ВСЕ ЩЕ ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО КРИМУ:

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ТА ПРАВ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ МЕДІА

ПОСІБНИК З НАВЧАННЯ ПРАВАМ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ІСТОРІЮ ТА МЕДІА

ЛЬВІВ2011

Ця публікація стала можливою завдяки проекту «Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та прав

людини через медіа», який впроваджується Регіональним благодійним фондом «Резонанс» (м. Львів)

та фінансується фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина)

Над підготовкою посібника працювали:Автори: Ярина Боренько, Олена ГрабовськаДизайн обкладинки: Ярослав Сосновський

Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та прав людини через медіа. Посібник з навчання правам людини через історію та медіа. – Львів: 2011. – 116 стор.

У посібнику представлено детальний опис методології виконання проекту, який було реалізовано в Україні у 2011 році. Проект спрямовано на є підвищення обізнаності молоді з питань прав людини через дослідження, аналіз та візуалізацію життєвих історій кримських татарів з використанням підходів освіти в області прав людини. Посібник також містить програми навчальних творчих майстерень та робочі матеріали проекту.

Для педагогів, тренерів, молодіжних працівників та молодіжних лідерів, зацікавлених у впровадженні медійних інструментів в практику навчання правам людини.

З питань поширення посібника просимо звертатись за адресою:а/с 1793, Львів, 79016, або на адресу електронної пошти: resonancef@gmail.comЕлектронну версію посібника розміщено на інтернет-сторінці РБФ «Резонанс»: http://resonance.at.ua

© Резонанс© Я.Боренько, О.Грабовська, Я.Сосновський

3

ЗМІСТ

Вступне слово ...................................................................................... 6

Цілі і завдання проекту ....................................................................... 8

Як почати: планування проекту ...................................................... 10

- вибір теми ............................................................................... 10

- методологія ............................................................................. 16

- команда ................................................................................... 18

Що робити: структура проекту та ключові елементи .................. 20

- профіль учасників ................................................................... 20

- творчі майстерні та робота в період між ними ..................... 25

Чого очікувати: результати проекту ............................................... 34

- оцінка проекту ......................................................................... 34

- презентація виставки ............................................................. 39

Додатки: опис окремих вправ із творчих майстерень ................ 50

4

Liebe Leserinnen und Leser,

die Deportation der Krimtataren am 18. Mai 1944 und die jahrzehntelange Verweigerung ihres Rechts auf Rückkehr sind schwere Menschenrechtsverletzungen, die die Verletzung vieler weiterer Grundrechte mit sich brachten: Zehntausende Menschen verloren ihr Leben, andere ihre Gesundheit, alle ihr Hab und Gut.

Wer sich mit dieser Geschichte auseinandersetzt, stößt bald auf etwas ganz Erstaunliches: auf eine Menschenrechtsbewegung, die in den Jahrzehnten danach das gesamte krimtatarische Volk in der Verbannung erfasste. So organisierten sich die Krimtataren in Initiativgruppen und verwirklichten damit das Recht auf Versammlungs- und Vereinigungsfreiheit. Mit der Wahl von Delegierten schufen sie sich basisdemokratisch ihre eigenen Repräsentanten, die ihre Forderungen bei der Partei- und Staatsführung in Moskau vorbrachten. Sie haben in Massenmeetings Einmütigkeit gezeigt, in massenhaften Unterschriftenkampagnen Mut bewiesen und durch eigene Volkszählungen und Volksbefragungen die staatlichen Lügen über das krimtatarische Volk widerlegt.

Das alles ist umso bewundernswerter, als sie das in einer Atmosphäre des staatlichen Rechtsnihilismus‘ taten: Trotz der politische Rehabilitierung der Krimtataren 1967 durften sie nicht auf die Krim zurückkehren. Wer es dennoch tat, musste mit dem Schlimmsten rechnen: Zerstörung des Hauses, Verweigerung von Arbeit und Schulbildung, erneute Deportation.

Die Bewegung der Krimtataren wurde von berühmten Dissidenten wie Andrej Sacharow und Pjotr Grigorenko unterstützt. Und bei der Gründung der „Initiativgruppe zur Verteidigung der Menschenrechte in der UdSSR“ im Mai 1969 in Moskau, an der sich der krimtatarische Dissident Mustafa Džemilev beteiligte, standen die krimtatarischen Initiativgruppen – wie wir dem Namen entnehmen können – Pate. Besonders wichtig aber war die Solidarität der Krimtataren untereinander: Sie unterstützten Familien, die auf die Krim zurückzukehren versuchten, materiell, und auch für die nach Moskau delegierten Repräsentanten wurde Geld gesammelt.

Dies alles, die Berufung auf fundamentale Menschenrechte und deren eigenmächtige Verwirklichung, die Solidarität untereinander und der Austausch mit anderen Menschenrechtlern können positive Bezugspunkte für Krimtataren, aber auch für andere Einwohner der Krim

5

bzw. der Ukraine heute sein. Historisches Wissen über die Verfolgung der Krimtataren und anderer Minderheiten sowie darüber, wie sich Menschen in Zwangssituationen verhalten haben, um diese zu überwinden, ist wichtig um zu verstehen, wie die heutige Konstellation auf der Krim entstanden ist. Der Blick auf die aktuelle Situation durch das Prisma der Menschenrechte hilft zu vermeiden, nur die eigenen Interessen zu verfolgen, denn die Menschenrechte gelten für alle gleich. Das macht die komplizierte Situation auf der Krim nicht gerade einfacher, aber es ist die einzige Garantie dafür, zu Lösungen zu kommen, welche die Interessen aller berücksichtigen.

Ich gratuliere zu dem erfolgreichen Abschluss des Projekts „Still coming back to Crimea: exploring history and understanding human rights through media“, in dessen Rahmen eine Ausstellung und die vorliegende Broschüre entstanden. Das Projekt zeigt, wie wichtig der Respekt vor der Würde jedes einzelnen Menschen ist und wie inakzeptabel jede Art von Diskriminierung ist. Ich wünsche der Broschüre viele interessierte Leser, damit ein konstruktives Gespräch darüber entsteht, wie das Zusammenleben auf der Krim heute friedlich und unter Wahrung der Rechte aller gestaltet werden kann.

Dr. Martin SalmVorstandsvorsitzender der Stiftung „Erinnerung,

Verantwortung und Zukunft“

6

ВСТУПНЕ СЛОВО

Дорогі читачі та читачки,

Депортація кримських татар 18 травня 1944 року, тривала відмова у праві на повернення є тяжкими порушеннями прав людини, до яких ще й додаються втрата життя і здоров‘я і права жити в гідних умовах десятків тисяч людей.

Історики зазначають вражаючий розмах правозахисного руху, який охопив весь кримськотатарський народ після десятиліть депортації. Кримські татари організовували ініціативні групи і таким чином здійснювали своє право на свободу мирних зібрань. Демократичне обрання делегатів, які доводили вимоги до відома партійного та державного керівництва в Москві, демонстрація єдності й одностайності під час мітингів, та громадянська мужність у кампаніях по збору підписів, власні опитування і переписи населення і як результат – власне спростування державної брехні про кримськотатарський народ.

Слід пам’ятати, що це все відбувалося в умовах правового нігілізму, коли, незважаючи на політичну реабілітацію в 1967 році, кримським татарам так і не дозволили повернутися до Криму. Ті, хто все ж таки наважувалися це зробити, мали готуватися до найгіршого: зруйновані будівлі, відмови у працевлаштуванні та освіті, і навіть повторна депортація.

Кримськотатарський рух був підтриманий відомими дисидентами – Андрієм Сахаровим та Петром Григоренком. При створенні Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР в травні 1969 року в Москві, учасником якої був кримськотатарський дисидент Мустафа Джемілев, її хрещеними батьками (як ми можемо зрозуміти це з назви) були власне кримськотатарські ініціативні групи.

Особливого значення набула солідарність самих кримських татар, взаємна матеріальна підтримка сімей, які намагалися повернутися в Крим, збір коштів для поїздок представників в Москву. Посилання на фундаментальні права людини та їх самостійну реалізацію, солідарність один з одним, спілкування з іншими правозахисниками, можуть бути сьогодні позитивними відправними точками і для

7

кримських татар, і для інших жителів Криму та України. Історичні знання про переслідування кримських татар та інших меншин, як і розуміння поведінки людей в складних ситуаціях, їхня здатність долати перешкоди є важливим чинником для зрозуміння передумов виникнення сьогоднішньої ситуації в Криму. Права людини діють для всіх однаково, а відтак і погляд на сучасність крізь призму прав людини допомагає уникнути відстоювання виключно власних інтересів. Це ще більше ускладнює ситуацію в Криму, проте залишається є єдиною гарантією прийняття рішень, в основу яких буде покладено інтереси всіх груп.

Хотілося б привітати з авторів і виконавців проекту «Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та освіта у сфері прав людини за допомогою візуальних засобів“, в рамках якого і сформувалися виставка та дана публікація, з успішним завершенням. Проект показує, наскільки важливим є повага до гідності кожної людини, та наскільки неприйнятним є кожен прояв дискримінації. Бажаю, щоб у цієї публікації було багато зацікавлених читачів, щоб виникла конструктивна розмова про те, як можна формувати сьогодні спільне життя в Криму мирно та з дотриманням прав кожного.

Д-р. Мартін ЗальмГолова правління Фонду

«Пам‘ять, відповідальність і майбутнє»

8

ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ

Права людини завжди лежать у площині відносин «людина – влада». Владу можна розглядати як публічну владу (державну та місцеву), яка складається з чиновників різного рівня, і переважно саме до такого розуміння влади апелюють, коли говорять про права людини. Однак є ще декілька типів влади, які також необхідно брати до уваги. Це влада роботодавців над найманими працівниками, а також влада педагогів та батьків над дітьми. В обох випадках влада є практично необмеженою, хоча й рідко регулюється будь-якими нормами.

Ще один тип влади – це влада більшості. Демократію також визначають як владу більшості, і в цьому контексті великою загрозою демократії є нехтування правами тих, хто до більшості не належить. Водночас, кожен із нас в різних ситуаціях опиняється у меншості: ми можемо сповідувати іншу релігію, говорити іншою мовою, розділяти інші культурні цінності. Зрештою, ми можемо носити взуття іншого кольору чи не носити його взагалі. І саме права людини покликані забезпечити захист меншості від посягань влади більшості на їхні права та свободи.

Навчання правам людини через історію є відносно новим під-ходом, спрямованим на формування стійкого позитивного сприйнят-тя принципів та цінностей прав людини. Цей підхід дає можливість осмислити причини та наслідки історичних подій, які призвели до проявів несправедливості стосовно окремих людей та цілих народів. Окрім того, детальний аналіз історичних подій дає можливість поду-мати над тим, що треба робити усім нам зараз, щоб уникнути трагедій в майбутньому і який внесок може зробити кожен із нас.

Підхід до освіти за допомогою медіа використовується як такий, який приваблює молодих людей і дає можливість візуалізувати питання, які обговорюються. Тут створюється простір для розвитку компетенцій учасників, розробки ними власних підходів та застосування отриманих знань і навичок в майбутньому.

Ключова ідея проекту «Все ще повертаючись до Криму: дослі-дження історії та освіта у сфері прав людини за допомогою візуаль-них засобів» полягала в тому, щоб розробити та представити набір інструментів, які дозволять молодим людям поглянути на історію з точки зору концепції універсальності прав людини та зрозуміти права людини через дослідження історичних подій в різних контекстах. Істо-

9

рія кримських татар ХХ століття була пов’язана з різними аспектами радянського та пострадянського періодів. Однак, сьогодні у молодих людей є дуже мало можливостей для вивчення цих процесів у школі, і ще менше – для індивідуального аналізу теми. Наш проект був покли-каний допомогти молоді дослідити права людини шляхом залучення до різних видів дослідницької діяльності, міжособистісної комунікації та неформальну освіту. Такий підхід повинен супроводжувати та до-повнювати вивчення питань, які не включені до шкільних програм.

Проект «Все ще повертаючись до Криму…» мав на меті підвищити обізнаність молоді з питань прав людини через дослідження, аналіз та візуалізацію життєвих історій кримських татарів з використанням підходів освіти у сфері прав людини.

Приклад із проектної заявки:Завдання проекту:

- Передати цінність життєвих історій в широкому істо-ричному контексті і показати зв’язки між життям окре-мих людей, соціальним/історичним розвитком, відноси-нами між людиною та державою. В цьому контексті буде досліджено історію кримських татар як частини радянської та сучасної української історії на прикладі життєвих історій (вивчення усної історії) у стосунку до ключових історичних моментів.

- Залучити молодь до рефлексії на тему ситуації з дотри-манням прав людини в Україні, зокрема, щодо проблем на-ціональних меншин та корінних народів. Для досягнення цієї мети ми плануємо створити простір для рефлексії над тим, як кримськотатарське питання офіційно представля-ється в Україні, і над тим, що залишається поза полем зору людей, які проживають у «нецільових» регіонах.

- Впровадити навчання через медіа як інструмент для до-слідження історії, політичних та соціальних процесів.

У пропонованому посібнику ми спробували відобразити результати нашої роботи та поділитись власним досвідом у реалізації подібних проектів.

10

ЯК ПОЧАТИ: ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ

ВИБІР ТЕМИ

Загальною темою проекту є права людини та історія. Одиничний проект може бути сфокусований на специфічній ситуації з дотриманням прав людини та на конкретному історичному періоді. Для визначення теми ми рекомендуємо провести невеликий мозковий штурм, відповідаючи на питання:- що буде специфічною темою нашого проекту?- чи зрозумілий історичний контекст та його кореляція з темами

прав людини команді виконавців проекту?- які специфічні питання ми хочемо дослідити в рамках цієї теми?

Специфічними питаннями нашого проекту були питання дотримання прав меншин та стан кримських татар в Україні. Ми пов’язали вузьку тему зі сфери прав людини (меншини) і ситуацію однієї меншини в Україні (кримські татари), встановивши, таким чином, чіткі зв’язки між історією та правами людини.

Приклад із проектної заявки:Крим є найбільш нестабільним регіоном України і одним з

найбільш конфліктних в питаннях дотримання прав меншин. В Криму проживають представники багатьох національностей (окрім кримських татар є також караїми, болгари, греки, вірмени) з унікальними традиціями, які не завжди є зрозумілими та прийнятними для росіян/російськомовної більшості. Цей регіон характеризується протиріччями у сприйнятті історії, тривалими міжрегіональними та мовними конфліктами. На це є декілька причин, пов’язаних із радянською та сучасною українською історією, а також сучасною політикою щодо дотримання прав меншин в Україні. Існує також соціальний аспект цього питання, пов’язаний, переважно, із декількома перехресними конфліктами в регіоні та неспроможності уряду і місцевої влади забезпечити суспільний діалог.

11

Ситуація кримських татар фактично є незнаною для українського суспільства. Немає широкого висвітлення теми у медіа, вона не представлена в широких історичних дискусіях. Крим сприймається як місце для літнього відпочинку. Тому місцеві конфлікти щодо розподілу земель, культових споруд, релігійних та національних свят, в які включені кримські татари, розцінюються як такі, які порушують «мирне» життя курорту. Кримських татар часто розцінюють як «джерело ісламського тероризму», внаслідок того, що вони сповідують іслам.

Даним проектом ми хочемо змістити фокус на соціальний розвиток Криму і дати молодим людям більше інформації про те, ким є кримські татари і чому вони вимагають повернення їм територій, забезпечення розвитку системи шкіл з кримськотатарською мовою навчання чи відбудови мечетей. Це розуміння може бути розвинуте у випадку, якщо суспільство дізнається більше про історію кримських татарів, зрозуміє їхнє прагнення відновити свої права на землі, території та ресурси, а також відчує відповідальність за історичну несправедливість.

Оскільки ця тема не вивчається в школах, в проекті будуть використані інші освітні заходи, а також підхід до навчання за допомогою медіа. Це може підвищити зацікавлення даними питаннями та візуалізувати тему, зрозуміти особисті історії конкретних людей та розширити розуміння проблеми.

Визначаючи специфічні теми, у нашому проекті ми сконцентрувалися на дослідженні таких питань:

1. Проблеми дотримання прав меншин:- Права меншин: джерела, історія та розвиток.- Заборона дискримінації як один базових принципів дотримання

прав людини, передбачений статтею 2 Загальної декларації прав людини, а також пунктом 1 статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Цей принцип накладає на держави зобов’язання поважати і забезпечувати всім особам, які перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань,

12

національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.

- Права меншин як частина системи прав людини: чому необхідно говорити про права меншин в рамках навчання правам людини.

- Свобода релігії (стаття 18 ЗДПЛ, стаття 9 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод), яка включає право сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так i спільно з іншими, прилюдно чи приватно, в богослужінні, вченні, виконанні та дотриманні релігійних та ритуальних обрядів.

- Право на освіту (включаючи освіту рідною мовою) як інструмент для захисту ідентичності представників національних меншин. Право на навчання рідною мовою не входить до переліку прав людини, гарантованих ЄКПЛ, однак відмова у публікації підручників мовами меншин, які проживають на території держави, може спричинити ситуацію порушення права на освіту та свободи вираження думки.

- Історична несправедливість як результат конфіскації земель, відчуження територій та ресурсів, що спричиняє, зокрема, неможливість розвиватись, відповідно до своїх потреб та інтересів.

2. Історичний розвиток європейської, радянської та україн-ської історії з точки зору прав людини:

- Права людини у ХХ-ХХІ століттях: роль країн Східної Європи в процесі створення ООН, Ради Європи ОБСЄ, а також порушення прав людини як основна причина створення цих інституцій (Друга світова війна, ГУЛАГ, колоніалізм тощо).

- Національні меншини в Європі у ХХ-ХХІ століттях: поява терміну «національна меншина», національні меншини в Європі під час Другої світової війни.

- Процеси депортації національних меншин в Радянському Союзі у зв’язку з історичною несправедливістю: історичні претензії, радянська ідеологія «переселення» та «інтернаціоналізму», ви-правдання необхідності в радянській теорії, політика «повер-

13

нення додому» (цитата»; втрачена власність та території; інтеграція після депортації.

- Правозахисні рухи в Радянському Союзі, Україні та Криму: радянські «дисиденти» та роль Московської Гельсінської групи у захисті кримських татар та представників інших меншин.

- Повернення додому та перші роки незалежності України: уникнення питань реституції, реєстрації та визначення місць для проживання, розвиток місцевих громад і відновлення культурного життя.

- Сучасна політика України у сфері дотримання прав людини: ратифікація міжнародних документів з прав людини, правозахисні рухи в сучасній Україні, правозахисні організації та їхня діяльність.

Продовжуючи роботу з підготовки проекту, необхідно було ще більше конкретизувати теми історії та прав людини, які мали досліджуватися. Це допомогло почати роботу над методологією та підібрати навчальні інструменти, які відповідають ідеї проекту.

1. Депортація і повернення. В травні 1944 року Сталін підписав Постанову про депортацію кримських татар, яких звинуватили в масовому дезертирстві та співпраці з фашистами. Виселення тривало три дні без будь-якого рішення суду і за цей час близько 190 тисяч осіб були депортовані з території півострова до Узбекистану, Казахстану, Марійської АРСР та на Урал. Переселення проводилося у жорстоких формах, коли багато людей помирало, а ті, хто вижив, змушені були довгі роки терпіти безправне, нелюдське існування. Лише наприкінці 80 років кримські татари почали повертатися на батьківщину. За офіційними даними, на 1998 р. в Україну (Крим) повернулося близько 270 тис. кримських татар. Сьогодні процес повернення триває, хоча вже й не так масово.

2. Проблеми після повернення. 2.1. Прописка. Процедура прописки (дозволу на тимчасове

чи постійне проживання) особливо болісно відбилась на

14

кримських татарах. Прописка дає доступ до певних послуг на підставі вибору місця проживання (наприклад, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, надання певних пільг), а також є необхідною, наприклад, при зверненні до суду чи участі у виборах. Коли кримські татари почали повертатись до Криму, вони не могли отримати прописку, оскільки не мали визначеного місця проживання, а, відповідно, були позбавлені можливостей навіть звертатись до органів місцевого самоврядування із будь-якими питаннями, влаштуватись на роботу чи отримати медичну допомогу.

2.2. Земля. З початком процесу репатріації кримських татар співпав початок земельної реформи в Україні. Земельний кодекс передбачав, що земля передається тим, хто працював на ній, тобто членам колгоспів. Більшість із кримських татар в той час лише почали повертатись до Криму, відповідно ці люди не мали українського громадянства і не могли претендувати на розподіл земель. Сьогодні нерідко люди витрачають по 5-7 років для того, щоб реалізувати своє право на отримання землі, і не завжди їм це вдається.

Другий аспект проблеми – це те, що держава не повертає кримським татарам будинки, які у них були відібрані під час депортації. Сьогодні в цих будинках живуть інші люди, яким це житло передала влада. Розуміючи всю складність ситуації, кримські татари не наполягають на поверненні їм їхніх власних будинків. Але побудова нового житла вимагає великих коштів і зусиль. Вирішенням проблеми могла б стати ефективна програма компенсації наслідків депортації, але на даний час вона не працює.

2.3. Соціальні проблеми. Гострою залишається проблема працевлаштування кримських татар. Досі не працевлаштовано 40 % переселенців працездатного віку, а майже дві третини тих, хто знайшов роботу, змушені працювати не за фахом.

Найбільшою ж загрозою кримські татари вважають загрозу втрати національної ідентичності. За 45 років

15

життя у депортації виросло декілька поколінь кримських татарів, які не мали можливості вивчати рідну мову. На сьогодні в діє лише декілька шкіл із кримськотатарською мовою викладання, немає відповідно підготованих вчителів та підручників.

2.4. Міжрелігійні та міжкультурні конфлікти. За час, який кримські татари провели у депортації, в Криму були змінені усі історичні назви, зруйновані пам’ятки культури та кладовища. Кримські татари виступають за відновлення можливості відбудовувати мечеті та пам’ятки, що належать до культурної спадщини, однак в цьому аспекті виникають проблеми з отриманням різного роду дозволів. Окрім того, існує великий супротив з боку російської православної церкви.

3. Відносини між людьми в Криму. 3.1. Позиція «супротиву» до кримських татар з

боку місцевої громади. Кримські татари в регіоні розцінюються як люди, які прийшли із Азії на початку 90-х років і зруйнували мирне життя кримського півострова. Закон про реабілітацію кримських татарів та дозвіл на повернення на батьківщину після 45 років депортації не визначив механізмів відновлення прав кримських татарів на землю і власність, відновлення їхньої мови та культури.

3.2. Вплив радикальних груп. Лозунг «Татари, геть із Криму!» часто зустрічається в місцях, де кримські татари скла-дають до 30% населення. Місцеві люди відчувають страх перед великою та добре інтегрованою групою кримських татар і радикально налаштовані групи отримують велику підтримку, порівнюючи кримських татар з ісламськими те-рористами, хоча в дійсності немає жодного доказу, який би це демонстрував.

В ході проміжної оцінки учасники та команда виконавців проекту «Все ще повертаючись до Криму» запропонували інші ідеї для проектів такого типу. Серед пропозицій були:

16

1. Операція «Вісла»: політика примусового переселення та права людини.

2. Права людини в Україні під час Другої світової війни і вплив на формування сучасної системи прав людини.

3. Права людини, правозахисні рухи і культурне самовираження молоді у радянський час.

4. Двадцять років незалежності в пострадянських країнах і права народів.

5. Війна в Афганістані та права ветеранів афганської війни.

МЕТОДОЛОГІЯ

Усі інструменти та методи, використані в програмі, базуються на підходах неформальної освіти як організованої діяльності, яка відбувається поза межами формальної освіти і має конкретні навчальні цілі. У даному проекті ми прагнули, щоб молодь навчилася працювати разом, самостійно обирала теми для роботи, опанувала базові навички з фотографії та написання текстів, на практиці ознайомилася з історією кримських татар і провела паралелі з історією та сучасним станом з правами людини.

Навчальна програма проекту базувалася на принципах неформальної освіти, а саме:- Навчання на практиці: фотографування, написання текстів,

спілкування з цікавими людьми, відвідування тематичних місць, творчі майстерні і інтерактивні вправи – це практична форма навчання, завдяки якій учасники творять власний досвід і вивчають певну тему.

- Добровільність: участь у програмі не є обов’язковою, кожен учасник включився в роботу проекту добровільно і добровільно бере на себе відповідальність за результат.

- Відповідальність: координатори та учасники проекту повністю відповідають за процес навчання і його результати, дотримання напрацьованих між собою правил і графіку діяльності.

17

- Можливість випробувати себе у безпечному середовищі: уся програма – це моделювання дослідницької і журналістської діяльності в умовах, де координатори створюють безпечний фізичний та психологічний простір і допомагають у виконанні завдань і слідкують за тим.

- Самооцінка і рефлексія: учасники не отримують оцінок за результати своєї роботи, як це відбувається у школі. Натомість вони мають можливість дискутувати, отримати зворотній зв’язок та визначати свій власний результат навчання.

Незважаючи на те, що кінцевим продуктом проекту є фотовиставка та її презентація для широкої громадськості, діяльність за проектом є орієнтованою на людей та на процес. Виставка та кінцевий продукт ніколи не матиме вищого пріоритету, ніж атмосфера в групі, навчальні результати та включення учасників. Однак, учасники повинні усвідомлювати, що вони включені до процесу підготовки окремих продуктів для широкого загалу. Це обумовлює необхідність того, що сам по собі навчальний процес повинен буди цікавим та захоплюючим для молодих людей.

У подібних проектах можуть бути використані такі методи:• навчання у форматі «рівний-рівному», обмін досвідом: учасники

повинні мати простір для комунікації і навчання один у одного;• побудова команди і розвиток ресурсу групи, створення

простору для використання наявних та отриманих нових знань і навичок;

• робота в тематичних групах над документами з прав людини;• метод усної історії як інструмент для отримання нового

знання та інформації з теми;• експертні творчі майстерні з фотографії, дизайну та компози-

ції тексту;• робота в малих групах над декількома частинами виставки (на-

приклад, фото історії від груп, просування, дизайн, презентація);• індивідуальна та групова рефлексія щодо отриманих компе-

тенцій.

18

Специфічні методи навчання фотографії та громадської журналістики:• проведення інтерв’ю з представниками місцевої громади та

дослідження індивідуальних історій людей;• проведення інтерв’ю в Бахчисараї з людьми, які не належать

до кримськотатарської спільноти, аналіз викликів та можливостей багатокультурної спільноти;

• порівняння персональних історій з загальнопоширеним істо-ричним знанням;

• рефлексія щодо прав людини через призму історій груп людей;• візуалізація рефлексій та знання через фотографію, тексти

та медіа-презентації;• презентація висновків під час фотовиставок в громадах.

КОМАНДА

Для якісного виконання проекту члени команди повинні володіти такими компетенціями:• кожен член команди виконавців проекту повинен мати

щонайменше базові знання у сфері прав людини та відповідне ставлення до історичних тем, які будуть досліджуватись;

• члени команди повинні мати досвід роботи з молоддю та використання інструментів неформальної освіти;

• члени команди також повинні бути мотивованими до навчання один від одного та до участі у навчальному процесі разом з молоддю.

Склад команди виконавців проекту:• основний координатор проекту;• координатори проекту на місцях/фасилітатори груп;• фасилитатор із досвідом роботи у сфері навчання правам

людини;

19

• фасилітатор із досвідом навчання мистецтву фотографії та журналістики;

• редактор текстів та фотографій.

Обов’язки координатора проекту:• забезпечення висвітлення проекту у ЗМІ та налагодження

контактів із зацікавленими авторами;• аналіз зголошень (аплікаційних форм);• налагодження роботи між локальними координаторами, фаси-

літаторами та учасниками перед, під час та після закінчення проекту;

• логістичне забезпечення проекту;• технічна підтримка підготовки та презентації експозиції;• забезпечення друку усіх матеріалів проекту;• ведення документації за проектом.

Обов’язки локальних координаторів:• відбір учасників проекту;• допомога школярам в процесі обробки результатів досліджень

та підготовки матеріалів до експозиції; • проведення освітніх та інформаційних заходів в рамках при-

шкільних таборів в часі навчальної практики;• участь у другій майстерні з підготовки експозиції;• організація експозиції в регіоні (узгодження місця та термінів

експозиції, інформаційна кампанія);• поширення посібника в регіоні;• підготовка коротких інформаційних повідомлень про хід

реалізації проекту в регіоні.

20

ЩО РОБИТИ: СТРУКТУРА ПРОЕКТУ ТА КЛЮЧОВІ ЕЛЕМЕНТИ

ПРОФІЛЬ УЧАСНИКІВ

Кожен, хто зацікавлений і мотивований досліджувати права людини через історію та медіа, може взяти участь у подібних проектах. Проект «Все ще повертаючись о Криму» був розроблений для молодих людей 14-17 років. Але, незалежно від ситуації на місцях, він може бути скерований до будь-яких груп молоді, дорослих чи міжвікових груп.

Беручи до уваги профіль учасників, програма повинна бути адаптована до рівня їхніх знань та компетенцій. Аналіз знань та навичок необхідно провести до того, як учасники зустрінуться на творчій майстерні.

Наш проект передбачав чіткий міжрегіональний вимір. До проектної діяльності були залучені 25 молодих людей з 6 різних регіонів України.

Відбір учасників краще проводити на конкурсних засадах. Для цього необхідно підготувати інформацію про початок відбору, анкету-зголошення та розмістити їх на ресурсах, доступних для даної цільової аудиторії.

Питання з прав людини і історії. • Чому вас цікавить тема прав людини?• Які правозахисні рухи/організації ви знаєте?• Чи маєте досвід дослідження прав людини і усної історії?• Назвіть три, найважливіші на вашу думку, права людини

Із анкет учасників:

Жодна держава у світі не може назвати себе демократич-ним, якщо вона не в змозі забезпечити виконання Загальної де-кларації прав людини. І тому мені дуже цікаво, як саме в кожній країні виконують Загальної декларації прав людини.

21

Нещодавно я побачила по телебаченню програму про жит-тя кримськотатарської сім’ї, яка має 3 дітей. Ці діти не мали можливості реалізувати своє право на нормальне життя: не мали особистих засобів гігієни – зубної щітки, пасти та роз-чіски, не знали що таке шампунь та милися дуже рідко, так як не були створені належні умови. Одяг зберігався в паперових коробках, тому що не було ніяких меблів. А житло нагадувало мені сарай для худоби, який будують у нашій місцевості. Це вра-зило мене до глибини душі і я вирішила досліджувати цю тему.

Тема прав людини та цей проект мене цікавить насамперед тому, що це безпосередньо стосується і нашої країни, і мене особисто. Тому що у них є багато «білих плям» та різних трактувань, що часто призводить до спекуляцій у цій сфері особливо стосовно національних меншин, зокрема до кримськотатарського народу. Також я хочу дізнатись, яку роль у захисті прав людини може відігравати молодь і як ми самі можемо захищати особисті права. На сьогоднішній день я можу спостерігати, що все більше в Україні порушуються права людей на вільне висловлювання думки та вираження власних поглядів, здійснюється певний тиск на журналістів, ЗМІ. Пов’язуючи своє саме з професією журналіста хочу більше дізнатися про власні права і те як я можу їх захищати у разі, якщо їх хтось порушуватиме. Мене цікавлять процедури підготовки та проведення інтерв’ю, створення фоторепортажів та статей, сподіваюся, що я зможу вдосконалити отримані навички під час спілкування.

Тема прав людини є надзвичайно актуальною у наш час. Сьогодні людям особливо необхідно не тільки знати повний перелік своїх прав, але й вміти їх відстоювати та, звичайно, користуватися ними. Адже ніхто окрім самої громади не зможе якісно захистити свої інтереси, тому що, коли справа стосується прав людини, компромісів бути не може.

22

На мою думку, на проекті я зможу на реальних прикладах краще пізнати тему прав людини, дослідити окремі відрізки української історії та історію долі кримських татар, порівняти діяльність (методи, акції, заходи, вимоги, пропозиції) правоза-хисних рухів минулого та сьогодення.

Для мене, майбутнього журналіста, тема прав людини сьо-годні дуже актуальна. Я прагну не лише розширити свої знання, а й приносити громадськості ясність у висвітленні сьогодніш-нього життя.

Цей проект мені сподобався тим, що я зможу більше дізнатися про історію кримських татар , які були виселені з Криму за звинуваченням у співпраці з німцями під час Великої Вітчизняної війни. Хочеться дізнатися більше про факти їхньої історії. Адже порушення правд одного народу з тих, хто населяє нашу державу показує, що так само можуть порушуватися права будь-яких громадян та цілих народів у нашій державі. Я вважаю, якщо люди будуть байдужими до таких проблем, вони самі ніколи не будуть почувати себе захищеними.

Питання для оцінки бачення навчальних ефектів:• Що ви вже вмієте, що буде корисним під час участі в проекті?• Чого ви хочете навчитися в проекті?• Як ви будете використовувати знання та навички, набуті під

час участі в проекті?

Із відповідей учасників:

У кожної людини в житті трапляються якісь інциденти або неприємні ситуації, пов’язані з її правами. Якщо в моєму житті трапиться щось подібне, то у мене для вирішення цього будуть вже навички та знання, які я дізнаюся на цьому проекті. Також я буду намагатися робити все можливе, щоб мої оточуючі дізнавалися саме про права людини, адже кожен із нас це особистість і кожен має свої права.

23

Мені подобається, що журналіст – це дзеркало суспільства і він повинен відображати дійсність, яка на даний момент в нашій країні так важлива і необхідна. У журналіста велике покликання – приносити користь людям, захищати їх інтереси й вносити світло в темряву необізнаності. Я б хотіла детальніше вивчити життя і проблеми кримськотатарського населення, а також створити змістовну статтю, яка б пролила світло на істинне життя цього народу.

Я вважаю, отримані в ході реалізації проекту знання завжди стануть мені у нагоді. Я буду активно використовувати їх у діяльності нашого шкільного євроклубу, адже основним стовпом діяльності всіх подібних організацій є відносини між громадами та, у першу чергу, толерантність.

В моїх планах посприяти випуску номеру періодичної газети об’єднання на тему прав людини. Так як у моєму рідному селі проживає велика кількість людей чеської національності, планую за зразком спілкування з кримськотатарським народом, провести дослідницьку роботу, в якій братимуть участь члени євроклубу, з питань місцевої меншини, розглянути їхні права та подальші перспективи.

На основі інформації, отриманої з анкет, і відбувається відбір учасників. Можливі критерії відбору:- Мотивація до участі в проекті;- Готовність продовжувати діяльність за проектом після його

завершення;- Зацікавлення проблемами прав людини;- Регіональний та гендерний баланс.

Підготовка учасників до проекту: попереднє завданняДля кращої підготовки учасників до роботи в проектів, а також для

занурення у тематику проекту, пропонується попереднє завдання, яке необхідно виконати до початку першої творчої майстерні.

24

Попереднє завдання проекту «Все ще повертаючись до Криму…» складалось із таких компонентів:

1. Завдання з історії кримськотатарського народу та написання текстів.

Кожному учасникові необхідно було підготувати коротке есе (до 3500 символів), відповідаючи на одне з питань:• Що цікавого з історії кримських татарів можна побачити на

горі Мангуп-кале?• Хто такий Мустафа Джемілев і що цікавого він може розпові-

сти?• Чим відоме поселення Ходжа-Сала і що ми там цікавого можемо

дізнатися?• Що таке Меджліс і чим він займається?

Під час виконання цього завдання учасники повинні самостійно відшукати необхідну інформацію та надати відповіді на запитання. Кожен учасник групи висвітлює одне запитання. Теми мають бути розподілені так, щоб вони не повторювалися.

Так само, як і в попередньому випадку, кожен відповідає на ці за-питання індивідуально. Ці запитання можуть також міститися в анкеті.

2. Завдання для оцінки навичок з написання текстів і фотографії.

Кожній регіональній групі було запропоновано:• підготувати запитання, які б хотіли б задати іншим групам• зробити презентаційну фотографію групи• підготувати короткий текст про групу

Попереднє завдання необхідно виконати щонайменше за 10 днів до початку тренінгу. На його основі команда виконавців проекту повинна подумати над питаннями:- Якими компетенціями володіють учасники?

25

- Які компетенції їм необхідно розвинути?- Що ми можемо сказати про залученість учасників до процесу на

початку проекту?- Якою може бути атмосфера групи?- Які можуть бути ризики роботи з групою? Що вже можна

попередити?

Наприклад, з аналізу домашніх завдань ми зробили такі висновки:- досвід учасників в написанні текстів є різним, майже дві

третини учасників воліють копіювати тексти з Інтернету, аніж писати самостійно;

- джерела інформації про історію та сучасність кримських татар для школярів є досить обмеженими, зазвичай це базова інформація з енциклопедій та туристичних путівників;

- учасники володіють базовими знаннями з прав людини, зокрема Загальної декларації прав людини, в межах шкільної програми, проте слабо пов’язують їх з історією;

- учасники надають перевагу статичним фотографіям, зробленими за встановленим шаблоном;

- в учасників є бачення використання та презентації результатів свого навчання.

Відповідно, працюючи над формуванням остаточної програми першої творчої майстерні ми брали до уваги усі чинники для того, щоб вона якнайкраще відповідала потребам та компетенція учасників.

ТВОРЧІ МАЙСТЕРНІ ТА РОБОТА В ПЕРІОД МІЖ НИМИ

Перша творча майстерняПерша творча майстерня з прав людини, історії та медіа тривала

6 днів та складалась із таких програмних елементів:- Вступ до прав людини: принципи прав людини, каталог прав

людини, права меншим та принцип недискримінації;

26

- Права людини в історичній ретроспективі: права людини в Радянському Союзі, права людини і Друга світова війна, права людини і права меншин в Україні, політика депортації в радянській період, історія правозахисних рухів;

- Використання медіа-засобів і фотографій і розкритті тем, пов’язаних с правами людини і історією;

- Практичні заняття: дослідження історії кримських татар через інтерв’ю з представниками спільноти та місцевими лідерами, фотографування;

- Підготовка фотовиставки (теоретичний вступ і практичні заняття).

27

ПРО

ГРА

МА

Ден

ь 6,

10

тра

вня

снід

анок

Під

сум

ки т

а ев

алю

ація

11.3

0 –

Виї

зд в

С

імф

ероп

оль

обід

Ден

ь 5,

9

трав

ня

репо

ртаж

на

Ман

гупі

Опр

ацю

ван-

ня т

екст

ів

Під

гото

вка

та

свят

кува

ння

Дня

Євр

опи.

вече

ря

Ден

ь 4,

8

трав

ня

Від

віда

ння

посе

-ле

ння

Ход

жа-

Сал

а

обго

воре

ння

«по-

льов

их д

ослі

-дж

ень»

Обг

овор

ення

кон

-це

пції

пере

сувн

ої

експ

озиц

і

Віз

ит д

итяч

ого

анса

мбл

ю з

Бах

чи-

сара

ю

Ден

ь 3,

7

трав

ня

Під

гото

вка

до р

епор

таж

у в

Бахч

исар

аї

Виї

зд в

Бах

чиса

рай

Реп

орта

ж з

і свя

та

Хид

ирле

з

Екс

курс

ія п

о Ба

хчис

а-ра

ю.

Пол

ьові

фот

ореп

орта

жі

та ін

терв

’ю н

а ву

лиця

х м

іста

Обг

овор

ення

реп

орта

жів

з

Бахч

исар

ая. П

ідго

товк

а до

нас

тупн

ого

дня

Ден

ь 2,

6

трав

ня

Пра

воза

хисн

і рух

и в

Укра

їні в

ХХ

-ХХ

Іст.

пере

рва

на к

аву

Що

таке

пра

ва

люди

ни.

Техн

іка ін

терв

’ю.

пере

рва

на к

аву

Під

гото

вка

текс

тів

і ви

кори

стан

ням

ма-

тері

алів

інте

рв’ю

Техн

іка п

ідго

товк

и ф

отор

епор

таж

у.

Ден

ь 1,

5

трав

ня

приї

зд

учас

ників

Від

крит

тя.

Знай

ом-

ство

.

Роб

ота

з ін

фор

мац

і-єю

.

інте

грац

ій-

ний

вечі

р

8.30

- 9.

30

9.30

- 11

.00

11.0

0 -

11.3

0

11.3

0 -

13.0

0

13.0

0 -

14.3

0

14.3

0 -

16.0

0

16.0

0 -

16.3

0

16.3

0 -

18.0

0

18.0

0 -

19.0

0

19.0

0 -

20.3

0

28

Робота у період між майстернями

Для закріплення ефектів творчої майстерні та для поширення впливу проекту вкрай важливо, щоб учасники були включені в діяльність відразу після закінчення творчої майстерні. Така діяльність передбачає поширення отриманих знань та навичок у своєму середовищі.

В проекті «Все ще повертаючись до Криму…» було передбачено, що учасники будуть залучені до проведення окремих занять в рамках пришкільних таборів під час навчальної практики, яка тривала протягом двох тижнів після закінчення навчального року. Вибір такої форми роботи був пов’язаний з тим, що усі школярі зобов’язані пройти навчально-виховну практику, однак, як правило, програма такої практики не розробляється в навчальних програмах і переважно зводиться до трудової або розважальної діяльності школярів.

Ми запропонували нашим учасникам провести інформаційні заходи в рамках навчально-виховної практики. Учасники повинні були підготувати презентацію за результатами першої творчої майстерні, а регіональні координатори – допомогти з підготовкою та проведенням такої презентації.

Інформаційні заходи за результатами першої творчої майстерні були проведені у всіх шести регіонах, охоплених проектом. Переважно інформування проходило у формі презентації, на якій учасники представляли свої доробки та обговорювали проблеми дотримання прав людини та прав меншин в Україні, звертаючись до історії кримських татар.

Окрім того, учасники підготували статті до шкільних та місцевих газет, інтернет-видань та розмістили інформацію в соціальних мережах, доопрацювати тексти, відібрали фотографії для експозиції та підготували дослідження на тему дотримання прав меншин в Україні.

29

Відгуки з презентацій

Презентація у Червонограді, проведена Ангеліною Бірук

Бахурська Христина, учениця 9-А класуМені дуже сподобалась презентація про Крим. Я побачила велику

кількість цікавих світлин, дізналась багато про життя кримських татар, не лише як про воїнів, а й як про людей з нелегкою долею, які пережили багато страждань. Ми також побачили фото з національним одягом кримськотатарського народу. На мою думку, презентація була такою ж цікавою та захоплюючою, як і сама подорож, у якій відкривається краса Криму та його мальовничі краєвиди.

Вдонос Леся Василівна, вчитель історіїЦікавою з історичної точки зору була створена презентація ученицею

10-Б класу Бірук Ангеліною, в якій вона розповіла про виконану нею роботу у рамках проекту «Все ще повертаючись до Криму». У доступній та зрозумілій формі, цікаво та неординарно представила матеріали про дослідження депортації кримськотатарського народу, його побуту, життя та звичаї. Діти із захопленням спостерігали за світлинами, на яких була відображена подорож на гору Мангуп та у поселення Ходжа-Сала. Як очевидець національного кримськотатарського свята Хидирлез учениця передала всю трагедію депортації та єднання нації після багатьох десятиліть геноциду.

Мельник Галина Федорівна, вчитель української мови Питання топонімії завжди було актуальним як для історії, так

і для мови. Презентація Бірук Ангеліни ще раз підтверджує думку про те, що в Україні є ще багато нерозгаданих таємниць щодо власних назв, особливо у Криму. Велика пошана і хвала тій нації, котра пори всі випробування долі, депортацію, багаторічне забуття, викорінення усього кримськотатарського заявляє про себе на повні груди і вимагає повернення історичної справедливості. Повернення історичних назв – ознака ліквідації геноциду. А для України це стане відродженням історичної сутності. Україна зацікавлена в мирному існуванні різних національностей на своїй території, то необхідно також повертати і історичну пам’ять.

30

Звіт з презентації Лариси Овчаренко, проведеної у Полтавській області

«Як багато, виявляється, ми не знали…»29 червня в Піщанській гімназії відбулася презентація, що мала на

меті ознайомити гімназистів з історією кримських татар, їхньою культурою, побутом та традиціями. Презентація передбачала коротку історичну довідку про депортацію 1944 року, перегляд фільму про культуру та звичаї кримських татар і вікторину за його матеріалами. Потім були дискусійні колективні роздуми про сучасні проблеми кримськотатарського народу, ініційовані координатором Євроклубу з Кременчука Олегом Овчаренком.

У презентації взяли участь учні 9-10 класів, учасники пришкільного табору праці та відпочинку «Умілі руки». Вони були вражені історичною правдою, тому що багато хто з них чув суперечливу інформацію стосовно древньої історії, депортації 1944 року, а також сучасних проблем. «Я навіть не підозрював, що питання про депортацію та повернення кримських татар на історичну Батьківщину стоїть так гостро. Важко уявити, що люди повертаються, а їм немає де жити, і їхня мова може зникнути», – говорить Кулинич Єгор.

А вчителька, Лепська Ольга Василівна, зауважила: «Добре, коли створюються такі проекти та проводяться інформаційні презентації. Всі ми прийдемо сьогодні додому та обов’язково розкажемо про почуте своїм сім’ям».

Всі, без виключення, погодились, що кримськотатарський народ після депортації знайшов у собі сили відродити традиції, культуру, побут, які мають свій колорит, багатство та незрівнянну красу. Перегляд фільму поповнив знання учнів, що дало змогу активно провести вікторину.

А на завершення всі охоче дегустували запашний кримський чай та обговорювали презентацію, яка всім сподобалась.

Анастасія Колтунова, Вінниця «Все ще повертаючись до Криму»: продовженняЗовсім недавно – двадцять п’ятого травня – я разом

Катериною Цивалюк провела презентацію у своєму дев’ятому економічному класі. Ми з Катею намагалися донести учням якнайбільше інформації: розповідали про кримських татар (депортація, традиції, кухня, менталітет, культура, рідний край), права людини, проблему кримськотатарської мови, Меджліс, Олексу Гайворонського тощо. Скажу відверто, я не сподівалася,

31

що наші слухачі зацікавляться такими специфічними темами. Але коли почала свою доповідь зрозуміла: мої переживання виявилися марними, адже однокласники уважно ловили кожне слово. Особливо було цікаво було спостерігати за їхньою здивованою реакцією, коли ми розповіли про такий яскравий патріотизм кримських татар.

До того ж додала барв нашій амбітній розповіді і фотопре-зентація, котра дала змогу учням побачити, як усе відбувалося,а точніше показала, «де прогулювала школу їхня однокласни-ця»☺))).

І коли я вже дивлюся через плече на нашу пророблену роботу розумію:все це відбувалося недарма. Душу гріє те, що ми маємо змогу поділитися таким багажем знань із ближніми, бути такою собі «живою книгою», котра може розповісти багато захоплюючого і повчального.

P.s. Продовжуємо працювати. До зустрічі!

Он-лайн інформування

Оскільки саме лише проведення інформаційних заходів в регіонах не дає можливості охопити всю аудиторію, на яку спрямований проект, варто використовувати можливості інформування за допомогою інтернет-технологій. В рамках нашого проекту ми створили безкоштовний сайт http://hre.at.ua, на якому розмістили інформацію про проект, першу творчу майстерню та доробки учасників – тексти і фотографії.

Другим інструментом стала соціальна мережа Facebook. На сторінці тренерської групи «Діалог», до складу якої входить більшість виконавців проекту, періодично розміщувалась інформація про хід проекту, статті учасників, а також проводилась робота зі збору підписів до фотографій і голосування за фотографії, які увійдуть до кінцевого варіанту виставки. Детальніше про таку форму роботи можна дізнатись, зайшовши на сторінку тренерської групи «Діалог»: http://www.facebook.com/dialog.training

32

Друга творча майстерня. Підготовка експозиції

До участі у другій творчій майстерні з підготовки остаточної версії виставки та планування презентацій у регіонах були запрошені по двоє представників з кожного регіону (регіональний координатор та один із школярів – представників групи). Відбираючи учасників другої творчої майстерні, до уваги ми брали такі критерії:- Активність під час першої творчої майстерні;- Доопрацювання матеріалів для виставки- Проведення інформаційних заходів на тему проекту (навчання

правам людини через історію на прикладі кримських татарів) під час навчально-виховної практики в школах або під час інших заходів для місцевих громад. Підтвердженням проведених заходів можуть бути короткі письмові звіти (до 1 стор.), фотографії, відгуки учасників тощо.

- Активність в процесі інформування про проект у місцевій громаді (деякі учасники висловлювали готовність підготувати статті в шкільні та місцеві газети/журнали – велике прохання надсилати копії статей із вказанням друкованого ЗМІ, в якому вони були розміщені)

- Підготовка дослідження на тему дотримання прав національних меншин та корінних народів (сама тема дослідження буде надіслана трохи пізніше, щоб у дітей не змішались завдання)

- Активність у підготовці підписів до фотографій. Відібрані фотографії розміщено у соціальній мережі Facebook за адресою: http://www.facebook.com/dialog.training;

- Готовність бути активно залученим до роботи другої творчої майстерні;

- Готовність взяти відповідальність за проведення виставки в своєму регіоні.

Тривалість майстерні – 3 дні. Компоненти програми майстерні:1. Презентація роботи у період між майстернями2. Узгодження формату експозиції

33

3. Робота з фотографіями та текстами до них, дизайнерське оформлення фотографій.

4. Узгодження дизайну та змісту пропорційних матеріалів (постерів, флаєрів, наборів відкриток)

5. Визначення місць та дат демонстрації експозиції в регіонах

ПРОГРАМАДень 1 День 2 День 3

9.00 – 10.00 Приїзд учасників Сніданок10.00 – 11.30 Вступна сесія.

Реінтеграція. Робота з текстами та документами:

аналіз текстів з точки зору

відображення в них окремих

статей Загальної декларації з прав

людини

Планування руху виставки

по Україні. Технічні деталі та

логістика.

11.30 – 12.00 Перерва на каву12.00 – 13.30 Презентація роботи

в регіонах у період між майстернями.

Узгодження формату виставки

Заключна сесія. Евалюація.

13.30 – 15.00 Обід15.00 – 16.30 Аналіз текстів

та фотографій. Дизайнерське оформлення фотографій.

Доопрацювання текстів.

Узгодження дизайну та змісту

пропорційних матеріалів

Екскурсія Львовом через призму прав

людини

16.30 – 17.00 Перерва на каву17.00 – 18.30 Аналіз текстів

та фотографій. Дизайнерське оформлення фотографій.

Доопрацювання текстів.

Ефективна презентація: як і де ми будемо презентувати експозицію.

Від’їзд учасників

18.30 – 19.30 Вечеря

34

ЧОГО ОЧІКУВАТИ: РЕЗУЛЬТАТИ ПРОЕКТУ

ОЦІНКА ПРОЕКТУ

Проекти такого типу спрямовані на те, щоб підвищити обізнаність суспільства в питаннях щодо дотримання прав людини. В нашому проекті ми очікували, підвищення обізнаності молоді та вчителів середніх шкіл щодо питань дотримання прав меншин в Криму та в Україні, історії кримських татар та представників інших меншин і започаткування процесу рефлексії щодо ситуації з дотриманням прав людини в українському суспільстві.

Готуючи проект, ми закладали, що він буде успішним, якщо:- вдасться залучити до роботи над проектом щонайменше 25

учасників та координаторів із 5 регіонів; - вдасться організувати інформаційні заходи за проектом

щонайменше у 5 школах;- з відгуків учасників буде зрозуміло, що вони розвинули своє

розуміння історії та сучасного становища кримських татар, а також прав людини і прав меншин;

- вдасться організувати цікаву для відвідувачів виставку про права людини і права меншин, кримських татар та їх історію;

- вдасться ефективно презентувати цю виставку щонайменше у 4 регіонах України;

- проектом буде зроблено внесок в міжнародний дискурс про зв’язок освіти з прав людини та історичної освіти.

Ми також сподівались, що:- учасники проекту будуть задоволені з процесу проектної

діяльності та будуть активно включені в розробку формату виставки;

- учасники проекту поглиблять свої знання щодо питань, пов’язаних з дотриманням прав людини, а також щодо невідомих періодів радянської та української історії;

35

- вчителі середніх шкіл будуть демонструвати мотивацію до роботи із темою прав людини та використання медіальних інструментів навчання у своїй роботі.

Найкращою оцінкою ефективності проекту є відгуки тих, на кого він був спрямований. Учасники нашого проекту сказали таке:

Тепер я знаю:- Більше про свої права та права людей. Про історію кримських татар

та неймовірну кількість їх проблем. Також я знаю правила проведення інтерв’ю, написання репортажів, як правильно підписувати фотографії.

- Які проблеми були у кримськотатарського народу в минулому; як правильно фотографувати; як кримські татари жили після депортації; які щирі і цікаві люди живуть в Криму;

- Про права людини і як їх використовувати у повсякденному житті; про історію кримських татар; як почували себе люди під час та після депортації

- Знаю деякі свої права, проблеми депортації, права нацменшин та проблеми після депортації кримськотатарського народу та можу проаналізувати події другої половини ХХ ст., зокрема, знаю причини та наслідки депортації кримськотатарського народу. Я знаю про діяльність багатьох правозахисних рухів, що відстоювали права національних меншин. У ході проекту «Все ще повертаючись до Криму» я дізналась історію таємничої Мангуп-Кале, побувала на національному кримськотатарському святі Хидирлез

- Більше про історію кримських татар, дізналась нові факти від Олекси Гайворонського, яких раніше не знала та і в інших джерелах (Інтернет, книги) саме такої інформації немає. Тепер я знаю дорогу на гору Мангуп-Кале ☺ а також побувала в Ханському палаці та почула захоплюючу розповідь; побачила побут та життя кримського хана

- Знаю, як важко живеться кримськотатарському народу, і як вони відстоювали свою землю.

- Знаю як перебороти страх спілкування з незнайомими людьми. І ще я познайомилась з прекрасними школярами, в яких велике майбутнє. І я знаю де їх знайти

36

Тепер я можу:- Складати статті, робити як фото-, так і звичайні репортажі.

Дізнався про деякі види написання текстів, навчився брати інтерв’ю. Тепер я можу повідомити своїх знайомих і товаришів про депортацію кримських татар

- Брати інтерв’ю, писати статті та репортажі, обговорити, обсудити питання повернення культурної спадщини кримських татар, проблеми, пов’язані з кримськими татарами (депортації, мови, відносин). Тепер я можу розповісти історію гори Мангуп-кале, поселення Ходжа-Сала, голови меджлісу Джемілева; давати назви, робити підписи до фотографій.

- Сміливо висловлювати свою думку; доводити свою правоту; питати те, що не соромно показати; заявити, що я піднялася на вершину г. Мангуп-Кале.

- Тепер я можу дискутувати з іншими людьми на теми прав людини та історії і проблем кримських татар. Тепер я можу «ловити людей очима» як на мене, щоб цього навчитись потрібно багато практики та порад майстрів у цій справі.

- Брати інтерв’ю, писати статті та репортажі, обговорити, обсудити питання повернення культурної спадщини кримських татар, проблеми, пов’язані з кримськими татарами (депортації, мови, відносин). Тепер я можу розповісти історію гори Мангуп-кале, поселення Ходжа-Сала, голови меджлісу Джемілева; давати назви, робити підписи до фотографій.

- Робити фоторепортажі та за короткий проміжок часу оформлювати репортажі; боротися за свої права ще з більшим ентузіазмом; ще більш досконало працювати в команді.

- Розповідати всім охочим про депортацію кримських татар, про Ільмі Умєрова, про Ходжа-Салу та Мангуп-Кале. Тепер зможу вдома приготувати чанахи. Тепер я можу пишатися, що була на такому проекті та маю безцінний досвід. Тепер я можу брати інтерв’ю, грамотно писати статті й есе та робити фоторепортажі.

- Поповнити свою скарбничку матеріалів, написаних мною, дослідженням «країни Крим». Можу писати статті, інтерв’ю та фотографувати на більшому рівні. Тепер я можу вільніше себе почувати в оточенні маси людей, до того ж незнайомої мені. Можу розповісти, навчити, поділитися здобутими знаннями зі своїми ровесниками, колегами, зі своїм Євроклубом. Можу присвятити номер нашої євроклубівської газети темі кримськотатарського народу та його проблемам. В мене є стимул працювати далі та розвиватися.

37

Мене вразило:- Спілкування з кримськими татарами, які виявилися напрочуд

світлими та відкритими людьми; свято Хидирлез – масштабне та для мене колоритне свято; танці Бахчисарайського фольклорного ансамблю, пройняті крихтами історії; підкорення Мангуп-Кале, коли ми згуртованою командою здіймалися над просторами Ходжа-Сала; спілкування з Олексою Гайворонським, приємною та відкритою людиною; професіоналізм, оптимізм та розуміння наших викладачів, від з співпраці з якими я отримала масу задоволення.

- Спілкування з корінним населенням, особливо з моїми ровесниками. Історія кримських татар. Мене вразила краса пейзажів, які оточували нас; краса Ханського палацу.

- Як живуть люди в с. Ходжа-Сала; як виживали люди після депортації; які щирі люди були на Хидирлезі.

- Спосіб життя жителів Ходжа-Сали; історія про Мангуп-Кале; як страждали кримські татари під час депортації; як кримські татари виживали і боролися за свою Батьківщину.

- Нинішнє положення речей, адже кримськотатарському населенню довелося стикнутися зі складними труднощами при поверненні. Також вразили деякі думки кримськотатарського населення при особистому спілкування, та зрештою, вони не втрачають оптимізму.

- Те, що кримськотатарський народ, незважаючи на порушення їхніх прав під час депортації 1944 року, зберіг свою самобутність, повернувся на батьківщину. Люди подолали не тільки побутові проблеми, а й суспільні. Незабутнім моментом було сходження на гору Мангуп-Кале. Могутнє князівство, від якого залишилися тільки руїни, вразило мене своєю величчю та енергетикою.

- Дружня атмосфера. Оперативність та швидкість – чудово для майбутнього журналіста. Незабутні майстер-класи, корисні поради від вчителів. Дійсно, я була вражена історією кримських татар. Ці 5 днів були незабутніми. Позитивні емоції, які я отримала, буду ще довго «прокручувати» в пам’яті. Взаємодопомога та підтримка вразили мене також.

- Те, що українцям стало дуже цікаво займатися нашими проблемами. Їм цікавий наш побут, культура. Коли ми з ними розмовляли, їм було дуже цікаво. Та в них були такі емоції, я розумію звичайно, що це так має бути, але це дуже ось так ух! Мені так приємно стало.

- Ставлення кримськотатарського народу до своєї батьківщини. Вразило те, що кожен з них відкрита та щира людина, яка радує тебе своєю посмішкою, незалежно від стану душі та особистих переживань. І, звичайно, мене вразила природа Криму. Не пропустила

38

і те, о наша команда, яка створилася, надзвичайно гармонічно та весело проводила час. Хоча було трохи важко, але та винагорода, яку отримував в кінці дня, була того варта.

- Те, що у людей не моєї національності і навіть не моє віри виникало таке розуміння і співчуття до наших проблем.

- Важка історія кримськотатарського народу, Ханський палац, свято Хидирлез, підйом на Мангуп-Кале, скільки цікавого можна побачити в Криму та яка цікава історія крутиться навколо нас.

Згадуються дні, проведені біля підніжжя Мангуп-Кале. Та й не просто згадуються, а й відчуваються. Адже колеги, з якими ми там співпрацювали, стали справжніми друзями, а набуті знання використовуються в повсякденному житті. І коли я вже дивлюся через плече на нашу пророблену роботу, розумію: все це відбувалося недарма.

Анастасія Колтунова

Вразило те, скільки люди знають про правозахисний рух: вісім-десятирічні пам’ятають людей, які їх захищали, і перераховують їхні імена.

Світлана Овчаренко

Вразила відкритість людей, їхнє відчуття ідентичності, здається, чим менший народ, тим більше у нього прагнення відстоювати свої права.

Оксана Бондар

У Ходжа-Салі, під час спілкування з населенням, вдалося відчути історію і те, як люди і сьогодні все це переживають.

Лариса Овчаренко

Кому вірити і як шукати правду? На це запитання нехай кожен дає власну відповідь. Але, побувавши серед кримських татар, хочу сказати, що вони дійсно заслуговують на краще життя і потребують захисту.

Катерина Цивалюк

39

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИСТАВКИ

В березні 2011 року Регіональний благодійний фонд «Резонанс» (м. Львів) за фінансової підтримки Фундації «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» (Німеччина) розпочав реалізацію проекту «Все ще повертаючись до Криму: дослідження історії та освіта у сфері прав людини за допомогою візуальних засобів». Метою проекту є підвищення обізнаності молоді з питань прав людини через дослідження життєвих історій кримських татар.

На конкурсній основі були відібрані учасники із шести областей України: Львівської, Сумської, Вінницької, Закарпатської, Полтавської та АР Крим. 30 учасників проекту з 5 по 10 травня 2011 року вивчали історію кримських татар другої половини ХХ-початку ХХІ століття за 20 км від Бахчисараю, в поселенні Ходжа-Сала, біля підніжжя гори Мангуп. Серед 4 переможців з Полтавської області пощастило бути і мені.

Лариса Овчаренко

Здавалося б, стільки часу уже минуло після повернення кримських татар на історичну батьківщину, проте болюча мовна проблема залишилася. Повернувшись, вони мають шанс дати друге дихання своїй мові. В тому, що мовне проблема у цього народу дійсно загострена, я пересвідчилася особисто, взявши участь у проекті «Все ще повертаючись до Криму”.

Анастасія Колтунова

40

ДЕПОРТАЦІЯ І ПОВЕРНЕННЯ

Текст: Джеміль Османов, Лариса Овчаренко. Фото: Джеміль Османов, Феріде Ергашєва.

18 травня 1944 року почалася опера-ція з депортації кримськотатарського народу. Депортованим відводилося 10 хвилин, щоб зібратися. На ванта-жівках везли до залізничних станцій, звідки переповнені людьми ваго-ни вирушали до місць заслання – в Узбекистан і на Урал. Без їжі та води люди не витримували і помирали.

З перших днів життя в депортації кримські татари розпочали свій шлях на батьківщину. Дорога додому здавалася безконечною. «Звичайно, ми знали, що прийде час, коли цей режим знищать, імперія розпадеться і ми повернемося на батьківщину. Та, чесно кажучи, не вірилося, що ми це побачимо на власні очі, що й самі повернемося», – каже

Мустафа Джемілев, лідер кримських татар.

Людмила і Белял Яг’яєвиповернулися до Криму в 1991 році. Їх не брали на роботу, не прописували, не видавали ділянки. Довелося самовільно взяти ділянку в селі Ходжа-Сала. Проросійські сили Криму називають це самозахопленням, кримські татари ж – самоповерненням. Саме завдяки самоповерненню відродилося село Ходжа-Сала, яке припинило своє існування в результаті депортації кримських татар.

41

Сара Яг’яєва повернулася в Крим 9 квітня 1992-го року. Спершу жила без води і світла. Воду брала з джерела, а світло з`явилося лише через чотири роки. Зараз Сара живе в Ходжа-Салі. Її сім’я – одна з десяти в селі, що знаходиться біля підніжжя Мангупу. Якщо ви хочете піднятися на Мангуп, то пройдете єдиною вулицею Ходжа-Сали,

яка носить ім’я дослідника кримськотатарського народу Евлії Челебі, то побачите її. Щира, доброзичлива, вона живе там, звідки вивезли в Узбекистан її бабусю. Вона вдома.

ПОВЕРНЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ

Текст: Аліса Єзерська, Мар’яна Бубало.Фото: Аліса Єзерська та Аліє Абібулаєвої.

У другій половині 80-х років кримські татари почали повертатися з місць депортації до Криму. У їхніх будинках жили інші люди, а придбання будь-якої нерухомості тягло за собою низ-ку проблем. Кримські татари були змушені шукати собі житло у будь-який спосіб.

Енвер Аблязієв, 4-річним був депорто-ваний разом з сім’єю до Узбекистану: «Нашу сім’ю депортували ще коли я і мої брати були зовсім дітьми. Я двічі пробував повернутися, але, на жаль, перша спроба у 1967 році була невда-лою. Не давали можливості працю-вати, ганяли всюди, і я, безробітний,

42

був знову депортований. Через 22 роки мені вдалося повернутися і на цей раз проблем не виникало. Одразу зав’язалися доброзичливі стосунки із сусідами – українцями, білорусами та росіянами. Вони мені в усьому й завжди допомагали. Мені пощастило, що гарні відносини ми зберігаємо й сьогодні».

Джия Аблясов повернувся в Україну у 1991 році:«Стосунки між людьми мене влаштовують, але є багато політичних перепон. Наприклад, статус кримського татарина як корінного жителя Криму: виселили з батьківщини, а при поверненні нічого не компенсували. Ставлення держави до кримських татар є

незадовільним і зараз, не дивлячись на те, що ситуація істотно покращилась. У моєму випадку, стосунки у першу чергу залежать від характеру та вдачі людини, а не від її національності. Звичайно, у мене були сварки з сусідами-українцями чи росіянами, але це були лише побутові конфлікти».

Алім Сейтвелієв, 17-річний хлопчина із селища Ходжа-Сала:«Моя сім’я повернулася у 80-х з Таджикистану, то ж проблеми депортації я, враховуючи вік, на собі не відчув, і на сьогодні стосунки з оточуючими та ровесниками мене цілком влаштовують. Звісно, люди усюди повинні ставитися один до одного якомога толерантніше, але, коли говоримо про Крим, тут це питання постає чи не найбільш актуально. Адже у Криму практично немає корінних жителів, практично усі – приїжджі, то ж повага до культури сусіда тут повинна бути на першому місці».

43

Сіммар Менетов, 71-й річний відвідувач кримськотатарського свята Хидирлез: «Повернення. Це були такі часи, коли доводилося жити у одній кім-наті по 17-19 чоловік. Та найважчим було влитися у суспільство, яке за достатньо тривалий час відвикло від кримськотатарської мови, традицій та звичаїв. Реакція на нових сусідів була найрізно-манітнішою: від конфліктів та агресії до допомоги та розуміння».

Диляра Адаманова, народжена у депортації:«Спочатку було багато конфліктів, але згодом стосунки між людьми налагодилися. Сусідка баба Зіна, якій розповідали, що кримські татари „з рогами та людожери”, побачила, що ми такі ж люди, як всі, і ми разом сміялися над вигаданими дурницями. Проте через байки, які влада навіювала людям, виникали набагато серйозніші проблеми. Знущалися, як могли: викидали з дому, не дивлячись на те, що сніг і зима, дітей запроторювали до інфекційних лікарень та не дозволяли бачитися з батьками. Я повернулася до Криму у 25 років, на 9-му місяці вагітності, і вже за тиждень після повернення почалися пологи. Але, як тільки бачили кримську татарку, у лікарні «не було місця», лікарі навідріз відмовлялися допомагати. Коли пологи пройшли, з’явилася міліція та наказала: якнайшвидше позбутися «туземки».

ПОВЕРНЕННЯ І ПОЛІТИКА

Текст: Катерина Цивалюк, Тетяна Гусар.Фото: Лариса Овчаренко, Джеміль Османов, Катерина Цивалюк, Олександр Леванда.

Ільмі Умєров все життя доводить своє право жити на рідній землі. На землі, де говорять його мовою, де завжди проростатиме його коріння. І

якби він міг прожити ще одне життя, то прожив би його так само, опираючись політичним та ідеологічним перепонам.

44

Мемет Баіров, мешканець села Ходжа – Сала, відгукується про Ільмі Умєрова: «Необхідні питання вирішуються навіть у його вільний час. Він єдиний, до кого можна прийти майже без черги. Щоправ-да, більше за свої можливості зробити не може. В даний момент він найкращий, хто може бути головою району. Зараз він не-обхідний в Бахчисараї». Баірови – одна із кримськотатарських родин, яка гостин-но вітає мандрівників у своєму будинку та

невеличкому кафе перед сходженням на Мангуп Кале. Туристи полюбляють гратися із маленьким Рамазаном.

Рустем Умєров, батько Ільмі Умєрова, прожив у депортації більше сорока років. «Щоб зібратися, мені не дали ні хвилини, в чому був – в тому і повезли. Їхали 18 діб у телячих вагонах. Доки не виїхали з Криму не давали ні їсти, ні пити. На

дверях замок, люки зачинені… Ось так добу їхали... В Узбекистані ми жили під навісами в старих будинках, там, де тримали худобу... Кому як пощастило. Ми дуже довго шукали один одного, щоб з’єднати сім’ю: батьки, четверо братів і сестра. Ми завжди жили очікуванням знову побачити Бахчисарай, кожного дня шукали можливість повернутися на батьківщину. От тільки нам дуже заважала комендатура. Ми не могли виходити з району, де жили, а якщо виходили, могли запросто отримати двадцять років таборів без суду і слідства. Я пам’ятаю, коли вся родина повернулася до Криму. Це був квітень 1987-го року...»

45

ПОЛІТИКА І ІСТОРІЯ

Текст: Ангеліна Бірук, Марта Озга.Фото: Катерина Цивалюк, Ангеліна Бірук.

Радянське керівництво намагалось повністю викорінити з людської пам’яті все, що могло нагадувати, що колись в Криму мешкали кримські татари, греки, болгари, вірмени та німці. До середини 50-х в Криму майже не залишилося назв сіл, селищ, колгоспів, рік, гір, залізничних станцій або інших природних чи адміністративних об’єктів, які б мали кримськотатарські, німецькі, грецькі, вірменські чи болгарські назви. Хто сьогодні пам’ятає про маленьке село Акъ-Яр, яке згодом стало містом Севастополем? Чому ж так багато вулиць Леніна, Кірова, Маркса в Криму?

«Повернення історичних назв – ознака ліквідації геноциду, – говорить історик, дослідник Криму Олекса Гайворонський, – Є історичні назви, які не можуть бути перекладені жодною з відомих мені мов. Якщо сконцентруватися не на політичних уподобаннях, а на розмаїтті культур, то проти відновлення історичних назв не може заперечувати жодна нація. Щодо тисяч перейменувань сталінського періоду,

то вони мають бути скасовані як антиісторичні. Україна зацікавлена в мирному існуванні різних національностей на своїй території, тому необхідно повертати й історичну пам’ять».

46

«Процес детатаризації Криму зачепив і географічні назви, – говорить ветеран кримськотатарського національного руху Айдер Адаманов. – У такий спосіб радянський режим стирав пам’ять землі про депортовані народи і сподівався на забуття свого злочину. Замість Карасубазара з’явився Бєлогорськ, замість Партеніта – Фрунзенське, замість Іслам-Терек – Кіровське, замість Ічки – Совєтське, замість Сарабуз – Гвардійське, замість Ак-Шейх – Роздольне, замість Коктебеля – Планерське... Навіть Ялта кілька місяців іменувалася Красноармійськом, але явна дурниця не прижилася».

Старі і нові назви в Криму живуть рівноцінно – інколи уживаються, інколи конфліктують. Кримськотатарські газети використовують історичні назви, наприклад Акмесджіт – замість Сімферополя, Акъ-Яр замість Севастополя, Кефе – замість Феодосії, Кезлев – замість Євпаторії тощо. Звісно, старожили розуміють про що йдеться, але іншим кримчанам, а тим більше гостям Криму, доводиться іноді розв’язувати складні головоломки, аби зрозуміти, про який населений пункт йдеться.

Досі є вулиці, з назвами яких пов’язаний кровопролитний червоний терор, під час якого було розстріляно сотні тисяч ні в чому невинних людей. Дотепер в Криму зберігаються топоніми, пов’язані з іменами організаторів інших злочинів проти народу.

47

ПОВЕРНЕННЯ І МОВА

Текст та фото: Настя Колтунова, Владислав Баранник.

Здавалося б, стільки часу уже минуло після повернення кримських татар на історичну батьківщину, проте болюча мовна проблема залишилася.

Наше знайомство з кримськими татара-ми відбулося на цьогорічному святі вес-

ни – Хидирлез. Вони були щасливі зібратися разом, зустріти давніх друзів, яких не бачили з часів депортації. Також цей захід був вдалою нагодою поспілкуватися їм кримськотатарською мовою, адже навіть на Кримському півострові не завжди вдається знайти одномовця. Кримські татари спілкуються російською та своєю рідною. Як і дехто з нас, наприклад: вдома – російською, а в школі – українською. Так і кримські татари. Їм в роки депортації доводилося розмовляти росій-ською.

Саффет постійно розмовляє кримськотатарською мовою у родинному колі, але поза домом вимушений „переходити” на російську. Каже, що завдяки своїм батькам зберіг рідну мову. Також він навчив своїх дітей кримськотатарскої, адже можливість її вивчення у школах невелика.Проте не у всіх кримських татар була змога вивчати свою мову змалечку. Ось, наприклад, Аліє лише у тридцять років відчула, що є кримською татаркою. Саме тоді жінка переїхала в Україну і почала вивчення рідної мови. Але вона не може сказати, що дуже добре володіє мовою. Татарка вважає, що мова занепадає, але все-таки є надії на покращення ситуації.

Зарема знає кримськотатарську мову зовсім трішки, адже вона освоювала її самостійно. У школі вивчала лише російську. Цього року її дочка піде в перший клас і вивчатиме рідну мову. Так

48

само оптимістично розповідає і Айше про те, що кримськотатарська мова тільки-но відроджується. З ентузіазмом розповідає, що у них є і телебачення, і радіо, котрі транслюються рідною мовою. Олег Іванович, житель Сімферополя, мовної проблеми не бачить. Адже кримські татари – його сусіди, колеги – спілкуються між собою рідною мовою.

Кримськотатарські школярі розповіли, що вивчають рідну мову нарівні з російською. Вони задоволені, що друзі абсолютно нормально ставляться до їхньої мови. Проте відчувають занепад і вважають, що потрібно збільшити кількість годин для вивчення мови у

школі, щоб вона стала обов’язковою для усього населення Кримського півострова.

Айдер розповів, що два роки тому у Бахчисарайській гімназії з російською мовою навчання він загорівся ідеєю відкрити український клас. «В Криму ми маємо 600 російськомовних шкіл, 14 – кримськотатарських і 4 – українських. І це в країні, в якій українська мова – державна. Це неправильно, і потрібно виправляти. В Бахчисараї є ще класи з українською мовою навчання, але в цих класах більшість учнів – кримські татари, а не українці. Потрібно, щоб в Криму були школи українські та кримськотатарські. Тому що кримськотатарська мова повинна бути. Це історія цього народу і її забувати не можна. А українська потрібна теж, бо Кримська автономія – частина України».

ПОВЕРНЕННЯ І КУЛЬТУРА

Текст: Крістіна Іванова, Станіслава Мулеса, Владислав Сєров. Фото: Катерина Цивалюк, Аліє Абубілаєва, Оля Роженко.

Взявши участь у проекті «Знову повертаючись до Криму…», ми отримали можливість подивитися на Крим із дещо іншого боку. Дізналися про серйозні проблеми кримськотатарського народу після повернення на історичну батьківщину. Зокрема, великою

49

проблемою є збереження та відновлення об’єктів культурної спадщини кримськотатарського народу.

Колись у Бахчисараї було 33 мечеті. Але в 1938 році їх закрили, а з 1944 року, після депортації, святині взагалі спорожніли. Так було аж до кінця 80-х… «І можливо це дуже банально, але їх розбирали на будівельні матеріали», – розповідає Ельдар Башан, майстер з обробки шкіри.

Недавно в Бахчисараї відбудували Зин-джирли-медресе – найстарішу школу Укра-їни, яку збудував кримський хан Менглі Гірей. До повернення об’єктів мусульман-ській громаді там знаходився психіатрич-ний інтернат. Сама будова була у жахли-вому стані, але її відновили, і тепер вона тільки повноцінний туристичний об’єкт.

На жаль, багато пам’яток повернути вже не-можливо… Наші батьки розповідають, що у часи радянської влади багато що було зни-щено або «перепрофільовано». Наслідки цьо-го особливо відчутні в Криму, оскільки тут не тільки влада, а й люди, які приїхали сюди піс-ля депортації кримських татар, зробили все, щоб знищити навіть спогади про цей народ.

50

ДОДАТКИ

Опис окремих вправ із творчих майстерень

Знайомство

Завдання 1. Створити атмосферу для продуктивного навчання2. Познайомити учасників регіональних команд 3. Відпрацювати навички проведення інтерв’ю

Матеріали 1. Фотографії та описи команд, підготовані під час попереднього завдання

Загальний час

1 год.

Опис вправи

Знайомство та представлення команд відбувалось в формі інтерв’ю та презентації.

10 хв. Етап 1. Підготовка. Регіональні команди вивішують свої фотографії та короткі описи про себе, підготовані під час попереднього завдання. Учасники знайомляться із змістом текстів та фотографіями

Для фасилітатора: Необхідно звернути увагу учасників на те, що відповіді на деякі із заготованих заздалегідь питань можуть міститися в описі команд, тому необхідно дуже уважно прочитати усі тексти. Об’єднувати команди попарно слід перед етапом 2 для того, щоб усі учасники прочитали усі описи.

20 хв. Етап 2. Інтерв’ю.Команди об’єднуються по дві та проводять інтерв’ю між собою (підготовка питань до інтерв’ю була частиною попереднього завдання).

Для фасилітатора: Під час виконання завдання команди можуть задавати додаткові запитання, які не були підготовані, але які є необхідними для більш повного представлення команди

30 хв. Етап 3. Представлення команд.Команди по черзі представляють одна одну, при необхідності учасники з команди, яку представляють, доповнюють та коментують інформацію про себе.

51

Робота з інформацією. Новина та інформація.

Завдання 1. Проаналізувати можливі джерела інформації для написання коротких змістовних текстів.2. Навчитися вибирати інформацію та виокремлювати елементи, потрібні для підготовки тексту.3. Передати навички написання короткої інформації та новини.4. Сформувати у учасників розуміння початку творчої майстерні як події, про яку варто написати.

Матеріали 1. Роздатковий матеріал «Як знайти цікаву тему для журналістського матеріалу»2. Роздатковий матеріал «Журналістські жанри»3. Роздатковий «Інформація»

Загальний час

1 год. 30 хв.

Опис вправи15 хв.

Етап 1. Вступ до інформації.Коротке обговорення подій дня. Питання для обговорення:

- яку інформацію ми почерпнули для себе під час знайомства? - що цікавого трапилося з вами за сьогоднішній день?

Учасники отримують матеріал «Як знайти цікаву тему для журналістського матеріалу», з яким учасники знайомляться, а фасилітатор, за необхідності, коментує.

Для фасилітатора: на вступі слід звернутися до попередньої сесії і наголосити, що ми не просто знайомилися, а збирали інформацію один про одного. Варто наголосити на тому, що кожна інформація важлива і варто її записувати. Наприклад, ми дізналися, хто найдовше їхав на творчу майстерню, хто найменше спав, яких цікавих людей зустріли по дорозі тощо. Потім можна перейти до відчуттів: хто як почувається, чого очікує, що хоче отримати від цього проекту. Щоб знайти тему навіть для короткого тексту треба спілкуватися з людьми, вийти на прогулянку, подивитися, що нас оточує. Після того ми вибираємо тему, про яку хочемо написати. Тема повинна бути цікавою не лише для нас, але й для інших.

52

15 хв. Етап 2. Журналістські жанри.Питання до обговорення

- які журналістські жанри ви знаєте?- які жанри ми використовуватимемо для оформлення нашої виставки?

Учасники отримують матеріал «Журналістські жанри», обговорюють його та коментують.

Для фасилітатора: якщо, як у нашому випадку, деякі учасники мають, хоч і невеликий, досвід в написанні журналістських матеріалів, можна запитати, які журналістські жанри вони знають. Якщо учасники менш досвідчені, можна переформулювати питання, наприклад: «що ми бачимо в газеті»? Зазвичай учасники назвуть такі жанри як стаття, інтерв’ю, репортаж, замітка чи інформація. Після такої бесіди коротко розповідаємо про інші жанри які існують. Варто також провести розмежування між журналістськими і літературними жанрами. Після цього фасилітатор пояснює, що журналістика – це складна дисципліна і в нашому проекті ми займатимемося написанням коротких текстів для оформлення виставки. Це будуть: інформація, інтерв’ю/ бліц-інтерв’ю і стаття.

15 хв. Етап 3. Правило «перевернутої піраміди»Фасилітатор з учасниками обговорюють що є важливим для того, щоб інформація була повною та зрозумілою. Учасники отримують роздатковий матеріал «Інформація».

Для фасилітатора: додатково наголошуємо, що це має бути простий, неупереджений опис важливих фактів якоїсь події. В новині мають міститися відповіді на запитання: хто? Що? Де? Коли? Як? Навіщо? З якими наслідками? Якщо бракує хоча б одного з вищезгаданих елементів – вона є неповною. Послідовність відповідей на ці запитання може бути різною, – все залежить від того, що ми вважаємо найважливішим. Але варто пам’ятати, неправильна побудова новини може спричинити інформаційний хаос! Щоби цього не трапилося, найкраще притримуватися принципу перевернутої піраміди

45 хв. Етап 4. Підготовка новини.Учасникам пропонується підготувати новину по сьогоднішній день, після чого новини зачитуються за бажанням.

53

Для фасилітатора: якщо дозволяють ресурси, можна набрати новини на комп’ютері і роздрукувати їх для всіх учасників. Це варто робити перед перервою, а після ще раз обговорити, визначити позитивні сторони цього короткого матеріалу і вказати на те, що можна змінити. До обговорення має залучатися вся група. Ймовірно, що далеко не всі захочуть зачитувати і презентувати свої матеріали, тому варто похвалити найсміливіших і запропонувати потренуватися ще раз, удосконаливши матеріал. Про що варто наголошувати під час обговорення:

- перевіряємо, чи інформація повна (чи є всі відповіді на запитання хто, що, де, коли, навіщо і з якими наслідками?- наголошуємо, що в інформації не має бути емоцій і надмірних епітетів – для роботи у сфері прав людини це дуже важливо – відноситися не стільки до емоцій, скільки до фактів.- пам’ятаємо, що нашим завданням буде показувати не власні емоції, а відчуття людей, про яких ми пишемо.- уникаємо узагальнень, наприклад, якщо хтось один з групи невиспаний, це не означає, що невиспані всі.- працюємо над термінами і ідентифікацією, і їх доречність в контексті, приміром, можна порозмовляти на тему, хто ми тут такі: діти, молодь, учасники шкільних євроклубів тощо…

Приклади матеріалів з сесії:5 травня біля підніжжя гори Мангуп-Кале стартував проект «Все ще повертаючись до Криму». Старшокласники – представники євро клубів з 6 областей України зібралися тут, щоб поділитися корисним досвідом, удосконалити свої журналістські навички за допомогою тренінгів, які передбачають організатори. Набуті знання та досвід учасники зможуть реалізувати на екскурсії в Бахчисараї, де вони виступлять в ролі справжніх журналістів. (Анастасія Колтунова) Сьогодні, 5.05 біля підніжжя гори Мангуп-Кале для реалізації проекту та для співпраці відбулося знайомство усіх учасників. У проекті «Все ще повертаючись до Криму» прийняли участь старшокласники з 6 областей України. Мета цього проекту розповісти учасникам про історію кримських татар і про права людини та удосконалити свої вміння фоторепортажу та журналістики. (Аліна Гвоздецька)Сьогодні, 5 травня 2011 року біля поселення Ходжа-Сала успішно стартував молодіжний проект «Все ще повертаючись до Криму». Учасники з 6 областей України отримали чудовий шанс покращити свої вміння у журналістській справі. Про-тягом першого дня знесилені, але сповнені ентузіазму, вони намагалися не заснути і викластися на всі 100%. Попереду на учасників чекає плідна співпраця з кримськота-тарською громадою та розробка пересувної фотовиставки. (Ангеліна Бірук)

54

Системне насильство та правозахисні рухи.

Завдання 1. Передати знання про системне насильство над громадянами України після війни та познайомитися з правозахисним і дисидентським рухом в Україні 60-80-х років.2. Проаналізувати види насильства (фізичне, психологічне та системне насильство).3. Вияснити сутність радянської тоталітарної системи, методи, способи та засоби її взаємодії з людьми.4. Познайомитися з організаторами та активними діячами руху опору системі, правозахисниками та дисидентами, першими нелегальними організаціями захисту прав людини в Україні.5. Сформувати усвідомлення можливостей та механізмів запобігання насильству та вирішення соціальних конфліктів.

Матеріали 1. Роздатковий матеріал «Біографії правозахисників» (учасники отримують напередодні)2. Стаття І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Загальний час

1 год. 30 хв.

Опис вправи20 хв.

Етап 1. ДискримінаціяУчасники об’єднуються в три групи.• Раунд 1. Учасники групи №1 впродовж 3-х хвилин можуть віддавати накази учасникам групи №2, які група №2 виконує. Учасники з групи №3 в цей час стоять, повернувшись обличчям до стіни.• Раунд 2. Тепер учасники групи №2 впродовж 3-х хвилин можуть віддавати накази учасникам групи №3. Група №1 стоїть обличчям до стіни• Раунд №3. Накази віддає група №3, їх виконує група №1, група №2 стоїть обличчям до стіни.• Раунд №4. Обговорення.

1. Як почувались, коли віддавали накази? Коли виконували накази? Коли стояли обличчям до стіни?2. Якщо Ви не хотіли виконувати накази, чому Ви це робили? Якщо не хотіли стояти обличчям до стіни, чому стояли? Чому не протестували?

Для фасилітатора: в останній частині обговорення важливо звернути увагу на те, що протест – це одна з форм боротьби за повагу до власної гідності.

55

30 хв. Етап 2. Опір системі. Історичні постаті та організації 1. Обговорення біографій правозахисників, про яких читали на сьогодні. Проти чого протестували ці люди? На фліпчарті готуємо перелік проявів насилля, проти яких протестували герої текстів.2. Учасники об’єднуються в 5 груп. Кожна група на основі прочитаних біографій готує схему розвитку руху опору (віра – знання – сумнів – прагнення виправити систему – невдача – протест).3. Презентація схем, обговорення

40 хв. Етап 3. Тоталітарне суспільство та особливості його життєздатності 1. Учасники у групах по 5 осіб працюють з уривком тексту І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (кожна група має інший уривок)2. Учасники переформатовуються в групи так, щоб в кожні групі були зібрані усі уривки статті, та розповідають один одному зміст прочитаного уривку.3. Обговорення у загальному колі. Питання для обговорення:

• Чому така ситуація стала можливою?• Кому було погано?• Які ризики закладалися такою політикою?• Що ми можемо зробити, щоб така ситуація не повторилась? Як протидіяти системі?

56

Що таке права людини.

Завдання 1. Осмислити, що необхідно для того, щоб забезпечити повагу до людської гідності; сформувати неприйняття приниження людської гідності.2. Сформувати розуміння прав людини як базових універсальних стандартів.3. Передати зміст Загальної Декларації прав людини. Сформувати розуміння змісту прав людини4. Ознайомити учасників з історією розвитку прав людини у другій половині ХХ століття.

Матеріали 1. Адаптований текст Загальної декларації прав людини2. Набір фотографій

Загальний час

1 год. 30 хв.

Опис вправи30 хв.

Етап 1. Що ми розуміємо під правами людини.Питання до обговорення:

1. Що Ви розумієте під словосполученням «права людини»?2. Які права людини Ви знаєте? Наведіть приклади3. В яких міжнародних документах закріплені основні права людини

Для фасилітатора: завдання даного етапу полягає в тому, щоб сформувати у учасників спільне розуміння поняття прав людини. Під час обговорення необхідно наголосити на тому, що права людини лежать у площині відносин «індивід – влада» і несуть дві функції: захист окремої людини від надмірного втручання з боку держави (сформульовані як «негативні права» або свободи, наприклад, свобода висловлювань, свобода віросповідання) та створення державою умов, необхідних для забезпечення поваги до людської гідності (сформульовані як «позитивні» права, такі як право на справедливий суд чи право на освіту). При обговоренні другого та третього питання важливо звернути увагу на те, що сучасна концепція прав людини була сформована після Другої світової війни як відповідь на прояви несправедливості стосовно людей, які не належали до правлячої більшості і що сучасне розуміння демократії напряму пов’язане із дотриманням прав меншин.

57

60 хв. Етап 2. Каталог прав людини.Учасники об’єднуються в групи по 5. Кожна група отримує комплект фотографій та текст Загальної декларації прав людини. Впродовж 20 хвилин групи аналізують фотографії та тексти Декларації та визначають, які права людини проілюстровані на фотографіях. Після цього відбувається загальне обговорення.Питання для обговорення:

1. Що з того, що ми перерахували, відображається в Декларації? Що ні? 2. Як Ви думаєте, чому певні явища не знайшли своє відображення в тексті Декларації?3. Які зобов’язання беруть на себе держави щодо дотримання прав людини? 4. Чому ми говоримо, що права людини є універсальними?5. Якими фотографіями ви б проілюстрували повагу до людської гідності? Неповагу? Чому, на Вашу думку, повага до людської гідності лежить в основі концепції прав людини?

Для фасилітатора: одна фотографія може ілюструвати декілька прав людини, закріплених в Загальній декларації. Під час обговорення необхідно спонукати учасників до пояснення свого вибору та знов звертати увагу, що права людини лежать у вертикальній площині «індивід – влада».При обговоренні досить часто звучать тези про те, що права людини надаються державою. Важливо звернути увагу, що права людини закріплені на наддержавному рівні, а до завдань держави входить створення таких умов, які гарантують їх повагу, дотримання та захист.

58

Відпрацювання навичок проведення інтерв’ю та визначення тем для дослідження

Завдання 1. Сформувати розуміння проблематики дотримання прав людини, визначити теми, які потребують розробки.2. Ознайомити учасників із історією кримських татарів та із їх сучасним становищем в Україні.3. Відпрацювати навички проведення інтерв’ю та обробки отриманої інформації

Матеріали 1. Роздатковий матеріал «Інтерв’ю»2. Короткі довідки про запрошених осіб

Загальний час

3 год.

Опис вправи30 хв.

Етап 1. Підготовка до інтерв’юУчасники знайомляться із роздатковим матеріалом до теми «Інтерв’ю» та з короткими інформаційними довідками про запрошених осіб, після чого складають орієнтовний план інтерв’ю та розподіляють обов’язки.У проекті «Все ще повертаючись до Криму…» до цієї сесії ми запросили двох людей, які впливають на життя Криму.

1. Олекса Гайворонський – http://www.haiworonski.info/. Він про себе – Про себе в двох словах: історик та письменник. До цього слід додати лише те, що я живу в чудовому місці: Бахчисараї, колишній столиці Кримського ханства. Само-бутня цивілізація цієї країни – основний предмет моєї ро-боти, досліджень і творчості. Крим надзвичайно багато-гранний і красивий. Мало хто знає його по-справжньому. Я прагну як можна краще пізнати свою «Країну Крим» і поді-литись цими знаннями з оточуючими.Молодий історик – українець за національністю, який добро-вільно взявся відновлювати історію Кримського ханства2. Ільмі Умеров – один з найбільш активних учасників наці-онального руху кримських татарів і один з авторитетних членів Меджлісу кримськотатарського народу (органу са-моврядування кримських татарів). Був одним із засновників Організації Кримськотатарського Національного Руху (пер-шої політичної організації кримських татарів), засновником першої незалежної газети «Авдет». На сьогодні він єдиний кримський татарин, який очолює районну адміністрацію в Криму. Був депутатом ВР Криму, віце-прем’єр-міністром Криму, Президентом Всесвітньої Тюркської Асамблеї.

59

30 хв. Етап 2. Учасники обмінюються враженнями про зустрічі. Питання для обговорення:Стосовно змісту розмови

1. Що нового дізналися?2. Що здивувало, вразило?3. Що найбільше запам’яталося?

Стосовно процесу інтерв’ю4. Як почувалися під час інтерв’ю? Що допомагало? Що перешкоджало?5. Які були труднощі?6. Що вдалося зробити добре?7. Що можна було б зробити інакше і як?

30 хв. Етап 3. Про що ми будемо писати1. Обговорення можливих тем для репортажів. Питання до обговорення:

1. Для чого ми будемо писати тексти? Яка мета?2. Про що ми можемо писати в контексті висвітлення теми дотримання прав людини?3. На які права людини ми будемо звертати увагу?

2. Формулювання тем репортажівУчасники мозковим штурмом називають можливі теми. Після складання списку можливих тем кожен з учасників визначається, яку тему він буде висвітлювати.

Етап 4. Розбір темУчасники об’єднуються в групи за темами та обговорюють наступні питання:

1. На що необхідно звертати увагу? (дотримання, порушення, просування, захист прав людини)2. З ким можна поговорити на цю тему?

60

Творчі модулі

1. Інтерв’ю з жителями Криму Виконання цього модуля відбувалось у два етапи. Учасники,

об’єднавшись у тематичні групи, розмовляли із відвідувачами свята весни Хидирлез та з мешканцями поселення Ходжа-Сала про період депортації та життя кримських татарів сьогодні. Розмови проводились у формі інтерв’ю, питання до якого були розроблені, виходячи із обраної теми.

Після виконання завдання обов’язково потрібно провести обговорення того, що вразило учасників, здивувало чи обурило, а також що найбільше запам’яталось та що вони хочуть передати читачам.

2. Підготовка текстів на основі зібраних матеріалів Обробка матеріалів інтерв’ю та фоторепортажів відбувалась у

тематичних групах. Кожна група аналізувала зібраний матеріал з точки зору його відповідності темі прав людини та готувала на його основі текст. Після закінчення майстерні учасники мали можливість доопрацювати тексти, враховуючи коментарі решти груп. Остаточні варіанти текстів супроводжували фотоматеріали, які склали основу експозиції.