Презентація "О.П. Довженко - письмкнник, публіцист,...
TRANSCRIPT
ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ДОВЖЕНКО
Письменник, публіцист, кінорежисер, громадський діяч.
“… життя прекрасне, інакше люди давно би зневірилися в ньому” ( О. ДОВЖЕНКО)
СТОРІНКА ПЕРША
“ДЕРЕВО РОДУ”
БАТЬКО – ПЕТРО, МАТИ – ОДАРКА.
СІМ`Я МАЛА 14 ДІТЕЙ, З ЯКИХ ЗАЛИШИЛОСЬ ТІЛЬКИ ДВОЄ : Сашко і Поліна. 21 травня 1895р. в один день від пошесті померло четверо синів : Лаврін, Сергій, Василь, Іван, яких мати називала “соловейками”, бо вони гарно співали.
Для Довженка батько – взірець високої народної моралі, еталон духовної краси,
вершина людяності і простоти, ідеал справжньої доброї людини – трудівника, правдолюба, сім`янина, мрійника. Це Довженків ідеал, незважаючи на всілякі батькові людські вади, які син так гаряче виправдовує. Постать батька життєва і правдива.
Мати – Одарка Єрмолаївна, за дівочих літ Цигипа.
“ Нічого я в світі так не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проростало. Коли вилізе із землі всяка рослиночка, ото мені радість…” У цьому коротенькому монолозі матері – її світогляд, натура, її благородна місія невтомної селянки, що покликана прикрашати землю дітьми і квітами.
Сашко Довженко
10 вересня 1894р. народилась не просто людина, а особистість – універсальний, безцінний Мікрокосм. А митець виховався, бо якщо звернутися до етимології слова “виховання”, то це означає ховати, тобто берегти в дитині те, що є, а потім уже виховувати.
СТОРІНКА ДРУГА
СПОВІДЬ ПРО ТРАГІЧНЕ КОХАННЯ
КОХАННЯ…
ЗАВЖДИ НЕСПОДІВАНО ПРИХОДИТЬ ЦЯ ПОРА. ТОЖ ПЕРШЕ КОХАННЯ У САШКА БУЛА ЯРИНА АНДРІЇВНА КОВАЛЬ. ВІН СТУДЕНТ, ВОНА- ГІМНАЗИСТКА.
ПРАЦЮЮЧИ В УЧИЛИЩІ, ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ПОЗНАЙОМИВСЯ НА ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ ВЕЧОРІ З УЧИТЕЛЬКОЮ ВАРВАРОЮ СЕМЕНІВНОЮ КРИЛОВОЮ, ГОЛОС ЯКОЇ ЗАЧАРУВАВ ЙОГО. У 1917 р. ВЗЯЛИ ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ.
1928р. ЗУСТРІВСЯ З МОЛОДОЮ,
КРАСИВОЮ, УЖЕ ВІДОМОЮ КІНОАКТРИСОЮ ЮЛІЄЮ СОЛНЦЕВОЮ. ВАРВАРА ВІДСТУПИЛА, НАРОДИВШИ СИНА ВАДИМА І ДАВШИ ЙОМУ ІНШЕ ПРІЗВИЩЕ. ХТО Ж БАТЬКО ВАДИМА? ТАЄМНИЦЯ… ЗДОГАДИ…
СТОРІНКА ТЕРТЯ
ДОВЖЕНКО,
ЯКОГО МИ НЕ
ЗНАЛИ…
ЮНЕСКО ОГОЛОСИЛО
1994 рік РОКОМ ОЛЕКСАНДРА
ДОВЖЕНКА.
ДОВЖЕНКО В КАМЕРІ СМЕРТНИКА
Було це 17 чи 18 березня 1918 року. Полк Примакова зненацька захопив Житомир. Петлюрівці відступали. Партія боротьбистів вийшла із підпілля і почала діяти. В камері смертників дожидав своєї кулі і петлюрівський комісар О.Довженко, який викладав у петлюрівській школі історію України й естетику. Але вирок скасували…
СТОРІНКА ІV СПОГАДИ
ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ, студент:
“ Познайомились ми з Олександром Петровичем випадково. До інституту кіномистецтва в Москві, жде я вчився, прийшов професор О.П.Довженко, щоб прочитати загальну лекцію. Я йому задав питання українською мовою. Він відповів російською і через деякий час прийшла заявка на мене їхати до “Мосфільму” на зйомки фільму “Поема про море”. Про те, що Довженко тероризує зйомочну групу – брехня. До нас із Кірою ставилися як до рівних. Олександр Петрович щиро вірив, що українець зовсім не так,як росіянин, сприймає світ. Приводив приклад на творчості Гоголя. Говорив про те,що Гоголь хоч і пише російською мовою,але за внутрішньою сутністю є українець.”
“ Митець з печаттю генія, Довженко вірив, що мистецтво може оновити світ. Звідси його безнастанні творчі пошуки, неординарність мислення, глибока символічність кращих творів і фільмів, у яких він утверджував загальнолюдське через національне.”
( Л. Тарнашинська)
“ Він лишився як дерево, що вічно цвіте, вічно плодоносить, як великий мислитель, який може стояти поряд із Сократом і Гомером.”
( А. Малишко)
“ Слов`янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка.”
( Чарлі Чаплін )