ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО...

О. С. Мазур

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

УКРАЇНИРекомендовано

Міністерством освіти і науки Українияк навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ — 2006

УДК 347(477)(075.8)ББК 76.9(4УКР)404я73

М 13

Гриф наданоМіністерством освіти і науки України(лист №14/18.2�192 від 31.01.2006 р.)

Рецензенти: Р. А. Калюжний — доктор юридичних наук, професор кафедри

цивільного та трудового права Київського університету права НАНУкраїни;

О.В. Баулін — кандидат юридичних наук, доцент, начальник цен�тру підготовки науково�педагогічних кадрів Національної академіївнутрішніх справ України;

О.І. Якимець — кандидат юридичних наук, начальник кафедрицивільно�правових дисциплін Національної академії внутрішніхсправ України.

Мазур О.С. М 13 Цивільне право України: Навч. пос. — К.: Центр навчальної

літератури, 2006. — 384 с.

ISBN 966�364�248�3

Навчальний посібник з дисципліни “Цивільне право” містить те�оретичний матеріал, поданий на основі Цивільного кодексу України,перелік рекомендованої літератури, питання для самоконтролю.Розрахований на студентів, практикуючих юристів та широке колочитачів.

ISBN 966�364�248�3 © Мазур О.С., 2006© Центр навчальної літератури, 2006

ÂÑÒÓÏ

Цивільне право — одна з основних фундаментальних дис�циплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридич�ного профілю.

В умовах кардинального реформування соціально�еко�номічних відносин у нашому суспільстві відповідно зростає іроль цивільного права як основного регулятора товарно�гро�шових відносин.

Програма вивчення цивільного права будується на струк�турі цивільного законодавства, враховує досягнення наукицивільного права, певні навчально�методичні вимоги, які відо�бражають специфіку предмета вивчення.

Метою викладання цивільного права, за умови постійногооновлення цивільного законодавства і відповідних змін прак�тики його застосування, повинно бути не лише вивчення ос�новних положень законів і численних нормативних актів, а йопанування основних положень цивільно�правової науки, яківироблені нею і перевірені багаторічною практикою, науковийаналіз чинного законодавства і практики його застосування.

Студент повинен чітко засвоїти загальноприйняті посту�лати наук цивільного права, вміти самостійно аналізувати за�конодавчі акти, володіти основними навичками практичноговикористання цивільно�правових засобів. У такому разі набутізнання і практичні навички не застаріють і при прийнятті но�вих нормативних актів.

Посібник відповідає методичним вимогам, згідно з якимививчення предмета повинно починатися з загальних понять такатегорій, з подальшим переходом до спеціальних питань ок�ремих цивільно�правових інститутів.

Курс цивільного права поділений на вісім розділів, в якихрозглядаються норми про суб’єктів, об’єкти цивільного права,правочини, представництво і довіреність, позовну давність,право власності, зобов’язальне право, недоговірні зобов’язан�

3

ня та спадкове право. Серед договірних зобов’язань важливемісце відводиться вивченню таких, які опосередковують різністорони господарської діяльності суб’єктів підприємницькоїдіяльності: постачання, збут, контрактація, будівництво, орен�да, транспортна та страхова діяльність, кредитування та ін.

У розділі “Недоговірні зобов’язання” вивчаються умови(підстави) виникнення недоговірних зобов’язань, їх зміст тароль у забезпеченні охорони прав людини і відносин власностів суспільстві.

4

Î. Ñ. Ìàçóð Öèâ³ëüíå ïðàâî Óêðà¿íè

Ðîçä³ë 1. ÇÀÃÀËÜÍ² ÏÎËÎÆÅÍÍß

Òåìà 1. Öèâ³ëüíå ïðàâî ÿê ãàëóçü ïðàâà

Цивільне право є самостійною галуззю сучасного права.Цивільне право — це сукупність цивільно�правових норм, якірегулюють на засадах юридичної рівності та диспозитивностівідносини власності, товарно�грошові відносини, підстави на�буття і порядок реалізації та захисту цивільних прав і обов’язківфізичними та юридичними особами, з метою задоволення ма�теріальних та духовних потреб громадян. Відповідно до ст. 1Цивільного кодексу України цивільне законодавство регулюєособисті немайнові та майнові відносини.

Отже, предметом цивільно"правового регулювання є:а) майнові відносини;б) особисті немайнові відносини.Майнові відносини. Це конкретні вольові економічні

відносини з приводу належності, використання, переходу за�собів виробництва, предметів споживання та інших матеріаль�них благ.

Економічні відносини розглядаються наукою у двох ас�пектах — як результат і як форма виробничої діяльності лю�дей, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і спожи�ванням матеріальних благ.

Економічні відносини як результат діяльності людей,спрямованої на забезпечення їх існування, формуються неза�лежно від їх волі і свідомості. Такі економічні відносини є ви�робничими, не мають вольового характеру і тому не можутьбути предметом правового регулювання, їх розвиток визна�чається об’єктивними економічними законами.

На відміну від виробничих відносин економічні відносинивиникають між конкретними особами з приводу конкретнихматеріальних благ і у зв’язку з економічними актами учасни�

5

ків цих відносин. Наприклад, конкретні відносини власності зприводу належності певного матеріального блага конкретнійособі. Саме ці відносини є предметом правового регулювання,об’єктом майнових відносин є матеріальні блага, які в законо�давстві називаються майном і тому ці відносини мають найме�нування майнових.

За змістом майнові відносини поділяються на дві групи: а) відносини власності; б) відносини у галузі товарообігу.Відносини власності, тобто майнові, відображають існую�

чий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів вироб�ництва) між певними особами (громадянами, юридичнимиособами, державою, територіальними громадами та іншимисоціальними утвореннями). Вони закріплюють належність ма�теріальних благ за відповідними власниками.

Власність — це відношення особи до належної їй речі як досвоєї, яке виражається у володінні, користуванні і розпоряд�женні нею, а також у захисті права власності.

Відносини власності поділяються на:а) відносини приватної власності громадян; б) відносини колективної власності юридичних осіб; в) відносини державної власності; г) відносини комунальної власності територіальних гро�

мад (ст. 41 Конституції України 1996 р.); Закон України “Провласність” (із змінами і доповненнями). Особливе місце зай�мають відносини власності українського народу (ст. 13 Кон�ституції України).

Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини,пов’язані з переходом матеріальних благ від одних суб’єктів(виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матері�альних благ), зокрема майнові відносини, що виникають з до�говорів купівлі�продажу, поставки. Майнові відносини в га�лузі товарообігу ще називаються товарно�грошовими,оскільки виникають на базі товарного виробництва і відобра�жають рух товарів від виробника (чи посередника) до спожи�

6


вача, який сплачує за них гроші або інший еквівалент. Тобто,товарно�грошові відносини мають вартісний характер.

Характерні ознаки товарно�грошових відносин:1. Еквівалентно�платний характер. Це означає, що в товар�

но�грошових відносинах має відбуватися обмін рівних вартос�тей: діям продавця, який передає майно у власність, маютьвідповідати дії покупця, який платить відповідні грошові суми.

2. Майнова відокремленість учасників відносин. Напри�клад, майно державних організацій, які користуються правамиюридичної особи, відокремлено від майна окремих громадян,трудових і селянських господарств.

3. Учасники цих відносин є або власниками майна, абоособами, що володіють ним на праві повного господарськоговідання чи на праві оперативного управління.

Особисті немайнові відносини виникають у зв’язку ізздійсненням особистих прав. Термін “особисті права” вжива�ється для позначення різноманітних суб’єктивних прав, якіналежать громадянину або соціальному утворенню. В даномувипадку маються на увазі особисті немайнові права на блага,невіддільні від особи: життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я, ав�торство. Тобто, характерною ознакою цих відносин є те, що во�ни не мають безпосереднього економічного змісту.

Залежно від того, в результаті яких дій (правомірних чинеправомірних) виникають цивільно�правові відносини, їх по�діляють на регулятивні й охоронні. Відносини, що виникаютьу зв’язку з порушенням права на ім’я, честь, гідність, єохоронними.

Цивільне законодавство регулює вищезазначені майнові йособисті немайнові відносини:

а) юридичних осіб між собою;б) громадян з юридичними особами;в) громадян між собою.Учасниками відносин, що регулюються нормами цивіль�

ного права, можуть бути й інші соціальні утворення: держава,автономні утворення та територіальні громади.

7


Ознаки методу цивільно�правового регулюваннясуспільних відносин відображені в загальному юридичномустановищі суб’єктів сучасного цивільного права, у специфіціюридичних фактів, у диспозитивних началах цивільного зако�нодавства, в особливостях цивільно�правових санкцій.

Суб’єкти цивільного права перебувають один щодо одногов юридично однаковому становищі.

Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожна зі сто�рін має свій комплекс прав та обов’язків і не підпорядкованаіншій. Тому майнові відносини, що ґрунтуються на адмініст�ративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, не є предме�том цивільно�правового регулювання. До них цивільне зако�нодавство не застосовується (ст. 1 ЦК України).

Юридичні факти у цивільному праві. Коло юридичнихфактів, специфічних для тієї чи іншої галузі права, визна�чається характером суспільних відносин, що регулюються нею.

Характерними юридичними фактами, які породжуютьцивільні права та обов’язки, є дії громадян, організацій (ст. 11ЦК України). Це вияв їхньої волі зовні. Основним видом та�ких дій є правочини. Для цивільного права характерно виник�нення цивільно�правових відносин у результаті вольових дій(договорів, односторонніх правочинів тощо) їх учасників.

На відміну від публічного права, якому притаманний імпе�ративний метод, методу цивільно�правового регулювання влас�тивий диспозитивний метод. Диспозитивність у цивільномуправі надає можливість вибору між кількома варіантами по�ведінки в межах, встановлених законом, а також у відповіднихвипадках визначити зміст цивільних прав та обов’язків, розпо�ряджатися суб’єктивними правами на свій розсуд. Диспози�тивні засади втілюються у диспозитивних нормах.

Правила диспозитивних норм застосовуються лише у ви�падках, коли учасники правовідносин своєю волею не вироби�ли іншої умови з питання, розв’язаного у даній нормі. До дис�позитивних норм слід віднести правила статті 328 ЦК Ук�раїни.

8


Цивільно�правові санкції. Майновий характер відносин,які регулюються цивільним правом, наперед визначає віднов�лювальну функцію цивільно�правових санкцій, зокремавідповідальності та її форми: відновлення становища, яке існу�вало до порушення права, відшкодування збитків, сплаташтрафних санкцій.

Відновлювальна функція цивільно�правової відповідаль�ності вказує на існування у цивільному праві в ряді випадківвідповідальності без вини.

Особливості методу цивільно�правового регулювання —це юридичний вираз економічних особливостей суспільнихвідносин, що становлять предмет цивільного права.

Функції та принципи цивільного права. Функції сучасно�го цивільного права — це певні напрями впливу цивільно�пра�вових норм, зумовлені змістом суспільних відносин (влас�ності, товарно�грошових, особистих немайнових), які включе�но до предмета цивільно�правового регулювання.

Цивільне законодавство, цивілістична наука і практикарозрізняють такі функції: регулятивну, охоронну, попереджу�вально�виховну, попереджувально�стимулюючу.

Регулятивна функція забезпечує врегулювання нормамицивільного права відносин власності, товарно�грошових таособистих немайнових відносин. Так, ст.ст. 655–659 ЦК Ук�раїни виконують регулятивну функцію, оскільки правила заз�начених статей регламентують товарно�грошові відносини зприводу купівлі�продажу майна і передбачають права таобов’язки покупця і продавця, наслідки невиконання сторона�ми своїх обов’язків, відповідальність продавця за відсудженняпроданої речі у покупця.

Охоронна функція забезпечує захист порушенихсуб’єктивних майнових і особистих прав. Так, ст. 1166 ЦК Ук�раїни виконує охоронну функцію, бо за її допомогою може бу�ти відновлено майнове становище, зокрема громадянина, пра�во власності якого на певну річ порушено внаслідок її знищен�ня. Відповідно до цієї статті шкода, заподіяна майну громадя�

9


нина, підлягає відшкодуванню з боку правопорушника в по�вному обсязі. Цивільно�правові норми, які передбачають охо�ронні недоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок за�подіяння шкоди, безпідставного придбання чи збереженнямайна за рахунок коштів іншої особи, виконують охороннуфункцію (ст.ст. 1166–1194 ЦК України).

Попереджувально"виховна функція тісно пов’язана з охо�ронною. Попереджувально�виховний ефект досягається черезінститут цивільно�правової відповідальності. Сам факт існу�вання цивільно�правових норм про відповідальність позитив�но впливає на свідомість громадян, утримуючи їх від правопо�рушень. Ця функція може здійснюватися лише щодо правопо�рушників.

Принципи цивільного права передбачаються в ст.3 ЦКУкраїни:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особис"того життя фізичної особи. Конституція України гарантує не�доторканність особистого і сімейного життя фізичної особи(ст. 32). Фізична особа має право на особисте життя. Вона са�ма визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення зним інших осіб. Фізична особа має право на збереження утаємниці обставин свого особистого життя. Обставини особи�стого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншимиособами лише за умови, що вони містять склад правопорушен�ня, що підтверджено вироком суду, рішенням суду або поста�новою адміністративного органу;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім ви�падків, передбачених виключно законом. Конституція Ук�раїни проголошує непорушність права приватної власності(ст. 41). Власність зумовлює і забезпечує майнову відокрем�леність суб’єктів цивільних правовідносин;

3) свобода договору. Цивільне право не передбачає вичерп�ного переліку договорів. Можливо укладення договору, якийхоч і не передбачений законом, але такий, що йому не супере�чить. Сторони договору є вільними у виборі контрагента, у

10


визначенні умов договору з урахуванням вимог чинних право�вих актів, звичаїв ділового обороту (ст. 6 ЦК України);

4) свобода підприємництва. Конституція України гарантуєправо на підприємницьку діяльність, яка не заборонена зако�ном. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємниць�кій діяльності. Не допускається зловживання монопольнимстановищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренціїта недобросовісна конкуренція. Відповідно до ст. 1 ЦК Ук�раїни відносини у сфері підприємництва — це частина предме�та цивільного права. ЦК України докладно регулює підпри�ємницьку діяльність фізичних та юридичних осіб;

5) судовий захист будь"якого цивільного права у разі йогопорушення. Конституція забезпечує кожному судовий захистйого прав. Кожному гарантується право на оскарження в судірішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Дер�жава чи органи місцевого самоврядування відшкодовують ма�теріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішення�ми, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб приздійсненні ними своїх повноважень.

Êîíòðîëüí³ ïèòàííÿ

1. Що являє собою предмет цивільно�правового регулювання?2. Охарактеризуйте структуру предмета цивільного права.3. У яких рисах виявляються особливості методу цивільно�пра�

вового регулювання суспільних відносин?4. Що таке функції цивільного права? Охарактеризуйте їх зміст.5. Що таке принципи цивільного права? Які принципи належать

до принципів цивільного права?6. Яке місце займає цивільне право серед інших галузей права?

11


Ðåêîìåíäîâàíà ë³òåðàòóðà

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез�ня 2003 р.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційнітексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. —304 с.

4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина . — К.: Наукова думка, 2000.

5. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.

6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І.(кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо�Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: ЮрінкомІнтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.

7. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України:Підручник. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

12


Òåìà 2. Ñèñòåìà ³ çàâäàííÿ êóðñóöèâ³ëüíîãî ïðàâà

Цивільне право, як і будь�яка інша самостійна галузь права,є сукупністю юридичних норм. Йому властиві особливі ознаки,тісно пов’язані із специфічними рисами предмета і методу.

1. Цивільне право як сукупність юридичних норм регулюєпевне коло суспільних відносин, що становлять предметцивільно�правового регулювання.

2. Регламентація зазначених відносин здійснюється на за�садах юридичної рівності, яка є характерною рисою методуцивільно�правового регулювання суспільних відносин.

3. Сторонами в цивільно�правових відносинах є громадя�ни, організації (колективні підприємства, господарські това�риства, громадські організації, державні підприємства, дер�жавні установи тощо), держава, Автономна Республіка Крим,інші соціальні утворення.

4. Метою цивільно�правового регулювання є задоволенняматеріальних і духовних потреб громадян.

Система сучасного цивільного права — це структура галузі.Цивільно�правова структура — це будова й внутрішня формаорганізації системи цивільного права, яка є єдністювзаємозв’язків між її елементами. Елементами цивільно�пра�вової структури є юридичні норми та інститути.

Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільно�правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільнівідносини. Наприклад, цивільно�правові норми, які регулю�ють відносини, що виникають з договору купівлі�продажу,становлять інститут купівлі�продажу.

Отже, система сучасного цивільного права — структура,елементами якої є цивільно"правові норми та інститути,розміщені у певній послідовності.

Структура цивільного права визначається особливостямисуспільних відносин, які регулюються даною галуззю права.Тому система є об’єктивною закономірністю права.

13

Òåìà 2. Ñèñòåìà ³ çàâäàííÿ êóðñó öèâ³ëüíîãî ïðàâà

Цивільно�правові норми та інститути умовно можнаподілити на загальні й спеціальні. Загальні становлять загаль�ну частину сучасного цивільного права. Вона стосується всіхсуспільних відносин, які регулюються цивільним правом. На�приклад, при розгляді цивільних спорів суд з’ясовує, хто єучасниками правовідносин, чи є вони дієздатними особами,тощо. Саме тому норми щодо суб’єктів цивільного права (гро�мадян і юридичних осіб) є загальними і становлять елемент за�гальної частини цивільного права.

Загальну частину сучасного цивільного права становлятьнорми про суб’єктів, об’єкти цивільного права, правочини,представництво і довіреність, позовну давність.

Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні(особливі) суспільні відносини і складається із таких інсти�тутів:

1. Право власності. Інші речові права.2. Зобов’язальне право (загальні положення про зобов’я�

зання, окремі види зобов’язань, договори й недоговірні зо�бов’язання).

3. Авторське право.4. Право на винахід та інші результати творчості, що вико�

ристовуються у виробництві.5. Спадкове право.Такий поділ цивільного права певною мірою є умовним,

оскільки беспосередньо ЦК України не виділяє Загальну таОсобливу частину цивільного права.

Деякі науковці, такі як Є.О Харитонов та Н.О. Саніахме�това теж вважають такий поділ за недоцільний, оскільки уцивільному праві, на їх думку, “універсальної “загальної час�тини” не існує. Натомість “загальна частина” складається на�чебто з двох рівнів: є положення, загальні для всьго цивільно�го права, і є загальна частина зобов’язального права1.

14


1 Цивільне право України: Підручник / Є.О Харитонов, Н.О. Саніахме�това. — К.: Істина, 2003. — С. 27.

Систему сучасного цивільного права слід відрізняти відсистематизації цивільно�правових норм.

Закони мають бути доступними і зручними для користу�вання. Це досягається шляхом систематизації цивільного за"конодавства.

Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.Кодифікація — це форма систематизації, при якій впорядку�вання нормативного матеріалу забезпечується у процесі пра�вотворчості, шляхом видання зведеного, внутрішньо узгодже�ного нормативного акта, який з максимальною повнотоюохоплює дану галузь суспільних відносин. До цивільних ко�дифікаційних актів належать Повітряний кодекс України від 4травня 1993 р. та інші акти.

Інкорпорація — це форма систематизації, при якій впо�рядкування цивільного нормативного матеріалу забезпе�чується шляхом об’єднання за певною класифікаційною озна�кою у збірниках або інших виданнях без зміни змісту актів.Наприклад, збірник з питань цивільно�правового регулюван�ня капітального будівництва.

Цивільне право як наука. Наука сучасного цивільногоправа визначається як система знань про закономірностіцивільно�правового регулювання суспільних відносин, тлума�чення цивільно�правових норм. З наведеного визначення вип�ливає, що сучасна цивілістична наука — це наука про сучаснецивільне право, її предметом є:

а) норми цивільного права; б) суспільні відносини, які становлять предмет цивільно�

правового регулювання; в) цивільні правовідносини; г) юридичні факти; д) судова, арбітражна та адміністративна практика засто�

сування цивільно�правових норм1.

15


1 Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера (керівникавт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцо�вої. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 41.

Юридичні факти — це підстави виникнення, зміни і при�пинення цивільних прав та обов’язків. Особливості юридич�них фактів у цивільному праві характеризують методцивільно�правового регулювання суспільних відносин.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків регла�ментує ст. 11 Цивільного кодексу України. Найпоширеніши�ми юридичними фактами у цивільному праві є договори таінші правочини, винаходи, раціоналізаторські пропозиції,створення наукових праць, творів літератури і мистецтва, за�подіяння шкоди, події.

Вивчення судової, арбітражної та адміністративної прак�тики застосування цивільно�правових норм дає можливістьвиявити їх недоліки, недосконалості і невідповідністьоб’єктивним потребам розвитку суспільства.

Система науки цивільного права в цілому збігається з систе�мою цивільного права. Але є певні відмінності, що випливають іззмісту цих систем. Елементи системи науки цивільного права:

1. Вчення про предмет, метод, функції і систему цивільно�го права.

2. Вчення про цивільні закони, підзаконні нормативні ак�ти.

3. Загальне вчення про цивільні правовідносини.4. Вчення про цивільну правосуб’єктність (право�

суб’єктність громадян; правосуб’єктність організацій;правосуб’єктність держав).

5. Вчення про правочини.6. Вчення про здійснення і захист цивільних прав.7. Загальне вчення про право власності. Вчення про

суб’єктів права власності і форми власності (право при�ватної власності, право колективної власності, праводержавної власності).

8. Вчення про особисті немайнові права.9. Теорія авторського права.

10. Теорія винахідницького права.11. Вчення про право на промисловий зразок і товарні знаки.

16


12. Загальна теорія зобов’язань. Вчення про цивільний до�говір. Вчення про окремі види зобов’язань.

13. Вчення про спадкове право.Система науки цивільного права є ширшою від системи

самого цивільного права, тому що вивченню цивільно�право�вих інститутів передує дослідження багатьох питань про те,що і як регулюють норми цивільного права, які йогофункціональні засади, порядок розташування цивільно�пра�вових норм, форми їх вираження, зміст та особливостіцивільно�правових відносин1.

Слід звернути увагу на те, що цивільне право є галузевоюнаукою. Вона тісно пов’язана з теорією держави і права і вив�чається після опанування цієї дисципліни, оскільки вона роз�робляє загальні для всіх галузевих наук проблеми.

Наука цивільного права пов’язана також з наукою сімей�ного права. Вона використовує поняття сімейного права (по�дружжя, діти, батьки, усиновителі, спільна власність опіка,піклування). Певний зв’язок існує і з наукою трудового права.Для того щоб виявити відмінності цивільно�правової і трудо�во�правової відповідальності, цивільне право користується на�уковими розробками з приводу матеріальної відповідальностіробітників і службовців. Наука трудового права, в свою чергу,спирається на цивільно�правові вчення про правоздатністьгромадян, позовну давність тощо.

Наука цивільного права також пов’язана з наукою цивільно�процесуального права. Зміст наукових розробок з цивільногопроцесу в багатьох моментах визначається особливостями ма�теріально�правового вчення про відповідні цивільно�правовіінститути. Таке співвідношення між зазначеними галузями юри�дичної науки є цілком закономірним, оскільки зміст цивільно�процесуальних норм багато в чому визначається змістом нормцивільного права, тобто цивільне право містить матеріальні нор�ми, а цивільно�процесуальне право — процесуальні.

17




1. Розкрийте зміст значень, у яких вживається термін “цивільнеправо”.

2. Дайте визначення цивільного права.3. Яких елементів складається система цивільного права?4. Поняття систематизації.5. Поняття інкорпорації.6. Охарактеризуйте систему науки цивільного права. 7. Яке місце займає цивільне право серед інших галузей права?



2. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина . — К.: Наукова думка, 2000.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. —С. 41–59.

4. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України:Підручник. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

5. Азаркин Н.М. История юридической мысли России: Курс лек�ций. — М.: Юрид. лит., 1999.

6. Иоффе О.С. Из истории цивилистической мысли // ИоффеО.С. Избранные труды по гражданскому праву. — М.: Статут, 2000.— С.12–507.

7. Підопригора О.А. Цивілістична наука в Київському універси�теті ім. Т. Шевченка // Вісник Академії правових наук України. —Харків. — 1999. — № 2 (17).

18


Òåìà 3. Öèâ³ëüíå çàêîíîäàâñòâî

Цивільне право — це сукупність юридичних норм івнутрішня форма права, зміст якого визначається соціально�економічними особливостями суспільних відносин, що нимрегулюються. Цивільне законодавство — це система норма�тивних актів, які містять цивільно�правові норми. Отже, ци�вільне право становить зміст цивільного законодавства, а ос�таннє є формою вираження цивільного права.

Структура цивільного законодавства є будовою івнутрішньою формою організації системи цивільних норма�тивних актів. Цивільно�правові акти залежно від їх юридичноїсили перебувають на різних структурних рівнях. Найваж�ливішими нормативними актами є закони. Вони поділяютьсяна основні і звичайні.

До основних законів належить Конституція України, якабула прийнята 28 червня 1996 р. Вона має найвищу юридичнусилу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основіКонституції України і мають відповідати їй. Конституція Ук�раїни містить норми різних галузей права, в тому числі нормицивільного права. Вона передбачає цивільно�правові засадирегулювання відносин власності в ст.ст. 13, 14 і 41. Цивільно�правовове регулювання особистих немайнових відносин зприводу таких особистих благ, як життя, здоров’я, ім’я, честь,гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця корес�понденції та ін. міститься в ст.ст. 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32Конституції України.

Після Конституції України вищу юридичну силу маютьзакони. Так, закони України про власність, про господарськітовариства, банки і банківську діяльність, про авторське правоі суміжні права, цінні папери і фондову біржу набули важли�вого значення для розвитку цивільного законодавства в Ук�раїні. Законодавчу владу в нашій державі здійснює ВерховнаРада України.

19


Закон можна визначити як нормативний акт, який прий�мається Верховною Радою України. Одним з найважливішихзаконів України є Цивільний Кодекс України, який був за�тверджений Верховною Радою України 16 січня 2003 р. Вінвідзначається чітким приватно�правовим змістом і спрямо�ваністю на приватну особу.

ЦК України від 16 січня 2003 р. побудовано за пандектноюсистемою. Відповідно до цієї системи норми, що становлятьпредмет цивільного права, представлено у кодексі окремоюкнигою під назвою “Загальні положення”. Основні цивільно�правові інститути цивільного права представлено у 5 книгах:“Особисті немайнові права фізичної осіби”, “Право власностіта інші речові права”, “Право інтелектуальної власності”, “Зо�бов’язальне право” та “Спадкове право”.

Книга перша називається “Загальні положення” і скла�дається з 5 розділів і 19 глав. В розділах йдеться про основніположення, осіб (фізичні особи, юридичні особи, держава, Ав�тономна Республіка Крим, територіальні громади), об’єктицивільних прав, правочини, представництво, строки татерміни, позовну давність. Також в ЦК України врегульова�ний правовий статус держави, Автономної Республіки Крим ітериторіальних громад як суб’єктів цивільних прав таобов’язків, є окремий розділ про об’єкти цивільних прав. Кни"га друга “Особисті немайнові права фізичної особи”. Ця книгабазується на другому розділі Конституції України про правалюдини і громадянина. Конституційні особисті права людиниповністю перенесено до книги другої, їх зміст суттєво розши�рено. Книга містить перелік способів захисту особистого не�майнового права, що його порушено, тобто відшкодуваннязбитків, компенсація моральної шкоди, заборона випуску усвіт газети чи книги, в яких міститься неправдива інформація,вилучення тиражу книги чи газети і знищення його. У ній пе�редбачається 48 статей, що регулюють особисті немайновівідносини, пов’язані із здійсненням особистих прав як у непо�рушеному стані, так і у разі порушення зазначених відносин.

20


Людина починається з духовних цінностей: життя, здоров’я,імені, честі, гідності, ділової репутації, особистого життя тощо.

Книга третя має назву “Право власності та інші речовіправа” і передбачає регулювання речових відносин. До речо�вих прав віднесено право власності, право володіння,сервітутні права, право користування чужою землею длясільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користу�вання чужою землею для забудови (суперфіцій), застава таінші речові права. Кодекс передбачає захист речових прав.

Книга четверта “Право інтелектуальної власності”містить загальні положення про інтелектуальну власність, атакож норми авторського права, права промислової власності,права на засоби індивідуалізації учасників цивільного оборо�ту, товарів і послуг.

За кодексом лише договір регулює відносини між володіль�цем права інтелектуальної власності та користувачем, визначаєрозміри, порядок обчислення і виплати за використанняоб’єктів інтелектуальної власності. Кабінет Міністрів Українивстановлює лише мінімальні ставки авторської винагороди.

Також в цій книзі є такі інститути як, суміжні права (прававиконавців, виробників фонограм та організацій мовлення),права на селекційні досягнення, на не розкриту інформацію, нафірмове найменування, найменування місця походження това�ру. Передбачається тільки судовий порядок захисту порушенихправ суб’єктів прав інтелектуальної і промислової власності.

Книга п’ята має назву “Зобов’язальне право” і регулюєвідносини майнового обігу, тобто договірні відносини,пов’язані з переданням майна у власність, виконанням робіт танаданням послуг тощо. Зобов’язальне право також регулюєвідносини, що виникають із правомірних односторонніх дій, іззаподіяння шкоди. Кожний вид зобов’язань має свої особли�вості, що зумовлює їхню відносну самостійність і створенняокремих інститутів зобов’язального права. Загальні правила,що поширюються на всі види зобов’язань, становлять загальніположення про зобов’язання. До них належать норми про по�

21


няття і підстави виникнення зобов’язань, виконання та спосо�би, що забезпечують їх виконання, відповідальність за пору�шення зобов’язань, підстави припинення зобов’язань.

В основному норми договірного права є диспозитивними,а недоговірні зобов’язання регламентуються імперативниминормами.

Ця книга містить багато нових договорів, таких як лізинг,франчайзинг, факторинг тощо, а також нові інститути недо�говірних зобов’язань, що виникають з односторонніх пра�вомірних дій (публічне обіцяння винагороди, ведення чужихсправ без доручення).

Новим є інститут зобов’язань, які виникають внаслідок за�грози життю і здоров’ю громадян, а також їхньому майну імайну юридичних осіб у зв’язку з порушенням довкілля. Та�кож регламентуються умови настання відповідальності призаподіянні моральної шкоди і шкоди, завданої взаємодієюджерел підвищеної небезпеки чи через недоліки у товарах, ви�конаних роботах, наданих послугах.

Книга шоста “Спадкове право” вирішує проблему усунен�ня від спадкування, питання щодо спадкування окремих правта обов’язків спадкодавця. За рішенням суду усувається відправа спадкування особа, яка ухилялася від надання допомогиспадкодавцеві, коли він через поважні причини потребував її.Вклад у банках в усіх випадках має включатися до спадщини.

Також передбачається можливість складання подружжямєдиного заповіту, право на складання заповіту з умовою скла�дання таємного заповіту тощо.

На відміну від Цивільного кодексу УРСР 1963 р. вчинному пропонується п’ять черг спадкоємців за законом.

Елементом системи цивільного законодавства України єукази Президента України. Важливу роль у регулюванні май�нових відносин відіграють також постанови і розпорядженняКабінету Міністрів України. Ще однією частиною структуризаконодавства є відомчі нормативні акти. У сфері цивільногозаконодавства діє багато відомчих нормативних актів, зокрема

22


наказ Державного комітету України по житлово�комунально�му господарству “Про затвердження Положення про порядокпередачі квартир (будинків) у власність громадян”.

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень,визначених законом, також приймають рішення і з питаньцивільного законодавства, які є обов’язковими до виконанняна відповідній території.

Цивільне законодавство за своїм змістом є галуззю зако�нодавства і містить норми цивільного права. Одним з показ�ників галузі законодавства слід вважати наявність зведеногонормативного акта, який охоплює переважну більшість інсти�тутів даної галузі. Для цивільного законодавства, як вже буловідмічено, таким зведеним нормативним актом є Цивільнийкодекс. Нормативні акти відображають функціональні зв’язкиміж нормами різних галузей права, а тому галузь цивільногозаконодавства, яка відповідає галузі цивільного права, скла�дається не лише з цивільно�правових актів, а й охоплює нор�мативні матеріали з цивільного права, що містяться у норма�тивних актах інших галузей права.

Тобто можна стверджувати, що в системі сучасного зако�нодавства є нормативні акти, які містять норми різних галузейправа і належать до комплексних нормативних актів.

Дія цивільного законодавства у часі. Норми права, щомістяться у цивільному законодавстві, регулюють суспільнівідносини, які становлять предмет цивільного права. Слідпом’ятати, що цивільне законодавство постійно оновлюється,оскільки з розвитком нашої держави часто виникаютьсуспільні відносини, які підпадають під регулювання нормцивільного права. Тому дуже важливо встановлювати, з якогомоменту набирає чинності відповідна цивільно�правова нормаі на які відносини вона поширюється. Порядок набрання чин�ності законами визначається ст. 94 Конституції України, вякій передбачається, що закон набирає чинності через 10 днівз дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбаче�но самим законом, але не раніше дня його опублікування.

23


Відповідно до Регламенту Верховної Ради України від 27 лип�ня 1994 р. закони публікуються державною та російською мо�вами Президією Верховної Ради у “Відомостях Верховної Ра�ди України” протягом 30 днів, а також у газеті “Голос України”протягом 5 днів і є офіційною публікацією.

Укази і розпорядження Президента України набираютьчинності через 3 дня після їх опублікування у газеті “Урядовийкур’єр”, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпоряд�женні (п. 2 Указу Президента України “Про внесення змін доПоложення про порядок підготовки і внесення проектів указів ірозпоряджень Президента України та про порядок набраннячинності цими актами” від 13 жовтня 1993 р. № 454/93).

Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню,набирають чинності через 3 дні після їх підписання, якщо іншене встановлено в самому указі чи розпорядженні.

В постановах Кабінету Міністрів України нормативногохарактеру має бути вказаний строк введення їх у дію. Якщо впостановах Уряду не вказано строк введення в дію, вони наби�рають чинності з моменту їх прийняття.

Розпорядження Кабінету Міністрів України набираютьчинності з моменту їх прийняття і опублікуванню у Зібранніпостанов Уряду не підлягають.

Нормативні акти, які видають міністерства, інші органидержавної виконавчої влади, органи господарського уп�равління та контролю і які стосуються прав, свобод і законнихінтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підляга�ють державній реєстрації з 1 січня 1993 р. Державну реєстра�цію зазначених актів здійснює Міністерство юстиції України.

Державну реєстрацію нормативних актів відділів, управ�лінь, інших служб обласної, Київської та Севастопольськоїміських державних адміністрацій, а також органів господар�ського управління та контролю здійснюють управління юсти�ції обласної, Київської та Севастопольської міських держав�них адміністрацій.

Нормативні акти зазначених органів набирають чинності

24


через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановленопізнішого строку надання їм чинності.

Ст. 58 Конституції України містить дуже важливе поло�ження проте, що закони та інші нормативно�правові акти немають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшу�ють або скасовують відповідальність особи.

Дія цивільного законодавства у просторі і за коломосіб. Закони Верховної Ради України, укази Президента Ук�раїни, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Украї�ни, нормативні акти міністерств і відомств діють на всій тери�торії нашої держави. Однак можливе прийняття законівспеціально для певної частини території України і в цьому разіїх дія буде поширюватись лише на зазначену в них територію.Наприклад, нормативні акти Автономної Республіки Кримдіють тільки на ії території.

Дія цивільного законодавства України поширюється навсіх осіб, що перебувають на її території. До цих осіб належатьгромадяни України, українські юридичні особи, держава Ук�раїна, територіальні громади. Дія цивільного законодавствапоширюється також на іноземних громадян, осіб без грома�дянства, на іноземні юридичні особи, якщо інше не передбаче�но законами України. Якщо дія цивільно�правового норматив�ного акта поширюється на певну територію України, то зазна�чений нормативний акт діє тільки щодо тих осіб, які перебува�ють на даній території. Є нормативні акти, які застосовуютьсялише до певної групи суб’єктів. Це може передбачатися як всамому нормативному акті, так і випливати з його змісту. На�приклад, Закон України “Про пенсійне забезпечення”.

Аналогія закону і аналогія права. У цивільному законо�давстві, на відміну від кримінального, є інститут аналогії. У ст.8 ЦК України сказано, якщо цивільні відносини не врегульо�вані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавстваабо договором, вони регулюються тими правовими нормамицього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що ре�гулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія зако�

25


ну). У разі неможливості використати аналогію закону для ре�гулювання цивільних відносин вони регулюються відповіднодо загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Цивільне законодавство в переважній більшості регулюєправомірну, суспільно корисну діяльність громадян та ор�ганізацій, і при цьому важливо передбачити всі можливі ви�падки вчинення правомірних дій.

Значення судової практики. Важливе значення маютьпостанови Пленуму Верховного Суду України, в яких напідставі аналізу й узагальнення судової практики містятьсякерівні роз’яснення судам з питань застосування чинногоцивільного законодавства при розгляді різних категорійцивільних справ. Вони є обов’язковими для всіх судів Україниі публікуються у відповідних збірниках.

Судова практика, яка закріплюється в окремих рішеннях зцивільних справ, на відміну від керівних роз’яснень ПленумуВерховного Суду України, не має обов’язкового значення длясудів країни. Рішення з конкретних справ є обов’язковими ли�ше для учасників спорів, а також для громадян і організацій, дояких пред’явлено вимоги судового виконавця з виконання судо�вих рішень. Вивчення судової практики необхідно для з’ясуван�ня змісту цивільних законів та їх правильного застосування.


1. Які нормативні акти входять до складу цивільного законодав�ства України?

2. Яким чином співвідносяться цивільне право і цивільне зако�нодавство?

3. Охарактеризуйте методи систематизації цивільного законо�давства.

4. Як співвідносяться загальні і спеціальні норми в системіцивільного законодавства?

5. Вкажіть правила, які застосовуються для врегулюваннярозбіжностей між вказаними цивільно�правовими нормами.

26


6. Розкрийте механізм дії цивільних законів.Що таке аналогія закону і аналогія права в цивільному законо�

давстві?




3. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно�правовихактів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10червня 1997 р. // Урядовий кур’єр від 14 червня 1997 р. № 107�108.

4. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.



7. Барак А. Судейское усмотрение. — М.: Норма, 1999.8. Головатий С. Цивільний кодекс: від політичного до соціаль�

ного договору в Україні // Українське право, — 1996. — Число 2. —С. 4.

9. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативневизначення поняття // Право України. — 1999. — № 11. — С. 93–96.

10. Постанови Пленуму Верховного Суду України з цивільнихсправ, — К., 1993.

27


Òåìà 4. Öèâ³ëüí³ ïðàâîâ³äíîñèíè

Поняття цивільних правовідносин. Цивільні правовідно/сини — це правовий зв’язок, що виникає з приводу матеріаль�них і нематеріальних благ, які становлять інтерес для учасниківцивільно�правових відносин, які мають суб’єктивні права таобов’язки. Ознакою правових відносин є те, що здійсненнясуб’єктивних прав та виконання суб’єктивних обов’язків мо�жуть забезпечуватися засобами державного примусу. Виділя�ються такі особливості цивільно�правових відносин:

а) це майнові (відносини власності і товарно�грошові) іособисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивіль�ного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремле�ністю і юридичною рівністю;

в) суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасниківцивільно�правових відносин виникають, змінюються і припи�няються на підставі юридичних фактів.

Елементи цивільних правовідносин. Громадяни та ор�ганізації вступають у різні цивільні правовідносини. Наукацивільного права окреслює їх елементи: суб’єкти, об’єкти,суб’єктивне цивільне право та суб’єктивний цивільнийобов’язок.

Суб’єкти цивільних правовідносин. У кожному пра�вовідношенні беруть участь не менше двох суб’єктів. Суб’єкта�ми цивільних правовідносин виступають його учасники, якітакож називаються особами. Суб’єкт цивільних правовідно�син, якому належить право, називається суб’єктом права.Суб’єкт цивільних відносин, на якого покладено обов’язок, на�зивається пасивним суб’єктом. Як уже зазначалося, вцивільних правовідносинах кожен з учасників має суб’єктивніправа і несе суб’єктивні обов’язки. Наприклад, у правовідно�синах, що виникають з договорів купівлі�продажу, підряду,кожен із суб’єктів правовідносин має права і несе обов’язки.

28


Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути: грома�дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства,юридичні особи (державні підприємства та установи, коопера�тиви, громадські організації, акціонерні товариства, орендніпідприємства), Українська держава, інші організації (напри�клад, релігійні організації, спільні підприємства за участю ук�раїнських та іноземних юридичних осіб, іноземні підпри�ємства й організації).

Необхідною умовою участі фізичних, юридичних осіб уцивільних правовідносинах є наявність у них цивільної право�суб’єктності, тобто суспільно�юридичної здатності бути учас�ником цивільних правовідносин.

Елементами правосуб’єктності є: правоздатність тадієздатність.

Цивільна правоздатність — це здатність особи матицивільні права та обов’язки. ЦК України містить визначенняправоздатності фізичних (ст.25) та юридичних осіб (ст.91).

Цивільна дієздатність — це здатність громадянинасвоїми діями набувати цивільних прав і створювати для себецивільні обов’язки. На відміну від правоздатності, яка виникаєу момент народження громадянина, набуття дієздатності зале�жить від віку і стану здоров’я. Вона виникає у повному обсязіз настанням повноліття, тобто після досягнення 18�річноговіку.

У складі дієздатності слід виділити такі елементи:правочиноздатність — здатність здійснювати правомірні

дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків;деліктоздатність — це здатність особи нести

відповідальність за вчинене цивільного правопорушення;тестаментоздатність — це здатність особи залишати за�

повіт і бути спадкоємцем;трансдієздатність — здатність особи своїми діями створю�

вати для інших суб’єктів права і обов’язки і її здатність прий�мати на себе права і обов’язки, що виникають у результаті дійінших осіб.

29


Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин та�кож мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність.

Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною,оскільки встановлюється відповідно до цілей кожної юридич�ної особи, тоді як громадяни мають однакову для всіх право�здатність.

Дієздатність юридичних осіб виникає водночас з право"здатністю.

Об’єкти цивільних правовідносин. Громадяни та ор�ганізації укладають угоди і, отже, вступають у цивільно�пра�вові відносини з метою задоволення своїх інтересів. Це озна�чає, що виникнення цивільних правовідносин пов’язано з не�обхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг,публікації творів науки та літератури, захисту честі і гідностітощо. Об’єкт цивільно�правових відносин — це те, на що спря�мовано суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок з метою за�доволення інтересів громадян та організацій. Об’єктамицивільних правовідносин можуть бути речі, дії, у тому числіпослуги, результати духовної та інтелектуальної творчості,особисті немайнові блага.

Речі — найпоширеніший об’єкт цивільно�правових відно�син. Вони є об’єктами речових правовідносин, що виникають здоговору застави, купівлі�продажу, обміну, дарування. Тутсуб’єктивні обов’язки продавця, дарувальника спрямовані напередачу права власності на річ і самої речі.

Дії — об’єкт цивільних правовідносин, які виникають з до�говорів. Так, об’єктом цивільних правовідносин з договору пе�ревезення є діяльність (система дій) перевізника, зобов’язано�го здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває ха�рактеру транспортної послуги, тобто не пов’язаної зі створен�ням матеріальних благ (ст. 908 ЦК України).

Результати духовної та інтелектуальної творчості. Зачинним цивільним законодавством факти створення літера�турних, наукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів,радіо� і телевізійних передач тощо є юридичними фактами, що

30


породжують авторські правовідносини, їх об’єктом будутьвизнані й інші твори, на які поширюється авторське право.Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторська пропозиція,промисловий зразок є об’єктами винахідницьких відносин, щовиникають на підставі фактів створення винаходу, розробкираціоналізаторської пропозиції, промислового зразка.

Особисті немайнові блага. Вони регулюються нормамицивільного права, і тому це різновид цивільно�правових відно�син, їх об’єкт — особисті немайнові блага: честь, гідність, ім’я,життя, здоров’я тощо.

Зміст цивільних правовідносин становлять суб’єктивнеправо і суб’єктивний обов’язок. У юридичній літературі і напрактиці суб’єктивне право характеризується як єдність трьохелементів:

а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповнова�женої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода ви�бору варіанта поведінки в межах наданого суб’єктивного пра�ва, користування матеріальними і духовними благами напідставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто пра"во на власні дії;

б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки,яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чу"жі дії;

в) право (можливість) вимагати застосування засобів дер�жавного примусу до зобов’язаних осіб.

Отже, суб’єктивне цивільне право — це можливостівідповідного суб’єкта.

Юридична суть суб’єктивного права полягає в тому, щовоно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійсненняякої суб’єкт повинен мати можливість вимагати відповідноїповедінки від зобов’язаних осіб.

Наприклад, громадянин має суб’єктивне право власностіна певні речі. Він як власник має право володіти, користувати�ся і розпоряджатися ними. Він також може вимагати від усіхгромадян, організацій, Української держави утримуватися від

31


порушення його права власності, а при порушенні — пред’яви�ти позов про витребування майна з чужого незаконного во�лодіння (віндикаційний позов). Суб’єктивне право такожпов’язано з суб’єктивним обов’язком, оскільки його здійснен�ня залежить від поведінки зобов’язаних осіб.

Суб’єктивний цивільний обов’язок — це міра необхідноїповедінки зобов’язаної особи для задоволення інтересів упов�новаженої особи. Він також пов’язаний з правом в об’єктивно�му розумінні. Так, ст. 665 ЦК України передбачає, що за дого�вором купівлі�продажу продавець зобов’язаний передати май�но у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобтоправо в об’єктивному розумінні. Зазначений обов’язок виникаєсаме тому, що він встановлений нормою об’єктивного права.

Âèäè öèâ³ëüíî-ïðàâîâèõ â³äíîñèí

Регулятивні відносини — це правовідносини, через якіздійснюється регулювання нормальних економічних відносин(власності, товарно�грошових) та особистих немайнових від�носин. Тобто за допомогою регулятивних відносин відбува�ється правомірна діяльність громадян та організацій. Саме то�му вони виникають із договорів, односторонніх правочинів.

Дії спадкоємців з прийняття спадщини є одностороннімиправочинами (ст. 1269 ЦК України), що породжують регуля�тивні цивільно�правові відносини, а саме — відносини влас�ності.

Охоронні відносини виникають у разі необхідності захистуінтересів учасників цивільного обігу цивілістичними засоба�ми. Охоронні відносини виникають із правопорушень, тобтопорушень правових норм, суб’єктивних прав і заподіянняшкоди потерпілим.

Абсолютні та відносні правовідносини. В основу їх розме�жування покладено такий критерій, як коло зобов’язаних осібі ступінь їх конкретизації. Громадяни та організації, що маютьсуб’єктивні права, в ряді випадків реалізують їх за рахуноквласної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і

32


при цьому безпосередньо не пов’язані з діяльністю іншихсуб’єктів. До таких цивільних правовідносин слід віднести:відносини власності, немайнові авторські і винахідницьківідносини, що пов’язані з майновими (ст.ст. 319, 418 ЦК Ук�раїни), особисті немайнові відносини, не пов’язані з майнови�ми, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров’я, честь,гідність, недоторканність особистого життя.

Цивільно�правове врегулювання вищезазначених суспіль�них відносин полягає в наданні власникам, авторам творів на�уки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нема�теріальних духовних благ суб’єктивних прав і в покладенні навсіх інших громадян та організації суб’єктивного обов’язку ут�римуватися від порушення їхніх суб’єктивних прав. Такіцивільно�правові вщносини називаються абсолютними.

Абсолютний суб’єктивний обов’язок покладається на кож�ного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолют�ного права. Абсолютність суб’єктивного права — в його охо�роні від усіх і кожного та в його здійсненні на підставі власноїдіяльності уповноваженої особи.

Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише од�ну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону.

Зобов’язана сторона — це кожен, чий обов’язок полягає вутриманні від порушення суб’єктивних прав, тобто невизначе�не коло осіб — кожен і всі.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидвісторони — уповноважену і зобов’язану. Відносними право�відносинами є зобов’язальні (ст.ст. 509, 665, 759, 837 тощо ЦКУкраїни). Сторони в них цілком конкретні — кредитор іборжник. В окремих видах зобов’язальних відносин сторона�ми є: продавець і покупець — у цивільно�правових відносинахіз договору купівлі�продажу, страхова організація і страху�вальник — у відносинах із договору добровільного страхуван�ня, позикодавець і позичальник — у відносинах із договорупозики (ст.ст. 665, 827 і 979 ЦК України). Отже, у відноснихцивільно�правових відносинах сторони наперед відомі.

33


Майнові та особисті немайнові відносини. У майновихвідносинах об’єктом є майно. Це перш за все відносини влас�ності. В особистих немайнових відносинах об’єктом є немай�нові блага: честь, гідність, авторство (ст. 418 ЦК України).

Речові та зобов’язальні відносини. Вони відрізняютьсяоб’єктом правовідносин. Об’єктом речових правовідносин єречі, майно. Речові правовідносини — це такі правовідносини,в яких уповноважений суб’єкт може здійснювати своїсуб’єктивні права самостійно. До них належать відносинивласності (ст.ст. 6–9, 12–18 Закону України “Про власність”).

У зобов’язальних відносинах об’єктом є дії (ст.ст. 837,1011 ЦК України). В цих правовідносинах уповноваженийсуб’єкт, щоб здійснити свої цивільні права, потребує сприяннязобов’язаної особи.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вонивідрізняються характером поведінки зобов’язаної сторони. Доактивних правовідносин належать зобов’язальні відносини. Вних боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженоїособи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати робо�ту, сплатити гроші тощо (ст. 509 ЦК України).

У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивногообов’язку є пасивна поведінка: зобов’язана сторона повиннаутримуватися від порушення суб’єктивного права уповнова�женої сторони. До пасивних правовідносин належать відноси�ни власності, авторські і винахідницькі відносини, особистінемайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.

34



1. Дайте визначення цивільно�правового відношення і охаракте�ризуйте особливості цивільно�правових відносин.

2. Які існують види цивільно�правових відносин?3. З яких елементів складається цивільно�правове відношення?4. З яких правомочностей складається суб’єктивне цивільне

право?5. Розкрийте зміст поняття “суб’єктивний цивільний обов’язок”.6. Що таке цивільно�правовий зв’язок і як визначається його

зміст?


1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.— Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез�ня 2003 р.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довіерт та ін.; За ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. —С. 78–86.


5. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.�Сергеева. — М., 1996. — С.73.

6. Загальна теорія цивільного права / За ред. О.А.Підопригори,Д.В.Бобрової. — К., 1992. — С. 60.

35


Òåìà 5. Ô³çè÷í³ îñîáè ÿê ñóá’ºêòèöèâ³ëüíîãî ïðàâà

Цивільна правоздатність згідно зі ст. 25 ЦК України —це здатність мати цивільні права та обов’язки. Така здатністьвизнається за всіма громадянами України. Вона виникає в мо�мент народження громадянина і припиняється у момент йогосмерті. Таким чином, правоздатність — це невід’ємна влас�тивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягомвсього свого життя незалежно від віку та стану здоров’я. Слідзазначити, що у випадках, встановлених законом, охороняють�ся інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (ч. 2 ст. 25ЦК України).

Для характеристики обсягу цивільної правоздатностіпринципове значення має закріплена чинним законодавствомрівність прав громадян. Тому і правоздатність громадянзакріплюється як рівна для всіх і однакова для кожного неза�лежно від походження, соціального і майнового становища, ра�сової та національної належності, статі, освіти, мови, ставленнядо релігії, роду і характеру занять, місця проживання та іншихобставин. У Цивільному кодексі України окремої норми процивільну правоздатність іноземців та осіб без громадянства непередбачено, це дає підстави вважати, що обсяг цивільної пра�воздатності цих осіб є таким самим, як і у громадян України.Адже ст. 26 Конституції України закріплює положення про те,що іноземці та особи без громадянства, які перебувають натериторії України на законних підставах, користуються тимисамими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’яз�ки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Кон�ституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Деякі громадяни фактично або за прямою вказівкою зако�ну не можуть (не здатні) мати окремі права та обов’язки (непо�внолітні, психічно хворі), але це зовсім не означає відхиленнявід принципу рівної правоздатності. Наприклад, малолітній не

36


може мати такі елементи змісту правоздатності, як право за�повідати майно або бути членом кооперативу. У таких випад�ках йдеться про неможливість мати деякі права, яка поши�рюється однаковою мірою на усіх громадян (наприклад, наусіх неповнолітніх), і, таким чином, принцип рівності право�здатності не порушується, не має винятків.

Правоздатність визнається за кожним громадянином. Прицьому відповідно до закону громадянин не має права відмови�тися від правоздатності або обмежити її. Отже, право/здатність є невідчужуваною. Частина 1 ст. 27 ЦК Українивстановлює, що правочин, спрямований на обмеження право�здатності, є нікчемним. Громадянин має право, додержуючисьвстановлених законом вимог, розпоряджатися суб’єктивнимиправами (продати або подарувати належну йому річ тощо), алене може розпорядитися своєю правоздатністю.

За чинним законодавством обмеження правоздатностіможливо, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причомугромадянин за вироком суду може бути позбавлений право�здатності не в цілому, а лише здатності мати деякі права —обіймати певні посади, займатися певною діяльністю.

Примусове обмеження правоздатності не означає позбав�лення громадянина деяких суб’єктивних прав (наприклад,конфіскація майна за вироком суду не пов’язана з обмеженнямправоздатності, вона означає позбавлення громадянина прававласності на певні речі та цінності.

При реалізації правоздатності, набутті і захисті суб’єктив�них прав істотне значення має ім’я фізичної особи, а такожмісце проживання фізичної особи. Ім’я фізичної особи, яка єгромадянином України, складається із прізвища, власногоімені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або зви�чаю національної меншини, до якої вона належить. Право наім’я належить до особистих невідчужуваних прав громадян.При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа можевикористовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без за�значення імені. Наприклад, автор випустив свій твір під псев�донімом, не вказуючи свого справжнього імені.

37

Òåìà 5. Ô³çè÷í³ îñîáè ÿê ñóá’ºêòè öèâ³ëüíîãî ïðàâà

З місцем проживання фізичної особи пов’язано настаннябагатьох юридичних фактів, які є підставою виникнення,зміни чи припинення цивільних прав та обов’язків. Напри�клад, відкриття спадщини відбувається за місцем проживанняспадкодавця (ст. 1221), особа визнається померлою абобезвісно відсутньою за місцем ії проживання ( ст.ст. 43, 46 ЦКУкраїни). Згідно зі ст.29 ЦК України місцем проживанняфізичної особи є житловий будинок, квартира, іншеприміщення, придатне для проживання в ньому ( гуртожиток,готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якомуфізична ососба проживає постійно, переважно або тимчасово.

Дієздатність громадянина — це є здатність своїми діяминабувати цивільних прав і створювати для себе цивільніобов’язки (ст. 30 ЦК України). Мати дієздатність означає ма�ти здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: уклада�ти договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати зазаподіяну майнову шкоду (пошкодження або знищення чужо�го майна, ушкодження здоров’я), за невиконання договірнихзобов’язань та інших обов’язків.

Зміст дієздатності громадян тісно пов’язаний зі змістомїхньої правоздатності. Якщо зміст правоздатності становлятьправа та обов’язки, які громадянин може мати, то зміст діє�здатності характеризується здатністю особи набувати цихправ та обов’язків і здійснювати їх власними діями. Можназробити висновок, що дієздатність — це можливість реалізаціїсвоєї правоздатності власними діями.

Дієздатність, як і правоздатність — юридична категорія.Щодо дієздатності закон встановлює її невідчужуваність і не�можливість обмеження за волею громадянина. Що стосуєтьсяпримусового обмеження дієздатності, то згідно з ч. 2 ст. 30 ЦКУкраїни ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше,як у випадках і в порядку, передбачених законом.

Види дієздатності. На відміну від правоздатності, якарівною мірою визнається за всіма громадянами, дієздатністьне може бути для всіх однаковою. Для того, щоб набувати праві здійснювати їх власними діями, брати на себе і виконувати

38


обов’язки, треба розуміти зміст норм права, усвідомлюватинаслідки своїх дій, мати життєвий досвід. Враховуючи ці фак�тори, закон розрізняє кілька різновидів дієздатності: 1) повна;2) часткова; 3) неповна; 4) обмежена; 5) визнання громадяни�на недієздатним.

Повна дієздатність — це здатність громадянина власни�ми діями набувати і здійснювати будь�які майнові та особистінемайнові права, брати на себе й виконувати будь�які обов’яз�ки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повно�му обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України цивільна дієздатністьвиникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто післядосягнення 18�річного віку. У разі реєстраціі шлюбу до досяг�нення 18�річного віку, громадянин, який не досяг 18�річноговіку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одру�ження (ч. 2 ст. 34 ЦК України). Ця норма спрямована на забез�печення рівноправності подружжя і сприяє охоронібатьківських прав та інших прав осіб, що вступають у шлюб додосягнення 18 років.

Неповна дієздатність. Стаття 32 ЦК України регламен�тує обсяг дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років.

Неповнолітній може:– самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти�

пендією або іншими доходами;– самостійно здійснювати права на результати інтелекту�

альної, творчої діяльності, що охороняються законом;– бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо

це не заборонено законом або установчими документа�ми юридичної особи;

– самостійно укладати договір банківського вкладу (ра�хунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним ним насвоє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодоюбатьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення не�повнолітньою особою правочину щодо транспортних засобівабо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально

39


посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими кошта�ми, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, щовнесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину маєбути одержана від будь�кого з батьків (усиновлювачів). У разізаперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживаєнеповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволуоргану опіки та піклування.

Часткова дієздатність. Такою дієздатністю відповіднодо ст. 31 ЦК України наділені малолітні, які не досягли 14років. Вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності, а саме:

– права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди уклада�ють батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх.Останні є цілком неделіктоздатними і, отже, не несуть ци�вільно�правової відповідальності за свої неправомірні дії. Зашкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 14 років, від�повідають його батьки (усиновителі) або опікуни, якщо не до�ведуть, що шкода сталася не з їх вини (ч. 1 ст. 1178 ЦК Ук�раїни). Якщо неповнолітній, який не досяг 14 років, заподієшкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального,виховного або лікувального закладу, ці заклади несуть майно�ву відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що ця шкодавиникла не з їх вини (ч. 2 ст. 1178 ЦК України);

– здійснювати особисті немайнові права на результатиінтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються зако�ном.

Обмеження дієздатності фізичної особи. Обмеженнядієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбаче�них законом (ч. 1, 2 ст. 36 ЦК України). Воно полягає в тому,що громадянин позбавляється здатності своїми діями набува�ти певні цивільні права і створювати певні цивільні обов’язки,які він міг набувати і створювати.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має не�повну дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.

40


Стаття 36 ЦК України визначає умови обмеження дієздат�ності громадян:

1) зловживання спиртними напоями або наркотичнимизасобами;

2) як наслідок цього — тяжке матеріальне становище са�мого громадянина та його сім’ї;

3) страждання на психічний розлад, який істотно впливаєна здатність особи усвідомлювати значення своїх дій такерувати ними.

Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво(вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю(наркотиків).

Обмеження дієздатності громадянина здійснюєтьсятільки у судовому порядку. Справа про визнання громадяни�на обмежено дієздатним може бути порушена лише за за�явою: членів сім’ї громадянина, профспілок та інших гро�мадських організацій, прокурора, органів опіки та піклуван�ня, психіатричного лікувального закладу (ст. 256 ЦПК Ук�раїни). При підготовці справи до судового розгляду від заяв�ника потрібно надати такі дані: акти міліції, громадських ор�ганізацій та інші докази, які підтверджують факти зловжи�вання спиртними напоями або наркотичними засобами, а та�кож те, що громадянин ставить себе і свою сім’ю у тяжке ма�теріальне становище. Справа розглядається з обов’язковоюучастю представників органів опіки та піклування (ст. 259ЦПК України).

У резолютивній частині рішення слід зазначити лише вис�новок суду про визнання громадянина обмежено дієздатнимабо про відмову в задоволенні заявлених про це вимог. Судмає надіслати копію рішення, яке набрало законної сили, орга�нові опіки та піклування для призначення піклувальника.Рішення суду про обмеження фізичної особи у дієздатностітягне за собою настання певних юридичних наслідків. По�пер�ше над ним встановлюється піклування, і обмежено дієздат�ний громадянин лише за згодою піклувальника може:

41


– укладати угоди з розпорядження майном (купівлі�про�дажу, позики, дарування, комісії тощо);

– одержувати заробітну плату, пенсію або інші види дохо�дів і розпоряджатися ними, за винятком дрібних побутовихугод. Обмеження дієздатності стосується лише цивільно�пра�вової дієздатності, за винятком тих випадків, коли у відповід�ній галузі законодавства на це є пряма вказівка. Так, обмеже�но дієздатний має право самостійно укладати трудовий до�говір, брати шлюб тощо. Але особи, обмежені судом у дієздат�ності, не мають права усиновлювати дітей і не можуть бутипризначені опікунами або піклувальниками над іншими осо�бами. Батьки, обмежені у дієздатності, не можуть укладатиугоди з розпорядження майном від імені своїх дітей чи даватизгоду на укладення ними угод.

Обмеження у дієздатності скасовується, якщо є дані проприпинення громадянином зловживань спиртними напоямиаби наркотичними засобами. Такі справи розглядаються у су�довому порядку з обов’язковою участю представника органуопіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздат�ного та за заявою осіб, зазначених у ст. 256 ЦПК України,піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, атакож за власною ініціативою суду.

Визнання громадянина недієздатним. Фізична особаможе бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідокхронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідо�млювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦКУкраїни). Вказане правило свідчить про те, що громадянинможе бути позбавлений цивільної дієздатності з урахуваннямйого психічного стану. Інші обставини, зокрема сліпо�глу�хонімота, параліч тощо, не спричинюють настання такого на�слідку.

В справах про визнання громадянина недієздатним заяв�ником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа,пов’язана з ним родинними або прирівняними до них відноси�нами, хоч і така, що проживає окремо від хворого.

42


Підготовка справи до судового розгляду здійснюється від�повідно до ст. 143 ЦПК України. Пленум Верховного СудуУкраїни щодо цього питання вказує, що від заявника маютьбути витребувані дані про психічну хворобу, недоумство гро�мадянина. Даними про психічну хворобу можуть бути довідкипро стан здоров’я, виписка з історії хвороби та інші документи,видані лікувально�профілактичними закладами (п. 3 вищезаз�наченої постанови Пленуму Верховного Суду України від 28березня 1972 р. № 3).

За відсутності доказів повної нездатності громадянина ро�зуміти значення своїх дій чи керувати ними суд зобов’язанийвідмовити у визнанні громадянина недієздатним.

За загальним правилом, громадянин вважається недієздат�ним з часу набрання сили рішенням суду про визнання йогонедієздатним. Суд має надіслати копію рішення про визнаннягромадянина недієздатним органові опіки та піклування дляпризначення над ним опікуна. Крім того, виникають такі пра�вові наслідки визнання громадянина недієздатним:

– від імені недієздатного укладає угоди опікун (ч. 2 ст. 41ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (видачадовіреності, заповіт), договори, пов’язані з особою громадяни�на, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняютьсвою дію;

– за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідаютьйого опікун або заклад, які зобов’язані здійснювати за ним на�гляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст.1184 ЦК України). Будь�які дії особи, визнаної недієздатною,не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь�яких правових наслідків.

Разом з тим після визнання громадянина в судовому по�рядку недієздатним він не виключається із числа суб’єктівправа, тому що є правоздатним. За певних умов таких, як оду�жання, значне поліпшення здоров’я, громадянин може бутипоновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про по�новлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за

43


місцем проживання громадянина, який був визнанийнедієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаниху ст. 256 ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативисуду (ч. 3 ст. 260 ЦПК України). Пленум Верховного Суду Ук�раїни з цього приводу роз’яснює, що в справах про поновлен�ня дієздатності є обов’язковим проведення судово�психіат�ричної експертизи, яка призначається за ухвалою суду. Грома�дянина може бути поновлено в дієздатності лише за наявностівисновку судово�психіатричної експертизи про значнеполіпшення стану його здоров’я або видужання (п.7 вищезаз�наченої постанови Пленуму Верховного Суду України).

Визнання громадянина безвісно відсутнім. Безвіснавідсутність — засвідчений у судовому порядку факт довготри�валої відсутності громадянина в місці його проживання, якщоне вдалося встановити місце його перебування.

Для визнання громадянина безвісно відсутнім потрібнанаявність таких умов:

1) громадянин відсутній у місці його постійного прожи�вання протягом року;

2) згідно зі ст. 43 ЦК України громадянина в судовому по�рядку може бути визнано безвісно відсутнім, якщо протягомодного року в місці, де він постійно або переважно проживає,немає відомостей про місце його перебування. День одержан�ня останніх відомостей може бути підтверджено пред’явлен�ням останнього листа відсутнього громадянина або іншимспособом (наприклад, показання свідків). Якщо неможливовстановити день одержання останніх відомостей, початкомбезвісної відсутності вважається перше число місяця, наступ�ного за тим, у якому були одержані останні відомості, а якщонеможливо встановити цей місяць — 1 січня наступного року(ч. 2 ст. 43 ЦК України);

3) визнання громадянина безвісно відсутнім допустимо заумови, що встановити місце його перебування неможливо. То�му до розгляду справи у відповідні організації за останнімвідомим місцем перебування громадянина, місцем роботи,

44


місцем народження тощо надсилаються запити про існуючівідомості про нього.

Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собоюряд правових наслідків, але не відображається на його право�здатності та дієздатності. Рішення суду про визнання громадя�нина безвісно відсутнім є підставою для встановлення орга�ном опіки та піклування опіки над його майном.

З майна, що належить безвісно відсутньому, видається ут�римання громадянам, яких безвісно відсутній зобов’язаний зазаконом утримувати. Чоловік або дружина безвісно відсутнь�ого набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядкучерез органи реєстрації актів громадянського стану.

Визнання громадянина безвісно відсутнім не допус�кається у випадках, коли громадянин переховується від роз�шуку (наприклад, за кримінальною справою).

Не можна визнавати безвісно відсутнім громадянина, проякого вірогідно відомо, що він живий, але немає точних відо�мостей про його місце перебування.

Якщо громадянин, визнаний безвісно відсутнім, з’aявивсяабо виявлено його місце перебування, рішення про визнанняйого безвісно відсутнім скасовується, а опіка над ії майномприпиняється. Можливе поновлення шлюбних відносин міжгромадянином, який повернувся, та його дружиною шляхомнової реєстрації шлюбу, якщо шлюб було розірвано.

Але ті правовідносини, які були припинені на підставі ра�ніше винесеного рішення, не відновлюються.

Оголошення громадянина померлим. Відповідно до ч. 1ст. 46 ЦК України громадянина може бути оголошено помер�лим у судовому порядку за таких підстав:

1) відсутність громадянина в місці постійного проживан�ня протягом трьох років з дня отримання останніх відомостейпро нього, а в деяких випадках, зазначених у законі, — протя�гом шести місяців;

2) неотримання протягом вказаних строків відомостей промісце перебування громадянина;

45


3) неможливість встановити, чи живий він, незважаючи навсі вжиті заходи.

Скорочений шестимісячний строк для оголошення грома�дянина померлим використовується, якщо громадянин пропавбезвісти за обставин, які загрожували смертю або давалипідстави припускати його загибель від певного нещасного ви�падку. Наприклад, якщо відомо, що громадянин був пасажи�ром або членом екіпажу морського судна, що затонуло, то дляоголошення його померлим потрібно шість місяців, оскількиприпущення його загибелі за таких умов не є безпідставним.Суд у даному випадку визнає не факт смерті громадянина, аоголошує його померлим на підставі презумпції смерті під часнещасного випадку.

Окремо закон визначає умови оголошення померлим гро�мадянина, який зник під час воєнних дій: його може бути в су�довому порядку оголошено померлим не раніш, ніж через двароки з дня закінчення воєнних дій (ч. 2 ст. 46 ЦК України).

На підставі рішення суду про оголошення громадянинапомерлим органи РАЦСу видають заінтересованим особамсвідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголо�шеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в за�конну силу цього рішення. Юридичним наслідком оголошен�ня громадянина померлим є припинення або перехід до спад�коємців усіх прав та обов’язків, які належали йому як суб’єктуправа. Оголошення особи померлою має підставою лише при�пущення його смерті, не виключається можливість появи абовиявлення його місця перебування. Ця обставина тягне за со�бою ряд правових наслідків.

По"перше, поновлюється особисто�правовий статус грома�дянина, майно, яке збереглося на момент появи громадянина іяке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошеннявідсутнього померлим, може бути витребувано власником,який з’явився. По"друге, у особи також є можливість поверну�ти майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними уго�дами. Ці громадяни зобов’язані повернути майно власнику,

46


який з’явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, во�ни знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуваєсеред живих, завдані при цьому збитки компенсуються особа�ми, у яких майно набувалося за відплатною угодою. По"третє,майно могло в порядку спадкування перейти до держави. Як�що майно є в наявності, то воно повертається власникові; як�що ж воно було реалізовано, то після скасування рішення прооголошення особи померлою їй повертається сума грошей, ви�ручених від реалізації цього майна.

У сфері сімейних відносин з’явлення громадянина, оголо�шеного померлим, є підставою для поновлення шлюбних від�носин шляхом нової реєстрації шлюбу.


1. У чому полягає зміст цивільної правосуб’єктності?2. Що таке цивільна правоздатність і цивільна дієздатність,

яким чином вони пов’язані між собою?3. Як співвідноситься цивільна правосуб’єкність із суб’єктивним

цивільним правом?4. Розкрийте зміст правоздатності фізичних осіб.5. У яких випадках допускається обмеження цивільної право�

здатності?6. Які існують види дієздатності фізичних осіб, як вони відрізня�

ються за обсягом угодоздатності і деліктоздатності?7. У чому полягає правове значення місця проживання громадя�

нина?8. У чому полягають особливості визнання особи безвісно

відсутньою? Які необхідно мати підстави для визнання у судовомупорядку такого статусу громадянина?

9. Охарактеризуйте наслідки визнання особи безвісно відсутнь�ою.

10. Які настають наслідки явки чи виявлення місця перебуваннягромадянина?

11. У яких випадках громадянин оголошується померлим? У чо�му полягають особливості цього цивільно�правового інституту?

47


12. Які необхідні умови для оголошення громадянина помер�лим?

13. Як визначається момент смерті громадянина, якийоголошений померлим? Порівняйте цей момент з моментом визнан�ня безвісної відсутності.

14. Які настають наслідки оголошення померлим громадянина?15. Які наслідки явки громадянина, оголошеного померлим?


1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ 30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46 .— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез�ня 2003 р.

3. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон Ук�раїни від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. —1994. — № 14. — Ст. 78.

4. Про судову практику в справах про визнання громадянина об�межено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховно�го Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 // Бюлетень законодав�ства і юридичної практики України. — 1999. — № 5. — С. 5.


6. Цивільне право України: Підручник // Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.


8. Бобко В. Правові наслідки з’явлення громадянина, визнаногобезвісно відсутнім або оголошеного померлим // Підпри�ємництво,господарство і право. — 2002. — № 6. — С. 48–50.

48


Òåìà 6. Þðèäè÷í³ îñîáè ÿê ñóá’ºêòèöèâ³ëüíîãî ïðàâà

Стаття 80 ЦК України передбачає, що юридичною особоює організація, створена і зареєстрована у встановленому зако�ном порядку. Юридична особа наділяється цивільною право�здатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачему суді.

Ознаки юридичної особи:– Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий

громадянин (фізична особа), а колективне утворення, певнимчином організований колектив людей (організація).

– Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особамає своє майно, відокремлене, по�перше, від майна членів тру�дового колективу даної організації; по�друге, від майна держа�ви чи автономного утворення, територіальної громади; по�третє, від майна інших організацій, у тому числі вищестоящихорганів.

– Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри�дична особа має своє найменування (ім’я). Від свого імені во�на набуває майнових та особистих немайнових прав і несеобов’язки, вступаючи в різні цивільно�правові відносини зіншими організаціями та громадянами. Інші особи можутьдіяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (напри�клад, на основі довіреності).

– Здатність нести самостійну майнову відповідальність.Здатність організації від свого імені брати участь у цивільнихправовідносинах, самостійно набувати майнових і особистихнемайнових прав і нести обов’язки зумовлює і самостійну май�нову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язан�нями. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язанняминалежним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст. 7 За�кону України “Про власність”, ст. 96 ЦК України та іншимиактами законодавства може бути звернено стягнення. Учасник

49

Òåìà 6. Þðèäè÷í³ îñîáè ÿê ñóá’ºêòè öèâ³ëüíîãî ïðàâà

(засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннямиюридичної особи, а юридична особа не відповідає за зо�бов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, вста�новлених установчими документами та законом.

– Здатність бути позивачем або відповідачем у суді. Згіднозі ст. 102 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можутьбути державні підприємства, установи, організації, колгоспи,інші кооперативні організації, їхні об’єднання, інші громадськіорганізації, що користуються правами юридичної особи.

Правоздатність юридичної особи. Як суб’єкт майновихта особистих немайнових відносин юридична особа на�діляється цивільною праводієздатністю.

Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права таобов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крімтих, які за своєю природою можуть належати лише людині.Цивільна правоздатність може бути обмежена лише за рішен�ням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи згідно із ст. 91ЦК України виникає з моменту її створення і припиняється здня внесення до Єдиного державного реєстру запису про їїприпинення.

Цивільні права та обов’язки юридичних осіб виникають зправочинів (договорів). Майнові права та обов’язки юридич�ної особи можуть виникати з односторонніх правочинів (за�повіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірнихдій (заподіяння шкоди, придбання або збереження майна зарахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).

Юридична особа також здатна мати особисті немайновіправа та обов’язки. До них відносять права на найменування,виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь,гідність і ділову репутацію та ін.

Юридична особа має своє найменування, яке міститьінформацію про її організаційно�правову форму. Найменуван�ня установи повинно також містити інформацію про характерїї діяльності (ст. 90 ЦК України).

50


Найменування юридичної особи вказується в її установ�чих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.Юридична особа не має права використовувати найменуванняіншої юридичної особи.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юри�дичної особи визначається місцем її державної реєстрації, як�що інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридич�ної особи вказується в її установчих документах.

Виробнича марка виступає засобом індивідуалізації юри�дичної особи та продукції, яку вона виготовляє. Виробничамарка включає в себе найменування організації, вказівки насорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості.

Знаки для товарів і послуг — це зареєстроване у встанов�леному порядку позначення, яке служить для розрізнення то�варів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від од�норідних товарів інших осіб. На зареєстрований знак патентневідомство України видає свідоцтво.

Юридичні особи мають право на недоторканність діловоїрепутації та її судовий захист (ст. 94 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків іздійснює їх через свої органи. Орган або особа, яка відповіднодо установчих документів юридичної особи чи закону висту�пає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи,добросовісно і не перевищувати своїх повноважень.

Підприємство самостійно визначає структуру управління,встановлює штати. Власник здійснює свої права з управлінняпідприємством безпосередньо або через уповноважені ним ор�гани. Керівник підприємства наймається (призначається)власником або уповноваженим ним органом, з ним укла�дається контракт (договір). Керівник підприємства са�мостійно розв’язує питання діяльності підприємства, за ви�нятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших ор�ганів управління цього підприємства. Власник майна не маєправа втручатися в оперативну діяльність керівника під�приємства.

51


Вищим органом таких видів господарських товариств, якакціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, єзагальні збори акціонерів (учасників). Виконавчим органам єправління, яке діє як колегіальний орган юридичної особи.

Порядок створення юридичних осіб. Створення юридич�ної особи відбувається за наявності певних установчих доку�ментів, наприклад: розпорядчий акт або статут (положення),або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. Вустановчих документах (ст. 88 ЦК України) мають зазначати�ся найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі іпредмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також іншівідомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичніособи відповідного виду. Основні способи утворення юридич�них осіб: розпорядчий, нормативно�явочний, дозвільний і до�говірний.

Розпорядчий спосіб — власник майна або уповноваженийним орган приймає рішення (розпорядження) про створенняорганізації та затверджує її статут або положення про неї. В та�кому порядку виникають підприємства.

Сутність нормативно"явочного способу полягає у тому,що умови створення юридичної особи зафіксовано у законі(нормативному акті) у вигляді загального дозволу держави,але для виникнення конкретної організації потрібні виявініціативи її організаторів і реєстрація у відповідному органі.У такому порядку виникають кооперативи та громадськіоб’єднання.

Юридичні особи можуть утворюватися у договірнийспосіб, тобто шляхом укладення установчого договору грома�дянами чи організаціями, що добровільно об’єднуються длядосягнення певних цілей. У такому порядку виникають різнігосподарські товариства, асоціації, концерни та інші об’єднан�ня підприємств.

Установчий договір укладається між засновниками юри�дичної особи. У ньому засновники зобов’язуються створитиюридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності з її

52


утворення, умови передачі в її володіння, користування і роз�порядження свого майна та участі в її діяльності. Установчийдоговір визначає також умови і порядок розподілу між заснов�никами прибутків і збитків, управління діяльністю юридичноїособи, виходу засновників з її складу.

Для виникнення юридичної особи потрібна її державнареєстрація, або реєстрація її статуту.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяль�ності — юридичної особи — власник (власники) або уповнова�жена ним особа (заявник) подає до органу державноїреєстрації:

– установчі документи (рішення власника майна або упов�новаженого ним органу про створення суб’єкта підприєм�ництва (якщо власників кілька, таким рішенням є засновниць�кий договір); статут, якщо це необхідно для створюваної ор�ганізаційно�правової форми суб’єкта підприємництва);

– реєстраційну картку;– документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору;– документ, що засвідчує сплату власником (власниками)

внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяль�ності в розмірі, передбаченому законодавчими актами;

– рішення Антимонопольного комітету про згоду на ство�рення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб’єктівпідприємницької діяльності, якщо законодавчими актами Ук�раїни передбачена необхідність такої згоди.

Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів здати надходження зазначених документів зобов’язаний прове�сти державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльностіі видати заявникові свідоцтво.

Порядок припинення юридичних осіб. Юридична особаможе припиняти свою діяльність у таких формах: шляхом ре�організації та шляхом ліквідації.

Юридична особа визнається такою, що припинила своюдіяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру за�пису про її припинення.

53


Обставинами, що зумовлюють припинення діяльностіюридичної особи, можуть бути: досягнення поставлених цілей(наприклад, після завершення об’єкта ліквідується будівельнаорганізація, створена спеціально для його спорудження), абозакінчення певного строку, на який було розрахованодіяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичай�них обставин).

Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішен�ня про припинення юридичної особи, зобов’язані негайнописьмово повідомити про це орган, що здійснює державнуреєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєструвідомості про те, що юридична особа перебуває у процесі при�пинення (ст.105 ЦК України).

Згідно зі ст. 107 ЦК України злиття, приєднання та поділюридичних осіб розглядається як припинення первісної юри�дичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов’язкиюридичної особи переходять до новостворених суб’єктівцивільно�правових відносин.

При злитті на основі двох або більше юридичних осіб ут�ворюється нова юридична особа, до якої переходять всі правата обов’язки тих осіб що припиняють свою діяльність.

При приєднанні до однієї юридичної особи приєднуєтьсяодна або більше юридичних осіб, права та обов’язки приєдна�них юридичних осіб переходять до особи, до якої приєднують�ся.

При поділі на основі однієї юридичної особи утворюєтьсядві чи більше нових юридичних осіб.

Ліквідація юридичної особи також є формою припинення їїдіяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правона�ступництва. Юридична особа ліквідується по"перше, за рішен�ням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженогона це установчим документом; по"друге, за рішенням суду уразі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чидіяльності, забороненої законом, а також в інших випадках,встановлених законом.

54


Ліквідація може відбуватися у добровільному порядку іпримусовому. Порядок ліквідації юридичної особи визна�чається у ст. 111 ЦК України. Для виплати грошових сум кре�диторам юридичної особи, що ліквідується, встановленаспеціальна черговість, яка визначена ст. 112 ЦК України.

Однією з підстав ліквідації юридичних осіб як суб’єктівпідприємницької діяльності є банкрутство. Відповідно до ч. 3ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи єнедостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридичнаособа ліквідується в порядку, встановленому Законом Ук�раїни “Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом”.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичноїособи, що розташований поза місцем ії знаходження таздійснює представництво і захист інтересів юридичної особи(ст.95 ЦК України). Наприклад, представництво укладає до�говори, дає згоду на оплату рахунків тощо. Філії і представ�ництва не мають прав юридичної особи. Керівник філії абопредставництва діє на підставі довіреності, одержаної від юри�дичної особи (ст. 95 ЦК України).

Види юридичних осіб. Залежно від існуючих форм влас"ності в Україні юридичні особи поділяються на:

а) приватні; б) колективні; Відповідно до суб’єктного складу юридичні особи поділя"

ються на: а) українські; б) спільні з участю іноземного інвестора; в) іноземні; г) міжнародні організації та об’єднання.ЦК України виділяє юридичних осіб публічного права і

юридичних осіб приватного права. Юридичні особи публічногоправа створюються незалежно від волі приватних осіб, дляздійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю уцивільному обороті (наприклад, міністерства і відомства, уста�нови соціальної сфери).

55


Юридичні особи приватного права створюються заініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з ме�тою участі у різних цивільно�правових відносинах. Цивільнимправом регулюється порядок створення і діяльності саме юри�дичних осіб приватного права. Відповідно до ст. 83 ЦК Ук�раїни юридичні особи можуть створюватися у формі това�риств, установ та в інших формах, встановлених законом. Пе�релік організаційно�правових форм юридичних осіб не є ви�черпним.

Товариством є організація, створена шляхом об’єднанняосіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві.Товариство може створюватися однією особою, якщо інше непередбачено законом. Товариства поділяються напідприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома за�сновниками, які не беруть участі в її управлінні , шляхомоб’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети,визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Підприємство — це самостійний господарюючий статут�ний суб’єкт, який має права юридичної особи і здійснює ви�робничу, науково�дослідну і комерційну діяльність з метоюодержання відповідного прибутку (доходу). Підприємствомає самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в ус�тановах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знакдля товарів і послуг. Підприємство може здійснювати будь�яківиди господарської діяльності, якщо вони не заборонені зако�нодавством України і відповідають цілям, передбаченим ста�тутом підприємства. Залежно від форм власності, встановле�них Законом України “Про власність”, можуть діятипідприємства таких видів:

– приватне підприємство, основане на власності фізичноїособи;

– колективне підприємство, основане на власності трудо�вого колективу підприємства;

– господарське товариство;

56


– підприємство, основане на власності об’єднань грома�дян;

– комунальне підприємство, основане на власностівідповідної територіальної громади;

– державне підприємство, основане на державній влас�ності, в тому числі казенне підприємство;

– спільне підприємство, основане на базі об’єднання май�на різних власників (змішана форма власності). Середзасновників спільного підприємства можуть бути юри�дичні особи і громадяни України, інших держав;

– підприємство, основане на власності юридичних осіб ігромадян інших держав. Створення таких підприємстврегулюється окремим законодавством України.

Господарські товариства, до яких належать такі юридичніособи, які створені на підставі договору шляхом об’єднаннямайна (або майна і підприємницької діяльності) фізичних таюридичних осіб з метою одержання прибутку. Відповідно дорозділу 2, гл. 8 ЦК України можуть створюватися акціонернітовариства, товариства з обмеженою та додатковоювідповідальністю, повні товариства.

Особи, які утворюють господарські товариства, назива�ються їх засновниками. Підприємства, організації та установи,які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юри�дичні особи.

Об’єднаннями капіталів розглядаються такі господарськітовариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додат�ковою відповідальністю.

Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений напевне число акцій рівної номінальної вартості, і несевідповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства лише умежах належних їм акцій. Акціонерні товариства бувають:відкритими, акції яких можуть поширюватися шляхом відкри�тої передплати і купівлі�продажу на біржах, і закритими, колиакції розподіляються між засновниками і не можуть поширю�

57


ватися шляхом передплати, купуватися і продаватися набіржах.

Товариство з обмеженою відповідальністю. У таких това�риствах статутні фонди також поділено на частки (паї),розміри яких визначаються установчими документами. Різни�ця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства форму�ють статутний фонд шляхом випуску і розповсюдження акцій,володільці яких можуть бути наперед невідомими. Товаристваз обмеженою відповідальністю утворюють статутні фонди зарахунок коштів учасників (пайовиків), кількість яких, як пра�вило, невелика і наперед відома.

Товариством з додатковою відповідальністю визнаєтьсятовариство, статутний фонд якого поділено на частки, визна�чені статутними документами. Учасники такого товариствавідповідають за його боргами своїми внесками у статутнийфонд, а при недостатності цих сум — додатково належним їммайном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі довнеску кожного учасника.

Особи також можуть об’єднатися у повні і командитні то�вариства.

Повне товариство — це таке товариство, всі учасники яко�го займаються сумісною підприємницькою діяльністю і несутьсолідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усімсвоїм майном. Солідарна відповідальність означає, що при не�достатності майна у такого товариства кредитор має правозвернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасниківразом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і вповній сумі боргу.

Командитне товариство включає поряд з одним чикількома учасниками, які несуть відповідальність за зо�бов’язаннями товариства усім своїм майном, також одного чибільше учасників, відповідальність яких обмежується вкладому майно товариства (вкладників). Якщо в командитному това�ристві беруть участь двоє чи більше учасників з повноювідповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за

58


боргами товариства. Управляють справами командитного то�вариства лише учасники з повною відповідальністю.

Юридичні особи можуть на добровільних засадах об’єдну�вати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяль�ності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавст�ву. Зокрема, підприємства мають право об’єднуватися в:

асоціації, тобто договірні об’єднання, створені з метоюпостійної координації господарської діяльності, при цьомуасоціація не має права втручатися у виробничу і комерційнудіяльність будь�кого з її учасників;

корпорації — договірні об’єднання, створені на основіпоєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів зделегуванням окремих повноважень з централізованого регу�лювання діяльності кожного з учасників;

консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промисло�вого і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни — статутні об’єднання підприємств промисло�вості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощона основі повної фінансової залежності від одного чи групипідприємців (ст.120 Господарського кодексу України).

Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійнийі зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в устано�вах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об’єднання діютьна основі договору або статуту, затвердженого їх засновника�ми або власниками.

В Україні діють різні об’єднання громадян як юридичні осо�би. У ст. 1 Закону України “Про об’єднання громадян” від 6червня 1992 р. зазначається, що об’єднанням громадян є доб�ровільне громадське формування, створене на основі єдностіінтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і сво�бод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, кон�грес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього законувизнається політичною партією або громадською організацією.

Політичною партією є об’єднання громадян — прихиль�ників певної загальнонаціональної програми суспільного роз�

59


витку, які мають головною метою участь у виробленні держав�ної політики, формування органів влади, місцевого тарегіонального самоврядування та представництво в їх складі.

Громадською організацією є об’єднання громадян для за�доволення та захисту своїх законних соціальних, економічних,творчих, вікових, національно�культурних, спортивних таінших спільних інтересів. Громадські організації створюютьсяі діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), това�риств. Для виконання поставлених завдань об’єднання грома�дян формують свою власну матеріальну базу, тобто можутьмати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснен�ня статутної діяльності.

Різні фонди також наділяються правами юридичних осіб(наприклад Український фонд культури). Фондами визна�ються організації, що засновуються громадянами і юридични�ми особами на основі їх добровільних і безповоротних майно�вих вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях.

Релігійні організації також є учасниками цивільно�право�вих відносин і відповідно до Закону України “Про свободусовісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. (ст. 7) ціорганізації утворюються з метою задоволення релігійних по�треб громадян сповідувати і поширювати віру і діютьвідповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури,обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїмистатутами (положеннями). Релігійними організаціями в Ук�раїні є релігійні громади, управління й установи, монастирі,релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальнізаклади, а також об’єднання, що складаються з вищеназванихрелігійних організацій.

Релігійна організація визнається юридичною особою з мо�менту реєстрації її статуту.

60



1. Які суб’єкти визнаються юридичними особами?2. Розкрийте зміст ознак юридичної особи.3. Які існують організаційно�правові форми і види юридичних

осіб згідно з законодавством України?4. Який існує порядок створення юридичних осіб?5. В якому порядку відбувається легалізація юридичної особи?6. Охарактеризуйте правоздатність і дієздатність юридичних

осіб.7. В якому порядку юридичні особи набувають цивільні права і

створюють для себе цивільні обов’язки?8. Як визначається законом правове положення філій, представ�

ництв, дочірніх підприємств?9. У яких формах здійснюється припинення юридичних осіб?10. Що таке ліквідація юридичної особи, на яких підставах і в

якому порядку вона вчиняється?11. Охарактеризуйте порядок ліквідації юридичних осіб шляхом

банкрутства.12. Яка існує черговість задоволення вимог кредиторів при виз�

нанні боржника банкрутом?13. Що таке “підприємство” і які його види визначаються зако�

нодавством України?14. Охарактеризуйте поняття і види господарських товариств.15. Які існують права і обов’язки господарських товариств?16. Якими юридичними особами являються товариства?17. Які існують об’єднання юридичних осіб?


1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№30 — Ст. 141.


3. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо�мості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

61


4. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 49. —Ст. 682.

5. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв�ня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. —Ст. 508.

6. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5–6. —Ст. 30.

7. Про благодійництво і благодійні організації: Закон України від16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. —№ 46. — Ст. 292.

8. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності:Закон України від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1996. — № 20. — Ст. 82.

9. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 504.

10. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон Українивід 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. —№ 25. — Ст. 283.

13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. (у новій ред. від30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. —№ 42–43. — Ст. 378.

14. Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпорати�зації та приватизації: Указ Президента України від 11 травня 1994 р.// Урядовий кур’єр від 19 травня 1994 р. — № 76�77.

15. Про створення Єдиного державного реєстру підпри�ємств іорганізацій України: Постанова Кабінету Міністрів України від 22січня 1996 р. № 118 // Урядовий кур’єр від 1 лютого 1996 р. —№20–21.

16. Про затвердження Положення про порядок державноїреєстрації благодійних організацій: Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 30 березня 1998 р. № 382 // Офіційний вісник України.— 1998. — № 13. — Ст. 490.

17. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницькоїдіяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998р. № 740 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 21. — Ст. 767.

62


18. Положення про державну реєстрацію суб’єктівпідприємницької діяльності. Затв. постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 25 травня 1998 р. № 740 // Офіційний вісник України.— 1998. — № 21. — Ст. 767.

19. Про судову практику про захист права приватної власності:Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 №20 —Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95№20.

20. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

21. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С.109–127.


23. Нецька Л. Про окремі недоліки Закону України “Про госпо�дарські товариства” // Право України. — 2000. — № 4. —С. 77–79.

24. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі пи�тання // Право України. — 1999. — №11. — С.16–19.

25. Пєсков В. Правові аспекти організації дочірніх підприємств //Право України. — 1999. — №10 . — С. 22–24.

26. Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: де�які питання // Право України. — 2002. — № 7. — С. 36–39.

27. Бондаренко І. Засоби державного регулювання господарськоїдіяльності за участю казенних підприємств // Право України. —2001. — № 1. — С. 47–49.

28. Гордієнко О. Малі підприємства: критерії правового статусу іпроблеми його вдосконалення // Підприємництво, господарство іправо. — 2002. — № 6. — С. 8–12.

63


Òåìà 7. Äåðæàâà Óêðà¿íà, ÀâòîíîìíàÐåñïóáë³êà Êðèì ³ òåðèòîð³àëüí³ ãðîìàäè ÿê

ñóá’ºêòè öèâ³ëüíîãî ïðàâàВідповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних

відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також державаУкраїна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади,іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. ДержаваУкраїна є носієм публічної влади і визначає правовий статусінших суб’єктів цивільного права.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах зіншими учасниками цих відносин. Держава може створюватиюридичні особи публічного права (державні підприємства, на�вчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановленихКонституцією України та законом. Держава може створюватиюридичні особи приватного права (підприємницькі товарист�ва тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах,якщо інше не встановлено законом ( ст.167 ЦК України).

Як рівноправний учасник цивільних відносин держава на�буває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи дер�жавної влади у межах їхньої компетенції, встановленої зако�ном. Дії цих органів вважаються діями самої держави. Відімені держави, за спеціальним дорученням можуть виступатифізичні та юридичні особи, органи влади Автономної Рес�публіки Крим та органи місцевого самоврядування у випадкуі в порядку, встановлених законом, іншими нормативно�пра�вовими актами.

Держава, як і всі інші суб’єкти цивільного права, маєцивільну правосуб’єктність, до якої входить цивільна право�здатність та цивільна дієздатність. Але правосуб’єктністьсуб’єктів публічного права має деякі особливості. Наприклад,держава може успадковувати майно, але залишати його у спа�док не може, тим самим вона не є повноцінним учасникомспадкових відносин.

64


Держава може реалізовувати свою цивільну право�суб’єктність, вступаючи в цивільні правовідносини. Так, дер�жава має своє відокремлене майно, яке не закріплене за окре�мими юридичними особами публічного права. Держава такожможе бути суб’єктом спільної власності за участю іншихсуб’єктів цивільного права.

Держава може бути учасником зобов’язальних пра�вовідносин. Держава відповідає за своїми зобов’язаннямисвоїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не мо�же бути звернено стягнення. Вона не відповідає за зобов’язан�нями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встанов�лених законом, а юридичні особи, що створені державою, невідповідають за зобов’язаннями держави. Держава невідповідає також за зобов’я�заннями Автономної РеспублікиКрим і територіальних громад.

Держава може виступати у якості боржника у зобов’язан�нях із заподіяння шкоди, договорах державної позики, креди�тування тощо.

В окремих випадках, передбачених законом, на державупокладається обов’язок шодо відшкодування шкоди ( ст.1207ЦК України).

Як уже зазначалося, Автономна Республіка Крим та/кож є суб’єктом цивільного права. Правовий статус Авто�номної Республіки Крим визначається Конституцією Ук�раїни, Конституцією Автономної Республіки Крим, законамита іншими нормативно�правовими актами.

Автономна Республіка Крим діє у цивільних відносинахна рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Авто�номна Республіка Крим може створювати юридичні особипублічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в по�рядку, встановлених Конституцією України та законом, а та�кож Автономна Республіка Крим може створювати юридичніособи приватного права (підприємницькі товариства тощо),брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо іншене встановлено законом ( ст. 168 ЦК України).

65

Òåìà 7. Äåðæàâà Óêðà¿íà, Àâòîíîìíà Ðåñïóáë³êà Êðèì ³ ...

Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільніправа та обов’язки через органи влади Автономної РеспублікиКрим у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відімені Автономної Республіки Крим за спеціальними доручен�нями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органидержавної влади, органи Автономної Республіки Крим та ор�гани місцевого самоврядування.

Автономна Республіка Крим, також може успадковуватимайно на підставі заповіту.

Автономна Республіка Крим не відповідає за зобов’язан�нями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встанов�лених законом. Юридичні особи, створені Автономною Рес�публікою Крим, не відповідають за зобов’язаннями Автоном�ної Республіки Крим. Також Автономна Республіка Крим невідповідає за зобов’язаннями держави і територіальних гро�мад.

Територіальні громади як суб’єкти цивільного праваздійснюють свою діяльність відповідно до Конституції Ук�раїни, Закону України “Про місцеве самоврядування в Ук�раїні” та інших нормативно�правових актів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самовря�дування в Україні” територіальною громадою визнаються жи�телі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища,міста, що є самостійними адміністративно�територіальнимиодиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл,що мають єдиний адміністративний центр.

Територіальні громади можуть об’єднувати на договірнихзасадах об’єкти права комунальної власності, а також коштимісцевих бюджетів для виконання спільних проектів або дляспільного фінансування (утримання) комунальнихпідприємств, організацій і установ, створювати для цьоговідповідні органи і служби ( ст.60 ЗУ “Про місцеве самовряду�вання в Україні”).

Згідно зі ст. 142 Конституції України територіальна гро�мада є суб’єктом права комунальної власності і на цьому праві

66


їй належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюд�жетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власностітериторіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а та�кож об’єкти їх спільної власності, що перебувають в уп�равлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про зовнішньоеко�номічну діяльність” територіальна громада може виступатисуб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Територіальна громада не відповідає за зобов’язаннямидержави, Автономної Республіки Крим та інших територіаль�них громад.


1. Яким чином держава Україна може виступати як суб’єктцивільного права?

2. Дайте визначення територіальній громаді.3. Чи відповідає держава за своїми зобов’язаннями?4. Яке майно може мати у власності територіальна громада?5. Чи може бути територіальна громада суб’єктом зовнішньое�

кономічної діяльності?




3. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим:Закон України від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1999. — № 5�6. — Ст. 43.

4. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст.170.

67

Òåìà 7. Äåðæàâà Óêðà¿íà, Àâòîíîìíà Ðåñïóáë³êà Êðèì ³ ...


6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 29.— Ст. 377.



9. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І.(кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо�Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: ЮрінкомІнтер, 2004. — Т.1. —С. 159–167.

68


Òåìà 8. Îá’ºêòè öèâ³ëüíèõ ïðàâ

В Цивільному Кодексі України закріплено окремийрозділ “Об’єкти цивільних прав” (ст.ст. 177–201). Під об’єктомцивільних прав розуміють матеріальні та нематеріальні блага,з приводу яких виникають цивільні правовідносини. Вва�жається, що об’єкти цивільних прав та об’єкти цивільних пра�вовідносин — це тотожні поняття. Стаття 177 ЦК Українивідносить до об’єктів цивільних прав речі, у тому числі грошіта цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт,послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,інформацію, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Критерієм або необхідною ознакою об’єктів цивільнихправ можна назвати їх оборотоздатність — це означає, що во�ни повинні бути об’єктами цивільного обороту. Їх можнаподілити на об’єкти:

– що обертаються вільно;– що обмежені в обігу;– які, вилучені з обігу.Відповідно до ст. 4 Закону України “Про власність” влас�

ник має право вчиняти щодо свого майна будь�які дії, що несуперечать закону. Згідно зі ст. 178 об’єкти цивільних прав мо�жуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи доіншої в порядку правонаступництва чи спадкування абоіншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту,або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичноїабо юридичної особи.

Об’єкти, обмежені в обігу, — це об’єкти, які можуть нале�жати тільки окремим учасникам цивільного обороту, або обігтаких об’єктів, їх придбання або відчуження може здійснювати�ся лише на підставі відповідного дозволу. Правовий режим ре�чей регламентується актами цивільного законодавства.

Об’єкти, вилучені з цивільного обороту — це такіоб’єкти, які не можуть бути предметом правочинів та іншим

69


чином переходити від одного суб’єкта до іншого в межахцивільного обороту і прямо встановлюються в законі. Напри�клад, ядерні матеріали перебувають виключно у державнійвласності (ст. 9 Закону України “Про використання ядерноїенергії та радіаційну безпеку”). Постановою Верховної РадиУкраїни “Про право власності на окремі види майна” від 17червня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями) булозатверджено Перелік видів майна, що не може перебувати увласності громадян, громадських об’єднань, міжнародних ор�ганізацій та юридичних осіб інших держав на території Ук�раїни та Спеціальний порядок набуття права власності грома�дянами на окремі види майна, викладені відповідно в додатках№ 1 і № 2. До майна, що не може перебувати у власності гро�мадян, належать бойова і спеціальна військова техніка, вибу�хові речовини та інше.

Порушення встановлених правил обігу для об’єктів, обме�жених в обігу, та для об’єктів, вилучених з обігу, при укладенніправочинів тягне за собою визнання таких правочинівнедійсними.

Речі як об’єкти цивільних прав. Об’єктами цивільнихправ є все те, з приводу чого складаються цивільні правовідно�сини і на що спрямовані суб’єктивні цивільні права тасуб’єктивні цивільні обов’язки. Будь�який об’єкт повинен задо�вольняти потреби й інтереси учасників цивільних правовідно�син. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можутьвиникати цивільні права та обов’язки (ст. 179 ЦК України).

В залежності від правового режиму речі поділяють натакі види:

– рухомі та нерухомі речі; – індивідуально�визначені та родові; – подільні та неподільні; – споживні та неспоживні; – головні та їх приналежності; – продукція, плоди та доходи; – гроші, валютні цінності та цінні папери.

70


71

Статтею 180 ЦК України особливим об’єктом права виз�нані тварини, на яких поширено правовий режим речі, крімвипадків, встановлених законом.

Речі рухомі та нерухомі. ЦК України поділяє речі на ру�хоме та нерухоме майно. До нерухомого майна належать зе�мельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з нимипов’язане, тобто об’єкти, переміщення яких без непро�порційного збитку для призначення їх, є неможливим (жилібудинки, насадження, підприємства як майнові комплекси).

Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є ви�черпним. Об’єкти нерухомості мають особливий правовий ре�жим, який полягає у тому, що законодавство встановлює особ�ливий порядок набуття права власності на них, їх відчуженнятощо.

Державну реєстрацію права власності, зокрема на жилі інежилі будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробни�чого, господарського, соціально�побутового та іншого призна�чення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць,площ і провулків під окремими порядковими номерами, квар�тири у багатоквартирних будинках, здійснюють державні ко�мунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Поря�док даної реєстрації регулює Тимчасове положення про поря�док реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р.Крім того, згідно зі ст. 181 ЦК України режим нерухомої речіможе бути поширений законом на повітряні та морські судна,судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також іншіречі, права на які підлягають державній реєстрації.

Що стосується земельних ділянок, то Земельний кодексУкраїни 2001 р. (ст. 202) передбачає обов’язкове здійсненнядержавної реєстрації земельних ділянок у складі державногореєстру земель. Рухомими речами визнаються такі, які можнавільно переміщувати у просторі. Рухомим майном визнаютьсяречі, гроші та цінні папери, які прямо не віднесені законом донерухомості. Права на рухомі речі не підлягають державній


реєстрації. Але законом може передбачатись необхідність та�кої реєстрації для окремих видів рухомого майна. Наприклад,реєстрація автотранспорту.

Речі індивідуально/визначені і родові. Індивідуально�визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивіду�альними ознаками, є єдиними у своєму роді, відрізняються відінших кількома ознаками та виділені із загальної маси речейданого роду (наприклад, із партії телевізорів). Індивідуально�визначені речі є незамінними. Тому загибель індивідуально�визначеної речі не з вини боржника звільняє його від передачіїї уповноваженій особі.

Родовими називаються речі, яким належать єдині родовіознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом,об’ємом. Випадкова загибель родової речі, за загальним прави�лом, не звільняє особу від виконання обов’язку з ії передачі.

Речі подільні і неподільні. До подільних речей належатьречі, які внаслідок поділу в натурі не змінюють свого призна�чення (наприклад продукти харчування). Неподільними вва�жаються такі речі, які при поділі втрачають своє цільове при�значення (ст. 183 ЦК України). Наприклад, автомобіль, теле�фон, магнітофон тощо.

Речі споживні та неспоживні. Споживними є такі речі,які в результаті одноразового їх використання повністю зни�щуються (продукти харчування, паливо) або перетворюютьсяна іншу річ (сировина). До споживних речей належать такожгроші, оскільки використовувати їх можна, лише витрачаючи(ст. 185 ЦК України).

Неспоживними речами є такі, які при тривалому викорис�танні зберігають своє призначення, первісний вигляд (напри�клад, одяг, коштовності). Щодо практичного значення такогоподілу речей, то наприклад, предметом договору найму, пози�ки тощо можуть бути лише неспоживні речі. За такими дого�ворами боржник зобов’язаний повернути ту ж саму річ, якувзяв у тимчасове користування.

72


Головні речі та їх приналежність. Річ, призначена дляобслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спіль�ним призначенням, є її приналежністю. Приналежність в усіхвипадках слідує за головною реччю, якщо в договорі чи законіне встановлено інше (ст. 186 ЦК України). Це означає, що, на�приклад, за договором купівлі�продажу жилого будинку до на�бувача разом із предметом договору переходять і господарськібудівлі. Дана норма має диспозитивний характер і тому сторо�ни можуть самостійно в договорі визначити, що право власностіпереходить тільки на будинок чи господарські будівлі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними реча�ми. Головна річ має самостійне значення, а її приналежність —залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню голо�вної речі. Приналежність головної речі вказується у стандартах,технічних умовах або прейскурантах, визначається договором.ЦК України виділяє також складні речі. Відповідно до ст. 188,якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу викори�стовувати його за призначенням, вони вважаються однієюріччю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі,поширюється на всі її складові частини, якщо договором невстановлено інше. До складних речей належить майно селянсь�кого (фермерського) господарства.

Не слід ототожнювати приналежність із запасними части�нами, що призначаються для заміни складових деталей голо�вної речі, що вийшли із ладу.

Продукція, плоди і доходи. Продукцією, плодами та дохо�дами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речіабо приноситься річчю (ст. 189 ЦК України). Вони можуть бу�ти або природними, або фактичними, або юридичними. Плоди —це природний результат органічного розвитку самої речі(приплід тварин, майбутній урожай, фрукти). Продукція — цемайно, отримане в результаті цілеспрямованого використанняречі (наприклад, виготовлені товари). Доходи — це те, що при�носить річ, перебуваючи в експлуатації і цивільному обороті(орендна плата, дивіденди, плата за житло). Відповідно до ст.

73


189 ЦК України плоди, приплід тварин, доходи, що приносятьречі, належать власникові речі, якщо інше не встановлено зако�ном або договором власника з іншою особою.

Гроші та валютні цінності. Гроші є особливим різнови�дом речей. Законним платіжним засобом, обов’язковим доприймання за номінальною вартістю на всій території Ук�раїни, є гривня (ст. 192 ЦК України).

Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родо�вий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової сумивизначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаниху знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашенийбудь�якими купюрами. У ряді випадків гроші можуть виступа�ти самостійним об’єктом певних договорів, зокрема позики,дарування, банківської позички.

Валютні цінності — це певні види майна, порядок вчи�нення правочинів з якими визначається законом. Відповіднодо ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютногорегулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. довалютних цінностей належить валюта України, іноземна ва�люта, монетарні метали.

Валютою України визнаються грошові знаки у виглядібанкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, щоперебувають в обігу та є законним платіжним засобом на тери�торії України. До валютних цінностей належать також коштина рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно�фінансових установах на території України, платіжні доку�менти (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти),боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депо�зитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові табанківські документи, виражені у валюті України.

Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні гро�шові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законнимплатіжним засобом на території відповідної іноземної держа�ви, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжна�родних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках

74


або вносяться до банківських та інших кредитно�фінансовихустанов за межами України, а також зазначені вище платіжніта інші документи, виражені в іноземній валюті або монетар�них металах.

Цінні папери. Цінні папери є специфічним об’єктомцивільних прав. Відповідно до ст.1 Закону України “Про цінніпапери і фондову біржу” цінними паперами визнаються гро�шові документи, які засвідчують право володіння або відноси�ни позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їхвипустила, та їх власником і передбачають, як правило, випла�ту доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передачугрошових та інших прав, що випливають з цих документів,іншим особам. Стаття 3 цього закону дає вичерпний переліквидів цінних паперів, до яких належать: акції, облігаціївнутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевихпозик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання Ук�раїни, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі,приватизаційні папери. До похідних цінних паперів належатьопціони, ф’ючерси, варанти та інші.

ЦК України виділяє такі групи та види цінних паперів:1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутно�

му капіталі, надають їх власникам право на участь в уп�равлінні емітентом і одержання частини прибутку;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини пози�ки;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу якихпов’язаний з правом на придбання чи продаж протягомстроку, встановленого договором, цінних паперів,інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньомудержателю право розпоряджатися майном, вказаним уцих документах. (ст. 195 ЦК України).

Майно. За ЦК України майном, як особливим об’єктом,вважається річ, сукупність речей, а також майнові права таобов’язки (ст. 190).

75


Ще одним об’єктом цивільних прав є інформація. Ст. 1Закону України “Про інформацію” визначає, що під інфор�мацією розуміються документовані або публічно оголошенівідомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві,державі та навколишньому природному середовищі. Також за�кон розрізняє інформацію з обмеженим доступом — цеконфіденційна та таємна інформація (ст. 30 Закону).

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходять�ся у володінні, користуванні або розпорядженні окремихфізичних чи юридичних осіб і поширюється за їх бажаннямвідповідно до передбачених ними умов.

Таємна інформація — це інформація, яка містить відо�мості, що становлять державну та іншу передбачену закономтаємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, державі тасуспільству. Порядок обігу та захисту таємної інформації виз�начається відповідними державними органами за умови до�держання вимог, що встановлюються законом.


1. Як визначаються об’єкти цивільного права і які їх ознаки?2. Охарактеризуйте речі як об’єкт цивільного права.3. Наведіть класифікацію речей.4. Чи являються гроші та цінні папери об’єктами цивільного

права?5. Які особисті немайнові права являються об’єктами цивільно�

го права?



2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез�ня 2003 р.

76



4. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв�ня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. —Ст. 508.

5. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992р // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 352.

6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні:Закон України від 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

7. Про Національну депозитарну систему та особливості елек�тронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 груд�ня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 15. —Ст. 67.

8. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: За�кон України від 23 вересня 1994 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1994. — № 40. — Ст. 364.

9. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: За�кон України від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1995. — № 12. — Ст. 81.

10. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.

11. Про науково"технічну інформацію: Закон України від 25червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. —№33. — Ст. 345.

12. Про природно"заповідний фонд України: Закон України від16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. —№34. — Ст. 502.

13. Про державне регулювання видобутку, виробництва і вико�ристання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контрольза операціями з ними: Закон України від 18 листопада 1997 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

14. Про систему валютного регулювання і валютного контролю:Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

15. Корнєєв В. Правовий режим функціонування ринкуоблігацій внутрішньої державної позики // Право України. — 1999.— № 11. — С. 41–45.

77


16. Ромовська З. Особисті немайнові права фізичних осіб // Ук�раїнське право. — 1997. — Число 1. — С. 47–60.



19. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право Ук�раїни Загальна частина. К.:Наукова думка, 2000. — С. 74–88.

20. Поляничко А. Правове значення індосаменту в процесі пере�дачі права на іменні цінні папери // Право України. — 2001 — № 6. —С. 52–57.

21. Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характе�ристики // Право України. — 2001. — № 9. — С. 33–38.

78


79

Òåìà 9. Çä³éñíåííÿ òà çàõèñò öèâ³ëüíèõ ïðàâ

Під здійсненням цивільних прав слід розуміти реалізаціютих можливостей, які передбачені суб’єктивним цивільним пра�вом. Суб’єкти цивільних правовідносин можуть вчиняти якюридичні, так і фактичні дії. Наприклад, користування майном,що належить власнику, це — фактична дія, а продаж власникомсвого майна це — юридична дія. Особа може здійснювати своїправа вільно, на власний розсуд, як особисто, так і через пред�ставників. Але є такі права, які особа може здійснювати лишеособисто, наприклад, укладати шлюб, складати заповіт тощо.

Особа за тих чи інших причин може не здійснювати своїхцивільних прав, але це не є підставою для їх припинення, крімвипадків, встановлених законом. Цивільне законодавствовстановлює й межі здійснення цивільних прав у ст. 13 ЦКУкраїни. Так, цивільні права особа здійснює у межах, наданихїй договором або актами цивільного законодавства. Приздійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій,які могли б порушити права інших осіб, завдати шкодидовкіллю або культурній спадщині. Також не допускаються діїособи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, атакож зловживання правом в інших формах. При здійсненніцивільних прав особа повинна додержуватися моральних за�сад суспільства. Не допускаються використання цивільнихправ з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловжи�вання монопольним становищем на ринку, а також недобро�совісна конкуренція. У разі недодержання особою приздійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами дру�гою — п’ятою ст. 13 ЦК України,, суд може зобов’язати її при�пинити зловживання своїми правами, а також застосуватиінші наслідки, встановлені законом.

Як відомо, крім цивільних прав особа має і цивільніобов’язки. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язкивиконуються у межах, встановлених договором або актом


цивільного законодавства. Особа не може бути примушена додій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Виконанняцивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення тавідповідальністю, які встановлені договором або актомцивільного законодавства. Особа може бути звільнена відцивільного обов’язку або його виконання у випадках, встанов�лених договором або актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист своїх порушених прав, їхневизнання або оспорювання. Захист цивільних прав можездійснюватись судом, Президентом України, органами дер�жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим,органами місцевого самоврядування, нотаріусом, а також осо�бисто особою.

Способами захисту цивільних прав та інтересів судом мо�жуть бути:

1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов’язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльностіоргану державної влади, органу влади Автономної Рес�публіки Крим або органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншимспособом, що встановлений договором або законом.

Визнання права означає підтвердження судом наявностівідповідного права у конкретного суб’єкта.

Визнання правочину недійсним. При такому визнанні су�дом застосовується двостороння реституція.

80


Припинення дії, яка порушує право. Наприклад, можуть по�рушуватись майнові та особисті немайнові права і в такому ви�падку суд зобов’язує припинити правопорушення.

Відновлення становища, яке існувало до порушення. Засто�совується при порушенні цивільного права. Наприклад, припорушенні особистих немайнових прав суд зобов’язує право�порушника відшкодувати завдані збитки.

Примусове виконання обов’язку в натурі. Полягає в тому,що зобов’язана особа повинна вчинити певні дії або утрима�тись від них. Такий засіб, як правило, застосовується у зо�бов’язальних правовідносинах.

Зміна правовідношення. Може відбуватися різними шляха�ми, наприклад зміни одного обов’язку на інший.

Припинення правовідношення. Застосовується, наприклад,у разі зловживання цивільним правом.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодуваннямайнової шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якійзавдано збитків у результаті порушення її цивільного права,має право на їх відшкодування.

Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробилаабо мусить зробити для відновлення свого порушеногоправа (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичай�них обставин, якби її право не було порушене (упущенавигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо догово�ром або законом не передбачено відшкодування у меншому абобільшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала узв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що маєвідшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бутименшим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до об�ставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в

81


інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодо�вуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди. Кожна осо�ба має право на відшкодування моральної шкоди, завданоївнаслідок порушення ії прав.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа

зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженнямздоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала узв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала узв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутаціїфізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майномабо в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визна�чається судом залежно від характеру правопорушення, глиби�ни фізичних та душевних страждань, погіршення здібностейпотерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо винає підставою для відшкодування, а також з урахуванням іншихобставин, які мають істотне значення. При визначенні розмірувідшкодування враховуються вимоги розумності і справедли�вості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майновоїшкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана зрозміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодо�вується одноразово, якщо інше не встановлено договором абозаконом.

Захист цивільних прав та інтересів Президентом України,органами державної влади, органами влади Автономної Рес"

82


публіки Крим або органами місцевого самоврядування, передба�чений, перш за все Конституцією України (ст.ст. 3, 19, 40, 102,106, 116, 118). Найпоширенішим способом такого захисту євизнання правового акта незаконним і (або) його скасування.

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захистуцивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення заїх захистом до суду.

Захист цивільних прав та інтересів учасників цивільнихправовідносин здійснюється також нотаріусом шляхом вчи�нення виконавчого напису на борговому документі у випадкахі в порядку, встановлених законом ( ст. 18 ЦК України). Поря�док вчинення виконавчих написів визначається Законом Ук�раїни “Про нотаріат” ( від 2.09.1993 р.) та Інструкцією про по�рядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за�твердженою наказом Міністерства юстиції України від18.06.1994 р. № 18/5.

Також законодавством передбачається самозахистцивільних прав ч.5 ст. 55 Конституції України, яка закріплюєположення про те, що кожен має право будь�якими не заборо�неними законом способами захищати свої права і свободи відпорушень і протиправних посягань, та ст. 19 ЦК України, якарегламентує, що особа має право на самозахист свогоцивільного права та права іншої особи від порушень і проти�правних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, якіне заборонені законом та не суперечать моральним засадамсуспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, щопорушене, характеру дій, якими воно порушене, а такожнаслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самоза�хисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватисядоговором або актами цивільного законодавства.

83



1. Перелічіть способи захисту цивільних прав.2. У чому полягає моральна шкода згідно з ЦК України?3. Що таке збитки?4. Яким чином здійснює захист цивільних прав нотаріус?5. Якими способами особа може здійснювати самозахист

цивільних прав?





4. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. —№ 50. — Ст. 472.

5. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину не�законними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокура�тури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верхов�ної Ради України. — 1995. — № 1. — Ст. 1.

6. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовамипро відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 27 березня 1992 р. № 6 // Юридичний вісник України.— 2002. — № 26.

8. Про судову практику в справах про відшкодування мораль�ної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду Ук�раїни від 31 березня 1995 р. № 4 // Бюлетень законодавства і юри�дичної практики України. — 2003. — № 3.


10. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 206�218.

84



12. Грибанов В. П. Осуществление и зашита гражданских прав. —М., 2000. — С. 40–64.

13. Бородін М. Конституційне право громадянина на зверненнядо суду за захистом своїх прав // Право України. — 2000. — № 8. —С. 65–66.

14. Кузьміна С. Правове регулювання запобігання недобро�совісній конкуренції: окремі питання // Право України. — 2000. —№3. — С. 91–93.

85


Òåìà 10. Ïðàâî÷èíè

За ст. 202 ЦК України — правочином є дія особи, спрямо�вана на набуття, зміну чи припинення цивільних прав таобов’язків. Правочини — це вольові і правомірні дії.

ЦК України (ст. 205) розрізняє такі форми зовнішньоговияву волі: усно, письмовим актом, поведінкою особи. Мов�чання визначається виявом волі укласти правочин у випадках,передбачених законом або договором.

Види правочинів. 1) Залежно від кількості сторін, що беруть участь у право"

чині, вони бувають одно�, дво� або багатосторонніми. Одностороннім є такий правочин, якщо для його виникнен�

ня достатньо волевиявлення однієї сторони. Наприклад, заповіт(розпорядження своїм майном на випадок смерті) є односторон�нім правочином, тому що для його складання і оформлення не�обхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніхправочинів належать також прийняття і відмова від спадщини.

Двосторонній правочин — для його виникнення необхіднізустрічні волевиявлення двох сторін. Такий правочин такожназивається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сто�рони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежнеза змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продатимайно є двостороннім правочином купівлі�продажу або дого�вором купівлі�продажу.

Для виникнення багатостороннього правочину необхідноволевиявлення трьох і більше сторін. Наприклад, укладеннядоговору про спільну діяльність між трьома або більше особа�ми ( юридичними чи фізичними).

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів,застосовуються загальні положення про зобов’язання та про до�говори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавстваабо суті одностороннього правочину ( ч. 5 ст. 202 ЦК України).

2) Залежно від мети правочини поділяються на оплатні ібезоплатні, каузальні і абстрактні.

86


У оплатному правочині дії однієї сторони відповідаєобов’язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорікупівлі�продажу продавець передає майно у власність покуп�ця, а останній зобов’язаний прийняти майно і сплатити за ньо�го певну грошову суму.

У безплатному правочині сторона зобов’язана вчинити дії,а інша має право вимагати виконання цих дій без вчиненнязустрічних власних дій. Односторонні правочини є безоплат�ними. Наприклад, договір дарування та безоплатного користу�вання майном є двосторонім, безоплатним правочином.

Каузальними (від лат. сause — причина ) називаються пра�вочини в яких визначається мета їх укладення. Більшістьцивільно�правових правочинів є каузальними, тому щосуб’єкти, як правило, прагнуть досягти певної мети (напри�клад, договір купівлі�продажу, підряду тощо).

У абстрактних правочинів не визначено підстави їх здій�снення. На дійсність та укладання такого правочину потрібнавказівка закону. Абстрактним правочином є видача векселя.

3) Залежно від способу укладання правочини поділяютьсяна реальні та консенсуальні.

Для укладення реального правочину (від лат. res — річ)поряд зі згодою сторін необхідне вчинення фактичних дій (на�приклад, передача майна, речей тощо). До реальних право�чинів належать договори позики, перевезення, дарування.

Консенсуальні правочини (від лат. сonsensus — згода) вва�жаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін завсіма істотними умовами. Більшість правочинів є консенсу�альними.

4) Залежно від строку дії правочини бувають строкові табезстрокові.

Строковим вважається правочин, в якому визначено мо�мент його вступу в дію, момент припинення, момент виник�нення у сторін прав і обов’язків тощо.

Слід відрізняти також умовні правочини, щодо яких правовінаслідки пов’язуються з настанням певної обставини. Обстави�

87


на може бути відкладальною та скасувальною. Особи мають пра�во обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною,щодо якої невідомо, настане вона чи ні — це відкладальна обста�вина. Також особи мають право обумовити припинення прав таобов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні —це скасувальна обставина (ст. 212 ЦК України).

У безстрокових правочинах не визначається ні моментвступу їх в дію, ні момент припинення. Такий правочин при�пиняється та вступає в силу на вимогу однієї із сторін.

Умови чинності правочинів регламентує ст. 203 ЦК Ук�раїни:

– зміст правочину не може суперечити Цивільному ко�дексу, іншим актам цивільного законодавства, а такожморальним засадам суспільства;

– особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхіднийобсяг цивільної дієздатності;

– волевиявлення учасника правочину має бути вільним івідповідати його внутрішній волі;

– правочин має вчинятися у формі, встановленій зако�ном;

– правочин має бути спрямований на реальне настанняправових наслідків, що обумовлені ним;

– правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами),не може суперечити правам та інтересам їхніх ма�лолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання стороною (сторонами) вимог чинностіправочину в момент його вчинення є підставою недійсностіправочину. Якщо такий правочин укладено, але не виконано,то суд або господарський суд визнає його недійсним без засто�сування будь�яких санкцій до сторін, оскільки вони ще не по�рушили закон. Як свідчить практика, суди дуже часто визна�ють недійсними правочини, які вже повністю або частково ви�конано. У таких випадках визнання правочину недійсним оз�начає, що він не породжує юридичних наслідків, заради досяг�нення яких його укладено. Тому кожна зі сторін зобов’язу�

88


ється повернути другій стороні у натурі все, що вона одержалана виконання цього правочину, а в разі неможливості такогоповернення — відшкодувати вартість того, що одержано, зацінами, які існують на момент відшкодування, тобто сторонипоновлюються у стані, в якому перебували до укладення пра�вочину. Такі наслідки недійсності угоди називаються двосто�ронньою реституцією (ст. 216 ЦК України).

Форма правочину. Форма правочину — це спосіб вира�ження волі осіб, що його укладають. Правочини можуть вчи�нятися в різних формах, зокрема в письмовій ( простій чи з но�таріальним посвідченням), в усній або шляхом мовчання. Сто�рони мають право обирати форму правочину, якщо інше невстановлене законом.

Згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися пра"вочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчи�нення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальномупосвідченню та (або) державній реєстрації, а також право�чинів, для яких недодержання письмової форми маєнаслідком їх недійсність. Наприклад, договір купівлі�продажу,укладений в усній формі, буде вважатися недійсним.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається та�ким, що вчинений у письмовій формі, якщо його змістзафіксований в одному або кількох документах, у листах, теле�грамах, якими обмінялися сторони, та якщо воля сторін вира�жена за допомогою телетайпного, електронного або іншоготехнічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовійформі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Пра�вочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,уповноваженими на це її установчими документами,довіреністю, законом або іншими актами цивільного законо�давства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільноговідтворення підпису за допомогою засобів механічного абоіншого копіювання, електронно�числового підпису або іншого

89


аналога власноручного підпису допускається у випадках, вста�новлених законом, іншими актами цивільного законодавства,або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зраз�ки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо ж фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичноювадою не може підписатися власноручно, за її дорученнямтекст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчуєтьсянотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою,яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначен�ням причин, з яких текст правочину не може бути підписанийособою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не ви�магається нотаріального посвідчення, може бути засвідченийвідповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання,проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Цивільний кодекс також визначає правочини, які нале�жить вчиняти у письмовій формі:

1) правочини між юридичними особами;2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім

правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їхвчинення і щодо яких не передбачена обов’язкова письмоваформа, нотаріальне посвідчення або державна реєстрація;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що пере�вищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваногомінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повністю ви�конуються сторонами у момент їх вчинення і щодо яких не пе�редбачена обов’язкова письмова форма, нотаріальне посвід�чення або державна реєстрація;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена пись�мова форма.

Наведений вище перелік стосується правочинів, що маютьпросту письмову форму, але письмові правочини також можутьпідлягатия нотаріальному посвідченню та державній реєстраціїлише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю

90


сторін. Нотаріальне посвідчення здійснюється нотаріусом абоіншою посадовою особою, яка відповідно до закону має правона вчинення такої нотаріальної дії, шляхом посвідчувальногонапису на документі, в якому викладено текст правочину.

Недійсні правочини. Недодержання письмової формиправочину спричинює його недійсність лише у випадках, колитакий наслідок прямо зазначений у законі.

ЦК України передбачає наслідки недодержання вимог за�кону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочи�ну і договору (ст.ст. 219, 220). Недодержання вимоги законупро нотаріальне посвідчення одностороннього правочину маєнаслідком його недійсність. ЦК України допускає виняток зцього правила. Суд може визнати такий правочин дійсним, як�що буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи,яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину пе�решкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальнепосвідчення договору має наслідком його недійсність. З цьогоправила також передбачені винятки.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов дого�вору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулосяповне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухи�ляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнатитакий договір дійсним.

Вчинення правочинів недієздатними особами, а також ма�лолітніми до 14 років, особами, що мають неповну чи обмеженудієздатність, за межами їх дієздатності, зумовлює їх недійсність.

ЦК України передбачає правові наслідки вчинення право�чину, якщо обома сторонами правочину є малолітні: у разі йо�го недійсності застосовується двостороння реституція. У разінеможливості повернути майно в натурі його вартість відшко�довують батьки (усиновителі) чи опікун, якщо буде встанов�лено, що вчиненню правочину сприяла їхня винна поведінка.У ЦК України одним з правових наслідків недійсності право�чину, вчиненого недієздатною особою, є обов’язок дієздатної

91


сторони компенсувати опікунові недієздатної особи моральнушкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічнухворобу або недоумство іншої сторони або могла припускатитакий стан особи. Правочини, укладені неповнолітніми за ме�жами їх дієздатності і обмежено дієздатними особами за межа�ми їх дієздатності, можуть бути визнані недійсними за позо�вом їх батьків, усиновителів та піклувальників.

ЦК України передбачає загальну правоздатність юридич�них осіб. Це вплинуло на формулювання норм про правовінаслідки укладення юридичною особою правочину, якого во�на не мала права вчиняти. У ст. 227 передбачається, що право�чин юридичної особи, вчинений нею без спеціального дозволу(ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Наслідкинедійсності правочинів юридичних осіб різні. Якщо угодоююридичної особи (юридичних осіб) порушено публічний по�рядок, то до сторін (сторони), що діяли навмисно, застосову�ються санкції, встановлені ст. 228 ЦК України.

Важливим елементом правочину є волевиявлення. Але бу�вають випадки, коли правочин укладається під впливом на�сильства.

Насильство — фізичний або психічний вплив па осо�бистість учасника угоди або його близьких з метою спонукатидо укладення угоди. Особа, яка укладає угоду під впливом на�сильства, фактично позбавляється можливості виявити влас�ну волю, її воля замінюється волею насильника.

Угода з вадами волі має місце і тоді, коли вона укладаєтьсяу зв’язку з тим, що одна із сторін умисно вводить в оману іншу,повідомляючи їй про факти, які не відповідають дійсності. Об"ман має місце і тоді, коли одна із сторін замовчує обставини,які мають істотне значення для угоди. Наприклад, сторона за�мовчує недоліки майна, яке відчужується. Угода, що укла�дається під впливом обману, може бути визнана недійсною.

Види недійсних правочинів. В юридичній літературірозрізняють правочини абсолютно недійсні, або нікчемні, тавідносно недійсні, або оспорювані.

92


Нікчемні правочини. Їхню недійсність визначено безпосе�редньо у правовій нормі. Саме тому вони є недійсними вже умомент їх укладення незалежно від пред’явлення позову ірішення суду. Суд та господарський суд зобов’язані констату�вати факт недійсності правочину, незважаючи на бажаннясторін, і за власною ініціативою застосовувати статті ЦК Ук�раїни, що передбачають певні види нікчемних правочинів.

До нікчемних належать правочини:а) вчинені з порушенням обов’язкової нотаріальної або

простої письмової форми (ст.ст. 218, 219, 220 ЦКУкраїни );

б) укладені малолітніми, які не досягли 14 років (ст. 221ЦК України);

в) вчинені неповнолітніми (ст. 222 ЦК України);г) вчинені громадянами, визнаними недієздатними (ст.

226 ЦК України);д) які порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК Ук�

раїни);е) вчинені юридичними особами без відповідного дозволу

(ліцензії) (ст. 227 ЦК України);є) фіктивні та удавані правочини (ст.ст. 234, 235 ЦК

України).Оспорювані правочини. Деякі угоди з дефектами

суб’єктного складу волі все ж таки породжують права таобов’язки сторін, а отже є дійсними. Проте їхня дійсність єнестійкою, нестабільною, оскільки законодавець надав правовідповідним особам заперечувати правочини в суді або госпо�дарському суді, а тому вони можуть бути визнані недійсними.Тому й називаються вони відносно дійсними або оспорюваними.

До них відносять правочини, укладені:– неповнолітніми віком від 14 до 18 років (ст. 222 ЦК

України);– громадянами, обмеженими у дієздатності (ст. 223 ЦК

України );– громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій

(ст. 225 ЦК України);

93


– правочини, вчинені юридичними особами безвідповідного дозволу (ліцензії) ( ст. 227 ЦК України);

– внаслідок помилки (ст. 229 ЦК України);– внаслідок обману, насильства, зловмисної угоди пред�

ставника однієї сторони з другою, під впливом тяжкихобставин (ст.ст. 230,231, 232,233 ЦК України);

– фіктивні правочини ( ст.234 ЦК України).Правочин, визнаний нікчемним, вважається таким з мо�

менту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Це правило поши�рюється на всі недійсні правочини. Наприклад, угода купівлі�продажу, укладена під впливом обману, набуває належноїюридичної сили. Проте за позовом особи, що уклала її підвпливом обману, вона визнається недійсною не з моментупред’явлення позову і не з моменту вступу судового рішення узаконну силу, а з моменту її укладення.

Законодавець допускає винятки з цього правила, а саме:якщо із самого змісту правочину випливає, що він може бутиприпинений лише на майбутнє, дія правочину визнаєтьсянедійсною і припиняється на майбутнє (ч. 2 ст. 236 ЦКУкраїни). Виходячи з цього правила, угода визнаєтьсянедійсною з моменту вступу судового рішення у законну силу.Вона може бути визнана недійсною повністю або недійснимивизнаються її окремі частини. При цьому недійсні частиниугоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин,оскільки можна припустити, що угоду було б укладено і безвключення недійсної її частини.


1. Що являє собою правочин і які його ознаки?2. Які існують види правочинів у цивільному праві?3. Як виражається воля суб’єктів права у правочинах?4. Охарактеризуйте умови дійсності правочинів.5. Які правочини визнаються недійсними?7. Які вади у суб’єктному складі можуть бути виявлені в деяких

правочинах?

94


8. Охарактеризуйте правочини з вадами волі.9. Які правочини відносяться до нікчемних і заперечних?10. Які правочини укладаються з настанням певної обставини?11. Яка різниця між обставинами і строками в правочинах?




3. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 10. — Ст. 139.

4. Щодо визнання угод недійсними: Постанова Вищого Госпо�дарського Суду України від 19 грудня 2002 р. // Галицькі контракти.— 2003. — № 7.

5. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних звизнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого Арбітражного Су�ду України від 12 березня 1999 р. // Юридичний вісник України. —2002. — № 6. — С. 26.

6. Про судову практику у справах про визнання угод недійсними:Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. №3// Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972–2002: Офіц.вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. К.: Вид�во А.С.К., 2003. — С. 74–78.

7. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 99–115.


9. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.


95


96


Òåìà 11. Ïðåäñòàâíèöòâî ³ äîâ³ðåí³ñòü

Представництво має місце тоді, коли особа за певних об�ставин не може здійснювати деякі свої суб’єктивні права і до�ручає здійснення цих прав від свого імені іншій особі, тобтопредставнику.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом єправовідношення, в якому одна сторона (представник) зо�бов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сто�рони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, ак�та органу юридичної особи та з інших підстав, встановленихактами цивільного законодавства.

У відносинах представництва розрізняють внутрішні ізовнішні правові зв’язки. Представництво включає пра�вовідносини:

1) між тим, кого представляють, і представником; 2) між тим, кого представляють, і третьою особою; 3) між представником і третьою особою.Внутрішні відносини представництва складаються між

тим, кого представляють, і представником, зумовлюючи ви�никнення у того, кого представляють, прав і обов’язківвнаслідок діяльності представника. Зовнішні відносини пред�ставництва бувають двох видів: 1) відносини між представни�ком і третіми особами, які мають фактичний характер; 2) пра�вові відносини між тим, кого представляють, і третіми особа�ми, встановлення яких є результатом дій представника.

В силу зовнішніх правовідносин представництва пред�ставник зобов’язаний інформувати третю особу про представ�ницький характер своєї дії (інформаційний обов’язок) та нада�ти докази наявності і змісту повноваження.

Представниками і тими, кого представляють, можуть бутияк громадяни, так і юридичні особи.

Особою, яку представляють, може бути будь�яка правоздат�на особа. Представниками можуть бути громадяни, які мають

97

достатній обсяг дієздатності. За загальним правилом, це особи,що досягли 18�літнього віку. У виняткових випадках як пред�ставники можуть виступати також особи, що досягли трудовогоповноліття, тобто шістнадцяти років. Представниками не мо�жуть бути особи, що перебувають під опікою або піклуванням.

Коло дій, які можуть бути здійснені за допомогою представ�ництва, обмежене. Так, згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України пред�ставник може бути уповноважений на вчинення лише тих пра�вочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.Це означає, що опікун, призначений малолітньому, може са�мостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Не допус�кається укладення через представника правочину, який за своїмхарактером може вчинятися тільки особисто тією особою, якувін представляє, а також інших правочинів, вказаних у законі.Наприклад, договір довічного утримання, заповіт, реєстраціяшлюбу, тощо — ці юридичні дії мають здійснюватися особисто.

Усі юридичні дії представник зобов’язаний здійснювати вінтересах того, кого представляє. З метою захисту цивільнихправ та інтересів того, кого представляють, законом встанов�лена заборона укладення угоди представником відносно себеособисто або відносно іншої особи, представником якої він од�ночасно є. Наприклад, опікун не може укладати угоди зі своїмпідопічним, а також представляти його при укладенні угод абоведенні судової справи між підопічним і своїми близькими ро�дичами.

Передоручення. Представник зобов’язаний вчиняти право�чин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може пе�редати свої повноваження частково або в повному обсязі іншійособі, якщо це встановлено договором або законом між особою,яку представляють, і представником, або якщо представник буввимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку вінпредставляє. Представник, який передав свої повноваженняіншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представ�ляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій переданівідповідні повноваження (замісника). Невиконання цьогообов’язку покладає на особу, яка передала повноваження,


відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин,вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні пра�ва та обов’язки особи, яку він представляє (ст. 240 ЦК України).

Правочин, вчинений представником з перевищенням повно"важень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’яз�ки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвален�ня правочину цією особою. Правочин вважається схваленимзокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії,що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представля�ють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки змоменту вчинення цього правочину ( ст. 241 ЦК України).

При перевищенні повноважень представник зі своєїініціативи розширює межі наданого йому повноваження, непогодивши такий відступ з довірителем.

Види представництва:1. представництво на підставі закону;2. представництво на підставі акта органу юридичної осо�

би та з інших підстав, встановлених актами цивільногозаконодавства;

3. представництво на підставі договору.Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх

малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представ�ником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздат�ною. Також законним представником у випадках, встановленихзаконом, може бути інша особа ( ст. 242 ЦК України).

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на актіоргану юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однієюособою іншій особі для представництва перед третіми особа�ми. Довіреність на вчинення правочину представником можебути надана особою, яку представляють (довірителем), безпо�середньо третій особі.

Залежно від обсягу повноважень, якими наділяєтьсяповірена особа, існують такі види довіреності:

1) генеральна (загальна) довіреність;

98


99

2) спеціальна довіреність;3) разова довіреність.Генеральна (загальна) довіреність уповноважує представ�

ника на здійснення правочинів та інших юридичних дій різно�го характеру.

Спеціальна довіреність надає повноваження на здійсненняюридичних дій або правочинів певного типу.

Разова довіреність уповноважує на здійснення якого�не�будь одного правочину або юридичної дії. Наприклад,довіреність на отримання заробітної плати, стипендії.

Видача довіреності є одностороннім правочином. Основніправила видачі довіреності закріплені у Законі України “Пронотаріат”.

Довіреність є іменним документом, в ній обов’язково по�винно бути указано, хто і кому видав довіреність.

Форма довіреності письмова, вона має містити необхідніреквізити: вказівку на суб’єкти, місце, дату видачі тощо. Такожу довіреності має бути зазначено обсяг повноважень, наданийпредставникові тим, кого представляють.

Частина 3 ст. 245 ЦК України визначає довіреності, щоприрівнюються до нотаріально посвідчених.

– довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка пе�ребуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військо�во�лікувальному закладі, може бути посвідчена начальникомцього закладу, його заступником з медичної частини, старшимабо черговим лікарем;

– довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокаціївійськової частини, з’єднання, установи, військово�навчально�го закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє но�таріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, членаїхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця може бутипосвідчена командиром (начальником) цих частини, з’єднан�ня, установи або закладу;

– довіреність особи, яка перебуває у місці позбавленняволі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальникоммісця позбавлення волі.


Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщострок довіреності не встановлений, вона зберігає чинність доприпинення її дії.Строк довіреності, виданої в порядку пере�доручення, не може перевищувати строку основної довіре�ності, на підставі якої вона видана.

Якщо у довіреності не вказана дата її вчинення, то вона єнікчемною.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:1) закінчення строку довіреності;2) скасування довіреності особою, яка її видала;3) відмови представника від вчинення дій, що були визна�

чені довіреністю;4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її по�

мерлою, визнання її недієздатною або безвісно відсут�ньою, обмеження її цивільної дієздатності.У разі смерті особи, яка видала довіреність, представ�ник зберігає свої повноваження за довіреністю для ве�дення невідкладних справ або таких дій, невиконанняяких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її по�мерлою, визнання її недієздатною або безвісно відсут�ньою, обмеження її цивільної дієздатності.

З припиненням представництва за довіреністю втрачаєчинність передоручення.

У разі припинення представництва за довіреністю пред�ставник зобов’язаний негайно повернути довіреність ( ст. 248ЦК України).


1. Як Ви розумієте представництво?2. Назвіть види представництва.3. Які особи не можуть бути представниками?4. Дайте визначення та назвіть види довіреності.5. Назвіть підстави припинення довіреності.

100





3. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1993. — № 39. — Ст. 383.

4. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення но�таріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиціїУкраїни від 14 червня 1994 р. № 18/5 // Комп’ютерна правова систе�ма “Ліга: Закон”, “Нормативно�правові акти України” .


6. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 124�137.

7. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 196–205.


9. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноваженьпри добровільному представництві // Право України. — 2002. —№9. — С. 104–109.

10. Крупко П. Наслідки неналежного здійснення добровільногопредставництва // Право України. — 2002. — №10. — С. 108–114.

11. Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільно�му законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України //Право України. — 1999. — № 4. — С. 94.

101


Òåìà 12. Ñòðîêè òà òåðì³íè. Ïîçîâíà äàâí³ñòü

Строки розглядаються за їх місцем у системі юридичнихфактів цивільного права. Оскільки права та обов’язки частішевиникають за волею їхніх носіїв, то вольовий характер мають істроки, які обмежують їхню дію у часі. Строки, встановлені за�коном, стають обов’язковими для суб’єктів правовідносин абовнаслідок того, що закон забороняє їхнє скорочення за угодоюсторін (наприклад, строки позовної давності), або тому, щосторони не використали надану їм можливість визначитистрок на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійнийстрок). Строки встановлюються самими учасниками пра�вовідносин або за рішенням суду чи іншого юрисдикційногооргану. Перебіг і обчислення строків у цивільному праві відбу�ваються за правилами, встановленими законодавством. Середобставин, які впливають на перебіг строків позовної давності(зупинення, перерву), закон передбачає вольові дії учасниківправовідносин або державних органів.

Суд за наявності поважних причин прогаяння строку по�зовної давності може відновити цей строк і захистити поруше�не право (п.5 ст.267 ЦК України). Учасники відносин можутьзмінювати встановлені ними строки, наближати або віддалятимомент здійснення певних дій у часі.

Змістом строку є дія, або подія. Строки як часова форма, вякій відбуваються події або здійснюються дії (бездіяльність),породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з діями іподіями. Пропуск строку позовної давності тягне за собоювідмову у позові не просто у зв’язку із закінченням такогостроку, а тому, що позивач у встановлений строк не вчинив по�зову до відповідача про захист порушеного права.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком визнаєтьсяперіод у часі, із закінченням якого пов’язана дія чи подія, якамає юридичне значення. У цьому разі строк визначається пе�ріодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями

102


чи годинами. Початок строку чи його закінчення може визна�чатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати.Терміном визнається момент у часі, із настанням якогопов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термінвизначається календарною датою або ж вказівкою на подію,яка має неминуче настати.

Класифікація цивільно/правових строків (термінів).Строки у цивільному праві класифікуються за різними крите�ріями.

За джерелами встановлення виділяють строки (терміни),які визначаються:

– законом (наприклад, авторське право діє протягом усьо�го життя автора і 70 років після його смерті, починаючи з 1січня року, який настає за роком смерті автора), такі строки єімперативними;

– договором (наприклад, за договором позики сторони виз�начили строк повернення грошей до 15 січня поточного року);

– рішенням суду, господарського або третейського суду(наприклад, за рішенням суду відповідач повинен виконатизобов’язання тощо).

За ступенем самостійності учасників цивільних пра�вовідносин у встановленні строків їх поділяють на імпера"тивні і диспозитивні. Імперативні не підлягають зміні за зго�дою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовноїдавності — ч. 2 ст. 259 ЦК України). Диспозитивні строки виз�начаються за згодою сторін, тобто можуть бути змінені (на�приклад, строки в орендних відносинах).

За розподілом обсягу прав та обов’язків сторін за окремимиперіодами часу розрізняють загальні й окремі строки (напри�клад, річний строк дії договору — це загальний строк поставкипродукції, окремі ж строки — місячні, квартальні тощо — виз�начають поставку окремих партій продукції до закінчення цихпроміжків часу у межах загального строку).

За способами встановлення строки визначаютьсязакінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяця�

103


ми, тижнями, днями і годинами. Термін, встановлений зако�ном, іншими правовими актами, правочином або такий, щопризначається судом, найчастіше визначається календарноюдатою. Строк або термін можуть бути визначені такожвказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або момен�том витребування кредитора, або вказівкою на подію, яка мо�же настати, а може і не настати ( наприклад, страховий випа�док може настати, а може і ні).

Цивільні правовідносини прийнято поділяти на регуля�тивні та охоронювальні. Регулятивні правовідносини встанов�люють строки здійснення суб’єктивних прав і виконанняобов’язків, а охоронювальні визначають строки захистуцивільних прав. До них належать строки:

а) гарантійні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; д) процесуальні.В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип

безстроковості суб’єктивних прав, що належать управомо�ченій особі. Наприклад, право власності не обмежено длявласника будь�яким строком. Особисті немайнові права, непов’язані з майновими (право на таємницю особистого життятощо), невіддільні від особи їх носія, безстрокові.

Закінчення строку, передбаченого для здійснення права тавиконання обов’язку, за загальним правилом, не тягне за со�бою автоматичного припинення цього права або обов’язку,оскільки зберігається можливість їхнього примусовогоздійснення і захисту протягом певних строків в оперативному,претензійному або позовному порядку.

Але для деяких правовідносин у законі передбачається, щонездійснення права або невиконання обов’язку у певний строкпризводить до припинення цього права або обов’язку. Такістроки називаються присікальними. Так, відповідно до п. 1 ст.247 ЦК України строк дії довіреності визначається у самій

104


105

довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреністьзберігає чинність до її припинення. Представництво задовіреністю припиняється у разі закінчення строку довіре�ності. Отже, строк дії довіреності є присікальним строком, бопо його закінченні припиняється право представника діяти відімені особи, яку він представляє.

Суть гарантійного строку полягає в тому, що при вияв�ленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов догово�ру про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимага�ти від виготовлювача:

а) заміни товару;б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків;г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві

збитків. У ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних

прав та органи, що здійснюють примусовий захист прав грома�дян та юридичних осіб. Цивільне законодавство передбачаєвипадки, коли порушене суб’єктивне право може захищатисяособистими односторонніми діями управомоченої особи беззвернення до компетентного юрисдикційного органу (ст.19ЦК України).

Оперативний захист здійснюється у певному порядку і встроки, встановлені законом або договором. Так, допускаєтьсяодностороння відмова від виконання договору поставки (по�вна або часткова) в разі істотного порушення договору однієюіз сторін. Договір поставки вважається відповідно зміненимабо розірваним з моменту одержання стороною (постачальни�ком) повідомлення іншої сторони (покупця) про односторон�ню відмову від виконання договору, якщо інший термін не пе�редбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін.

Претензійні строки. Суть претензійного порядкувирішення цивільно�правового спору полягає у тому, що осо�ба, право якої порушене, звертається з претензією до зо�бов’язаної особи про добровільне задоволення вимог управо�


106


моченого: про визнання права, відновлення становища, якеіснувало до порушення права, передачу речі, відшкодуваннязбитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасни�ками цивільно�правових зв’язків основане на добровільній івзаємній повазі інтересів сторін.

У відносинах, де сторонами виступають господарюючісуб’єкти (юридичні та фізичні особи), останні застосовують увипадках, передбачених Господарським процесуальним ко�дексом, або за домовленістю між собою заходи досудового(претензійного) врегулювання господарських спорів ( ст. ст. 5,6 Господарського процесуального кодексу України ).

Позовна давність — це строк, в межах якого особа можезвернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу ( ст. 256 ЦК України). Позовна форма захи�сту цивільних прав є основною формою їхнього захисту у суді.

Позовна давність поділяється на два види: загальну іспеціальну.

Загальний строк позовної давності становить три рокинезалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична осо�ба), юридична особа, держава тощо ( ст.257 ЦК України).

Спеціальні строки позовної давності встановлено законо�давчими актами для окремих видів вимог. Вона може бутискороченою або більш тривалого порівняно із загальною по�зовною давністю.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в одинрік застосовується, зокрема, до вимог:

– про стягнення неустойки (штрафу, пені);– про спростування недостовірної інформації, поміщеної у

засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність об�числюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масо�вої інформації або від дня, коли особа довідалася чи могладовідатися про ці відомості;

– про переведення на співвласника прав та обов’язків по�купця у разі порушення переважного права купівлі частки управі спільної часткової власності (ст. 362 ЦК);

– у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК);– про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК);– у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК);– про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК). Подовжена позовна давність також буває двох видів: про�

тягом 5 років і протягом 10 років.Позовна давність у п’ять років застосовується до вимог

про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливомнасильства або обману. Позовна давність у десять років засто�совується до вимог про застосування наслідків нікчемногоправочину.

Щодо зміни позовної давності, то позовна давність, вста�новлена законом, може бути збільшена за домовленістюсторін. Договір про збільшення позовної давності укладаєтьсяу письмовій формі. Але сторони за своєю домовленістю скоро�тити строк позовної давності не можуть.

Важливе значення має визначення початкового моментуперебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і пра�вильне обчислення строку давності та захист порушеного ма�теріального права.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності почи�нається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнати�ся про порушення свого права або про особу, яка порушилаправо.

У визначенні моменту виникнення права на позов відоб�ражаються як об’єктивні, так і суб’єктивні моменти: об’єктив�ний — сам факт порушення права, суб’єктивний — особа дізна�лася або повинна була дізнатися про це порушення.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносинпочаток перебігу позовної давності може бути пов’язаний зрізними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченоюособою.

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком їх виконан�ня перебіг позовної давності починається зі спливом строкувиконання. У зобов’язаннях, у яких строк виконання не вста�

107


новлено або визначено моментом вимоги кредитора, останнійможе вимагати виконання, а боржник має право виконати зо�бов’язання у будь�який час. Якщо кредитор вимагає виконан�ня зобов’язання, боржник зобов’язаний зробити це в 7�ден�ний строк за умови, що із закону, договору або змісту зо�бов’язання не випливає обов’язок негайного виконання. По�чаток перебігу строку позовної давності у подібних випадкахмає бути приурочений або до дня пред’явлення кредиторомвимоги про виконання зобов’язання, якщо обов’язок негайно�го виконання випливає із закону або договору чи змісту зо�бов’язання, або до моменту закінчення 7�денного строку, про�тягом якого боржник не виконав свого обов’язку на вимогукредитора. За регресними зобов’язаннями перебіг позовноїдавності починається з моменту виконання основного зо�бов’язання.

У разі порушення права чи охоронюваного законом інте�ресу неповнолітньої особи позовна давність починається віддня досягнення нею повноліття.

Після початку перебігу позовної давності можуть виника�ти обставини (юридичні факти), які або перешкоджають упра�вомоченій особі своєчасно пред’явити позов, або іншим спосо�бом впливають на нормальний перебіг давності. Ці обставиниможуть призводити до:

а) зупинення перебігу давності (ст.263 ЦК України); б) переривання її (ст.264 ЦК України); Перебіг позовної давності зупиняється у разі:– якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичай�

на або невідворотна за даних умов подія (непереборнасила);

– у разі відстрочення виконання зобов’язання (мора�торій) на підставах, встановлених законом;

– у разі зупинення дії закону або іншого нормативно�пра�вового акта, який регулює відповідні відносини;

– коли позивач або відповідач перебуває у складі уЗбройних Сил України, переведених на воєнний стан.

108


Крім зупинення перебіг позовної давності може бути пере�рваний. За ЦК України (ст. 246) переривання позовної дав�ності допускається лише у двох випадках:

– при вчиненні особою дії, що свідчить про визнання неюсвого боргу або іншого обов’язку.

– у разі пред’явлення особою позову до одного із кількохборжників, а також якщо предметом позову є лише ча�стина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починаєтьсязаново.

Суть переривання позовної давності полягає у тому, що принастанні вищезазначених обставин перебіг давності почи�нається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового стро�ку не зараховується. Жодні інші обставини, у тому числі змінаосіб у зобов’язанні, не впливають на перебіг позовної давності.

Закінчення строку позовної давності щодо головної вимо�ги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги(неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).Проте, якщо суд визнає поважними причини погашення по�зовної давності, порушене право підлягає захистові. При цьо�му перелік поважних причин закон не вказує, це має вирішитисуд. У судовій практиці такими визнаються тривала хвороба,перебування за кордоном тощо. Сплив позовної давності поз�бавляє уповноважену особу можливості захистити в суді своєпорушене право.

Порядок обчислення строків та позовної давності. Строкпочинається з наступного дня після календарної дати чи на�стання події, якими визначено його початок. Строк, обчислю�ваний роками, спливає у відповідні місяць і число останньогороку цього строку, а коли він обчислюється місяцями, товідповідного числа останнього місяця строку. Якщо кінецьстроку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який немає відповідного числа, строк закінчується в останній деньцього місяця. Якщо строк обчислюється тижнями, то він спли�ває у відповідний день останнього тижня строку.

109


Іноді особі доводиться вчиняти дію в останній день певно�го строку. За загальним правилом, цей день триває 24 години.У разі вчинення дії щодо установи, де робочий деньзакінчується раніше, строк закінчується у момент, коли у ційустанові за встановленими правилами припиняютьсявідповідні операції. Проте строк не вважається пропущеним,якщо письмові документи або повідомлення здано до устано�ви зв’язку до 24 години останнього дня строку. Якщо кінецьстроку припадає на неробочий день, останнім днем строку вва�жається наступний за ним робочий день.

За загальним правилом, норми про позовну давність по�ширюються на всі цивільні правовідносини. Але тут є певнівинятки. Так, згідно зі ст. 268 ЦК України позовна давність непоширюється:

– на вимогу, що випливає із порушення особистих немай�нових прав, крім випадків, встановлених законом;

– на вимогу вкладника до банку (фінансової установи)про видачу вкладу;

– на вимогу про відшкодування шкоди, завданоїкаліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

– на вимогу власника або іншої особи про визнання неза�конним правового акта органу державної влади, органувлади Автономної Республіки Крим або органу місце�вого самоврядування, яким порушено його право влас�ності або інше речове право;

– на вимогу страхувальника (застрахованої особи) достраховика про здійснення страхової виплати (страхо�вого відшкодування).

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, наякі не поширюється позовна давність. Тобто закон не дає ви�черпного переліку таких вимог.

110



1. Які існують особливості строків в цивільних правовідноси�нах?

2. Які розрізняються строки у цивільному праві?3. Що слід розуміти: а) під строком здійснення цивільних прав; б) під строком виконання обов’язків; в) під строком захисту цивільних прав?4. Які загальні правила відрахування строків закріплені в чинно�

му цивільному законодавстві?5. Що являє собою позовна давність?6. Які розрізняються строки позовної давності?7. Охарактеризуйте вимоги, на які позовна давність не поши�

рюється.8. Що таке перебіг строків позовної давності?9. Які застосовуються правила щодо визначення моменту позов�

ної давності?10. Визначте підстави, за якими призупиняється перебіг строків

позовної давності.11. В якому порядку переривається перебіг строків позовної

давності?12. Які передбачаються підстави і порядок відновлення строків

позовної давності?




3. Житловий кодекс УРСР від 30 червня 1983 р. // Комп’ютернаправова система “Ліга: Закон”.

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 43.— Ст. 214.

111


112


5. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 30. —Ст. 379.

6. Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. (в новій ред. від30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. —№ 42–43. — Ст. 378.


8. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 138–159.

9. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. —С. 184–195.


Ðîçä³ë 2. ÎÑÎÁÈÑÒ² ÍÅÌÀÉÍÎÂ² ÏÐÀÂÀÔ²ÇÈ×ÍÎ¯ ÎÑÎÁÈ

Òåìà 13. Öèâ³ëüíî-ïðàâîâå ðåãóëþâàííÿîñîáèñòèõ íåìàéíîâèõ ïðàâ ô³çè÷íî¿ îñîáè

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особівід народження або за законом. Особисті немайнові правафізичної особи не мають економічного змісту та тіснопов’язані з нею. Фізична особа не може відмовитися від особи�стих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цихправ. Особистими немайновими правами фізична особа во�лодіє довічно.

Види особистих немайнових прав встановлюють, перш завсе, Конституція України, Цивільний Кодекс та інші закони,але перелік цих прав не є вичерпним.

В Конституції України правам та свободам людини при�свячено 2 розділ “Права, свободи та обов’язки людини і грома�дянина” (ст.ст. 21–68).

Зміст особистого немайнового права становить мож�ливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначатисвою поведінку у сфері свого приватного життя ( ст.271 ЦКУкраїни).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права са�мостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також по�внолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров’я неможуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові пра�ва, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни,піклувальники.

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особиможливе лише у випадках, передбачених Конституцією Ук�раїни, Цивільним кодексом та іншими законами.

113

Цивільний кодекс України поділяє особисті немайновіправа на 2 групи:

1. Особисті немайнові права, що забезпечують природнеіснування фізичної особи;

2. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальнебуття фізичної особи.

До першої групи відносяться такі права:1) право на життя ( ст. 281);2) право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та

здоров’ю ( ст.282);3) право на охорону здоров’я ( ст. 283);4) право на медичну допомогу ( ст.284);5) право на інформацію про стан свого здоров’я ( ст. 285);6) право на таємницю про стан здоров’я ( ст. 286);7) права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному

лікуванні у закладі охорони здоров’я ( ст. 287);8) право на свободу ( ст.288);9) право на особисту недоторканість ( ст. 289);

10) право на донорство ( ст. 290);11) право на сім’ю ( ст. 291);12) право на опіку або піклування ( ст. 292);13) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 293).

Згідно зі ст. 3 Конституції України життя людини виз�нається найвищою соціальною цінністю. Фізична особа маєневід’ємне право на життя і не може бути його позбавлена. Во�на має право захищати своє життя та здоров’я, а також життята здоров’я іншої фізичної особи від протиправних посяганьбудь�якими засобами, не забороненими законом.

Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися ли�ше щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільноюзгодою. Забороняється задоволення прохання фізичної особипро припинення її життя.

Стерилізація може відбутися лише за бажанням по�внолітньої фізичної особи, оскільки це є право на репродук�тивне відтворення і воно гарантується державою. Сте�

114


115

рилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичнихпоказань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з до�держанням вимог, встановлених законом.

Також, за бажанням жінки дозволяється штучне перери�вання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів( п. 6 ст. 281 ЦК України). У випадках, встановлених законо�давством, штучне переривання вагітності може бути проведе�не при вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.

Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітностіпісля дванадцяти тижнів вагітності , встановлюється законо�давством.

Повнолітня жінка має право за медичними показаннямина штучне запліднення та перенесення зародка в її організм —це також є гарантією права на життя.

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки,створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності,яка загрожує життю та здоров’ю ( ст. 282 ЦК України). Але вцій статті не передбачений перелік дій, які особа вправі вчиня�ти для усунення цієї небезпеки, і можна припустити, що особапри захисті зазначених майнових прав може застосовувати всіне заборонені законом дії.

У випадку, коли особи, які здійснюють підприємницькучи іншу діяльність, не усунули небезпеки, яка загрожує життюта здоров’ю фізичної особи, то ця особа, відповідно до ст. 1164ЦК, має право вимагати:

а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;б) відшкодування завданої шкоди;в) припинення діяльності, яка створює загрозу.Фізична особа має право на охорону її здоров’я ( ст. 283 ЦК

України). Охорона здоров’я забезпечується системноюдіяльністю державних та інших організацій, передбаченоюКонституцією України та законом.

Цивільний кодекс не дає визначення поняття “здоров’я”,таке визначення дано у ст. 3 Основ законодавства про охоронуздоров’я. Так, під поняттям “здоров’я” слід розуміти не тільки

Òåìà 13. Öèâ³ëüíî-ïðàâîâå ðåãóëþâàííÿ îñîáèñòèõ íåìàéíîâèõ ïðàâ...

відсутність хвороб і фізичних дефектів, а й стан повногофізичного, душевного і соціального благополуччя.

Суб’єктом права на охорону здоров’я є виключно фізичнаособа, тобто громадяни України, іноземці та особи без грома�дянства. Право на охорону здоров’я повинно належним чиномреалізовуватися носієм цього права. Відповідно до Консти�туції України держава, гарантує його реалізацію шляхом:

а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здо�ров’я;

б) організації і проведення системи державних і громадсь�ких заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я;

в) надання всім громадянам гарантованого рівня медико�санітарної допомоги в обсязі, що встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України;

г) здійснення державного і можливості громадського кон�тролю та нагляду в галузі охорони здоров’я;

д) організації державної системи збирання, обробки іаналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичноїстатистичної інформації;

е) встановлення відповідальності за порушення прав ізаконних інтересів громадян у галузі охорони здо�ров’я.

Згідно зі ст. 284 ЦК України фізична особа має право нанадання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чо�тирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної до�помоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікуваннявідповідно до його рекомендацій. Надання медичної допомогицій особі провадиться за її згодою.

Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює зна�чення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитисявід лікування.

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрозижиттю фізичної особи, медична допомога надається без згодифізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклу�вальника.

116


117

Конституція України містить положення про безоплатнумедичну допомогу, але це не виключає також і можливості на�дання фізичним особам медичних послуг, які виходять за межімедичної допомоги.

Надання фізичній особі психіатричної допомоги здій�снюється відповідно до закону. Даний вид медичної допомогинадається відповідно до Закону України “Про психіатричнудопомогу”, ним визначаються правові та організаційні засадизабезпечення громадян психіатричною допомогою, встанов�люються обов’язки органів виконавчої влади та органів місце�вого самоврядування з організації надання психіатричної до�помоги та правового і соціального захисту осіб, які стражда�ють на психічні розлади, регламентує права та обов’язкифахівців, інших працівників, які беруть участь у наданніпсихіатричної допомоги. У цьому законі також дається визна�чення поняття та види психіатричної допомоги.

Відповідно до ст. 285 ЦК України повнолітня фізична осо�ба має право на достовірну і повну інформацію про стан свогоздоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медич�ними документами, що стосуються її здоров’я. Батьки (уси�новлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформаціюпро стан здоров’я дитини або підопічного. Якщо інформаціяпро хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров’яабо погіршити стан здоров’я батьків (усиновлювачів),опікунів чи піклувалників, зашкодити процесові лікування,медичні працівники мають право дати неповну інформаціюпро стан здоров’я фізичної особи, обмежити можливість їх оз�найомлення з окремими медичними документами.

У разі смерті фізичної особи члени її сім’ї або інші фізичніособи, уповноважені ними, мають право бути присутніми придослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновкамищодо причин смерті, а також право на оскарження цих вис�новків до суду.

Суб’єктом�носієм даного права є будь�яка фізична особа.Однак можливість реалізації цього права залежить від обсягудієздатності даної особи.


Фізична особа має право на таємницю про стан свого здо"ров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а та�кож про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Дуже важливим є положення про те, що забороняється ви�магати та подавати за місцем роботи або навчання інформаціюпро діагноз та методи лікування фізичної особи.

Наприклад, лікар зобов’язаний утримуватися від поши�рення інформації, про стан здоров’я фізичної особи, яка сталайому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків абоз інших джерел.

Але фізична особа може бути і зобов’язана до проходжен�ня медичного огляду у випадках, встановлених законодавст�вом ( ст. 286 ЦК України).

Перебуваючи на стаціонарному лікуванні у закладі охорониздоров’я, особа має право на допуск до неї інших медичнихпрацівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса таадвоката, священослужителя для відправлення богослужіннята релігійного обряду.

Право на свободу є одним із найбільш важливих особис�тих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до ст. 288 ЦКУкраїни фізична особа має право на свободу. Забороняютьсябудь�які форми фізичного чи психічного тиску на фізичнуособу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотич�них та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушу�ють право на свободу.

Важливість даного права підкреслюється і тим, що вонотакож закріплено і в ст. 29 Конституції України, ст. 3 Загаль�ної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про гро�мадянські та політичні права, ст. 5 Європейської конвенції прозахист прав і основних свобод людини тощо.

У ст. 289 Цк України закріплене положення про те, щофізична особа має право на особисту недоторканність. Особи�ста недоторканність може бути фізичною, моральною абопсихічною. Фізична особа не може бути піддана катуванню,жорстокому, нелюдському або такому, що принижує іїгідність, поводженню чи покаранню.

118


Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікуна�ми, піклувальниками, вихователями малолітніх, непо�внолітніх дітей та підопічних не допускається. Дана норма та�кож закріплена у ст. 150 Сімейного кодексу України.

У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особищодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуютьсязаходи, встановлені ЦК України та іншим законом.

Особиста недоторканність поширюється також і на випа�док смерті фізичної особи. Вона має право розпорядитися що�до передачі після своєї смерті органів та інших анатомічнихматеріалів свого тіла науковим, медичним або навчальним за�кладам.

До другої групи відносяться такі права:1) право на ім’я ( ст. 294 ЦК України);2) право на зміну імені (ст. 295);3) право на використання імені (ст. 296);4) право на повагу до гідності та честі (ст.297);5) повага до людини, яка померла (ст. 298);6) право на недоторканність ділової репутації (ст. 299);7) право на індивідуальність (ст. 300);8) право на особисте життя та його таємницю (ст. 301);9) право на інформацію (ст. 302);

10) право на особисті папери (ст.303);11) розпоряджання особистими паперами (ст. 304);12) право на ознайомлення з особистими паперами, які пе�

редані до фонду бібліотек або архівів (ст. 305);13) право на таємницю кореспонденції (ст. 306);14) захист інтересів фізичної особи при проведенні фото�,

кіно�, теле� та відеозйомок (ст. 307);15) охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фо�

тографіях та в інших художніх творах (ст.308);16) право на свободу літературної, художньої, наукової і

технічної творчості (ст. 309);17) право на місце проживання (ст. 310);18) право на недоторканність житла (ст. 311);

119


19) право на вибір роду занять (ст. 312);20) право на свободу пересування (ст. 313);21) право на свободу об’єднання (ст. 314);22) право на мирні зібрання (ст. 315).

Фізична особа набуває прав та створює для себе цивільніобов’язки, а також здійснює ці права та виконує цивільніобов’язки під своїм іменем (ч. 1 ст. 28 ЦК України). Відповіднодо ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім’я. По до�сягненні шістнадцяти років особа може змінити своє ім’я тапрізвище у порядку, встановленому законом. Також фізичнаособа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєїдіяльності. Використання імені фізичної особи з метоювисвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вонапрацює чи навчається, що грунтується на відповідних докумен�тах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо�, відеозаписи, архівніматеріали тощо), допускається без її згоди.

Ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обви�нувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинилаадміністративне правопорушення, може бути використане(обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвину�вальним вироком суду щодо неї або винесення постанови усправі про адміністративне правопорушення.

Ім’я потерпілого від правопорушення може бути обнаро�дуване лише за його згодою. Ім’я учасника цивільного спору,який стосується особистого життя сторін, може бути викорис�тане іншими особами лише за його згодою.

Використання початкової літери прізвища фізичної особиу засобах масової інформації, літературних творах не є пору�шенням її права (ст. 296 ЦК України).

Кожен має право на повагу до його гідності та честі.Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізичнаособа має право звернутися до суду з позовом про захист їїгідності та честі (ст. 297 ЦК України).

Фізична особа має право на недоторканність своєї діловоїрепутації. Гарантією забезпечення цього права є подання по�зову до суду (ст. 299 ЦК України).


120

Відповідно до ст. 300 ЦК України фізична особа має пра"во на індивідуальність. Фізична особа має право на збережен�ня своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобут�ності, а також право на вільний вибір форм та способів проявусвоєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та несуперечать моральним засадам суспільства.

Також фізична особа має право на особисте життя, самавизначати його і ознайомлювати чи ні з ним інших осіб (ст.301 ЦК України).

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, вико�ристовувати і поширювати інформацію. (ст. 302 ЦК України).Згідно із ст. 1 Закону України “Про інформацію” під інфор�мацією слід розуміти документовані або публічно оголошенівідомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві,державі та навколишньому природному середовищі. Об’єктомданого права є всі види інформації, до яких відносять: статис�тичну інформацію, адміністративну інформацію (дані), масо�ву інформацію, інформацію про діяльність державних органіввлади та органів місцевого і регіонального самоврядування,правову інформацію, інформацію про особу, інформаціюдовідково�енциклопедичного характеру, соціологічну інфор�мацію (ст. 18 Закону України “Про інформацію”), а також на�уково�технічну інформацію (ст. 1 Закону України “Про науко�во�технічну інформацію”).

Збирання, зберігання, використання і поширення інфор�мації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допус�каються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтере�сах національної безпеки, економічного добробуту та прав лю�дини. Не допускається також збирання інформації, яка є дер�жавною таємницею або конфіденційною інформацією юри�дичної особи.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана пе�реконатися в її достовірності.

Вважається, що інформація, яка подається посадовою,службовою особою при виконанні нею своїх службових

121


обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційнихджерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масовоїінформації, засновниками яких є відповідні державні органиабо органи місцевого самоврядування), є достовірною.

Фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зо�бов’язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі їїспростування.

Кожна особа має право на особисті папери: документи, фо�тографії, щоденники, особисті архівні матеріали тощо, вони єії власністю. Фізична особа може усно або в письмовій формірозпорядитися ними, у тому числі і на випадок своєї смерті(ст.ст. 303, 304,305 ЦК України).

Відповідно до ст. 309 ЦК України фізична особа має правона свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор"чості. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змістута форм (способів, прийомів) творчості. Цензура процесутворчості та результатів творчої діяльності не допускається.На жаль, законодавством не визначено поняття “цензура”, алеможна припустити, що це будь�яке втручання в творчий про�цес з боку різних суб’єктів цивільних правовідносин.

Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.Але у випадках і в порядку, встановлених законом, фізичнійособі може бути заборонено виконувати певну роботу абообіймати певні посади.

Використання примусової праці забороняється.Не вважається примусовою працею військова або альтер�

нативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, якавиконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, атакож робота чи служба відповідно до законів про воєнний іпро надзвичайний стан (ст.312 ЦК України).

Фізичні особи мають право на свободу об’єднання уполітичні партії та громадські організації. Відповідно до ст. 2Закону України “Про політичні партії в Україні” під поняттям“політична партія” розуміється зареєстроване згідно з зако�ном добровільне об’єднання громадян — прихильників певної

122


загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що маєсвоєю метою сприяння формуванню і вираженню політичноїволі громадян, бере участь у виборах та інших політичних за�ходах. Громадською організацією є об’єднання громадян длязадоволення та захисту своїх законних соціальних, еко�номічних, творчих, вікових, національно�культурних, спор�тивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону України“Про об’єднання громадян”).

Належність чи неналежність фізичної особи до політичноїпартії або громадської організації не е підставою для обмежен�ня її прав, надання їй пільг чи переваг (ст. 314 ЦК України).


1. Перелічіть види особистих немайнових прав відповідно доЦивільного кодексу.

2. У чому полягає право на таємницю здоров’я?3. Визначте ознаки особистих немайнових прав фізичної особи.4. Що розуміється під медичною допомогою?5. Дайте поняття “інформації”.6. Дайте визначення поняття “політична партія”.



2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. //Права людини і професійні стандарти для юристів в документахміжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. — С.6–9.

3. Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. //Права людини і професійні стандарти для юристів в документахміжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. — С. 212–221.

4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристівв документах міжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. —С. 9–19.

123



6. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 2002. — № 21–22. — Ст. 135.

7. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 2002. — № 3–4. — Ст. 278.

8. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Вер�ховної Ради України. — 1994. — № 17. — Ст. 99.

9. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Вер�ховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 189.

10. Кримінальний кодекс України від 5 січня 2001 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 2001. — № 25–26. — Ст. 131.

11. Кримінально"процесуальний кодекс України від 28 грудня1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст.15.

12. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1993. —№4. — Ст. 19.

13. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992 —№36. — Ст. 529.

14. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1993. — № 39. — Ст. 383.

15. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон Українивід 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. —№ 25. — Ст. 283.

16. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.

17. Про трансплантацію органів та інших анатомічних ма�теріалів людини: Закон України від 16 липня 1999 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 377.


19. Про науково"технічну інформацію: Закон України від 25червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. —№33. — Ст. 345.

20. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.

124


21. Про бібліотеку і бібліотечну справу: Закон України від 27січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 7. —Ст. 45.

22. Про Національний архівний фонд та архівні установи: ЗаконУкраїни від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. —1994. — № 15. — Ст. 86.

23. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. —№15. — Ст. 188.

24. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 53. — Ст. 490.

25. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: За�кон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1992. — № 27. — Ст. 385.

26. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян Ук�раїни: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ра�ди України. — 1994. — № 18. — Ст. 101.

27. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №34. —Ст. 504.

28. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: ЗаконУкраїни від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1999. — № 45. — Ст. 397.

29. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. —Ст. 118.

30. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668.

31. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 1991. — № 34. — Ст. 451.

32. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №28. — Ст.230.

33. Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 49. — Ст. 259.

34. Про професійно"технічну освіту: Закон України від 10 люто�го 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 32. —Ст. 215.

125


35. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня. 2002 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 2002. — № 20. — Ст. 134.

36. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення абоподальше використання неякісної та небезпечної продукції: ЗаконУкраїни від 14 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. —2000. — № 12. — Ст. 95.

37. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 19. —Ст. 143.

38. Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен тапо батькові: Указ Президента України від 31 грудня 1991 р. № 23 //Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

39. Про застосування методів стерилізації громадян: НаказМіністерства охорони здоров’я України від 6 липня 1994 р. № 121 //Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

40. Про затвердження Умов та порядку застосування штучногозапліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх прове�дення: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого1997 р. № 24 // Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

41. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право Ук�раїни. Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 89–98.

42. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1.— С. 219–274.


44. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Ха�ритонова, О.М.Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2003. —С. 227–282.

45. Ромовська З.В. Особисті немайнові права фізичних осіб //Українське право. — 1977. — № 1 (6).

46. Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репу�тації в цивільному праві // Право України. — 1999. — №1. — С.85–89.

126


Ðîçä³ë 3. ÏÐÀÂÎ ÂËÀÑÍÎÑÒ² ÒÀ ²ÍØ²ÐÅ×ÎÂ² ÏÐÀÂÀ

Òåìà 14. Çàãàëüí³ ïîëîæåííÿ ïðàâà âëàñíîñò³

Власність як науковий термін вживається у двох аспектах:в економічному і юридичному. В економічному — це при�своєння матеріальних благ. Інший аспект присвоєння ма�теріальних благ — це суспільні відносини власності. ЦК Ук�раїни визначає такі форми власності:

власність Українського народу ( ст. 324);приватну власність ( ст. 325);державну власність ( ст. 326);комунальну власність ( ст. 327).Ст. 2 Закону України “Про власність” визначає також та�

ку форму власності, як колективна. При цьому в законі вста�новлено, що всі форми власності є рівноправними.

Види права власності:1) право приватної власності:– право власності фізичних осіб;– право власності юридичних осіб;2) право державної власності:– право повного господарського відання;– право оперативного управління;3) право комунальної власності:– право територіальних громад.4) право спільної власності:– право спільної часткової власності;– право спільної сумісної власності.За допомогою права держава регулює належність тих чи

інших об’єктів власності певному суб’єктові (громадянину, ко�лективу, державі); обсяг і зміст суб’єктивних повноваженьвласника, порядок і форми їх реалізації стосовно різних

127

об’єктів; засоби і способи правової охорони відносин власностітощо.

Цивільним кодексом визначається право володіння, ко�ристування і розпорядження майном.

Володіння — це закріплення матеріальних благ за конкрет�ними власниками — індивідами і колективами, фактичне ут�римання речі у сфері господарювання цих осіб.

Користування — це вилучення з речей їхніх корисних вла�стивостей, які дають можливість задовольнити відповідні по�треби індивіда чи колективу.

Розпорядження — це визначення власником юридичноїабо фактичної долі речі.

Індивід або колектив здійснює володіння, користування ірозпорядження речами (матеріальними благами) за своїмінтересом, незалежно від волі і бажання інших осіб.

Кожне із зазначених повноважень власник може передатиіншій особі на визначений договором, угодою або іншим нор�мативним актом строк. Здійснення таких дій власником можевипливати з договору оренди, схову, комісії, довічного утри�мання та ін. При цьому право власності на річ продовжує на�лежати власнику. Можливі й такі випадки, коли права во�лодіння, користування і розпорядження одночасно зосереджу�ються в особи, яка не є власником майна (наприклад, правовласності на майно, закріплене за державним підприємством,належить державі, а не підприємству, яке ним володіє, корис�тується і розпоряджається).

Згідно зі ст. 318 ЦК України суб’єктами права власності є:– фізичні особи;– юридичні особи;– Український народ;– Держава Україна;– Автономна Республіка Крим;– територіальні громади;– іноземні держави;– інші суб’єкти публічного права.

128


Всі суб’єкти права власності рівні перед законом.Способи виникнення і припинення права власності. Всі спо�

соби набуття права власності, зазначені в законодавстві,поділяються на первісні і похідні.

Первісними визначаються такі способи, коли право влас�ності виникає на річ вперше або незалежно від попередніхвласників. До них належать:

� Створення нової речі внаслідок виробничої діяльності.Власником стає той, хто виготовив цю річ для себе, якщо іншене встановлено договором або законом ( ст. 331 ЦК України).Момент виникнення права власності встановлюється залежновід того, рухома ця річ чи нерухома. На рухому річ право вла�сності виникає з моменту її створення, а на нерухомі — з мо�менту їх державної реєстрації ( ст.182 ЦК України).

– Специфікація або переробка — це створення нової речішляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а нетій, що створила нову річ (ст. 332 ЦК України).

– Привласнення загальнодоступних дарів природи ( риба,ягоди тощо). Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зло�вила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнімвласником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевогозвичаю або загального дозволу власника відповідної земельноїділянки.

– Привласнення плодів і доходів. Приплід тварин, плоди,доходи від речі належать ії власникові, якщо інше не встанов�лено законом або договором власника з іншою особою.

– Набуття права власності на безхазяйну річ. Безхазяй�ною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, щоздійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за за�явою органу місцевого самоврядування, на території якого во�ни розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облікробиться оголошення у друкованих засобах масової інфор�мації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безха�зяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого

129


управляти майном відповідної територіальної громади, можебути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність занабувальною давністю, крім випадків, встановлених Цивіль�ним кодексом ( ст. ст. 336, 338, 341 і 343).

– Набуття права власності на рухому річ, від якої власниквідмовився. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якоївласник відмовився, набуває право власності на цю річ з мо�менту заволодіння нею.

– Знахідка. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язананегайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власни�ка речі і повернути знайдену річ цій особі. Якщо загублену річзнайдено у приміщенні або транспортному засобі, зобов’язанапередати її особі, яка представляє володільця цього приміщен�ня чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, на�буває прав та обов’язків особи, яка знайшла загублену річ. Як�що особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі,або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загубле�ну річ, зобов’язана заявити про знахідку міліції або органовімісцевого самоврядування.

Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її усебе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого са�моврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали(ст. 337 ЦК України).

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власностіна неї після спливу шести місяців з моменту заявлення прознахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:

1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка маєправо вимагати повернення загубленої речі;

2) власник або інша особа, яка має право вимагати повер�нення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі,яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування.

Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органовімісцевого самоврядування письмову заяву про відмову від на�буття права власності на неї, ця річ переходить у власність те�риторіальної громади.

130


Знайдені транспортні засоби передаються на зберіганняміліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах ма�сової інформації ( ст. 338 ЦК України).

– Набуття права власності на скарб. Скарбом є закопаніу землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності,інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втра�тив на них право власності. Право власності на скарб набуваєособа, яка його виявила. Якщо скарб був прихований у майні,що належить на праві власності іншій особі, особа, яка вияви�ла його, та власник майна, у якому скарб був прихований, на�бувають у рівних частках право спільної часткової власностіна нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкоп�ки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в яко�му він був прихований, право власності на скарб набуває влас�ник цього майна.

Іншим випадком є виявлення скарбу, що є пам’яткоюісторії та культури, право власності на нього набуває держава.Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання віддержави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від йоговартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомиламіліції або органові місцевого самоврядування про скарб і пе�редала його відповідному державному органові або органовімісцевого самоврядування.

Якщо пам’ятка історії та культури була виявлена у майні,що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявиласкарб, мають право на винагороду у розмірі до десятивідсотків від вартості скарбу кожна ( ст. 343 ЦК України).

– Набуття права власності за набувальною давністю.Згідно зі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заво�лоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно во�лодіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомиммайном — протягом п’яти років, набуває право власності на цемайно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦивільним кодексом.

131


132


Набуття права власності на земельну ділянку за набуваль�ною давністю регулюється законом. Право власності на неру�хоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за на�бувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Також особа, яка заявляє про давність володіння, можеприєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якогоцим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступ�ником) вона є. А якщо особа заволоділа майном на підставі до�говору з його власником, який після закінчення строку дого�вору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуваєправо власності за набувальною давністю на нерухоме майночерез п’ятнадцять, а на рухоме майно — через п’ять років з ча�су спливу позовної давності.

Право власності за набувальною давністю на нерухомемайно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішен�ням суду.

– Набуття права власності у разі приватизації держав"ного майна та майна, що є в комунальній власності, відбу"вається шляхом відчуження майна, що є в комунальній чи дер"жавній власності, та майна, що належить Автономній Рес"публіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб ( ст. 345ЦК України).

Приватизація здійснюється у порядку, встановленомуспеціальним законодавством, а саме: Законом України “ Проприватизацію державного майна”, “Про приватизаційні папе�ри “, “Про приватизацію невеликих державних підприємств”тощо.

Похідними визнаються такі способи набуття прававласності, за яких право нового власника ґрунтується направі попереднього власника і виникає внаслідок волевияв�лення останнього. В усіх випадках похідного набуття прававласності має місце правонаступництво, тобто перехід прав відоднієї особи до іншої. Найпоширеніший похідний спосіб на�буття права власності — передача майна за договором (постав�ки, купівлі�продажу, міни тощо).

Підстави припинення права власності поділяються натакі, що залежать від волі власника (правочини щодо відчу�ження майна, повне споживання майна внаслідок користуван�ня ним), і такі, що від неї не залежать (примусовий продаж чипримусове вилучення майна згідно із законом, загибель майнавнаслідок стихійного лиха тощо).

Згідно зі ст. 346 ЦК України підставами припинення пра"ва власності є:

– відчуження власником свого майна;– відмова власника від права власності;– припинення права власності на майно, яке за законом

не може належати цій особі;– знищення майна;– викуп пам’яток історії та культури;– викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною не�

обхідністю;– викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою

суспільної необхідності земельної ділянки, на якій вонорозміщене;

– звернення стягнення на майно за зобов’язаннями влас�ника;

– реквізиція;– конфіскація;– припинення юридичної особи чи смерть власника.Право власності може бути припинене в інших випадках,

встановлених законом.Право державної власності. До державної власності в Ук�

раїні згідно із Законом України “Про власність” належать за�гальнодержавна, республіканська власність і власністьадміністративно�територіальних одиниць (комунальна влас�ність).

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава вособі Верховної Ради України, республіканської — АвтономнаРеспубліка Крим, а суб’єктами права комунальної власності —адміністративно�територіальні одиниці в особі обласних, ра�

133


йонних, міських, селищних, сільських рад. У пункті 5 ст. 116Конституції України зазначається, що управління об’єктамидержавної власності здійснює Кабінет Міністрів України. Де�кретом “Про управління майном, що є у загальнодержавнійвласності” від 15 грудня 1992 р. Кабінет Міністрів України по�клав здійснення функцій з управління зазначеним майном наміністерства та інші підвідомчі йому органи державної вико�навчої влади. Органи, які здійснюють управління майном, щоє державною власністю, реалізують надані їм повноваженнятаким чином:

– приймають рішення про створення, реорганізацію,ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснова�них на державній власності;

– затверджують статути (положення) таких підприємств,контролюють їх додержання та приймають рішення узв’язку з порушенням статутів (положень);

– укладають і розривають контракти з керівникамипідприємств, установ і організацій, заснованих на дер�жавній власності;

– контролюють ефективність використання і збереженнязакріпленого за підприємствами державного майна;

– дають згоду Фондові державного майна України настворення спільних підприємств будь�яких ор�ганізаційно�правових форм, до статутного фонду якихпередається майно, що є державною власністю;

– готують разом з відповідними місцевими радами виснов�ки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розме�жування майна між державною, республіканською (Ав�тономної Республіки Крим) і комунальною власністю;

– беруть участь у підготовці та укладенні міжнароднихдоговорів України з питань державної власності.

При здійсненні зазначених повноважень з управліннямайном міністерствам та іншим органам державної виконавчоївлади заборонено пряме втручання в господарську діяльністьпідприємств.

134


До об’єктів права державної власності відносять:– землю; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради

України та утворюваних нею державних органів; майноЗбройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних івнутрішніх військ;

– оборонні об’єкти; єдину енергетичну систему; системитранспорту загального користування, зв’язку та інформації,що мають загальнодержавне значення;

– кошти державного бюджету; національний банк та йогоустанови і створювані ними кредитні ресурси; республіканськірезервні, страхові та інші фонди;

– майно вищих і середніх спеціальних навчальних за�кладів; майно державних підприємств; об’єкти соціально�культурної сфери або інше майно, що становить матеріальнуоснову суверенітету України і забезпечує її економічний тасоціальний розвиток. У державній власності може перебуватитакож інше майно, передане у власність України іншими дер�жавами, а також юридичними особами і громадянами.

Управління майном, що є в комунальній власності,здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпо�середньо або через утворені ними органи місцевого самовря�дування, і відповідно до Закону України “Про місцеве само�врядування в Україні” від 21 травня 1997 р. від імені і в інтере�сах територіальних громад права суб’єкта комунальної влас�ності здійснюють відповідні ради, які на своїх пленарнихзасіданнях вирішують питання:

– встановлення для підприємств, установ та організацій,що належать до комунальної власності, відповідних тери�торіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає за�рахуванню до місцевого бюджету;

– про відчуження відповідно до закону комунальногомайна;

– затвердження місцевих програм приватизації, а такожпереліку об’єктів комунальної власності, які не підлягаютьприватизації;

135


– визначення доцільності, порядку та умов приватизаціїоб’єктів права комунальної власності;

– придбання у встановленому законом порядку привати�зованого майна, включення до об’єктів комунальної власностімайна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі�продажу якого у встановленому порядку розірвано або визна�но недійсним;

– створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілю�вання підприємств, установ та організацій комунальної влас�ності відповідної територіальної громади;

– про передачу іншим органам окремих повноважень що�до управління майном, яке належить до комунальної влас�ності відповідної територіальної громади, визначення меж цихповноважень та умов їх здійснення;

– створення у разі потреби органів і служб для забезпе�чення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власностіспільних проектів або спільного фінансування (утримання)комунальних підприємств, установ та організацій, визначенняповноважень цих органів (служб);

– відповідно до законодавства про створенняпідприємствами комунальної власності спільних підприємств,у тому числі з іноземними інвестиціями.

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про місцеві дер�жавні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. місцева державнаадміністрація:

– здійснює на відповідній території управління об’єкта�ми, що перебувають у державній власності та передані до сфе�ри її управління, приймає рішення про створення, реор�ганізацію та ліквідацію підприємств, установ та організацій,що належать до сфери її управління, а також здійснює делего�вані відповідною радою функції управління майном, що пере�буває у спільній власності територіальних громад;

– здійснює управління майном інших суб’єктів прававласності в разі передачі його у встановленому порядку;

– вносить пропозиції власникам майна підприємств, ус�танов та організацій.

136


Відповідно до статі 35 Закону України “Про власність”об’єктами права комунальної власності в Україні є:

– майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утво�рюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державнийжитловий фонд, об’єкти житлово�комунального господарства;

– майно закладів народної освіти, культури, охорони здо�ров’я, торгівлі, побутового обслуговування;

– майно підприємств;– місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’яз�

ку та інформації, включаючи націоналізоване майно, переданевідповідним підприємствам, установам, організаціям;

– інше майно, необхідне для забезпечення економічного ісоціального розвитку відповідної території. У комунальнійвласності перебуває також майно, передане у власністьвідповідної територіальної громади іншими суб’єктами прававласності.

У зв’язку з поділом державної власності на загальнодер�жавну та комунальну Кабінет Міністрів України прийняв По�станову “Про розмежування державного майна України міжзагальнодержавною (республіканською) власністю івласністю адміністративно�територіальних одиниць (кому�нальною власністю)” від 5 листопада 1991 р., якою затвердже�но перелік державного майна України, яке передається довласності адміністративно�територіальних одиниць. Слід за�значити, що процес розмежування майна не завершено. Вінпроходить і сьогодні шляхом передачі окремих об’єктів із за�гальнодержавної власності у комунальну власність і навпаки(наприклад, постанови Кабінету Міністрів України “Про пе�редачу майна, що перебуває у комунальній власності, до за�гальнодержавної власності” від 9 січня 1996 р. № 23, “Про пе�редачу загальнодержавного майна у власність Автономної Ре�спубліки Крим та областей” від 9 січня 1996 р. № 26)1.

137


1 Щербина В.С. Господарське право: Підручник. — К.: Юрінком Інтер,2003. — С. 112–113.

Передача майна у зазначених випадках здійснюється у по�рядку, передбаченому Законом України “Про передачуоб’єктів права державної та комунальної власності” від 3 бе�резня 1998 р., який регулює відносини, пов’язані з передачеюоб’єктів права державної власності у комунальну власність те�риторіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільнувласність, а також об’єктів права комунальної власності у дер�жавну власність1.

Право колективної власності. Колективна власність охоп�лює майно, що належить окремим організаційно оформленимколективам громадян, а також інших колективних організацій.

Члени таких організацій об’єднують свою підприємницькудіяльність і свої кошти для досягнення певних цілей. Вони без�посередньо або через створювані органи визначають порядоквикористання майна, управління ним та розподілу доходів.

Стаття 20 Закону України “Про власність” відносить досуб’єктів колективної власності трудові колективи державнихпідприємств, колективи орендарів, колективні підприємства,кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства,господарські об’єднання, професійні спілки, політичні партіїта інші громадські об’єднання, релігійні організації, що є юри�дичними особами. Стосовно такого об’єкта права власності, якземля, коло суб’єктів обмежене колективними сільськогоспо�дарськими підприємствами, сільськогосподарськими коопера�тивами, садівницькими товариствами, сільськогосподарськи�ми акціонерними товариствами.

Суб’єктами права приватної власності в Україні є грома�дяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземні громадяни та особи без громадянства користу�ються правами і несуть обов’язки щодо належного їм на тери�торії України майна однаково з громадянами України, якщоінше не передбачено законодавчими актами України. Так, іно�

138


1 Щербина В.С. Господарське право: Підручник. — К.: Юрінком Інтер,2003. — С. 113.

земним громадянам та особам без громадянства земельніділянки у власність не передаються (ч. 3 ст. 11 Закону України“Про власність”).

Громадянин набуває права власності на доходи від участів суспільному виробництві, індивідуальної праці, підпри�ємницької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи,акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідокуспадкування або укладення інших угод, не заборонених за�коном.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про власність” Вер�ховна Рада України постановою “Про право власності на ок�ремі види майна” від 17 червня 1992 р. затвердила переліквидів майна, що не може перебувати у власності громадян(зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ви�бухові та бойові отруйні речовини, наркотичні, психотропні,сильнодіючі отруйні лікарські засоби та ін.), та встановиласпеціальний порядок набуття права власності громадянами наокремі види майна: мисливську зброю, об’єкти — пам’яткиісторії та культури, радіоактивні речовини.

Майно може належати громадянам на праві спільної влас�ності (сумісної чи часткової). Так, майно, придбане внаслідокспільної праці членів сім’ї, є їхньою спільною сумісноювласністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою міжними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, якіоб’єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною част�ковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою уго�дою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенемйого трудової участі. В угоді або договорі може вказуватися наможливість відчуження частки шляхом її продажу, передачі успадщину або здачі в оренду за договором найму (наприклад,жилого приміщення).

Право спільної власності — це право власності двох абобільше осіб на один об’єкт. Як уже зазначалось, є два види пра�ва спільної власності: право спільної сумісної власності та пра�во спільної часткової власності.

139


Спільна сумісна власність — це спільна власність двохабо більше осіб на один об’єкт без визначення часток кожногоз них у праві власності. Суб’єктами права спільної сумісноївласності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держа�ва, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньоюспільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено дого�вором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праціта за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільноюсумісною власністю, якщо інше вони не встановили догово�ром, форма якого повинна бути письмовою.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встанов�лено домовленістю між ними, розпорядження таким майномздійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодорозпорядження спільним майном вважається, що він вчине�ний за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпо�рядження спільним майном, який підлягає нотаріальномупосвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловле�на письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із май�на, що є у спільній сумісній власності, в такому разі вва�жається, що частки кожного із співвласників у праві спільноїсумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домо�вленістю між ними, законом або рішенням суду.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кож�ного з них у праві власності є спільною частковоювласністю.

До суб’єктів права спільної часткової власності ЦК Ук�раїни відносить фізичних осіб, юридичних осіб, державу та те�риторіальні громади ( ст. 356).

Дуже важливим є питання щодо визначення часток управі спільної часткової власності. Так, частки у праві спільної

140


часткової власності вважаються рівними, якщо інше не вста�новлено за домовленістю співвласників або законом. Якщорозмір часток у праві спільної часткової власності не встанов�лений за домовленістю співвласників або законом, він визна�чається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у прид�бання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник маєправо на відповідне збільшення своєї частки, якщо поліпшен�ня спільного майна, які не можна відокремити, зроблені нимсвоїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержаннямвстановленого порядку використання спільного майна.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, євласністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше невстановлено домовленістю співвласників.

Право спільної часткової власності здійснюєтьсяспіввласниками за їхньою згодою. Співвласники також мо�жуть домовитися про порядок володіння та користуваннямайном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен ізспіввласників має право на надання йому у володіння та кори�стування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідаєйого частці у праві спільної часткової власності. У разі немож�ливості цього він має право вимагати від інших співвласників,які володіють і користуються спільним майном, відповідноїматеріальної компенсації.


1. Визначте зміст речового права, його ознаки і елементи.2. Що таке право власності?3. З яких правомочностей складається право власності?4. Які існують форми і види права власності?5. За якими підставами виникає право власності?6. Які встановлені законодавством способи і порядок припинен�

ня права власності?7. Яким чином характеризується інститут державної власності?8. Яке майно може перебувати в державній власності?

141


9. Які утворення можуть виступати суб’єктами права комуналь�ної власності?

10. Яке майно належить до об’єктів права комунальної влас�ності?

11. У якому порядку і якими органами здійснюється управліннязагальнодержавною та комунальною власністю?




3. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

4. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Ха�ритонова, О.М.Калітенко. — Одеса: Юридична література. — 2003.— С. 227–282.

5. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О.Саніахметова, — К.: Істина, 2003. — 776 с.

6. Бірюков І .А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право Ук�раїни. Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 171–180.



12. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. — К.:Юрінком Інтер, 2003. — С. 109–120.

142


Òåìà 15. Çàõèñò ïðàâà âëàñíîñò³

Захист права власності у широкому сенсі включає в себекомплекс заходів, спрямованих на забезпечення реалізаціївідновлення порушеного суб’єктивного права власника упов�новаженим на те органом держави або самим власником. Увузькому розумінні захист права власності визначає конкретніадміністративно�кримінальні й цивільно�правові способи та�кого захисту.

Цивільно�правові способи захисту права власності:Речово/правові, направлені на захист права власності як

абсолютно суб’єктивного права і на забезпечення реалізаціїправомочностей власника — володіння, користування, розпо�рядження по відношенню до речі, що йому належить.

Зобов’язально/правові, направлені проти порушенняправа власності відповідною особою. Цей спосіб застосо�вується у вигляді вимоги про відшкодування завданої майно�вої шкоди у випадку, коли речі вже не існує в натурі або вонапошкоджена. Вимога також може зобов’язувати відповідногосуб’єкта цивільних правовідносин до виконання договору, по�вернення боржником речі, яка є власністю кредитора, або по�вернення боргу.

До засобів захисту права власності належать й інші:– визнання права та припинення дії, яка порушує право; – визнання правочину недійсним; – відновлення становища, яке існувало до порушення; – примусове виконання обов’язку в натурі; – зміна правовідносин або їх припинення; – відшкодування збитків, майнової і моральної (немай�

нової) шкоди; – визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності ор�

гану державної влади, органу влади Автономної Рес�публіки Крим або органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб.

143


Як випливає зі змісту ст.ст. 16–18 ЦК України, захистцивільних прав здійснюють: суд у межах, визначених Консти�туцією України, Президент України, органи державної влади,органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевогосамоврядування та нотаріус. Статтею 19 ЦК України передба�чається також самозахист цивільних прав.

Основні речово/правові засоби:– віндикаційний позов;– негаторний позов.Допоміжні речово/правові засоби захисту:– позов про визнання права власності;– позов про виключення майна з опису;– позови про захист прав співвласника у разі виділу,

поділу та продажу спільного майна.Зобов’язально/правові засоби:– способи захисту права власності в договірних відноси�

нах (відшкодування збитків, заподіяних невиконаннямчи неналежним виконанням договору; повернення ре�чей, наданих у користування за договором);

– способи захисту права власності в деліктних зо�бов’язаннях;

– повернення безпідставно отриманого чи збереженогомайна.

Спеціальні засоби захисту:– позови про визнання угоди недійсною;– способи захисту права власності померлих та осіб, виз�

наних безвісно відсутніми або оголошених померлими;– способи захисту прав власників від неправомірного

(ст.ст. 56 і 57 Закону України “Про власність”) чи пра�вомірного (ч. 4 ст. 48, ч. 2 ст. 51, ст.ст. 52—54 Закону)втручання державних органів.

Віндикаційний позов. Одним із найдавніших речово�пра�вових засобів захисту права власності є витребування майна зчужого незаконного володіння Цей засіб дістав назву вінди�кація (від лат. vindico — захищаю, заявляю претензію, вима�

144


гаю), її застосовують тоді, коли у власника зберігається правовласності, але він не може його здійснювати, оскільки річ ви�була із його володіння і перебуває незаконному володіннііншої особи. Тобто віндикаційний позов — це позов нево�лодіючого власника до незаконно володіючого невласника(недобросовісного набувача) з метою відновлення порушено�го володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

У ч. 1 ст. 50 Закону України “Про власність” зазначається,що власник має право вимагати повернення (віндикації) свогомайна з чужого незаконного володіння. Але ЦК також регу�лює такі відносини у статтях 386, 387.

Цивільно�правовими нормами стосовно захисту прававласності також закріплюються такі положення: якщо майнопридбане за відплатним договором у особи, яка не мала правайого відчужувати, про що набувач не знав і не повинен бувзнати (добросовісний набувач), то власник вправі витребува�ти це майно від набувача лише в разі, коли майно загубленевласником або особою, якій майно було передано власником уволодіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх во�лодіння іншим шляхом поза їх волею (п.1 ст. 388 ЦК України).Майно не може бути витребувано від добросовісного набува�ча, якщо воно було продане у порядку, встановленому для ви�конання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплат�но в особи, яка не мала права його відчужувати, власник маєправо витребувати його від добросовісного набувача у всіх ви�падках (п.3 ст. 388 ЦК України).

Коли власник передає своє майно за договорами найму,безоплатного користування, зберігання тощо іншим особам,які згодом неправомірно здійснюють відчуження такого майнатретім особам, майно не витребується на підставі п.2 ст. 388ЦК України. Однак власник у такому випадку може звернути�ся з відповідним позовом про відшкодування збитків до особи,що здійснила неправомірне відчуження майна власника.

Добросовісним має вважатися той набувач, який не знав іне повинен був знати, що набуває майно у особи, яка не має пра�

145


ва його відчужувати. Недобросовісним володільцем є особа, яказнала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Цивільне законодавство надає власнику право витребу�вання у недобросовісного набувача матеріальних компенсацій,наприклад у грошовому еквіваленті, мотивуючи свою вимогувтраченим прибутком з речі, яка перебувала у чужому неза�конному володінні. Така вимога матиме місце не залежно відтого, чи вилучав прибуток недобросовісний набувач за час ко�ристування річчю. Він повинен повернути або відшкодувативсі доходи, вилучені з речі. Добросовісний набувач несе такийобов’язок тільки з моменту, коли він дізнався про пра�вомірність свого володіння. Він може залишити за собою ви�конані покращення речі, якщо вони можуть бути відокремленібез її пошкодження.

Особливий порядок віндикації встановлюється щодо гро�шей і цінних паперів. Відповідно до ст. 389 ЦК України гроші,а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребу�вані від добросовісного набувача.

Віндикаційний позов базується на визнанні права влас�ності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним ви�буттям речі з володіння власника і переходом у володінняінших осіб.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути нево�лодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і тери�торіальні громади в особі уповноважених ними органів). Вод�ночас законодавство надає право звертатися з вимогами провитребування майна з чужого незаконного володіння не лишевласникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебу�вало у законному володінні за відповідною правовою підста�вою (“титулом”).

Титульними володільцями вважаються особи, які во�лодіють майном за цивільно�правовими договорами (майно�вого найму, зберігання та ін.), особи, які володіють майном направі повного господарського відання, оперативного уп�равління або на іншій підставі, передбаченій ст. 48 Закону Ук�

146


раїни ”Про власність”. Позивач має підтвердити своє правовласності на витребувану річ або інше титульне право на річ,посилаючись на різні докази, якими можуть виступатисвідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщи�ну, технічний паспорт на автомашину, договір тощо.

Відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний во�лоділець майна власника, який може і не знати про непра�вомірність свого володіння та утримання такого майна. Прицьому незаконними володільцями вважаються як особи, якібезпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так іособи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка немала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога нево�лодіючого майном власника до незаконно володіючого циммайном невласника про повернення індивідуально�визначено�го майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтвер�джують правомірність вимог позивача про повернення йомумайна з чужого незаконного володіння.

Умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутністьміж позивачем і відповідачем зобов’язально�правових відно�син, але при наявності певних юридичних фактів це не завждивраховується судами у практиці розв’язання відповідних пи�тань. Позов застосовується тільки на праві власності наіндивідуально визначену річ.

Негаторний позов — це засіб захисту, що являє собою ви�могу власника (або титульного володільця) усунути перешко�ди у здійсненні його правомочностей користування і розпоря�дження, які не пов’язані з позбавленням володіння майном.

Водночас така вимога являється предметом негаторногопозову, а підставою є сам факт наявності обставин, які виник�ли внаслідок певних дій або бездіяльності третьої особи(відповідача), і порушують право власності першої особи (по�зивача), перешкоджаючи їй у здійсненні вище названих право�мочностей. Право на такий захист передбачене ст. 391 ЦК Ук�

147


148


раїни і ч.2 ст. 48 Закону України “Про власність”, згідно з якоювласник може вимагати усунення будь�яких порушень йогоправа, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленнямволодіння, і відшкодування завданих цим збитків. Закон надаєвласнику право вимагати також відшкодування збитків.

Отже, негаторний позов пред’являється у тих випадках,коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб пере�шкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджа�тися нею.

Позивачем негаторного позову може бути власник або ти�тульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якоївідповідач ускладнює здійснення повноважень користуванняабо розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка пере�шкоджає позивачеві у здійсненні його законного права корис�туватися чи розпоряджатися річчю.

Негаторний позов може бути поданий лише щодоіндивідуально�визначеного майна, яке є об’єктом права влас�ності як абсолютного права, від порушення якого повинні ут�римуватися усі оточуючі особи, в цьому і полягає речово�пра�вовий характер цього позову. Характерною ознакою негатор�ного позову є протиправне вчинення третьою особою пере�шкод власникові у реалізації ним повноважень розпоряджен�ня або (та) користування належним йому майном. Таким чи�ном, триваючий характер правопорушення та наявність його вмомент подання позову є однією з умов подання негаторногопозову. Якщо ж на час подання позову порушення припини�лись, то відпадає підстава для пред’явлення негаторного позо�ву. В даному випадку власник має право вимагати лишевідшкодування збитків або застосувати інший спосіб захистусвого права.

Наприклад, власник може звернутися до суду з негатор�ним позовом тоді, коли інші особи роблять ремонт чи будуютьспоруди і цим унеможливлюють підхід власника до будинку,здійснюють ремонт частини будинку таким чином, що цеспричиняє перешкоди чи небезпеку для проживання інших

співвласників. Важливою умовою є те, що позов власника (ти�тульного володільця) може бути задоволений лише тоді, колитакі дії відповідача є неправомірними. тобто вчинялись без на�лежного дозволу, з порушенням правил забудови.

Також негаторний позов може бути поданий на осіб, якісамовільно зайняли нежилі чи жилі приміщення власника абоякі продовжують їх займати після припинення правовоїпідстави, що раніше давала їм можливість користуватися ни�ми.


1. Що являє собою захист права власності і з яких цивільно�пра�вових засобів він складається?

2. У якому порядку реалізуються засоби захисту права влас�ності?

3. Що таке віндикаційний позов?4. Які умови необхідні для пред’явлення віндикаційного позову?5. Яка мета негаторного позову?6. Які умови необхідні для пред’явлення негаторного позову?7. Які особи можуть пред’явити негаторний позов?




3. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. Ред. Є.О.Хари�тонова, О.М.Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2003. — С.346–354.

4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 222–244.

5. Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера(керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе�

149


ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.1. — С.492–522.



8. Інформаційний вісник Вищого арбітражного суду України. —К., 1994. — № 2. — С. 15.

9. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — К.,1995. — Ч. 1. — С. 80—90.

150


Òåìà 16. Ðå÷îâ³ ïðàâà íà ÷óæå ìàéíî

Речове право на чужі речі — це один з цивільно�правовихінститутів, що був відомим ще у римському приватному праві.Цивільний кодекс розрізняє такі види речових прав на чужемайно:

1) право володіння;2) право користування (сервітут);3) право користування земельною ділянкою для сільсько�

господарських потреб (емфітевзис);4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).Законом можуть бути встановлені інші речові права на чу�

же майно, отже перелік є невичерпний.Право володіння чужим майном. Суб’єктами права во�

лодіння чужим майном є особи, які фактично тримають його усебе. Право володіння чужим майном може належати одночас�но двом або більше особам. Фактичне володіння майном вва�жається правомірним, якщо інше не випливає із закону або невстановлено рішенням суду.

Право володіння виникає на підставі договору з власни�ком або особою, якій майно було передане власником, а такожна інших підставах, встановлених законом.

Право володіння припиняється у разі:1) відмови володільця від володіння майном;2) витребування майна від володільця власником майна

або іншою особою;3) знищення майна.Також право володіння може припинятися в інших випад�

ках, встановлених законом.Право користування чужим майном (сервітут) може бу�

ти встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ре�сурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна длязадоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенііншим способом. Сервітут може належати власникові (во�

151


лодільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкрет�но визначеній особі (особистий сервітут) ( ст. 401 ЦК України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, за�повітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бутивстановлений договором між особою, яка вимагає його встанов�лення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договірпро встановлення земельного сервітуту підлягає державнійреєстрації в порядку, встановленому для державної реєстраціїправ на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості провстановлення сервітуту та про його умови спір вирішується су�дом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Щодо змісту сервітуту, то він визначає обсяг прав щодокористування особою чужим майном. Сервітут може бутивстановлений на певний строк або без визначення строку.Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити пла�ту за користування майном, якщо інше не встановлено догово�ром, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут непідлягає відчуженню і не позбавляє власника майна, щодо яко�го він встановлений, права володіння, користування та розпо�ряджання цим майном.

Сервітут також зберігає чинність у разі переходу до іншихосіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користуванняцим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, якевони мають право займати, визначається його власником.Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цимжитлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин по�над один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між нимі власником житла або законом.

Ïðèïèíåííÿ ñåðâ³òóòó

Сервітут припиняється у разі:– поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встанов�

лений сервітут, і власника майна, обтяженого сервіту�том;

152


– відмови від нього особи, в інтересах якої встановленийсервітут;

– спливу строку, на який було встановлено сервітут;– припинення обставини, яка була підставою для вста�

новлення сервітуту;– невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;– смерті особи, на користь якої було встановлено особис�

тий сервітут.Сервітут може бути припинений за рішенням суду на ви�

могу власника майна за наявності обставин, які мають істотнезначення. Власник земельної ділянки має право вимагати при�пинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієїземельної ділянки за її цільовим призначенням. Закон можевстановлювати також інші випадки припинення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою длясільськогосподарських потреб (емфітевзіс). Емфітевзіс —це довгострокове, відчужуване та успадковуване речове правона користування земельною ділянкою для сільськогоспо�дарських потреб.

Підставою виникнення права користування чужою земель�ною ділянкою для сільськогосподарських потреб є договір міжвласником земельної ділянки і особою, яка виявила бажаннякористуватися цією земельною ділянкою для сільськогоспо�дарських потреб (далі — землекористувач). Строк цього догово�ру встановлюється в самому договорі. Якщо договір про надан�ня права користування чужою земельною ділянкою длясільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк,кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо по�передивши про це другу сторону не менш як за один рік.

Власник земельної ділянки має право:– вимагати від землекористувача використання її за при�

значенням, встановленим у договорі;– на одержання плати за користування нею. Розмір пла�

ти, її форма, умови, порядок та строки її виплати вста�новлюються договором;

153


– на відчуження права користування земельною ділян�кою для сільськогосподарських потреб, якщо інше невстановлено законом;

– на одержання відсотків від ціни продажу (вартості пра�ва), встановлених договором.

Власник земельної ділянки зобов’язаний:– надати земельну ділянку в користування;– не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його

прав.Права та обов’язки землекористувача:– має право користуватися земельною ділянкою в повно�

му обсязі, відповідно до договору;– зобов’язаний вносити плату за користування земель�

ною ділянкою, а також інші платежі, встановлені зако�ном;

– зобов’язаний ефективно використовувати земельнуділянку відповідно до її цільового призначення, підви�щувати її родючість, застосовувати природоохороннітехнології виробництва, утримуватися від дій, які мо�жуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Емфітевзіс припиняється у разі:– поєднання в одній особі власника земельної ділянки та

землкористувача;– спливу строку, на який було надано право користування;– викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною не�

обхідністю.Також емфітевзіс може бути припинений за рішенням су�

ду та в інших випадках, встановлених законом.Право користування чужою земельною ділянкою для

забудови (суперфіцій). Суперфіцій — це довгострокове,відчужуване та таке, що може передаватися у спадок, право ко�ристування чужою земельною ділянкою для забудови.

Суб’єктами цих відносин є:1) власник земельної ділянки, що надається для забудови;2) особа, яка має право використання цієї ділянки для за�

будови (суперфіціарій).

154


На зведені суперфіціарієм будівлі у нього виникає правовласності.

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, маєправо на одержання плати за користування нею.

Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об’єкти,договором може бути передбачено право власника земельноїділянки на одержання частки від доходу землекористувача.

Власник земельної ділянки має право володіти, користу�ватися нею в обсязі, встановленому договором із землекорис�тувачем.

Перехід права власності на земельну ділянку до іншої осо�би не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодокористування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельноюділянкою для забудови:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки таземлекористувача;

2) сплив строку права користування;3) відмова землекористувача від права користування;4) невикористання земельної ділянки для забудови про�

тягом трьох років підряд.Право користування земельною ділянкою для забудови

може бути припинене за рішенням суду в інших випадках,встановлених законом (ст. 416 ЦК України).

У ст. 417 ЦК України встановлено правові наслідки припи�нення права користування земельною ділянкою. Так, у разі при�пинення права користування земельною ділянкою, на якій буласпоруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки тавласник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки та�кого припинення. У разі недосягнення домовленості між нимивласник земельної ділянки має право вимагати від власникабудівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянкидо стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщознесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці,заборонено законом (житлові будинки, пам’ятки історії та куль�тури тощо) або є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням

155


вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельноїділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права ко�ристування земельною ділянкою постановити рішення про ви�куп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій во�на розміщена, або про викуп власником земельної ділянкибудівлі (споруди), або визначити умови користування земель�ною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.


1. Назвіть види речових прав на чужемайно.2. Дайте визначення сервітуту, емфітевзісу та суперфіцію.3. Перелічіть права та обов’язки власника земельної ділянки.4. Назвіть підстави припинення сервітуту.





4. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Хари�тонова, О.М.Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2003. — С.355–376.

5. Підопригора О.А., Харитонов Е.О. Римське право: Підручник.— К.: Юрінком Інтер, 2003.



156


Ðîçä³ë 4. ÏÐÀÂÎ ²ÍÒÅËÅÊÒÓÀËÜÍÎ¯ÂËÀÑÍÎÑÒ²

Òåìà 17. Ïðàâî ³íòåëåêòóàëüíî¿ âëàñíîñò³:çàãàëüí³ ïîëîæåííÿ

Положення щодо права інтелектуальної власностізакріплені, перш за все, в Конституції України, у ст. 41 якої пе�редбачено право кожного володіти, користуватись і розпоряд�жатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяль�ності. Право інтелектуальної власності також закріплене в ЦКУкраїни, Законі України “Про власність”, “Про авторське пра�во і суміжні права” та в багатьох інших законах.

Право інтелектуальної власності — це право особи на ре�зультат інтелектуальної, творчої діяльності або на іншийоб’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК Ук�раїни та іншим законом.

Право інтелектуальної власності розглядають в об’єктив�ному та суб’єктивному значенні.

Право інтелектуальної власності в об’єктивному значенні —це сукупність правових норм, які регулюють відносини праваінтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності в суб’єктивному зна"ченні — це права авторів та інших суб’єктів на об’єкти праваінтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності становлять особисті не�майнові права інтелектуальної власності та (або) майнові пра�ва інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктівправа інтелектуальної власності визначається ЦК України таіншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто неможе бути позбавлений права інтелектуальної власності чиобмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених за�коном.

157

Співвідношення права інтелектуальної власності та прававласності. Право інтелектуальної власності та право власностіна річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт пра�ва інтелектуальної власності не означає переходу права влас�ності на річ і навпаки, перехід права власності на річ не означаєпереходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.

До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, на�лежать:

– літературні та художні твори;– комп’ютерні програми;– компіляції даних (бази даних);– виконання;– фонограми, відеограми, передачі (програми) ор�

ганізацій мовлення;– наукові відкриття;– винаходи, корисні моделі, промислові зразки;– компонування (топографії) інтегральних мікросхем;– раціоналізаторські пропозиції;– сорти рослин, породи тварин;– комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки

(знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;– комерційні таємниці.Цей перелік не є вичерпним.Суб’єктами права інтелектуальної власності є:– творець (творці) об’єкта права інтелектуальної влас�

ності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи,яким належать особисті немайнові та (або) майнові праваінтелектуальної власності відповідно до ЦК, іншого закону чидоговору. Слід зазначити, що до суб’єктів права інтелектуаль�ної власності немає певних вимог щодо їх дієздатності, тобтоце може бути особа з частковою дієздатністю, неповною, обме�женою тощо.

Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальноївласності визначаються ЦК України, іншим законом чи дого�вором.

158


Особисті немайнові права інтелектуальної власності, а та�кож майнові права інтелектуальної власності є змістом праваінтелектуальної власності.

Особистими немайновими правами інтелектуальної влас"ності є:

– право на визнання людини творцем (автором, виконав�цем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальноївласності;

– право перешкоджати будь�якому посяганню на правоінтелектуальної власності, здатному завдати шкодичесті чи репутації творця об’єкта права інтелектуальноївласності;

– інші особисті немайнові права інтелектуальної влас�ності, встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності мо�жуть належать тільки творцеві об’єкта права інтелектуальноївласності. Але у випадках, передбачених законом, особисті не�майнові права інтелектуальної власності можуть належатиіншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальноївласності не залежать від майнових прав інтелектуальноївласності, а також не можуть відчужуватися (передаватися),за винятками, встановленими законом.

Майновими правами інтелектуальної власності є:– право на використання об’єкта права інтелектуальної

власності;– виключне право дозволяти використання об’єкта права

інтелектуальної власності;– виключне право перешкоджати неправомірному вико�

ристанню об’єкта права інтелектуальної власності, в то�му числі забороняти таке використання;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встанов�лені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеженняв майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такіобмеження та винятки не створюють істотних перешкод для

159

Òåìà 17. Ïðàâî ³íòåëåêòóàëüíî¿ âëàñíîñò³: çàãàëüí³ ïîëîæåííÿ

нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної влас�ності та здійснення законних інтересів суб’єктів цих прав.

Що стосується строків чинності прав інтелектуальноївласності, то особисті немайнові права інтелектуальної влас�ності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено зако�ном, а майнові права інтелектуальної власності є чиннимипротягом строків, встановлених ЦК України, іншим закономчи договором. Майнові права інтелектуальної власності мо�жуть бути припинені достроково у випадках, встановленихЦК, або іншим законом чи договором.

Як відомо, об’єкти права інтелектуальної власності мо�жуть використовуватись різноманітними способами. Це можебути публічне виконання, використання твору, переклад то�що. Особа, яка має виключне право дозволяти використанняоб’єкта права інтелектуальної власності, може використовува�ти цей об’єкт на власний розсуд, з додержанням при цьомуправ інших осіб. Також дозволяється використання об’єктаправа інтелектуальної власності іншою особою здійснюється здозволу особи, яка має виключне право дозволяти викорис�тання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадківправомірного використання без такого дозволу, передбаченихЦК та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використанняоб’єкта права інтелектуальної власності можуть бути визна�чені ліцензійним договором, який укладається з додержаннямвимог ЦК України та іншого закону.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути пе�редані відповідно до закону повністю або частково іншій особі,в той час, як особисті немайнові права не можуть передавати�ся у будь�який спосіб. Умови передання майнових прав інте�лектуальної власності, як правило, визначаються договором,який укладається відповідно до законодавства.

Зустрічаються випадки, коли право інтелектуальної влас�ності, належить кільком особам спільно, в цьому разі воно мо�же здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності

160


такого договору право інтелектуальної власності, яке нале�жить кільком особам, здійснюється спільно.

Об’єкт права інтелектуальної власності також може бутистворений у зв’язку з виконанням трудового договору. Осо�бисті немайнові права інтелектуальної власності на такийоб’єкт належать працівникові, який створив цей об’єкт. У ви�падках, передбачених законом, окремі особисті немайнові пра�ва інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належатиюридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, ство�рений у зв’язку з виконанням трудового договору, належатьпрацівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній абофізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше невстановлено договором.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числіневизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собоювідповідальність, встановлену ЦК, іншим законом чи догово�ром.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвого права інтелектуальної власності.


1. Дайте визначення права інтелектуальної власності.2. Назвіть суб’єктів права інтелектуальної власності.3. Перелічіть об’єкти права інтелектуальної власності.4. Що таке майнові права?5. Чи можуть передаватися у власність особисті немайнові пра�

ва?

161






4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —№43. — Ст. 214.

5. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон Українивід 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. �№ 7. — Ст. 32.

6. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. —№ 7. — Ст. 34.

7. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон Ук�раїни від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. —1994. — № 7. — Ст. 36.

8. Про охорону прав на зазначення походження товарів: ЗаконУкраїни від 16 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1999. — № 32. — Ст. 297.


10. Про науково�технічну інформацію: Закон України від 25червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. —№33. — Ст. 345.

11. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р.(в новій ред. від 21 вересня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1999. — № 49. — Ст. 428.

12. Про наукову і науково�технічну експертизу: Закон України від10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. —№9. — Ст. 56.

13. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №32. — Ст. 206.

162


14. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 груд�ня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 10. —Ст. 43.




163


Òåìà 18. Àâòîðñüêå ïðàâî ³ ñóì³æí³ ïðàâà

Основним джерелом авторського права є, передусім, Кон�ституція України. Так, ст. 54 Конституції гарантує громадя�нам України свободу будь�якої творчості — художньої, літера�турної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожноговолодіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєїінтелектуальної, творчої діяльності. Також джерелами ав�торського права є Закон України “ Про авторське право ісуміжні права” й інші закони. У ЦК України відносинам усфері авторського права присвячена окрема глава 36 “Правоінтелектуальної власності на літературний, художній та іншийтвір (авторське право)”.

Важливе значення в сфері сучасного авторського правамають міжнародні договори: Бернська конвенція з охоронилітературних та художніх творів (1886 р.) зі змінами та допов�неннями; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторськеправо (1952 р.); Римська конвенція з охорони .прав артистів�виконавців, виробників фонограм, а також виробників ор�ганізацій мовлення (1961 р.); Конвенція, що створюєВсесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана вСтокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенціяпро охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їхвідтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсю�дження програм, що несуть сигнали, які передаються через су�путники (1974 р.).

Отже, в об’єктивному розумінні авторське право — це су�купність правових норм, які регулюють відносини, що виника�ють внаслідок створення і використання творів науки, літера�тури та мистецтва.

У суб’єктивному розумінні — це сукупність прав, які нале�жать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створен�ням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

164


Принципом авторського права є поєднання інтересів автората інтересів усього суспільства. Авторське право забезпечує ши�рокий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Об’єктом авторського права є твір науки, літератури чи ми�стецтва, виражений у будь�якій об’єктивній формі. Твір — це ре�зультат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядівтощо. У ст. 8 Закону “Про авторське право і суміжні права” є пе�релік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки:

– усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, про�повіді тощо);

– письмові (літературні, наукові, технічні);– музичні твори;– переклади;– сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон

не дає повного переліку об’єктів авторського права.Об’єктом авторського права може бути тільки той твір, що

має певні ознаки, встановлені законом: 1) творчий характер; 2) вираження в об’єктивній формі, тобто той твір, який є

результатом творчої праці автора (хореографічні твори і пан�томіми, збірники творів народних пісень, різні види музичнихтворів з текстом або без нього, кінофільми тощо). Не вва�жається об’єктом авторського права технічна робота (напри�клад, передрук на друкарській машинці чужого твору або ре�дагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь�якій об’єктивній формі,але обов’язково придатній для відтворення, сприймання. Самаоб’єктивна форма може бути усною, письмовою (креслення,схеми, ноти, запис на платівку, магнітну плівку тощо). Са�мостійним об’єктом авторського права є переклад твору іншоюмовою, оскільки робота перекладача вважається творчою.

Суб’єкти авторських відносин. Суб’єктом авторського пра�ва може бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні осо�би, для яких право може виникати внаслідок закону, договоруабо спадкування.

165


В інших випадках авторське право може перейти від авто�ра до інших осіб — правонаступників. У спадщину переходятьлише майнові права авторів. Особисті немайнові права авторає невід’ємними від нього. Автором наукового, літературногочи мистецького твору може бути громадянин України, інозе�мець або особа без громадянства.

Дія Закону “Про авторське право і суміжні права” поши�рюється також на авторів, твори яких уперше опубліковано віншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковано вУкраїні незалежно від громадянства і постійного місця прожи�вання автора.

За іншими особами авторське право на твори, які впершевипущені у світ або перебувають у будь�якій об’єктивній форміна території іноземної держави, визнається відповідно доміжнародних договорів або угод, у яких бере участь Україна.

Авторське право за іноземними правонаступникамивітчизняних авторів може бути визнане на території України уразі передачі їм цього права у порядку, встановленому законо�давчими та іншими нормативними актами.

Передачу українським автором права на використання йо�го твору на території іноземної держави може бути здійсненочерез Державний департамент інтелектуальної власності.

Якщо два або кілька авторів спільною працею створюютьтвір, відносини між ними називаються співавторством (ст. 13Закону “Про авторське право і суміжні права”). Існує два видиспівавторства:

1) коли неможливо виділити працю кожного співавтора —нероздільне співавторство;

2) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зіспівавторів написав ту чи іншу частину, — роздільне співав"торство.

Співавторство можливе при створенні будь�яких творів.Для його визначення необхідні певні умови:

– твір, створений спільною творчою працею співавторів,повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існува�ти без складових частин як ціле;

166


167

– спільна праця співавторів є творчою;– повинна бути угода про спільну працю над твором;4) при роздільному співавторстві кожен із співавторів

зберігає авторське право на свою частину, водночас він єспівавтором твору в цілому. Співавторство повинно бути доб�ровільним;

5) при нероздільному співавторстві твір може використо�вуватися лише за спільною згодою усіх співавторів. Протеправо опублікування та іншого використання твору належитьоднаковою мірою усім співавторам. Один співавтор не можебез достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опубліку�вання, інше використання або зміну твору. В разі порушенняспільного авторського права кожний співавтор може доводитисвоє право в судовому порядку;

6) винагорода за використання твору належить співавто�рам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше (ст.13 Закону “Про авторське право і суміжні права”).

Відповідно до ст. 429 ЦК України виключне право на ви�користання твору належить особі, з якою автор перебуває утрудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбаче�но договором. Виключне право на використання твору охоп�лює усі майнові права автора.

Отже, усі вони належать роботодавцеві, за таких умов:– твір створено за договором між автором і роботодавцем,

не на підставі трудового договору (контракту), а саме напідставі договору між автором і роботодавцем про створеннятвору;

– автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудо�вим договором (контрактом) (ст. 16 Закону “Про авторськеправо і суміжні права”).

Розмір авторської винагороди за створення і використан�ня твору, створеного за договором з автором, який працює занаймом, та порядок її виплати встановлюється у договорі міжавтором і роботодавцем.

Відповідно до ст. 28 згадуваного закону авторське праводіє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.


Але із загального правила цією ж статтею передбачено винят�ки:

– строк охорони творів, створених у співавторстві, дієпротягом усього життя і 70 років після смерті остан�нього співавтора;

– строк охорони творів посмертно реабілітованих авторівдіє протягом 70 років після їх реабілітації;

– твір, який уперше було опубліковано після смерті авто�ра, але в межах 30 років після смерті, діє протягом 70років від дати опублікування твору;

– для творів, які були обнародувані анонімно або підпсевдонімом, авторське право діє протягом 70 років віддати обнародування.

В усіх зазначених випадках чинність авторського правапочинається з 1 січня року, наступного за роком, у якому малимісце зазначені юридичні факти.

Право авторства, право на ім’я і право протидіяти пере�крученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь�якомуіншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та ре�путації автора, охороняються безстроково.

Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи неохоронялися на території України, вважаються суспільнимнадбанням.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільновикористовуватися будь�якою особою без виплати авторськоївинагороди. Проте таке використання може здійснюватисялише відповідно до вимог Закону “Про авторське право ісуміжні права”. Встановлювати виплати спеціальних відраху�вань за використання на території України творів, які сталинадбанням суспільства, надано Кабінету Міністрів України.

Особисті (немайнові) права автора — це право авторства,право на авторське ім’я, право на недоторканність твору і пра�во на обнародування твору.

Зазначення імені автора при використанні твору обов’яз�кове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образо�

168


169

творчого мистецтва або фотографічний твір використовуєтьсяу промисловості. У цьому разі ім’я автора не згадується з чис�то технічних причин.

Право на авторське ім’я дає авторові змогу випустити свійтвір за власнім ім’ям, умовним (псевдонімом) або взагалі беззазначення імені (анонімно) — ст.14 указаного закону.

Право на вибір способу зазначення імені, а також на роз�криття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора.Лише у разі, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права(наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або су�ду видавництво, редакція газети чи театр, яким відомесправжнє ім’я автора, можуть розкрити його псевдонім чианонім.

Поняття суміжних прав. Розділ III Закону України“Про авторське право і суміжні права” забезпечує правову охо�рону суміжних прав виконавців, виробників фонограм, ор�ганізацій мовлення та їх правонаступників.

Суміжні права — це права виконавців на результати твор�чої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підста�вах передано суміжні майнові права щодо виконання, прававиробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонас�тупників) та осіб, яким на законних підставах переданосуміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також ор�ганізацій мовлення та їх правонаступників, які охороняютьсяавторським правом.

Об’єктом суміжних прав, незалежно від призначення,змісту, оцінки, способу і форми вираження є:

– будь�які способи виконання літературних, драматич�них, музичних, музично�драматичних, хореографічних,фольклорних та інших творів;

– запис будь�якого виконання на фонограмі та відео�грамі;

– сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по про�водах.


Суб’єктами суміжних прав є:– виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на за�

конних підставах передано суміжні майнові права щодовиконання;

– виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступни�ки) та особи, яким на законних підставах переданосуміжні майнові права щодо фонограм;

– виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники)та особи, яким на законних підставах передано суміжнімайнові права щодо відеограм;

– організації мовлення та їх правонаступники.Суб’єкти суміжних прав можуть доручати управління

своїми майновими правами на колективній основі ор�ганізаціям, які не мають права займатися комерційноюдіяльністю. Такі організації діють на основі і в межах повнова�жень, добровільно переданих їм автором та іншими особами,які мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність непоширюються обмеження, передбачені антимонопольним за�конодавством.

Суб’єктивні суміжні права. Важливим аспектом реалізаціївиконавцями своїх прав є передумова додержання ними прававторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторськогоправа. Виробники фонограм, виробники відеограм мають до�держуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців.Організації мовлення повинні додержуватися прав суб’єктівавторського права, виконавців, виробників фонограм (відеог�рам). Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує ви�конання будь�яких формальностей.

Строки охорони суміжних прав визначаються ст. 44 Зако�ну України “Про авторське право і суміжні права”. Так, май�нові права виконавців охороняються протягом 50 років від да�ти першого запису виконання, а їх особисті немайнові права —безстрокове.

Права виробників фонограм і відеограм охороняютьсяпротягом 50 років від дати першого опублікування фонограми

170


(відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщофонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазна�ченого часу.

Права організації мовлення охороняються протягом 50років від дати першого публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січняроку, наступного за роком, у якому закінчилися передбаченіцією статтею строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників вироб�ників фонограм і відеограм та організацій мовлення перехо�дить право дозволяти чи забороняти використання виконань,фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право наодержання винагороди у межах вищезазначених строків.

Захист авторського права і суміжних прав. Відповіднодо ст. 51 закону захист особистих немайнових і майнових правсуб’єктів авторського права і (або) суміжних правздійснюється в порядку, встановленому адміністративним,цивільним і кримінальним законодавством.

До видів порушень авторського та суміжного права відно�сяться плагіат, піратство, вчинення дій, що порушують осо�бисті немайнові права суб’єктів авторського та суміжних правтощо.


1. Охарактеризуйте об’єкти авторського права.2. Які особи можуть являтися суб’єктами авторського права, як

закон визначає їх правове положення?3. Якими майновими та особистими немайновими правами ко�

ристуються автори?4. У яких випадках допускається вільне використання твору ав�

тора?5. Які встановлені строки дії авторських прав?6. Розкрийте поняття і види суміжних прав.7. Які існують об’єкти суміжних прав?

171


8. У якому порядку охороняються права виконавців, виробниківфонограм і організацій мовлення?

9. Як здійснюється цивільно�правовий захист авторського праваі суміжних прав?





4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 43.— Ст. 214.


6. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №10. — Ст. 43.

7. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фо�нограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон Українивід 10 липня 2003 р. // Голос України від 21 серпня 2003 р. — № 156.

8. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні:Закон України від 16 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1993. — № 1. — Ст. 1.

9. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 31. — Ст.246.

10. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовамипро відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 27 березня 1992 р. № 6 // Юридичний вісник України.— 2002. — № 26.

11. Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України

172


від 31 березня 1995 р. № 4 // Бюлетень законодавства і юридичноїпрактики України. — 2003. — № 3.


13. Международное частное право: Сб. документов: Учебное по�собие / Сост. Д. В. Задыхайло.— Харьков, 1998. — С. 388–422.



173


Ðîçä³ë 5. ÇÀÃÀËÜÍ² ÏÎËÎÆÅÍÍß ÏÐÎÇÎÁÎÂ’ßÇÀÍÍß ÒÀ ÄÎÃÎÂÎÐÈ

Òåìà 19. Ïîíÿòòÿ çîáîâ’ÿçàíüó öèâ³ëüíîìó ïðàâ³

Забов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) забов’язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, на�дати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певноїдії, а кредитор має право вимагати від боржника виконанняйого обов’язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Зобов’язання опосередковують процес переміщення майнаабо інших матеріальних результатів, які також мають майновийхарактер, тому вони завжди виступають як майнові цивільніправовідносини. А оскільки зобов’язання опосередковуютьпроцес руху майна, яке може бути передане виключно конкрет�но�визначеним, а не будь�яким третім особам, ці правовідноси�ни завжди встановлюються з конкретним суб’єктом. Цим зо�бов’язання відрізняються від цивільних абсолютних майновихправовідносин, передусім від правовідносин власності.

У зобов’язаннях, які опосередковують рух майна, боржни�ки покликані до відповідних активних (позитивних) дій, акредитори мають можливість вимагати певної поведінки відзобов’язаної особи.

Зобов’язання можуть виникати між юридичними особами,між юридичними та фізичними особами та між фізичними осо�бами, які і виступають суб’єктами забов’язань. Зобов’язання ви�никають між їх учасниками з метою задоволення певних потреб.

Правомочна сторона у зобов’язальних правовідносинахназивається кредитором, а зобов’язана — боржником. У ч.3ст.510 ЦК України передбачається, що у разі, коли кожна ізсторін зобов’язання має обов’язок на користь іншої сторони,

174

ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони утому, що вона зобов’язана вчинити на її користь, і водночас їїкредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

Відповідно ст.511 ЦК України у зобов’язаннях можутьбрати участь і ті особи, які не є сторонами; їх називаютьтретіми особами. За загальним правилом, зобов’язання нестворює обов’язків для третіх осіб, але у випадках, передбаче�них домовленістю сторін, зобов’язання може породжувати длятретіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов’язання.

Юридичним об’єктом визнається певна поведінка зо�бов’язаної особи, яка виражається, згідно договору, у вчиненніпевних дій або утриманні від їх здійснення.

Матеріальним об’єктом зобов’язальних правовідносин ємайно, по відношенню до якого зобов’язана сторона має пев�ний обов’язок (зберігання, передача тощо).

Зміст зобов’язальних правовідносин утворює суб’єктивніправа та обов’язки їх учасників, які найчастіше носять майно�вий характер. Але кредитор має право вимагати вчинення і дійнемайнового характеру.

Цивільно�правове регулювання і цивільно�правовий за�хист інтересів сторін здійснюється в судовому порядку шля�хом подання позову про відновлення порушеного майновогоправа і відповідним застосуванням санкцій до порушника повідшкодуванню збитків потерпілій стороні.

Зобов’язання, згідно з ч.2 ст. 509 і ч.2 ст.11 ЦК України,виникають з таких підстав:

– з правочинів (у тому числі договорів) як передбаченихзаконом, так і неперед бачених законом, але таких, щоне суперечать йому;

– внаслідок створення творів науки, літератури, мис�тецтва, а також винаходів та інших результатів творчоїдіяльності;

– внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також прид�бання або збереження майна за рахунок іншої особи бездостатніх підстав;

175

Òåìà 19. Ïîíÿòòÿ çîáîâ’ÿçàíü ó öèâ³ëüíîìó ïðàâ³

– внаслідок інших дій громадян та організацій;– внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання

цивільно�правових наслідків.Зобов’язання виникають, переважно, з договорів. Договір

виконує функцію безпосередньої правостворюючої підставивиникнення зобов’язання, змістом якого являються права таобов’язки сторін.

Іншим джерелом зобов’язань можуть виступати односто�ронні правочини (публічна обіцянка винагороди; покладеннязаповідачем окремих обов’язків на спадкоємця; ведення чужихсправ без доручення тощо).

Заподіяння шкоди та інші неправомірні дії являютьсяпідставами виникнення охоронних зобов’язань, які виникаютьз неправомірних дій:

– заподіяння шкоди, придбання або зберігання чужогомайна без достатніх підстав;

– створення небезпеки (загрози) життю і здоров’ю фізич�них осіб, а також їхньому майну та майну юридичнихосіб.

Система цивільних зобов’язань. При побудові особливоїчастини зобов’язального права (розділ III книги п’ятої) буливиділені договірні зобов’язання і окремо — недоговірні.

Критерій класифікації зобов’язань поєднують економічніта юридичні ознаки зобов’язань:

– обов’язання з сплатної реалізації майна (купівля�про�даж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

– зобов’язання з безоплатної передачі майна в користу�вання (майновий найом, найом жилого приміщення);

– зобов’язання з безоплатної передачі майна у власністьабо користування (дарування, позичка);

– зобов’язання з виконання робіт (підряд, підряд накапітальне будівництво);

– зобов’язання з надання послуг (доручення, комісія,схов, експедиція);

176


– зобов’язання з перевезень (залізничних, морських,річкових, повітряних, автомобільних, морським тарічковим буксируванням);

– зобов’язання з кредитних розрахунків (позика,банківське кредитування, розрахунковий та поточнийрахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

– зобов’язання зі страхування (майнове та особисте стра�хування);

– зобов’язання за спільною діяльністю (спільнадіяльність громадян, спільна діяльність організацій);

– зобов’язання, що виникають з односторонніх пра�вомірних дій (публічна обіцянка винагороди, веденнячужих справ без доручення);

– охоронні зобов’язання (зобов’язання, які виникаютьвнаслідок заподіяння шкоди, рятування майна,безпідставного придбання або збереження майна)1.

Поняття та принципи виконання зобов’язань. Під ви�конанням зобов’язань розуміють вчинення кредитором іборжником дій зі здійснення прав та виконання обов’язків, щовипливають із зобов’язання.

За своєю юридичною природою дії з виконання зо�бов’язання є правочином, вони спрямовані на припинення зо�бов’язань, тому до цих дій з виконання застосовуються прави�ла, що регулюють вчинення правочинів.

Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов’язанняна користь іншого, називаються предметом виконання, якимможе бути конкретне майно, якщо справа стосується, напри�клад, передачі речі.

Основним є принцип належного виконання зобов’язання.Зміст його полягає у виконанні зобов’язання відповідно доумов договору, чинного цивільного законодавства, а за відсут�ності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового

177



обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦКУкраїни).

Не припускається одностороння відмова від виконаннязобов’язання або його одностороння зміна, за винятком ви�падків, передбачених угодою сторін або вказаних безпосеред�ньо в законі.

Суб’єктами виконання зобов’язання є кредитор і боржник.Згідно зі ст.509 ЦК України одна особа (боржник) зобов’язанавчинити на користь іншої особи (кредитора) відповідну дію.Відповідно ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний викона�ти свій обов’язок, кредитор — прийняти виконання особисто,якщо інше не встановлено договором або законом, не випли�ває із звичаїв ділового обороту чи суті зобов’язання. Кожна ізсторін має право вимагати доказів того, що виконання зо�бов’язання надається самим боржником, приймається самимкредитором або уповноваженою на це особою, і несе ризикнаслідків незаявлення такої вимоги.

Передоручення виконання зобов’язання іншій особі перед�бачено ст.528 ЦК України. Воно допускається, якщо із закону,інших правових актів, з умов договору, його суті не випливаєобов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьомуразі кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване заборжника третьою особою.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконан�ня зобов’язання у випадках покладення відповідних прав абообов’язків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасни�ком договору, якщо законодавством не передбачено, що цявідповідальність покладається безпосередньо на виконавця.

Від передоручення і переадресування слід відрізнятизаміну осіб у зобов’язанні. При передорученні боржник зали�шається суб’єктом зобов’язання і відповідно несевідповідальність за дії призначеного ним виконавця, при пере�адресуванні виконання кредитор також залишаєтьсясуб’єктом виконання, і тому призначена ним третя особа пре�тензій до боржника пред’явити не може.

178


179

Заміна осіб у зобов’язанні полягає в тому, що попередніучасники зобов’язань вибувають з цих відносин, а їх права таобов’язки у повному обсязі переходять до суб’єктів, які їхзамінюють. У зобов’язанні може замінюватись як кредитор,так і боржник.

Заміна кредитора (цесія) — це уступка кредитором своїхправ вимоги за зобов’язанням іншій особі. Кредитор нази�вається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїмправом вимоги за зобов’язанням, — цесіонарієм. Для цесії не�обхідною є угода між старим (цедентом) і новим (цесіонарієм)кредитором. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно,оскільки вона ніякою мірою не погіршує його становище (ч.1ст.516 ЦК України). Якщо у зв’язку з цесією необхідні додат�кові витрати боржника для виконання, ці витрати відносятьсяна рахунок кредитора. Стаття 518 ЦК України зазначає, щоборжник зберігає всі заперечення проти нового кредитора, яківін міг протиставити попередньому кредиторові.

Старий кредитор (цедент) зобов’язаний повідомити борж�ника про цесію, яка відбулася, а також передати документи,які засвідчують право вимоги, новому кредиторові(цесіонарію). В іншому разі, якщо боржник не був письмовоповідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредиторадо іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цимдля нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконаннязобов’язання первісному кредиторові визнається належнимвиконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, пере�ходить до нього в тому обсязі, в якому вона раніше належалацедентові. Для цесіонарія зберігають силу всі засоби забезпе�чення зобов’язання (завдаток, порука, застава тощо), якщоінше не встановлено договором або законом відповідно дост.516 ЦК України. Якщо боржник ухиляється від виконання,то тільки до нього і може бути пред’явлена вимога з бокуцесіонарія. При уступці вимоги цедент відповідає передцесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але невідповідає за невиконання цього зобов’язання боржником,


крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку заборжника перед новим кредитором (ст.519 ЦК України).Заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозрив�но пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язанняхпро відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод�женням здоров’я або смертю (ст. 515 ЦК України).

Внаслідок переведення боргу (заміни боржника) попе�редній боржник вибуває із зобов’язання і замінюється новим.Для переведення боргу потрібна згода нового боржника,оскільки якщо договір як вольовий акт не може вчинятися безволевиявлення кожного із контрагентів, то не можна позасвоєю волею стати боржником уже існуючого зобов’язання.Але переведення боргу не можна здійснити і без згоди креди�тора. Цим переведення боргу відрізняється від цесії (уступкивимоги). Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.523 ЦК України іпорука, і застава, встановлені третьою особою на забезпеченнявиконання зобов’язання, з переведенням боргу припиняються,якщо поручитель або заставодавець не висловили своєї згодивідповідати також і за нового боржника. Застава, встановленана забезпечення боргу первісним боржником, зберігаєтьсяпісля переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передба�чено законом або договором (ч.2 ст.523 ЦК України). Новийборжник має право виставляти проти вимог кредитора всі тізаперечення, які основані на відносинах між кредитором іпервісним боржником (ст.522 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчи�няється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого во�но виникло. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні,яке виникло на підставі правочину, що підлягає державнійреєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленомудля реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено за�коном (ч.2 ст.513 ЦК України). Ці правила поширюються і направочини щодо заміни боржника у зобов’язанні.

Місце виконання зобов’язання визначається договором, за�конодавчими нормами, які регулюють даний вид зобов’язань,адміністративними актами. Якщо місце виконання зобов’язан�

180


ня не встановлено то, згідно зі ст.532 ЦК України, виконанняпровадиться:

1) за зобов’язанням про передання нерухомого майна — замісцезнаходженням цього майна;

2) за зобов’язанням про передання товару (майна), що ви�никає на підставі договору перевезення, — за місцем здаваннятовару (майна) перевізникові;

3) за зобов’язанням про передання товару (майна), що ви�никає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовленняабо зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кре�диторові на момент виникнення зобов’язання;

4) за грошовим зобов’язанням — за місцем проживаннякредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за їїмісцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Як�що кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місцепроживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника,зобов’язання виконується за новим місцем проживання(місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредиторавсіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов’язанням — за місцем проживання(місцезнаходженням) боржника. Зобов’язання може бути ви�конане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільно�го законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаївділового обороту.

Строк виконання зобов’язання. Належним визнається та�кий строк виконання, який встановлений законом, договоромабо випливає із суті зобов’язання. Строк (термін) виконаннязобов’язання може бути визначений календарною датою абозакінченням відповідного періоду часу, а також вказівкою навідповідну подію, яка обов’язково має настати (ч.1 ст.530 ЦКУкраїни).

Якщо строки виконання взагалі не встановлені або визна�чені моментом пред’явлення вимоги виконання кредитором,боржник має право провести таке виконання у будь�який час.Обов’язок виконати таке зобов’язання покладається на борж�ника в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредито�

181


ром, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із актівцивільного законодавства або договору (ч.2 ст.530 ЦК Ук�раїни).

При простроченні боржника кредитор має право або вима�гати виконання зобов’язання в натурі, або відмовитися відприйняття виконання. Однак у будь�якому разі боржник зо�бов’язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнавкредитор у зв’язку із простроченням (ст.612 ЦК України). Ко�ли предметом виконання є грошова сума, боржник зобов’яза�ний сплатити за час прострочення 3 відсотки річних від прост�роченої суми, якщо законом або договором не встановленийінший розмір відсотків.

Кредитор визнається таким, що прострочив виконання,якщо він відмовився прийняти надане боржником належневиконання зобов’язання або не вчинив відповідних дій, безяких боржник не може виконати своїх обов’язків. При прост�роченні прийняття виконання кредитором боржник, у своючергу, має право вимагати від кредитора відшкодування за�подіяних йому збитків.

Стаття 531 ЦК України передбачає, що боржник має пра�во виконати зобов’язання до строку, встановленого в договорі,якщо інше не випливає із самого договору, не встановлено за�коном або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділово�го обороту.

Спосіб виконання зобов’язання перебуває у прямій залеж�ності від предмета виконання. Якщо предмет зобов’язанняпов’язаний з якоюсь єдиною річчю, що за своєю природою не�подільна, виконання не може бути проведене інакше, як шля�хом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу в цілому.

Суб’єктами зобов’язання одночасно можуть бути кількакредиторів, кілька боржників або кілька кредиторів та борж�ників водночас. Такі зобов’язання називаються з множинністюосіб, які, в свою чергу, поділяються на часткові та солідарні. Участковому пасивному зобов’язанні кожен із боржників зо�бов’язаний надати кредиторові виконання лише у певній частці

182


з тим, щоб боржник, який виконав зобов’язання, вибував, алевоно зберігало силу для решти боржників, поки вони не вико�нають покладений на них обов’язок перед кредитором.

У змішаному частковому зобов’язанні поєднуються обид�ва принципи: в такому зобов’язанні кожен із кредиторів можевимагати виконання в певній частці від кожного із боржників.

У солідарному активному зобов’язанні кожен із креди�торів має право вимагати від боржника виконання в повномуобсязі. Як тільки боржник надасть повне виконання хоч би од�ному із кредиторів, зобов’язання припиняється. У солідарно�му пасивному зобов’язанні кредитор вправі вимагати вико�нання в повному обсязі від будь�якого боржника, тому він маєправо заявляти вимогу про виконання і до всіх боржників вод�ночас, і до будь�якого з них у частині боргу. Але зобов’язанняприпиняється як тільки повне виконання буде надано креди�торові хоча б одним із боржників.

У змішаному солідарному зобов’язанні також поєднують�ся обидва принципи виконання солідарного зобов’язання. Втакому зобов’язанні кожен із кредиторів може вимагати вико�нання в повному обсязі від кожного з боржників.

Якщо одна зі сторін вимагає солідарного виконання зо�бов’язання, в той час як інша погоджується лише на частковевиконання, то такий спір має розглядатися відповідно до ви�мог статей 540–543 ЦК України. Солідарний порядок розра�хований лише на такі випадки:

1) коли законом або іншим нормативним актом прямо пе�редбачено солідарне виконаний зобов’язання. Наприклад,ст.1210 ЦК України встановлює, що особи, які спільно за�подіяли шкоду, є солідарними боржниками перед потерпілим;

2) якщо солідарний спосіб виконання зобов’язання перед�бачений угодою сторін. Наприклад, при укладенні договорупозики сторони можуть встановити солідарні зобов’язаннядля боржників;

3) коли предмет зобов’язання є неподільним, виконаннязобов’язання частками неможливо.

183


Якщо із суті зобов’язання або договору, який існує міжборжниками та кредиторами, не можна встановити конкретнічастки, відповідно до яких має виконуватися це зобов’язання,законодавство встановлює принцип рівності цих часток.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від борж�ника, зобов’язаний відшкодувати іншим кредиторам належні їмчастки виконання у тому розмірі, який залежить від характеруправовідносин, що складаються між солідарними кредиторами.Солідарний боржник, який виконав зобов’язання, може пере�класти відповідні частки виконання на інших солідарних борж�ників. Обсяг таких обов’язків визначається характером відно�син, які пов’язують співборжників. Так, ч.1 ст.544 ЦК Українипередбачає, що боржник, який виконав солідарне зобов’язання,має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти борж�ників у рівних частках, якщо інші умови не встановлені закономабо договором. Невиплачене одним із співборжників боржни�кові, який виконав солідарне зобов’язання, поділяється у рівнихчастках між ним та іншими співборжниками.

Регресним визнається зобов’язання, на підставі якого кре�дитор (регредієнт), зобов’язаний перед третіми особами до ви�конання, має право віднести його повністю або частково за ра�хунок боржника (регресата), дія або бездіяльність якого зумо�вили залучення кредитора до відповідальності. Тобто регресатвідповідає перед регредієнтом, а регредієнт — перед третьоюособою. Пряма відповідальність регресата перед третьою осо�бою без відповідальності регредієнта може мати місце лише увипадках, безпосередньо встановлених законом.

Регресне зобов’язання характеризується такими ознаками: – воно е похідним від іншого (основного) зобов’язання; – один або всі його учасники — суб’єкти основного зо�

бов’язання; – виконання одним учасником зобов’язання або навіть

саме його виникнення зумовлюється діями абобездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлю�ються регресні зобов’язання.

184



1. Що таке зобов’язання?2. Які розрізняються суб’єкти зобов’язань?3. У чому полягають санкції зобов’язання?4. За якими підставами виникають зобов’язання?5. Що слід розуміти під виконанням зобов’язань?6. Що називається предметом виконання?7. Що таке кредиторські обов’язки і обов’язки боржника?8. Охарактеризуйте субсидіарні зобов’язання.9. Які риси властиві солідарному зобов’язанню?10. Що називається регресним зобов’язанням?11. Що називається переміною осіб у зобов’язанні?12. Які Ви знаєте особливості уступки вимоги? 13. У чому полягають особливості переведення боргу?







6. Гонгало Б. М. Общие положения об обеспечении обязательстви способах обеспечения обязательств. Цивилистические записки. —Межвузовский сборник научных трудов. — М.: Статут, 2001. —С. 68.

185


Òåìà 20. Çàáåçïå÷åííÿ âèêîíàííÿçîáîâ’ÿçàíü

Забезпечення виконання зобов’язань може здійснюватисятакими способами:

– правилом про зустрічне виконання зобов’язань; – положенням про субсидіарну відповідальність учас�

ників повного товариства; – обов’язком власника відповідати за зобов’язаннями на�

лежного йому підприємства або установи; – правом кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення

іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимага�ти через суд визнання її дійсною;

– правом кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухи�лення іншої сторони від її реєстрації;

– положенням про відповідальність, яку поряд з боржни�ком несуть треті особи, на яких покладено виконаннязобов’язання, та деякі інші.

Залежно від часу і способу встановлення (виникнення)способи забезпечення виконання зобов’язань поділяють на:

– спеціальні (виникають у момент виникнення зо�бов’язання);

– універсальні (відшкодування боржником збитків, що їхзазнав кредитор у результаті невиконання зобов’язан�ня).

Класифікувати забезпечувальні зобов’язання можна заіншими критеріями, зокрема за механізмами їх реалізації. Зацим критерієм розрізняють:

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом звернен�ня стягнення на майно боржника (застава);

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом звернен�ня грошових стягнень (неустойка, завдаток);

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом притри�мання майна боржника;

186


– забезпечення виконання зобов’язань шляхом притяг�нення до відповідальності третіх осіб (порука, га�рантія)1.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зо�бов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, га�рантією, заставою, завдатком, притриманням.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяєтьсяна:

– законну, тобто встановлену в нормативному порядку —в законі або іншому правовому акті;

– договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормахдоговору (правочину), укладеного між сторонами.

За видами неустойки поділяються на:– залікову — це неустойка, що передбачає можливість

стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині,яка не покрита неустойкою;

– виняткову — закон або договір можуть передбачитистягнення лише неустойки, але не збитків;

– штрафну — це неустойка, яка підлягає сплаті понадрозмір збитків, які заподіяні невиконанням або нена�лежним виконанням зобов’язання;

– альтернативну — за вибором кредитора стягується абонеустойка, або збитки ( ст. 624 ЦК України).

Статті 549–552 ЦК України дають вичерпне визначенняпоняття, змісту та застосування неустойки:

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або іншемайно, які боржник повинен передати кредиторові у разі пору�шення зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках відсуми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.Штраф як різновид неустойки в чинному законодавствізакріплюється у кількох варіантах, а саме:

187

Òåìà 20. Çàáåçïå÷åííÿ âèêîíàííÿ çîáîâ’ÿçàíü


а) штраф у конкретній грошовій сумі;б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зо�

бов’язання або до не виконаної його частини;в) штраф у розмірі вартості предмета зобов’язання;г) штраф у кратному розмірі предмета зобов’язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожендень прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кре�дитора збитків, завданих невиконанням або неналежним вико�нанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховують�ся. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник невідповідає за порушення зобов’язання (ст.617 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме інерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума,її розмір встановлюється договором або актом цивільного за�конодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, можебути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися прозменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільно�го законодавства, крім випадків, передбачених законом.Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, як�що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності іншихобставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника відвиконання свого обов’язку в натурі і не позбавляє кредитораправа на відшкодування збитків, завданих невиконанням абоненалежним виконанням зобов’язання.

За договором поруки, положення про який містяться уст.ст. 553–559 ЦК України, поручитель, яким може виступатиодна особа або кілька осіб, поручається перед кредиторомборжника за виконання ним свого обов’язку і відповідає за по�рушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечу�ватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржни�кові.

188


У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченогопорукою, боржник і поручитель відповідають перед кредито�ром як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста�новлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручите�ля. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самомуобсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про�центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вста�новлено відповідним договором.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’яза�ний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до ньо�го позову — подати клопотання про залучення боржника доучасті у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника провимогу кредитора і сам виконає зобов’язання, боржник маєправо висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, яківін мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредиторазаперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що цізаперечення не пов’язані з особою боржника або якщо борж�ник відмовився від них або визнав свій борг.

Після виконання поручителем зобов’язання, забезпечено�го порукою, кредитор повинен вручити йому документи, якіпідтверджують цей обов’язок боржника. До поручителя, якийвиконав таке зобов’язання, переходять усі права кредитора уцьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували йоговиконання. До кожного з кількох поручителів, які виконализобов’язання, забезпечене порукою, переходять права креди�тора у розмірі частини обов’язку, що виконана ним.

Боржник, який виконав відповідне зобов’язання, повиненнегайно повідомити про це поручителя, який потім має правостягнути з кредитора безпідставно одержане або пред’явитизворотну вимогу до боржника.

Порука припиняється: – з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а та�

кож у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя,внаслідок чого збільшується обсяг його відповідаль�ності;

189


– якщо після настання строку виконання зобов’язаннякредитор відмовився прийняти належне виконання, за�пропоноване боржником або поручителем;

– у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручи�тель не поручився за нового боржника;

– після закінчення строку, встановленого в договорі по�руки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припи�няється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня на�стання строку виконання основного зобов’язання непред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зо�бов’язання не встановлений або встановлений моментомпред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор непред’явить позову до поручителя протягом одного року віддня укладення договору поруки.

Регулювання зобов’язальних відносин за гарантієюздійснюється ст.ст. 560–569 ЦК України.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова ор�ганізація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром)виконання боржником (принципалом) свого обов’язку івідповідає за порушення зобов’язання. Гарант має право на оп�лату послуг, наданих ним боржникові.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана, є чин�ною від дня її видачі і не може бути відкликана, якщо в ній невстановлено інше.

Зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить відосновного зобов’язання (його припинення або недійсності),зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основнезобов’язання. У разі порушення боржником зобов’язання, за�безпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредито�рові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта, яку він не може передаватиіншій особі, якщо інше не встановлено гарантією про сплатутакої грошової суми, пред’являється у письмовій формі у ме�жах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. До ви�

190


моги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до га�ранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вка�зати, у чому полягає порушення боржником основного зо�бов’язання, забезпеченого гарантією.

Обов’язок гаранта перед кредитором обмежується спла�тою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантомсвого обов’язку його відповідальність перед кредитором не об�межується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не вста�новлено у гарантії.

Зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється уразі:

– сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;– закінчення строку дії гарантії;– відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом

повернення її гарантові або шляхом подання гарантуписьмової заяви про звільнення його від обов’язків загарантією.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржни�ка в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і немає такого права, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові,не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено дого�вором між гарантом і боржником.

Відповідно до ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошовасума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником урахунок належних з нього за договором платежів, на підтверд�ження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо невстановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржни�ка платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч.2 ст.570ЦК України). Якщо порушення зобов’язання сталося з виниборжника, завдаток залишається у кредитора, якщо з вини кре�дитора, — він повертається боржнику разом з додатково сплаче�ною сумою у розмірі завдатку або його вартості, якщо інше невстановлено договором (ч. 1, 2 ст. 571 ЦК України).

У разі припинення зобов’язання до початку його виконан�ня або внаслідок неможливості його виконання завдатокпідлягає поверненню (ч.3 ст. 571 ЦК України).

191


В силу застави кредитор (заставодержатель) має право уразі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання,забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок за�ставленого майна переважно перед іншими кредиторами цьо�го боржника, якщо інше не встановлено законом (право заста�ви) (ст.572 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 573–574 ЦК України заставою, якабеспосередньо виникає на підставі договору, закону аборішення суду, може бути забезпечена вимога, яка може виник�нути в майбутньому.

Предметом застави може бути: – будь�яке майно (річ, цінні папери, майнові права), що

може бути відчужене заставодавцем і на яке може бутизвернене стягнення;

– майно, яке заставодавець набуде після виникнення за�стави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом застави не можуть бути: – національні, культурні та історичні цінності, які є

об’єктами права державної власності і занесені абопідлягають занесенню до Державного реєструнаціональної культурної спадщини;

– вимоги, які мають особистий характер, а також інші ви�моги, застава яких заборонена законом (ст.576 ЦК Ук�раїни).

Майно, що є у спільній власності, може бути передане у за�ставу лише за згодою усіх співвласників (ст.578 ЦК України).

Окремим видом застави є іпотека — застава нерухомогомайна, що залишається у володінні заставодавця або третьоїособи (ч.1 ст.575 ЦК України).

Закладом є застава рухомого майна, що передається у во�лодіння заставодержателя або за його наказом — у володіннятретій особі (Правила про іпотеку землі та інші окремі видизастав встановлюються законом) (ч. 2, 3 ст.575 ЦК України).

Згідно зі ст.577 ЦК України договір застави підлягає но�таріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягаєдержавній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених

192


законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована напідставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесеннямзапису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страху�ванню, він може бути застрахований за згодою сторін на пого�джену суму. У разі настання страхового випадку предметомзастави стає право вимоги до страховика (ст.581 ЦК України).

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем ра�зом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, щосклалися на момент виникнення права застави, якщо іншийпорядок оцінки предмета застави не встановлений договоромабо законом (ч.2 ст.582 ЦК України).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є пред�метом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше невстановлено договором. Предмет застави залишається у заста�водавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 580 ЦК України зазначає, що ризик випадковогознищення або випадкового пошкодження предмета заставинесе власник заставленого майна, якщо інше не встановленодоговором або законом. У разі випадкового знищення або ви�падкового пошкодження предмета застави заставодавець навимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноціннийпредмет або, якщо це можливо, відновити знищений або по�шкоджений предмет застави.

Згідно зі ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути:– боржник або третя особа (майновий поручитель);– власник речі або особа, якій належить майнове право, а

також особа, якій власник речі або особа, якій належитьмайнове право, передали річ або майнове право з пра�вом їх застави.

Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власни�ка цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно додоговору або закону потрібна згода власника.

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк вико�нання зобов’язання, забезпеченого заставою, що являється

193


змістом договору застави. Також подається опис предмета за�стави і визначаються інші умови, погоджені сторонами дого�вору. Опис предмета застави у договорі застави може бути по�даний у загальній формі (вказівка на вид заставленого майнатощо) (ст.584 ЦК України).

Відповідно до ст.585 ЦК України право застави виникає змоменту укладення договору застави, а у випадках, коли до�говір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту йогонотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповіднодо договору або закону повинен перебувати у володінні заста�водержателя, право застави виникає в момент передання йомупредмета застави. Якщо таке передання було здійснене до ук�ладення договору застави, право застави виникає з моментуйого укладення.

За ст. 586 ЦК України заставодавець має право: – користуватися предметом застави відповідно до його

призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи; – відчужувати предмет застави, передавати його в корис�

тування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним ли�ше за згодою заставодержателя;

– заповідати заставлене майно. Правочин, яким обме�жується право заставодавця заповідати заставлене майно, єнікчемним;

– користуватися переданим йому предметом застави ли�ше у випадках, встановлених договором. За договором на за�ставодержателя може бути покладений обов’язок здобувати зпредмета застави плоди та доходи.

Згідно зі ст.587 ЦК України особа, яка володіє предметомзастави, зобов’язана, якщо інше не встановлено договором:

– вживати заходів, необхідних для збереження предметазастави;

– утримувати предмет застави належним чином;– негайно повідомляти другу сторону договору застави

про виникнення загрози знищення або пошкодження предме�та застави.

194


Заставодавець, який володіє предметом застави, у разівтрати, псування, пошкодження або знищення заставленогомайна з його вини зобов’язаний замінити або відновити цемайно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разівтрати, псування, пошкодження або знищення заставленогомайна з його вини зобов’язаний відшкодувати заставодавцюзавдані збитки.

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою,заставодержатель набуває право:

– звернення стягнення на предмет застави; – за рахунок предмета застави задовольнити в повному

обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задо�волення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкоду�вання збитків, завданих порушенням зобов’язання, не�обхідних витрат на утримання заставленого майна, а також ви�трат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо іншене встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Стаття 590 ЦК України зазначає, що звернення стягненняна предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо іншене встановлено договором або законом. Заставодержатель на�буває право звернення стягнення на предмет застави в разі, ко�ли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк(термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення,провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщоінше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.591 ЦК Ук�раїни).

Заставодержатель має право вимагати дострокового вико�нання зобов’язання, забезпеченого заставою, у разі:

– передання заставодавцем предмета застави іншій особібез згоди заставодержателя, якщо одержання такої зго�ди було необхідним;

– порушення заставодавцем правил про заміну предметазастави;

195


– втрати предмета застави за обставин, за які заставодер�жатель не відповідає, якщо заставодавець не замінивабо не відновив предмет застави (ч.1 ст.592 ЦК Ук�раїни).

Якщо вимога заставодержателя не буде задоволена, вінмає право звернути стягнення на предмет застави:

– у разі порушення заставодавцем правил про наступнузаставу;

– у разі порушення заставодавцем правил про розпоряд�жання предметом застави;

– в інших випадках, встановлених договором. (ч.1 ст.592ЦК України).

Відповідно до ст.593 ЦК України право застави припи�няється у разі:

– припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;– втрати предмета застави, якщо заставодавець не

замінив предмет застави;– реалізації предмета застави;– набуття заставодержателем права власності на предмет

застави. Стаття 28 Закону України “Про заставу” поповнює цей

список і встановлює, що право застави припиняється в разі: – примусового продажу заставленого майна; – закінчення строку дії права, яке становить предмет за�

стави. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає пе�

редачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі неви�конання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі абовідшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та іншихзбитків має право притримати її у себе до виконання боржни�ком зобов’язання. Кредитор має право притримати річ у себетакож у разі, якщо права на неї, які виникли після передачіречі у володіння кредитора, набула третя особа.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимогикредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

196


Ризик випадкового знищення або випадкового пошкод�ження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встанов�лено законом (ст.594 ЦК України).

Згідно зі ст.595 ЦК України кредитор, який притримує річу себе, зобов’язаний негайно повідомити про це боржника.Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притри�мує у себе і відповідає за втрату, псування або пошкодженняречі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або по�шкодження сталися з його вини.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не пе�реходить право власності на неї. Боржник, річ якого кредиторпритримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набу�вача про притримання речі і права кредитора (ст.596 ЦК Ук�раїни).

Статтею 597 ЦК України встановлено, що вимоги креди�тора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартостівідповідно до ст. 591.

У разі пред’явлення до притримувача вимоги він має певніправа і обов’язки.

По�перше, він зобов’язаний до задоволення вимоги креди�тора попередити про це боржника, а якщо проти поручителявчинено позов — залучити боржника до участі у справі. Інак�ше боржник має право висунути проти зворотної вимоги пору�чителя заперечення, які він мав проти кредитора.

По�друге, поручитель має право висунути проти вимогикредитора заперечення, які міг би надати боржник, якщо іншене випливає з договору поруки. Поручитель зберігає права наці заперечення навіть у тому разі, якщо від них відмовився абовизнав свій борг.

Притримувач має право на винагороду за надані боржни�кові послуги.

Договором або законом можуть бути встановлені інші видизабезпечення виконання зобов’язання (ч.2 ст.546 ЦК України).

Спеціальними способами забезпечення зобов’язань виз�наються засоби, передбачені додатковими зобов’язаннями, що

197


спонукають боржника належним чином виконати головне зо�бов’язання шляхом сплати визначеної грошової суми або звер�нення стягнення на попередньо обумовлене майно боржникачи майно третіх осіб.

Додаткові способи забезпечення зобов’язання сторони мо�жуть передбачити в самому договорі. До них відносяться:

– правочини, укладені з відкладальною умовою;– випадки виконання боржником зобов’язання, пов’яза�

ного із внесенням певної грошової суми на депозит тре�тьої особи та ін.


1. Дайте визначення способів забезпечення виконання зо�бов’язань.

2. Що таке неустойка і які її види? Чим вони відрізняються од�на від другої?

3. Як визначається завдаток і чим він відрізняється від авансу?4. Що називається порукою? В чому полягає забезпечувальний

механізм поруки?5. Визначте особливості гарантії, чим гарантія відрізняється від

поруки?6. Що таке застава? Які існують види застави?



2. Про оренду державного майна: Закон України // ВідомостіВерховної Ради України. — 1992. — № 30. — С.47.



198



6. Гонгало Б. М. Общие положения об обеспечении обяза�тельств и способах обеспечения обязательств. Цивилистические за�писки. — Межвузовский сборник научных трудов. — М.: Статут,2001. —С. 68.

7. Азімов Ч.Н. Залоговое право. — Харьков, 1993.

199


Òåìà 21. Â³äïîâ³äàëüí³ñòü ó öèâ³ëüíîìó ïðàâ³

Відповідальність в цивільному праві визнається як право�порушення, що виникає у зв’язку з порушенням обов’язку,встановленим законом або договором, що має змістом покла�дення на особу, винну у скоєнні цивільного правопорушення,негативних майнових наслідків її діяння.

Види цивільно�правової відповідальності:– договірна;– недоговірна;– часткова;– солідарна;– субсидіарна. Договірною є відповідальність, що виражається у формі

сплати неустойки, втрати завдатку, відшкодування шкоди абопозбавлення суб’єктивного права за невиконання або нена�лежне виконання зобов’язання, яке виникло з договору.

Недоговірною вважається відповідальність, що може на�стати за вчинення протиправних дій однією особою щодоіншої за відсутності між ними договірних відносин. Такавідповідальність настає за порушення обов’язку, встановлено�го законом або підзаконним актом, і виражається у формівідшкодування збитків.

Частковою є така відповідальність, яка покладається накілька кредиторів або кілька боржників і кожен із кредиторівмає право вимагати виконання, а кожен з боржників повиненвиконати зобов’язання у певній частці. Причому частки по�винні бути рівними, якщо інше не випливає із закону або дого�вору. У зобов’язаннях, які виникли з часткових договорів міжорганізаціями, право кредитора вимагати виконання таобов’язок боржника виконати зобов’язання визначаються участках, що встановлюються договором (ст. 529 ЦК України).Солідарна відповідальність означає, що кредитор має правовимагати від будь�якого з боржників виконання обов’язку у

200


повному обсязі і має бути передбачена договором, встановле�на законом чи іншими правовими актами, зокрема при не�подільності предмета зобов’язання. Не одержавши повного за�доволення своїх вимог від одного із солідарних боржників,кредитор має право вимагати не одержане з решти солідарнихборжників. Усі боржники залишаються зобов’язаними до тогочасу, поки зобов’язання не буде виконано повністю. Виконан�ня солідарного зобов’язання повністю одним із боржниківзвільняє решту боржників від сплати боргу кредиторові (ст.ст.540–544 ЦК України). Отже, при порушенні солідарногообов’язку настає солідарна відповідальність, за якої кредиторможе вимагати сплати неустойки або відшкодування збитківяк від усіх боржників разом, так і з кожного з них окремо.

Оскільки є субсидіарна відповідальність, то існує і основ�на. Основною визнається відповідальність боржника, яка ви�никає на основі загальних приписів закону.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, ко�ли існують основне і додаткове до нього зобов’язання і обидвапорушені (ст. 619 ЦК України).

До заявлення вимоги до особи, яка відповідно до закону,інших правових актів або умов зобов’язання несе відпо�відальність додатково до відповідальності іншої особи, що єосновним боржником (субсидіарну відповідальність), креди�тор повинен заявити вимогу до основного боржника. Якщо ос�новний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитораабо кредитор не одержав від нього в розумний строк відповідіна заявлену вимогу, ця вимога в повному обсязі може бути за�явлена до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кре�дитор не може вимагати задоволення своєї вимоги до основно�го боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність,якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахуваннязустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несесубсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимо�ги, поставленої їй кредитором, повідомити про це основногоборжника, а у разі пред’явлення позову — залучити основного

201


боржника до участі у справі. При недотриманні цих вимог осо�бою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний борж�ник має право висунути проти регресної вимоги особи, щовідповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти креди�тора ( ст.619 ЦК України).

Повне відшкодування збитків, заподіяних порушеннямдоговірних зобов’язань між юридичними особами, передбаче�но у сферах поставки, купівлі�продажу, деяких підряднихвідносинах тощо. Стосовно ж більшості інших господарськихзобов’язань (постачання енергії та газу, перевезення, капіталь�не будівництво, проектні роботи тощо) передбачається не по�вна, а обмежена відповідальність за порушення договорів абоу формі виплаченої неустойки (коли допускається стягненнялише неустойки, але не збитків), або у формі дійсної (фактич�ної) шкоди без права відшкодування упущеної вигоди. Успіввідношенні неустойки і збитків, як форм відповідальності,загальною стає штрафна неустойка, тобто якщо за порушеннязобов’язання встановлено неустойку, то її стягнуть у повномурозмірі понад відшкодування збитків. У зобов’язаннях з учас�тю суб’єктів підприємництва замість обмеженої запровад�жується, повна майнова відповідальність. За порушенняобов’язків за договором будівельного підряду замовник іпідрядник сплачують передбачену договором або законом не�устойку та відшкодовують у повному обсязі збитки.

Підставою цивільно/правової відповідальності є закон —це юридична підстава. Існує також фактична підстава цивільно�правової відповідальності — це склад цивільного правопору�шення. Вона настає за таких умов:

– протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; – шкоди;– причинного зв’язку між протиправною поведінкою і

шкодою;– вини особи, яка заподіяла шкоду.Протиправною вважається така поведінка особи, яка по�

рушує приписи закону чи іншого нормативного акта або вия�

202


вилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірногозобов’язання. Протиправність поведінки боржника або креди�тора полягає в порушенні договірного зобов’язання. Порушен�ням зобов’язання є невиконання або неналежне виконаннявизначених змістом зобов’язання. Одним із видів порушеннязобов’язання є прострочення боржника або кредитора.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов’язан�ня в обумовлений строк (термін). Боржник не визнається та�ким, що прострочив, поки зобов’язання не може бути викона�не внаслідок прострочення кредитора (ст.612 ЦК України).Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмо�вився прийняти належне виконання, запропоноване боржни�ком, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг вико�нати свого зобов’язання (ст.613 ЦК України).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель)певного особистого чи майнового блага. Залежно від об’єктаправопорушення розрізняють майнову або немайнову (напри�клад моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками.Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором,втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кре�дитором доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зо�бов’язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завданозбитків у результаті порушення її цивільного права, має правона їх відшкодування. Збитками вважаються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням абопошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила абомусить зробити для відновлення свого порушеного права (ре�альні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичай�них обставин, якби її право не було порушене (упущена виго�да). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо закономабо договором не передбачено відшкодування у меншому абобільшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала

203


завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуютьсяпотерпілій особі у зв’язку з неодержанням доходів, не можебути менший від доходів, що їх одержав порушник права.

Для стягнення збитків потерпіла особа має довести їх на�явність і розмір. Відповідно до ст. 623 ЦК України розмірзбитків, завданих порушенням зобов’язань, доводить креди�тор. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовимиактами або договором, під час визначення збитків беруться доуваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задово�лення вимоги кредитора, у місці, де зобов’язання має бути ви�конане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно, — удень вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодовідшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існу�вали на день ухвалення рішення. Під час визначення не одер�жаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті креди�тором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приго�тування.

Порушення особистих і майнових прав може також спри�чинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової)шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди, завданоїпорушенням договірних зобов’язань, виникає лише у випад�ках, передбачених законом або договором.

Щодо причинного зв’язку між протиправною поведінкоюправопорушника і збитками потерпілої сторони, то проти�правна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збит�ки, що виникли у потерпілої особи, — наслідком протиправноїповедінки заподіювача.

Існує ще одна умова для покладення відповідальності зацивільне правопорушення, це — вина заподіювача. Вина вцивільному праві розглядається як психічне ставлення особидо своєї протиправної поведінки та її наслідків.

На відміну від кримінального права у цивільному праві дієпрезумпція вини особи, яка вчинила правопорушення.Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка не виконала зо�бов’язання або виконала його неналежним чином, несе майно�

204


205

ву відповідальність лише за наявності вини (умислу або нео�бережності), крім випадків, передбачених законом або догово�ром. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зо�бов’язання. Коли невиконання або неналежне виконання зо�бов’язання зумовлено умислом або необережністю кредитора,боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не вста�новлено законом. Іноді невиконання зобов’язання є наслідкомвинної поведінки обох сторін (змішана вина). Тоді судвідповідно до ступеня вини кожної із сторін зменшує розмірвідповідальності боржника (ст.616 ЦК України). Відповідаль�ність боржника може бути зменшена також у тому разі, коликредитор навмисно або з необережності сприяв збільшеннюрозміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або невжив заходів до їх зменшення (ст. 616 ЦК України).

Ще однією особливістю цивільно�правової відповідаль�ності є те, що вона може настати і без вини, якщо це передбаче�но законом або договором. Так, боржник, який прострочив ви�конання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані про�строченням, і за неможливість виконання, що випадково (тоб�то за відсутності його вини) настала після прострочення.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зо�бов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона дове�де, що це порушення сталося внаслідок випадку або непере�борної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержаннясвоїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринкунеобхідних товарів, відсутність у боржника необхіднихкоштів.

Для притягнення особи до цивільно�правової відповідаль�ності потрібен або повний склад правопорушення, що скла�дається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причин�ний зв’язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи до�говорі, — неповний склад — протиправність і вина ( напри�клад, при стягненні неустойки). За відсутності хоч би одного зцих елементів (крім випадків безвинної відповідальності)цивільна відповідальність не настає.


Підстави звільнення від цивільно/правовоївідповідальності. Підставами звільнення від цивільно�пра�вової відповідальності є:

– випадок;– непереборна сила;– вина кредитора;– інші обставини, які спричиняють неможливість вико�

нання зобов’язання, якщо вони виникли не з виниборжника.

Випадок має місце тоді, коли психічний стан особи, яка по�рушила зобов’язання, характеризується відсутністю її вини, аза відсутності вини немає й відповідальності, якщо законом чидоговором не передбачено відповідальності і без вини.Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 616 ЦК України особа визнається не�винною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї за�ходів для належного виконання зобов’язання.

Непереборна сила — надзвичайна і невідворотна за данихумов подія, яка може бути як соціальною ( страйк ), так і при�родною (землетрус). У ст. 617 ЦК України зазначається, що невважається непереборною силою, яка може бути підставоюдля звільнення від відповідальності особи, недодержаннясвоїх обов’язків контрагентами боржника, відсутність на рин�ку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутністьу боржника необхідних коштів.

Вина кредитора передбачена нормами ЦК України і поля�гає в наступному:

1) у протиправності дій кредитора даного зобов’язання;2) у наявності його вини в будь�якій формі;3) у причинному зв’язку між винними діями кредитора і

неможливістю виконання даного зобов’язання.

206



1. Поняття відповідальності.2. Визначення договірної та позадоговірної відповідальності.3. Коли виникає часткове зобов’язання?4. Коли виникає солідарне зобов’язання?5. Поняття субсидіарної відповідальності.6. Умови настання цивільно�правової відповідальності.7. Поняття шкоди, вини та непереборної сили.


1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46. — 12.03.2003 р.; № 47–48. — 13.03.2003 р.

2. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних звідшкодуванням шкоди від 1 квітня 1994 р.: Збірник офіційних доку�ментів Вищого арбітражного суду України — К., 1997. — С.83�84.

3. Цивільне право України : Підручник: У 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 694–705.


5. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І.(кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо�Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: ЮрінкомІнтер, 2004. — Т.1. — С. 268–290. — Т.2 — С. 69–82.

207


Òåìà 22. Öèâ³ëüíî-ïðàâîâèé äîãîâ³ð

Відповідно до ст.626 ЦК України договором визнаютьсядії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, змінучи припинення цивільних прав або обов’язків. Двостороннімчи багатостороннім правочином (договором) є погоджена діядвох або більше сторін. Договір є юридичним фактом, якийвиступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільнихправовідносинах. Цивільні права та обов’язки виникають як зугод (договорів), передбачених законом, так і з угод, які хоч іне передбачені законом, але йому не суперечать.

Функція договору — це певний вид дій юридичного фактуна суспільні відносини. Договору властиві такі загальні функції:

Ініціативна функція договору полягає в тому, що як ре�зультат погодження волі сторін договір є водночас актом вия�ву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників договору.

Програмно"координаційна функція означає, з одного боку,що договір є своєрідною програмою поведінки його учасниківодин щодо одного, а з іншого, — засобом координації цієї по�ведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності таініціативи.

Інформаційна функція виявляється в тому, що завдякичітко сформульованим умовам договір містить певну інфор�мацію щодо наявних прав та обов’язків у сторін, яка в разі спо�ру може бути врахована і юрисдикційним органом для пра�вильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття за�конного та обґрунтованого рішення з цього спору.

Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулю�вання належного виконання зобов’язань системи забезпечу�вальних засобів, які також набувають договірної форми (за�стави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо).

Захисна функція полягає в тому, що завдяки договорувключається в дію механізм захисту порушених прав шляхомпримусу до виконання обов’язку в натурі, відшкодуваннязбитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

208


Зазначені функції об’єднуються більш загальною — регу"лятивною функцією договору як правового засобу регулюван�ня правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин.

Система цивільно/правових договорів. Оскільки договірє різновидом правочину, то поділ договорів на окремі групиможна проводити за тими самими критеріями, що й поділ пра�вочинів: консенсуальні та реальні, оплатні та безоплатні, абст�рактні та казуальні тощо. За ознакою розподілу прав таобов’язків між сторонами у зобов’язанні, що виникло з догово�ру, виділяють односторонні та двосторонні договори.

За одностороннім договором одна сторона (особа) бере насебе обов’язок перед другою стороною (особою) вчинити певнідії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лишеправом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодопершої сторони. Односторонніми є договори дарування.

Двостороннім є договір, за яким права та обов’язки покла�дено на обидві сторони зобов’язання, що виникло з цього дого�вору. Переважна більшість договорів у цивільному праві єдвосторонніми (купівля�продаж, оренда, комісія тощо).

Залежно від послідовності досягнення цілей, які ставлятьперед собою сторони, вступаючи у договірні зв’язки, договориможна поділити на попередні та основні. За попереднім дого�вором сторони зобов’язуються протягом певного строку ( упевний термін) укласти договір в майбутньому (основний до�говір) на умовах, встановлених попереднім договором (ст. 635ЦК України). У цьому договорі визначається й порядок пого�дження істотних умов майбутнього договору, які не передба�чені попереднім договором.

Основним вважається такий договір, укладення якого пе�редбачене попереднім договором. Хоч істотні умови основно�го договору названі у попередньому договорі, але вони маютьбути узгоджені сторонами при укладенні основного договору.Сторона, яка обґрунтовано ухиляється від укладення основно�го договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зу�мовлені простроченням, якщо інше не передбачено попе�

209


реднім договором або законодавчими актами. Зобов’язання,передбачені попереднім договором, припиняються, якщо дозакінчення строку, протягом якого має бути укладений основ�ний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторінне направить другій стороні пропозицію про його укладення.Договір (протокол), в якому не виявлено прямо волі сторін на�дати йому силу попереднього договору, не породжуєцивільно�правових наслідків (ст. 635 ЦК України).

Залежно від того, на чию користь обумовлено виконаннязобов’язань за договором, — на користь сторін за договором читретіх осіб, які не беруть участі в укладенні договорів, останніможна поділити на дві групи.

Першу, найбільш поширену групу, становлять договори, вяких виконання здійснюють взаємно самі сторони без участітретіх осіб. У цих договорах обумовлюється виконання сто�ронами їхніх взаємних зобов’язань: однією на користь другої(наприклад, продавець на користь покупця тощо).

У договорах другої групи виконання зобов’язання обумов�люється на користь третьої особи. Коли особа, яка уклала до�говір, обумовила виконання зобов’язання, що виникло з дого�вору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і невипливає з його змісту, виконання може вимагати як стороназа договором, так і третя особа, на користь якої виговорено ви�конання. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їйза договором, то особа, що уклала договір, може скористатисяцим правом, коли це не суперечить змістові договору. Прикла�дом договору на користь третьої особи може бути договірзмішаного страхування життя, за яким страхова сума у разісмерті громадянина (застрахованої особи) виплачується за�значеній у договорі третій особі — вигодонабувачеві.

Якщо укладений договір опосередковує дві або кількарізнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхіднідля формування зобов’язань різних типів, він стає змішанимдоговором. Так, договори побутового підряду і на виконанняпроектно�розвідувальних робіт об’єднуються як різновиди од�

210


ним підрядним типом договору, бо спрямовуються на переда�чу результатів робіт. Змішаним договором, у якому містятьсяелементи договорів різних типів, є договір оренди майна з пра�вом його викупу. До відносин сторін у змішаному договорі за�стосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про до�говори, елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше невипливає з угоди сторін або суті змішаного договору (ч. 2 ст.628 ЦК України).

Групи цивільно�правових договорів поділяються на:– договори про передачу майна у власність, повне госпо�

дарське відання або оперативне управління (купівля�продаж,поставка, контрактація, позика, міна, дарування, постачанняенергетичних ресурсів тощо);

– договори про передачу майна у тимчасове користуван�ня (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий про�кат, безоплатне користування майном, лізинг тощо);

– договори про виконання робіт (побутовий підряд,підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних ірозвідувальних робіт, на виконання аудиторських робіт то�що);

– договори про передачу результатів творчої діяльності(авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науко�во�технічної продукції тощо);

– договори про надання послуг (перевезення, страхуван�ня, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги,довічне утримання, кредитний договір тощо);

– договори про спільну діяльність (установчий договір,угоди про науково�технічне співробітництво тощо)1.

У законодавстві, судовій практиці і літературі також вико�ристовується поняття “господарський” договір (ст.11 Госпо�дарського процесуального кодексу). Господарським(підприємницьким) можна вважати такий цивільно�правовий

211


1 Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В.Дзера (керівникавт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцо�вої. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 625�626.

212


договір, в якому обома сторонами або хоч би однією з них єюридичні чи фізичні особи — підприємці і за яким передаютьсятовари, виконуються роботи або надаються послуги з метоюздійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, непов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

Суб’єктами договору є юридичні або фізичні особи, за�реєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприєм�ницької діяльності.

Зміст договору становлять умови, за якими передаютьсятовари, виконуються роботи або надаються послуги з метоюздійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, непов’язаною з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

Умови укладення договору. Для деяких видів підприємниць�ких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів абобіржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх ук�ладення (підписання), обліку та реєстрації. Певні особливостіможуть характеризувати порядок виконання або умовивідповідальності сторін за підприємницьким договором (напри�клад, відповідальність підприємця незалежно від його вини).

Серед господарських договорів окремо виділяють біржовідоговори. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про товарнібіржі” біржовою операцією визнається угода, яка відповідаєсукупності таких умов:

а) якщо вона являє собою купівлю�продаж, поставку абообмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі

не пізніше наступного за її вчиненням дня.Види біржових договорів. Розрізняють, форвардні,

ф’ючерсні контракти та опціони ( згідно із Законом України“Про оподаткування прибутку підприємств” ці договори нази�вають деривативами).

Форвардний контракт — це двостороння угода за стан�дартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особипридбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери то�

що) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, зфіксацією цін під час укладання форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт — стандартний документ, якийзасвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив упевний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цінна момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Опціон — стандартний документ, що засвідчує правопридбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбут�ньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту абона час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Зміст і тлумачення договору. Зміст договору — це ті умо�ви, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договіроформлено письмово у вигляді одного документа, підписаногосторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умовифіксуються в пунктах договору, в яких можуть міститися і по�силання на норми чинного у цій сфері законодавства.Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається ук�ладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випад�ках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за зако�ном або необхідні для договорів даного виду, а також усі тіумови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягну�то згоди. Отже, істотними вважаються насамперед ті умови до�говору, які названі такими за законом. В ч. 5 ст. 626 ЦК Ук�раїни закріплена презумпція, що договір вважається оплат�ним, якщо інше не випливає із закону, інших нормативно�пра�вових актів, угоди сторін або суті договору.

Серед договірних умов, крім істотних, виділяють такожзвичайні та випадкові умови. Звичайні — це ті умови, які перед�бачаються у законі чи іншому нормативному акті і стаютьобов’язковими для сторін внаслідок факту укладення договору.Звичайні умови не потребують окремого погодження і про нихне обов’язково застерігати у тексті договору.

Випадкові — це такі умови договору, які погоджені сторо�нами з метою розв’язання питань, що взагалі не врегульовані

213


законодавством або ті, що відступають від положень диспози�тивних норм. Тому випадкові умови можна виявити,порівнявши їх зі звичайними умовами: якщо якусь умовувключено у договір на зміну чи доповнення до правил, викла�дених у законодавчому акті, то порівняно із уже прийнятими вдоговорах даного виду умовами вона виявиться випадковою.Всі умови після укладення договору стають однаково обов’яз�ковими і мають додержуватися сторонами.

Типовий договір є уніфікованим засобом, що забезпечує од�накове оформлення конкретних договірних відносин. Цесвоєрідний нормативно�правовий акт, який заповнює правоверегулювання певної сфери господарських відносин через не�достатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили. Ти�пові договори, часто використовують при укладенніпублічних договорів та договорів про приєднання. Публічнийдоговір є узагальненим поняттям договорів, що укладаються урізних сферах обслуговування громадян і юридичних осіб(роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального ко�ристування, медичне, готельне, банківське обслуговування,поштові послуги тощо).

Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємецьвзяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконан�ня робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться(ст. 633 ЦК України). Ціна товарів, робіт, послуг та інші умо�ви публічного договору встановлюються однаковими для всіхспоживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допу�скається надання пільг для окремих категорій споживачів.Відмова підприємця від укладення публічного договору за на�явності у нього можливостей надати споживачеві відповіднітовари або послуги не допускається (ч.4 ст.633 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання єдоговір, умови якого встановлені однією із сторін у формуля�рах або інших стандартних формах який може бути укладенийлише шляхом приєднання другої сторони до запропонованогодоговору в цілому. Сторона, яка приєдналася до договору, мо�

214


же вимагати розірвання або зміни договору і відшкодуваннязаподіяних їй збитків, якщо договір про приєднання, хоч і несуперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторонуправ, які вона звичайно мала, виключає або обмежуєвідповідальність другої сторони за порушення зобов’язань абомістить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдна�лася до договору.

Укладення, зміна та розірвання договору. Оскільки до�говір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, пого�дження ними умов договору проходить принаймні дві стадії:шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має на�зву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною — ак"цепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, нази�вається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептан"том.

Загальний порядок укладення, зміни та розірванняцивільно�правових договорів визначено в главі 53 ЦК України(ст.ст.638–654). Існують певні особливості укладення біржо�вих угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у поряд�ку конкурсу тощо.

Для того, щоб вступити в договірні відносини, один ізучасників повинен виявити ініціативу, тобто виступити з про�позицією укласти договір (офертою).

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка ад�ресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотніумови договору і виражає намір особи, яка зробила пропо�зицію, вважати себе зв’язаною договором у разі її прийняття(ч.1 ст.641 ЦК України). Оферта характеризується такими ри�сами:

– адресується конкретно одній чи кільком особам. Колипропозиція розрахована на невизначене коло осіб, то вона роз�глядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не за�значено в цій пропозиції;

– має містити вказівку на істотні умови майбутнього до�говору, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні

215


для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавле�ний оферент;

– виражає твердий намір оферента вважати себе зв’яза�ним договором і запропонованими умовами в разі їх прийнят�тя (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазна�чення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір мож�на змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше,як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьомуразі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість, отже, іне зв’язує оферента. Оферта, яку одержав адресат, не може бу�ти відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше незазначено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чиз обстановки, в якій вона зроблена.

Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняттянею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повнимі безумовним. Це означає, що акцептант повністю погод�жується із запропонованими умовами договору і повідомляєпро це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зробленоіз зазначенням строку для відповіді, то договір вважається ук�ладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержа�ла від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції про�тягом цього строку (ст.643 ЦК України).

Дії вважаються акцептом, якщо замість відповіді проприйняття пропозиції укласти договір контрагент у встанов�лений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначенихв оферті умов договору (відвантажує товари, надає послуги,сплачує відповідні суми тощо), якщо інше не передбачено за�конодавчими актами або не зазначено в самій оферті. Вчинен�ня таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення до�говору, і водночас його виконання. Як і оферта, акцепт можебути відкликаний акцептантом однієї із сторін і втратитичинність, якщо повідомлення про його скасування оферентодержав до моменту або в момент одержання самого акцепту.В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від ак�

216


цептанта протягом встановленого для цього часу оферент вва�жається вільним від тих обов’язків, що пов’язані з ранішезробленою ним пропозицією.

Відповідно до ст.645 ЦК України, якщо з одержаної іззапізненням відповіді про згоду укласти договір видно, щовідповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою,що запізнилася, лише в тому разі, коли оферент негайноповідомить другу сторону про одержання відповіді із запізнен�ням. У цьому разі відповідь, що запізнилася, вважається но�вою пропозицією. Якщо ж такого повідомлення оферент незробить, то він повинен виконати укладений договір абовідшкодувати збитки, заподіяні акцептантові у зв’язку з неви�конанням договору. Акцепт має бути повним і безумовним, ітільки тоді він свідчитиме про згоду сторін щодо істотнихумов договору.

Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпро�позиціями, не може вважатися акцептом. Згідно зі ст. 646 ЦКУкраїни відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж бу�ло запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиціїі в той же час є новою пропозицією. Сторони в цьому разіміняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент —акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колиш�нього оферента. Переговори або обмін листами між сторонамиможуть тривати довго і завершитись або досягненням згодищодо умов договору, або не дати бажаного результату.

Договір вважається укладеним у момент одержання ак�цепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення до�говору, крім згоди сторін, потрібна передача майна або вчи�нення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладе�ним з моменту передачі відповідного майна або вчинення пев�ної дії (ст.640 ЦК України).

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чишляхом вчинення конклюдентних дій (ч.1,2 ст. 205 ЦК Ук�раїни). Коли сторони домовились укласти договір у певнійформі, він вважається укладеним з моменту надання йому

217


обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду дого�ворів ця форма і не була передбачена.

Зміна договору означає, що зобов’язання сторін діютьвідповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків ви�конання тощо. При розірванні договору зобов’язання сторінприпиняються. Зміна і розірвання договору допускаються ли�ше за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчи�ми актами або договором. Угода про зміну або розірвання до�говору вчиняється в тій самій формі, в якій був укладений до�говір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділово�го обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання госпо�дарських договорів між юридичними особами. Відповідно дост. 11 Господарського процесуального кодексу підприємствочи організація, яка вважає за необхідне змінити або розірватидоговір, надсилає пропозиції про це другій стороні за догово�ром. Сторона, яка одержала таку пропозицію, повиннавідповісти на неї не пізніше 20 днів після її одержання. Якщоучасники не досягли згоди щодо зміни або розірвання догово�ру, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строкз урахуванням поштового обігу заінтересована сторона маєправо передати спір на вирішення господарського суду.

ЦК України (ч. 2 ст. 651) встановлено загальний порядокзміни або розірвання цивільно�правових договорів. Вимога прозміни чи розірвання договору може бути заявлена заінтересова�ною стороною до суду у разі одержання відмови другої сторонина пропозицію змінити чи розірвати договір, а в разі неодержан�ня відповіді — у строк, зазначений у пропозиції або встановле�ний договором чи законом або іншим нормативно�правовим ак�том, а за його відсутності — у двадцятиденний строк.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 652 ЦК України сторона може за�явити вимогу про зміну чи розірвання договору при істотномупорушенні договору другою стороною. Порушення договору,допущене однією із сторін, вважається істотним, якщо вонотягне за собою таку шкоду для другої сторони, що остання

218


значною мірою позбавляється того, на що вона мала право роз�раховувати на підставі договору, за винятком випадків, колисторона, яка порушила договір, не передбачила такого резуль�тату і інша особа, яка діє за аналогічних обставин, не передба�чила б цієї шкоди. За ст. 653 ЦК України істотна зміна обста�вин, якими сторони користувалися при укладенні договору, єпідставою для його зміни або розірвання, якщо інше не перед�бачено договором або не випливає з його суті. Зміна обставинвизнається істотною, коли вони змінилися настільки, що якбисторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не бувби ними укладений на умовах, які значно відрізняються відпогоджених умов.

Якщо сторони не досягли згоди про приведення договоруу відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або пройого розірвання, договір може бути розірваний.

Крім зміни або розірвання договору, допускається й про"довження (пролонгація) його дії на новий строк. Так,відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду держав�ного і комунального майна” за відсутності заяви однієї ізсторін про припинення або зміну договору протягом одногомісяця після закінчення його строку він вважається продовже�ним на той самий строк і на тих самих умовах, які були перед�бачені договором. Найчастіше продовження дії договоруоформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листа�ми, телеграмами або іншим способом.


1. Що таке цивільно�правовий договір?2. Розкрийте функції договору.3. Що таке система цивільно�правових договорів?4. Розкрийте зміст односторонніх і двосторонніх договорів.5. Чим відрізняється попередній договір від основного догово�

ру? 6. Розкрийте особливості виконання договорів на користь тре�

тьої особи.

219


7. Які існують біржові угоди (договори)? Дайте їм характерис�тику.

8. Що таке зміст та умови договору?9. Як визначаються істотні умови договору?10. Охарактеризуйте звичайні умови договору.11. Що таке публічний договір?12. Який договір визнається договором про приєднання?13. Дайте загальну характеристику акцепту і оферти, акцептан�

та і оферента.14. Яким вимогам повинен задовольняти акцепт?15. Що таке “конклюдентні дії” і як вони впливають на прийнят�

тя оферти?16. Чи вважається згода щодо прийняття пропозиції, якщо вона

супроводжується застереженнями або контрпропозиціями?Як визначається момент, з якого договір вважається укладеним?


1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Голос Ук�раїни. — 2003. — № 45–46. — 12.03.2003 р.; № 47–48. — 13.03.2003 р.

2. Цивільне право України : Підручник: У 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 617–643.



5. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. — К.:Юрінком, 2001.

220


Ðîçä³ë 6. ÎÊÐÅÌ² ÂÈÄÈ ÄÎÃÎÂ²ÐÍÈÕÇÎÁÎÂ’ßÇÀÍÜ

Òåìà 23. Äîãîâîðè êóï³âë³-ïðîäàæó,ì³íè òà äàðóâàííÿ

Договір купівлі/продажу — це договір, за яким одна сто�рона (продавець) передає або зобов’язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупецьприймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплати�ти за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Тобто задоговором купівлі�продажу, який є оплатним, двостороннім іконсенсуальним, продавець зобов’язується передати покупцевімайно у власність або господарське відання чи оперативне уп�равління, а останній зобов’язується прийняти це майно і спла�тити за нього обумовлену угодою грошову суму. Такий договірспрямований на безповоротне відчуження продавцем майна іперехід його у власність покупця і є юридичною підставою ви�никнення таких зобов’язальних правовідносин, які зумовлю�ють появу у покупця абсолютного речового права. Оплатапридбаного майна має здійснюватися у національній валютіУкраїни, за винятком випадків, передбачених законом.

Консенсуальність договору купівлі�продажу полягає в то�му, що права та обов’язки сторін виникають у момент досяг�нення ними згоди щодо всіх істотних умов. Договір купівлі�продажу може укладатися між громадянами, між організа�ціями (підприємствами, установами), а також між ор�ганізаціями та громадянами.

Правове регулювання відносин купівлі�продажуздійснюється ЦК України, законами України “Про цінні папе�ри і фондову біржу”, “Про товарну біржу”, “Про захист правспоживачів”, “Про приватизацію майна державнихпідприємств”, “Про приватизацію невеликих державних

221

підприємств (малу приватизацію)”, іншими законами та чис�ленними нормативно�правовими актами.

Залежно від особливостей організаційно�правових формторгівлі розрізняють кілька видів договору купівлі�продажу,зокрема:

а) договори купівлі�продажу в оптовій та роздрібнійторгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі�продажу, які укладаються увнутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі�продажу земельних ділянок, валют�них цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі�продажу на умовах комісії, консиг�нації та поставки;

д) договори купівлі�продажу об’єктів приватизації;е) форвардні та ф’ючерсні угоди купівлі�продажу1.Сторони у договорі купівлі/продажу. Відповідно до

цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі�про�дажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути якфізичні, так і юридичні особи.

Суб’єктами зовнішньоекономічної торговельної діяль�ності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи на засадах,визначених спеціальним законодавством, зокрема ЗакономУкраїни “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

За ст. 658 ЦК України право продажу майна, крім випадківпримусового продажу, належить власникові. Тільки за такоїумови у покупця може виникнути відповідне право придбаннятакого майна. Власникові не обов’язково особисто брати участьв укладенні договору купівлі�продажу. Він може здійснити ціповноваження через свого представника або комісіонера. Так,при продажу майна, зданого на комісію, продавцем виступаєкомісіонер, а не власник такого майна. Держава і територіальнігромади діють через утворювані ними спеціальні органи.

222


1 Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С. 7.

Якщо продавець товару не є його власником, покупець на�буває право власності лише у випадку, якщо власник не маєправа вимагати його повернення (ст.658 ЦК України). Якщопродавцем майна може бути лише певна особа — власник, то по�купцем може бути будь�яка особа. Обов’язковою умовою участігромадян стороною у договорі купівлі�продажу є наявність уних достатньої дієздатності. Підприємства (організації, устано�ви) повинні мати статус юридичної особи, а договори, які вониукладають, мають не суперечити цілям їхньої діяльності, перед�баченим в установчих документах. Недодержання цієї вимогиможе призвести до визнання такого договору недійсним.

Зміст договору складають ті умови, щодо яких сторонидосягають згоди. Істотними умовами договору купівлі�прода�жу є умови про предмет та ціну. Доки сторони не дійдуть згодищодо цих двох умов, договір не може вважатися укладеним, не�зважаючи на погодження усіх інших умов (місце, строк, тощо).Інші умови також можуть набути значення істотних, якщо що�до них за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.2 ст.656 ЦК України предметом догово/ру купівлі�продажу можуть бути майнові права, до договорукупівлі�продажу яких застосовуються загальні положення прокупівлю�продаж, якщо інше не випливає із змісту або характе�ру цих прав.

Предметом договору купівлі�продажу можуть бути окреміречі або їх сукупність (об’єкти природи або створені людиноюматеріальні блага), земельні ділянки, майно, визнане закономоб’єктом права власності і не вилучене з товарообігу, а такожпевні зобов’язальні права, пов’язані з можливістю реалізаціїзафіксованих у них повноважень на отримання майнових ви�год (зафіксованих, зокрема, у цінних паперах).

Предметом договору купівлі�продажу може бути правовимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До догово�ру купівлі�продажу права вимоги застосовуються правила проуступку вимоги, якщо інше не встановлено договором або за�коном.

223

Òåìà 23. Äîãîâîðè êóï³âë³-ïðîäàæó, ì³íè òà äàðóâàííÿ

До договору купівлі�продажу на біржах, конкурсах,аукціонах (публічних торгах), договору купівлі�продажу ва�лютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальніположення про купівлю�продаж, якщо інше не встановленозаконом про ці види договорів купівлі�продажу або не випли�ває з їхньої суті.

Особливості договору купівлі�продажу окремих видівмайна можуть встановлюватися законом.

Законом встановлено вимоги щодо якості товару. Про�давець зобов’язаний передати покупцеві товар, якийвідповідає цим вимогам або вимогам про підвищену якість то�вару, якщо це було обумовлено договором.

ЦК України регулює також відносини щодо гарантійякості товарів, кількості, асортименту, комплектності, тари таупаковки продаваного товару (ст.ст. 669—690).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість яко�го відповідає умовам договору купівлі�продажу. У разі відсут�ності в договорі купівлі�продажу умов щодо якості продавецьзобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, зякою товар такого роду зазвичай використовується.

Якщо продавець при укладенні договору був повідомле�ний покупцем про конкретну мету придбання товару, прода�вець повинен передати покупцеві товар, придатний для вико�ристання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком і (або) за описом прода�вець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зраз�ку та (або) опису.

Якщо законом встановлені вимоги щодо якості товару,продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, якийвідповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитись про переданнятовару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановлени�ми законом.

Наступною істотною умовою договору купівлі�продажу єціна — певна грошова сума, що сплачується покупцем за одер�

224


жану від продавця річ. Ціна має бути обов’язково визначена вдоговорі шляхом досягнення сторонами щодо цього спільноїзгоди.

Так, згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов’язанийоплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі�про�дажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бутивизначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначаєтьсявідповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій ра�хунок дії, які відповідно до договору, законодавства або вимог,що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Усвою чергу, ст. 632 ЦК передбачає, що ціна в договорі встанов�люється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених за�коном, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які вста�новлюються або регулюються уповноваженими органами дер�жавної влади або органами місцевого самоврядування. Змінаціни в договорі після його виконання не допускається.

За чинним законодавством сторони у договорі купівлі�продажу, які займаються підприємницькою діяльністю, маютьправо вільно визначати ціну предмета угоди, а в передбаченихзаконом випадках повинні керуватися державними фіксова�ними чи регульованими цінами. Абсолютно вільно визнача�ють ціну громадяни, які укладають разові угоди купівлі�про�дажу, зокрема на речових ринках.

Залежно від організаційно�правової форми торгівлі цінина товари (продукцію) можуть бути оптовими або роздрібни"ми. У роздрібній торговельній мережі їх фіксують у прейску�рантах, цінниках тощо. Придбання продукції на підставі дер�жавного замовлення здійснюється за закупівельними цінами.Закупівельні ціни на дорогоцінні метали визначає Національ�ний банк України.

У договорі купівлі�продажу, крім предмета та ціни, сторо�ни можуть встановлювати й інші умови: порядок розрахунків,доставки товару, строки виконання договору.

Форма договору купівлі�продажу визначаєтьсявідповідно до загальних правил ЦК України про форму право�

225


226


чинів. ЦК визначає також форму окремих видів договорівкупівлі�продажу, таких, як купівля�продаж земельної ділянки,єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири)або іншого нерухомого майна. Ці договори укладаються вписьмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню тадержавній реєстрації.

При недодержанні форм договору купівлі�продажу і всіхістотних умов він може бути визнаний недійсним (якщо іншене передбачено спеціальним законом).

Зміст договору купівлі/продажу. З моменту укладеннядоговору купівлі�продажу у кожної із сторін виникають правата обов’язки, які становлять його зміст. Одним з найваж�ливіших обов’язків продавця є передача ним майна у власність(у господарське відання або оперативне управління) покупця,а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна.У свою чергу, покупець зобов’язаний прийняти від продавцяпридбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а прода�вець відповідно має право вимагати від покупця прийнятипродане майно (якщо він у цьому заінтересований) і сплатитиза нього належну грошову суму. Виконання зазначенихобов’язків має здійснюватися обома сторонами водночас, як�що інше не передбачено законом або договором.

Законодавство України визначає ряд інших додатковихобов’язків продавця. Продавець зобов’язаний:

– попередити покупця про всі права третіх осіб на річ (то�вар), яка продається;

– зберігати продану річ, якщо право власності перехо�дить до покупця раніше передачі речі;

– повідомити про можливі наявні недоліки продаваноїречі (товару).

Додаткові обов’язки можуть встановлюватися також зако�нодавчими актами (наприклад, про приватизацію, цінні папе�ри) та випливати із самого договору.

У разі порушення обов’язків продавець або покупець не�суть майнову відповідальність чи інші правові наслідки, які

можуть і не бути мірою цивільно�правової відповідальності,яка настає за наявності умов, передбачених законом за пору�шення зобов’язань.

Основний обов’язок продавця полягає в тому, що він по�винен одночасно з товаром передати покупцю також його при�належності та відповідні документи (ст.662 ЦК України). Не�виконання цього обов’язку надає покупцеві право вимагативід продавця передачі купленої речі (товару) у примусовомупорядку або відмовитися від подальшого виконання договору.При цьому і в першому, і в другому випадках покупець маєправо вимагати також відшкодування збитків, заподіяних йо�му внаслідок таких дій продавця.

Обов’язок продавця вважається виконаним у момент вру�чення товару покупцеві, якщо договором встановленийобов’язок продавця доставити товар, або у момент надання то�вару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переда�ний покупцеві за місцезнаходженням товару, або в інший мо�мент, обумовлений договором. Якщо ж з договору не випливаєобов’язок продавця доставити товар або передати товар у йогомісцезнаходженні, обов’язок продавця вважається виконаниму момент здачі перевізникові або організації зв’язку для до�ставки покупцеві (ст. 662 ЦК України).

У разі відмови продавця передати проданий товар поку�пець має право відмовитися від договору купівлі�продажу, аякщо не передано індивідуально�визначену річ, покупець маєправо витребувати її від продавця. Має також право звернути�ся до продавця з позовом про відшкодування збитків напідставі загальних положень зобов’язального права провідповідальність боржника за порушення договірного зо�бов’язання.

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення зарішенням суду товару у покупця на користь третьої особи напідставах, що виникли до продажу товару, продавець маєвідшкодувати покупцеві збитки, якщо покупець не знав або неміг знати про ці підстави. При цьому правочин щодо звільнен�

227


ня продавця від відповідальності або її обмеження у разі ви�требування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 678 на продавця покладаєтьсявідповідальність за продаж майна належної якості. Покупцевінадається право у разі придбання речі неналежної якості, як�що її недоліки не були застережені продавцем, за своїм вибо�ром вимагати:

– пропорційного зменшення ціни;– безоплатного усунення недоліків товару в розумний

строк; – відшкодування витрат на усунення недоліків товару.Згідно з ч.2 ст.678 ЦК України у разі істотного порушення

вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можнаусунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційни�ми витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялисянеодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупецьмає право за своїм вибором:

– відмовитися від договору і вимагати повернення спла�ченої за товар грошової суми;

– вимагати заміни товару.При цьому, якщо продавець такого товару не є його виго�

товлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення не�доліків і відшкодування збитків можуть бути пред’явлені і довиготовлювача (ч.3 ст.678 ЦК України).

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк абострок придатності, вимога у зв’язку з його недоліками можебути пред’явлена покупцем за умови, що недоліки були вияв�лені протягом розумного строку, але в межах двох років, а що�до нерухомого майна — в межах трьох років від дня передачітовару покупцеві, якщо договором або законом не встановле�но більший строк (ч.2 ст.680 ЦК України).

Якщо на товар встановлено гарантійний строк або строкпридатності, покупець має право пред’явити вимогу у зв’язкуз недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.Продавець несе відповідальність також за недоліки, які були

228


виявлені за межами цих строків, але коли покупець доведе, щонедоліки товару виникли до передання товару або з причин,які існували до цього моменту.

Водночас продавець не відповідає за недоліки товару, яківиникли після передання товару внаслідок порушення покуп�цем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб,випадку або непереборної сили (ст.679 ЦК України).

За ст.681 ЦК України до вимог у зв’язку з недоліками про�даного товару застосовується позовна давність в один рік, якаобчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків,встановлених ст.680 цього Кодексу, а якщо на товар встанов�лено гарантійний строк (строк придатності), — від дня вияв�лення недоліків у межах гарантійного строку (строку придат�ності).

Якщо покупець відмовиться прийняти куплену річ, він зо�бов’язаний забезпечити схоронність цього товару, негайноповідомивши про це продавця. Продавець, у свою чергу, зо�бов’язаний прийняти та оплатити товар або відмовитися віддоговору купівлі�продажу (ст.690 ЦК України).

Якщо покупець відмовляється заплатити за річ встановле�ну ціну, продавець має право вимагати прийняття речі покуп�цем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданихзатримкою виконання, або, з свого боку, відмовитися від дого�вору і вимагати відшкодування збитків у подвійному розміріта відшкодування моральної шкоди, що завдані у зв’язку з вчи�ненням цього правочину (ч.2 ст.230 ЦК України).

Додаткові права та обов’язки для продавця та покупця мо�жуть виникнути за договорами купівлі�продажу з умовою по�передньої оплати товару та продажу товару в кредит (ст.ст.693–695 ЦК України).

Договір міни (бартеру). У Цивільному кодексі Українизазначається, що за договором міни між сторонами проводить�ся обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бе�ре участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він даєв обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст. 715 ЦК України).

229


Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кож�ною із сторін належного їй майна.

Характеристика договору: договір міни є оплатним,двостороннім і консенсуальним.

Договір міни за змістом і формою має багато спільного здоговором купівлі�продажу. Істотною ознакою для розмежу�вання цих договорів є те, що у договорі купівлі�продажу запродане майно продавцеві сплачується відповідна йоговартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разінерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річбільшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницювідповідною сумою. Право власності на обмінювані товари пе�реходить до сторін одночасно після виконання зобов’язаньщодо передачі майна обома сторонами, якщо інше не встанов�лено договором або законом. ( ст. 715 ЦК України).

Відповідно до ст. 716 ЦК правове регулювання договоруміни має здійснюватися за загальними положеннями прокупівлю�продаж, положеннями про договори поставки, кон�трактації або інші договори, елементи яких містяться в дого�ворі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання. Таким чи�ном вирішуються питання про форму та умови договору міни,про права, обов’язки та відповідальність сторін за недолікиобмінюваного майна тощо. Правила купівлі�продажу, невлас�тиві договору міни, або ті, що суперечать його змістові, зокре�ма правила про сплату за куплену річ грошової суми, до дого�вору міни не застосовуються. Не є договором міни угоди прообмін громадянами жилих приміщень, які вони займають якнаймачі, відносини з обміну промислових товарів, придбанихгромадянами в роздрібній торговельній мережі, якщо вони зякихось причин не влаштовують покупця або є неякісними.

Відповідно до Закону України “Про регулювання товаро�обмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічноїдіяльності” від 23 грудня 1998 р. бартерна (товарообмінна)операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один звидів експортно�імпортних операцій, оформлених бартерним

230


договором або договором із змішаною формою оплати, яким ча�сткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена внатуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяль�ності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності,що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, робо�тами, послугами у будь�якому поєднанні, не опосередкованийрухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

За цим законом товари, що імпортуються за бартерним до�говором, підлягають ввезенню на митну територію України устроки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календар�них днів з дати митного оформлення товарів, які фактично екс�портовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартер�ним договором робіт, послуг — з дати підписання акта або іншо�го документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Порушення строків ввезення товарів (виконання робіт,надання послуг), що імпортуються за бартерним договором,тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення урозмірі 0,3 відсотка від вартості неодержаних товарів, загаль�ний розмір якої не може перевищувати розміру заборгова�ності.

На відміну від традиційного договору міни предметомбартерного договору можуть бути не лише майно, а й послугиі роботи. Можливі такі випадки, коли взагалі немає обміну ре�альними товарами (наприклад, коли кожна із сторін бартерно�го договору надає одна одній послуги чи виконує роботи).

До бартерного договору в зовнішньоекономічній дяль�ності застосовуються відповідні положення Закону України“Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші спеціальні за�конодавчі акти.

Поняття та ознаки договору дарування. За договоромдарування одна сторона (дарувальник) передає або зо�бов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаро�вуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст.717 ЦК України). Як і продавець, дарувальник повинен бутивласником відчужуваного в такий спосіб майна.

231


Характеристика договору: договір дарування є завждибезоплатним, дарувальник не має права вимагати від обдаро�ваної особи зустрічних дій майнового характеру. Договір дару�вання вважається укладеним з моменту передачі майна обда�рованому і відносится до категорії реальних правочинів. Дару�вати майно іншим особам є виключним правом власника. До�говір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін,як правило, не виникають взаємні або односторонні обов’язки.Права за договором набуває лише обдарований у вигляді по�вноважень власника стосовно прийнятого майна.

Сторони та зміст договору дарування. Сторонами у до�говорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичніособи, а в певних випадках — держава, Автономна РеспублікаКрим і територіальні громади (ст. 720 ЦК України). Укладен�ня договорів дарування громадянами має здійснюватися з до�держанням загальних правил цивільного законодавства про їхдієздатність. Слід зазначити, що сімейне та цивільне законо�давство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб,які перебувають під опікою або піклуванням. Наприклад,опікун не має права без дозволу органів опіки і піклування ук�ладати правочини, а піклувальник — давати згоду на їхздійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такимиправочинами є договори, що підлягають нотаріальномупосвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належнихпідопічному майнових прав, поділ майна тощо.

Юридичні особи виступають сторонами у договорі дару�вання в межах своєї спеціальної дієздатності. Безоплатневідчуження майна (у тому числі й за договором дарування) во�ни мають здійснювати відповідно до вимог їхніх статутів та за�конодавчих актів.

ЦК України містить спеціальну ст. 718 щодо предмета до�говору дарування, за якою дарунком можуть бути рухомі речі,в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також май�нові права, якими дарувальник володіє або які можуть виник�нути у нього в майбутньому.

232


Отже, предметом договору дарування може бути будь�якемайно, не вилучене з товарообороту і яке може бути у влас�ності особи, якій воно дарується. При даруванні слід також до�держуватися спеціальних правил, встановлених для набуттяправа власності громадянами на деякі види майна (наприклад,вогнепальна зброя).

Договір дарування укладається у формі, визначеній за�гальними правилами цивільного законодавства про формуугод.

Договір дарування предметів особистого користування тапобутового призначення може бути укладений усно. Договірдарування нерухомої речі укладається у письмовій формі іпосвідчується нотаріусом.

Договір дарування майнового права та договір даруванняз обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається уписьмовій формі. Договір, укладений із недодержанням пись�мової форми, є нікчемним.

Договір дарування рухомих речей, які мають особливуцінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речіза усним договором є правомірним, якщо суд не встановить,що обдарований заволодів нею незаконно.

Договір дарування валютних цінностей на суму, яка пере�вищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мініму�му доходів громадян, укладається у письмовій формі і підля�гає нотаріальному посвідченню (ст.719 ЦК України). З укла�денням договору дарування фактично припиняється юридич�ний зв’язок між сторонами. Правила цивільного законодавст�ва про форму договорів дарування мають поширюватися і на тіугоди, що укладаються між подружжям, батьками і дітьми таміж іншими близькими особами.

Дарувальник зобов’язаний інформувати обдарованого провідомі йому недоліки речі або її особливі властивості, які мо�жуть бути небезпечні для життя, здоров’я, майна як самого об�дарованого, так і інших осіб. Якщо дарувальник не виконаєцього обов’язку, він має відшкодувати шкоду, завдану майну,

233


та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’яабо смертю в результаті володіння чи користування дарунком(ст.721 ЦК України).

При укладенні договорів дарування слід додержуватисяспеціальних правил, встановлених для відчуження частки успільному майні, об’єктів, використовуваних у підприєм�ницькій діяльності тощо. Так, для укладення угод про відчу�ження спільного майна подружжя, що потребують обов’язко�вого нотаріального посвідчення, має бути письмова згода дру�гого з подружжя.

Не можуть вважатися даруванням виплати премійпрацівникам у порядку існуючої системи оплати праці, випла�ти в порядку соціального захисту населення, приватизаціягромадянами державного майна на підставі приватизаційнихсертифікатів тощо.

За ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування майна длядосягнення її одержувачами певної, наперед обумовленої ме�ти. При цьому пожертвувач має право контролювати викорис�тання пожертви відповідно до обумовленої договором мети.Якщо ж така пожертва використовується не за призначенням,пожертвувач або його правонаступники мають право вимагатирозірвання договору про пожертву (ст. 730 ЦК України).

Ст. 727 ЦК України встановлює спеціальні підставирозірвання договорів дарування. Так, дарувальник має правовимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чиіншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисновчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника,його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдарований вчинив умисне вбивство дарувальни�ка, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірван�ня договору дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору да�рування, якщо обдарований створює загрозу безповоротноївтрати дарунка, що має для дарувальника велику немайновуцінність.

234


Дарувальник має право вимагати розірвання договору да�рування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдарованогодо речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність,ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору да�рування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збе�реженим. У разі розірвання договору дарування обдарованийзобов’язаний повернути дарунок у натурі. При цьому розір�вання договору можливе лише за наявності дарунка в натурі.До таких вимог встановлено позовну давність в один рік (ст.728 ЦК України).

ЦК України врегульовано також відносини дарування зобов’язком передати дарунок в майбутньому (ст. 726), зобов’язком обдарованого на користь третьої особи.


1. Яким чином у цивільному законі визначається договіркупівлі�продажу?

2. Які особи можуть виступати сторонами в договорі купівлі�продажу?

3. Які існують вимоги щодо предмета купівлі�продажу?4. Що таке ціна договору?5. Які встановлені законом вимоги щодо форми договору

купівлі�продажу?6. Які наслідки настають за недодержання форми договору

купівлі�продажу?7. Яка відповідальність покладається на продавця за продаж

майна неналежної якості?8. Які правові наслідки можуть наставати у разі неналежного ви�

конання умов договору покупки?9. Як визначається законом договір міни?10. Що таке бартер?11. Що представляє собою договір доручення?12. Які особи можуть виступати сторонами у договорі даруван�

ня, якими правами та обов’язками вони наділяються?

235



1. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — 416 с.

2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня1991р. ( в ред. від 15 грудня 1993 р.) // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 1991. — №30.

3. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у га�лузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23 грудня1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №5 — 6. —Ст.44.

4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон Українивід 28 грудня 1994р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. —№4.

5. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня1999 р. №606�XIV //Офіційний Вісник України. — 1999. — №19. —С. 194.

6. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4березня 1992 р. №2163�XII // Відомості Верховної Ради України. —1992. — №24 — Ст. 348.

7. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 6квітня 1991 р. №959�ХІІ // Відомості Верховної Ради України. —1991. — №29 — Ст. 377.

8. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. №2654�ХІІ// Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №47 — Ст. 642.

9. Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. №2343�ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №31 — Ст. 440.

10. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малуприватизацію): Закон України від 6 березня 1992 р. №2171�ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №24 — Ст. 350.

11. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р.№1956�ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №10 —Ст. 139.

12. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв�ня 1991 р. №1201�ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— №38 — Ст. 508.

13. Про право власності на окремі види майна: ПостановаВерховної Ради України від 17 червня 1991 р. (із змінами від 22

236


квітня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 січня 1995 р.) // Відомості Вер�ховної Ради України. — 1992. — №35. — Ст. 517.

14. Про Порядок заняття торговельною діяльністю і Правилаторговельного обслуговування населення: Постанова КабінетуМіністрів України від 08 лютого 1995 р. №108.

15. Про систему валютного регулювання і валютного контролю:Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15�93 //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №17. — Ст. 184.

16. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності:Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. №8�92 //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №7. — Ст.52.

17. Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів(контрактів) в Україні: Указ Президента України від 7 листопада1994 р. //Урядовий кур’єр. — 1994. — 1 грудня.

18. Про затвердження Положення про форму зовнішньоеко�номічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки та зпитань Європейської інтеграції України від 6 червня 2001 р. №201 //Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №34 — С. 158. — Ст.1784.

19. Тимчасове положення про порядок проведення прилюднихторгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27 жовтня1999 р. №68/5.

20. Правила продажу продовольчих товарів від 28 грудня 1994 р.21. Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами від

13 березня 1995 р.22. Правила продажу непродовольчих товарів від 27 травня 1996

р. №294;23. Правила застосування Закону України “Про оподаткування

прибутку підприємств” від 27 червня 1995р. //Бізнес. — 1995. — 8серпня.

24. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.25. Венская конвенция о договорах международной купли�про�

дажи товаров: комментарий. — М., 1994.26. Демченко Н. Особливі умови договору купівлі�продажу

об’єктів приватизації // Право України. — 1999. — №11. — С.49–51.27. Заїкін Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної про�

дукції та можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хо�зяйство и право. — 2000. — №5. — С.41–45.

237


28. Косинов С. Особенности правовых норм, обеспечивающихзащиту прав потребителей по договору купли�продажи // Право Ук�раїни. — 1999. — №1. — С.90–92.

29. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К.,1999.

30. Токар І.Л. Деякі проблеми правового регулювання прийман�ня продукції (товарів) покупцем // Вісник Вищого арбітражного су�ду України. — 1998. — №2. — С.252–258.

31. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международнойторговли. — М., 1993.

32. Юдін C.O. Міжнародний договір купівлі�продажу. — Харків,1994.

33. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери.— К., 1998.


37. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С.5–45, 79–83, 105–112.


238


Òåìà 24. Äîãîâ³ð ïîñòàâêè

Договір поставки є одним із різновидів договору купівлі�продажу. Згідно зі ст. 712 ЦК України договір поставки — цедоговір, за яким продавець (постачальник), який здійснюєпідприємницьку діяльність, зобов’язується передати у вста�новлений строк (строки) товар у власність покупця для вико�ристання його у підприємницькій діяльності або в іншихцілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін�шим подібним використанням, а покупець зобов’язуєтьсяприйняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положенняпро купівлю�продаж, якщо інше не встановлено договором, за�коном або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулю�вання укладення та виконаная договорів поставки, у томучислі договору поставки товару для державних потреб.

Слід відмітити, що ЦК України містить лише загальні по�ложення про поставку. Регулювання договірних відносин зпоставок продукції здійснюється у різних формах. Основнимиспеціальними нормативно�правовими актами є:

1. Угода про загальні умови поставок товарів між ор�ганізаціями держав — учасниць Співдружності НезалежнихДержав від 20 березня 1992 р. (вона поширюється на відноси�ни між суб’єктами господарювання держав — учасницьСпівдружності за міждержавними економічними зв’язками,незалежно від форм власності, громадян, що мають статуспідприємців, організацій, підприємств та їх об’єднань);

1. Положення про порядок поставок і митного оформлен�ня продукції за виробничою кооперацією підприємств ігалузей держав — учасниць СНД, затверджене постано�вою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р.

2. Поставки продукції за державними замовленнями(контрактами) здійснюються відповідно до Закону Ук�

239


раїни “Про поставки продукції для державних потреб”від 22 грудня 1995 р.

3. Також діють Положення про поставки продукції вироб�ничо�технічного призначення та Положення про по�ставки товарів народного споживання, затверджені по�становою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р., інабули чинності 1 серпня 1988 р.

Договір поставки є консенсуальним, оскільки вважаєтьсяукладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіхістотних умов, двостороннім, бо права та відповідні обов’язкивиникають для обох контрагентів, та оплатним, тому що одер�жану від постачальника продукцію покупець оплачує за пого�дженими цінами.

Сторонами договору є постачальник і покупець, які, якправило, займаються підприємницькою діяльністю. Суб’єкта�ми підприємницької діяльності згідно з законодавством мо�жуть бути: громадяни України, інших держав не обмежені за�коном у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіхформ власності. Предметом договору поставки є товар, про�дукція, призначена для виробничого споживання (матеріали,обладнання, сировина тощо), або для продажу на ринку чипромислової переробки.

Порядок укладення договорів поставки. Відповідно дост. 206 ЦК України договір укладається в письмовій формі,але при цьому допускається свобода вибору учасниками одно�го чи кількох можливих способів оформлення договірнихвідносин:

а) складання одного документа, що його підписують сто�рони;

б) прийняття постачальником до виконання замовленняпокупця;

в) обмін телеграмами, телетайпограмами, телефонограма�ми, радіограмами або повідомленнями за допомогоюфаксу.

240


Порядок і строки укладення договору поставки залежатьвід форми договірних відносин, обраної учасниками. Уклада�ючи договори, застосовують уніфіковані форми замовлень,протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки.При оформленні конкретного договору сторони можуть вико�ристовувати договори, що розробляються і рекомендуютьсядля прискорення і спрощення договірної роботи напідприємствах, як зразкові.

При поставках за міждержавними угодами покупець,одержавши повідомлення про прикріплення, у 20�деннийстрок надсилає постачальникові замовлення�специфікацію іззазначенням усіх умов, необхідних для поставки товару. По�стачальник протягом 20 днів після одержання замовлення�специфікації повідомляє покупця про прийняття замовленняабо надсилає свій проект договору. Такий договір підписуєкерівник суб’єкта господарювання або уповноважена ним осо�ба та скріплюється печатками.

Зміст договору поставки. Відповідно до ч.1 ст.632 ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти) як ті, щопогоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними якобов’язкові на основі чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір вважаєтьсяукладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних ви�падках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Доістотних умов договору поставки можна віднести кількість,номенклатуру (асортимент), якість, строки поставки, цінапродукції, відвантажувальні та платіжні реквізити тощо. Якщоці умови в договорі відсутні, то він вважається неукладеним.Проте інші умови також можуть набути значення істотних, як�що на визначенні таких умов у договорі наполягає одна ізсторін.

Строки поставки. Договір поставки може бути укладе�ний на один рік, на строк, більший одного року (довгостроко�вий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін(наприклад, квартальні, місячні, декадні тощо).

241


Дострокова поставка допускається у випадках, коли ії доз�волено законодавством та за згодою покупця. Достроково по�ставлене і прийняте покупцем зараховується в рахунок про�дукції, що підлягає поставці в наступному періоді.

Кількість товару визначається у договорі на основі за�мовлення покупця. Умова щодо кількості товару може бутипогоджена шляхом встановлення у договорі поставки визна�чення цієї кількості (ст. 669 ЦК України).

Асортимент (номенклатура) обумовлюється або в са�мому договорі, або у специфікації, яка додається до договору іє його невід’ємною частиною. Асортимент буває груповий ірозгорнутий.

Груповий асортимент — це співвідношення загальноїкількості продукції одного найменування за основними вида�ми, обумовленої в договорі.

Розгорнутий (внутрішньогруповий) асортимент — це ха�рактеристика в договорі окремих груп продукції за більш де�тальнішими ознаками (за артикулами, малюнками, фасонами,моделями, розмірами тощо).

Якщо за договором купівлі�продажу переданню підлягаєтовар у певному співвідношенні за видами, моделями,розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент),продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асорти�менті, погодженому сторонами.

Якщо договором поставки асортимент товару не встанов�лений або асортимент не був визначений у порядку, встанов�леному договором, але із суті зобов’язання випливає, що товарпідлягає переданню покупцеві в асортименті, постачальникмає право передати покупцеві товар в асортименті, виходячи зпотреб покупця, які були відомі постачальникові на моментукладення договору, або відмовитися від договору (ст. 671 ЦКУкраїни).

Під час виконання договору постачальником може допус�катися відхилення від погодженого асортименту, тоді постав�лена продукція однієї назви, що входить до асортименту, не за�

242


раховується у покриття недопоставки продукції іншої назви,крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згодипокупця або останній прийняв продукцію для використання.

Якість продукції — це сукупність властивостей і характе�ристик, які відображають рівень новизни, надійність, дов�говічність, економічність продукції і зумовлюють її здатністьзадовольняти відповідно до свого призначення потреби спо�живачів.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та По�ложенням про поставки товарів (п. 32) продукція і товари ма�ють відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншійдокументації, що встановлює вимоги до якості продукції, абозразкам (еталонам). У договорі на поставку продукції потрібнозазначати посилання на нормативні документи, що пройшлидержавну реєстрацію, за якими поставлятиметься продукція1.

Відповідно до ст.673 ЦК України постачальник повиненпередати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам до�говору поставки.

У разі відсутності в договорі поставки умов щодо якостіпостачальник зобов’язаний передати покупцеві товар, придат�ний для мети, з якою товар такого роду звичайно використо�вується.

Якщо постачальник при укладенні договору був повідо�млений покупцем про конкретну мету придбання товару, по�стачальник повинен передати покупцеві товар, придатний длявикористання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком і (або) за описом поста�чальник повинен передати покупцеві товар, який відповідаєзразку та (або) опису.

Якщо законом встановлені вимоги щодо якості товару, по�стачальник зобов’язаний передати покупцеві товар, якийвідповідає цим вимогам.

243


1 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С. 89.

Постачальник і покупець можуть домовитись про пере�дання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, вста�новленими законом.

Постачальник повинен засвідчити якість продукції відпо�відним документом, який надсилається покупцеві разом з про�дукцією, якщо інше не передбачено обов’язковими правиламичи договором.

Якщо продукція імпортується та підлягає обов’язковій сер�тифікації на території України, то вона має супроводжуватисьвідповідним сертифікатом, який підтверджує відповідність їїобов’язковим вимогам нормативних документів.

Товар, який постачальник передає або зобов’язаний пере�дати покупцеві, має відповідати вимогам до його якості в мо�мент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначеннявідповідності товарів цим вимогам не встановлено договоромпоставки.

Договором або законом може бути встановлений строк,протягом якого продавець гарантує якість товару (га"рантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючівироби, якщо інше не встановлено договором (ст.675 ЦК Ук�раїни).

Гарантійний строк починається з моменту передання то�варів покупцеві, якщо інше не встановлено договором поставки.

Гарантійний строк, встановлений договором поставки,продовжується на час, протягом якого покупець не міг вико�ристовувати товар у зв’язку із обставинами, що залежать відпродавця, до усунення їх продавцем.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якоготовар не міг використовуватися у зв’язку з виявленими в ньо�му недоліками, за умови повідомлення про це продавця. Поку�пець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умовдоговору поставки щодо кількості, асортименту, якості, ком�плектності, тари та (або) упаковки товарів у строк, встановле�ний договором або актами цивільного законодавства, а якщо

244


такий строк не встановлений, — у розумний строк після того,як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру іпризначення товарів.

У разі невиконання покупцем цього обов’язку постачаль�ник має право у повному обсязі або частково відмовитися відзадоволення відповідних вимог покупця, якщо доведе, що не�виконання покупцем обов’язку повідомити постачальника пропорушення умов договору поставки спричинило немож�ливість задоволення його вимог або спричинить для поста�чальника витрати, непропорційні його можливим витратам уразі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює га�рантійному строку на основний виріб, і починає спливати од�ночасно з ним.

При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежноїякості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовамдоговору, гарантійний строк на нього з цього моменту починаєспливати з моменту заміни.

Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі,якщо вони не передбачені нормативними документами, інавіть подовжувати вже встановлені гарантійні строки.

Відповідно до ст. 677 ЦК України законом, іншими право�вими актами, стандартами або іншими обов’язковими прави�лами може бути визначений строк, по закінченні якого товарвважається непридатним для використання за призначенням(строк придатності).

Продукція має поставлятися комплектно, відповідно довимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщокомплектність не визначена цими документами, вона, в разіпотреби, обумовлюється договором (ст.682 ЦК України).

Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлю�ють у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Виконання договору поставки. Відповідно до ч.2 ст. 540ЦК України взаємні зобов’язання за договором мають викону�ватися одночасно, якщо інше не випливає із закону, звичаїв

245


246


ділового обороту, договору або змісту зобов’язання. Зо�бов’язання мають виконуватися у натурі, належним чином і вустановлений строк згідно із законом, договором, а за відсут�ності таких вказівок — згідно з вимогами, що звичайно став�ляться. Під час виконання договорів кожна сторона повинназважати на інтереси другої сторони, виконувати їх найеко�номічнішим чином і всіляко сприяти другій стороні у вико�нанні нею своїх обов’язків.

Поставку товарів постачальник здійснює шляхом відван�таження (передавання) товарів покупцеві за договором абоособі, зазначеній у договорі як одержувач. У разі якщо догово�ром передбачено право покупця давати вказівки про відванта�ження товарів окремим одержувачам (відвантажувальні роз�нарядки), відвантаження (передання) товарів здійснюєтьсяпостачальником на адресу одержувачів, які зазначені у відван�тажувальній рознарядці. Зміст відвантажувальної рознарядкиі строк її направлення покупцем постачальникові визначають�ся договором. Якщо строки направлення відвантажувальноїрознарядки договором не передбачені, рознарядка має бутинаправлена постачальникові не пізніше ніж за 30 днів до на�стання періоду поставки. Якщо покупець не надав відвантажу�вальної рознарядки у встановлений строк, то постачальникмає право або відмовитися від виконання договору, або вима�гати від покупця оплати товарів. Крім того, постачальник мо�же зажадати відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку з не�наданням відвантажувальної рознарядки.

Доставку товарів постачальник здійснює шляхом відван�таження їх транспортом і на умовах, передбачених у договорі.Якщо у договорі не визначено, яким видом транспорту або наяких умовах здійснюється доставка, право вибору виду транс�порту або визначення умов доставки товару належить поста�чальникові, оскільки інше не випливає із закону, інших право�вих актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов’язання.

Виконуючи зобов’язання, постачальник повинен додер�жуватися умов договору щодо кількості, асортименту, якості,

строків та інших умов поставки. Поставлену відповідно доумов договору продукцію покупець повинен прийняти й опла�тити за встановленими цінами.

Покупець (одержувач) зобов’язаний вчинити всі необ�хідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставленихвідповідно до умов договору. Прийнятий покупцем товар слідналежним чином оглянути у строк, визначений законом, інши�ми правовими актами, договором або звичаями ділового обо�роту. Покупець повинен у цей самий строк перевіритикількість, асортимент, якість, комплектність, тару й упаковкутовару та додержання постачальником інших умов договору впорядку, встановленому законом, іншими правовими актами,звичаями ділового обороту або договором, і про виявленіневідповідності негайно повідомити постачальника у пись�мовій формі. Якщо під час приймання продукції виявлено не�достачу або порушення умов щодо якості, комплектності то�що, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечитизберігання одержаної продукції в умовах, які запобігаютьпогіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідноюпродукцією. Про порушення, виявлені під час перевірки, скла�дають акт за підписами сторін, уповноважених на прийманнякерівником підприємства�одержувача.

Результати перевірки продукції оформляють актом, якийпідписують усі особи, які брали участь у перевірці, і який за�тверджує керівник підприємства�одержувача. Якщо умови до�говору будуть порушені, то акт приймання з необхідними до�датками до нього є підставою для пред’явлення претензій і по�зову.

За загальним правилом, розрахунки за поставлену про�дукцію здійснюються безпосередньо між відправниками іодержувачами. Порядок і форми розрахунків визначаються вдоговорі відповідно до банківських правил.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язанийоплатити товар після його прийняття або прийняття товаро�розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами

247


цивільного законодавства не встановлений інший строк опла�ти товару.

Покупець зобов’язаний сплатити постачальнику повнуціну переданого товару. Договором поставки може бути перед�бачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару постачальник має пра�во вимагати оплати товару та сплати процентів за користуван�ня чужими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар,постачальник має право за своїй вибором вимагати оплати то�вару або відмовитися від договору поставки.

Якщо постачальник зобов’язаний передати покупцеві,крім неоплачених, також і інші товари, він має право зупини�ти передання цих товарів до повної оплати всіх раніше переда�них товарів, якщо інше не встановлено договором або актамицивільного законодавства.

Закон забороняє односторонню відмову від виконання зо�бов’язання або односторонню зміну умов договору, за винят�ком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сто�рони можуть подовжити дію договору на новий строк. Зміна,розірвання або подовження дії договору оформляються додат�ковою угодою, яку сторони зобов’язані підписати, або іншимшляхом. Наприклад, у положеннях про поставки передбача�ються випадки, коли покупець має право в односторонньомупорядку відмовитися від виконання договору, а саме:

1) при поставці продукції з відхиленнями за якістю віднормативної документації;

2) при завищенні постачальником ціни на продукцію то�що. Покупець може також відмовитися від передбаченої дого�вором продукції (повністю або частково) за умови, що вінповністю відшкодує постачальникові збитки, спричинені та�кою відмовою.

Відповідальність сторін за договором поставки. До�говір поставки може бути невиконаним або виконаним нена�лежним чином і в цьому разі відповідальність настає у формівідшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені).

248


ЦК України визначає правові наслідки порушення умовдоговору поставки щодо кількості товару та асортименту това�ру (ст.ст. 670, 672 ЦК України).

Якщо постачальник передав покупцеві меншу кількістьтовару, ніж це встановлено договором поставки, покупець маєправо вимагати передання кількості товару, якої не вистачає,або відмовитися від переданого товару та їх оплати, а якщо віноплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошо�вої суми.

Якщо постачальник передав покупцеві товар у більшійкількості, покупець зобов’язаний сповістити про це постачаль�ника. Якщо в розумний строк після одержання такого повідо�млення постачальник не розпорядиться товаром, покупецьмає право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено до�говором.

У разі прийняття покупцем товару у більшій кількості до�датково прийнятий товар оплачуються за ціною, встановле�ною для товару, прийнятого відповідно до договору, якщоінша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Якщо постачальник передає товар в асортименті, що невідповідає умовам договору поставки, покупець має правовідмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оп�лачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошовоїсуми.

Якщо постачальник передав покупцеві частину товару,асортимент якого відповідає умовам договору поставки, і час�тину товару з порушенням асортименту, покупець має правона свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам дого�вору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асор�

тименту, товаром в асортименті, який встановлено до�говором;

4) прийняти весь товар.

249


У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідаєумовам договору поставки, або пред’явлення вимоги прозаміну цього товару, покупець має право відмовитися від оп�лати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати по�вернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, єприйнятим, якщо покупець у розумний строк після його одер�жання не повідомив постачальника про свою відмову від ньо�го.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент яко�го не відповідає умовам договору поставки, він зобов’язанийоплатити його за ціною, погодженою з постачальником.

Якщо постачальник не вжив необхідних заходів для пого�дження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар заціною, яка на момент укладення договору звичайно застосову�валась щодо аналогічного товару.


1. Як визначається договір поставки?2. Які особи можуть виступати у договорі поставки?3. Які ознаки (особливості) притаманні договору поставки?4. Охарактеризуйте спільні і відміні риси між договором постав�

ки і договором купівлі�продажу.5. Які істотні умови поставки?6. У яких формах укладається договір поставки?7. У якому порядку виконується договір поставки?8. Який порядок укладання договору поставки?9. Яка покладається відповідальність за невиконання або нена�

лежне виконання договору поставки?10. Які наслідки поставки продукції (товарів), що не відповідає

вимогам стандартів, технічних умов, іншої документації, еталоном?

250




2. Про поставки продукції для державних потреб: ЗаконУкраїни від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1996. — №3.

3. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо�бов’язань: Закон України від 22 листопада 1996 р. №543/96 //ГолосУкраїни. —1997. — 14 січня.

4. Про запровадження Положення про порядок поставок і мит�ного оформлення продукції за виробничою кооперацієюпідприємств і галузей держав�учасниць СНД: Постанова КабінетуМіністрів України від 18 травня 1994 р. №323.

5. Положення про поставки продукції виробничо�технічногопризначення, Положення про поставки товарів народного спожи�вання та основних умов регулювання договірних відносин приздійсненні експортно�імпортних операцій //ЗП СРСР. — 1988. —№24 — 25.

6. Кукина Т.Е. Предмет договора поставки // Право и экономи�ка. — 2001. — №1. — С.19–27.

7. Наумова Л. Договор поставки: наиболее типичные ошибки// Хозяйство и право. — 1999. — №2. — С.106–108.

8. Притыка Д.Н., Осетинский А.И. Правовое регулированиепоставок. — К., 1989.

9. Цивільне право України: Підручник // Є,О. Харитонов, Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

10. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С.83–98.

251


Òåìà 25. Äîãîâîðè ïðî ðåàë³çàö³þñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêî¿ ïðîäóêö³¿

Для забезпечення населення продовольством та сільсько�господарською продукцією держава формує відповідні ресур�си, налагоджує систему договірних відносин із закупівель цієїпродукції у її виробників. Виробники сільськогосподарськоїпродукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, во�ни реалізують її за державними договорами контрактації, якіукладаються на основі державних замовлень.

Договір контрактації є одним з різновидів договорукупівлі�продажу. За договором контрактації сільськогоспо/дарської продукції виробник сільськогосподарської продукціїзобов’язується виробити визначену договором сільськогоспо�дарську продукцію і передати її у власність заготівельникові(контрактантові) або визначеному ним одержувачеві, а за�готівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та опла�тити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.До договору контрактації застосовуються загальні положенняпро договір купівлі�продажу та положення про договір постав�ки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені особливості укладеннята виконання договорів контрактації сільськогосподарськоїпродукції (ст. 713 ЦК України).

Договір контрактації двосторонній, оскільки обидві сто�рони беруть на себе відповідні обов’язки та мають право вимо�ги щодо один одного, консенсуальний та оплатний. Оплатавідбувається продукцією, яка закуповується.

Сторони договору контрактації — з одного боку, це ви�робник сільськогосподарської продукції. Ними можуть бутипідприємства (державні, колективні, селянські (феремерські)та інші), що виробляють сільськогосподарську продукцію.

Друга сторона — це заготівельники (контрактанти). Доних належать: підприємства та організації, на які у встановле�

252


ному законом порядку покладені функції державної закупівлісільськогосподарської продукції (міністерства, відомства, ус�танови та організації, яким виділено з цією метою кошти з дер�жавного бюджету).

Зміст договору контрактації. За договором контрак�тації виробник і заготівельник пов’язані взаємними правамита обов’язками. У ньому мають бути умови про предмет, назва,кількість (за видами продукції), якість, строки, ціна, загальнасума договору та умови доставки, місця здавання�приймання,вимоги до тари й упаковки, порядок розрахунків, обов’язки за�готівельника щодо надання виробнику допомоги в організаціївиробництва сільгосппродукції та її транспортування на прий�мальний пункт заготівельника, взаємна майнова відпо�відальність сторін у разі невиконання або неналежного вико�нання договору. Предметом договору контрактації єсільськогосподарська продукція у сирому вигляді або така, щопройшла первинну обробку.

Договори на реалізацію сільськогосподарської продукціїможуть укладатись на спеціалізованих аграрних біржах. Укла�дення таких договорів визначається правилами організації тапроведення торгів ф’ючерсними та форвардними контрактамипід закупівлю сільгосппродукції та продуктів її переробки. До�говірні відносини з контрактації регулюються типовими дого�ворами контрактації та іншими нормативними актами.

Оскільки договір контрактації має плановий характер, токількість продукції, належної до закупівлі, встановлюєтьсясторонами, виходячи з плану державних закупівель.

Якість продукції, яку продає виробник, визначаєтьсястандартами, технічними умовами, правилами ветеринарногота санітарного нагляду. Якщо продукція недоброякісна, за�готівельник має право або повністю відмовитися від неї, абоприйняти її за ціною, яка відповідає дійсній якості продукції.

Строки здачі продукції заготівельникові зазначаються вдоговорі з урахуванням пори дозрівання культур, умов вироб�ництва, переробки та зберігання. За погодженням із за�готівельником виробник може достроково здати продукцію у

253

Òåìà 25. Äîãîâîðè ïðî ðåàë³çàö³þ ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêî¿ ïðîäóêö³¿

рахунок наступних здавальних періодів. Також в договорі міжсторонами погоджуються графіки доставки, які конкретизу�ють строки здачі продукції. У договорі зазначають місце зда�вання�приймання сільськогосподарської продукції. Порядокздавання�приймання продукції за якістю та кількістю визна�чається спеціальними інструкціями та технічними умовами.

У договорі має передбачатися обов’язок виробника прий�няти доставлену на приймальний пункт продукцію, не допус�каючи простою транспортних засобів понад встановлені стро�ки. В товарно�транспортних накладних зазначається час при�буття транспорту і час закінчення навантаження або виванта�ження продукції.

У разі відмови від приймання продукції заготівельник по�винен заявити виробнику про факт відмови у письмовій формішляхом позначення на товарно�транспортній накладній або вінший спосіб. Якщо заготівельник ухиляється від письмовоїзаяви про відмову від приймання продукції, виробник складаєпро це акт з участю державного інспектора із заготівель іякості продукції або іншого представника управліннясільського господарства і продовольства, або представникаіншої не заінтересованої організації. У разі відмови заготівель�ника прийняти продукцію, що швидко псується, пред’явленувідповідно до умов договору і погодженого графіка, виробникможе реалізувати цю продукцію державним, кооперативниморганізаціям і на колгоспному ринку за договірними цінами звключенням зазначеної продукції у виконання зобов’язань зконтрактації. При цьому заготівельні організації не звільня�ються від відповідальності за необґрунтовану відмову прийня�ти продукцію. Заготівельник повинен своєчасно і повністюрозрахуватися за одержану продукцію.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежневиконання сторонами своїх обов’язків за договором контрак�тації можлива у формі стягнення неустойки (пені, штрафу) івідшкодування збитків. Але сплата неустойки не звільняє сто�рону від виконання договору.

254


Якщо зобов’язання за договором невиконані черезстихійні лиха або з вини заготівельника, то виробникзвільняється від відповідальності. Доказами на підтвердженняцих обставин можуть бути висновки державної інспекції із за�готівель та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду,довідки метеослужби, акти, складені за участю представникастрахової організації, тощо. Вина заготівельника може поляга�ти у ненаданні допомоги в організації виробництва і транспор�туванні продукції на приймальний пункт, непогодженніграфіка здачі тощо.

У договорі має передбачатися обов’язок заготівельника за�безпечити сільськогосподарського виробника основнимитехнічними та матеріальними ресурсами в рахунок авансів підзакупівлю продукції (наприклад, паливно�мастильними ма�теріалами).

З господарства, яке уклало договір контрактації, не можебути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщоінше не передбачено інструкціями, правилами про порядокпроведення закупівель або в договорі за згодою обох сторінвстановлено санкції за таке порушення. Заготівельник не маєправо стягувати з господарства вартість недоброякісної про�дукції у безспірному порядку. Як сторона у договорі поставкизаготівельник відповідає за неналежну якість продукції передспоживачем (одержувачем).


1. Дайте визначення договору контрактацїї.2. Розкрийте особливості договору контрактації.3. Дайте характеристику змісту договору контрактації.4. Що є предметом договору контрактацїї.5. Яка передбачається відповідальність за невиконання догово�

ру контрактацїї?

255

Òåìà 25. Äîãîâîðè ïðî ðåàë³çàö³þ ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêî¿ ïðîäóêö³¿



2. Господарський кодекс України. Господарський процесуаль�ний кодекс України: Офіційні тексти — К.: Юрінком Інтер, 2003. —304 с.

4. Венская конвенция о договорах международной купли�про�дажи товаров: комментарий. — М., 1994.

5. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.6. Демченко Н. Особливі умови договору купівлі — продажу

об’єктів приватизації // Право України. — 1999. — №11. — С.49–51. 7. Заїкін Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної про�

дукції та можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хо�зяйство и право. — 2000. — №5. — С.41–45.

8. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. —К., 1998.

9. Косинов С. Особенности правовых норм, обеспечивающихзащиту прав потребителей по договору купли�продажи // Право Ук�раїни. — 1999. — №1. — С.90–92.

10. Токар І.Л. Деякі проблеми правового регулювання прийман�ня продукції (товарів) покупцем // Вісник Вищого арбітражного су�ду України. — 1998. — №2. — С.252–258.

11. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международнойторговли. — М., 1993.

12. Цивільне право України: Підручник // Є,О. Харитонов, Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.


256


Òåìà 26. Äîãîâ³ð ìàéíîâîãî íàéìó (îðåíäè)

Поняття договору найму (оренди). За договором май�нового найму (оренди) наймодавець передає або зо�бов’язується передати наймачеві майно у користування за пла�ту на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Характеристика договору. Договір найму (оренди) єдвостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору (най�модавець та наймач) несе обов’язки на користь іншої сторони,консенсуальним або реальним та оплатним, тому що наймода�вець за виконання своїх обов’язків з передачі майна у користу�вання наймачеві повинен отримати від останнього зустрічненадання у вигляді внесення орендної плати.

Договір найму (оренди) відрізняється від договорівкупівлі�продажу та міни тим, що належить до категоріїцивільно�правових договорів про передачу майна у користу�вання, тобто передача майна наймачеві не супроводжуєтьсяпереходом до нього права власності на це майно, він отримуєлише право користування майном.

Предмет договору найму (оренди). Предметом договорунайму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальни�ми ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодно�разовому використанні (неспоживна річ). Також предметомдоговору найму можуть бути майнові права (ст. 760 ЦК Ук�раїни). До майнових прав, що можуть передаватися в оренду,можна віднести майнові права автора та володільця об’єктапромислової власності, а також права на чужі речі.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не мо�жуть бути об’єктом договору найму (ч. 1 ст. 760). Наприклад,не можуть здаватися в найм (оренду) речі, вилучені ізцивільного обігу. Речі, обмежені в обігу, можуть здаватися воренду лише суб’єктами, які мають відповідні повноваженняна використання таких речей.

257


Сторони договору найму (оренди). Одна сторона — ценаймодавець (орендодавець), друга — наймач (орендар). ЦКУкраїни не містить спеціальних вимог до сторін. Наймодав�цем можуть виступати будь�які особи: фізичні, юридичні, дер�жава тощо. Наймодавцем речі за договором оренди може бутийого власник або особа, якій належать майнові права (ст. 761ЦК України). Наймачем може бути, як дієздатна фізична осо�ба, так і юридичні особи різних форм власності.

Форма договору. ЦК України не містить окремих поло�жень щодо форми договору найму (оренди), на відносини най�му (оренди) поширюються загальні положення ст.ст. 205–210щодо форми правочинів.

Строк договору. Договір найму укладається на строк,встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України), але якщострок найму не встановлений, договір найму вважається укла�деним на невизначений строк. Кожна із сторін такого догово�ру може відмовитися від нього у будь�який час, письмово по�передивши про це іншу сторону за один місяць, а у разі наймунерухомого майна — за три місяці (ч. 2 ст. 763 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені максимальні (гра�ничні) строки договору найму окремих видів майна. У цьомувипадку незалежно від того, чи вказали сторони будь�якийстрок у договорі, чи вирішили укласти його на невизначенийстрок, після спливу встановленого в законі максимального(граничного) строку договір найму вважатиметься припине�ним (ч. 3 ст. 763).

У разі, якщо наймач продовжує користуватися майномпісля закінчення строку договору найму, то за відсутності за�перечень наймодавця протягом одного місяця договір вва�жається продовженим на строк, який був раніше встановле�ний договором (ст. 763).

За користування майном з наймача справляється плата,розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмірплати не встановлений договором, він визначається з ураху�ванням споживчої якості речі та інших обставин, які маютьістотне значення.

258


Плата за користування майном може вноситися за вибо�ром сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати закористування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодич�ний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користу�вання майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо черезобставини, за які він не відповідає, можливість користуваннямайном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, як�що інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якогомайно не могло бути використане ним через обставини, за яківін не відповідає (ст. 762 ЦК України).

Зміст договору найму (оренди). Обов’язки наймодавця.Коло обов’язків наймодавця залежить від того, чи є договірнайму реальним чи консенсуальним. Основним обов’язкомнаймодавця у консенсуальному договорі найму є обов’язок пе�редати наймачеві майно у користування негайно або у строк,встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). У разіневиконання зазначеного обов’язку наймодавцем наймач маєправо; 1) вимагати від наймодавця передачі майна та відшко�дування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від до�говору найму і вимагати відшкодування завданих йомузбитків (ст. 766 ЦК України).

Наймодавець зобов’язаний передати річ наймачеві у ком�плекті та у стані, що відповідають умовам договору найму та їїпризначенню (ч. 1 ст. 767 ЦК України). ЦК зобов’язує найма�ча перевірити справність речі у присутності наймодавця. Як�що наймач у момент передачі речі у його володіння не переко�нається у її справності, річ вважається такою, що передана йо�му в належному стані (ч. 3 ст. 767 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 767 ЦК України наймодавець зо�бов’язаний попередити наймача про особливі властивості танедоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечнимидля життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призве�

259


сти до пошкодження самої речі під час користування нею. Цепопередження звільняє наймодавця від відповідальності зашкоду, заподіяну особливими властивостями або недолікамиречі, що передана в найм.

ЦК України містить правило про можливість сторін домо�влятися щодо надання наймодавцем гарантій якості речі. Най�модавець може гарантувати якість речі протягом всього стро�ку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з га�рантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її ви�користанню відповідно до договору, наймач має право за своїмвибором вимагати:

1) заміни речі, якщо це можливо;2) відповідного зменшення розміру плати за користуван�

ня річчю;3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодуван�

ня витрат на їх усунення;4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були

йому завдані (ст. 768 ЦК України).Наймодавець має також й інші обов’язки. Так, відповідно

до ч. 2 ст. 776 ЦК України наймодавець зобов’язаний за свійрахунок проводити капітальний ремонт речі, переданої у найм.Це правило є диспозитивним; сторони в договорі можуть по�класти обов’язок проведення капітального ремонту речі нанаймача. Капітальний ремонт повинен проводитися наймо�давцем у строк, зазначений у договорі, а якщо в договорі такийстрок не зазначений або капітальний ремонт спричиненийневідкладною потребою, — у розумний строк. У разі невико�нання наймодавцем даного обов’язку, в разі якщо непроведе�ния капітального ремонту речі перешкоджає її використаннювідповідно до призначення та умов договору, капітальний ре�монт може бути проведений наймачем, який має право зараху�вати вартість ремонту в рахунок плати за користування річчюабо вимагати відшкодування вартості ремонту. Якщо ка�пітальний ремонт наймодавцем не проведено, наймач можевимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

260


Обов’язки наймача. Наймач зобов’язаний:– користуватися річчю відповідно до її призначення або

умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України). – утримувати річ у належному стані та проводити за свій

рахунок поточний ремонт речі, якщо інше не встановлено в до�говорі (ч. 1 ст. 776 ЦК України).

– своєчасно вносити плату за користування майном.Наймодавець має право відмовитися від договору найму і ви�магати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за ко�ристування річчю протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст. 782ЦК України).

– у разі припинення договору найму негайно повернутинаймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з ураху�ванням нормального зносу, або у стані, який було обумовленов договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Договором або законом на наймача може бути покладенийобов’язок за свій рахунок застрахувати річ, що передана унайм (ч. 2 ст. 771 ЦК України). Така умова найчастіше вико�ристовується у договорах лізингу і оренди державного та ко�мунального майна.

Ще одним обов’язком наймача є обов’язок повернути річпісля закінчення строку найму або припинення договору най�му за інших підстав. За ст. 785 ЦК України у разі припиненнядоговору найму наймач зобов’язаний негайно повернути най�модавцеві річ у стані, в якому її було одержано, з урахуваннямнормального зношування або у стані, який було обумовлено вдоговорі. У разі, якщо такий обов’язок не буде виконаний най�мачем, він повинен сплатити наймодавцеві неустойку урозмірі подвійної плати за користування річчю за час простро�чення. Наймодавець має право вимагати повернення свогомайна у примусовому порядку.

Припинення договору найму. Підстави припинення дого�вору:

1) смерть фізичної особи–наймача та ліквідація юридич�ної особи, яка була наймачем або наймодавцем (ст. 781 ЦК Ук�

261


раїни). Але закон або сторони в договорі найму можуть перед�бачити продовження дії договору і після смерті наймача;

2) розірвання договору за згодою сторін;3) відмова від договору — наймодавець має право відмови�

тися від договору найму і вимагати повернення речі, якщонаймач не вносить плату за користування річчю протягомтрьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договорунайму договір є розірваним з моменту одержання наймачемповідомлення наймодавця про відмову від договору (ст.782ЦК України);

4) розірвання договору на вимогу однієї із сторін.Наймодавець має право вимагати розірвання договору

найму, якщо:а) наймач користується річчю всупереч договору або при�

значенню речі;б) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користу�

вання іншій особі;в) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу

пошкодження речі;г) наймач не приступив до проведення капітального ре�

монту речі, якщо обов’язок проведення капітальногоремонту був покладений на наймача (ст.783 ЦК Ук�раїни).

Наймач має право розірвати договір найму у разі, якщонаймодавець передав у користування річ, якість якої невідповідає умовам договору та призначенню речі, а також як�що наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведеннякапітального ремонту речі (ст. 784 ЦК України).

Види договору найму (оренди). ЦК України регулюєп’ять видів договору найму:

1) прокат; 2) найм (оренда) земельної ділянки; 3) найм будівлі або іншої капітальної споруди; 4) найм (оренда) транспортного засобу; 5) лізинг.

262


Прокат. За договором прокату наймодавець, якийздійснює підприємницьку діяльність з передання речей унайм, передає або зобов’язується передати рухому річ найма�чеві у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.787 ЦКУкраїни). Прокат являє собою короткостроковий найм майна,при цьому один і той самий предмет прокату може багаторазо�во використовуватися різними наймачами. Договір прокату єоплатним, консенсуальним або реальним, двостороннім.

Особливостями договору є те, що наймач, по�перше, не маєправа на укладення договору піднайму; по�друге, не має пере�важного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем;по�третє, капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймо�давець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодженняречі сталося з вини наймача (ст. 791 ЦК України).

Найм (оренда) земельної ділянки. Стаття 792 ЦК Українивизначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянкинаймодавець зобов’язується передати наймачеві земельнуділянку на встановлений договором строк у володіння та кори�стування за плату. Земельна ділянка може передаватись у наймразом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, якізнаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (орен�ди) земельної ділянки регулюються законом. (Земельним ко�дексом України від 25 жовтня 2001 p., та Законом України “Прооренду землі” від 6 жовтня 1998 р. зі змінами та доповненнями)

Орендодавцем земельної ділянки є їх власники або упов�новажені особи (ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу). Згідно з Зако�ном України “Про оренду землі” орендодавцями земельнихділянок є громадяни та юридичні особи України, у власностіяких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земель�них ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орга�ни місцевого самоврядування. Орендодавцями земельнихділянок, що перебувають у державній власності, є районні, об�ласні, Київська та Севастопольська міські державніадміністрації, Рада міністрів АР Крим та Кабінет МіністрівУкраїни у межах їх повноважень.

263


Закон визначає обмежений суб’єктний склад орендарів зе�мельних ділянок щодо оренди земельних ділянок сільськогос�подарського призначення. Орендарями таких земельних діля�нок можуть бути юридичні особи, установчими документамияких передбачено здійснення цього виду діяльності, а такожфізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід ро�боти у сільському господарстві (ч. З ст. 6 Закону України “Прооренду землі”). Об’єктами оренди є земельні ділянки, вони мо�жуть передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями,спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно з Земельним кодексом України існує два видиоренди землі залежно від строку договору: короткостроковаоренда — на строк до 5 років та довгострокова оренда — небільше 50 років. Форма договору — письмова, якщо договіроренди земельної ділянки укладається на строк понад 50років, потрібне нотаріальне посвідчення. Договір оренди настрок до п’яти років може бути нотаріально посвідчений за ба�жанням сторін (ч. 3 ст. 13 Закону України “Про орендуземлі”). Укладений договір оренди землі підлягає державнійреєстрації (ст. 18 Закону України “Про оренду землі”).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про орендуземлі” істотними умовами договору оренди землі є: об’єкторенди; термін договору оренди; орендна плата; цільове при�значення, умови використання і збереження якості землі; умо�ви повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі об�меження і обтяження щодо використання земельної ділянки;сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадково�го пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його части�ни; відповідальність сторін.

Найм будівлі або іншої капітальної споруди. Особли�вості цього договору визначає ЦК України у ст. ст. 793–797.Слід зазначити, що Цивільний кодекс не дає нормативноговизначення будівлі та капітальної споруди. Об’єктом договорує будівлі та капітальні споруди. Будівлі та споруди нерозрив�но пов’язані із земельною ділянкою, на якій вони розміщують�

264


ся. ЦК України (ст. 793) встановлює обов’язкову письмовуформу договору найму будівлі, іншої капітальної споруди абоїх окремої частини. Якщо договір найму укладається на строкна один рік і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Найм (оренда) транспортного засобу. Предметом дого�вору найму транспортного засобу можуть бути повітряні,морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортнізасоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бу�ти встановлено, що він передається у найм з екіпажем, якиййого обслуговує. Сторони також можуть домовитися про на�дання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпе�чення нормального використання транспортного засобу (ст.798 ЦК України).

Наймодавцем транспортного засобу можуть бути будь�який його власник або особа, уповноважена передавати транс�портний засіб у найм. Транспорт може здаватися у наймфізичним особам. Договір найму транспортного засобу має бу�ти укладений у письмовій формі, незалежно від його строку тавартості майна (ч.1 ст.799 ЦК України). Договір найму за уча�стю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Наймач самостійно здійснює використання транспортно�го засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавцяукладати від свого імені договори перевезення, а також іншідоговори відповідно до призначення транспортного засобу(ст. 800 ЦК України).

Наймач зобов’язаний підтримувати транспортний засіб уналежному технічному стані. Витрати, пов’язані з використан�ням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків таінших платежів, несе наймач.

Наймач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані узв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу,якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦКУкраїни). Відповідальність перед третіми особами за шкоду,заподіяну у зв’язку з використанням транспортного засобу,несе наймач як його володілець за нормами деліктного права.

265


Лізинг. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець)передає або зобов’язується передати другій стороні (лізинго�одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодав�цю на праві власності і було набуте ним без попередньої домо�вленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно,спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальни�ка) відповідно до встановлених лізингоодержувачем спе�цифікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за вста�новлену плату (лізингові платежі) (ст. 806 ЦК України).

ЦК України майже не регулює безпосередньо лізинговівідносини, їх регулює спеціальний Закон України “Пролізинг” від 16 грудня 1997 р.

Характеристика договору. Договір лізингу може бутияк реальним, так і консенсуальним договором та оплатним,оскільки лізингоодержувач за договором зобов’язаний вноси�ти періодичні платежі за користування отриманим у лізингмайном.

Сторони договору договору лізингу — лізингодавець, якийє власником майна і надає його у тимчасове користування запевну винагороду, і лізингоодержувач — особа, яка набуває задоговором право володіння і користування цим майном. Вякості сторони в договорі лізингу можуть виступати тількисуб’єкти підприємницької діяльності (ст. 3 Закону України“Про лізинг”).

Об’єктом (предметом) договору лізингу може бути будь�яке рухоме і нерухоме майно, що належить до основнихфондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодоякого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 1 ст. 2 За�кону України “Про лізинг”).

Договір лізингу за основною класифікацією роз�поділяється на фінансовий та оперативний лізинг. Так, згідноіз Законом України “Про лізинг” фінансовий лізинг — це до�говір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувачза своїм замовленням отримує у платне користування відлізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за

266


який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, виз�наченої у день укладення договору.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті ук�ладення якого лізингоодержувач за своїм замовленням отри�мує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу настрок, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вар�тості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Фінансовому лізингу взагалі властиві такі риси:– строк, на який передається майно в тимчасове користу�

вання, наближається за тривалістю до строку експлуатації таамортизації всієї або більшої частини вартості майна;

– протягом строку договору лізингодавець за рахуноклізингових платежів повертає собі вартість майна і отримуєприбуток від лізингової угоди;

– у лізингових відносинах, як правило, бере участь третясторона — виробник або постачальник;

– не передбачається ніякого обслуговування об’єкталізингу з боку лізингодавця; технічне обслуговування, страху�вання тощо покладаються на лізингоодержувача;

– як правило, після закінчення строку договору правовласності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача,хоч не забороняються й інші варіанти.

Об’єкти угоди при фінансовому лізингу часто мають висо�ку вартість. Це можуть бути виробничі комплекси, дорогатехніка, автомобілі тощо.

Характерні ознаки оперативного лізингу:– об’єкт оперативного лізингу лізингова компанія, як

правило, придбаває заздалегідь, ще не знаючи конкретноголізингоодержувача.

– лізингодавець не відшкодовує всі свої витрати за раху�нок лізингових платежів від одного лізингоодержувача, отже,лізингова компанія повинна вивчати і ринок товарів secondhand;

– лізинговий контракт укладається на строк 2�5 років,який є значно коротшим, ніж строк амортизації обладнання;

267


– обов’язки з утримання та обслуговування майна, а та�кож усі ризики покладаються на лізингодавця;

– ставка лізингових платежів звичайно вища, ніж за дого�вором фінансового лізингу;

– це пояснюється неповною окупністю витрат лізинго�давця та його бажанням уникнути ризиків, які є більшими, ніжпри фінансовому лізингу (ризик не знайти орендаря на весьобсяг обладнання, ризик поломки об’єкта угоди тощо)1.

Форма договору лізингу. Відповідно до ст. 6 Закону Ук�раїни “Про лізинг” договір лізингу повинен укладатись ви�ключно у письмовій формі.


1. Що являє собою договір майнового найму?2. Які істотні умови договору найму?3. Визначте зміст договору найму.4. Яка передбачена законом відповідальність за порушення сто�

ронами обов’язків за договором найму?5. Охарактеризуйте поняття і ознаки договору оренди?6. Які істотні умови договору оренди?7. Розкрийте зміст договору оренди.8. У якому порядку укладається і припиняється договір оренди?9. У чому полягають правові наслідки припинення чи розірван�

ня договору оренди?10. Що таке договір оренди землі?11. Що таке договір лізингу?12. Розкрийте зміст термінів “прямий”, “непрямий”, “зворотній”,

“лізинг”, “фінансовий”, “оперативний”, “пайовий”, “міжнародний”.13. Які істотні умови договору лізингу?

268


1 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцо�вої. — К.: Юрінком Інтер, Кн. 2. — 2002. — С. 135–136.



2. Господарський кодекс України. Господарський процесуальнийкодекс України: Офіційні тексти — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.

3. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. (в ред. від2 жовтня 2003р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1998. —№46–47.

4. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997р. //Урядовийкур’єр. — 1999. — 30 січня.

5. Про оренду державного та комунального майна: Закон Ук�раїни від 10 квітня 1992 р. №2269�ХІІ // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1992. — №30 — Ст. 416.

6. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4березня 1992р. №2163�ХІІ // Відомості Верховної Ради України. —1992. — №24 — Ст. 348.

7. Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди зе�мельної частки (паю): Постанова Кабінету Міністрів України від 24січня 2000р. //Офіційний Вісник України. — 2000. — №4.

8. Про укладання договорів оренди приміщень підприємствамий організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг:Декрет Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992 р. №20–92 //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №11. — Ст. 90.

9. Про впорядкування використання адміністративних будинківі нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності: Де�крет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. №5–93 // Відо�мості Верховної Ради України. — 1993. — №12. — Ст.108.

10. Про приватизацію цілісних майнових комплексів державнихпідприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду: ДекретКабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. №57–93 // Відо�мості Верховної Ради України. — 1993. — №30. — Ст.337.

11. Про затвердження Типових договорів оренди: Наказ Фондудержавного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774 //ОфіційнийВісник України. — 2000. — №52.


13. Иванов А.А. Договор финансовой аренды (лизинга): Учебно�практ. пособ. — М., 2001.

269


14. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно�правових зо�бов’язань // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. —№4. — С.21–27; №5. — С.22–30; №6. — С.12–15.

15. Кисіль С. Проблемні аспекти лізингових угод // Предприни�мательство, хозяйство и право. — 2000. — №7. — С.9–13.


17. Малышенко К. Проблемы эффективности договора лизингав Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. —№5. — С.21.

18. Мороз М. Припинення і розірвання договору оренди майнадержавних підприємств // Вісник Академії правових наук України. —1999. — №3. — С.94–103.

19. Половко С. Проблеми правового регулювання оренди дер�жавного майна // Право України. — 1998. — №3. — С.51.

20. Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга // Предприни�мательство, хозяйство и право. — 1999. — №3. — С.32–35.

21. Руденко М. Существенные условия договора финансовоголизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. —№11. — С.16–21.

22. Рябко Л. Правовая природа договора лизинга // Право Ук�раїни. — 2000. — №1. — С.70–73.

23. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2�е вид. — К.,2003.

24. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предприни�мателя� 5�е изд. — Харьков, 2003. — С.393–465.

25. Цивільне право України: Підручник // Є,О. Харитонов, Н.О.Саніахметова, — К.: Істина, 2003. — 776 с.



270


Òåìà 27. Äîãîâ³ð íàéìó æèòëîâîãîïðèì³ùåííÿ

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має правона житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянинматиме змогу побудувати житло, придбати його у власністьабо взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальногозахисту, житло надається державою та органами місцевого са�моврядування безоплатно або за доступну для них платувідповідно до закону. Договір житлового найму є основнимдоговором житлового права. Загальні правила найму (оренди)житла передбачені у гл. 59 ЦК України, а спеціальним норма�тивно�правовим актом є Житловий кодекс України.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму(оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець)передає або зобов’язується передати другій стороні (найма�чеві) житло для проживання у ньому на певний строк за пла�ту. Підстави, умови, порядок укладення та припинення дого�вору найму житла, що є об’єктом права державної або кому�нальної власності, встановлюються законом. У даному випад�ку маються на увазі норми чинного Житлового кодексу Ук�раїни та підзаконні акти, прийняті на вимогу ЖК.

Характеристика договору. Договір найму житла є двос"тороннім, оплатним та консенсуальним. Наймодавцем можевиступати як власник житлового приміщення, так і уповнова�жена власником особа (житлово�експлуатаційна організація).ЦК України в ст. 813 встановлює, що сторонами у договорінайму житла можуть бути фізичні та юридичні особи, алеостанні можуть використовувати житло лише для проживан�ня в ньому фізичних осіб. Особливістю цього договору є те, щоправа та обов’язки виникають не лише у наймача, а й у осіб, якіпостійно проживають разом з ним (ст. 816 ЦК України). Ужитловому законодавстві ці особи називаються членами сім’їнаймача. До членів сім’ї наймача належать другий з подружжя,

271

Òåìà 27. Äîãîâ³ð íàéìó æèòëîâîãî ïðèì³ùåííÿ

їх діти та батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано йінших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачемі ведуть з ним спільне господарство.

Розмір і порядок оплати може встановлюватися як домо�вленістю сторін (у приватному житловому фонді), так і в цен�тралізованому порядку органами державної влади або органа�ми місцевого самоврядування (у державному, комунальномута громадському житлових фондах).

Відповідно до ст. 812 ЦК України предметом договорунайму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира абоїї частина, житловий будинок або його частина, придатні дляпостійного проживання в ньому.

За ст. 821 ЦК України договір найму житла укладаєтьсяна строк, встановлений договором, а якщо в договорі передба�чено, що він не встановлений, договір вважається укладенимна п’ять років.

Відповідно до Правил обліку громадян, які потребуютьполіпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщеньв Українській РСР, затверджених постановою Ради МіністрівУРСР та Української республіканської ради професійнихспілок від 11.12. 1984 р. №470, які є чинними, кожна сім’я мо�же перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одно�го з членів сім’ї та у виконавчому комітеті місцевої ради замісцем проживання за сукупності таких умов:

1) досягнення 18�річного віку;2) постійного проживання та прописки в даному населе�

ному пункті;3) потребування поліпшення житлових умов.За ст. 34 Житлового кодексу України такими, що потребу�

ють поліпшення житлових умов, вважаються громадяни:– забезпечені житловою площею нижче рівня, який виз�

начається виконавчими комітетами обласних, Київської та Се�вастопольської міських рад народних депутатів спільно з рада�ми профспілок;

272


– які проживають у приміщенні, що не відповідає вста�новленим санітарним і технічним вимогам;

– які страждають на тяжкі форми деяких хронічних за�хворювань, у зв’язку з чим хворий не може проживати в кому�нальній квартирі чи в одній кімнаті з членами своєї сім’ї;

– які проживають у гуртожитках;– якщо в одній кімнаті проживають дві і більше сім’ї не�

залежно від родинних відносин чи осіб різної статі, старших за9 років, крім подружжя;

– які проживають тривалий час за договором найму(оренди) в приватних будинках (квартирах) тощо.

Надання житла здійснюється в порядку черговості. Зако�нодавство встановлює перелік осіб, яким житло надається впершу чергу (інваліди Великої Вітчизняної війни, Герої Ра�дянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, учасники війни,інваліди І та ІІ груп, сім’ї при народженні близнят та інші осо�би (ст.45 ЖК України)) та позачергово (громадянам, житлояких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для про�живання, особам, направленим у порядку розподілу на роботув іншу місцевість, тощо (ст.46 ЖК України)).

Договір найму житла укладається в письмовій формі (ст.811 ЦК України).

Наймач зобов’язаний виконувати правила користуванняжитловими приміщеннями, своєчасно сплачувати квартирнуплату, додержуватися правил пожежної безпеки, своєчаснопроводити поточний ремонт тощо.

Розмір житлового приміщення, передбачений Житловимкодексом, не повинен перевищувати 13,65 кв. м на одну особу,але не може бути менше рівня середньої забезпеченості грома�дян у даному населеному пункті.

Права та обов’язки наймача та осіб, які постійно про/живають разом з ним. Відповідно до ст. 816 ЦК України удоговорі найму житла мають бути вказані особи, які прожива�ють разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачемправ та обов’язків щодо користування житлом. Порядок кори�

273


стування житлом наймачем та особами, які постійно прожива�ють разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а уразі спору встановлюється за рішенням суду. Наймач несевідповідальність перед наймодавцем за порушення умов дого�вору особами, які проживають разом з ним.

У частині 1 ст. 64 та ст. 160 Житлового кодексу передбаче�но, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, кори�стуються усіма правами і несуть усі обов’язки нарівні з найма�чем. Повнолітні члени сім’ї наймача несуть солідарну з нимвідповідальність за зобов’язаннями, що випливають з договору.

У ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу визначено, що до членівсім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти та батьки.

Відповідно до Сімейного Кодексу України дружиною най�мача є особа, з якою наймач перебуває у зареєстрованому в ор�ганах РАЦСу шлюбі.

Згідно зі ст. 817 ЦК України наймач має право завзаємною згодою осіб, які постійно проживають разом з ним,та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб дляпостійного проживання в ньому. Що стосується державного,комунального та громадського житлових фондів то згідно зіст. 65 Житлового кодексу наймач має право у встановленомупорядку за письмовою згодою усіх членів сім’ї, що прожива�ють разом з ним, вселити в найняте ним приміщення своюдружину, дітей, батьків та інших осіб. На вселення до батьківїхніх неповнолітніх дітей такої згоди не потрібно.

Законодавство пердбачає право на збереження житла затимчасово відсутніми особами. Так, згідно зі ст. 71 ЖК Ук�раїни у разі тимчасової відсутності наймача або членів йогосім’ї у будинках державного або громадського житлового фон�ду за ними зберігається жиле приміщення протягом шестимісяців. Але у деяких випадках за наймачем і членами йогосім’ї жиле приміщення зберігається і на більш тривалийтермін (призов на строкову військову службу або направлен�ня на альтернативну службу, тимчасовий виїзд з постійногомісця проживання за умовами і характером роботи або у зв’яз�

274


ку з навчанням — протягом усього часу виконання цієї роботиабо навчання тощо ).

За ст. 107 та ч. 2 ст. 167 Житлового кодексу в разі виїздунаймача чи членів його сім’ї на інше постійне місце проживан�ня право на користування цим житловим приміщенням вонивтрачають з моменту виїзду.

Право на обмін житлового приміщення. Право наймачана обмін житлового приміщення та порядок обміну регулю�ються статтями 79–89 та 164 Житлового кодексу і Правиламиобміну житлових приміщень, затвердженими постановою Ра�ди Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. № 31.

Учасниками обміну можуть бути наймачі державного, ко�мунального, громадського та приватного житлових фондів.

Цим правом користуються лише наймач та члени йогосім’ї, що проживають разом з ним. Обмін допускається лишеза наявності письмової згоди всіх членів сім’ї, що проживаютьспільно, включаючи й тимчасово відсутніх. За неповнолітніхчленів сім’ї свою згоду в письмовій формі висловлюють бать�ки, опікуни чи піклувальники.

Предметом обміну може бути як ізольована квартира чиінше ізольоване житлове приміщення, так і частина житлово�го приміщення.

Коли між членами сім’ї наймача (чи колишніми членамисім’ї) не досягнуто згоди про обмін, кожний з них має правовимагати в судовому порядку примусового обміну приміщен�ня, яке вони займають, на приміщення у різних будинках(квартирах).

Угода про обмін житловими приміщеннями в державно�му, комунальному та громадському житлових фондах наби�рає чинності з моменту одержання сторонами обмінних ор�дерів і вважається виконаною з моменту переселення най�мачів в обмінювані житлові приміщення. У приватному жит�ловому фонді така угода набуває чинності з моменту досяг�нення згоди про обмін між наймачами та їх членами сім’ї івласниками обмінюваного житла. Відмова власника житлово�

275


го приміщення у згоді на обмін не може бути оспорена в судо�вому порядку.

Піднайм житла. За договором піднайму житла наймач зазгодою наймодавця передає на певний строк частину або всенайняте ним помешкання у користування піднаймачеві.Піднаймач не набуває самостійного права користування жит�лом. Договір піднайму житла є оплатним. Розмір плати за ко�ристування житлом встановлюється договором піднайму.

Строк договору піднайму не може перевищувати строкудоговору найму житла. У разі дострокового припинення дого�вору найму житла одночасно з ним припиняється договірпіднайму. До договору піднайму не застосовується положенняпро переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідно до ЖК України у будинках державного та гро�мадського житлового фонду наймач житлового приміщенняможе здавати житлове приміщення в піднайм за згодою членівсім’ї, що проживають разом з ним. Такий договір повинен ук�ладатися у письмовій формі і потребує реєстрації у житлово�експлуатаційній організації.

Розірвання договору найму житла. Наймач житла маєправо за згодою інших осіб, які постійно проживають разом зним, у будь�який час відмовитися від договору найму, письмо�во попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання без попередження,наймодавець має право вимагати від нього плату за користу�вання житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що вінне міг укласти договір найму житла на таких самих умовах зіншою особою.

Наймач має право відмовитися від договору найму житла,якщо житло стало непридатним для постійного проживання уньому.

Договір найму житла може бути розірваний за рішеннямсуду на вимогу наймодавця у разі:

– невнесення наймачем плати за житло за шістьмісяців, якщо договором не встановлений більш три�

276


277

валий строк, а при короткостроковому наймі — понаддва рази;

– руйнування або псування житла наймачем або іншимиособами, за дії яких він відповідає.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк небільше одного року для відновлення житла.

Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усу�не допущених порушень, суд за повторним позовом наймодав�ця постановляє рішення про розірвання договору найму жит�ла. На прохання наймача суд може відстрочити виконаннярішення не більше ніж на один рік.

Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (час�тини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця уразі необхідності використання житла для проживання самогонаймодавця та членів його сім’ї.

Наймодавець повинен попередити наймача про розірван�ня договору не пізніше ніж за два місяці.

Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких вінвідповідає, використовують житло не за призначенням або си�стематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавецьможе попередити наймача про необхідність усунення цих по�рушень.

Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає,після попередження продовжують використовувати житло неза призначенням або порушувати права та інтереси сусідів,наймодавець має право вимагати розірвання договору наймужитла (ст. 825 ЦК України).

Відповідно до ст. 108 ЖК України договір найму житлово�го приміщення може бути розірваний на вимогу наймодавцялише з підстав, вказаних у законі. Виселення також допус�кається лише з підстав, встановлених законом (ст. 109 ЖК).Перелік цих підстав є вичерпним. Вимоги про виселення най�мача і членів його сім’ї з інших підстав є незаконними і не мо�жуть бути покладені в основу розірвання договору.


В разі розірвання договору найму наймачам, які підляга�ють виселенню, одночасно надається інше житло, за виняткомвипадків, зазначених у законі.


1. Що таке договір найму житла і які його ознаки?2. Які істотні умови договору найму?3. Охарактеризуйте права та обов’язки сторін за договором най�

му жилого приміщення.4. Які існують підстави розірвання договору найму жилого

приміщення?5. Як реалізується право на обмін жилого приміщення?6. На яких підставах і у якому порядку здійснюється виселення

громадян з жилого приміщення, що вони займають?7. Які правові наслідки виселення з жилого приміщення?



2. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. //Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

3. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон Ук�раїни від 19 червня 1992 р. №2482�ХІІ // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1992. — №36 — Ст. 524.

4. Про затвердження Правил обміну житлових приміщень: По�станова Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. №31.

5. Про затвердження Типового договору найму житла в будин�ках державного і комунального житлового фонду: Постанова Кабіне�ту Міністрів України від 22 червня 1998 р. №939.


7. Крашенинников П.В. Право собственности и иные вещныеправа на жилые помещения. — М., 2000.

8. Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О. Жилищное законода�тельство в вопросах и ответах. — М., 1991.

278


9. Толстой Ю.К. Жилищное право: Учебн. пособ. — М., 1996.10. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О.

Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.11. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За

ред. проф. А.. Довгерта. — К: Український центр правничих студій,2000. — С. 234.

13. Галянтич М. К., Коваленко Г.І. Житлове право України. — К.:Юрінком Інтер, 2002.



279


Òåìà 28. Äîãîâ³ð ï³äðÿäó

За ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона(підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну ро�боту за завданням другої сторони (замовника), а замовник зо�бов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Це кон"сенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, оброб�ку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з пе�реданням її результату замовникові. Для виконання окремихвидів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник)зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл. Перелік цих робітвстановлено Законом України “Про ліцензування певнихвидів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. Слід такожзауважити, що деякі види діяльності, наприклад, виготовлен�ня і реалізація наркотичних засобів, військової зброї табоєприпасів до неї, можуть виконувати лише державніпідприємства та організації і ці обмеження також встановлю�ються законом.

Сторонами у договорі підряду є підрядник і замовник.Підрядник — це особа, яка бере на себе обов’язок виконати за�мовлену роботу (послуги), а замовник — це особа, що замов�ляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себеобов’язок прийняти й оплатити її результат. Договірними сто�ронами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.Підрядні роботи виконують спеціально створені для цьогопідприємства (будівельні, будівельно�монтажні, у сфері побу�тового обслуговування тощо), а також інші підприємства, щозаймаються виробничо�господарською діяльністю1.

Найчастіше спеціалізовані підприємства виступають якпідрядники. Підрядник має право доручити виконання певноїроботи третім особам — субпідрядникам.

280


1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Харитонова,О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література. — 2004. — C. 699.

Згідно зі ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщоінше не встановлено договором, залучити до виконання робо�ти інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальнимперед замовником за результат їхньої роботи, і у цьому разіпідрядник виступає перед замовником як генеральний підряд�ник, а перед субпідрядником — як замовник.

Підрядні відносини безпосередньо врегульовано ст.ст.837–874 ЦК України. Норми цих статей мають загальний ха�рактер. Тому щодо окремих видів договору підряду, яким вла�стива специфіка, можуть прийматися спеціальні нормативніакти, наприклад Правила побутового обслуговування насе�лення (затверджені постановою Кабінету Міністрів Українивід 16.05.1994 р.)

Види договору підряду: – побутовий підряд; – будівельний підряд;– підряд на проведення проектних та пошукових робіт. Крім того, у ЦК України виділяється окрема категорія до�

говорів про надання послуг. За цим договором одна сторона(виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (за�мовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинен�ня певної дії або бездіяльності, а замовник зобов’язується оп�латити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передба�чено договором (ст.ст. 901–1010 ЦК України). Правила цихстатей щодо надання послуг можуть застосовуватися до дого�ворів перевезень, транспортної експедиції, зберігання, дору�чення. Саме ці договори ЦК України визнає договорами пронадання послуг.

Верховна Рада України прийняла Закон України “Прооперації з давальницькою сировиною в зовнішньоеко�номічних відносинах” від 15 вересня 1995 р. Відповідно до ст.1 цього Закону операціями з давальницькою сировиною узовнішньоекономічних відносинах мають вважатися “операціїпо переробці (обробці, збагаченню чи використанню) даваль�ницької сировини незалежно від кількості замовників і вико�

281


навців, а також етапів (операцій) по переробці цієї сировини,ввезеної на митну територію України (чи закупленої інозем�ним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезеної заїї межі з метою одержання готової продукції за відповідну пла�ту”. Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи викори�стання давальницької сировини можуть здійснюватися у гро�шовій формі шляхом виділення частини давальницької сиро�вини чи готової продукції або з використанням трьох форм од�ночасно за згодою замовника і виконавця (ст. 6 Закону). Цейзакон встановлює також порядок реалізації готової продукціїна території України, особливий порядок ввезення на митнутериторію України давальницької сировини та ін.

Переробка давальницької сировини досить широко засто�совується в аграрному секторі економіки, нафтопереробнійпромисловості та деяких інших сферах виробництва. Харак�терною рисою цих відносин є те, що в усіх випадках власника�ми давальницької сировини, переданої на переробку, та виго�товленої з неї готової продукції є замовники, крім сировини іготової продукції, які є платою виконавцям за переробку.

Договір підряду має спільні риси з договором купівлі�про�дажу і трудовим договором. З договором купівлі�продажу до�говір підряду подібний у тих випадках, коли підрядник виготов�ляє за завданням замовника певну річ і передає її у власність за�мовника за винагороду. Відмінності між ними полягають у то�му, що предметом договору підряду в цих випадках є індивіду�ально визначена річ, яку підрядник ще повинен виготовити, апредмет договору купівлі�продажу при укладенні договору вжеє в наявності (за винятком, наприклад, купівлі�продажу за зраз�ками), причому він може бути як індивідуально визначеним,так і визначеним родовими ознаками. Хто є суб’єктом його ви�готовлення, значення не має. Крім того, у договорі підряду обу�мовлені права та обов’язки сторін, пов’язані з виготовленнямпредмета, а не тільки з його переданням і оплатою. Моменти ук�ладення і виконання договору підряду ніколи не збігаються, утой час як у договорі купівлі�продажу вони можуть збігатися.

282


Договір підряду відрізняється і від трудового договору в тих ви�падках, коли підрядником виступає громадянин. Подібністьміж цими договорами полягає в тому, що по обох договорахвідповідно до завдання однієї сторони іншою стороною за вина�городу виконується визначена робота. Однак розходження по�лягає в тому, що підрядник на свій розсуд організує виконаннядорученої йому за договором роботи і повинен передатизамовнику закінчений результат роботи. За трудовим догово�ром працівник виконує відповідно до кваліфікації і посади, а та�кож отриманим завданням визначену роботу, однак результат,як такий, предметом договору не є, тому що передання резуль�тату за договором, як правило, не відбувається і здійснення тру�дових функцій не обов’язково пов’язано з виготовленнямзакінченого виробу. Крім того, працівник при здійсненні тру�дових функцій дотримується правил внутрішнього трудовогорозпорядку організації і ризику випадкової загибелі предметапраці він не несе1.

Зміст договору підряду. Істотними у договорі підряду єумови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконан�ня. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

За ЦК України, предметом договору підряду є матеріалі�зовані результати створення, перетворення, поновлення інавіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково�культурного призначення.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги дойого предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у фор�мулюванні предмета договору належить замовникові. Підряд�ник також бере участь в оцінці предмета, виходячи зі своїх ма�теріальних, професійних та інших можливостей. У деяких ви�падках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги допредмета договору, якщо вони безпосередньо передбаченіспеціальними нормативними актами, стандартами, технічни�

283


1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. Ред. Є.О. Харитоно�ва, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література. — 2004. — С. 698.

ми умовами, зразками (наприклад у сфері капітальногобудівництва).

Для досягнення замовленого результату можуть викорис�товуватися матеріали підрядника або замовника, можливе та�кож поєднання матеріалів обох сторін (ст.ст. 839–840 ЦК Ук�раїни).

Ціна договору підряду — це грошова сума, що належитьпідрядникові за виконане замовлення, і також є істотною умо�вою договору. Визначення ціни залежить від складу сторін до�говору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни,то ціна визначається за погодженням між ними. На виконанняробіт, передбачених договором підряду, може складатися кош�торис, згідно з яким визначається ціна замовлення.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, скла�деного підрядником, кошторис набирає чинності та стає час�тиною договору підряду з моменту підтвердження його замов�ником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизнимабо твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановленодоговором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише запогодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторисуусі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не вста�новлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіті у зв’язку з цим істотного перевищення визначеного приблиз�ного кошторису, підрядник зобов’язаний своєчасно попереди�ти про це замовника. Замовник, який не погодився на переви�щення кошторису, має право відмовитися від договору підря�ду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника опла�ти виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про не�обхідність перевищення приблизного кошторису, зобов’язанийвиконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого ко�шторису, а замовник — його зменшення в разі, якщо на момент

284


укладення договору підряду не можна було передбачити по�вний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вар�тості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядни�ком, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими осо�бами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. Уразі відмови замовника від збільшення кошторису підрядникмає право вимагати розірвання договору (ст. 844 ЦК України).

Важливою умовою договору підряду є строк його вико�нання, яким визначається момент завершення підрядних робіті здачі їх результатів замовникові. Цей строк встановлюєтьсяза погодженням сторін або відповідними нормативними акта�ми, адміністративно�плановими завданнями, у яких передба�чено максимальні строки виконання робіт (наприклад у сферіпобутового обслуговування). Якщо у договорі підряду не буливстановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’яза�ний виконати роботу на вимогу замовника у розумні строки,відповідно до суті зобов’язання, характеру, обсягів роботи тазвичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

У ЦК України безпосередньо не встановлюютьсяспеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторонимають право керуватися загальними правилами про правочи�ни, якщо інше не передбачено спеціальними нормативнимиактами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Договір підряду може бути укладений як в усній, так і вписьмовій формі, оскільки його виконання віддалене від мо�менту укладення певним часом. Якщо робота виконується уприсутності замовника (дрібний ремонт), договір на її вико�нання не потребує обов’язкового письмового оформлення, не�залежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформляється документомвстановленої форми (квитанцією, договором, розпискою то�що). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присут�ності замовника та за методом самообслуговування, можутьоформлятися видачею жетона, талона, касового чека (п. 3 Пра�

285


286


вил побутового обслуговування населення, затверджених По�становою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р.).

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків знадвірними будівлями, на виконання проектно�пошуковихробіт, на будівництво жилих будинків з надвірними будівля�ми, на технічне обслуговування телевізійних антен колектив�ного користування та інші види підрядних робіт можуть укла�датися з додержанням вимог, передбачених типовими догово�рами.

Правові наслідки недодержання форми договору підрядувизначаються за загальними нормами цивільного права, якщоінше не передбачено спеціальним законом.

Під час виконання замовлення підрядник зберігає своюгосподарську та організаційну самостійність, тобто замовникне має права втручатися в організацію праці підрядника, у ви�робничі й технологічні процеси. Організаційно�господарськасамостійність підрядника значною мірою зумовлює існуванняпринципу ризику, суть якого зводиться до встановленнявідповідного розподілу правових наслідків випадкової заги�белі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядни�ком. Ризик підрядника полягає в тому, що в разі випадковоїзагибелі (випадкового знищення) предмета підряду до здачіабо у разі неможливості закінчити роботу без вини сторін,підрядник не має права вимагати винагороди за роботу (ч.1 ст.855 ЦК України). При цьому за ЦК підрядник має право наплату, якщо такі наслідки настали через недоліки матеріалу,переданого замовником, або внаслідок його вказівок проспосіб виконання робіт, або після пропущення замовникомстроку прийняття виконаної роботи (ч.2 ст. 855 ЦК України).

Права та обов’язки сторін. Після укладення договорупідряду сторони набувають певних прав та беруть на себевідповідні обов’язки. Права та обов’язки підрядника і замов�ника обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо непередбачено законом або типовими договорами.

Підрядник зобов’язаний:а) виконати певну роботу за завданням замовника (ст.

837 ЦК України);б) виконати роботу із своїх матеріалів, якщо інше не вста�

новлено законом або договором ( ст. 839 ЦК України);в) правильно використовувати матеріали замовника; дати

замовникові звіт про використання матеріалів і повернути ли�шок матеріалу (ст. 840 ЦК України);

г) вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіре�ного йому замовником майна (ст. 841 ЦК України);

д) своєчасно попередити замовника про недоброякісністьабо непридатність матеріалів, одержаних від нього, про не�прийнятність вказівок замовника та інших, не залежних відпідрядника обставин, що загрожують міцності, якості абопридатності виконуваної роботи (ст. 848 ЦК України);

е) своєчасно приступити до виконання замовлення ( ст.849 ЦК України);

є) здати належно виконану роботу замовникові в обумов�лений договором строк ( ст. 846 ЦК України).

Перелік обов’язків підрядника не є вичерпним, сторониможуть передбачити й інші умови, обов’язкові для них. Неви�конання або неналежне виконання підрядником передбаченихдоговором обов’язків надає замовникові право пред’явити донього визначені законом вимоги.

Обов’язки замовника:а) прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до

договору (ст. 853 ЦК України);б) оплатити виконану підрядником роботу після здачі

всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором(ст. 854 ЦК України);

в) на вимогу підрядника усунути обставини, які загрожу�ють міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 848 ЦКУкраїни);

г) сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, вобсязі та в порядку, встановлених договором підряду (ст. 850ЦК України).

287


У разі невиконання чи неналежного виконання переліче�них та інших передбачених законом або договором обов’язківможуть настати відповідальність сторін та інші правовінаслідки. Відповідальність сторін базується на загальнихпринципах цивільного права.

За ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийнятивиконану підрядником роботу, оглянути її та негайно заявитийому про виявлені недоліки. Якщо замовник не зробить такоїзаяви, він втрачає у подальшому право посилатися на ці не�доліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботубез перевірки, втрачає право посилатися на ті недоліки, якімогли бути встановлені при звичайному способі прийняттяроботи (явні недоліки). Замовник зобов’язаний також негайноповідомити підрядника про виявлені після прийняття роботиприховані недоліки.

Дуже важливе правило міститься у ч. 5 ст. 853 ЦК Ук�раїни. Так, якщо у разі ухилення замовника від прийняття ви�конаної роботи протягом одного місяця, підрядник має правопісля дворазового попередження продати результат роботи, асуму виторгу, за вирахуванням належних йому платежів, вне�сти в депозит нотаріуса на ім’я замовника, якщо інше не вста�новлено договором.

За ЦК України до вимог щодо неналежної якості викона�ної за договором підряду роботи застосовується позовнадавність у один рік, а щодо будівель і споруд — три роки віддня прийняття роботи замовником (ст. 863).

Законом України від 6 квітня 2000 р. “Про майновувідповідальність за порушення умов договору підряду (кон�тракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів” окремовизначені правові засади майнової відповідальності за недо�тримання умов договору підряду будівництва об’єктів,здійснюваного за бюджетні кошти.

288



1. Як визначається законом договір підряду?2. Які істотні умови договору підряду?3. Розкрийте зміст договору підряду.4. Як встановлюється законом відповідальність за невиконання

чи неналежне виконання сторонами обов’язків за договором підря�ду?



2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня1991 р. ( в ред. від 15 грудня 1993 р.) // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1991. — №30.

3. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №47.

4. Про майнову відповідальність за порушення умов договорупідряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів:Закон України від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради Ук�раїни. — 2000. — №27.

5. Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоеко�номічних відносинах: Закон України від 15 вересня 1995р. // Відо�мості Верховної Ради України. — 1995. — №32. — Ст.255.

6. Про затвердження Правил побутового обслуговування насе�лення: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р.№313.

7. Положення про підрядні контракти в будівництві УкраїниЗатверджено Протоколом Науково�технічної ради Міністерства Ук�раїни у справах будівництва і архітектури від 15 грудня 1993 р.

8. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной де�ятельности в строительстве. — К., 1994.


10. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2�е вид. — К.,2003.

11. Харисов Ф., Фаршатов И. Санкции в договоре строительно�го подряда // Хозяйство и право. — 1999. — №7. — С.82–88.

289



13. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Ха�ритонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. —1112 c.



290


Òåìà 29. Òðàíñïîðòí³ äîãîâîðè

У ст.6 Закону України “Про транспорт” від 10.11.1994 р. виз�начено загальні основи господарської діяльності підприємствтранспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та по�шти, надання інших транспортних послуг здійснюютьзалізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні,авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх ста�тутами. Транспортні договори поділяються на основні (догово�ри про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, до�говори буксирування), та допоміжні (договори на організаціюперевезень, експедиції, на експлуатацію під’їзних колій тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залеж�но від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділя�ються на:

1) залізничні; 2) внутрішніми водними шляхами (річкові); 3) морські; 4) автомобільні; 5) повітряні.На морському транспорті перевезення та буксирування

бувають: 1) каботажні — між портами України; 2) міжнародні — між іноземними портами.Зміст та укладення договорів про перевезення ван/

тажів. Договір про перевезення є оплатний і двосторонній.Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, то�му що вважається укладеним в момент здачі вантажу транс�портній організації для перевезення.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовійформі. Укладення договору перевезення вантажу підтверд�жується складенням транспортної накладної (коносамента абоіншого документа, встановленого транспортними кодексами(статутами). Законом можуть бути передбачені особливості

291


укладення та виконання договору перевезення вантажу(ст.909 ЦК України).

Коносамент є підтвердженням прийняття вантажу пе�ревізником і товаророзпорядницьким документом у перевоз�ках морським транспортом.

У результаті укладення договору перевезення вантажуправа й обов’язки виникають не тільки у перевізника івідправника вантажу, а й у третьої особи — вантажоодержува�ча. Однак одержувач вантажу не є стороною за договором пе�ревезення, за винятком того випадку, коли відправник ванта�жу і його одержувач — та сама особа. Одержувач здобуває пра�ва й обов’язки за договором перевезення вантажів у силу чин�них правил перевезення (спеціального транспортного законо�давства) і в силу дії раніше укладених договорів між відправ�ником вантажу й одержувачем (це може бути договір поста�чання, купівлі�продажу, міни тощо).

Сторонами договору є перевізники та відправники. Пе"ревізники — це транспортні організації — юридичні особи, дляяких діяльність по перевезенню вантажів, пасажирів є ре�алізацією спеціальної правоздатності. Якщо в процесі переве�зення беруть участь кілька транспортних організацій одногочи декількох видів транспорту, то при укладенні договору бе�ре участь тільки одна транспортна організація, що є стороноюза договором перевезення. Що стосується інших транспортнихорганізацій, які беруть участь у перевезенні, то вони своїобов’язки також виконують відповідно до укладених дого�ворів і правил перевезення.

Відправником вантажу може бути будь�яка юридична іфізична особа з належною право� і дієздатністю1.

Крім перевізника та відправника, учасником перевезенняє також одержувач вантажу. Вантажоодержувач перебуває удоговірних відносинах з вантажовідправником (з поставки,

292


1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. Ред. Є.О. Харитоно�ва, О.М. Калітенко. — Одеса:Юридична література. — 2004. — С. 749.

купівлі�продажу тощо) і на основі цих договорів повиненприйняти доставлений йому перевізником вантаж.

Обов’язок одержувача прийняти вантаж у пункті призна�чення випливає також з юридичного факту укладення догово�ру перевезення конкретного вантажу, його закріплено у транс�портних статутах (кодексах). Так, на залізничному транспортівантажоодержувач повинен прийняти і вивезти зі станції ван�таж, який прибув на його адресу. У разі прибуття вантажу, по�ставка якого не передбачена договором, одержувач повиненприйняти цей вантаж від станції на відповідальне зберігання.Тобто у одержувача також виникають і права і обов’язки.

Підприємства залізничного, повітряного, морського, авто�мобільного та річкового транспорту, враховуючи встановленіобсяги перевезення для кожного з відправників, укладають зними особливі організаційні договори (спеціальні, річні, дов�гострокові, навігаційні), спрямовані на організацію майбутніхперевезень вантажів. Так, відповідно до ст.ст. 34–36 Статутуавтомобільного транспорту за річним договором автотранс�портне підприємство зобов’язується у встановлені строкиприймати, а вантажовідправник — пред’являти до перевезеннявантажі в обумовленому обсязі. У річному договорі встанов�люються обсяги та умови перевезення, порядок розрахунків,визначаються раціональні маршрути та схеми вантажопотоків.

Договори про організацію перевезень на морському транс�порті називаються довгостроковими (ст. 128 Кодексу торго�вельного мореплавства), на річковому — навігаційними (ст. 60Статуту внутрішнього водного транспорту).

За ст. 914 ЦК України перевізник і власник (володілець)вантажу в разі необхідності здійснення систематичних переве�зень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроко�вим договором перевізник зобов’язується у встановлені стро�ки приймати, а власник (володілець) вантажу — передаватидля перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостро�ковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг,строки та інші умови надання транспортних засобів і передан�

293


ня вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а такожінші умови перевезення.

Договори про організацію перевезень є консенсуальними,оскільки вважаються укладеними з моменту надання угодісторін належної (письмової) форми. Вони не передбачають пе�ревезення конкретного вантажу, тому не є товарними угодами.

Зобов’язання з перевезення конкретного вантажу виникаєз договору перевезення, що укладається у момент прийняттяперевізником від відправника вантажу разом з відповіднимтранспортним документом. Якщо укладенню договору пере�дує планове завдання, то сторони конкретизують його на ос�нові оперативних документів, зокрема декадних заявок — назалізничному, річковому та повітряному транспорті.

Начальник залізниці та уповноважені ним посадові особиза заявою відправника без додаткової плати дозволяють заван�таження понад план та поза планом, змінюють передбаченіпланом залізниці та станції призначення в порядку та роз�мірах, установлених Правилами, дозволяють внутрістанційніперевезення вантажів. Начальник станції за заявою ванта�жовідправника дозволяє без додаткової плати змінювати пе�редбачений планом тип рухомого складу, змінювати вид ван�тажу у межах однієї номенклатурної групи, передбаченої пла�ном, змінювати в місячних планах перевезень залізниці тастанції призначення в обсягах до 50 відсотків планової (до�говірної) норми.

З плану перевезень або прийнятого до виконання замов�лення на перевезення вантажу виникає зобов’язання, за якимперевізник повинен подати перевізні засоби відправникові таприйняти від нього вантаж, а відправник пред’явити вантаж доперевезення1.

Згідно із ст. 106 Статуту залізниць за незабезпеченнязалізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану

294


1 Цивільне право України: Підручник: У 2�х кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С. 279.

295

перевезень та за невикористання вантажовідправником пода�них вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерівдля виконання плану перевезень сплачується штраф у такихрозмірах:

– за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і ва�гонах, — з тонни по 5 відсотків ставки добової плати закористування вагонами;

– за вантажі, перевезення яких планується тільки у ваго�нах (контейнерах), за вагон (контейнер) по дві добовіставки плати за користування вагонами (контейнерами).

За незабезпечення завантаження маршруту з винної сто�рони стягується на користь іншої сторони, крім штрафу за не�виконання плану перевезень, штраф за маршрут у розмірітрьох добових ставок плати за користування вагонами.

Залізниця і відправник несуть також відповідальність занедодержання зобов’язань з надпланових перевезень вантажівза заявками відправника, прийнятими залізницею, а також занадолуження невиконання плану попереднього місяця.

За невиконання плану перевезень по залізницях призна�чення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контей�нер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном(контейнером).

У транспортних статутах і кодексах наведено вичерпнийперелік обставин, за наявності яких відправник і перевізникзвільняються від сплати штрафу за невиконання плану пере�везення вантажів. Так, автотранспортна організація і відправ�ник звільняються від відповідальності за порушенняобов’язків щодо обсягу належного до перевезення вантажу,якщо це сталося внаслідок:

1) явищ стихійного характеру (заметів, повені, пожежі то�що);

2) аварії на підприємстві, внаслідок якої робота підпри�ємства була припинена на строк не менше трьох діб;

3) тимчасового припинення або обмеження перевезеньвантажів визначеними шляхами, встановленими у по�


рядку, передбаченому Статутом автомобільного транс�порту.

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транс�портним документом, який супроводжує вантаж і, як уже заза�началося, є письмовою формою договору. Таким документомпри перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспор�том є накладна (ст. 67 Статуту внутрішнього водного транспор�ту), автомобільним — товарно"транспортна накладна (ст. 47Статуту автомобільного транспорту), морським — коносамент(статті 134 і 135 Кодексу торговельного мореплавства).

Договір морського перевезення вантажу може бути укла�дений за умови надання для перевезення всього судна, йогочастини або певних суднових приміщень (ч. 1 ст. 134 і ст. 136Кодексу торговельного мореплавства). Такий договір нази�вається рейсовим чартером, і є консенсуальним договором.Чартер застосовується також для перевезення пасажирів, ба�гажу, вантажів та пошти повітряним транспортом. Чартернеповітряне перевезення виконується на підставі договору чар�теру (фрахтування повітряного судна), за яким відповідно дост. 61 Пвітряного кодексу одна сторона (фрахтівник) зо�бов’язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за пла�ту всю місткість одного чи кількох повітряних суден на одинабо кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, ба�гажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не супере�чить чинному законодавству.

Відповідальність за договором перевезення вантажу.Підставою відповідальності за порушення зобов’язань є складцивільного правопорушення, який містить такі елементи:

а) протиправну поведінку боржника; б) збитки як результат цієї поведінки; в) причинний зв’язок між протиправною поведінкою та

збитками; г) вину боржника. Головні обов’язки перевізника за договором про переве�

зення полягають у забезпеченні цілісності і схоронності ванта�

296


297

жу та доставці його одержувачеві в обумовлений строк. Цейобов’язок виникає з моменту прийняття його до перевезення ідо видачі одержувачеві в пункті призначення. Порушенняцього обов’язку призводить до відповідальності за втрату, не�стачу, псування чи пошкодження вантажу, якщо перевізник недоведе, що це сталося не з його вини. Перевізник несе майно�ву відповідальність за незбереження вантажу не тільки в про�цесі його транспортування, а також у період перебування ван�тажу у віданні перевізника на станції відправлення.

У транспортних статутах (кодексах) можуть бути передба�чені випадки, коли доказування вини перевізника у втраті, не�стачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувачачи відправника. Так, відповідно до ст. 178 Кодексу торговель�ного мореплавства морський перевізник не відповідає за не�стачу вантажу, що прибув у порт призначення:

1) у справних суднових приміщеннях, ліхтерах, контейне�рах із справними пломбами відправника;

2) у цілій справній тарі без слідів її розпакування в дорозі;3) у супроводі провідника відправника або одержувача,

якщо тільки одержувач не доведе, що нестача вантажусталася з вини перевізника.

При морських перевезеннях вантажу перевізник невідповідає за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо до�веде, що вони сталися внаслідок дій або недогляду капітана,інших осіб суднового екіпажу і лоцмана у судноводінні або уп�равлінні судном (навігаційні помилки). Розміри відповідаль�ності перевізника за втрату, нестачу, псування чи пошкоджен�ня вантажу визначено транспортними статутами (кодексами).

При втраті чи нестачі вантажу перевізник, крім відшкоду�вання дійсної вартості або оголошеної цінності вантажу, по�вертає плату за перевезення, одержану за втрачений вантаж,якщо вона не входила у ціну цього вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України “Про транспорт”підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псу�вання і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу та


багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, щовтрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їхньоївини.

За Статутом залізниць залізниця відшкодовує фактичнізбитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, асаме:

а) за втрату чи нестачу — у розмірі дійсної вартості втраче�ного вантажу чи його нестачі;

б) за втрату вантажу, який здано для перевезення з оголо�шеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщозалізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, —у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження — у розмірах тієї суми, наяку було знижено його вартість. Загальна сума відшкодуваннязбитків за незбереження вантажу в усіх випадках не може пе�ревищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений ван�таж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажузалізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж перевізну пла�ту, якщо вона не включається до вартості втраченого вантажу.Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цимСтатутом, не підлягають відшкодуванню (ст. 114).

За пошкодження вагонів (суден) відправник або одержу�вач сплачують штраф: на залізничному транспорті — у розміріп’ятикратної, на річковому — трикратної вартості ремонту по�шкоджених (втрачених) частин, а також відшкодовують збит�ки, завдані перевізникові внаслідок пошкодження рухомогоскладу, перевантаження вантажу на інший засіб (ст.ст. 203 і204 Статуту внутрішнього водного транспорту).

Після прибуття вантажу до пункту призначеннявідповідальність перед перевізником за одержання конкретно�го вантажу несе одержувач. Але він може перекласти навідправника всі суми штрафів, зборів та збитків, які сплаченіперевізникові внаслідок неправильних дій відправника з дано�го перевезення (ст. 205 Статуту внутрішнього водного транс�порту).

298


299

Претензії та позови при перевезеннях. Відповідно до ст.925 ЦК України до пред’явлення перевізникові позову, щовипливає із договору перевезення вантажу, пошти, є обов’яз�ковим пред’явлення йому претензії у порядку, встановленомузаконом, транспортними кодексами (статутами). Позов до пе�ревізника може бути пред’явлений відправником вантажу абойого одержувачем у разі повної або часткової відмови пе�ревізника задовольнити претензію або неодержання від пе�ревізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення ванта�жу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з мо�менту, що визначається відповідно до транспортних кодексів(статутів).

Відповідно до транспортного законодавства претензії мо�жуть пред’являтися протягом 6 місяців, а претензії щодо спла�ти штрафів і премій — протягом 45 днів. Перевізник зобов’яза�ний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника прозадоволення або відхилення її протягом 3 місяців, щодо пре�тензії з перевезення, яке здійснювалось перевізниками різнихвидів транспорту за одним документом, — протягом 6 місяціві претензії щодо сплати штрафу або премії — протягом 45 днів.

Відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспортуі розділу 9 Правил перевезення вантажів автотранспортом об�ставини, пов’язані з несхоронністю вантажів та іншими пору�шеннями договору перевезення, фіксуються у товарно�транс�портній накладній, а у разі розходження в оцінці сторонамипричин і характеру порушень оформляються актами встанов�леної форми, що прирівнюються до комерційних актів та актівзагальної форми на інших видах транспорту.

Акт складає перевізник, якщо він сам виявить зазначеніраніше обставини або їх наявність підтверджується відправ�ником чи одержувачем вантажу. Якщо перевізник необгрунто�вано відмовляється скласти комерційний акт, то його дії мож�на оскаржити у встановленому порядку.

Комерційний акт складається для засвідчення нестачі,псування чи пошкодження вантажу або багажу, виявлення


вантажів без супровідних документів та документів без ванта�жу, повернення перевізникові вкраденого вантажу (багажу),непередачі вантажу залізницею на під’їзну колію протягом 24годин після оформлення в товарній конторі видачі вантажу задокументами.

Акти загальної форми складаються для засвідчення іншихпорушень договору перевезення.

При вирішенні спорів, пов’язаних із торговельним море�плавством, складається морський протест. Якщо під час пла�вання або стоянки судна мала місце подія (наприклад, загаль�на чи окрема аварія), яка може бути приводом для пред’явлен�ня до судноволодільця майнових вимог, капітан судна, щоб за�безпечити докази для захисту прав і законних інтересів судно�володільців, робить у встановленому порядку заяву проморський протест. Така заява має містити опис обставин та за�ходів, ужитих капітаном для забезпечення схоронності довіре�ного йому майна.

Морський протест заявляється: в порту України — но�таріусу або іншій посадовій особі, на яку законодавством Ук�раїни покладено вчинення нотаріальних дій; в іноземномупорту — консулові України або компетентним посадовим осо�бам іноземної держави в порядку, передбаченому законодавст�вом цієї держави. В порту України заява про морський протестподається протягом 24 годин з моменту оформлення приходусудна в порт. Якщо подія, що зумовила необхідність заявиморського протесту, сталася у порту, його слід заявити протя�гом 24 годин з моменту події. Якщо немає можливості заявитипротест у встановлений строк, причини цього слід зазначити узаяві про морський протест. Нотаріус або інша посадова особана підставі заяви капітана, даних суднового журналу, опитукапітана, а в разі потреби — інших свідків із складу судновогоекіпажу складає акт про морський протест і посвідчує йогосвоїм підписом і гербовою печаткою. За всіма видами переве�зень передбачено обов’язковий претензійний порядокрозв’язання спорів. Претензії, які виникають з перевезень ван�тажів, пред’являються до транспортної організації пункту

300


призначення вантажу (гл. 7 розділ IX Кодексу торговельногомореплавства).

Позовна давність, порядок пред’явлення позовів у спорах,пов’язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, вста�новлюються міжнародними договорами України, транспорт�ними кодексами (статутами) (ст.926 ЦК України).

Договір чартеру (фрахтування). Цивільний кодекс Ук�раїни закріпив у ст. 912 визначення договору чартеру, як дого�вору за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується нада�ти іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю або частинумісткості одного чи кількох транспортних засобів на один абокілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу тапошти або з іншою метою, якщо це не суперечать закону таіншим правовим актам. Кодекс встановлює, що порядок іформа укладення договору фрахтування встановлюютьсятранспортними статутами і кодексами.

Найбільшого поширення договори чартеру набули усфері морських та повітряних перевезень. Проте, незважаючина те, що договори морського та повітряного чартеру маютьоднакову правову природу, вони мають ряд відмінностей. Цеможна пояснити тим, що технічні та економічні характеристи�ки повітряних перевезень істотно відрізняються від характе�ристик морських. Морські чартерні договори в основному сто�суються перевезень вантажу, а повітряні чартери в більшостівипадків використовуються для перевезення пасажирів та їхбагажу. Джерела регулювання договорів повітряного і морсь�кого чартеру також різні.

Договір морського чартеру є консенсуальним, але йогоукладення не свідчить про прийняття вантажу до перевезенняі не дає можливості розпорядитися ним, тому при чартернихперевезеннях може бути виписаний коносамент. У тих випад�ках, коли чартер суперечить коносаменту, умови, що містять�ся у чартері, є превалюючими.

Договір чартеру може бути укладений на один рейс, накілька рейсів або на рейс туди і назад (кілька послідовнихрейсів туди і назад).

301


Форма договору морського чартеру — письмова. Відповіднодо ст.136 КТМ України рейсовий чартер повинен містити най�менування сторін, судна і вантажу, портів відправлення і при�значення. Рейсовий чартер підписується фрахтівником і фрах�тувальником або повноважними представниками.

Фрахтівником є особа, що вступила від свого імені у до�говір фрахтування (чартер) і взяла на себе обов’язок за вста�новлену плату здійснювати перевезення вантажу морем у портпризначення з умовою надання для розміщення вантажу суд�на, його частини чи певних приміщень.

Фрахтувальник — особа, яка вступила від свого імені у до�говір фрахтування і отримала у зв’язку із цим право вимагати,щоб обумовлений у договорі вантаж за встановлену плату бувперевезений морем у порт призначення з умовою про наданнясудна для розміщення вантажу судна, його частини чи певнихсуднових приміщень.

Основним обов’язком фрахтувальника є сплата проїзноїплати (фрахту). В цілому розмір фрахту, а також порядок йо�го оплати визначаються за згодою сторін. Разом з тим слідвідзначити, що окремі аспекти оплати фрахту регулюються за�конодавчо (ст.ст. 170–175 КТМ України).

На відміну від договору чартеру в договорі морського пе�ревезення вантажу вид і кількість вантажу, що перевозиться,завжди вказується точно.

Характеризуючи відповідальність сторін договоруповітряного чартеру, слід зазначити, що залежно від виду по�рушення вона може мати обмежений чи необмежений харак�тер.

Як зазначалося, за своїм правовим становищем фрахтів�ник є перевізником. За чинним законодавством України обме�жена відповідальність перевізника настає у разі втрати, не�стачі або пошкодження вантажу і багажу, а також речей, що єу пасажира.

302



1. Як визначається договір перевозки?2. Які існують види транспортних договорів?3. Які істотні умови договору перевозки?4. Які права та обов’язки сторін за договором перевозки ван�

тажів?5. Охарактеризуйте відповідальність сторін за договором пере�

возки.6. Дайте визначення договору чартеру.



2. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня1995 р. № 176/ 95 // Відомості Верховної Ради України.�1995. — №47–52. — Ст. 349.

3. Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р. № 3167�ХІІ //Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

4. Про залізничний транспорт: Закон України від 07.04.1996 р. №273/96 ВР// Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

5. Статут автомобільного транспорту УРСР, затвердженийПостановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. №401.

6. Правила перевезення вантажів (окремі розділи), затвердженінаказом Міністерства транспорту № 644 від 21.11.2000 р.

7. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №12. — Ст.10.

8. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №22.

9. Про затвердження Статуту автомобільного транспортуУРСР: Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. №401.

10. Статут внутрішнього водного транспорту СРСР від 15жовтня 1995 р. №1801.

11. Про затвердження Статуту залізниць України: ПостановаКабінету Міністрів України від 16 квітня 1998 р. №457 //ОфіційнийВісник України. — 1998. — №14. — Ст.150.


303


13. Витрянский В. Ответственность по договору перевозки гру�за // Хозяйство и право. — 2001. — №5. — С.36–54.


15. Красько И. О договоре экспедиции // Предпринимательство,хозяйство и право. — 2000. — №6. — С.24–25.

16. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Ха�ритонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. —1112 с.



304


Òåìà 30. Çîáîâ’ÿçàííÿ ç³ ñòðàõóâàííÿ

Страхування — це вид цивільно�правових відносин щодозахисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разінастання певних подій (страхових випадків), визначених до�говором страхування або чинним законодавством, за рахунокгрошових фондів, що формуються шляхом сплати громадяна�ми та юридичними особами страхових платежів (страховихвнесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштівцих фондів (ст. 1 Закону України “Про страхування” від 4жовтня 2001 р. № 2745�III).

Цивільний кодекс також закріплює поняття страхування.Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхуван"ня одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання пев�ної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (стра�хувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошовусуму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується спла�чувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Але при застосуванні норм ЦК про страхування необхідновраховувати, що страхова справа, відносини, що виникають уцьому зв’язку, забезпечення фінансової стійкості організацій�страховиків, державний нагляд за страховою діяльністю і де�які інші питання загального характеру регулюються ЗакономУкраїни “Про страхування”. Страхове правовідношення міжстрахувальником, страховиком і вигодонабувачем єцивільним правовідношенням і підкоряється цивільному за�конодавству. У випадку виявлення розбіжностей міжцивільно�правовими нормами, що містяться в Законі “Прострахування” або будь�яких інших актах, і нормами ЦК вартокеруватися останніми в силу їхнього пріоритету, установлено�го ч. 2 ст. 4 ЦК.1.

305


1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Харитонова,О. М. Калітенко. — Одеса: Юридична література. — 2004. — С. 789.

Характеристика договору — оплатний, двосторонній таконсенсуальний.

Він укладається у письмовій формі шляхом видачі страху�вальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морськомустрахуванні — поліса.

Для укладення договору страхування страхувальник по�дає страховикові письмову заяву за формою, встановленоюстраховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укластидоговір страхування. Факт укладення договору засвідчуєтьсявидачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Договірстрахування має містити: назву документа; назву та адресустраховика; прізвище, ім’я, по батькові громадянина або назвуюридичної особи — страхувальника та його адресу; зазначенняоб’єкта страхування; розмір страхової суми; вказівку на стра�ховий ризик; розмір страхового платежу і строки його сплати;строк дії договору та порядок його зміни чи припинення; іншіумови за згодою сторін або визначені актами цивільного зако�нодавства; підписи сторін (ст. 16 Закону України “Про страху�вання”).

Страховик за договором страхування зобов’язаний:1) ознайомити страхувальника з умовами і правилами

страхування;2) протягом двох робочих днів, як тільки стало відомо про

настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлен�ня всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхо�вої суми або страхового відшкодування страхувальникові;

3) при настанні страхового випадку виплатити страховусуму або страхове відшкодування у передбачений договоромстрок. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчас�ну виплату страхової суми шляхом сплати страхувальниковінеустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовамистрахування або угодою сторін;

4) відшкодувати витрати, що їх зазнав страхувальник принастанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшен�ня збитків, якщо це передбачено умовами договору;

306


5) за заявою страхувальника у разі проведення страхови�ком заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшен�ня вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і йо�го майновий стан, за винятком випадків, передбачених законо�давчими актами України.

Страхувальник зобов’язаний:1) своєчасно вносити страхові платежі;2) при укладенні договору страхування надати страхови�

кові інформацію про всі відомі йому обставини, що маютьістотне значення для оцінки страхового ризику, і надаліінформувати його про будь�яку зміну страхового ризику;

3) вживати заходів щодо запобігання та зменшеннязбитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

4) повідомити страховика про настання страхового ви�падку у строк, передбачений умовами страхування. У дого�ворі можуть також передбачатися й інші обов’язки страху�вальника (ст. 989 ЦК України, ст. 21 Закону України “Прострахування”).

Страховиками визнаються юридичні особи, які створеніу формі акціонерних, повних, командитних товариств або то�вариств з додатковою відповідальністю з метою здійсненнястрахової діяльності в Україні, а також одержали у встановле�ному порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземнихгромадян у статутному фонді страховика має не перевищува�ти 49 відсотків.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованогостатутного фонду статутний фонд повинен бути сплаченийвиключно в грошовій формі. Дозволяється формування ста�тутного фонду страховика цінними паперами, що випускають�ся державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначе�ному спеціальним уповноваженим центральним органом ви�конавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, алене більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

307


Забороняється використовувати для формування статут�ного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти,одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нема�теріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика можебути лише страхування, перестрахування і пов’язана з нимифінансова діяльність. Іншими видами діяльності страховикможе займатися лише у випадках, передбачених чинним зако�нодавством.

В Україні серед страхових об’єднань одне з перших місцьзаймає Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”.

Страхувальниками визнаються юридичні особи тадієздатні громадяни, які уклали із страховиками договористрахування або є страхувальниками відповідно до законодав�ства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками дого�вори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише заїх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавст�вом. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язківстрахувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорівособистого страхування призначати за згодою застрахованоїособи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для от�римання страхових виплат, а також замінювати їх до настаннястрахового випадку, якщо інше не передбачено договоромстрахування (ст. 3 Закону України “Про страхування”).

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та іншіоб’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересівсвоїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворенняне суперечить чинному законодавству України. Ці об’єднанняне мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набу�вають прав юридичної особи після їх державної реєстрації.Державна реєстрація об’єднань страховиків проводиться в по�рядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що

308


здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у 10�денний строкз дня реєстрації повідомляє про це державному органові усправах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, яким дозволено займатися страхуваннямвідповідальності власників транспортних засобів за шкоду, за�подіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжна�родними договорами України щодо зазначеного виду страху�вання, повинні утворити Моторне (транспортне) страхове бю�ро, яке є юридичною особою, що утримується за рахуноккоштів страховиків.

Договори морського страхування із страхувальниками�ре�зидентами і договори обов’язкового страхування пасажиріввід нещасних випадків, що виникають під час морського пере�везення, укладаються страховиками, які визнані такимивідповідно до законодавства України, одержали у встановле�ному порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування іє членами Морського страхового бюро. Морське страхове бю�ро координує діяльність страховиків у галузі страхуванняморських ризиків та представляє їх інтереси у міжнароднихоб’єднаннях страховиків. Утворення Морського страховогобюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3, 4 ст. 242 Ко�дексу торговельного мореплавства).

Для випадків авіаційного страхування передбачаєтьсястворення Авіаційного страхового бюро (ч. 2, 3 ст. 103Повітряного кодексу України).

Види страхування:1. Особисте страхування (пов’язане з життям, здоров’ям,

працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або за�страхованої особи).

2. Майнове страхування (пов’язане з володінням, користу�ванням і розпорядженням майном).

3. Стахування відповідальності (пов’язане з відшкодуван�ням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її май�ну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі).

309


Форми страхування:1. Добровільне страхування — це страхування, яке

здійснюється на основі договору між страхувальником і стра�ховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільногострахування визначаються правилами страхування, що вста�новлюються страховиком самостійно відповідно до вимог За�кону “Про страхування”. Конкретні умови страхування визна�чаються при укладенні договору страхування відповідно до за�конодавства (ст. 6 Закону).

Види добровільного страхування:1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здо�

ров’я); 4) страхування здоров’я на випадок хвороби; 5) страхування залізничного транспорту; 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного); 7) страхування повітряного транспорту; 8) страхування водного транспорту (морського

внутрішнього та інших видів водного транспорту); 9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійнихявищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами5–9 ст. 6 Закону);

12) страхування цивільної відповідальності власників на�земного транспорту (включаючи відповідальність пе�ревізника);

13) страхування відповідальності власників повітряноготранспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транс�порту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами ;16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності

позичальника за непогашення кредиту);

310


17) страхування інвестицій; 18) страхування фінансових ризиків; 19) страхування судових витрат; 20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих га�

рантій; 21) страхування медичних витрат; 22) інші види добровільного страхування.

2. Обов’язкове страхування.Види обов’язкового страхування:1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних

працівників (крім тих, які працюють в установах і ор�ганізаціях, що фінансуються з Державного бюджету України)на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини привиконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих,які працюють в установах і організаціях, що фінансуються зДержавного бюджету України) та сільської пожежної охорониі членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної

медицини; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транс�

порті; 7) авіаційне страхування цивільної авіації; 8) страхування відповідальності морського перевізника та

виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морськоготранспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажи�рам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морськоготранспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власниківтранспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту; 11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і

багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими

311


підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряківсільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператораядерної установки за шкоду, яка може бути заподіянавнаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього стра�хування визначаються спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в ус�тановах і організаціях, що фінансуються з Державного бюдже�ту України), які беруть участь у наданні психіатричної допо�моги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які стражда�ють на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів гос�подарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами тааваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи поже�жовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарськадіяльність на яких може призвести до аварій екологічного тасанітарно�епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, втому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, заугодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено та�кою угодою тощо.

Ст. 7 Закону “Про страхування” містить 33 види обов’яз�кового страхування і цей перелік вичерпний.

Страховики здійснюють страхову діяльність через страхо�вих посередників — страхових агентів та брокерів.

Страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, якідіють від імені та за дорученням страховика і виконують час�тину його страхової діяльності (укладення договорів страху�вання, одержання страхових платежів, виконання робіт,пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкоду�вання). Страхові агенти є представниками страховика і діютьу його інтересах за комісійну винагороду на підставі договоруіз страховиком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, що за�реєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприєм�

312


ницької діяльності та здійснюють за винагороду посередниць�ку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставіброкерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні якстрахувальник.

Перестрахові брокери — юридичні особи, що здійснюютьза винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні відсвого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, якиймає потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Учасником зобов’язання за особистим страхуванням є за/страхована особа, в житті якої може трапитися подія, що по�роджує обов’язок страхової організації виплатити їй (чи в разіїї смерті іншій особі) страхову суму.

Застрахованою особою може бути як сам страхувальник,так і інша фізична особа. У договорах страхування дітей, стра�хування до шлюбу та деяких інших страхувальниками можутьбути батьки або родичі, опікуни чи піклувальники, а застрахо�ваною особою — дитина, вік якої на день подачі страхувальни�ком заяви про страхування не може перевищувати певноїкількості років. Страхувальники мають право при укладеннідоговорів страхування призначати громадян чи юридичнихосіб для одержання страхових сум або страхового відшкоду�вання, а також замінювати їх до настання страхового випадку(ст. 985 ЦК України). Це договори на користь третьої особи.

Страхові правовідносини виникають та існують за наяв�ності у страхувальника страхового інтересу, тобто тихімовірних збитків, яких він може зазнати внаслідок настанняпевної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата пра�цездатності тощо). Страховий ризик — це ймовірність настан�ня певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування (ч.1ст. 8 Закону України “Про страхування”).

Від ступеня ймовірності настання певної страхової подіїзалежать розміри страхових внесків з конкретного виду стра�хування. Страховий випадок — це передбачена законодавствомабо договором подія, з настанням якої виникає обов’язок стра�ховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування

313


страхувальникові або іншій третій особі (вигодонабувачеві)(ч.2 ст. 8 Закону України “Про страхування”). У момент виник�нення страхового зобов’язання сторонам не відомо, настане чине настане страховий випадок (наприклад, пожежа від блис�кавки тощо). Між тим у разі неминучості настання події сторо�ни все одно не знають, коли саме вона настане. Але требапам’ятати, що договір страхування не є правочином, укладенимз відкладальною умовою. У договорі страхування виникненняобов’язку страховика залежно від настання певної страховоїподії є обов’язковою істотною умовою, що визначає суть стра�хування, тоді як відкладальна умова в інших правочинах є ви�падковим елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страху�вальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре от�руєння недоброякісними харчовими продуктами, загибельтварини від транспортної події, закінчення строку за догово�ром страхування життя тощо.

Страховий платіж (внесок, премія) — плата за страхуван�ня, яку страхувальник зобов’язаний внести страховиковізгідно з договором добровільного страхування або з умовамиобов’язкового страхування.

Страховий тариф — ставка страхового внеску з одиницістрахової суми за певний період страхування. Страхові тари�фи при добровільній формі страхування обчислюються стра�ховиком актуарно (математично) на підставі відповідної ста�тистики настання страхових випадків, а за договорами страху�вання життя також з урахуванням величини інвестиційногодоходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Кон�кретний розмір страхового тарифу визначається в договорістрахування за згодою сторін (ч. 2, 3 ст. 10 Закону України“Про страхування”).

Розміри страхових платежів з окремих видів страхуваннязалежать від страхової суми, строку страхування та інших об�ставин.

314


Страхова оцінка — це визначення вартості майна з метоюйого страхування. Так, страхова оцінка будівель, устаткуваннята іншого майна сільськогосподарських підприємств визна�чається за балансовою (інвентарною) вартістю за вирахуван�ням амортизації. У межах страхової оцінки встановлюєтьсясума, на яку застраховане майно (страхова сума).

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховиквідповідно до умов страхування зобов’язаний провести випла�ту відшкодування при настанні страхового випадку. За дого�вором особистого страхування страхова сума визначається заугодою сторін або в нормативному порядку. Виплати страхо�вих сум за договорами особистого страхування здійснюютьсянезалежно від сум, які виплачуються одержувачеві за держав�ним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, ісуми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.При страхуванні майна страхова сума встановлюється у межахвартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент ук�ладення договору, якщо інше не обумовлено договором стра�хування чи умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яку виплачуєстраховик за умовами майнового страхування при настанністрахового випадку. Страхове відшкодування не може переви�щувати страхову оцінку і розмір збитків, яких зазнав страху�вальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо цепередбачено договором страхування. У разі, якщо страхова су�ма за договором майнового страхування є нижчою від страхо�вої оцінки, страхове відшкодування зменшується увідповідній пропорції, якщо умовами страхування не передба�чено інше (ч. 16, 17 ст. 9 Закону України “Про страхування”).

За згодою страхувальника предмет договору страхуванняможе бути застрахований за одним договором страхуваннякількома страховиками (співстрахування) з визначеням правта обов’язків кожного із страховиків. За погодженням міжспівстраховиками і страхувальником один із співстраховиківможе представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із

315


страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним урозмірах своєї частки (ст. 986 ЦК України). Якщо майно заст�раховане у кількох страховиків і загальна страхова сума пере�вищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, щовиплачується усіма страховиками, не може перевищуватидійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснюєвиплату пропорційно розміру страхової суми за укладенимним договором страхування.

Перестрахування — це страхування одним страховикомна визначених договором умовах ризику виконання всіх абочастини своїх обов’язків перед страхувальником у іншогостраховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перест�раховиком договір про перестрахування, залишаєтьсявідповідальним перед страхувальником у повному обсязізгідно з договором страхування (ст. 987 ЦК України). Тобтостраховик має право перестрахувати частину ризику в іншоїстрахової організації.

Франшиза — визначена договором або умовами страху�вання частина збитків, яку страховик не відшкодовує страху�вальникові і яка припадає на страхувальника (наприклад, пристрахуванні засобів транспорту) (ч. 18 ст. 9 Закону України“Про страхування”).


1. Визначте страхове правовідношення та його елементи.2. Які особи можуть виступати сторонами в договорі страхуван�

ня?3. Які правові підстави можуть породжувати страхові зо�

бов’язання?4. Охарактеризуйте терміни “страховий ризик”, “страховий ви�

падок”, “страхове відшкодування”, “страхові платежі”, “страховий та�риф” , “страховий період”.

5. Що являє собою договір страхування і які його істотні умови?6. Який передбачений порядок укладання і припинення догово�

ру страхування?7. Які існують форми й види страхування?

316


8. У якому порядку здійснюється обов’язкове страхування?9. Які виникають зобов’язання з добровільного страхування?10. Дайте визначення поняття “франшиза”.



2. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. в ре�дакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745�III.

3. Положення про порядок здійснення страхової діяльності відо�кремленими підрозділами страховиків, затверджене наказом Комітетуу справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 р. №13.

4. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахуван�ня, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24жовтня 1996 р. №1290.

5. Положення про єдиний державний реєстр страховиків (пере�страховиків) України, затверджене наказом Комітету у справах на�гляду за страховою діяльністю від 9 грудня 1996 р. № 129.

6. Положення про порядок провадження діяльності страховимипосередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів Ук�раїни від 18 грудня 1996 р. № 1523.

7. Положення про впорядкування діяльності страхових брокерів,затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня1999 р. №747.

8. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверд�жені наказом Державного Комітету України з питань регуляторноїполітики та підприємництва і Міністерства Фінансів України від 16липня 2001 р. № 98/343.




317


Òåìà 31. Äîãîâîðè ïî íàäàííþ þðèäè÷íèõ ³ôàêòè÷íèõ ïîñëóã

Договорами по наданню юридичних і фактичних послуг єдоговори зберігання, доручення і комісії.

Поняття договору зберігання. Договір зберігання нале�жить до категорії договорів про надання послуг. Так,відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання од�на сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка переда�на їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її покла�жодавцеві у схоронності.

Договір зберігання є реальним, тобто він вважається укла�деним з моменту передачі речі на зберігання. Це має місце удоговорах, де однією стороною виступає громадянин (напри�клад, при здачі майна в ломбард, камеру схову на вокзалі). Алев певних випадках договір зберігання може бути консенсуаль"ним, коли він укладається між суб’єктами підприємництва,один з яких бере на себе зобов’язання прийняти на схов майновід іншого. Так, договором зберігання, у якому зберігачем єособа, що здійснює зберігання на засадах підприємницькоїдіяльності (професійний зберігач), може бути встановленийобов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому умайбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК України).

Договір зберігання є двостороннім договором, тобтообидві сторони мають певні права та обов’язки. Охоронець зо�бов’язаний забезпечити зберігання майна і повернути йогоіншій стороні, яка, в свою чергу, зобов’язана після закінченнястроку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на сховмайно і відшкодувати охоронцеві (зберігачеві) витрати, не�обхідні для збереження майна, та збитки, завдані властивостя�ми цього майна, коли охоронець (зберігач), приймаючи майнона схов, не знав і не міг знати про ці властивості.

Договір зберігання може бути як оплатним, так і безо"платним. Реальний, безоплатний договір зберігання є одно�

318


стороннім. Реальний і оплатний договір зберігання є двосто�роннім.

Сторони договору зберігання. Сторонами договорузберігання є поклажодавець і зберігач, ними можуть виступатибудь�які особи, як громадяни, так і юридичні особи. Зберігача�ми можуть бути дієздатні громадяни та організації, що маютьстатус юридичної особи.

Поклажодавцями в основному є власники майна, що зда�ють його на зберігання.

Предметом зберігання можуть бути будь�які речі, у томучислі документи, цінні папери, які не вилучені з цивільногообігу. Предметом договору зберігання не можуть бути тварини.

Форма договору. Договір зберігання укладається у пись�мовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прий�няти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений уписьмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде переда�на на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщоприйняття речі на зберігання посвідчене розпискою, кви�танцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, рапто�вому захворюванні або за інших надзвичайних обставин можепідтверджуватися свідченням свідків.

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися ви�дачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, щопосвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановленозаконом, іншими актами цивільного законодавства або є звич�ним для цього виду зберігання (ст. 937 ЦК України).

Строк зберігання. Зберігач зобов’язаний зберігати річпротягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщострок зберігання у договорі зберігання не встановлений і неможе бути визначений виходячи з його умов, зберігач зо�бов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем ви�моги про її повернення.

319

Òåìà 31. Äîãîâîðè ïî íàäàííþ þðèäè÷íèõ ³ ôàêòè÷íèõ ïîñëóã

Якщо строк зберігання речі визначений моментомпред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення,зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставинстроку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ врозумний строк (ст.938 ЦК України).

Серед організацій, які здійснюють функції зберігачів, єтакі, для яких зберігання не є метою діяльності, зазначеною вїхньому статуті (фабрики, заводи, санаторії, готелі, іншіпідприємства, установи, що мають інші основні виробничіфункції, а не зберігання, яке вони виконують як додатковий доосновної мети обов’язок), і такі, для яких схов є основною абоєдиною метою їх діяльності, передбаченою їхніми статутами,яка здійснюється оплатно. Це підприємства�холодильники,ломбарди та транспортні організації.

Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у ка�мерах, приміщеннях) загального користування, не має прававідмовитися від укладення договору зберігання за наявності унього такої можливості.

Зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ назберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотнезначення, він не може забезпечити її схоронності.

Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньо�му, зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ назберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотнезначення, він не може забезпечити її схоронності.

Виконання договору зберігання. Відповідно до ст. 943 ЦКУкраїни зберігач зобов’язаний виконувати свої обов’язки задоговором зберігання особисто.

Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особіу разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажо�давця і не має можливості отримати його згоду. Про передан�ня речі на зберігання іншій особі зберігач зобов’язанийсвоєчасно повідомити поклажодавця.

У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особіумови договору зберігання є чинними і первісний зберігачвідповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

320


Спеціальні види зберігання. ЦК України визначає таківиди спеціального зберігання:

1. Зберігання речі у ломбарді (ст. 967).2. Зберігання цінностей у банку (ст. 969).3. Зберігання речей у камерах схову організацій,

підприємств транспорту (ст. 972).4. Зберігання речей у гардеробі організацій (ст. 973).5. Зберігання речей пасажира під час його перевезення

(ст.974).6. Зберігання речей у готелі (ст. 975).7. Зберігання речей, що є предметом спору (ст.976).8. Зберігання автотранспортних засобів (ст.977). До організацій, для яких зберігання майна є їхньою про�

фесійною діяльністю, належать ломбарди та камери сховутранспортних організацій. Камери схову на залізничних вок�залах та автовокзалах створено для прийняття від громадянречей на зберігання незалежно від наявності проїзних доку�ментів, тобто єдиною функцією, метою діяльності цих камер єзберігання речей громадян, і ця діяльність передбачена їхнімстатутом. Так, Порядок обслуговування громадян залізнич�ним транспортом, затверджений Постановою КабінетуМіністрів України від 19 березня 1997 р. № 252, визначає, щосуб’єкти господарювання, які займаються перевезенням таобслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити схо�ронність ручної поклажі пасажирів у камерах схову, схо�ронність багажу та вантажобагажу в сховищах та під час пере�везень.

Відповідальність сторін у зобов’язаннях зберігання. Завтрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої назберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) абопошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідокнепереборної сили, або через такі властивості речі, про якізберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, абовнаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

321


Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодженняречі після закінчення строку зберігання лише за наявності йо�го умислу або грубої необережності (ст. 950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) абопошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості;2) у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку зни�

зилася її вартість.Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася

настільки, що вона не може бути використана за первіснимпризначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієїречі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. 952 ЦК України поклажодавець зо"бов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властиво�стями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаю�чи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

Поняття договору доручення. Відповідно до ст. 1000 ЦКУкраїни за договором доручення одна сторона (повірений) зо�бов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони(довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіре�ним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язкидовірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключнеправо повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірите�ля всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручен�ня та (або) територія, у межах якої є чинним виключне правоповіреного.

Предметом договору доручення є виконання однією осо�бою від імені іншої юридичних дій. Такі юридичні дії можутьбути пов’язані із виконанням цивільно�правових правочинів, вяких повірений виконує дії від імені довірителя. У таких пра�вочинах стороною є довіритель, який набуває прав і є зо�бов’язаним стосовно осіб, з якими повірений уклав правочинза дорученням довірителя.

322


Характеристика договору. Договір доручення є двосто"роннім, консенсуальним, бо вважається укладеним у моментдосягнення між сторонами згоди, може бути як оплатним, такі безоплатним. У безоплатному договорі доручення на довіри�теля покладаються обов’язки прийняти все виконане повіре�ним, а також забезпечити останнього коштами, необхіднимидля виконання доручення.

Метою договору доручення є здійснення повіреним правдовірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав таобов’язків шляхом укладання правочинів. Повірений висту�пає як представник свого довірителя перед третіми особами.

Дії повіреного щодо третіх осіб, здійснені в межах повно�важень, визначених договором, створюють або припиняютьправа та обов’язки безпосередньо для довірителя. Сам повіре�ний, як представник, ніяких прав та обов’язків із угод, здійсне�них третьою особою, не набуває.

На підставі договору доручення довіритель повинен ви�дати повіреному довіреність і таким чином легалізуватиповіреного як представника перед третіми особами. Дові�реність відтворює повноваження повіреного, визначене умо�вами договору доручення. Довіреність може охоплювати ли�ше частину юридичних дій, обумовлених у договорі доручен�ня.

Зміст договору доручення. Відповідно до ст. 1003 ЦК Ук�раїни змістом договору доручення мають бути чітко визначеніюридичні дії, які належить вчинити повіреному. Такі дії маютьбути правомірними, конкретними та здійсненними. Сторона�ми договору доручення є повірений і довіритель.

Повірений — особа, яка зобов’язується виконати юри�дичні дії; довіритель — особа, яка доручає повіреному викона�ти всі дії.

Повіреним і довірителем можуть бути дієздатні громадя�ни та юридичні особи.

Юридичні особи повинні діяти в межах статутної правоз�датності, а громадяни, які укладають і виконують договори до�

323


ручення з комерційною метою, мають бути зареєстровані якпідприємці.

Повірений зобов’язаний:1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості

про хід виконання його доручення;2) після виконання доручення або в разі припинення дого�

вору доручення до його виконання негайно повернути довіри�телеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт провиконання доручення та виправдні документи, якщо це вима�гається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку звиконанням доручення (ст. 1006 ЦК України).

Обов’язки довірителя:Довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на

вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.Довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для ви�конання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконан�ням доручення.

Довіритель зобов’язаний негайно прийняти від повіреноговсе одержане ним у зв’язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, як�що вона йому належить (ст. 1007 ЦК України).

Припинення договору доручення. Відповідно до ст. 1008ЦК України договір доручення припиняється на загальнихпідставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, об�

меження його цивільної дієздатності або визнаннябезвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.Довіритель або повірений мають право відмовитися від

договору доручення у будь�який час. Відмова від права навідмову від договору доручення є нікчемною.

324


325

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмов�ляється від договору, має повідомити другу сторону провідмову від договору не пізніш як за один місяць до його при�пинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційнимпредставником, довіритель має право відмовитися від догово�ру доручення без попереднього повідомлення про це повірено�му.

Наслідки припинення договору доручення. Якщо договірдоручення припинений до того, як доручення було повністювиконане повіреним, довіритель повинен відшкодуватиповіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а як�що повіреному належить плата — також виплатити йому пла�ту пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не засто�совується до виконання повіреним доручення після того, яквін довідався або міг довідатися про припинення договору до�ручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставоюдля відшкодування збитків, завданих повіреному припинен�ням договору, крім випадку припинення договору, за якимповірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставоюдля відшкодування збитків, завданих довірителеві припинен�ням договору, крім випадку відмови повіреного від договоруза таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інак�ше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, заяким повірений діяв як комерційний представник (ст. 1009ЦК України).

Поняття договору комісії. Договір комісії є видом дого�вору доручення. Але на відміну від договору доручення, де маємісце пряме представництво, тобто повірений виступає відімені довірителя, у договорі комісії комісіонер — сторона, якавиконує договір, виступає в інтересах комітента, але від влас�ного імені, що виключає можливість виникнення представ�ницьких відносин.


Договір комісії — це договір, за яким одна сторона(комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів відсвого імені, але за рахунок комітента ( ст. 1011 ЦК України).

Характеристика договору. Договір комісії є консенсу"альним, оскільки для його укладення достатньо згоди сторін,двостороннім, оскільки права та обов’язки виникають у обохсторін, та завжди оплатним.

Договір комісії належить до договорів з надання нема�теріальних посередницьких послуг, головним чином у сферіторгівлі. Види комісійного договору у сфері роздрібної торгівлі:агентські, дилерські, брокерські та консигнаційні угоди. Нор�ми про агентські, дилерські та брокерські угоди містяться устраховому, біржовому законодавстві, законодавстві про цінніпапери тощо.

Сторони договору комісії — комітент і комісіонер.Комітент — це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунокіншій особі вчинити певні правочини. Комісіонером є особа,яка вчиняє правочини або інші юридичні дії від свого імені зарахунок комітента. Комісіонером можуть бути як громадяни,так і юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності.

Умови договору комісії. Договір комісії може бути укла�дений на визначений строк або без визначення строку, з визна�ченням або без визначення території його виконання, з умо�вою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметомкомісії. Комітент може бути зобов’язаний утримуватися відукладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонерзобов’язується продати або купити майно, є умови про це май�но та його ціну.

Ціна в договорі комісії залежить від ціни вчиненоїкомісіонером угоди. Комітент при здаванні товару на комісіюза домовленістю з комісіонером встановлює ціну накомісійний товар на підставі ринкового попиту.

326


Закон не містить вимоги щодо виконання договору комісіїособисто комісіонером. Тому комісіонер може залучати до ви�конання третіх осіб, у тому числі і на підставі договорів суб"комісії. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо суб�комісіонера права та обов’язки комітента.

У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтересикомітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії беззгоди комітента.

Комітент не має права без згоди комісіонера вступати увідносини з субкомісіонером (ст.1015 ЦК України). Так, на�приклад, якщо комісіонер з не залежних від нього причин неможе виконати договір, але прострочення виконання може за�подіяти збитки комітентові, він може самостійно зобов’язатиіншу особу (субкомісіонера) проведення всіх угод, дорученихйому за договором комісії.

На комітента покладається обов’язок прийняти відкомісіонера все належно виконане за договором. Оскільки до�говір комісії належить до посередницьких договорів, все май�но, що передано комісіонеру або отримано ним за коштикомітента, є власністю комітента комісії.

Відмова від договору комісії. Згідно із ЦК України від до�говору комісії може відмовитись як комітент, так і комісіонер.Так, комітент має право відмовитися від договору комісії, як�що договір комісії укладено без визначення строку. Він пови�нен повідомити комісіонера про відмову від договору непізніше ніж за тридцять днів.

У разі відмови комітента від договору комісії він повинену строк, встановлений договором, а якщо такий строк не вста�новлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є укомісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов’язкукомісіонер має право передати це майно на зберігання за раху�нок комітента або продати майно за найвигіднішою длякомітента ціною.

У разі відмови комітента від договору комісії комісіонермає право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку звиконанням договору (ст. 1025 ЦК України).

327


Комісіонер має право відмовитися від договору комісії ли�ше тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонерповинен повідомити комітента про відмову від договору непізніше ніж за 30 днів.

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повиненвжити заходів, необхідних для збереження майна комітента.

У разі відмови комісіонера від договору комісії комітентповинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера,протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмо�ву комісіонера від договору. У разі невиконання комітентомцього обов’язку комісіонер має право передати це майно назберігання за рахунок комітента або продати майно за най�вигіднішою для комітента ціною (ст.1026).

Припинення договору комісії можливо як на загальнихпідставах (виконання, збіг боржника та кредитора в однійособі, угода сторін тощо), так і на підставі спеціальних правил,що стосуються саме договору комісії.


1. Які ознаки має договір доручення?2. У чому полягає зміст договору доручення?3. Яку роль відіграє довіреність?4. У яких випадках повірений має право передати виконання до�

ручення іншій особі?5. Які підстави припинення договору доручення?6. Що являє собою договір комісій і які його істотні умови?7. Що таке комітент і комісіонер? Які їх права та обов’язки?8. Охарактеризуйте предмет договору комісій.9. Який термін договору комісій?10. У якому порядку укладається договір комісій?11. У яких випадках припиняється договір комісій?

328




2. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, Протелекомунікації: Закони України від 18 листопада 2003 р. //Офіційний Вісник України. — 2003. — №51.

3. Про поштовий зв’язок: Закон України від 4 жовтня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №6.

4. Про затвердження Порядку надання платних послуг дер�жавними навчальними закладами: Постанова Кабінету МіністрівУкраїни //Офіційний Вісник України. — 1997. — №4.

5. Про затвердження Порядку обслуговування громадянзалізничним транспортом: Постанова Кабінету Міністрів Українивід 19 березня 1997 р. №252 //Офіційний Вісник України. — 1997. —№12 — Т.1 — Ст. 167.

6. Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації готель�них послуг: Наказ Держстандарту України //Офіційний Вісник Ук�раїни. — 1999. — №16.


8. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. —С.409–445.

9. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Хари�тонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. —1112 с.

329


Òåìà 32. Ïîçèêà, êðåäèò, áàíê³âñüêèé âêëàä

Поняття договору позики. Відповідно до ст. 1046 ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) пе�редає у власність другій стороні (позичальникові) грошові ко�шти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичаль�ник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму гро�шових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того жроду та такої ж якості.

У Цивільному кодексі норми про позику є нормамиспеціальними стосовно загальних положень про зобов’язанняі підлягають пріоритетному застосуванню. Проте в частині, щоне суперечить положенням глави 71 ЦК України, до позико�вих відносин необхідно застосовувати і загальні положенняпро виконання зобов’язань.

Слід звернути увагу на те, що позикові зобов’язання вини�кають за цивільно�правовими угодами та іншими підставами(наприклад, при емісії боргових цінних паперів), у сферіпублічно�правових відносин позикові зобов’язання, як прави�ло, не виникають.

Характеристика договору позики. Договір є реальний,оскільки вважається укладеним з моменту передання грошейабо інших речей, визначених родовими ознаками; односто"ронній, тобто позичальник зобов’язаний повернути позикодав�цеві суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та та�кої ж якості, а позикодавець має право вимагати поверненняпредмета позики; може бути як оплатним (якщо передба�чається стягнення відсотків за договором позики), так і безо"платним (при укладанні договору безпроцентної позики).

Сторонами договору можуть бути будь�які суб’єктицивільного права.

Форма договору позики. Договір позики укладається уписьмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів пе�ревищує встановлений законом розмір неоподатковуваного

330


мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем єюридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та йогоумов може бути представлена розписка позичальника абоінший документ, який посвідчує передання йому позикодав�цем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей(ст.1047 ЦК України).

Нотаріальна форма укладення договору позики закономне вимагається, але сторони можуть її застосувати, оскількизгідно з ч. 4 ст. 209 ЦК України на вимогу фізичної або юри�дичної особи будь�який правочин з її участю може бути но�таріально посвідчений.

Предметом договору позики є грошові кошти або іншіречі, визначені родовими ознаками. Відповідно до ст. 192 ЦКУкраїни “Гроші (грошові кошти)” законним платіжним засо�бом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю навсій території України, є грошова одиниця України — гривня,а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випад�ках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Просистему валютного регулювання та валютного контролю” від19.02.1993 р. предметом договору позики можуть бути: валютаУкраїни — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейськихбілетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є за�конним платіжним засобом на території України, а також ви�лучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягаютьобмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти нарахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно�фінансо�вих установах на території України; іноземна валюта — іно�земні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейськихбілетів, монет, що перебувають в обігу та є законнимплатіжним засобом на території відповідної іноземної держа�ви, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнарод�них розрахункових (клірингових) одиницях, що перебуваютьна рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно�фінансових установ за межами України.

331


З передачею грошей у позику позикодавець втрачає правовласності на грошові знаки, які виступають об’єктом договорупозики, проте отримуює взамін основане на договірному зо�бов’язанні право грошової вимоги на зворотну оплату отрима�них у борг грошей зобов’язаною особою — позичальником.

Як вже відмічалось, позикові відносини виникають завзаємною згодою учасників, і здійснюються на диспозитивнихзасадах, які не властиві публічно�правовим відносинам.

Суть позикових правовідносин зумовлена характеромобов’язку боржника в грошовому зобов’язанні, що існує міжкредитором і боржником.

Під грошовим зобов’язанням розуміється обов’язок борж�ника сплатити кредитору гроші. Грошовим може бути як зо�бов’язання в цілому (наприклад у договорі позики), так іобов’язок однієї із сторін у зобов’язанні (оплата товарів, робітчи послуг). Гроші в цьому разі використовуються як засіб пла�тежу (засіб погашення грошового боргу). Наприклад, борж�ник зобов’язаний оплатити товар, поставлений кредитором,або послугу, надану кредитором, або результат виконанихробіт, переданий кредитором, або погасити заборгованість зорендної плати, або повернути кредиторові суму наданої пози�ки чи кредиту. Всі наведені випадки є прикладами існуваннягрошового зобов’язання1.

Негрошовим визнається таке зобов’язання, коли боржникповинен передати кредиторові товари, надати послуги, вико�нати роботи, повернути майно, яке отримане за недійснимправочином. Тобто в такому зобов’язанні сплата грошей не пе�редбачається.

Позикодавець має право на одержання від позичальникапроцентів від суми позики, якщо інше не встановлено догово�ром або законом. Розмір і порядок одержання процентів вста�новлюються договором. Якщо договором не встановлений

332


1 Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцо�вої. — К.: Юрінком Інтер. — Кн. 2. — 2002. — С.337.

розмір процентів, їх розмір визначається на рівні обліковоїставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін процентивиплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не

перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваногомінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненнямпідприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими оз�наками (ст. 1048 ЦК УКраїни).

За загальним правилом, позичальник не може передатисвоє право вимоги до позикодавця про надання позики третімособам на підставі договору цесії або в заставу. Проте замінаосіб у зобов’язанні можлива в позикових відносинах, напри�клад, у вигляді уступки вимог одного позикодавця іншій особі.

Таким чином, правовідносини, що полягають у виник�ненні грошового боргового зобов’язання боржника перед кре�дитором, є позиковими.

Оскільки позика є зобов’язанням, у якому гроші виступа�ють засобом передачі та накопичення заборгованості, то вонине виступають платежем на її погашення між учасниками пра�вовідносин.

Підставами виникнення позикових правовідносин єцивільно�правові правочини, видача векселя, емісія борговихцінних паперів. Правила про позику не поширюються на стяг�нення заборгованості при сплаті податків та інших обов’язко�вих платежів у бюджет та позабюджетні фонди.

Кредит — це грошові кошти, що надані за кредитним до�говором банком або іншою фінансовою установою (кредито�давцем) позичальникові у розмірі та на умовах, установленихдоговором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договоромбанк або інша фінансова установа (кредитодавець) зо�бов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у

333


розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є різновидом договору позики.Форма кредитного договору письмова, якщо така форма

недодержана, кредитний договір є нікчемним.Характеристика договору. Кредитний договір є консен"

суальним, тобто вступає в силу з моменту досягнення сторона�ми домовленості щодо всіх істотних умов цього договору щедо реального передання грошових коштів, двостороннім і оп"латним.

Предметом кредитного договору можуть бути лише гро�шові кошти.

Умови кредитного договору окрім ЦК УКраїни урегульо�вані також спеціальними нормативно�правовими актами, на�самперед Законом України “Про банки і банківськудіяльність” № 2121�ПІ від 7 грудня 2000 р. та Положенням“Про кредитування”, затвердженим постановою ПравлінняНаціонального банку України № 246 від 28 вересня 1995 р.

Кредитодавець має право відмовитися від надання пози�чальникові передбаченого договором кредиту частково або вповному обсязі у разі порушення процедури визнання пози�чальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явносвідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасноне буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кре�диту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кре�дитодавця до встановленого договором строку його надання,якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредит�ним договором обов’язку цільового використання кредиту кре�дитодавець має право також відмовитися від подальшого креди�тування позичальника за договором (ст. 1056 ЦК України).

У ст. 1057 ЦК України передбачено надання комерційно�го кредиту. Договором, виконання якого пов’язане з передан�ням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які

334


визначаються родовими ознаками, може передбачатися надан�ня кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення аборозстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційнийкредит), якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір може бути укладений як шляхом скла�дання одного документа, підписаного кредитором та пози�чальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, теле�фонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Для отримання кредиту позичальник звертається до бан�ку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання,заявки, заяви. У документах зазначається необхідна сума кре�диту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Як�що розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншомубанку, то він надає в банк установчі документи з зазначеннямюридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену бан�ком та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наяв�ності заборгованості за позичками1.

Банківський вклад. За договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторо�ни (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), щонадійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку сумута проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в по�рядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником єфізична особа, є публічним договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який вне�сений вклад, застосовуються положення про договірбанківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 71ЦК України або не випливає із суті договору банківськоговкладу (ст.1058 ЦК України).

Договір банківського вкладу також є різновидом договорупозики. Договір банківського вкладу є реальним оскільки зо�

335


1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Харитонова,О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. — С. 843– 844.

бов’язальні правовідносини за ним виникають тільки післявнесення вкладником грошових коштів на депозитний раху�нок, відкритий на його ім’я у банку чи іншій кредитній ор�ганізації, та оплатним.

Сторони договору банківського вкладу — банк та вклад�ник. Банком виступає юридична особа, яка має виключне правона підставі ліцензії Національного банку України здійснюватиу сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштівфізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштіввід свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкрит�тя і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб(ст. 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Форма договору банківського вкладу. Договірбанківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вва�жається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверд�жено договором банківського вкладу з видачею ощадної книж�ки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимо�гам, встановленим законом, іншими нормативно�правовимиактами у сфері банківської діяльності (банківськими правила�ми) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договорубанківського вкладу цей договір є нікчемним.

Види банківських вкладів. Договір банківського вкладуукладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вкладна вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом вста�новленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової су�ми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його ви�ду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першувимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними осо�бами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкла�ду на першу вимогу є нікчемною.

336


Якщо відповідно до договору банківського вкладу вкладповертається вкладникові на його вимогу до спливу строкуабо до настання інших обставин, визначених договором, про�центи за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів завкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більшвисокий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строковоговкладу зі спливом строку, встановленого договором банківсько�го вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умо�вах повернення, після настання визначених договором обставиндоговір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу,якщо інше не встановлено договором (ст. 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу врозмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банкзобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової став�ки Національного банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачують�ся на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

У разі зменшення банком розміру процентів на вклади навимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів,внесених до повідомлення вкладників про зменшення про�центів, зі спливом місяця з моменту відповідного повідомлен�ня, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковийвклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разінастання визначених договором обставин, не може бути одно�сторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено зако�ном.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня,наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, якийпередує його поверненню вкладникові або списанню з рахун�ка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладни�кові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо відсуми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшу�

337


ють суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо іншене встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані доцього моменту проценти (ст. 1061 ЦК України).

ЦК України передбачається також внесення грошовихкоштів на рахунок вкладника іншою особою та укладання до�говору банківського вкладу на користь третьої особи (ст.ст.1062, 1063 ЦК України).


1. Що являє собою договір позики?2. Які істотні умови договору позики?3. Який зміст договору позики?4. Який існує порядок надання позик банками?5. Що являє собою кредитний договір?6. Які істотні умови кредитного договору?7. Розкрийте зміст кредитного договору.8. Як здійснюється забезпечення виконання зобов’язань пози�

чальника?



2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 груд�ня 2000 р. //Офіційний Вісник України. — 2001. — №12.

3. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. №898�IV //Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №38. — Ст.313.

4. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень:Закон України від 18 листопада 2003 р. №1255�IV // Відомості Вер�ховної Ради України. — 2004. — №11. — Ст. 140.

5. Про фінансово"кредитні механізми і управління майном прибудівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19червня 2003 р. №978�IV // Відомості Верховної Ради України. —2003. — №52. — Ст. 377.

6. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпо�течним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 черв�

338


ня 2003 р. №979�IV //Відомості Верховної Ради України. — 2004. —№1. — Ст. 1.

7. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001р. //Офіційний Вісник України. — 2002. — №3.

8. Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон Українивід 20 вересня 2001 р. //Офіційний Вісник України. — 2001. — №5.

9. Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. №2343�ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №31. — Ст. 440.

10. Про затвердження Правил надання довгострокових кре�дитів індивідуальним забудовникам житла на селі: ПостановаКабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998р. №1597 //Офіційний Вісник України. — 1998. — №40. — С. 36.

11. Про затвердження Положення про порядок надання пільго�вого довгострокового державного кредиту молодим сім’ям та одино�ким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла:Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 р. №1352 //Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

12. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, вико�ристання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах:Постанова Національного Банку України від 12 листопада 2003 р. //Офіційний Вісник України. — 2003. — №51.

13. Про затвердження Положення про кредитування: ПостановаПравління НБУ від 29 вересня 1995 р. №246 // Комп’ютерна право�ва система “Ліга: Закон”.



16. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.2. —С.330–367, 368–408.


339


Òåìà 33. Çîáîâ’ÿçàííÿ çà ñï³ëüíîþ ä³ÿëüí³ñòþ

Поняття спільної діяльності. У процесі задоволеннясвоїх законних інтересів суб’єкти цивільних правовідносинможуть об’єднуватись і створювати спільну діяльність для до�сягнення будь�якої загальної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може бути організована для здійснен�ня як довгострокових комерційних проектів (набуття всумісне користування дорогих об’єктів основних фондів;спільне ведення виробничої або торговельної діяльності то�що), так і короткострокових.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором проспільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільнодіяти без створення юридичної особи для досягнення певноїмети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основіоб’єднання вкладів учасників (просте товариство) або безоб’єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність є консенсуальним, безо�платним, двостороннім або багатостороннім та взаємним.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бутиюридичні, фізичні особи та фізичні особи — суб’єктипідприємницької діяльності.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бутитакож іноземні інвестори відповідно до ст. 23 Закону України“Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996р., якийпередбачає право іноземних інвесторів укладати договори(контракти) про спільну інвестиційну діяльність (у галузі ви�робничої кооперації, у загальному виробництві тощо), непов’язану зі створенням юридичної особи. Особливістю дого�вору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора єте, що він підлягає державній реєстрації відповідно до Поло�ження про порядок державної реєстрації договорів (кон�трактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю інозем�

340


ного інвестора, затвердженого Постановою КабінетуМіністрів України від 30.01.1997 р. № 112.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовійформі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числікоординація спільних дій учасників або ведення їхніхспільних справ, правовий статус виділеного для спільноїдіяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їхучасть у результатах спільних дій, та інші умови визначають�ся за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено закономпро окремі види спільної діяльності.

Одним із найпоширеніших договорів про спільнудіяльність є договір простого товариства. Так, згідно зі ст. 1132ЦК України за договором простого товариства сторони(учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади таспільно діяти з метою одержання прибутку або досягненняіншої мети.

Договори простого товариства можуть укладатись між ук�раїнськими юридичними та фізичними особами і між ними таіноземними особами (зовнішньоекономічні договори проспільну діяльність).

Договори простого товариства можуть укладатись як з ме�тою отримання прибутку (доходу), так і для досягнення іншо�го результату, зокрема соціального ефекту. Тобто договорипростого товариства поділяються на підприємницькі і такі, щоне передбачають майнову мету (наукову, освітню, благодійну).

Вклади учасників. Вкладом учасника вважається все те,що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в томучислі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання,навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщоінше не випливає із договору простого товариства або фактич�них обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться запогодженням між учасниками.

Спільне майно учасників. Внесене учасниками майно,яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у

341


результаті спільної діяльності продукція та одержані від такоїдіяльності плоди і доходи є спільною частковою власністюучасників, якщо інше не встановлено договором простого то�вариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підста�вах інших, ніж право власності, використовується в інтересахусіх учасників і є їхнім спільним майном.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учас�ників може бути доручено ними одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюєтьсяза їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у поряд�ку, що встановлюється за рішенням суду.

Обов’язки учасників щодо утримання спільного майна тапорядок відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням цихобов’язків, встановлюються договором простого товариства(ст.1134 ЦК України).

Ведення спільних справ учасників. Відповідно до ст. 1135ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасникмає право діяти від імені всіх учасників, якщо договором про�стого товариства не встановлено, що ведення справздійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасни�ками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного пра�вочину потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасникавчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчуєтьсядовіреністю, виданою йому іншими учасниками, або догово�ром простого товариства. У відносинах із третіми особамиучасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника,який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учас�ників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчи�нення правочину третя особа знала або могла знати про на�явність таких обмежень.

Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин,щодо якого його право на ведення спільних справ учасників

342


343

було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників право�чин від свого імені, може вимагати відшкодування здійсненихним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочинубуло необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, якимвнаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають пра�во вимагати їх відшкодування.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаютьсяучасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено до�говором простого товариства.

ЦК України передбачає відповідальність учасників заспільними зобов’язаннями. Якщо договір простого товаристване пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницькоїдіяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірни�ми зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості йо�го вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що ви�никли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійснен�ням його учасниками підприємницької діяльності, учасникивідповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями не�залежно від підстав їх виникнення (ст.1138 ЦК України).

Припинення договору простого товариства. Відповіднодо ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припи�няється у разі:

1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім,обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістюміж учасниками не передбачено збереження договору щодоінших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістюміж учасниками не передбачено збереження договору щодоінших учасників;

3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юри�дичної особи — учасника договору простого товариства, якщодомовленістю між учасниками не передбачено збереження до�говору щодо інших учасників або заміщення учасника, який


помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями(правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі у договорі про�стого товариства або розірвання договору на вимогу одного зучасників, якщо домовленістю між учасниками не передбаче�но збереження договору щодо інших учасників;

5) спливу строку договору простого товариства;6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо

домовленістю між учасниками не передбачено збереження до�говору щодо інших учасників;

7) досягнення мети товариства або настання обставин, ко�ли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, пе�редані у спільне володіння та (або) користування учасників,повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщоінше не передбачено домовленістю сторін.

Поділ майна, що є у спільній власності учасників, іспільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в по�рядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначенуіндивідуальними ознаками, має право у разі припинення дого�вору простого товариства вимагати в судовому порядку повер�нення йому цієї речі за умови додержання інтересів іншихучасників і кредиторів.

З моменту припинення договору простого товариства йо�го учасники несуть солідарну відповідальність за невиконани�ми спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб.

Договір про спільну діяльність слід відрізняти від уста�новчого договору, який укладається двома чи більше заснов�никами при створенні юридичної особи. Основноювідмінністю установчого договору від договору про спільнудіяльність є те, що спільні дії засновників здійснюються саме зметою створення нової юридичної особи. Після створення но�вої юридичної особи її засновники беруть участь в її діяль�ності.

344



1. Дайте характеристику зобов’язань за спільною діяльністю.2. Дайте визначення спільної діяльності.3. Дайте юридичну характеристику договору простого товари�

ства.4. Розкрийте зміст договорів простого товариства.5. Чим відрізняється договір про спільну діяльність від уста�

новчого договору?



2. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — №49. —Ст. 682.

3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 груд�ня 2000 р. //Офіційний Вісник України. — 2001. — №12.

4. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. в ре�дакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745�III.


6. Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Хари�тонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. —1112 с.

7. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.2. —С.472–483.


345


Ðîçä³ë 7. ÍÅÄÎÃÎÂ²ÐÍ² ÇÎÁÎÂ’ßÇÀÍÍß

Òåìà 34. Çîáîâ’ÿçàííÿ, ùî âèíèêàþòüâíàñë³äîê çàïîä³ÿííÿ øêîäè

ЦК України регулює недоговірні зобов’язання і виділяєтакі їх види:

1. Зобов’язання у зв’язку із публічною обіцянкою винаго�роди.

2. Зобов’язання у зв’язку із вчиненням дій у майновихінтересах іншої особи без її доручення.

3. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здо�ров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юри�дичної особи.

4. Зобов’язання у зв’язку зі створенням загрози життю,здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичноїособи.

5. Зобов’язання з відшкодування шкоди.6. Зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна

без достатньої правової підстави.Поняття зобов’язань з відшкодування шкоди. Зо"

бов’язання щодо відшкодування шкоди — це таке цивільно�пра�вове зобов’язання, за яким потерпілий (кредитор) має правовимагати від заподіювача щкоди (боржника) відшкодування уповному обсязі протиправно завданої шкоди щляхом відшко�дування її у натурі або відшкодування завданих збитків1.

Однією з підстав виникнення зобов’язань згідно зі ст. 1166ЦК України є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну відінших зобов’язань, які виникають із правомірних актів (на�приклад договору), цей вид зобов’язань виникає з непра�

346

1 Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніах�метова. — К.: Істина, 2003. — С. 717.

вомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне,винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Такі зо�бов’язання (що виникли внаслідок заподіяння шкоди) назива�ють деліктними. Така назва із заподіяння шкоди походить відлатинського слова delictum — правопорушення і застосовува�лась ще римськими юристами. Деліктне зобов’язання виникаєв тому разі, якщо заподіювач шкоди і потерпілий не перебува�ли між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникланезалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних відно�син.

Деліктне зобов’язання є різновидом цивільно�правовихзобов’язань і складається з трьох елементів: суб’єктів, об’єктівта змісту.

Суб’єктами деліктних зобов’язань можуть бути будь�якіучасники цивільних правовідносин. Їх називають кредиторомі боржником.

Кредитор — це потерпілий, тобто особа, якій заподіяношкоду (ним може бути будь�який громадянин України, а та�кож організація незалежно від того, чи є вона юридичною осо�бою, чи ні).

Боржник — це заподіювач шкоди, тобто особа, якавідповідає за заподіяну шкоду. Але законодавство передбачаєтакі випадки, коли боржником виступає не заподіювач шкоди,а особа, винна за поведінку заподіювача. Так, відповідно до ст.1179 ЦК України за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який недосяг 14 років, несуть відповідальність його батьки (усинови�телі), опікун або навчальні, виховні чи лікувальні заклади, піднаглядом яких перебував неповнолітній, якщо не доведуть, щошкода сталася не з їхньої вини.

Боржником у деліктних зобов’язаннях може бути лишеорганізація, що є юридичною особою: підприємства, спільніпідприємства, релігійні організації тощо, які згідно з ч. 1 ст. 2ЦК України можуть бути учасниками цивільних правовідно�син. Боржником може бути також держава, територіальна гро�мада.

347

Òåìà 34. Çîáîâ’ÿçàííÿ, ùî âèíèêàþòü âíàñë³äîê çàïîä³ÿííÿ øêîäè

348


Об’єктом деліктних зобов’язань є відшкодування, якеборжник зобов’язаний надати потерпілому. Відшкодуванняполягає у поновленні майнової сфери потерпілого у натурі(наприклад, надати річ того самого роду і якості) або в повно�му відшкодуванні заподіяних збитків. При ушкодженні здо�ров’я та заподіянні смерті відшкодування здійснюється уформі грошової компенсації втраченого заробітку, а такожінших витрат.

Змістом деліктного зобов’язання є право кредитора таобов’язок боржника. Обов’язком боржника є вчинення дій, задопомогою яких майнова сфера була б поновлена до такогорівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право креди�тора — одержати таке відшкодування. Метою деліктного зо�бов’язання є поновлення первісного майнового стану по�терпілого, а якщо це неможливо — відшкодування заподіянихзбитків.

Слід зауважити, що норми цивільного права щодо відшко�дування шкоди мають імперативний характер, тобто встанов�лені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін

Відмінності недоговірної відповідальності. Договірнавідповідальність — це відповідальність за порушення існуючо�го між сторонами відносного зобов’язання, і тому вона як юри�дичний обов’язок має характер додаткового, що приєднуєтьсядо невиконаного. Наприклад, на постачальника, що простро�чив виконання юридичного обов’язку, змістом якого є поста�чання певної кількості продукції у передбачений договоромстрок, покладається обов’язок сплатити неустойку і відшкоду�вати завдані кредиторові збитки. Такий обов’язок боржника,порівняно з договірним, не замінює останнього, а лишеприєднується до нього і має характер додаткового.

Недоговірна відповідальність настає за порушення юри�дичного обов’язку, що має абсолютний характер, входить в аб�солютні правовідносини, змістом яких є необхідність утриму�ватися від порушення суб’єктивного права чи особистого бла�га. Його порушення щодо конкретного носія права породжує

новий обов’язок замість невиконаного — відшкодувати завда�ну шкоду. Внаслідок цього недоговірна відповідальність — цезавжди новий юридичний обов’язок, який покладається направопорушника замість невиконаного1.

У договірній відповідальності розмір збитків, завданих не�виконанням або неналежним виконанням договірногообов’язку, не може зменшити орган, який розглядає спір. Що�до неустойки, то вона може бути зменшена відповідно до май�нового стану не тільки боржника, а й кредитора. Підставоюзменшення неустойки є ступінь виконання зобов’язання, а та�кож інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Різниця у вимогах передбачення, пред’явлених до по�терпілого та кредитора, зумовлюється тим, що при заподіяннішкоди поза зв’язком з договірним зобов’язанням правовідно�сини виникають для потерпілого несподівано, тому підвище�ного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілогонеможливо. При договірних зобов’язаннях, оскільки кредиторочікує виконання зобов’язання і готується прийняти виконан�ня з моменту укладення договору, від кредитора власне і по�винна вимагатися така сама передбачливість, яка вимагаєтьсявід боржника. Боржник несе відповідальність і за просту нео�бережність2.

Метою недоговірної відповідальності є виконання всімаучасниками цивільно�правових відносин диспозиції правовоїнорми.

Підставою деліктної відповідальності є склад цивільно�го правопорушення (ст. 1166 ЦК України). Елементами складуцивільного правопорушення є: 1) шкода; 2) протиправна по�ведінка; 3) причинний зв’язок між шкодою і протиправною по�ведінкою; 4) вина. Фактичною підставою є вчинення правопо�рушення. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки

349


1 Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.:Юрінком Інтер, 2002.–Кн.2.–С.510.

2 Там само. — С. 512.

їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди,якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обме�жує або розширює коло підстав, необхідних для покладеннявідповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальніпідстави відповідальності, що характеризують особливості тихчи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джере�лом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає неза�лежно від наявності вини (ст. 1187 ЦК України).

Шкода полягає у будь�якому знеціненні блага, що охоро�няється правом, а майнова шкода — у зменшенні майновоїсфери потерпілого, що, в свою чергу, тягне за собою негативнімайнові наслідки для правопорушника.

За загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК шкода підлягаєвідшкодуванню:

1) в повному обсязі, тобто відшкодовується як реальнашкода, втрачене або пошкоджене майно в результаті проти�правної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (уразі завдання шкоди особою, яка є суб’єктом підприємницькоїдіяльності);

2) особою, яка безпосередньо завдала шкоду.На відміну від загального правила, шкода також підлягає

відшкодуванню у випадках, визначених законом:1) обов’язок відшкодувати завдану шкоду може бути по�

кладено на особу, яка не є її заподіювачем (наприклад, шкода,завдана малолітньою особою відшкодовується її батьками(усиновителями) або опікуном чи іншою фізичною особою,яка на правових підставах здійснює виховання малолітнього)(ст. 1178 ЦК України);

2) розмір відшкодування може бути зменшеним (напри�клад, у разі завдання шкоди фізичною особою, залежно від їїматеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдановчиненням злочину) (ч.4 ст.1193 ЦК України);

3) розмір відшкодування може бути збільшеним (напри�клад, при завданні шкоди каліцтвом або іншим ушкодженнямздоров’я) (ст.ст. 1203, 1208 ЦК України).

350


Шкода може бути майновою і немайновою (моральною).Майновою є шкода, яка має певну економічну цінність і вира�жається у грошах. Моральною є шкода, яка не має економічно�го змісту. У судовій практиці моральна шкода визначається якморальні або фізичні страждання, заподіяні внаслідок пору�шення особистих немайнових прав громадянина або ор�ганізації чи їхніх майнових прав (Постанова Пленуму Верхов�ного Суду України “Про судову практику в справах провідшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня1995 p.).

При пошкодженні чи знищенні майна шкода вира�жається у сумі вартості знищеної або пошкодженої речі. Ко�ли така річ давала плоди і доходи, тоді шкода виражається увтраті можливості їх одержання. При ушкодженні здоров’япотерпілий втрачає повністю або частково працездатність,що обмежує вияв його особистості, внаслідок чого виникаєповна або часткова втрата заробітної плати. При заподіяннісмерті майнова шкода виявляється у втраті можливості одер�жувати майнове утримання непрацездатними особами, якібули на утриманні померлого, а також у витратах на похован�ня померлого.

Протиправна поведінка в цивільних правовідносинахозначає порушення особою вимог правової норми, що поля�гає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні відздійснення наказів правової норми діяти певним чином(бездіяльність). Деліктні зобов’язання грунтуються на прин�ципі генерального делікту, згідно з яким кожному забороне�но завдавати шкоду майну чи особі та будь�яке завданняшкоди іншому вважається протиправним, якщо особа неуповноважена на це. Наприклад, завдання шкоди особою уразі здійснення нею права на самозахист (ст. 1169 ЦК Ук�раїни).

Протиправна поведінка може виражатися у двох формах:1) дія;2) бездіяльність.

351


Протиправною бездіяльністю є нездійснення дії, яка вима�гається законом. Для покладення відповідальності на особу,яка не здійснила певні дії, необхідна наявність двох умов:

– наявність у особи обов’язку здійснити певні позитивнідії, що може випливати із прямої вказівки закону, дого�вору, службових відносин, а також із випадків, створе�них самою особою;

– можливість їх здійснити за цих умов.Протиправна дія — це поведінка, що заборонена законом. Отже, відповідно до загальної заборони першою формою

протиправної поведінки є свідома і вольова дія, яка завдалашкоди особі громадянина, його майну або майну організації.

Друга форма протиправної поведінки — протиправнабездіяльність, якій відповідає юридичний обов’язок в ак�тивній формі — обов’язок вчинити необхідні дії. Якщо проти�правність дії полягає в тому, що особа вчиняє заборонені дії, топри бездіяльності особа не вчиняє дій, до яких вона норматив�но зобов’язувалася.

Слід зазначити, що Кримінальний кодекс України, перед�бачаючи відповідальність за неподання допомоги особі, якаперебуває в небезпечному для життя стані, пов’язує її з фізич�ною можливістю виконати: “мав можливість подати їй допо�могу”, “при можливості подати таку допомогу”, “неподаннябез поважних причин допомоги” Відсутність такого застере�ження в нормі, яка покладає обов’зок діяти, не може бутипідставою для неврахування об’ктивної можливості діяти.Протилежний висновок суперечив би суті поведінки людини.

Чинне законодавство передбачає випадки, коли заподіянняшкоди вважається правомірним. Відповідно до вимог ст. 1166ЦК України шкода, заподіяна правомірними діями, підлягаєвідшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. На�приклад, у разі завдання шкоди при виконанні обов’язків іздійсненні прав, прийняття закону, що припиняє право влас�ності на певне майно (ст. 1170 ЦК України); виконання наказу,у разі крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК України).

352


Крайня необхідність, як і необхідна оборона, є здійснен�ням права на захист, тобто правомірною дією. Однак навідміну від необхідної оборони, де шкода завдається посягаю�чому, при крайній необхідності шкода завдається особі, по�ведінка якої є правомірною. При крайній необхідності захистблага, якому загрожувала небезпека, здійснюється за рахунокпорушення інтересів (заподіяння шкоди) особи, яка ніякоговідношення до небезпеки, що виникла, не має.

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шко�дою. Причинний зв’язок існує там, де є тимчасовапослідовність явищ, причина з необхідністю породжує свійнаслідок. Там, де зв’язок результату з дією, що йому передува�ла, випадковий, взагалі немає причинного зв’язку, а є простапослідовність подій. Причина і наслідок мають значеннявідносно конкретного випадку, а при виявленні причинно�наслідкових зв’язків у суспільних та правових відносинах не�обхідно розрізняти суспільні та звичайні причини, тобто юри�дично значущу причину, якою завжди є поведінка людини, тазвичайний зв’язок подій, пов’язаний з результатом.

У деяких випадках для покладення деліктної відповідаль�ності необхідно встановити декілька причинних зв’язків. На�приклад, у разі завдання каліцтва чи іншого ушкодження здо�ров’я фізичній особі необхідно встановити причинно�наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою ікаліцтвом, а також між каліцтвом і втратою професійної чи за�гальної працездатності (ст. 1195 ЦК України).

Вина відповідно до функції, яку вона виконує у структуріправопорушення, визначається як психічне ставлення особидо вчинюваної нею протиправної дії чи бездіяльності та їїможливих наслідків. Вина тісно пов’язана з протиправністю таїї наслідками. Питання про вину виникає лише за умови, коливчинено протиправну поведінку. Маючи спільні риси з проти�правністю, вина відрізняється від неї усвідомленням або мож�ливістю усвідомлення протиправного чи соціально значущого

353


характеру дії (бездіяльності) і передбаченням або можливістюпередбачення шкідливих наслідків1.

Залежно від співвідношення психічних елементів, що ут�ворюють зміст вини, визначаються її форми — умисел і необе"режність. Для першої форми вини умислу характерне усвідо�млення особою суспільної небезпеки своєї поведінки, передба�чення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або не�бажання, але свідоме її допущення. В основу цієї характерис�тики умислу покладено різницю між його видами — прямим іевентуальним. Цивільне законодавство не поділяє умисел навиди, оскільки немає такої потреби. Справа не лише в тому, щовиди умислу, як у цілому форми вини, не впливають на розмірвідповідальності. При умисному цивільному правопорушенніправопорушник ні прямо, ні евентуально не ставить собі за ме�ту завдати шкоду, зокрема громадянинові, його праву на недо�торканність життя і здоров’я, яке порушує. Усвідомлюючисоціальне значення своєї поведінки та можливі її наслідки,правопорушник не намагається їх досягти — він намагаєтьсядосягти іншого результату, корисного для нього самого.2.

Для другої форми вини — необережності характерно, щоособа, яка вчиняє правопорушення, передбачала можливістьнастання негативних наслідків своєї поведінки, але легковаж�но розраховувала на їх відвернення або не передбачала можли�вості таких наслідків, хоч повинна була або могла їх передба�чити. На відміну від кримінального законодавства цивільнерозрізняє просту і грубу необережності, що має значення привизначенні розміру відшкодування (ст. 1193 ЦК України).При грубій необережності особа порушує елементарні прави�ла поведінки, а тому ступінь шкідливих наслідків досить вели�кий. При простій необережності, навпаки, протиправність по�

354


1 Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002.–Кн.2.–С.519.

2 Там само.

355


лягає у порушенні складних правил, у зв’язку з чим ступіньпередбачення наслідків досить малий1.

На відміну від кримінального права, де існує презумпція(припущення) невинуватості, у цивільному законодавстві пе�редбачено протилежне правило: той, хто заподіяв шкоду,звільняється від її відшкодування, коли доведе, що шкоду за�подіяно не з його вини (ст. 1166 ЦК України). Припущеннявини заподіювача шкоди належить до презумпцій, що можутьбути спростовані, тобто довівши свою невинуватість, за�подіювач тим самим спростовує презумпцію, доводить їїхибність. Якщо в процесі дослідження всіх матеріалів справине вдалося спростувати цю презумпцію, то вона є юридичноюпідставою для висновку про наявність вини заподіювача шко�ди. Презумпція вини заподіювача шкоди — одна з правовихформ вираження принципу рівності сторін у цивільному про�цесі (щодо складності доведення).

У ЦК України відтворена презумпція винуватості за�подіювача шкоди як одна з характерних галузевих особливос�тей цивільного права. Використання її в цивільному праві —результат врахування багаторічного досвіду судової практики.Остання свідчить на користь того, що заподіювачу (боржни�ку) легше довести свою невинуватість, ніж потерпілому (кре�диторові) довести винність зобов’язаної особи.

Отже, підстава недоговірної відповідальності — цецивільне правопорушення, структурними елементами якого єшкода, протиправність поведінки, причинний зв’язок та вина.

Цивільне законодавство окрім загальних норм провідшкодування шкоди також регулює спеціальні випадкивідшкодування шкоди.

1) Відшкодування шкоди, завданої прийняттям законупро припинення права власності на певне майно.

1 Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002.–Кн.2.–С.519.

У разі прийняття закону, що припиняє право власності напевне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшко�довується державою у повному обсязі.

Так, у ст. 41 Конституції України зазначається, що приму�сове відчуження об’єктів права приватної власності може бутизастосоване лише як виняток з мотивів суспільної не�обхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та заумови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а вумовах воєнного чи надзвичайного стану — з наступнимвідшкодуванням їх вартості.

2) Відшкодування юридичною або фізичною особоюшкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдануїхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов’язків. Замовник відшкодовує шкоду, завда�ну іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замов�ника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодову�ють шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під часздійснення ним підприємницької або іншої діяльності відімені товариства чи кооперативу.

У разі судового спору відповідачем у таких справах є юри�дична або фізична особа, замовник, підприємницьке товарист�во або кооператив, а безпосередній заподіювач шкоди притя�гується як третя особа. Працівник, підрядник, учасник, які за�вдали шкоди, відповідають перед юридичною або фізичноюособою, замовником, підприємницьким товариством або коо�перативом у регресному порядку, якщо мають місце передба�чені ст. 1166 ЦК підстави відповідальності. Розмір відшкоду�вання визначається законодавством, яке регулює відносинипрацівника, підрядника та учасника (члена) підприємницько�го товариства або кооперативу.

3) Відшкодування шкоди, завданої органом державноївлади, органом влади Автономної Республіки Крим або ор/ганом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконни�ми рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,

356


органу влади Автономної Республіки Крим або органу місце�вого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень,відшкодовується державою, Автономною Республікою Кримабо органом місцевого самоврядування незалежно від виницих органів.

Стаття 56 Конституції України закріплює право кожногона відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого са�моврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої не�законними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дер�жавної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадо�вих і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4) Відшкодування шкоди, завданої посадовою абослужбовою особою органу державної влади, органу владиАвтономної Республіки Крим або органу місцевого само/врядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконни�ми рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службо�вої особи органу державної влади, органу влади АвтономноїРеспубліки Крим або органу місцевого самоврядування приздійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується держа�вою, Автономною Республікою Крим або органом місцевогосамоврядування незалежно від вини цієї особи.

Посадовими особами, в даному випадку, виступають небудь�які працівники державних органів та органів місцевогосамоврядування, а лише ті, які віднесені до категорії посадо�вих осіб Законом України від 16.12.1993 р. “Про державнуслужбу” та Законом України від 21.05.1997 р. “Про органимісцевого самоврядування”. Так, відповідно до ст. 2 ЗаконуУкраїни “Про державну службу” посадовими особами вважа�ються керівники та заступники керівників державних органівта їхнього апарату, інші державні службовці, на яких законамиабо іншими нормативними актами покладено здійснення ор�ганізаційно�розпорядчих та консультативно�дорадчихфункцій. Посадовою особою, згідно зі ст. 1 Закону України“Про органи місцевого самоврядування”, є особа, яка працює в

357


органах місцевого самоврядування, має відповідні посадовіповноваження у здійсненні організаційно�розпорядчих таконсультативно�дорадчих функцій і отримує заробітну платуза рахунок місцевого бюджету.

Для настання передбаченої відповідальності необхідно,щоб посадова або службова особа завдала шкоди приздійсненні своїх повноважень, обсяг яких встановлюєтьсявідповідними правовими актами.

5) Відшкодування шкоди, завданої органом державноївлади, органом влади Автономної Республіки Крим або ор/ганом місцевого самоврядування у сфері нормотворчоїдіяльності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результатіприйняття органом державної влади, органом влади Автоном�ної Республіки Крим або органом місцевого самоврядуваннянормативно�правового акта, що був визнаний незаконним іскасований, відшкодовується державою, Автономною Рес�публікою Крим або органом місцевого самоврядування неза�лежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

6) Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішен/нями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попередньо/го (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконногозасудження, незаконного притягнення до кримінальноївідповідальності, незаконного застосування як запобіжногозаходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, неза�конного затримання, незаконного накладення адміністратив�ного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшко�довується державою у повному обсязі незалежно від вини по�садових і службових осіб органу дізнання, попереднього (до�судового) слідства, прокуратури або суду.

Підстава для виникнення права на відшкодування шкоди,завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання,попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду,виникає в разі постановлення судом виправдувального виро�

358


ку, скасування незаконного вироку суду, закриття криміналь�ної справи органом попереднього (досудового) слідства, а та�кож у разі закриття провадження у справі про адміністративнеправопорушення.

Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону проамністію або акта про помилування, право на відшкодуванняшкоди не виникає.

Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (до�судового) слідства або судового розгляду шляхом самообмовиперешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяла незаконномузасудженню, незаконному притягненню до кримінальноївідповідальності, незаконному застосуванню як запобіжногозаходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, неза�конному затриманню, незаконному накладенню адміністра�тивного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт не маєправа на відшкодування шкоди.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідокпостановлення судом незаконного рішення в цивільній справі,відшкодовується державою в повному обсязі в разі встанов�лення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення не�законного рішення, складу злочину за обвинувальним виро�ком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідокіншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішенняоргану дізнання, попереднього (досудового) слідства, проку�ратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконнимирішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, поперед�нього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встанов�люється законом.

7) Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, якапотерпіла від злочину.

Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідокзлочину, відшкодовується державою, якщо не встановленоособу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспромож�

359


ною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, за�вданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, вста�новлюються законом.

8) Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліківтоварів, робіт (послуг).

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (по�слуг) зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній абоюридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних,рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а та�кож недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а та�кож від того, чи перебував потерпілий з ними у договірнихвідносинах.

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (по�слуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони до�ведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили абопорушення потерпілим правил користування або зберіганнятовару (результатів робіт, послуг).

Також Цивільний Кодекс України регулює відшкодуван�ня шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою абонедієздатною особою, відшкодування шкоди, завданої джере�лом підвищеної небезпеки, відшкодування шкоди, завданоїкаліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю та набут�тя, збереження майна без достатньої правової підстави.


1. Які зобов’язання вважаються недоговірними, в чому поляга�ють їх особливості?

2. Що таке деліктне зобов’язання?3. Які учасники цивільних правовідносин можуть бути суб’єкта�

ми деліктних зобов’язань?4. Що є об’єктом деліктного зобов’язання?5. Як визначати зміст деліктного зобов’язання?6. Який зміст деліктної відповідальності?

360


7. Які підстави деліктної відповідальності?8. Поняття вини.9. Що таке протиправна поведінка?



2. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня1992р. №2265�ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1992. —№30. — Ст. 414.

3. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, проку�ратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994р. //Голос України. —1995. — №9. — 17 січня.

4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 верес�ня 1999 р. №1105 — ХІV //Відомості Верховної Ради України. —1999. — №46–47. — Ст.403.

5. Про затвердження Положення про порядок і умови прове�дення обов’язкового страхування цивільної відповідальності во�лодільців транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів Ук�раїни від 28 вересня 1996 р. №1175 //ЗП України. — 1996. — №18. —Ст.510.

6. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовамипро відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 27 березня 1992 р. №6.


8. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причи�ненного субъектами гражданского права. — Харьков, 1996. — С.5–20.


10. Цивільне право України: Підручник: у 2�х кн. / О.В. Дзера(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.

361


Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.2. —С.501–576.


362


Ðîçä³ë 8. ÑÏÀÄÊÎÂÅ ÏÐÀÂÎ

Òåìà 35. Ñïàäêîâå ïðàâî

Поняття спадкового права можна розглядати як воб’єктивному, так і в суб’єктивному значенні.

Спадкове право в об’єктивному значенні — це су�купність встановлених державою правових норм, що регулю�ють умови та порядок переходу після смерті громадянина май�нових і деяких особистих немайнових прав та обов’язків.

Під спадковим правом у суб’єктивному значенні ро�зуміють права особи, яка закликається до спадкоємства, таправа особи, яка вже прийняла спадщину. Таких осіб назива�ють спадкоємцями1.

Поняття спадкування. Відповідно до ст. 1216 ЦК Ук�раїни спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини)від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).

Види спадкування. Спадкування здійснюється за за�повітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що на�лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не при�пинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що не�розривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в

об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено зако�ном або їх установчими документами;

363

1 Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (керівникавт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер. — Кн. 2. — 2002. — С. 583.

364


3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника,передбачені статтею 608 ЦК України (ст.1219 ЦКУкраїни).

Місце відкриття спадщини.Спадщина відкриваєтьсявнаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, зякого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли бспадкувати одна після одної, спадщина відкривається одно�часно і окремо щодо кожної з них.

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної,померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха,аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли од�ночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасноі окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживанняспадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцемвідкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна абоосновної його частини, а за відсутності нерухомого майна —місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за за�повітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими начас відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життяспадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особита інші учасники цивільних відносин. Відповідно до ст. 2 ЦКУкраїни такими учасниками є також держава Україна, Авто�номна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні дер�жави та інші суб’єкти публічного права.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприй�няття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями зазаповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщи�ни право на спадкування за законом одержують особи, визна�чені у ст.ст. 1261–1265 ЦК України. Право на спадкування ви�никає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК).

ЦК України передбачає також усунення від права на спад�кування. Так, згідно зі ст. 1224 не мають права на спадкуванняособи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь�когоз можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Алеці положення не застосовується до особи, яка вчинила такийзамах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив їїсвоїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно пере�шкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до ньогозміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню правана спадкування у них самих чи в інших осіб або сприялизбільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки післядитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав іїхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (уси�новлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші осо�би, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утриманняспадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Не мають права на спадкування за законом одна після од�ної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким зарішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з по�дружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і незнав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, судможе визнати право на спадкування частки того з подружжя,хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

365


За рішенням суду особа може бути усунена від права наспадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухи�лялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похи�лий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у томучислі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині,а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальнийвідказ.

Цивільний кодекс також передбачає спадкування іншихправ, обов’язків та окремих видів майна, а саме:

1. Спадкування права на земельну ділянку (ст.1225).2. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

(ст. 1226).3. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, сти�

пендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належа�ли спадкодавцеві (ст. 1227).

4. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій уста�нові) (ст. 1228).

5. Спадкування права на одержання страхових виплат(страхового відшкодування) (ст. 1229).

6. Спадкування права на відшкодування збитків, мораль�ної шкоди та сплату неустойки (ст. 1230).

7. Спадкування обов’язку відшкодувати майнову шкоду(збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадко�давцем (1231).

Спадкування за заповітом можливе за наявності письмо�во складеного і нотаріально посвідченого заповіту. Заповіт — цеособисте розпорядження фізичної особи на випадок своєїсмерті, зроблене у встановленій законом формі, відносно спад�кового наступництва її майна. Заповіт вступає в силу з моментувідкриття спадщини, який настає за фактом смерті фізичноїособи, яка заповідає майно. Заповідачем може бути тількифізична дієздатна особа. Спадкоємцями можуть бути фізичні,юридичні особи і держава. Право на заповіт здійснюється осо�бисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

366


Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенняммісця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщоособа не може особисто підписати заповіт, він підписуєтьсявідповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бутипосвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовимиособами, визначеними у ст.ст. 1251–1252 ЦК України.

Посвідчення заповіту нотаріусом. Нотаріус посвідчуєзаповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допо�могою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус можена прохання особи записати заповіт з її слів власноручно абоза допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьомуразі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підпи�саний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитатизаповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках(ст.ст.1253,1248 ЦК України).

Відповідно до ст. 1249 ЦК України нотаріус можепосвідчувати секретні заповіти. Секретним є заповіт, якийпосвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в за�клеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підписзаповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис,скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його вінший конверт та опечатує.

Одержавши інформацію про відкриття спадщини, но�таріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про деньоголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичівспадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, аборобить про це повідомлення в друкованих засобах масовоїінформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідківнотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та ого�лошує його зміст.

367


Про оголошення заповіту складається протокол, якийпідписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весьзміст заповіту (ст.1250 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крімсекретного, може бути посвідчений уповноваженою на це по�садовою, службовою особою відповідного органу місцевого са�моврядування.

Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні,госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, атакож особи, яка проживає в будинку для осіб похилого вікута інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, йогозаступником з медичної частини або черговим лікарем цієїлікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здо�ров’я, а також начальником госпіталю, директором або голо�вним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морсько�му, річковому судні, що ходить під прапором України, можебути посвідчений капітаном цього судна.

Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експе�диції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокаціївійськових частин, з’єднань, установ, військово�навчальних за�кладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії,а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і членасім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром(начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.

Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавленняволі, може бути посвідчений начальником місця позбавленняволі. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бутипосвідчений начальником слідчого ізолятора.

Ці заповіти посвідчуються при свідках та прирівнюютьсядо заповітів, посвідчених нотаріусами (ст.1252 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями однуабо кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з ци�ми особами сімейних, родинних відносин, а також інших учас�

368


ників цивільних відносин.Заповідач може без зазначення причин позбавити права

на спадкування будь�яку особу з числа спадкоємців за зако�ном. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадку�вання.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб,які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинністьзаповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку успадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1241 ЦК України право на обов’язковучастку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацез�датні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не�працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту,половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадку�вання за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменше�ний судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями таспадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне зна�чення.

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартістьречей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість за�повідального відказу, встановленого на користь особи, яка маєправо на обов’язкову частку, а також вартість інших речей тамайнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь�які обмеження та обтяження, встановлені у заповітідля спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спад�щині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищуєйого обов’язкову частку.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадку�вання, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадку�вання втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають правона спадкування на загальних підставах (ст. 1235 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки,які йому належать на момент складення заповіту, а також ті пра�ва та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.

369


Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщиниабо її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповітілише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, перехо�дить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одер�жаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщинивстановлюється на момент відкриття спадщини (ст.1236 ЦКУкраїни).

З прийняттям спадщини до спадкоємців переходять праваі обов’язки спадкодавця щодо успадкованого майна таздійснення певних дій, що стосуються спадку.

Не можна прийняти права і відмовитися від обов’язків.Так, якщо спадкове майно заставлено, то зміна власника у про�цесі спадкування заставу майна не припиняє.

Спадкодавець може покласти на спадкоємця, до якого пе�реходить жилий будинок, зобов’язання надати іншій особідовічне користування цим будинком або його частиною. Цяособа набуває свої права не безпосередньо від спадкодавця, авід спадкоємця.

Всі об’єкти спадщини приймаються одночасно. До спад�коємця в момент виникнення правонаступництва переходятьнавіть ті права, які в цей час ще не були відомі. Приймаючиспадщину, спадкоємець набуває права не тільки на майно по�мерлого, але й стає представником його інтересів — кредито�ром у правах та боржником в обов’язках.

Заповіт подружжя. Згідно зі ст. 1243 ЦК України по�дружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, якеналежить йому на праві спільної сумісної власності.

Коли помирає один з подружжя, що склало такий заповіт,його частка у спільному майні переходить до другого з по�дружжя, який його пережив. Цей перехід відбуваєтьсявнаслідок закону, що передбачає такі наслідки укладення по�дружжям спільного заповіту. І тільки в разі смерті другого зподружжя майно переходить до осіб, визначених ними у за�повіті.

370


371

Скасування та зміна заповіту. Заповідач має право убудь�який час змінити або скасувати заповіт (ст.1254 ЦК Ук�раїни). З цією метою заповідач може подати відповідну заявунотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а внаселених пунктах, де немає нотаріусів, — посадовій особі ви�конавчого комітету сільської, селищної, міської ради народнихдепутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

Змінити або скасувати заповіт можна й іншим шляхом, на�приклад, скласти новий заповіт. Заповіт, складений пізніше,скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій вінйому суперечить. При цьому необов’язково, щоб у пізнішескладеному заповіті була вказівка на те, що попередній заповітскасовується. Якщо пізніше складений заповіт суд визнаєнедійсним, попередній зберігає свою чинність.

Таємниця заповіту. Нотаріус, інша посадова, службоваособа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, якапідписує заповіт замість заповідача, не мають права довідкриття спадщини розголошувати відомості щодо фактускладення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту(ст.1255 ЦК України).

Тлумаченя заповіту. Відповідно до ст. 1256 ЦК Українитлумачення заповіту може бути здійснене після відкриттяспадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спад�коємцями тлумачення заповіту здійснюється судомвідповідно до ст. 213 ЦК України.

Недійсність заповіту. Заповіт, складений особою, яка немала на це права, а також заповіт, складений з порушенням ви�мог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповітнедійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення за�повідача не було вільним і не відповідало його волі.Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті,не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим за�повітом був позбавлений права на спадкування, одержує пра�


372


во на спадкування за законом на загальних підставах (ст. 1257ЦК України).

Спадкування за законом має місце у випадках коли:– громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився

недійсним;– громадянин розпорядився лише частиною свого майна;– спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не

закликаються до спадкування.Спадкування за законом відбувається в усіх випадках, ко�

ли і оскільки воно не змінено заповітом.При спадкуванні за законом майно померлого переходить

до осіб, зазначених у законі. ЦК України у ст.ст. 1261–1265встановлює п’ять черг спадкування за законом. Закон встанов�лює також порядок переходу майна померлого до цих осіб.

У першу чергу право на спадкування за законом мають дітиспадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та на�роджені після його смерті, той з подружжя, який його пере�жив, та батьки. Після смерті матері діти у всіх випадках визна�ються спадкоємцями за законом.

Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за зако�ном, якщо між батьком і дитиною є правовий зв’язок, зокрема:

а) коли діти народилися від батьків, що перебували в за�реєстрованому шлюбі;

б) якщо походження дітей від батьків, які не перебували узареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної за�яви батька та матері дитини в державні органи запису актівгромадянського стану;

в) коли походження дитини від даного батька встановле�но в судовому порядку;

г) якщо діти народилися до 8 липня 1944 р. від батьків,що не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте даний гро�мадянин був записаний їх батьком у книзі запису актів грома�дянського стану.

Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним,мають такі самі спадкові права, що й діти, народжені в дійсно�му шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого виз�наються усиновлені. Пасинки та падчерки не є спадкоємцямипісля вітчима та мачухи, крім випадків, коли мало місце усинов�лення їх або факт утримання. Як дружина, спадкувати може ли�ше особа, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлимна момент відкриття спадщини. Якщо на момент відкриттяспадщини шлюб було у встановленому законом порядкурозірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

Слід відзначити, що мати завжди є спадкоємцем післясмерті своїх дітей, а батько є спадкоємцем після смерті своїхдітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємця�ми після смерті свого батька, тобто коли між ними існує пра�вовий зв’язок.

У другу чергу право на спадкування за законом мають ріднібрати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,так і з боку матері.

Спадкоємцями визнаються як повнорідні, так і непо�внорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір табатька, і такі, що мають спільну матір і різних батьків абоспільного батька й різних матерів). Зведені брати та сестри по�мерлого спадкоємцями не визнаються.

У третю чергу право на спадкування за законом маютьрідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом маютьособи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не меншяк п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають іншіродичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно,причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають відправа спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.Ступінь споріднення визначається за числом народжень, щовіддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спад�кодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу право на спадкування за законом також одер�жують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

373


Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна осо�ба, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ятьроків одержувала від нього матеріальну допомогу, що була длянеї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За чинним законодавством, непрацездатними вважаютьсяособи у віці до 16 років (а ті, що навчаються, до 18 років),жінки, які досягли 55�річного, та чоловіки, які досягли 60�річного віку, а також інваліди І, ІІ та ІІІ груп.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,усунення їх від права на спадкування, неприйняття нимиспадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спад�щину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого са�моврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить увласність територіальної громади за місцем відкриття спадщи�ни.

Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом. Приспадкуванні за законом спадкове майно поділяється на рівнічастини між особами, які закликані до спадкування у порядкучерговості.

Коли хтось із спадкоємців не прийме спадщини, тоді йогочастка переходить до інших спадкоємців, закликаних до спад�кування.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це сто�сується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спад�щині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між со�бою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомогомайна або транспортних засобів, можуть змінити розмір част�ки у спадщині когось із них.

Здійснення права на спадкування. Прийняття спадщи"ни. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийня�ти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із за�стереженням.

374


Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадко�давцем на час відкриття спадщини, вважається таким, щоприйняв спадщину, якщо протягом шести місяців, він не за�явив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також осо�ба, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими,що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч. 2�4 ст.1273 ЦК України.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належитьспадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст.1268 ЦК Ук�раїни).

Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повиненподати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриттяспадщини щодо її прийняття. Зазначені дії, що свідчать пронамір спадкоємця прийняти спадщину, мають бути вчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщоспадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до но�таріальної контори щодо прийняття спадщини або фактичноне вступить в управління чи володіння спадковим майном,вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини, ійого частка переходить до інших спадкоємців, які закликають�ся до спадкування.

Подача заяви до нотаріальної контори про прийняттяспадщини є основним способом прийняття спадщини. Прий�няти спадщину шляхом фактичного вступу в управління абоволодіння спадковим майном забороняється. Разом з тимспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцемна час відкриття спадщини, вважається таким, що прийнявспадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спад�щини не відмовиться від неї.

Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спад�щини, не має права вимагати від нотаріуса видачі йомусвідоцтва про спадкування. Свої інтереси цей спадкоємець маєможливість захистити через суд за місцем відкриття спадщи�ни (ст.1272 ЦК України). Якщо пропуск шестимісячного стро�

375


ку на прийняття спадщини стався з поважних причин (трива�ле відрядження, тривала хвороба тощо), суд може продовжитицей строк (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України“Про практику розгляду судами України справ про спадкуван�ня” від 24 червня 1983 р. № 4 зі змінами і доповненнями, вне�сеними постановами Пленуму Верховного Суду України від25 грудня 1992 р. № 13, від 25 травня 1998 р. № 15).

Спадщина може бути прийнята після закінчення шес�тимісячного строку і без звернення до суду за наявності згодина це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст.1272 ЦК України).

Відмова від спадщини (ст.1273 ЦК України). Внаслідоквідкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а необов’язок прийняти її. Тому спадкоємець може відмовитисявід прийняття спадщини, склавши письмову заяву до но�таріальної контори за місцем відкриття спадщини, в якій вінзазначає свою відмову від спадщини, можливо — на користьінших осіб або держави (ст.1274 ЦК України). Якщо спад�коємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини,не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова, його ча�стка переходить до спадкоємців за законом та поділяється міжними у рівних частках. Якщо спадкоємець не вчинив жодної здій, що свідчать про прийняття або відмову від спадщини про�тягом шести місяців з дня її відкриття, вважається, що він неприйняв спадщину.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 черв�ня 1983 р. (п. 9) зазначає, що після закінчення вищезгаданогошестимісячного строку “не може бути збільшена частка успадщині з тих підстав, що хто�небудь зі спадкоємців відмов�ляється від спадщини на користь інших спадкоємців”. Отже,після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спад�щини спадкоємець не має права відмовитися від неї на користьіншого спадкоємця, але він може передати останньому одер�жане майно на підставі загально�цивільних угод: за договора�ми купівлі�продажу, дарування, міни.

376


Перехід права на прийняття спадщини (ст.1276 ЦК Ук�раїни). Перехід права на прийняття спадщини до спадкоємцівособи, яка мала це право, називається спадковою трансмісією.Спадкова трансмісія має місце, коли спадкоємець, закликанийдо спадкування за законом або за заповітом, помре післявідкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у встановле�ний строк.

Не відбувається перехід права спадкоємця на спадщину,яку він не встиг прийняти до своєї смерті (в межах шес�тимісячного строку, встановленого для цього законом) до йо�го спадкоємців, коли йдеться про частку, на яку мав право по�мерлий спадкоємець, оскільки право на цю частку мають ви�ключно непрацездатні особи.

Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця. Ускладі спадкового майна до спадкоємців переходять не лишеправа (право власності на різне майно, в тому числі на буди�нок, гроші, права вимоги до боржників спадкодавця), а йобов’язки. Спадкоємці несуть відповідальність за борги спад�кодавця перед кредитором померлого спадкодавця (ст.1281ЦК України). Законодавством встановлено правило, що спад�коємець, який прийняв спадщину, відповідає за борги лише вмежах дійсної вартості спадкового майна. Кожний із спад�коємців відповідає за борги спадкодавця пропорційно одержа�ній частці спадкового майна (ст.1282 ЦК України).

Кредитори спадкодавця зобов’язані пред’явити свої пре�тензії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Як�що ж протягом цього строку претензії не було пред’явлено,кредитори втрачають належні їм права на вимоги.

Претензії мають бути пред’явлені спадкоємцям, які прий�няли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриттяспадщини. За відсутності зазначених осіб претензія може бутив той же строк пред’явлена до нотаріальної контори за місцемвідкриття спадщини. Не всі права та обов’язки спадкодавцяпереходять до спадкоємців.

377


Оформлення права на спадщину. Нотаріальна конторавстановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкуван�ня, і визначає частку кожного з них у спадковому майні. Кож�ний спадкоємець, який має право на спадщину, може одержа�ти в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. Усвідоцтві вказуються спадкоємці, які прийняли спадщину,склад, вартість та місцезнаходження спадкового майна, розмірчастки кожного із спадкоємців. Свідоцтво про право на спад�щину не встановлює прав спадкоємців, а лише підтверджуєнаявність цих прав. Якщо спадкоємець прийняв спадщину, тодо нього переходять права на відповідну частку майна спадко�давця (або на все майно) незалежно від того, одержав вінсвідоцтво про право на спадщину чи ні. Свідоцтво про правона спадщину видається після закінчення шестимісячногостроку з дня відкриття спадщини, оскільки лише післязакінчення цього строку може бути визначено коло спад�коємців, які прийняли спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляєспадкоємця права на спадщину.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є не�рухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати правона спадщину в органах, які здійснюють державну реєстраціюнерухомого майна (ст. 182 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємцяз моменту державної реєстрації цього майна (ст. 1299 ЦК Ук�раїни).

Спадковий договір. За спадковим договором, який є двос�тороннім, одна сторона (набувач) зобов’язується виконуватирозпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі йогосмерті набуває право власності на майно відчужувача (ст.1303ЦК України). У ст. 1305 роз’яснюється, в чому можуть поляга�ти обов’язки набувача, а саме набувач може бути зобов’язанийвчинити певну дію майнового або намайнового характеру довідкриття спадщини або після її відкриття.

378


Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного успадковому договорі, є нікчемним. Забезпечення виконанняспадкового договору полягає в тому, що відчужувач не маєправа укладати договори на відчуження майна, з приводу яко�го укладено спадковий договір, оскільки на майно, визначене успадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, на�кладає заборону відчуження. Отже, відчужувач не має правапісля укладення спадкового договору заповідати майно, ви�значене в цьому договорі.

Розірвання спадкового договору. Спадковий договір мо�же бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невико�нання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір можебути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливостівиконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦКУкраїни).


1. Що таке спадкування? Якими ознаками характеризується?2. Які правовідносини називаються спадковими?3. Які особи можуть бути спадкодавцями і спадкоємцями?4. Що таке спадщина?5. Які існують особливості спадкування?6. Як визначити час відкриття спадщини?7. Які черги спадкоємців встановлені законом при спадкуванні

за законом?8. У якому порядку спадкоємці закликаються до спадкування?9. У якому випадку майно померлого за правом спадкоємства

переходить до держави?10. Що таке заповіт і які вимоги до його форми?11. Як визначається коло спадкоємців за заповітом?12. Які спадкоємці мають право на обов’язкову частину в спад�

щині?13. Чи може бути заповіт скасований чи змінений?14. Як здійснюється виконання заповіту?15. Дайте визначення спадковому договору.

379




2. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. №3425 —ХІІ //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №39. — Ст.383.

3. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення но�таріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиціїУкраїни від 14 червня 1994 р. № 18/5 // Комп’ютерна правова систе�ма “Ліга: Закон”.

4. Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівню�вальних до нотаріально посвідчених: Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 15 червня 1994 р. //ЗПУ. — 1994. — №10.

5. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заповітівта спадкових справ: Наказ Міністерства юстиції України від 17жовтня 2000 р. //Офіційний Вісник України. — 2000. — №42.

6. Про затвердження форм книги для реєстрації заповітів,прирівнювальних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних на�писів на заповітах і дорученнях, прирівнювальних до нотаріальнопосвідчених та зразків цих документів: Наказ Міністерства юстиціїУкраїни від 19 липня 1994 р. №19/5.

7. Про практику розгляду судами справ про спадкування: По�станова Пленуму ВС України від 24 червня 1983 р. №4.

8. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О.Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.


380


ÇÌ²ÑÒ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . .5Тема 1. Цивільне право як галузь права . . . . . . . . . . . . . . .5Тема 2. Система і завдання курсу цивільного права . . .13Тема 3. Цивільне законодавство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19Тема 4. Цивільні правовідносини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28Тема 5. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права . . .36Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права 49Тема 7. Держава Україна, Автономна Республіка Крим і

територіальні громади як суб’єкти цивільногоправа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64

Тема 8. Об’єкти цивільних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .69Тема 9. Здійснення та захист цивільних прав . . . . . . . . .79Тема 10. Правочини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86Тема 11. Представництво і довіреність . . . . . . . . . . . . . . . .96Тема 12. Строки та терміни. Позовна давність . . . . . . . . .102

Розділ 2. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .113

Тема 13. Цивільно�правове регулювання особистихнемайнових прав фізичної особи . . . . . . . . . . . . . .113

Розділ 3. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .127

Тема 14. Загальні положення права власності . . . . . . . . .127Тема 15. Захист права власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .143Тема 16. Речові права на чуже майно . . . . . . . . . . . . . . . . .151

381


Розділ 4. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ .157Тема 17. Право інтелектуальної власності: загальні поло�

ження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157Тема 18. Авторське право і суміжні права . . . . . . . . . . . . .164

Розділ 5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ДОГОВОРИ . . . . . . . . . . .174

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві . . . . .174Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань . . . . . . .186Тема 21. Відповідальність у цивільному праві . . . . . . . . .200Тема 22. Цивільно�правовий договір . . . . . . . . . . . . . . . . . .208

Розділ 6. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221

Тема 23. Договори купівлі�продажу, міни та дарування 221Тема 24. Договір поставки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .239Тема 25. Договори про реалізацію сільськогосподарської

продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .252Тема 26. Договір майнового найму (оренди) . . . . . . . . . .257Тема 27. Договір найму житлового приміщення . . . . . . .271Тема 28. Договір підряду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .280Тема 29. Транспортні договори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .291Тема 30. Зобов’язання зі страхування . . . . . . . . . . . . . . . . .305Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних

послуг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .318Тема 32. Позика, кредит, банківський вклад . . . . . . . . . . .330Тема 33. Зобов’язання за спільною діяльністю . . . . . . . . .340

Розділ 7. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ . . . . . . . . . . .346Тема 34. Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіян�

ня шкоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .346

Розділ 8. СПАДКОВЕ ПРАВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .363Тема 35. Спадкове право . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .363

382


НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Оксана Степанівна Мазур

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

УКРАЇНИНавчальний посібник

Керівник видавничих проектів Б. А. СладкевичРедактор Л.І. ЄросоваВерстка О.А. Клевцова

Дизайн обкладинки Б. В. Борисов

Підп. до друку 02.03.2006. Формат 60х84/16.Папір офсетний. Друк офсетний.

Ум.друк.арк. 24.

Видавництво “Центр навчальної літератури”вул. Електриків, 23

м. Київ, 04176тел./факс 425�01�34, тел. 451�65�95, 425�04�47, 425�20�63, 428�72�81,

428�72�838�800�501�68�00 (безкоштовно в межах України)

e�mail: [email protected]сайт: WWW.CUL.COM.UA

Свідоцтво ДК №1014 від 16.08.2002

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО...

Documents