Лист – подяка колективу Христинівської центральної

районної бібліотеки

Пише Вам головний актор народної казки Колобок. Я з

вдячністю та з низьким поклоном звертаюсь до Вас,

шановні працівники Христинівської бібліотеки. Я

хочу з Вами поділитися історією, яка зі мною

трапилася і як книга відіграла в ній левову частину.

Жили були дід та баба. Весь час в турботах – велике господарство (кури, гуси, свині), машину «Жигулі» купили,(щоб на базарі м'ясо продавати), пральну машинку «автомат», плазмовий телевізор зі супутниковим телебаченням та комп’ютер з підключенням до Інтернету. Та була у них одна проблема – не було у них дітей.

І тут дід каже бабі, щоб вона пішла в комору та пошкребла по куткам і спекла йому на потіху колобка. Пішла бабка, кинула всі інгредієнти в хлібопічку і спекла мене - такого рум’яного, червонощокого та пухкенького.

От дід нарадуватися не міг – носив мене на руках та пилинки здував. Одного разу я засмагав на підвіконні та захотілося мені щось нове побачити та почути.

Захотів я всю країну побачити, по магазинам пройтися, в політику вникнути і, можливо, стати депутатом Верховної Ради – адже голова в мене була!

Покотився я лісом і зустрів на своєму шляху зайця. А він мені каже «Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!» А я йому «Світ побачити хочу, все нове пізнати.» Заєць мені : «Та це тобі в бібліотеку потрібно, там книги про все на світі. Але я тебе все одно хочу з’їсти». Я зайцю мовлю: «Ти мене не їж! Я тобі в пригоді стану, ти ж заєць, а мучного тобі не можна їсти. Я принесу тобі книгу для травоїдних» - і покотився геть.

Кочусь лісами, кочусь полями і зустрічаю ведмедя. Він мені: «Колобок, колобок, куди ти котишся. Зупинися, я тебе з’їм!» Я йому: «В бібліотеку шлях держу. Кажуть, що в Христинівській бібліотеці є великий вибір книг. Я і тобі принесу цікаву книгу почитати про пасіку, а ти мене відпустиш!» Повеселі ведмідь, що я йому підскажу, як мед добути і цілим залишитися і відпустив мене.

Покотився я далі. Тут я на своєму шляху зустрів лисичку – сестричку. Вона мені: « Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!». «Не їж мене, лисичко, я в бібліотеку шлях держу, хочу розумним бути! Я бачу в тебе шубка подерта, я знаю чим тобі допомогти – я принесу тобі книгу по штопанню і шиттю, а також візажу, щоб ти завжди гарна була!». Лисиця мені так хитро і лукаво: «Ой, щось, я не дочуваю, сядь мені на носик і ще раз скажи». Почуло моє серце щось недобре і кажу їй : « Ні, дорога, з такими проблемами тобі лікар допоможе! Бувай, руденька» - і втік.

Закінчилася доріжка по лісам і полям і попав я на цивілізований шлях. Побачив заасфальтовану дорогу, клумби з різнокольоровими квітами, радісних дітей на гральному майданчику і гарну двоповерхову будівлю з написом «Ласкаво просимо». Я зрозумів, що непростий шлях до знань я пройшов – це була БІБЛІОТЕКА!

Скільки книг на різну тематику і пізнавальних журналів я в житті не бачив!

Приємний колектив бібліотеки із задоволенням записали мене до своїх читачів.

Зайцю я взяв почитати книги «Вегетаріанство і його користь» та «Консервування овочів на зиму»,

ведмедю взяв добірку книг «Робота пасічника» та «Мед та солодке життя»,

хитрій лисиці я також попрохав журнали «Бурда», «Мода та стиль» та «Секрети візажу», а також я не забув своїх діда з бабою.

Діду – «Секрети ведення домашнього господарства», а бабці – книги «Кулінарія» та «Святковий стіл на кожен день». Тепер мої дід та баба знайдуть собі достойне заняття на кожен день.

А собі, як дуже цікавій істоті, я взяв для вивчення книги про подорожі круг світу та добірку газет

«Урядовий кур’єр», щоб бути в курсі всіх законів та політичних новин.

Ось так, за допомогою книг, я зберіг собі життя та набрався знань з різних галузей. Я зрозумів, що книга – це не тільки джерело знань, а й просто приємне заняття.

Любов до книги потрібно прививати ще з раннього дитинства, адже нашій країні потрібні молоді та кваліфіковані кадри.

Дякую Вам, берегині книг, за теплу зустріч! Нехай у Вас буде побільше вдячних читачів, які зрозуміють, які Ви трудолюбиві бджілки і як Ви старанно трудитесь, щоб наповнити соти знань смачним медом.

З повагою, Ваш постійний читач, КОЛОБОК!