1

Партнерства з містами України

Німецькі та українські міста та громади спільно виступають за

стале майбутнє

20 дітей та підлітків з м. Чернігова відвідали у серпні 2016 року м. Меммінген.

Фото: Madlener/Європейське бюро

2

Зміст

3 Інноваційні об'єднання між Сходом та Заходом

Партнерства з містами України — наріжний камінь німецько-української співпраці Анне Кланке

6 Важкий шлях до Європи Україна – чверть століття після здобуття незалежності Михайло Гамалій

8 Від центрального апарату до сучасного постачальника послуг

Інтерв'ю з Андреасом фон Шуманом, Німецьке Товариство міжнародного співробітництва (GIZ)

11 Стрімкий розвиток дуальної професійної освіти

Меммінген і Чернігів пов'язує тісне партнерство у сфері освіти Сюзанне Райф

14 Вулиця для всіх Львівська міська рада у спільному проекті з м. Лейпциг уперше залучає населення до планування вулиці міста Штефан Ґабі

17 Двері лабораторії, відкриті на одну ніч

Нюрнберг і Харків роблять ставку на культуру, мову та науку Ольга Дем'яненко

20 Два міста, одна мета: ефективніше використання енергії

Інноваційне партнерство між Делічем та Жовквою Олена Клак і Петро Вихопень

3

Інноваційні об'єднання між Сходом та Заходом

Партнерства з містами України — наріжний камінь німецько-української співпраці

Партнерства між українськими та німецькими територіальними громадами протягом багатьох років

сприяють міжнаціональній дружбі, відкривають нові горизонти та створюють можливості для

формування численних об'єднань у найрізноманітніших сферах. Останнім часом усе більше з існуючих

на сьогоднішній день 47 партнерських об'єднань зосереджуються у своїй діяльності на спільних

центральних темах сталого розвитку, роблячи свій внесок в ефективне управління територіальними

громадами з урахуванням інтересів мешканців.

Створення мережі у Києві: участь у круглому столі, присвяченому питанням партнерства між

територіальними громадами Німеччини та України, липень 2016 р.

Фото: Ярослав Костик

Партнерства між територіальними громадами не створюються за фіксованою моделлю. Мотиви та

причини формування, а також організація роботи партнерств такі ж різні, як і самі міста й села. Адже в

першу чергу саме особливості конкретних територіальних громад та їхні спільні інтереси є тими

чинниками, що надають партнерствам їх часто унікальний характер.

Це можуть бути об'єднання у формі офіційних партнерств між містами, або навіть інформаційна

співпраця на рівні громадянського суспільства. Проектні партнерства і партнерства з обміну ноу-хау, які

спершу створюються лише на обмежений період у форматі спільного проекту, все частіше переростають

в особливо жваву та плідну співпрацю. Прикладом такого співробітництва може слугувати партнерська

програма між Лейпцигом та Львовом, метою якої є забезпечення сталого розвитку та оновлення міста.

Коли ж подібна тимчасова співпраця виявляється корисною для обох міст, вона часто стає фундаментом

для заснування довготривалого партнерства.

4

Завершення конфлікту «Схід-Захід»: імпульс для розвитку партнерств

Найстаріше німецько-українське партнерство поєднує міста Лейпциг та Київ з 1961 року. У рамках цього

проекту ще в радянські часи між містами відбувався жвавий культурний, муніципально-політичний та

економічний діалог. Різні територіальні громади колишньої НДР, зокрема Борна, Хемніц та Росток, у той

час встановили тісні контакти з Україною, які, щоправда, після політичного перелому в Німеччині не були

повною мірою підтримані на офіційному рівні.

Мюнхен став першим західнонімецьким містом, яке на початку 1980-х років, ще до так званої

«перебудови», завдяки численній українській діаспорі налагодило перші партнерські зв'язки з Україною.

Останні розвивалися настільки динамічно, що у 1989 році Київ та Мюнхен підписали угоду про

партнерство.

Особливо велика кількість партнерств виникла наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років як реакція на

Чорнобильську катастрофу 1986 року, об'єднання Східної та Західної Німеччини в 1990 році, а також

розпад Радянського Союзу і проголошення Незалежності України у 1991 році, прикладами яких є

партнерства між Нюрнбергом і Харковом, Целле і Сумами, а також Меммінгеном і Черніговом.

Часто саме громадська діяльність стає тим чинником, що стимулює та надихає розвиток офіційних

партнерських відносин між містами. Так, Дармштадт і Ужгород зав'язали перші партнерські відносини під

час міжнародної учнівської олімпіади 1988 року, а партнерство між містами Регенсбург і Одеса виникло

внаслідок обміну студентами та викладачами між двома університетами цих міст. На поточний момент

спілка «Друзі України з Готи» намагається розширити рамки своєї довготривалої співпраці з

громадськими організаціями Черкаської області та сприяти діалогу між двома громадами в питаннях

енергетики та боротьби з глобальним потеплінням. Також і організація «Друзі України Ерцгебірге»

планує використати свої зв'язки з українськими громадськими спілками як основу для створення

партнерства між містом Штольберг та Золотоніським районом.

Удвох, утрьох чи вчотирьох?

Крім класичного партнерства двох міст деякі територіальні громади практикують співпрацю між трьома

або чотирма містами. Так, Ляйнфельден-Ехтердінген, Фільдерштадт та Остфільдерн спільно утворили

партнерство з містом Полтавою. За ініціативою територіальної громади інколи власні зв'язки одне з

одним можуть створювати її міста-партнери. Саме у такий спосіб, через спільне партнерство з польським

містом Ліманова, було встановлено контакти між комуною Ватлінген та українським Трускавцем. Молодь

із східноєвропейських міст-партнерів району Ліппе — українського Луцька, литовського Каунаса та

польського Ходзежа — зустрілась у 2016 році в рамках молодіжного обміну «Європейська мрія – бачення

і реалії» у м. Детмольд.

Крім цього, налагоджені контакти на міжрайонному та міжрегіональному рівнях, наприклад, між

баварським округом Швабія та обома частинами румунсько-українського прикордонного регіону

Буковина Ходзежа — повітом Сучава та Чернівецькою областю. Заснований у 1988 році Інститут Буковини

в Аугсбурзі значно пожвавив розвиток цього партнерства. На сьогоднішній день в активі партнерства

численні наукові та культурні об'єднання, молодіжний і студентський обмін, а також гуманітарні

ініціативи. Партнерство між Верхньою Франконією і Закарпаттям має історичне підґрунтя: Воно

покликане оживити та укріпити зв'язок з нащадками Шенборнських франків, які за наказом архієпископа

Фрідріха Карла Шенборна в 18 ст. були переселені з Верхньої Франконії до сучасного Закарпаття.

Попит на професійне ноу-хау

На сьогоднішній день багато партнерств звертаються до тем, які виходять далеко за рамки традиційного і

звичного — проте надзвичайно цінного — культурного і молодіжного обміну. Вони використовують

партнерські відносини для обміну фахівцями, зокрема, з питань місцевого самоврядування, розвитку та

життєзабезпечення міст, у тому числі в сфері переробки та використання відходів, енергозбереження,

охорони здоров'я та пожежної безпеки.

5

Територіальні громади України часто намагаються використати досвід своїх німецьких партнерів у сфері

місцевого самоврядування, адже в ході децентралізації влади в Україні вони отримають більшу свободу

дій та фінансування. Сьогодні вони можуть користуватися фінансовими інструментами, що дозволяють

залучати інвестиції в сферу енергозбереження, розвиток відновлюваної енергетики та зниження рівня

викидів парникових газів. Внаслідок цього виникають нові точки дотику, які і лягають в основу проектів з

німецько-української співпраці. Так, Фрайбург і Львів планують реалізувати проект «Сонячний будинок»,

що має стати зразком енергоефективності та сталого розвитку міста. Аналогічний проект вже реалізовано

в рамках партнерства Фрайбугра з італійським містом Падуя.

Сподівання територіальних громад України на отримання фінансової підтримки внаслідок створення

партнерських об'єднань, наприклад, у вигляді німецьких інвестицій, найчастіше залишаються

нездійсненими. Адже створювати умови для залучення більш масштабних фінансових інвестицій, в

першу чергу, повинен український уряд.

Спільні цінності та уявлення

В результаті «Революції гідності», яка розпочалась наприкінці 2013 року в Києві на Майдані

Незалежності, та в умовах поточного російсько-українського конфлікту партнерства між містами

отримують нове наповнення й особливу вагу в рамках євроінтеграційних процесів. Важливою

відправною точкою стало саме українське суспільство, чия активна громадська позиція здобуває

підтримку та допомогу в багатьох сферах і на всіх рівнях.

З іншого боку, українські партнери дістають нове важливе завдання: вони повинні передати Німеччині

реальну картину подій у своїй країні. Ця картина є строкатою, написаною на європейський лад та

відкритою всьому світу. Крім конфлікту та насильства, на ній, головним чином, зображена країна, яка

цінує партнерство з німецькими містами та прагне розбудовувати його, аби не тільки отримувати, але й

віддавати.

Підтримка партнерств з містами України

Сервісна служба Міста в Єдиному Світі (SKEW) товариства «Engagement Global» за дорученням

Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку сприяє зміцненню німецько-українських

партнерств. Зокрема, вона поліпшує рівень підготовки та створює мережу контактів між представниками

партнерських об'єднань Німеччини та України, наприклад, в рамках двох круглих столів у Лейпцигу та

Києві. Усі партнерські територіальні громади Німеччини та України мали змогу взяти участь у великій

Конференції з децентралізації, яка відбулася в квітні 2016 року у Львові та була спільно організована

SKEW та Фондом Ганса Зайделя, а також стати учасником дискусії на тему «Освіта та наука» в рамках

Конференції з партнерства, яка проходила в листопаді 2016 року в м. Нюрнберг.

У березні 2016 року за підтримки Фонду Конрада Аденауера з метою консультування та супроводу

територіальних громад України під час організації їхньої співпраці з німецькими партнерами в Україні

розпочали свою діяльність три регіональні координатори.

Окрім цього, вже наприкінці 2016 року німецькі територіальні громади мають можливість, наразі в

рамках «Пакету для швидкого запуску — Україна», подати заявку на отримання фінансової допомоги на

розвиток і пожвавлення партнерської співпраці з територіальними громадами України. Фінансування

отримують ініціативи з розвитку проектів, підвищення кваліфікації, розбудови мережі та організації

зустрічей в межах політики розвитку територіальних громад. До SKEW можна подати заявку на

отримання довгострокової фінансової допомоги в розмірі від 10 до 50 тисяч євро.

Анне Кланке — координатор проекту «Партнерства з містами України» Сервісної служби Міста в

Єдиному Світі, товариства «Engagement Global».

6

Важкий шлях до Європи

Україна — чверть століття після здобуття незалежності

Збройний конфлікт, дві революції, п'ять президентів, 18 урядів, кілька економічних криз та значне

скорочення чисельності населення: через 25 років після розпаду Радянського Союзу Україна

знаходиться на вирішальному етапі своєї новітньої історії. Військове протистояння з підтримуваними

Росією сепаратистами на Сході країни та захоплення Криму російською армією, що суперечить

нормам міжнародного права, дестабілізують ситуацію в країні та ускладнюють процес втілення

життєво необхідних реформ.

Шлях України до здобуття незалежності розпочався, як і в інших республіках колишнього Радянського

Союзу, в середині 1980-х років з «гласності» та «перебудови». Засноване після катастрофи на

Чорнобильській АС в квітні 1986 року громадське утворення «Народний Рух України» об'єднало всі

частини українського населення та сприяло здійсненню глибоких суспільних перетворень, які протягом

наступних років розповсюдилися на політичну та економічну сфери. Демократизація процесів прийняття

політичних рішень та перехід до ефективнішої ринкової економіки набули незворотного характеру.

Прагнення отримати національну автономію на українських землях прискорило занепад радянського

імперіалізму. 24 серпня 1991 року український парламент, Верховна Рада, проголосив Україну

незалежною державою та вийшов, як і решта союзних республік, зі складу СРСР. Такий крок отримав

підтримку на всенародному референдумі, в ході якого 92 відсотки населення проголосували за

незалежність країни. Для України, яка з площею 603 тис. квадратних кілометрів була другою за розміром

країною в Європі, це стало вже третім актом проголошенням незалежності протягом 20 століття. Короткі

періоди незалежності: у 1918 – 1920 роках та кілька місяців 1941 року були насильно придушені спочатку

більшовицькими, а потім радянськими військами.

Перезапуск відносин між Росією та ЄС

У 1991 році Україна як президентсько-парламентська республіка почала інтегруватися до міжнародного

співтовариства. Того ж року вона стала співзасновницею Співдружності незалежних держав (СНД) –

організації з домінуючими інтересами Російської Федерації, яка й до сьогодні не відіграє особливо

важливої ролі на пострадянському просторі. Одночасно Україна розпочала обережне зближення із

Заходом: у 1994 р. було підписано угоду про партнерство з Європейським Союзом, а у 1995 році Україна

стала членом Ради Європи. Уряд врегулював зв'язки з усіма країнами-сусідами двосторонніми угодами, а

відносини з Росією закріпив у 1997 р. великим Договором про дружбу. Цим договором країни повторно

надали одна одній гарантію територіальної цілісності. Ще в 1994 році Україна відмовилась від ядерної

зброї. Будапештським меморандумом США, Велика Британія та Росія надали Україні гарантії захисту її

незалежності, політичної недоторканості та міжнародної безпеки.

Визначальна сила президентів

На внутрішню політику України і по сьогодні масивний вплив здійснює прагнення радянської системи

придушити формування еліт на територіях колишніх республік. Саме тому з моменту проголошення

незалежності внутрішньополітичний розвиток залежав від політики того чи іншого президента. Леонід

Кравчук (1991 – 1994) привів країну до незалежності та виступив представником усіх українців. Він

забезпечив мирний перехід країни від радянської доби до незалежної України. Його наступником став

Леонід Кучма (1994 – 2004), колишній директор найбільшого в світі космічного заводу в м. Дніпро. Кучма

ініціював перегляд політичних орієнтирів та прагнув рівноправних відносин як з Росією, так і з країнами

Європи. За часів Кучми в країні почали проводитися масштабні економічні реформи і відбулася перша

хвиля приватизації державних підприємств. Разом з цим, саме за його каденції в країні сформувався

олігархічний клас.

7

Демократичний поступ

Після правління Кучми на посаду президента країни в 2004 році балотувалися проросійський кандидат

Віктор Янукович та орієнтований на зближення з Заходом Віктор Ющенко, якого у вересні 2004 року

намагалися отруїти. У другому турі президентських виробів у листопаді 2004 року перемогу отримав

Янукович. Втім, з’ясувалося, що результати виборів сфальшували, та після кількатижневих демонстрацій

на Майдані Незалежності в Києві та інших містах країни під час Помаранчевої революції було проведено

повторне голосування. За каденції Віктора Ющенка (2005 – 2010) Україна пережила найбільший до того

часу демократичний поступ, злет економіки та зближення із Заходом і ЄС. Проте внутрішні чвари в

середні українського уряду та, на додаток, конфлікт з колишньою соратницею та прем’єр-міністром

Юлією Тимошенко знову відвернули країну від жаданого курсу євроінтеграції.

На президентських виборах 2010 року Віктор Янукович (2010 – лютий 2014) здобув перемогу,

випередивши з мінімальним відривом Юлію Тимошенко. Новий президент закріпив свою владу у всіх

основних сферах та урізав демократичні права і свободу засобів масової інформації. Підім'ята під

президента судова система після «показових політичних судових процесів» кинула за ґрати найбільших

опозиціонерів, у тому числі колишнього міністра Юлію Тимошенко. Янукович та його оточення у

неймовірних масштабах примножували свої статки, довівши країну до межі банкрутства. Відносини з

Росією покращились, в той час як омріяне парафування Угоди про асоціацію з ЄС було скасоване під

тиском Росії восени 2013 року.

Сила Майдана

Ці події стали причиною виникнення нового масового руху — Євромайдана, який закінчився в лютому

2014 року масовим кровопролиттям у Києві, під час якого було вбито понад 100 людей, а відповідальний

за наслідки президент Янукович втік з країни. Після цього, на порушення норм міжнародного права,

відбулася анексія Криму та збройний конфлікт із сепаратистами на Сході України за підтримки Росії,

внаслідок якого майже 10 тисяч людей загинуло, а понад 1,1 млн. українців стали внутрішніми

біженцями. У травні 2014 року Україна обрала нового президента. Мільярдер і власник кондитерської

корпорації «Рошен» Петро Порошенко отримав у цей складний час завдання вивести країну з кризи.

Зараз Україна переживає найскладніший переломний період з моменту проголошення незалежності.

Орієнтація на Захід ніколи не була настільки очевидною, як зараз. Попри війну на Сході України та

пов'язані з нею катастрофічні збитки для економіки держави здійснено перші болісні, але давно назрілі

кроки з реформування економіки. Боротьба з корупцією та тіньовою економікою стали першочерговими

завданнями, які, щоправда, зіштовхуються з численними перешкодами. Восени 2015 року завдяки

прийняттю змін до Конституції розпочато процес децентралізації політичної системи, яка до цього часу

носила жорсткий централізований характер. Комплексна програма реформ обіцяє містам та

територіальним громадам масштабні зміни. Так, для прикладу, обрані депутати, голови сільських рад та

мери міст нестимуть в майбутньому пряму відповідальність перед своїми громадянами.

У цей зламний період громадське суспільство в територіальних громадах демонструє небачену раніше

активність. Воно безперервно слідкує за перебігом реформ та без зволікань реагує на спроби саботажу,

миритися з яким не готова все більша кількість громадян.

Залишки колишньої радянської системи ще не повністю подолані; однак завдяки активності своїх

громадян Україна впевнено залишається на шляху до Європи.

Д-р Михайло Гамалій, керівник проекту «Партнерства з містами України» Сервісної служби Міста в

Єдиному Світі благодійного товариства «Engagement Global».

8

Від центрального апарату до сучасного постачальника

послуг

Інтерв'ю з Андреасом фон Шуманом, Німецьке Товариство міжнародного

співробітництва (GIZ)

Семінар GIZ на тему «Реформа з децентралізації влади в Україні», Полтава, серпень 2016 року.

Фото: офіс GIZ , Київ

Згідно з проектом масштабної реформи в Україні повноваження на прийняття важливих рішень будуть

передані на регіональний і місцевий рівні. На чому робиться головний акцент?

Запланована децентралізація влади належить до найбільш амбітних проектів реформування, розпочатих

українським урядом, та є одним з ключових напрямків української політики. Вона є складовою частиною

підписаної в 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та укладених у 2015 році Мінських

домовленостей з вирішення конфлікту на Донбасі. Її головною метою є модернізація надмірно

централізованого державного апарату. Зокрема, за проектом адміністративно-територіальної реформи

передбачено, що близько 30 тис. міських і селищних рад в Україні до 2018 року на добровільній основі

мають об'єднатися у 1200 – 1500 територіальних громад. Що має відбутися з громадами, які до 2018 року

не захочуть або не зможуть об'єднатись, поки не вирішено.

Крім того, передбачається відкриття відомств на зразок центрального офісу реформ та, відповідно,

регіональних офісів реформ у кожній з 24 областей України. Завданням цих офісів буде реалізація,

координація та підтримка реформи з децентралізації влади.

Які можливості для територіальних громад відкриє децентралізація?

Прийнята на сьогоднішній день концепція децентралізації влади залишає невирішеними цілу низку

проблем навколо прав та обов'язків територіальних громад. Це неабияк ускладнює ситуацію та бачення

9

реформи більшістю учасників та українських громадян. Адже успіх реформи залежить, в тому числі, від

забезпечення прозорості та довіри всередині процесу.

Найбільші можливості є водночас найбільшими ризиками: вирішальне значення має те, наскільки

вдасться територіальним громадам використати нові повноваження і можливості на користь громадян. А

для цього їм поки що необхідна значна підтримка.

На що сподіваються прибічники реформи?

Вимоги до змін, висунуті учасниками Майдана, нарешті починають втілюватися: децентралізація

покликана в середньо- та довгостроковій перспективі зробити українську владу ефективнішою та

прозорішою, наблизити її до простих людей, і тим самим підвищити ефективність держави по

відношенню до своїх громадян. Як наслідок, прибічники реформи розраховують на покращення рівня

життя людей та формування більшої довіри до органів держаної влади.

Які аргументи наводять противники децентралізації?

Противники реформи крім застереження, що процес децентралізації може розтягнутися на тривалий час,

попереджають про можливу неспроможність більшості об'єднаних територіальних громад вирішувати

покладені на них нові завдання. Вони також мають сумніви в тому, що місцеві органи управління

зможуть належним чином використовувати нові фінансові ресурси.

Багато з них побоюються масових звільнень серед держслужбовців. При цьому слід зауважити, що

територіальні громади в майбутньому будуть змушені вирішувати значно більшу кількість завдань, на

реалізацію яких знадобиться додатковий персонал.

Теоретично противники реформи припускають можливість подальшої втрати цілісності країни внаслідок

переходу повноважень та посилення сепаратистських тенденцій в окремих регіонах. Однак і тут можна

навести безліч контраргументів на те, що децентралізація сприятиме зміцненню цілісності України.

За яких умов децентралізація буде успішною?

Для того, щоб виконувати нові повноваження, територіальні громади потребують нових компетенцій. У

першу чергу це стосується управління фінансами, бюджетного і інвестиційного планування, а також

територіального планування та надання ширшого спектру адміністративних послуг, за якими ще

донедавна мешканцям доводилось їздити у столицю.

Територіальні громади повинні здійснити радикальне переосмислення свого призначення в сенсі

підвищення прозорості та орієнтованості на споживача. З цією метою вони отримують необхідну

підтримку у формі тренінгів, курсів підвищення кваліфікації та консультацій від експертів з

децентралізації.

Перед українськими політиками постає завдання не проґавити можливість інтегрувати громадянське

суспільство в процес реформування. Дотепер як представники органів місцевого самоврядування, так і

громадянське суспільство не мали змоги належним чином брати участь у процесі реалізації реформи та

обговоренні проблем. Це має змінитися.

Яким чином Німеччина може допомогти в реалізації реформи?

Німеччина, як і багато інших європейських країн, ще десятиліття тому провела децентралізацію структури

управління і, відповідно, знається на ефективному підході до формування управлінських завдань. Попри

те, що федеративна структура Німеччини в багатьох аспектах не збігається з адміністративною системою

в Україні, її величезний досвід може виявитися корисним.

Саме в цьому і полягає мета навчальних стажувань, обміну кадрами, лекційних турів і тренінгів за участі

німецьких фахівців. Федеральний уряд у майбутньому планує інтенсивніше заохочувати заходи, пов'язані

з обміном кадрами та студентами. Однак, варто зауважити, що в цьому випадку йдеться не стільки про

німецький, скільки про загальноєвропейський досвід. Саме тому в цьому контексті співпраця з іншими

10

європейськими партнерами є надзвичайно важливою. Як приклад, реалізація реформи з децентралізації

відбувається за підтримки Європейського Союзу у співпраці з Німеччиною, Данією, Польщею і Швецією.

У чому, на Вашу думку, полягає доцільність створення партнерств з німецькими територіальними

громадами?

З точки зору держави, можливість обміну фахівцями в першу чергу корисна для здобуття відповідного

досвіду українськими міськими головами та регіональними політиками. Адже вони мають нагоду

отримати поради від фахівців чи колег за посадою, обговорити можливості вирішення таких проблем, як

конфлікти при об'єднанні територіальних громад, брак ресурсів для реалізації нових завдань, або

передача функцій без розподілу бюджету. Наступним викликом може стати «внутрішній» опір реформі

як такій, невдоволення новими вимогами щодо прозорості і підзвітності або страх перед особистими

втратами.

Навіть внутрішні завдання органу управління, скажімо, в питаннях фінансування, бюджету,

територіального планування чи кадастрового обліку містять в собі великий потенціал для створення

партнерств. Обмін кадрами настільки ж важливий для керівників відділів і підрозділів, як і для

службовців нижчих рівнів. В залежності від цільової аудиторії можуть відрізнятися лише формати: це

можуть бути доповіді, семінари чи лекційні тури, довгострокові партнерства з метою обміну досвідом

або тематичні форуми.

У майбутньому можуть плануватися проекти на теми: управління водними ресурсами, енергозбереження у школах і лікарнях чи менеджменту відходів; у рамках таких заходів службовці мають змогу надавати один одному взаємну допомогу або звертатися під час розробки власних проектів до «передової практики» іншої країни. Наразі існує можливість проходження спільного навчання для бакалаврів та магістрів за спеціальністю

«адміністративні науки». Воно проводиться на базі Німецько-української школи державного управління і

є спільним проектом Берлінського університету економіки та права та Національної академії державного

управління при Президентові України. І хоча навчальна програма тільки стартувала, дещо зрозуміло вже

зараз: вона стане цінним надбанням для наступного покоління державних службовців.

Андреас фон Шуман, керівник програми «Підтримка реформи з децентралізації влади в Україні», яка

реалізується Німецьким Товариством міжнародної співпраці (GIZ) за дорученням Федерального

міністерства економічної співпраці та розвитку (BMZ) і Європейської комісії.

Запитання ставила незалежний редактор — д-р Сюзанне Райф.

11

Стрімкий розвиток дуальної професійної освіти

Меммінген і Чернігів пов'язує тісне партнерство у сфері освіти

В операційній, на будівельному майданчику чи в професійному училищі: гості з Чернігова, які щороку

відвідують Меммінген у рамках партнерства в сфері освіти, прагнуть за короткий термін здобути

якомога більше знань. Інколи вони зустрічають у своєму партнерському місті у Верхній Швабії

співвітчизників, які саме дають в Мемменгені концерт або беруть участь у місцевому фестивалі.

Викладачі професійних навчальних закладів з Чернігова та області не тільки проявляють значний інтерес

до концепції дуальної професійної освіти в Німеччині. Під час свого відрядження до Німеччини в рамках

стислої програми викладачі особисто проходять тренінг з комбінування навчальної програми

професійної школи та практичного досвіду. «Як правило, гості перебувають в Меммінгені біля одного

тижня. Перші дні вони проводять в одному з професійних училищ, після цього йдуть на підприємство», –

розповідають Ґюнтер Шустер, координатор програми партнерства в сфері освіти та керівник навчального

центру для підприємців Якоб Кюнер. Коли йдеться про професії, що вимагають спеціальної підготовки,

гості з Чернігова обирають підприємства за п'ятьма профільними напрямками: опалення/сантехніка,

електротехніка, транспортні засоби, деревообробна техніка або економічні професії. У рамках

підвищення кваліфікації лікарів свою базу надає клініка м. Меммінген.

Чітка орієнтованість на потребу

Що ж до обміну кадрами, яке практикується протягом останніх 25 років, в центрі уваги завжди стоїть

запитання: які саме знання і навички необхідні Чернігову? Саме тому щороку серед українських і

німецьких партнерів проходить голосування щодо предметів, які входитимуть до курсів підвищення

кваліфікації. Їх обирають з урахуванням поточного рівня розвитку науки і техніки в Україні. «На наших

курсах з напрямку «автотранспортні засоби» вчать, скоріше, сучасним технікам ремонту незначних

пошкоджень, ніж, скажімо, проведенню електронної діагностики. А от викладачі технічних училищ, де

навчають підприємництву, освоюють розрахункові програми, які дозволяють оптимізувати і спростити

організацію логістичного планування», – пояснює Уве Мартен, який вже багато років на громадських

засадах займається координацією партнерської програми в сфері освіти. Навіть якщо українські «учні» і

не проходять професійну практику на підприємстві одночасно з навчанням в училищі, як це відбувається

в Німеччині, вони все ж можуть отримати уявлення про практичні аспекти свого фаху під час навчання. На

навчальних підприємствах вони в рамках практичних занять разом зі студентами інших професійних

училищ моделюють операції з купівлі-продажу товарів. Проводяться навіть виставки, де такі навчальні

підприємства проводять презентації.

Студентам українських медичних закладів, технічне оснащення котрих не йде в жодне порівняння з

оснащенням клініки в Меммінгені, також є чому повчитися. Український хірург-травматолог Максим

Донець, який у 2014 році проходив в Меммінгені курси з підвищення кваліфікації за напрямком

«малоінвазивна хірургія», так прокоментував свою практику: «Ми сподіваємося, що завдяки

впровадженню високих німецьких стандартів нам вдасться суттєво знизити кількість помилок».

Приблизно раз на рік меммінгенські партнери з освітньої програми приїжджають з візитом до Чернігова,

щоб краще познайомитись зі станом тамтешнього оснащення та рівнем підготовки викладачів і студентів.

Під час однієї з останніх поїздок спеціаліст з опалення і сантехніки Альос Мюллер встановив в одному з

українських професійних училищ ванну кімнату з раковиною, душем і туалетом, змонтувавши прозору

задню стінку, яка дозволила майстрам-початківцям побачити, як прокладені труби і так зрозуміти, які

матеріали і де слід застосовувати. «У ході наших візитів ми бачимо, що гості все ефективніше поширюють

отримані в Меммінгені знання з техніки та підприємництва серед інших професійних навчальних

закладів у Чернігові та області» — каже координатор партнерської програми Ґюнтер Шустер.

12

Активна участь і злагоджена співпраця

Багато натхненників партнерських програм здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Так,

наприклад, викладачі професійних училищ з Меммінгена приїжджають в Україну, як правило, під час

своїх відпусток. Їхня винагорода — це, по-перше, успіх проекту, а по-друге, — особистісне спілкування і

українська гостинність. Щоправда, існує проблема з обмеженим фінансуванням: до цих пір фінансування

обміну в галузі освіти здійснювала державна канцелярія Баварії. Але тепер фінансування проводиться

тільки за рахунок бюджету міста Меммінген та завдяки допомозі місцевих фірм.

Багато років тому, попри здебільшого безоплатну працю, партнери з Меммінгена прийняли рішення про

те, що координувати проект у Чернігові повинен саме керівник управління освіти. На початку процес

узгодження був не зовсім злагодженим, але поступово партнери запровадили чіткий регламент,

зокрема, були введені протоколи за підсумками засідань та встановлені обов'язкові часові рамки. Що ж

стосується культури праці, яка в Німеччині та Україні різниться в багатьох аспектах, то, як згадує Уве

Марнет, не все було так однозначно.

Величезною проблемою, як і раніше, залишається мовний бар'єр між партнерами. Проведення багатьох

заходів неможливе без залучення перекладачів, і це попри те, що молоді українці все частіше можуть

розмовляти німецькою чи англійською мовами. Дехто з меммінгенців вирішив скористатися

партнерством для вивчення російської мови, яка схожа на українську.

І предмети гуманітарної допомоги можуть отримати «друге життя»

Передача списаної техніки у жодному разі не є головним завданням партнерства. Але надання

санітарних та пожежних автомобілів, на яких раніше були державні номерні знаки міста Меммінген, та

медичного обладнання все ж таки сприяє покращенню рівня технічного забезпечення українського міста-

партнера. Одному з професійних училищ передали автомобільні двигуни у якості демонстраційних

моделей; а Вільна земля Баварія подарувала студентам кооперативного технікуму комп'ютери. «Це і є

стале використання, адже в нас ці речі більше ніхто не застосовує. Приємно бачити, що матеріали, які ми

передали в Чернігів, там не просто корисні, але й життєво необхідні» — вважає Александра Штьорль,

офіційний представник партнерської програми від Меммінгена.

Культура на найвищому рівні

Якщо науково-освітній обмін в рамках німецько-українського партнерства переважно здійснюється в

напрямку з Заходу на Схід, то в царині культури громада Меммінгена отримує найбільше від своїх

українських партнерів. Для прикладу, першокласний хор Бортнянського з 35 професійними співаками

став регулярним гостем Верхньої Швабії. Танцювальний колектив «Слов'яни» на святкуванні 25 річниці

партнерства в липні 2016 року вперше презентував свої таланти на сцені концертної зали Меммінгена.

Александра Штьорль не перестає висловлювати своє захоплення мистецьким рівнем партнерів:

«Подекуди це просто світовий рівень!»

Освіта: правильна інвестиція

Аналізуючи 25 років партнерства, сторони дійшли спільного висновку, що за весь цей час відбулася

неймовірна кількість безцінних зустрічей, нехай і на німецькій стороні, зокрема за сприяння баварського

відділення Червоного хреста, спілки захисту дітей, клубу Lions Club чи танцювальної школи, або завдяки

численним приватним контактам. Втім, особливі успіхи партнерство має у галузі освіти. «Тут ми змогли

об'єднати наші зусилля, зробити безліч справ та й самі отримали безцінний досвід» — розповідає обер-

бургомістр міста Меммінген д-р Іво Гольцінгер. Для українських партнерів освіта також посідає чільне

місце. Вона є інвестицією в майбутнє, у майбутнє політичної орієнтації на Європу та економічний

розвиток.

13

Спільна відданість миру та примиренню

Зворушливі моменти зі святкування 25-річчя партнерства між Меммінгеном і Черніговом

Фото: приватне

Під час урочистої ходи український військовий оркестр заграв національний гімн Німеччини, а

Альгойський військовий музичний корпус — національний гімн України, а на завершення сільський хор з

району Унтеральгой виконав «Отче наш».

Так, Чернігів і Меммінген продемонстрували в травні 2016 року один одному взаємну вдячність та

дружбу, коли представники обох міст на святкуванні 25-річного ювілею партнерства поклали вінки на

німецькому військовому цвинтарі в Чернігові. Для багатьох це був зворушливий жест миру та зустріч,

спроможна зробити для миру більше, ніж порожні політичні заяви. У контексті конфлікту на Сході України

такі послання миру здобули нову актуальність.

Д-р Сюзанне Райф, незалежний редактор.

14

Вулиця для всіх

Львівська міська рада у спільному проекті з м. Лейпциг уперше залучає громаду до

планування вулиці міста

Посеред Львова у заторі застряг трамвай: навколо нього впритул один до одного стоять автомобілі і

майже не просуваються вперед. Повітря важке, а шум такий, що й самого себе не чути. На надто

вузьких тротуарах ледь розминаються пішоходи, змушені час від часу тулитись до стін будинків. І хоча

на виїзд з міста рух дещо швидший, шум ще більший, адже автомобілі тарабанять по кривій вуличній

бруківці.

На інформаційних щитах повідомляється про перепланування вулиці Степана Бандери у Львові: міська

влада робить ставку на залучення до проекту громадян — і не без успіху.

Фото: Інститут міста, Львів

Щойно минуло чотири роки з моменту реконструкції вулиці Городоцької. Очевидно, що під час

планування було враховано, м'яко кажучи, не всі деталі: чому ж тоді реалізація проекту відбулася? Про

причини розповів Дем'ян Данилюк, у 2013 р. державний службовець зі Львова. Міський голова саме

запросив активістів з охорони довкілля, а також інших молодих людей до себе у відомство. «Інженер в

найкоротші терміни накреслив план. Згідно з ним одразу ж мали початися будівельні роботи, без

погоджень і консультацій» — розповідав тоді Дем'ян. «Нікого: ані жителів вулиці, ані власників

крамниць, ані учасників дорожнього руху — нікого не повідомили, не кажучи вже про залучення до

проектування».

15

Спираючись на цей досвід, у 2013 році виникла ідея партнерського проекту між Львовом та Лейпцигом

«Вулиця для всіх». В основу ідеї проекту покладений простий принцип: чим серйозніша участь майбутніх

користувачів, тим вищою буде якість планування.

Лейпциг має успішний досвід спільного планування

Лейпциг сам нещодавно провів реконструкцію важливої транспортної артерії міста – вулиці Карл-

Лібкнехт-Штрассе у південному передмісті. Міська влада вирішила залучити до проекту жителів сусідніх

будинків та учасників дорожнього руху: пішоходів, велосипедистів, користувачів громадського

транспорту та автомобілістів, з якими велися інтенсивні консультації. «Раніше будувати було значно

простіше, ми мало що повідомляли громадськості. Однак у випадку вулиці Карла Лібкнехта ми обрали

новий шлях. Зібраний під час проекту досвід ми охоче передали нашим партнерам у Львові» — каже

Торбен Гайнеман, керівник відділу загального планування і будівництва міста Лейпциг.

Замість одного три варіанти планування

Тим часом, для реалізації партнерського проекту «Вулиця для всіх» було обрану вулицю Степана

Бандери у Львові. Під час проведених семінарів жителі, студенти розташованого неподалік Львівського

політехнічного університету, а також молоді активісти та зацікавлені архітектори й інженери

наголошували на особливому шармі вулиці Степана Бандери: старовинні споруди в стилі модерну й

еклектики, старі, висаджені вздовж вулиці дерева і трамвайна колія. Одночасно учасники поскаржилися

на поганий стан вулиці, хаотично припарковані автомобілі і високі бордюри. Через них літні люди, а

також люди з обмеженими фізичними можливостями практично не можуть користуватися тротуарами на

цій вулиці. Навколо старовинної кам'яної бруківки розгорнулася ціла дискусія: для одних це невід'ємна

характерна риса історичного Львова, в той час як для інших — джерело нестерпного шуму.

Молодий львівський інженер з проектування дорожньої інфраструктури розробив три варіанти

майбутнього розподілу проїжджої частини вулиці Степана Бандери, в процесі чого його консультував

Торбен Гайнеман. Кожен з цих варіантів має свої переваги та недоліки: пріоритет руху отримує то один,

то інший вид транспорту, на деяких ділянках кожен вид транспорту має окрему смугу, що можна досягти

за рахунок старих дерев. Плюси та мінуси проекту наразі винесені на обговорення громади.

Користь для обох сторін

Співпраця між Львовом та Лейпцигом в рамках проекту корисна для обох сторін: представники Лейпцига

завдяки спільній роботі над проектом почнуть краще цінувати планування вулиць у себе вдома. «Ми

можемо легко пояснити кожне рішення будь-якого проекту з облаштування вулиці, адже Лейпциг має

розроблену концепцію, на основі якої визначаються пріоритети. У нас, в Лейпцигу, ніхто більше не

дискутує про те, чи має, наприклад, забезпечення інтенсивності руху транспорту більше значення за

безпеку пішоходів. Усе це зазначено в концепції розвитку транспортної інфраструктури, яку міська рада

ухвалила в якості базового інструменту після багатьох круглих столів із залученням учасників, які мали

безпосереднє відношення до проблеми. У Львові до сьогоднішніього дня не розроблено такої загальної

концепції, і це значною мірою ускладнює дискусію в рамках окремих проектів» — пояснює Торбен

Гайнеман.

Після того, як львівський проектант Ігор Могила на відкритому заході презентував свої три варіанти

майбутнього облаштування вулиці Степана Бандери та розповів про них під час організованої дискусії,

він зауважив: «Я здивований, наскільки конструктивно все пройшло. Раніше я пам'ятаю тільки заходи, на

яких жителі міста гучно критикували мою роботу».

Створенню здорової атмосфери дискусії сприяли передбачливі модератори заходу. Деякі громадські

діячі і працівники міської ради взяли участь у семінарі для модераторів, який перед цим проводився

Німецьким Товариством міжнародного співробітництва (GIZ) в рамках ініціативи «Муніципальний

розвиток та оновлення центральної частини міста Львів».

16

Під час одного з семінарів, організованого міською радою Львова, виявилося, що першої стадії

проектування, на якій розроблювалися б ідеї та роз'яснювались переваги та недоліки (в Німеччині це

називається «попередній проект») взагалі не передбачено. Раніше все починалось одразу з технічного

проектування.

Нові шляхи – нові запитання

Поки проект ще зовсім молодий, запитань більше, ніж відповідей:

• Хто наприкінці процесу проектування — у середовищі, в якому раніше будь-яка дискусія була зайвою

через наявність тільки одного, начебто, безальтернативного варіанту — повинен прийняти рішення

про те, який з варіантів слід обрати? Хто готовий взяти на себе відповідальність у зв'язку з цим

рішенням?

• Як запланувати необхідний для ґрунтовної дискусії час, тоді як раніше проектування і саме

будівництво відбувались протягом одного і того самого року?

• Яким чином міська рада може заохотити до надання пропозицій тих небагатьох кваліфікованих

планувальників, які раніше займались виключно прямими замовленнями і не вважали за необхідне

розробляти проекти, які «опиняться у сміттєвому кошику»?

На всі ці проблеми будуть знайдені рішення, не в останню чергу завдяки відкритому середовищу. Місцеві

ЗМІ розповідають про проект, який викличе позитивне схвалення жителів міста. І ось виникає цілий ряд

інших проектів зі схожими намірами, які «підживлюють» один одного.

Відтак, є всі шанси, що процес планування вулиці Степана Бандери буде не лише прозорим, але й

втіленим у життя. Він стане важливим імпульсом для жителів Львова приймати активну участь в спільних

проектах з владою. Нарешті і всі інші вулиці Львова стануть «вулицями для всіх».

Проект «Вулиця для всіх» фінансується з програми «Сталий розвиток територіальних громад через

партнерські проекти» (NAKOPA) Сервісної служби Міста в Єдиному Світі благодійного товариства

«Engagement Global».

Штефан Ґабі, інтегрований спеціаліст в Інституті міста (Львів) при Львівській міській раді. Раніше

працював в Лейпцигу.

17

Двері лабораторії, відкриті на одну ніч

Нюрнберг і Харків роблять ставку на культуру, мову та науку

Харків є другим за розміром містом України та її науковим центром. Що може бути краще, ніж «Ніч

науки», проведена спільно з містом-партнером Нюрнбергом за підтримки Федерального уряду

Німеччини? Партнерство з Нюрнбергом вже давно стало частиною Харкова: на вулиці Чернівецькій,

просто в центрі міста, розташований культурно-освітній центр «Дім Нюрнберга» — місце німецької

мови та культури.

«Магніт» для відвідувачів: «Ніч науки» в Харкові наблизить простих людей до досягнень науково-

дослідної сфери.

Фото: державна адміністрація м. Харків

Уже понад 20 років Дім Нюрнберга — це те місце в Харкові, де щодня відбувається обмін досвідом між

містами-партнерами, Німеччиною та Україною, а також Сходом і Заходом. Це мовний центр і місце

зустрічі всіх жителів міста Харків, які цікавляться культурою і життям Німеччини.

Ідею створення культурного й освітнього центру запропонувала харківська міська рада разом з

партнерським об'єднанням з Нюрнбергу та Клубом друзів Нюрнберга в Харкові. «Дім» відкриває свої

двері щодня перед усіма, хто проявляє інтерес до нього; його бібліотека налічує близько 6500

примірників німецькою мовою: від підручників, дорослих та дитячих романів до періодичних видань,

DVD- і CD-дисків. Більшість відвідувачів приходять заради мовних курсів: на поточний момент німецьку

мову тут вивчають біля 300 учнів. Деякі з них саме проходять підготовку до іспиту на отримання

сертифікату Ґете-Інституту. Дім Нюрнберга є мовним центром, акредитованим Ґете-Інститутом, і слугує

мультимедійною матеріальною базою для вчителів німецької мови регіону.

18

У рамках культурної програми за підтримки Ґете-Інституту і Німецького посольства в Україні проводяться

численні виставки та концерти, проводяться лекції, покликані сформувати в жителів Харкова уявлення

про сучасну Німеччину. Проте й українські митці можуть знайти тут аудиторію для власних презентацій.

Крім цього, «Дім» координує соціальні проекти в межах партнерства Харків-Нюрнберг і, разом з іншими

партнерами, здійснює організацію творчих заходів для дітей з малозахищених сімей. Наприклад, у грудні

діти-сироти області отримують запрошення на участь у баварському Різдвяному вечорі.

Ніч науки

Усе почалося в 2013 році з візиту до Нюрнберга офіційної делегації з м. Харків та щорічної «Нюрнберзької

ночі науки». Спочатку це була просто смілива думка: чому б не влаштувати щось схоже в Харкові? В обох

містах ідея швидко знайшла підтримку, а вже через кілька місяців було закладено основу для першої

«Ночі науки» в Харкові.

Місто було ніби створене для такої події: воно є одним з найважливіших наукових центрів у Східній

Європі. Тут уперше розщепили атом, вивчили явище надпровідності, сконструювали найбільший в світі

радіотелескоп та дослідили коливання плазми.

Нюрнберг активно допоміг своєму місту-партнеру з розробкою концепції заходу й поділився власним

досвідом. Так, в кінці вересня 2013 року відбулась перша «Ніч науки» в Харкові, під час якої шість

провідних наукових установ представили свої найновіші наукові досягнення та інноваційні технології.

Вони відкрили перед своїми відвідувачами двері до лабораторій та дозволили заглянути у світ науки і

досліджень.

Наука об'єднує

Так само, як і в Нюрнбергу, під час харківської «Ночі науки» можна багато чого спробувати. «Програма

першої «Ночі науки» в Харкові була напрочуд різносторонньою: наукові установи запропонували

відвідувачам самостійно виготовити знеболювальний засіб і навчили відрізняти справжні банкноти від

фальшивих» — звітує Ігор Терехов, перший заступник харківського міського голови. Від самого початку

«Ніч науки» в Харкові була великим успіхом. Під час прем'єри в 2013 році організатори заходу

нарахували близько 150 тис. відвідувачів. На додаток, Конгрес ініціатив Східної Європи в 2013 році

визнав захід найкращим проектом міжнародної співпраці в категорії «Освіта і наука».

Наступного року «Ніч науки» була проведена для дітей дошкільного і шкільного віку й пройшла в

Харківському планетарії. На ній діти та підлітки в ігровій формі дізналися багато нового про астрономію,

зокрема, під час «прогулянки» зоряним небом. Крім практичної допомоги з Нюрнберга захід отримує

підтримку з боку Міністерства закордонних справ, Посольства і Генерального консульства Німеччини в

Донецьку, яке тимчасово знаходиться в м. Дніпро, а також Почесного консульства в м. Харків. Німецьке

Товариство міжнародного співробітництва (GIZ) за дорученням Федерального міністерства економічної

співпраці та розвитку (BMZ) робить і свій внесок в успіх цього заходу.

Цьогоріч щонайменше 20 провідних наукових установ взяли участь у «Ночі науки» в Харкові. За чотири

роки свого існування захід встиг стати візитівкою міста. Нарешті, «Ніч науки» є єдиним офіційним освітнім

заходом такого масштабу в усій країні.

«Міжнародне співробітництво традиційно вважається невід'ємною частиною життя міста Харків.

Воно створює можливості для розвитку міжкультурних відносин, обміну досвідом, спільної

реалізації ідеї європейської єдності та європейських цінностей, а також покращення якості життя

наших громадян.

Зв'язки між територіальними громадами по праву займають особливе місце серед різноманіття

міжнародної діяльності. Саме вони з огляду на всю складність сучасного світу пропонують

19

найкоротший шлях до зближення громадян наших міст через взаєморозуміння, взаємну повагу

та довіру. Ми пишаємося нашим партнерством з Нюрнбергом і дуже цінуємо його.»

Геннадій Кернес, міський голова Харкова.

Партнерство: Харків – Нюрнберг

Партнерство між містами діє ще з 1990 року, воно здебільшого спрямоване на:

• культурний обмін, організацію виставок, гастролей, журналістських та письменницьких поїздок,

днів культури міст-партнерів, а також

• надання гуманітарної допомоги, зокрема, медичним і соціальним закладам, допомоги

педіатричному відділенню лікарні і фінансову підтримку вимушених переселенців з регіонів

збройного конфлікту в Луганській та Донецької областях, що оселилися у Харкові. Місто Харків і

Харківська область межують із зоною конфлікту на Сході України. Тому саме на них припадає

найбільший потік біженців. У Харківській області зареєстровано біля 160 тис. внутрішніх

переселенців, 85 тис. з яких — у м. Харків.

Також міська влада, організації і багато громадян міста беруть активну участь у роботі органів місцевого

самоврядування, в діяльності волонтерських організацій, у роботі з питань молоді та спорту, в

економічному й освітньому (зокрема, післядипломному) напрямках, а також у діяльності громадських

організацій. Крім того, Харків є щорічним учасником Нюрнберзького різдвяного ярмарку.

Ольга Дем'яненко, керівник відділу з підтримки міжнародних проектів в місті Харків.

20

Два міста, одна мета: ефективніше використання енергії

Інноваційне партнерство між Делічем та Жовквою

Діалог на тему енергоефективності територіальних громад між саксонським містом Деліч та Жовквою

в Західній Україні – нове явище у співпраці Заходу та Сходу. Він є частиною тематичного Договору про

співробітництво між територіальними громадами в рамках так званого партнерства в області ноу-хау.

Оновлена міська бібліотека м. Деліч опалюється за допомогою системи геотермального опалення.

Фото: Петер Франке

Деліч і Жовква планують докласти зусиль, щоб навчити жителів міста, бізнес та міську владу ефективніше

використовувати енергію в майбутньому. У 2013 році вони домовилися без створення офіційного,

довгострокового партнерства допомагати один одному в реалізації задуму. Обидва міста мають багато

спільного: вони є частинами невеличких територіальних громад з населенням менше 25 тис. жителів у

безпосередній близькості до великих міст (Львова і Лейпцига) зі схожими проблеми. Багато молоді

переїжджає жити у велике місто. Перед обома територіальними громадами стоїть завдання пожвавити

торгівлю і залучити інвестиції.

Мери обох міст познайомились під час подорожі делегації українських мерів до міста Деліч. Ця подорож

була організована Східним комітетом німецької економіки в рамках проекту «Енергоефективні міста

України». Місто Деліч, нагороджене в 2010 році на конкурсі «Енергоефективні міста», що проводився

Міністерством освіти і наукових досліджень Німеччини, було визнано ідеальним партнером для Жовкви

в Німеччини. Інна Рум'янцева, колишня співробітниця Східного комітету і теперішня координаторка

ініціативи «Енергоефективність в Україні», згадує: «Ми вже давно співпрацюємо з Делічем. Щойно ми

розпочали спільний проект з Жовквою, нам одразу було зрозуміло, що Деліч і Жовква ідеальні міста для

взаємовигідної співпраці».

21

Залучені у розвиток міста

«Навчання через дії» — таким є девіз двох територіальних громад у галузі забезпечення

енергоефективності. Підвищення енергоефективності — це загальне завдання обох громад і частина

спільної стратегії з розвитку міст з урахуванням принципу сталого використання природних ресурсів.

Проекти в Жовкві і Делічі схожі, оскільки мають аналогічні, хоча й різні за складністю вимоги до

менеджменту енергоспоживання в комунальних закладах, заходів з енергозбереження в дитячих

садочках і приватних будинках чи покращення енергоефективності систем централізованого

теплопостачання. Ще одним пунктом Договору про партнерство є залучення більшої кількості населення

до проблем енергозбереження, освіти й обміну кадрами.

За минулі роки багато чого відбулося, зокрема вдалося досягти зниження споживання електроенергії.

Так, у Жовкві вуличне освітлення перейшло на енергоефективні лампи, система водопостачання була

частково модернізована, а в системі теплопостачання встановлено теплоізольовані труби. Делічу за

останні десять років вдалося виконати завдання з переходу на автономне енергопостачання: місто

виробляє достатню кількість власної електроенергії завдяки використанню сонячних фотоелектричних

установок, енергії вітру, біомаси, геотермії та теплової енергії сонця.

Спільна боротьба з глобальним потеплінням

Відділи управління енергоспоживанням обох міських рад налагодили тісну та конструктивну співпрацю.

Так, наприклад, представники Деліча консультували своїх колег з Жовкви під час розробки ними стратегії

енергоефективності, а територіальні громади обмінялися досвідом своїх вже реалізованих проектів у

сфері захисту клімату.

Коли в 2015 році місто Жовква було запрошено до Дрездена на щорічне засідання міжнаціонального

Кліматичного союзу для презентації своїх досягнень в сфері захисту клімату, партнери з Деліча теж

прибули на захід. Так, менеджери з енергоефективності обох міст провели спільну зустріч і розповіли

усім зацікавленим у вирішенні проблеми про здобутки їхнього партнерства.

Мовний бар'єр, який є значною перешкодою на шляху реалізації таких проектів, не завдав жодного

клопоту завдяки тому, що відповідальні співробітники володіють німецькою й англійською мовами.

Діалог з енергоефективності проходить під час тематичних зустрічей і конференцій, зокрема, в рамках

«Днів енергії» в Жовкві чи конференції «Управління ресурсами й енергоефективність», що відбулась 2014

року в Делічі.

Що крім енергоефективності?

Попри те, що енергоефективність є головною метою партнерства, взаємне знайомство та зустрічі з

актуальних політичних і соціальних тем мають не менше значення. Сторони під час обопільних відвідин

намагаються, наскільки можливо, дізнатися більше про повсякденне життя міста-партнера. Так,

наприклад, вони відвідують школи і дитячі садки, при цьому фокусуючи увагу не на енергоефективності

будівель, а саме на дітях. Інколи такі відвідини завершуються несподіваними результатами: Фолькер

Льофлер з Деліча після зустрічі з дітьми перейнявся станом одного з дитячих садків Жовкви і зайнявся в

себе на батьківщині разом з дружиною збором коштів на допомогу. Як наслідок, дитячий садок зміг не

тільки придбати новий спортивний інвентар, предмети меблів та необхідне електрообладнання, але й

знайти нових друзів у Делічі.

«Крім поточної щоденної комунікації між нашими містами Жовква отримала від цього

партнерства дещо дуже цінне, а саме — плани на наше майбутнє, думати про які в Україні зараз

не так просто. На прикладі Деліча ми бачимо, чого Жовкві хотілося б досягнути в найближчому

майбутньому. І ми спільно шукатимемо шляхи для досягнення цих конкретних цілей!»

Петро Вихопень

22

Ініціатива «Енергоефективність в Україні»

Система теплопостачання в застарілому житловому фонді України потребує негайної модернізації для

уникнення подальшого широкомасштабного недоцільного використання електроенергії. З таким

наміром в 2015 році Східний комітет німецької економіки, Експертний центр великих громад, Ініціатива

«Житлове господарство у Східній Європі» (IWO), Німецьке енергетичне агентство (dena) та «Берлін

Економікс ГмбХ» об'єднали зусилля в рамках Ініціативи «Енергоефективність в Україні» та з того часу

діляться своїми науково-технічними досягненнями і багаторічним досвідом з Україною.

Завданням учасників є швидка розробка і впровадження концепцій енергоефективності в межах спільних

німецько-українських проектів. Це дає змогу німецько-українським партнерствам просувати вперед

заплановану децентралізацію, в тому числі, за допомогою конкретних суспільних ефективних ініціатив.

При цьому першочергову роль відіграє діалог між місцевими та регіональними учасниками процесу.

Жовква також залучена до цієї ініціативи. Таким чином, міська влада в особі менеджерів з

енергоефективності навчає й інші міста енергоощадності. Крім того, одна з будівель у м. Жовкві є

модельною в рамках проекту «Інтегрованого енергоефективного оновлення квартир і будинків в

Україні».

Олена Клак, член міської ради Жовкви і представник організації «Жовківський центр міського розвитку».

Петро Вихопень, міський голова м. Жовква.