Село Долина /до 1950р. містечко Яків Буданівського району , в 1950р. переіменовано на

Долину розташоване 15 км на південь від Теребовлі у мальовничому ярі над річкою Серет.Віддаль від Тернополя 45 км до найближчої залізничної станції 7км*

Найдавнішу згадку про Янів знаходимо в книзі "Чужоземці в Польщі", якої автором є Ксавері Ліскі. В ній він подає, що дня 26 липня І497 р. в поході на Волощину переходили польські війська короля Яна Ольбрахта через Янів від сторони Микулинець в напрямі на Яблунів разом з військами німецьких хрестоносців під командою Яна Гліффена - таємника короля

Ольбрахта.Недалеко поселення проходив кіцманський шлях, тому воно часто зазнавало пограбувань

турками і татарами.Для захисту від кочівників та зміцнення своєї власті над корінним населенням польський

магнат Ян Гольський на поч.. ХУІІ ст. побудував в Янові замок та міст через ріку Серет, за користуванням якого брав мито. За гроші пограбовані у населення в І6ІІ році він будує костел В 1644 році населення Янова разом із селянами близьких стіл, що належали до Янівського маєтку пані Е.Стадницької виступають проти цієї поміщиці, яка забороняла ловити рибу, користуватися лісом, брати дерево на опал І будівництво, а тих» що скаржилися наказувала ловити і бити. Міщани і селяни, розуміючи єдність своїх інтересів у боротьбі проти феодального гніту виступають разом.

Вони пишуть скаргу до короля, а коли це не допомагає відмовляються виконувати всі повинності на користь п. Стадницької.

З великою силою розгорівся пожар народного гніву під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Міщани Янова спільно їз Теребовлянськими повстанцями знищують маєток пана Белецького у Підгайчиках. 5 вересня 1648 р. вони разом з бідняками Довгого, Деренівки, Хоросткова штурмували буданівський замок, спалюють двір пана Зам’яховського. а також костел в Янові та маєток п. Блажевського.

Пізніше польські магнати жорстоко помстились на міщанах Янова зруйнували 148 хат, нещадно місто було пограбоване під час турецької навали 1675 р. Янівський замок в І685р. здобув козацький загін під проводом Сулименка. Із цього часу він втратив своє оборонне значення. У ХУІІІ ст. тут була фабрика селітри, яка була зруйнована.

В кінці XIX ст. у Янові нараховувалось 2206 чол. населення, тут був розміщений повітовий суд, нотаріальна контора, пошта І телеграф. Поміщику в цей час належало 1555 моргів Землі.

Становище селян-батраків, ясі працювали у пана за 10-й сніп було нестерпним. Недивлячись на це в 1907р. граф Борковський став вимагати, щоб вони робили за 12 сніп. На такі несправедливі умови селяни відповіли страйком, який тривав 2 тижні.

Для придушення страйку пан визвав поліцію. Вожаків селян М.Руту, Й.Федину та І.Глінського було арештовано і засуджено до 3-х місяців тюрми.

До другої світової війни містечко мало згідно з переписом 1935 /З6 рр 2650 мешканців, з яких: 29% українців» 49% поляків, 22% жидів, остання група жила в центрі, а дві по окраїнах.

На схід від костела стояла мурована з нетесаних брил церква св. Миколая, збудована в І725р. При церкві зберігся протокол парафіяльного уряду, за останні роки 18 і поч. 19 ст.

На схід від костела за церквою і жидівськими домами, в дільниці т. зв. "Кут", збереглися сліди валів і насипів, що боронили переправи через ріку Серет, яку в тім місці можна пройти в "брід".

7 «*

Вали ті й носили ще рештки оборонних укріплень містечка ще перед збудуванням

замку.

Була в Янові теж старовинна жидівська синагога замітна тим, що в ній була «тора» яка згідно з твердженням старшини жидівської громади мала 200 років.

На полях Янова, недалеко границі села Могильниці стояла могила де були поховані австрійські вояки, що полягли в боях з польськими повстанцями під Винявкою /Хмелівкою/ І809р.

Одною з найдавніших пам’яток містечка була стара, мідяна печатка, що до недавніх ще часів переховувалась у громадськім уряді. В середині тієї печатки було вигравіроване дерево з півокруглою короною, яку півколом опоявував напис латинською мовою: СІГІЛЮМ комунітатіс, а під деревцем був дальший напис у двох рядках Мяста Янов.

Згідно з метрикальними записами найстаршими родами в ЯновІ були: Марцінів, Колтунські, Чеканські, Турчиневичі, Грама, Джурман, Гольба, Джурба.

Збереглися до сьогодні назви вулиць і околиць села: Кут, Лапаївка Серетівка, Оболоня, містечко-центр, Над Водою, Завода, Фільварок.

По західнім боці за млинівкою видніє модерна електростанція, а за нею млин. Із спогадів Мороз Емілії "Млин був дуже великий у ньому було 12 пар вальців, який обслуговував навколишні села, але був зруйнований в І світову війну, і після нього залишився лише фундамент на якому зараз росте сад, пізніше був побудований другий млин менший, який діє по сьогодні на ньому лише 2 пари вальців,"млин належав графові Бурковському, а потім став державним і дочка графа змушена була проситися на роботу, де працювала вагарем ".

Заслуговує на увагу електростанція побудована в часі між першою і другою світовими війнами. Це рідкісне на ті часи явище змінило вигляд цілої околиці, доставляючи електрику до майже цілих трьох повітів: Теребовлянського, Копичинецького, Чортківського. Ініціатором будови електростанції був довголітній директор школи в Янові Володимир Славський, який був директором до 1934 року, в школі працювало 4 вчителі з середньою освітою, потім директором була Гашерувна Марія до І934р., потім Мендефік Болеслав до 1941р. Наталія Гжицька, батьки якої похоронені на цвинтарі с.Долина, сама вона похоронена в Теребовлі, будинок де зараз знаходиться сільська Рада був власним будинком Гжицьких, З 1944 року директором був Кашуба, потім Палка - загинуз трагічно, за нього добудовано школу у 1958 році., А з 1962 р. директором школи працює Смільський М.М. в школі працює 7 вчителів з вищою освітою, з неповною вищою освітою - 4 чол, з середньою спеціальною ОСВІТОЮ – б чол. З 1978 року директором школи Водовіз П.С. за нього в 1988 р. побудовано новий корпус школи для молодших школярів, спортзал, спальня, створено шкільну їдальню, кімнату народознавства.

З 1992 року директор школи Боднар І.Й. В 1920 р. першими комуністами були Г. Субчак, І. Бакун.

В переддень 1-го травня 1932 року декілька бідних хлопців зібрались , у Янівський ліс, щоб провести маївку. В селі появилися листівки, та невеличкі червоні прапори. Це був для них останній день на волі, ПОЛІЦІЯ багатьох арештувала і відправила в тюрму . 24 січня 1933 року Теребовлянський староста доносив у воєводське управління в ніч з 21 на 22 січня невідома особа написала червоною фарбою , українською мовою на церковній СТІНІ В Янові "Геть з національним гнобленням", «Хай живе революція", а також на СТІНІ школи було написано польською мовою "Вимагаємо нової системи навчання".

В 1937 р. у Янові вже існував підпільний райком та 4 осередки КПЗУ, у склад яких входило 16 членів, комуністом був жид Тішлер, він керував кооперативою.

7 «*

В 1939 р. була створена комсомольська організація, першими комсомольцями були

Островеька Антоніна, загинула при аварії трактора, Бой Тільця. Пізніше була створена піонерська організація, першим піонером був Турчиневич Володимир Михайлович.

Із спогадів Туркули Степанії. "Часи були тоді страшні , в комсомол заставляли вступати, тому багато дітей не йшло в школу, щоб не заставляли їх, а хто вступив то ввечері приходили до нього під вікно і прикладали долоню руки до шибки, це означало, що тебе вб’ють."

На цвинтарі с. Долина похоронений січовий стрілець Зарусінський» Де відправляють панахиди.

17 вересня 1939 року в Янів вступила Червона Армія. На селі була створена народна міліція. Головою сільської Ради було обрано Федину Миколу Йосиповича, його було обрано депутатом народних зборів у місто Львів.

Потім головами с/Ради був Гардий I. після Футчила Тимка, Зарусінський Ю., їж M., Стельмащук В., Лопушинський І.П., Котляр М, Кирпа М.,Понтус І.М., Телесніцікий P.C., Романів Б.М.

В селі Існували хати-читальні, де зараз клуб там була польська читальня. А на дому Криворуки М.М. була українська читальня, побудована за Польщі, керував о. Цегельський Е.,ходили на просфору, читання, ставили вистави.

Хата читальня ім. Чайківського, одну кімнату на проборстві було відпущено під бібліотеку, отець сам особисто видавав книжки читача. Завдяки йому було створено церковний хор дирегентом був Мирослав Турчиневич, дяк Олійник Корнель.

За період 1920 - 1930 pp. в Янові при просвіті було організовано драмгуртки, жіночу раду, касу взаємодопомоги, рідну школу, а саме головне створено власний склеп кооперативу, в якій можна було купити все необхідне.

В хаті-читальні проводили репетиції хору І драмгуртка, вечори, святкування Шевченківських днів, спільну просфору. Вистави драмгуртків показували в найманому жидівському підїзді /бо не було іншого приміщення/. З побудовою ТШЛ / товариства школи людової/ тепер клуб, наймали в поляків цей дім для вистав.

Серед активістів Просвіти 20-30рр. слід відзначити о.Цегельсь- кого, Михайла Корнеля, Сафрона Олійника, Мендлюк Марка, Возьного Миколу і Микиту, Ковальських Михайла і Анну, Юлію, Триліх Корнеля і Марину, Турчиневич Михайла і Антона, Джус Анастасію і Михайла, Закревського Марка, Стельмащук Івана та інші.

З 1930-1939 pp. існувало товариство «Луч», керував Джус Микола, входила передова молодь села, а саме Ковальська Наталія, Нафостович Кася, Мендлюк Юлія і Наталія, Олійник Володимир і Андрій, Сольник Володимир, Субчак Михайло, Олійнкк Наталія, Ковальський Андрій. Проводили виступи, концерти, фестини з селами Довгим, Деренівкою, Кобиловолоками. Із спогадів Ковальської Наталії «поляки нелюбили українців, одного разу під час фестин з Деренівкою, хлопці і дівчата прийшли в українському строї і хлопці мали до сорочок прикріплені червоні герасівки, що символізували український стрій один із поляків підійшов до них і позривав герасівки". В 1939 р. Просвіта заборонена.

В 1940р. в селі засновано колгосп ім. Сталіна,людей заставляли писатися до Артілі. Першими вступили до колгоспу бідняки Іван Веселовський, Тома Твердохліб, Островська Розалія. Головою колгоспу було обрано Джурбу Микиту.

2 липня 1941 року в село прийшли НІМЦІ їх зустрічали з квітами Почалась війна, село окуповано. Все єврейське населення було вивезено у гето в м. Теребовлю і по звірячому розстріляно, будинки їх зруйновано.

7 «*

Із спогадів Туркули Степанії " колгосп розпався, люди все своє позабирали додому і

самі обробляли своє поле".В боротьбі проти фашистів брало участь 180 жителів села» серед них учасник оборони

Ленінграда Скакун Г. А., який від рядового дійшов до звання офіцера. чоловік не повернулися з війни» 80 учасників і інвалідів війни. 23 березня 1944 року Янів було визволено.

В 1944р. була відновлена діяльність колгоспу, до нього вступило 43 господарства, головою артілі був обраний Тома Твердохліб.

В післявоєнний період відбудовано 2 корівники, конюшню, майстерню, кормокухню і пилораму.

Реконструйовано електростанцію і збільшено її потужність на 352 квт.За одержані високі врожаї пшениці, жита, цукрових буряків Президія Верховної Ради

УРСР своїм указом від 12 березня 1949р. нагородила орденом Леніна ланкового Яворніцького М.О., Орденом Трудового червоного прапора Вислоцького Івана Опанасовича І Сере- динського Ф.С. Медаллю "За трудову доблесть" нагороджені : Гулик М.Ф. Кобильський В.Ф., Кохан Г.Т.

Колгосп переіменовано "Шлях до комунізму". В 1957 р. колгоспники одержали на трудодень по 2 кг зерна І по ЗО копійок грішми.

За досягнуті успіхи в сільському господарстві нагороджено медаллю "За трудову доблесть":

1. Гардого Андрія -бригадира огородньої бригади. 2. Мендлюк Марію Пилипівну- телятницю. З. Олійник Саверину Егорівну - доярку.

В 1959 році відбулося укрупнення колгоспів с. Долина і с. Слобідка. В колгоспі 12 тракторів, 4 зернових комбайни, 4 бурякозбиральні комбайни, 3 кукурудзозбиральні комбайни, 2 силосних комбайни, 6 автомашин.

Із допоміжних виробників в колгоспі є кузня, майстерня, млин; пилорама, кам’яний кар’єр.'В селі працює дитячий садок, відкрито стадіон, 2 спортивні майданчики, медпункт,

родильний будинок, аптека, ветучасток.В селі є клуб, бібліотека, в 1977 р. об’єднано колгосп "Шлях до комунізму" с. Долина

з колгоспом " Україна" с» Буданів. Головою колгоспу обрано Руту В.М.Вересень 1983 року в колгоспі велика заборгованість більше 3 млн. і Колгосп планів не

виконує, Руту В.М. з посади голови колгоспу зняли. Головою колгоспу тимчасово обрано Шкоропада М.

В 1983 році головою колгоспу обрано Палку М.М.Максим’як Михайло та Джус Микола були членами УПА, боролися за волю України,

загинули в краївці, могили немє. Почалось виселення в Сибір 1946 р., були вивежені сім’ї : Паранчак Л. Голод ., Семків

М. з матір"ю, яка там і померла, Галянті Тадей і Катерина, Антохів Ольга за те, що брат її був війтом на заході, Довгань Олексій Олексійович.

Мендлюк Юлія Андріївна була арештована і суджена політично на 10 років, за те, що мала зв’язки з хлопцями з Могильниці, які були в краївці, за те, що допомагала їм.

Із спогадів Юлії Андріївни. "Мене били нещадно, крутили, ламали руки, притискали дверима, тримали в камері

одиночці, пекли вогнем, жінка показує свої страшні покручені руки, а по обличчю стікає сльоза".Зарусінськнй Микита, Закрецький Філько були в концтаборах Росії, забрані з війни. В

1949 р. відновилася діяльність колгоспу, до нього вступили 43 господарства /насильно./ головою обраний Тома Твердохліб, потім Стельмащук Панько, Москва Роман Антонович,

7 «*

Лопушинський Ілля, Боровий Петро Іванович, Базар Степан Федорович, Рута Володимир

Михайлович, Палка Михайло Миколайович.В селі споруджено пам’ятник загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Проводяться

вечори-зустрічі з учасниками та ветеранами війни.В 1991р. жителі села відновили пам’ятку архітектури костел, в якому знаходився склад з

насінням, створивши Українську православну церкву о. Крицький.В церкві святого Михаїла відновлено діяльність греко-католицької церкви о. I. Сивак і

о. Б.Пасічник.В селі відновлено ДІЯЛЬНІСТЬ товариства Просвіта.Відбуваються вечори, виступи, В школі створено молоду "Просвіту" , відновлено

ДІЯЛЬНІСТЬ товариства " Сокіл".Силами учнів школи в школі створено кімнату народознавства, для того, щоб показати

учням, як жили наші діди і прадіди, чим займалися.Проведено урочисті вечори "Свята вечеря" 1994р."Великдень на Україні " 1993р."Жіноча доля в творчості Т.Г.Шевченка" 1994р.

1994 рік організацією 00Н був проголошений роком сім’ї і родини. У нас проводились вечори-зустрічі з сім’ями на тему: " Мама, тато І я дружня Українська СІМ’Я".

7 «*