111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

22 червня 2017 року №24 (19258)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Продовження на 5-й стор.

КОМУНАЛКА

Продовження теми на 3-й стор.

Чому дорожчають послуги ЖЕКу � ІЗ 1 ЛИПНЯ ВДВІЧІ ЗРОСТУТЬ ТАРИФИ НА УТРИМАННЯ БУДИНКІВ І ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ

22 червня – День cкорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

СУМНА ДАТА

Продовження на 9-й стор.

Тече річка невеличка… � МАЛІ НАПІВЗАБУТІ ВОДОЙМИ НАГАДУЮТЬ ПРО СЕБЕ ВЕЛИКИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Про те, що крім Дніпра в столиці протікають десятки малих річок і струмків, відомо не усім.

Здебільшого, малі річки течуть у ма-ловідомих місцях, багато з них закуті у підземні колектори або бетонні жолоби. Часто це збиває з пантелику дослідників: існує та чи інша річка чи вже відійшла у вічність...

ПРОБЛЕМА

� КИЇВ МОЖЕ ДОДАТКОВО ОТРИМАТИ 14 ТИСЯЧ МІСЦЬ ДЛЯ ПАРКУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ

Машини паркуються «у тіні»

СУСПІЛЬСТВО

Нещодавно у Києві стартував експе-риментальний проект «Чесна пар-ковка». Його проводять громадські активісти, комунальники КП «Київ-транспарксервіс» разом з Антикоруп-ційною радою при Київському місь-кому голові за підтримки фундації «Чесне суспільство».

Масштабну пожежу у старовинній будівлі на Хрещатику, 40/1 ліквідовано. Як пові-домили у Головному управлінні ДСНС України у Києві, вогнем було охоплено 1000 кв. м. Вогнеборцям удалося запобігти розповсюдженню вогню на розташовані по-ряд адміністративні будинки та, зокрема, на будівлю Печерського районного суду Києва, а о 21.04 – ліквідувати. Крім того,пожежники винесли з будівлі два кисне-вих балони, попередивши можливий вибух. Для гасіння були задіяні 24 одиниці техніки та близько 100 рятувальників підрозділів

Продовження на 19-й стор.Продовження на 7-й стор.

Підпал чи Підпал чи халатність?халатність?

2006 р.2006 р.

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Павла ПАЩЕНКА

ФОТОФАКТ

� МІСЬКИЙ ГОЛОВА ПРЕЗЕНТУВАВ УКРАЇНСЬКУ СТОЛИЦЮ НА КОНГРЕСІ ВСЕСВІТНЬОЇ АСОЦІАЦІЇ МЕГАПОЛІСІВ, ЯКИЙ ВІДБУВАЄТЬСЯ В КАНАДСЬКОМУ МОНРЕАЛІ

Віталій Кличко розповів колегам, в якому стані він приймав міське господарство: величезний зовнішній борг, занедбана інф-раструктура, в яку гроші не вкладали десятками років, порожня казна, борги із виплати зарплат і відсутність грошей для розви-тку, корумпована бюрократична система. Столична влада почала з відновлення економіки міста і боротьби з корупцією. Зокрема запустили в рамках впровадження системи Smart City «Відкритий бюджет», щоб контролювати кошти і розвивати місто. Через рік ці заходи дозволили додатково отримати до міського бюджету на 30% більше коштів, ніж планували, погасити всі борги із зарплат і спрямувати кошти на відновлення інфраструктури і соціальні програми.

Всесвітня асоціація мегаполісів (Metropolis) об’єднує керівників майже 140 найбільших міст та агломерацій світу. Вона є майданчиком для контактів і обміну досвідом у вирішенні широкого кола питань місцевого та глобального рівня.

БУДЬМО ЗДОРОВІ

ОФІЦІЙНО

КОНКУРС

СВЯТО

КИЇВРАДА ВИРІШИЛАНа Хрещатику засяє «Тризуб» Під час святкування Дня Конституції у центрі Києва заграють барвами ілюмінації «Тризуб» і «Прапор», повідомив директор КП «Київміськсвітло» Андрій Хричов.

«На вулицях Б. Хмельницького та Хрещатик було поновлено існуючу ілюмінацію, а також там будуть встановлені ілюмінаційні мотиви «Тризуб» и «Прапор» у кількості 44 штук»,– сказав Хричов.

Помилуватися святковою ілюмінацією в центральній части-ні міста кияни матимуть змогу у вечірній та нічний час 28 і 29 червня.

У столиці підключено перший медичний заклад до Націо-нальної системи e-Health у рамках медичної реформи. Ним став Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 По-дільського району.

За словами заступника голови КМДА Миколи Поворозника, саме реєстрація медичного закладу в Національній системі e-Health уможливить принцип «Гроші йдуть за пацієнтом», що є основною засадою реформи медицини.

«Через медичну систему на прийом до лікарів первинної і вторинної ланки записалися близько 50 000 пацієнтів. Більше 40% із них запи-салися на прийом через Інтернет, інші – через Call-центр і реєстра-тури. Уже підключено 58 амбулаторій Подільського, Оболонського та Солом’янського районів, а наразі активно підключається Деснянський район. Підключено консультаційно-діагностичні центри трьох районів і одна дитяча лікарня.

Більше 2 000 медичних співробітників внесено до електронної медичної системи», – сказав Микола Поворозник.

Віталій КЛИЧКО: «60% залучених в Україну інвестицій прийшли до Києва»

Підключилися до е-Health

Київрада продовжила до-говір із компанією «Київ-енерго» на управління столичними тепломережами до 26 квітня 2018 року. За ухвалення відповідного рі-шення на засіданні 20 червня проголосували 62 депутати.

«Рішення передбачає припи-нення договору, який існував по-

над 16 років. Ми нарешті повинні розпочати виконання наміченого плану щодо завершення угоди з «Київенерго» та повернення майна київській громаді»,– сказав доповідач з питання заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

Він наголосив, що «подальше зволікання в прийнятті цього рішення – точно не на користь Ки-єва», оскільки місто тоді матиме

додаткові технічні та фінансові ризики. Рішенням пропронується продовжити угоду до 26 квітня включно та провести інвента-ризацію майна з подальшим по-верненням його «у належному стані» київській громаді. Як ві-домо, договір з «Київенерго» на управління міськими тепловими мережами закінчується 31 грудня 2017 року.

Балансоутримувачу мостових споруд КП «Київавтошляхміст» ви-ділено цільові кошти у сумі 30 млн гривень на спеціальне обстеження 63-х споруд. Про це повідомив перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс. «Орієнтовна дата надання всіх технічних звітів за результатами обстеження – листопад поточного року», – зазначив він.

«Багато років поспіль мости лише експлуатувалися, і сьогодні ми бачимо наслідки того, як містом курсували великі вантажівки, дороги суттєво зношені не лише через те, що вони тривалий час взагалі не ремонтувалися, але й через неналежну експлуатацію. Нагадаю, що минулоріч ми відремонтували рекордні 200 кілометрів доріг», – за-уважив Геннадій Пліс.

Мости обстежать � МІСТО ВИДІЛИЛО 30 МЛН ГРИВЕНЬ НА СПЕЦІАЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ 63-Х МОСТОВИХ СПОРУД СТОЛИЦІ

Продовжили, щоб… припинити

Мер Києва Віталій Кличко, який перебуває із робочим візитом у Канаді, зустрівся з мером Монреалю

Дені Кодером та домовився про основні практичні напрями співпраці між двома містами. Зокрема

Монреаль направить своїх фахівців-менеджерів для експертної оцінки та консультативної допомоги в

організації роботи громадського транспорту в Києві.

«Нам цікавий досвід Монреалю в організації роботи громадського транспорту, де система працює

дуже ефективно. Також цікава для нас і система організації руху транспорту в місті. Бо, коли понад 50

відсотків населення пересувається на автомобілях, це говорить про те, що в місті дуже добре організована

транспортна інфраструктура», – зазначив Віталій Кличко.

З метою виявлення найбільш цікавих і актуальних творчих ідей Департамент культури КМДА оголосив про проведення низки конкурсів на кращі культурно-мистецькі проекти. Для їх реалізації передбачається надання фінансової підтримки з бюджету столиці.

Серед іншого, Київ розшукує кращі пропозиції до організації свят-кування 26-ї річниці Незалежності України та проведення новорічних і різдвяних свят на Софійській та Михайлівській площах. Про це по-відомила заступник голови КМДА Ганна Старостенко.

– Ми прагнемо залучати якомога більше організацій і творчих колективів до підготовки культурно-мистецьких заходів, які відбуваються в місті. Адже це хороша можливість у творчій кон-куренції обрати дійсно цікаві та креативні ідеї для проведення наших вже традиційних святкових подій. Переможцям конкурсів будуть надані кошти для реалізації задуманого, – зазначила Ганна Старостенко.

Детальну інформацію про умови, строки подачі конкурсних про-позицій, заплановане фінансування та перелік документів можна отримати на офіційному сайті Департаменту культури.

У Києві, в разі підви-щення температури повітря до +28 градусів, введуть обмеження руху для великоваго-вих транспортних за-собів загальною вагою понад 24 тонни та навантаженням на вісь понад 7 тонн.

Обмеження діятиме з 10.00 до 22.00, попередили в КК «Київавтодор». Такі зміни вводяться відповідно до розпорядження КМДА «Про обмеження руху ве-ликовагового автотранспорту на вулицях і дорогах м. Києва у зв’язку з підвищенням температури повітря».

Управління патрульної поліції здійснюватиме оперативний конт-роль за дотриманням водіями великовагових транспортних засобів обмеження руху вулично-дорожньою мережею столиці.

Столиця шукає таланти

Завершальна третя черга світломузичних фонта-нів запрацює на Руса-нівському каналі вже до кінця червня. Всього тут діятимуть дванадцять водограїв, повідомив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

За його словами, у 2016 році розроблений проект трьох черг на будівництво фонта-нів у акваторії Русанівського каналу, кожна з яких включає 4 фонтани. «Минулого року збудовано та запущено дві черги, а саме: 8 світломузич-них фонтанів, а незабаром від-будеться запуск третьої і вже завершальної черги фонтанів на Русанівці, що працюватиме згідно з графіком. У підсумку зовсім скоро всі 12 водограїв запустять свої музичні, різно-кольорові струмені у небо», – пообіцяв Петро Пантелеєв.

Висота усіх 12 елементів буде сягати 30 метрів, вони матимуть вечірнє підсвічу-вання та музичний супровід. Сума витрат на будівництво третьої черги становить 5,6 млн грн, а загальна вартість будівниц тва всього об’єкта склала 13 млн грн.

«Оживуть» на Русанівці водограї

Стоп, вантажівки!

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) 3

БЛАГОУСТРІЙ

Мер нагадав, що минулого року було відремон-товано 200 км столичних автошляхів та проїздів, а цього року влада Києва взяла зобов’язання збільшити цю цифру до 300 км. При цьому гарантійний термін на дорожнє покриття – не менше 5 років.

«Сподіваюся, що в час відпусток, коли наванта-ження на шляхах не таке значне, ми зробимо більшу частину запланованих доріг», – наголосив Київський міський голова. За словами Віталія Кличка, сьогодні повністю зроблений капітальний ремонт вулиць

Раїси Окіпної, Міжнародної та Русанівської На-бережної. Завершені роботи на вулицях 9 Травня, Трублаїні, Механізаторів та Павла Грабовського. Мер додав, що активні роботи з капітального ре-монту продовжуються на вулицях Васильківській, Набережно-Корчуватській, Луговій, Митрополита Андрея Шептицького, Кіквідзе, Григорія Сковороди, Кільцевій дорозі.

«Найближчим часом ми введемо ці дороги в експлуатацію», – наголосив столичний голова.

Дороги ремонтуватимуть влітку

НАДЗВИЧАЙНА ПОДІЯ

ПРОЕКТИ

УВАГА!

Столичний культурно-мис-тецький і музейний комплекс «Мистецький Арсенал» планують розширити та розмістити поряд парк. Такі плани оприлюднила заступник генерального дирек-тора комплексу Соломія Бор-шош.

«Є 60 тис. квадратних метрів будів-лі, плюс 10 га території. Нам важли-во розвивати потенціал. Ми хочемо відкрити простір для «Мистецького Арсеналу», використавши ті пагорби, які у нас поки закриті, і відкрити їх для людей, а також розмістити гарний парк. Наш проект складає 4 млрд гривень. Якщо ми почнемо зараз, то зможемо завершити розбудову парку за 5 років»,– сказала вона.

Поки не йдеться про конкретні джерела фінансування проекту. Тим часом вартість квитків для відвідувачів комплексу поки що залишиться незмін-ною: 60 гривень за вхід для дорослого та 30 гривень для пільгових категорій населення, 130 гривень –за абонемент для всієї сім’ї.

«Арсенал» озброїться парком

На трьох київських пляжах незабаром можуть ввести тим-часову заборону на купання через перевищення допусти-мої норми мікробіологічних показників, виявлених під час контрольного заміру.

Про це повідомила заступник начальника відділу безпеки сере довища і життєдіяльності головного управління Держпрод-споживслужби в Києві Оксана Галюк. За її словами, ініціатором введення обмежень стало комунальне підприємство «Плесо».

Наразі небезпечними для відпочивальників є пляжі озер Райдужне і Тельбин у Дніпровському районі, а також Вербне в Оболонському.

Швидкісне трамвайне сполучення зв’яже станцію метро «Палац Спорту» з Борщагівкою.

Швидкісні трамваї, які нині починають свій маршрут із Борщагівки та прямують до кінцевої станції на вулиці Старо-вокзальній, щодня перевозять 160 тисяч пасажирів. На думку фахівців, продовження трамвайної лінії до центру дозво-лить збільшити пасажиропотік на 60%. Крім того, до планів київської влади входить реконструкція пересадочних вузлів «Чернігівська», «Петрівка» та «Контрактова площа», побудова сучасної станції «Вулиця Генерала Потапова».

ТРАНСПОРТ

Відпочивальників застерігають

Про це повідомив заступник голови КМДА Олександр Спасибко під час інспекції будівництва дороги. “Дорога дасть змогу розванта-жити Повітрофлотський проспект, вулицю Народного Ополчення, Севастопольську площу та проспект Лобановського, а також збільшити інтенсивність руху транспорту – очікується 25 тисяч автомобілів за добу. Протяжність нової автомобільної дороги складає 4,3 км”, – роз-повів заступник голови КМДА.

Наразі вже забезпечено під’їзд до аеропорту. Кошторисна вартість виконання будівельних робіт – 737,2 млн грн.

«Автомобільна дорога від проспекту Лобановського покращить транспортне обслуговування столичних пасажирів, забезпечить зручний під’їзд із центру міста до міжнародного аеропорту «Київ». А комфорт киян для влади – це головне питання. Тому столична адміні-страція системно працює над забезпеченням містян автомобільними дорогами, що відповідають європейським стандартам», – наголосив Олександр Спасибко.

В Жуляни– з комфортом � У СТОЛИЦІ ТРИВАЄ БУДІВНИЦТВО ПІД’ЇЗНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ДОРОГИ ВІД ПРОСПЕКТУ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО ДО МІЖНАРОДНОГО АЕРОПОРТУ «КИЇВ»

Масштабну пожежу у старо-винній будівлі на Хрещатику, 40/1 ліквідовано. Як повідомили у Головному управлінні ДСНС України у Києві, вогнем було охоплено 1000 кв. м . Вогнебор-цям удалося запобігти розпо-всюдженню вогню на розта-шовані поряд адміністративні будинки та, зокрема, на будівлю Печерського районного суду Києва, а о 21.04 – ліквідувати. Крім того,пожежники винесли з будівлі два кисневих балони, попередивши можливий ви-бух. Для гасіння були задіяні 24 одиниці техніки та близько 100 рятувальників підрозділів.

Головна магістраль столиці, що є її архітектурною візитівкою, давно не зазнавала надзвичайних подій такого масштабу. Пожежа у примі-щенні колишнього Центрального гастроному спалахнула близько 17 години 20 червня. Полум’я, що охо-пило нежитлові приміщення другого і третього поверхів, помітили перехожі і повідомили про це у соціальних мережах. За інформацією Головного управління ДСНС України у Києві орієнтовна площа пожежі становила близько 1000 кв. м. Також в управ-

лінні ДСНС зазначили, що вдалося запобігти перекиданню вогню на інші будівлі, розташовані поряд із місцем займання, у тому числі – на одну із двох будівель Печерського районного суду неподалік від місця пожежі. У Київській міській державній адміністрації повідомили, що від-відувачі та співробітники закладів, розташованих на першому поверсі будівлі на вулиці Хрещатик, 40/1, евакуювалися самостійно.

У соціальних мережах почали висловлювати припущення, що бу-дівлю колишнього Центрального гастроному підпалили навмисне. Активісти довго блокували її проти-правну реконструкцію. Об’єднання громадських організацій «Київське Віче» вимагало повернути будинок по вулиці Хрещатик, 40/1, а також ділянку 0,15 га, де він розташований, у власність міста, здійснити рестав-рацію зазначеного об’єкта, який є (чи вже був?) пам’яткою архітектури місцевого значення та повернути йому попереднє цільове призна-чення. Від будівлі планували зали-шити лише фасадні стелі й вписати в них майбутній багатоповерховий офісний центр із двома підземними паркінгами.

Інф. «ВК»

Пожежа на Хрещатику: випадковість чи підпал?

� МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» ПЛАНУЄ ПРОТЯГОМ НАСТУПНИХ ТРЬОХ РОКІВ ЗБІЛЬШИТИ РІЧНИЙ ПАСАЖИРОПОТІК ДО 15 МЛН ОСІБ

Про це повідомив генеральний директор аеропорту «Бориспіль» Павло Рябікін під час зустрічі з японською делегацією на чолі з президентом Японського агентства міжнародного співробітництва Сінічі Кітаока.

Представники японського агентства ознайомилися із змінами, що відбулися в терминалі D, відзначивши зростання рівня комфорту для пассажирів і високо оцінивши розвиток аеропорту протягом останніх років.

«Бориспіль» набирає висоту

Найактивніша фаза ремонтних робіт на столичних вулицях відбуватиметься влітку, щоб мінімі-зувати затори в Києві. Про це заявив мер столиці Віталій Кличко в ефірі телеканалу «Київ».

Через місто – з вітерцем

Перший заступник голо-ви КМДА Геннадій ПЛІС:

– За попере-дніми висно-вками, при-чина пожежі

– халатність будівельників, які

вели роботи на даху будівлі. Власник будівлі колишнього Центрального гастроному на Хрещатику, 40/1 має від-новити пам’ятку. Об’єкт на-казом Міністерства культури і туризму України занесено до Державного реєстру не-рухомих пам’яток України як пам’ятка історії, архітектури та містобудування місцевого значення – «Готель «Кане» (1873-1874 рр., охоронний № 350-Кв). Позиція міського голови Віталія Кличка: «Куль-турна спадщина міста і киян повинна бути збережена...Я звертаюся до управління з надзвичайних ситуацій із проханням перевірити всі подібні об’єкти міста на до-тримання пожежних норм».

СКАЗАНО

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)КОМУНІКАЦІЇ 4

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Роботи з реалізації проекту Бюджету участі (№114), який передбачає капітальний ремонт шкільного стадіону школи № 63 (вул. Гречка, 10-а) у самому розпалі, повідомили у Подільській РДА.

Місяць тому на об’єкті було знято верхній шар ґрунту, а наразі на стадії завершення роботи з підготовки підоснови. Будівель-ники уже закінчили укладання двох шарів щебеню, наступним кроком буде укладання останнього шару гранітним відсівом...

Григорій СОЙКІС, радник з питань будівництва КП «Плесо»

Очистити водойми вдалося завдяки ініціативі громади, яка підтримала відповідний проект. Його підготували КП «Плесо» і ГО «Оболонь», кошторис склав 870 тисяч гривень.

Проект стосується благоустрою і очищення прибережних зон озер Горащиха та Міського. За передбачені кошти ми приведемо до ладу територію навколо водойм та відновимо міст. Крім того, облаштуємо кілька майданчиків для відпочинку в прибережній зоні зі столиками й лавами. Вздовж озер є підтоплені дерева, які також вичистимо...

Сирецький дендропарк стане безпечним вночі Ольга БЕРНАСОВСЬКА, авторка проекту

Проект-переможець ГБ-1 «Освітлення парку між житловим мікрорайоном та метро «Сирець» зробить Сирецький дендропарк доступнішим для киян та гостей столиці...

Я працюю поруч і якось дізналася, що в парку про-водяться концерти класичної музики. Однак знайшла його лише з третьої спроби. Виявилося, що навіть міс-цеві мешканці не знають, де він знаходиться. Більше того, ввечері мені з травмованою ногою довелося йти до площі Інтернаціональної та ще дві зупинки їхати до метро, хоча до метро спускатися 10 хвилин. Я не ризикнула, бо там немає освітлення...

Проект включає в себе встановлення ліхтарів з енер-гозберігаючими світлодіодними лампами та інфор-маційних табличок з вказівниками напрямку руху до «Сирецького дендропарку». У нас є технічні умови від «Київміськсвітла». Вже є домовленість з одним зацікавленим проектувальником. По нашому проекту будуть три тендери. Треба постаратися, щоб встигнути провести їх до кінця року, ввести в експлуатацію і по-ставити на баланс «Київміськсвітла».

Також ми плануємо подавати новий проект щодо відеоспостереження в парку, зоокомплексів для ви-гулу собак, можливо, заміні урн та лавочок. Парк дуже ошатний, реконструкція й доріжки в ньому були зроб-лені в 2008 році.

«Сонячний каштанчик» об’єднав небайдужих Олег МЕЛЬНИК, автор проекту

557! За цими трьома цифрами насправді ховається не лише моя особиста мрія втілити ідею презента-ційного для України Міжнародного безкоштовного дитячого творчого форуму, а переживання та від-чайдушна праця, самопожертва сотень небайдужих киян, які повірили, підключились, допомогли на всіх «оргфронтах» і таки це зробили.

Близько тисячі дітей з різних країн світу були задіяні в 12 культурно-мистецьких заходах фестивалю з 25 по 30 травня, перебування 300 з них було профінансовано з бюджету Києва. Загалом відбулося 5 масштабних подій за час фестивалю, свідками та учасниками яких стали кияни.

Чи були проблеми? Багато. Я як автор проекту і як голова оргкомітету фестивалю стикався з байдужістю чиновників, небажанням міняти свою насиджену сис-тему малоефективних кроків для покращення культур-ного життя в столиці. Але... Мені не заважали робити свою роботу. Окремі люди у коридорах влади сприяли успішній реалізації проекту, хоча, згідно своїх повно-важень, могли цього не робити. Завдячуючи проекту, я знайшов нових друзів, закоханих у своє місто і вірю, що проект змінив думку багатьох скептиків про те, що таке зробити неможливо.

В КПІ запрацював скеледром Євген КОЗАК, координатор проекту «КПІ скеля»

У нас виникла ідея створити зал для студентів та всіх бажаючих познайомитися зі скелелазінням. Почали все власними силами, але багато чого не могли собі дозволити. Залу ремонтували більше року, доки не з’явилася ідея подати заявку на Бюджет участі. Загалом на придбання спортивного інвентаря було використано 210 тис. грн. Зокрема це професійний мат для скелелазіння вартістю 100 тисяч гривень. При падінні із висоти на такий мат неможливо отримати жодних травм. Завдя-ки площі у 36 кв.м він дозволить одночасно займатися скелелазінням групі з 10-15 чоловік.

� У 2017 РОЦІ МІСТО ВИДІЛИЛО 50 МЛН ГРН НА РЕАЛІЗАЦІЮ 62 ПРОЕКТІВ –ПЕРЕМОЖЦІВ ПЕРШОГО КОНКУРСУ БЮДЖЕТУ УЧАСТІ

Проекти ГБ-2 поділено на малі (до 400 тис. грн) та великі (до 2 млн грн). На реалізацію малих передба-чається до 20 млн грн, а великих – 80 млн. Громадські ініціативи, як і раніше, будуть поділені за катего-ріями. Це безпека та громадський порядок, дорожньо-транспортна інфраструктура, енергозбереження, комунальне господарство, культура та туризм, навколишнє середовище, освіта, охорона здоров’я, спорт, соціальний захист, ІКТ та розвиток громадянського суспільства. Відповідно до Положення

про громадський бюджет міста Києва, прийнятого рішенням Ки-ївради від 22 грудня 2016 року, проект має відповідати нормам законодавства (не містити не-нормативної лексики, наклепів, закликів до насилля та ін.). Вті-лення ініціативи має відбуватися на території міста Києва, примі-щень загального користування та

об’єктів комунальної власності (або ОСББ, ЖБК). Проект запо-внюється за формою, поданою у додатку до Положення. Орієнтовний бюджет, розра-

хований автором/командою, має включати усі витрати (розробка проектної документації; закупівля сировини, матеріалів, комплекту-ючих та інших витрат, необхідних для реалізації проекту). З огляду на інфляцію та зміну цін, неперед-бачувані факти, рекомендується закладати резервні кошти (10-20% від бюджету проекту). Термін реалізації проектів

обмежений одним роком, тому ініціаторам громадських проектів рекомендують до їх офіційної по-дачі провести серію консультацій з місцевими органах влади. Зокрема чи реалістично втілити їх ідеї за рік на практиці (враховуючи час на по-годження, тендери, розмитнення, роботи з монтажу тощо).

Проект подається автором у електронному (у електронній систе-мі) або паперовому (у пунктах супро-воду громадського бюджету) вигляді до 15 липня. Протягом 2 робочих днів з моменту надходження про-екту районна робоча група здійснює його попередню перевірку і, якщо немає порушення законодавства, дозволяє його публікацію на сайті. Впродовж 20-ти днів автор

здійснює агітацію за проект і зби-рає своїх перших прихильників (необхідно 50 для малих і 200 для великих проектів), у тому числі може долучати їх у команду. У разі непорозумінь з орга-

нами влади, є можливість винести його на апеляцію на розгляд Громад-ської бюджетної комісії (ГБК). Вона складатиметься з представників незалежних ГО, яких кияни невдо-взі оберуть шляхом електронного голосування.

Голосування за проекти ГБ-2 планується на жовтень 2017 року.

УВАГА!

Шукають кандидатів до складу Громадської бюджетної комісії

До 30 червня триває формування списку потенційних учасників Громадської бюджетної комісії. Серед її зав дань — контроль за реалізацією ГБ у Києві, розгляд спірних ситуацій між авторами та підрозділами влади, проведення публічних обговорень проектів, надання оцінок роботи відповідних підрозділів влади щодо ГБ та інші функції згідно з розділом 4 Положення про громадський бюджет у Києві. Комісія обирається шляхом електрон ного голо-сування і складається з представників громадських об‘єднань та благодійних організацій (40 осіб).

Рекомендований порядок дій для авторів проектів Громадського бюджету-2:

1. Ознайомитися з Положенням про громадський бю-джет міста Києва на сайті https://gb.kyivcity.gov.ua;

2. Чітко визначити мету проекту та його цільову аудиторію; 3. Проконсультуватися в пункті супроводу ГБ, що є у кожній

районній адміністрації столиці;4. Зареєструвати проект (до 15 липня 2017);5. Проводити рекламно-інформаційну кампанію з макси-

мальним залученням в команду людей, які підтримали проект.

Як подати Громадський проект-2 ВАЖЛИВО ЗНАТИ

Підготувала Марія КАТАЄВА

В Пущі-Водиці облаштовують зони відпочинку

Ремонтують шкільний стадіон

Голосіївський район просп. Голосіїв-ський,42

259-89-86

Печерський район вул. Михайла Омелья-новича-Павленка,15

Дарницький районвул. О.Кошиця, 11

565-01-42, 564-98-38, 564-99-00

Подільський район вул. Введенська, 1,

425-80-81

Деснянський район просп. Володимира Маяковського, 29

515-22-52

Святошинський район просп. Перемоги, 97,

450-07-17

Дніпровський район бульвар Праці, 1/1,

558-24-17

Солом’янський район просп. Повітрофлот-

ський, 41, 207-09-89

Оболонський район вул. Маршала

Тимошенка, 16 418-61-42

Шевченківський район вул. Богдана Хмель-ницького, 24,

235-03-43

ВАЖЛИВО! Проекти до громадського бюджету міста

Києва можна подавати до 15 липня 2017 року.

Пункти супроводу громадського бюджету

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) ПОГЛЯД 5

НА ЗЛОБУ ДНЯ

Тетяна, службовець:

Бувають відключен-ня, але особисто в мене це триває кіль-ка днів. Не уявляю, як люди живуть по кілька місяців. І

якщо влітку ще якось можна без таких зручностей, то у холодний період – просто жах… Гадаю, для столиці таке явище неприпустиме.

Ольга, пенсіонерка: Перебоїв з гарячим водопостачанням у нас не було. Так, зрідка бувають ремонтні роботи, але вони тривають недовго, тож проблем з цього я не роблю. Але якби це тривало місяцями, я б трубила в усі дзво-ни, навіть у церкві, (посміхається, прим. авт.). Адже ми живемо в XXІ сторіччі і, як на мене, довге відключення гарячої води – це велика незручність.

Ганна Вікторівна, програміст:

У травні відключали на 10-12 днів, але за-раз все в порядку. Коли немає гарячої води, доводиться підігрівати старим

дідівським способом – у чайни-ках та каструлях. Але цей спосіб прийнятний тоді, коли відклю-чення всього кілька днів. Якщо ж це триває місяць, а то й більше, з цим потрібно розбиратися вже не у домашніх умовах, а з недобро-совісними інстанціями.

Костянтин, інженер: Я живу в приватно-му будинку і можу дозволити собі авто-номне гаряче водо-постачання. В мене стоїть котел, тому залежу лише від холодної води. Мені шкода людей в звичайних квартирах, які не можуть собі до-зволити встановити, з технічних причин, котел. Адже проблема з перебоями у постачанні гарячої води триває не один рік.

Олег, диспетчер:

Живу у Деснян-ському районі, га-рячої води не маю вже два місяці. Обі-цяють вирішити цю проблему в липні,

але я не дуже на те сподіваюсь. Чесно кажучи, влітку мене це не дуже турбує, я по роботі часто проїжджаю через Гідропарк, то заходжу скупатися там. Та й вза-галі, за стільки років звик митися у холодній воді. Був у мене і бой-лер, але він постійно ламався та й працював не дуже добре, тож я від нього відмовився.

Опитування провів

Олександр ПИРЛИК

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

Олег ПЕТРЕНКО

Так живуть наразі чотири райони кількамільйонної столиці, півсотні медзакла-дів, зокрема й стаціонарних (!), дві сотні дитсадків. Єди-ний плюс — НП зовсім не районного масштабу згурту-вало провладну більшість і опозицію в Київраді.

Лідер фракції «Батьківщина» і голова профільної комісії міськради Володимир Бондаренко підтримав мера міста. «Кличко звертався до уряду: що ви робите – через печінки киян пропускаєте важливу соціаль-но-технологічну проблему, — роз-повідає Володимир Дмитрович. — А суть проблеми в чому? Так, Київ винен «Київенерго» 3,5 мільярда гривень. Але в цій сумі є борги со-ціальних об’єктів, які фінансуються з держбюджету, міліції, військових частин… Ми порахували: цей борг не зовсім залежний від міста і киян. Від Кабміну повинні надійти в Київ тільки 2,2 мільярда гривень за нео-плачені субсидії. Бо сьогодні уряд не справляється з програмою суб-сидування. Плюс 1,6 мільярда має надійти за ті послуги і пільги, які компенсує держава. Тобто держава винна Києву щонайменше 3,8 мі-льярда, а Київ – «Київенерго» – 3,5. То хто кому винний? Хіба не можна провести взаєморозрахунок на цю суму, як пропонує міська влада, й не знущатися над киянами?!»

Міський голова розуміє, що й держбюджетові сутужно, тому запропонував урядові запрова-дити мораторій на відключення об’єктів теплопостачання бодай до вирішення питання про по-гашення державних боргів. Його підтримав комітет Верховної Ради з питань ЖКГ. Кабмін, за словами заступника голови КМДА Петра Пантелеєва, пообіцяв розрахува-тися у червні. Але «тягне гуму» й заохочує киян митися в Дніпрі.

Володимир Бондаренко не ви-ключає навіть домовленості уряду з відомим власником «Київенер-го». Останньому вигідно, щоб кияни переходили на електричні

бойлери, звикали підігрівати воду в електрочайниках. Адже міська влада заявила, що забере скоро в останнього теплогенерацію. А електрична залишиться. «Йде заміщення газового компоненту на електричний. Але, крім кишені монополіста, є таке поняття, як нормативне навантаження на електромережі. Воно різко зрос-тає, а мережі й без того працюють на межі, бо старі і розраховані на те, що в квартирі одна лампочка», — каже пан Бондаренко.

Він бачить можливу змову олі-гархів із владою і в іншому. Скажі-мо, торік з цієї ж «газової» причини заблокували рахунки «Київенерго». А останньому це – на руку. «Дали Ахметову зекономити на модерні-зації труб і встановленні лічильни-ків. Нині дозволяють зекономити на гарячій воді. Адже відомо, що влітку її собівартість обходиться майже утричі дорожче. За один куб газу взимку на ТЕЦ-6 можна виробити теплоносій, який об-ігріє будинки, і за це взяти гроші,

гарячу воду, й за неї взяти гроші, і електрику, яка в цьому процесі виробляється як похідний матеріал, і за це взяти гроші. Вигідно три рази брати за одну й ту ж кількість спаленого газу. Влітку опалювати нема що. І одне джерело прибутку відпадає. Тож чи немає тут злого умислу «Київенерго», яке не хоче сьогодні працювати? Чи не робить-ся це свідомо і навмисно?», — шукає правду депутат.

Чи можна було обійтися без відключення ТЕЦ-6? Можна. ТЕЦ-5, яка в концесії того ж борж-ника – «Київенерго», працює. Чому? «Бо шоста ТЕЦ обслуговує «пролетарські» спальні райони, простих киян. А п’ята працює для Печерська, Шевченківського району, Голосіївського, центру. Тут невдоволення може бути дещо іншого характеру. Та й люди, від яких залежить вирішення цих проблем, тут працюють і дехто проживає», — пояснює Володимир Дмитрович.

Олег ПЕТРЕНКО

Скільки коштуватиме киянам поблажливість до олігарха?� У БАГАТЬОХ СТОЛИЧНИХ БУДИНКАХ НЕМАЄ ГАРЯЧОЇ ВОДИ. ДО МАГАЗИНІВ НЕ ВСТИГАЮТЬ ЗАВОЗИТИ ЕЛЕКТРИЧНІ БОЙЛЕРИ – ЇХ РОЗМІТАЮТЬ, НАЧЕ ПОНЧИКИ БІЛЯ ВОКЗАЛУ

КОМЕНТАР

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, експерт у сфері енергетики: — Не забуваймо, ТЕЦ виробляє ще й електрику. Якщо зупи-ниться також ТЕЦ-5, а Трипільська ТЕС стоїть, як і ТЕЦ-6, то ми отримаємо до 600 мегават дефіциту електроенергії в централь-ному регіоні. У нас віялові відключення світла можуть початися в липні, якщо буде спекотно, і всі почнуть вмикати кондиціоне-ри. Разом з бойлерами вони спричинять перекіс в енергобалансі. Держава не може самоусуватися від таких проблем. Якщо тари-фи на газ не будуть знижені, то в нас і опалювальний сезон буде проблемним. Від газових тарифів «тріщатиме» вся комуналка...

ОПИТУВАННЯ «ВК»

Чи є у вашій квартирі гаряча вода і як ви ставитеся до її відключення?

Досі тариф на утримування будинків і прибудинкових територій комунальні ЖЕКи не переглядали сім років.

Точніше, жеківці, як розповів заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, постійно зверталися до міської влади з проханням скоригувати тариф. «Але на фоні збільшення інших платежів – за газ, тепло, гарячу воду, електроенергію тощо, ми відмовляли, розумі-ючи межі платоспроможності людей. Однак зараз мова йде про те, аби зберегти сферу від занепаду та не втратити працівників», – заявив Петро Пантелеєв. Скажімо, вже нині бракує майже половини двірників: працює 4,6 тисячі з необхідних 7,3 тис. Штат слюсарів-сантехніків укомплектовано на дві третини.

«Прагнемо забезпечити безперебійне надання послуг та покращити сервіс, вимагатимемо від комунальних служб клієнторієнтованос-ті», – сказав Петро Пантелеєв.

З часу попереднього підняття квартплати електрика для освітлення місць загального користування і ліфтів подорожчала всемеро – з 24 копійок за кіловат до 1,68 грн; удвічі зросли розцінки за вивезення сміття; втричі – вартість паливо-мастильних матеріалів; неодноразово піднімалася мінімальна зарп-лата тощо.

Тож завдяки новим тарифам буде підви-щено заробіток працівників робітничих про-фесій, який нині здебільшого на мінімальному рівні, а також планується збільшити обсяги коштів на поточні ремонти, обслуговування

ліфтів та інші нагальні потреби в житловому фонді, заявив заступник голови КМДА.

Як повідомив радник першого заступника голови КМДА із питань цінової політики Василь Яструбинський, тариф комунальних ЖЕКів й надалі залишатиметься одним з найнижчих у столиці. «Середній тариф комунальних підприємств після коригування становитиме десь 5,80 грн/кв. м, тоді як тариф приватних ЖЕКів наразі сягає за сім гривень», – зазначив він. Досі середній тариф, що застосовувався муніципальними керуючими компаніями, становив 2,85 грн/м кв. за умови сплати ко-мірного до 20 числа та 3,14 грн/м кв. після 20 числа. Цю 10-відсоткову стимулюючу знижку міська влада вирішила зберегти й надалі.

Петро РОСИЧ

Чому дорожчають послуги ЖЕКу� З1 ЛИПНЯ ВДВІЧІ ЗРОСТУТЬ ТАРИФИ НА УТРИМАННЯ БУДИНКІВ І ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ

Поділ і Печерськ лідирують серед боржників Станом на 1 червня заборго-ваність столиці за тепло ста-новить 3,8 мільярда гривень.

Як повідомила прес-служба «Київенерго», найбільшу забор-гованість за тепло, опалення та гарячу воду мають населення (1,6 мільярда) та житлово-екс-плуатаційні організації (798,4 мільйона гривень). «Критична ситуація з розрахунками за опа-лення та гарячу воду зберігається у Деснянському (202,7 мільйона гривень) та Святошинському (186,8 мільйона гривень) райо-нах», – йдеться в повідомленні.

У перерахунку на одного мешканця району найбільші борги за опалення та гарячу воду мають мешканці Печер-ського району – 3,3 тисячі гри-вень. «Серед житлових будинків максимальну заборгованість накопичили споживачі Поділь-ського району – 6,2 мільйона гривень (вулиця Вишгородська, 45), Печерського – 3,2 міль-йона (вулиця Щорса, 44а) та Солом’янського – 2,3 мільйона (вулиця Михайла Донця, 2А)», – додали у прес-службі.

Комп’ютер книгу не замінить У Києві працюють над ство-ренням пілотного проекту «Сучасний бібліотечний простір», на що в бюджеті планується виділити 15 млн гривень. Про це розповів перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс.

На його думку, бібліотечні заклади слід реорганізувати, зробити їх місцем збору мо-лоді, освіченого та активного населення. «Є багато людей, які надають перевагу друкованим книгам. Однак і вони хочуть мати можливість не лише брати книги додому, але й працювати чи відпочивати у комфортному приміщенні бібліотеки. Ми ма-ємо оновити наявні бібліотеки, зробити їх сучасними та адапту-вати до вимог людей. Це не лише поверне інтерес до читання, але й допоможе згуртувати людей різного віку довкола розвитку та інтелектуального дозвілля», – переконаний Геннадій Пліс.

КОМУНАЛКА

КИЇВ ЧИТАЄ

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ6

— Василю Васильовичу, ви добре пам’ятаєте ту конститу-ційну ніч?

— Хіба ж можна про неї забути? Від тієї червневої ночі залежала по-дальша доля держави. Зрештою, у житті правника не завжди випадає таке велике щастя, щоб долучитися до процесу ухвалення Конституції України. 28 червня 1996 року ми завершили доволі клопітку роботу, розпочату ще на зорі незалежності. Мені пощастило працювати у кон-ституційній комісії, до складу якої також увійшов старший брат —про-фесор і доктор юридичних наук Михайло Костицький. Це велика честь для нашої сім’ї...

— А чому ваші колеги-депу-тати дуже квапилися із при-йняттям Конституції?

— Насамперед, потрібно було виконувати міжнародну обіцянку: вступаючи до Ради Європи, Україна пообіцяла ухвалити нову Конститу-цію. Крім того, політична ситуація вимагала побудови держави на нових правових засадах. На той час наші парламентарі ще озиралися на Кремль: росіяни готувалися до другого туру президентських ви-борів, призначених на 3 липня 1996 року. У політичних колах гуляли чутки про те, що в разі перемоги в Росії компартійця Зюганова розпо-чнеться «реставрація» Радянського

Союзу. Нам треба було поспішати, щоб ухвалити Конституцію ще до липневого голосування в РФ.

— Здається, найбільше по-спішав глава держави Леонід Кучма.

— З усією впевненістю можу сказати: рішення працювати вно-чі — наше депутатське рішення, а не політичний тиск «зверху». Для підтвердження своєї думки наведу вельми промовистий факт: ближче до опівночі, коли ми продовжували голосувати по-статейно, у парла-ментській залі почали з’являтись «безвісти зниклі» колеги, в тому числі й ті, хто суміщав депутатські мандати й міністерські портфелі. Всім уже було зрозуміло: до ранку Конституцію ми таки приймемо.

— І тому народні депутати «перелопатили» більше півтори сотні статей упродовж однієї ночі?

— Це було голосування після попереднього узгодження статей Конституції у політичних групах і комітетах. Кожен знав, за що голо-сує. Зрештою, то вже була друга конституційна ніч. Бо перша стала-ся значно раніше. За регламентом, за два тижні до розгляду нового законопроекту його потрібно було зареєструвати.

— Які статті викликали най-більше суперечок?

— Під час ухвалення Консти-туції ситуація в парламентських стінах була дуже напруженою. Ми «застрягли» на трьох статтях. Піс-ля дискусій вдалося дійти згоди щодо повноваження Автономної Республіки Крим. Доволі гострі суперечки точилися щодо 20-ї статті («Державні символи Укра-їни») і 10-ї — «Державна мова в Україні». Щоб дійти до спільного знаменника, довелося створювати робочі групи. Пам’ятаю, як разом із Сергієм Головатим зайшов до групи, в якій Степан Хмара дуже емоційно і радикально відстоював свою позицію щодо державного статусу української мови. У свою чергу, Сергій Головатий вступив у дискусію теж із радикальної по-зиції. Зважаючи на обмаль часу (оскільки у залі продовжували розгляд проекту Конституції), я запропонував свою правку до редакції десятої статті, яку під-тримала робоча група і яка була ухвалена Верховною Радою.

Пізніше я брав участь у роботі групи, що працювала над текстом

про державні символи. Серед її учасників були професор Воло-димир Буткевич, Іван Заєць, ака-демік Володимир Сторіжко. Я сів за круглий стіл біля приймальної Голови Верховної Ради (наразі стола уже немає, а місце закрите для простого доступу охороною). Пишу, а руки трусяться. За спиною депутат Алєксєєв кричить щось, заважає писати. У мене вривається терпець. В цей момент підходить Сторіжко і теж починає давати по-ради. Я ще більше роздратувався: «Не заважайте! Бачите, що часу вже немає». Після голосування професор Сторіжко знову звернув-ся до мене: «Не розумію: чого ви кричали? Я ж просто хотів сказати: не звертайте увагу, а просто ви-конуйте свою роботу». І сьогодні соромно за нестриманість.

— А як відреагувала Венеці-анська комісія?

— Вона ухвалила рішення, з якого я запам’ятав три важливих пункти. По-перше, Конституція України — одне з найкращих до-сягнень сучасної політико-право-вої думки. По-друге, як вважали «венеціанці», ми поклали на дер-жаву такі великі зобов’язання і гарантували своїм громадянам такі широкі соціально-еконо-мічні права, що виконати їх не спроможна навіть найбагатша європейська держава. По-третє, передбачена модель влади — недо-статньо збалансована. Це, до речі, й продемонструвала подальша іс-торія: у нас відбувається постійне протистояння між різними гілками влади. Від себе додам ще одне (четверте) зауваження: система місцевого самоврядування так і залишилася недовершеною.

(У повному обсязі інтерв’ю читайте на сайті «Вечірнього Ки-єва» www.vechirniykiev.com.ua)

Закон, Закон, за яким за яким живе Українаживе Україна� 28 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ. НАД ЙОГО СТВОРЕННЯМ НАШІ ЗАКОНОДАВЦІ ТА ПРАВНИКИ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ ЩЕ НА ЗОРІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ВІДБУВАВСЯ НА ФОНІ ГОСТРИХ ДИСКУСІЙ, ПРИЧОМУ НЕ ЛИШЕ ЮРИДИЧНИХ, А Й ПОЛІТИЧНИХ...

Перший проект Конституції, розроблений робочою групою ученого Леоніда Юзькова, за-знав редакційних змін у січні 1992 року. Його обговорювали у березні 1992-го на міжнарод-ному семінарі у Празі, а через три місяці — у Києві на симпозіумі «Конституція незалежної України». Цей документ, зважаючи на чис-ленні доповнення та експертизи, був під-триманий конституційною комісією у червні 1992 року.

Проте подальші процеси призупинилися внаслідок політичних протистоянь і тривалої соціально-економічної кризи.

У листопаді 1995 року створили нову робочу групу, до складу якої увійшли представники

президентської адміністрації, Верховної Ради та органів правосуддя. У березні 1996-го до-опрацьований проект винесли на обговорення конституційної комісії, а потім — на спеціальне парламентське засідання. Наступного місяця народні депутати внесли це питання до поряд-ку денного.

4 квітня 1996 року створили міжфракційну групу з розробки Конституції (під керівництвом рухівця Олександра Лавриновича), а 5 травня — створили тимчасову спеціальну комісію, яку очолив Михай-ло Сирота.

Перше читання проекту Основного Закону проходило упродовж тижня (28 травня — 4 червня 1996 року). Під час підготовки до другого читання

тимчасова спеціальна комісія врахувала близь-ко 6 тисяч поправок. Намагаючись прискорити конституційний процес, Рада нацбезпеки висту-пила з різким засудженням будь-яких подальших зволікань з прийняттям нової Конституції. У свою чергу, Президент України видав указ про про-ведення всеукраїнського референдуму у вересні 1996-го (щодо нової Конституції). Після цього парламентарі ухвалили своє рішення — завер-шити всю законодавчу роботу в режимі одного засідання.

28 червня 1996 року вранці (о 9.18) Верховна Рада ввела в дію новонароджену Конституцію, а глава держави скасував свій указ щодо проведення конституційного референдуму.

Василь КОСТИЦЬКИЙ:

«Ми ухвалили «Ми ухвалили не Конституцію, не Конституцію, а Суспільний договір» а Суспільний договір» Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

За Конституцію 1996-го проголосувало 315 парламентарів. Серед співавторів нового проекту закону був і народний депутат Василь Костицький, тоді — член-кореспондент, а нині — академік Національної академії правових наук Укра-їни, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

28 ЧЕРВНЯ — ЄДИНЕ ДЕРЖАВНЕ

СВЯТО, ЗАКРІПЛЕНЕ

В САМІЙ КОНСТИТУЦІЇ

Першою вітчиз-няною Конституцією вважається Конститу-ція гетьмана Пилипа Орлика. Вона була ухвалена 5 квітня 1710 року і вважалась од-нією з перших у світі. Адже конституцію США було прийнято лише 1787 року, конституцію Франції та Польщі – 1791 року, конституцію російської імперії – 1905 року.

Ухвалена у червні 1996-го, Конституція України змінювала-ся шість разів. Вона складається з преам-були, 15 розділів та 161 статті.

Через п’ять років (22 серпня 2011 року) у Києві було презентова-но першу мініатюрну Конституцію. Авто-ри ідеї пояснили, що сенс цієї затії — при-вернути більше уваги суспільства до зако-нодавства. Ця міні-книжечка має розмір 2 х 3 см, складається зі 160 рукописних сторінок, висота літер — не більше 1 мм. На її створення автор-міні-атюрист Ігор Степанов витратив близько двох місяців, а міні-макет художник передав до Музею книги та дру-карства.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) ПРОБЛЕМА 7

Іван ЗАЄЦЬ, екс-депутат Верховної Ради: – Загалом, проблема не в якості Конституції,

а в якості її застосування. Що з нею творили? Згадайте хоча б про перехід із президентсько-парламентської форми на парламентсько-пре-зидентську. Це сталося після «помаранчевої революції». Ющенко тоді отримав такі повно-важення, які були у Кучми. А вже через рік

Віктор Андрійович їх втратив через нову політреформу. Після приходу Януковича відбувся зворотний процес: через Консти-туційний суд зробили «повернення» від парламентсько-прези-дентської до президентсько-парламентської форми. Тобто під час правління двох Вікторів Основний Закон пережив два «зем-летруси». А вся Україна опинилася в зоні політичної і правової нестабільності.

Сьогодні діє запобіжний механізм, який не передбачає нової редакції Конституції. Ми це зробили, бо добре усвідомлювали: у майбутньому політична боротьба лише посилюватиметься. При-чому не лише всередині країни, а й ззовні. Багатьох «муляє» те, що Україна — держава національного типу, що базується на своїх політичних традиціях і звичаях. Нам необхідно забезпечити єдність українського суспільства. Конституція ще не вичерпала свого по-тенціалу. Треба ухвалити ті закони, на які вона посилається. Тобто внести «точкові» зміни, щоб Основний Закон повноцінно працював.

Підготував Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

«А тепер можна встати…» Зі стенограми засідання ВРУ 27-28 червня 1996 року

Олександр МОРОЗ (головуючий): «Я вас прошу: зосередь-теся і голосуйте так, як вам підказує совість і як підказую я». (Шум у залі).

Михайло СИРОТА: «Шановні колеги, давайте ж на ходу не будемо «поліпшувати» збалансований текст».

Олександр МОРОЗ: «Вікторе Лаврентійовичу! Від імені всіх присутніх вітаю вас із 50-річчям! Хочу від імені всіх присутніх у цей ювілейний день побажати вам відсвяткува-ти ще багато-багато ювілеїв. Знаменно, що ви мали щастя народитися в той день, коли, дай Боже, буде прийнята Кон-ституція України».

Віктор МУСІЯКА: «Шановні колеги! Велика вам подяка. Я дуже зворушений, але все-таки не боюся сьогодні бути нескромним. Я прошу вас: зробіть мені подарунок, якого не мав ніхто».

Михайло СИРОТА: «Усі, у кого сьогодні день народжен-ня, потерпіть, будь ласка. Давайте Конституцію приймати».

Олександр МОРОЗ: «Ми не закінчили роботу. Це ми про-голосували проект Конституції в цілому, в другому читанні. Тепер треба проголосувати в третьому читанні. Ставлю на голосування. Прошу всіх підтримати. «За» — 315. А тепер можна встати. Є Конституція!» (Бурхливі оплески. Звучить Гімн України).

ДУМКИ ВГОЛОС

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, академік НАНУ: — Ми маємо наново побудувати державу. І цій

меті повинна служити оновлена Конституція, що врахує все найкраще від Конституції зразка 1996 року, яка вже виконала свою місію. Народ України має отримати новий дороговказ у вигля-ді нової редакції Конституції, що враховує нові виклики. Потрібен чіткий порядок і чіткі регла-

менти поведінки всіх гілок влади держави. Напевно, притаманною є парламентська республіка. Але це — в майбутньому. Наразі най-ефективнішою видається парламентська республіка з всенародно обраним президентом. Главою Кабміну має бути лідер партії, яка отримає найбільше голосів на парламентських виборах. Президент, як і раніше, — глава держави, гарант Конституції та Верховний Головнокомандувач. Парламент буде двопалатним. Я пропоную створити його не шляхом перевиборів, а на базі сучасної Верховної Ради. Верхня палата — Сенат (125 депутатів), який працює безпе-рервно. Нижня палата — Національні збори України (325 депутатів). Термін повноважень — 5 років. «Низи» ухвалюють закони, поста-нови та інші акти більшістю свого конституційного складу, крім випадків, коли рішення ухвалюються спільно з Сенатом.

Леонід КРАВЧУК, екс-президент України: — Я думаю, що нам потрібно прийняти Кон-

ституцію як єдине ціле, як національно певний документ, як документ, який підтримує народ. Це — обов’язково. Нинішня Конституція вже не має довіри: вона то латається, то враховується, то не враховується, то до неї щось додається, якийсь розділ змінюється, якийсь залишається. Можли-

во, треба створити конституційну асамблею. Вже пробували, але — все не так. Можливо, треба голосувати народом, якщо не може Верховна Рада прийняти Конституцію. В будь-якому разі потрібно прийняти нову Конституцію. Донбас не може в Конституції мати окремий статус — це була помилка. Я не знаю, хто це дозволив, щоб міжнародні організації диктували нації, яку Конституцію приймати. Це — непорозуміння. Це хтось зопалу зробив. Тому тепер це буде для нас проблемою.

Петро ЗУБЕНКО

Про те, що крім Дніпра в столиці протікають десятки малих річок і струмків, відо-мо не усім.

Здебільшого, малі річки течуть у маловідомих місцях, багато з них закуті у підземні колектори або бетонні жолоби. Часто це збиває з пантелику дослідників: існує та чи інша річка чи вже відійшла у вічність... Як писала колись Ліна Костенко, «мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна...».

За даними комунального під-приємства «Плесо», яке опікується станом річок і водойм Києва, а також відповідає за їх упорядку-вання, окрім Дніпра, на території міста знаходяться ще близько 430 водних об’єктів загальною площею близько 23,5 кв. км: 129 озер, 102 ставки, 43 невеликі штучні во-дойми, 32 джерела, 10 річок, 27 каналів, 28 струмків, 2 протоки та 24 затоки. Утім, і донині детально досліджені з них лише одиниці. Хоча ще в 1852 році київський цивільний губернатор Іван Фунду-клей, який брав участь у підготовці та виданні матеріалів про Київ і Київщину, досить детально описав гідрографію міста, згадавши у своїх працях річки Либідь, Почайну та Сирець.

Дослідники виділяють, насам-перед, басейн річки Либідь з її основними притоками та Почайну з притоками Глибочиця і Сирець у центральній та північній частинах міста, Нивку і Горенку — в пів-нічно-західній і західній частинах Києва, Віту — на південній околиці та Дарницю — у східній частині.

Прикро, але Київ не може по-хвалитися якістю свого водного багатства. М’яко кажучи, вигляд малих річок міста та чистота води в них залишають бажати кращого. Скажімо, поширеним явищем є «врізки». Боротися з ними непро-сто, бо малосвідомі громадяни часто не налаштовані нести до-даткові витрати на водовідведення та встановлення очисних споруд. Часто на схилах долин і берегів влаштовують стихійні звалища і смітники.

— Певною мірою стан київських річок відображає культуру меш-канців столиці, — вважає відомий дослідник українських водойм, професор кафедри країнознавства і туризму Національного авіаційного університету Віктор Вишневський. – На жаль, у багатьох випадках до-речнішим є слово «безкультур’я», адже вода більшості річок є бруд-ною, а береги засміченими. Між тим, вода малих річок Києва по-трапляє у Дніпро, що, звісно, по-значається і на його стані.

Вода в малих річках, як правило, забруднена і... ніколи не замер-зає. Пояснюється це просто – у неї потрапляє велика кількість кам’яної солі, яку дорожні служ-би використовують для боротьби зі снігом та льодом. Вода з цих водойм не використовується для питного водопостачання, тільки для технічних потреб: поливу,

миття, тобто процесів, які не по-требують очищення.

— Малі річки та струмки най-більш вразливі до впливу діяльнос-ті людини на їх екологічні системи і при значному антропогенному навантаженні поступово втрачають здатність до самовідновлення, що може, зрештою, призвести до повного їх зникнення, — каже на-чальник управління водних ресур-сів у м. Києві та Київській області Держводагентства України Микола

Урупа. – Тому наразі актуальним є питання їх збереження.

Стаття 80 Водного кодексу України передбачає обмеження господарської діяльності на землях водного фонду та заплавах малих річок з метою їх збереження, зокре-ма, надання земельних ділянок під будь-яке будівництво, садівництво та городництво. Так у законі. А як насправді?

— Немає жодного об’єкта, який би утримувався на балансі управління у межах Києва, — каже заступник начальника Київвод-ресурсів Ніна Коновалова. – Цю роботу виконує комунальне під-приємство «Плесо». Сьогодні ми тільки надаємо рекомендації із встановлення зливових режимів на річках і водоймах для забезпе-чення перерозподілу стоку в часі,

а інспекторських повноважень у нас немає.

Хоча громадських проектів про те, як підняти на поверхню річки, «сховані» у бетонних колекторах, не бракує, проте технічно зробити це вкрай важко, а то й неможливо, попереджають експерти.

— Громадські організації мо-жуть здійснювати лише санітарне розчищення від сміття, бруду, по-валених дерев, — уточнює Ніна Коновалова. — Усі інші заходи, які передбачають втручання техніки, потребують розробки технічного проекту. Це регламентується стат-тею 86 Водного кодексу.

Один із заходів повернення життя річці – встановлення при-бережної захисної смуги. Це та територія, яка повинна не до-пустити забруднення. Для малих річок ширина такої території, що відводиться збоку від рус-ла, становить 25 метрів. Цього достатньо, аби під час дощів та танення снігу механічні забруд-нення поверхневих вод не по-трапляли у річку, а залишалися на грунті.

А тим часом стан малих водойм погіршується. Колись на місці, де протікала річка Горіхуватка в Голосіївському районі Києва, був великий яр. А потім, починаючи з кінця 60-х років минулого сто-ліття, його забудували аж до самої території ВДНГ, нинішнього На-ціонального виставкового центру. Перший час вода була прозора, навіть купалися там...

Тече річка Тече річка невеличка… невеличка… � МАЛІ НАПІВЗАБУТІ ВОДОЙМИ НАГАДУЮТЬ ПРО СЕБЕ ВЕЛИКИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Один із заходів повернення життя річці – встановлення прибережної захисної

смуги. Це – та територія, яка

повинна не допустити забруднення. Для

малих річок ширина такої території, яка відводиться збоку від русла, становить

25 метрів.

ДОВІДКА

Згідно офіційних даних, у столиці нараховується близько 430 водних об’єктів загальною площею 23,47 кв. км. З них — 129 озер, 102 ставки, 43 штучні водойми, 27 каналів, 32 джере-ла, 9 річок, 28 струмків, 2 про-токи і 24 затоки.

МІЖ ІНШИМ

Громадська організація «Вод-ний Рух Київщини» взялася за розчищення річки Мо-кра в ландшафтному парку Солом’янського району. Вдало-ся відкопати переливні труби та частково чаши, які за останні 20 років опинилися під метровим шаром ґрунту…

Річка Мокра є правою притокою ріки Либідь, починається з від-критих джерел у верхів’ї Кучминого яру, неподалік вулиці Волго-градської. Перша згадка про неї існує на мапі Києва полковника Ушакова (1695). Хоча в деяких історичних джерелах є припущення, що річка Мокра може бути залишком літописної ріки Суха Либідь, яка згадується ще у «Повісті минулих літ».

ТИЖДЕНЬ СТОЛИЦІ8

Фото Олексія ІВАНОВА ,

Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)

18 травня в йога-сесії

«Марафон без метушні» на

Хрещатику взяло участь 1517

людей, встановивши новий

національний рекорд

У рамках Місяця безпеки на

пляжі представники «Пляжного

патруля» провели відкритий

майстер-клас для маленьких

киян

У столиці триває реконструкція

шляхопроводу на проспекті

Перемоги біля станції метро

«Нивки» із використанням новітніх

технологій

У ботсаду імені

Гришка відзначили

День батька. Чоловіки

разом з дітьми саджали

дерева, змагалися у

конкурсах та квестах

На Контрактовій площі до 125-річчя

київського електричного трамвая відбувся

“Парад трамваїв”. Гостям презентували

понад 20 моделей рухомого складу – від

найстаріших до найсучасніших вагонів, а

також спецтехніку

Ніна ГУЦУЛ

Щороку в Україні народжується майже 5 тисяч дітей із пороком серця. Щодня троє з них вмирають. 95 зі 100 дітей з такою вадою житимуть, якщо їх вчасно прооперувати.

Іллі Миколайовичу Ємцю першому вдалося врятувати дитину з пороком серця, якій було лише 2 години від народження. 2003 року за-вдяки його зусиллям створено Науково-прак-тичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії. В роботі закладу встановлено високу планку: понад 1,5 тисячі операцій на рік, показник смертності тут уп’ятеро нижчий, ніж у клініці Бостона – одній з передових у світі.

Говорячи про Ємця, його колеги часто вжи-вають слова «перший», «вперше». І це не ви-падковість. Судіть самі.

Чверть сторіччя тому вперше в Україні саме Ілля Ємець запровадив хірургічний метод лікування (анатомічну корекцію) однієї з най-складніших вроджених вад серця – транспозиції магістральних судин. І практично одночасно вперше не тільки в Україні, а й на теренах СНД зробив операцію новонародженому ки-янину Мишку К. з вродженою вадою серця. Власне відтоді видатним дитячим хірургом була офіційно започаткована кардіохірургія новонароджених в Україні та СНД.

Перспективний хірург з України у 1993–1998 роках проходив стажування в головних кардіо-клініках Сіднея, Торонто, Парижа і як свід-чення високих результатів одержав ліцензії на ведення медичної практики в Австралії, Канаді та Франції. Проте ніколи не припиняв уболівати за долю хворих українських дітей: «Показник дитячої смертності (тобто смерт-ності до 1 року) – це показник розвиненості

країни, – каже Ілля Миколайович. – У нашій країні це 11 на тисячу. А щоб увійти до Євросо-юзу, треба мати менше 7. Наприклад, Франція має 5. Чому? Тому що новонародженим у цій країні не дають помирати».

Тож закономірно, що повернувшись з-за кордону, саме Ілля Ємець очолив перше в Україні відділення кардіохірургії і реанімації новонароджених в Інституті серцево-судинної хірургії АМН України. Під його керівництвом було створено службу надання кардіохірургіч-ної допомоги новонародженим і немовлятам

зі складними вродженими вадами серця, чим було закладено міцну основу для створення науково-практичної дитячої кардіохірургії.

Перший із дитячих кардіохірургів в Україні та на пострадянському просторі, Ємець почав успішно оперувати немовлят зі складними вада-ми серця, вперше впровадив заміну аортального клапану легеневим аутотрансплантатом без використання штучних матеріалів, розробив власні методики реконструкції вихідного тракту правого шлуночка при цій операції, що під-тверджено патентом. Європейський конгрес кардіохірургів у Відні високо оцінив роботу Ємця за власною модифікацією операції ROSS (використання власного клапана легеневої артерії для заміни аортального клапана) – вона була визнана призером серед 300 робіт у секції клапанної хірургії.

Уперше в світі професором Ємцем впрова-джено програму хірургічного лікування ново-народжених з пренатально діагностованими критичними вадами серця з використанням аутологічної пуповинної крові замість до-норської при штучному кровообігу, завдяки чому новонароджені кияни мають можливість отримувати своєчасну кардіологічну допо-могу. Новітній метод був представлений на конференції кардіоторакальних хірургів у Женеві та на конференції Американської асо-ціації торакальних хірургів у Філадельфії, він заслужив визнання на багатьох міжнародних конференціях у Європі та США і набув назву «Український метод».

– В нашій країні, щоб врятувати дітей (тільки тих, які можуть померти), щороку має робитися 2,5 тисячі операцій. А ще є діти, які хворіють, і їх теж потрібно оперувати, це загалом великі цифри, – зауважує Ілля Ємець. – Так от, коли ми почали рятувати дітей, це вплинуло на за-гальний показник дитячої смертності в країні. Це вже «неубієнна» статистика.

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) 17БУДЬМО ЗДОРОВІ

В нашій країні, щоб врятувати дітей (тільки тих, які можуть по-мерти), щороку має робитися 2,5 тисячі операцій. А ще є діти, які

хворіють, і їх теж потрібно оперу-вати, це загалом великі цифри

Олег ПЕТРЕНКО

Поки про методи медичної реформи парламентарі з уря-довцями лише дискутують, у Києві вони вже діють і доволі успішно. Вивчати столичний досвід у Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району приїжджала навіть в. о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

Змінилася не тільки вивіска колишньої 2-ї поліклініки на Ви-ноградарі. Торік тут вперше за багато років проведено ремонт. Кожний сімейний лікар, терапевт чи педіатр, вже не посилає пацієн-та з талонами до черг, скажімо, за аналізами, а сам має змогу одразу провірити, приміром, рівень цукру чи холестерину в крові, зробити іншу діагностику безпосередньо в своєму кабінеті. Умови праці медперсоналу стали комфорт-нішими, комп’ютеризованими. Черги з коридорів перебралися до електронного списку, куди пацієнти потрапляють за допо-могою Інтернету чи телефону.

Ще два роки тому мерія дала центру повну управлінську і фінан-

сову самостійність, надавши статус окремого некомерційного кому-нального підприємства. Заклад, як і раніше, фінансується з бюджету, але ніхто з мерії чи Подільської РДА не вказує, на що витрачати кошти. Лікарі вирішують самі, – розповідає директор центру Надія Білічук. – Нам місто надало кошти, приміром, на утеплення фасаду, на вікна і двері. Ми пішли в «Прозоро» – зекономили 600 тисяч. У нас благодійних внесків немає, а є платні послуги – офіційні, ви-вішені на дошці оголошень.

Для зареєстрованих при центрі киян весь перелік послуг первин-ної медицини безкоштовний. А іногородні, скажімо, можуть про-йти консультацію і обстеження у терапевта, курс амбулаторного одужання за 90 гривень, які треба внести не комусь в кишеню, а до каси.

Медперсонал тут пройшов три-місячні курси комп’ютерної гра-моти. За півроку чимало пацієнтів закладу вже зареєструвалися в електронній системі. Сюди пе-реносяться дані їхніх медичних карток. Через Інтернет можна не тільки записатися до дільничного терапевта чи вузькопрофільного лікаря, а й викликати його додо-му. Щодня у центрі в електронній

системі реєструється в середньому сорок нових пацієнтів, розповіли працівниці реєстратури. Для не-відкладної допомоги чергують «запасні» медики...

Головна суть медреформи на державному рівні – гроші пі дуть за пацієнтом. Останній сам оби-ратиме собі сімейного лікаря і укладатиме з ним контракт на обслуговування. Кращі фахівці, до яких потягнеться народ, від-повідно, й зароблятимуть більше.

* * * Уже восени, як повідомила

Уляна Супрун, в Україні буде створено нову держустанову – Національну службу здоров’я.

Туди з таких центрів передадуть копії договорів сімейних лікарів з пацієнтами, і за кожний із них прийде окрема сума коштів. На дверях усіх центрів, де надава-тимуть послуги за кошти з НСЗ, буде висіти знак-символ служби і напис «Допомога тут».

«Тут з січня лікарі матимуть комфортні умови роботи і гідну зарплату. А пацієнти – безкоштов-ну кваліфіковану допомогу і ввіч-ливе доброзичливе ставлення», – обіцяє в. о. міністра.

Упродовж 2018-го НСЗ зробить обрахунок вартості кожної медпос-луги, аби з держбюджету-2019 за-просити відповідне фінансування.

Реформа почалася з Виноградаря

ТОЧКА ЗОРУ

Микола ПОВОРОЗНИК, заступник голови КМДА:

– Київ готовий до реформи. Уже не перший рік пропагуємо умови, які дають можливість медичним закладам самостійно роз-поряджатися фінансами. Сімейні лікарі мають постійний і безпо-середній контакт із кожним пацієнтом. Електронну систему почали тестувати на Подолі. Сьогодні всі реєстратури Подільського району об’єднані в один інформаційний простір. Користуючись системою, пацієнти можуть знайти на сайті свого сімейного лікаря, записа-тися на прийом до нього чи, за його рекомендацією, – до вузького спеціаліста, не витрачаючи час у черзі. Найголовніше, що це робить медичну послугу доступнішою для пацієнта та дозволяє лікареві оптимізувати свій робочий графік.

Чим корисна квашена капуста

«Візитна картка» квашеної капусти – це вітамін U (21 мг на 100 г продукту), а також тар-тронова й фолієва кислота (22 мкг – це дуже висока концентра-ція). Вітамін С – 45-60 мг на 100 г продукту – представлений в 2 формах: у вигляді аскорбінової кислоти (вільна форма вітаміну С) і аскорбіногена (зв'язана форма).

Як і більшість листяних ово-чів, капуста багата на вітамін К, холін, інозит. Серед органічних кислот найбільше в корисній квашеній капусті яблучної кис-лоти. Квашена капуста містить 1,1-2,3% білків, 0,1% жирів, 7% вуглеводів, клітковини, пектино-вих речовин. На 100 г продукту: калорійність 19 ккал, білки 1,8 г, вуглеводи 4,5 г, жири < 0,1 г.

Квашена капуста продукт унікальний у своєму роді, тому що в ньому сполучаються влас-тивості пребіотика і пробіоти-ка. Нагадаємо, що пребіотики сприяють утворенню власної мікрофлори в кишечнику, а про-біотики – це комплекс «готових» мікроорганізмів, необхідних кишечнику.

Поліпшення травлення. Органічні кислоти, що входять до складу квашеної капусти, стимулюють травні процеси при зниженій кислотності шлункового соку, підвищують секреторну й моторну діяль-ність шлунка та кишечника, корисні при хронічних запорах, сприяють розвитку нормальної мікрофлори при дисбактеріо-зі. Молочна й оцтова кислота, яких багато у квашеній капусті, придушують гнильні бактерії і санують кишечник.

Зміцнення імунітету. На-явність великої кількості про- і пребіотиків і життєво необхід-них вітамінів, квашена капуста корисна людям ослабленим, що часто хворіють при сезонних епідеміях ГРЗ. Зрозуміло, що вона корисна і для профілак-тики застуд і вірусів.

Зниження ризику розвитку деяких видів рака й ішемічної хвороби серця. Справедливості заради треба відзначити, що ці дані не підтверджені багатобіч-ними науковими дослідження-ми. Але й не спростовані. Відпо-відно до них, флавоноїди здатні знижувати рівень холестерину (що зменшує ризик ІХС), а ізо-тиоцианати – запобігати раку товстого кишечника, молочної залози, печінки й легенів.

Квашена капуста корисна при метаболічному синдромі, ожирінні, цукровому діабеті. І вона дуже ефективна в складі дієт для схуднення, з огляду на те, що калорійність капусти складає 25 ккал на 100 г про-дукту.

«Український метод» «Український метод» професора Ємця професора Ємця � РІШЕННЯМ СТОЛИЧНОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗА ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КИЄВА» ПРИСВОЄНО ДИРЕКТОРУ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО МЕДИЧНОГО ЦЕНТРУ ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ, ДОКТОРУ МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРУ ІЛЛІ ЄМЦЮ

ЗЕЛЕНА АПТЕКА

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) СУМНА ДАТА 9

22 ЧЕРВНЯ - ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ВІЙНИ

ЛЮДИ ТА ДОЛІ

Можливо, він єдиний у світі, кому вдалося вирватися з… газової каме-ри. Про ці нелюдські поневіряння Бойко написав декілька книжок, а також виступав свідком на Нюрн-бернському процесі проти керівників гітлерівської Німеччини.

Я не повірив своїм очам, побачивши людину, з якою навіть не мріяв колись зустрітися. У одному зі столичних скверів тележурналісти брали інтерв’ю у літнього чоловіка з довгою сивою бородою - Вадима Бойка. Він продавав тут книги про Велику Вітчизняну війну, серед яких були і твори його авторства. То був письменник, про-читавши чиє «Слово після страти» 45 років тому у 12-літньому віці, я декілька ночей поспіль прокидався від жахливих сновидінь, описаних у книзі. Вадим Якович охоче по-годився розповісти про пережите, лише попросив голосніше запитувати, бо лівим вухом зовсім не чує. Зате пам’ять досі має феноменальну – згадує всіх фашистських катів, з якими звела доля, а також друзів-в`язнів різних національностей, із котрими переносив нелюдські тортури.

...У 1942 році шістнадцятилітнього Вадика під час облави схопили фашисти у рідній Сквирі, де він проводив підпільно-дивер-сійну роботу, й вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Та юнак не хотів працювати на ворога і залишатися в полоні – сім ра-зів тікав із неволі. Але кожного разу його

хапали і кидали у в’язниці чи концтабори, де нещадно били й знущалися.

За півтора року він побував у таких «закла-дах» Лейпціга, Берліну, Франкфурта-на-Майні, Дрездена, Бреслау, Гінденбурга, Кройцбурга, Бойтена. Рятуватися ж від смерті вдавалося просто якимось дивом – Вадим Якович вва-жає, що його беріг Господь, у якого він тоді повірив. На допитах хлопчак тримався однієї версії, мовляв, відстав від потягу, коли везли на роботу до рейху. Якщо ж допитувалися,

як це сталось, адже бранців охороняли, то завжди відповідав, нібито вибіг із вагона попити води, а поїзд тим часом рушив. Не-ймовірно, але це спрацьовувало, адже юнак повторював вигадане навіть під тортурами.

- Після сьомої спроби втечі у червні 1943 року я потрапив до гестапівської в’язниці у Кракові, - пригадує колишній в’язень. – Тут мене допитував головний слідчий Краус. Вислухавши наведену вище версію, він, напевне, не повірив у неї, тому став допитуватися, хто мене сюди заслав. Ро-бив це, заганяючи загострені сірники під нігті та зламавши мені сім пальців. А 28 червня мене за рішенням трибуналу по-ставили до стінки, на якій були підвішені три розтерзаних чоловіки, і розстріляли… Я знепритомнів, тож не знаю, яким дивом залишився живим.

Згодом його перевезли до табору смерті Освенцім-Аушвіц, де на лівій руці викололи номер: «131161». Підпільники-антифашис-ти, дізнавшись про поневіряння юнака, викликали свого товариша - в’язня Ганса Максфельда, який мав медичну освіту, і він зробив йому операцію на пальцях, які вже почали загнивати.

Разом із трьома сотнями приречених в’язнів Бойка привезли самоскидом до головного табору Освенціма - Біркенау. І 31 грудня 1944 року голими вивантажили в бетонний бункер крематорію № 3. Боже-вільні від страху люди повзали по підлозі й несамовито кричали, шукаючи порятунку.

Вадим вже прощався з життям, як раптом у таборі пропало світло й оголосили по-вітряну тривогу. Скориставшись панікою серед есесівців, він з останніх сил кинувся до виходу з бункера і заскочив до само-скиду, який вже від’їжджав. Раптом табір знову освітився, тож юнак зістрибнув з машини та ледве зміг доповзти до 13-го бараку, в якому його прихистили польські підпільники...

Після війни Вадим ще п’ять років служив у армії. Прагнув стати таким же сильним, як колись, тому посилено тренувався, ходив узимку на лижах у самій майці, купався в ополонці. Після демобілізації вступив до школи тренерів при Київському держав-ному інституті фізичної культури, котру закінчив з відзнакою та був зарахований студентом одразу на другий курс. Став майстром спорту з акробатики, був членом збірної команди України. У спортивних змаганнях різних рівнів завжди завойо-вував призові місця та високі нагороди.

Працював викладачем фізкультури у шко-лах та вишах Києва. Брав активну участь у суспільному житті і патріотичному ви-хованні, виступав зі своїми спогадами. Ви-йшли друком його книги «Якщо на землі є пекло», «Лінц-драй», «Останній поєдинок», «На Ружинському шосе», «Кам’яна пошта», «Мамина коса», «Незабутнє». Президент Польщі Войцех Ярузельський нагородив його орденом «Освенцімський хрест»...

Микола ПАЦЕРА

Табірний номер 131161...Табірний номер 131161...� 92-ЛІТНІЙ ВАДИМ ЯКОВИЧ БОЙКО – ЛЮДИНА-ЛЕГЕНДА, КОТРА ПРОЙШЛА ДЕКІЛЬКА ФАШИСТСЬКИХ ТЮРЕМ І КОНЦТАБОРІВ, ІЗ ЯКИХ УТІКАЛА СІМ РАЗІВ, ПЕРЕЖИЛА СМЕРТНІ ВИРОКИ

� 22 червня 1941 року Київ одним з перших прийняв удар війни. Німецькі літаки почали бомбити місто близько четвертої ранку: заводи, військові аеродро-ми, мости. Під час першого нальоту загинули 25 осіб, 76 - отримали поранення.

� Героїчна оборона столиці почалася 11 липня і тривала 72 дні. Більше 600 тисяч людей загинули або потрапили в полон. Однак невелика відстрочка дозволила евакуювати 197 підприємств, більшість наукових інститутів.

Листи із воєнного 1941-го… Працівники Національного музею історії України у Другій світовій війні активно займаються розшуком людей, ко-трим були написані листи ще в далекому 1941 році.

Як розповіла «Вечірці» завідувач науково-експозиційним відді-лом Надія Смолярчук, науковці описали кожен лист, сфотографу-вали і розмістили знімки конвертів із адресами на сайті музею. І взялися розшукувати їх адресатів через більш ніж 70 років. До цієї роботи залучили місцеві органи різних областей України, засоби масової інформації, добровільних помічників, передачу «Чекай мене», інтернет- ресурси.

Таким чином вдалося знайти 616 родичів тих людей, хто написав листи, у різних країнах. Багатьом жителям України вручали копії цих листів за місцем проживання, а зарубіжним – пересилали поштою.

У минулому році ці історичні листи з 1941-го музей давав для виставки в Німеччині, а також неодноразово презентував епістолярну колекцію в Меморіальному комплексі. Частина таких безцінних архівних документів постійно експонується в самому меморіальному комплексі серед експонатів про Другу світову вій ну, решта – зберігається у фондах музею.

Микола ПАЦЕРА

� Незважаючи на раптовість нападу, в Києві не було особливої паніки. У цирку, театрах вистави йшли з аншлагами. Лише 23-го прийшов наказ про тотальну мобі-лізацію. В цей же день в армію забрали понад 200 тисяч чоловіків.

� Столична преса заговорила про війну 24 червня. Повідомлялося, що Червона армія громить ворога, який несе важкі втрати.

Микола ПАЦЕРА

Російська анексія Криму призвела до того, що сотні татарських сімей зму-шені були покинути землю батьків у пошуках кращої долі, зокрема й у Києві. Такою вимушеною переселен-кою стала майже три роки тому й Земфіра Ялишева зі своїм сином ….

Із цією маленькою, але такою мужньою жінкою з веселою вдачею і затаєною в карих очах тугою за рідним краєм ми познайо-милися в одному зі столичних ресторанів кримськотатарської кухні, де вона працює шеф-кухарем. Зі сльозами на очах вона розповіла про пережиті за останній час труднощі, пов’язані з Революцією гідності та окупацією Кримського півострова росій-ськими загарбниками.

Їх велика і дружня родина проживала в маленькому селищі міського типу Нижньо-гірський у степовій частині Криму - майже за сотню кілометрів від обласного центру, тож не мала великих статків, але й не біду-вала. Мама понад сорок років працювала кухарем, тому донечка змалку звикла допо-магати їй на кухні і дуже любила готувати. Хоча, бачучи, яка це нелегка праця, не раз говорила мамі, що ніколи не обере її про-фесії. Тож вивчилася на швачку і деякий час заробляла тим на життя.

Але напевне материнські гени переда-лися ще з її молоком, і з 30 років Земфіра також стала кухарем-самоучкою. Останнім часом працювала в кафе «Чиполіно» в Сімферополі. Тут вона вперше відчула, як певна частина населення негативно ставиться до всього татарського і україн-ського, роздмухує національне питання, щодо утисків російськомовного населення. Проте відвертих проявів сепаратизму ще не було. Аж доки у Києві не розпочалася Революція гідності.

«Мого сина Рефата ще в мирний час (у травні 2013 року) призвали на строкову службу, – пригадує жінка. – Коли розпоча-лися події на майдані Незалежності, я, як і багато батьків-татар, стала звертатися до командирів військових частин, де служи-ли наші діти, з проханням відізвати їх до Криму. Але нас обдурили, запевнивши, що вони там жодної участі не беруть. І лише взимку син все-таки зателефонував і зізна-вся, що вони стоять на Інститутській між «Беркутом» і протестуючими. А 20 лютого, коли почалися справжні бойові дії, він отри-мав тяжкі поранення від розриву гранати і снайперської кулі. Йому роздробило колінну чашечку. У тяжкому стані сина непритом-ним доставили у Центральний військовий

госпіталь, і хірурги зателефонували мені й попросили згоди на ампутацію його ноги. Я втратила свідомість. Сестра викликала швидку допомогу, лікарі якої й привели мене до тями».

Коли ж Земфіра буквально на другий день прибула до столичного шпиталю, то лікарі розповіли їй, що зробили Рефату дві складні операції, але розпочалася гангрена, яка швидко прогресувала, тож довелося ампутувати йому ногу вище коліна. Місяць мама буквально не відходила від тяжко-пораненого сина, доглядала його й під-тримувала морально, хоча коли він того не бачив, ридала, що він став інвалідом. Зрештою управління Національної гвардії знайшло йому спонсорів, і молодого бійця разом із мамою відправили в Стокгольм на протезування. Там протягом двох тижнів йому виготовили хороший протез і навчили ходити. Водночас у нього далося взнаки сильне переохолодження під час револю-ційних подій – ліва рука стала відмовляти, що він не міг нею практично нічого робити. Після повернення до Києва з цією болячкою ще місяць знову лікувався в столичному госпіталі завдяки допомозі волонтерів, які дістали ефективні ліки.

«Коли ми були там, Крим вже окупували «ввічливі чоловічки», а згодом почалися й справжні репресії проти татар, про що нам повідомляли рідні та знайомі, - продовжила розповідь Земфіра. – Там у мене залишилися старенькі батьки – мамі 78 років, а татові 90, які живуть в приватному будинку. Є також два брати й сестра. І хоча я хотіла забрати їх сюди або самій повернутися до них, син сказав, що він присягав народу України і, не дивлячись на те, що сталося, залишиться вірним присязі. Мені було дуже боляче переживати, коли цих молодих солдатів звинувачували мало не в зраді батьківщини. Та все ж коли все втряслося і їх оправдали, Рефат ще твердіше заявив, що буде продо-вжувати служити на території неокупованої

України. І я пишалася таким його рішенням. Зрозуміло, що з війська сина комісували, та він залишився вже як цивільний у своїй частині працювати зв’язківцем. Водночас вступив до Національної академії внутрішніх справ – зараз вже навчається на четвертому курсі юридичного факультету. Я вирішила не розлучатися з ним».

Так мама-татарка Земфіра з сином Ре-фатом і залишилися в Києві. Спочатку волонтери з організації «Ініціатива плюс» винаймали для них житло, потім рік робили це самі, а згодом Національна гвардія на-дала кімнату в гуртожитку, де вони тепер і мешкають. Із пошуком роботи Земфірі теж довелося нелегко. Спочатку півроку працювала швачкою в ательє неподалік від житла, але заробітку на прожиток прак-тично не вистачало, а коли жінка вирішила покинути цю роботу, то з нею взагалі не розрахувалися за останній місяць. Та їй вдалося влаштуватися кухарем у невелике кафе, тож худо-бідно таки виживали.

А якось у Фейсбуці Земфіра прочитала, що відкрили ресторан і на роботу потрібні кухарі зі знанням татарської кухні. Так вона й влаштувалася сюди, де працюють ще зо два десятки таких же біженців їх національності. Тут вона вже півтора року і має своїх постійних клієнтів – навіть українців, які дуже полюбляють приготов-лені нею чебуреки, плов, самсу (листовий пиріг з м`ясом) чи кобете (пиріг з карто-плею), бахмали лахшу (суп з домашньою лапшою і квасолею) та інші національні татарські страви.

«Я рада, що тут у нас справжня атмос-фера Криму, але дуже сумую за батьками і родичами, – зізнається жінка. – Буваю в них так рідко. А ще через цю російську анексію втратила чимало своїх друзів, з якими не знаходимо тепер спільної мови. Та все ж сподіваюся, що Крим повернеться до України, і ми знову заживемо великою дружною сім`єю».

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)ВІЙНА І МИ18

ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Голгофа татарки Земфіри Голгофа татарки Земфіри

Головний військовий клінічний госпіталь – най-старша в країні провідна установа охорони здоров’я Міністерства оборони України. Під час бойових дій на Донбасі основними пацієнтами його є бійці, що отримали поранення в ході боїв з ворогом і потребують нагальної медичної допо-моги.

Наталія ЮСУПОВА, волонтер: – Вже четвертий рік в країні

йде війна! Сьогодні не така на-пруга, як під час Іловайська чи Авдіївки… А зараз знову ситуація загострилася. Відповідно кількість поранених помітно додалася. Для того, щоб вони швидше одужували, звичайно, потрібне гарне харчу-вання. Лікарняне харчування, як кажуть, щоб лишень не померти… Тому я звертаюся до небайдужих киян, що хлопцям потрібні овочі та фрукти, всякі йогурти, шоколад… Ось знову група людей… Постійно несуть саме таку необхідну для поранених бійців гуманітарну до-

помогу. Даруйте, мушу йти, щоб їх зустріти…

Дмитро КОТОВ, сержант-контрактник: – Я – корінний киянин. На лі-

куванні у військовому госпіталі вже понад півроку. Спочатку був тиждень в Харкові, відтак доста-вили сюди, в Київ. Воював у складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» під Троєцьким, на Світлодарській дузі… Торік, перед Новим роком, 28 грудня, саме під Троєцьким, підірвався на міні - втратив обидві ноги… Попри такий мій стан, в госпіталі мені подобається. До-свідчені лікарі, чуйні медсестри та технічний персонал.

Олександр БУДНИК, майор медичної служби, черговий лікар травматологічного відділення: – Зараз поранених менше та

характер поранень дещо від-різняється. Але все одно важкі прибувають і маємо їх ставити на ноги. На сьогодні у відділен-

ні ще є пацієнти, які отримали важкі поранення два-три роки тому. Щодо умов лікування, ме-дикаментів, сучасного технічного оснащення…, то значних проблем немає. Якщо по ходу виникають якісь труднощі, то керівництво їх оперативно вирішує… Зараз на всіх рівнях активно мусується тема змін формату ведення бойових дій в зоні АТО… Якби від зміни назви зменшилася кількість вбитих та

поранених, я би двома руками підтримував такі зміни…

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Контакти КВКГ: Волонтер Наталія Юсупова –

(097) 282-64-14 Черговий по Київському клі-

нічному військовому госпіталю – (044) 529-45-54

Поштова адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 18

Пораненим Пораненим потрібна потрібна допомогадопомога

Волонтери створили додаток-будильник, що збирає гроші для АТО

З’явився безкоштовний мобільний додаток Wake App in Peace, який допо-магатиме волонтерам зби-рати гроші для допомоги українським військовим.

Рінгтоном благодійного бу-дильника стала пісня «Колис-кова», слова до якої написав Сергій Жадан, а виконали гурт «Лінія Маннергейма» і Саша Кольцова.

Розробники наголошують, що кожен користувач додат-ку самостійно визначатиме, яку суму коштів буде списано з його рахунку за кожну «зай-ву» хвилину сну. Кошти відра-ховуватимуться з банківської картки, яку можна прив’язати до додатка.

Зашифровані дані картки будуть надійно захищені тех-нологіями Visa та Mastercard згідно із сертифікатом безпеки PCI DSS Level 1.

«Додаток — це креатив. А піс-ня, яка буде рінгтоном, — мис-тецтво. Сама по собі пісня дуже красива. Сергій — геніальний поет. У Саші дуже приємний і чуттєвий вокал. Для мене вели-ка честь щось зробити з ними разом», – зазначив засновник фонду «Повернись живим» Ві-талій Дейнега.

Фото Олексія ІВАНОВА

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) СУСПІЛЬСТВО 19

� КИЇВ МОЖЕ ДОДАТКОВО ОТРИМАТИ 14 ТИСЯЧ МІСЦЬ ДЛЯ ПАРКУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ

«Чесна парковка»: перші результати Нещодавно у Києві стартував експериментальний проект «Чесна парковка». Його проводять громадські активісти, комунальники КП «Київтранспарксервіс» разом з Антикорупційною радою при Київському міському голові за підтримки фундації «Чесне суспільство».

Про перші результати по трьох паркувальних локаціях, а саме по ву-лиці Льва Толстого (від вул. Володи-мирської до вул. Горького), на площі Івана Франка та на вулиці Басейній, 23/52-11) «Вечірка» поспілкувалася з Євгеном Рябком, керівником групи громадських моніторів:

– Перше, що кидається в очі, – це дійсно фінансова складова, – каже Євген. – Робота нашого монітора все-таки стимулює паркувальників до того, аби вони дотримувалися касової дисципліни.

В перший день проведення екс-

перименту локація на площі Франка, на якій налічується 44 парко-місця (щоправда, частина місць була зай-нята автомобілями «Київенерго»). А через касовий апарат пройшло 190 гривень. З того розрахунку, що одна година паркування в центрі міста коштує 10 гривень.

Спочатку експерти досліджу-вали лише завантаженість парку-вального майданчика і динаміку, тобто, як часто-густо автомобілі приїжджають-від’їжджають. Наступ-ного дня почали вже досліджувати не лише завантаженість паркувального

майданчика, але й безпосередньо фінансові надходження. Позитив-ним було те, що ця сума зросла до 440 гривень. Це ще не враховуючи наявного паркомату. Таким чином, у порівнянні з першим днем монітори зафіксували зростання надходжень більш ніж удвічі. І це – лише початок! Кадри, які вже давно працюють в столичній сфері паркування, є за-ангажованими і не можуть забез-печувати чесний підхід в роботі та об’єктивні показники. Нам потрібні «свіжі» паркувальники, які ніколи не були задіяні в корупційних схемах.

«Київ заробляє на паркуванні у 35 разів менше, ніж Варшава»

Юрій СИРОТЮК, депутат Київради (фракція ВО «Свобода»):

– Говоритиму мовою фактів. Одне парко-місце в Києві дає прибуток у 35 разів менший, ніж у Варшаві. Звісно, там вища ціна за паркування, але ж не у 35 разів. Всім зрозуміло, що це величезний тіньовий гешефт. Особисто я не раз за руку ловив непорядних паркувальників. Які не дають квитанцію або видають

подвійну, чинять інші зловживання. Без «кришування» зробити це неможливо.

Останній раз, коли мені дали квитанцію за пар-кування з порушенням, я звернувся до начальника поліції Києва. Він пообіцяв: «Розслідуємо!». Через тиждень той самий паркувальник у третій зоні, де вартість 5 гривень, бере з мене удвічі більше і… не видає чек.

«Потрібний паркінг на місці ТЦ «Метроград» під Бессарабкою»

Владислав ТУРЕЦЬ, депутат Київради (фракція «Солідарність»):

– Щодо паркувального простору у Києві тривають дискусії та обговорення. Зокрема у площині «влада – громада», «влада – бізнес». Я знаю про перемовини відносно того, щоб квартал торгового «Метрограду» наприкінці Хрещатика, під Бессарабкою, передати місту і зробити там підземний паркінг. Якщо це

вдасться зробити, розбудова транспортної інфра-структури отримає потужний імпульс. Подивіться, що відбувається на вулицях Пушкінській, Богдана Хмельницького…

Центр треба якось розвантажувати від постійних «пробок». Наведення порядку у паркуванні – це головне, що конче треба зробити у центральній частині міста.

«Тут багато схемних махінацій…» Леонід АНТОНЕНКО, депутат Київради (фрак-

ція «Об’єднання «Самопоміч»): – Я постійно отримую скарги від своїх виборців-

киян з приводу безладу у сфері паркування. Бачу тут багато схемних махінацій. Наприклад, у Голо-сіївському районі є перехоплюючий паркінг біля станції метро «Іподром». Сутність схеми в тому, що спритники передавали його в оренду якійсь компанії без проведення конкурсу та з’ясування репутації, без будь-яких авансових платежів. Далі компанія використовувала паркінг і накопичу-

вала заборгованість. Через три-чотири місяці на неї подавали до суду, передавали паркінг іншій компанії. І так відбувалося кожні три-чотири мі-сяці. Коштів не було, бо орендарями виступали… компанії-банкрути. Одного банкрута змінювали на іншого. Компанії-орендарі справно збирали кошти, привласнювали їх, а потім зникали. Мушу сказати, що подібних схем сьогодні дуже багато. Чому цьому не покладуть край посадовці? Руки не доходять? А може, просто немає бажання щось реально змінювати? Запитань багато...

Машини Машини паркуються «у тіні» паркуються «у тіні»

Підготував Михайло КАМІНСЬКИЙ

Як ви оцінюєте ситуацію з паркування у Києві, і що належить зробити владі для її покращення?

Віктор Іванович, 63 роки паркувальник експериментального проекту

«Чесна парковка»: – Знайомі підказали, що є такий проект,

непогано платять... Щодо перших вражень, то експеримент цікавий, нормальний проект… Справа ця дійсно потрібна і того варта. А водії бувають різні… Зазвичай всі в один голос висловлюються про те, що паркувальних місць у столиці явно бракує.

Євген Рябко, керівник групи громадських моніторів проекту «Чесна парковка»:

– Ми переконалися, що проблеми у столич-ного КП «Київтранспарксервіс» дійсно існують… Навіть на рівні схем відповідності організації дорожнього руху, за якими працює комунальне підприємство. Також – відповідність дорожніх знаків. Це – проблема для Києва. Це часто-густо призводить до колапсів, місто буквально за-дихається… Показовими є такі вулиці у центрі

столиці, як Басейна, Прорізна, Богдана Хмельницького… Значною мірою така ситуація виникала через зловживання корумпованих паркувальників, які створювали додаткові паркувальні місця.

Таким чином клали в свою кишеню необліковану готівку. Сума цих коштів зазвичай перевищувала поточні надходження від паркування комунального підприємства. Тобто, до бюджету міста йшов мізер… Про це знає керівництво «Київтранспарксер-вісу», керівники паркувальних служб районів…

Віталій, паркувальник з 5-річним стажем: – В мене тут біля станції метро «Золоті Ворота»

своя паркувальна фірма. Водії розраховуються за паркування. Але я в основному отримую плату за утримання парко-місць для автомобілів компанії «Житлоінвестбуд». А зарплатню мені платить КП «Київтранспарксервіс». В цьому комунальному підприємстві я вважаюся штатним паркувальни-ком і отримую зарплатню. Не дуже велику. Хоча вона мене цілком влаштовує… Більше нічого не можу сказати.

Павло Кучакін, громадський монітор проекту «Чесна парковка»:

– Я третій тиждень працюю у цьому проекті. Бачу, що паркування у Києві – дуже комплексна проблема. Вона стосується багатьох учасників цього процесу – водіїв, паркувальників КП «Ки-ївтранспарксервіс», недосконалості транспорт-ної інфраструктури міста... Все це не дозволяє водіям повноцінно паркуватися, особливо в центрі. Якщо подивитися на досвід столиць

деяких західних держав, просто міст, то там все продумано і всі дотримуються єдиних правил. У нас наразі ця сфера забуксувала у далекому минулому. Тож треба її змінювати на краще, всіляко осучаснювати. Що ми і намагаємося робити.

Оксана, киянка-водій: – Оцінити ситуацію з паркуванням у Києві

можна трьома словами: місць для паркування немає! Ми з вами зараз у центрі міста. Де під-земна парковка? Її не знайти. Єдине побажання до влади – щоб вона організувала повноцінні паркувальні майданчики чи підземний простір для паркування. Нехай це коштує 15-20 гривень за годину… Але нехай це буде зручним і в до-статній кількості. Щоб всім вистачало парко-місць…

Микита, студент-паркувальник:

– Не так давно відпрацьовую паркувальником в центрі, на вулиці Прорізній. Ніколи раніше не працював у цій сфері. Вражень багато, хоча ще не оформив їх у якусь конкретику. Насправді «в міру» я студент Національного університету ім. Тараса Шевченка. Вісім годин на ногах, територія на 16 автомобілів… Робота – не найлегша… Але цікаво. Працюю з різними типами людей, в основному

з досвідченими водіями… Деякі без проблем і навіть з вдячністю розраховуються за паркувальну послугу. Буває, що відмовляються платити… А вплинути на них я ніяк не можу. З іншого боку, цілком влаштовує зарплата, яку обіцяють заплатити... Словом, на парку-вальному майданчику набираюсь корисного життєвого досвіду…

Опитування провів Михайло КАМІНСЬКИЙ, Павло ПАЩЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)ПАРК КУЛЬТУРИ20

Марія КАТАЄВА,

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

Минулого тижня в Колонній залі КМДА відзначили пере-можців 17-го Міжнародного літературного конкурсу «Ко-ронація слова». Кращі твори назвали в номінаціях «Рома-ни», «Кіносценарії», «П’єси» та «Твори для дітей», а також роздали чимало дипломів та відзнак. «Вечірка» побувала на церемонії нагородження та поспілкувалася з пере-можцями.

Урочистий вечір розпочали з присвяти Розстріляному відро-дженню – пісочної тематичної анімації під пісні у виконанні народної хорової капели «Дні-про».

– Ми повинні пам’ятати про творчу еліту, що була знищена в той час. В 1990-ті, коли розпоча-ли конкурс, вирішили відродити українську літературу, бодай кіль-кість письменників. Рік за роком конкурс ріс, з’являлися бестселери і шедеври. Може, це вже й є третя хвиля української літератури після Розстріляного відродження і шіст-десятників. Пишіть, вірте в себе, ми завжди відкриваємо шлях для нових талантів, – закликав спів-засновник «Коронації слова» Юрій Логуш.

На сцені учасників конкурсу привітали заступник голови КМДА Ганна Старостенко, міністр куль-тури Євген Нищук, заступник міні-стра освіти і науки Павло Хобзей.

КИЇВСЬКЕ КОХАННЯ ТА ПРИСТРАСТІ ДОВКОЛА АНДРІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Першими стали відомі імена переможців конкурсу малої прози «Як тебе не любити», започаткова-ному «Коронацією слова» спільно з Департаментом суспільних ко-мунікацій КМДА.

– Коли організували літератур-ний конкурс про сучасний Київ та киян, переживали, чи не надішлють нам просто перелік вулиць, площ, пам’яток. Але одержали справ-ді захопливі історії, – зауважила заступник директора Департа-менту суспільних комунікацій КМДА Тетяна Гузенко.

Друге місце отримав твір «Май-же ідеальний» Світлани Тарапати. Це романтична історія кохання, дія якої розгортається в знайомих куточках міста – на Подолі, біля «Арсенальної», у Маріїнському парку. Хлопець здається аж занад-то ідеальним, і, як потім з’ясовує дівчина, неспроста...

Перше місце посіла Анастасія Піка, яка написала оповідання «Повернення Тетісу». Дівчина має філологічну освіту, тривалий час працювала журналісткою, але за-вжди водночас писала прозу і вже має кілька літературних відзнак.

– Я народилася в цьому місті, люблю його і в своєму творі під-няла важливу тему збереження історичної спадщини, архітек-турної пам’ятки Києва. В місті йде активна забудова і як киянці мені хочеться, щоб місто зберегло свою суть, дух, – розповіла Анастасія Піка. – Якось на екскурсії я почула

легенду, ніби кияни вірять, що кі-нець світу настане тоді, коли з-під Андріївської церкви поллється вода. І за сюжетом, всі події обер-таються довкола цієї архітектурної пам’ятки: один бізнесмен вирішив відкрити у її підмурку супермаркет, не підозрюючи, до чого це може призвести.

ТОТАЛІТАРИЗМ І ДОЛЯ БІЖЕНЦІВ

Двічі на сцену за нагорода-ми піднімався столичний актор, режисер, драматург, засновник київського театру-студії «МІСТ» Олександр Вітер. Він отримав першу премію у номінації «П’єси для дітей» за «Не дуже солодку казку» і другу премію за п’єсу «Під прицілом тиші» (перша премія не присуджувалася).

– «Не дуже солодка казка» – це притча для підлітків у стилі Євге-на Шварца. Йдеться про казкову країну, в якій заборонили їсти сливове варення, бо це пов’язане з минулим короля, його комплек-сами. Кумедна п’єса про тоталіта-ризм, а також про те, що є радістю і щастям, – поділився Олександр Вітер. – «Під прицілом тиші» – та-

кож притча, досить провокативна. Це історія про умовну європейську країну, де переселенці живуть в певному «культурно-соціальному центрі», а насправді в гетто, тако-му собі «людському зоопарку». І піднімають повстання. Думав, що це вигадка, але насправді в 1920-30-ті роки такі речі дійсно іс-нували. Намагався донести, що все

змінюється і невідомо, хто завтра буде біженцем, а хто господарем.

ЧИМ ЄВРОПА ЗАВДЯЧУЄ УКРАЇНІ

Найочікуваніша номінація «Ко-ронації слова» – романи. Цьогоріч третє місце отримала киянка Кіра Малко, соціолог за освітою, за твір «Нижче».

– Він про дівчину, яка шукає себе, працюючи на круїзному лай-нері офіціанткою. Звісно, буде трохи морських пригод, кохання. Я сама працювала на лайнері півроку, тож знаю цю тему, – поділилася Кіра Малко.

Друге місце – у роману «Гессі» Наталії Матолінець. Це міське фен-тезі, події якого розгортаються в альтернативній Європі початку ХХ віку – історія про пошуки щастя та пошуки себе.

З першою премією вітали Вік-тора Михайлова з Херсона за роман «Останній бій Урус-Шайтана». Крім того, його відзначив нагородою «Золотий пістоль» за кращий го-стросюжетний твір Андрій Коко-тюха та Всеукраїнська Асоціація «Альраід» (об’єднання мусуль-манських громадських організа-цій). Інженер-механік за освітою, в часи кризи Віктор Михайлов залишився без роботи і знайшов себе у творчості. Сьогодні він пра-цює охоронцем у супермаркеті, а ночами пише романи. Вже має два опублікованих – «Спарта» та «Кат» про середньовічну Германію.

– Роман незвичайний – він по-казує козаків через світогляд наших ворогів, татар і турків. Вивчав іслам, мусульманські звичаї та обряди. Написав з повагою до обох сторін, турки були гідними ворогами, – по-ділився Віктор Михайлов. – Урус-Шайтан – це Сірко. Змальовую до-леносну битву 1683 року під Віднем з армією Османської імперії. Сірко вже помер, але козацька лава йшла в атаку, несучи труну Сірка, і ніякі кулі не змогли їх зупинити. Європа нам багато чим зобов’язана: якби не козаки, мусульмани перемогли б, і зелені знамена запанували б над європейськими країнами. Бо тоді в Європі була 30-річна війна, всі воїни були знищені, вона вби-вала сама себе. Тому Європа має вклонитися Україні і подякувати за цей подвиг. Сподіваюся, твір буде екранізований. Вже написав новий роман, присвячений Другий світовій війні, намагаюся досліди-ти, чому ми так тяжко воювали з німцями.

ЧЕКАЄМО В КІНО НОВИХ ГЕРОЇВ

На «Коронації слова» часто з’являються сценарії для майбутніх кіношедеврів, як-то «Іван Сила», «Поводир», «Гніздо горлиці». Цьо-горіч першу премію у номінації «Кіносценарії» отримав Віктор Рибачук за «Військового доктора».

– 1941 рік, радянська і німець-ка окупація, Львів, інтелігенція. Головний герой – лікар, який хотів бути поза політикою, але буває, що друзі, умови, історія роблять людину героєм. Він стає доктором девізії СС Галичина, потім УПА. Львів на той час був багатонаціональним містом, але залишилися ті, для кого Україна була справжньою Батьківщиною, – поділився Віктор Рибачук. – На мою думку, «Коронація слова» надає можливість творчій людині, що не має бізнес-таланту, заявити про себе, пробитися в цьому світі. Кілька років тому отримав третє місце за п’єсу, вона йде в Новому українському театрі в Києві вже третій сезон.

Серед дитячих кіносценаріїв переміг «Козак і Мольфар» Олени Шульги та Віктора Андрієнка. Його подають на пітчинг Держкіно, тож у історії є шанс бути екранізованою.

Також на «Коронації слова» був відзначений кіносценарій «Мені ніхто не сказав» киянки Марії Артеменко.

– Це трохи фантастична опо-відь на тему війни: про жінку, яка чекає і не дочекається. Сьогодні багато говорять про воїнів, про тих, хто допомагає на фронті і мало про жінок, які чекають своїх синів, чоловіків, братів, – заува-жила Марія Артеменко.

Диплом отримав і сценарій Ва-силя Шкляра «Характерники», за яким невдовзі розпочнуться зйом-ки фільму. Це сучасний історичний бойовик про козацький «спецназ» часів кошового Івана Сірка.

– Зараз завершив роман «Про-ща» про бандерівців на Терно-пільщині. Вийде влітку. Написав його майже галицьким діалектом, здивуєтесь. Багато працював з документами, спілкувався з наши-ми героями, яких досі не оцінила наша держава, – Мирослав Симчич, зв’язкова УПА Ганна Зелена, – про-анонсував Василь Шкляр.

На «Коронації слова» На «Коронації слова» переміг роман переміг роман про Урус-Шайтанапро Урус-Шайтана� ОСОБЛИВУ УВАГУ ПИСЬМЕННИКИ ПРИДІЛИЛИ ІСТОРІЇ ТА МІФОЛОГІЇ

Сучасному Києву та киянам присвячені твори переможців конкурсу Сучасному Києву та киянам присвячені твори переможців конкурсу

малої прози «Як тебе не любити», започаткованому «Коронацією слова» малої прози «Як тебе не любити», започаткованому «Коронацією слова»

спільно з Департаментом суспільних комунікацій КМДАспільно з Департаментом суспільних комунікацій КМДА

Віктор Андрієнко написав кращий кіносценарій для дітей, де поруч з Віктор Андрієнко написав кращий кіносценарій для дітей, де поруч з

історичними героями діють міфічні істотиісторичними героями діють міфічні істоти

Киянина Олександра Вітра Киянина Олександра Вітра

відзначили за п’єси для дітей відзначили за п’єси для дітей

та дорослих та дорослих

Віктор Рибачук (Вінниця-Київ) переміг Віктор Рибачук (Вінниця-Київ) переміг

з кіносценарієм про військового з кіносценарієм про військового

доктора в часи Другої світової доктора в часи Другої світової

Першу премію в номінації «Романи» отримав Віктор Михайлов з Херсона за історичний твір Першу премію в номінації «Романи» отримав Віктор Михайлов з Херсона за історичний твір

«Останній бій Урус-Шайтана»«Останній бій Урус-Шайтана»

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) СПОРТ-ТАЙМ 21

Мер Києва Віталій Кличко обіцяв закінчити рекон-струкцію легендарного стадіону «Старт» до кінця весни 2018 року. Про це він заявив під час виїзної наради з главами районів по об’єктах реконструк-ції в столиці.

В лютому цього року Вищий господарський суд остаточно повернув спорткомплекс киянам. Зараз право власності на земельну ділянку зареєстровано

за Київською міською радою, а цілісний майновий комплекс стадіону «Старт» найближчим часом буде переданий Фондом держмайна на баланс Київської міської ради. «Уже в наступному році ми проведемо реконструкцію стадіону «Старт», і я дав завдання за-вершити її до кінця весни 2018-го. Переконаний, що після завершення робіт цей стадіон перетвориться в один з провідних центрів столиці для занять спор-том», – зазначив мер столиці.

За планом на «Старт» чекають просто колосальні зміни – від добудови майданчиків для бадмінтону та волейболу до відновлення роздягалень та міні-готе-лю. За попереднім проектом планується створення справжнього спортивного хабу, до якого увійдуть: готель, паркінг, поля для футболу та міні-футболу, майданчик воркауту, доріжки для велотріалу, настіль-ний теніс, а також планується облаштувати Алею Слави футболістів.

Поки стадіон «Старт» готується до реконструкції, не менш славно-звісному басейну «Чайка», що у Сирецькому парку, належить по-вторити подібну долю.

Столична влада серйозно нала-штована повернути в комунальну власність відомий водний комплекс. «Всім відомо, як в Києві не вистачає сучасних спортивних споруд – май-данчиків, басейнів, стадіонів, де наші діти могли б займатися спортом, щоб гармонійно розвиватися і рости здо-ровими. Такі заклади мають залиша-тися у власності громади без зміни їх цільового призначення. Хочу відзна-чити, що міська влада зараз готує всі документи, щоб через суд повернути басейн «Чайка» в комунальну влас-ність. Я сподіваюся, що вже в наступному році ми відновимо цей басейн», – зазна-чив мер Віталій Кличко.

Цікаво, що історія «Чайки» один в один збігається з перипетіями ста-діону «Старт». А оскільки спортивну споруду, що на вулиці Шолуденка, було повернуто громаді, то й з приво-ду басейну у представників влади до-сить оптимістичні прогнози. «Гадаю з «Чайкою» нам буде вже легше. Там ідентична ситуація, що й зі «Стар-том» – той самий забудовник, те ж саме невиконання зобов’язань перед містом. Отже, це вже принципове завдання, тож будемо боротися», – прокоментував «Вечірці» очільник Шевченківської РДА Олег Гаряга.

Олександр Олександр ДОЛГОПОЛОВДОЛГОПОЛОВ: : «Стати професіоналом «Стати професіоналом у нас і складно, і дорого»Олександр ПИРЛИК

У свої 28 років Олександр Долгополов встиг стати кращим в Україні, а в сві-товому рейтингу перебував навіть на 13-й позиції, що є одним з найбіль-ших досягнень у вітчизняному тенісі. «Гра зі мною з дитинства», – каже спортсмен. А ще Олександр безмежно любить свій рідний Київ.

– Теніс входить до так званих елі-тарних видів спорту. Чи відчуваєте ви особисто цю «елітарність»?

– Те, що сторонні люди бачать на кортах – лише верхівка айсбергу. Так, у поцінову-вачів тенісу неабиякий інтерес викликають особисте життя спортсменів, їх вчинки, авто, величезні призові. Але вони навіть уявити не можуть, скільки чорнової робо-ти стоїть за усім цим. Щоденні 6-годинні тренування, постійні пошуки спонсорів та місць для тренувань, перельоти, а най-страшніше – травми.

– Говорять, що ваш головний козир – непередбачуваність на корті, це навіть Роджер Федерер відзначав. За рахунок чого вдається так грати?

– Швидкий вибір рішень створює неперед-бачуваність. Я можу використовувати майже будь-який удар. У мене немає двох-трьох, які я застосовую увесь матч. Бувають різні дні, один я добре граю з лівої, інший – по-даю, третій – приймаю. Тому гра здається спонтанною.

– У своєму буденному житті ви такий же спонтанний?

– Так. Іноді погано сплю, бо якась ідея «стукнула» в голову. І все, дзвоню близьким, друзям, кажу: робимо це. І якщо вирішив втілити якусь ідею, мене важко зупинити.

– Свого часу ви займали 13-е місце у рейтингу найкращих тенісистів, зараз опустилися на 81-е. Втім, залишаєтеся першою ракеткою України. Наскільки важливе для вас це звання?

– Не дивуйтеся, але взагалі не важливе. Адже це не показник успішності, теніс у нас, на жаль, у занепаді. Головна мета – світова кваліфікація. Бути першим в Україні, коли я 80-й в світі... Якби у нас хоча б чотири гравці перебували в двадцятці, то це було б престижно, була б гонка, ми б змагалися.

– У чому, на ваш погляд, найбільша проблема українського тенісу?

– Це, звичайно, корти – їх майже не за-лишилося. Також не можна забувати про те, що все подорожчало. Під час тренуван-ня я витрачаю два комплекти струн для ракетки, цей комплект коштує у Києві 80 доларів. Потрібно розуміти, що до 18 років кожний тенісист повинен награти певну кількість годин. У той час, коли я починав грати, година на корті коштувала 5 гривень, нині – 150. Сьогодні стати професіоналом в Україні і складно, і дуже дорого.

– Як ви розпоряджаєтеся призовими? – Спочатку на виграні гроші ку-

пував собі машини, квартиру. Але багато не витрачав. Зараз став стар-шим, прийшло усвідомлення, що спортивна кар’єра не вічна. Тому почав замислюватися про пасивний

дохід: інвестую в нерухомість. Адже якщо до грошей халатно ставитися,

прогуляти, в принципі, можна все. До речі, темі раціонального «менеджменту» дохо-дів приділяють багато уваги в ATP-турі: є спеціальні лекції, які повинен прослухати кожний тенісист. Там розповідають про гравців, які за рік «спускали» всі гроші. Суми, які там озвучували, вимірювалися шістьма, а подекуди й сімома нулями. Зараз я розумію: у мене не такі великі заробітки, щоб не вкладати гроші у перспективу.

– Ви офіційно мешкаєте в Монте-Кар-ло, але у Києві буваєте значно частіше. Чим приваблює столиця?

– Усім! У Києві живуть гарні люди, тут чи-мало чарівних місць. Особливо у центральній частині міста, де я проводжу левову частку свого вільного часу. Влітку часто виїжджаю на пляж в Ольмеку, люблю посидіти в одному із закладів уздовж Обухівської траси. Мене тут ніщо не може засмутити. Київ для мене рідний; ті, хто довго перебуває далеко від дому, зрозуміють…

– Наскільки, по-вашому, менталітет українців відрізняється від європей-ського?

– Не можу сказати однозначно. У нас дуже багато освічених і доброзичливих людей. Від українців неначе віє якимось особливим теплом. Більшість європейців, які побували в Україні, і в Києві зокрема, заздрять нашій гостинності, відкритості. Звичайно, є ви-нятки із правила, але не тільки у нас. Лихі люди зустрічаються скрізь, навіть у Парижі і Лондоні. Гадаю, якщо більше українців поба-чать провідні країни Європи, а така офіційна можливість нарешті з’явилася, у них швидше сформується розуміння того, куди потрібно рухатись і як розбудовувати країну.

– Я

пдо

якщпрогулятемі радів приспеціалкожнигравцівСуми, яшістьм

«Чайку» повернуть громаді

На «Старті» стартує реконструкція На «Старті» стартує реконструкція

СПІВРОЗМОВНИК

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

Від українців неначе віє якимось особливим теп-лом. Більшість європейців, які по-бували в Україні, і в Києві зокрема,

заздрять нашій гостинності, відкритості

БРАТИ НАШІ МЕНШІ22 Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)

Микола ПАЦЕРА

Коли Юрій Борисович вий-шов у двір, мало не зомлів – майже все подвір’я було вкрите мертвими та напів-живими декоративними й екзотичними птахами! Його улюбленими, колекцію яких він роками збирав, де тільки міг, і доглядав наче малих діток. Зі сльозами на очах чоловік підібрав два десят-ки потруєних та побитих тушок, а ще стільки ж птахів взагалі зникли безслідно…

Цей жорстокий розбій трапився кілька тижнів тому на Лук’янівці у приватному зоопарку столичного любителя і колекціонера птахів Юрія Руголя. Зоопарк існував більше 40 років і налічував понад півсотні пернатих різних видів.

Колекцію птахів Юрій Борисо-вич почав збирати ще 1975 року, коли власноруч зварив зі старих сіток перший вольєр і поселив у ньому купленого на Пташиному ринку сріблястого фазана. Також тут оселилися мисливські фазани, придбані у фазанарії села Гле-бівка, зі співробітниками якого колекціонера пов’язує сорокарічна дружба. Згодом завів карликових курочок бентамок, під яких під-кладав яйця мисливських фазанів і таким чином розводив їх. Потім познайомився з директором запо-відника «Асканія-Нова» Віктором Гавриленком, він привіз Руголю дві пари качечок каролінок. У комерсантів, які продавали пта-хів із Польщі, придбав північних качечок мандаринок, яких теж став розводити. Опісля на різ-них базарах та виставках купляв папуг, фазанів Еліота та Свайна, а також золотих, діамантових і королівських. До речі, пару зо-

лотих фазанів виміняв на свою автівку ГАЗ-66. Їх привіз із Іс-панії комерсант, який займався деревообробним бізнесом, дон Хосе Луїз, і заправив таку ціну, що довелося віддати машину, яка була потрібна іспанцю для роботи. Згодом колекцію поповнили кілька видів качок – глиниста україн-ська, срібляста, строкатодзьоба кряква, а також різні гуси – біло-лобі, білощокі, гавайські, гірські індійські, червоноволі казарки та інші, всього понад 20 видів. А гуменнику він буквально врятував життя, викупивши у мисливця, який дресирував на ньому соколів.

Про своїх підопічних Юрій Бо-рисович може розповідати годи-нами. Руголь проводив у своєму пташнику цікаві екскурсії, на які приходили вихованці дитсадочка, розташованого на вулиці Крав-ченка, учні шкіл №61, №101 та інших, юні натуралісти. Діти на живих експонатах вивчали птахів світу. «Колись я навіть пропонував керівництву міста організувати

на базі мого приватного пташ-ника-зоопарку міський парк із екзотичними птахами, скажімо, в Кирилівському гаї, розташованому неподалік. Але моя пропозиція не отримала підтримки, – із сумом пригадує Юрій Борисович. – Я проводив би там екскурсії, дуже пізнавальні та корисні для дітей. Але після того, що трапилося, про це вже навіть мріяти неможливо».

А сталося декілька жахливих подій, після яких унікальний не лише для Києва, а й для Украї-ни приватний пташник-зоопарк

Юрія Руголя мало не повністю знищено. Почалося все з того, що поряд із їх обійстям стали зводити багатоповерхівку і на будівництві розвелися зграї бродячих собак, які пролазили попід парканом і душили птахів. Потім і самі забу-довники за допомогою «тітушок» стали погрожувати і нападати на господаря живого куточка.

Одного разу його навіть по-били, про що у Юрія Борисовича є відповідні довідки з поліції про тілесні ушкодження. Згодом було влаштовано справжнє знищення його пташиної колекції (про це йшлося на початку розповіді), як підозрює господар, не без участі забудовників, котрим їх сімейне гніздо псує весь антураж сучасних хмарочосів. Про цей акт жахливого вандалізму теж має документи з поліції, але, як і у випадку з його

побиттям, позитивні результати розслідування відсутні. А зовсім недавно було вчинено новий на-біг, під час якого знищено двох павичів, причому і тут явно не обійшлося без людської участі, бо птахи сиділи на дереві. Тож зараз зі всієї унікальної колекції практично вціліло лише із десяток птахів. І знову поліція не знахо-дить злочинців…

Та й сама сім’я Юрія Руголя, донька якого вже три роки перебу-ває в комі, незабаром може просто опинитися на вулиці через те, що

їхній будинок буквально розвалю-ється від сусідньої новобудови. Про нього варто сказати окремо, оскільки споруда є об’єктом куль-турної спадщини. Цей «палац» на чотири квартири збудував ще 1913 року дід Руголя Олександр Матві-йович для своїх дітей, яких у нього було четверо. Юрій Борисович досі зберігає царську купчу на землю і маленьку хатинку, замість якої і було зведене це родове гніздо. Воно теж пережило немало потря-сінь, зокрема, коли поряд будували кінотеатр «Київська Русь». Сім’ї ледве вдалося відстояти будинок. Але згодом неподалік стали про-кладати лінію метро і знову хотіли зруйнувати «особняк». Тоді Юрій з дружиною добилися скасування його знесення у самої голови Пре-зидії Верховної Ради Валентини Шевченко, яка зважила, що в них четверо дітей.

А нині, після того як «Київ-міськбуд» вирив під будівництво багатоповерхівки величезний кот-лован, стіни старовинної оселі тріскаються і руйнуються.

«Коли зводили перший хмаро-чос, тодішній президент холдингу «Київміськбуд» Володимир Поля-ченко, який вже помер, підписав зі мною угоду, якою зобов’язувався у разі подібних наслідків ремон-тувати все за рахунок компанії, – показує документ Юрій Руголь. – А зараз навпаки роблять так, щоб скоріше розвалити наш будинок, який за наказом управління охо-рони пам’яток КМДА від 30 грудня 1996 року як об’єкт культурної спадщини занесено до Держав-ного реєстру нерухомих пам’яток України», – співрозмовник дістає інший підтверджуючий документ...

Впало пір’я Впало пір’я на подвір’яна подвір’я

Тобі змінює пропискуНе секрет, що до своїх чотири-лапих улюбленців у багатьох родинах ставляться як до членів сім’ї. Як і те, що утри-мувати в Києві собаку доволі клопітно, а в деяких мікрора-йонах – майже неможливо.

На думку ініціаторів проекту «Місто тварин», у столиці облашто-вано недостатньо місць для вигулу собак, хоча кількість їх за останній час, напевно, подвоїлася.

...Володарі п’ятирічного Тобі з гарною родословною породи вест хайленд вайт тер’єр, що мешкають на масиві, який місцеві іменують «Пчілкою» (за назвою вулиці Олени Пчілки й однойменного магазину), потрапили до складної ситуації. Вигулювати чотирилапого красеня просто ніде. Щільно забудований висотками масив відрізано від гаїв і пустирів швидкісними автотрасами.

Ситуація не виняткова, враховую-чи, що у всьому Дарницькому районі налічується лише близько десятка офіційних майданчиків для братів наших менших. Отже вигулювати чотирилапих доводилося, де при-йдеться, із поспіхом, нерідко – під осудливими поглядами перехожих. А ветеринар попередив, що Тобі – на межі нервового зриву, має більше перебувати на свіжому повітрі.

Вирішити проблему допоміг ви-падок. Гостини у друзів, які меш-кали в сусідньому мікрорайоні, певно, найбільше уподобав саме Тобі. Там для нього було роздолля. Та й діти наввипередки просилися його супроводжувати. На вулиці Вишняківській діє один із неба-гатьох у районі майданчиків для вигулу чотирилапих. Але головним сюрпризом для володарів тварин став майданчик для тренування со-бак. Вразила продуманість деталей, чистота і порядок на території за невисоким парканом обіч вулиці Лариси Руденко. Дерев’яний бум, ще кілька приладів для тренувань чотирилапих, є тут й стилізовані під спиляні дерева пеньки, лавки і столики. Максимум уваги приділено чистоті – завезено пісок, встанов-лено урни різного призначення. Все це нагадує такий собі клуб за інтересами під відкритим небом.

– Де тут начальство? Як вступити до вашої «тусовки»? – поцікавилися господарі Тобі.

– Вважайте, що вже вступили, – почули у відповідь. – Тим більше, що «хлопець» у вас серйозний.

Начальства тут й справді не ви-явилося. Все робилося й робиться спільно. Одні домоглися виділення території, інші облагороджували її. Ще хтось – виготовляв тренувальне спорядження. Час показав, що робота виконана на совість. Господарі собак і їх улюбленці мають свій центр, місцеві жителі не нарікають на ді-яльність «собачого» клубу. А батьки залюбки дозволяють дітям тренувати улюбленців, гратися з ними на цьому опорядженому «полігоні».

А щодо Тобі, то його господарі змушені були передати на вихо-вання своїм друзям. Тимчасово, доки на «Пчілці» не облаштують щось подібне.

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

Нещодавно на Березняках майже тиждень тривала «епопея» з розшуку ручної білочки, котра втекла з балкону шостого поверху. На щастя, її знайшли. Ось що розповіла «Вечірці» про втікач-ку та її пошук хазяйка тваринки Ольга.

Минулої весни вони сім’єю були на кані-кулах у бабусиному селі. Одного дня донька-п’ятикласниця Вероніка разом із дев’ятилітнім онуком гралася на дитячому майданчику неподалік якого ростуть високі дерева і по-чули дивний писк. Коли прибігли на звук, то побачили двох крихітних, ще сліпих, білченят. Діти принесли їх додому і просили маму за-лишити звіряток. Вона погодилася. Випросили в сусідки трішечки козиного молока і два дні напували Боню і Соню, як їх назвали діти, за допомогою шприца. Сподіваючись, що тих таки забере мама-білка, дівчинка виносила малюків до дерев, але все було марно. На третій

день чоловік купив дитячої суміші, і білчата їли її вже й по приїзду до Києва.

«Білченята були ручними, любили сидіти на плечах у Вероніки, коли та готувала уроки, чи гратись на спині нашого лабрадора або ховатися у мене в «дупло» туніки, за що діти прозвали мене «мама-кенгурушка». Росли вони жвавими і допитливими. Тож напевне тому одного разу й виплигнули через ледь відчинене вікно балкону з шостого поверху», – пригадує Ольга.

У той день сім’я збиралася поїхати на Трій-цю до села. Ольга вийшла на балкон за якимись речами і мало не зомліла – білчат на ньому не було!.. Разом із донькою вони розпочали пошуки навколо будинку і на шовковиці по-бачили Соню – ледве її спіймали. А от з Бонею вийшла справжня детективна історія. Спо-чатку жінка з першого поверху сказала, що бачила білченя на бузку, але коли вони туди прибігли, то там його вже не було. Поїздку в

село відмінили і стали активно розшукувати пропажу. Ольга написала повідомлення на сторінці у Фейсбуці «Наш дім – Березняки», а також розклеїла оголошення поблизу будинку. Почалися дзвінки, але перевірки вказаних адрес результату не дали. Тоді Ольга додумалася піти на базар, розташований через дорогу. І там бабці, котрі продавали полуницю, розпо-віли, що годували білченя з рук, а потім його забрав якийсь чоловік на іномарці. Добре, що бабця хоч номер автівки записала прямо на картонному ящику. Ольга виклала цю інфор-мацію в Інтернеті, і буквально через 10 хвилин їй повідомили номер телефону водія. На її дзвінок трубку взяла його дружина і повідо-мила, що білченя покусало її й доньку, тому чоловік відвіз його до лісу. Та через тиждень все ж повідомила, що білченя бачили в барі, звідки жінка його й забрала.

Микола ПАЦЕРА

КАРТИНКИ З НАТУРИ

Пригоди білчати Боні

� У ЦЕНТРІ КИЄВА ЗУХВАЛО Й БЕЗКАРНО ЧИНИТЬСЯ НАРУГА НАД ЗАКОНОМ, ЗНИЩУЄТЬСЯ УНІКАЛЬНА КОЛЕКЦІЯ ПТАХІВ ПРИВАТНОГО ЗООПАРКУ, РУЙНУЄТЬСЯ ДІМ ЇЇ ВЛАСНИКА ЮРІЯ РУГОЛЯ – СПОРУДА, ЩО Є ОБ’ЄКТОМ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Цей жорстокий розбій трапився кілька тижнів тому на Лук’янівці у приватному зоопарку столич-ного любителя і колекціонера птахів Юрія Руголя. Зоопарк існував більше 40 років і налічував понад

півсотні пернатих різних видів

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258) 23АСОРТІ

22 червня вшановують пам’ять святителя Кирила, відомого також як архієпископ Олександрійський. Кирило був богословом і пись-менником. Кажуть, що 22 червня починаються найкоротші ночі у році, а літо повністю вступає в свої права.

23 червня вшановують пам’ять мученика Тимофія, який також відомий як єпископ Прусський. Цей день часто називали «миша-чим днем», оскільки літні люди часто говорили, що вони бачать на токах великі стада мишей. Задушлива погода на сході

сонця – буде дощ.

24 червня відзначається день Івана Купала або Яанов день. Вва-жається, що це день чудес і ча-клунства. Прийнято було плести вінки, використовуючи дев’ять різних квіток. Після того, як вінок одягали, за прикметою не можна було говорити. Дівчина лягала спати з цим вінком, очікуючи побачити уві сні свого судженого, який повинен був прийти і зняти з неї вінок. Обов’язково розкла-дається велике вогнище, через

яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або парами. Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику магічну силу. Якщо стоять теплі ночі, то

можна очікувати багатого врожаю плодових дерев.

26 червня вшановують пам’ять святої мучениці Килини, яка жила в III столітті й з самого дитинства хотіла служити Ісусові. Вона також намагалася наставити на шлях істинний і своїх подруг. Під час гонінь християн була заарешто-вана і заточена в темницю, а по-тім – страчена. В давнину день Килини був відомий як свято каш. Селяни готували каші й хвалили їх перед сусідами. Кашу зазвичай виставляли на вулицю і пригощали малозабезпечених. Не можна на Килину працю-

вати – інакше гречка не вродить.

27 червня вшановують пам’ять святого пророка Єлисея, який жив у IX до Різдва Христового. Була поширена традиція освячувати у цей день одяг, щоб людина, яка вдягає його, була щасливою впро-довж усього року.

виставки

ПОВЕРНЕННЯ ДО АКАДЕМІЇ

27 червня о 19.00 в Kyiv-Mohyla Business School відкриється пер-сональна виставка художниці Лесі Хоменко. Вона побудована навколо деконструкції акаде-мічного досвіду художниці і на-зва «Повернення до Академії» є трохи іронічною, втім, вказує на контекст місця самої виставки – однієї з аудиторій Києво-Мо-гилянської бізнес школи, що розташована в стінах Києво-Мо-гилянської академії. Художниця покаже роботи з різних періодів своєї практики (з серій Диво-край, Сородна праця, Моржі та Авторський повтор). Як каже сама художниця, їй цікаво по-дивитись на свої роботи з певної дистанції та проявити зв’язки між різними творами.

ЯСКРАВИЙ КОЛОРИТ НАРОДНОГО ВБРАННЯ

Національний центр на-родної культури «Музей Івана Гончара» запрошує на виставку «Іван Гончар. Живопис: типи, обряди і вбрання українців» до Дня пам’яті Івана Гончара. Мета проекту: представити широкому загалу – і поціновувачам мисте-цтва, і пересічним відвідувачам Музею творчу спадщину фунда-тора у всій повноті його талан-тів як художника. Представлені в експозиції близько 30 робіт об’єднані темою відтворення правдивого образу українського народу в історико-етнографічно-му контексті.

концерти

ВИБУХОВИЙ САКСОФОН 23 червня, у п’ятницю, у клубі

SENTRUM о 20.00 простір вибухне на молекули. Вперше в Україні лунатиме безкомпромісний ту-рецький етно-ф’южн, розігрітий українським інді-роком. На одній сцені зустрінуться геніальний джазовий саксофоніст-імпровізі-оніст, учасник цьогорічного Alfa Jazz Fest, Ільхан Ерсахін з його Istanbul Sessions і київська група BeTwins, організатор цього тріпу.

ЦИГАНСЬКИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

24 червня о 19.00 свій День народження, як і інші сімейні свята, художній керівник циган-ського академічного музично-драматичного театру «Романс», народний артист України Ігор Крикунов святкує в театрі. І не тільки тому, що театр «Романс» і є його велика, дружня і творча родина. Сцена, що дала йому можливість доносити до серця глядача загальнолюдські ціннос-ті, що виховала у нього глибоке почуття відповідальності перед

глядачем, що розкрила душу і талант численним прихильни-кам унікального циганського мистецтва, для нього найсвятіше місце в житті.

театр

ШАЛЕНИЙ ДЕНЬ 24 червня о 19.00 у Академіч-

ному театрі на Липках йтиме по-становка безсмертного «Фігаро». Це справжнісінький карнавал емоцій, пристрастей, несподі-ваних любовних колізій. Коли почуття досягають кульмінації, героїв несподівано рятує фонтан з водою. Це сценічне видовище нікого не залишить байдужим.

ДВАНАДЦЯТА НІЧ, АБО ЩО ЗАХОЧЕТЕ

24 червня о 15.00 Київський академічний театр драми та ко-медії на лівому березі Дніпра гратиме пустотливу комедію «Дванадцята ніч, або Що захо-чете». У цій історії з веселими розіграшами і зухвалими ви-тівками, всі мріють про кохання, але, як часто буває, пристрасно закохуються зовсім не в того, хто готовий відповісти тим самим. Низка інтриг та перевдягань, відвертих зізнань та безглуздих дуелей насамкінець завершуєть-ся найнеймовірнішим чином – перед коханням руйнуються всі перепони, а рідні, що здавалося втрачені назавжди, несподівано знаходяться.

кіно

«ЖОРСТОКІ МРІЇ» Країна: Канада. Режисер: Нейтан Морландо. У ролях: Софі Нелісс, Джош

Уіґґінс, Джо Кобден, Білл Пек-стон.

Тривалість: 1 год. 48 хв. Вікові обмеження: 18 років. Хлопець зустрічає дівчину.

Заради неї він готовий йти на край світу, звернути гори або просто вкрасти мільйон доларів у наркодилера. Вона ж завжди хотіла побачити море, бо море — це свобода. Тепер їх оголошено в розшук, і за ними женеться вся поліція штату.

«ТРАНСФОРМЕРИ-5: ОСТАННІЙ ЛИЦАР»

Країна: США. Режисер: Майкл Бей. У ролях: Лора Хеддок, Марк

Волберг, Ентоні Хопкінс, Джон Гудман.

Тривалість: 2 год. 20 хв. Вікові обмеження: 12 років. Оптимус Прайм стикається

з новою загрозою, з якою не в змозі боротися наодинці. Він повинен шукати нових союз-ників, щоб урятувати Всесвіт. Тоді, як Оптимус залишає Зем-лю, інші Автоботи намагаються перешкодити Гальватрону по-будувати космічний міст, що наражає планету на смертельну небезпеку.

АФІША

Про книги Агата Крісті – найзнаме-

нитіша в світі письменниця. Її детективи переведені 44 мо-вами світу, а загальний тираж складає більше двох мільярдів примірників. На сьогодні основними

покупцями книг є люди, вік яких становить від 45 років і старше. Саме вони купують більше 50% книг із загального числа світо-вих продажів літератури. Перше місце за кількістю

написаних творів займає Лопе де Вега. Іспанський драматург за все своє життя написав 1800 п’єс. У придбанні книг ліди-

рують жінки. Вони обганяють чоловіків, купуючи 68% книг.

Може це здасться див-ним, але у світі існує хвороба, іменована бібліоклептоманією. Людям, страждаючим від цієї хвороби, подобається красти книги. Стівен Блумберг – най-відоміший бібліоклептоман. За своє життя він обікрав 268 бібліотек, викравши понад 23 тисячі рідкісних книг, які в сумі оцінюються на 20 мільйонів доларів. Серед біографій знаме-

нитих особистостей також є свої рекордсмени. Біографія Вінстона Черчілля є найдовшою написаною історією життя, що складала 22 томи. У ваговій категорії пер-

ше місце займає географічний атлас. Він знаходиться в Бри-танському музеї і його вага ста-новить 320 кг. Висота атласу – більше 1 метра. У книжковому світі іс-

нують і ліліпути. Важко уяви-ти, що дванадцять крихітних книг світу можуть вміститися в столову ложку! Тим не менш, це можливо. До найменших книжечок відносяться екземп-ляри Конституції Франції, Ко-рану, англійського словника, що включає в себе більше 12 тисяч слів та інших книг. У минулі часи люди роз-

ставляли книги на полицях ко-рінцями до стіни, а не переднім обрізом, як це роблять зараз. За тиждень любителі чи-

тання проводять за книгами в середньому близько 6,5 годин. Багато читачів доходять до

18 сторінки, а потім втрачають до книги інтерес. Щоб написати хороший

роман, автору потрібно при-близно 475 годин.

ЦІКАВО

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Невелика хмарність

Атм. тиск 744Вітер (м/с) 5

Вологість повітря (%) 23

Відчувається +22о

четвер, 22.06

+23о

Сильна хмарність, дощАтм. тиск 742 Вітер (м/с) 5

Вологість повітря (%) 44

Відчувається +20о

п’ятниця, 23.06

+21о

Невелика хмарність

Атм. тиск 740Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 55

Відчувається +19 о

субота, 24.06

+24о

Ясно

Атм. тиск 745Вітер (м/с) 5

Вологість повітря (%) 40

Відчувається +23о

неділя, 25.06

+24о

ТРАДИЦІЇ

СМАЧНОГО!

Курячі рулетики з шинкою та сиромНа вихідні хочеться побалувати себе та близьких чимось смачненьким. Ось вам рецепт, що не потребує багато зусиль та часу. Дуже смачні курячі рулетики з шинкою та сиром.

Інгредієнти: Куряче філе – 2 шт; Шинка – 100 гр; Сир – 100 гр; Яйце куряче –1 шт; Сіль, спеції за смаком.

Приготування: Розрізаємо куряче

філе навпіл та обмотує-мо в плівку, або кладемо у целофановий мішечок і відбиваємо. Це робиться для того, щоб не пошкодити філе. Нарізаємо тонко шинку та сир. Філе посипаємо сіллю, можна додати інші спеції.

З краю філе кладемо шматочок шинки, на нього сир та закручуємо рулетик. До речі, у рулетик можна добавити будь-яку начинку. Напри-клад, шматочок солодкого або маринованого перцю, чи навіть ананас.

Обмащуємо рулет збитим яйцем. Потім закручуємо рулет у фольгу і відправляємо в духовку, розігріту до 180 °С, на 25-30 хвилин.

За п’ять хвилин до готовності відкриваємо фольгу, щоб наш рулетик підрум’янився.

Вечірній Київ | 22 червня 2017 року | №24 (19258)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 54887 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, не розхитуйте шлюб-ного човна! Благовірні є гармонійною благословен-

ною половинкою, живіть мирно, щиро любіть один одного, турбуй-теся і допомагайте один одному.

ТЕЛЬЦІ сяють чарівністю, бути поруч із вами одна на-солода. Тож трансформу-

вати стосунки з оточенням, ро-диною на прогресивний лад, оздоровити психологічний мікро-клімат, де панує високе емоційне напруження, вдасться легко.

БЛИЗНЮКИ, кохайтеся, живіть повноцінним життям, витискайте з нього емоційну

насолоду, кожна мить має дарува-ти сердечне задоволення, що аку-мулює сили на майбутнє.

РАКИ, переповнені екс-пресивними почуттями, стрімголов пірнають у вир

життя, бажання пройти бар’єри перешкод і випробувати на міць власні енергоресурси неймовірне!

ЛЕВИ рухаються кармічним курсом, усе таємне стає

явним. Учіться берегти се-крети, насамперед службова кон-фіденційна інформація не підлягає публічному розголошенню.

ДІВИ, розкошелюйтеся, час робити важливі покупки. Укріплюйте завойовані ра-

ніш кар’єрні позиції, доручену роботу виконуйте з радістю, твор-чим натхненням.

ТЕРЕЗИ, на кар’єрному не-босхилі сонячно, емоції

зашкалюють. Будьте сміли-вими, авторитетними, але не авто-ритарними, як професіонал ви сяг-нули вищої потенційної планки, ніякими завданнями не залякаєш.

СКОРПІОНИ, злет в кар’єрі може відбутися за-

вдяки досвідченим діловим компаньйонам, вигідним таємним зв’язкам, неофіційним інформа-ційним джерелам, підтримці до-вірених осіб.

СТРІЛЬЦІ залежні від чужих ресурсів, і вони до ваших

послуг, тільки не спокушай-теся, а тримайте себе в рамках, тоді отримаєте підтримку достойних людей, їхні бажання та інтереси для вас – святе!

КОЗЕРОГИ, поруч із вами впливові самодостатні до-свідчені партнери, рівняй-

теся на них, підтримуйте паритет-ні взаємини з босом, працедавцями, замовниками, колегами, моліться на благовірних. Рівноправ’я, спра-ведливий розподіл пільг і обов’язків, повага до закону – головне.

ВОДОЛІЇ, на службі пере-трубації, натхненно тягніть трудового воза, «репертуар»

навантажень та обов’язків розши-риться, вимоги керівництва зрос-туть. Проте вас, майстрів на всі руки, нічим не залякаєш, свято дотри-муйтеся посадової субординації, трудіться на совість.

РИБИ, не задушіть свою при-роду, суть її в глибоких пере-живаннях, дайте волю емоці-

ям, це і є рятівним виходом з кризового стану, що дарує полег-шення. Кохання, творчість, мисте-цтво, релігійні ритуали, музика – ось сфера, де можна забутися.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ ГОРОСКОП 26 червня – 2 липня

Фото Павла ПАЩЕНКА

Склала Оксана БАРКІНА

основний за-кон держави

звертання до жінки у Вели-кій Британії

гірська вершина

більярдний кий

знаряддя для писання чорнилом

звання вченого

оборонна споруда

індіанці

дослідження

баранячий горох

парламент

телеканал

календарний час події

бенкет

сало (заст.)

орган зору

стан гос-подарства

країни

свійська тварина

промовець

спртивна споруда

риба сімейства лососевих

церковне свято

журба

прикраса ікони (іст.)

автор «Першої

конституції»

укр. письмен-ник

транспортне підприємство

у тенісі – партія

великі ворота

раптове без-умство (міф.)

мед з кавуно-вого соку

правитель в Китаї (іст.)

оголо-шення про наступний спектакль

спадкове земельне володіння

(іст.)

яскраве світло

людина протилежних

поглядів

стан гіпнозу чи

потьмарення свідомості

кухар на кораблі

СКАНВОРД

Якщо ви не знаєте рuk-код своєї сім-карти

рuk-код – остан-ній шанс самостійно розблоку-вати свою sim-карту.

Саме він врятує ситуацію, коли ви використали всі три спроби розблокування за допомогою рin-коду, але результату не одержали. Працівник сервісного центру оператора мо-більного зв’язку Олексій Дорош розповів «Ве-чірці» про всі можливі способи, як довідатися рuk-код своєї сім картки. Найпростіший спосіб дові-

датися puk-код своєї sim-карти – подивитися його в стартовому пакеті, а саме – на пластиковій карті, у якій була ваша сімка. Звичайно puk-код, що полягає з 8 цифр, розміщають одразу під pin-кодом. Якщо перший спосіб вам не

підходить через те, що стартовий пакет відсутній (загублений і т.ін.), можна звернутися в сервісний центр свого оператора зв’язку. Причому зробити це можна в телефонному режимі або шляхом безпосереднього відвідування центру обслуговування.

Для того щоб одержати puk-код по телефону, подзво-ніть з іншого номера в контакт-центр вашого оператора. Його працівник задасть вам кілька запитань і якщо ви відповісте на них правильно, puk-код вам повідомлять одразу по телефону або надішлють СМС. Найчастіше оператори запитують ( крім вашого заблокованого номера, зрозуміло), скільки приблизно грошей у вас на рахунку, на які номери ви дзвоните найчастіше або дзвонили в останні рази, тарифний план, дата активації стартового пакета. Також мо-жуть запитати цифри, нанесені на саму сімку, кодове слово. Щоб одержати puk-код

у центрі обслуговування, вам потрібно буде відповісти на ті ж питання, що й операторові. Цей же спосіб буде єдиним, якщо ви намагалися вводити puk-код навмання всі 10 спроб, і sim-картa остаточно заблокувалася. У цьому випадку в центрі вам просто замінять стару забло-ковану сімку на нову. Якщо заміни sim-карти

вам все ж таки не уникнути, не хвилюйтеся — номер і все з ним пов’язане (акції, підключені по-слуги, абонентський стаж тощо) зберігається за вами.

ПОРАДИ

Самеврятує ситуаці

ррuk-к

нісарвsе

рuk-кнс

вs

Саме