарадах і огляді усіх хворих, що поступили.

Клінічний розбір хворих є одним з основних і ефективних методів навчання лікарів-інтернів, який проводиться, в основному, після обходу хворих. Окрім того, вони здійснюються на ранкових конференціях лікарів і, при необхідності, невідкладних вирішень - в будь-який час. У клінічному розборі обов'язкова участь усіх лікарів відділення та інтернів. Змістом його повинно бути остаточне обговорення та заключне тлумачення характеру патологічного процесу, встановлення діагнозу і конкретного плану обстеження та лікування. У випадках, в яких розбору підлягає хворий, якого обстежував інтерн, останній доповідає усі відомості, що стосуються радіологічного діагнозу. Вимоги, що ставляться до доповіді - повнота інформації, її вірогідність і точність.

Ранкові конференції лікарів. Керівник повинен забезпечити активну участь інтернів на цих конференціях. Необхідно вимагати ознайомлення їх із станом усіх хворих, що знаходяться у важкому стані та з не виясненим діагнозом, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. При участі інтерна в діагностиці хворого, бажано надавати слово для доповіді інтерну. Доповіді про стан хворих виробляє у нього вміння виявити основну, найбільш важливу інформацію. Про це дуже демонстративно свідчить істотна різниця подібних доповідей на початку і наприкінці інтернатури.

Консиліуми. Дидактична вартість консиліумів є ідентичною значенню клінічних розборів. Бажано перед консиліумом провести з інтернами спеціально для них призначений клінічний розбір хворих з детальним ознайомленням з історією хвороби та загостренням уваги на клінічній проблематиці, що повинна бути вирішена радіологічним обстеженням.

Клініко-патологоанатомічні конференції. На відміну від інших клінічних розборів, конференція надає повноцінну, завершену інформацію про хворого, що обумовлено ретроспективним характером аналізу і остаточною верифікацією

23

усіх сумнівних клінічних та радіологічних міркувань патолого-анатомічним розтином. Дидактична вартість зростає у випадках, якщо інтерни приймали участь у діагностиці хворого.

Науково-практичні конференції лікарні чи відділення. Участь в них інтернів у ролі доповідачів бажана. По можливості, необхідно уникати доповідей реферативного характеру, хоч і вони допустимі. Подібні доповіді в певному ступені відмежовують теорію від практики; у зв'язку з відсутністю безпосереднього практичного додатку, викладений теоретичний матеріал фіксується у пам'яті, як правило, гірше. Доповідь реферативного типу, прочитана перед аудиторією лікарів з практичним досвідом добре засвоюється і приносить велику користь, тому що узагальнює, скеровує та інтегрує знання, які вже є у лікаря.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на суміжних кафедрах інтерни у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навиками. Теоретична підготовка передбачає обов'язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних і патологоанатомічних конференціях. З найбільш актуальних тем програми інтерни готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички з радіології та суміжних дисциплін.

Для виявлення рівня знань і навиків інтернів програмою передбачено такі види контролю: оцінка базових знань, проміжний та заключний контроль. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп'ютерну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров'я України. Після завершення основних розділів навчання інтерни складають заліки, а після закінчення інтернатури їх атестують на присвоєння звання лікаря - радіолога з видачею сертифіката.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен, у рамках можливого, забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника.

11. Методи контролю

Контроль знань складається з базового, проміжного та заключного. Базовий контроль визначає рівень підготовки інтернів та проводиться на початку навчання. Проміжний контроль проводиться наприкінці першого року навчання на кафедрах. Заключний контроль знань проводиться за традиційною схемою і складається із трьох частин:

1. перевірка теоретичних знань (комп'ютерні тести та КРОК – 3);

2. оцінка оволодіння практичними навиками та вміннями;

3. іспит

24

12. Розподіл балів, які отримують інтерни

Змістовий модуль

Практичні навички

Тесовий контроль

Підсумковий тест (екзамен)

Сума

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 10 10 20 1001 5 1 1 1 3 4 5 5 5 5 5 5 3 3 5 3

1, 2 ... 17 – теми змістових модулів.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види

навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100 А відмінно

зараховано82-89 В

добре 74-81 С64-73 D

задовільно 60-63 Е

35-59 FXнезадовільно з

можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34 F

незадовільно з обов’язковим

повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим

повторним вивченням дисципліни

13. Методичне забезпечення1. Методичні розробки для проведення практичних занять.2. Презентації лекцій3. Презентації для семінарських занять.4. Діючі накази МОЗ України

25

6. Збірники завдань для підсумкового модульного контролю.

14. Рекомендована література

1. Антонович В.Б. Рентгенодиагностика заболеваний пищевода. желудка. кишечника. М.: Медицина, 1987.-399 с. 2. Бакланова В.Ф., Филиппкин М.А. ентгенодиагностика в педиатрии. Руководство для врачей в 2-х томах. М.: Медицина, 1988.-814 с.3. Вазіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. К.: Вища школа, 1993.4. Гинзбург А.М., Киношенко Ю.Т. Синдромная рентгенодиагностика заболеваний легких. К.: "Здорові", 1987.- 144 с.5. Зедгенидзе Г.А./ред./ Клиническая рентгенорадиология. Руководство в пяти томах. М.: Медицина, 1985.- 2282 с.6. Иваницкая М.А. Рентгенодиагностика заболеваний сердца и сосудов.- М.- Медицина, 1970.-423 с.7. Кишковский А.Н., Тютин Л.А. Неотложная рентгенодиагностика. Руководство для врачей.- М.- Медицина, 1989.- 464 с.8. Коваль Г.Ю./ред./Клиническая рентгеноанатомия. К-^Здоров^'М 975.-600 с.9. Коваль Г.Ю. /ред./ Рентгенодиагностика повреждений и заболеваний черепа. К.: "Здорові", 1984.-376 с.10. Коваль Г.Ю. /ред./ Основьі медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике. К.: '"Здоров'я". 1991.- 272 с.11. Коваль Г.Ю. /ред./ Променева діагностика. Київ. "Орбіс", 1998. т. 1. - 527.12. Линденбратен Л.Д. Рентгенология печени и желчных путей. М.: Медицина. 1980.- 517 с.13. Линденбратен Л.Д., Королюк І.П. Медицинская радиология. М.: Медицина. 2000.14. Михайлов А.Н. Рентгеносемиотика и диагностика болезней человека. Минск: "Вьішзйшая школа", 1989.- 608 с.15. Позмогов А.И., Терновой С.К., Бабий Я.С., Лепехин Н.М. Томография грудной клетки. К.: "Здоров’я", 1992.-288с.16. Пытель А.Я., Пыітель Ю.А. Рентгенодиагностика урологичееких заболеванпй. М.: Медицина, 1966.- 480 с.17. Садофьева В.И. Рентгено-функциональная диагностика заболеваний опорно -двигательного аппарата у детей. Медицина. Ленинградское отделение. 1986.-240с18. Садофьева В.И. Нормальная рентгеноанатомия костно-суставной стемьі у детей. Медицина. Ленинградское отделение, 1990. - 222 с.19. Соколов В.Н. и др. Пульмонология. Одесса: иАстропринт,\ 1998.

26

20. Соколов В.Н. и др. Первичная и уточняющая лучевая диагностика заболеваний желудочно-кишечного тракта. Одесса: "Астропринт", 1998.21. Суслова О.Я. Рентгенодиагностика повреждений и заболеваний опорно -двигательной системьі. К.:"Здоровля",1989.- 255 с.22. Тагер И.Л. Рентгенодиагностика заболеваний позвоночника. М.: Медицина. 1983. - 208с. 23. Шнигер Н.У. Рентгенодиагностика заболеваний желудка. М.: Издательство Университета дружбьі народов, 1990.- 312 с.

З ультразвукової діагностики:1. Абдуллаев Р.Я., Атьков О.Ю., Соболь Ю.С. Атлас ультразвуковой диагностики. Том 1. Харьков:"Прапорм, 1993.- 110 с.2. Абдуллаев Р.Я., Белоусов М.А. Атлас ультразвуковой диагностики. Том 2. Харьков:"Прапор", 1995.- 92 с.3. Богер М.М., Мордвов С.А. Ультразвуковая диагностика в гастроентерологии. Новосибирск: Наука, 1988.-207 с.4. Ватолин К.В. Ультразвуковая диагностика заболеваний головного мозга у детей. М.: "Видар",!"995.-118 с.5. Дворяковский И.В.Зхография внутренних органов у детей. М.: 1994.-455с.6. Демидов В.Н., Зьїкин Б.И. Ультразвуковая диагностика в акушерстве. М.: Медицина, 1990.-220 с.7. Демидов В.Н., Пьітель Ю.А., Амосов А.В. Ультразвуковая диагностика в уронефрологии. М.: Медицина, 1989.-109 с.8. Дергачев А.И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. Справочное пособие. М.:Издательство Университета дружбьі народов. 1995.- 333 с.9. Зубовский Г.А. Ультразвуковая диагностика и злектроакупунктура. М.: 1992. -137 с.10. Зыкин Б.И. Ультразвуковая диагностика в гинекологии. Атлас. М.: Видар. 1994. - 77 с.11. Мухарлямов Н.М./ред./ Клиническая ультразвуковая диагностика. Руководство в 2-х томах. М.: Медицина, 1987.12. Стрьіжаков А.Н., Бунин А.Т., Медведев М.В. Ультразвуковая диагностика в акушерской клинике. М.: Медицина, 1990.-239 с.13. Шипуло М.Г. Практическое руководство по ультразвуковой диагностике. Том і. М.: Вьісшая школа, 1995.- 240 с.14. Гончар О.А. Можливості променевої діагностики перинатальних мозковосудинних уражень у немовлят (Навчальний посібник). К.: ІВО "Медицина України**. 2001. 72 с.15. Лелюк В.Г., Лелюк С.З. Ультразвуковая ангиология. М.: Реальное время. 199е) і, 288 с.16. Кунцевич Г.И./ред./ Ультразвуковая диагностика в абдоминальной и сосудистой хирургии. Минск: "Кавалер Паблишерс", 1999.- 252 с.

27

17. Пол Л. Аллан, Пол А. Даббніс, Мирон А.Позняк, В. Норман МакДіксн Клінічна допплерівська ультрасонографія. Львів: Медицина світу, 2001. - 294 с.18. Быковский В.А. Зхография при абдоминальной патологии у детей (протоколирование результатов иселедования). М.: Реальное время, 2002 Г.-184 с.

З радіонуклідної діагностики:1. Кириллов В.Ф., Книжников В.А., Кореиков И.П. Радионуклидная гигиена. М.: Медицина, 1988.-334 с.2. Лазарь А.П./ред./ Радіаційна медицина. К.:"Здоров'я", 1993. -224 с.3. Миронов С.П., Касаткин Ю.Н. Детская радиология. М.; Медицина. 1993.4. Милько В.И., Матвеенко Е.Г./ред./ Радионуклидная диагностика (оценка зффективности лечения некоторих заболеваний). К.: "Здоров'я".1991.-162с.5. Паркер Р., Смит П.,Тейлор Д. Основи ядерной медициньї: Перевол с англ. -М.:9нергоиздат, 1981.-303 с.6. Сиваченко Т.П./ред./ Руководство по ядерной медицине. К.: "Вища школа". 1991,- 536 с.7. Сиваченко Т.П.,Белоус А.К., Зозуля О.О. Радиокардиография. К.: "Здоров'я". 1с>84.-144с.8. Сиваченко Т.П., Поцьібина В.В., Мечов Д.С.и др.Радионуклидньїе методи исследования в диагностике пораження суставов при диффузннх болезнях соединительной ткани. Метод, реком. К., 1990.- 18с.9. Сиваченко Т.П.,Романенко В.А.Радионуклидньїе методьі исследования центральной нервной системи. М.,1990. - 34 с.10. Чард Т.Радиоиммунологические методи :Перевод с англ. М: Мир. 1981 .-24 с. 11. Шишкина В.В. и др. Радиоизотопная диагностика в онкологии. К.: ""Здоров'я". 1981. -192 с.12. Лишманов Ю.Б., Чернов В.И. Сцинтиграфия миокарда в ядерной кардиолоіии. Томск, 1997,-276 с.13. Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. К., 1999,326 с.14. Мечов Д. С, Матюшко Р.П., Романенко В.А., Фірсова М.М. Радіофармацевтичні препарати. Учбовий посібник. К., 1997, 24 с. 15. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). К., 1998.- 135 с.16. Применение метастрона в лечении больньїх емкостньїми метастазами. Пособие для врачей. Санкт-Петербург, 1997, 15 с.17. Основи функціональної діагностики/за ред. 1.1. Сахарчука/. К.: "Здоров'я", 2000. 336 с.18. Каменецкий М.С., Первак М.Б., Мечов Д.С., Вакуленко И.Н. Шульженко Д.1І. Лучевая диагностика левожелудочковой недостаточности у больньїх с короиарогенной и некоронарогенной патологией миокарда. Донецк. 2000. - 228 с.

28

З променевої терапії:1. Бальтер С.А. Основи клиничєской топометрии в онкологии. -М.: Медицина. 1986. - 240 с.2. Бардьічев М.С., Цьіб А.Ф. Местньїе лучевьіе повреждения - М.: Медицина. 1985. - 240 с3. Бердов В.А., Цьіб А.Ф., Юрченко Н.И. Диагностика и комбинированное лечение рака прямой кишки. - И.: Медицина, 1986. - 240 с.4. Бохман Я.В. Руководство по онкогинекологии. М. - 1989.5. 1 рифитс С. (редактор) Радиотерапия: принципи и практика. М. - 1994. 298 с.6. Дарьялова С.Л., Чиссов В.И. Диагностика и лечение злокачественньїх опухолей. \; 1993,255 с.7. Деденков А.Н., Пелевина И.И., Саенко А.С. Прогнозирование реакций опухолей на лучевую и лекарственную терапию. - М.: Медицина, 1987. - 160 с.8. Дударев А.А., Кишковский А.Н. Методические рекомендации по лучевой терапии псопухолевьіх заболеваний. - Л.: Б. и., 1989. - 124 с.9. Клииическая рентгенология. Т.5. Лучевая терапия опухолей и неопухолевьіх заболеваний /1 Іод ред. Г.А. Зедгенидзе. - М.: Медицина, 1985. - 496 с.10. Зедгенидзе Г.А. Лучевая терапия амбулаторних больньїх. - М. 1988, 277 с.11. Иваницкая В.И. и др. Осложнения лучевой терапии онкологических больньїх. - К. 1989. 182 с.12. Киселева Е.С. (редактор) Лучевая терапия злокачественньїх опухолей. - М. 1996. 356 с.13. Комбинированное и комплексное лечение больньїх со злокачественньїми опухолями 1 Іод ред. В.И.Чиссова. - М.: ..медицина, 1989. - 560 с.14. Лучевая терапия в лечении рака. Практическое руководство. Лондон. Нью-Йорк. - 2000. 338 с.15. Мащенко М.П., Мечов Д.С.. Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. - К. 1999. 392 с.16. Маг С. (редактор) Принципи и практика брахитерапии. - Ф. 1997. 1540 с. Наказ МОЗ України № 340 від 28.11.97 "Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії".17. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). К. 1998 - 135 с.18. Павлов А.С., Стиоп Л.Д. Злокачественньїе опухоли носоглотки и их лучевое лечение. М. 1985.238 с.19. Перез К., Брейди Л. Принципи и практика радиотерапии. - Ф. 1997. 1450 с.20. Руководство по ядерной медицине / Под ред. Т.П.Сиваченко. - К., 1991. - 536 с.21. Симбирцева Л.П. Организация радиологической службьі - Л.: Медицина. 1987. - 128 с.22.Факторьі время-доза-фракционирование и их использование в лучевой терапии злокачественньіх опухолей: Метод, рекомендации / Под ред. А.С.

29

Павлова. - М.:1990. 37 с.23. Чеботарева Т.И., Ивчук В.П. и др. Стандартизованньїе методики лучевой терапии злокачественньїх опухолей отдельньїх локализаций. (Учебное пособие). - К. 1993. 19 с.24. Яхалом Дж. Роль лучевой терапии при болезни Ходжкина. - Н. 1995. 18 с.