Стан свободи слова піід час парламентських виборів 2014...

СТАН СВОБОДИ СЛОВА

ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ

ВИБОРІВ 2014

КИЇВ 2014

ЗмістКатерина Дякук, Київ: Розслідування «Дзеркала тижня» стало приводом для тиску на журналіста ....................................................................... 4

Юрій Сегеда, Вінниця: «Блок Петра Порошенка» активно купував ЗМІ навіть у базовому для президента регіоні ................................................. 8

Богдана Стельмах, Волинь: Маніпуляція громадською думкою у ЗМІ триває ........... 11

Зоя Красовська, Дніпропетровськ: Після виборів «Опозиційний блок» у ЗМІ змінила «джинса» Арбузова ................................................................................ 14

Михайло Баган, Донецьк: Серед лідерів «джинси» виявилась «Свобода» ................. 17

Юлія Дуб, Ужгород: Рейтинг «джинси» очолили газети «РІО» та «Новини Закарпаття» ............................................................................ 20

Наталія Виговська, Запоріжжя: Ноу-хау від сайту «Голос Запорожья» – видалення «джинси» після виборів............................................ 22

Яна Пісарєва, Кіровоград: Унікальне маркування «Політична реклама. Серія остання. Стор. 1-24» ......................................................... 24

Віктор Волокита, Луганськ: Тиск на журналістів зменшився, бо їм тепер ніде працювати ............................................................................................ 27

Марина Довженко, Львів: Добродомов використав ZIK.ua як власний майданчик для «джинси» ............................................................................. 29

Андрій Лохматов, Миколаїв: Порушники прав журналістів почуваються у безпеці .. 32

Юлія Сущенко, Одеса: «Думская.net» зменшила кількість «джинси», а «Таймер» збільшив ...................................................................................... 34

Олексій Захарченко, Суми: Трендом у ЗМІ на виборах уже два роки є антиагітація ............................................................................................ 37

Анна Прокаєва, Харків: 95% матеріалів політичної тематики не були марковані належним чином .............................................................................. 40

Ірина Домащенко, Херсон: Найбільшим порушником прав журналістів став екс-нардеп Юрій Одарченко ................................................... 42

Надія Бабинська, Чернівці: Зросла кількість судових позовів проти журналістів з необґрунтованими позовними вимогами .................................... 44

Інститут масової інформації, Київ: Парламентські вибори-2014 – час, коли джинсували всі ...................................................................... 46

Інститут масової інформації, Моніторинг стану свободи слова в регіонах. Тенденції під час парламентських виборів-2014 ............................. 48

IMI, Мonitoring of freedom of speech in regions.Tendencies during Election campaign 2014 ..................................................................... 50

Про авторів ...................................................................................................................... 51

4 СТАН СВОБОДИ СЛОВА ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2014

У жовтні напередодні парламент-ських виборів медіа-середовище жваво обговорювало ситуацію,

пов’язану з політичним тиском на газе-

ту «Дзеркало тижня», яка опублікувала статтю журналіста Дмитра Менделєєва «Тінь війни» про продаж зброї та військо-вого майна держустановами.

Зокрема, розголосу ситуація набула після того, як з’ясувалося, що Прези-дент України Петро Порошенко дору-

чив Генеральному прокурору Віталію Яремі притягнути до відповідальності

Дмитра Менделєєва за статтю. А Дер-жавний концерн «Укроборонпром» та Міністерство оборони України подали позов на «Дзеркало тижня. Україна», ав-тора тижневика Дмитра Менделєєва та активіста-волонтера батальйону «Азов» Світлану Зварич.

Порошенко заявив, що під час його пре-зидентської каденції ці держвідомства не продавали зброю на внутрішньому ринку, і звинуватив видання у порушенні

журналістських стандартів. Пізніше глава держави назвав нісенітницею новину про те, що за розслідування, зроблене Менделєєвим, почнеться прокурорське переслідування самого журналіста.

У свою чергу, низка медіа-організацій закликали Порошенка і керівництво двох вищезгаданих державних структур провести належне розслідування злов-живань, викритих журналістами, дати конкретну та аргументовану відповідь і відмовитися від прагнення покарати ав-тора матеріалу та припинити свої наміри тиснути на свободу слова в Україні.

Інший сусіпільно-важливий випадок, до якого був закритий доступ журналістів – це відмова міністра оборони Валерія Гелетея у присутності представників ЗМІ відповідати на запитання на засіданні тимчасової слідчої комісії ВР щодо роз-слідування подій в Іловайську Донецької області, посилаючись на секретнісь ма-теріалів. Хоча, як зазначив голова комі-сії, народний депутат Андрій Сенченко,

Катерина Дячук, експерт ІМІ з моніторингу

порушень прав журналістів

Київ: Розслідування «Дзеркала тижня» стало

приводом для тиску на журналіста

• Акції протесту і надалі залишаються небезпечним місцем роботи для журналістів у Києві.

• Автору розслідування у «Правдошукачі» загрожує судовий позов на 100 тис. грн.

• В МВС заявили про розкриття справи про вбивство журналіста газети «Весті» В’ячеслава Веремія.

5

члени комісії ще не поставили міністру оборони жодного запитання.

Акції протесту і надалі залишаються небезпечним місцем роботи для журналістів в Україні

У жовтні журналісти зазнали нападів під час акцій протесту, що проходили під Адміністрацією Президента та Верхов-ною Радою. Зокрема, 10 жовтня невідомі у камуфляжі розбили камеру знімальній групі програми «Надзвичайні новини» ка-налу ICTV, а 14 жовтня оператору каналу «112 Україна» випустили в очі струмінь газу під час сутичок біля Верховної Ради. Цього ж дня під час висвітлення сутичок біля ВР постраждав фотокореспондент Reuters, якому невідомі розсікли голову.

Декілька місяців поспіль чиниться пси-

хологічний тиск на колектив 5 каналу. Так, 3 жовтня будівлю заводу «Ленінська кузня», у якій розташований центральний офіс 5 каналу, вчергове «замінували». На той час це вже був 12-ий випадок пові-домлення про замінування каналу протя-гом року. Нагадаю, у липні телеканал «мі-нували» 6 разів, а у вересні – п’ять разів.

У день позачергових парламентських

виборів, 26 жовтня, у Києві було зафік-совано один випадок порушення прав журналістів. Зокрема, на окрузі №217, на виборчій дільниці №800544 голова ДВК заборонила журналістці Анастасії Музиченко знімати підрахунок голосів на планшет та мобільний телефон. На думку голови ДВК, всі технічні засоби, з якими працюють представники ЗМІ, мають бути зареєстровані. Де саме за-реєстровані, і на підставі якої правової норми, вона не уточнила.

Також у день голосування у Києві були виявлені псевдожурналісти, яких го-

лова ДВК пустив після 20 години на виборчу дільницю №801049 ОВК № 223, де вкотре змагалися за голоси виборців Віктор Пилипишин і свободівець Юрій Левченко.

Протягом жовтня фіксувалися хакерські

атаки на центральні ЗМІ, які унеможли-влювали їхню роботу. Зокрема, 2 жовтня сайт ТСН.uа піддався одній з найбільш потужних DDoS-атак за останні кілька місяців. При цьому зловмисники активно поширювали в антиукраїнських групах в соціальних мережах Twitter і ВКонтакте заклики допомогти в організації ще більш масованої DDoS-атаки на ТСН.uа. Крім того, 13 жовтня хакери зламали акаунт сайту ТСН.ua в мережі Twitter. А в кінці жовтня телеканал «1+1» заявив, що ха-кери перейшли на «вірусну війну» проти ТСН.ua. Сайт пов’язує хакерські атаки з публікацією об’єктивних та неупередже-них новин.

У листопаді, станом на 21 листопада, значних порушень прав журналістів у Ки-єві не відбулося. Так, зафіксовано ви-

падки погроз, юридичного тиску.

Зокрема, 15 листопада 5 канал вчерго-

ве «замінували». Як зауважують на теле-каналі, це вже 13-й випадок «мінування» за останні шість місяців.

Крім того, про стеження за собою

заявив блогер з Луганська Сергій

Іванов, який публікує на «Українській правді» викривальні матеріали про при-значення в Генпрокуратуру людей Вікто-ра Януковича.

Юридичний тиск було зафіксовано з

боку народного депутата від Партії

регіонів Володимира Олійника. Депутат подав до суду на газету Юрія Шеляженка «Правдошукач» і вимагає спростування


недостовірної інформації та відшкоду-

вання моральної шкоди в сумі 100 тис.

грн. Приводом до позову стала стаття «Диктаторські закони як джерело соці-альних потрясінь в Україні», опублікована в № 8 (70) газети «Правдошукач» за 2014 рік. На думку Олійника, автор цієї статті, відповідач Альона Палій «довела до відо-ма читачів явно недостовірну інформацію про начебто існування прямого зв’язку між моїми діями (які полягали у здійс-ненні функцій голови Лічильної комісії на пленарному засіданні Верховної Ради України 16.01.2014 р., коли були прийняті низка законів, пойменованих як «дикта-торські») та загибеллю громадян».

Цей місяць продемонстрував рівень національної самосвідомості українських журналістів, які, намагаючись притри-муватися толерантного ставлення до іноземних колег, все-таки звернули увагу на підозрілих журналістів російського телеканалу Lifenews і закликали міліцію перевірити їх документи. Так, 4 листопа-да українські журналісти під час спілку-вання з російськими колегами з’ясували, що у журналістки Lifenews немає при собі паспорта, хоча знімальна група працює в Україні вже два місяці. У жур-налістки було лише посвідчення з пріз-вищем Євгенія Козловська. Після цього українські журналісти вирішили виклика-ти міліцію. У оператора LifeNews був при собі паспорт, проте там не було міграцій-ної відмітки. На запитання міліціонерів, як вона в’їхала в Україну, оператор від-повіла, що в’їжджала за іншим паспор-том. Згодом міліція встановила особу журналістки і відпустили її. Нагадаю, що російські журналісти прийшли на Май-дан Незалежності у Києві висвітлювати анонсований проросійськими силами «Слов’янський марш», а вищезгаданий

російський телеканал відзначався брех-ливими сюжетами про події в Україні.

У мережі Youtube 9 листопада з’явився відеозапис допиту терористами «ДНР» полоненого журналіста Еспресо TV Єго-ра Воробйова. На відео – перший допит «ДНР» після того, як російські солдати передали журналіста в руки бойови-ків-сепаратистів. На відео видно, як терористи б’ють Єгора.

Акт вандалізму на могилі журналіста Укрінформу Олега Задоянчука, загибло-го в зоні АТО, стався на початку листопа-да. Так, невідомі підпалили вінки та хрест на могилі загиблого на Лук’янівському військовому кладовищі у Києві.

Міністерство внутрішніх справ заяви-

ло про те, що справу про вбивство

журналіста газети «Весті» В’ячеслава

Веремія – розкрито. Як повідомив 18 листопада на прес-конференції радник міністра внутрішніх справ Антон Гера-щенко, особи, які брали участь у побит-ті, встановлені. «Одного зловмисника передали під суд. Вся група «тітушок» вже встановлена. Зібрали їх по вказівці колишнього керівництва МВС. Одного зловмисника передали під суд. Вся вина за вбивство Веремія знаходиться на руках Захарченка, Дубовика та тих осіб, яких вони залучили до цього злочину. Наразі у розшук оголошено 7 осіб», – зазначив він.

Висновки: Занепокоєння викликають систематичні спроби перешкоджання діяльності не просто окремих журналіс-тів, а загалом популярних ЗМІ – йдеться, зокрема, про «5 канал» та «1+1», а також заява журналіста-розслідувача Сергія Іванова про факти стеження за ним.


Під час весняної президентської виборчої кампанії серед друкова-них ЗМІ Вінниччини лідерами за

наявністю немаркованої політичної агіта-ції були газети «33-й канал» та «Віннич-

чина». А от протягом нещодавніх пар-ламентських перегонів ситуація в газеті «Вінниччина» кардинально змінилась – платні матеріали від суб’єктів виборчого процесу стали маркувати словами «По-літична агітація» (наприкінці публікації, після імені автора).

Натомість газета «33-й канал» так і не по-ступилась пальмою «джинсової першо-сті». В одному з номерів цього видання було зафіксовано 25 немаркованих агіта-ційних публікацій з явними ознаками за-мовності. До речі, саме наявність джинси була одним з аргументів, щоб «люструва-ти» колишню головну редакторку «Він-ниччини» (з нею голова облради просто не продовжив контракт). А газета «33-й канал» – лідер з джинси – має у своєму колективі діячів, які позиціонують себе як люстратори та євромайданівці…

Що стосується інтернет-ЗМІ області, то під час президентської кампанії серед лідерів за кількістю джинси були сайти «Винница. іnfo» та «ВінницяОК». Вони джинсували переважно на користь Пе-тра Порошенка, а «Винница. іnfo» ще й нерідко публікував матеріали з ознаками замовності, спрямовані проти ВО «Бать-ківщина» та керівництва й активу облас-ного осередку цієї політсили.

Під час парламентських перегонів сайт «ВінницяОК» (цей ресурс пов’язують з нардепом Олександром Домбровським) продовжував джинсувати на користь політсили Петра Порошенка та її висуван-ців у Вінниці й області (О. Домбровсько-го, Олексія Порошенка-молодшого, Р. Демчака…), а от на сайті «Винница. іnfo» джинси восени значно поменшало. Пов’я-зано це, очевидно, з тим, що власники сайту (керівництво компанії «Рост-медіа») змінили головного редактора.

Під час цієї виборчої кампанії на деяких місцевих сайтах біля заголовків матері-

Юрій Сегеда, регіональний представник ІМІ

у Вінницькій області, журналіст, письменник,

оглядач обласної газети «Вінничина»

Вінниця: «Блок Петра Порошенка» активно купував

ЗМІ навіть у базовому для президента регіоні

• Серед вінницьких ЗМІ лідерами з публікації замовних матеріалів виявилися газета «33-й канал, а також сайти «ILikeNews» та «ВінницяОК».

• Деякі місцеві ЗМІ почали застосовувати практику маркування замовних публікацій, однак різні ЗМІ це робили по-різному і не завжди.

• Порівняно з попередніми виборами, на обласних телеканалах стало менше замовних сюжетів і програм.

9

алів з піаром політиків та партій деколи ставились «зашифровані» позначки. На-приклад, червоні літери «PR» іноді писав сайт «ILikeNews», хоча значна частина його публікацій з ознаками замовності лишається не маркованою; букву «Р» у червоному прямокутнику ставить іноді «Винница. іnfo»; значком «П» в синенько-му кружечку зрідка маркує політрекламу «ВінницяОК»; словом «реклама» в дуж-ках після заголовка позначає частину подібних матеріалів «Винница Daily»…

Серед партій матеріалами із ознака-ми джинси у вінницьких друкованих та електронних ЗМІ найбільше відзначили-ся «Блок Петра Порошенка», «Батьків-щина», «Опозиційний блок», «Радикальна Партія Олега Ляшка», «Сильна Україна», «Свобода»… Що стосується матеріалів проти певних партій – так званого «чор-ного» піару – то тут особливо діставалося від конкурентів деяким лідерам «звичай-ного» джинсування – «Радикальній Партії Олега Ляшка» та «Батьківщині».

У ЗМІ Вінниччини особливо активно роз-міщувалася джинса на користь висуван-ців партії «Блок Петра Порошенка» (О. Домбровського, О. Порошенка, Р. Дем-чака, В. Мельничука, М. Катеринчука), а також самовисуванців Петра Юрчишина, Бориса Максимчука, Оксани Калетник, Віктора Жеребнюка... Слід також за-значити, що більшість із них під час цих перегонів побували і в ролі жертв «чор-ного» піару.

Обласні телеканали на цей раз джинсу-вали дещо менше, ніж під час минулих виборів. Якщо брати до уваги ОДТРК та канали м. Вінниця, то на них лідером з джинси був переважно БПП, районні ж телестудії (переважно приватні) транслю-вали і замовні сюжети на користь місце-вих самовисуванців.

Ситуація з ТРК «Вінниччина»

Як цікавий епізод у контексті виборів можна навести факт, що місцева телера-діокомпанія «Вінниччина» (яка припинила мовлення півроку тому через майнові «розборки» між старими і новими влас-никами) у жовтні почала була зрідка знову з’являтися в ефірі. Транслювалися програми, що не стосуються життя об-ласті, а в перервах між ними – політре-клама однієї лише Комуністичної партії України. Колишній директор каналу Василь Ковальчук розповів, що «кому-ністи через Інтернет з Києва запускають в ефір нашої області програми каналу «Гамма» та рекламу Компартії, які він-ничани бачать на ефірному просторі під емблемою «Вінниччини».

(Більше 10 років тому цей канал пере-бував у сфері впливу Партії регіонів, згодом був перепроданий комуністам (є неофіційна інформація, що канал просто перейшов від Григорія Калетні-ка до його сина Ігоря). У лютому цього року директор каналу В. Ковальчук був звільнений, приміщення зараз зачине-не, Ковальчук домагається свого по-новлення в судах).

Порушення прав журналістів

За звітний період у Вінницькій, Жито-мирській та Хмельницькій областях було зафіксовано по одному порушенню прав журналістів. Одне з них (у Житомирі) не стосувалося виборчої кампанії.

Так, у Житомирі порушення прав журна-ліста з категорії «фізична агресія» (напад) зафіксовано 7 жовтня 2014 року. Скоєне воно було проти журналістки житомир-ського видання «20 хвилин» Марії Шом-ко. Інцидент стався ввечері 7 жовтня на вул. Піонерській. На журналістку непода-


лік її дому намагався наїхати невідомий автомобіль, проте вона встигла відбігти.

Марія Шомко звернулась із заявою до правоохоронців. Напад вона пов’язує з професійною діяльністю – з неодноразо-вими публікаціями про порушення прав ув’язнених – зокрема, про побиття в’язня Житомирської колонії № 4.

За заявою журналістки відкрито кри-мінальне провадження, проте слідство ускладнює те, що журналістка не встигла роздивитись ні номер машини, ні облич-чя того, хто в ній перебував.

У Вінниці порушення прав журналістів з категорії «фізична агресія» (напад) від-булося 20 жовтня. Тоді двоє журналістів написали заяви про перешкоджання журналістській діяльності, яке чинив кан-дидат від «Батьківщини» по 17-му округу Юрій-Януарій Шостак зі своїми однодум-цями. Інцидент трапився у Вінницькому прес-клубі під час прес-конференції кан-дидата по 14-му ВО Віктора Жеребнюка.

Під час прес-конференції до зали увір-валась група осіб на чолі з Шостаком, які принесли труну, вінок і транспаран-ти, кидали яйця та скандували гасла проти кандидата В. Жеребнюка (нар-депа, екс-члена фракції ПР). Керівник прес-клубу і модератор прес-конфе-ренції Наталя Болховська намагалась перешкодити внесенню труни, її від-штовхували та хапали за руки, обзивали «продажною журналісткою».

Заяви до правоохоронних органів на-писали Наталя Болховська та редактор сайту «Винница. Daily» Юрій Басюк, який теж взяв участь у штовханині (саме той, що донедавна очолював сайт «Винница. іnfo» і публікував чимало матеріалів чор-ного піару проти місцевої «Батьківщини»).

Болховська розповіла, що ходила зніма-ти побої (синці на руках) і що прокура-тура порушила справу щодо перешкод-жання журналістській діяльності.

Слід зазначити, що серед журналістів та громадських активістів щодо цього інциденту виникла певна дискусія: одні звинувачували кандидата Шостака та його соратників у перешкоджанні журна-лістській діяльності, інші висловлювали думку, що перешкоджання «люстрато-рам» зайти до приміщення прес-клубу для акції протесту не є журналістською діяльністю…

У Хмельницькому 20 жовтня відбулося порушення з категорії «фізична агресія» (напад на офіс). Невідомі особи розма-лювали будівлю телеканалу «33 канал» і пирснули балончиком у бік його генди-ректора.

За словами генерального директора ДП ДТА «33 канал» Ігоря Мельничука, близько 15:20 невідомі особи (деякі з них були в балаклавах) почали розмальову-вати приміщення написами «Люстрація», «Банду геть» тощо. Коли до них з будівлі вийшли журналісти і намагались їх зняти на відео, молодики почали тікати, а один з них пирснув невідомою речовиною в бік гендиректора. На місце прибули пра-воохоронці для документування події.

У «33 каналі» розповіли передісторію події. Вранці того дня їхня знімальна група виїхала до с. Лісові Гринівці Хмель-ницького району, оскільки надійшло повідомлення, що біля будинку одного з кандидатів у депутати (Віктора Колі-щака) збираються підозрілі хлопці, яких звозять на автобусах. Молодики, які називали себе люстраторами, були проти того, що їх знімають телевізійники, і хова-ли обличчя. Згодом автобуси поїхали до

11

Хмельницького, хлопців висадили побли-зу будівлі телеканалу, де вони і вчинили свою акцію.

Висновки: Загалом результати моніто-рингу діяльності ЗМІ під час парламент-ських виборів свідчать, що ситуація на Вінничні є, на жаль, досить типовою для України – лідери виборчих симпатій є одночасно лідерами із використання

«джинси». Критичним є також вплив власників на інформаційну політику конкретних ЗМІ – ситуація з ТРК «Ві-нниччина», яка, всупереч очевидним запитам глядачів, «годувала» їх виключно рекламою КПУ, є зайвим тому доказом. Занепокоєння викликають також спроби фізичного впливу на журналістів – осо-бливо це стосується випадку з Марією Шомко у Житомирі.

Богдана Стельмах, регіональний представник

ІМІ у Волинській області, координатор

Волинського прес-клубу, фахівець і тренер

з PR і медіа-комунікацій, розвитку ОГС

Волинь: Маніпуляція громадською думкою

у ЗМІ триває

• Порівняно з попередніми роками, ситуація з публікацією «джинси» покращилася – видання почали хоч якось маркувати політичну рекламу.

• ЗМІ практично не публікують об’єктивну виборчу аналітику.

• Районні видання залишають вразливими до тиску місцевої влади.

Як і щоразу в передвиборчий період (незалежно, вибори якого рівня від-буваються), шпальти газет і стрічки

новин волинських медіа були перепов-нені інформацією на політичну тематику. Більшість із них стосувалися діяльності кандидатів у депутати (розповіді про біз-нес, допомогу АТО, зустрічі з виборцями, життєві історії), їхньої позиції щодо війни і ЄС, обіцянок розвитку країни з приходом у ВР тощо. Зовсім мало було новин ней-

тральної тематики і зовсім не було аналі-тики. Загалом такий жанр як «політична аналітика» на Волині відсутній (раніше це намагався робити Володимир Лис, але нині він уже не працює в журналістиці).

Найбільше інформації стосувалося ді-яльності уряду і Яценюка, Порошенка, а також місцевих кандидатів-мажори-тарників – Ірини Констанкевич, Степана Івахіва, Ігоря Єремєєва, Романа Іванюка.


Про «джинсу» і політичну рекламу

З одного боку, засилля політичної ре-клами – вимушений крок медійників, оскільки для них – це суттєве джерело поповнення бюджету, а з іншого – зму-шування читачів читати те, на що вони не підписувалися. Окремі друковані видання зазвичай виходять із ситуації, збільшую-чи кількість сторінок, однак інтернет-ви-дання, площа яких необмежена, були аж надто заполітизованими.

Проте це ще не найбільший недолік. Річ у тім, що політична реклама в більшості видань не була маркована, її публікували під різноманітними тематичними рубри-ками, як от: «Думки вголос», «Актуаль-но», «Позиція», «Добра справа», «Благо-дійність», тощо. Видання із найбільшим на накладом – громадсько-політична газета «Волинь-нова» – маркувало ре-кламні матеріали зірочкою (*), однак і ця позначка – надзвичайно дрібна, часто непомітна, а пояснення до неї – надто малим кеглем. Ще одна з найпоширені-ших газет – «Вісник і К» – взагалі не мар-кувала політичну рекламу, хоча в приміт-ці вказано, що вона має бути позначена відповідним значком «®».

Волинські видання вдавалися і до інших маніпуляцій – наприклад, маскували агітаційні матеріали під «life story», піблі-кували фото кандидатів у матеріалах про інших відомих осіб, замовні соціологічні дані тощо.

Проте варто зазначити, що, порівняно з попередніми роками, ситуація з розміщен-ням «джинси» значно покращилася. Зо-крема, видання почали хоч якось марку-вати політичну рекламу (раніше і «зірочки» важко було знайти), а інтернет-видання «ВолиньPost» стало взірцем маркування таких матеріалів, оскільки, окрім «зіроч-

ки» біля заголовка, наприкінці публікації зазначало, що це – «політична реклама».

Про свободу слова

Одним із порушень, яке трапилось у виборчий період в інформаційній сфері і стосувалося виборів, стало перешкод-жання трансляції ефіру каналу «1+1» і «Нова Волинь» (ОДТРК) кабельним мов-ником м. Нововолинська «Нововолин-ське ТТІ». Він належить одному з канди-датів у депутати від «Радикальної партії Ляшка» Вікторові Яремі. Однак власник пояснив цей факт пошкодженням ка-бельних мереж.

Інший випадок – це відсутність зв’язку із міським сайтом «0332.ua» упродовж кіль-кох днів, що було пов’язано з DDoS-ата-кою мережі Сity Sites.

День виборів

Він був найунікальнішим за всі вибори часів Незалежності України – жодного порушення прав журналістів на жодній із виборчих дільниць. Більше того, в день голосування загалом було мало пору-шень, за винятком незначних.

Внутрішньоцехові «розборки»

Відбулося кілька судових засідань Ко-вельського міськрайонного суду і вже в листопаді суд поновив Ярослава Гаври-люка на посаді власкора обласної гро-мадсько-політичної газети «Волинь-но-ва». Судовий позов був ініційований паном Гаврилюком, оскільки він вважав своє звільнення з посади (скорочення) незаконним.

У жовтні заяву про припинення своєї діяльності в цій же газеті написав жур-наліст Василь Нагорний. Це трапилося

13

відразу після зборів колективу, на яких головний редактор звинуватив журналіс-та у відсутності на робочому місці впро-довж кількох днів після виходу з відпуст-ки, а також у тому, що той не відповідав на чисельні телефонні дзвінки. За сло-вами Василя, він у той час зустрічався з бійцями 51-ї бригади і проводив журна-лістське розслідування. Він зазначив, що не має наміру повертатися в це видання.

Влада і ЗМІ

Незважаючи на очевидні зміни у суспіль-стві, влада області не лише не оновилася, а й діє старими перевіреними методами. Зокрема, 7 листопада сесія Іваничів-ської районної ради звільнила головного редактора газети «Колос» Валенитину Петрощук із займаної посади і доручила голові райради укласти угоду із працівни-ком тієї ж газети – Тамарою Гаврилюк.

Оскільки на той час Валентина Петро-щук перебувала на лікарняному, то угоду з новим керівником поки не укладали, проте фактично в газеті стало два редак-тори. При прийнятті цього рішення думка колективу взагалі не була взята до уваги.

Крім того, ще в жовтні «нова влада» змінила і прийняла новий статут видання, згідно з яким районна газета стала кому-нальним підприємством «Редакція івани-чівської районної газети «Колос», а отже – безпосередньо підпорядкована райраді.

Історія з головним редактором газети «Колос» розпочалася ще весною цього року. Весь цей час районна влада шукала методів впливу на «небажаного» редак-тора. Тоді ж подібна ситуація склалася і між ківерцівською владою та головним редактором газети «Вільним шляхом», однак розвитку вона не набула.

Звіт про ситуацію в медіа-просторі Рівненщини

На Рівненщині у виборчий період було зафіксовано лише одне порушення, яке має стосунок до самих виборів – DDoS-атаку міського сайту 0362.ua мережі Сity Sites (як і в майже всіх інших областях України).

На початку листопада голова Здолбунів-ської РДА звільнив із посади головного редактора районної газети «Нове життя» Сергія Кондрачука. На сайті «Здолбунів sity» вказано, що головний редактор на той час очолював окружну виборчу комісію, а також був депутатом райради від партії УДАР. Сам Сергій Кондрачук вважає своє звільнення незаконним, проте оскаржувати дії голови РДА не має наміру.

Ситуація з політичною «джинсою» в інтернет-виданнях (друковані не було змоги відстежувати) теж невтішна, од-нак не настільки критична, як на Волині. Окремі видання – «Сайт чесних новин

«ВСЕ», інформаційно-аналітичний пор-тал «4 влада» – загалом не публікували замовних політичних матеріалів, а от на сайті «ОГО» їх було чимало.

Висновки: Попри наявність у вибор-чому процесі різноманітних політичних маніпуляцій, волинські ЗМІ намагаються повідомити читачів, що пропонують їм не об’єктивні тексти, а політичну рекла-му. Проте все ще не наважуються пря-мо вказувати це, завуальовуючи їх під рубрики «Думки вголос», «Актуально», «Позиція», «Добра справа», «Благодій-ність», тощо. У цьому контексті варто відзначити ініціативу інтернет-видання «ВолиньPost», яке найбільш виразно маркувало «джинсу».


За період моніторингу в Дніпро-петровську зафіксовано 6 пору-шень прав журналістів. Їх кількість

збільшилася порівняно із попереднім регіональним моніторингом (4 випад-ки з 1 травня по 14 червня цього року). Найбільша кількість цих порушень сто-сується фактів фізичної агресії – пере-шкоджання діяльності журналістів (5 випадків). Переважна більшість із них зафіксовані під час парламентських ви-борів 26 жовтня.

Перешкоджання журналістській діяльності

Перший випадок зафіксований у Кри-вому Розі – журналіста не допускали на засідання окружної виборчої комісії №37. Раніше спостерігачі зафіксували там некоректно заповнені бюлетені – на усіх були проставлені номери однієї дільниці, хоча загалом їх в окрузі 146. Журналіст газети «Точка опори» разом із мобіль-

ною групою спостерігачів приїхав на ок-руг, аби перевірити чи погасила комісія ті бюлетені, проте члени комісії не допусти-ли їх на засідання, посилаючись, що воно нібито відбувається у закритому режимі.

Ще два випадки сталися на виборчому окрузі №24 у день виборів з одною і тою самою знімальною групою 11 каналу. Що примітно, журналісти повідомили про ці порушення не у день виборів, а коли прийшли на прес-конференцію ре-гіонального представника ІМІ, присвяче-ну результатам моніторингу медіаситуації в регіоні. Почувши про зафіксовані ви-падки порушень в Україні та методологію їх виявлення, оператор телеканалу по-відомив, що під час виборів вони також стикалися із подібними випадками. На одній дільниці їм заборонили проводити зйомку і, аби не провокувати конфлікт, вони перейшли на іншу дільницю, де чле-ни комісії не чинили їм перепон у роботі. Журналісти також зафіксували випадок,

Зоя Красовська, регіональний представник ІМІ

у Дніпропетровській області, редактор волонтерських

журналістських проектів: вісника «Хроніка» та сайту

відеорепортажів Freednipro.tv

Дніпропетровськ: Після виборів «Опозиційний блок» у ЗМІ

змінила «джинса» Арбузова

• Через парламентські вибори та військовий конфлікт зросла кількість порушення прав журналістів, при цьому не всі медійники навіть розуміють, що їхні права порушують.

• Лідерами «джинси» під час виборів у місцевих ЗМІ виявились опозиційні партії «Опозиційний блок» та «Сильна Україна».

• Зафіксовані випадки відмови у публікації агітаційних матеріалів з боку ЗМІ.

15

коли жінка вкинула до урни порожній аркуш, що могло свідчити, що вона ви-несла бюлетень із дільниці. Журналісти підійшли до представників міліції, аби ті прокоментували їм цей випадок, проте правоохоронці заборонили їм знімати себе та відмовилися давати будь-які коментарі.

Така ситуація свідчить, що регіональні журналісти не до кінця розуміють свої права на виборах та не повністю усві-домлюють важливість повідомляти про порушення, із якими стикаються. Тому ІМІ проводить консультації з регіональни-ми представниками ЗМІ, нагадує їм про особливості методології порушень. Це викликало певний інтерес у самих ЗМІ, і регіонального представника ІМІ запро-шували на ефіри для популяризації такої роботи як у день виборів, так і після їх завершення.

Ще один випадок перешкоджання діяль-ності ЗМІ був зафіксований 6 листопада. Журналісти 11 каналу та ICTV прибули до військової частини у смт. Черкаське на Дніпропетровщині. За їхньою інфор-мацією там проводився «день відкритих дверей» у зв’язку із поверненням части-ни військових із зони бойових дій. Жур-налісти пройшли через КПП, де ніхто не перевіряв їхні документи, а коли почали знімати, прибіг представник прес-центру Міноборони та почав забороняти зйомку, вимагаючи від журналістів письмових дозволів від міністерства на її проведен-ня. В той же час інша знімальна група безперешкодно працювала на тому ж місці, при чому журналістка цього каналу зазначила, що вони лише в телефонному режимі погодили із керівництвом частини свою зйомку.

11 листопада журналістам перешкоджа-ли під час зйомки біля Індустріального

районного суду м. Дніпропетровська. Підсудного,обвинуваченого у ДТП зі смертельними наслідками, супрово-джували невідомі особи у камуфляжі із нашивками МВС. Журналісти підійшли до них, аби з’ясувати хто вони і з якою метою перебувають у суді. Тоді один із чоловіків почав забороняти журналістам знімати, затуляв об’єктиви та штовхав камери. Присутні на місці представники міліції повідомили, що не можуть вста-новити хто ці люди, хоча визнали, що вони є співробітники МВС. Невідомі не надали жодних посвідчень. А в саме судове засідання не пустили операторів, не вказавши причини заборони зйомки в процесі. Представник ІМІ направив запит до МВС із метою встановити осіб, котрі перешкоджали роботі журналістів.

Цензура

Виборча кампанія у Дніпропетровську супроводжувалася гучними заявами про цензуру незручних ЗМІ. Протягом жовт-ня «34 канал» двічі повідомив про втру-чання у їхнє мовлення. Зникнення сигна-лу та втручання у мовлення відбувалися синхронно із відключеннями на криво-різькій ТРК «Рудана». Представники КРРТ повідомляли, що ці збої зумовлені технічними причинами. Проте колектив «34 каналу» заявляв, що бачить винуват-цем цих подій кандидата в народні депу-тати Бориса Філатова. Вони зазначили, ніби команда Філатова тиснула на канал, добиваючись розміщення агітаційних роликів кандидата в ефірі.

Як з’ясував регіональний представник ІМІ, штаб Філатова мав намір подавати до суду на телеканал, оскільки телеканал відмовився укласти угоду з кандидатом на розміщення передвиборчої агітації. Проте після попередження НТКУ на адресу «34 каналу» в ефірі телеканалу


з’явилися ролики Філатова, а його штаб вирішив не звертатися до суду.

Цей конфлікт мав виразно політичне підґрунтя, оскільки супроводжувався низкою заяв «Опозиційного блоку» про втручання влади в роботу ЗМІ. Як зазна-чив директор регіонального відділення КРРТ Кирило Данилов, він вважає по-ведінку каналу провокативною, оскільки політичні заяви передували конструк-тивним крокам з подолання технічних проблем у мовленні каналу. Канал на 2/3 належить до холдингу Ріната Ахметова, а на третину є муніципальним. Пред-ставники команди Філатова у розмові із представником ІМІ повідомили, що ма-ють намір з’ясувати наскільки законною була передача більшості акції структурам Ахметова. Відповідно цей конфлікт ще може мати продовження.

Джинса

За результатами моніторингу у дніпропе-тровських ЗМІ можна сказати, що біль-шість ЗМІ розміщували політично за-мовні матеріали в інтересах ледь не усіх кандидатів та партій. Проте найбільше таких матеріалів було на підтримку «Опо-зиційного блоку» та «Сильної України». Хоча немало було і прихованої реклами провладних сил – «Блоку Петра Поро-шенка» та «Народного фронту».

У газетах та на сайтах з’являлися як марковані, так і не марковані матеріали із політичною агітацією, що свідчить про те, що редакції можуть, але не завжди використовують маркування під час роз-міщення таких статей та новин.

Найбільше політично замовних матеріа-лів виходило у газеті «Дніпро Вечірній». У ній відверто рекламні матеріали не мали жодних позначок та супроводжу-

валися креативними назвами рубрик від «правильний вибір» до «несущие свет» над фотографією однієї із кандидаток.

Після виборів ситуація дещо змінила-ся, проте джинса не зникла остаточно. Малий відсоток публікацій із ознаками політичного замовлення лишився в обох газетах, обраних ІМІ для моніторингу. Проте якщо раніше у комунальній газеті «Вісті Придніпров’я» більше публікацій стосувалися партій, що брали участь у виборах, то обидва тижні після виборів у газеті публікувалися матеріали «експер-та-фінансиста» Сергія Арбузова. Ці статті були позначені «зірочкою», а у вихідних даних вказано, що такі матеріали розмі-щуються на умовах договорів. Проте для читача все ж такі публікації виглядають як редакційні, адже він далеко не завжди зважає на інформацію у вихідних даних газети.

«Дніпро Вечірній», який джинсував най-більше під час виборів, у перший тиж-день після них не містив жодного матері-алу з ознаками замовлення. Проте газета «схудла» на 8 сторінок.

Сайт «Днепропетровская панорама»

був обраний для моніторингу, оскільки є новим ресурсом на медіаринку. Проте моніторинг показав, що цей сайт слу-жить інтересам команди Коломойського. Герої його публікацій – заступники голови ОДА та комбати. Часто повідомлення цього сайту є простим передруком пості політиків із Фейсбуку.

На сайті 056.ua і після виборів продовжу-вали розміщувати рекламу партія «Силь-на Україна» та «Опозиційний блок». Хоча матеріали ОБ були принаймні частково марковані. Також на сайті почали тенден-ційно з’являтися публікації, які популя-ризують діяльність голови обласної ради

17

Євгена Удода. Це може свідчити про початок інформаційної кампанії перед очікуваними місцевими виборами.

Висновки: Порівнюючи з іншими регі-онами в Україні, дніпропетровські ЗМІ є більш політично ангажованими, що в умовах гострого політичного протисто-яння зумовлює додаткове викривлення

реальності для споживачів інформації. Прикладом такої ангажованості можуть слугувати, наприклад, «34 канал» і сайт «Днепропетровская панорама».

Критично низьким також вбачається рівень поінформованості самих журна-лістів про свої права під час здійснення професійних обов’язків.

Михайло Баган, регіональний представник ІМІ

в Донецькій області, журналіст та репортер «Новости

Донбасса» і «Громадське телебачення Донеччини»

Донецьк: Серед лідерів «джинси» виявилась

«Свобода»

• Контроль терористів над Донецьком і частиною області призвів до того, що багато журналістів змушені працювати фактично нелегально.

• Частина ЗМІ перетворилися на пропагандистські рупори терористів.

• У трійку лідерів із публікації «джинси» на Донеччині, окрім «Сильної України» і «Опозиційного блоку», несподівано увійшла і «Свобода».

Ситуація з медіа в Донецькій області залишається напруженою, жур-налісти як і раніше знаходяться в

підвищеній зоні ризику практично на всій території регіону.

Проте варто відзначити, різке скорочен-ня кількості зафіксованих фактів агресії по відношенню до журналістів з боку сепаратистів і бойовиків в порівнянні з квітнем-липнем 2014 року. Причиною цьому, найімовірніше, є те, що більшість

проукраїнськи налаштованих журналістів змушені були покинути окуповане місто. Ті ж, хто там залишилися, працюють в основному «під прикриттям». Також на зайнятій бойовиками території з’явилися медіа, які співпрацюють з терористичною організацією «ДНР».

Свобода слова на окупованій території

Донецькі журналісти заявляють про те,


що на окупованій території не існує сво-боди слова як такої. Власне більшість з них сходяться на думці, що на території, зайнятій незаконними збройними форму-ваннями немає і ЗМІ як таких. Ті ж медіа, які там працюють, можна розцінювати виключно як засоби пропаганди.

Важливо відзначити, що під контролем бойовиків та їх спільників знаходяться деякі регіональні медіа. Зокрема, об-ласна телерадіокомпанія «27 канал» перебуває під контролем збройних бандформувань з квітня. Тепер вона на-зивається «Перший республіканський

канал» і є основним рупором пропаган-ди терористів на території міста. До-нецьк також завалений пропагандист-ськими листівками, що видають себе за газети – такими як «Новоросія». До всього іншого, деякі формально укра-їнські ЗМІ продовжують роботу в місті, проте насправді є помічниками теро-ристичної організації «ДНР».

Проблема доступу населення до неза-лежних інформаційних ресурсів сто-їть надзвичайно гостро. Незаконними збройними формуваннями блокується трансляція українських телеканалів через аналогове і кабельне мовлення, на окуповані території не надходять українські газети, блокується робота небажаних інтернет-сайтів. Фактично населення, яке проживає на територіях, зайнятих екстремістськими угрупован-нями, перебуває у стані інформаційної блокади і регулярно зазнає впливу масо-ваної пропаганди.

Варто зауважити, що для контрпропа-гандистської діяльності віднедавна вико-ристовується бюлетень «Укрзалізниці», який фактично є єдиним друкованим виданням, яке доставляється на окупо-вану територію.

Свобода слова на території, підконтрольній українській владі

На територіях, підконтрольних україн-ській владі, ситуація зі свободою слова інша. Перешкоджань роботі ЗМІ з боку представників офіційної влади не зафік-совано.

Однак деякі журналісти заявляли про тиск на них з боку представників укра-їнських збройних формувань. Зокрема, дніпропетровським журналістами під час виконання професійних обов’язків по-грожував кандидат в нардепи Валентин Манько та озброєні люди, які супрово-джували його. Цей випадок стався в день виборів до Верховної Ради, 26 жовтня, на 59-й ОВК, у місті Курахово.

Донецькі журналісти зазначають, що кардинальних змін у роботі ЗМІ, в порів-нянні з періодом правління Януковича, не відбулося. Багато медіа залежні від позиції власника, виходячи з якої і буду-ють свою редакційну політику.

На загальному тлі, як і раніше, виділя-ються незалежні медіа. Зокрема, розви-вається ініціатива «Громадське телеба-

чення Донеччини», яке позиціонує себе як медіа, яке існує за рахунок пожертв глядачів.

Джинса в ЗМІ

Ситуація із замовними матеріалами кар-динально у ЗМІ Донецької в засобах ма-сової інформації не змінилася. Всього з 1-го жовтня у виданнях Донецької облас-ті, які моніторились, було зафіксовано 67 матеріалів з ознаками замовлення.

Найбільше в медіа-просторі Донеччини «джинсував» Сергій Тігіпко та його партія «Сильна Україна». Було зафіксовано 37

19

матеріалів, які так чи інакше були наці-лені на створення позитивного іміджу даної політичної сили. Характерно, що всі 37 матеріалів були опубліковані в інтер-нет-виданнях. Також варто відзначити, що Тігіпко більше інших зловживав дум-кою упереджених експертів.

Крім цього, був зафіксований один мате-ріал з ознаками замовлення, націлений на очорнення «Сильної України».

Друге місце серед «джинсовиків» Донеч-чини зайняв «Опозиційний блок». Колиш-ні «регіонали» по 5 разів «джинсували» в інтернет та друкованих виданнях. За-мовні матеріали від цієї політичної сили здебільшого висвітлювали передвиборчі поїздки її членів по регіону та заяви від «Опозиційного блоку».

Ненабагато від «Опозиційного блоку» від-стала партія «Свобода». Всього за період моніторингу було зафіксовано 8 замов-них матеріалів від цієї політичної сили в інтернет-виданнях Донецької області. «Свободівці» зробили упор на заявах свого лідера Олега Тягнибока, які проте ніяк не торкалися Донеччини.

5 разів у маріупольській газеті «Приа-

зовский рабочий» публікувалися мате-ріали з ознаками «джинси» від кандидата по мажоритарному округу №58 Сергія

Тарути. Варто відзначити, що публікації, які стосувалися колишнього губернатора Донецької області, крім «Приазовського робочого» неодноразово були надруко-вані і в його агітаційних матеріалах.

Двічі в тому ж «Приазовському робо-чому» були виявлені замовні матеріали від маріупольського кандидата Сергія Малікова, і по одному разу «джинсану-ли» Сергій Матвієнков, Максим Бородін, Дмитро Забавін. В останній день агітації в інтернет-виданні 62.ua був надрукова-ний матеріал з ознаками замовлення від партії «Заступ».

Після закінчення виборчої кампанії в виданнях, які моніторились, був зафіксо-ваний один матеріал з ознаками замов-лення від партії «Сильна Україна».

Висновки: Основною проблемою є відсутність доступу населення окупова-них районів до об’єктивної інформації. Фактично єдиною на сьогодні можливіс-тю отримати альтернативну точку зору (окрім бюлетеня «Укрзалізниці») став інтернет, однак бойовики почали блоку-вати деякі сайти.

Стосовно публікації замовних матеріалів у ЗМІ, то загалом у регіоні ситуація не змінилася – несподіванкою стала лише активність «Свободи».


Усі закарпатські медіа належать різ-ним політичним та бізнесовим групам впливу, тому журналістські стандар-

ти часто підмінюються політикою або ж по-требами власника. Як і під час президент-ської кампанії, на парламентських виборах закарпатські ЗМІ рясніли матеріалами на політичні теми – інтерв’ю з кандидатами в народні депутати, розповіді про їхній жит-тєвий шлях, заслуги перед народом, добрі вчинки, роздуми про ситуацію в Україні та на Закарпатті, ставлення до АТО та ЄС, а також поливання брудом опонентів.

Якісної політичної аналітики майже не було. Натомість багато публікували псев-до-аналітики, що мала відверто замовний характер і писалася в підтримку одних кандидатів та проти інших (наприклад, за С. Ратушняка – газета «РІО», за В.Щадея – газета «Новини Закарпаття», за Р.Горвата – сайт «Про Захід», за А.Погорєлова – сайт «7 днів», за О.Ледиду – сайт «ClipNews», проти В.Ковача – газета «Трибуна» і т.д.).

Джинса

Варто зауважити, що усі закарпатські ЗМІ під час виборчої кампанії зловживали

замовними матеріалами, але лідерами се-ред друкованої преси стали газети «РІО» та «Новини Закарпаття». За період з 1 по 26 жовтня в газеті «РІО» (№№40-43) за-фіксовані 33 матеріали з явними ознака-ми «джинси», з них 8 на підтримку Сергія Ратушняка (самовисуванець по 68 окру-гу), також часто подавалися його комен-тарі щодо політичної ситуації в країні. За цей же ж період у газеті «Новини 3акар-

паття» зафіксовано 23 випадки «джинси». Найбільш виразною була немаркована реклама Віктора Щадея (самовисуванець по 68 округу), яка займала в кожному з чотирьох випусків дві центральні шпальти і виходила під заголовком «Закарпатець у парламенті. Віктор Щадей». Тексти, що публікувалися на цих шпальтах повністю збігався з інформацією в агітаційній газеті кандидата. Також у цій газеті часто без маркування подавали інформацію про Василя Ковача (самовисуванець по 68 одномандатному виборчому округу).

Серед партій найбільше в закарпатській пресі «джинсували» такі партії «Народ-ний фронт», «Блок Петра Порошенка», «Свобода», «Батьківщина», «Радикальна партія Олега Ляшка», «Самопоміч».

Юлія Дуб, регіональний представник ІМІ

в Закарпатській області, координатор

руху «Чесно» та громадської мережі ОПОРА

в Закарпатській області

Ужгород: Рейтинг «джинси» очолили газети «РІО»

та «Новини Закарпаття»

• Самовисуванець публікував свою джинсу під заголовком «Закарпатець у парламенті. Віктор Щадей».

• Зафіксовано кілька випадків відмови в отриманні інформації і один випадок фізичних погроз.

21

Серед сайтів найбільше відзначився «Про захід», адже майже усі «джинсові» мате-ріали були на підтримку Роберта Горвата (самовисуванець по 68 округу), Валерія Пацкана (список БПП) та загалом партії «Блок Петра Порошенка» (15 матеріалів з ознаками прихованої політичної реклами).

На сайті «zaholovok.com» було зафіксова-но 24 «джинсових» матеріали, серед най-більш цікавих – рубрика «Ранкова кава», де розміщувались іміджеві інтерв’ю дея-ких кандидатів у народні депутати, проте жодне з них не було марковане як «полі-тична реклама» чи «іміджевий матеріал».

У післявиборчий період політичної «джин-си» у цих ЗМІ стало значно менше, але чітко прослідковується політика власника.


За звітний період в Закарпатті було зафіксовані чотири випадки порушення прав журналістів:

Цензура, доступ до інформації: обме-ження доступу до інформації. Під час висвітлення позачергових виборів до ВР, 23 жовтня 2014 р., на Закарпатті, голова ОВК №69 Гоменюк Володимир відмовив Еліні Савицькій (журналісту всеукраїн-ської газети «Експрес» в Закарпатській області ) в праві отримати інформацію. А Сергій Носалюк, член ОВК від ПР, безпід-ставно звинуватив її у непрофесійності, принизив та вигнав з приміщення ОВК.

Цензура, доступ до інформації: об-межили доступ до інформації. На ДВК №210267 (с.Репинне, Міжгірського р-ну, Закарпатської обл.), журналісту Всеукра-їнського громадського видання «Точка

опори» Надії Ваць, члени комісії та, зо-крема, голова комісії в день виборів, 26 жовтня, відмовлялися показувати про-

токоли вечірнього засідання, які члени ДВК, порушуючи закон, підписували ще до підрахунку голосів, а також усі члени комісії відмовлялися коментувати пору-шення, які відбувалися на ДВК.

Фізична агресія: погрози, залякування. Журналістці погрожували, що якщо вона не припинить задавати запитання, то її виженуть з дільниці. Морально принижу-вали через те, що вона фіксувала вибор-чий процес на дільниці на фото та відео. Також казали, що нехай краще їде з діль-ниці, поки з нею чогось не сталося. А коли підрахунок голосів закінчився і журналіст-ка вийшла з дільниці, до неї підійшов чо-ловік у стані алкогольного сп’яніння, який чекав її під дільницею і почав нецензурно лаяти. Допоміг журналістці міліціонер, який супроводжував її до міста Мукачева.

Цензура, доступ до інформації: обме-жили доступ до інформації. Під час ви-світлення позачергових виборів до ВР, 26 жовтня 2014 р., на Закарпатті, члени ОВК №69 відмовилися надати інформа-цію Еліні Савицькій (журналісту всеукра-їнської газети «Експрес» в Закарпатській області) чи вчасно відкрилися всі діль-ниці на території округу. Але для телека-налу «М-студіо» пан Гуменюк надав цю інформацію в сюжеті «Про вибори».

Щодо жодного з цих порушень журна-лісти не зверталися до правоохоронних органів, тож ніхто не поніс покарання.

Крім описаних випадків, інших порушень зафіксовано не було.

Висновки: Особливістю проведення парламентських виборів на Закарпатті стала виразна політична ангажованість місцевих ЗМІ, які переважно «джинсу-вали» на користь своїх власників чи їхніх політичних соратників.


Ця передвиборча кампанія, схоже, побила всі рекорди за кількістю немаркованої реклами в запорізь-

ких ЗМІ. Вперше за весь період моніто-рингу саме Запоріжжя стало лідером за кількістю джинси в медіа: за тиждень до дня виборів лише у чотирьох ЗМІ – двох друкованих тижневиках «МІГ» та «Су-

бота плюс» та на сайтах 061.ua і «Голос

Запорожья» – було опубліковано 203 немаркованих матеріали з ознаками замовності.

Беззаперечним лідером «джинси» на цих виборах став до цього моменту малові-домий глава профкому Запорізького за-лізорудного комбінату (ЗЗРК) Олександр Григорчук з міста Дніпрорудний. Роз-мах вражав. ЗЗРК – підприємство, яке, включаючи Запоріжсталь та Запорізьку ТЕС, входить в сферу інтересів відомого бізнесмена Ріната Ахметова. Григорчук балотувався по 79-му округу (куди вхо-дить і м. Дніпрорудне). Крім його ма-сової підтримки і газети, і інтернет-ЗМІ публікували також багато замовних

матеріалів проти нардепа Володимира Бандурова, який теж балотувався по 79-му округу.

Зі значним відривом в трійку лідерів по «джинсі» також увійшли: молодий кандидат від «Блока Порошенко» Ігор Артюшенко, кандидат-самовисуванець Євген Карташов, який, за неофіційними даними, теж не обійшовся без підтрим-ки свого давнього друга – «Запоріжста-лі». До речі, Карташов програв кан-дидату від «Блоку Петра Порошенка», ректору ЗНУ Миколі Фролову, проти якого систематично виходили «газе-ти-одноденки» з публікаціями гостро негативного характеру.

Газети. На період виборів кількість сто-рінок у тижневиках збільшилась майже в двічі: з 48 та 52 сторінок до, мінімум, 68-76 сторінок/видання. При цьому кількість маркованої політичної реклами складала не більше 25-30% від всіх матеріалів, присвячених передвиборчим перегонам. В основному, «джинса» публікувалася під

Наталія Виговська, регіональний представник ІМІ

в Запорізькій області, завідувач навчальної

лабораторії інтернет-радіо «Університет» та новітніх медіа

Запорізького Національного університету

Запоріжжя: Ноу-хау від сайту «Голос Запорожья» – видалення

«джинси» після виборів

• Запорізькі ЗМІ встановили «антирекорд» з публікації замовних матеріалів.

• 66-75% від загального числа замовних матеріалів на політичну тематику публікувалися без належного маркування.

• Порушень прав журналістів у період виборчої кампанії не зафіксовано.

23

рубриками «Політарена», «Конкретно», «Политическое мнение». З точки зору пересічного читача на сторінках було практично неможливо розрізнити редак-ційні та замовні матеріали. Матеріали, присвячені «добрим справам» Олексан-дра Григорчука, займали, в середньому, по дві шпальти газети.

Інтернет-ЗМІ. Вперше інтернет-ЗМІ використовували так активно для роз-міщення замовних матеріалів. Сайт 061.

ua постив «джинсу» в рубриці «Новини» без жодних маркувань. Григорчук, Віл-кул, Тігіпко були частими гостями цього медіа. Сайт «Голос» був наповнений тим же контентом, немарковані матеріалів у них та колег іноді з’являлася з паузою в кілька хвилин. Григорчук, Вілкул, Тігіпко, Артюшенко на заключній фазі виборів – основні герої публікацій. «Голос» публі-кував всю «джинсу» в рубриці «Статті. Аналітика». Він же продовжив публікації і після виборів, коли «джинсовий лідер» Григорчук виборював свою перемогу на дільниці. До речі, не виборов: програв з різницею в 18 голосів.

Цікаво, що одразу після виборів з «Голо-су…» зникли всі замовні матеріали, які були опубліковані за період передвибор-чої кампанії. Частину їх «затерли» навіть в кеші, але більшість з них можна було знайти в кеші протягом наступного тиж-ня після дня виборів.

Аналіз порушень прав журналістів

В період передвиборчої кампанії не було зафіксовано жодного порушення у від-ношенні журналістів, пов’язаних саме з

передвиборчим процесом. Єдиний випа-док, пов’язаний зі ЗМІ, трапився в день виборів, коли на дільницях з’явилися «чернігівські журналісти» з невідомою метою перебування в Запоріжжі.

Два випадки порушень по 171 статті були зафіксовані поза виборчими пере-гонами. В суд була доправлена справа перешкоджання професійній діяльності журналістів мелітопольської ТРК. А в жовтні було відкрите кримінальне впро-вадження по ст. 171 проти представника кредитної спілки, який напав на знімаль-ну групу ТРК Алекс.

Ще один випадок нападу на журналіста був зафіксований в Бердянську: там чи-новник не погоджувався з тим, що його зустріч з мешканцями міста будуть зні-мати. Але в результаті, після штовханини, зі зйомкою змирився.

Крім того, був зафіксований випадок DDoS-атаки на сайт 061.ua. Сайт по-страждав в результаті DDoS-атак на цю мережу по всій Україні.

Цікавий випадок на ЗОДТРК «Запоріж-

жя» був зафіксований на початку листо-пада: замість заставки в період перерви трансляції з’явилося зображення прапо-ру Новоросії. Керівництво телекомпанії заявило про провокацію і зовнішнє втру-чання анонімів.

Висновки: Аналіз замовних публікацій у запорізьких ЗМІ свідчить, що інтер-нет-ЗМІ набувають чимраз більшої ваги – саме там публікується левова частка замовних матеріалів.


Ці парламентські вибори у ЗМІ Кіро-воградської області були представ-лені неймовірною кількістю прямої

та прихованої реклами. З 1 жовтня по 8 листопада на сторінках двох найпопу-лярніших газет та двох сайтів було зафік-совано 143 випадки «джинси». Найбіль-шою кількістю «джинси» відзначилися саме електронні видання (63%). Газети розмістили 47% джинсових матеріалів від загальної їх кількості.

Газета «Україна-Центр» (видання по-зиціонує себе як газету для читачів, які думають, і традиційно містить багато публіцистики і аналітики) протягом усієї виборчої кампанії взагалі не використо-вувала маркування «політична реклама», «політична агітація». Навіть якщо мате-ріал був прямою агітацією, редакція про це не повідомляла читачів. Проте ціка-вий випадок стався саме напередодні виборів. Останній передвиборчий номер газети редакція на першій сторінці по-ряд із назвою видання промаркувала

трохи самоіронічно: «Політична рекла-ма. Серія остання. Стор. 1-24», фактич-но визнавши, що увесь випуск містить політичну агітацію.

Газета «21-й канал», яка також потра-пила до моніторингу, є виданням саме новинним. Тяжіє до розміщення значної кількості матеріалів про кримінальні злочини. Має чи не найбільший реаль-ний тираж в області. Редакція видання досить принципово ставилася до марку-вання політичної реклами. Проте 20-30% політичної реклами у номері традиційно залишалося поза рубрикою «політична агітація». Зазвичай, немаркованими були матеріали на останніх сторінках номера.

Якщо порівнювати саме якісне напов-нення джинси, то варто визнати, що від-вертішою вона була саме на сторінках друкованих видань. Сайти розміщували короткі повідомлення, в яких інформу-вали про зустрічі, прес-конференції, тези. Газети натомість публікували ве-

Яна Пісарєва, регіональний представник

ІМІ в Кіровоградській області, журналіст

«Радіо Свобода», інформаційної програми

«События» (канал «Україна») в Кіровоградській

області, ведуча новин на каналі «Кіровоград»

Кіровоград: Унікальне маркування «Політична реклама.

Серія остання. Стор. 1-24»

• Журналісти місцевих інтернет-ЗМІ у погоні за оперативністю втрачають достовірність.

• Лідерами з «джинси» став Олесь Довгий та інші кандидати-мажоритарники.

• Охоронець одного із лідерів «Опозиційного блоку» напав на журналіста, намагаючись завадити зйомці.

25

личезні пропагандистські статті, які або прямо, або приховано агітували за кан-дидатів. Серед непрямої немаркованої відповідно агітації було безліч спекуля-цій на соціальних проектах, ініціативах, меценатстві.

Характерною тенденцією «джинси» інтер-нет-видань можна відзначити масові пе-репости, передруки звернень кандидатів у соціальних мережах та позицій штабів на офіційних сайтах.

Поява «джинси» на місцевих інтернет-ре-сурсах була часто зумовлена дефіцитом інформаційних приводів на регіонально-му рівні. Припускаємо, що і кандидат, і політична сила не завжди був замовни-ком матеріалу із непрямою політичною рекламою, а інколи виступав виключно генератором події, яку для матеріалу обирав журналіст. Тож, інформаційним приводом для місцевих сайтів майже завжди був сам факт візиту лідера будь-якої політичної сили. Безліч публікацій було просто з прес-конференцій кан-дидатів. Напередодні виборів та навіть у день волевиявлення майже кожний штаб та кандидат виступили з публіч-ними заявами про чорні технології на їх адресу та фальсифікації виборів. І хоча лише одиниці підкріплювали свої слова бодай якимись доказами, а також звер-неннями до правоохоронців, журналісти сайтів, намагаючись бути найоперативні-шими, публікували заяви усіх, фактично не маючи достовірних підтверджень і не перевіривши інформацію в інших дже-релах. Тож, можна визнати, що політики знайшли оптимальний для себе спосіб бути присутніми у стрічці новин – про-сто стати генератором подій. Імовірно, витоки проблеми подібних публікацій з прес-конференцій знаходяться або у несумлінному ставленні до своїх обов’яз-ків, або у недостатньому розумінні своїх

журналістських обов’язків. Спілкуючись із колегами інтернет-видань, варто за-значити, що існує нерозуміння того, як має журналіст підходити до опрацюван-ня інформації подібного змісту.

По кількісному показнику на перше міс-це вийшла саме чорна «джинса». Анти-агітація проти конкурентів відрізнялася централізованістю. Йдеться про те, що більшість антиагітації у ЗМІ Кіровоград-щини – саме проти політичних сил та їх лідерів всеукраїнського значення. За-звичай статті антирекламного характеру були перепостом, передруком, який був також розміщений в інших медіа-ресур-сах. Такі матеріали точно не були автор-ськими продуктами журналістів видання, яке розмістило подібне.

Інтернет-портал «Гречка» оприлюднив серію незбалансованих матеріалів проти Олеся Довгого у вигляді інформаційних повідомлень з акцій та прес-конференцій проти нього. Припускаючи, що закиди на адресу політика мали під собою досто-вірне підґрунтя, журналісти не балансу-вали матеріал коментарем іншої сторони.

Сайт «Новини Кіровоградщини» відзна-чився найбільшою кількістю реклами на користь партії «Опозиційний блок». Осо-бливо багато «джинси» ресурс розмістив з приводу візиту одного з лідерів цієї партії Сергія Ларіна. Навіть анонсуючи зустріч з політиком, сайт встиг виставити незбалансовані обвинувачення на адресу представників місцевої влади у підготовці зриву візиту екс-губернатора.

У лідери по згадуванню в «джинсі» вий-шов кандидат-самовисуванець по округу №102 Олесь Довгий. Про відомого оді-озного політика писали не тільки в публі-каціях в рамках антиагітаційної кампанії, але і активно позитивно піарили на сто-


рінках як друкованих, так і інтернет-ви-дань. Якщо газети розміщували класичні детальні статті про безліч добрих справ, високий рейтинг та успішність діяльності кандидата, то інтернет-портал «Новини Кіровоградщини» передруковував без-посередньо повідомлення прес-служби штабу кандидата.

Найбільше джинси встигли розмісти-ти саме мажоритарники. Проте були немарковані публікації і на рахунку у партій-лідерів виборчих перегонів. Так у замовних матеріалах про політичні сили, лідери яких обіймають найвищі державні посади, йшлося проініціативи, програми і запроваджені політиками реформи. У агітаційних матеріалах від партії «Блок Петра Порошенка» пере-важно йшлося про високий рейтинг політичної сили і розумне єднання з лі-дером перегонів, а також про здобутки і поважний статус кандидатів, які у спис-ку партії. Агітація за «Народний фронт» базувалась на останніх прийнятих Каб-міном рішеннях і проектах, а також на аргументації що вони мають бути завер-шені тим, хто їх розпочав.


Протягом усього виборчого та постви-борчого періоду на Кіровоградщині був зафіксований один напад на журналіс-та. Стався він безпосередньо під час зустрічі із лідером партії «Опозиційний

Блок» Сергієм Ларіним. Тоді журналісту та керівнику порталу «Гречка» Валерію Лебідю намагався зашкодити чоловік, який забезпечував охорону заходу. Під час бійки, яку знімав журналіст, чоловік спробував вибити у Валерія фотоапа-рат. Журналіст написав заяву до міліції, обґрунтувавши це перешкоджанням професійній діяльності, але досі не от-римав відповіді по цій справі. Слідчий не звертався до нього. Сам журналіст при-пускає, що справу закрили.

Також на Кіровоградщині під час поїзд-ки у машині з кандидатами в нардепи Мустафою Наємом та Сергієм Лещенком під загрозою опинився фотокореспон-дент The New York Times Михайло Фрі-дман. Тоді машину політиків закидали камінням невідомі. Цей випадок не був занесений до звіту ІМІ, адже напад був направлений проти кандидатів, які пере-бували в авто.

Висновки: Публікація незбалансова-них чи відверто односторонніх замов-них матеріалів у кіровоградських ЗМІ є проблемою. Замовні матеріали не лише підривають довіру до ЗМІ з боку читачів, які наступного разу можуть і не купити газету чи не відкрити сайт. Гірше, що самі ж журналісти втрачають здатність критично оцінювати реальність (особли-во це помітно в інтернет-ЗМІ) і ризикують стати об’єктами для маніпуляцій зі сторо-ни недобросовісних політиків.

27

Найголовніше, що сталося зі ЗМІ Луганщини під час парламент-ських виборів в порівнянні з

президентсь кими – засобів масової інформації ста ло значно менше. В ре-зультаті – і кількість журналістів, на яких можна тиснути, значно зменшилась.

Найяскравіший приклад: якщо під час президентської кампанії події висвітлюва-ли три луганських телеканали (незалежна телерадіокомпанія ІРТА колишнього на-родного депутата від Партії регіонів Во-лодимира Ландика, який останнім часом зайняв проукраїнську позицію, обласне об’єднання «Луганське кабельне телеба-

чення», частка якої належала Луганській облраді, Луганська обласна державна

телерадіокомпанія), то за кілька місяців, коли Луганськ перейшов під контроль так званої «Луганської народної республіки» («ЛНР»), «вижила» тільки ІРТА, яка відно-вила своє мовлення в Севєродонецьку.

Крім того, вже близько півроку у Лу-ганську не виходять майже всі суспіль-

но-політичні газети, серед яких «Реальна

газета», «Вечерний Луганск», «Моло-

догвардеец», «Свободный репортер», окрім однієї – «21 век», яка підтримува-ла і продовжує підтримувати «ЛНР».

Щодо інтернет-видань Луганщини, то переважна більшість з них уціліла, але значна частина журналістів вимушені були працювати віддалено, знаходячись за межами Луганська та області.

Кілька редакцій севєродонецьких інтер-нет-видань, зокрема, «Сегодня в Севе-

родонецке», «Мой город», які на початку літа під тиском представників так званої «Луганської народної республіки» виму-шені були виїхати, повернулися у рідне місто після того, як Севєродонецьк пе-рейшов під контроль української сторони.

Виходячи з того, що інтернет-видання найменше постраждали за останні пів-року, то і під час виборчої парламент-ської кампанії вони виявилися найбільш привабливими для замовників політичної

Віктор Волокита, регіональний

представник ІМІ в Луганській області,

очолював інтернет-видання «Паралель-Медіа»,

«Луганьк. ProUA», «Луганськ.Коментарі»

Луганськ: Тиск на журналістів зменшився, бо їм тепер ніде працювати

• Більшість традиційних ЗМІ Луганська припинили роботу, а журналісти інтернет-ЗМІ змушені працювати поза своїми редакціями.

• Представник «Опозиційного блоку» маскував присутність своїх представників на виборчих дільницях під виглядом «соціологів» і «журналістів».

• Лідерами з публікації «джинси» стали сайти 0642.ua та Cxid.info.


реклами. Розміщенням в ЗМІ матеріалів без позначки «політична реклама» про-гнозовано найбільше цікавилися пред-ставники «Сильної України» (не потра-пила до парламенту) та «Опозиційного блоку», для яких схід та південь України були базовим електоральним полем.

Своєрідним лідером серед інтернет-ви-дань Луганщини по розміщенню мате-ріалів, які мали ознаки джинси,можна назвати сайт 0642.ua. Тут з’являлися матеріали про висвітлення діяльності не тільки вже згаданих «Сильної України»та «Опозиційного блоку». На сторінках ін-тернет-видання 0642.ua також з’являли-ся матеріали з ознаками замовності, які висвітлювали діяльність ВО «Свобода» та його лідера Олега Тягнибока, не зважа-ючи на те, що зазвичай на Луганщині ця партія дуже мало збирала голосів міс-цевих. Цікаво, що в останній день, коли можна було агітувати партіям, на сайті 0642.ua було розміщено кілька матеріа-лів такої маловідомої партії, як «Заступ».

На другому місті серед «джинсовиків» – місцеве інформаційне агентство «Cxid.

info», яке в основному висвітлювало ді-яльність «Сильної України» Сергія Тігіпка.

Щодо інших відомих місцевих інтернет-ви-дань, то в них час від часу теж з’являлися матеріали про партії та політиків з ознака-ми замовності, але в менших масштабах, ніж у двох вищезгаданих сайтів.

Якщо згадати саме день голосування, то у Севєродонецьку кілька разів скаржи-лись на представників телеканалу «Ін-

тер». У день голосування правоохорон-цям повідомили, що співробітники цього каналу з’явилися на дільниці N440172, де своїми діями провокували голову ви-борчої дільниці. Раніше, 25 жовтня, знову ж таки голова дільниці розповів міліці-

онерам, що працівники телеканалу «Ін-тер» проводять відеозйомку і заважають роботі членів виборчої дільниці.

Коли ж співробітники міліції прибули на місце події, їм не вдалося поспілкуватися з журналістами і дізнатися їх точку зору, оскільки після звернення у міліцію, пред-ставники ЗМІ залишили дільницю.

Тенденція з появою на дільницях псевдо-журналістів, яку відслідковували експер-ти по всій Україні, не оминула і Луган-щину. Співголова громадської ініціативи «Права Справа» Дмитро Снєгірьов розповідав, що в 112 окрузі, де переміг Юлій Іоффе, можна було помітити дивних «соціологів». За його словами, кандидат в нардепи від «Опозиційного блоку» на кожній дільниці виставив по дві людини, які нібито проводили екзит-поли.

«Пан Іоффе озброїв їх комунікаторами і планшетами. На момент підрахунку голосів соціологи перетворюються на журналістів і сидять на дільницях до переможного. Завдання: за підсумками проведення соцопитування дати цифру, яка свідчить про те, що перемагає кан-дидат Іоффе і «Опозиціний Блок». Потім в ДВК ці ж люди будуть відстоювати ці дані», – писав у соцмережах Снєгірьов.

Щодо «Опозиційного блоку», то його представники на Луганщині як були лідерами по розміщенню «джинси» у регіональних інтернет-виданнях під час виборчої кампанії, так ними залишилися 26 жовтня, тобто в день голосування, і на наступний день після дня голосування.

Висновки: Вимушене закриття багатьох регіональних ЗМІ поглиблює проблему доступу до інформації мешканців Луган-щини – тим більшою є відповідальність тих ЗМІ, які продовжують свою роботу.

29

Нинішня передвиборча кампанія на Львівщині та Тернопільщині відбу-лася традиційно – багато джинси,

кілька гучних скандалів. В цілому можна назвати її спокійною.

Інтернет-видання

Об’єктами спостереження на Львівщині стали два найпопулярніші ресурси регі-ону – ZAXID.NET та ZIK.ua. Вони і поза виборами публікують багато корпоратив-ної і економічної джинси, що вже й каза-ти про передвиборчий марафон.

Проте з 1 жовтня на ZIK.ua було зафік-совано майже вдвічі більше матеріалів з ознаками замовності, ніж на ZAXID.NET (відповідно 80 і 49 матеріалів).

Основний «джинсовик» на ZIK.ua – Дми-тро Добродомов, що до останнього часу перебував на посаді генерального дирек-тора ТОВ ТРК «Міст ТБ» (19 матеріалів).

Зауважу, що матеріали на підтримку Добродомова з’являлись і в ефірі телека-налу ZIK, але експертам кількість джинси не видалась значущою.

11 матеріалів зафіксовано від Валерія Веремчука (кандидата по 116 округу від «Радикальної партії»). Також варто від-значити значну кількість матеріалів «Ра-дикальної партії» – 10 матеріалів. Часто це були навіть не прес-релізи, а передру-ки з Facebook лідера партії Олега Ляшка. Подібні дії місцевих онлайн-ЗМІ були зафіксовані і в інших регіонах, зокрема, на Волині. Така симпатія до «Радикальної партії» пов’язана з тим, що Ляшко від-крито заявив про підтримку Добродомо-ва на виборах, більше того, йому, нібито, пропонували йти на вибори по списках партії, але журналіст відмовився.

Ще одним мажоритарником, що засві-тився на ZIK.ua став Данило Лубківський (7 матеріалів в період 9 по 13 жовтня).

Марина Довженко, регіональний представник

ІМІ в Львівській області, викладач Магістерської

програми з медіакомунікацій Школи журналістики

Українського Католицького Університету

Львів: Добродомов використав ZIK.ua

як власний майданчик для «джинси»

• Основним «джинсовиком» у Львові став гендиректор ZIK Дмитро Добродомов, а газета «Експрес» взагалі не публікувала матеріалів з ознаками замовності.

• Серед друкованих ЗМІ найбільше «джинси» опублікував «Високий замок».

• Активісти «Свободи» намагалися силоміць перешкодити трансляції рекламного ролика конкурента свого кандидата.


Крім того варто відзначити певну кате-горію матеріалів, спрямованих проти Об’єднання «Самопоміч» і безпосеред-ньо Андрія Садового (7 публікацій) – це як критика гасла партії, так і особисті закиди до Садового. ZIK.ua також зайняв активну позицію у протистоянні на 115 окрузі, де одним з конкурентів Добродо-мова був представник «Народного Фрон-ту» Іван Васюник. З 1 жовтня ресурс опублікував певну кількість матеріалів, спрямованих проти цього кандидата та його партії (6 публікацій).

Крім того, на сайті ZIK.ua були зафіксо-вані замовні матеріали від Сергія Тигіпка (7), «Блоку Петра Порошенка» та його окремих представників (5), Юлії Тимо-шенко та кандидатів-мажоритарників від «Батьківщини» (4), «ЗАСТУПу» (1) і навіть «Оппозиційного блоку» (1).

ZAXID.NET виявився більш перебірли-вим. 22 матеріали – на підтримку «Само-помочі»: від програмних цілей, інтерв’ю з представниками партії до соціоло-гічних опитувань та фінансових звітів. Крім того, ресурс традиційно підтримав «Батьківщину» та її лідера Юлію Тимо-шенко (10 матеріалів). Така тенденція збереглася ще з минулих президентських виборів, на яких інформація про перед-виборчу кампанію Тимошенко з’являлася чи не щодня.

Крім того, чимало матеріалів (10 публі-кацій) з’являлося на підтримку «Народ-ного Фронту» загалом і кандидата по 115 округу, конкурента Добродомова – Івана Васюника, зокрема. Якщо порівнювати кількість негативних матеріалів, то ZAXID.NET виглядає значно миролюбнішим – всього дві публікації, які хоча б опосеред-ковано можна сприйняти як матеріали проти Добродомова. Зауважу, що висвіт-люючи певні конфлікти – заяву колишньо-

го народного депутата Скосара про те, що він потрапив до ВР за хабар в $6 млн., який дав Мартиненку і Яценюку; скандал навколо листівок, чорного піару і погроз кандидату по 115 округу Юрію Вую тощо – ZAXID.NET намагався дотримуватися балансу, подавати другу точку зору.

Поодинокі матеріали з елементами джин-си були зафіксовані від місцевих мажо-ритарників (Данила Лубківського, Русла-ни Римарської, Богдана Дубневича).

Цікаво, що ZAXID.NET, на відміну від ZIK.ua, намагався час від часу маркувати по-дібні матеріали і публікував їх під грифом «промоція».

Друковані тижневики

Я моніторила два тижневики – «Експрес» та «Високий замок». За іншими («Львів-ська газета», «Львівська пошта», «Рату-ша») спостерігала, щоб скласти повну картину – результати в блогах на Galinfo (1, 2, 3).

«Експрес» традиційно не розміщував замовних матеріалів. Кілька епізодів з матеріалами проти Арсенія Яценюка і ВО «Свободи» – це позиція редактора, а не політичне замовлення.

«Високий замок» був одним з лідерів з кількості джинси серед місцевих тиж-невиків. Найбільша кількість матеріалів на користь «Народного Фронту», далі – «Батьківщина», «Радикальна партія», «Блок Петра Порошенка», мажоритарни-ки тощо.


Виборчий процес супроводжували поо-динокі випадки порушення прав журна-лістів або ж тиску на них.

31

Зокрема, 19 жовтня до ТРК «Броди» (Львівщина) увірвались представники ра-йонної ради від партії ВО «Свобода», що вимагали зняти з ефіру рекламний ролик кандидата в народні депутати, представ-ника «Радикальної партії» Андрія Андру-щенка. Останній позиціонував себе як «єдиний узгоджений кандидат проти Іри-ни Сех» – колишньої губернаторки Львів-щини, кандидатки від ВО «Свобода». За словами керівника ТРК «Броди» ролик був оплачений і маркований як політич-на реклама. Певної комічності ситуації додав той факт, що в процесі недопуску ролика до ефіру була випадково відклю-чена районна радіоточка – переплутали рубильники, мовлення було відновлене за кілька хвилин.

Були зафіксовані також випадки, без-посередньо не пов’язані з виборчим процесом: 17 жовтня під час зйомок мітингу на площі Ринок у Львові на жур-налістку 24 каналу Марту Когут напали протестувальники. Фізичних ушкоджень журналістка не зазнала, камери не були пошкоджені, так що все обійшлося. Сама журналістка пояснила напад «іде-ологічним моментом» – 24 канал нале-

жить меру Львова Андрію Садового, а мітинг був організований противниками міської влади.

Вибори на Львівщині пройшли спокійно. В Тернополі було зафіксовано факт пе-решкоджання – члени ДВК заборонили журналісту Ігорю Процику («Точка зору») перебувати на дільниці під час підрахун-ку голосів, мотивуючи це тим, що жур-наліст не був зареєстрований у певних відомостях, що є порушенням закону.

Варто акцентувати на тому, що жоден з інцидентів поки не було доведено до логічного завершення і відкриття справи по факту перешкоджання.

Висновки: Загалом львівські ЗМІ, як і в інших регіонах, страждають залежністю від своїх керівників/власників, проте ступінь цієї залежності і, відповідно, схильності до «джинси» значно різнить-ся – від повної залежності (у випадку ZIK), через проміжні стадії («Високий замок» і, меншою мірою, ZAXID.NET) – до позиції «Експресу», який всю політичну рекламу маркував згідно із вимогами законодавства.


Передвиборча кампанія до Верхов-ної Ради України 26 жовтня 2014 року не продемонструвала великих

змін в сфері використання джинси в ЗМІ кандидатами. Миколаїв в цьому плані не став винятком.

Так, серед видань, що були включені в моніторинг, лідером за кількістю джинси у період парламентських виборів ста-ло інтернет-видання «Новости-N», яке щодня публікувало 3-8 новин з ознаками замовності. Жодного матеріалу з познач-кою «політична реклама» ні в інтернет-ви-данні «Новости-N», ні в інтернет-виданні «НікВести» не було зафіксовано.

Друковані газети «Вечірний Миколаїв» та «Южная правда» діяли більш обереж-но – деякі статті все ж таки були промар-ковані позначками «політична реклама» або «агітація», але більшість таких ма-теріалів все-одно позначались різними рубриками: чи то «думка», чи то «акту-ально» тощо. При цьому слід відзначити,

що кожен номер цих газет в період пе-редвиборчої кампанії характеризувався тим, що більшість статей в них складали або матеріали з ознаками замовлення без належного маркування, або статті з позначками «політична реклама». Тобто серед контенту взагалі було важко знай-ти щось суспільно актуальне.

Слід також відзначити, що переважно видання, включені до моніторингу, джин-сували на користь «своїх» кандидатів чи партій. Наприклад, інтернет-видан-ня «Новости-N» завжди відзначалось симпатіями до таких політичних сил як Партія регіонів, КПУ, «Сильна Україна» чи тепер «Опозиційний блок», то й тепер матеріали з ознаками замовності від цих партій були представлені в цьому видан-ні. В інтернет-виданні «НікВести» більш за все джинсували кандидати від «Блоку Петра Порошенко» та від ВО «Батьків-щина», хоча «Блок Петра Порошенко» джинсував в принципі у всіх ЗМІ Мико-лаєва, що були включені в моніторинг.

Андрій Лохматов, регіональний представник ІМІ

в Миколаївській області, журналіст-розслідувач

інформаційного агентства «Українська медіа група»,

інтернет-видання «Преступности.НЕТ», блогер,

громадський діяч, член громадського руху «Стоп цензурі»

Миколаїв: Порушники прав журналістів почуваються

у безпеці• Місцеві інтернет-ЗМІ публікують замовні матеріали на користь «своїх» кандидатів і партій.

• Нападів на журналістів стало значно менше після припинення діяльності у регіоні проросійських організацій.

• Зафіксовані випадки порушення чиновниками закону України «Про доступ до публічної інформації».

33

Примітно, але джинса від Юлії Тимошен-ко з’являлась тільки в друкованих газе-тах – в інтернет-виданнях матеріалів на її користь не було зафіксовано.

Всього за час моніторингу джинси в ЗМІ Миколаєва впродовж періоду з 1 жовтня по 26 жовтня було зафіксовано 190 ма-теріалів з ознаками замовлення.

Ситуація з порушеннями прав журналістів

Порівнюючи ситуацію з передвиборчою компанією в травні цього року, слід за-значити, що в Миколаєві під час кампанії до Верховної Ради в жовтні ситуація з порушенням прав журналістів була на-багато спокійнішою. Якщо навесні було зафіксовано в Миколаєві майже 10 ви-падків фізичної агресії по відношенню до журналістів, то восени порушення в цій категорії було зафіксовано лише двічі.

Причиною цього, насамперед, є той факт, що в Миколаєві з липня поточного року перестали активно діяти проро-сійські організації та громадські рухи, припинилися їх мітинги та акції, на яких весною частіше за все і ставались ви-падки фізичної агресії по відношенню до журналістів. Цього ж разу обидва випад-ки фізичної агресії та перешкоджання професійній діяльності журналістів відбу-лись в судах – саме судді та їх помічники або намагались вигнати журналістів з відкритого судового засідання, або забо-ронити їх користуватись комп’ютером під час засідання.

Також за період моніторингу було зафік-совано два випадки порушення чино-вниками закону України «Про доступ до публічної інформації»: кореспонденту ін-тернет-видання «Преступности.НЕТ» Ан-дрію Лохматову в МВС України відмовили

в отриманні інформації щодо осіб, яких міністр внутрішніх справ Арсен Аваков нагородив своїми наказами вогнепаль-ною зброєю, а редактору інтернет-ви-дання «НікВести» Олегу Деренюзі в прокуратурі Миколаївської області відмо-вили в отриманні інформації щодо списку прокурорів та його заступників, які ке-рували відомством в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.

Реакція порушників прав журналістів на розголошення інформації щодо їх порушень

Слід зазначити, що майже у всіх випад-ках особи, які порушують права жур-налістів жодним чином не реагують на розголошення інформації про це. Напри-клад, суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Юрій Крутій, який вига-няв журналістів з відкритого засідання, після розголошення цієї інформації в ЗМІ продовжив тиск на журналістів, які відві-дували наступні судові засідання.

В прокуратурі Миколаївської області також не роблять жодних висновків на численні публікації в ЗМІ щодо закрито-сті цього органу та безпідставних відмов в наданні публічної інформації.

Діяльність правоохоронних органів

Порушені декілька кримінальних прова-джень за статтею 171 ККУ (перешкод-жання законній професійній діяльності журналістів) в міліції не розслідуються. Наприклад, кореспонденти інтернет-ви-дання «Преступности.НЕТ» Андрій Лохматов та Анатолій Чубаченко є по-терпілими у справі про напад на них «народного дружинника» Олександра Кір’янова. Це сталось ще в липні 2013 року – після того було змінено три слід-


чих, а щодо самої справи, то після вже одного оскарження її закриття її знову Центральний районний відділок міліції міста Миколаєва закрив.

Висновки: Очевидною є тенденція до більшого контролю за появою «джин-си» у друкованій пресі – на відміну від онлайн-ЗМІ. Редактори друкованих ЗМІ змушені бодай якось маркувати «джин-

су», оскільки у паперовій версії вона більш помітна.

Зменшення випадків фізичної протидії журналістам, зафіксоване після знижен-ня активності проросійських організацій у Миколаєві, є позитивною тенденцією, однак випадки заборони чи протидії з боку представників судової влади не мо-жуть не насторожувати.

Зараз в Одесі приблизно 25 інтер-нет-ЗМІ, 30 телеканалів (де тран-слюють новини), 20 більш-менш

популярних друкованих видань, 6 ін-форм-агенцій. Всі вони активно брали участь у передвиборчій кампанії.

Що стосується інтернет ЗМІ, то тут бага-торічними лідерами виступають видання Думська, Таймер, 048.

Серед телеканалів не має такої сталості. Зараз у лідерах «1й міський» , «7 канал» та «Думська.ТВ». На жаль точних даних по телерейтингах нема, бо професійних досліджень не проводилось, а ті, що є, проводяться зазвичай самими каналами і мають дуже приблизну точність.

Більшість інтернет-видань політичну джинсу не маркують. Частіше вона

Юлія Сущенко, регіональний представник ІМІ

в Одеській області, журналіст, соціальний органайзер,

спецкор видань «Репортер Запоріжжя», «Новини-24»,

«1й діловий», засновник культурологічного проекту

«Южная столица»

Одеса: «Думская.net» зменшила кількість «джинси»,

а «Таймер» збільшив

• Лідерами з публікації замовних матеріалів стали «Опозиційний блок», «Сильна Україна» та «Блок Петра Порошенка»

• Газета «Жизнь в Одессе» відмовилась від «джинси» і належним чином маркувала усі передвиборчі матеріали.

• Міська влада ігнорує право журналістів на отримання інформації стосовно подробиць реконструкції «Траси здоров’я» вздовж моря.

35

йшла під рубриками «Політика», «Еко-номіка», «Суспільство», «Вибори-2014». Але є і позитивні зміни. Порівняно з президентськими виборами у травні, кількість джинси у виданні «Думська.

net» значно знизилась (13 за звітний період проти 21 за минулий). Багато ма-теріалів було промарковано. Основним замовникоми джинси були кандидати від «Блоку Петра Порошенка» та само-висуванці.

Щодо видання «Таймер», то там все склалось навпаки. (70 матеріалів про-ти 9 у травні). Основними фігурантами джинси виступили кандидати та лідери «Сильної України» (42 новини) і «Опози-ційного блоку».

Новини з’являлись на сайті по декілька разів на день, при цьому часто це були цитати з інтерв’ю на інших каналах та видань, які стосувалися інших міст Укра-їни, та розсилка прес-служб кандидатів. Також на «Таймері» з’являлись матеріа-ли з елементами «чорного піару» проти блоку Порошенка та місцевого кандида-та Рондіна. На «Думській» був лише один такий матеріал проти Гриценка.

Такі показники можна пов’язати з тим, що власником «Думської» є Олексій Гончаренко, представник пропрезидент-ських сил, а видання «Таймер» фінансу-ється проросійськими силами, а саме колишнім депутатом Верховної Ради, го-ловою партії «Родина» Ігорем Марковим, який зараз переховується у Росії.

Із розряду курйозів – в Одесі були заре-єстровані такі кандидати я к Дарт Вей-дер, Супер Маріо, Людина Павук, Павло Кошка. Журналісти одеських видань залюбки відвідували прес конференції цих «кандидатів» та відвідували їх акції. Отже матеріали про них та креатив-

на передвиборча агітація з’являлись у багатьох виданнях заради залучення уваги читачів.

Друкована преса

Продовжуючи моніторити ті ж видання, що й у травні, помітила, що газета «Жиз-

нь в Одессе» зовсім перестала друкува-ти джинсу, а всі передвиборчі матеріали були промарковані. Газета «Одесская

правда» друкувала «змішані матеріали». Основним фігурантом джинси виступав кандидат Георгій Селянін та кандидати від «Оппозиційного блоку». Матеріали публікувались під рубриками «Інтерв’ю», «Думка експерта», «Політика», «Економі-ка», «Суспільство».

Телебачення

Що стосується телебачення, то там ситу-ація була більш-менш зрозумілою. Полі-тична реклама відокремлювалась окре-мими блоками. Але у місцевих новинах з’являлись репортажі про ті чи інщі події за участю кандидатів. Такі ж репортажі про «добрі справи кандидатів» з’явля-лись під рубрикою «спецрепортаж» без маркування «політична реклама». Облас-

не державне телебачення відзначилось великою кількістю «авторських програм – інтерв’ю» із кандидатами – також без маркування. Такі ж програми виходили на каналі «Думська.ТВ». Ці ж інтерв’ю потім викладувалися на сайт «Думська.net» у розділ «Відео».


Щодо порушення прав журналістів, то найгучнішою подією було протистояння між редакторкою ОДТРК Оксани Під-небесної та директорки ОДТРК Марини Аксьонової. За словами Піднебесної, Марина Аксьонова перевищила свої


повноваження та відсторонила її від ефіру за її проукраїнську позицію та винесення на обговорення актуальної теми щодо сепаратистських настроїв в Одеський області.

Оксана Піднебесна подала позови до суду (директором було порушено де-кілька статтей Трудового кодексу та колективного договору) і зараз ідуть слухання по цій справі. Наступний суд відбудеться 16 грудня. А поки що Мари-на Аксьонова розформувала редакцію, яку очолювала Піднебесна.

Напередоні виборів було побито дирек-тора 7 каналу. Цей випадок він пов’язує із своєю професійною діяльністю.

Під час виборів на одеських дільницях також були зафіксовані факти порущен-ня прав журналістів. Так, журналісти 7 каналу не були допущені у приміщення дільниці, розташованої на території воєн-ного шпиталю. Спроби інщих журналістів туди потрапити також закінчилися невда-чею.

Напередодні виборів декілька інтернет видань (Думська, Таймер, Траса Е-95) повідомляли про хакерські DDoS-атаки. Але офіційно ці випадки не були зафіксо-вані.

Основні конфлікти, що виникли вже після виборів – це позиція міської влади щодо реконструкції «Траси здоров’я» вздовж моря. Мерія тягне час та ніби і

не відмовляє громадським активістам у доступі до генерального плану та доку-ментів щодо реконструкції, але й не дає можливості дізнатися інформацію щодо деталей проекту, його кошторису, вико-навця робіт та замовника проекту гене-рального плану реконструкції. Але група «Генеральний протест», до якої входять журналісти, намагається дізнатися всі деталі проекту. Зараз вони чекають від-повідей на офіційні запити.

Ще одна проблема – це реформування місцевої ОДТРК. Працівники не знають, що з ними буде з Нового року, як буде проходити реформа. У нинішньої дирек-торки Марини Аксьонової контракт до початку грудня, тому, думаю, ці питання її вже не цікавлять. Саме тому не про-водилися жодні збори колективу щодо подальшої долі ОДТРК.

Висновки: В Одесі, як і деяких інших регіонах України, помітна тенденція окремих ЗМІ (газета «Жизнь в Одессе») до звільнення від засилля «джинси». На жаль, такі випадки залишають пооди-нокими і тому, зважаючи на зниження рекламних доходів, не можна бути впев-неним, що редакції на наступних вибо-рах не повернуться до звичної практики «джинсування».

Невизначеною також залишається і си-туація на ОДТРК, де конфлікти між ке-рівництвом і журналістами накладаються на невпевненість трудового колективу у майбутньому.

37

У передвиборчий період кількість матеріалів передвиборчої агітації у друкованих ЗМІ Сум складала біль-

ше, ніж дві третини обсягу видань. Велика частина цих матеріалів не була відповідно позначена, а друкувалася під нейтраль-ними рубриками. Причому кількість немаркованої політреклами у сумських тижневиках зростала з кожним тижнем. Так, у газеті «Панорама» від 1 жовтня було розміщено 3 неналежно маркованих матеріали, у наступному номері – 4, далі – 5. Ситуація з газетою «Ваш шанс» ще більш красномовніша: номер від 01.10 – 4 матеріали з ознаками «джинси», 08.10 – 7 матеріалів, 15.10 – 12 матеріалів.

Газета «Панорама» розміщувала «джин-су» під рубрикою «Політика», не ставлячи жодних рекламних позначок. Газета «Ваш шанс» в основному також використову-вала рубрику «Політика», іноді розбавля-ючи її іншими: «Вибори-2014», «Політра-курс» тощо. Більшість таких матеріалів не

містять жодних вказівок на їх замовність, хоча деякі позначені літерами PR або ИД. Утім, це аж ніяк не є достатнім для позна-чення передвиборчої агітації.

Щоправда, слід відзначити, що частина агітаційних матеріалів все ж була позна-чена відповідним чином – рубрикою «На правах передвиборчої агітації». І якщо в газеті «Ваш шанс» таких матеріалів було не так вже й багато, то «Панорама» так позначала більшість своїх виборчих матеріалів. Порівняно з виборами прези-дента і міського голови Сум, які відбува-лися у травні, спостерігається тенденція до того, що газети починають сумлінніше ставитися до виконання вимог законо-давства щодо відповідного позначення агітаційних матеріалів.

Цікавим є також те, що місцеві матеріали (розміщені штабами партій чи кандидатів) в основному всі були належним чином по-значені, у той же час матеріали всеукраїн-

Олексій Захарченко, регіональний представник

ІМІ в Сумській області, журналіст, громадський діяч,

редактор першої сумської інтернет-газети «Сотня»,

заступник голови Сумського прес-клубу

Суми: Трендом у ЗМІ на виборах уже два роки

є антиагітація

• Сумські газети, порівняно з попередніми виборами, стали сумлінніше ставитись до виконання вимог законодавства щодо відповідного позначення агітаційних матеріалів.

• Керівництво ТРК «Вежа» у Конотопі заявило, що показ інтерв’ю з кандидатом у депутати у день виборів стався внаслідок «факту зовнішнього втручання на сервер телекомпанії».

• Для поширення фальшивих результатів соціологічного опитування використали бренд відомого громадського руху «Чесно».


ської спрямованості, вочевидь, розміщені через рекламні агентства, як правило, пу-блікувались під нейтральними рубриками.

Лідерами із замовлення «джинси» в сумських газетах є «Опозиційний блок» (за жовтень зафіксовано 10 матеріалів), Радикальна партія Олега Ляшка (8 мате-ріалів), «Народний фронт» (7 матеріалів) і «Сильна Україна» (6 матеріалів).

Що стосується «джинсових» матеріалів від штабів кандидатів, то за передви-борчий місяць у газетах «Ваш шанс» і «Панорама» було помічено по два таких матеріали про Сергія Клочка (кандидат по 157 округу) і про Володимира Ладику (158 округ), і по одному – від кандидатів Віталія Жиленка, Володимира Токаря, Володимира Шилова, Євгена Скороба-гатського, Олега Ананченка, Олександра Сугоняки, Сергія Науменка і Юрія Свід-лова. Усі решта кандидатів належним чи-ном маркували свої матеріали в газетах.

Онлайн-ЗМІ

Два сумських сайти, які моніторилися протягом передвиборчого періоду – Дан-

кор онлайн і 0542.ua – розмістили про-тягом жовтня 40 «джинсових» матеріалів на двох. З них 28 – Данкор онлайн і 12 – 0542.ua. Цікаво, що в першій половині жовтня 0542.ua розміщував майже стіль-ки ж «джинси», як і Данкор, а ближче до виборів «джинса» практично зовсім зникла зі сторінок цього сайту.

Данкор онлайн розміщував виборчі мате-ріали під рубриками «Політика», «Економі-ка», «Суспільство» та іншими. Приблизно половина з них не мають жодних реклам-них позначок, решта позначена значком ®. Сайт 0542.ua також або взагалі не позна-чав рекламні матеріали, або ж наприкінці розміщував текст «На правах PR», чого

недостатньо для чіткого і недвозначного маркування передвиборчої агітації.

Основними замовниками «джинси» в сум-ських інтернет-ЗМІ були партія «ЗАСТУП» (9 матеріалів), «Опозиційний блок» (6 ма-теріалів) і «Сильна Україна» (5 матеріалів). Що ж стосується кандидатів, то тут одно-значне лідерство у кандидата по округу №158 Володимира Ладики – 7 матеріалів. Ще 3 матеріали розміщено на користь кандидата по цьому ж округу Миколи Алі-фарова, і по 2 «джинсових» матеріали опу-блікували кандидати Олег Медуниця (округ 157) і Олександр Сугоняко (округ 158), які і отримали перемоги на своїх округах.

Трендом сумських виборів ось уже два роки є антиагітація. Велику частину зу-силь штаби кандидатів направляють на «чорний піар» проти своїх основних конку-рентів, випускаючи листівки з «компрома-том» і публікуючи схожі матеріали у ЗМІ. Така картина спостерігалася на парла-ментських виборах 2012 року, на виборах Сумського міського голови у 2014 році, не стала винятком і цьогорічна кампанія з виборів народних депутатів України.

Зокрема, було зафіксовану «джинсу» проти партій «Блок Петра Порошенка» (газета «Панорама»), «Народний фронт» (газета «Панорама»), «Самопоміч» (Дан-кор онлайн), а також проти кандидатів Іван Боршош (газета «Ваш шанс»), Воло-димир Шульга, Володимир Токар, Михай-ло Подолін (усі – Данкор онлайн).

Порушення прав журналістів і ЗМІ

У першій половині жовтня телеканал «Інтер» заявив про те, що телевізійні програми «Подробности», «Подробности недели» и «Черное зеркало», які виходять на телеканалі «Інтер», «глушать» невідомі.

39

За версією слідства, перешкоди створю-ються завдяки пересувній супутниковій станції. «Хочу сказати, що джерело глу-шіння постійно змінює свою дислокацію, постійно змінює свої координати, і ми фіксуємо пересування джерел, які впли-вають на сигнал», – заявив радник голо-ви СБУ Маркіян Лубківський.

Географія шкідливої «передвижки» роз-ширилася. До раніш зафіксованих Київ-ської, Одеської і Житомирської областей додалася Сумська.

У день голосування, 26 жовтня, директор ТРК «Вежа» (м.Конотоп Сумської об-ласті) заявила, що був факт зовнішнього втручання на сервер телекомпанії, в ре-зультаті чого в ефір було запущено ін-терв’ю з кандидатом в народні депутати.

Інтерв’ю з самовисуванцем по округу №160, діючим народним депутатом Іго-рем Молотком було показано в ефірі 26 жовтня, про що в міліцію надійшла заява щодо агітації в день виборів. Представ-ники штабу Ігоря Молотка повідомили, що це провокація з боку телеканалу, оскільки вони не замовляли трансляцію.

У жовтні були зафіксовані перебої з ро-ботою сайту 0542.ua, пов’язані з DDoS-ата ками на мережу сайтів по всій Україні.

Скандали

Одним з двох основних конкурентів по ви-борчому округу №157 був директор теле-каналу ATV Сергій Клочко. Інший – діючий народний депутат України Олег Медуниця намагався розмістити на цьому телеканалі ролик з антиагітацією проти Сергія Клоч-ка. Щодо трансляції ролика була укладена угода, за ефірний час було сплачено з ви-борчого фонду кандидата. Проте телека-нал ATV показав ролик в ефірі лише один

раз, надалі відмовившись демонструвати ролик без будь-яких пояснень. Наразі Олег Медуниця, який переміг в цьому окрузі, планує розбиратися з цією ситуаці-єю, зокрема, добиватися реакції Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

По цьому ж 157-му округу виникла скан-дальна ситуація щодо використання бренду Громадського руху «Чесно». Рух «Чесно» провадить свою діяльність з 2011 року, у тому числі і в Сумській області, проте формально не є зареєстрованим. Певні особи в Сумах скористалися цим фактом і зареєстрували громадську орга-нізацію «Громадський рух «Чесно». І поча-ли використовувати назву і логотип руху, працюючи на користь кандидата Сергія Клочка і поширюючи недостовірну інфор-мацію про його конкурента Олега Медуни-цю. Зокрема, від імені цього псевдо-руху «Чесно» були оприлюднені результати соціологічного опитування, за якими на ок-рузі 157 ніби то впевнено перемагав Сер-гій Клочко. Ці результати були опубліковані і у ЗМІ (газета «Ваш шанс»), при цьому жодним чином не було позначено, що це агітаційний матеріал від одного зі штабів.

Висновки: Загалом ситуація з викорис-танням ЗМІ недобросовісними політика-ми у Сумах мало відрізняється від інших міст України, однак варто відзначити де-які суто сумські особливості – зокрема, спроби добитися трансляції антиагітацій-ного ролика проти директора телеканалу на цьому ж телеканалі (причому, один раз ролик таки вийшов в ефір, що свідчить щонайменше про відсутність перевірок на предмет відповідності законодавству рекламної продукції на телеканалі ATV). Ще одним важливим моментом стала державна реєстрація псевдо-руху «Чес-но», що стало можливим через відсут-ність формальної реєстрації у справж-нього Громадського руху «Чесно».


Ці вибори пройшли під особливий сплеск замовних матеріалів – за-галом у кілька разів сильніший,

ніж на попередніх виборах. Цього разу, особливо в останні дні перед виборами, це були навіть не замасковані під журна-лістські матеріали тексти – прес-релізи або шматки з передвиборчої програми без будь-якого інфоприводу.

Досить часто це були перепости з наці-ональних видань, які жодним чином не стосувалися Харківщини – з порушення-ми майже всіх журналістських стандартів та норм професійної етики.

У «День тиші» один місцевий телеканал порушив закон: в ефір вийшла про-грама з Богомолець та мажоритарни-ком В.Неміслотівим на медичну тему (при цьому жоден журналіст не поста-вив питання про цей випадок під час прес-конференції з Неміслостівим під час виборів).

Також, як показали результати виборів, «джинса» цього разу не спрацювала:

ті кандидати, які частіше за інших були героями замовних матеріалів у Харкові, не пройшли.

Відсутність маркування

Абсолютна більшість (95%) проаналі-зованих матеріалів політичної тематики не була маркована належним чином. Усі вони, відповідно до тематики, містилися у різних рубриках видань: «Благоустрій» (суботники, ремонт доріг за сприяння кандидата у депутати), «Актуальне» (ін-терв’ю з кандидатом у депутати на «га-рячу» тему АТО, корупції, переселенців), «Політика», «На часі» тощо.

Інтернет-видання 057.ua не маркува-ло матеріали як «політична реклама» жодного разу, хоча 95% опублікованих матеріалів у рубриці «Політика» – за-мовні.

Газета «Время» – 70% замовного мате-ріалу не позначалися як такі. Віддавали перевагу певним кандидатам: В.Скоро-багач, С.Тігіпко, Д. Святаш.

Анна Прокаєва, регіональний представник

ІМІ в Харківській області, автор науково-

популярної програми на ХОД ТРК, автор

документальних фільмів, соціальних роликів

Харків: 95% матеріалів політичної тематики не були марковані належним чином

• Місцеві ЗМІ навіть не намагалися маскувати «джинсу» під журналістські матеріали.

• Комунальні газети стали єдиними ЗМІ, які маркували замовний матеріал згідно з вимогами законому позначками «Політична реклама».

41

Газета «Вечірній Харків» – увесь замов-ний матеріал на політичну тему немарко-ваний відповідно до закону України «Про вибори». Основні герої: В.Скоробагач.

Часто матеріали, присвячені певним кандидатам, дублювалися в інших ЗМІ. Інколи лише видозмінювалися заголовки.

Ще одна особливість цих виборів у ЗМІ – у заголовках вказаний не кандидат, а соціальна тема. Досить часто подібні матеріали зустрічалися на сайті «Харь-ковские известия».

Комунальні газети – єдині, хто марку-вав замовний матеріал згідно з законом: «Політична реклама».

Найбільше матеріалів завмовного харак-

теру про С. Тігіпка та місцевого канида-та-мажоритарника В. Скоробагача.


Відсутність зв’язку із міським сайтом 057.ua (1 день), що було пов’язано з DDoS-атакою мережі Сity Sites.

Офіційно жодних порушень прав жур-налістів у передвиборчий період і у день виборів не зафіксовано.

Висновки: Останні зміни в країні не позначилася на стандартах роботи хар-ківських ЗМІ. Продовжується повсюдна практика «джинси», а комунальні і дер-жавні ЗМІ продовжують робити некри-тичні матеріали про місцеву владу.


На позачергових парламентських виборах Херсонщина несподівано для себе вирвалася в лідери не

тільки по джинсі, але і за кількістю по-рушень прав журналістів. Принаймні, в день виборів це вже точно.

Так, в школі №27 Херсона на окрузі №182 комісія відмовилася реєструвати жур-налістів від місцевих ЗМІ. Також на одну з дільниць приходила довірена особа кандидата Юрія Одарченка і вимагала, щоб журналіст «Спільно ТВ» припинив трансляцію процесу голосування. Голо-ва комісії встала на сторону журналіста, який дійсно має право знімати відео.

А близько опівночі вхід в окружну ви-борчу комісію №182 був зайнятий пред-ставниками «Правого сектора». Хлопці в камуфляжі зайняли 1-й поверх будівлі, поставили столи і почали перевіряти документи у людей, які заходять. Примі-щення, де знаходиться виборча комісія, розташоване на верхніх поверхах, щоб дістатися до ОВК, потрібно пройти через

цей «блок-пост». Було зіткнення з журна-лістом, який намагався зафіксувати си-туацію. Людина в камуфляжі намагалася перешкодити журналісту Олександрові

Карпенку робити фотозйомку.

Як з’ясувалося, «Правий сектор» викли-кала голова ОВК №182 Марія Левков-ська для забезпечення порядку та пере-вірки документів.

Як бачимо, якщо спочатку намагалися перешкоджати законній професійній діяльності журналістів не силовими ме-тодами, то потім порушення перейшли в іншу площину.

Продовжували порушувати права ме-дійників і після волевиявлення жите-лів Херсонщини. Найбільше порушень сталося під час засідань ОВК №182, де тривалий час не могли визначити пере-можця виборів.

29 жовтня в Херсоні на засіданні скан-дальної ОВК №182 сталася бійка. Під

Ірина Домащенко, регіональний представник

ІМІ в Херсонській області, журналіст газети

«Гривна» та сайту «Гривна. Новий формат»

Херсон: Найбільшим порушником прав

журналістів став екс-нардеп Юрій Одарченко

• Зафіксовані численні випадки протидії журналістам у виконання їхніх професійних обов’язків.

• Представники місцевої Самоборони Євромайдану і «Правого сектора» погрожували журналістам фізичною розправою.

• Лідерами джинси у херсонських ЗМІ стали «Опозиційний блок», «Сильна Україна», кандидати від КПУ і самовисуванці.

43

час неї дісталося журналістам інформа-генства «ПІК». У них трохи не розбили камеру, за допомогою якої вони вели стрім-трансляцію із засідання ОВК №182. За камеру вхопилася прихильниця нинішнього нардепа від «Батьківщини» Юрія Одарченка Олена Мазур і двічі її збила. У ситуацію втрутилися співробіт-ники міліції.

Журналіст Олександр Корняков, з при-воду інциденту написав заяву в міліцію – щодо нападу на журналіста та пере-шкоджання журналістській діяльності. За словами журналіста, камера залишилася ціла і матеріального збитку немає – тех-ніка була закріплена на штативі.

Найбільше порушень прав ЗМІ було зафіксовано з боку кандидата в нарде-пи і вже екс-нардепа, соратника Юлії Тимошенко Юрія Одарченка. Навіть сам кандидат зі своїм однопартійцем Сергієм Трищановичем обмежували пересування журналіста видання «Херсонські вісті» на засіданні скандальної ОВК №182.

На тій же ОВК 182 міліціонери заборо-няли знімати телевізійникам опечатані двері ОВК.

Погрожували і журналістам онлайн-ЗМІ. Ще під час виборчої гонки херсонський журналіст інтернет-видання «Набереж-

на» Євген Білий написав заяву в міліцію на Самооборону херсонського Євро-майдану – з проханням вжити заходів до

осіб, які поширюють про нього наклепи і погрожують фізичною розправою.

А вже після виборів «Правий сектор» погрожував покарати журналістів за розміщену інформацію про розпуск орга-нізації. Така заява у соцмережі «Вконта-те» з’явилася пізно ввечері 10 листопада. Щоправда, невдовзі «Правий сектор» на тій же сторінці перед журналістами вибачився.

Що стосується передвиборної джинси, то в херсонських ЗМІ її лідерами стали «Опозиційний блок», «Сильна Україна», кандидати від КПУ – Максим Кравцов, Павел Семененко, самовисуванці Воло-димир Сальдо, Єгор Устинов, Владислав Мангер, Анна Горкун.

Зараз, ясна річ, кількість джинси в ЗМІ зменшилася у рази. Однак, і після ви-борів трапляється подекуди замовні матеріали на економічну тематику, а також політична джинса – зокрема, від Володимира Сальдо та Устина Мальцева. З’являється на сторінках друкованих ЗМІ і екс-віце-прем’єр Сергій Арбузов.

Висновки: Занепокоєння викликає надто велика кількість інцидентів, пов’я-заних із прямою фізичною загрозою життю і здоров’ю журналістів. Очевидно, більшість цих випадків пов’язана із емо-ційним напруженням учасників виборів, однак насторожує легкість, з якою роз-кидаються подібними погрозами.


Позачергові парламентські вибори 2014 року в Чернівецькій області пройшли спокійно та без особли-

вих порушень прав та свобод журналіс-тів, свободи слова, особливо у порівнян-ні з президентськими виборами.

Медіа-ландшафт Чернівецької області не змінився. На початку виборів у Чернівцях з’явилось нове видання – щоденна газета «Чернівці.24». Газета кілька тижнів по-спіль виходила щодня, але за два тижні до виборів припинила вихід. З особистих розмов з менеджерами видання стало відомо, що припинилось фінансування.

В Чернівецькій області спостерігається велика кількість судових позовів про захист честі, гідності та ділової репута-ції проти журналістів з необґрунтовани-ми позовними вимогами. Вони розпоча-лись ще до початку виборчої кампанії,

тому ми не можемо їх пов’язувати саме з виборами.

Судові позови були подані зі сторони працівників УСБУ України проти ін-тернет-порталу «Букньюз», зі сторони членів Антикорупційного комітету Буко-вини проти журналістки Галини Єремі-

ци, зі сторони так званого голови Гро-мадської ради при УСБУ в Чернівецькій області Володимира Вакарюка проти низки інтернет-видань (загальна сума позовних вимог 2 млн грн); зі сторони підозрюваного у вбивстві проти низки

друкованих видань, заступника про-курора області проти ТВА та журналіс-та Івана Гончарюка. Частину судових справ вже було виграно. Наразі триває розгляд резонансного позову Вакарю-ка проти ЗМІ. Під час судових позовів виринають цікаві питання позивачів: а хто має право називатись журналіс-

Надія Бабинська, регіональний представник ІМІ

в Чернівецькій області, журналіст, соціальний

органайзер, фахівець в сфері медіа та виборчого

законодавства, займається журналістськими

розслідуваннями на місцевому рівні

Чернівці: Зросла кількість судових позовів

проти журналістів з необґрунтованими позовними

вимогами

• У Чернівцях зафіксована несподівано значна кількість судових позовів проти ЗМІ і окремих журналістів.

• Двоє журналістів телеканалу ТВА оскаржують у суді своє звільнення після виходу сюжету про «Сокирянське Межигір’я».

• Кандидат-мажоритарник від «Блоку Петра Порошенка» Володимир Куліш заплатив «Новому каналу» понад 2,7 млн грн. за ефірний час.

45

тами, чи є інтернет-ЗМІ засобами ма-сової інформації, чи повинні вони бути зареєстровані, як виявити власника, чи повинні ЗМІ укладати договори з усі-ма, хто публікується на шпальтах тощо. Тому можна очікувати, що рішення в цій справі буде цікавим.

Окремим «важким» питанням стала ситуація навколо місцевого телеканалу ТВА. Після виходу сюжету про «Соки-рянське Межигір’я» (мова йшла про корупційні схеми розподілу земель, де замішаний заступник прокурора області Банчук. Був відповідний судовий позов. Позивач справу програв), було відсто-ронено, а потім звільнено (за сумнівних обставин) випускового редактора Юлію

Сафтенко та журналіста Івана Гонча-

рюка. Наразі вони оскаржують звіль-нення, яке вважають незаконним, в суді. Журналісти переконані, що їх звільнено саме за сюжет. В самому ТВА всі зви-нувачення заперечують.Примітно, що і самі журналісти намагалися не афішува-ти факту звільнення за виконання своїх професійних обов’язків.

Таким чином можна констатувати, що у виборчий процес багато ЗМІ облас-ті ввійшли в судовій лихоманці – чи не щодня були ті чи інші судові засідання. Частина з них триває й дотепер. Пози-тивом стало те, що судові позови пев-ною мірою зорганізували місцеве медій-не середовище – журналісти приходили підтримати колег на судові процеси, а деякі з них почали цікавитись інфор-маційним законодавством, зважати на нього під час роботи.

Протягом виборчої кампанії місцеві та районні ЗМІ в більшості випадків не гре-бували розміщати агітацію немарковано. Відповідно до того, що суб’єктів вибор-чого процесу було досить багато (59

зареєстрованих кандидатів в одноман-датних округах, 29 політичних сил), то і джинси було набагато більше, аніж під час президентських виборів. В певних випадках видання на 80% складались з політичної реклами (газета «Час», «Сво-

бода слова», районні газети). В новин-них випусках новин включались рекламні блоки за того чи іншого кандидата, які не мали місцевої прив’язки.

Реакція ж на виявлення джинси одно-значно негативна та подекуди агресивна (з наголосом на те, що це «оголошено війну проти насправді незалежних ЗМІ за грантові кошти»). Намагання пояс-нити незаконність та шкоду суспільним інтересам немаркованої реклами не були успішними. Серед обласних видань тільки одне – муніципальна газета «Чер-

нівці» – не містило немаркованої рекла-ми протягом виборчої кампанії. Після 26 жовтня політичної джинси практично не фіксується.

Аналіз витрат на передвиборчу агітацію кандидатами-мажоритарниками Чер-нівецької області засвідчив, що най-більше коштів кандидати витратили на агітацію в ЗМІ. Цікавим виявився факт перерахунку кандидатом від «Блоку Пе-тра Порошенка» Володимиром Кулішем більше 2,7 млн грн. на рахунок «Ново-го каналу» за ефірний час. Переважно кандидати витрачали кошти на рекламу в друкованих виданнях (обласні та ра-йонні газети), меншою мірою телебачен-ня, радіо.

Висновки: Загалом джинса у місцевих ЗМІ стала, на жаль, невід’ємною та нара-зі непоборною складовою передвиборчої агітації. З позитивного варто відзначити певні зрушення в сторону саморганізації чернівецьких журналістів у справі захи-сту своїх прав та інтересів.


Під час парламентської кампанії 2014 року Моніторинг джинси, що проводить Інститут масової інфор-

мації, показав чітко: нові обличчя та нові виклики суттєво не вплинули на рівень замовних матеріалів у ЗМІ.

Головний висновок моніторингу – джинсують усі. Різниця тільки в кіль-кості й якості матеріалів. Лідером із розміщення джинси у вересні в друко-ваних виданнях стала «Батьківщина» на чолі з Юлією Тимошенко. Третина (29%) від усієї політичної джинси, розміщеної у вересні, стосувалася цієї політичної сили. Головним спіке-ром у цій політичній силі традиційно є Юлія Володимирівна: у 77% замовних матеріалах вона є героєм або комен-татором. Новим обличчям у команді Тимошенко стала льотчиця Надія Сав-ченко, яку і стали активно використо-вувати в джинсі.

Друге місце за «Сильною Україною», яка розмістила 26% джинси в друкованих загальнонаціональних виданнях.

Із твердженням Тігіпка «про одну опозиці-йну партію» напевно не можуть погодитися його колишні партайгеноссе з Партії регі-онів, які наразі йдуть у списках «Опозицій-ного блоку». Блок зайняв третю позицію в рейтингу джинсовиків і наджинсував 20%. У цій силі є кілька чітких спікерів, яких використовують у джинсі. Насамперед це голова виконкому Партії розвитку України Сергій Ларін, у половині джинси «Опози-ційного блоку» згадується саме він. Інші відомі діячі — це глава Фонду «Українська перспектива» та віце-прем’єр в уряді Аза-рова Олександр Вілкул — 26%, ще один екс-віце-прем’єр Юрій Бойко є головомов-цем у 21% матеріалів про цю політсилу.

Премію на найбезглуздішу джинсу, на думку експертів ІМІ, має отримати пар-

Інститут масової інформації (ІМІ), результати моніторингу

6 загальнонаціональних друкованих видань («Комсомольская

правда в Украине», «Факты», «Корреспондент», «Газета

по-українськи», «Сегодня» і «Український тиждень»)

Київ: Парламентські вибори-2014 – час, коли джинсували всі

• В інформаційній сфері так і не відбулося змагання програм партій. На перше місце вийшли гроші та інтереси власників.

• Основними замовниками прихованої політичної реклами в загальноукраїнських друкованих ЗМІ стали «Сильна Україна» (27% від всіх замовних матеріалів), «Опозиційний блок» (20%) та партія «Батьківщина» (16%), «Свобода» (9%), «Народний фронт» (8%).

• В онлайн-виданнях найбільше приховано піарились «Батьківщина» (23% від загальної кількості прихованої політичної агітації), «Опозиційний блок» (21%), партія «Заступ» (14%), КПУ (11%) та «Радикальна Партія» (10%).

47

тія-новачок «Заступ». Ця партія, попри позиціонування себе як партії для агра-ріїв, тобто селян, як не парадоксально, основну масу своїх замовних матеріалів розміщує в інтернеті.

Згідно з Моніторингом джинси в інтер-нет-виданнях, 31% матеріалів із озна-ками замовності у вересні стосувалися Всеукраїнського об’єднання «Заступ». Це єдина політична сила, яка не має вираз-ного лідера. Так, майже всі спікери цієї

партії використовуються в джинсі одна-ково: Віра Ульянченко — 15%, Андрій Китаєв — 15%, Ірина Синявська — 15%.

Висновки: Старі політичні партії активно використовують набутий роками досвід із розміщення політичної джинси у ЗМІ.

ЗМІ ще не виробили імунітету до полі-тичних грошей і не відчувають контролю державних органів за розміщенням при-хованої політичної реклами.


Політична агітація в ЗМІ

Передвиборна агітація в друкованих виданнях в окремих номерах займала більше 2/3 друкованої площі. Перед ви-борами для місцевих ЗМІ типовими були компліментарні матеріали про кандидатів (зазвичай представників усього політич-ного спектру, без винятків і преферен-цій), які можна розцінити як приховану агітацію (політичну «джинсу»). Крім цього, доволі типовими були випадки розповсю-дження чорного піару (прихованої агітації проти певних політиків).

Частина агітації в друкованих ЗМІ мала маркування, але далеко не завжди воно було зрозумілим для пересічного чита-ча, оскільки використовувались умовні позначення, зміст яких розшифровував-ся зазвичай у вихідних даних, іноді дуже дрібним шрифтом.

Газетами часто використовувався такий спосіб задоволення рекламного попиту як збільшення кількості сторінок в пе-редвиборних номерах.

Великим був відсоток «джинси» в Ін-тернет-ЗМІ, хоча в окремих випадках вони повидаляли «джинсові» політичні матеріали зі своїх сторінок по закінченні виборів.

Перешкоджання діяльності ЗМІ та журналістів

В окремих регіонах зафіксовано випад-ки недопущення журналістів на виборчі дільниці (Одещина, Львівщина). На Хер-сонщині – перешкоджання проведенню зйомок журналістами.

Мали місце DDoS-атакою мережі Сity Sites (сайти обласних центрів, назви яких відтворюють міжміські телефонні коди відповідних міст).

В окремих регіонах (Волинь, Дніпро-петровщина) під час парламентських виборів були зафіксовані перебої з роз-повсюдженням сигналу певних телека-налів, розповсюджувачі це пояснювали технічними несправностями, а також свідомим зовнішнім утручанням у про-цес розповсюдження.

У день голосування під виглядом жур-налістів на низці дільниць намагалися «працювати» особи, близькі до однієї з політсил, які в основному були родом з Чернігівщини.

Внутрікорпоративні стосунки в медіа-сфері

Частими залишаються конфлікти в міс-цевих комунальних ЗМІ з приводу зміни їхнього керівництва (а в окр. вип. – і ста-тутів) місцевими радами.

Наразі виглядають доволі напруженими стосунки керівництва місцевих ОДТРК з чинним керівництвом НТКУ щодо ство-рення Суспільного мовника на базі всіх цих телекомпаній, хоча поки що супе-речності в підходах до цього процесу не стали надбанням громадськості.

Ситуація на Донбасі

Більшість проукраїнськи налаштованих журналістів змушені були покинути оку-повані території, а решта працюють в

Моніторинг стану свободи слова в регіонахТенденції під час парламентських виборів-2014

49

основному «під прикриттям». Імовірно в зв’язку з цим у Донецькій області від-значається різке скорочення кількості зафіксованих фактів агресії щодо жур-налістів з боку сепаратистів і бойовиків в порівнянні з квітнем-липнем 2014 р.

Доступ населення до українських ЗМІ в цій області блокується бойовиками.

Деякі журналісти (напр., 34 канал) заяв-ляли про тиск на них з боку представни-ків українських збройних формувань.


Мonitoring of freedom of speech in regionsTendencies during Election campaign 2014

Election campaign in mass media

Election campaign in print publications in some issues took more than 2/3 of space. Complimentary materials about candidates were typical for local mass media before the elections (usually about political spectrum, without exceptions and preferences). Those materials may be considered hidden propa-ganda (political paid journalism). Besides, there were some cases of smear campaign (hidden propaganda against some politicians).

Part of election campaign in print media had marking, but it wasn’t always under-stood by an average reader, because of conventional signs which content is inter-preted in reference data, but sometimes in small print.

Increase in number of pages in pre-election issues is often used in newspapers as a way of meeting advertising demand.

The percentage of paid journalism in Inter-net mass media was high, though in some cases such political materials were re-moved from their websites after elections.

Obstruction of media and journalist activities

In some regions journalists were not al-lowed to enter polling stations (Odesa, Lviv oblasts). In Kherson oblast journalists were prevented from shooting.

City Sites Network was under DDoS-at-tack (websites of regional websites, which names reproduce intertown telephone codes of relevant towns).

In some regions (Volyn, Dnipropetrovsk oblast) there were problems with signal propagation of certain TV channels. Those problems resulted from technical glitches and intended external interference with propagation process.

On the election day some persons close to one political force, mainly from Chernihiv oblast, tried to work at a number of polling stations under the guise of journalists.

Internal relations in media sphere

Conflicts in local municipal mass media concerning a change of their management (and even statutes in some cases) by local councils occur very often.

Relations between the leaders of Regional State TV and Radio Company and current leaders of National TV Company of Ukraine seem to be rather strained concerning the creation of public broadcaster on the basis of all these TV companies.

Situation in Donbas

Most pro-Ukrainian journalists were com-pelled to leave occupied territories, the others work under cover. Probably it’s the reason for a sharp fall in registered facts of aggression against journalists on the part of separatists and gunmen as compared to April-July of 2014. Access of popula-tion to Ukrainian mass media is blocked by gunmen in this region. Some journalists (e.g. Channel 34) informed about pressure on them by representatives of Ukrainian armed structures.

51

Про авторівКатерина Дячук, експерт ІМІ з моніторингу порушень прав журналістів

Юрій Сегеда, регіональний представник ІМІ у Вінницькій області, журналіст, пись-менник, оглядач обласної газети «Вінничина».

Богдана Стельмах, регіональний представник ІМІ у Волинській області, координатор Волинського прес-клубу, фахівець і тренер з PR і медіа-комунікацій, розвитку ОГС.

Зоя Красовська, регіональний представник ІМІ у Дніпропетровській області, редак-тор волонтерських журналістських проектів: вісника «Хроніка» та сайту відеорепор-тажів Freednipro.tv.

Михайло Баган, регіональний представник ІМІ в Донецькій області, журналіст та репортер «Новости Донбасса» і «Громадське телебачення Донеччини».

Юлія Дуб, регіональний представник ІМІ в Закарпатській області, координатор руху «Чесно» та громадської мережі ОПОРА в Закарпатській області.

Наталія Виговська, регіональний представник ІМІ в Запорізькій області, завідувач навчальної лабораторії інтернет-радіо «Університет» та новітніх медіа Запорізького Національного університету.

Яна Пісарєва, регіональний представник ІМІ в Кіровоградській області, журналіст «Радіо Свобода», інформаційної програми «События» (канал «Україна») в Кірово-градській області, ведуча новин на каналі «Кіровоград».

Віктор Волокита, регіональний представник ІМІ в Луганській області, очолював інтернет-видання «Паралель-Медіа», «Луганьк. ProUA», «Луганськ.Коментарі».

Марина Довженко, регіональний представник ІМІ в Львівській області, викладач Магістерської програми з медіакомунікацій Школи журналістики Українського Като-лицького Університету.

Андрій Лохматов, регіональний представник ІМІ в Миколаївській області, журна-ліст-розслідувач інформаційного агентства «Українська медіа група», інтернет-ви-дання «Преступности.НЕТ», блогер, громадський діяч, член громадського руху «Стоп цензурі».

Юлія Сущенко, регіональний представник ІМІ в Одеській області, журналіст, соці-альний органайзер, спецкор видань «Репортер Запоріжжя», «Новини-24», «1й діло-вий», засновник культурологічного проекту «Южная столица».

Олексій Захарченко, регіональний представник ІМІ в Сумській області, журналіст, громадський діяч, редактор першої сумської інтернет-газети «Сотня», заступник го-лови Сумського прес-клубу.

Анна Прокаєва, регіональний представник ІМІ в Харківській області, автор науко-во-популярної програми на ХОД ТРК, автор документальних фільмів, соціальних роликів.

Ірина Домащенко, регіональний представник ІМІ в Херсонській області, журналіст газети «Гривна» та сайту «Гривна. Новий формат».

Надія Бабинська, регіональний представник ІМІ в Чернівецькій області, журналіст, соціальний органайзер, фахівець в сфері медіа та виборчого законодавства, займа-ється журналістськими розслідуваннями на місцевому рівні.

Над збірником працювали:

Ольга Шалайська – автор ідеї

Олег Онисько – літературний редактор

Роман Головенко – редактор

Денис Тоїчкін – верстка

Мітя Сокіл – інфографіка

Ірина Земляна – координатор

Даний звіт підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ

за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.

Оригінал-макет виготовлено на обладнанні ГО «Інститут Масової Інформації»,

м. Київ, вул. Червоноармійська, 32А, офіс 9.

Тел.: (044) 284-38-84; (050) 44-77-063. Електронна скринька: [email protected].

Підписано до друку 01.06.2014. Формат 84x108 1/8. Папір офсетний. Друк офсетний.

Надруковано на обладнанні видавничого центру ТОВ «СОФІЯ-А»,

вул. Обсерваторна, 12-Б, Київ 04053.

Стан свободи слова піід час парламентських виборів 2014...

Government & Nonprofit