рідне місто

МОЄ РІДНЕ МІСТО:

Вчитель: Наталія МиколаївнаВиховна година

вулиця мого дитинства

бульвар Дружби народів


Під час будівництва підшипникового заводу були знайдені залишки давньоруських поселень 9—10 століть понад річкою Жидувкою.


Єдиний у Луцьку бульвар починається від магістральної вулиці Боженка і завершується на вулиці Марка Вовчка. Розташований він у мікрорайоні житлової забудови підшипникового заводу.

Бульвар – центральна дорога мікрорайону, забудованого у кінці 1970-их на початку 1980-их років. На планах тогочасної забудови бульвар позначений аж до вулиці Потебні з перспективою на Старе місто. В основному тут споруджувалися п’ятиповерхові та дев’ятиповерхові будинки для працівників підшипникового заводу.


Назва на честь дружби народів, у зв’язку з тим, що на новозбудований державний підшипниковий завод №28 приїздили працювати спеціалісти з Росії та інших республік колишнього СРСР, яким надавали квартири у цьому мікрорайоні.

На бульварі розташовані бібліотека-філіал №7, Житлово-комунальне підприємство №2, відділення банків, невеликий ринок, чимало магазинів, кафе, барів.

вул. Гнідавська


Вулиця має назву колишнього приміського села, що виконувало господарські повинності на Луцький замок ще у 17 столітті.

Перша письмова згадка про село Гнідава як власність шляхтича Міхала Хриніцького датується 1570 роком. Наприкінці 19 століття у Гнідаві проживало 242 мешканці, поруч розташовувалась чеська колонія, у якій проживало 195 мешканців.

1957 року село приєднане до міста Луцька.


Вулиця має назву колишнього приміського села, що виконувало господарські повинності на Луцький замок ще у 17 столітті.

Перша письмова згадка про село Гнідава як власність шляхтича Міхала Хриніцького датується 1570 роком. Наприкінці 19 століття у Гнідаві проживало 242 мешканці, поруч розташовувалась чеська колонія, у якій проживало 195 мешканців.

1957 року село приєднане до міста Луцька. До вулиці доточний загальнозоологічний заказник

«Гнідавське болото»

вул. Потебні


Вулиця, що проходить через два мікрорайони – Гнідаву та Красне, виникла наприкінці XIX століття.

Розпочинається на Красному, на перехресті вулиць Сєченова та Баранова, перетинає Львівську та далі прямує через Гнідаву до вулиці Мамсурова та окружної дороги, що веде через село Рованці на Дубнівську магістраль. Вулиця Потебні має 2,5 кілометра завдовжки.

вул. Потебні Спочатку вона йшла до перетину з Гнідавською під

назвою Гранична, а далі продовжувалася вулицею Перехресною. В міжвоєнний час планували продовжити західну гілку Граничної через омелянівські поля до Володимирської та далі аж до Ковельської. Так мала бути облаштована значна внутрішня магістраль. Задум так і не втілили у життя.

Вулицю впорядкували у повоєнний час. З 1967 року вона носила назву 50 років Жовтня. Про це нині свідчить стела, що збереглася з радянських часів. Сучасну назву вулиця отримала у 1991 році.

Потебня Олександр Опанасович

Олександр Потебня (1835 - 1891) – видатний український вчений, мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької Академії наук з 1875 року, автор чисельних наукових праць.

вул. Потебні До непарного боку вулиці прилягають заповідні

луги узбережжя Стиру, де росте чимало рідкісних трав.

На території лугу в 1996 році встановили пам’ятний знак десяти тисячам полонянок концтабору Шталюппен (нині місто Нестеров Російської Федерації), яких розстріляли у квітні 1945 року за рішенням штабу 3-го Білоруського фронту. Напрямок до меморіалу перехожим повідомляє вказівник, розташований на вулиці Потебні.

вул. Потебні Вулиця забудована здебільшого приватними

будинками, хоча є чимало багатоповерхівок та громадських споруд. На вулиці Потебні розташовані Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури, корпус №2 Луцького національного технічного університету, магазини, бари та підприємства. Наприкінці вулиці на розі з вулицею Мамсурова – православний цвинтар. Через горбистий рельєф з окремих ділянок відкривається гарний краєвид Старого Міста.

вул. Черняховського

вул. Черняховського

Іван Данилович Черняховський – радянський воєначальник, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки Другої світової війни командувач 60-ю армією Воронезького фронту, згодом Першого Українського фронту, генерал-лейтенант; командувач військами 3-го Білоруського фронту, генерал армії. Один із талановитих полководців Другої світової війни.

вул. Шота Руставелі

вул. Шота Руставелі

грузинський поет 12-го століття, вважається багатьма одним із найвидатніших представників літератури середньовіччя. Також державний діяч. Автор грузинської національної епічної поеми «Витязь у тигровій шкурі»

вул. Бенделіані

вул. Бенделіані

Чічіко Бенделіані – Герой Радянського Союзу, гвардії майор, штурман 54-го гвардійського винищувального полку.

Коли він загинув, йому виповнився лише 31 рік. Льотчик здійснив понад 400 бойових ви-льотів, особисто збив 12, а в групі – 20 ворожих літаків.

вул. Станіславського

вул. Станіславського

Станіславський Костянтин Сергійович - видатний російський режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (1936). Засновник Московського художнього театру (МХАТ). Реформатор театру, виробив творчий метод, що здобув назву «система Станіславського». Неодноразово перебував у Києві (1902, 1912 і 1914), виступав на київській сцені з 24 по 30 квітня 1925.

вул. Градний узвіз


Одна із найстаріших вулиць центру Луцька – Градний Узвіз – бере початок із стику Театрального майдану та вулиці Лесі Українки. Вона з’єднує головну площу міста із вулицею Глушець.

Вуличка хоч і знаходиться у серці Луцька, проте малолюдна. Будинки тут, ясна річ, невисокі. Переважно не багатоквартирні, а приватні.

Пройтися Градним Узвозом можна за декілька хвилин. Довжина вулиці – менше, ніж 300 метрів. Будинків тут всього з 20.


Градний Узвіз розпочинається зі Свято-Троїцького кафедрального собору. При ньому розміщена Волинська духовна семінарія.

Історія вулиці бере свій початок із 19 століття. Тоді тут була Градна гора з цвинтарем. Звідси, до речі, і сучасна назва узвозу. З часом дорога, яка проходила вздовж цвинтаря, утворила вулицю. Тоді там і почали з’являтися житлові будинки. На початку 20 століття Градну гору зрівняли, і вулиця зажила новим життям.


У 1926 році тут звели розкішний триповерховий будинок польського банку. З часом його функціональне призначення не змінилося. Нині тут розміщена регіональна філія Національного банку України.


За часів Радянського Союзу вулиця мала назву Плеханова. На початку вулиці, напроти собору, колись була величезна стоянка таксі. Згодом там побудували будинок. І за радянських часів там був популярний центральний гастроном.


Вулицю періодично перекривають. Особливо у святкові дні, коли на Театральному майдані відбуваються концерти.

Така своєрідна «захованість» Градного Узвозу у серці міста додає йому нетипового для центру затишку, спокою та компактності.

вул. Довженка

вул. Довженка

Довженко Олександр Петрович – український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.

Його фільм «Земля», знятий у 1929 році, увійщов до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

вул. Даньшина

пров. Красовського

вул. Миру

вул. Львівська

пр. Соборності

вул. Ківерцівська

рідне місто

Documents