НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Збірник експертно-аналітичних матеріалів і наукових праць

Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування

АНАЛІТИКА І ВЛАДА

Київ 2008

2

Засновано рішенням Вченої ради Інституту проблем державного управління та

місцевого самоврядування Національної академії державного управління при

Президентові України від 11 квітня 2007 р., протокол № 3/3 як збірка експертно-

аналітичних матеріалів і наукових праць.

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Національної академії від 4 липня

2007 р., протокол № 136/7-15.

Головні редактори :

Віце-президент Національної академії доктор політичних наук, старший

науковий співробітник Сьомін С.В.;

перший заступник директора Інституту проблем державного управління та

місцевого самоврядування Національної академії доктор соціологічних наук, професор

Сурмін Ю.П.

Редакційна рада – члени Вченої ради Інституту проблем державного управління

та місцевого самоврядування, керівники та провідні співробітники структурних

підрозділів Інституту та Національної академії:

Бакуменко В.Д., доктор наук з державного управління, професор;

Бондаренко В.Д., доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і

техніки України;

Бутівщенко С.В., кандидат педагогічних наук;

Гогіна Л.М., кандидат історичних наук, доцент;

Загайнова Л.І., кандидат фізико-математичних наук, старший науковий

співробітник;

Загороднюк С.В., кандидат наук з державного управління;

Іванченко Ю.Г., кандидат економічних наук, старший науковий співробітник;

Кальниш Ю.Г., кандидат політичних наук, старший науковий співробітник;

Князєв В.М., доктор філософських наук, професор;

Козюра І.В., кандидат історичних наук;

Крушельницька Т.П., кандидат наук з державного управління;

Осауленко О.Г., доктор наук з державного управління, професор, Заслужений

економіст України;

3

Радиш Я.Ф., доктор наук з державного управління, професор;

Ралдугін Є.О., кандидат технічних наук, с.н.с.

Ребкало В.А., доктор філософських наук, професор;

Руденко О.М., кандидат наук з державного управління;

Ситник Г.П., доктор наук з державного управління, професор;

Телешун С.О., доктор політичних наук, професор;

Штика Л.Г., кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник.

Відповідальний секретар редакційної ради – вчений секретар Інституту

проблем державного управління та місцевого самоврядування кандидат фізико-

математичних наук, старший науковий співробітник Загайнова Л.І.

Група оформлення журналу: Вітер Д.В. – керівники групи;

Буцко Ю.В., Пригородова С.А., Гогіна Л.М., Ралдугін Є.О., Шпильовий І.М.

Відбір статей та підготовка збірника "Аналітика і влада" здійснюється за

матеріалами наукових досліджень та інформаційно-аналітичної й експертно-

консультативної роботи працівників, членів Вченої ради Інституту і запрошених осіб з

Національної академії, а також науковців інших установ, які працюють в суспільно-

значимих напрямах науки. Збірник забезпечує інформування наукової громадськості

щодо актуальних питань державного демократичного врядування. Редакційна рада

виходить із принципу допустимості різних, але науково-обґрунтованих та

аргументованих думок і позицій авторів, які редакція не завжди може поділяти.

Передруки та переклади матеріалів журналу дозволяються лише за згодою автора і

редакційної ради.

4

ЗМІСТ

Теорія, методологія, методика аналітики

Кальниш Ю.Г. Сурмін Ю.П. ПОЛІТИЧНА АНАЛІТИКА В ДЕРЖАВНОМУ

УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ: ВЗАЄМОДІЯ ТА РОЗВИТОК ЗВЯЗКІВ ДЕРЖАВНИХ ТА

НЕДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР

Вітер Д.В. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНОГО

ДИСКУРСУ

Актуальне питання в дзеркалі аналітики

Бондаренко В.Д. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА

ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ СЬОГОДЕННЯ

Прикладна аналітика

Загайнова Л.І., Руденко О.М. МОНІТОРИНГОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЕКСПЕРТНА

ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І РОЗРОБОК

ЩОДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ГАЛУЗІ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Сурмін Ю.П., Крушельницька Т.П., Шпильовий І.М., Ралдугін Є.О.

РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ

ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ

СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

Сурмін Ю.П., Крушельницька Т.П., Бодров В.Г., Мартиненко В.Ф., Телешун С.О.,

Михненко А.М., Фотієва Л.М., Козюра І.В., Іванченко Ю.Г., Котусенко В.В., Софронова

О.М. ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про державне прогнозування та

стратегічне планування в Україні”

Дослідження, розробки, проекти

Радиш Я.Ф. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕДИЧНОЇ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В ЄДИНОМУ МЕДИЧНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ (теоретико-

методологічні засади)

Бутівщенко С.В. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ

УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

5

Крушельницька Т.П., Штика Л.Г.,Гогіна Л.М., Ралдугін Є.О. МЕНЕДЖМЕНТ І

ЛІДЕРСТВО ЯК БАЗОВІ СКЛАДОВІ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО

УПРАВЛІННЯ

Козюра І.В. СТАНОВЛЕННЯ І РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО

САМОВРЯДУВАННЯ: КАНАДСЬКА РЕТРОСПЕКТИВА

Орел М.Г. ПРОЦЕСИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ

Іванченко Ю.Г. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ТА АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМ В УКРАЇНІ

Гусєв В.О. ІННОВАЦІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ТА

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Інформація, реклама

Інформація щодо участі аспірантів, здобувачів Національної академіії у виконанні

тем НДР, закріплених за Інститутом

Інформаційні матеріали з підготовки Енциклопедії державного управління

6

ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИКА АНАЛІТИКИ

Юрій Кальниш, професор кафедри державної

політики та управління політичними процесам НАДУ

Юрій Сурмін, перший заступник директора

Інституту проблем державного управління та

місцевого самоврядування НАДУ

ПОЛІТИЧНА АНАЛІТИКА В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ:

ВЗАЄМОДІЯ ТА РОЗВИТОК ЗВЯЗКІВ ДЕРЖАВНИХ ТА НЕДЕРЖАВНИХ

СТРУКТУР

Подальший розвиток національної системи науково-аналітичного супроводу

процесів вироблення та реалізації державної політики, державного управління та

місцевого самоврядування в Україні, на нашу думку, має відбуватися принаймні у трьох

напрямах:

удосконалення структури, форм і методів діяльності експертно-аналітичних

підрозділів органів державної влади й місцевого самоврядування та спеціалізованих

державних науково-аналітичних установ;

впровадження ефективної системи координації взаємодії цих інституцій між

собою;

розвиток інформаційно-аналітичного співробітництва між органами державної

влади та місцевого самоврядування і недержавними аналітичними центрами.

Що стосується першого напряму, то, на нашу думку, перспектива розгортання

політичної, адміністративної та адміністративно-територіальної реформ в Україні

надзвичайно підсилює роль уряду в системі державного управління України. Поряд з

тим виникає ряд факторів, які актуалізують проблему вдосконалення процесу науково-

експертного та консультативного супроводу діяльності Кабінету Міністрів України:

По-перше, процес державного будівництва в Україні відбувається за відсутності

належного історичного досвіду. Цей процес передбачає мобілізацію значного

інтелектуального потенціалу. До того ж державне будівництво ускладнюється

глобалізаційними процесами, в ньому підсилюються інноваційні аспекти, які є

7

малодослідженими навіть у межах світової науки.

По-друге, підвищення динаміки європейської та євроатлантичної інтеграції

України актуалізує дослідження адаптації європейського досвіду державного

будівництва до умов України з погляду врахування як позитивних, так і негативних

наслідків.

По-третє, реальне політичне реформування українського суспільства вимагає

використання значного масиву науково-теоретичних і прикладних досліджень,

впровадження практики соціально-політичного моніторингу, політичної експертизи,

ретельного прогнозування наслідків, визначення й упередження ризиків тощо.

По-четверте, формування нового бачення концептуальних засад адміністративної

реформи в Україні потребує мобілізації світового та європейського досвіду державного

управління з метою уникнення помилок які призвели до фактичного провалу

адміністративної реформи у „виконанні” попередньої влади.

По-п’яте, загострення потреби у гармонійному розвитку місцевого

самоврядування, впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні,

спонукає до їх активного теоретичного осмислення й належного аналітичного

забезпечення.

По-шосте, пришвидшення процесу загальноцивілізаційного розвитку вимагає

розроблення та впровадження нових управлінських технологій в системі контролю,

зв’язків з громадськістю, інформатизації державного управління, експертно-аналітичної

роботи, політичної аналітики та прогнозування, організації ефективної праці

управлінського апарату тощо.

Зазначені обставини спонукали створення в Україні підвалин системи науково-

аналітичного та експертно-консультативного супроводу процесів державного

управління. Державні науково-дослідні установи, покликані здійснювати такий супровід,

створені й успішно працюють при Президентові України (НІСД і НАДУ), при Раді

національної безпеки й оборони (ІПНБ та ІПМБ), при ряді міністерств (пр. НІФІ

Міністерства фінансів України). Верховна Рада України успішно користується

послугами Інституту законодавства, деякі центральні органи виконавчої влади –

послугами галузевих науково-дослідних інститутів. Навіть місцеві органи виконавчої

8

влади шукають і знаходять можливість забезпечити свою діяльність послугами власних

науково-дослідних установ.

У зв’язку з викладеним, Кабінету Міністрів України також пропонується створити

в якості відокремленого структурного підрозділу Науково-дослідний інститут державної

політики (далі НДІ-ДП). Вітчизняна політична й державно-управлінська наука вже

накопичили значний науково-теоретичний і кадровий потенціал для реалізації цього

проекту.

Основними завданнями НДІ-ДП мають стати:

розвиток теорії та методології політики, державного управління і місцевого

самоврядування;

проведення фундаментальних та прикладних досліджень з проблем

становлення і розвитку політичної системи, державного управління, місцевого

самоврядування, системи державної служби та служби в органах місцевого

самоврядування, процесів глобалізації та інтеграції;

сприяння підвищенню ефективності державного управління в Україні,

становленню і розвитку та взаємодії галузей політичних наук та наук з державного

управління;

здійснення наукової експертизи проектів урядових програм, нормативно-

правових актів і консультування Кабінету Міністрів України, інших органів державного

управління за основними напрямами діяльності Інституту;

координація інформаційно-аналітичного супроводу процесів державного

управління та місцевого самоврядування в Україні.

Загальна структура НДІ-ДП повинна відповідати потребам наукового

забезпечення та напрямам діяльності віце-прем’єр міністрів України й основних

структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Щодо другого напряму, доцільно запровадити й закріпити нормативно систему

координації взаємодії інформаційно-аналітичних підрозділів та науково-аналітичних

структур не лише в структурі виконавчої влади, але в структурі органів державної влади

та місцевого самоврядування України загалом, передбачивши також можливості й

9

механізми активної участі у цій взаємодії з боку недержавних аналітичних спільнот

(див.: рис. 1.).

Головна

установа

Інформаційно-аналітичні структури

органів державної влади та МС

Науково-

дослідні

установи

Розвідувальні

служби

Недержавні аналітичні структури

Інші суб’єкти громадянського суспільства і ринкової економіки

Президент

України

Кабінет

Міністрів

України

Верховна

Рада

України

Основні споживачі

Секретаріат Секретаріат

РНБОУ

10

Така установа жодним чином не є аналогом розвідувальної служби. Її мета –

акумулювати, узагальнити й обробити величезний масив різнопланової інформації про

державну політику й донести цю інформацію до відома політичного керівництва

держави. Для цього, насамперед, потрібно визначити із числа існуючих або створити

головну державну наукову інформаційно-аналітичну установу (далі – Головна установа).

Такою установою, в залежності від подальшої перспективи розгортання політичної

реформи, може стати урядовий НДІ-ДП або вже досить тривалий час успішно

функціонуючий президентський НІСД. Основним завданням, крім проведення власних

досліджень та інформаційно-аналітичного супроводу вищестоящого органу державної

влади, має стати координація взаємодії всієї системи наукового та інформаційно-

аналітичного забезпечення процесів державного управління та місцевого

самоврядування в Україні. Така координація має здійснюватися за напрямами:

збір і узагальнення інформаційно-аналітичної продукції держаних науково- та

експертно-аналітичних структур;

здійснення моніторингу соціально-політичної ситуації в країні;

здійснення стратегічного політичного прогнозування та аналізу ризиків в

державній політиці та державному управлінні України;

оперативне інформування вищих органів державної влади, а, при потребі –

центральних органів виконавчої влади, про результати аналітичної діяльності, отримані

в процесі реалізації трьох попередніх напрямів;

стратегічне інформування (видання дайджестів, „зелених” і „білих” книг)

органів державної влади та громадськості про результати спільної з іншими державними

установами та недержавними аналітичними центрами науково-аналітичної діяльності

щодо результатів та перспектив подальшого державотворчого процесу в Україні;

розроблення, впровадження та реалізація універсальних і спеціалізованих

методик аналітичної діяльності в державному управлінні;

здійснення фундаментальних і прикладних досліджень в галузі політичної

аналітики;

організація науково-комунікативних заходів;

11

взаємодія з закордонними та міжнародними державними і недержавними

аналітичними структурами тощо.

Можна впевнено стверджувати, що подібні структури існують в усіх розвинених

країнах світу, однак специфіка їх діяльності, пов’язана насамперед з питаннями

національної безпеки, не дає можливості детально дослідити цю діяльність.

У зв’язку з потребою подальшого розвитку системи наукового та експертно-

аналітичного супроводу процесів вироблення та реалізації державної політики,

державного управління та місцевого самоврядування в Україні нагально постає й

проблема підготовки професійних аналітичних кадрів для органів державної влади й

місцевого самоврядування. На нашу думку, успішне розв’язання цієї проблеми може

бути здійснене НАДУ при Президентові України, яка вже тривалий час працює в цьому

напрямі. В структурі спеціальності „Державне управління” вже впроваджено

спеціалізації „Політичні інституції та процеси” і „Аналіз державної політики”.

Однак, основи аналітичної діяльності, в тому числі – політична аналітика, на нашу

думку, повинні стати дисциплінами обов’язкового вивчення всіма слухачами НАДУ.

Крім того, в процесі підвищення кваліфікації державних службовців також слід

запровадити викладання основ аналітичної діяльності й спеціалізовані тематичні

семінари для державних службовців – працівників аналітичних підрозділів органів

державної влади та для посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Звичайно, це не знімає питання про подальший розвиток аналітичних

спеціальностей іншими державними навчальними закладами, оскільки цивілізоване

демократичне громадянське суспільство також вимагає розгалуженої системи

недержавних аналітичних структур, яким потрібні високопрофесійні фахівці.

Щодо третього напряму, перспективи його реалізації також передбачають цілий

комплекс організаційних заходів, зокрема:

1. Актуалізується проблема нормативного упорядкування діяльності недержавних

аналітичних структур, насамперед з метою сприяння їх розвиткові, забезпечення

ефективного фінансування в межах національного сектору ринкової економіки. З цією

метою потрібно визначитися із статусами недержавних аналітичних центрів. Таких

статусів може бути принаймні два. Або НАЦ діють як підприємницькі структури з

12

метою отримання прибутку (в такому випадку, відносини між цими установами й

державою будуються на засадах ринкової економіки і, звичайно, про жодні пільги не

йдеться), або вони діють як громадські неприбуткові організації (у цьому випадку, слід

оцінити міру їх суспільної корисності, а вона апріорі – висока, й надати цим організаціям

і їх спонсорам обґрунтовані податкові пільги).

2. Результати нашого дисертаційного дослідження показали, що, з ряду обставин,

далеко не всі аналітичні завдання можуть успішно виконуватися державними

аналітичними структурами. У зв’язку з цим актуалізується проблема формування та

розміщення в недержавному аналітичному секторі державного замовлення на здійснення

аналітичних досліджень. Реалізація цього напряму одночасно сприятиме підвищенню

ефективності аналітичного супроводу державного управління та місцевого

самоврядування й розвиткові громадянського суспільства. Однак, така взаємодія вимагає

формування достатньо прозорих механізмів розміщення державного замовлення на

аналітичні дослідження.

Особливо актуальним питання розвитку взаємодії з недержавними аналітичними

структурами постає, на нашу думку, перед органами місцевого самоврядування України.

Тому, що: по-перше, переважна більшість місцевих бюджетів не в змозі утримувати в

органах місцевого самоврядування постійно діючі аналітичні підрозділи, тим більше –

спеціалізовані науково-аналітичні установи (цього й не потрібно робити); по-друге, саме

органи місцевого самоврядування, в силу специфіки своєї діяльності, перебувають у

найбільшому електоральному наближенні до громадянського суспільства і потребують

значних послуг політичних аналітиків; по-третє, саме недержавні аналітичні структури,

на нашу думку, спроможні здійснювати незалежні та найбільш об’єктивні дослідження

соціально-політичної ситуації на регіональному та місцевому рівні.

3. У зв’язку з останнім твердженням також актуалізується питання взаємодії

державних і недержавних аналітичних структур. Співставлення результатів їх

незалежних досліджень, спрямованих на вивчення певних аспектів суспільно-політичної

ситуації в Україні, сприятиме отриманню неупереджених, об’єктивних, а відтак –

найбільш достовірних результатів.

13

4. Нами вже зазначалося, що, за певних обставин, діяльність недержавних

аналітичних структур може бути спрямовано на реалізацію інтересів нерезидентів, які не

завжди співпадають з національними інтересами України. Навіть потенційна наявність

цієї загрози спонукає демократичну державу до всебічного розвитку співпраці з

недержавними аналітичними структурами. Традиційні для тоталітарної держави заходи

„стежень і обмежень” в даному випадку, насамперед, заперечуватимуть всі вищеназвані

заходи та перешкоджатимуть конструктивному розвиткові громадянського суспільства і

самої держави.

Цілеспрямована, поетапна і наполеглива реалізація вищевикладених напрямів та

заходів, спрямованих на формування не лише теоретико-методологічних, а й

організаційних засад національної системи наукового та експертно-аналітичного

супроводу процесів вироблення та впровадження державної політики, державного

управління й місцевого самоврядування сприятимуть підвищення ефективності й

результативності її діяльності, розвиткові демократії та громадянського суспільства,

європейській та загальносвітовій інтеграції України у найближчій часовій перспективі.

Декому сьогодні ще може здатися дивним, але політична аналітика ніколи не була

надбанням вузького кола професіоналів. Той факт, що переважна більшість громадян

можуть і прагнуть міркувати про політичні справи й, більше того, висловлювати ці

міркування відмічав ще Платон [1, с. 330]. Вже сучасні дослідження показують, що

особливий інтерес до політичних справ громадяни проявляють в певних точках

біфуркації політичної системи – під час виборів, реформ, криз, в різного роду перехідні

та інші нестабільні періоди [2; 3; 4]. Такий стан є характерним для сучасної України, яка

з моменту набуття державної незалежності ще перебуває в процесі суспільно-

політичного реформування. Притаманним для цієї ситуації, у свою чергу, є стан

збудженої громадянсько-політичної свідомості індивіда, коли він постійно – щодня, а то

і кілька разів на день виносить судження про політику. Крім того, для свідомості

сучасної людини характерним є аналітичний стиль мислення. Цей стиль виробляється в

процесі суспільного формування свідомості, у спілкуванні з іншими, при здобутті освіти

тощо. У такий спосіб в сучасному громадянинові України активно поєднуються жвавий

інтерес до політичного життя країни з первинними навичками аналітичної практики.

14

Фактично ми маємо в країні зараз кілька десятків мільйонів стихійних політичних

аналітиків. Нехтувати цим потенціалом не повинна жодна держава, тим більше та, яка

йде по демократичному шляху розвитку, що передбачає неодмінне залучення широких

верств громадськості до процесів вироблення та реалізації державної політики.

Однак, у той час, як взаємодія з громадськістю стає ефективним механізмом

політичних маніпуляцій опозиційних сил, органи державної влади, покликані

реалізовувати політичний курс країни здебільшого продовжують працювати у звичному

режимі в кращому разі звичайного інформування громадськості про свою діяльність та її

перспективи.

Разом з тим, на думку Президента України В.А.Ющенка, „Ситуації прийняття

стратегічно важливих для держави рішень потребують окремої уваги. Політичні рішення

мають розглядатися публічно, а не нав’язуватися політикам шляхом створення криз. Нам

потрібна нова якість консультаційного процесу в державі” [5]. Отже неодмінною умовою

успішного вироблення та реалізації стратегічних напрямів державної політики є

формування системи взаємодії органів державної влади з суб’єктами громадянського

суспільства.

Технології залучення демократичною державою громадськості до процесів

формування та реалізації державної політики, на нашу думку, можна розглядати,

принаймні, в двох аспектах. Одразу зазначимо, що тут не йдеться про механізми

представницької демократії, оскільки Верховна Рада України та місцеві ради народних

депутатів, є державними органами, що самі повноважні приймати політичні рішення і

зараз самі потребують більш тісного зв’язку з громадськістю яка їх обирає. Тому:

По-перше, мова може йти про задіяння механізмів так званої „прямої демократії”,

коли громадськості надається можливість (або вона сама таку можливість знаходить) для

безпосередньої взаємодії з суб’єктом державної влади, який приймає політичне чи

адміністративно-управлінське рішення. Такий вплив в Україні вже набуває правових

форм, переважно у вигляді референдуму (національного, регіонального чи місцевого) та

громадської ініціативи (місцевої). Іншою правовою формою взаємодії органів державної

(переважно – виконавчої) влади з громадськістю стало створення громадських рад.

Однак, на нашу думку, діяльність громадських рад при органах виконавчої влади

15

сьогодні скоріше проявляється як політична технологія квазідемократичної легітимізації

того чи іншого політичного або адміністративно-управлінського рішення. Справа в тім,

що діючий механізм формування і взаємодії громадських рад з урядовими установами,

при яких вони створюються, спричиняє до швидкої адаптації складу цих рад до

керівництва установ. Крім того, склад громадської ради не завжди відбиває

багатоманітність думок зацікавлених сторін, вже в силу обмеженої міркуваннями

розумної достатності, чисельності їх членів. Вони, таким чином, не можуть бути

виразниками інтересів всіх суспільних верств.

По-друге, більш поширеними виступають механізми громадської участі в

процесах державного управління, опосередкованої через цілу низку інформаційно-

аналітичних технологій. При цьому орган державної влади, формуючи та реалізуючи

через прийняття низки адміністративно-управлінських рішень, державну політику

безпосередньо не взаємодіє з широкими верстами громадськості, а вдається до послуг

політичних аналітиків, які спроможні зібрати, узагальнити й донести у зрозумілій для

суб’єкта державної влади формі, думку різноманітних верств і широких кіл

громадськості. В країнах розвиненої демократії такими посередниками-конденсаторами

громадської думки виступають переважно незалежні громадські організації – аналітичні

центри (НГО-НАЦ), які отримують замовлення від суб’єктів державної влади, або на

вивчення громадської думки з приводу тої чи іншої політики, або на комплексний аналіз

політики з урахуванням громадської думки. В контексті формування теоретико-

методологічних засад політичної аналітики в сучасній Україні, на нашу думку,

потребують подальшого розроблення саме технології залучення громадськості до

процесів аналізу державної політики.

Саме в цьому контексті досить розповсюдженою в Україні стає технологія так

званої „публічної політики”, яка застосовується переважно НГО-НАЦ, які виконують

аналітичні проекти на замовлення органів державної влади. Метою проведення

аналітичних досліджень у сфері публічної політики є надання вичерпної та переконливої

аргументації для обґрунтування рекомендацій щодо вирішення наявних проблем

політики. Аналітичний документ з публічної політики потрібно розглядати як один з

інструментів розроблення та ухвалення політичних рішень. Такий аналітичний процес

16

вироблення публічної політики складається з взаємопов’язаних ітеративних етапів [6, с.

5]:

1. Визначення проблеми.

2. Розробка можливих варіантів вирішення проблеми.

3. Вибір найприйнятнішого варіанту вирішення проблеми.

4. Розробка стратегії впровадження обраного варіанту вирішення проблеми.

5. Впровадження обраного варіанту та моніторинг вирішення проблеми.

6. Оцінювання результатів політики.

За цією технологією аналітична структура фактично здійснює перманентний

супровід державної політики й стає у такий спосіб, за визначенням Л.Пала,

„квазіурядовою” структурою. Але суть цієї технології, на нашу думку, полягає ще й у

тому, що на всіх етапах публічної політики корисним є залучення до аналітичного

процесу громадськості. Саме тут громадськість виступає майже безкоштовним але дуже

потужним аналітичним ресурсом. Більшість громадян не тільки мають свою думку з

приводу тої чи іншої суспільно-значимої проблеми, а й щиро готові її висловити.

Лишається тільки зібрати й узагальнити цю думку, перетворити її в аналітичний

матеріал.

Не просто корисною, але необхідною умовою залучення громадськості до

аналітичної роботи стає на етапах: визначення проблеми, вибору найприйнятнішого

варіанту вирішення проблеми, моніторингу процесу вирішення проблеми та оцінювання

результатів політики.

Не етапі визначення проблеми громадська думка виявляється найпотужнішим

індикатором діагнозу суспільно-політичної ситуації, що виникає навколо тої чи іншої

події яка вимагає втручання державної влади. Звичайно, громадськість не може прямо

вказати на ту чи іншу проблему державної політики, але вивчення громадської думки на

етапі визначення проблеми дозволяє:

По-перше, зафіксувати наявність проблеми, шляхом узагальнення інформації про

ті „незручності” або загрози в буденній життєдіяльності громадян, які вони відчувають у

тій чи іншій її сфері. Певна критична маса цих зауважень дозволяє аналітикам зробити

висновок про доцільність чи недоцільність державного втручання в цю сферу, що є

17

корисним для початку процедури комплексного аналізу державної політики та

подальшого визначення його галузевих напрямів і змісту самої проблеми.

По-друге, визначити гостроту проблеми, міру невідкладності її вирішення, чи,

інакше кажучи – пріоритет державної політики. Визначення пріоритету політики на

цьому етапі є предметом політичного аналізу. Узагальнюючи громадську думку,

аналітик повинен визначити міру соціально-політичної напруженості, яка виникає

навколо проблеми. Спираючись на цей аналіз він виносить судження наскільки та чи

інша суспільно-значима проблема може проявлятись як проблема державної влади.

Спираючись на громадську думку, аналітик доводить суб’єкту державної влади, що саме

ця проблема потребує першочергової уваги.

При розробці можливих варіантів вирішення проблеми включаються методики

переважно галузевого аналізу, в залежності від тої сфери суспільного життя у якій

визначено наявність проблеми. Цей етап вимагає від аналітика наявності фахового

знання в галузі, яка підлягає державному втручанню. Тому залучення громадськості до

процесу галузевого аналізу державної політики обмежується свого роду „сферою

компетенції” громадської думки в цій галузі. Наприклад, якщо громадською думкою вже

зафіксовано проблему недостатності зелених насаджень в місті й міська влада

здійснюється пошук альтернативних шляхів озеленення міста – з громадою доцільно

порадитися щодо естетичних та побутових міркувань, але розробкою можливих

варіантів озеленення повинні займатися спеціалісти – архітектори, екологи, агрономи,

фінансисти тощо, а не населення і навіть не політичні аналітики. Саме на цьому етапі

аналітика більше приваблюють консультації з так званими „зацікавленими сторонами”.

Аналіз зацікавлених сторін також є скоріше процедурою аналізу публічної

політики, ніж її вироблення. При реалізації цієї процедури ще не здійснюються власне

консультації із зацікавленими сторонами, адже їх потрібно, насамперед, визначити і

згрупувати за інтересами.

Проведення аналізу зацікавлених сторін передбачає визначення [6, с. 15]: кола

інтересів зацікавлених сторін, які обговорюватимуться під час консультацій; міри

впливовості зацікавлених сторін на той чи інший аспект політики чи політику в цілому;

18

наявних або можливих конфліктів інтересів між зацікавленими сторонами; відповідних

форм участі в діалозі з вироблення політики для різних зацікавлених сторін.

На нашу думку, аналіз зацікавлених сторін, як і наступні консультації з ними, хоч

і є безумовно неодмінними процедурами публічної політики, але можуть вважатися

технологіями залучення громадськості лише з певною мірою умовності. За якою,

найбільш зацікавленою та найвпливовішою стороною діалогу, однак, виступатимуть

широкі кола громадськості. Оскільки далеко не всі зацікавлені в державній політиці

сторони представляють саме громадськість. Це можуть бути і суб’єкти ринкової

економіки, і органи державної влади та, навіть, суб’єкти громадянського суспільства, які

при цьому не володіють тою мірою презентативності, що дозволяє їм виступати від імені

всієї громадськості або навіть її певної верстви. Втім, ми абсолютно не заперечуємо

високої ефективності процедури консультацій з зацікавленими сторонами, якщо вона не

заміняє собою аналітичні процедури консультування з громадськістю

Але, коли йдеться про наступний етап аналізу політики – вибір найприйнятнішого

варіанту вирішення проблеми, громадська думка знову набуває критеріального значення.

На цьому етапі до відома громадськості слід запропонувати не лише констатацію того чи

іншого варіанту вирішення проблеми, а й аналіз вигід і втрат, яких вона може зазнати

внаслідок реалізації того чи іншого варіанту. Узагальнення громадської думки на цьому

етапі може здійснюватися шляхом:

визначення загального рейтингу тої чи іншої альтернативи через тотальне чи

вибіркове опитування громадськості. Такий механізм дозволяє швидко визначити

пріоритетну альтернативу, але він не створює передумови до корекції запропонованих

варіантів, виникнення інших варіантів, уточнення результатів СВОТ-аналізу;

визначення переваг і недоліків кожної з альтернатив з наступним визначенням

пріоритетної альтернативи через обговорення варіантів вирішення проблеми в фокус-

групах. Цей варіант навпаки – дає можливість корекції змісту альтернатив, вироблення

нових альтернатив. Але він не дає чіткого бачення пріоритетності тої чи іншої

альтернативи з погляду загальної думки. Хіба, що всі фокус-групи підтримають один

конкретний варіант, але таке трапляється не часто.

19

Тому більш ефективним, хоча й більш витратним, є одночасне застосування обох

запропонованих технологій. Крім того, на цьому етапі до процесу аналізу державної

політики знову доцільно застосувати процедуру політичного аналізу і навіть політичного

прогнозу. В результаті цих процедур треба політичні наслідки, які матиме державна

влада в процесі та після реалізації альтернативи. Дуже рідко трапляється щоб усі

зацікавлені сторони були задоволені державною політикою. Тому неодмінно буде

виникати критика, здійснюватися спроби лобіювання, тиску. Завдання аналітика також

запропонувати суб’єкту державної влади такі засоби протидії, які мінімізують негативні

наслідки.

Моніторинг процесі вирішення проблеми є зазвичай найтривалішим етапом як

самої публічної політики, так і її аналізу. У даному випадку мова не йде про технічний,

фінансовий, правовий нагляд чи контроль тощо, для цього є інші компетентні органи.

Завдання ж політичного аналітика полягає в тому, щоб відслідковувати суспільно-

політичний фон вирішення проблеми і своєчасно сигналізувати суб’єкту влади про його

зміни.

Приміром, якщо громадськість на фоні дій суб’єкта влади, спрямованих на

вирішення проблеми, виявляє позитивну активність – цю активність доцільно заохотити,

навіть шляхом внесення корекції в стратегії впровадження обраного варіанту політики.

Відреагувавши таким чином на конструктивну ініціативу громадськості, суб’єкт

державної влади може не тільки сприяти реалізації обраної політики, а й зміцнити

авторитет державної влади. Якщо ж аналітик в процесі моніторингу реалізації політики

виявляє неспрогнозоване наростання громадського невдоволення діями суб’єкта влади,

цей сигнал також може стати поштовхом до корекції обраної політики, або вжиття

запобіжних зростанню соціально-політичної напруги заходів.

Завершальний етап публічної політики та її аналізу полягає в оцінюванні

ефективності, результатів і наслідків реалізації обраної та скоригованої під час

впровадження альтернативи. Оцінювання ефективності політики меншою мірою

потребує залучення громадської думки. Співвідношення результату і витрат на його

досягнення – справа економістів чи, за певних обставин, юристів. Пересічного

громадянина насправді мало цікавить як були витрачені кошти, якщо ці кошти не взяті

20

прямо з його кишені. Звичайно, буде дуже корисно поінформувати громадськість про

витрачені на вирішення проблеми кошти, але таке інформування скоріше є елементом

самої публічної політики, ніж її аналізу.

Оцінювання результату, навпаки, справа насамперед громадська. Результат

політики – це суспільно значимий продукт діяльності суб’єкта державної влади. Саме

результат політики споживається і оцінюється громадськістю. Для реалізації процедури

громадського оцінювання результатів політики аналітику, насамперед, у співпраці з

фахівцями галузі в якій реалізовувалася політика, потрібно чітко і зрозуміло для

нефахівця сформулювати критерії результативності та шкалу їх оцінювання. Вони

укладаються у невеличкий опитувальник за яким може здійснюватися у будь якому

доступному режимі опитування достатньої кількості громадян. Узагальнені результати

опитування виразять міру задоволення чи не задоволення громадськості з приводу тої чи

іншої політики.

Громадське оцінювання наслідків політики (йдеться тільки про політичні

наслідки), натомість, справа більшою мірою самого аналітика, але і тут він може

покластися на результати узагальнення громадської думки. Тільки зміст опитувальника

тут буде інший. Його запитання, подані в завуальованій формі, мають дати відповідь – в

який бік і наскільки змінилося ставлення населення до державної влади та конкретного її

суб’єкта внаслідок реалізації ним оцінюваної політики.

У даному випадку основна розбіжність з підходом МЦПД полягає в тому, що його

фахівці акцентують увагу на процесі розроблення публічної політики, а запропоновані

нами технології акцентують увагу на її аналізі, що насправді має закласти основи

комплексного підходу у застосуванні технології публічної політики.

Подальший розвиток національної системи науково-аналітичного супроводу

процесів вироблення та реалізації державної політики, державного управління та

місцевого самоврядування в Україні має відбуватися принаймні у трьох напрямах:

удосконалення структури, форм і методів діяльності експертно-аналітичних

підрозділів органів державної влади й місцевого самоврядування та спеціалізованих

державних науково-аналітичних установ;

впровадження ефективної системи координації взаємодії цих інституцій між

21

собою;

розвиток інформаційно-аналітичного співробітництва між органами державної

влади та місцевого самоврядування і недержавними аналітичними центрами.

Перспектива розгортання політичної, адміністративної та адміністративно-

територіальної реформ в Україні надзвичайно підсилює роль уряду в системі державного

управління України. Поряд з тим виникає ряд факторів, які актуалізують проблему

вдосконалення процесу науково-експертного та консультативного супроводу діяльності

Кабінету Міністрів України:

Доцільно запровадити й закріпити нормативно систему координації взаємодії

інформаційно-аналітичних підрозділів та науково-аналітичних структур не лише в

структурі виконавчої влади, але в структурі органів державної влади та місцевого

самоврядування України загалом, передбачивши також можливості й механізми активної

участі у цій взаємодії з боку недержавних аналітичних спільнот.

Перспективи реалізації третього напряму також передбачають комплекс

організаційних заходів, зокрема:

актуалізується проблема нормативного упорядкування діяльності недержавних

аналітичних структур, насамперед з метою сприяння їх розвиткові, забезпечення

ефективного фінансування в межах національного сектору ринкової економіки. З цією

метою потрібно визначитися із статусами недержавних аналітичних центрів;

оскільки далеко не всі аналітичні завдання можуть успішно виконуватися

державними аналітичними структурами, актуалізується проблема формування та

розміщення в недержавному аналітичному секторі державного замовлення на здійснення

аналітичних досліджень. Реалізація цього напряму одночасно сприятиме підвищенню

ефективності аналітичного супроводу державного управління та місцевого

самоврядування й розвиткові громадянського суспільства. Однак, така взаємодія вимагає

формування достатньо прозорих механізмів розміщення державного замовлення на

аналітичні дослідження.

Особливо актуальним питання розвитку взаємодії з недержавними аналітичними

структурами постає перед органами місцевого самоврядування України. Тому, що: по-

перше, переважна більшість місцевих бюджетів не в змозі утримувати в органах

22

місцевого самоврядування постійно діючі аналітичні підрозділи, тим більше –

спеціалізовані науково-аналітичні установи; по-друге, саме органи місцевого

самоврядування, в силу специфіки своєї діяльності, перебувають у найбільшому

електоральному наближенні до громадянського суспільства і потребують значних послуг

політичних аналітиків; по-третє, саме недержавні аналітичні структури спроможні

здійснювати незалежні та найбільш об’єктивні дослідження соціально-політичної

ситуації на регіональному та місцевому рівні.

Цілеспрямована, поетапна і наполеглива реалізація вищевикладених напрямів та

заходів, спрямованих на формування не лише теоретико-методологічних, а й

організаційних засад національної системи наукового та експертно-аналітичного

супроводу процесів вироблення та впровадження державної політики, державного

управління й місцевого самоврядування сприятимуть підвищення ефективності й

результативності її діяльності, розвиткові демократії та громадянського суспільства,

європейській та загальносвітовій інтеграції України у найближчій часовій перспективі.

Результати аналізу діяльності недержавних аналітичних спільнот в Україні

дозволили дійти висновків про те, що:

основна увага недержавної аналітичної спільноти в Україні спрямована на

дослідження й моніторинг процесів національного державотворення і соціально-

політичного реформування, розвитку громадянського суспільства і ринкової економіки,

дотримання в Україні прав і свобод людини;

найбільшу аналітичну активність вітчизняні НАЦ проявляють під час

підготовки та проведення виборчих кампаній та при підведенні підсумків одразу після

виборів, що свідчить про переважну електоральну спрямованість аналітичних

досліджень;

працюючи значною мірою завдяки фінансовій підтримці міжнародних

недержавних організація, які ставлять за мету поширення і розвиток демократії,

вітчизняні НАЦ виступають вагомим фактором демократичних перетворень в Україні.

Однак, ця діяльність могла б розвиватися ефективніше у співпраці НАЦ з політичними

партіями й органами державної влади;

на сучасному етапі органи державної влади та органи місцевого

23

самоврядування виявляють недостатню зацікавленість у співпраці з недержавними

аналітичними центрами. Така співпраця має місце але ще не набула ознак системності й

перманентності;

перспективами подальшого розвитку недержавної аналітичної спільноти в

Україні є не стільки подальше збільшення їх чисельності, скільки еволюційна селекція

НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в

умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Що, у свою чергу, має

спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних

аналітичних асоціацій;

не викликає сумніву перспектива подальшої співпраці вітчизняних НАЦ з

зарубіжними аналітичними спільнотами, але в подальшому ця співпраця буде

переводитися в русло „рівнозначних” з обох боків стосунків, втілення спільних проектів

та поступової відмови від практики „грантоїдства”;

взаємодія вітчизняних НАЦ з науковою спільнотою продовжує розвиватися

принаймні у двох напрямах: по-перше, НАЦ активно рекрутують до співпраці

вітчизняних академічних науковців; по-друге, НАЦ починають виступати потужними

учасниками наукового процесу.

Таким чином, політичну аналітику в державному управлінні ми визначаємо як

специфічну галузь наукового пізнання політичного буття суспільства, що спрямована на

виявлення – шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та

синтезу, які базуються на принципах логіки і діалектики – та використання в практичній

діяльності його закономірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації

державної політики.

Список використаної літератури

1. Платон. Государство // Собр. соч.: В 4 т. – М.: Полития, – 1994. – Т. 3. – С.

136.; 330 – 359.

2. Бурдье П. Социология политики. М.: Socio-Logos, 1993. – С. 55 157, 211 –

231.

24

3. Плотинский Ю.М. Теоретические и эмпирические модели социальных

процес сов: Учеб. пос. для ВУЗов. – М.: Логос, 1998. – 280 с.

4. Розробка державної політики. Аналітичні записки / Укл. О.І.Кілієвич. – К.:

Вид-во „К.І.С.”, 2002. – 218.

5. http://www.president.gov.ua/nevs/data/11_6001.html. – Офіційний сайт

Президента України. Послання Президента України до Верховної Ради України.

6. Засади публічної політики: Рекомендації щодо реалізації робот з публічної

політики (окремі розділи) / МЦПД. – К.: Вид-во НАДУ (на правах рукопису), 2006. – 20

с.

7. http://www.academy.gov.ua. – Сайт Національної академії державного

управління при Президентові України.

8. http://www.intellect.org.ua. – Мережа аналітичних центрів України.

9. Малая советская энциклопедия. – М.: Государственное научное

издательство „БСЭ”, 1968. Третье издание. – Т. 1. – С. 366.

10. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / Авт. кол.: За заг. ред.

О.Л.Валевського, В.А.Ребкала. – К.: Міленіум, 2003. – 226 с.

11. Кальниш Ю.Г. Політична аналітика в державному управлінні: теоретико-

методологічні засади: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 272 с.

25

Дмитро Вітер

завідувач сектору координації досліджень

Інституту проблем державного управління

та місцевого самоврядування НАДУ,

к.н.держ.упр

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Актуальність вивчення політичного дискурсу в сучасній науці викликана тим, що

в сучасному суспільстві виникає ситуація, коли політичний дискурс, породжений

конкретною соціально-політичною системою, викликає складну і неоднозначну реакцію

в соціального суб’єкта, безпосередньо зв’язану зі сприйняттям дискурсу та умов його

виробництва. Подібна реакція соціального суб’єкта найчастіше виражається в

динамічному процесі депрагматизації політичного дискурсу, в процесах соціальної

депрагматизації взагалі, що значною мірою характеризує рівень і тенденції розвитку

сучасного суспільства. Тому, характеризуючи актуальність та необхідність аналізу

дискурсу, у тому числі й політичного, дослідники зазначають, що безглуздість, яка панує

в засобах масової комунікації, не спровокована алогічність і фрагментарність поглядів

елітарних суспільств, неусвідомлена і наївно щира неправда тих представників

інтелігенції, що ще вчора вважалася “совістю” нації наводить на думку, що ми маємо

справу з особливим соціальним феноменом, якій вимагає не тільки соціологічного, але і

філософського осмислення. При цьому соціально-економічні, культурні та політичні

зміни супроводжуються атомізацією та екзистенціальною “занедбаністю” особистості й

викликають до життя альтернативну систему комунікації – депрагматизацію дискурсу,

екстеріоризацію внутрішньої мови [5, 45-47]. У цьому відношенні характерні спроби

розробки методології аналізу політичного дискурсу. І оскільки дійсно, в сучасній науці

стає неможливим розгляд політичних структур і процесів у відриві від розгляду

обслуговуючої їх мови, принципове значення аналіз дискурсу одержує в аналізі

соціальних і політичних проблем суспільного розвитку, що обумовлено активними

процесами трансформації сучасного суспільства.

Політичний дискурс, спрямований на соціального суб’єкта, породжує проблему,

що відображується в необхідності дотримання відповідності між політичним дискурсом,

26

його формою та змістом і відповідним адекватним їх сприйняттям соціальним суб’єктом

з точки зору індивідуальних очікувань – проблему аналізу та інтерпретації дискурсу в

адекватній суспільним змінам комунікативній ситуації. Виникає проблема, що пов’язана

з внутрішнім дискурсом, “моїм”, (як невисловленим) і дискурсом зовнішнім (як

висловленим), проблема співвіднесення внутрішнього невисловленого з невисловленим

зовнішнім – проблема дещо більша, ніж проблема сприйняття тексту на рівні його

змісту. Тому аналіз дискурсу (дискурсний-аналіз) на даному етапі філософського

осмислення явищ соціальної дійсності набуває особливої актуальності, в тому числі й

щодо проблем розвитку політичної ситуації в суспільстві.

Основною проблемою вітчизняної науки на даному етапі є практично повна

відсутність робіт, що стосуються аналізу дискурсу як в загальнотеоретичних, так і в

методологічних аспектах. Вивчення дискурсу в радянській та вітчизняній науці було

пов’язано з лінгвістичними і логічними дослідженнями, але розробка філософської

методології аналізу дискурсу практично не велася. У цьому відношенні досить

характерним є висловлення П.Серіо про те, що аналіз дискурсу в сучасній науці (в тому

числі радянській та українській – Д.В.) майже зовсім не відомий, а замість нього існує

граматика тексту, що вивчає внутрішньотекстові відносини поза якої би то ні було

вказівки на умови виробництва і тлумачення текстів [2]. Однак, реальна ситуація

вимагає більш широкого осмислення явищ дискурсу, дискурсної реальності, оскільки

динамічні зміни соціокультурного та політичного життя суспільства потребують

своєчасного та адекватного аналізу, метою якого є встановлення того конкретного, що

стоїть за зовнішнім фактом або явищем соціальної дійсності.

Переважна більшість досліджень, присвячених аналізу дискурсу, в тому числі й

політичного, що з’являються останнім часом, також присвячені методології аналізу

дискурсу в аспекті логіко-лінгвістичних методів. У цьому відношенні суттєвого

значення набуває методологічна основа дискурсного аналізу, що припускає

використання різних засобів аналізу – від сугубо лінгвістичних до логіко-лінгвістичних і

логіко-семантичних методів. Хоча подібна різноманітність методів не завжди дозволяє

адекватно аналізувати та інтерпретувати соціальні механізми реалізації дискурсу,

виявляючи в основному фіксований рівень мовної репрезентації явища в тексті. Але

27

аналіз дискурсу без залучення різноманітних методів та інструментарію дослідження не

є адекватним. Тому, на наш погляд, необхідно розглянути методологічні підходи до

аналізу дискурсу, які можуть бути використані в соціально-філософських дослідженнях

проблем суспільного розвитку.

Логіко-семантичні дослідження семантики дискурсу розвивалися в декількох

основних напрямах. Насамперед, це теоретико-ігрова семантика, що ґрунтується на

математичній теорії ігор, і теоретико-модельна семантика. Обидва підходи спрямовані

на рекурсивні визначення істинності висловлення, однак у деяких випадках теоретико-

ігровий апарат дозволяє сформувати більш адекватну термінологію аналізу семантичних

феноменів, ніж апарат теоретико-модельної семантики, основним інструментом якої є

безпосередньо рекурсивне визначення істинності. В наслідок цього, як зазначають

дослідники, семантика стає більш процесуально-орієнтованою і створює певну

можливість інтерпретування дискурсних феноменів і пов’язаних з ними проблем, що

мають відношення до семантики тексту. Виникає ситуація, коли властивості мови, що

природніше аналізуються засобами теоретико-ігрової семантики, являють собою

феномени, від яких дослідник, прихильний теоретико-модельному підходу, свідомо

абстрагується. Тому найчастіше зв’язність тексту, деякі факти лінгвістики тексту не

представляють інтересу в традиційній теоретико-модельній семантиці, яка досліджує

головним чином проблеми істинності висловлення [6, 125]. Використання зазначених

підходів дозволяє трактувати анафоричні явища і дискурсивні феномени, а також

використовувати отриману в результаті аналізу тексту семантичну інформацію для

розпізнавання різних видів анафоричних виражень та виявлення їх референтів [6, 19].

На наш погляд, до вказаних підходів також слід віднести дослідження проблем

референційної зв’язності та еквівалентності. При цьому деякі труднощі викликає

можливість виявлення референційної зв’язності антецедента анафоричного відношення в

плані реалізації дейктичної функції, власне дейксиса, якій, у разі реалізації на рівні

внутрішньої організації тексту, забезпечує семантичну зв’язність дискурсу, що

представляє собою, з певною мірою умовності, анафоричне відношення. Характерним

також є розгляд дейктичної функції як функції мовних одиниць, що актуалізують

компоненти мовної ситуації та компонентів денотативного змісту висловлення, що

28

включають у себе елементи екстенсіоналу, тобто припускають орієнтування на

позамовну дійсність, відображену в змісті висловлення. Такий підхід дозволяє

трактувати сферу синтагматичного дейксиса, дискурсну область реалізації позамовної

дійсності і внутрішньої організації тексту як понятійну сутність значення, як

об’єктивний компонент змісту, абстрагований від акцидентних, у даному випадку,

мовних ознак.

Зазначене відношення до проблеми викликає необхідність розгляду деяких

філософських основ логіко-семантичних методів дослідження дискурсу в аспекті аналізу

мовних явищ референції та репрезентації, наданої як “відношення між тією стороною

знака, що схована від безпосереднього спостереження (зміст, значення) i тією стороною

знака, що надана в безпосередньому спостереженні” [9, 311].

У філософії лінгвістичного аналізу здійснювалися спроби вийти на рівень

розгляду мовних явищ за допомогою логіко-семантичного аналізу. Наприклад, в роботах

Г.Фреге не останнє місце займає проблема змісту і значення, у висловленні в тому числі.

Г.Фреге намагався обґрунтувати логічний висновок, збагативши його зміст

онтологічними характеристиками. Це давало можливість стверджувати, що істинність

речення й коректність логічного висновку визначаються безпосередньо об’єктивною

реальністю. Тобто “виникала залежність логічного висновку від існування визначених

об’єктів” [6, 17]. Однак Г.Фреге, а пізніше і Б.Рассел, намагаючись за допомогою

логічного та логіко-семантичного аналізу розкрити структуру позамовної дійсності,

ґрунтуючись в основному на методології неопозитивізму в рамках символічної логіки,

що дозволяла лише уточнювати мовні вираження за допомогою їхнього перетворення, не

вийшли на рівень соціально-філософського аналізу проблем суспільного розвитку.

Не була розроблена методологія аналізу соціальних явищ в аспекті

репрезентативної функції мови і в філософії лінгвістичного аналізу. О.Вітгенштейн і ряд

інших представників філософії лінгвістичного аналізу практично ігнорували соціальні

феномени дійсності, що головним чином визначалося філософською методологією

неопозитивізму і формалізованим апаратом логіко-семантичного аналізу мови [8, 18].

При цьому аналіз мовних явищ з використанням логіко-лінгвістичного апарата і

методології дослідження мав значне зрушення в бік контент-аналізу, що має справу

29

майже виключно з текстом без урахування умов його виробництва. Однак контент-

аналіз, що надає можливість ідентифікації “пошукових образів” категорій аналізу з

елементами змісту в рамках відповідної одиниці аналізу, не вирішує проблему розуміння

як таку – проблему інтерпретації тексту з точки зору його змісту.

Основним питанням у даному випадку є проблема референційної еквівалентності

змісту та імені, проблема змісту і значення, найбільш претензійні рішення яких були

розвинені в роботах представників філософії лінгвістичного аналізу в процесі

дослідження питань взаємозв’язку мови та мислення. Як зазначають дослідники,

семантична концепція референції використовувалась на рівні аналізу, що випереджає

формалізацію, для визначення логічної форми досліджуваного міркування, та в тому

випадку, коли референція зв’язує кожне вираження (перемінну), що в даному контексті

використовується як ім’я, i одним з об’єктів предметної області [6, 17]. Саме тому

неопозитивістські тенденції в поглядах Г.Фреге припускали утвердження нетотожності

значення і змісту, що виражає, за своєю суттю, ідею про те, що значення є структурою

змісту.

Дещо інші результати в розробці логічної семантики одержав Р.Карнап.

Визначивши в якості основної задачі експлікацію поняття “значення мовного

вираження”, він детально розробив техніку екстенсіоналів та інтенсіоналів,

використання якої дозволило безпосередньо застосувати апарат теорії моделей до

філософського i лінгвістичного аналізу [6, 19]. Однак позитивістські погляди Р.Карнапа

мали також достатні обмеження щодо філософської методології аналізу дискурсу та

проблем соціального розвитку суспільства.

В більш широкому погляді на зазначені вище проблеми виникає необхідність

категоріального осмислення поняття екстенсіоналу, в якому присутнє абстрактне

ототожнення, що припускає створення певної моделі як референційної еквівалентності. З

іншого боку референція, розглянута як функція змісту, що змінюється в мові, і в якій

наявна тотожність за предметною значимістю (зміст), не несе в собі особистісного

забарвлення, що характерно для інтенсіоналу. Кореляція цих двох значимих понять

являє собою визначену проблему, у вирішенні якої не останню роль відіграє те, що

референція в більш широкому змісті являє собою співвіднесення імені з зовнішнім

30

світом, і водночас є результатом подібного співвіднесення, зберігаючи діалектичне

розуміння розвитку.

Використання методів логічної семантики щодо вирішення філософських проблем

призвело до обґрунтування в деяких лінгвістів принципу антропоцентризму, якій, на

думку дослідників, “імпліцитно міститься в концепціях, заснованих на “центральній ролі

синтаксису”, оскільки їхньою справжньою основою є не стільки синтаксис взагалі,

скільки синтаксис висловлення, якій аналізується в конкретній ситуації. При цьому в

основі антропоцентричного принципу лежить поняття мови як семіотичної системи,

основні референційні крапки якої безпосередньо співвіднесені з індивідом, що говорить”

[9, 50-51].

Характерно в цьому відношенні поняття інтенціональності, яке ґрунтується на

феноменологічному підході Е.Гуссерля. Так, використання поняття інтенціональності

дозволяло, наприклад, Д.Фоллєсдалю стверджувати, що в силу властивої людині

інтенціональності (за Д.Фоллєсдалем, здатності “переживати” об’єкти розуміння – Д.В.),

людина може діяти, тобто враховувати наявність різних можливих варіантів розвитку

події та сприяти здійсненню одного з них, не випускаючи з уваги того, як відповідно до

її системи цінностей надана можливість співвідноситься з іншими варіантами розвитку

подій, що нею передбачаються [6, 141]. Подібне ствердження дозволяє розглядати

дискурс як предмет, вироблений в результаті діяльності людини, i якій є відображенням

поглядів і системи цінностей соціального суб’єкта. Тобто, в даному випадку дискурс

безпосередньо є об’єктом розуміння, на який спрямовані різні методи аналізу.

Проте, незважаючи на певну обмеженість розглянутих підходів щодо соціально-

філософського аналізу проблем соціального розвитку суспільства, все ж таки Г.Фреге

якось заявив: “Чим більш строгим у науковому відношенні є той або інший твір, тим

менш помітною виявляється національна приналежність його творця” [11]. І справа тут

не тільки в розумінні проблем мовного вираження дійсності та можливостей розуміння

природних і штучних мов.

Однак, наявна обмеженість філософського обґрунтування аналізу дискурсу в

лінгвістиці та логічній семантиці не може ні якою мірою зменшити значення

притаманних їм методологічних принципів, використання яких значно збагачує

31

інструментарій аналізу дискурсу, оскільки філософська методологія аналізу проблем

суспільного розвитку не може не враховувати досягнень наук, що безпосередньо

досліджують феномени мислення, до яких належить мова. Тому необхідним є розгляд

методології аналізу дискурсу в лінгвістиці.

Перед усім у сучасній лінгвістиці дискурс досліджується у функціональній школі.

Як зазначають дослідники, сучасний функціоналізм у лінгвістиці являє собою спробу

виходу за межі генеративної лінгвістики щодо вивчення дискурсу на рівні сверхфразової

єдності, на рівні текстового простору при одночасному дослідженні процесів мовної

діяльності, процесу виробництва і реалізації текстів, не торкаючись питань,

безпосередньо зв’язаних з умовами виробництва самих текстів [7].

Актуальність подібного звернення до аналізу дикурсу була висловлена ще

Р.Якобсоном, якій вказував, що одна з основних задач лінгвістичної науки складається

саме у вивченні дискурсу, тому що жоден різновид людської мови (в тому числі й

тексту) не можна зрозуміти, не звернувшись до “світу дискурсу”, співвідношенню

дискурсу та умов його здійснення [12, 80]. Подібна позиція визначалась розумінням

глибокої філософської проблеми зв’язку мови і мислення з урахуванням соціальної

природи обох. Тому, розглядаючи мову як феномен, як цілеспрямовану соціальну дію,

лінгвістика вказує, що мова є необхідним компонентом, який бере участь у взаємодії

людей і механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах) [3]. Тобто аналіз текстів є

необхідним наслідком історичного розвитку в сучасній лінгвістиці.

У вивченні дискурсу і дискурсних явищ лінгвістичний функціоналізм орієнтується

на дискурсивні пояснення граматичних явищ. Причиною звернення функціональної

лінгвістики до дискурсного аналізу є те, що функціоналізм займається пошуком

пояснень мовної форми, яка спостерігається. Тому у функціональній лінгвістиці

функціонування мови в реальному часі є дискурсом. При цьому дискурс розглядається

через призму дискурсних явищ, що вивчаються в лінгвістиці в двох основних аспектах:

дискурс досліджується як такий, в тому числі як структурний об’єкт, та як центральний

фактор, що впливає на морфосинтаксичні явища (в аспекті того, що порядок слів у

реченні може пояснюватися на основі дискурсивних факторів, що лежать за межами

даного речення – Д.В.) [7, 308].

32

Власне, дослідження дискурсу як структури і дискурсивно-орієнтований підхід

цікавляться, насамперед, мовними аспектами дискурсу як тексту. Результати аналізу

дискурсу на даному рівні не торкаються питань функціонування дискурсу в реальних

комунікативних відносинах i питань умов виробництва текстів. При цьому когнітивна

модель референційної зв’язності торкається проблеми дискурсу i комунікативних

процесів лише частково, розглядаючи умови сприйняття тексту, в тому числі й в аспекті

його інформативності.

Тенденції впливу логічної семантики відображені в лінгвістиці у формально-

семантичному підході, що розглядає дискурсивні явища з точки зору специфічності,

незалежної від сфери дії. Аналіз дискурсу в даному випадку ґрунтується на моделі теорії

репрезентації дискурсу, в якій приймається положення про те, що невизначені і

визначені вираження повинні бути представлені в якості перемінних (пропозиціональних

перемінних), що дозволяє визначати семантику речень відносно структури дискурсу.

Тобто, “невизначені вираження повинні вводити нові об’єкти в область дискурсу, а

об’єкти дискурсу, до яких відносяться визначені вираження, повинні були бути включені

в дискурс раніше. Таким чином, невизначені вираження, на відміну від визначених, не

можуть мати антецедентів у дискурсі” [7, 221].

Зазначений підхід завдає методології формальної семантики певних складнощів,

подібних до тих, що виникли раніше в логічній семантиці – складнощів, що пов’язані з

представленістю антецедента як першого члена анафоричного відношення в реалізації

дейктичної функції. Введення пропозиціональних перемінних дозволяє формальній

семантиці відійти від проблеми істинності лише частково, тому що дискурс з точки зору

невизначених і визначених виражень в інтенсіональному контексті вимагає додаткового

введення поняття пресуппозиціональності і поняття пресуппозиції про існування

об’єктів у сфері їхньої дії, що дозволяє уточнити квантори природної мови в аспекті

поняття контекстуальної незалежності. Саме це, як зазначають дослідники, у формальній

семантиці означає “бути включеним у модель дискурсу” [7, 221-223].

Власне і логічна семантика, і деякі напрями лінгвістики займаються дослідженням

дискурсу майже винятково в аспекті вирішення питань, безпосередньо зв’язаних з

мовою, репрезентативністю в мові поряд з іншими мовними явищами. В значній масі

33

досліджень, присвячених аналізу дискурсу, що використовують логіко-семантичні і

логіко-лінгвістичні методи аналізу, практично не міститься аналізу дискурсного

оточення, умов породження дискурсу – тобто проблем філософського та соціально-

філософського аналізу дискурсу та умов його виробництва. І хоча в більшості

досліджень певною мірою відображена філософська позиція їх авторів, конкретних

результатів екстраполяції даних аналізу дискурсу на реальні умови його виробництва та

функціонування – на соціальну дійсність – майже відсутні. Саме з цим пов’язані основні

методологічні проблеми аналізу дискурсу щодо вирішення проблем суспільного

розвитку та їх філософського осмислення.

Однією з перших запропонувала досліджувати дискурс на міждисциплінарному

рівні, використовуючи логіко-лінгвістичні і логіко-семантичні методи аналізу мовних

явищ в рамках конкретної філософської методології, спрямованої на аналіз соціальних

явищ, французька школа аналізу дискурсу. Саме у французькій школі аналізу дискурсу

активно розроблялася методологія аналізу політичного дискурсу. Тут, з огляду на

численні досягнення в області теоретичного і практичного вивчення дискурсу та

дискурсних явищ, здійснених у логічній семантиці і логіко-лінгвістичних дослідженнях,

виник філософський аналіз дискурсу, заснований на понятті “виробництва текстів” і

умов їх виробництва. Це визначалося існуючою проблемою адекватної інтерпретації

розуміння змісту тексту, створеного в системі конкретних соціальних відносин,

обумовлених конкретною соціально-економічною формацією, що і являє собою

методологічну основу досліджень, присвячених аналізу дискурсу – поняття, яке перед

усім характеризує текст з точки зору виявлення умов його виробництва.

Французька школа аналізу дискурсу намагається розглядати дискурс в аспекті

комунікативних відносин (на рівні мовної і позамовної комунікації), зв’язуючи дискурс

із теорією висловлення, проблематику якої складає питання про виробництво

висловлення. Останній розглядається як результат дій суб’єкта акта висловлення. Тому,

на відміну від контен-аналізу, аналіз дискурсу не вивчає словесні матеріали тільки як

засіб передачі інформації, але ставить на меті сприйняття цих матеріалів як текстів, як

нерозчленоване ціле.

34

Дане положення практично збігається з розумінням дискурсу і дискурсного

оточення, прийнятим у деяких вітчизняних дослідженнях. При цьому, аналіз дискурсу

приймає до уваги непрозорість текстів, відмовляючись від їх безпосереднього

проектування на недискурсну реальність [10; 11]. Тексти в аналізі дискурсу

розглядаються не самі по собі, а як одна з частин визнаного інституту, що визначає для

даної соціальної, економічної, географічної або лінгвістичної сфери умови дії актів

висловлення. Подібне сприйняття і розуміння тексту дозволяє затверджувати, що процес

читання складає активний фактор динаміки змісту [2, 22-28].

Поряд з цим, деякі методологічні установки контент-аналізу при першому

розгляді виявляють подібність до положень аналізу дискурсу, прийнятих у французькій

школі. Хоча при більш детальному розгляді стає очевидним розходження між двома

підходами до аналізу текстів загалом. Контент-аналіз приймає в якості вихідного

методологічного встановлення положення про те, що основними ознаками тексту є

довжина й дискретність. Відповідно до цього приймаються два типи кількісних одиниць

виміру: одиниці довжини і одиниці частоти, що розуміється як одинична наявність

елемента змісту тексту. Вони формують конкретні методи дослідження в контент-

аналізі, які ґрунтуються на використанні категорій та одиниць аналізу в рамках

комунікативного поняття системи, що кодує, забезпечуючи процес виміру. Експліцитно

сформульовані правила методів дослідження, що є присутніми як у некількісних, так і в

кількісних методах контент-аналізу, дозволяють в якості об’єкта дослідження поставити

логічну модель, що складається з трьох основних елементів: категоріальної моделі

предмета аналізу, системи одиниць аналізу, одиниць виміру (весь текст, у тому числі

представлений як внутрішньофразова і надфразова єдність, окремі структурні елементи

тексту тощо). При цьому категоріальна модель предмета аналізу містить у собі прийняті

параметри і категорії аналізу, що включають релевантні ознаки об’єкта дослідження, які

представлені в різних аспектах. Ознака i значення ознаки об’єкта дослідження можуть

виявлятися в тексті з певною інтенсивністю, що враховується за допомогою одиниці

інтенсивності прояву ознаки та його значення – структурної одиниці аналізу (ім’я,

характер представленості імені в тексті, повідомлення, судження, ситуація, дія, що

безпосередньо зв’язані зі змістом з точки зору явищ референції та кореференції).

35

Методологічною основою аналізу дискурсу у французькій школі є філософська

методологія діалектичного матеріалізму. Тому безпосередньо аналіз дискурсу має

справу з тим, що не є вимовленим, що не може бути вимовлене у визначеній

вимовлювательній позиції, зі специфічними обмеженнями, які зменшують вибір того, що

можна сказати.

Проте, хоча використання діалектичного категоріального апарата дозволяє ввести

поняття дискурсної формації, пов’язуючи її з тим, що не є вимовленим, у М.Пешё

дискурс, як поняття, “руйнує всяку вузькокомунікативну концепцію мови, що дає

можливість критикувати структуралізм, як науку, що ігнорує суспільні відносини” [2,

35]. Структуралізм (Я.Мукаржовській, наприклад, зазначав, що існує образне

відношення добутку з реальністю за допомогою знакової організації [4]) приймав

положення про те, що будь-яка річ, будь-який процес здатні бути зазначені, тобто мають

здатність мати знак, що несе в собі потенційну можливість функціональності, а також

мають здатність містити та реалізовувати ті або інші речі або явища, що припускає появу

іманентної конвенціональності, яка значно наближає структуралізм до загальної

семантики. Тому М.Пешё замість структуралізму пропонує дискурсну семантику,

аналізуючи проблему пресуппозиції у Г.Фреге і частково вирішуючи проблему

представленості змісту в референційній еквівалентності суб’єкта i висловлення.

Розглянуте з точки зору логіки питання про пресуппозицію стосувалось

недосконалості природних мов, в їхньому відношенні до референта: визначені

конструкції, що дозволяються синтаксисом природних мов, “припускають” наявність

референта незалежно від ствердження суб’єкта. Елементи пресуппозиції визначають

рамки, в яких повинен розгортатися будь-який діалог. Вони, як вважає Дюкро, займають

місце, серед іллокутивних актів, за допомогою яких той, хто говорить, використовуючи

силові відносини, утворені мовною грою, розставляє пастку для одержувача своєї мови.

Таким чином, вони включаються в теорію мовних актів [2, 39-40]. Але М.Пешё

розглядає в логіко-лінгвістичному плані питання про відносні конструкції. Тому для

нього “псевдоочевидність значення нерозривно пов’язана з псевдоочевидністю суб’єкта”

[2, 43-44].

36

М.Пешё намагається критично осмислити з позицій філософії діалектичного

матеріалізму, власне марксизму Альтюссера, не тільки деякі ідеї та основні логічні й

семантичні поняття Г.Фреге і Б.Рассела, але й філософську методологію, на підґрунті

якої вони проводили дослідження. Тому з точки зору проблеми висловлення, істинності

та змісту, для дослідника процес висловлення є наскрізь пронизаний погрозою змішання

змісту, оскільки відношення до “іншого” є різновидом відносини до самого себе, що

ніколи не може бути абсолютно замкнутим. При чому суб’єкт висловлення утворюється

в акті висловлення і являє собою категорію дискурсу, “реальність мови” на відміну від

індивідуума, що говорить. Саме таке співвідношення між учасниками мовної комунікації

складає мовну основу суб’єктивності [2, 22-29].

Одним з основних моментів в аналізі дискурсу в М.Пешё є матеріальний характер

змісту, якій припускає, що, так само як і суб’єкт дискурсу, зміст не є фіксованим даним.

Значення і суб’єкт, на думку М.Пешё, виробляються в історії, вони є детерміновані [2,

45]. Тому в цілому концепція змісту М.Пешё полягає в тому, що семантична одиниця не

може утворюватися як постійна i однорідна проекція “комунікативного наміру”. Вона

утворюється як деякий вузол у конфліктному просторі, як деяка завжди неостаточна

стабілізація в грі різноманітних сил. За визначеною семантичною одиницею необхідно

відновлювати рух висловлення, що під подвійним натиском уже сказаного i такого, що

ще говориться, повинне враховувати вимоги та умови інтердискурсу. Відповідно аналіз

дискурсу має справу з тим, що не вимовляється, з тим, що не може бути вимовлене у

визначеній вимовлювательній позиції. Тобто існують специфічні обмеження, які

зменшують вибір того, що можна сказати. З урахуванням переваги інтердискурсу

невимовлене визначається як те, що є постійно відсутнім у дискурсній формації i

дозволяє при цьому окреслити її границі, те, що відокремлює в уяві дану дискурсну

формацію від цілого [2, 30]. Відповідно до цього М.Пешё винаходить відмінності між

дискурсом, інтердискурсом та інтрадискурсом. При цьому останній визначається як

функціонування дискурсу стосовно нього самому (те, що я говорю тепер стосовно того,

що я говорив раніше, і того, що я скажу пізніше). Тобто інтрадискурс являє собою

сукупність явищ кореференції. Хоча в М.Пешё інтрадискурс представлено “як простір, в

якому форма-суб’єкт забуває, що в її дискурсі є присутнім інтердискурс” [2, 46-47].

37

За допомогою категорій діалектики М.Пешё намагається створити концепцію

змісту. Однак, послідовний діалектичний матеріалізм досліднику розвити не вдалось,

адже в практичному аналізі дискурсу принцип детермінізму він не застосовує, а

уведення поняття “формації” не є послідовним діалектичним матеріалізмом.

Використовуючи теорію “звернення” Альтюссера та запропоновану ним категорію

“суб’єкта ідеології” М.Пешё лише вводить поняття “дискурсної формації”, що може

бути співвіднесене з поняттями суспільної та ідеологічної формації (в розумінні

конкретної сфери громадського життя, що функціонує як сформований інститут

соціальних відносин). Таким чином, зв’язана з ідеологією дискурсна формація

визначається історичними умовами [2, 38].

В даному підході під дискурсною формацією розуміється те, що може і повинне

бути сказано (у формі урочистої мови, проповіді, памфлету, програми тощо) у

визначеній ідеологічній формації (вимовлювательній позиції). Хоча зміст від цих “те, що

може” й “повинне бути” вислизає також тихо – не прозорість, а повна відсутність змісту

сказаного, характерного для даної ідеологічної формації. І тому стає необхідним

уведення поняття “дискурсної формації”. Однак, сама можливість та необхідність

аналізу дискурсу в конкретній ідеологічній формації з урахуванням системи

комунікативних відносин, характерних для даного суспільства, є певним досягненням з

точки зору філософської методології, тим більше, якщо мова йде про безпосередній

аналізу політичного дискурсу як дискурсу конкретної ідеологічної формації.

Таким чином, методологія аналізу дискурсу, що розроблена у французькій школі,

стала якісно новим етапом у вивченні явищ соціальної дійсності, збагативши логіко-

лінгвістичний інструментарій філософською методологією. Це дає можливість розвивати

подальші дослідження в області аналізу дискурсу на підґрунті міждисциплінарних

підходів, основою яких буде конкретна соціально-філософська методологія. Саме тому

на перше місце виходить аналіз комунікативно-прагматичної ситуації і когнітивно-

ментальних процесів, тобто дискурсної ситуації – “аналіз дискурсу, взятого з точки зору

умов його породження, умов сприйняття й інтерпретації, дискурсу, що представляє різні

види актуалізації тексту, розглянутого з точки зору ментальних процесів і у зв’язку з

зовнішнім оточенням” [1].

38

Дискурс, розглянутий з точки зору умов його виробництва, необхідно

досліджувати як на рівні тексту, як зовнішньої, емпіричної даності, так і на рівні

текстового оточення, екстралінгвістичних факторів, умов породження і виробництва

текстів. Це створює можливість увести дискурс у реальні комунікативні відносини і

позбутися надмірної формалізації методології та інструментарію дослідження. Тобто

головним моментом аналізу стає не виявлення засобів вираження змісту в тексті, але

можливість адекватної філософської інтерпретації дискурсу як явища, дискурсу як

такого, що, у свою чергу, дозволяє виявити механізми і умови виробництва дискурсу,

представленого в системі комунікативних відносин текстом, як подією, що відбиває

динаміку процесу на відміну від фіксованої даності мовної реальності. Необхідним є

аналіз того, що вимовлено, і того, що стоїть за вимовленим – того невимовленого, що

відображує механізми взаємодію соціального суб’єкта і його соціального оточення, які

породжують численні проблеми суспільного життя.

Література:

1. Дейк Г.А. ван Язык, познание, коммуникация. – Г.: Изд-во Горьковского ун-та,

1989. – 356 с.

2. Квадратура смысла: французская школа анализа дискурса. / Под общ. ред.

Г.Серио. – М.: Прогресс, 1999. – 414 с.

3. Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия,

1990. – 683 с.

4. Мукаржовский Я. Исследования по эстетике и теории искусства. / Пер. с

чешск. – М.: Искусство, 1994. – 606 с.

5. Мхуселишвили Н.Л., Сергеев В.М., Шрейдер Ю.Д. Дискурс отчаяния и

надежды: внутренняя речь и депрагматизация коммуникации // Вопросы философии. –

1997. – № 10 – С. 45-57.

6. Новое в зарубежной лингвистике. / Под общ. ред. В.В.Петрова.– М.: Прогресс,

1986. – Вып. 18. – 389 с.

7. Современная американская лингвистика: фундаментальные направления. /

Под ред. А.А.Кибрика. – М.: УРСС, 2002. – 477 с.

39

8. Современная буржуазная философия. – М.: Высшая школа, 1978. – 582 с.

9. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики – М.: Наука,

1975. – 311 с.

10. Решетніченко А.В., Серьогін С.М. Теорія управління соціальним розвитком.

Глосарій. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2002. – 63 с.

11. Философия. Логика. Язык. / Под ред. А.А.Горского. – М.: Прогресс, 1987. –

348 с.

12. Якобсон Р. Работы по поэтике. – М.: Прогресс, 1987. – 461 с.

АКТУАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ДЗЕРКАЛІ АНАЛІТИКИ

Віктор

Бондаренко

доктор філософських наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ

ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ СЬОГОДЕННЯ

Визначення геополітичної моделі сучасної України на сучасному етапі її

історичного розвитку потребує гармонійного врахування основних світових

геополітичних тенденцій, зовнішніх та внутрішніх факторів, які суттєво впливають на

процес реалізації національних інтересів України у геополітичному просторі Європи та

всієї світової цивілізації.

Попри те, що хоча сьогодні, здається, вже не підлягає сумніву той факт, що

Україна, виходячи з демократичного вибору й геополітичного становища країни,

достатньо чітко визначила за мету європейську та євроатлантичну інтеграцію України й

закріпила відповідні положення законодавчо1, їхня реалізація не видається ні простою,

не швидкою, а передбачає довготривалу і багаторівневу роботу2. Окрім того, що поки що

відсутні чіткі політичні рішення з боку Європейського Союзу і НАТО щодо прийому

1 Закон України “Про основи національної безпеки України” // Урядовий кур’єр. – 2003. 30 липня. – С. 1 – 5.

40

України до цих спільнот, серед факторів, що гальмують реалізацію європейського

вибору України, можна назвати, перш за все, відсутність консенсусу щодо загального

напряму руху України (на Захід чи на Схід) серед політичної еліти і в суспільстві взагалі;

нерозуміння сутності процесів європейської та євроатлантичної інтеграції державними

службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, частиною військових і,

як наслідок – відсутність широкої цивільної підтримки ідеї європейської та

євроатлантичної інтеграції; недостатній кадровий потенціал для реалізації цілей і

завдань євроінтеграційної політики; невизначеність позиції ЄС та НАТО щодо

можливостей подальшого розширення; побоювання погіршення стосунків з Росією

тощо.

Однак, і за таких обставин в Україні реалізується стратегія послідовного розвитку

та поглиблення співпраці з ЄС і НАТО, поступового приведення політичної,

економічної, правової та військової систем держави у відповідність до європейських

стандартів. Втім сьогодні однією з найсуттєвіших причин повільного руху в бік

Європейської Спільноти є розбалансованість механізмів координації процесів

європейської та євроатлантичної інтеграції й відсутність концепції державного

управління цими процесами взагалі – адже ключовим чинником реалізації державної

політики взагалі й зокрема – євроінтеграційної політики, як свідчить досвід країн

Центральної та Східної Європи, є система державного управління.

За досвідом країн Центральної та Східної Європи, які вже здобули членство чи

готуються вступити до ЄС і НАТО, процеси інтеграції супроводжувався інтенсивними

системно-структурними змінами з метою прилаштувати країни соціалістичного табору

до існування і функціонування у нових умовах. Наприклад, спеціально для країн

колишнього соціалістичного табору у 1992 році вперше за всю історію існування ЄС

було сформульовано вимоги до країн-кандидатів, відомі як Копенгагенські критерії

(демократизація суспільства, перехід до ринкової економіки, визнання нормативно-

правової бази ЄС, її впровадження та дотримання), що закладають передумови членства

в ЄС.

2 Універсал національної єдності // Киевский вестник. – 2006. 10 августа. – С. 1.

41

З часом стало зрозумілим, що для впровадження реформ і виконання

Копенгагенських критеріїв країнам-кандидатам бракувало інституційної спроможності

та кадрового забезпечення. Таким чином, у 1995 році до Копенгагенських додається ще

Мадридський критерій, сутність якого полягає в тому, що європейська інтеграція

вимагає належного інституційного і кадрового забезпечення.

Підготовка до вступу країн постсоціалістичного простору, а також інституційні

зміни напередодні найбільшого розширення європейського геополітичного та

безпекового простору збагатили теорію та практику державного управління, що

дозволило сформулювати європейські принципи державного управління та конкретні й

чіткі вимоги до організації державного управління у державах-членах ЄС та країнах, які

прагнуть членства.

Хоча на сьогоднішній день ці вимоги не набули характеру правових зобов’язань,

їх можна розглядати як визнані принципи і стандарти державного управління,

обов’язкові для впровадження і дотримання. Подальшого розвитку набуло поняття

«європейського адміністративного простору» – середовища, в якому європейські

держави можуть ефективно взаємодіяти і співпрацювати. Зокрема, європейський

адміністративний простір спирається на:

європейські принципи державного управління:

- відкритість і прозорість, активну участь громадян, підзвітність,

результативність та узгодженість;

єдині стандарти, наприклад, спільні цінності, які регулюють організацію

державної служби:

- неупередженість і доброчесність державних службовців, професійність і

політична нейтральність державної служби;

спільні норми і принципи адміністративного права:

- право бути вислуханим у процесі адміністративного провадження та прийняття

рішення;

- право на дієву систему державного управління, здатну ефективно реалізувати

законодавство Співтовариства;

42

- зобов’язання органів державної влади діяти відповідно до покладених на них

завдань;

- обґрунтованість і доцільність адміністративних рішень;

- своєчасність дій та рішень державних органів;

- нагляд за функціонуванням адміністрації та право оскарження

адміністративних рішень у суді;

- можливість призупинення або скасування неправомірного адміністративного

рішення або невиправданих заходів;

- відповідальність держави за неправомірні адміністративні дії, та інше;

схожі процедури і механізми координації політики, вироблення та

впровадження урядових рішень:

- консультації з громадськістю та зацікавленими сторонами у процесі прийняття

рішення;

- створення центру координації політики європейської інтеграції в уряді;

- створення міжвідомчих робочих груп для опрацювання національної позиції і

вироблення стратегії поведінки у Брюсселі;

- регулярні зустрічі міністрів або керівників державних служб країн-членів ЄС.

Як свідчить досвід підготовки до вступу країн постсоціалістичного табору,

реформовані системи державного управління виступають каталізаторами європейської

інтеграції. Використання їх досвіду допоможе Українській державі прискорити та

активізувати євроінтеграційні процеси та реалізувати свої євроінтеграційні прагнення.

В кожній державі існує система інститутів, що формують і реалізують політику.

Під інститутом державної політики ми в такому випадку розуміємо організовану

систему, що поєднує значимі норми, установки і процедури, які задовольняють

основним потребам суспільства, зокрема в обраній сфері діяльності. Цілеспрямований

розвиток системи інститутів, що формують та забезпечують реалізацію політики, у свою

чергу, також є певною інституціональною політикою.

Серед засобів реалізації політики найважливішим є влада, тобто право і

можливість приймати управлінські рішення, визначати дії організацій та людей для

досягнення поставлених цілей, що виступає як система владних повноважень з реалізації

43

моделі політики. Влада організує суспільство на досягнення сформульованих цілей та

завдань, використовуючи фінансові, матеріальні, кадрові та інші ресурси.

Важливим чинником реалізації політики є політична культура, що характеризує

здатність організацій та людей здійснювати політичне життя відповідно до норм і

досягнень науки, моралі. Кожна політика характеризується тим чи іншим рівнем та

типом політичної культури, орієнтиром на ті чи інші наукові концепції та суспільні

цінності. Проблема формування політичної культури в Україні залишається досить

актуальною, особливо у сфері державного управління, де вона є складовою частиною

професійної підготовки державних службовців.

Під державною політикою (напрямом державної політики) будемо розуміти дії (чи

бездіяльність) системи органів державної влади згідно з наперед визначеними цілями,

напрямами і принципами у відповідній галузі державного управління3. Якщо взяти до

уваги це визначення державної політики, розробку останньої в контексті європейської та

євроатлантичної інтеграції України можна представити у вигляді послідовних

взаємопов’язаних етапів, а саме:

визначення мети та головних цілей державної євроінтеграційної політики, її

пріоритетів, виходячи з стратегії, програм і планів розвитку держави;

розроблення комплексу заходів по реалізації пріоритетних напрямів інтеграції;

експертиза заходів з питань інтеграції;

з’ясування умов та обмежень, включаючи ресурсні обмеження, за яких буде

реалізовуватися інтеграційна політика;

прийняття рішення щодо виконання заходів з питань інтеграції;

вибір відповідних засобів, інструментів і дій у межах обраної політики і

практична реалізація затверджених заходів;

контроль за реалізацією затверджених заходів і надання допомоги;

оцінка результативності проведених інтеграційних заходів і виявлення та

діагностування проблем в межах реалізації обраної політики.

3 Державне управління: Слов.-довід. / За заг. ред. В. М. Князева; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України;

Ін-т проблем держ. упр. та місцевого самоврядування. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 225 с.

44

У такому випадку, одне з головних завдань вищого керівництва держави –

досягати максимальної ефективності євроінтеграційної політики при мінімумі затрат і

мінімізації збитків та загроз національним інтересам.

Державне управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції дуже

часто розглядають у вузькому розумінні терміну – як вироблення, впровадження,

координацію, моніторинг та оцінювання урядової інтеграційної політики.

Разом з тим, євроінтеграція стосується майже всіх сфер життєдіяльності країни –

суспільно-політичного життя; соціально-економічних перетворень; технічних,

технологічних і виробничих стандартів; громадянського суспільства; оборони й

військово-промислового комплексу тощо. Як свідчить досвід країн-кандитатів, процеси

євроінтеграції супроводжуються пристосуванням національних систем планування,

управління та контролю до процедурних вимог і правил Європейського Союзу;

удосконаленням системи комунікації і координації всередині уряду та створенням

ефективних інституційних механізмів для здійснення співробітництва з органами ЄС та

державами-членами; реструктуризацією органів державної влади, розвитком їх

адміністративної спроможності. Крім того, у галузі співробітництва та майбутнього

приєднання до Євроатлантичного Альянсу, країни-кандидати мали виконати низку

вимог суто військового характеру, зокрема – перехід на відповідні стандарти озброєння

та облаштування своїх збройних сил.

У цьому зв’язку варто зупинитися на доцільній трансформації (удосконаленні)

ролі і місці складових системи державного управління у сфері європейської та

євроатлантичної інтеграції:

по-перше, необхідно посилити ефективність контролю за діяльністю

українських учасників і суб’єктів співробітництва з точки зору ненанесення

(попередження) збитку забезпеченню національної безпеки держави;

по-друге, вище керівництво держави, виходячи із реальних загроз

національним інтересам і можливостей держави, визначає пріоритетні напрями

співробітництва із європейськими структурами політичної системи, ринкової економіки,

регіональної і міжнародної безпеки;

по-третє, обов’язковою є всебічна експертиза комплексу інтеграційних заходів;

45

по-четверте, має бути обов’язкова оцінка результативності проведених

інтеграційних заходів за визначеними критеріями (або за інтегральним показником).

При цьому система державного управління у сфері європейської та

євроатлантичної інтеграції повинна функціонувати за такими загальноприйнятими

принципами співробітництва, як:

забезпечення пріоритетності національних інтересів України у співробітництві

із структурами ринкової економіки та міжнародної безпеки;

спрямування політичних та економічних наслідків співпраці для зміцнення

стратегічного положення України;

дотримання міжнародних договорів і міжнародних зобов’язань України тощо.

Зокрема, стратегія підключення України до світової економіки повинна

орієнтуватися на ті країни, що прагнуть до співробітництва з нею на взаємовигідних

умовах. Перш за все – це географічні сусіди, що, з огляду на власну безпеку, зацікавлені

в збереженні стабільності і територіальної цілісності України. Як показує практика,

Україна має великі потенційні можливості щодо налагодження контактів в сфері

європейської та євроатлантичної інтеграції, встановлення необхідної взаємодії між

учасниками цього процесу. При цьому головними критеріями такого співробітництва

повинні стати, в першу чергу, політична та економічна доцільність, реальність та

конкретність.

Поряд з тим, на сьогоднішній день основним показником ефективності

міжнародної співпраці у більшості складових системи державного управління України

вважають кількість заходів, проведених за визначений проміжок часу, наприклад, за рік.

Заходи плануються здебільшого без врахування їх впливу на ефективність реалізації

національних інтересів України. Більшість заходів реалізуються без попереднього

оцінювання можливих ризиків та негативних наслідків прояву у політичній,

економічній, військовій та інших сферах. Відкритість цих заходів зводиться, як правило,

до висвітлення у засобах масової інформації як події, без економічних, насамперед,

оцінок.

Хоча наперед зрозуміло, що правильно організоване співробітництво із

структурами європейської ринкової економіки та міжнародної безпеки вигідне і корисне

46

для України. Водночас воно не може бути безконфліктним і безпроблемним, оскільки

кожна країна-учасниця цього процесу має власні національні інтереси. Співробітництво

на загальноприйнятих принципах зовсім не означає відмови від твердої політики

відстоювання власних національних інтересів. У будь-якому випадку слід дотримуватися

принципу: “інтереси України над усе”.

Втім, цей підхід не виключає усвідомлення, що європейська інтеграція

супроводжується процесами європеїзації державного управління – впливом ЄС на

структури, інституції і національну державну політику та пристосуванням національних

норм, стандартів, правил і процедур до формальних чи неформальних стандартів ЄС, які

охоплюють різні сфери: право, економіку, політичні системи, охорону навколишнього

середовища, організацію державної цивільної та військової служби, процеси прийняття

рішень і вироблення державної політики. Унаслідок процесів євроінтеграції і

європеїзації утворюється середовище, в якому держави-члени ЄС можуть ефективно

взаємодіяти і співпрацювати – Європейський адміністративний простір, що спирається,

як вже зазначалося, на європейські принципи державного управління; єдині норми і

принципи адміністративного права; спільні цінності та єдині стандарти організації

державної служби; схожі процедури і механізми координації політики, вироблення та

впровадження урядових рішень. Загальновизнаним в Європейському Союзі стає поняття

європейського врядування (European governance) – багаторівневе управління у

багатовекторній системі, що складається з європейських інституцій і національних

органів влади, охоплює місцеве самоврядування і громадянське суспільство, залучає до

процесів прийняття рішень міжнародних експертів та лобістів.

Зважаючи на вищезазначене, варто відійти від вузького розуміння управління

процесами європейської та євроатлантичної інтеграції й застосувати «широкий» погляд

на державне управління цими процесами як активні заходи влади, спрямовані на

реформування системи державного управління, її європеїзацію, пристосування до

функціонування в Європейському адміністративному просторі.

В європейському дискурсі поняття «державне управління» охоплює три виміри,

яким відповідають три англомовних терміни: governance – врядування, management -

менеджмент та administration – адміністрування.

47

Врядування – визначення загального курсу розвитку держави, цілей політики на

найближчий період; встановлення пріоритетів та вироблення моделі й механізмів

координації політики; визначення інституцій, що мають відігравати провідну роль в

інтеграційних процесах, а також основних стейкхолдерів (зацікавлених сторін) і

партнерів; а головне – це вироблення політичного консенсусу, досягнення суспільної

згоди.

Менеджмент – реалізація стратегій і досягнення визначених цілей. Тут завдання

полягає в тому, щоб, спираючись на існуючу інституційну систему, використовуючи та

удосконалюючи наявні механізми координації та співробітництва, обрати найкращі

інструменти реалізації інтеграційної політики, мобілізувати ресурси, в тому числі

людські, визначити ключових виконавців, знайти шляхи забезпечення потреб тощо.

Тут слід зазначити, що в сучасних умовах європейської інтеграції України, щоб

реалізувати єдину урядову стратегію, керівникам окремих міністерств і відомств слід

прийняти спільні пріоритети, визнати спільні параметри діяльності, намагатися уникати

неузгодженостей, бути готовим до переговорів у разі конфліктних політик, шукати згоди

та врегулювання конфліктів, спиратися на механізм посередництва, постійно

обмінюватися інформацією та не припиняти процесу консультацій.

Адміністрування – налагодження внутрішньоінституційних процедур і процесів,

які сприятимуть безперебійному функціонуванню інституцій та їхніх підрозділів:

виконанню функціональних обов’язків державними службовцями; запровадженню

належного планування, звітності, контролю та оцінювання; удосконаленню процесів

обігу інформації та комунікації тощо. Адміністрування також стосується правил і

процедур міжінституційної співпраці: адже посередництво, переговори між різними

відомствами, пошуки консенсусу, врегулювання конфліктів, консультації з іншими

міністерствами, організація обміну інформацією з зацікавленими сторонами і

налагодження зворотного зв’язку – все це вимагає певних процедур і правил.

Ці виміри державного управління теоретично можна розглядати окремо один від

одного. Проте, ефективність системи державного управління, послідовність,

гармонійність та узгодженість державної політики можливі лише за умови, коли всі три

виміри послідовно, гармонійно й узгоджено взаємопов’язані один з одним – жоден не

48

працює ефективно без двох інших. У даному випадку таке поняття як інтегроване

державне управління (joined up government) працює в синергетичному режимі, який

вкрай необхідний для ефективної координації та дієвої реалізації державної політики,

особливо таких її пріоритетних напрямів як європейська та євроатлантична інтеграція.

Що ж до питання про особливості євроатлантичної інтеграції, яку ми розглядаємо

звичайно як важливу складову загального євроінтеграційного процесу, то враховуючи

той факт, що приєднання до Альянсу – шлях складний і довготривалий, який передбачає

декілька перехідних етапів, до того ж – за процедурою визначеною самим НАТО, і

залежить від того, наскільки ефективно Україна буде рухатися до європейських

стандартів, важливу роль як у формуванні, так і у реалізації державної політики у сфері

євроатлантичної інтеграції повинна мати експертиза. Причому її слід реалізовувати в

самому широкому розумінні з залученням як фахівців, науковців, експертів так і

широкого кола неурядових організацій і суспільства.

Оскільки, провідну роль як у формуванні, так і у реалізації державної політики

відіграє формування необхідних для цього ресурсів. Державна політика не може бути

декларативною, не забезпеченою достатніми для її здійснення ресурсами. До ресурсів

державної політики необхідно включати не тільки кадрові, фінансові та матеріально-

технічні, а й організаційні, інформаційні, методичні, інструментально-технологічні

ресурси. Тому важливою складовою алгоритму державного управління у сфері

євроатлантичної інтеграції України є контроль за реалізацією затверджених заходів і

надання допомоги відповідним структурам (силам і засобам). Тим більше варто

зазначити що, як свідчить практика, Україна рухається до європейських стандартів,

образно кажучи, на різних швидкостях. Наприклад, найбільш значущі результати

наближення до стандартів НАТО зараз спостерігаються в оборонному секторі, на жаль, у

значно гіршому стані перебуває ефективність економіки. Безсумнівно, в Україні

покращилися справи зі свободою слова, але досі існує багато проблем у сфері

верховенства права. Тому саме контроль за реалізацією затверджених заходів повинен

забезпечувати вирівнювання руху України до європейських стандартів.

Для запровадження ефективної державної політики дуже важливо ще на стадії

формування передбачити основні критерії оцінки її ефективності. Це найбільш складне

49

питання тому, що в державі немає досвіду оцінювання ефективності державної політики

взагалі, а не тільки політики європейської та євроатлантичної інтеграції. Державна

політика має акцентувати увагу на економічному, соціальному, організаційному,

інноваційному та інших аспектах. Враховуючи складність цього питання та ще далеко не

повну визначеність головних цілей євроінтеграційних процесів (хоча б внаслідок різних

підходів влади та опозиції до багатьох складових цієї проблем) доцільно в якості

критеріїв оцінювання взяти насамперед проголошені в Плані дій Україна – НАТО

принципи, тим більше, що вони чітко прив’язані до певних визначених цілей. Крім того,

необхідно обов’язково впровадити прогнозування можливих негативних наслідків

реалізації зазначеного політичного курсу у політичній, економічній, військовій,

інформаційній та інших сферах.

Якщо ефективність державного управління процесами євроатлантичної інтеграції

України не досягає необхідного значення (рівня), потрібно обирати іншу стратегію дій.

Враховуючи викладене, можна зробити наступні висновки.

По-перше, неможливо розробляти інтеграційну стратегію дій без попереднього

визначення пріоритетів розвитку держави, без встановлення конкретних обмежень і

орієнтирів (чисельності сил та засобів, обсягів фінансування), без оцінки спроможності

наявних сил та засобів виконувати покладені на них функції (не загалом, а конкретних

сил і конкретних функцій), без оцінки загроз та їх рівня тощо.

По-друге, під час реформування (адаптування або приведення системи державного

управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції у збалансоване

положення) постає проблема вибору з кількох альтернативних рішень. На найвищому

політичному рівні вибір полягає у визначенні пріоритетів і стратегічних цілей держави,

можливих союзників і стратегічних партнерів, напрямів і глибини співробітництва з

міжнародними організаціями, обсягів бюджетного фінансування і матеріально-

технічного забезпечення цього співробітництва.

По-третє, процес державного управління механізмами європейської та

євроатлантичної інтеграції України має ітераційний характер. Він передбачає зворотні

зв’язки для внесення коректив, якщо в рамках визначених обмежень не вдається

50

забезпечити потрібну ефективність системи державного управління цими процесами.

Коригування може відбуватися також на різних рівнях.

На рівні виконавчих органів здійснюється пошук більш ефективних варіантів

розвитку сил та засобів (нові пропозиції щодо структури, чисельності, схеми взаємодії,

способів підготовки тощо). Баланс між бажаним і наявним можна відновити

впровадженням нових принципів, пріоритетів державної політики, корекцією обмежень

на обсяги фінансування тощо.

Якщо і це не забезпечує реалізацію національних інтересів, тоді на найвищому

політичному рівні можуть прийматися рішення щодо зміни стратегічних цілей і

пріоритетів розвитку держави. Хоча, як правило, такий зворотній зв’язок «спрацьовує»

рідко – лише на етапах глибокої трансформації суспільства, у випадку війни або

кардинальних змін міжнародної обстановки.

По-четверте. Оцінка спроможності сил і засобів системи державного управління

процесами європейської та євроатлантичної інтеграції виконувати функції і завдання за

призначенням, оцінка ризику і можливих наслідків їх невиконання, вибір однієї із

кількох альтернатив, обґрунтування тих чи інших змін – усі ці дії передбачають

обов’язкове проведення розрахунків. Це не означає, що виключаються якісні оцінки і

обґрунтовуються очевидні речі. Суть полягає в тому, що державна політика інтеграції не

може ґрунтуватися на вербальних (усних) оцінках кількох експертів. Надто високою є

ціна помилкових рішень – ось чому керівники держави не повинні визначати нереальних

термінів приєднання (входження) до певних міжнародних структур.

Підсумовуючи викладене, необхідно підкреслити те, що досягнення поставлених

цілей у сфері забезпечення національних інтересів України практично неможливо без

розробки і послідовного проведення єдиної гнучкої державної політики, в тому числі і у

сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, без створення і впровадження в життя

єдиної системи взаємоузгоджених і всебічно зважених заходів економічного,

політичного й організаційного характеру, адекватних викликам щодо життєво важливих

інтересів України.

Список використаної літератури:

51

1. Закон України “Про основи національної безпеки України” // Урядовий кур’єр.

– 2003. 30 липня. – С. 1 – 5.

2. Універсал національної єдності // Киевский вестник. – 2006. 10 августа. – С. 1.

3. Указ Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98 “Про затвердження

Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”.

4. Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 “Про Програму

інтеграції України до Європейського Союзу”.

5. Указ Президента України від 13.12.2003 р. № 1433/2003 “Про державні

програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007

роки”.

6. План дій Україна – НАТО. Затверджено рішенням Державної ради з питань

європейської і євроатлантичної інтеграції України” від 6 лютого 2003 р. № 2. –

Офіційний сайт Міністерства оборони України. – http://www/mil.gov.ua.

7. Державне управління: Слов.-довід. / За заг. ред. В. М. Князева; Укр. акад. держ.

упр. при Президентові України; Ін-т проблем держ. упр. та місцевого самоврядування. -

К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 225 с.

8. Актуальні проблеми інтеграції України в НАТО: громадська думка та

експертні оцінки: Зб. наук.-анал. матер. – Вип.4, ч. 1 та ч. 2 / За заг. ред. В.П. Горбуліна.

– К.: ДП “Євроатлантикінформ”, 2005. – 224 с.

9. Актуальні питання євроатлантичної інтеграції України: Зб. наук. пр. Вип.5 / За

заг. ред. В.П. Горбуліна. – К.: ДП “Євроатлантикінформ”, 2005. – 364 с.

10. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи

забезпечення. – Монографія. – К.: Тираж. – 2003, – 322 с.

11. Горбулін В.П.. Стратегія взаємовідносин України з НАТО: ретроспективний

огляд. // Україна – НАТО. – №1. – 2004. – С.5 – 11.

12. Імплементація державних рішень з проблем євроатлантичної інтеграції

України: Матер. міжнар. конф. (Київ, 27 лютого 2003 р.) / Нац. інст. проблем міжн.

безпеки, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами. – К.:

НІПМБ, DCAF. – 240 с.

52

ПРИКЛАДНА АНАЛІТИКА

Лариса Загайнова

Вчений секретар Інституту проблем

державного управління та місцевого

самоврядування НАДУ при Президентові України,

к.ф.-м.н., с.н.с.

Ольга Руденко Заступник директора – начальник Центру з питань

європейської та євроатлантичної інтеграції Інституту

проблем державного управління та

місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України,

к.н.держ.упр.

МОНІТОРИНГОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНИХ ТА

ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І РОЗРОБОК ЩОДО

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ГАЛУЗІ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Глибокі перетворення в усіх сферах суспільного життя, подальша демократизація

суспільства, національне відродження України зумовили необхідність докорінного

перегляду підходів до державного управління. Побудова незалежної демократичної

держави та світові інтеграційні процеси потребують створення якісно нової системи

управління, враховуючи як реалії сучасного життя і перспективи соціально-

економічного розвитку, так і досвід управління в розвинутих країнах світу та

вітчизняний історичний досвід. Отже моніторинговий аналіз вітчизняних та зарубіжних

наукових досліджень і розробок щодо європейської та євроатлантичної інтеграції в

галузі державного управління є досить актуальним в сучасних умовах розвитку України.

Необхідність дослідження зазначеної проблематики визначається кількома

обставинами:

по-перше, об‘єктивною необхідністю розкриття в історичній ретроспективі

складного і багатогранного процесу розвитку системи державного врядування в аспекті

інтеграційних світових тенденціях і можливістю на цій основі визначати основні шляхи,

форми вдосконалення державотворення на сучасному етапі розвитку України;

53

по-друге, в умовах розвитку Української держави в напрямі інтеграції її в

Європейський Союз та НАТО, суспільство не влаштовує існуючий рівень системи

державного управління. Державне управління сьогодні в Україні являє собою складне,

суперечливе явище з багатьма бюрократичними деформаціями, воно не повною мірою

відповідає на виклики сучасності і має ряд істотних вад;

по-третє, головним аргументом при визначенні мети і концепції дослідження стала

відсутність в Україні узагальненої бази наукових праць, присвячених питанням розвитку

системи державного управління в контексті адаптації його до європейських стандартів.

Проведення наукових досліджень і розробок в контексті європейської та

євроатлантичної інтеграції України в галузі політичних наук дають можливість перш за

все органам державної влади отримати відповідь на гострі питання суспільства щодо

місця і ролі держави у глобальних процесах інтеграції.

Розроблення концепції спрямування та мети і механізмів впровадження

інтеграційного курсу України дадуть змогу керівництву держави приймати науково

обґрунтовані стратегічні рішення з урахуванням громадської думки широких верств

населення, своєчасно корегувати програми заходів, спрямованих на досягнення

поставленої мети.

За результатами аналізу наукових джерел та розробок4 з актуальних питань

європейської та євроатлантичної інтеграції можемо визначити наступні перспективні

напрями досліджень:

- нормативно-правові акти та інші документи вищих органів державної влади

України щодо європейської та євроатлантичної інтеграції;

- фундаментальні наукові дослідження і розробки в галузі державного управління

(вітчизняні та зарубіжні видання);

- державна кадрова політика, підготовка кадрів, стандарти державної служби;

взаємодія держави та громадянського суспільства в контексті євроінтеграційної

політики;

4 У статті використано матеріали Звіту з науково-дослідної роботи: Моніторинговий аналіз та експертна оцінка вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень і розробок щодо європейської та євроатлантичної інтеграції в галузі державного управління та політичних наук: Звіт про

НДР (заключний) / НАДУ при Президентові України. – ДР № 0106U006382; ДР-ОК № 0206U007884. – К., 2006. – 305 с.

54

- євроатлантичний альянс та Україна: співпраця, досвід країн – членів ЄС;

науково-технічне позиціонування України в світі;

- суб’єкти світового співтовариства і Україна в контексті європейської інтеграції

й співробітництва (вітчизняні та зарубіжні наукові дослідження і розробки в галузі

політичних наук); проблеми інтеграції України в НАТО.

Зазначені напрями найбільш повно розкривають:

- закономірності, особливості та тенденції розвитку концептуальних засад

системної інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО;

- перспективні напрями наукових досліджень і розробок щодо європейської і

євроатлантичної інтеграції в галузі державного управління та політичних наук;

- необхідність здійснення науково-аналітичного супроводу процесів європейської

і євроатлантичної інтеграції України, координації дій органів державного управління в

сучасних умовах політичного реформування при вирішені проблемних ситуацій та

прийнятті інтегрованих управлінських рішень.

Отже, реалізація державної політики у сфері європейської та євроатлантичної

інтеграції України, необхідність широкої та постійної громадської підтримки цієї

політики, створення передумов для поглиблення та розширення відносин України з ЄС

та НАТО зумовлює необхідність науково-аналітичного супроводу цих процесів та

формування кадрового потенціалу державного управління в галузі європейської та

євроатлантичної інтеграції.

Ефективність дій системи державного управління передусім залежить від обсягу

наукової і практичної інформації, якості її аналізу, загального рівня розвитку наукових

основ управління, і передбачає широке використання наукового обґрунтування при

прийнятті державно-управлінських рішень з питань подальшого розвитку. Вирішення

важливих питань щодо здійснення європейської та євроатлантичної інтеграції України

неможливо без врахування закономірностей в глобальному інтеграційному процесі.

Наукові дослідження дозволяють розробити моделі координації дій України з країнами

різних союзів і співдружностей, що відіграє важливу роль при вирішенні питань щодо

стратегічного планування політики держави.

Аналіз літератури щодо європейської та євроатлантичної інтеграції в галузі

55

державного управління та політичних наук за останні 15 років дає можливість

розглядати загальні питання щодо закономірностей розвитку країн з різним економічним

потенціалом і рівнем життя в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції.

Безперечно, законодавство України має бути здатним відповідати європейському

законодавству, що треба спрямувати суспільство на дотримання європейських

цінностей, забезпечити паритет України в співдружності країн ЄС. По багатьом

правовим напрямам уже розроблені механізми трансформації законодавства України та

прийняті політичні рішення, що відбито у нормативно-правових актах та інших

документах вищих органів державної влади України за період 1991 – 2006 рр., які

стосуються внесення суттєвих корективів та нових підходів у суспільно-

трансформаційному процесі інтеграції держави. Серед них загальні нормативно-правові

акти щодо міжнародної діяльності України, перелік міжнародних договорів у сфері

євроатлантичної інтеграції, зокрема двосторонні та багатосторонні договори Україна-

НАТО, нормативні акти, що становлять стратегічну базу процесу євроатлантичної

інтеграції, Плани Україна-НАТО, програми співробітництва Україна-НАТО, участь

України в миротворчій діяльності НАТО, питання освіти і науки у сфері євроатлантичної

інтеграції.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і

зовнішнє становище України у 2006 році” зусилля органів державної влади щодо

нормотворчої діяльності спрямовані на подальшій розвиток та забезпечення

стратегічного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію України.

Моніторинговий аналіз зазначених публікацій комплексно висвітлює різні аспекти

державного управління в контексті Європейських співтовариств та ЄС, зокрема:

- динаміку та соціально-історичні детермінанти утворення, розвитку та

функціонування ЄС на сучасному етапі, а також принципи нормативного

регламентування;

- суть системи державного управління України, її особливості, фактори, що

вплинули на її формування, особливі риси;

- загально-правові тенденції та національні відмінності його генези як частини

світової інтеграційної системи.

56

Дещо менше уваги в розглянутих дослідженнях приділено:

- конституційно-правовим проблемам трансформації форми правління в Україні

за умови європейської інтеграції;

- типології територіального розвитку в контексті проблем регіональної політики;

- взаємодії регіональних владних структур у вирішенні проблем, які постануть в

процесі інтеграції, зокрема зайнятості населення та управління економічним розвитком

регіону тощо.

Отже, проаналізована література показує можливості використання для дієвого

виконання завдань та функцій демократичної, соціальної, правової держави,

повноцінного задоволення потреб і очікувань громадян через виконання владних

функцій вищими державними службовцями. В цьому контексті заслуговує на увагу

європейський вибір України та досвід реалізації державної політики у галузі освіти у

Польщі, Австрії, Німеччині та інших країнах Європейського Союзу.

У наукових публікаціях щодо взаємодії держави та громадянського суспільства

виокремлено основні аспекти європейської та євроатлантичної інтеграції щодо розвитку

громадянського суспільства, виявлено риси суспільної свідомості, котрі впливають на

ставлення населення України до євроатлантичної інтеграції, а також наведено чинники,

що зумовлюють динаміку цього ставлення, розкрито зміст, мету, принципи,

конституційно-правові засади державної політики України у даній сфері в контексті

європейської інтеграції. Досить детально аналізуються

- досвід набуття членства в НАТО країн останньої, третьої хвилі розширення

Північноатлантичного альянсу;

- принципи, методи, моделі та механізми формування та реалізації державної

політики у сфері євроатлантичної інтеграції;

- концептуальні підходи до членства України в НАТО, наведено пропозиції до

проекту Плану дій Україна – НАТО;

- нормативно-правові та програмні документи щодо співробітництва з Альянсом;

- проблеми і перспективи розвитку українського оборонно-промислового

комплексу та обороноздатності України після вступу до ЄС та НАТО.

57

Особливої уваги заслуговує проблема місця і ролі України у взаємодії з різними

міждержавних угрупуваннями в контексті євроатлантичної інтеграції України,

розкриття якої в повній мірі завжди буде актуальним.

Загалом у вітчизняних та зарубіжних виданнях проаналізовано проблеми

створення системи міжнародної безпеки, етапи міжнародної інтеграції, фактори, що

сприяють і заважають їй; методологічні підходи до оцінки та моделювання ризиків і

загроз у сферах національної безпеки країн-членів НАТО, СНД, України в контексті

євроатлантичної інтеграції; політику запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

природного, техногенного і воєнного характеру.

Наукові дослідження українських та іноземних фахівців з питань європейської та

євроатлантичної інтеграції в галузі політичних наук здебільшого орієнтовані на

здійснення науково-аналітичного забезпечення політичного та адміністративного

реформування і підвищення ефективності державної політики щодо розвитку

інтеграційних процесів. Актуальність цих досліджень обумовлена тим, що події

останнього часу першочергово ставлять на порядок денний необхідність формування і

розвитку стратегічної спроможності і концепції спрямованості політики держави.

Політична наука комплексно й багатопланово розкриває зміст базових понять

функціонування Європейського Союзу:

- розглядає історію та сучасність європейської інтеграції;

- розкриває сутність соціальної, економічної, спільної сільськогосподарської,

регіональної, молодіжної, освітньої, наукової та культурної політики ЄС;

- висвітлює витоки й еволюцію ідей та концепцій єдиної Європи;

- ґрунтовно аналізує концептуально-теоретичні підходи до шляхів розвитку

європейської інтеграції, а також сучасних моделей та концепцій політичної аналітики.

На сучасному етапі вітчизняного державотворчого процесу для України як ніколи

гостро стоїть питання реалізації власної місії, консолідації багатоетнічної та

поліконфесійної нації та формування реалістичної власної стратегії розвитку. Політичне

керівництво держави визначає першочергове завдання у проведенні системи

фундаментальних інфраструктурних реформ для творення України як суверенної

держави, життя якої визначається європейськими цивілізаційними координатами, а

58

розвиток починається від соціально-економічної периферії до базових питань

центральної влади. Головна увага у дослідження такого спрямування звертається на:

- сутність геополітики, яка за умов розбудови незалежної України набуває

особливо важливого теоретичного та практичного значення;

- процеси євроінтеграції України, що стосуються європейського вибору

української держави на сучасному етапі розвитку;

- проблеми розвитку загальноєвропейського політичного процесу, формування

європейського вектору української геополітики, інтеграції України в європейські

структури;

- необхідність проведення власного геополітичного курсу України тощо.

Особливість для України нинішнього етапу загальноєвропейського процесу

полягає в тому, що наша держава є незалежним активним суб'єктом міжнародної

політики, яка вступає в політичні стосунки перш за все з Європою, Російською

Федерацією та найближчими сусідами, чим визначається місце України в системі

євроінтеграційних відносин. Низка сучасних публікацій визначає параметри й вектор

загально цивілізаційного розвитку людства у відповідності до яких держави і народи,

здобувши суверенітет після розвалу радянської імперії, можуть досягти успіху й

процвітання та ігнорування яких веде до стагнації і соціальних конфліктів. Відповідно в

таких публікаціях робиться наголос на ролі й місці цивілізаційних факторів у

європейських інтеграційних процесах, особливо починаючи з 1990-х рр., впливі

парадигм “європейської ідентичності” та “європейських цінностей” на політику країн-

членів Євросоюзу по відношенню до України, доцільності існування та співвідношенні

діяльностей міжнародних організацій НАТО та ЄС. Окрім того, аналізуються етапи

розвитку та сучасний стан відносин нашої держави з Північноатлантичним Альянсом,

зокрема, їх вплив на формування нової системи безпеки в регіоні. Визначено, що ядром

системи європейської політики є Європейський союз і НАТО, тісна взаємодія яких

розширюється і як показує аналіз публікацій перспективою цього процесу є формування

великого європейського геоекономічного і єдиного політичного простору, в якому

Україна реалізує свої інтереси. Проводяться дослідження здійснення політики

нейтралітету та позаблоковості за умов трансформації європейських структур безпеки та

59

в контексті зовнішньої політики європейських нейтральних та позаблокових держав.

Визначаються сутність та концептуальні засади нейтралітету та позаблоковості,

з'ясовується, що у сучасній архітектурі європейської безпеки дотримання Україною

нейтралітету та позаблоковості не суперечить повномасштабній участі в економічних

союзах (ЄС), в системі загальноєвропейської безпеки (ОБСЄ), участі у миротворчих

операціях під егідою ООН та НАТО. Таким чином вітчизняні наукові дослідження і

розробки доводять, що пріоритети євроатлантичної інтеграції відповідають

національним інтересам України. В ході євроатлантичної інтеграції Україна має досягти

комплексу безпекових, політичних, економічних, технологічних, юридичних,

міжнародно-правових та соціальних цілей.

Поряд з тим, недостатньо представлені в літературі питання конституційного

регулювання розвитку місцевого самоврядування в Україні та інших європейських

державах, розвитку транскордонного співробітництва суб'єктів місцевого

самоврядування за умов європейської інтеграції та регіоналізації, зарубіжний досвід

визначення компетенції органів місцевого самоврядування. Практично не висвітлені

проблеми національних меншин країн Європейського Союзу та етнополітика України в

контексті інтеграційних процесів.

В той же час питання геополітичних викликів та ризиків, які пов’язані із

загостренням політичного суперництва Росії та Заходу, з такими кризовими явищами, як

енергозабезпечення України і Європи, втягуванням України у суперечку поміж США та

країнами ЄС, як Франція і Німеччина, українськими науковцями фундаментально не

аналізуються. Це унеможливлює своєчасно оцінити переваги та ризики тих чи інших

підходів і трансформацій, запобігти невигідному для України розвитку подій, знайти

шляхи щодо компенсування ризиків та вирішення нагальних та. стратегічних проблем.

Необхідно розкрити у дослідженнях як суспільство і влада повинні сприяти гармонізації

інтеграційних європейського та євроатлантичного процесів.

Практично не аналізуються в комплексі українсько-російсько-натівські відносини,

а також переваги і ризики побудови гомогенного європейського та євроатлантичного

простору. Відсутнє належне розкриття проблем розвитку і стратегія зв’язків у рамках

60

Єдиного економічного простору, міждержавні відносини в процесі вступу України до

СОТ, динаміка взаємодії країн ГУАМ, ОЧЕС із іншими глобальними угрупуваннями.

Таким чином, питання розробки всього комплексу заходів щодо врахування

закономірностей інтеграційних процесів у розвитку державотворення суверенної

України, здійснення координації дій всіх гілок влади при прийняті управлінських

рішень не знайшло належного висвітлення. Як засвідчує аналіз наукової літератури та

дисертаційних робіт, цілісних досліджень щодо закономірностей, особливостей та

тенденцій розвитку державотворення та державного управління на шляху інтеграції

України ще недостатньо.

Проведені дослідження ґрунтуються на принципах науковості, системності,

історизму, об’єктивності, єдності історичного й логічного, теорії та практики. Але

самого головного для України - всебічного узагальнення досвіду в залежності від стану

економічної і політичної ситуації в окремих країнах, які вже пройшли шлях інтеграції в

ЄС та НАТО немає. За публікаціями, що наявні в публічних бібліотеках України,

практично немає цілісної картини не по одній із країн Європи, що останнім часом

пройшли цей шлях, які б фундаментально, а не фрагментарно оцінювали переваги та

ризики інтеграції та аналізували їх досвід. Взагалі, в літературі недостатньо експертних

оцінок щодо впливу різних факторів на конкретні напрями необхідних трансформацій,

які мають відбутися в процесі інтеграції України.

В умовах посилення в Україні складності й масштабності завдань державного

управління, виникнення нових проблемних ситуацій, пов’язаних з вибором

європейського та євроатлантичного шляху розвитку, розробка відповідних підходів,

методів і технологій для їх вирішення набуває особливого й першочергового значення.

Без цього неможлива висока динаміка розвитку українського суспільства і держави,

остаточне подолання наслідків кризи, рух України в майбутнє.

Отже, в результаті моніторингового аналізу та експертних оцінок вітчизняних та

зарубіжних наукових досліджень та розробок було визначено, що в управлінській

діяльності необхідно враховувати закономірності, особливості та тенденції розвитку

державотворення та державного управління країн Європейського союзу та Організації

Північноатлантичного договору. Вважаємо за доцільне застосування фундаментальних

61

наукових результатів щодо європейської та євроатлантичної інтеграції при розробці

центральними органами влади інноваційної політики та оптимальної стратегії її

здійснення. Важливим є застосування наукових досліджень з питань використання

закономірностей та особливостей при постановці цілей, визначенні стратегії та засобів

їх досягнення, забезпечення якості результатів, використанні сучасних технологій,

урахуванні можливих ризиків стосовно проектування управлінських рішень при

розробці та визначенні стратегії суспільно-політичного розвитку й завдань державного

управління; своєчасного виявлення проблемних ситуацій і визначення шляхів та

механізмів їх вирішення; здійснення необхідних заходів щодо інформаційного

забезпечення виконання державно - політичних рішень. Важливим для подальшої

оптимізації державного управління в Україні в контексті європейської та

євроатлантичної інтеграції є застосування фундаментальних наукових результатів в

процесі розробки цільових програм, механізмів координації управлінських дій при

прийняті державно-управлінських рішень щодо подальшого розвитку України.

Оскільки комплексного узагальнення досвіду країн, що пройшли шлях інтеграції в

ЄС та НАТО немає в зазначеному масиві публікацій (близько 900 джерел), який був

проаналізований, це завдання залишається найбільш актуальним. За публікаціями, що

наявні в публічних бібліотеках України, практично немає цілісної картини не по одній із

країн Європи, що останнім часом пройшли цей шлях, які б фундаментально, а не

фрагментарно, оцінювали переваги та ризики інтеграції та аналізували їх досвід. Взагалі,

в літературі недостатньо експертних оцінок щодо впливу різних факторів на конкретні

напрями необхідних трансформацій, які мають відбутися в процесі інтеграції України.

Можливо залучення більш широкого обсягу літературних джерел, які є в Україні в

бібліотеках органів влади, різних міжнародних фондів, у посольствах тощо, розширить

наукове поле, а їх моніторинг і експертна оцінка дозволять дати відповідь на багато

гострих питань, які стоять перед державною владою, фахівцями з проблем європейської

та євроатлантичної інтеграції України.

Треба відмітити також, що було б корисним взяти за приклад таку близьку за

багатьма параметрами Україні державу, як Польща і розглянути весь спектр наукових

досліджень і розробок (вітчизняних і зарубіжних), присвячених досвіду цієї країни на

62

шляху інтеграції її в ЄС та НАТО.

Оволодіння широким інформаційним простором наукових досліджень та розробок

щодо європейської та євроатлантичної інтеграції України безумовно вплине також на

рівень зрілості громадянського суспільства з питання визначення стратегії та перспектив

розвитку України. Не секрет, що відношення громадськості до процесів інтеграції є

багатовекторним, в основному, за відсутності опанування переконливою об’єктивною

інформацією. Це не може не впливати на дієвість державної влади щодо виконання своїх

функцій для забезпечення процвітання України, як демократичної, соціальної, правової

держави з надійною безпекою та європейськими цінностями.

Сурмін Ю.П., д.соц.н., проф.,

Інститут проблем державного управління та місцевого

самоврядування НАДУ при Президентові України,

перший заступник директора Інституту

Крушельницька Т.П., к.н.держ.упр.,

Інститут проблем державного управління та місцевого

самоврядування НАДУ при Президентові України,

заступник директора – начальник Центру

соціологічних досліджень Інституту

Шпильовий І.М.,

Інститут проблем державного управління та місцевого

самоврядуванння НАДУ при Президентові України,

завідувач сектору соціологічного моніторингу

Центру соціологічних досліджень Інституту

Ралдугін Є.О., к.т.н.,

Інститут проблем державного управління та місцевого

самоврядуванння НАДУ при Президентові України,

провідний науковий співробітник сектору

інформаційного забезпечення

Центру соціологічних досліджень Інституту

РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

(ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

Виконане Інститутом проблем державного управління та місцевого

самоврядування (далі – ІПДУМС) Національної академії державного управління при

Президентові України (далі – Національної академії), соціологічне дослідження

проводилося у формі анкетного опитування. Всього опитано 321 експерт, з яких 152

63

особи (47,4%) - працівники Національної академії, Інституту підвищення кваліфікації

керівних кадрів (далі – ПККК) та ІПДУМС; 40 осіб (12,5%) – працівники

Дніпропетровського; 37 осіб (11,5%) – працівники Львівського; 44 особи (13,7%) -

працівники Одеського; 48 осіб (15,0%) - працівники Харківського регіональних

інститутів державного управління ( далі – інститут) Національної академії.

Дослідження мало на меті виявити:

- стан реформування діяльності Національної академії;

- стан інформованості працівників щодо процесу її реформування;

- оцінки якості існуючої системи професійної підготовки та заходів щодо її

модернізації;

- самооцінки працівників щодо міри їх участі та особистого бачення ймовірних

наслідків цього реформування;

- ставлення колективу та настроїв працівників до змін;

- перспективи реформування діяльності Національної академії;

- пропозиції співробітників щодо реформування Національної академії.

Результати соціологічного опитування дозволили зробити такі висновки.

Результати опитування виявили загалом середній рівень стану інформованості

працівників щодо реформування Національної академії, який корелюється з досить

стриманими та неоднозначними оцінками експертів усіх регіональних інститутів та

НАДУ в м. Києві щодо інформованості колективу з питань: виконання заходів

Дорожньої карти: "Модернізація системи професійного навчання державних

службовців"; організації навчальної роботи; проведення науково-комунікативних

заходів; бюджетного фінансування на утримання установи; зарубіжної співпраці

Національної академії; системи оплати праці працівників тощо. Значною мірою такі

стримані оцінки стану інформованості працівників Національної академії обумовлені

відсутністю протягом 2006–2007 років системної роботи з інформування її структурних

підрозділів щодо суті, стратегії та цілей проведення реформ на основних напрямах

діяльності (рис.1).

64

Оцінка рівня інформованості колективу щодо реформування Національної академії

1,2%

13,7%

52,6%

26,2%

0,9%

5,3%

0,0%

10,0%

20,0%

30,0%

40,0%

50,0%

60,0%

Дуже

низький

Низький Середній Високий Дуже

високий

Відповіді

немає

Рис. 1. Оцінка рівня інформованості колективу щодо реформування

Національної академії

Експерти усіх регіональних інститутів та НАДУ в м. Києві в цілому позитивно

оцінили якість існуючої системи професійної підготовки державних службовців та

посадових осіб органів місцевого самоврядування в Національній академії, зокрема

денної, вечірньої, заочної та дистанційної форм навчання; підвищення їх кваліфікації на

факультеті вищих керівних кадрів, навчання в аспірантурі та докторантурі (рис.2).

Водночас успішне проведення модернізації системи професійного навчання

державнх службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на думку експертів,

можливе за умови здійснення низки заходів, зокрема підвищення рівня професіоналізму

викладачів, удосконалення планування навчального процесу, посилення рівня мотивації

слухачів до навчання, удосконалення: законодавчої бази, системи оцінювання навчання,

механізму кадрового резерву, організації наукових досліджень; створення системи

підвищення кваліфікації співробітників; покращення фінансового забезпечення, трудової

та виконавської дисципліни.

65

Узагальнена оцінка якості існуючої системи професійної підготовки в Національній

академії

1,6

% 7,5

%

7,8

%

3,1

%

5,0

%

1,6

%

12,5

%

25,2

% 31,8

%

10,0

%

28,7

%

19,0

%

59,5

%

44,2

%

46,4

%

38,6

%

40,8

%

53,9

%

22,7

%

9,3

%

8,4

% 12,1

%

12,8

%

16,8

%

3,7

0%

13,7

0%

5,6

0%

36,1

0%

12,8

0%

8,7

0%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

1. Денна форма 2. Вечірня форма 3. Заочна форма 4. Факультет

вищих керівних

кадрів

5. Дистанційна

форма навчання

6. Аспірантура та

докторантура

Низька Задовільна Добра Висока Відповіді немає

Рис. 2. Оцінка якості існуючої системи професійної підготовки у Національній

академії

Результати дослідження показали в цілому досить стримані оцінки міри

власної участі працівників у реформуванні діяльності Національної академії, зокрема

щодо запровадження демократичних стандартів професійної підготовки державних

службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування; забезпечення експертно-

аналітичного супроводу діяльності Президента України, вищих та центральних органів

державної влади; удосконалення нормативно-правового забезпечення системи

професійного навчання державних службовців і посадових осіб органів місцевого

самоврядування та впорядкування її фінансового забезпечення (обсягів і механізмів

фінансування) у відповідності до європейських стандартів; створення системи

професійної підготовки вищого керівного складу ("Золотого резерву") органів державної

влади та органів місцевого самоврядування України; запровадження системи постійного

підвищення кваліфікації державних службовців; розробки та впровадження системи

підготовки професійного магістра публічного адміністрування (МПА); забезпечення

науково-методичного супроводу щодо створення навчальних дисциплін з

демократичного державного управління, публічної політики та європейських справ.

66

Більш позитивно оцінили міру своєї участі у цих заходах експерти Одеського інституту

(рис. 3).

67

8,1

%

5,6

%

2,5

% 5,0

%

2,8

%

7,2

%

5,9

% 8,1

%

35,8

%

16,5

%

22,1

%

9,7

%

18,1

% 21,5

%

31,8

%

31,2

%

28,7

%

30,2

%

31,8

%

26,2

%

31,8

%

30,8

%

25,5

%

29,6

%

12

,8%

25

,9%

27

,4%

36

,1%

26

,2%

21

,8%

20

,6%

15

,9%

10,6

%

16,2

%

10,9

%

18,4

%

16,5

%

13,4

%

13,1

%

11,2

%

4,0

% 5,6

%

5,3

%

4,7

%

4,7

%

5,3

%

3,1

%

4,0

%

0,0%

5,0%

10,0%

15,0%

20,0%

25,0%

30,0%

35,0%

40,0%

1. Запровадження

демократичних

стандартів

професійної

підготовки

державних

службовців і

посадових осіб

органів місцевого

самоврядування

2. Забезпечення

експертно-

аналітичного

супроводу

діяльності

Президента

України, вищих та

центральних

органів державної

влади

3. Удосконалення

нормативно-

правового

забе-зпечення

системи

професійного

навчання

державних

службовців і

посадових осіб

органів місцевого

самоврядування

4. Впорядкування

фінансового

забезпечення

(обсягів і

механізмів

фінансування)

системи

професійного

навчання

державних

службовців і

посадових осіб

органів місцевого

самоврядування у

відповідності до

європейських

стандартів

5. Створення

системи

професійної

підготовки

вищого керівного

складу ("Золотого

резерву") органів

державної влади

та органів

місцевого

самоврядування

України

6. Запровадження

системи

постійного

підвищення

кваліфікації

державних

службовців

7. Розробка та

впровадження

системи

підготовки

професійного

магістра

публічного

адміністрування

(МПА)

8. Забезпечення

науково-

методичного

супроводу щодо

створення

навчальних

дисциплін з

демократичного

державного

управління,

публічної

політики та

європейських

справ

Дуже значна Значна Не значна Дуже незначна Важко сказати Відповіді немає

Рис. 3. Міра власної участі у реформуванні Національної академії за напрямами

68

Оцінювання працівниками наслідків реформування діяльності

Національної академії засвідчило, що мало ймовірними (на рівні 50,0% і більше

опитаних) є очікування щодо: просування по службі, підвищення заробітної плати,

участі у прийнятті важливих управлінських рішень, зменшення заробітної плати,

зниження зацікавленості в роботі, пониження на посаді, звуження діапазону

зв’язків та спілкування, обмеження професійного росту.

Результати свідчать, що абсолютна більшість співробітників

Національної академії стверджують, що зміни потрібні. Лише 3,7% респондентів

вважають, що потреби в змінах немає. Однак, 32,4% респондентів налаштовані не

впроваджувати реальні зміни, а лише їх обговорювати. Показово, що 38,9%

респондентів вважають, що зміни потрібні, але їх потрібно запроваджувати

поступово. Наразі 15,0% дотримується думки, що для цих змін немає належних

умов в державі. Соціальною базою швидкої модернізації Національної академії є

8,4% її співробітників (рис. 4).

8,4%

38,9%

32,4%

15,0%

3,7%1,6%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

Зміни потрібні, їх

треба

впроваджувати

швидко

Зміни потрібні, їх

треба

впроваджувати

поступово

Зміни потрібні,

проте їх треба ще

обговорювати

Зміни потрібні,

проте для них

немає належних

умов у державі

Потреби у змінах

немає

Відповіді немає

Рис. 4. Особисте ставлення опитаних до процесу реформування Національної

академії та її регіональних інститутів

В регіональному аспекті мінімальна підтримка швидких змін характерна для

Дніпропетровського інституту (2,5% в порівнянні з 8,4% в цілому по НАДУ);

69

кожного десятого експерта в НАДУ м. Києва, та Одеського інституту. Найбільш

активними прихильниками поступового впровадження змін є працівники

Одеського інституту (59,1% в порівнянні з 32,3% експертів в цілому по НАДУ).

Серед прихильників обговорення змін є НАДУ в м. Києві (36,2%),

Дніпропетровський (42,5%), Харківський (39,6%) інститути. На відсутність умов у

державі для змін в Національній академії зазначає найбільше опитаних Львівського

(40,5%) та Дніпропетровського (22,5%) інститутів на фоні 15% в цілому по НАДУ.

Психологічне самопочуття працівників Національної академії

характеризується як депресивно – очікувальне, тобто у кожного другого домінує

очікування змін та невпевненість, що доповнюються у кожного третього -

настороженістю, тривогою та надією, а у кожного п’ятого – беззахисністю (рис. 5).

4,7%

12,1%7,8%

36,1%

5,6%

64,5%

12,5%

7,5%

50,2%

36,8%

21,5%

3,4%5,6%

36,1%

0,3%0,0%

10,0%

20,0%

30,0%

40,0%

50,0%

60,0%

70,0%

Зад

ово

лен

ня

Оп

тим

ізм

Вп

евн

еніс

ть

Над

ія

Бай

дуж

ість

Очік

уван

ня з

мін

При

сто

суван

ня

Скуті

сть,

нес

во

бо

да

Нев

пев

нен

ість

Три

во

га

Без

захи

сніс

ть

Сп

окій

Образ

а

Нас

торо

жен

ість

Інш

е

Рис. 5. Самооцінка настроїв працівників Національної академії у зв’язку з її

реформуванням

Аналіз висловлених пропозицій, отриманих у процесі опитування

працівників Національної Академії, регіональних інститутів дозволяє узагальнити

та сформулювати наступні заходи щодо реформування Національної академії:

70

Удосконалити систему організації навчальної роботи, а саме:

- розробити план вищої освіти та удосконалити навчальні плани підготовки

магістрів державного управління, впровадити кваліфікаційний рівень бакалавра

державного управління;

- удосконалити навчальну програму зі спеціальності “Державне управління”;

- розробити систему підготовки магістрів публічного адміністрування (МРА)

та впровадити її з 01.09.2008 р.;

- розширити перелік спеціальностей освітньої галузі “Державне управління”;

- збільшити аудиторний фонд для практичних занять;

- розвивати дистанційну та заочно-дистанційну форми навчання;

- наблизити навчальний процес до проблем та завдань практичної діяльності,

більше залучати до викладання дисциплін управлінців-практиків;

- збільшити обсяг та системність викладання дисциплін за програмою

підготовки магістра державного управління;

- створити в Національній академії учбовий аналітичний центр.

Удосконалити систему організації наукової роботи:

- покращити організацію наукових досліджень, збільшити обсяги

фінансувати та ефективність їх використання;

- посилити науково-методичний супровід перепідготовки державних

службовців;

- створити в структурі Національної академії науково-практичний центр

“Якість адміністративного управління”, розробити методи, методики та

інструменти забезпечення якості та ефективності державного й муніципального

управління;

- поповнити бібліотечний фонд , в т.ч. іноземною літературою.

Оптимізувати організаційну структуру Національної академії, а

саме:

- реорганізувати навчально-наукові комплекси, замість них створити

відповідні інститути;

- оптимізувати кількість кафедр відповідно до Стратегії модернізації системи

професійного навчання державних службовців;

71

- подолати забюрократизованість апарату управління, налагодити

ефективний менеджмент підрозділами;

- удосконалити розподіл та зміст функціональних обов’язків працівників

структурних підрозділів;

- надати Національній академії статус закладу післядипломної освіти;

- закріпити структурні підрозділи Національної академії за напрямами

реформування;

- удосконалити роботу дистанційного центру Національної академії;

- створити на базі управління з навчальної роботи департамент чи інститут з

навчально-методичної роботи з включенням в його структуру удосконаленого

центру дистанційного навчання;

- чітко визначити правила прийому до Національної академії;

- запровадити систему управління якістю в діяльність Національної академії;

- надати більшої самостійності (організаційно-правової, фінансової)

регіональним інститутам Національної академії;

- поглибити інформатизацію Національної академії, створити єдину

автоматизовану інформаційну систему.

Удосконалити систему підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого

самоврядування:

- надати Національній академії функції координації та контролю діяльності

галузевих інститутів, центрів підвищення кваліфікації;

- провести комплексний аналіз процесу підготовки та підвищення

кваліфікації в ІПККК (Київ);

- забезпечити змістовне оновлення навчальних дисциплін в процесі

модернізації Національної академії;

- створити систему перепідготовки державних службовців та посадових осіб

місцевого самоврядування;

- підвищити питому вагу підготовки кадрів вищої кваліфікації за рахунок

розширення прийому до аспірантури, докторантури та факультету вищих керівних

кадрів, зменшивши прийом до Національній академії на інші форми навчання;

72

- впорядкувати фінансове забезпечення системи підвищення кваліфікації

державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

- запровадити європейські стандарти підвищення кваліфікації державних

службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

- удосконалити систему мотивації державних службовців до підвищення

кваліфікації;

- ліквідувати заочну форму навчання;

- створити механізм гарантованого працевлаштування випускників

Національної академії;

- удосконалити нормативно-правову базу системи професійного навчання

державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Робота з персоналом, слухачами:

- удосконалити систему морального й матеріального стимулювання

викладачів, управлінського персоналу Національної академії та регіональних

інститутів, посилювати мотивацію працівників і слухачів;

- запровадити механізм кар’єрного зростання державних службовців

Національної академії;

- перетворити навчання в Національної академії на реальний важіль

кар’єрного росту слухачів;

- оптимізувати кількісне співвідношення між адміністративним,

професорсько-викладацьким та науковим персоналом на користь останнього,

зменшивши чисельність управлінського апарату Національної академії;

- посилити механізми розвитку творчого потенціалу державного службовця;

- забезпечити безперервність підвищення кваліфікації керівників

структурних підрозділів Національної академії;

- організувати навчання викладачів сучасним методикам викладання,

психолого-педагогічній, галузевій підготовці викладачів;

- поліпшити матеріальне забезпечення кафедр, покращити технічне

забезпечення роботи викладачів.

Поглибити роботу щодо професійної діяльності персоналу:

- підняти престиж науково-педагогічних працівників Національної академії;

73

- забезпечити доступність стажування викладачів в провідних зарубіжних

освітніх та наукових центрах;

- вирішити питання щодо обов’язкової наявності кваліфікації магістра

державного управління для осіб, які вперше ідуть на посади державної служби, або

для просування по службі шляхом внесення відповідних змін в Закон України “Про

державну службу”;

- розробити демократичні стандарти професійної діяльності державних

службовців щодо підготовки рішень, надання державних послуг.

Зарубіжна співпраця Національної академії:

- посилити міжнародне співробітництво Академії, в тому числі в системі

підвищення кваліфікації державних службовців.

Проведення модернізації Національної академії:

- визначити конкретні стратегії змін, найближчі перспективи на 2007-2008

рр., 2008-2009 рр.;

- осмислити концептуальні підходи до модернізації в Академії, критично

проаналізувати швидкі зміни та їх наслідки, раціонально впроваджувати зміни;

- не руйнувати того, що створено в Національній академії, вдосконалювати

вже зроблене, зберегти Національну академію як провідний навчальний заклад IV

рівня акредитації;

- визнати “німецькі підходи” до реформування Національної академії;

- запровадити стандартну вищу освіту на 5 років за спеціальністю “Державна

служба”;

- продовжити поступове входження в Болонський процес;

- удосконалити модель професійної підготовки державних службовців;

- створити магістерську програму навчання протягом 14 місяців (червень-

державний іспит, липень-серпень – стажування, вересень-жовтень – підготовка та

захист магістерських робіт), чітко визначитися з потребами підготовки магістрів у

відповідності до реальних потреб;

- удосконалити нормативно-правову базу діяльності Національної академії

відповідно до результатів модернізації;

74

- включати щорічно в загальні обсяги фінансування Національної академії та

її регіональних інститутів кошти місцевих бюджетів;

- продовжити обговорення Дорожньої карти “Модернізація системи

професійного навчання державних службовців”.

ПРОПОЗИЦІЇ

ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ДЕРЖАВНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

ТА СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ"

Національна академія державного управління при Президентові України на

виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 4.10. 2006 р. № 504 щодо

реалізації Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з

питань соціально-економічного розвитку України опрацювала підготовлений

Міністерством економіки України макет проекту Закону України "Про державне

прогнозування та стратегічне планування в Україні". На нашу думку, актуальність і

необхідність розробки цього законодавчого акту не викликають сумніву, оскільки

саме він покликаний заповнити існуючі на теперішній час значні прогалини в

правовому забезпеченні системи державного регулювання економіки. Проте

виконання цього завдання потребує, на наш погляд, суттєвого доопрацювання

представленого макету закону за пропозиціями, що додаються.

1. Потребують свого уточнення визначення основних термінів, наведених в

законопроекті (стаття 1). Це стосується, зокрема, співвідношення понять

«стратегія» і «стратегічні документи», «доктрина», «програмні документи» тощо.

Не зрозуміло, чому автори законопроекту виокремлюють в тексті лише економічну

стратегію як різновид такого роду документів; логічніше було б зазначити, що

відповідні документи можуть бути зорієнтовані на вирішення не тільки

економічних, але й політичних, соціальних та інших актуальних проблем

суспільного розвитку України.

2. Уявляється, що назва статті 2. «Методологія, логіка, принципи, методи

стратегічного планування» не є доречною. По-перше, відповідні методологія,

логіка, принципи мають поширюватися не тільки на стратегічне планування, але й

на державне прогнозування – це, по суті, є основною ідеологією запровадження

75

цього законодавчого акту. По-друге, фіксація норм щодо методологічних засад

розробки стратегічних планів і, відповідно, логіки й методики цього процесу, не є

предметом правового регулювання, в т.ч. через прийняття аналізованого

законопроекту. З огляду на це й закріплення положень щодо «Основних складових

застосування системного підходу....» (стаття 3.) не є доцільним (системний підхід -

один з можливих методологічних прийомів державного прогнозування та

стратегічного планування). По-третє, наведене у змісті статті поняття «принципи

планування» (ймовірно, мова йде про зафіксовані в назві «принципи стратегічного

планування») досить розгорнуто тлумачиться в статті 4. «Принципи державного

прогнозування та стратегічного планування». По-четверте, основні характеристики,

специфіка, перелік методів стратегічного планування в представленому варіанті

тексту залишилися без необхідного пояснення.

З огляду на це доцільно замінити назву цієї статті і, головне, суттєво

доопрацювати її зміст (із відповідною корекцією положень ст.3 та 4) з урахуванням

необхідності чіткого і однозначного розуміння принципів не тільки стратегічного

планування, але й державного прогнозування, методів такої державно-

управлінської діяльності тощо.

У цій статті законопроекту доречно, на наш погляд, більш чітко закріпити

конкретні завдання розробки і запровадження державних прогнозування та

стратегічного планування, а також положення щодо індикативного,

рекомендованого характеру впровадження відповідних планових документів (це

відповідає потребам забезпечення ефективного державного регулюючого впливу в

умовах ринкового господарювання).

3. Назву і зміст статті 6. «Система показників, що використовуються у

стратегічному плануванні» слід уточнити з урахуванням того, що такого роду

показники застосовуються й в державному прогнозуванні, а вимоги щодо їх

системи є типовими - однозначність виміру, достовірність, адаптивність тощо. До

того ж виникає питання, чи варто в аналізованому законопроекті так детально

виписувати вимоги до показників, що використовуються в державному

прогнозуванні і стратегічному плануванні? Можливо, було б більш доречно

76

зосередити увагу на визначенні вимог до достовірності прогнозів, якості

стратегічних планів тощо.

4. Переліки прогнозних документів (зокрема, на середньостроковий період,

ст.7 і, відповідно, розділ ІІІ), стратегічних (ст.8 і розділ IV), програмних (ст.9 і

розділ V) документів, планових (ст.10 і розділ VI) та проектних (ст.11 і розділ VII)

документів державного управління не повинні бути вичерпними, як це подано в

представленому варіанті законопроекту. Розвиток практики господарювання в

перспективі, можливо, зумовить необхідність розробки таких прогнозних,

стратегічних, програмних та проектних документів, які не зазначені у наведених

списках.

У цьому контексті також не зовсім зрозумілою є логіка розробників

законопроекту щодо включення Державного бюджету України до розряду

виключно планових документів державного управління на короткостроковий

період (до одного року). Можливо, в майбутньому горизонт прогнозування і

планування показників Державного бюджету країни буде розширюватися (як це

відбувається в країнах із сталими ринковими відносинами), що, в свою чергу,

зумовить необхідність внесення необхідних законодавчих уточнень і поправок.

5. Статтю 7. “Система прогнозних документів” слід доповнити “Прогнозом

екологічного розвитку України”, “Прогнозом інвестиційного розвитку України” та

“Прогнозом розвитку агропромислового комплексу України ” та викласти у такому

порядку.

Систему прогнозних документів складають:

На довгостроковий період (понад п’ять років):

“Прогноз економічного та соціального розвитку України”;

“Прогноз демографічного розвитку України”;

“Прогноз екологічного розвитку України”;

“Прогноз інвестиційного розвитку України”;

“Прогноз розвитку агропромислового комплексу України ”;

“Прогноз розвитку освітнього потенціалу України”;

“Прогноз науково-технічного та інноваційного розвитку України”;

77

інші прогнози у разі необхідності.

На середньостроковий період (три-п’ять років):

“Прогноз економічного та соціального розвитку України”;

“Прогноз інвестиційного розвитку України”;

“Прогноз науково-технічного та інноваційного розвитку України”;

“Прогноз показників зведеного та Державного бюджетів України за

основними видами доходів, видатків і фінансування”;

“Прогноз економічного і соціального розвитку Автономної Республіки

Крим, області, району мм Києва і Севастополя” (за рішенням місцевих органів

влади);

На короткостроковий період (один рік):

“Прогноз економічного та соціального розвитку України”;

“Прогноз інвестиційного розвитку України”.

6. У розділ ІІІ “Прогнозні документи” відповідно до статті 7 “Система

прогнозних документів” ввести статті: “Прогноз екологічного розвитку України”,

“Прогноз інвестиційного розвитку України”, “Прогноз розвитку агропромислового

комплексу України ”.

7. Статтю 8. “Система стратегічних документів” слід доповнити

документами:

Систему стратегічних документів складають:

“Стратегія економічного та соціального розвитку України”;

“Стратегія інвестиційного розвитку України”;

“Стратегія розвитку агропромислового комплексу України”;

“Стратегія екологічного розвитку України” і далі за текстом.

У Прогнозі інвестиційного розвитку України повинні бути відображені:

вартісна структура основних фондів та ступінь їх зносу;

галузева структура основних фондів та ступінь їх зносу;

структура технологічних укладів України;

потреби в інвестиціях на просте й розширене відтворення;

обсяги інвестування та ступінь задоволення потреб на просте й розширене

відтворення;

78

структура інвестування в технологічні уклади;

прогноз пріоритетних напрямів інвестування;

аналіз стану простого й розширеного відтворення;

аналіз потоків капіталу, реальних та фінансових інвестицій та можливостей

доступу підприємців до інвестиційних ресурсів;

аналіз відтворюваних та невідтворюваних ресурсів;

аналіз інвестиційних ресурсів та умов перетворення їх на інвестиційний

потенціал; як синергетичний результат взаємодії правових, організаційних,

природних, грошових, фінансових, виробничих, гуманітарних, духовно-моральних,

інтелектуально-інформаційних, інноваційних, інфраструктурних, екологічних та

інших ресурсів, у виробництві інвестиційних та споживчих товарів, який

спрямований на забезпечення кожним господарським суб’єктом своїх інтересів та

прогнозні варіанти їх розвитку;

аналіз стану інвестиційного середовища фінансового, правових, соціальних,

організаційних; техніко-технологічних, інноваційно-інформаційних; екологічних

умов його функціонування та прогнозні варіанти його розвитку;

утворення прогнозу моделі інвестиційного процесу для забезпечення

простого й розширеного відтворення, забезпечення вільного доступу кожного

господарського суб’єкта до інвестиційних ресурсів.

У Прогнозі розвитку агропромислового комплексу України повинні бути

відображені:

аналіз стану розвитку агропромислового комплексу України;

аналіз стану розвитку відносин власності;

аналіз стану впровадження інноваційних технологій та сценарії розвитку;

прогноз довготривалих позитивних та негативних сценаріїв розвитку

ситуації після введення землі сільськогосподарського призначення в товарний обіг;

сценарії відновлення агропромислового виробництва в Україні.

У Прогнозі екологічного розвитку України повинні бути відображені:

оцінка сучасного стану рівня забрудненості території України у залежності

від виробничої діяльності України,

стан розвитку лісової сфери та її вплив на екологічне середовище;

79

перелік перспективних технологій та інновацій для забезпечення зменшення

забруднення;

8. Аналіз тексту розділів ІІІ - VІІ представленого законопроекту дає підстави

стверджувати, що автори зробили акцент скоріше на формальному описі

відповідних документів, а чітка фіксація вимог щодо їх змістовного наповнення

залишилося другорядним, побічним завданням розробки цього законодавчого акту.

На нашу думку, для забезпечення належного рівня якості державного

прогнозування та стратегічного планування в нашій країні пріоритети

законодавчого регулювання мають бути протилежними.

9. У розділ ІV. “Стратегічні документи” внести додаткові статті: статтю 20.

“Стратегія інвестиційного розвитку України”, статтю 21. “Стратегія розвитку

агропромислового комплексу України”, статтю 22. “Стратегія екологічного

розвитку України”.

Стаття 20 . “Стратегія інвестиційного розвитку України”.

Стратегія інвестиційного розвитку України має відображати:

аналіз стану інвестиційного процесу, аналіз простого та розширеного

відтворення в цілому, за галузями та регіонами;

мета, бажані та можливі результати, проблеми, інвестиційні ресурси які є,

які потрібно для реалізації мети, відповідальність суб’єктів інвестиційного

процесу;

механізм формування системи гарантій досягнення поставленої мети:

правових, техніко-технологічних, фінансово-економічних, соціальних,

інформаційних, інноваційних, моральних, екологічних;

систему оцінки реалізації стратегії.

Стаття 21. “Стратегія розвитку агропромислового комплексу України”.

Стратегія розвитку агропромислового комплексу України має відображати:

стан розвитку агропромислової сфери виробництва, стан відносин власності,

ефективність сільськогосподарського виробництва;

довгострокові цілі розвитку, із встановленням термінів досягнення бажаних

результатів, характеристика проблем сільського господарства та механізмів їх

розв’язання.

80

Стаття 22. “Стратегія екологічного розвитку України”.

Стратегія екологічного розвитку України має відображати:

стан розвитку екології в Україні, рівень забруднення за регіонами та видами;

аналіз суб’єктів, діяльність яких призводить до забруднення, чинники

забруднення;

аналіз стану розвитку лісової сфери та її роль у забезпеченні сприятливого

навколишнього середовища;

аналіз технологій, які можуть забезпечити зменшення забруднення

навколишнього середовища;

розробка сценаріїв з розвитку екологічної ситуації в Україні та вірогідність

їх здійснення.

10. Абзац 1 статті 23 доцільно викласти у такій редакції: “Структура

програми діяльності Кабінету Міністрів України визначається в залежності від

змісту та показників прийнятих загальнодержавних прогнозних, стратегічних,

програмних та планових документів, а також з урахуванням політичних програм

партій, що входять до урядової коаліції у Верховній Раді України і формують склад

Кабінету Міністрів України”.

11. Статтю 50. “Ініціювання розроблення державної цільової програми та

громадське обговорення концепції програми”, а саме, “Проект концепції державної

цільової програми (“зеленої книги”) повинен містити” слід викласти у такій

редакції:

аналітичний етап – постановка проблем, на розв’язання яких спрямовується

дана програма;

встановлення мети програми, конкретизація бажаних та можливих

результатів реалізації програми. Конкретизація можливих але не бажаних

результатів встановлює вірогідність негативних результатів уже на етапі

формування програми та надає можливість застосування превентивних заходів їх

недопущення;

проведення інвентаризації наявних ресурсів для реалізації програми,

встановлення необхідних ресурсів, характеристика тих ресурсів, які ще необхідно

створити для реалізації програми;

81

конкретизація проблем, які можуть виникнути у результаті реалізації мети

програми, класифікація проблем, які розв’язуються сьогодні, які розв’язуються у

майбутньому, які не розв’язуються, та встановлення їх кількісних співвідношень;

встановлення повноважень та відповідальності суб’єктів, які беруть участь у

реалізації програми по вертикалі і горизонталі;

розробка стратегії й тактики реалізації програми для реалізації поставлених

цілей за наявності встановлених повноважень та відповідальності суб’єктів,

відомих проблем та потрібних ресурсів для виконання програми;

розробка можливих сценаріїв реалізації програми;

вибір оптимального сценарію;

розробка механізму гарантій реалізації поставленої мети:

розробка механізму оцінки програми та механізмів її реалізації;

вимоги та розробка політичних гарантій;

формування правових гарантій;

розробка соціально-економічних гарантій;

розробка техніко-технологічних та інформаційно-інноваційних гарантій;

конкретизація екологічних гарантій;

моральні гарантії реалізації програми.

12. Опис розробки та виконання прогнозних, стратегічних, програмних,

планових, проектних документів (розділ VІІІ) потребує насамперед визначення

загальних правил і процедур, а потім їх необхідної деталізації відповідно до

особливостей того чи іншого документу. У цьому контексті уявляється доцільним

побудувати виклад цього розділу - спочатку чітке тлумачення загальних правил і

процедур ініціювання, проведення експертизи, фінансування, залучення

громадськості до обговорення, контролю виконання документів тощо, потім - їх

уточнення відповідно до специфіки того чи іншого документу.

При цьому варто зазначити, що контроль за виконанням таких документів,

як державні, галузеві (відомчі), регіональні (місцеві) цільові програми, Державний

бюджет, фінансові плани діяльності суб‘єктів господарювання, інноваційні та

інвестиційні проекти тощо мають стосуватися не тільки «забезпечення виконання

заходів та завдань програми в установлений строк, досягнення передбачених

82

цільових показників програм...» (див., зокрема, ст.57), але й проведення аудиту

ефективності такого роду заходів, тобто відстеження динаміки співвідношень

вигод та витрат, пов‘язаних із їх реалізацією.

13. В розділі VІІІ «Повноваження та відповідальність учасників процесів

державного прогнозування та стратегічного планування», на жаль, нічого

конкретного не сказано про відповідальність органів державної влади, причетних

до цієї сфери управлінської діяльності. В статті 97 цього розділу йдеться про

«відповідальність посадових осіб за порушення цього Закону», проте така

постановка питання не вичерпує всієї проблеми визначення міри і засобів

забезпечення відповідальності учасників аналізованих процесів за їх реалізацію.

Варто було б доповнити в цьому аспекті цей розділ законопроекту.

14. Розділ ІХ передбачає залучення громадськості до процесів державного

прогнозування та стратегічного планування. Виходячи з цього, вважаємо за

доцільне чітко визначити структури громадського суспільства, які будуть приймати

участь у процесах державного прогнозування та стратегічного планування, а також

розглянути доцільність проведення круглих столів та семінарів з приводу

вищезазначених питань.

Крім того, в статті 98 (стор. 32) було б доцільно вказати “ До розроблення

прогнозних, стратегічних програмних і планових та проектних документів повинні

залучатися громадські експертні наукові заклади чия організаційна діяльність

відповідає стратегічним вимогам і потребам суспільства.

Якщо вважати що метою здійснюваного авторами проекту закону було

визначення процесів прогнозування та стратегічного планування, а також розробка

механізмів та перспективних шляхів управління суспільним розвитком, взаємодії

державної влади і громадянського суспільства, то саме ця тема не знайшла

практичного відображення в проекті Закону.

Громадськість до розробки стратегії розвитку країни практично не

залучена, що видно не тільки змісту але із обсягу розділу ІХ. Таким чинам

необхідно значно збільшити саме цей розділ проекту Закону.

У сукупності це послужить основою для розробки потенційної моделі

державного управління в Україні заснованої на взаємодії влади і громадянського

83

суспільства, що забезпечує підвищення ефективності державного управління і

прискорення розвитку українського суспільства.

Додаток.

ХАРАКТЕРИСТИКА

законодавчої бази розвинених країн на предмет законів, подібних до проекту

Закону України «Про державне прогнозування та стратегічне планування в

Україні», підготовленого Міністерством економіки України

Аналіз законодавчої бази розвинених демократичних країн на предмет

наявності законів, подібних до проекту Закону України «Про державне

прогнозування та стратегічне планування в Україні», демонструє, що в різних

країнах, залежно від автономізації регіонів, нормативне регулювання процесів

прогнозування та стратегічного планування відбувається по-різному.

Проаналізовано нормативні бази наступних країн: Польща, Німеччина,

Великобританія, США, Канада, Франція, Росія.

Польща

Найближчим за змістом і спрямуванням у Польщі є закон «Про принципи

проведення політики розвитку» ("O zasadach prowadzenia polityky rozwoju"),

прийнятий 18 жовтня 2006 р.

Даний Закон окреслює суб'єкти, що здійснюють політику розвитку, спосіб

співпраці між ними, основні інструменти для реалізації такої політики, а також

вказує на джерела її фінансування. Правове регулювання такої політики є

необхідним, зокрема для реалізації операційних програм, котрі спів фінансуються

Європейським Союзом з фінансовою перспективою на 2007-2013 рр. Політика

застосовуватиметься і до інших програм розвитку. Закони, щодо засад здійснення

політики розвитку включають, зокрема – визначення змісту та суті політики

розвитку, перелік сфер, в яких вона здійснюватиметься та перелік органів, що її

реалізовуватимуть.

84

Також даний Закон визначає спосіб стратегічного планування розвитку

держави, стратегії по секторах, а також спосіб встановлення і реалізації

операційних програм. Політика розвитку визначається як сукупність поєднаних дій

(актів), котрі здійснюються публічною владою, з метою закріплення тривалого,

стабільного розвитку держави, дотримання суспільно-господарського та

територіального співвідношення.

Згідно з цим Законом політика розвитку стосується:

- охорони навколишнього середовища та природи;

- охорони здоров’я;

- протидії безробіттю, вирішення його наслідків та поширення

працевлаштування;

- розвитку культури, фізичної культури, спорту та туризму;

- розвитку міст та сільських поселень;

- створення та модернізації суспільної та технічної інфраструктури;

- розвитку науки та збільшення інноваційних систем в господарстві;

- створення нових місць праці;

- підтримки та вдосконалення державних інституцій;

- підтримки підприємництва;

- підтримки розвитку господарської діяльності;

- збільшення конкурентоспроможності господарства.

Методи реалізації такої політики визначені в стратегіях розвитку, а

деталізовані в операційних програмах. Стратегіями розвитку є:

- стратегія розвитку держави;

- стратегії по секторах;

- стратегії розвитку воєводств;

- локальні стратегії.

За реалізацію політики розвитку відповідальними є:

- в межах держави – Рада Міністрів;

- в регіонах – самоврядування воєводств;

- на місцевому рівні – місцеве самоврядування.

85

Німеччина

Найближчим за змістом і спрямуванням у Німеччині є закон «Про

регіональне планування» ("Raumordnungsgesetz").

Даний закон регулює питання політики планування по регіонах Німеччини.

Основною метою закону є видання регіонами нормативних актів, які були б

узгоджені один з одним, а також відповідали б нормам планування у регіонах та

землях (процедура планування регіонів). Відповідно до процедури планування

регіонів, повинно бути встановлено:

Чи узгоджуються плани та пріоритетність для території з вимогами

регіонального планування.

Як плани та пріоритетність можуть бути скоординованими один до одного,

або скасованими, у відповідності до регіонального планування.

Цим законом регулюються такі питання:

- законодавчий базис федеральних земель;

- загальні інструкції щодо планування розвитку регіональної

інфраструктури;

- план розвитку регіональної інфраструктури території країни;

- регіональні плани;

- проведення планування;

- узгодження цілей;

- заборона планування та діяльності, яка не узгоджена з цілями розвитку

регіональної інфраструктури;

- впровадження планів розвитку регіональної інфраструктури;

- заходи по розвитку регіональної інфраструктури;

- повноваження по прийняттю указів та розпоряджень

Законом передбачено, що Федеральний уряд Німеччини, за погодженням з

Бундесратом, визначає, які саме проекти, що мають значення для певної окремої

території, повинні стати предметом процедури планування регіонів.

Відповідно до закону окремі землі наділенні повноваженнями самостійно

визначати схему діяльності по впровадженню процедури планування регіонів.

86

Також органи влади та місцевого самоврядування земель мають право видавати

свої нормативно-правові акти, які мають регулювати цю сферу відносин.

Закон також встановлює, що такі землі, як: Бранденбург, Мекленбург і

Передня Померанія, Саксонія, Саксонія-Ангальт, Тюрінген мають право складати

й впроваджувати індивідуальну процедуру планування, якщо вагомі інвестування

необґрунтовано затримано органами регіональної планування.

Законом також визначається система центральних та місцевих органів

державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють повноваження по

впровадженню процедури планування регіонів.

Великобританія, Канада, США

На сучасному етапі розвитку в більшості англомовних країн світу склалася

прецедентна (або Англосаксонська) правова система, яка передбачає, що найбільша

увага у законотворенні приділяється судовому прецеденту. В таких країнах закони

мають більш рекомендаційний характер, і визначають лише загальний напрямок

регулювання тих чи інших суспільних відносин. Внаслідок цього закони, які на

загальнодержавному рівні регулювали б аналогічні питання, в названих країнах

відсутні.

Разом з тим, існують окремі нормативно-правові акти, які регулюють

процеси інвестицій та інновацій. Для прикладу можна назвати канадський закон

про інвестування (Investment Canada Act), американський закон про національну

інновацію (National Innovation Act) та зразок місцевого нормативно-правового акту

– закон штату Техас про інвестування публічних фондів (Texas Public Funds Act).

Франція

Єдиного законодавчого акту, який стосується аналогічних питань, у Франції

не існує. Тематика стратегічного розвитку і планування відображена у наступних

законодавчих актах Франції:

Закон «Про військове будівництво на 1995-2000 роки» (Loi 94-507 1994-06-

23, Loi relative à la programmation militaire pour les années 1995 à 2000, ANNEXE, En

vigueur, Version 01, 1994)

87

Закон «Про військове будівництво на 2003-2008 роки» (Loi 2003-73 2003-01-

27, Loi relative à la programmation militaire pour les années 2003 à 2008 (1).,

ANNEXE, En vigueur, Version 01, 2003)

Закон «Про 10-й план розвитку (1989-1992 роки)» (Loi 89-470 1989-07-10,

Loi approuvant le Xe Plan (1989-1992), ANNEXE, Périmé, Version 01, 1989)

Закон «Про наукові дослідження та технологічний розвиток» (Loi 85-1376

1985-12-23, Loi relative à la recherche et au développement technologique, Annexe, En

vigueur, Version 01, 1985)

Закон «Про визначення програм енергетичної політики» (Loi 2005-781 2005-

07-13, Loi de programme fixant les orientations de la politique énergétique, 1, En

vigueur, Version 01, 2005)

Закон «Про державну політику охорони здоров’я» (Loi 2004-806 2004-08-09,

Loi relative à la politique de santé publique (1), ANNEXE, En vigueur, Version 01,

2004)

Закон «Про розвиток та захист гірської місцевості» (Loi 85-30 1985-01-09,

Loi relative au développement et à la protection de la montagne, 9 bis, Modifié, Version

03, 2005 )

Російська Федерація

Програма політичного прогнозування та стратегічного планування на

загальнофедеративному рівні у Російській Федерації спрямовується на виконання

політичного курсу внутрішньої та зовнішньої політики та реалізується через

локальний рівень – конкретних суб’єктів Російської Федерації, тому й наводиться

характеристика на прикладі Республіки Башкортостан.

Закон про державне прогнозування соціально-економічного розвитку

Республіки Башкортостан визначає загальні засади та порядок розробки державних

прогнозів соціально-економічного розвитку Республіки, концепцій, а також

програм щодо соціально-економічного розвитку Республіки Башкортостан.

Державний прогноз в контексті соціально-економічного розвитку – це

система науково обумовлених уявлень про напрямки соціально-економічного

розвитку на перспективу, що ґрунтуються на засадах ринкової економіки та аналізі

88

тенденцій, факторів та умов, що склалися в процесі функціонування держави та

суспільства в цілому.

Державне прогнозування являє собою діяльність органів державної влади

Республіки з розробки, затвердження та введення в дію (виконання) прогнозів

соціально-економічного розвитку Республіки Башкортостан та в подальшому їх

використання у процесі регулювання економіки держави.

Концепція розвитку визначає систему уявлень про стратегічні цілі та

пріоритети соціально-економічної політики Республіки на довгостроковий період,

а також напрямки та засоби їх досягнення.

Програма щодо соціально-економічного розвитку Республіки Башкортостан

являє собою комплексну систему цільових орієнтирів соціально-економічного

розвитку на визначений період, з переліком запланованих напрямів та механізмів їх

досягнення.

89

ДОСЛІДЖЕННЯ, РОЗРОБКИ, ПРОЕКТИ

Ярослав Радиш,

доктор наук з державного управління, професор,

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕДИЧНОЇ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В ЄДИНОМУ МЕДИЧНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ

(теоретико-методологічні засади)

„Той, хто не дивиться вперед, залишається позаду”

Герберт

“Не Америка винайшла права людини, а права людини - Америку”

Джіммі Картер

I. Вступ.

Розбудова правової демократичної держави передбачає розвиток правової

освіти її громадян, становлення правових інституцій, утвердження верховенства

права в усіх сферах буття і функціонування суспільства. Україна, як правова,

демократична, соціально орієнтована держава з перших днів свого існування

проголосила права і свободи людини найвищою цінністю та взяла на себе

обов’язок їх гарантувати. Право на охорону здоров’я визнано в Україні

природним, невід’ємним правом, яке стосується кожної людини і носить

конституційний характер. Для фахівців охорони здоров’я рівень правових знань

має особливе значення як з точки зору формування загального правового

світогляду, так і з огляду на досягнення відповідного професійного рівня [4, с.6, 60,

65].

Системний аналіз літературних джерел за темою, що окреслена рамками

даної публікації, дає право стверджувати, що на сьогоднішній день ще не існує

єдиних усталених стандартних визначень понять „охорона здоров’я”, “державна

політика в галузі охорони здоров”я”, “належна фармацевтична практика”, “медичне

право”, “право охорони здоров”я” та “єдиний медичний простір”.

90

Вказане вище значною мірою утруднює вирішення більшості важливих

аспектів комплексної проблеми правового регулювання медичної та

фармацевтичної діяльності в єдиному медичному просторі України.

Автор вважає за доцільне наголосити на тому, що в контексті даного

дослідження поділяє думку тих науковців, які стверджують, що концепція поняття

„охорона здоров’я” є більш широкою, ніж медична допомога, адже „охорона

здоров’я” окрім медичної допомоги включає у себе профілактичну медицину та

фармацію.

II. Виклад основного матеріалу.

Обґрунтування і формування дефініції того чи іншого поняття, явища або

процесу – одна з найскладніших процедур наукового дослідження. Поширена

навіть думка про те, що правильне тлумачення наукових понять вирішує майже

половину наукового завдання. Першим серед тих, хто займався спеціальним

дослідженням прийомів, підходів і законів правильного мислення, доказів,

утворення понять та виведення з них нових суджень, отримуючи при цьому нові

знання, історики називають учня Платона – видатного давньогрецького філософа і

вченого–енциклопедиста Аристотеля (384–322 рр. до н.е.). Його думка про те, що

шлях до сутності явища лежить через його визначення, відома і поділяється

вченими всього світу.

Дослідження проблеми правового регулювання медичної та фармацевтичної

діяльності в єдиному медичному просторі України, зумовило необхідність

проаналізувати наукові тлумачення основних категорій, понять і термінів у сфері

права охорони здоров’я. В одних випадках ми будемо уточнювати їх дефініції, в

інших – обґрунтовувати семантичний зміст та межі застосування окремих

категорій, скориставшись при цьому підходами металогіки.

У широкому розумінні охорона здоров’я України – це складна організаційна

соціальна функціональна багаторівнева ієрархічна керована система органів

управління та мережі лікувально-профілактичних закладів різної форми власності,

діяльність якої спрямована на раціональне використання наукового і соціально–

економічного потенціалу країни; комплексне динамічне спостереження за станом

91

здоров’я людини і всього суспільства з метою збереження і розвитку фізіологічних

і психологічних функцій, працездатності та соціальної активності людини за

максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості життя.

Коли ми говоримо про державне управління охороною здоров’я, то

розуміємо ефективну діяльність держави щодо управління всіма складовими

системи охорони здоров’я з метою задоволення потреб громадян України у

збереженні та зміцненні здоров’я шляхом реалізації державної політики в галузі.

З погляду системного підходу об’єктом державного управління охороною

здоров’я буде вся система охорони здоров’я України. Суб’єктом державного

управління охороною здоров’я буде система державної влади у вигляді спеціально

утворених взаємодіючих органів державної влади, між якими поділені певні

функції державного управління охороною здоров’я.

Базуючись на визначенні єдиного медичного простору, яке ввели в науковий

обіг В.М. Пономаренко та О.М. Ціборовський [7] і беручи до уваги власні

напрацювання, пропонуємо тлумачити поняття “єдиний медичний простір

України” таким чином. Це – система організації надання медичної допомоги, яка

заснована на єдиній правовій, соціально–економічній, технологічній, матеріально–

технічній та інформаційній базах, що забезпечує доступність, якість та

ефективність кваліфікованої допомоги всьому населенню держави і яка об’єднує

всі медичні ресурси спільним управлінням та визначеним механізмом

фінансування.

Виходячи з того, що “охорона здоров’я” та “єдиний медичний простір

України” – це системи, які за якісним компонентним складом ідентичні, але

суттєво різняться саме за кількістю компонентів (до складу державної системи

охорони здоров’я не входять приватні лікувально–профілактичні заклади та

медичні ресурси відомчої медицини, хоча останні також державні), на наш погляд,

доцільно дати тлумачення “єдиного медичного простору України” у вузькому

розумінні цієї категорії.

На основі семантичного аналізу відомих визначень поняття “єдиний

медичний простір України”, врахування методологічних підходів до трактування

словосполучення “система охорони здоров’я України” та використання досвіду

92

доктора наук з державного управління О.Г. Осауленка [6] щодо з’ясування змісту

окремих соціальних явищ, пропонується наступне визначення цього терміна:

“єдиний медичний простір України” у вузькому розумінні цього поняття – це

система загальнонаціональної мережі лікувально–профілактичних закладів України

різних форм власності, місією якої є реалізація державної політики в галузі

охорони здоров’я.

Таким чином, системне дослідження основних категорій понятійного

апарату проблеми державного управління охороною здоров’я в єдиному

медичному просторі держави дає право стверджувати, що – охорона здоров’я

України, державне управління охороною здоров’я України та єдиний медичний

простір України – складні соціальні системи. Виходячи з цього, їм притаманні всі

властивості, що характерні для складних соціальних систем.

Тому розглядаючи, наприклад, єдиний медичний простір України як

систему, – функціонування останньої буде органічно поєднано та взаємозумовлено

іншими її складовими (компонентами) – саме у зв’язку з цим, зазначену систему

доцільно розглядати, як:

надання можливостей кожному її елементові (лікувальні заклади, види

медичної допомоги, кадри та їх кваліфікація, стимули, інформація тощо)

розширювати свої можливості, враховуючи при цьому як загальносуспільні, так і

корпоративні потреби;

загальнодержавну мережу лікувально–профілактичних закладів

(загальнонаціональних медичних ресурсів) – досить складних систем, що

перебувають у стані динамічних змін та розвитку під впливом конкретних

особливостей регіону, політичних, економічних, соціальних та інших процесів у

державі – які органічно взаємопов’язані і забезпечують послідовність,

взаємозамінюваність та кількісно і якісно доповнюють один одного;

процес і результат поступового зростання можливостей системи

охорони здоров’я України щодо реалізації державної політики в даній галузі;

шлях до постійного збільшення ресурсних можливостей охорони

здоров’я – зростання матеріально–технічного потенціалу, інтелектуального та

кваліфікаційного рівня медичних працівників в усіх елементах цієї системи.

93

Отже, головна мета формування та правового регулювання практичної

діяльності єдиного медичного простру України – цілеспрямоване, спеціально

організоване нагромадження ресурсного потенціалу країни для якісної та

ефективної реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я.

Державна політика відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному житті.

Саме вона покликана своєчасно виявляти назрілі проблеми розвитку суспільства,

аналізувати їх, встановлювати причини виникнення, складнощі, суперечливість та

знаходити шляхи розв’язання цих проблем. У сфері державної політики приймаються

відповідні державно–політичні рішення, розробляється відповідний інструментарій,

створюється механізм їх реалізації. Вивчення змісту державної політики передбачає

розгляд трьох різних аспектів: проблеми суспільства, варіантів їх розв’язання та

оцінювання політики – чи ці варіанти спрацьовують [10]

На думку автора, державна політика в галузі охорони здоров’я – це комплекс

прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов’язань щодо збереження та

зміцнення фізичного і психічного здоров’я та соціального благополуччя населення

України як найважливішої складової її національного багатства шляхом реалізації

сукупності політичних, організаційних, економічних, правових, соціальних,

культурних, наукових, профілактичних та медичних заходів з метою збереження

генофонду української нації, її гуманітарного потенціалу та врахування вимог

нинішнього і майбутніх поколінь, в інтересах як конкретної людини (особистості),

так і суспільства в цілому.

Теоретичні положення щодо політики держави в галузі охорони здоров’я,

наведені в Конституції України, затвердженій Указом Президента України

“Концепції розвитку охорони здоров’я населення України” (2000), закріплені

законодавчо-нормативними актами, зокрема “Основами законодавства України

про охорону здоров’я” (1993), Міжгалузевою комплексною програмою “Здоров’я

нації” на 2002-2011 рр. (2002) та низкою інших законодавчих актів.

З метою забезпечення ефективного розвитку системи охорони здоров’я,

збереження генофонду нації, проведення глибоких структурних змін у медичній

галузі, запровадження європейських стандартів права громадян на медичну

допомогу, - видано Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо

94

реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 року №

1694/2005 [8].

Є всі підстави стверджувати, що згаданий вище важливий державний

документ та підготовлений керівництвом Міністерства охорони здоров’я

Національний план дій на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005

р. № 1694/2005 „Про невідкладні заходи реформування системи охорони здоров’я

населення” (Дорожня карта реформування системи охорони здоров’я) [5] - слід

вважати новою парадигмою домінант державної політики України в галузі охорони

здоров’я.

Поняття “парадигма”, як інструмент наукознавства, в контексті даної

публікації вживається для визначення нової моделі функціонування галузі та

конкретно–методичного зразка державного управління охороною здоров’я

України.

Що стосується використаного автором статті терміна „домінанти”, то це

здійснено на тій основі, що узагальнення наукової літератури з питань державної

управління та обґрунтування шляхів підвищення його ефективності, дало змогу

визначити, що за будь-яких політичних орієнтацій стосовно охорони здоров’я в

політиці держави у даній галузі в обов’язковому порядку мають реалізовуватись

певні домінанти (від лат. dominans5 або dominantis - пануючий; головний,

пануючий принцип, ідея, ознака, механізм, фактор, найважливіша складова частина

чогось).

Автор поділяє думку І.О.Дехтярьової [3, с.7] про те, що домінанти, з одного

боку, не можуть складати систему механічно поєднаних різнорідних, органічно

несумісних елементів, а з іншого – їх причинність у галузі охорони здоров’я

доведена досвідом соціальної політики більшості розвинутих країн світу.

Серед основних домінант державної політики України в галузі охорони

здоров’я в Указі Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005

виокремлено наступні [8]:

5 Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. 2-ое изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. –

С. 405.

95

забезпечити розроблення в установленому порядку та внести на розгляд

Верховної Ради України:

а) загальнодержавні програми щодо: попередження серцево-судинних та

судинно-мозкових захворювань, протидії захворюванню на туберкульоз, боротьби

з онкологічними захворюваннями, розвитку сімейної медицини;

б) законопроект про медичне обслуговування та заклади охорони

здоров’я;

забезпечити розроблення в установленому порядку та затвердити державні

наступні програми: створення єдиної системи надання екстреної медичної

допомоги та інформатизації галузі;

вжити заходів щодо запровадження сучасних економічних механізмів у

діяльність закладів охорони здоров’я, чіткого розмежування бюджетних

асигнувань на первинну, вторинну та третинну лікувально-профілактичну

допомогу;

утворити при Президентові України Національну раду з питань охорони

здоров’я населення як консультативний орган;

Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,

обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям

вирішити в установленому порядку питання про передачу з Державного бюджету

України місцевим бюджетам цільових субвенцій на виконання державних програм

у галузі охорони здоров’я;

Міністерству охорони здоров’я України розробити та внести на розгляд в

установленому порядку:

а) Національний перелік основних лікарських засобів;

б) проект положення про клінічну базу вищого медичного начального

закладу IV рівня акредитації (університетську клініку);

Міністерству охорони здоров’я України, Раді міністрів Автономної

Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним

адміністраціям:

96

- невідкладно здійснити комплекс заходів щодо підвищення рівня

забезпечення населення медичною допомогою та лікарськими засобами, особливо

у сільській місцевості, виділення приміщень для сільських лікарських амбулаторій

та вдосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення;

- вирішувати в установленому порядку питання забезпечення медичних

працівників житлом, службовим автомобільним транспортом та засобами зв’язку.

Як свідчать наведені вище змістовні характеристики домінант державної

політики України в галузі охорони здоров’я на найближчу перспективу, вони

витікають із розуміння ролі та місця системи охорони здоров’я у медичному

забезпеченні населення України, що полягає, насамперед, в управлінському та

нормативно-розпорядчому регулюванні життєво необхідних потреб та інтересів

людини.

Системний аналіз проекту Національного плану дій на виконання Указу

Президента України від 06.12.2005 р. № 1694/2005 „Про невідкладні заходи щодо

реформування системи охорони здоров’я” (Дорожня карта реформування системи

охорони здоров’я) [5] дає підстави стверджувати, що даним документом

передбачено державні механізми щодо конкретизації та практичної реалізації

стратегії розвитку системи охорони здоров’я України на період до 2011 року.

Пріоритетним напрямами цього процесу на вказаний період будуть: забезпечення

діяльності закладів охорони здоров’я різних власності та різних відомств в єдиному

медичному просторі держави (на рис.1 подано розроблену автором публікації

концептуальну структурно–функціональну модель єдиного медичного простору

України [10]), розробка та затвердження Концепції медичної освіти в Україні з

врахуванням європейських освітніх стандартів, прийняття Верховною Радою

України нової редакції Закону України „Основи законодавства про охорону

здоров’я”, завершення розробки клініко-економічних стандартів по найбільш

медико-соціально значимих нозологіях, розробка та затвердження „Етичного

кодексу лікаря” й „Фармацевтичного етичного кодексу”, розробка та затвердження

Верховною Радою України Закону України „Про загальнообов’язкове державне

соціальне медичне страхування” тощо.

97

Наступні категорії, що окреслені рамками нашого дослідження, як такі, що

потребують уточнення своїх дефініцій, – це “медичне право”, “право охорони

здоров’я” та “належна фармацевтична практика”.

Укладачі підручника „Правознавство”, виходячи з того, що здійснення права

забезпечується державою та є волевиявленням останньої, визначають право як

систему загальнообов’язкових, формально визначених, установлених або

санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що

тісно між собою зв’язані та регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах

певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному

суспільстві [9, с.112]. Базуючись на такому підході правознавців до визначення

права як особливого виду соціальних норм6, враховуючи методологічні підходи до

трактування словосполучення “медичне право”, що запропоновані відомим

фахівцем у галузі права проф. С.Г. Стеценком [14] та беручи до уваги наробки

6 Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, зумовлені об’єктивними

закономірностями, є результатом свідомої суспільної діяльності певної частини чи всього суспільства і

забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу [ 9, с.107]

Рис. 1. Концептуальна структурно–функціональна модель єдиного медичного простору України

Місія

Реалізація державної

політики в галузі охорони

здоров’я

МОЗ України Відомча медицина Приватна медицина

Медико-соціальна

допомога безнадійно

хворим

Лікувально-профілактичні заклади різних форм власності

Ресурси

Основні

функції

Поліпшення здоров’я

людей; підвищення

санітарної культури;

запобігання

захворюванням та

інвалідності; рання

діагностика; допомога

особам з гострими і

хронічними

захворюваннями;

реабілітація хворих та

інвалідів

Медичне забезпечення

військовослужбовців та

пенсіонерів відомчих

міністерств

Надання платних медичних

послуг

Хоспіси

Ресурси

Загальнонаціональна

мережа лікувально-

профілактичних закладів

ЄДИНИЙ МЕДИЧНИЙ ПРОСТІР

УКРАЇНИ

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Міністерство охорони здоров’я України

Орган

управління

українських авторів щодо сутності поняття „право у сфері охорони здоров’я”

[12, с.9], ознак, функцій, ролі, системи, норм та видів фармацевтичного права [11; 15;

16], – пропонуємо визначати право охорони здоров’я як окрему галузь права7, що

складає систему правових норм і принципів, якими регулюються суспільні відносини

щодо охорони здоров’я населення та здійснення медичної і фармацевтичної

діяльності.

Відомо, що право охорони здоров’я в Україні ще не виділено в окрему галузь

права, але системний аналіз низки наукових публікацій, які стосуються становлення і

розвитку права на здоров’я [4, 14], свідчать, що в усі періоди вітчизняної історії

здійснювалися дієві спроби зробити суспільство відповідальним за стан охорони

здоров’я.

Так, як стверджують автори навчального посібника „Право на

охорону здоров’я у нормативно -правових актах міжнародного та

європейського рівня”, з початком формування державності в Україні -

Русі з’явилися перші зародки медичного законодавства, які відносяться,

перш за все, до кримінального права, тобто відповідальності за скоєне.

Перші кримінальні закони датовано періодом правлін ня Ярослава

Мудрого в ХІ столітті. Згідно з Законами Ярославовими, за шкоду,

заподіяну лікуванням, лікар ніс відповідальність як за навмисний злочин

[4, с. 18].

Інший автор – доктор юридичних наук С.Г.Стеценко вважає, що

точкою відліку початку юридичної регламентації медичної діяльності у

вітчизняній історії слід вважати Х ст., що пов’язано з хрещенням

України-Руси у 988 р. князем Володимиром Святославовичем. Адже саме

ця подія, як відомо, дала можливість значною мірою активізувати всі

сторони співпраці з Візантією, у тому числі й у сфері лікування [14, с.

86].

Використавши підхід автора підручника „Медицинское право”

(2004 р.) С.Г.Стеценка, який рекомендує в рамках хронологічного

7 Галузь права – це сукупність правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу

суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів

і завдань такого регулювання [ 9, с.122]

підходу8 до періодизації розвитку медичного права в Київській Русі,

Російській імперії, СРСР та Російській Федерації виділяти п’ять періодів

його розвитку [14, c .85] та беручи до уваги той факт, що перші чотири з

п’яти періодів, виділених автором цитованого нами підручника, в

основному9 складають вітчизняну історію, маємо всі підст ави

виокремити наступні етапи генезису права охорони здоров’я в історії

України:

регламентація лікарської діяльності в Київській Русі та

гетьманській українській державі (Х ст. – перша половина ХVII ст.);

правове забезпечення медичної діяльності в часи пе ребування

України у складі Російської імперії (друга половина XVII ст. – 1917 р.);

юридична регламентація охорони здоров’я в радянський період

(1917 – 1991 рр.);

правове регулювання суспільних відносин в галузі охорони

здоров’я України (1991 р. – сьогоднішній день).

Рамки даної публікації не дають можливості хоча б коротко

зупинитися на характеристиці особливостей регламентації діяльності

медичної галузі впродовж всієї історії України. Вважаємо, що дана

проблема може стати темою окремого дисертаційного дос лідження.

Ми повністю поділяємо думку авторитетного дослідника в галузі

медичного права проф. С.Г.Стеценка про те, що розвиток медико -

правових розвідок за останній час відбувається досить інтенсивно. А

пов’язано це з тим, що [14, с. 13]:

по-перше, кардинально змінюється нормативно-правова база з

державного управління системою охорони здоров’я України;

по-друге, з одного боку зростають потреби лікувально-профілактичних

закладів охорони здоров’я в юридичному забезпеченні їх діяльності, а з другого –

розширюється зацікавленість юридичної практики в поглиблені спеціальних знань,

8 Доцільно використовувати два підходи до історії розвитку медичного права: системний і хронологічний. У

відповідності з першим із вказаних підходів виділяють три періоди: 1-й – формування передумов

організаційно-правового регулювання медичної діяльності; 2-й – становлення механізмів правового

регулювання медичної діяльності; 3-й – функціонування механізмів правового регулювання медичної

діяльності [ 14, с. 85]. 9 По-іншому відбувалася регламентація медичної діяльності та тих територіях сьогоднішньої України, які у ті

часи були у складі інших держав – авт.

пов’язаних з особливостями правового регулювання медичної та фармацевтичної

діяльності;

по-третє, за останні роки значною мірою підвищилась правова

грамотність населення у сфері отримання медичних послуг, що проявляється й

збільшенням кількості скарг і судових позивів у випадку незадоволення якістю

наданої медичної допомоги.

У контексті даного дослідження, на думку автора, заслуговують на увагу

тлумачення окремих понять, що складають категорійного-понятійний апарат права

охорони здоров’я та медичного права, викладені І.Я.Сенютою в її дисертації „Право

людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні

(загальнотеоретичне дослідження)” [13].

Так, медичне право як комплексна галузь права, на переконання авторки

дисертаційної роботи, це – сукупність правових норм, які регулюють суспільні

відносини, що виникають у процесі надання медичної допомоги, яка застосовується з

діагностичною, профілактичною, лікувальною і реабілітаційно-відновною метою з

тим, аби забезпечити право людини на охорону здоров’я.

Право охорони здоров’я як комплексна галузь законодавства, тлумачиться

дисертанткою як система нормативно-правових актів, які регулюють комплекс

суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення соціально-економічних,

медичних та екологічних заходів, які мають за мету збереження, зміцнення, розвиток

та відновлення стану здоров’я кожної людини.

Аналізуючи наведені вище визначення, скажемо, що їх тлумачення в

основному кореспондується з іншими, відомими в літературі, трактуваннями

зазначених понять. Як недолік, вкажемо на прагнення авторки у своїх тлумаченнях

уточнювати окремі деталі, чому, зокрема, присвячені другі частини обох

проаналізованих визначень. Окрім того, не можемо погодитися із твердженням

І.Я.Сенюти про те, що і право охорони здоров’я, і медичне право – це комплексні

галузі права.

Як свідчить проведений нами системний аналіз літературних джерел, в Україні

існує ще одна важлива умова, яка ще більшою мірою актуалізує проблему наукових

досліджень в галузі права охорони здоров’я. Мова йде про результати наукових

пошуків харківських дослідників (Бловацька О.Б., Шаповалова В.А., Шаповалов В.В.,

Шаповалова В.В., Шаповалова В.О., Рогова О.Г., Черних В.П.), озвучених ними на

VІ Національному з’їзді фармацевтів України (Харків, 28 – 30 верес. 2005 р.), що дало

підставу вказаним вище авторам робити висновки щодо доцільності виділення

фармацевтичного права в окрему галузь [11; 15; 16].

Розглядаючи проблему систематизації нормативно–правових актів, що

регулюють діяльність системи охорони здоров’я, корисно звернутися до досвіду

Франції.

У структурі правової системи Франції закони, що регулюють суспільні

відносини в галузі охорони здоров’я, зведені в кодекс законів про громадське

здоров’я – “Code de la sante publique”. Кодифікація була здійснена відповідно до

постанови уряду від 5 жовтня 1953 р. У цьому кодексі зібрані закони та підзаконні

нормативні акти, зазначено їх першоджерела, дати прийняття та внесення поправок.

Крім того, до кожної статті закону додаються підзаконні нормативні акти, що

конкретизують юридичний механізм їх реалізації. Кодекс складається з таких частин

[10]:

1. Загальні питання охорони громадського здоров’я.

2. Санітарні та медико–соціальні заходи сприяння сім’ї, дітям та молоді.

3. Боротьба з негативними соціальними явищами та хворобами.

4. Лікарські спеціальності та середній медичний персонал.

5. Фармація.

6. Використання продуктів людського походження з лікувальними цілями.

7. Заклади охорони здоров’я, курорти та санаторії, лабораторії.

8. Установи.

9. Персонал.

Отже, приклад структуризації системи права є досить показовим, гідним

наслідування. Хоча в кодексі і недостатньо відображені питання економічних

механізмів функціонування закладів охорони здоров’я, як державного, так i

приватного сектора та є певні недоліки і в структурі цього документа, але в цілому

можна відзначити раціональність такого підходу.

Головним національним законодавчим актом, який регулює відносини в галузі

охорони здоров’я є Основи законодавства України про охорону здоров’я, прийняті

Верховною Радою України 19 листопада 1992 р. Даний закон визначає основні

принципи державної політики у цій сфері, які цілком відповідають міжнародним

стандартам і регламентаціям з прав людини та розвитку систем охорони здоров’я.

Як підкреслюють автори навчального посібника „Право на охорону здоров’я у

нормативно-правових актах міжнародного та європейського рівня”, Основи

законодавства України про охорону здоров’я визнають права та обов’язки громадян у

сфері охорони здоров’я; основні принципи забезпечення охорони здоров’я; підходи

до формування й реалізації державної політики у цій сфері. Відповідні розділи й

статті документу присвячені: основам управління системою охорони здоров’я й

порядку її фінансування; механізмам державного контролю і нагляду; принципам

забезпечення здорових і безпечних умов життя населення; основам організації

медичної допомоги й медикаментозного забезпечення; загальним умовам здійснення

медичних втручань і забезпеченню безпосередньо пов’язаних з ними та інших прав

пацієнтів; охороні здоров’я матері і дітей; регламентації загальних принципів

здійснення медичних експертиз; медичній та фармацевтичній діяльності;

професійним правам і обов’язкам медичних і фармацевтичних працівників [4, с. 67 -

68].

Якщо порівняти структуру наведеного вище французького кодексу законів про

громадське здоров’я (“Code de la sante publique”) та перелік статей і розділів Основ

законодавства України про охорону здоров’я, то можна зробити висновок про те,

вони в основному однотипні. Кореспондуються вони, зокрема, і у визначенні місця

фармації – це одна із важливих складових галузі охорони здоров’я, а це значить, що

фармацевтичне право, предметом регулювання якого є фармацевтична діяльність,

слід розглядати як підгалузь права охорони здоров’я.

Як стверджує проф. С.Г.Стеценко, систему медичного права необхідно

розглядати з трьох позицій [14, с. 36]:

як комплексну галузь права;

як навчальну дисципліну;

як частину правової та медичної науки.

Рамки журнальної статті не дають змоги детально розглянути систему права

охорони здоров’я із усіх, вказаних вище, позицій. Тому зосередимось на розгляді

права охорони здоров’я з точки зору частини правової, медичної та фармацевтичної

науки.

Використовуючи методологічний підхід вже цитованого вище проф.

С.Г.Стеценка до визначення напрямів частини тієї чи іншої правової науки [14, с. 38],

вважаємо за можливе виокремити наступні основні напрями системи права охорони

здоров’я:

теоретико-правові основи права охорони здоров’я як комплексної галузі

українського права;

співвідношення і взаємодія права охорони здоров’я з іншими галузями

права;

пошук оптимальних шляхів регламентації нових напрямів медичної та

фармацевтичної діяльності;

удосконалення освітніх програм в галузі юридичної, медичної та

фармацевтичної освіти тощо.

Як відомо, фахівці в галузі права при розгляді тієї чи іншої системи права,

тобто її внутрішньої форми, рекомендують визначати джерела досліджуваної галузі

права, - її зовнішню форму.

Укладачі підручника „Правознавство” під поняттям „джерело права”

розуміють способи юридичного виразу права, його організацію в належну юридичну

оболонку. Право завжди повинно мати певну форму, тобто повинно містити

виражений юридичною мовою текст, що несе певне змістовне навантаження. Якщо

нормі не надана певна форма, то вона залишається нормою поведінки, але не є

нормою права [9, с. 125]. Фахівець в галузі медичного права проф. С.Г.Стеценко

визначає джерело медичного права як спосіб закріплення правових норм [14, с. 39].

До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи

адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.

Нормативно-правові акти поділяються на закони10

й підзаконні нормативно-правові

акти11

[9, с. 125, 126].

10

Закони - це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу

юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні [9, с. 126].

11 Підзаконні нормативно-правові акти – це результат нормотворчої діяльності компетентних органів

держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об’єднань з установлення,

впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують

окремі положення законів [ 9, с. 126].

Базуючись на викладеному вище, можемо сказати, що джерела права охорони

здоров’я12

– це спосіб зовнішнього закріплення (виразу) правових норм, що

регулюють суспільні відносини в галузі охорони здоров’я.

З позицій сучасного розвитку правової науки виділяють наступні особливості

джерел права охорони здоров’я:

наявність в Конституції України положень, що присвячені загальним

питанням охорони здоров’я (ст. 49 - визначає право на охорону здоров’я; ст. 50 –

містить положення про право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та

на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди);

існування узагальнюючого нормативно-правового акту з регулювання

діяльності системи охорони здоров’я – Основ законодавства України про охорону

здоров’я;

норми права охорони здоров’я, його підгалузей - медичного та

фармацевтичного права розміщені в інших галузях права (кримінальне, цивільне,

адміністративне тощо).

Укладачі навчального посібника „Право на охорону здоров’я у нормативно-

правових актах міжнародного та європейського рівня” у розділі „Регламентація права

на охорону здоров’я в Україні” підкреслюють, що в результаті нормотворчої

діяльності в Україні в цілому було створено нормативно-правову базу охорони

здоров’я, яка складається з більш ніж 1000 нормативно-правових актів державного

рівня. Водночас системний аналіз існуючого законодавчого забезпечення системи

охорони здоров’я України свідчить про необхідність поліпшення практики реалізації

багатьох нормативно-правових актів, удосконалення законодавства, що регулює

фінансування і управління в галузі охорони здоров’я [4, с. 71, 72].

На думку автора даної публікації, при опрацюванні нової редакції Основ

законодавства України про охорону здоров’я, окрім врегулювання окремих питань

щодо організації діяльності системи охорони здоров’я в нових умовах, впровадження

сучасних форм і технологій надання медичної допомоги, виробництва ліків і виробів

медичного призначення, доцільно більше уваги приділити етичним проблемам

медицини та фармації.

12

Слід виділяти чотири критерії для класифікації джерел права охорони здоров’я: юридична сила (закони та

підзаконні акти), предмет регулювання (загальні та спеціальні), характер правового регулювання (матеріальні

та процесуальні), сфера дії (загальнодержавні та регіональні) [14, с. 41, 42].

Так, на наше глибоке переконання, потребують наукового обґрунтування

принципи належної фармацевтичної практики.

Відомо, що належна фармацевтична практика стосується роздрібної реалізації

ліків, тобто роботи аптек та їх відокремлених структурних підрозділів. Ця концепція

опрацьована Міжнародною фармацевтичною федерацією в 1992 р. і в оригіналі

називається Good pharmaceutical practice – GPP. Причиною розробки вказаної вище

концепції стала тенденція, яка склалася в індустріальному суспільстві і яка розглядає

аптечного працівника в першу чергу як продавця ліків. Під належною

фармацевтичною практикою розуміють фахову підготовку аптечних працівників, у

центрі якої інтереси пацієнта і громадськості. Вона являє собою сукупність правил і

вимог до діяльності аптечних фахівців щодо зміцнення здоров’я і профілактики

захворювань серед населення, відпуску хворим і використання ними рецептурних

препаратів, а також поширення достовірної інформації щодо впливу ліків на організм.

Реалізація принципів належної фармацевтичної діяльності можлива у випадку,

коли, по-перше, основною ідеологією фармацевтичної практики слугуватимуть

фахові чинники (фармацевт – провізор і помічник провізора передовсім

представляють охорону здоров’я - авт.), хоча, звичайно, і значення економічних

показників діяльності не відкидається. А, по-друге, аптечний фахівець матиме

можливість впливати на рішення щодо використання ліків; взаємостосунки з іншими

фахівцями охорони здоров’я, зокрема з лікарями, будуть партнерськими, довірливими

та конфіденційними з усіх аспектів фармакотерапії; взаємостосунки з іншими

фармацевтичними фахівцями будуть колегіальні, позбавлені нездорової конкуренції і

спрямовані на покращення фармацевтичних послуг; усі фармацевтичні фахівці будуть

особисто відповідати за підтримання та оцінку власної компетентності протягом

усього часу фахової діяльності; освітні програми підготовки та перепідготовки

фармацевтичних фахівців віддзеркалюватимуть поточні та очікувані зміни у

фармацевтичній практиці. Як наголошує проф. Б.П.Громовик, належна

фармацевтична практика містить чотири основних елементи (див. рис.2), що

вимагають відповідного регулювання національними стандартами [1, c. 60 - 63].

Висновки.

1. Процес пошуку і узгодження правових норм з регулювання медичної

діяльності в історії України відбувався століттями. Точкою відліку початку

юридичної регламентації медичної діяльності у вітчизняній історії слід

вважати Х ст., що пов’язано з хрещенням України -Руси у 988 р. князем

Володимиром Святославовичем

2. Охорона здоров’я, медична та фармацевтична діяльність представляють

собою сукупність суспільних відносин різної складності, які при їх врегулюванні

нормами права носять характер правових відносин. Специфічною рисою суспільних

відносин, які регулюються правом охорони здоров’я, є те, що згадані відносини

виникають, існують і розвиваються в основному з приводу особистих немайнових

благ людини – життя і здоров’я.

Рис. 2. Основні елементи діяльності

в рамках належної фармацевтичної практики [1, с. 62]

3. Головними завданнями подальшого розвитку вітчизняного законодавства з

питань охорони здоров’я є підготовка нової редакції Основ законодавства України

про охорону здоров’я та розробка підзаконних нормативних документів у розвиток

цього системоутворюючого закону.

4. З метою забезпечення ефективного розвитку національної системи охорони

здоров’я, збереження генофонду нації, проведення глибоких структурних змін у

медичній галузі, запровадження європейських стандартів права громадян на медичну

допомогу, - видано Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо

Самолікування

Зміцнення здоров’я, попередження його

погіршення та досягнення здорового способу

життя

Вплив на призначення і

застосування ліків Належна

фармацевтична практика

Відпуск і використання ліків та виробів

медичного призначення

реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 року №

1694/2005.

Є всі підстави стверджувати, що згаданий вище важливий державний документ

та підготовлений керівництвом Міністерства охорони здоров’я Національний план

дій на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 „Про

невідкладні заходи реформування системи охорони здоров’я населення” (Дорожня

карта реформування системи охорони здоров’я) - слід вважати новою парадигмою

домінант державної політики України в галузі охорони здоров’я.

Література

1. Громовик Б.П. Організація роботи аптек. – Вінниця, НОВА КНИГА, 2003. –

240 с.

2. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до

навч. модуля / Уклад. В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. – К.: Вид–во УАДУ, 2002. – 80 с.

3. Дегтярьова І.О. Домінанти державної політики розвитку місцевого

самоврядування в Україні: Автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.04. –

Харків, 2005. – 20 с.

4. Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С., Іншакова Г.В. Право на охорону здоров’я у

нормативно-правових актах міжнародного та європейського рівня. – Х.: ВПП

„Контраст”, 2006. – 296 с.

5. Національний план дій на виконання Указу Президента України від 6

грудня 2005 р. № 1694/2005 „Про невідкладні заходи реформування системи охорони

здоров’я населення” (Дорожня карта реформування системи охорони здоров’я) //

web@moz.gov.ua.

6. Осауленко О.Г. Моделювання та управління сталим соціально–економічним

розвитком: Автореф. д–ра наук з держ. упр.: 25.00.05 / Укр. Акад. держ. упр. при

Президентові України. – К., 2002. – 36 с.

7. Пономаренко В.М., Ціборовський О.М. Проблеми формування єдиного

медичного простору в м. Києві. Оптимізація системи охорони здоров’я м. Києва // Зб.

наук.–практ. робіт. – К., 1997. – С. 33–34.

8. Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я

населення: Указ Президента України від 6 грудня 2005 року № 1694/2005 // Ваше

здоров’я, 2005. - № 48. – С. 6.

9. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О.Карпенко, В.С.Ковальський,

А.М.Колодій, А.Ю.Олійник, О.О.Підопригора; За ред. В.В.Копєйчикова,

А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 752 с.

10. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров’я в Україні: генезис та

тенденції розвитку: Автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. – К., 2003. – 35

с.

11. Рогова О.Г., Шаповалова В.О., Шаповалов В.В. Фармацевтичне право в

системі розвитку та удосконалення фармацевтичної галузі // Досягнення та

перспективи розвитку фармацевтичної галузі України: Матеріали VІ Нац. з’їзду

фармацевтів України (Харків, 28 – 30 верес. 2005 р.). – Х., 2005. – С. 897.

12. Рудий В.М. Законодавче забезпечення реформ охорони здоров’я в Україні. –

К.: Сфера, 2005. – 272 с.

13. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров’я та його законодавче

забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження): Автореф. дис. … канд. юр.

наук: 12.00.01. – Львів, 2006. – 16 с.

14. Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник. - Изд-во „Юридический

центр Пресс”, 2004. – 572 с.

15. Черних В.П., Шаповалова В.О., Шаповалов В.В. Фармацевтичне право:

поняття, ознаки, функції, роль, система, норми, види, тлумачення// Досягнення та

перспективи розвитку фармацевтичної галузі України: Матеріали VІ Нац. з’їзду

фармацевтів України (Харків, 28 – 30 верес. 2005 р.). – Х., 2005. – С. 911, 912.

16. Шаповалов В.В., Шаповалова В.В., Шаповалова В.А., Бловацька О.Б.

Фармацевтичне право – базова основа інтеграції внутрішнього фармацевтичного

ринку до вимог Європейського Союзу // Досягнення та перспективи розвитку

фармацевтичної галузі України: Матеріали VІ Нац. з’їзду фармацевтів України

(Харків, 28 – 30 верес. 2005 р.). – Х., 2005. – С. 914, 915.

Станислав Бутівщенко,

кандидат педагогічних наук,

провідний науковий співробітник

Інституту проблем державного

управління та місцевого самоврядування

Національної академії державного управління

при Президентові України

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Формуванням та реалізація державної політики у сфері інтеграційних процесів

в Україні, має тісний зв’язок з подальшим розвитком методології державного

управління. Питання щодо ролі методології державного управління у формуванні і

реалізації державної політики в умовах інтеграції України до Європейського Союзу

знайшли своє висвітлення у працях В.М.Князєва, В.Бакуменка, В.Горбуліна, та інших

дослідників. В наукових працях розглядались різні аспекти щодо інтеграційних

процесів в України, але ще недостатньо висвітлені наукові доробки методології

державного управління з урахуванням інтеграції України..

Мета цієї статті полягає у висвітлені ролі та призначенні методології

державного управління в контексті інтеграційних процесів України.

Одним із пріоритетних напрямів подальшого розвитку України є орієнтація на

європейську інтеграцію. Це бачення знайшло своє втілення в Програмі інтеграції

України до Європейського Союзу, основними ідеями якої є подальший розвиток

демократизації суспільства, перехід України до моделі Європейської представницької

демократії, що забезпечує рівноправну взаємодію органів влади і громадянського

суспільства, зростання економіки, розвиток системи підготовки

висококваліфікованих фахівців для різних сфер діяльності суспільства.

Американське видання “Foreign Policy Journal” щорічно публікує індекс

глобалізації по 62 країнам. Індекс відслідковує та демонструє політичну, соціальну,

економічну і технологічну інтеграцію країн у світову спільноту. Серед 17 критеріїв -

рівень міжнародної торгівлі та інвестиції, участь у міжнародних організаціях та

програмах, розвиток міжнародного туризму і навіть кількість міжнародних

телефонних дзвінків та рівень розвитку мережі Інтернет. В умовах глобалізації успіх

вітчизняних підприємств залежить в першу чергу від здатності держави розвивати

свої фінансові ресурси та від закордонних інвестицій. Цей фактор для країн з

перехідною економікою (Україна) має навіть більше значення чим наявність в країні

високих технологій та інтелектуального кадрового потенціалу. В умовах динамічного

розвитку світової економіки та швидкої зміни технологічних систем передові засоби

виробництва при відсутності фінансових вливань за короткий час застарівають

морально і матеріально, відбувається відтік кращих фахівців за кордон.. Дефіцит

довіри крупного капіталу блокує здатність фондового ринку забезпечити структурну

перебудову економіки. Як показала практика, фінанси можуть бути вкладені за умов:

наявності широкого ринку, законодавчого захисту інвестицій, а також стабільності в

країні. Цим пояснюється той факт, що Китай має самий високий показник щодо

надходження іноземних інвестицій – до 600 млрд. доларів. Всесвітній економічний

форум щорічно складає рейтинг конкурентоспроможності національних економік. За

рейтингом у 2002-2003 рр. Україна займала 77 місце серед 80 країн. За оцінками

експертів менше 1% вітчизняної продукції конкурентноздатна на міжнародному

ринку. За даними приведеними в Доповіді про розвиток людини, підготовленого на

замовлення Програми розвитку ООН в 2004 р. Україна займає 70 місце за рівнем

індексу людського розвитку, а лідерами є Норвегія (1 місце), Швеція (2 місце).

Виходячи з вищезазначеного, спроби України інтегруватися в глобальний ринок

можуть мати успіх тоді, коли на підприємствах впроваджуються інноваційних моделі

розвитку, коли стандарти управлінської діяльності будуть відповідати міжнародним

вимогам. Необхідно наголосити, що за кордом для ефективного управління

виробництвом розробляються відповідні технології менеджменту підприємств.

Наприклад, у Швейцарії школа менеджменту St.Caller. розробила концепцію

структури системи менеджменту, яка охоплює поряд з основними видами діяльності

підприємства також структуру відносин керівництва і персоналу. Складовими цієї

концепції є: нормативний менеджмент (місія та політика в області якості, екології,

безпеки та здоров’я, конституційні положення, корпоративна культура підприємства),

стратегічний менеджмент (система менеджменту, програми якості та екології, моделі

реагування у надзвичайних ситуаціях), оперативний менеджмент ( динамічна

взаємодія процесів, випуск продукції, відносини з поставщиками та споживачами).

Важливу роль в подальшому розвитку інтеграційних процесів в Україні

відіграє адаптація системи державного управління до глобальних процесів які

відбуваються у світі. Інтеграційні процеси в Україні мають тісний зв’язок з розвитком

методології державного управління, яка являє собою складну систему категорій,

принципів, норм, цінностей, парадигм, теорій, методів і слугує забезпеченню

пізнавальної і практичної сфер діяльності суспільства.

Необхідно зауважити, що на сучасному етапі розвитку науки в Україні

відчувається, що методологічно недостатньо забезпечені такі види діяльності, як :

діагностика, проектування, аналітична діяльність, що в цілому негативно позначилось

на управлінській діяльності, зокрема на прогнозуванні стратегічного розвитку країни,

на передбачені ризиків та їх можливих наслідків. На розвиток методології державного

управління в контексті інтеграційних процесів, що відбуваються в Україні, мають

вплив: соціокультурні чинники, ціннісні чинники, вдосконалення управління

державою, необхідність реформування політичної та адміністративної систем,

досягнення у науковій сфері, сучасні технології управління, узагальнення

вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері державного управління та інші.

В сучасних умовах глобалізації надзвичайно важливим є удосконалення

системи державного управління, посиленням її ролі в суспільному процесі. Це

обумовлюється в першу чергу взаємозалежністю результативності державної

політики з удосконаленням та ефективністю діяльності системи державного

управління, її спроможністю інтегрувати різноманітні за направленістю та змістом

цілей інтеграційних процесів у систему державних цільових програм, які суспільство

спроможне реалізувати на практиці. В результаті подальшого розвитку інтеграційних

процесів в Україні перед системою державного управління виникають нові, складні

проблем, які потребують розв’язання. До таких проблем можно віднести формування

принципів державного управління в умовах глобалізаційних процесів, визначення

критеріїв ефективності системи державного управління в умовах інтеграційних

процесів, вироблення технологій адаптації системи державного управління до вимог

світових стандартів, втілення в практику методологічних інновацій і т.д. Чітко

визначилась тенденція наукового пізнання можливостей інтеграційних процесів в

України. Ця проблема стала предметом аналізу вітчизняних науковців. Існують

діаметрально протилежні думки, теорій, гіпотези науковців щодо перспектив

інтеграції України до різних союзів. Аналізуючи ставлення дослідників до проблеми

розвитку інтеграційних процесів в Україні можна визначити декілька найбільш

поширених серед фахівців ідей щодо можливих напрямів інтеграції України, а саме:

- інтеграція України до Європейського Союзу;

- багатовекторний підхід України до інтеграційних процесів;

- Україна повинна бути суб’єктом інтеграційних ініціатив;

- Україна за умов існуючої глобалізації повинна виробити єдину стратегію

щодо формування державної політики, з чітким визначенням механізмів узгодження

входження України до Європейського Союзу, до Єдиного економічного простору та

до інших союзів;

- основними засадами формування будь-яких домовленостей відносно участі

України в тих чи інших інтеграційних союзах повинні бути її національні інтереси та

подальші перспективи соціально – економічного розвитку;

- подальший соціально-економічний розвитку країни вбачається шляхом

вироблення стратегії розвитку країни в умовах глобалізації, через розвиток

національної економіки, громадянського суспільства, проведення незалежної

зовнішньої та внутрішньої політики.

Аналіз літератури з питань інтеграції України свідчить про те, що хоча погляди

науковців мають свої відмінності, але в своїй основі є одне спільне уявлення -

Україна не може стояти осторонь глобалізаційних процесів, запорукою її сталого

розвитку може бути розвинута національна економіки і високий рівень життя

населення.

Наприклад, Є.Заграва вважає, що за наявних умовою входження України в ЄС є

проблематичним [1].

На думку В.Карасьова Україна повинна інтегруватися з різними країнами якщо

це відповідає її національним інтересам [ 2].

О.Плотніков вважає, що Україна повинна мати тісні економічні стосунки з

Росією, це допоможе їй краще розвивати свою економіку і таким чином створити

необхідні передумови до вступу в ЄС [ 3].

На думку Ю.Павленко в сучасній Україні малосприятливе положення в плані

геополітичної самоідентифікації [4 ].

О.Сушко вважає, що Україні необхідно обмежуватися участю у тих проектах,

що не суперечить її основному курсу на системну європеїзацію [ 5].

Необхідно наголосити, що при прийнятті рішення про інституційну

інтеграцію країни в ЄС існує, як економічний критерій, так і ціла низка інших не

менш значущих оціночних параметрів. В основоположних документах Європейського

Союзу перераховуються фундаментальні принципи, дотримання яких є

обов’язковими для набуття членства. Йдеться про свободу, демократію, верховенство

права, рівність, повагу до прав людини, зокрема осіб, які належать до меншин,

наголошується, що європейська інтеграція стосується майже всіх сфер

життєдіяльності країни – суспільно-політичного життя, соціально-економічних

перетворень, технічних, технологічних і виробничих стандартів, громадянського

суспільства.

В Україні для забезпечення євроінтеграції затверджено перелік центральних

органів виконавчої влади, відповідальних за реалізацію державної політики

європейської інтеграції в кожній сфері, створено низку нових інституцій, на які

покладена відповідальність за менеджмент європейської політики. Крім того, в

центральних та регіональних органах виконавчої влади, інших установах і

організаціях створюються або визначаються спеціалізовані підрозділи, що покликані

забезпечувати виконання політики європейської інтеграції у сфері, за яку відповідає

дана інституція, згідно з розробленими та затвердженими правилами і процедурами.

Інтеграційні процеси в Україні вимагають фундаментальних розробок

теоретико-методологічної складової науки, наукового обґрунтування

трансформаційних процесів, які мають місце в системі державного управління.

Необхідно дослідити співвідношення методів наукового пізнання з методами

практичної управлінської діяльності для того, щоб визначити за якими принципами

відбуваються інтеграційні процеси в Україні. Прикладом здійснення пізнавального

процесу в сфері державному управлінні, з використанням емпіричного методу є

підготовка інформаційно-аналітичних матеріали, звітів органів управління щодо

діяльності галузевих міністерств. У вітчизняній практиці при аналізі діяльності

галузевих міністерств вищезазначений метод практикується на протязі значного

історичного періоду, і з огляду на це відпрацьована перевірена часом відповідна

методика державної звітності. В процесі інтеграції України в ЄС метод пізнавального

процесу дозволяє здійснити порівняльний аналіз функціонування управлінських

систем України і країн Європейського Союзу з подальшим прогнозуванням шляхів

щодо адаптації системи управління України до вимог ЄС.

Прикладом цього може бути методика адаптації законодавства України до

законодавства Європейського Союзу з метою досягнення відповідності правової

системи України критеріям, що висуваються Європейським союзом до держав, які

мають намір вступити до нього. Пріоритетними вважають ті положення

законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв’язків України

та держав-членів ЄС, і які регулюють відносини, пов’язані з підприємницькою

діяльністю, захистом конкуренції, банкрутством, захистом інтелектуальної власності,

митним регулюванням, транспортом та зв’язком; стандартами і сертифікацією. Інші

пріоритетні положення адаптації законодавства визначаються Міжвідомчою

координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Використовуючи емпіричний метод пізнання були розроблені відповідні Програми

щодо адаптації законодавства, прогнозовані строки їх виконання, заплановані обсяги

видатків, які визначаються щорічним планом щодо виконання Програми, який

готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства

Європейського союзу, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань

європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України [ 6, с 7].

До основних емпіричних пізнавальних завдань, як правило, належить

визначення стану досліджуваного об’єкта, напрями його розвитку і на цій підставі

формулювання існуючої закономірності, а в процесі співпідставлення досліджуваних

об’єктів визначення їх особливостей. Це має значення для аналізу та прогнозування

розвитку всієї системи, прийнятті відповідних управлінських рішень для вирішення

поточних та більш складних стратегічних завдань.

До особливостей емпіричного пізнання належить і те, що результати цього

пізнання дозволяють врахувати можливі ризики, що виникають у ході перетворень

(одночасність, проведення декількох реформ, неврахування поступовості

трансформаційних процесів, шаблонність підходів, сліпе копіювання іноземного

досвіду, невідповідність та неузгодженість нормативно-правових актів, нівелювання

процесів на нижчих рівнях організації влади), визначити етапи інтеграції, виявити

існуючі загрози. До методів державного управління, які б корелювалися з

емпіричними методами пізнання, на думку науковців, можна віднести:

адміністративні, соціально-психологічні, правові, економічні та інші [7 , с.22].

Перехід від емпіричного рівня пізнання, який обмежується класифікацією та

узагальненням дослідних даних до теоретичного рівня, коли з’являються та

розвиваються теорії, формуються первинні теоретичні рівні має значення для

використання теоретичних доробок в практичній управлінській діяльності та

реалізації державної політики в тій чи іншій сфері у процесі прийняття відповідних

управлінських рішень.

Наприклад, розглядаючи державно-управлінські рішення в економічній сфері,

слід наголосити, що вони носять інтегрований характер і враховують закони

державного управління, економічні закони та практичний досвід.

Пізнання в соціальній сфері в контексті інтеграційних проблем здійснюються,

як на емпіричному рівні, так і на теоретичному рівні пізнання, зокрема, еволюційним

методом, методом моделювання, логічним методом аналізу, синтезу, індукції,

дедукції, аналогії тощо. Методи пізнавальної діяльності забезпечують отримання

знань, а методи практики управління виступають способами владного впливу на

процеси соціального і державного розвитку, на діяльність державних структур і

конкретних посадових осіб [ 8, с 112].

Відомо, що в основу державного управління покладено принцип системності.

Системність методології державного управління, як вважають науковці, зумовлена

тим, що "жодна дія не здійснюється в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки

для всієї системи. Системний підхід в управлінні дозволяє уникнути ситуації, коли

рішення в одній сфері перетворюється в проблему для іншої" [9 , с 5].

З огляду на це в процесі євроінтеграції України системність державного

управління, координація дій різних інституцій, на які покладена відповідальність за

менеджмент європейської політики, дозволяє уникнути конфліктів при виконанні тих

чи інших державних програм. Прикладом такого підходу в Україні може бути робота

Національної Ради з питань державного управління та місцевого самоврядування в

роботі якої приймають участь: науковці, представники громадських організацій та

політичних партій, державні діячі та керівники державних інституцій. На засіданні

Національної Ради з питань державного управління та місцевого самоврядування

розглядались питання реформування системи державного управління, розвиток

місцевого самоврядування, інституційного забезпечення адміністративної реформи

України, проекти програм розвитку державної політики "Реформування системи

органів державної влади" та "Розвиток місцевого самоврядування".

Важливу роль в сучасний період мають використання сучасних інституційних

механізмів та наукові доробки щодо методики адаптації системи державного

управління України до діючих систем державного управління в країнах

Європейського Союзу.

Наприклад, завдяки ефективному використанню інституційного механізму

твіннінгу, який забезпечує можливість прямого співробітництва органів державної

влади України із їх партнерами у 25 - країнах – членах ЄС, відбувається процес

адаптації системи державного управління України до вимог ЄС. Наразі він

використовується, або стане доступним у країнах – партнерах, залучених до

Програми європейської політики сусідства. Твіннінг довів свою успішність у

запровадженні у країнах - кандидатах та країнах - партнерах найкращих практик

державного управління ЄС, побудови на засадах європейського законодавства і

нормативів, а також у підвищенні рівня співробітництва між органами державної

влади країн – членів ЄС з одного боку і країн - кандидатів або країн партнерів з

іншого боку. Це означає, що поширення дій інструменту твіннінг на Україну є

значним кроком вперед, що демонструє значне зростання рівня інтеграції між

Україною і ЄС [10].

Проект твіннінгу має: стосуватися сфер співпраці, передбачених Угодою про

партнерство і співробітництво між Україною та ЄС і Планом дій в рамках

Європейської політики сусідства; складатися із взаємоузгоджених елементів:

- бути спільним проектом для адміністрацій - партнерів: обидві сторони

приймають чітко окреслені зобов’язання;

- передбачити, щонайменше, деякі елементи наближення до

законодавства ЄС;

- передбачити елементи інституційної та структурної реформи. Наприкінці

проекту нова або модифікована система має бути самодостатньою, вона має

функціонувати незалежно і самостійно і фінансуватися коштом країни-бенефіціара;

- Україна має бути представлена державним органом "близнюком", тобто

таким, якому можна знайти відповідний у органах влади країн-членів ЄС [ 11].

В контексті завдань щодо подальшої інтеграції України, виконанню яких

повинно сприяти втілення в практику методологічних інновацій, визначено

пріоритетні напрями подальшої оптимізації трансформаційних процесів в Україні.

До таких завдань відносяться:

- визначення єдиної інституції щодо ефективного управління і координації

усім комплексом трансформації державної влади та місцевого самоврядування;

- чітке правове визначення статусу Президента України, Верховної Ради

України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування. Трансформація Кабінету Міністрів України

у політичний орган;

- звільнення центральних органів влади від невластивих їм функцій

оперативного і господарського управління, недопущення комерціалізації центральних

органів виконавчої влади, законодавче визначення їх повноважень в межах функцій

держави, а також їх участь у здійсненні цілеспрямованої стратегії соціально -

економічного розвитку країни;

- перерозподіл та чітке розмежування повноважень між центральними і

місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування на основі

субсидіарності (надання адміністративних послуг максимального наближення до їх

безпосереднього споживача з урахуванням повноти та належної якості цих послуг

шляхом концентрації матеріальних і фінансових засобів на відповідних

територіальних рівнях управління);

- удосконалення адміністративно – територіального устрою України;

- забезпечення збалансованого регіонального розвитку, керованості і

системних перетворень на рівні регіонів;

- активізація транскордонного співробітництва;

- державна підтримка і гарантування місцевого самоврядування, формування

повноцінної системи місцевого самоврядування згідно зі стандартами Ради Європи;

- оптимізація місцевих бюджетів, повне фінансово – матеріальне

забезпечення на виконання нових повноважень;

- посилення ролі інститутів громадянського суспільства у державному

будівництві, забезпеченні трансформації державної влади та місцевого

самоврядування;

- покращення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина на

місцевому та регіональному рівнях;

- забезпечення ефективності системи територіальної організації публічної

влади;

- використання структурних фондів Європейського Союзу в інтересах

регіонального розвитку України [12, с. 537-539].

Європейська Комісія визнає значний прогрес у виконанні нашою державою

Плану дій Україна - ЄС та наголошує на виключній важливості виконання цього

Плану для перспектив подальшого співробітництва між Україною та ЄС. Показником

такого прогресу у 2005 р. можна, зокрема, вважати надання Україні в рамках

антидемпінгового законодавства ЄС статусу країни з ринковою економікою, початок

переговорів щодо укладення угоди про спрощення візового режиму між Україною і

ЄС та угоди про реадмісію, підписання Меморандуму про порузуміння між ЄС та

Україною в енергетичній галузі, початок роботи місії ЄС на придністровській ділянці

кордону між Україною та Молдовою [13].

Таким чином, розбудова України, її інтеграція до Європейського Союзу має

відбуватись з урахуванням фундаментальних цінностей держави, сучасного стану

розвитку політичної системи, системи державного управління всіма сферами

суспільного життя, з визначенням єдиної інституції щодо ефективного управління і

координації усім комплексом трансформації державної влади та місцевого

самоврядування. Як відомо, інтеграційні процеси охоплюють важливі сфери

діяльності суспільства, тому на часі фундаментальні розробки теоретико-

методологічної складової науки, наукове обґрунтування трансформаційних процесів,

які мають місце в системі державного управління. Якісними критеріями оновлення

системи державного управління мають бути: перехід від галузевого до

функціонального принципу організації системи управління, втілення в практику

методологічних інновацій, вироблення технологій адаптації системи державного

управління до вимог світових стандартів.

Перелік використаних джерел

1. Заграва Є. Глобалізація нації. – К.: Фенікс, 2002. – 54 с.

2. Карасьов В. Кто получаєт глобализационный дивидент? // htt://dialogs. org,

ua.

3. Плотніков О. Вплив глобалізації на Україну швидше негативний// htt://www.

for-ua.com.в Україні

4. Павленко Ю. Иногда Украина находится «на гребне» глобализации //

htt://dialogs. org, ua/ru/material//ful/5/1023.

5. Сушко О. Рівень замученості України до глобальних процесів не відповідає її

об’єктивному потенциалу htt://dialogs. org, ua/ru/ dialog/opinion/ 10/254#op 254

6. Історія, теорія і практика європейської та євроатлантичної інтеграції

України: Енциклопедичний довід. / С.О.Телешун (кер. творч. кол.), В.Д.Бакуменко,

Д.В.Вітер, С.І.Вировий, В.Р.Дідух, І.М.Забара, І.М.Казакевич, Ю.Г.Кальниш,

С.А.Криворучко, О.М.Манойленко, Л.Л.Прокопенко, І.В.Рейтерович, О.М.Руденко,

О.М.Рудік, О.Р.Тітаренко, І.В.Шкурат, А.М.Шома, О.М.Шушпанніков; за заг. ред.

В.Д.Бакуменка, С.О.Телешуна. - К.: Вид-во НАДУ, 2006 - 408 с.

7. Н. Виноградова Гносеологічний аспект дослідження законів державного

управління // Зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ /За заг. ред. А,О, Чемеріса. –Львів: ЛРІДУ

НАДУ. 2005. – Вип. 8. - 402с.

8. Державне управління: Слов. – довід. / Укл.: В.Бакуменко (кер.творчого куол.)

Д.О.Безносенко, І.М.Варзар та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. – К.:Вид-

во УАДУ. 2002. - 228 с.

9. Державне управління і менеджмент: Нав. посіб. у таблицях і схемах // За заг.

ред. Г.С.Одінцової. – Х.ХРІДУ УАДУ, 2002. - 492 с.

10. htp//www. gov. /control/ukr/publish/printable

11. htp//www. gov. /control/ukr/publish/printable

12. Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід. Зб.наук.

мат.

/ наук. ред. М. Пухтинський – К.: Атіка. - 2006.- 744 с.

13. htp//www. gov. /control/ukr/publish/printable/print/376. Htm

Тетяна Крушельницька,

заст. директора-нач. Центру соціологічних

досліджень, ІПДУМС;

Лариса Штика,

начальник відділу державного управління

та аналізу державної політики, ІПДУМС;

Лідія Гогіна, пров. н. с., ІПДУМС;

Євген Ралдугін, пров. н. с., ІПДУМС

МЕНЕДЖМЕНТ І ЛІДЕРСТВО ЯК БАЗОВІ СКЛАДОВІ

СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Розбудова сучасної держави є складним різноплановим процесом, який

відбувається при постійному нарощуванні інноваційних змін, поступовій реалізації

низки концепцій, підходів, ідей, які в сукупності дають підстави говорити про

формування нової моделі державного управління. Ідеологія цього процесу

ґрунтується на поєднанні принципів професіоналізму, публічності, ефективності, які

мають забезпечувати постійний розвиток та удосконалення цієї ключової сфери

суспільної життєдіяльності.

Серед базових складових зазначеної моделі варто виділити дві, які сьогодні

сприймаються як програмні більшістю національних систем державного управління –

це менеджмент і лідерство. Саме менеджмент і лідерство дозволяють мобілізувати

організаційні та людські ресурси для досягнення максимальної ефективності у

здійсненні функцій сучасної держави. Варто зазначити, що ці широко вживані

поняття відображають універсальні управлінські технології, які не є винаходом

сьогодення. Вони формувалися протягом XIX-XX століть практично в усіх ключових

видах економічної діяльності, що й знаменувало виокремлення управління як

професії.

Сприйняття концепції менеджменту в державному секторі у 70-х роках

минулого століття відповідало новим умовам функціонування держави як потужної

корпорації, яка обслуговує суспільство. Держава має бюджет, доходи, витрати і

навіть своєрідних акціонерів - громадян, які є одночасно і її клієнтами. Громадяни

зацікавлені в тому, щоб державні послуги були максимально дешеві і доступні.

Відтак держава, подібно великій корпорації, має прагнути, насамперед, до

задоволення інтересів своїх “акціонерів”, підвищення своєї ефективності, росту

капіталізації створюваних за рахунок бюджету активів, удосконалювання технології

управління і врешті-решт якості послуг, що надаються населенню.

Позитивні можливості держави визначаються не її силою, а здатністю

створювати і підтримувати “мережеві структури”, у рамках яких держава спільно

з недержавним сектором забезпечує утворення узгодженої і цілеспрямованої

системи управління, здатної виробляти і реалізовувати ефективну державну

політику.

Таким чином, сучасний менеджмент в державному секторі суттєво

відрізняється від традиційної веберівської концепції раціональної організації.

Сучасна адміністративна концепція базується на таких положеннях.

Орієнтація на громадянина. Державні структури трансформують свої

функції з метою найкраще задовольняти потреби громадян. Вони розширюють

межі відповідальності за рахунок включення нових сфер обслуговування громадян,

якими раніше не опікувалася держава, та використовують динаміку ринку, тобто

конкуренцію і вибір клієнта, щоб стимулювати держслужбовців думати насамперед

про його потреби.

Ринкова оцінка діяльності держструктур. Державні структури

відповідають не за виконання правил, а за досягнення результатів. Вони

модернізують бюджет, персонал, систему постачань, переорієнтовують системи

контролю таким чином, щоб вирішити проблему, а не покарати тих, хто робить

помилки, скасовують непотрібні положення, що заважають інноваціям, відміняють

регулювання тих організацій, що матеріально залежать від них і знаходяться на

нижчих рівнях державного управління. Персональна відповідальність за якість

роботи встановлюється через оцінку результатів діяльності через зіставлення з

витратами або за іншими критеріями.

Приватизація державних послуг. Державні функції передаються приватним

організаціям, переважно за контрактом, з певною обережністю. З досвіду деяких

країн відомо про певні труднощі при впровадженні методів приватизації державних

послуг, коли приватна монополія могла стати навіть гірше, ніж державна.

Децентралізація управління. Полягає в активізації діяльності місцевих органів,

а також у підвищенні масштабів використання потенціалу недержавних інститутів

для забезпечення виконання цілей державної політики. Передача окремих

повноважень органам місцевої влади, прийняття власних рішень щодо розв’язання

окремих соціально-економічних проблем змушує їх відповідати за досягнення

результатів.

Розширення низки методів, що можуть застосовуватися для

ефективного управління. Застосування менеджменту в практиці державного

управління обумовило появу такого його інструменту як стратегічне планування.

Водночас в державному управлінні стали використовуватися такі методи, як

політичний аналіз, програмування, контроль за результативністю, фінансове

управління й електронна обробка даних, тобто методи, які спрямовані на скорочення

і контроль витрат і більше притаманні приватному сектору.

Впровадження менеджменту в державному управлінні сфокусовано на

покращенні організаційної ефективності і включає наступне:

• підтримку дискусій щодо придатності програм між відповідними

агентствами і міністерствами;

• порівняння в процесі впровадження нових механізмів підвищення

ефективності, включаючи зарплату, заснованих на конкретних результатах праці;

• забезпечення інформації для моніторингу й оцінки ефективності і

раціональної діяльності організації та її програм;

• вивчення витрат і результатів на основі чітко визначених бюджетних

надходжень і очікуваних результатів дій організації (бюджетування за

результатами);

• порівняння ефективності споріднених за типом діяльності організацій або

подібних дій у різних організаціях і визначення видів діяльності, де можна очікувати

поліпшення.

Безумовно, не слід розглядати розвиток менеджерського підходу в державному

управлінні як панацею, він має і досить ґрунтовні обмеження, що випливають із

серйозних відмінностей менеджменту в державних та комерційних організаціях і

критеріях оцінки їх діяльності. Так, у державних структурах поряд з ефективністю і

результативністю важливим критерієм є соціальна справедливість, що має ціннісну

природу, але виходить за рамки менеджменту. Водночас державне управління

перебуває під величезним впливом політики, без урахування якого державний

менеджмент перетворюється на невелику низку управлінських технологій,

застосування яких може мати досить обмежені наслідки.

Звідси постає проблема інституціональної адаптивності державного

менеджменту, особливо в перехідних соціальних системах,. Якщо традиційне

державне управління, засноване на принципах бюрократичних систем, прагнуло

забезпечити контроль всіх основних процесів і передбачуваність результатів, то

новий підхід спрямовано на створення адаптивних систем, здатних народжувати

інновації у відповідь на суспільні потреби.

Ця нова для України модель державного управління втілюється в життя з

великими труднощами, оскільки потребує глибоких зрушень не тільки на

організаційному рівні, а й на рівні свідомості політико-адміністративної еліти,

десятків тисяч державних службовців. Недостатньо задекларувати, що надання

послуг населенню є ключовою функцією держави, а державні службовці – є

компетентними постачальниками послуг чи менеджерами у сфері формування і

реалізації державної політики, необхідно послідовно провадити політику змін,

нарощуючи відповідний інституційний і кадровий потенціал, мотивуючи власне

зміни в системі державного управління.

Сьогодні державна служба в Україні як і вся система державного управління

знаходяться в процесі переоблаштування відповідно до нових викликів – відбувається

становлення системи надання адміністративних послуг населенню та впроваджуються

управлінські механізми, які мають забезпечити її ефективність; стратегічне

планування, програмно-цільовий підхід стали все частіше застосовуватися в

діяльності органів виконавчої влади; нарешті, розуміння досягнуто щодо необхідності

підготовки вищих менеджерів-лідерів для проведення подальших ефективних змін в

системі державної служби та державного управління в цілому.

Зазначимо, що проблема кадрового забезпечення державної служби і, зокрема її

вищої ланки, є актуальною не тільки для України. Практично всі розвинуті країни

постійно приділяють увагу підготовці управлінської еліти, трансформується саме

бачення цієї еліти, вимог до неї відповідно до сучасних потреб. Вищі службовці

становлять 1-2% від загальної кількості державних службовців (в США це близько

7000 осіб, у Великій Британії – 3900, в Україні станом на грудень 2006 р. працювало

близько 4700 службовців I-III категорії (1,8% від загальної кількості без урахування

силових структур). Власне від якості цього контингенту залежить результативність і

ефективність державної служби, її здатність швидко реагувати на запити суспільства.

Здійснювані в Україні перетворення потребують сучасних керівників-лідерів,

спроможних забезпечити нову модель управління. Для управління змінами потрібні

лідери, що володіють харизмою, інтелігентні, високоморальні, здатні відчувати

потреби і запити широкої громадськості. Тому однією з актуальних проблем є

залучення до управлінської діяльності найбільш здібних у цьому плані громадян,

створення управлінської еліти.

Виділяються політична і управлінська еліти. Політичний лідер і лідер-

управлінець різняться за лідерськими функціями, цілями, типу особистості тощо. В

літературі наводиться висловлювання У.Черчілля, яке досить чітко і лаконічно

виражає суть різниці між цими видами лідерів: "Відмінність державного діяча від

політика в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на

наступне покоління". Але загалом лідерство розглядається як фактор суспільного

розвитку, що у значній мірі визначається громадськими лідерськими функціями, до

найбільш суттєвих з яких можна віднести пропонування суспільству нової,

визначальної ідеї; стабілізація внутрішньогрупових (суспільних) напружень;

персоналізація соціальної ініціативи; виконання церемоніальних ролей; розуміння

суті соціальних відносин та їх урахування в управлінській практиці тощо. Це

зумовлює суспільну потребу у лідерстві, яка особливо зростає в період значних

суспільно-політичних і соціально-економічних змін.

Радикальні зміни у суспільно-політичному житті України кінця минулого

сторіччя створили сприятливі умови для розвитку політичного лідерства. Вони

підняли на поверхню цілий пласт досить яскравих особистостей. Позитивним є те, що

значна частина з них – це молоді люди, над якими не нависає тягар минулого. Однак,

події останніх років яскраво висвітили і актуальні проблеми політичного лідерства в

нашій країні. Зокрема, це низький рівень політичної і управлінської культури окремих

політичних лідерів, їх непрофесіоналізм, невідпрацьованість механізмів

відповідальності лідерів перед людьми. У значної частини політичної еліти не

сформувалося розуміння того, що загальнонаціональні інтереси повинні бути завжди

вище, ніж поточна політична, посадова, особистісна кон’юнктура чи навіть партійна

програма. Такий стан зумовлений, з одного боку, реальним суспільним середовищем,

в якому формувалися і формуються вітчизняні лідери, а з іншого – недооцінкою (у

тому числі і з боку держави), нерозумінням ролі лідера у суспільно-політичному

житті країни, самої суті лідерства, відсутністю належної уваги до цього феномена.

Явище політичного лідерства універсальне, однак воно по різному

проявляється у різних культурах, політичних системах, у народів Заходу і Сходу.

Характером власне політичного лідерства, поряд з іншими факторами, визначається

прийнятність тієї чи іншої моделі суспільної модернізації. Специфіка його полягає в

тому, що воно здатне як об’єднувати великі спільноти, так і спричиняти глибокі

конфлікти в них. До найважливіших функцій політичного лідерства вітчизняні

науковці відносять такі: інтеграція суспільства, громадян, об’єднання мас навколо

спільних завдань і цінностей; прийняття оптимальних політичних рішень;

налагодження системи постійного політичного зв’язку з населенням; мобілізація

населення на реалізацію політичних цілей; легітимізація суспільно-політичного

устрою.

Політичному лідеру, незалежно від того, до якого типу політичного лідерства

його можна віднести13

, мають бути притаманні всі загальні якості лідера –

особистісні (інтелектуальні здібності, творче мислення, активність, впевненість,

настирність, вміння передбачати, переконувати, прагнення до успіху,

комунікативність тощо) і професійні (аналітичні здібності, професійні знання, висока

загальна культура, постійне прагнення до отримання нових знань), що виділяють

лідера з поміж інших людей і зумовлюють його призначення і головну функцію –

налаштування команди і позитивний особистий вплив на вирішення спільних завдань.

Разом з тим, на перший план виступають інтелектуальні, організаторські

якості, спроможність бачити і відображати у своїх діях докорінні потреби і інтереси

людей та суспільства загалом, за своїми моральними якостями відповідати потребам

розвитку духовного потенціалу суспільства. Якщо очолювані лідерами політичні сили

(політична влада) у своїй діяльності перестають відповідати цим ціннісним

орієнтирам, розглядають владу як самоціль, неминуче політичне протистояння, криза

13

Існує ряд підходів до типології політичного лідерства. Найбільш широкого застосування набув

запропонований німецьким соціологом М.Вебером (1864 – 1920) поділ політичних лідерів на традиційних

(вожді племен, монархи та ін.), авторитет яких базується на звичаї, традиції; раціонально-легальних політичних

лідерів, які обрані демократичним шляхом; харизматичних політичних лідерів, які, на думку широких мас,

наділені особливою божою благодаттю, видатними якостями і здібностями до керівництва. Тип лідерства

безпосередньо пов’язаний з природою суспільного устрою, характером об’єднання, що слідує за лідером,

конкретно-історичною ситуацією.

політичної влади. У контексті зазначеного для України проблема політичного

лідерства сьогодні актуальна як ніколи.

Природа лідерства є органічною не тільки для сфери політики, а й для

управлінської діяльності. Адже сучасний професійний управлінець, який має

цілеспрямовано просуватися до результату в соціальному просторі, навряд чи буде

ефективним, обмежуючи свій управлінський інструментарій адміністративними

засобами. Професійна компетентність управлінця за сучасних умов має нарощуватися

за рахунок саме лідерських якостей: ініціативності, здатності будувати

міжособистісні відносини, мотивувати співробітників на досягнення визначених

цілей, сприяти їх професійному зростанню. Прихід лідерів в державне управління

означає відмову від примусу у взаємодії керівника і підлеглих. Лідерство продукує

партнерські відносини, співпрацю, добровільне об’єднання зусиль для досягнення

спільно усвідомленого результату.

Формування управлінця-лідера на державній службі відбувається в умовах

переосмислення призначення самої служби відповідно до викликів суспільного

розвитку, зростаючого впливу суспільства на державу. Державний службовець

починає усвідомлювати нову роль не тільки по відношенню до громадян, яким він

має слугувати, а й по відношенню до професійного середовища, в якому реалізується

ця суспільна роль. Опанування нової ролі викликає багато питань, передусім щодо

лідерства, яке потребує неабияких особистісних зусиль, мобілізації власного

соціального потенціалу, мотивації до постійного професійного зростання.

Як поєднати компетенції менеджера і лідера, організатора і натхненника,

вправного технолога і провідника змін? Пошук відповіді на ці питання йде протягом

останніх десятиліть і в щоденній практичній діяльності державних службовців, і в

дослідницькій сфері. Можна скласти солідний перелік сучасних концепцій

утвердження лідерських підходів в управлінні – управління за цілями (MBO),

управління результативністю (Performance Management), теорії мотивації, тотальне

управління якістю (TQM), управління змінами (Change Management), ситуативне

лідерство, стратегічний HR-менеджмент, концепція емоційної інтелігентності (EQ)

тощо, але наразі більш важливим видається чітке розуміння того, чого треба

позбутися управлінцю, який налаштований стати лідером. Мова йде, насамперед, про

такі “командно-адміністративні” засоби як жорстка вимогливість до підлеглих, не

збалансована повагою до особистості; постійне акцентування субординації, обмежене

спілкування з підлеглими; нав’язливе напучування, нотації, дріб’язкове чіпляння,

обмеження ініціативи. Як зазначає американський дослідник Р.Уотермен – “Ніщо не

породжує внутрішню напругу та пасивну покірність так певно, як жорсткий наказ.

Коли у людини немає вибору, від неї не варто очікувати щирої відданості справі”.

Лідерство несумісне з примусом, воно можливе лише за умов міжособистісних

відносин, які ґрунтуються на взаємному визнанні, повазі та довірі. Лідерство – це,

власне, і є взаємини, а не лише комбінація особистісних характеристик лідера.

Якими компетентностями має володіти сучасний керівник в державному

управлінні, щоб актуалізувати цінності та переваги лідерського підходу? Варто

наголосити, що принциповим є поєднання професійних (менеджерських) та

соціальних компетентностей. Ключовими менеджерськими компетентностями

вважають стратегічне бачення, планування, здатність швидко оцінювати та

моделювати ситуацію в умовах змін, тактичні навички, володіння технологіями

прийняття рішень, управління програмами, оцінювання програм. Соціально

спрямовані компетентності включають емоційно-інтелектуальну активність,

цілеспрямованість, ініціативність, відкритість до змін; здатність до постійної

синергізуючої комунікації, співчуття, мотивування співробітників, готовність сприяти

їм у професійному зростанні. Ця сукупність компетентностей може бути з певним

наближенням відображена метафорою “емоційний інтелект”, яка інтегрує на перший

погляд суперечливі, але гармонійні з погляду організаційних відносин якості, що

мають вирішальне значення під час реформ.

Чи можна розвивати такі якості, навчати лідерству? Досвід не тільки бізнесових

організації, а й організацій публічного сектору в зарубіжних країнах, зокрема США,

Великій Британії, ФРН, Швеції дає позитивну відповідь на це питання. Такий досвід

ґрунтується, передусім, на успішних заходах щодо організації відповідних

навчальних підрозділів шкіл державного управління (центрів розвитку лідерства),

напрацюванні форм і змісту професійного навчання державних службовців, створенні

різноманітних комплексних програм щодо розвитку лідерства в публічному секторі,

які стали невід’ємною складовою процесу модернізації державної служби не тільки в

розвинутих країнах, а й в країнах, що розвиваються.

Видається, що характерною ознакою сучасних систем професійного навчання

державних службовців є чітка спрямованість на розвиток як менеджерських, так і

лідерських якостей. Показовим є підхід, задіяний в Американському університеті

(American University) у Вашингтоні, який ще з 1975 року реалізовує програму

професійного навчання, спрямовану на опанування державними службовцями

середньої ланки чітко визначеного комплексу компетентностей, які забезпечують

поєднання лідерського і менеджерcького підходів у державному управлінні.

Опанування цієї програми є необхідною передумовою для зайняття посад у вищому

ешелоні державної служби (Senior Executive Service). Визначено п’ять ключових

компетентностей, кожна з яких охоплює набір поведінкових компетентностей (всього

їх 27). Серед них три – “Вміння очолити людей” (Leading People), “Вміння очолити

зміни” (Leading Change), “Вміння розбудовувати коаліції та комунікації” (Building

Coalitions &Communications) – сфокусовано на лідерських якостях, а дві –

“Спрямованість на результат” (Being Results Driven), “Ділова вправність” (Employing

Business Acumen) – на менеджерських. Це певною мірою свідчить, що перевага

віддається лідерським компетентностям (в університеті це співвідношення оцінюють

як 60% до 40%). Суттєво, що програма будується переважно на активних формах

навчання і розрахована на 20 місяців, тобто дає ґрунтовну підготовку і дозволяє

досягти реальних інтелектуально-психологічних результатів у процесі формування

керівника-лідера.

Інший підхід, який видається не менш ефективним, демонструє Центр

стратегічного лідерства (Center for Strategic Leadership), створений у складі

Національної школи управління у Великій Британії. Центр пропонує низку програм

різної спрямованості, складності та тривалості, які дають змогу отримати певну

компетенційну кваліфікацію, необхідну для здійснення функціональних обов’язків

різних категорій державних службовців. Більше половини навчальних заходів, як для

вищих державних службовців, так і для середньої ланки, спрямовано безпосередньо

на опанування лідерських компетентностей. Результативність роботи Центру

визначається не тільки індивідуалізацією навчання, а й залученням широкого кола

фахівців з інших провідних навчальних закладів та органів управління. В той час як

завданням центру є розвиток лідерських якостей, базова програма Національної

школи спрямована на комплекс професійних вмінь для управління (Professional Skills

for Government), передусім щодо стратегічного планування, аналізу політики,

фінансового менеджменту, спеціалізованих знань. Таким чином забезпечується

комплексна підготовка управлінця-лідера.

Величезна увага до розвитку лідерського потенціалу в публічному управлінні,

державній службі свідчить про те, що лідерство набуває ознак сучасної управлінської

парадигми. Попит на керівників-лідерів зростає, зростає й їх відповідальність перед

суспільством за якість публічного управління. Виважена взаємодія лідерів-політиків і

лідерів-управлінці є запорукою збалансованого розвитку суспільства навіть за умов

постійних змін у суспільно-політичній сфері. Відсутність лідерського потенціалу в

суспільстві чи його низька якість можуть стати бар’єром на шляху суспільного

розвитку, спричинити втрату консолідованості суспільства, спільних цінностей,

інноваційної спрямованості, спроможності здійснювати реформи. Ознаки такої

ситуації, на жаль, спостерігаються в Україні: роль лідера часто набуває

деструктивного характеру, політичних лідерів публічно “умовляють” дослухатися до

інтересів суспільства, відмовитися від служіння клановим інтересам, боротьби за

владу заради влади.

Вітчизняна модель лідерства починає лише складатися. Питання політичного й

управлінського лідерства, його особливостей в Україні досліджено ще недостатньо.

Певним показником цього є відсутність, незважаючи на значну увагу з боку науковців

до різних аспектів лідерства, чіткого наукового визначення самих понять "керівник",

"лідер", "лідерство", "керівництво", "еліта", "політична еліта", "управлінська

(адміністративна) еліта". Дехто з науковців використовує поняття "перехідна еліта",

дехто ототожнює лідерство з "вождізмом", вкладаючи в це поняття негативний зміст.

Існує також думка, у тому числі й тих, хто відноситься до політичної чи управлінської

еліти, що у нас немає політичної еліти, а є правлячий прошарок.

Лідерство як складова сучасної управлінської парадигми набуває особливої

значущості саме в період змін. В Україні ще слабо усвідомлені цінності цієї

парадигми. Суспільна значущість лідерства диктує потребу цілеспрямованої

державної політики та програмних заходів на розвиток лідерського потенціалу

суспільства, запровадження переваг лідерського підходу в публічному управлінні, а

також науково-теоретичної і практичної розробки цієї проблеми, насамперед, таких

актуальних питань, як роль та місце лідерства в суспільно-політичному житті країни,

процес становлення української політичної та управлінської еліт, взаємовплив цих

процесів та їх зв’язок з розвитком громадянського суспільства.

Серйозний розгляд проблем менеджменту та лідерства в державному

управлінні є вкрай актуальним за сучасних реалій в Україні. Він сприятиме

усвідомленню консолідуючих цінностей, суспільної потреби в справжніх керівниках-

лідерах, значущості їх ролі для всіх ланок політико-адміністративної системи,

здійсненню практичних кроків щодо мобілізації відповідного потенціалу

українського суспільства. Це завдання потребує неабияких зусиль з боку всіх

структур, які відповідають за модернізацію державної служби, її професіоналізацію,

що мають базуватися на кращих світових стандартах.

Використана література:

1. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие/Под ред. Л.Н.Оголевой. –

М.:ИНФРА-М, 2003, 238 с.

2. Осборн Д., Пластрик П. Управление без бюрократов: пять стратегий

обновления государства. – М.: Прогресс, 2001,

3. Купряшин Г.Л. Государственный менеджмент: возможности и ограничения/

Государственное управление. Электронный весник. – Вып. 1, 23 сентября 2003 г.

4. Колпаков В., Анисимов О. Лидерство – фактор общественного развития //

Персонал, 2005. – № 9. – С. 66 – 7.

5. Олуйко В. Проблеми формування регіональних лідерів в Україні на

сучасному етапі // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 4. – 349 – 354.

6. Резанович И. Лидерство как ценность современного менеджмента //

Государственная служба. – 2005. – № 3. – С. 84 – 87.

7. Огарев А.В., Понеделков А.В. Лидер, элита, регион. – Ростов-на-Дону, 1995.

– С. 5.

8. Траверсе О. Політичне лідерство, національна еліта і практика модернізації

суспільства // Політичний менеджмент. – 2006. – № 1. – С. 27 – 36.

9. Рудич Ф. Політичне лідерство в країнах СНД і Балтії: загальне, особливе //

Політичний менеджмент. – 2006. – № 2. – С. 3 – 18.

10. Романовський О. Ефективність управління і проблеми підготовки сучасних

керівників-лідерів // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7 – 9. – С. 266 – 273.

11. http://www/psy.rin.ru.

12. http://www.leader3000.ru/articles/enleadership_prn.htm.

13. http://www.nationalschool.gov.uk/leadership/index.asp.

Ігор Козюра,

кандидат історичних наук,

начальник відділу місцевого

самоврядування та регіонального розвитку

СТАНОВЛЕННЯ І РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ:

КАНАДСЬКА РЕТРОСПЕКТИВА

Про питання утворення початкових муніципальних інституцій серед

канадських фахівців - дослідників державного управління та місцевого

самоврядування існували і продовжують мати вплив на управлінську думку досить

різні, часто навіть діаметрально протилежні точки зору [1].

Так, одні проголошували ідею представницької демократії на місцевому рівні.

Місцеве самоврядування для них було рівнем управління, більш демократичним і

тісно пов’язаним з громадянами, аніж “віддалені” вищі рівні управління. Інші

дослідники, беручи як зразок діяльність мирових судів, за аналогією вважали

найважливішими функціями органів місцевого самоврядування судову та виконавчу,

з ухваленням управлінських рішень стосовно кожного окремого випадку. Треті

розглядали місцеве управління як “публічну корпорацію”, що отримувала право на

існування королівським статутом і використовувала лише визначені нею

повноваження. Згідно з двома останніми точками зору місцеве управління

розглядалося як “арбітр індивідуальних скарг чи розподільник обмеженої допомоги

власникам майна, а не ... універсальне управління”. Як далі відзначив Г.Каплан,

“модель місцевого управління не може бути одночасно і юридичним трибуналом, і

бізнес-корпорацією… експериментом з демократії співучасті мас і корпорацією,

створеною власниками для себе” [2, с. 63].

Процес становлення систем місцевого управління самоврядування в провінціях

і на федеральних територіях Канади не був простим і однозначним. Вікове панування

централізованого арбітражного управління через механізм мирових судів; перші

міські збори, впровадження управлінських відносин в територіальних одиницях –

тауншипах; надання містам права місцевого самоврядування, їх інкорпорація; поява

законодавчих положень про виборні місцеві ради; розроблення схеми окружного

управління в Онтаріо; експерименти з муніципальними одиницями в Західних

провінціях; ухвалення загальних муніципальних законів й оформлення

загальнопровінційних структур місцевого врядування; запровадження обов’язкового

самоврядування для сільських територій – це далеко не вичерпний перелік елементів

та знакових історичних етапів розвитку місцевого самоврядування в Канаді [3].

На початку ХХ ст. у більшості канадських провінцій, за винятком північних

територій, вже були наявні або перебували в стадії завершення формування цілісні

системи муніципального управління. Всі системи були досить подібні між собою,

переважно завдяки впливу моделі місцевого самоврядування Онтаріо (Верхньої

Канади), створеної в 1849 р.. Типово системи складалися з: а) сіті, таунів і вілліджів

як міських муніципальних одиниць; б) сільських одиниць, відомих як тауншипи,

муніципальні райони або сільські муніципалітети; в) в деяких випадках окружних

одиниць. Ради обиралися прямим голосуванням виборців, за винятком окружного

рівня в провінціях Онтаріо, Квебек і деякою мірою Нью-Брансуік.

Такі муніципальні системи цілком відповідали умовам свого часу і соціальним

потребам громадян. В їх основу покладено відмінність між класифікаціями міських і

сільських муніципалітетів, а також ідеї, що муніципалітети покликані надавати

досить обмежений спектр послуг, обслуговуючи переважно майнові інтереси, а

також припущення про прийнятність запровадження місцевого податку на

нерухомість як адекватного засобу забезпечення фінансування обмеженого кола

послуг і потреб. Проте зміни у характері економіки й суспільства вимагали

фундаментальних перетворень традиційних муніципальних систем.

Стереотипною є думка про тривалу і важку боротьбу місцевих громад за право

місцевого самоврядування проти патерналістського правління як у колонії, так і у

Великобританії. Така теорія підтверджується певною мірою ходом історичних подій у

Онтаріо. Проте в Квебеці запровадження інституту муніципального управління

населення розглядало лише як додатковий засіб нав’язування податків. Побоювання

оподаткування нерухомості викликало сильний спротив нововведенням також в

Атлантичних провінціях. У Західних провінціях, освоєння яких відбувалося в більш

пізній період, створення і налагодження систем муніципального управління входило

до першочергових завдань провінційних урядів. Актуалізувалося питання більш

ефективного забезпечення на місцевому рівні громадських послуг для зростаючого

населення через механізми муніципального управління.

Провінційна влада була зацікавлена в інституалізації муніципального

управління, заохочувала і навіть нав’язувала створення муніципальних органів влади.

Це можна пояснити не скільки торжеством цінностей місцевої демократії і передових

на тоді управлінських ідей, а радше бажанням уряду перекласти хоч мінімум тягаря

зростаючих витрат на місцевий рівень управління. Інакше кажучи, надання

територіальним громадам можливостей для самоврядування мало на меті ще й

підсолодити “гірку пілюлю” збільшення податків [1, с. 123].

На основі дослідження історичного розвитку провінцій встановлено

закономірність: муніципальні органи влади засновувалися переважно у відповідь на

збільшення кількості населення і необхідність забезпечення його різноманітними

громадськими послугами. Важливим фактором у створенні муніципальних

інституцій, таких як міських рад, була неспроможність старої управлінської системи

так званих судів сесій (мирових суддів) адмініструвати зростаючий обсяг питань

місцевого значення. Попит на збільшення і покращення якості обслуговування у

сільській місцевості, особливо забезпечення транспортної інфраструктури, створив

умови для виникнення сільських муніципальних утворень. Увага до органів місцевого

самоврядування як надавачів громадських послуг не втратила своєї актуальності і в

наш час.

На філософію державного управління й структуру муніципального управління

ХХ-ХХІ ст.ст. у Канаді великий вплив справили дискусії про політичну роль і місце

місцевого самоврядування, а також реформи управління містом на зламі ХІХ-ХХ

ст.ст. (т.зв. “перша ера муніципальних реформ”), звідки сягають витоки

реформаторського руху за розмежування політичних і адміністративних функцій у

місцевому самоврядуванні.

Передусім слід зазначити, що основними прибічниками реформування

виступали великі підприємці, котрі намагалися здійснити похід у владу. До цього

додавалися класові протиріччя, протидія зростаючим вимогам наділеного виборчим

правом робітничого класу. Події, пов’язані з явищами політиканства “партійної

машини” та розгортанням соціалістичного руху в Західній Канаді, на думку

представників ділових кіл, могли бути стримані через обмеження впливу бідноти й

робітничого класу на місцевому політику, інституційну реформу й ідеологію

позапартійності та належного менеджменту: “під виступами проти політики й

партійності часто замасковані заперечення проти використання політичної влади у

цілях протидії соціально-економічної нерівності. Таким чином, позапартійність стала

консервативним об’єднуючим гаслом” [4, c. 43].

Наприклад, у США муніципальна реформа “прогресивної ери” насамперед

стосувалася ліквідації “міських політичних механізмів”, відбувався пошук нових

форм муніципальних структур, у яких превалюв би принцип належного менеджменту.

Найпомітніший результат використання цього підходу – запровадження в

муніципалітетах системи “рада – менеджер (управляючий)”. Схеми муніципального

реформування в США на меті мали два основних завдання: по-перше, наділити мерів

більшими владними важелями; по друге, розділити законодавчо-нормотворчі та

виконавчі повноваження органів місцевого самоврядування.

Здійснюване у Канаді реформування мало менш радикальний характер. Кроком

у бік впровадження системи “сильний мер – рада” був перехід до загальних виборів

голів місцевих рад. Поряд з цим більше наголошувалося на необхідності відібрати у

місцевих рад окремі їх повноваження зі створенням окремих виконавчо-

адміністративних органів.

Основні внутрішні організаційні зміни у муніципальному управлінні в Канаді:

запровадження контрольних бюро (Торонто, 1896 р.), комісійної системи (Едмонтон,

1904 р.) та системи “рада – менеджер” (Вестмаунті, Квебек, 1913 р.). Нові

організаційні структури місцевого самоврядування мали виправдати сподівання

реформаторів на комплексне вирішення проблем вироблення політики, координації

надання послуг та репрезентації населення у містах.

Первинна мета муніципальних реформ полягала в усуненні корупційних явищ,

іншим важливим завданням було поліпшення ефективності надання громадських

послуг. Основний метод вирішення цього завдання вбачали у вилученні повноважень

у місцевих рад. Цього передбачалося досягти шляхом зменшенням кількісного складу

і вагомості депутатів-політиків від місцевих виборчих округів; формуванням

невеликого за чисельністю членів виконавчого органу з великими повноваженнями,

збільшенням повноважень адміністрації через системи комісіонерів чи міських

менеджерів, створенням окремих органів спеціального призначення, що мали

перебрати на себе виконання важливих адміністративних функцій [5].

Відокремлення муніципального управління й адміністрування місцевих справ

від політики на основі принципів ведення бізнесу розцінювалося як очевидне

вирішення наявних проблем, адже більшість місцевих питань є за характером радше

адміністративними, ніж політичними. Ідеї реформізму, бізнес-управління,

професіоналізації місцевого самоврядування заради сприяння дієвості й економності

на противагу демократичним принципам громадянської активності швидко знайшли

підтримку в посадових осіб місцевого самоврядування.

Відтак орган муніципального управління розглядався як торгово-промислова

фірма, що функціонує відповідно до бізнес-принципів. Муніципальні ради з точки

зору реформаторів уподібнювалися до компактних рад директорів великих

комерційних корпорацій. Звідси виникло й досі продовжується дискутуватися

питання про кількісний склад місцевих рад. Канадські аналітики з питань

корпоративного управління дійшли до висновку про оптимальний склад ради

директорів - від 8 до 10 членів [6]. В наш час небагато фахівців цілком підтримують

ідею, що муніципальна рада є лише специфічною формою корпоративного органу,

проте така думка має право на існування.

В ході проведення структурних муніципальних реформ виборчому праву

надавалося менш важливе значення, ніж забезпеченню ефективної організації

муніципального управління, дійовому наданню послуг. Таким чином, визначилася

тенденція зрощення бізнесу й органів місцевого самоврядування, їх перетворення в

аполітичні корпоративні органи управління, професіоналізації місцевого

самоврядування, чіткого розподілу нормотворчих і виконавчих функцій.

Кінцевим результатом реформ став більш складний за механізмом управління,

менш підзвітний муніципальний орган влади, радше відданий ідеям економності,

ефективності та результативності, аніж підзвітності і підконтрольності виборцям.

Проведені структурні реформи не усували проблемних питань розтрат й корупційних

діянь, недостатнього рівня надання послуг, ситуацій конфлікту інтересів, затягування

ухвалення рішень.

Проведені структурні реформи не усували проблемних питань розтрат й

корупційних діянь, недостатнього рівня надання послуг, ситуацій конфлікту

інтересів, затягування рішень, адже “несправність трапилася не з системою, а з

людьми” [7, c. 48].

Хоча з плином часу згадані чинники й умови змінювалися, але, як відзначив

Дж.Андерсон, “коли канадські міста досягли розміру і складності, достатніх, щоб

зробити їх привабливими для політичних партій, імпортовані зі США ідеологія

реформ і супровідні структурні нововведення міцно закріпилися, поставивши для

входження партійної політики ефективний бар’єр” [8, c. 12].

Спадщина “першої ери муніципальної реформи” відчутна в тривалому

запереченні доречності політики на місцевому рівні. Однак з поступальним рухом

демократії ці неполітичні традиції все більше не відповідали новим умовам, і у

випадку Канади вже в 20-і рр. ХХ ст. партійна система почала впроваджувалася на

муніципальних виборах, особливо в містах Західної Канади.

Залучення зарубіжного досвіду, ретроспективний погляд на проблему дозволяє

визначити альтернативні варіанти і виконати прогнозну оцінку розвитку місцевого

самоврядування в Україні. Адже, як показує практика, зі всіх проблем, які стоять на

заваді ефективній роботі органів місцевого самоврядування, з найгостріших –

професійна непідготовленість і заполітизованість депутатів місцевих рад, обраних за

новою виборчою системою партійних списків. У зв’язку з вище зазначеним на

порядку денному – питання кадрової політики в сфері підготовки фахівців для роботи

в органах місцевого самоврядування, оптимізація структури місцевого

самоврядування, зокрема, кількісного складу місцевих рад, розроблення і

впровадження механізмів попередження і мінімізації негативних наслідків впливу

партійної політики на місцевому рівні, підвищення ефективності надання

управлінських послуг, вдосконалення законодавства про місцеві вибори [9].

Під впливом процесів індустріалізації й урбанізації у середині ХХ ст. система

місцевого самоврядування в Канаді перестала відповідати новим умовам. В основі

традиційної, встановленої в середині позаминулого століття системи муніципального

управління виникло коло проблемних питань, серед яких:

неадекватність концепції відповідальності муніципалітетів за надання

соціальної допомоги умовам соціально-економічної кризи й вилучення внаслідок

цього питання соціального захисту з виключної компетенції місцевого

самоврядування;

недосконалість адміністративно-територіального поділу, неадекватність

муніципальних територіальних меж внаслідок наявності надмірної кількості малих за

розміром муніципалітетів та існуючої в більшості міських центрів фрагментованої

муніципальної адміністративно-територіальної структури;

скорочення повноважень муніципалітетів внаслідок їх передачі до окремих

правлінь і комісій та органів влади вищого рівня;

недостатні джерела муніципальних доходів і збільшення залежності органів

місцевого самоврядування від цільових провінційних субсидій, що є передбачають

виконання їх одержувачами певних умов;

несумісність успадкованої з “першої ери муніципальної реформи” зламу

ХІХ-ХХ ст.ст. неполітичної традиції з спірними проблемами і суб’єктивними

цінностями, що постали перед органами муніципального управління, особливо в

містах;

неефективність муніципальних управлінських органів у забезпечені

керівництва, координації і чіткого центру підзвітності і відповідальності [1].

Відповіддю на неадекватність традиційної системи місцевого самоврядування

новим умовам та на значне поглиблення перелічених проблем стали нові ініціативи

реформи муніципального управління в більшості провінцій країни. В другій половині

ХХ ст. розпочалася “друга ера” реформування місцевого самоврядування в Канаді.

Вивчення цих реформ дає підстави стверджувати, що відзначалися вони помірністю і

були спрямовані в основному врегулювання адміністративно-територіальних

відносин та на вдосконалення всередині тогочасної системи.

Основні реформи структури місцевого самоврядування “другої ери”:

1) створення чи зміцнення муніципальних органів влади верхнього ярусу

(регіональні уряди в провінції Онтаріо, Корпорація Великого Вінніпегу в провінції

Манітоба, регіональні райони в провінції Британська Колумбія, міські комуни і

регіональні окружні муніципалітети в провінції Квебек);

2) використання методу анексії для врегулювання питань територіальних меж

муніципалітетів (особливо в провінціях Альберта, Саскачеван, Онтаріо); утворення

одноярусних регіональних муніципалітетів у метрополійних регіонах (провінції Нова

Шотландія, Онтаріо);

3) розширення міжмуніципальної кооперації як одного з головних факторів

підвищення рівня якості життя територіальних громад, створення міжмуніципальних

органів спеціального призначення, посилене використання міжмуніципальних

правлінь й угод про обслуговування (Фредеріктон, Сент-Джон і Монктон у провінції

Нью-Брансуік, Cент-Джонс у провінції Ньюфаундленд і Лабрадор, правління

регіонального обслуговування в провінції Альберта);

4) нові підходи до представництва й ухвалення рішення в радах (початковий

устрій Вінніпег Юнісіті, введення прямих виборів у регіональних органах влади

Онтаріо);

5) нове окреслення меж провінційних і місцевих повноважень, з проведенням

широких досліджень і виробленням рекомендацій (провінції Нью-Брансуік, Нова

Шотландія, Онтаріо) [3, c. 294].

Більшість муніципальних реорганізацій було ініційовані й сплановані

відповідними міністерствами муніципальних справ. Проте, особливо в останню пару

десятиріч, стало традиційним широке використання консультаційних процесів й

проведення громадських обговорень з винесених пропозицій.

Одним з наслідків проведених реформ була змінена в різних провінціях

класифікація типів муніципалітетів. Однак по суті можна виділити урбанізовані

одиниці – міста і села (сіті, тауни і віліджі) та сільські одиниці – райони, парафії,

тауншипи й округи. Також наявні муніципалітети верхнього ярусу з більш широкою

юрисдикцією, відомі під різними назвами – окружні, регіональні, метрополійні,

районні муніципалітети, міські комуни.

Увага у проведенні більшості вищезгаданих реформ зосереджувалася на

поліпшенні постачання послуг (від витоків муніципальних інституцій через

реформаторську еру зламу ХІХ-ХХ ст. до нашого часу забезпечення послуг

розглядалося як найважливіша роль місцевого самоврядування). Акцент

реформування переважно на міських територіях пояснюється тим, що тенденції

урбанізації значною мірою вплинули на традиційну систему місцевого

самоврядування з відмінною класифікацією міських і сільських муніципалітетів,

багатоманітністю невеликих адміністративних одиниць та покладанням на податок на

нерухоме майно як основне джерело муніципальних доходів. При реформуванні увага

надавалася вдосконаленню меж юрисдикцій місцевого самоврядування,

перекроюванню територіальних меж, скороченню подрібненості адміністративно-

територіальної структури шляхом укрупнення муніципальних одиниць.

Розпочаті наприкінці ХХ ст. перетворення законодавчого, фінансового,

організаційного характеру (напрями й тенденції розвитку місцевого самоврядування і

Канаді на рубежі ХХ-ХХІ століть охарактеризовано у відповідній роботі [10]) ведуть

до зміни відносин між різними рівнями влади і змушують знову говорити про

“перевинайдення місцевого самоврядування” відповідно до вимог часу, нову хвилю

муніципального реформування, що поряд з реалізацією мегапроектів має повернути

до життя “дискредитовані ідеали ХІХ ст.” [11]. На порядку денному нового етапу

розвитку місцевого самоврядування у Канаді знаходяться актуальні питання

законодавчого визнання зростання ролі великих міст та спробами перерозподілу на їх

користь державних податкових надходжень.

Список використаних джерел

1. Tindal C.R., Tindal S.N. Local Government in Canada. – 6th ed. – Toronto:

Nelson, 2004. – 416 p.

2. Kaplan H. Reform, Planning and City Politics: Montreal, Winnipeg, Toronto. –

Toronto: University of Toronto Press, 1982. – 775 p.

3. Козюра І.В. Становлення і розвиток місцевого самоврядування в Канаді. –

К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 332 с.

4. Keating M. Comparative Urban Politics: power and the city in the United States,

Canada, Britain and France. – Aldershot, England: E.Elgar, 1991. – 224 p.

5. Masson J.K. Alberta's Local Governments and their Politics. – Edmonton: Pica

Pica Press, 1985. – 397 p.

6. Leighton D.S., Thain D.H. Making Boards Work: What Directors Must Do To

Make Сanadian Boards Effective. – Toronto: McGraw-Hill Ryerson, 1997. – 139 p.

7. Weaver J.C. Shaping the Canadian City: Essays on Urban Politics and Policy,

1890-1920. – Toronto: Institute of Public Administration, 1977. – 79 p.

8. Anderson J.D. Nonpartisan Urban Politics in Canadian Cities // Emerging Party

Politics in Urban Canadain / J.K.Masson, J.D.Anderson (ed.). – Toronto: McClelland and

Stewart, 1972.

9. Козюра І.В. Структурна муніципальна реформа і аполітичність місцевого

самоврядування // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія

“Управління”. Вип.2. Правові та фінансові механізми муніципального управління / За

заг. ред. В.К.Присяжнюка, В.Д.Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр

Академії муніципального управління, 2007. – С. 62-65.

10. Козюра І. Основні тенденції розвитку місцевого самоврядування в Канаді

на рубежі ХХ-ХХІ століть // Вісн. НАДУ. – 2004. - № 2. – С. 296-300.

11. Bish R. Local Government Amalgamations: Discredited Nineteenth-Century

Ideals Alive in the Twenty-First. – Toronto: C.D. Howe Institute, 2001. – 36 p. - (Urban

Papers. - № 150).

Микола ОРЕЛ,

аспірант Інституту проблем державного

управління та місцевого самоврядування

НАДУ при Президентові України

ПРОЦЕСИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ

Багато науковців схильні вважати, що врахування результатів досліджень

процесів глобалізації дозволяє значною мірою виявити та пояснити провідні тенденції

суспільного розвитку у планетарному масштабі та на національному рівні. Мова йде

як про негативні, так і позитивні наслідки вказаних процесів [1-7].

Загальновідомо, що глобалізація є наслідком наукових, технічних, економічних

і культурних досягнень людства. Вона посилює взаємну залежність різних країн,

формує багаторівневу та розгалуджену міжнародну, економічну, інформаційну і,

певною мірою, суспільно-політичну систему. Вказана система сприяє розвитку

провідних країн світу, але обмежує потенціал соціально-економічного розвитку

інших країн. Це призводить до все більшої поляризації рівня життя між багатими та

бідними країнами, викликає додаткові труднощі в органів державної влади щодо

попередження та нейтралізації низки загроз прогресивному розвитку суспільства.

Серед вказаних загроз, зокрема, більш інтенсивне розповсюдження відсутніх

раніше масових захворювань, неконтрольована міграція, збільшення масштабів та

частоти техногенних катастроф, зростання загрози розповсюдження зброї масового

ураження, активізація міжнародних терористичних організацій, обумовлені все

більшою інформаційною відкритістю сучасного суспільства та вразливістю великих

індустріальних міст.

Окрім того, транснаціональні корпорації та компанії здійснюють дедалі більш

непідконтрольний державам вплив на ситуацію в окремих країнах та регіонах у

воєнно-політичній сфері, підривають міжнародну стабільність та національну безпеку

в багатьох країнах.

Водночас, глобалізація як суспільне явище до цього часу досліджена

недостатньою мірою, бо її вплив на розвиток кожної країни, їх взаємовідносини і,

загалом, на розвиток земної цивілізації досить складний і суперечливий.

Вказані чинники в сукупності зумовлюють актуалізацію дослідження впливу

процесів глобалізації на модернізацію національних політичних інститутів з метою

пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування останніх в умовах

інформаційного суспільства.

При дослідженні процесів глобалізації, сьогодні формуються різні теоретико-

методологічні підходи, починаючи від визначення початку їх виникнення та

закінчуючи уточненням сфер динаміки їх розгортання [4]. Але у будь-якому випадку,

як свідчить здійснений нами аналіз, процеси глобалізації необхідно досліджувати у

трьох аспектах:

- соціально-політичному (у контексті уточнення сучасної ролі держави, її

політичних інститутів, суб’єктів міжнародного життя у глобалізованому світі, а також

перспектив становлення глобального суспільства, яке б мало загальні правові норми

організації та функціонування тощо);

- соціально-економічному (формування глобальних ринків і стратегії поведінки

транснаціональних компаній (корпорацій), міжнародних фінансово-економічних інститутів

і, на цій основі, формування принципово нових економічних відносин і типів світового

господарства тощо);

- соціокультурному – (принциповим тут є вивчення глибинних змін ціннісних

орієнтацій, культурних стереотипів у зв’язку з новітніми науково-технічними

соціальними нововведеннями, перспективами міжкультурного діалогу між

провідними світовими цивілізаціями та націями);

Дослідження вказаних аспектів має базуватися на системному підході, оскільки

глобалізація одночасно охоплює процеси економічної інтеграції, поглиблення

міждержавних відносин, виникнення, так званих глобальної культури та глобальної

свідомості тощо, а її суттю є взаємопереплетіння всіх сукупностей індивідуальних

соціальних зв’язків, що встановилися на планеті, внаслідок чого кожен з них

безперервно зазнає впливу інших.

На особливу увагу, на нашу думку, заслуговує територіальний аспект.

Географічні кордони сьогодні дедалі більше втрачають своє первинне значення, а отже

процеси глобалізації зачіпають основи державного суверенітету в усіх його вимірах:

політичному, економічному, культурному, демографічному, етнічному, соціальному,

науковому та ін. А оскільки глобалізація посилює уніфікацію основ життєдіяльності

ойкумени, то неминучим є її вплив і на національні політичні інститути. З огляду на це

держава має активно реагувати на наслідки процесів глобалізації.

Перш за все глобалізація у соціально-політичному аспекті продемонструвала

обмеженість можливостей навіть провідних країни світу щодо розв’язання проблем

планетарного масштабу, що зачіпають життєво важливі національні інтереси, а також

взаємозв’язок між національною та міжнародною безпекою [2;5]. Звідси необхідність

посилення ролі міжнародних організацій та виникнення відповідної політичної

культури міждержавного спілкування. Тому не випадково І.А. Уткін [3] звертає увагу

на те, що найбільшого впливу зазнають такі сфери, як міжнародні відносини та

політична культура.

Серед найбільш впливових чинників глобалізації у соціально-політичному

аспекті можна назвати:

- множинність центрів влади на глобальному, локальному й проміжному рівнях;

- гостру необхідність вирішення як локальних, так і глобальних проблем

безпеки;

- все більше домінування міжнародних організацій над національними;

- гнучкий і багатоцентровий характер міжнародних відносин;

- зниження домінування загальнодержавних цінностей у загальнопланетарному

вимірі.

Внаслідок цього, як справедливо стверджують В.Г. Гельбрас, Р. Альфонсін,

С.Д.Біляцький та ін., процеси глобалізації негативно впливають на державний

суверенітет, та відповідно, значною мірою руйнують національні політичні інститути

[7-9]. Особлива роль у цьому процесі, зокрема, належить стрімкому розвитку

комунікацій, які все менше можуть контролюватися органами державної влади.

Зазначимо також, що глобальний феномен інформатизації призводить до

нівелювання національної самобутності через все більш обмежене використання

здобутків національної культури. Іншими словами, все більше усвідомлення почуття

приналежності до єдиного для всіх людей світу одночасно супроводжується

нівелюванням національних цінностей та уподобань, а це є реальною загрозою для

існування національних культур, які лежать в основі національної ідентичності.

Таким чином, зростання ролі взаємозалежності країн у всіх сферах

життєдіяльності спричиняє зменшення ролі територіального принципу, реалізація

якого є матеріальною основою формування та функціонування держави, необхідною

передумовою державного суверенітету і, відповідно, утворення, розвитку та

ефективного функціонування національних політичних інститутів. Тому в сучасних

умовах глобалізації всебічна оцінка співвідношення національного й міжнародного

інтересів є своєрідним ключем для розуміння зміни поглядів на місце і роль сучасної

держави в забезпеченні національного розвитку. Водночас має бути врахована і поява

значного обсягу нових суперечностей різного характеру між окремими державами, їх

намагання перерозподілити сфери впливу тощо. Це значною мірою ускладнює

дослідження впливу процесів глобалізації на державний суверенітет та національні

політичні інститути.

Необхідність підвищення ефективності функціонування суспільної системи в

світовому масштабі в напрямі формування планетарного співтовариства національних

держав, для концентрації та інтеграції їх зусиль в напрямку розв’язання глобальних

проблем безпеки, економічних, соціальних та ін., не викликає сумніву. Але

досягнення цієї мети, з огляду на досить різні умови розвитку переважної більшості

національних держав, а отже і конкурентоспроможність їх політичних інститутів

порівняно з провідними країнами світу (світ стає все більш дезінтегрованим),

пов’язане зі значними труднощами.

Принципово важливим є й те, що глобалізація веде до зміни організації влади

на національному рівні. Система міжнародних відносин в сучасний період

глобалізації має свою базову структуру влади. Вона значно складніша ніж попередня

за часів холодної війни. За часів глобального протистояння двох антагоністичних

соціально-політичних систем вказану систему вибудували виключно навколо

національних держав. У цій системі національна еліта впливала на світ через свою

державу, або через коаліцію держав. Холодна війна була насамперед драмою держав,

що конфронтують з іншими державами, врівноважують, або вступають з ними в союз.

А як система – врівноважувалася двома наддержавами: Сполученими Штатами та

Радянським Союзом.

Сьогодні ж система міжнародних відносин ґрунтується на трьох різновидах

рівноваги, які породжені процесами глобалізації та впливають один на одного.

Першим різновидом є традиційна рівновага між державами. Сьогодні єдиною

наддержавою є Сполучені Штати Америки. Багато держав тією чи іншою мірою

субординовані ними в питаннях зовнішньої та внутрішньої політики. Однак,

рівновага сил між Сполученими Штатами та іншими державами, які не субординовані

ними й далі має значення для міжнародної стабільності, а отже і національної безпеки

тієї, чи іншої країни.

Другим різновидом рівноваги в сучасних умовах є рівновага між державами та

глобальними ринками. Глобальні ринки утворені мільйонами інвесторів, які

акумулюють свій ресурс у ключових світових фінансових центрах. Їх позиція та дії

нині можуть мати величезний вплив на національні держави, аж до спричинення

падіння урядів та зміни конституційного ладу. Так, неодноразові вимоги

представників глобального капіталу до національних урядів не здійснювати

регулювання внутрішніх ринків означає не що інше, як вимогу передати економічну

владу провідним країнам світу. Очевидно, втрата національними урядами ключових

важелів управління в економічній сфері призводить до значного ослаблення їх

можливостей в управлінні внутрішніми суспільно-політичними та соціально-

економічними процесами.

Третім, різновидом рівноваги в системі глобалізації є рівновага між окремими

людьми та державами. Вказаний різновид обумовлено тим, що глобалізація призвела

до виникнення інформаційних, фінансово-економічних та інших мереж, які надають

індивідам більші ніж це було раніше можливості щодо впливу на окремі держави.

Окремий індивід має дедалі більшу змогу діяти на світовій сцені без державного

посередництва все більше стає реальним суб’єктом міжнародних відносин. Тобто,

сьогодні індивіди спроможні безпосередньо діяти на світовій арені. Причому, як у

позитивному, так і в негативному для держави напрямку.

Підводячи висновки вищезазначеного доходимо висновку, глобалізація – це не

тільки інтернаціоналізація та кооперація у світовому масштабі, зростання

взаємозалежності країн та прозорості кордонів. Вона небезпечно розхитує основи

державного суверенітету, загострює проблему територіальної цілісності, призводить

до зниження можливостей впливу органів державної влади на перебіг внутрішніх

суспільно-політичних та соціально-економічних процесів.

Просторово-часові форми організації політичних, соціально-економічних і

культурних зв’язків глибоко трансформуються і перетворюють громадян країни у

своєрідних громадян Мегасвіту. Це послаблює їх лояльність до національних

політичних інститутів, що безумовно є загрозою для територіальної цілісності

держави.

Окрім того процеси глобалізації супроводжуються у більшості країн

зростанням безробіття, рівня соціальної напруженості, активізацією тенденцій до

маргіналізації на планетарному рівні, тероризму тощо. Звідси – досить критичне

сприйняття глобалізації у частини населення світу та виникнення руху

антиглобалістів.

Державний суверенітет та національні політичні інститути сьогодні знаходяться

в епіцентрі процесів глобалізації і незважаючи на те, що національна держава поки-що

залишається головним інструментом політичної організації нації та системи

міжнародних відносин стає все більш очевидним, що глобальні масштаби

взаємозв’язків та взаємозалежностей не тільки прискорюють еволюційний розвиток

національних політичних інститутів, надають їм нових, так би мовити, консолідуючих

якостей, а й породжують низку небезпечних руйнівних процесів. Тому, за досить

песимістичним висновком російського дослідника О. Панаріна [10], у політичному

відношенні епоха глобалізації є новим феодалізмом. На його думку, вона нищить

демократію (в її прямому значенні), політичний суверенітет народу.

Все це означає, що кожна країна зобов’язана розробити та здійснити ті чи інші

заходи, спрямовані на збереження власної культури, її нівелювання та ліквідації будь-

яких культурних особливостей в процесі глобалізації. Держави, яким забракне снаги

це зробити можуть зникнути з політичної арени, а разом з ними і нації, які їх

утворили, як нездатні пристосуватися до змін сучасних геополітичних реалій.

Одним із засобів збереження держав та культур є їх здатність до “глокалізації”.

Т.Л. Фрідмен [11] визначає глокалізацію як здатність культур та держав, що

стикаються з іншими сильними культурами, вбирати ті впливи, які природно їм

підходять і могли б їх збагатити та опиратися речам чужим. Тобто знаходити речі, які

можна прийняти та використати на благо національної культури. Глокалізація

потрібна для того, щоб національна культура змогла засвоїти окремі аспекти

глобалізації, скористатися ними й збагатитися, але не дати стороннім впливам

заполонити й пригнітити себе.

Іншими словами, мова йде про те, що глобалізація породжує додаткові

можливості щодо збагачення національної культури найціннішими світовими

досягненнями. Так, приміром було, в античні часи, коли локальні культури

зіткнувшись з поширенням еллінізму спробували всотати з нього все найкраще, але

так, щоб не дати себе знівелювати. Природне засвоєння відбувається тоді, коли

національна держава бере щось ззовні та приймає його як своє власне, впроваджуючи

до власної системи цінностей.

Для реалізації вказаних можливостей насамперед потрібне законодавство про

природні й територіальні райони, заповідні зони, відповідні освітні програми, що

допомогли б зберегти національну державу та її культурне надбання від остаточного

нівелювання національної самобутності. Національна еліта має бути рішуче

налаштована на захист національних інтересів.

Коли ж процеси глобалізації позбавляють держави національної неповторності,

вибудовуючи їх під один стандарт, то вони знищують не тільки культуру, як основу

самоідентифікації нації, а й єдність суспільства. Адже культура – найдієвіша форма

людського самозбереження й самостримання. Вона надає суспільству

впорядкованості, визначає всі звички, поведінкові обмеження, сподівання та звичаї,

тобто є стрижнем громадянської єдності, аж до збереження державного суверенітету.

Саме тому, під тиском глобалізації, набирають сили процеси суверенізації [2; 3;

5], а отже і диференціації та дефрагментації ойкумени. Нації, які намагаються

побудувати власну державу вбачають у власній державності головний засіб для

збереження та розвитку своєї самобутньої культури.

Загалом, суверенізація це процес посилення ролі окремих суб’єктів влади в

межах одного державного організму, що неминуче призводить до його роздроблення.

Тому реалізація суверенізації у повному обсязі може мати катастрофічні наслідки для

людства. З часом можуть утворитися тисячі суверенних держав. Це може призвести

не тільки до зростання конфліктів на національно-територіальному чи етно-

національному ґрунті, а й до повної відсутності будь-яких перспектив налагодження

більш-менш ефективного управління суспільними процесами у загальносвітовому

масштабі.

Необхідно також зазначити, що особливого тиску процесів глобалізації зазнають

так звані “перехідні” суспільства, до яких належить і Україна. Вказані суспільства

значною мірою знаходяться на роздоріжжі політичного процесу, і проблеми, що

супроводжують глобалізацію, додаються до численних проблем державного

будівництва. Тому надзвичайно актуальним є визначення українською елітою того

місця, яке має посісти Україна в сучасному світі.

Безумовно, глобалізаційні процеси як об’єктивне і потужне явище

прокладатимуть собі шлях і без схвалення чи заперечення національних еліт. Тому

політичні лідери мають відшукати засоби, способи та методи, що дозволили б з

урахуванням національних особливостей використати позитивні наслідки процесів

глобалізації для забезпечення прогресивного суспільного розвитку. Не менш

актуальним завданням на порядку денному залишається і послаблення та

нейтралізація негативних наслідків глобалізації.

Таким чином, вплив процесів глобалізації на державний суверенітет та

національні політичні інститути підтверджує сутність глобалізації як складного і

різнопланового явища.

Під тиском процесів глобалізації національна держава зазнає різновекторних

впливів, у тому числі й руйнівних. Руйнація загрожує як структурно-функціональним

аспектам національної державності, так і її системним основам, зокрема національній

культурі та демократії.

Водночас глобалізація сприяє посиленню взаємозалежності та взаємозв’язків

між національними політичними інститутами, більш швидкому розповсюдженню

ефективних моделей державного управління. При цьому держави, що прагнуть

наздогнати в своєму розвиткові провідні країни світу, мають значну потребу в більш

ефективному державному управлінні, а досвід провідних країн світу свідчить, що

воно має бути більш прозорим та відкритим для громадян.

Україна сьогодні знаходиться у досить конкурентному середовищі. Для того,

щоб бути конкурентоздатною державою, забезпечити стійке економічне зростання,

примножити національні багатства, успішно розв’язати інші актуальні проблеми

соціального розвитку та державного будівництва, державні інститути мають

змінюватися досить динамічно як в структурному так і функціональному плані,

максимально враховуючи швидкоплинні зміни зовнішнього та внутрішнього

середовищ.

Проте вичерпну відповідь щодо наслідків глобальних процесів в контексті їх

впливу на національні політичні інститути та організацію державного управління

сьогодні дати досить важко. Це обумовлює необхідність широкомасштабних

системних досліджень впливу вказаних процесів на державний суверенітет і

національні політичні інститути як основу державності. Вищевикладене дозволяє

дійти загального висновку, що в основу вказаного дослідження має бути покладено

передусім концепцію визнання глобалізації як об’єктивного соціального процесу,

змістом якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних еконо-

мік, національних політичних і соціальних систем, національних культур.

Головною метою дослідження має стати системний аналіз факторів, які

здійснюють як позитивний так і негативний вплив на модернізацію національних

політичних інститутів. Це дозволить в подальшому встановити між вказаними

факторами взаємозв’язки та розробити методики оцінки спроможності органів

державного управління, як щодо протидії негативним проявам глобалізації, та і щодо

врахування їх позитивних наслідків для забезпечення прогресивного суспільного

розвитку.

Вагомим інтегральним результатом дослідження мають стати рекомендації,

спрямовані на вдосконалення організаційно-правових засад системи державного

управління, як реакція на виклики і загрози глобалізації. З іншого боку, результати

дослідження могли б слугувати теоретико-методологічною основою розробки

відповідних концепцій і стратегій подальшого розвитку в усіх сферах життєдіяльності

суспільства, як адекватна відповідь на сучасні реалії глобалізації в контексті

реалізації життєво важливих національних інтересів. Це зумовлено тим, що при

розробці зазначених документів значну увагу необхідно приділяти комплексності

підходу при аналізі впливу наслідків і тенденцій процесів глобалізації на формування

державної політики і, відповідно, на еволюцію концептуальних підходів щодо

організації державного управління в сучасних умовах.

Список використаної літератури

1. Белорус О.Г., Д.Г.Лук’яненко О.М.Гончаренко Глобальные трансформации и

стратегии развития. Моног.- К.: Орияне, 200.-2000.-424 с. (Перевод с украинского

издания 1998 года).

2. Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века: Моногр. – М.: Издатель Соловьев;

Алгоритм, 2001. - 480 с.

3. Уткин А.И. Глобализация и осмысление: Моногр. - М.: Логос, 2001. – 254 с.

4. Войтович Р. Історичні та теоретико-методологічні передумови виникнення

сучасних процесів глобалізації // Вісник НАДУ. – 2003. – №3.- С. 557-568.

5. Ситник Г. Державне управління національною безпекою України: Моногр.-

К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 408 с.

6. Біляцький С.Д., Ярова Н.В. Нові процеси улаштування світу // Стратегічна

панорама. - 2002. - №2. - С. 59-64.

7. Место и роль государства в догоняющем развитии: Моногр. / Авт.кол.:

В.Г.Гельбрас, Н.А.Симония, В.В.Сумской и др. - М.: ООД ИМЭМО РАН, 1999. - 94 с.

8. Альфонсин Р. Бунт беднейших государств // Независимая газета. - 2000 - 10

окт.

9. Блавацький С. Дилема глобалізації та державного суверенітету // Дзеркало

тижня. – 2002. – №51(375). – 29 гр. –11 січ.

10. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование: Уч.для вузов. –

М.: Алгоритм, 2000. - С. 10-11. – 352 с.

11. Фрідмен Т.Л. Лексус і оливкове дерево: зрозуміти глобалізацію Моногр. –

Л.,2002. 621-с.(Переклад з англ.Мар’яни Прокопович, Романа Скакуна) бібліотека

журналу Ї

Юрій Іванченко,

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

провідний науковий співробітник Інституту проблем державного управління

та місцевого самоврядування НАДУ

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ТА АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМ В УКРАЇНІ

Запровадження у 2006 р. в Україні політичної реформи, обрання місцевих рад

за пропорційним принципом потребує кардинальних змін в управлінні регіональним і

місцевим розвитком, суттєвого перерозподілу повноважень і відповідальності за

розвиток територій між місцевими радами та місцевими державними адміністраціями.

Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 р.,

затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р.,

визначено наступні стратегічні завдання державної регіональної політики:

підвищення конкурентоспроможності регіонів та зміцнення їх ресурсного потенціалу;

забезпечення розвитку людських ресурсів; розвиток міжрегіонального

співробітництва; створення інституціональних умов для регіонального розвитку.

Реалізація цих завдань передбачає запровадження нових форм взаємодії центральних

органів виконавчої влади з місцевими виконавчими органами та органами місцевого

самоврядування, проведення у 2009-2015 роках адміністративно-територіальної,

бюджетної та податкової реформ з метою зміцнення фінансово-економічної основи

територіальних громад.

Тому актуальними залишаються дослідження існуючих механізмів реалізації

державної регіональної політики, визначення пріоритетних напрямів їх

удосконалення та впровадження з метою формування оптимальної системи

зазначених механізмів.

Аналіз відповідної нормативно-правової бази та наукових публікацій дає

підстави виділити три основні складові цієї системи – механізми децентралізації,

інституційні механізми, політико-правові механізми – та внести деякі пропозиції за

означеною темою.

І. Механізми децентралізації.

Ключовим завданням державної регіональної політики є, насамперед, передача

частини державних повноважень з центру на місцеві рівні, що здійснюється через

Механізми децентралізації

– передачі частини

повноважень з центру на

місцеві рівні

Управління

суспільно-

політичним

розвитком

регіонів

Управління

соціогуманітарни

м розвитком

регіонів

Управління

економічною

сферою регіонів

Регулювання

зовнішніх

відносин

регіонів

Механізми

політичної та

адміністративно-

територіальної

реформ

Економічні

механізми, у т.ч.

механізми

перерозподілу

коштів

державного

бюджету

Механізм

забезпечення

державних

стандартів

(нормативів)

та державних

соціальних

гарантій гідного

рівня життя

кожного

громадянина

Механізми

транскордонного

співробітництва

різноманітні механізми децентралізації. Ці механізми діють у сферах управління

суспільно-політичним, соціогуманітарним, економічним розвитком регіонів, а також

регулювання їх зовнішніх відносин. Основні механізми децентралізації за

відповідними сферами управління регіональним розвитком можна представити у

вигляді схеми (рис. 1).

Пріоритетними напрямами удосконалення механізмів децентралізації на

сучасному етапі політичної та адміністративної реформ є:

- прийняття законодавчих документів з питань реформування адміністративно -

Рис. 1.

територіального устрою та розвитку місцевого самоврядування на всіх рівнях,

розроблення та опрацювання пілотних проектів моделі адміністративно-

територіального устрою;

- посилення соціальної складової регіонального розвитку, що передбачає

забезпечення державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій

гідного рівня життя кожного громадянина незалежно від місця його проживання;

- підготовка нормативно-правової бази щодо проведення бюджетної

децентралізації, що передбачатиме збільшення повноважень та зміцнення фінансово-

економічної основи територіальних громад, зростання питомої ваги власних доходів

місцевих бюджетів, що підвищить інституційну та фінансову спроможність

органів місцевого самоврядування щодо розв’язання проблем територіальних громад;

- підвищення конкурентоспроможності регіонів та інвестиційно-інноваційної

активності шляхом розбудови та модернізації інфраструктури регіонів, спрямування

на ці цілі державних інвестиційних ресурсів;

- розвиток ринку праці, раціональне використання людського потенціалу,

зменшення у всіх регіонах кількості офіційно зареєстрованих безробітних та рівня

безробіття;

- зменшення диференціації між регіонами за економічними та соціальними

показниками та подолання у перспективі надзвичайно суттєвих диспропорцій;

- подолання існуючих диспропорцій у соціально-економічному розвитку

регіонів, вирівнювання їх за економічною ситуацією, за рівнем виробництва з

розрахунку на одну особу, впровадження стандартизації рівня життя населення,

забезпечення рівного доступу до якісних освітніх та медичних послуг, до сучасного

комфортного житла, забезпечення рівних умов зайнятості як основного джерела

доходів населення.

Удосконалення механізму забезпечення державних стандартів (нормативів)

та державних соціальних гарантій гідного рівня життя кожного громадянина має

за мету вирівнювання соціальних параметрів регіонів та здійснюється за такими

напрямами:

- забезпечення функціонування прожиткового мінімуму як державного

соціального стандарту;

- уточнення прожиткового мінімуму для основних соціально-демографічних

груп населення;

- поетапне приведення розміру мінімальної заробітної плати до розміру

прожиткового мінімуму;

- впровадження нового соціального стандарту - регульованої державою

мінімальної погодинної заробітної плати;

- врахування регіональної диференціації та розробка механізмів практичної

реалізації регіонального прожиткового мінімуму. Для оцінки рівня життя в регіоні,

розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на

призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів,

органи місцевого самоврядування повинні затверджувати регіональний прожитковий

мінімум, не нижчий від установленого відповідно до чинного законодавства України,

тобто національного прожиткового мінімуму;

- зниження диференціації населення за рівнем доходу шляхом: підвищення

оплати праці та її ролі в суспільному розвитку i в бюджеті сім’ї; удосконалення

системи соціального захисту (з орiєнтацiєю соціальних пенсій на прожитковий

мiнiмум, з наданням адресної допомоги, пільг, субсидій тільки малозабезпеченим

громадянам); посилення особистої зацiкавленостi та вiдповiдальностi працюючих у

забезпеченні своїх матеріальних, соцiальних потреб; налагодженого контролю

держави за отримуваними доходами;

- удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, розроблення

механізму регулювання міжгалузевих, міжпрофесійних (міжпосадових)

співвідношень заробітної плати працівників бюджетної сфери на єдиній основі;

- забезпечення державних гарантій щодо індексації заробітної плати.

Удосконалення економічних механізмів, у т.ч. механізмів перерозподілу коштів

державного бюджету, спрямовано на вирівнювання соціально-економічного

розвитку регіонів та здійснюється за такими напрямами:

- реформування системи планування та виконання місцевих бюджетів, на

основі впровадження програмно-цільового методу, підвищення ефективного

розподілу і використання бюджетних ресурсів;

- зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів з метою ефективного

функціонування місцевого самоврядування та створення фінансово спроможних

адміністративно-територіальних одиниць;

- збільшення питомої ваги місцевих бюджетів до 45 – 50 відсотків у зведеному

бюджеті, що забезпечить економічне зростання у регіонах та держави в цілому;

- підвищення інноваційної складової місцевих бюджетів з метою зміцнення

економічного потенціалу адміністративно-територіальних одиниць;

- продовження вдосконалення міжбюджетних відносин, виходячи з динаміки

фінансово-бюджетних та соціально-економічних показників розвитку

адміністративно-територіальних одиниць на основі якісних стандартів надання

суспільних послуг;

- забезпечення подальшого удосконалення порядку надання державою

міжбюджетних трансфертів з метою заохочення місцевих органів виконавчої влади та

місцевого самоврядування до нарощування власних джерел фінансування;

- підвищення якості казначейського обслуговування бюджетів усіх рівнів, з

чітким дотриманням бюджетного та фінансового законодавства учасниками

бюджетного процесу;

- підвищення ефективності та дієвості внутрішнього фінансового контролю на

місцевому та регіональному рівнях.

В умовах нової геополітичної ситуації перед регіонами України відкриваються

нові перспективи для відпрацювання й розвитку механізмів транскордонного

співробітництва за такими двома основними напрямами:

- використання можливостей поглиблення європейської інтеграції;

- усунення передумов негативних суспільно-політичних та економічних явищ,

які виникають у процесі транскордонного співробітництва.

За першим напрямом передбачається поглиблення інтеграції у європейському

напрямі через розвиток довготривалих економічних відносин на переважно

інноваційній основі, усунення інституційних бар’єрів для структурних змін в

економіці України через імплементацію європейських норм і стандартів економічної

діяльності.

Зокрема, після вступу до Європейського Союзу в 2006 р. Болгарії та Румунії

створюються широкі можливості для розвитку АР Крим, Одеської, Миколаївської та

Херсонської областей. Безпосереднє сусідство чи через море з країнами ЄС відкриває

цим областям не тільки доступ до ринків та фондів ЄС, а й дає підстави взяти на себе

роль “південного вектора” інтеграції України до Євросоюзу.

Інший приклад: розглядається можливість будівництва автомобільного

транспортного коридору через територію України від кордону Польщі до кордону

Румунії. Це дасть можливість не тільки скоротити шлях із Західної Європи у

Південну, а й сприятиме розвитку інфраструктури територій, через які він

проходитиме, а саме Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької

областей, та розв’язанню їх соціальних проблем (зокрема, зайнятості).

За другим напрямом йдеться про розв’язання проблем, пов’язаних з

недосконалістю інституцій транскордонного співробітництва, нагромадженням

потенціалу деструктивних явищ, зокрема:

- здійснення заходів щодо детінізації транскордонного співробітництва, що

включає боротьбу з контрабандою товарів, ліквідацію тіньових та ”сірих” схем

зловживань при експортно-імпортних операціях, рішучу боротьбу із корупцією на

усіх рівнях адміністративних та контролюючих органів;

- посилення та дотримання політики захисту економічних інтересів у всіх

сферах транскордонного співробітництва, захист суб’єктів транскордонного

співробітництва від криміналітету та надмірного тиску контролюючих органів,

формування безпечного середовища функціонування суб’єктів транскордонного

співробітництва незалежно від походження капіталу чи сфери діяльності;

- подолання соціально-економічних диспропорцій у розвитку прикордонних

регіонів, зокрема надання соціального захисту сезонним робітникам на основі

взаємної легалізації учасників сезонної трудової міграції;

- розробка та реалізація цільових середньострокових програм поліпшення

зайнятості, розвитку підприємництва та аграрного комплексу у депресивних районах

прикордонних областей.

ІІ. Інституційні механізми.

Важливими умовами для успішного впровадження державної регіональної

політики є створення і забезпечення ефективної дії інституційних механізмів її

реалізації. Йдеться передусім про такі механізми: взаємовідносини центру з регіонами

та регіонів між собою, контроль місцевої влади з боку територіальних громад,

стимулювання регіонального розвитку та участі регіонів у формуванні державного

бюджету. Систему зазначених механізмів та основні напрями їх удосконалення

представлено у вигляді схеми (рис.2).

Основними напрямами удосконалення механізмів взаємовідносин центру з

регіонами, центральними органами влади з регіональними є:

- надання прав місцевій владі вносити зміни до системи місцевих податків і

зборів;

- забезпечення доступу місцевої влади до транснаціональних фінансових

ринків, до кредитних ресурсів;

- встановлення нових критеріїв відповідальності керівників органів місцевого

самоврядування та розпорядників бюджетних коштів (юридичної, фінансової та

особистісної);

- впровадження нових принципів та механізмів взаємовідносин влада-

громадськість щодо формування програм, механізмів підзвітності та громадського

контролю;

Інституційні механізми

реалізації державної

регіональної політики

Механізми

взаємовідносин

центру з

регіонами

Механізми

взаємовідносин

регіонів між

собою

Механізми

контролю

місцевої влади

громадами

Механізми

стимулювання

регіонального

розвитку, участі

регіонів у

формуванні

державного

бюджету

Визначення

і законодавче

закріплення

розподілу

повноважень і

обов’язків між

органами

виконавчої влади

та органами

місцевого

самоврядування

Створення

прозорої системи

взаємовідносин

місцевих органів

влади з

центральними та

прийняття

управлінських

рішень

Механізми

відповідальності

органів

виконавчої влади

і органів

місцевого

самоврядування

за розвиток

територій на

основі

комплексного

моніторингу їх

соціально-

економічного

розвитку

Бюджетна

децентралізація:

збільшення

повноважень та

зміцнення

фінансово-

економічної

основи

територіальних

громад,

зростання

питомої ваги

власних

доходів

місцевих

бюджетів

Механізми

функціонування

влади на засадах

професійності,

публічності,

прозорості для

суспільства, а

також

саморегуляції

влади

Механізми

передачі

повноважень від

місцевих органів

державної влади

до органів

місцевого

самоврядування

Рис. 2

- зміна грошового забезпечення регіональних соціальних програм, виходячи із

змін функцій щодо забезпечення належного розвитку соціальної сфери регіонів і

надання населенню соціальних послуг належної якості;

- покладення обов’язків щодо надання базових медичних та освітніх послуг на

регіональну владу;

- передача бюджетних видатків на фінансування медичних послуг установами

загальної та спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги (першого та

другого рівнів) органам місцевого самоврядування обласного рівня.

Основу міжрегіонального співробітництва становить саме соціально -

економічна складова і, насамперед, подолання диспропорцій соціально-економічного

розвитку регіонів, у наслідок чого рівень життя громадян у різних областях України

значно різниться. Для вирішення цієї ключової проблеми вкрай потрібно

відпрацювати та налагодити ефективний механізм взаємовідносин регіонів між

собою, для чого забезпечити:

- аналіз та оцінку наявних природних ресурсів, стану економічного і

соціального розвитку, культурної спадщини, людського потенціалу регіонів,

виявлення і систематизацію взаємних інтересів розташованих у них суб’єктів

господарювання та окремих адміністративно-територіальних одиниць у цілому,

створення на цій основі проблемних каталогів українських регіонів;

- розробку державних програм, які б передбачали розвиток та розміщення

науковоємних технологій та виробництв на економічно відсталих територіях, зокрема

в аграрних областях;

- реформування бюджетної системи та міжбюджетних відносин в напрямі

децентралізації фінансів, удосконалення практики надання трансфертів з Державного

бюджету, відмови від індивідуальних пільг регіонам і переходу до обґрунтованих

заходів державної підтримки регіонів різних типів, що мають суттєві особливості, які

впливають на результати господарської діяльності;

- забезпечення на державному рівні координації діяльності місцевих органів

виконавчої влади та місцевого самоврядування по розбудові інфраструктури шляхом

співфінансування відповідних інвестиційних проектів, переливу інвестицій між

регіонами та галузями, підтримки встановлення прямих взаємовигідних торгівельно-

економічних зв’язків між регіонами, розвитку транспортних мереж, інших бізнес-

проектів та громадських ініціатив;

- налагодження соціально-культурної співпраці між регіонами, як основи для

формування єдиного гуманітарного простору України та подолання існуючого

міжрегіонального розколу в ідейно-політичних орієнтаціях.

Удосконалення механізмів стимулювання регіонального розвитку передбачає

поряд з бюджетною децентралізацією затвердження у державному бюджеті нової

бюджетної програми, спрямованої на стимулювання регіонального розвитку, а також

розроблення та реалізацію регіональних стратегій розвитку, угод щодо здійснення

пілотних проектів та програм подолання депресивності окремих територій.

Прийнятий у 2005 р. Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів”

визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної

політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності

територій. Цим законом передбачено забезпечити концентрацію ресурсів на

розв’язанні регіональних проблем та зміцнення партнерських відносин між місцевими

органами влади та центральними органами виконавчої влади щодо питань

регіонального розвитку.

На жаль, у зв’язку з політичною кризою в Україні, у цій сфері мало що

робиться.

Зокрема, благим побажанням залишається відпрацювання механізмів

функціонування регіональної та місцевої влад на засадах професійності, публічності,

прозорості для суспільства. Надмірна політизованість кадрових призначень, квотні

принципи та традиційний принцип лояльності, покладені в основу регіональної

кадрової політики, які найбільш яскраво виявляються під час виборчої кампанії,

ведуть до відвертого обслуговування посадовцями конкретних корпоративних

інтересів, ослаблення кадрового потенціалу владних структур, корупційних проявів і,

як наслідок, дискредитації інститутів державної служби та служби в органах

місцевого самоврядування з усіма випливаючими з цього наслідками.

ІІІ. Політико-правові механізми.

Їх можна представити у вигляді схеми (рис. 3).

Рис. 3

Політико-правовий механізм адміністративно-територіальної реформи поки

що знаходиться в стадії становлення та характеризується законодавчою

неврегульованістю, відсутністю чітких критеріїв визначення правового статусу

адміністративно-територіальних одиниць, недостатністю ресурсної бази існуючих

самоврядних територіальних громад, передусім сільських, для надання громадянам

необхідного переліку якісних послуг, недосконалістю територіального розподілу

функцій центральної, регіональної та місцевої влади.

“Концепцією реформування публічної адміністрації”, прийнятою

Національною радою з державного будівництва і місцевого самоврядування,

передбачаються такі основні напрями удосконалення механізму адміністративно-

територіальної реформи:

- укрупнення територіальних громад на низовому рівні до такого розміру (з

Політико-правові

механізми реалізації

державної регіональної

політики

Механізми

забезпечення

участі

громадян

у прийнятті

управлінських

рішень

на місцевому

рівні

Політико-

правовий

механізм

адміністра-

тивно-

територіальної

реформи

Політико-

правовий

механізм

реалізації

місцевого

самоврядуван

ня в контексті

політичної

реформи

Організаційно

-правовий

механізм

забезпечення

самостійності

територіаль-

них громад

Фінансово-

економічні

механізми

забезпечення

самодостатнос

ті територіаль-

них

громад

населенням не менш, як 5000 жителів), який забезпечить їм необхідні

інфраструктурні, кадрові, організаційні ресурси, а також достатні власні джерела

наповнення місцевого бюджету;

- укрупнення певної частини існуючих районів (район повинен охоплювати

територію з населенням близько 70 тисяч), надання статусу міст-районів (містам з

населенням від 70 до 700 тисяч) та міст-регіонів (містам з населенням, як правило,

понад 700 тисяч), які адміністративно не входитимуть до складу відповідно того чи

іншого району, області і не матимуть у своєму складі інших громад (зміни меж

областей не передбачається);

- утворення районних та обласних виконавчих органів місцевого

самоврядування, які і надалі надаватимуть населенню частину публічних послуг,

притаманних районному та обласному рівням;

- позбавлення водночас відповідних повноважень районних та обласних

державних адміністрацій, які будуть реорганізовані в контрольно-наглядові органи

відповідно на районному та обласному рівнях.

Відсутністю якісного інституційного забезпечення, невідповідностями та

розходженнями між юридичним і фактичним в законодавчому забезпеченні місцевого

самоврядування, в першу чергу неузгодженістю окремих норм Конституції України

між собою та невизначеністю окремих понять у законодавстві, характеризується

існуючий політико-правовий механізм реалізації місцевого самоврядування.

Для удосконалення зазначеного механізму необхідно:

- забезпечити належне законодавче і нормативно-правове врегулювання питань

місцевого самоврядування в Україні з урахуванням реального рівня економічного,

соціального, культурного розвитку територіальних громад та основних принципів

Європейської хартії місцевого самоврядування, а саме: правової, матеріально-

фінансової, організаційної самостійності органів місцевого самоврядування;

розповсюдження юрисдикції органів місцевого самоврядування базового рівня на всю

територію адміністративно-територіальної одиниці; повноти і виключності

повноважень, якими наділяються ці органи у вирішенні питань державного

управління; обсяги фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування повинні

відповідати їх функціям, передбаченим Конституцією або законом;

- суттєво підняти загальний рівень регіонального управління на основі

впровадження стратегічного управління та стратегічного планування у сфері

місцевого самоврядування;

- регламентувати порядок взаємодії та відповідальності у сфері здійснення

органами місцевого самоврядування наданих їм окремих повноважень органів

виконавчої влади, а також встановити залежність між здійсненням зазначених

повноважень та їх матеріальним і фінансовим забезпеченням з боку держави,

привести у відповідність повноваження та спроможність органів місцевого

самоврядування їх виконувати;

- чітко розмежувати завдання, функції та повноваження між органами

місцевого самоврядування за принципом субсидіарності з урахуванням критеріїв

повноти здійснення ними функції та наближення публічних послуг до їх

безпосереднього споживача з метою недопущення дублювання та подвійного

підпорядкування функцій і завдань місцевого самоврядування.

Організаційно-правовий механізм забезпечення самостійності територіальних

громад вкрай недостатній: проголошений Конституцією України (ст. 140) принцип

самостійності територіальних громад на практиці майже не реалізується, тому що на

сьогодні у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”, інших

нормативно-правових актах, що стосуються діяльності органів місцевого

самоврядування (Концепція державної регіональної політики України, Програма

державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні тощо), не

визначено шляхів досягнення та забезпечення реальної самостійності територіальних

громад. Цьому заважає також відсутність чіткого розподілу повноважень, компетенції

та відповідальності між місцевими державними адміністраціями та органами

місцевого самоврядування.

Фундаментальні принципи самоврядності та самостійності територіальних

громад, що закладені у ратифікованій Україною ще у 1997 р. Європейській Хартії

місцевого самоврядування, а саме принципи правової, організаційної та фінансової

автономії органів місцевого самоврядування, поки ще чекають свого вирішення на

законодавчому рівні. Зокрема, давно назріла необхідність внесення змін до існуючих

Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні

адміністрації”, прийняття нових законів “Про комунальну власність”, “Про

територіальну громаду”, “Про адміністративно-територіальний устрій” та створення в

перспективі загального Муніципального Кодексу України.

Фінансово-економічні механізми забезпечення самодостатності територіаль-

них громад також знаходяться у зародковому стані, тому що пріоритети бюджетної

політики стосовно регіонального та місцевого розвитку, затверджені у програмних

документах, не мають реального втілення на практиці. Досі не прийнято Податковий

кодекс, де повинно бути чітко визначено перелік місцевих податків та зборів та їх

граничні ставки. Законодавчо не відрегульовано взаємовідносини між державним

бюджетом і бюджетами місцевого самоврядування. Не визначено порядок надання

місцевих позик. Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків не

враховують місцеві особливості та рівень розвитку регіонів. Існує невідповідність

державних соціальних стандартів надання послуг населенню економічним реаліям.

Існуючий принцип визначення розміру допомоги регіонам, які потребують

додаткових субсидій, призводить до розпорошення коштів між багатьма державними

і господарськими суб’єктами і їх неефективного використання. Трансфертна політика

держави не забезпечує рівності доступу до суспільних благ та послуг по всіх регіонах.

Враховуючи зазначене, визначено такі напрями формування фінансово-

економічних механізмів забезпечення самодостатності територіальних громад:

- зміцнення власної фінансової бази місцевих бюджетів (скоріш за все шляхом

введення податку на нерухомість (на майно) і через надання платі за землю статусу

місцевого податку);

- реформування політики фінансового вирівнювання розвитку регіонів на

основі принципу зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти – через залишення

частки сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади;

- посилення соціального виміру бюджетної політики на місцях, забезпечення

стабільного фінансування місцевих соціальних програм, врахування реальної ситуації

при розрахунку обсягів соціальних трансфертів.

Удосконаленню механізмів забезпечення участі громадян у прийнятті

управлінських рішень на місцевому рівні сприятимуть:

- подальший розвиток демократичних засад управління та прозорості

діяльності регіональної та місцевої влади;

- налагодження ефективної взаємодії між владою та суспільством, посилення

інституту соціального партнерства між органами місцевого самоврядування і

громадськими організаціями;

- законодавче унормування обов’язків місцевих органів влади вирішувати

важливі питання розвитку територій спільно з громадськістю, зокрема виконання

цільових соціальних програм у населених пунктах;

- правова та інформаційна просвіта, формування правової культури населення,

поширення конкретних знань про діяльність органів державної влади та органів

місцевого самоврядування, їх обов’язки перед громадою, знань про права та

обов’язки громадян.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що для подальшого

удосконалення механізмів реалізації державної регіональної політики в контексті

політичної та адміністративної реформ необхідно прискорити оновлення та

розроблення нової нормативно-правової бази в цій сфері відповідно до нинішнього

етапу економічного та суспільно-політичного розвитку держави, вжити конкретних

заходів щодо наукового, інституційного, кадрового та фінансового забезпечення

виконання наявних програм регіонального розвитку України.

Список використаної літератури

1. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та

соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до

Верховної Ради України. – К.: Інформ. - видавн. центр Держкомстату України, 2002. –

74 с.

2. Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2006 році: проект Послання

Президента України до Верховної Ради України. / Розділ 6: Регіональна політика та

розвиток місцевого самоврядування /. – 48 с.

3. Проблеми трансформації територіальної організації влади: Зб. матер. та

документів. – К.: Атіка, 2005. – 851 с.

4. Місцевий та регіональний розвиток в Україні: викликі та можливості: Зб.

матер. засідань міжнар. конф. – К.: Європ. Комісія, 2005. – 90 с.

5. Організація регіональної та місцевої влади: Досвід держав-членів

Європейського Союзу: Спец. доповн. видання Укр.-Євр. Журн. з Міжнар. та

Порівняльн. Права. – К.: Європ. Комісія, 2005. – 128 с.

6. Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід: Зб. матер.

та документів. – К.: Атіка-Н, 2006. – 742 с.

7. Місцеве самоврядування: пошуки та здобутки: Зб. матер. та документів. – К.:

Атіка, 2007. – 894 с.

Матеріали до НДР “Експертно-аналітичне дослідження стану

загальнонаціональної системи підвищення кваліфікації державних службовців та

посадових осіб місцевого самоврядування в Україні у 2006 році", а також для

розміщення у збірнику наукових праць Інституту проблем державного управління та

місцевого самоврядування

В’ячеслав Гусєв,

учений секретар Національної академії

державного управління при Президентові України,

к.е.н., с.н.с.

ІННОВАЦІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ

КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Політична реформа та пов’язані з нею структурно-функціональні зміни в

інституті державного управління вимагають від державних службовців нових

професійних якостей, зокрема вмінь працювати за умов різновекторних впливів від

різних політичних сил. За теперішніх умов рівень готовності державних службовців

працювати в умовах суспільних трансформації ще не відповідає вимогам часу. Звідси

постає проблема привнесення до цього кадрового корпусу нових знань, вмінь та

забезпечити їх оновлення принаймні синхронно на виклики суспільних

трансформацій, включаючи імперативи утвердження інноваційної моделі розвитку

національної економіки, яка визначалася з 2000 р. у програмних документах

президентів та усіх урядів України пріоритетним напрямом державної політики.

У сучасному розумінні категорія “інновація”, що була введена на початку 20

століття Й.Шумпетером як економічна категорія, має більш широкий зміст, що

включає крім економічного ще соціальне, політичне, управлінське та інші змістові

складові. Інновація розглядається як кінцевий результат інтелектуальної праці

(наукових досліджень, проектування, розробленого соціально-економічного чи

адміністративного рішення та інше), що знайшло своє практичне впровадження та

забезпечило комерційну, соціально-економічну ефективність, а також відзначено

суспільною користю та отримало суспільне визнання.

Законом України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 р. № 40

інновації визначаються, як “новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені

конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні

рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що

істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.

Розкриваючи це визначення в контексті інноваційної орієнтації системи підвищення

кваліфікації державних службовців, маємо зробити акцент на “вдосконаленні

послуги” і “рішення адміністративного характеру, що для системи державного

управління означає забезпечення відповідно розширення та поліпшення послуг для

суспільства і ефективність розроблення та впровадження державних управлінських

рішень.

Інноваційна орієнтація системи підготовки та підвищення кваліфікації

державних службовців передбачає розвиток у них професійних якостей, які мають

відповідати завданням розв’язання проблем державного управління та регулювання

суспільних відносин, що трансформуються на вимоги згідно з оновленими

завданнями держави. Це означає, що система підготовки та підвищення кваліфікації

державних службовців у своєму інноваційному розвитку має бути зорієнтована за

такими напрямами:

- підвищення кваліфікації кадрів, як суб’єктів (або потенційних суб’єктів)

інноваційних процесів за встановленими законодавством пріоритетними напрямами

розвитку науки і техніки та відповідними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності,

здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних,

інформаційно-комунікаційних та знаннєво–орієнтовних технологій, що забезпечується

запровадженням навчальних програм, які включають питання інноваційного розвитку [1,2,3];

- підготовка науково-педагогічних працівників, що мають володіти

інноваційними технологіями навчання та підготовлені до навчального процесу за

освітніми програмами, які включають питання інноваційного розвитку. ;

- формування інноваційної культури у суб’єктів інноваційних процесів,

зокрема, корпоративної у суб’єктів – юридичних осіб та індивідуальної у суб’єктів –

фізичних осіб, на основі якої формуються мотиваційний фактор їх участі в

інноваційних процесах, креативні підходи до їх реалізації;

- генерація та впровадження інноваційних технологій в навчальний процес як

передумов ефективності системи підготовки та підвищення кваліфікації державних

службовців, що включає удосконалення методичного забезпечення та запровадження

у навчальний процес новітніх освітніх технологій, як-то: дистанційної освіти на базі

інтерактивних та комп’ютерно-орієнтовних технологій, організаційного навчання,

інтегрованих навчально-атестаційних комплексів [4] та інших технологій, завдяки

яким забезпечується доступ до якісних освітніх послуг щодо підвищення кваліфікації

широкого кола осіб;

- масштабне запровадження у систему підвищення кваліфікації парадигми

неперервної освіти як імперативів змін соціально-економічних реалій, потреб людини

та суспільства, світового прогресу стосовно постійного професійного зростання

кадрів – суб’єктів інноваційних процесів і сталого зростання інноваційного

потенціалу національної економіки за рахунок якісного розвитку людського фактору

[5]. Це може бути реалізовано на базі багаторівневих навчальних програм.

Реалізація зазначених напрямів інноваційної орієнтації має стати

пріоритетними завданнями системи підвищення кваліфікації державних службовців і

забезпечити її інноваційний розвиток.

Інноваційний розвиток системи підвищення кваліфікації державних службовців

має базуватися на принципах:

- задоволення особистісних потреб у навчанні і задоволення суспільних потреб

в освічених особистостях, підготовлених до прогресивних суспільних трансформацій;

- інтеграцію наукової та освітньої галузей і практики державного управління;

- запровадження на практиці парадигми неперервної освіти державних

службовців.

- оптимізації державного замовлення на підвищення кваліфікації кадрів за

проблемно-орієнтованими підходами.

Інноваційна орієнтація системи підвищення кваліфікації державних

службовців зумовлює інноваційні зміни змісту навчання, його предметної та

діяльнісної компонент.

Предметний зміст навчання – це базовий зміст навчальних дисциплін, курсів,

навчальних модулів, що забезпечує певний обсяг та рівень знань, які мають бути

засвоєні слухачами в навчальному процесі та зафіксованих програмою навчання. За

умов глобалізації, технологічних змін, інтеграції до світового інформаційного,

наукового та освітнього просторів зміст підвищення кваліфікації має постійно

переглядатися відповідно до сучасних науково-технічних досягнень. Водночас слід

врахувати, що об’єм знань накопичений людством подвоюється кожні 2 – 3 роки. В

цьому світлі має бути переглянута роль викладача, який за сучасних умов має стати

методологом та технологом процесу навчання, своєрідним „навігатором” в океані

знань, а не лекційним транслятором об’єму знань, визначених програмою. Разом з

тим у рамках предметного змісту підвищення кваліфікації не може бути послаблена

увага до опанування слухачем професійних навичок, за якими він саме направлений

на підвищення кваліфікації.

Більшість фахівців вважає що необхідні їм професійні навички сформувалися в

їх практичній діяльності, а не були придбані в процесі навчання. Звідси

актуалізується завдання ув’язки змісту навчального процесу з потребами практики

діяльності державного службовця, що може бути розв’язано шляхом оптимізації

навчальної програми шляхом включення до неї актуальних проблем практики

предметної галузі діяльності державних службовців, які підвищують кваліфікацію.

Діяльнісна компонента навчання забезпечує слухачів, методологією діяльності,

способами пізнання та перетворення зовнішнього середовища або адаптації до нього,

технологією самовизначення та самореалізації, формує мотиваційні чинники до

предметної діяльності [6]. При цьому діяльнісна компонента виступає інструментом

навчання та його результатом, зумовлює ефективність особистісно-орієнтованого

навчання. Діяльнісна компонента, що визначає технологію навчання має бути

зорієнтованої на цінності національної ідеї, в якій для цілей інноваційного розвитку

виокремлюємо як домінанту її „інноваційну” складову, а також зорієнтована на

сутність професійної діяльності державних службовців.

Для забезпечення ефективності навчального процесу підвищення кваліфікації

предметна та діяльнісна компоненти змісту навчання мають знаходитися в своїй

взаємодоповнюючій єдності. Предметна компонента змісту навчання охоплює набуті

людством знання. Діяльнісна компонента навчання має озброїти людину

методологією їх пошуку, удосконалення та практичного застосування. При цьому

акцент робиться не на механічному засвоєнні певних знань під час підвищення

кваліфікації (хай навіть самих новітніх), а також умінь та навичок, а на оволодіння їх

фундаментальними основами та прищепленні державному службовцю уміння й

бажання самостійно і безперервно навчатися протягом усього життя.

За інноваційними методами в організації навчального процесу змінюється

підхід до сутності, смислу та способам навчання. Постає завдання не простої передачі

слухачам конкретних знань, а навчити їх умінню адаптації до якісно інших умов

інноваційного господарювання та життєдіяльності, вбудовуватися в постійно мінливе

економічне, соціальне, технологічне середовище, бути напоготові до невизначеності

майбутнього за рахунок розвитку спосібностей до творчості та різним формам

мислення.

Інша проблема системи підвищення кваліфікації - навчити потенційних

суб’єктів інноваційних процесів, зокрема керівників державних підприємств методам

інноваційного менеджменту, прилучити цих суб’єктів до інноваційної культури, а на

її основі навчити застосуванню інноваційних підходів до розв’язання проблем

господарювання. Це є цілком реальною ціллю, яка належить до предметної площини

інноватики як наукової та освітньої галузі знань, що вивчає закономірності розвитку

інноваційних процесів і розвиває методологію їх організації [7].

Дидактичний аналіз інноватики дозволяє її віднести до розряду галузей знання

діючо-перетворюючого типа. Особливості змісту навчання інноватики

обумовлюються вимогами до його кінцевих результатів – формування творчої

особистості, для якої професійні знання, вміння та практичні навички та їх постійне

оновлення в системі неперервної освіти становлять основу самореалізації в

інноваційній сфері діяльності.

Посиленої уваги вимагає управлінська підготовка для керування інноваційними

процесами, що складає зміст інноваційного менеджменту, як навчальної дисципліни

так і виду предметної діяльності.

Інноваційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту – це

управління інноваційними процесами на об’єктах різних рівнів. В основу

управлінських дій відносно інноваційних процесів покладається певна методологія,

формалізація цих дій передбачає використання специфічного понятійного апарату.

Розроблення такої методології, понятійного апарату відноситься до наукової основи

інноваційного менеджменту, що забезпечується інноватикою.

За теперішніх умов господарювання потрібні спеціалісти нового типу, які

крім високої професійної підготовки в предметній галузі своєї діяльності, мають

здатність до управлінської та підприємницької діяльності, установленню ділових

контактів і відмічені компетентністю та нахильністю до інноваційної діяльності,

вміють жити та працювати в інформаційному суспільстві.

Управлінська підготовка фахівців, зокрема їх підготовка з інноваційного

менеджменту є зараз базовими складовими сучасної бізнес-освіти [8], стан якої

визначає у певній мірі хід соціально-економічних реформ та інноваційних

перетворень в Україні.

На концептуальному рівні підготовку фахівців з інноваційного менеджменту

можна провадити за напрямом професійної першої вищої освіти. Разом з тим світова

практика доводить, що більш ефективна перепідготовка фахівців з інноваційного

менеджменту, які вже мають вищу освіту разом із досвідом практичної інноваційної

діяльності. За результатами перепідготовки ці фахівці отримують другу вищу освіту.

Крім цих рівнів повноцінної підготовки фахівців з інноваційного

менеджменту, що здійснюється за уніфікованими освітніми стандартами мають бути

пропозиції широкого спектру освітніх послуг у формі організації короткотермінового

навчання, як підвищення кваліфікації, за окремими актуальними темами інноваційної

діяльності, що затребувані її практикою. Зокрема це може бути: розроблення та

управління інноваційними проектами, венчурне фінансування інноваційної

діяльності, оцінка об’єктів прав інтелектуальної власності, маркетинг інновацій та

інше.

Масштабне поширення інноваційних процесів, що є виміром утвердження

інноваційної моделі розвитку національної економіки, пов’язано як з державною

інноваційною політикою підтримки їх зародження та розвитку, так і з ефективним

управлінням цими процесами, що має бути забезпечено заходами з підготовки

перепідготовки та підвищення кваліфікації менеджерів, керівників інноваційних

проектів та програм за освітніми програмами інноваційного менеджменту, а також

підвищення кваліфікації державних службовців (певних категорій, які займаються

питаннями державної науково-технічної та інноваційної політики) з проблем

інноваційного розвитку економіки України. Звідси виникає завдання підготовки

менеджерів для управління інноваційними процесами, тому що вірогідність

сполучення в одній особистості науково-дослідницького та підприємницького

талантів низька. Розробник потребує менеджерської підтримки, як і підприємець

інжинірингової.

За теперішніх умов для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

кадрів для розбудови національної інноваційної системи доцільно розробити та

запровадити навчальну програму з інноватики та інноваційного менеджменту (далі –

НПІІМ), унормовану відповідним освітнім стандартом. Для розробки такого

стандарту доцільно орієнтуватися на методологію формування освітніх стандартів

країн Євросоюзу, що розроблена Європейським фондом освіти [9].

В рамках НПІІМ передбачити базові навчальні курси з питань інноваційного

розвитку економіки, інноватики та інноваційного менеджменту, визначивши

відповідно предметним змістом цих курсів державну інноваційну політику й питання

аналізу, планування та управління фінансово-економічними, організаційно-

управлінськими, правовими, соціально-психологічними факторами, які впливають на

процес створення та трансферу нововведень від сфери НДДКР до сфер виробництва

та ринкового споживання.

За цією програмою, у першу чергу, мають готуватися функціональні

менеджери (з інвестицій, інформаційного забезпечення, маркетингу, фінансів) для

сфери інноваційної діяльності, здатних працювати у венчурних компаніях,

інноваційних структурах, здійснювати розробку інноваційно-інвестиційних проектів

та управління ними, а також державні службовці органів державної влади, що за

своєю функціональною діяльністю причетні до реалізації держаних цільових

інвестиційних, інноваційних, науково-технічних та інших загальнодержавних,

галузевих та регіональних програм.

НПІІМ має включати трьох рівневі програми, - підготовки кадрів,

перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації в галузі інноватики та інноваційного

менеджменту. При розробленні НПІІМ доцільно орієнтуватися на контингент осіб,

що мають вищу освіту. Це передбачає використання в навчальному процесі методик

андрагогіки (навчання дорослих). Особливості цих методик, що вони зорієнтовані та

враховують: набутий слухачами практичний досвід, який має стати об’єктом аналізу

викладача спільно із слухачем; загальну та індивідуальну мотивацію слухачів до

навчання; притаманні дорослим слухачам властивості самоконтролю та

відповідальності; налаштування слухачів на діалог із викладачем та до дискусійного

обговорення проблемних питань; очікування слухачів від навчання, що має

допомогти їм досягнути заданих цілей в їх діяльності; оптимізації форм навчального

методів навчання.

Формування НПІІМ передбачає використання системного та модульного

підходів. Системність передбачає охоплення програмою усіх питань інноватики та

інноваційного менеджменту в їх взаємозв’язку в структурі модулів програми.

Модульність означає структурованість програми за її складовими модулями, кожний

із яких кваліфікується як підпрограма, тема і може використовуватися як самостійна

навчальна програма підвищення кваліфікації з видачею сертифікату (свідоцтва)

встановленого загальнодержавного зразка (наприклад, за модулем управління

інноваційно-інвестиційними проектами).

При цьому важливо сформувати не тільки навчальну програму з інноватики

та інноваційного менеджменту, але й забезпечити її інноваційний характер та

результативність, для цього НПІІМ має набути певних властивостей, як-то:

- зміст та склад програми поряд із відображенням принципів сучасної

економіки, мають бути зорієнтовані на проблематику реалізації встановлених

пріоритетних напрямів науково-технічного та інноваційного розвитку України

[10,11];

- практична спрямованість програми, що має спонукати слухачів не тільки

до розуміння інноваційної проблематики, але й до володіння підходами до їх

розв’язання на базі накопичених знань, отриманих навиків та практичного досвіду, а

також озброїти слухача алгоритмами аналізу багатоваріантних, альтернативних

рішень, оцінювання ризиків, що виникають під час реалізації інноваційних процесів;

- мінімізація формальних обмежень в навчальному процесі за програмою, а

це реалізація індивідуальних інтересів та переваг, самостійний вибір форм занять,

регулювання у визначених межах навчального навантаження.

Звідси випливає, що НПІІМ в залежності від її призначення та повноти може

включати як окремі мікромодулі із загальних питань та базових понять інноватики

для слухачів чи для проведення тематичних семінарів, так і повноцінні навчальні

модулі для підготовки фахівців в галузі інноватики та інноваційного менеджменту.

Пропонується, що базовими елементами НПІІМ мають стати модулі (мікромодулі)

або якщо зовсім стисло при проведенні тематичних семінарів мають бути висвітлені,

як мінімум такі теми або питання.

І. Економіка технологічних змін та інноваційних процесів.

Інновація як економічна категорія. Класифікація інновацій. Інноваційна модель

розвитку національної економіки в контексті концепції сталого розвитку та світового

розвитку. Інноваційні цикли та технологічні уклади. Інноваційні процеси в ринковій

економіці. Моделювання інноваційних процесів. Технологічне прогнозування.

ІІ. Державна інноваційна політика та державне регулювання інноваційних

процесів.

Законодавчо-нормативна база інноваційної діяльності. Пріоритетні напрями

розвитку науки і техніки в Україні Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в

Україні. Механізми державного регулювання інноваційної діяльності. Державні

науково-технічні програми. Інфраструктура підтримки інноваційної діяльності:

технопарки, інноваційні центри, бізнес-інкубатори. Фінансові інституції та механізми

підтримки інноваційних процесів (венчурне фінансування, лізинг, кредит, позика,

гарантування, страхування). Стан розвитку інноваційних процесів в національній

економіці.

ІІІ. Маркетинг науково-технічної та інноваційної продукції.

Ринки технологій в Україні та закордоном. Вибір цільових сегментів

інноваційної продукції та її позиціонування. Способи просування інноваційної

продукції на ринки: продаж технології, продаж бізнесу, механізми лізингу,

організація післяпродажного та післягарантійного обслуговування продукції.

Ціноутворення при випуску інноваційної продукції.

ІV. Розроблення та управління інноваційно-інвестиційними проектами.

Проектно-орієнтовне управління. Науково-технічний та інноваційний проекти

як основні форми організації науково-технічної та інноваційної діяльності. Структура

науково-технічних та інноваційних проектів Розроблення, експертиза та управління

інноваційними проектами. Програмні продукти з розробки, експертизи та управління

проектами. Спеціальні правові режими пільгового оподаткування реалізації

інноваційних проектів.

V. Інноваційний менеджмент.

Місія та стратегії інноваційного менеджменту. Технологічний аудит. Основні

функції інноваційного менеджменту: бізнес-планування інновацій, організація

впровадження інновацій, моніторинг інновацій, оцінка ефективності, фінансування

інноваційних процесів. Стандартизація інноваційної продукції та управління її

якістю. Ідентифікація ризиків та управління ними в інноваційних процесах.

VІ. Комерціалізація об’єктів прав інтелектуальної власності, створених у

науково-технічній сфері.

Патентне та авторське право. Патентно-інформаційні технології. Оцінювання

об’єктів прав інтелектуальної власності та нематеріальних активів. Охорона прав

інтелектуальної власності. Введення у господарський обіг об’єктів прав

інтелектуальної власності. Управління об’єктами прав інтелектуальної власності та

трансфером технологій.

Структура та обсяг НПІІМ та відповідно її складових модулів має розроблятися

відповідно до трьох рівнів навчання:

- підвищення кваліфікації за окремими темами, модулями програми;

- професійна перепідготовка;

- друга вища освіта.

Визначальними рисами сучасного навчання є його інноваційна

технологічність. Під цим розуміється алгоритмізація методик досягнення цілей

навчання, широке застосування в навчальному процесі інформаційних інтерактивних

технологій та технічних засобів, а також перехід від окремих традиційних форм,

способів передачі знання до методичних інтелектуальних інтегрованих систем,

комплексів, за допомогою яких великі обсяги знань трансформуються у форми, що

зручні для засвоєння слухачами з різними когнітивними здібностями.

До інноваційних технологій навчання зараз відносять: електронну

бібліотеку та електронний бібліотечний каталог, комп’ютерне тестування,

організацію віртуальних семінарів, конференцій, комп’ютерні навчальні програми,

телеконференції, інтегровані навчально-атестаційні комплекси, а також кейс-

технології (case-studies). За кейс-технологією навчальний матеріал подається з

використанням певних практичних прикладів, ситуацій, що складають певний

тематичний пакет [12].

Раціональним виглядає використання нелінійної форми представлення

навчального матеріалу, за якою його одиниці представляються в системі різних

площин із зазначенням зв’язків між ними та можливих переходів, що надає

можливостей адекватного представлення матеріалу за всіма аспектами взаємозв’язків.

Такий підхід дозволяє максимально наблизити процес передачі знання до природного

спілкування та забезпечити адаптованість навчання до сучасної проблематики. В

навчальному матеріалі доцільна присутність довідкової інформації, статистичних

даних, поданих у супровідній формі, коли користувач може здійснити самостійний

аналіз стану предмету навчання та побачити його в оточенні зовнішньої середи, яка

впливає на його формування.

Імперативи технологізації навчання формують новий підхід до розроблення

навчальних матеріалів для організації професійного навчання, який вже не може бути

зорієнтованим на розроблення за змістом навчання традиційних підручників,

навчальних посібників на паперових носіях.

Новий підхід до розроблення навчально-методичних матеріалів за будь-

якою дисципліною за теперішніх умов розширеного використання інформаційно-

комунікаційних технологій має врахувати їх можливості для впровадження у

навчальний процес таких ефективних методик як інтерактивні та комп’ютерно-

орієнтовані методи навчання.

Тому методичне забезпечення НПІІМ має розроблятися з орієнтацією на

електронні навчальні посібники, а також з урахуванням особливостей форм

навчального процесу з метою компенсації притаманних кожній із цих форм певних

вад і максимального використання їх переваг.

Так для денної форми навчання властива певна відірваність від практичної

спрямованості, але достатньо висока глибина теоретичних знань. Для вечірньої

форми характерним є практичне сприйняття теоретичних положень та обмеженість

часу для аудиторної роботи для вивчення дисципліни. Для заочної, дистанційної

форми характерним є достатньо високий рівень методичної забезпеченості

навчального процесу при активізації пізнавальної діяльності.

З урахуванням цих особливостей форм навчання при розробленні

методичного забезпечення НПІІМ для денної форми навчання необхідним є

включення завдань з аналізу практичних проблем реалізації інноваційних процесів,

розробленню пілотних інноваційних проектів, організації ділових (комп’ютерних)

ігор. Для вечірньої та заочно-дистанційної форми при розробленні методичного

забезпечення доцільно орієнтуватися на інтерактивні електронні посібники для

самостійного вивчення програми. У посібниках має бути передбачені можливості

контекстуального переміщення по сполученим категоріям, поетапної перевірки знань,

наприклад шляхом тестування або розв’язання практичних задач, а також проведення

ділових інтерактивних комп’ютерних ігор, конференцій з використанням Інтернет або

Інтранет технологій. Підібрані задачі містять логічні посилання на теоретичні

положення.

Логічним доповненням електронного посібника з вивчення дисциплін НПІІМ

має стати систематизація та кодифікація навчального матеріалу, доповненого

науковими публікаціями за окремими темами, модулями НПІІМ, матеріалами

дисертаційних досліджень, які мають органічно входити до відповідних розділів

теоретичних дисциплін по контекстуальним посиланням, а також включення

довідково-інформаційних матеріалів в галузі інноваційного законодавства,

стандартизації та інших споріднених галузях, де формується інфраструктура

підтримки інноваційних процесів.

Інтеграція зазначених матеріалів у вигляді електронних баз знань з їх

підтримкою та оновленням через Інтернет формує новий тип навчального, наукового,

довідкового та атестаційного видання, що знаходить зараз поширення у світі як

інтегрований навчально-атестаційний комплекс.

В Україні (наприклад науково-видавниче підприємство АВТ, м. Київ)

накопичений вже досвід розробки таких інтегрованих навчально-атестаційних

комплексів (далі – ІНАК) для професійного навчання державних службовців в системі

Державного казначейства, Контрольно-ревізійної служби України, а також

працівників страхових організацій та банківських установ. Цей досвід корисний для

створення методичного забезпечення впровадження НПІІМ, зокрема у вигляді ІНАК.

ІНАК – це сучасна інтерактивна система навчання, підвищення кваліфікації,

надання інформаційно-довідкових послуг та атестації кадрів, що має розроблятися із

використанням новітніх дидактичних моделей та інформаційних технологій,

включаючи підтримку системи за допомогою Інтернет або Інтранет технологій. За

структурою оптимальної побудови ІНАК складається з таких трьох взаємопов’язаних

складових [13]:

ІНТЕГРОВАНИЙ НАВЧАЛЬНО-АТЕСТАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС

НАВЧАННЯ

САМОКОНТРОЛЬ,

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

АТЕСТАЦІЯ

ІНФОРМАЦІЙНО

-ДОВІДКОВИЙ

БЛОК

Тек

сти

нав

чал

ьн

их

тем

(під

ру

чн

ик)

Лек

ції

з т

екст

ами

нав

чал

ьн

их

тем

в

му

льті

мед

ійн

ом

у р

ежи

мі

“Діл

ові

ігр

и”,

сем

інар

и,

ко

нф

ерен

ції

, б

анки

дан

их

„cas

e-st

udie

s”

Тес

ти

для

сам

око

нтр

олю

Тес

ти

для к

он

тро

лю

з

бан

ків

дан

их

си

туац

ійн

их

пи

тан

ь

Бл

ок

завд

ань

для а

тест

ації

Сло

вн

ик т

ерм

інів

та

по

нять

Зак

он

одав

ча

б

аза

Інст

ру

кц

ії,

фор

му

ляр

и,

мет

од

ики

та

до

від

ко

ви

й

мат

еріа

л

(ко

мп

.-д

иск

)

Блок оновлення через Інтернет-портал ІНАК

1) Посібник (підручник) на паперовому носії для всіх рівнів фахівців і

спеціалістів. Крім того, має бути передбачено використання посібника у вищих

навчальних закладах з метою цільової підготовки фахівців за НПІІМ. Структура

змісту є навчальні теми, в яких має бути розкрито: усі теми навчальних дисциплін, що

охоплюються НПІМ.

2) Автоматизовану систему навчання (далі - АСН), яка призначена для

навчання, самоконтролю, а також атестації слухачів НПІІМ. АСН, що розміщується

на електронному носії у мультімедійному форматі, зокрема на CD, доповнює

посібник і включає розроблені за сучасними комп’ютерно-орієнтованими

дидактичними методиками озвучені фільми-лекції, інтерактивні практичні завдання,

тренінги, тести, контрольні роботи. До АСН входять також словники термінів і

понять.

3) Інтернет-портал, на якому накопичується інформаційна база даних

законодавства, інформаційно-довідкова система, а також через Інтернет-портал

здійснюється підтримка та оновлення програмних компонентів, інформаційних блоків

в АСН. Інтернет –портал створюється та підтримується розробником ІНАК.

Крім підручника усі інші тексти, навчальні теми, тести для контролю,

самоконтролю та інше розміщені на компакт–диску.

Слід зазначити, що принцип побудови ІНАК відповідає базовим принципам

запровадження кредитно-трансферної системи у форматі Болонського процесу, щодо

розширення часу для самостійної роботи слухачів у навчальному процесі разом з

вимогами посилення контролю якості засвоєння змісту навчання.

Професіоналізація для забезпечення ефективності будь-якої суспільно

корисної діяльності здійснюється, насамперед, через систему професійного навчання

та управління. Професіоналізм в управління досягається шляхом відповідної

підготовки управлінських кадрів, а також їх забезпеченням релевантними довідково-

інформаційними, статистичними матеріалами для підвищення їх потенціалу

виконувати аналітичну роботу, удосконалення процедур управління та підготовки

якісних управлінських рішень.

Із вимог до професіоналізації діяльності управлінців, її адаптації до

суспільного прогресу випливає з необхідністю організація перманентного навчання,

перенавчання, підвищення кваліфікації управлінських кадрів, що також відповідає

принципам загальновизнаної світом нової освітньої парадигми – навчання та

перенавчання на протязі усього свідомого та трудового життя.

Суттєвими вимогами до підвищення професіоналізації управлінських

кадрів для реалізації державної інноваційної політики, за теперішніх умов стають:

- цільова підготовка за державним замовленням фахівців з питань

інноватики та інноваційного менеджменту;

- розширення можливостей для навчання, перенавчання, підвищення

кваліфікації суб’єктів інноваційних процесів, включаючи державних службовців, які

за своїми функціональними напрямами мають відношення до сфери науково-

технічної, інноваційної та інвестиційної діяльності;

- забезпечення доступу до навчальних, аналітичних та довідково-

інформаційних матеріалів, різного роду актів законодавства, інструкцій, методик,

формулярів, що використовуються суб’єктами інноваційної діяльності.

Саме такий підхід до розроблення навчальних матеріалів за формою їх

організації, за якою вони мають бути представлені як система, що задовольняє

сформульованим суттєвим умовам підвищення професіоналізації діяльності суб’єктів

інноваційних процесів має закладатися в розробку ІНАК, як навчально-методичному

забезпеченню впровадження НПІІМ.

З метою уникнення профанації запровадження НПІІМ має здійснюватися за

певних умов:

- право відкриття такої програми має надаватися Міністерством освіти і науки

України через механізм акредитації тільки вищим навчальним закладам 4 рівня

акредитації і які мають для цього необхідні ресурси:

- забезпечення постійного контролю якості навчального процесу за НПІІМ.

В рамках НПІІМ має бути також передбачений особливий формат цієї

програми, який відповідає за організаційною формою навчання формату поширеної в

розвинутих країнах світу навчальної програми для вищих керівників Executive MBA

(програма магістр бізнес адміністрування для керівників), розрахованої для

керівників підприємств, установ, організацій (адміністратори). Цей контингент

слухачів має обмаль часу для відвідування занять, вивчення технічних деталей та

процедур інноваційної діяльності, але зацікавлений в засвоєнні методології

стратегічного менеджменту, управління інвестиційними та фінансовими ресурсами,

опанування технологією оптимізації управлінських рішень. За програмою Executive

МБА слухачу прищеплюють якості бути лідером в колективі, брати на себе ініціативу

та відповідальність щодо прийняття нестандартних рішень. Саме вивченню цих

питань за програмою НПІІМ для адміністраторів має бути приділено найбільше

уваги.

Прогнозуючи складнощі щодо запровадження НПІІМ для підготовки та

підвищення кваліфікації численного контингенту державних службовців, можна

скористатися пропозицією, що міститься в [15, с.52]. Вирішення проблеми розпочати

зі створення у державному апараті прошарку, що складається з інноваційно

підготовлених державних службовців і має бути джерелом для дифузного

розповсюдження відповідних знань та вмінь у державно-управлінському середовищі.

Рис. 3

Список використаної літератури

1. Винслав Ю. Профессиональное образование и экономика: о необходимости и

задачах государственного стимулирования интеграционных процессов ( макро- и

мезоуровневый аспекты) // Российский экономический журнал. – 2005. - № 5-6. – С.

41 – 57.

2. Поважный А.С., Остапчук В.В. Характеристики государственного

управления внедрением инноваций в образование // Менеджер. – 2004 - № 2 (28). – С.

12 – 18.

3. Савченко В.Методологічні основи визначення потреби у кваліфікованих

кадрах. // Україна: аспекти праці. – 2003. - № 4. - С. 23 – 29.

4. Кузь О.М., Бірюкова М.В. Освіта та економічне зростання:

концептуалізація взаємодії // Економіка розвитку – 2002. - № 2. – С. 26 – 34.

5. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз:

Монографія / В.П.Андрющенко, І.А.Зязун, В.Г. Кремень та ін. За заг. ред.

В.Г.Кременя. – К.: Наукова думка, 2003. – 853 с.9. Ніколаєнко С. Вища освіта і наука

– найважливіші сфери відповідальності громадського суспільства та основи

інноваційного розвитку / Доповідь на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки

України 24 березня 2005 р., м. Київ // Освіта України. – 29 березня 2005 р., № 24.

6. Момот Л. Діяльнісний компонент змісту освіти. / Освіта і управління. –

2004 р.– № 2, т. 7. – С.88–92.

7. Инновационный менеджмент: Учеб. Пособие / Под ред. В.М.Аньшина,

А.А.Дагаева. – М.: Дело, 2003. – 528 с.

8. Кузьминой Я., Филонович С. Бизнес-образование в России: состояние и

перспективы. // Вопросы экономики. – 2004. – № 1. – С.19–36.

9. Ефремов В.С. О национальных и международных проблемах подготовки

высококвалифицированных специалистов. // Менеджмент в России и за рубежом. –

2002. – № 2. С. 3–8.

10. Закон України Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки від 11

липня 2001р. № 2623-ІІІ

11. Закон України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

від 16 січня 2003 р. № 433-ІУ

12. Волгин Н.А., Одегов Ю.Г., Волгина О.Н. Кейз-стади в процессе подготовки

экономистов и менеджеров. – М.: Торговая корпорация "Дашков и Ко" – 2005. – 440 с.

13. Александров В.Т., Гусєв В.О. Інтегрований навчально-атестаційний

комплекс в системі професійного навчання державних службовців. // Актуальні

теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного

управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2004 р. /

За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ. – 2004. – Т2. – С. 363–365

14. Рыбальченко И.А. Стратегия партнерства в достижении новых знаний,

образования и технологий. // Проблеми науки. - 2002.- № 3. – С.21 – 30.

15. Романов В.Л. Соціально-инновационный вызов государственному

управлению. М.: Изд-во РАГС, 2006. – 92 с.

ІНФОРМАЦІЯ, РЕКЛАМА

ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО УЧАСТІ АСПІРАНТІВ, ЗДОБУВАЧІВ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІІЇ У ВИКОНАННІ ТЕМ НДР, ЗАКРІПЛЕНИХ ЗА

ІНСТИТУТОМ

“Концептуальні засади аналізу та оцінювання ефективності механізмів

регулювання інтеграційних процесів в Україні” – наук. кер. Бондаренко В.Д.,

д.філос.н., проф.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Швенда О.В. Розвиток форм і методів державного

управління євроінтеграційним процесом в

Україні.

ІПДУМС

Канавець М.В. Вплив молодіжного руху на формування

та реалізацію державної політики

України.

ІПДУМС

Орел

(Ситник) М.Г.

Вплив процесів глобалізації на

адміністративну реформу в Україні.

ІПДУМС

Андрієнко О.Я. Державне управління євроатлантичною

інтеграцією України: теоретико-

методологічні засади

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Формування інституційних засад взаємодії органів державної влади та

громадянського суспільства в Україні” - наук. кер. Сурмін Ю.П., д.соц.н., проф.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Степаненко С.В. Взаємодія органів державної влади та

інституцій громадянського суспільства в

процесі реалізації євроінтеграційної

політики України.

ІПДУМС

Зайцева І.О. Концептуально-методологічні аспекти

статутного права в місцевому

самоврядуванні України.

ІПДУМС

Грінер О.М. Механізми взаємодії держави і церкви в

побудові громадянського суспільства.

ІПДУМС

Будник М.А. Трансформація системи державного

управління в умовах політичної реформи

в Україні (регіональний аспект).

ІПДУМС

Карлова В.В. Національна свідомість як основа

державотворчих процесів в Україні

(управлінський аспект).

ІПДУМС

Дармограй Н.М. Культура державно-владних відносин Кафедра

політичної аналітики

та прогнозування

Гудима Н.В. Відкритість та прозорість діяльності

органів державного управління України.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Слюсарчук

М.Ю.

Ресурсне забезпечення діяльності

Верховної Ради України: стан і тенденції

розвитку.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Гнатова Г.В. Теоретико-методологічні засади

впровадження аудиту адміністративної

діяльності органів державної влади

України.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Пилипчук І.С. Вдосконалення механізму державного

управління авіаційним транспортом

України.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Розроблення системної моделі професіоналізації державної служби України”

– наук. кер. Штика Л.Г., к.ф-м.н.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Соколова Т.А. Управління кар’єрним потенціалом

державного службовця.

ІПДУМС

Піжук Ю.М. Кадрові процеси в Радянській Україні

(1920-1930 рр.): історико-теоретичний

аспект.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Прудиус Л.В. Управління системою державної служби в

Україні: функціонально-інституційний

аспект.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Теоретико-методологічне та програмне забезпечення реформування

місцевого самоврядування в Україні” – наук. кер. Козюра І.В., к.і.н.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Левчук М.Г. Удосконалення взаємодії органів

місцевого самоврядування та

територіальної громади в процесі

прийняття управлінських рішень.

ІПДУМС

Тимчук Л.В. Економічні засади упорядкування

адміністративного впливу у курортному

місті обласного значення

ІПДУМС

Катихіна М.О. Організація діяльності органів місцевого ІПДУМС

самоврядування України в сфері надання

освітніх послуг.

“Морально-етичні засади розвитку державної служби в Україні: європейський

та вітчизняний досвід” – наук. кер. Руденко О.М., к.н.держ.упр.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Краснянський

Ю.В.

Державне регулювання подолання дитячої

безпритульності та бездоглядності в

Україні.

ІПДУМС

Григоренко А.О. Вдосконалення правового статусу

народного депутата України в контексті

Європейського досвіду.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Миколайчук В.І. Особливості формування та реалізація

службових відносин в державних

установах.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Новак В.В. Удосконалення служби в органах

місцевого самоврядування в умовах

вступу України до Євросоюзу.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Модернізація системи професійного навчання державних службовців та

посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного

врядування” – наук. кер. Гогіна Л.М., к.і.н.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Кохан С.О. Формування системи контролю в

сфері державної служби

Кафедра державного

управління і менеджменту

“Антикризові статегії державного управління” – наук. кер. Манойленко О.В.,

к.е.н., доц., відповід. виконавець Загайнова Л.І., к.ф-м.н., с.н.с.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Рєзнік П.В. Принципи стратегічного державного

управління в Україні та їх реалізація.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Візіров Б.Й. Органівзація державного управління в

органах державної податкової служби

України

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Тишківська Н.В. Державне управління господарським

механізмом УРСР в 1953-1965 рр.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Пісной П.Я. Розвиток системи державного управління

митною діяльністю в Україні.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Організаційно-економічні та правові механізми забезпечення сталого

розвитку територіальної громади” – наук. кер. Крушельницька Т.П., к.н.держ.упр.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Кірієнко П.В. Державне регулювання економіки у сфері

державних закупівель.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

“Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті

проведення адміністративної та політичної реформи” – наук. кер. Іванченко Ю.Г.,

к.е.н.

Прізвище,

ініціали

Тема дисертації Підрозділ

Бабенко Ю.А. Державна політика регулювання

виробництва та обігу підакцизних товарів

в Україні.

ІПДУМС

Ярощук В.М. Впровадження мехїанізмів державного

регулювання регіонального розвитку в

Україні, на прикладі Великобританії і

Польщі.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Філіпчук П.В. Реалізація пенсійної реформи на

регіональному рівні: особливості, зміст,

проблеми.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

Григоренко В.В. Теоретичні засади управління житловим

господарством в регіоні.

Кафедра

державного

управління і

менеджменту

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З ПІДГОТОВКИ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Шановні колеги!

З метою систематизації вітчизняного наукового знання в галузі державного

управління та узагальнення кращого світового і національного досвіду

державотворення, Національна академія державного управління при Президентові

України (далі – Національна академія) приступила до підготовки "Енциклопедії

державного управління України".

“Енциклопедія державного управління України” (далі – Енциклопедія) –

багатотомне універсальне довідкове видання, що висвітлює фундаментальні засади

державно-управлінської науки в Україні: загальну теорію державного управління,

місцевого самоврядування та державної служби; історичну еволюцію державного

управління, місцевого самоврядування та державної служби у світі та в Україні;

теорію та практику публічного управління; механізми державного управління та

місцевого самоврядування; систему професійної підготовки управлінських кадрів;

державно-управлінські аспекти світової та європейської інтеграції України.

Національною академією розроблено проект Концепції підготовки та видання

Енциклопедії (Додаток 1), а також перелік термінів, понять і персоналій, які мають

увійти до змісту Енциклопедії (Додаток 2). Запрошуємо Вас взяти участь у науковій

роботі з підготовки Енциклопедії. Технічні вимоги, що висуваються до

енциклопедичних статей подано у Додатку 3.

На даному етапі роботи над цим виданням просимо висловити свої зауваження

та доповнення до наданого переліку термінів, понять і персоналій, проекту Концепції

підготовки та видання Енциклопедії, внести пропозиції щодо участі в подальшій

роботі над Енциклопедією за формою, що додається (Додаток 4).

Пропозиції просимо направляти до 1 липня 2007 року.

Додаткову інформацію можна отримати за телефонами: 8 (044) 456-48-79

(Сурмін Юрій Петрович – перший заступник директора Інституту), 8 (044) 456-13-86 (

Крушельницька Тетяна Павлівна – заступник директора Інституту-начальник Центру

соціологічних досліджень, Шпильовий Ігор Миколайович – завідувач сектору

соціологічного моніторингу).

Адреса для листування: Інститут проблем державного управління та місцевого

самоврядування, вул. Ежена Потьє, 20, м. Київ. 03057.

E-mail: ndi@academy.gov.ua

Додаток 1

КОНЦЕПЦІЯ

підготовки та видання

"Енциклопедії державного управління України"

"Енциклопедія державного управління України" (далі – Енциклопедія) –

шеститомне універсальне довідкове видання, що висвітлює фундаментальні засади

державно-управлінської науки в Україні: загальну теорію державного управління,

місцевого самоврядування та державної служби; історичну еволюцію державного

управління, місцевого самоврядування та державної служби у світі та в Україні;

механізми державного управління та місцевого самоврядування.

Енциклопедія складається з томів обсягом близько двадцяти облікових

друкованих аркушів кожен, упорядкованих за наскрізним алфавітним покажчиком.

Орієнтовний обсяг Енциклопедії загалом складає сім томів.

Основний зміст Енциклопедії становлять статті провідних вітчизняних та

зарубіжних науковців обсягом 0,1 – 0,25 облікових друкованих аркушів, при

необхідності ілюстровані малюнками (схемами, таблицями, картами, фотографіями

тощо). Кожна стаття супроводжується російсько- та англомовною анотацією, яка

виражає основний зміст і наукову термінологію статті. Основою для формування

змісту Енциклопедії виступають паспорта наукових спеціальностей.

Метою розроблення і видання Енциклопедії є диверсифікація процесу

інституціоналізації та інтеграції державно-управлінської науки в Україні, формування

національного стандарту державно-управлінського знання, об’єднання вітчизняного

інтелекту в осмисленні ключових проблем державного управління та місцевого

самоврядування, узагальнення вітчизняного та світового досвіду державного

управління, забезпечення впливу інтегрованого знання на практику державного

будівництва та управління суспільним розвитком України.

Основними завдання Енциклопедії є:

- узагальнення та розвиток сучасної теорії й практики зарубіжної та вітчизняної

державно-управлінської науки;

- сприяння підвищенню ефективності державного управління та місцевого

самоврядування в Україні;

- забезпечення потреб навчального процесу з підготовки, перепідготовки та

підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого

самоврядування;

- пропаганда державно-управлінських знань серед населення та підвищення

світового авторитету вітчизняної державно-управлінської науки і Національної

академії державного управління при Президентові України, як її провідної установи.

Зміст Енциклопедії:

Том І – Теорія та історія державного управління в Україні. В цьому томі

концентруються статті, які відображають основні аспекти теорії державного

управління, найбільш значущі акти, дії, аспекти історії української державності.

Том ІІ – Методологія, методи та механізми державного управління в

Україні. Присвячений розгляду методології, методів, принципів, механізмів та

технологій державного управління. Він має інструментальний характер.

Том ІІІ – Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні. В

томі акцентується увага на проблемах формування громадянського суспільства,

розвитку місцевого самоврядування, світових досягненнях його реформування.

Значне місце також займає регіональній розвиток.

Том ІV – Державна служба України. В томі розглядаються основні параметри

функціонування, реформування та розвитку державної служби України, основні

характеристики державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Том V – Публічне врядування в Україні інтегрує знання в галузі європейського

та національного досвіду, теоретичних засад, методів та технологій публічного

управління.

Том VІ – Державне управління в Україні в умовах глобальної та європейської

інтеграції. В томі розглядаються основні поняття, процеси та проблеми, яки

характеризують діяльність держави у глобальному просторі, а також основний вектор

розвитку держави в аспекті європейської інтеграції.

Організація процесу розроблення та видання Енциклопедії:

1. Розробка технічного завдання щодо виконання науково-дослідницької

роботи, що передбачає підготовку Енциклопедії протягом 3-х років з

підготовкою проміжного продукту Енциклопедичного словника коротко визначених

термінів державного управління.

2. Головним виконавцем та координатором науково-дослідних робіт є Інститут

проблем державного управління та місцевого самоврядування. Тема кожного тому є

темою наукового дослідження відповідних підрозділів Інституту, зокрема:

Том І – Теорія та історія державного управління – Центру соціологічних

досліджень.

Том ІІ – Методологія, методи та механізми державного управління – Центру

соціологічних досліджень.

Том ІІІ – Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні – Відділу

досліджень місцевого самоврядування та регіонального розвитку.

Том ІV – Державна служба України –Відділу державного управління та аналізу

державної політики.

Том V – Публічне врядування в Україні – Відділу державного управління та

аналізу державної політики.

Том VІ – Державне управління в Україні в умовах глобальної та європейської

інтеграції – Центру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Завданням Інституту є виконання не тільки дослідницьких, але й

менеджерських функцій: науковий супровід розробки Енциклопедії, залучення до

цього процесу провідних вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі науки

державного управління, насамперед, працівників Національної академії та її

регіональних інститутів, координація їх співпраці, створення тимчасових творчих

колективів, забезпечення наукової редакції та підготовка до видання Енциклопедії.

3. Створення національного творчого колективу по написанню статей

Енциклопедії передбачає залучення фахівців Національної академії,

регіональних інститутів, інших навчальних на науково-дослідницьких закладів

України, керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а

також осіб, які мають вчену ступінь кандидата, доктора наук в галузі державного

управління. У підготовці Енциклопедії повинні брати участь не лише фахівців в

галузі державного управління, але й політології, соціології, історії, економіки,

культурології, українознавства та ін. галузей науки.

4. Розподіл робіт між індивідуальними та колективними учасниками цього

колективу. В розподілі робіт важливого значення надається створенню та

функціонуванню в регіональних інститутах центрів з координації підготовки статей

Енциклопедії, через які залучатимуться фахівці регіональних інститутів державного

управління та інших регіональних навчальних закладів та установ. Основну

підготовчу, координаційну роботу по томах Енциклопедії, а також збір матеріалу від

регіональних центрів, загальнонаціональних закладів веде Інститут проблем

державного управління та місцевого самоврядування НАДУ.

5. Підготовка пропозицій щодо створення редакційної колегії Енциклопедії

та колегій томів Енциклопедій. По кожному тому Енциклопедії створюються

редакційні колегії, до складу яких входять представники Національної академії,

провідні науковці та фахівців держави, представники регіональних центрів. Завдання

редакційних колегій томів Енциклопедій в тому, щоб при підготовці кожного з томів

максимально сконцентрувати, систематизувати та використати національний та

закордонний досвід проведення таких робіт, виробити тематичну стратегію та вимоги

до змісту статей, а також провести редагування статей кожного з них. Завдання

редакційної колегії Енциклопедії, яка об’єднає представників редколегій томів і до

складу якої також увійдуть керівники Національної академії, провідні вітчизняні та

закордонні фахівці, в тому, щоб виробити тематичну стратегію Енциклопедії,

забезпечити узгодженість змісту її томів, сформувати вимоги щодо змісту та

оформлення статей томів Енциклопедії.

6. Проектна робота щодо підготовки Енциклопедії, що передбачає виявлення і

реалізацію можливостей виконання окремих проектів в межах науково -

дослідницької роботи з підготовки Енциклопедії з використанням різних джерел

фінансування цих проектів.

7. Провести аналіз зарубіжного та національного науково - інформаційного

простору з проблем державного управління для вирішення двох питань: по-

перше, уточнення авторського колективу, який відображатиме національний інтелект

в державному управлінні як галузі наукових досліджень, практичній діяльності

державотворення та загальнонаціональній системі професійної підготовки державних

службовців; по-друге, створення інформаційних баз даних, які диференційовано

відповідно до томів Енциклопедій включатимуть: а) інформацій-ну базу

дисертаційних досліджень; б) інформаційну базу довідкової літератури (енциклопедії,

словники); в) інформаційну базу монографій та наукових статей; г) інформаційну базу

навчальної літератури тощо.

8. Створити систему комунікацій з працівниками Національної академії,

провідними вітчизняними науковцями, експертами та фахівцями у сфері державного

управління та місцевого самоврядування, насамперед, організувати роботу постійно

діючого наукового семінару та телемосту за окремим планом з питань підготовки

Енциклопедії, забезпечити систематичне розміщення відповідних презентаційних та

інформаційних матеріалів на сайті Національної академії.

Додаток 2

ПЕРЕЛІК ПОНЯТЬ, ТЕРМІНІВ І ПЕРСОНАЛІЙ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ

1. Acquis communautaire

2. HTML (Hyper Text Markup Language)

3. TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol)

4. World Wide Web (WWW)

5. XML

6. Абсолютизм

7. Абсолютна монархія

8. Автократія

9. Автоматизована система управління

10. Автономія

11. Автономія органу місцевого самоврядування

12. Автономія територіальна

13. Автономія України (17 – 18 ст.)

14. Автономна республіка Крим

15. Авторитаризм

16. Авторитет

17. Агентства регіонального та місцевого розвитку

18. Агломерація

19. Агрегування критеріїв

20. Адаптаційні механізми

21. Адаптація міжнародних норм та стандартів

22. Адаптація соціальна

23. Адаптація управлінська

24. Адміністративна відповідальність державного службовця

25. Адміністративна культура державного службовця

26. Адміністративна поведінка

27. Адміністративна реформа

28. Адміністративне регулювання

29. Адміністративне управління

30. Адміністративні методи управління

31. Адміністративний менеджмент

32. Адміністративно-командна система

33. Адміністративно-територіальний устрій

34. Адміністративно-управлінські технології

35. Адміністрація

36. Адміністрація Президента України

37. Адміністрування

38. Адхократія

39. Агенція

40. Акмеологія управлінська

41. Акредитація

42. Акт проголошення незалежності України

43. Акти нормативно-правові

44. Акти нормативно-правові Верховної Ради України

45. Акти нормативно-правові Кабінету Міністрів України

46. Акти правові Президента України

47. Активні форми навчального процесу в системі підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб

місцевого самоврядування

48. Актуалізація управлінська

49. Алгоритм політичного рішення

50. Алгоритм управлінський

51. Алгоритми у державному управлінні

52. Альтернатива управлінська

53. Амстердамський договір(угода)

54. Аналіз державної політики

55. Аналіз інституційний

56. Аналіз інформації

57. Аналіз кластерний

58. Аналіз конфліктологічний

59. Аналіз кореляційний

60. Аналіз макроекономічний

61. Аналіз організаційний

62. Аналіз по критерію «затрати-вигоди»

63. Аналіз політичний

64. Аналіз портфельний

65. Аналіз потреби у навчанні

66. Аналіз програмний

67. Аналіз регіональний

68. Аналіз регресивний

69. Аналіз системний

70. Аналіз ситуаційний

71. Аналіз у державному управлінні

72. Аналіз факторний

73. Аналіз-SWOT

74. Аналітичний документ

75. Анархізм

76. Андропов Ю.В.

77. Аномія соціальна

78. Антиглобалізм

79. Антидемпінгове законодавство

80. Антидемпінгові процедури

81. Антикризове управління

82. Антитероризм міжнародний

83. Антична політична філософія

84. Апарат управління

85. Апаратна діяльність

86. Апостол Д.

87. Арбітражний суд

88. Аристотель

89. Архітектура “клієнт-сервер”

90. Архітектура “файл-сервер”

91. Архітектура Інтранет

92. Архітектура інформаційної системи

93. Асиметрична інформація

94. Асоціації міжнародні

95. Асоціації місцевих органів влади

96. Асоційоване членство в ЄС

97. Атестація державного службовця

98. Аудит адміністративний

99. Аудит фінансовий

100. Аутентифікація управлінська

101. Афанасьев В.Г.

102. База даних

103. База нормативно-правова

104. Балансовий метод

105. Бандера С.

106. Барселонська конференція

107. Безпека міжнародна

108. Безперервне навчання державно-управлінських кадрів

109. Бекон Ф.

110. Бенчмаркетинг

111. Бжезинський З.

112. Біженці міжнародні

113. Бізнесінкубатор

114. Біфуркація управлінська

115. Благоустрій населених пунктів

116. Блау П.

117. Боголюбський А.

118. Болонський процес

119. Брєжнєв Л.І.

120. Брюховецький І.

121. Бюджет державний

122. Бюджет місцевий

123. Бюджетна децентралізація

124. Бюджетна політика

125. Бюджетна система

126. Бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF)

127. Бюрократизм

128. Бюрократія

129. Вакансія посадова

130. Валеологія

131. Варшавський договір/угода

132. Вебер М.

133. Веб-технології в державному управлінні

134. Велика сімка/Велика вісімка

135. Велике князівство Литовське

136. Верв

137. Верифікація в державному управлінні

138. Вернадський В.

139. Вернера план

140. Вертикаль влади

141. Верховна Рада України

142. Вето

143. Взаємодія управлінська

144. Вибори місцеві

145. Вибори народних депутатів України

146. Вибори Президента України

147. Вибори суддів

148. Виговський І.

149. Видатки державні

150. Виконавчий апарат місцевих рад

151. Вимірювання й аналіз в державному секторі

152. Вимірювання організаційної культури за Хофстедом

153. Винниченко В.

154. Високий представник з загальної зовнішньої політики і політики безпеки

(Mr CSFP)

155. Відбір на державну службу

156. Відділ

157. Відкликання депутата

158. Відкрите суспільство

159. Відкритість влади

160. Відповідальність державного службовця

161. Відповідальність державної влади

162. Відродження національно-культурне

163. Візенградські держави

164. Війни світові

165. Військове управління

166. Військово-адміністративне самоврядування в Українській козацькій

державі

167. Військово-політичні альянси міжнародні

168. Військово-промисловий комплекс

169. Війт

170. Вільна економічна зона

171. Вільне місто

172. Віче

173. Влада виконавча

174. Влада виконавча в Україні

175. Влада державна

176. Влада законодавча

177. Влада законодавча в Україні

178. Влада політична

179. Влада судова

180. Влада судова в Україні

181. Влади дистанція

182. Влади концепції

183. Владні повноваження

184. Воєводство

185. Волевиявлення громадян

186. Волость

187. Волюнтаризм

188. Вплив державно-управлінський

189. Врядування

190. Всесвітні форуми

191. Всесвітня декларація місцевого самоврядування

192. Всесвітня торгова організація

193. Всеукраїнська рада військових депутатів

194. Всеукраїнська рада селянських депутатів

195. Всеукраїнський союз земств

196. Всеукраїнський союз земств (народних рад) в УНР

197. Галицько-Волинська держава: форми управління

198. Галузі державного управління

199. Гарантії місцевого самоврядування

200. Гегель Г.

201. Гендерна рівність

202. Гендерний паритет у державному управлінні

203. Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ)

204. Генеральне секретарство

205. Генеральний план розвитку міста

206. Генеральні Секретарі

207. Геноцид

208. Геодетермінізм

209. Геополітика

210. Геронтократія

211. Гетьман

212. Гетьманат

213. Гетьмани України

214. Гетьманство

215. Гетьманські статті 17 – 18 ст.

216. Гетьманщина

217. Гіпотеза у дослідженнях з державного управління

218. Глобалізація

219. Глобалізм

220. Глобалістика

221. Глобальні проблеми людства

222. Глушков В.М.

223. Гоббс Т.

224. Голова Верховної Ради України

225. Голова районної у місті, районної та обласної ради

226. Голова сільський, селищний, міський

227. Головне управління

228. Управління самостійне (самостійний відділ)

229. Головна служба

230. Голодомор

231. Голокост (холокост)

232. Гомеостаз у державному управлінні

233. Горбачов М.С.

234. Городничий

235. Градоначальство

236. Громада (община)

237. Громада територіальна

238. Громадська думка

239. Громадська організація

240. Громадське слухання

241. Громадський сход

242. Громадські ініціативи

243. Громадські організації всесвітні

244. Громадянство

245. Громадянське суспільство

246. Група Євро-11

247. Групи інтересів політичні

248. Грушевський М.

249. Губернія

250. Гуманізм

251. Гуманітарна парадигма

252. Гуманітарна політика

253. ГУУАМ-ГУАМ

254. Давньоруська (Київська) держава

255. Данило Галицький

256. Дарендорф Р.

257. Двовладдя

258. Дебюрократизація

259. Дезінтеграція міжнародна

260. Дезінформація

261. Декларації генерального секретаріату

262. Декларація про державний суверенітет

263. Декларація про європейську ідентичність

264. Декларація про майбутнє Європейського Союзу

265. Декларація щодо регіоналізму в Європі

266. Деконцентрація влади

267. Делегування повноважень

268. Демократизація

269. Демократизація державної служби

270. Демократизація політичних інститутів

271. Демократичне суспільство

272. Демократія

273. Демократія військова

274. Демократія ліберальна

275. Демократія представницька

276. Демонетизація

277. Демонополізація

278. День Європи

279. День Уряду України у Верховній Раді України

280. Департамент

281. Департизація державної служби

282. Деполітизація державної служби

283. Депортація

284. Депортовані

285. Депресивна територія

286. Депутат

287. Депутати місцевих рад

288. Депутатський запит

289. "Дерево" цілей держави

290. "Дерево" базових елементів управління.

291. "Дерево" рішень

292. Дерегулювання

293. Деректива

294. Держава

295. Держава правова

296. Держава соціальна

297. Держава унітарна

298. Держава федеративна

299. Державна адміністрація

300. Державна варта

301. Державна діяльність

302. Державна кадрова політика

303. Державна народна рада

304. Державна політика охорони навколишнього середовища

305. Державна символіка України

306. Державна політика у сфері державної служби

307. Державна посада

308. Державна програма

309. Державна регіональна політика

310. Державна скарбниця України

311. Державна служба

312. Державне регулювання

313. Державне управління

314. Державне управління в період Руїни (1657-1790)

315. Державне управління в Україні (1800-1900)

316. Державне управління в Україні періоду Визвольних змагань (1917-1920)

317. Державне управління в Україні радянського періоду (1920-1991)

318. Державне управління в умовах незалежної України

319. Державне управління інноваційно-інвестиційним процесом

320. Державне управління національною безпекою

321. Державне управління освітою

322. Державне управління професійно-технічною освітою

323. Державне управління системою охорони здоров'я

324. Державне управління справами

325. Державне управління як галузь науки

326. Державне управління як освітня галузь

327. Державний апарат

328. Державний Герб України

329. Державний Гімн України

330. Державний земельний кадастр

331. Державний інтерес

332. Державний контроль

333. Державний лад

334. Державний секретар

335. Державний службовець

336. Державний суверенітет

337. Державний устрій

338. Державницький підхід

339. Державні гарантії

340. Державні департаменти

341. Державні комітети

342. Державний комітет України

343. Державні установи

344. Державність

345. Державно-правовий експеримент

346. Державної влади авторитет

347. Державної служби види

348. Державно-управлінський процес

349. Державно-управлінські кадри

350. Державно-управлінські рішення

351. Державно-церковні відносини

352. Державознавство

353. Державотворення

354. Державотворчі ідеї

355. Деспотія

356. Детермінізм управлінський

357. Дефіцит бюджету

358. Дефіцит демократії в ЄС

359. Децентралізація

360. Децентралізація державної влади

361. Диктатура

362. Директорія

363. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного

управління

364. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного

управління

365. Дискредитація влади

366. Дисципліна виконавська

367. Дисциплінарна відповідальність державного службовця

368. Діагностика у державному управлінні

369. Діалог соціальний

370. Ділова гра

371. Ділова етика

372. Дісфункція

373. Діяльність державно-управлінська

374. Діяльність політична

375. Діяч політичний

376. Добір державно-управлінських кадрів

377. Довгорукий Ю.

378. Довіра до влади

379. Договір політичний

380. Дозвільна система

381. Доктрина воєнна

382. Доктрина національна

383. Доктрина політична

384. Документ

385. Документ електронний

386. Документи нормативно-правові

387. Документообіг у державному управлінні

388. Донцов Д.

389. Дорадчо-консультативні органи

390. Дорошенко М.

391. Дослідження наукові з методології державного управління в Україні

392. Дослідження наукові з методології державного управління зарубіжні

393. Дослідження наукові у галузі державного управління

394. Дослідницькі структури міжнародні

395. Достовірність інформації

396. Дострокове припинення повноважень

397. Дотація

398. Доходи державні

399. Драгоманов М.

400. Дуальна форма управління

401. Духовність

402. Еволюція суспільно-політична

403. Еко-аудит ЄС

404. Екологічна безпека світова (Токійська угода)

405. Екологічні рухи міжнародні

406. Економіка знань

407. Економічна безпека

408. Економічний інститут державної служби

409. Економічні методи управління

410. Експеримент державноуправлінський

411. Експертиза державноуправлінська

412. Експертні дослідження

413. Експорт

414. Екстрадиція

415. Екстремізм

416. Екуменізм

417. Електорат

418. Електронний документообіг

419. Електронний уряд

420. Електронний цифровий підпис

421. Еліта адміністративна

422. Еліта національна

423. Еліта політична

424. Еліта управлінська

425. Ембарго

426. Еміграція

427. Енгельс Ф.

428. Ентропія управлінська

429. Епоха Відродження: філософські погляди на державне управління

430. Етатизм

431. Етика депутатська

432. Етика державного службовця

433. Етнодержавництво

434. Етнополітика

435. Етнос

436. Ефективність державного управління

437. Євробачення

438. Європейська асоціація вільної торгівлі (EAST)

439. Європейська асоціація навчальних закладів з державного управління

440. Європейська банківська асоціація

441. Європейська валютна система (ЄВС), Європейські валютні одиниці

(ЕКЮ, Євро)

442. Європейська енергетична хартія

443. Європейська ідентичність

444. Європейська Комісія

445. Європейська комісія з прав людини

446. Європейська комісія за демократію через право

447. Європейська конвенція з прав людини

448. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950

р.

449. Європейська конвенція про основні принципи транскордонного

співробітництва між територіальними общинами або органами влади

450. Європейська конфедерація профспілок (ЄКП)

451. Європейська космічна агенція

452. Європейська патентна організація

453. Європейська політика сусідства

454. Європейська політика у сферах безпеки та оборони

455. Європейська система безпеки і оборони (ESDI)

456. Європейська система центральних банків (ЄСЦБ)

457. Європейська соціальна хартія

458. Європейська спільнота (формування європейської цивілізація, невеликий

історичний екскурс)

459. Європейська хартія міст

460. Європейська хартія місцевого самоврядування

461. Європейська хартія про участь молоді в муніципальному і регіональному

житті

462. Європейська хартія регіонального самоврядування

463. Європейська центральна конфедерація з питань державної економіки

(CEEP)

464. Європейське агентство з атомної енергії

465. Європейське агентство з координації досліджень (EUREKA)

466. Європейське бюро союзів споживачів (BEUC)

467. Європейське водійське посвідчення

468. Європейське Економічне Співтовариство

469. Європейське кримінальне право

470. Європейське об’єднання вугілля та сталі

471. Європейське політичне співробітництво (ЄПС)

472. Європейське право

473. Європейський адміністративний простір

474. Європейський банк реконструкції та розвитку

475. Європейський валютний інститут

476. Європейський економічний простір (ЄЕП)

477. Європейський економічний та соціальний комітет

478. Європейський інвестиційний банк

479. Європейський інвестиційний фонд

480. Європейський кодекс приватного права

481. Європейський коледж

482. Європейський комітет з правового співробітництва

483. Європейський комітет з проблем злочинності

484. Європейський молодіжний форум ЄС

485. Європейський молодіжний центр

486. Європейський Омбудсмен

487. Європейський Парламент

488. Європейський платіжний союз

489. Європейський соціальний фонд (ЄСФ)

490. Європейський Союз

491. Європейський союз конфедерацій промисловців та підприємців (UNICE)

492. Європейський Суд

493. Європейський суд з прав людини

494. Європейський судовий простір

495. Європейський університет

496. Європейський фонд валютного співробітництва

497. Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФР)

498. Європейський фонд розвитку (ЄФР)

499. Європейський центр парламентської науки і документації

500. Європейський центр розвитку професійної підготовки (CEDEFOP)

501. Європейський центральний банк

502. Європейський цивільний кодекс

503. Європейські договори (про Європейський Союз 1992 р. -

Маастрихтський договір; про заснування Європейського Економічного

Співтовариства 1957 р.; про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі

1951 р.; про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії 1957 р.; що

запроваджує Конституцію для Європи, 2004 р.)

504. Європейські робітничі ради

505. Європейські символи

506. Європейські стандарти

507. Європейські угоди (з 1991 р. між ЄС і державами Центральної і Східної

Європи)

508. Європейські цінності

509. Єврорегіони

510. Євростат

511. Єдиний економічний простір (ЄЕП)

512. Єдиний європейський акт (ЄЄА)

513. Єдиний ринок ЄС

514. Жалувана грамота містам

515. Житлово-комунальне господарство

516. Завдання політичне

517. Завдання управлінське

518. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до

законодавства Європейського Союзу 2004 р.

519. Загальноєвропейський правовий простір

520. Загальноєвропейський процес НБСЄ/ОБСЄ

521. Загальнолюдські (цивілізаційні) цінності

522. Загрози суспільні

523. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

524. Закони Паркінсона

525. Законність

526. Законодавство

527. Законодавча влада в Україні

528. Законодавча техніка

529. Закономірності державного управління

530. Закономірності системні

531. Закономірності соціальні

532. Залучення громадян

533. Заміщення посади

534. Запорозька Січ

535. Зарубіжні моделі місцевого самоврядування

536. Засоби аналізу рішень

537. Засоби забезпечення аналітичної діяльності

538. Захист інформації

539. Захист соціальний

540. Західноєвропейський союз (ЗЄС)

541. Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР)

542. Збори громадян

543. Збори установчі

544. Звернення (громадян, ради)

545. Звітування у державному управлінні.

546. Зв'язки з громадськістю

547. Зв'язок зворотній

548. Зв'язок прямий

549. Землі населених пунктів

550. Земляцтво

551. Земство

552. Земська реформа 1864 р.

553. Злочинність міжнародна

554. Змін агенти

555. Змін життєвий цикл

556. Зміни в державному управлінні

557. Знакові моделі

558. Золота Орда

559. Зонування (зонінг)

560. Ідеал

561. Ідентифікаційний код (номер)

562. Ідентифікація

563. Ідеократія,

564. Ідеологія

565. Ідеологія політична

566. Ідея національна українська

567. Ієрархічність

568. Ієрархія влади

569. Ієрархія муніципалізації

570. Імідж влади

571. Імідж державного службовця

572. Імідж державної установи

573. Імітаційне моделювання

574. Імітація

575. Імміграція

576. Імператив

577. Імперіалізм міжнародний

578. Імперії світові

579. Імперія

580. Імпорт

581. Інваріантність

582. Інвестиції

583. Інвестиції інноваційні

584. Інвестиції міжнародні

585. Інвестиційна діяльність

586. Інвестиційна політика

587. Інвестиційна політика територіальних органів влади

588. Інвестиційна привабливість регіону

589. Інвестиційний потенціал території

590. Індексування

591. Індикативне планування

592. Індикатор

593. Індикатори соціальної напруженості

594. Індустріалізація

595. Інженерії знань методи

596. Інженерія соціальна

597. Інжиніринг

598. Ініціативи міжнародні

599. Інкорпорація

600. Інновації

601. Інноваційна діяльність.

602. Інноваційна інфраструктура

603. Інноваційна політика

604. Інноваційна політика державна

605. Інноваційна стратегія

606. Інноваційний менеджмент

607. Інноваційний потенціал

608. Інноваційний процес

609. Інноваційний розвиток

610. Іноземні інвестиції в Україні

611. Інституалізація у державному управлінні

612. Інститут глави держави

613. Інститут державно-управлінський

614. Інститут політичного лідерства

615. Інститут представницької демократії

616. Інститут президентства

617. Інституційний розвиток

618. Інституційні зміни в державному управлінні

619. Інституційні фактори

620. Інституціоналізм

621. Інтеграція

622. Інтеграція євразійська

623. Інтеграція євроатлантична

624. Інтеграція європейська

625. Інтеграція регіональна

626. Інтеграція світова

627. Інтелект управлінський

628. Інтелектуальна власність

629. Інтелектуальний капітал

630. Інтелектуальний потенціал

631. Інтелектуальні ресурси

632. Інтереси національні

633. Інтернаціонал

634. Інтернаціонал Комуністичний (Комінтерн)

635. Інтернаціонал Соціалістичний (Соцінтерн)

636. Інтернаціоналізм

637. Інтернет

638. Інтерпол

639. Інтерпретація

640. Інтранет

641. Інформатизація

642. Інформаційна база

643. Інформаційна безпека

644. Інформаційна культура

645. Інформаційна мережа (EURYDICE)

646. Інформаційна модель

647. Інформаційна послуга

648. Інформаційна система

649. Інформаційне забезпечення державного управління

650. Інформаційне середовище

651. Інформаційне суспільство

652. Інформаційний артефакт

653. Інформаційний портал

654. Інформаційний продукт

655. Інформаційний простір

656. Інформаційний ресурс

657. Інформаційні мережі

658. Інформаційні технології

659. Інформаційно-аналітична система

660. Інформаційно-пошукова система

661. Інформація

662. Інформація державно-управлінська

663. Інформація конфіденціальна

664. Інфосфера

665. Інфраструктура

666. Ісламський фундаменталізм

667. Історія державного управління в Україні

668. Історія державного управління світова

669. Кабінет Міністрів України

670. Кадри

671. Кадри державно-управлінські

672. Кадри управлінські

673. Кадрова політика

674. Кадрова політика в регіонах

675. Кадрова політика у сфері державного управління

676. Кадрова політика у сфері державної служби

677. Кадрова робота

678. Кадрова система

679. Кадрова служба

680. Кадрова служба органу державної влади

681. Кадрове забезпечення органів державної влади

682. Кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування

683. Кадрове забезпечення місцевого самоврядування

684. Кадровий потенціал

685. Кадровий потенціал державної служби

686. Кадровий резерв

687. Кар’єра

688. Кар'єра в державному управлінні

689. Кар'єризм в державному управлінні

690. Категорії державного управління.

691. Категорії керівників

692. Категорії керівників у сфері державної служби

693. Категорії керівників у сфері місцевого самоврядування

694. Кваліфікаційна характеристика

695. Кваліфікаційний іспит в системі державної служби

696. Кваліфікаційний поділ праці

697. Кваліфікаційні моделі компетентності

698. Квотування

699. Керівник

700. Керівництво політичне

701. Київська міська державна адміністрація

702. Київська Русь

703. Кібернетика

704. Кібернетична модель управління

705. Кіотський протокол

706. Класифікація в державному управлінні

707. Класифікація наукова

708. Класифікація систем управління

709. Клерикалізм

710. Клієнтація

711. Клієнтистський підхід

712. Князі Вишневецькі

713. Князі доби Київської Русі

714. Князі Острозькі

715. Князівство

716. Князь Володимир Великий

717. Коаліція

718. Кодекс

719. Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання

функцій держави

720. Кодекси етичної поведінки державних службовців

721. Кодифікування

722. Кодування

723. Козацтво

724. Козацьке самоврядування

725. Козацько-Гетьманська доба

726. Колегіальна система управління

727. Колектив

728. колективізація

729. Командна робота в державному управлінні

730. Комісії Верховної Ради України

731. Комісії державні України

732. Комісії місцевих рад

733. Комісія

734. Комісія Ландо

735. Комітет регіонів (європейських)

736. Комітети Верховної Ради України

737. Комітети державні України

738. Комітети урядові Кабінету Міністрів України

739. Комітологія

740. Компетентність

741. Компетентність державно-управлінських кадрів

742. Компетенції органів місцевого самоврядування

743. Компетенційний підхід в управлінні людськими ресурсами

744. Компетенційні профілі державних службовців

745. Компетенційні спори

746. Компетенція

747. Комплексний підхід у професійному навчанні державно-управлінських

кадрів

748. Комуна

749. Комунальна власність

750. Комунальна статистика

751. Комунальне господарство

752. Комунальне об’єднання територіальних громад

753. Комунальні послуги

754. Комунізм

755. Комунізм воєнний

756. Комунікативна система

757. Комунікація

758. Комунікація масова

759. Комунікація організаційна

760. Комунікація у державному управлінні

761. Конвенція про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств

1996 р.

762. Конвергенція

763. Конгрес місцевих і регіональних рад Європи

764. Кондомініум житловий

765. Конкурентоспроможність економіки

766. Конкуренція

767. Конкурс на заміщення вакантної посади

768. Конкурсний відбір державних службовців

769. Консалтингова мережа для ділового співробітництва (BC-NET)

770. Консерватизм

771. Конституційний Суд України

772. Конституційні засади державної служби

773. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні

774. Конституціоналізм український

775. Конституція ЄС

776. Конституція України

777. Консультативно-дорадчі органи в системі місцевого самоврядування

778. Консультації з громадськістю

779. Консультування в державному управлінні

780. Конт О.

781. Контент-аналіз

782. Контроль

783. Контроль у державному управлінні

784. Контроль фінансовий

785. конференція

786. Конфедералізм

787. Конфлікт

788. Конфлікти міжнародні

789. Конфліктна ситуація

790. Концепції державного управління

791. Концепції й теорії лідерства

792. Концепції організації

793. Концепції організаційної культури

794. Концепція

795. Концепція "вимушеної раціональності"

796. Концепція "ідеальної" бюрократії

797. Концепція адаптації законодавства України до законодавства

Європейського Союзу 1999 р.

798. Концепція адаптації інституту державної служби України до стандартів

ЄС

799. Концепція адміністративної реформи в Україні

800. Концепція державної регіональної політики в Україні

801. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України

до законодавства Європейського Союзу 2002 р.

802. Концепція міста

803. Концепція соціально-економічного розвитку регіону

804. Концепція сталого розвитку

805. Концепція сучасної державної кадрової політики України

806. Координаційна рада з питань державної служби при Президентові

України

807. Копенгагенські критерії

808. Користувачі інформаційних послуг

809. Корпоративна інформаційна система

810. Корпоративність

811. Корпорації транснаціональні

812. Корупція

813. Корупція в державному управлінні

814. Косигін М.О.

815. Космополітизм

816. Костомаров М.

817. Кравчук Л.М.

818. Країни «третього світу»

819. Країни з перехідною економікою

820. Країни з ринковою економікою

821. Країни, що розвиваються

822. Кредитна спілка

823. Кредитний рейтинг країни

824. Криза

825. Криза в управлінні

826. Крип’якевич І.

827. Критерії вибору альтернатив державної політики

828. Критерії економічного прогресу

829. Критерії ефективності державного управління

830. Критерії оптимальності в державному управлінні

831. Критерії популярності міста

832. Критерії професіоналізму

833. Критерії результативності

834. Критерії результативності професійного навчання державно-

управлінських кадрів

835. Критерії рівня розвитку держави

836. Критерії у державному управлінні

837. Критерій

838. Кроскультурні дослідження в державному управлінні

839. Культура

840. Культура владних відносин

841. Культура державного управління

842. Культура ділового спілкування

843. Культура інформаційна

844. Культура корпоративна

845. Культура організаційна

846. Культура політична

847. Культурологія

848. Курас

849. Кучма Л.Д.

850. Лава, лавники

851. Лаг адміністративний

852. Легітимність

853. Лейбніц Г.

854. Ленін В.

855. Липинський В.

856. Литовсько-Руське князівство

857. Лібералізм

858. Ліга арабських держав

859. Лідерство

860. Лідерство політичне

861. Ліцензування

862. Лобізм

863. Логістика

864. Любекське міське право

865. Людство

866. Людські ресурси

867. Людський вимір НБСЄ/ОБСЄ

868. Людський капітал

869. Людського розвитку індикатори

870. МАГАТЕ

871. Магдебурзьке право (Магдебурзьке міське право)

872. Магістр державної служби

873. Магістр державного управління

874. Магістр управління суспільним розвитком

875. Магістрат

876. Мазепа І.

877. Макіавеллі Н.

878. Макроекономічна політика

879. Макроекономічні показники світові

880. Малоросійська колегія

881. Маніпулювання свідомістю

882. маніфест

883. Маргінальні етнічні групи

884. Маркетинг

885. Маркс К.

886. Маршалла план

887. Масова свідомість

888. Масол В.

889. Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування

890. Матриця станів та тенденцій розвитку системи

891. Менеджмент

892. Менеджмент адміністративний

893. Ментальність

894. Мета у державному управлінні

895. Метод

896. Метод "Дельфи"

897. Метод аксіоматичний

898. Метод аналізу впливових сил

899. Метод аналізу ієрархій.

900. Метод аналізу ситуацій (case study)

901. Метод аналогії у державному управлінні

902. Метод групової роботи

903. Метод інтеграції "дерева" цілей і поля діяльності об’єкта управління

904. Метод когнітивного картування

905. Метод комбінаторний

906. Метод контент-аналізу

907. Метод мозкової атаки

908. Метод параметричний

909. Метод сінектики

910. Метод структуризації

911. Метод типізації у державному управлінні

912. Метод управлінських впливів

913. Метод фокус-груп

914. Метод формально-логічного аналізу нормативно-правових баз

915. Метод функціонального обстеження

916. Методи "дерева цілей"

917. Методи адміністративні

918. Методи адміністративно-правовові

919. Методи ведення муніципального господарства

920. Методи взаємодії управлінських структур

921. Методи вибору альтернатив

922. Методи вивчення громадської думки

923. Методи вирішення конфліктних ситуацій

924. Методи державного управління

925. Методи дослідження операцій

926. Методи евристичного моделювання

927. Методи економічного аналізу

928. Методи експертних оцінок

929. Методи екстраполяції в державному управлінні

930. Методи емпіричних досліджень

931. Методи загальнонаукові у державному управлінні

932. Методи імітаційного моделювання

933. Методи інтерв’ю

934. Методи конкретнонаукові у державному управлінні

935. Методи контролю у державному управлінні

936. Методи логічного пошуку

937. Методи матричного аналізу

938. Методи мережевого планування та управління

939. Методи моделювання у державному управлінні

940. Методи морфологічні

941. Методи муніципально-правового регулювання

942. Методи навчання державно-управлінських кадрів

943. Методи наукової комісії

944. Методи нормативні у державному управлінні.

945. Методи організаційні у державному управлінні

946. Методи оцінки ефективності державного управління

947. Методи оцінки характеристик об’єктів державного управління

948. Методи оцінки якості державного управління

949. Методи підтримки прийняття рішень

950. Методи планування

951. Методи попередження загроз національним інтересам держави

952. Методи правового регулювання

953. Методи прийняття рішень

954. Методи професійного навчання

955. Методи соціологічні

956. Методи статистичні

957. Методи сценаріїв

958. Методи теоретичних досліджень

959. Методи управління економічні

960. Методи управління конфліктами

961. Методи управління персоналом

962. Методи управління політичні

963. Методи управління проектами

964. Методи управління соціально-психологічні

965. Методика навчання

966. Методика у державному управлінні

967. Методико-технологічна схема формування та оновлення нормативно-

правових баз

968. Методологічні підходи

969. Методологія

970. Методологія державно-управлінської діяльності

971. Методологія діяльності

972. Методологія дослідження

973. Методологія досліджень державного управління

974. Методологія оцінювання

975. Методологія оцінювання в державному управлінні

976. Методологія управління регіональним розвитком

977. Методологія формування програм розвитку

978. Механізм

979. Механізм визначення цілей

980. Механізм дії економічних законів

981. Механізм економічної безпеки країни

982. Механізм застосування економічних законів

983. Механізм захисту інтелектуальної власності

984. Механізм національної безпеки країни

985. Механізм реалізації державної кадрової політики

986. Механізм справляння податків в Україні

987. Механізм управління державною службою

988. Механізм управління ризиками

989. Механізм фінансовий

990. Механізми адміністративні

991. Механізми державного управління

992. Механізми економічні

993. Механізми мотиваційні

994. Механізми організаційні

995. Механізми політичні

996. Механізми правові

997. Митне регулювання

998. Митний контроль

999. Митний режим

1000. Мито

1001. Міграція (міжнародна)

1002. Міграція трудова

1003. Міжбюджетні трансферти

1004. Міжгалузева координація державного управління

1005. Міжнародна асоціація повітряного транспорту

1006. Міжнародна астронавтична федерація

1007. Міжнародна гуманітарна допомога

1008. Міжнародна Електротехнічна Комісія

1009. Міжнародна морська організація

1010. Міжнародна організація по стандартизації

1011. Міжнародна організація праці

1012. Міжнародна організація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

1013. Міжнародна торгівля

1014. Міжнародна торгова палата

1015. Міжнародна федерація аеронавтики

1016. Міжнародне агентство з атомної енергетики

1017. Міжнародне право

1018. Міжнародний банк реконструкції та розвитку

1019. Міжнародний валютний фонд

1020. Міжнародний трибунал для військових злочинців

1021. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку

1022. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування

1023. Міжнародні фінансові центри

1024. Міжурядові програми співробітництва Ради Європи

1025. Міністр

1026. Містечко

1027. Місто

1028. Місто історичне

1029. Містобудування

1030. Містообслуговувальні та містоутворювальні галузі

1031. Місцева влада

1032. Місцева влада в радянський період

1033. Місцева державна адміністрація

1034. Місцева ініціатива

1035. Місцева рада

1036. Місцеве врядування

1037. Місцеве господарство

1038. Місцеве самоврядування

1039. Місцеве самоврядування в добу Гетьманщини

1040. Місцеве самоврядування в часи Київської Русі

1041. Місцеве управління

1042. Місцевий бюджет

1043. Місцевий економічний розвиток

1044. Місцевий референдум

1045. Місцеві збори

1046. Місцеві податки і збори

1047. Місцеві правила забудови

1048. Місцеві ресурси

1049. Місцеві фінанси

1050. Міська дума

1051. Міська реформа 1870 р.

1052. Міська управа

1053. Міський голова

1054. Міський округ

1055. Многогрішний Д.

1056. Мобільність соціальна

1057. Мова

1058. Мова державна

1059. Мова ділова

1060. Мова регіональна

1061. Мова нацменшин

1062. Мови офіційні ЄС

1063. Мови офіційні ООН

1064. Могила П.

1065. Моделі міського управління

1066. Моделі організаційних систем у державному управлінні

1067. Моделі суб’єкт-об’єктної взаємодії в управлінні

1068. Моделі трансформації держави

1069. Моделі управління персоналом

1070. Модель

1071. Модель державного управління національна

1072. Модель державно-управлінського циклу

1073. Модель національної економіки

1074. Модель політичного процесу

1075. Модель прийняття раціональних управлінських рішень.

1076. Модель раціонального прийняття рішень

1077. Модель розвитку соціальної системи

1078. Модель розроблення політики

1079. Модель соціально-економічного розвитку

1080. Модель трендова

1081. Моделювання

1082. Модернізація

1083. Модернізм

1084. Мозковий центр

1085. Молодіжна політика України

1086. Молодіжний уряд

1087. Молодіжний громадський рух

1088. Молодіжні громадські об'єднання

1089. Монархія

1090. Монетаризм

1091. Моніторинг політичний

1092. Моніторинг у державному управлінні

1093. Моніторинг у системі державної служби

1094. Мор Т.

1095. Мотиватори

1096. Мотивації теорії

1097. Мотивація

1098. Мотивація державно-управлінських кадрів

1099. Мотивація у державному управлінні

1100. Мотиви

1101. Муніципалізація

1102. Муніципалітет

1103. Муніципальна власність

1104. Муніципальна політика

1105. Муніципальна поліція

1106. Муніципальне управління

1107. Муніципальний менеджмент

1108. Муніципальний рух в Україні

1109. Муніципальні утворення

1110. Надзвичайна ситуація

1111. Накази виборців

1112. Намісництво

1113. Наркомати

1114. Народ

1115. Народна дипломатія

1116. Народний депутат Верховної Ради

1117. Народний рух "За перебудову"

1118. Народні комітети

1119. Народовладдя

1120. Населений пункт

1121. НАТО

1122. Наука

1123. Наукові спеціальності державного управління

1124. Наукові співтовариства міжнародні

1125. Наукові школи в менеджменті

1126. Науково-технічна революція

1127. Науково-технічний потенціал

1128. Науково-технологічний розвиток України

1129. Націоналізація

1130. Націоналізм

1131. Національна академія державного управління при Президентові України

1132. Національна безпека

1133. Національна валюта України

1134. Національна ідея

1135. Національна інформаційна інфраструктура

1136. Національна незалежність

1137. Національна політика держави

1138. Національна свідомість

1139. Національна система підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

1140. Національне багатство

1141. Національне відродження

1142. Національний суверенітет

1143. Національні інтереси

1144. Національні меншини

1145. Національно-визвольні змагання 1917 – 1920 рр.

1146. Національно-територіальна автономія

1147. Нація

1148. Нація політична

1149. Нейтралітет міжнародний

1150. Неокорпоративізм

1151. Неофрейдизм

1152. Неприєднання рух

1153. Несамоврядні території

1154. Неурядова організація

1155. Німецька класична філософія 19 ст.

1156. Ніццький договір

1157. Ніцше Ф.

1158. Нова економічна політика

1159. Нові індустріальні країни

1160. Нововведення

1161. Номенклатура

1162. Ноосфера

1163. Норма

1164. Нормативи

1165. Нормативні моделі

1166. Нормативно-правове забезпечення кадрової роботи

1167. Нормативно-правове регулювання державної служби

1168. Нормативно-правовий акт

1169. Нормативно-правові акти України від часів Б.Хмельницького

1170. Ноу-хау

1171. НТТР (Hyper Text Transfer Protocol)

1172. Об’єкт державного управління

1173. Об’єкти і суб’єкти державної кадрової політики

1174. Об’єкти кадрової роботи

1175. Область

1176. Облігації державної та місцевої позики

1177. Ойкумена

1178. Округ

1179. Олігархія

1180. Омбудсмен

1181. Онлайнова (мережева) служба

1182. Онлайновий ресурс

1183. Опитування громадської думки

1184. Опозиція

1185. Оптимальність у державному управлінні

1186. Оптимізація

1187. Оптимізація навчального процесу

1188. Орган виконавчої влади

1189. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим

1190. Органи законодавчої влади

1191. Органи місцевого самоврядування

1192. Органи представницькі

1193. Органи самоорганізації населення

1194. Органи судової влади

1195. Організаторські здібності

1196. Організації життєвий цикл

1197. Організацій типи

1198. Організаційна культура

1199. Організаційна культура в державному управлінні

1200. Організаційна структура

1201. Організаційна теорія

1202. Організаційне середовище

1203. Організаційний розвиток

1204. Організаційні структури управління

1205. Організаційні цінності

1206. Організація

1207. Організація діяльності державного службовця

1208. Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD)

1209. Організація з безпеки і співробітництва в Європі

1210. Організація країн-експортерів нафти (ОРЕС)

1211. Організація Об’єднаних Націй (ООН)

1212. Організація у державному управлінні

1213. Орієнтація професійна

1214. Орлик Пилип

1215. Освітньо-кваліфікаційні характеристики

1216. Освітньо-професійні програми

1217. Освітня траєкторія

1218. Особистісно - професійні якості державного службовця

1219. Особистість

1220. Особистість харизматична

1221. Отаман городовий (сотенний)

1222. ОУН

1223. Офшоринг

1224. Охлократія

1225. Оцінка ефективності кадрової політики

1226. Оцінювання

1227. Оцінювання в державному управлінні

1228. Оцінювання лінійно - масштабне

1229. Оцінювання персоналу в системі державної служби

1230. Оцінювання персоналу в системі місцевого самоврядування

1231. Оцінювання програм і проектів

1232. Очікування

1233. Паблик рілейшенз

1234. Пакет Делор-І

1235. Пакет Делор-ІІ

1236. Панєвропейський союз

1237. Парадигма

1238. Парадигма соціальна

1239. Парадигми у державному управлінні.

1240. Паризька Хартія для нової Європи

1241. Паризький клуб

1242. Паритет

1243. Парламент

1244. Парламентська Асамблея Ради Європи

1245. Парсонс Т.

1246. Партнерство заради миру

1247. Партнерство соціальне

1248. Паспорт спеціальності державне управління

1249. Паспорт території

1250. Патерналізм

1251. Патології у державному управлінні

1252. Патріотизм

1253. Патронатна служба

1254. Перебудова

1255. Переведення на посаду

1256. Перепідготовка державно-управлінських кадрів

1257. Переяславська Рада

1258. Персонал

1259. Персонал органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1260. Персоніфікація

1261. Петлюра С.

1262. Питання місцевого значення

1263. Підвищення кваліфікації

1264. Підвищення кваліфікації державно-управлінських кадрів

1265. Підготовка державних службовців і посадових осіб місцевого

самоврядування

1266. Підготовка магістрів в освітній галузі "Державне управління"

1267. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації державних

службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

1268. Підхід діяльнісний

1269. Підхід комплексний

1270. Підхід програмно-цільовий

1271. Підхід синергетичний

1272. Підхід системний

1273. Підхід ситуаційний

1274. Підхід структурно-функціональний

1275. Підхід сценарний

1276. Підхід у державному управлінні

1277. Підхід ціннісний

1278. Підходи до прийняття управлінських рішень

1279. Пільга соціальна

1280. Піратство міжнародне

1281. План кар’єри

1282. План отримання членства в НАТО

1283. Планування

1284. Планування заміщення посад

1285. Планування і розвиток професійно-посадової кар’єри державного

службовця

1286. Планування нормативно-правового забезпечення

1287. Планування поточне

1288. Планування принципи

1289. Планування система

1290. Планування соціальне

1291. Планування соціальне

1292. Планування стратегічне

1293. Планування територіального розвитку

1294. Планування території

1295. Платон

1296. Плебісцит

1297. Плинність кадрів

1298. Плинність кадрів в державному управлінні

1299. Плюралізм

1300. Повіт

1301. Повноваження владні

1302. Повноваження місцевого самоврядування

1303. Податкова система України

1304. Поділ влад

1305. Поділ міст України в часи середньовіччя

1306. Позитивізм в державному управлінні

1307. Показники в державному управлінні

1308. Поле правове

1309. Поліетнічність

1310. Поліс

1311. Політика

1312. Політика аграрна

1313. Політика бюджетна

1314. Політика в сфері фізкультури і спорту

1315. Політика валютна

1316. Політика військова

1317. Політика внутрішня

1318. Політика грошово-кредитна

1319. Політика гуманітарна

1320. Політика державна

1321. Політика екологічна

1322. Політика економічна

1323. Політика енергетична

1324. Політика етнонаціональна

1325. Політика житлова

1326. Політика земельна

1327. Політика зовнішня

1328. Політика інвестиційна

1329. Політика інноваційна

1330. Політика інформаційна

1331. Політика кадрова

1332. Політика конкурентна

1333. Політика макроекономічна

1334. Політика міжнародна

1335. Політика мікроекономічна

1336. Політика мовна

1337. Політика молодіжна

1338. Політика монетарна

1339. Політика науково-технічна

1340. Політика освітня

1341. Політика податкова

1342. Політика промислова

1343. Політика регіональна

1344. Політика регуляторна

1345. Політика сімейна

1346. Політика соціальна

1347. Політика структурна

1348. Політика у сфері культури

1349. Політика у сфері охорони здоров’я

1350. Політика українізації

1351. Політика церковна

1352. Політична система

1353. Політична філософія Нового часу

1354. Політичний вибір

1355. Політичний притулок

1356. Політичний процес

1357. Політичний режим

1358. Політичні партії

1359. Політичні рухи

1360. Полк. Полкові міста

1361. Полковий устрій

1362. Полуботок П.

1363. Поппер К.

1364. Поріднені міста

1365. Порядок (процедура) прийняття законів

1366. Порядок (процедура) прийняття правових актів Кабінету Міністрів

України

1367. Порядок (процедура) прийняття правових актів Президента України

1368. Посада

1369. Посада адміністративна

1370. Посада політична

1371. Посади державної служби

1372. Посадова кар’єра державного службовця

1373. Посадова особа

1374. Посадова особа місцевого самоврядування

1375. Посадова особа територіальної громади

1376. Посадова система

1377. Посередництво

1378. Послання Президента України до Верховної Ради України щорічне

1379. Послуги управлінські

1380. Постіндустріальне суспільство

1381. Постмодернізм

1382. Постулат

1383. Потенціал

1384. Потенціал інтелектуальний

1385. Потенціал інформаційний

1386. Потенціал кадровий

1387. Потреба кадрова

1388. Потреба у професійному навчанні державно-управлінських кадрів

1389. Потреби

1390. Пошуковий образ

1391. Права держави корпоративні

1392. Права людини

1393. Правило Діллона

1394. Правило в державному управлінні

1395. Правління гетьманського уряду

1396. Право Європейського Союзу

1397. Право звичаєве

1398. Право спільної власності територіальних громад

1399. Правова держава

1400. Правова інтеграція

1401. Правове регулювання як інструмент державного управління

1402. Правовий інститут державної служби

1403. Правовий статус державного службовця

1404. Правові основи державної служби

1405. Правозахист міжнародний

1406. Праксеологія

1407. Предмет державного управління

1408. Предмети відання органів та посадових осіб місцевого

самоврядування

1409. Представник Президента України

1410. Представництво Європейської Комісії в Україні

1411. Президент України

1412. Прем’єр міністр України

1413. Прерогатива

1414. Префект

1415. Преференція

1416. Приватизація

1417. Принцип

1418. Принцип взаємності в управлінні

1419. Принцип А.Чандлера.

1420. Принцип випереджаючого змісту навчання

1421. Принцип випереджаючого стану управління

1422. Принцип відкритості в управлінні

1423. Принцип відокремлення Церкви від держави, а школи від Церкви

1424. Принцип еквівалентності

1425. Принцип єдиноначальності

1426. Принцип законності

1427. Принцип науковості управління

1428. Принцип оптимальності

1429. Принцип політичної нейтральності державного службовця

1430. Принцип прозорості державно-управлінської діяльності

1431. Принцип розмежування політичних і адміністративних функцій у

державному управлінні

1432. Принцип субсидіарності

1433. Принципи і підходи у професійному навчанні державно-управлінських

кадрів

1434. Принципи відбору працівників в системі державної служби

1435. Принципи державного управління

1436. Принципи державної кадрової політики

1437. Принципи державної служби

1438. Принципи місцевого самоврядування

1439. Принципи організації роботи керівника

1440. Принципи побудови структури органів місцевого самоврядування

1441. Принципи прийняття рішень

1442. Принципи раціональної організації управління

1443. Принципи управління персоналом

1444. Принципи цілепокладання у державному управлінні

1445. Пріоритети у державному управлінні

1446. Проблема

1447. Проблема у державному управлінні

1448. Проблеми світового розвитку

1449. Проблемна ситуація у державному управлінні

1450. Прогноз

1451. Прогнозування бюджетне

1452. Прогнозування глобальне

1453. Прогнозування демографічне

1454. Прогнозування оперативне

1455. Прогнозування політичне

1456. Прогнозування розвитку регіону

1457. Прогнозування соціальне

1458. Прогнозування соціально-економічного розвитку

1459. Прогнозування стратегічне

1460. Прогнозування у державному управлінні

1461. Програма

1462. Програма дій Європейського співтовариства у галузі загальної освіти

(SOKRATES)

1463. Програма дій з обміну студентів університетів ЄС (ERASMUS)

1464. Програма досліджень і розробок в галузі передової технології засобів

зв’язку в Європі (RACE)

1465. Програма з розвитку аудіовізуальної промисловості в ЄС (MEDIA)

1466. Програма сприяння вивченню іноземних мов (LINGUA)

1467. Програма сприяння ЄС підвищенню ефективності використання енергії

(SAVE)

1468. Програма сприяння структурній перебудові економіки Польщі та

Угорщини(PHARE)

1469. Програма трансєвропейської мобільності (TEMPUS)

1470. Програми державні

1471. Програми міжнародного співробітництва

1472. Програмне забезпечення державного управління

1473. Прогрес

1474. Продуктивність

1475. Проект

1476. Проект пілотний

1477. Проектування в державному управлінні

1478. Пролонгація

1479. Пропозиції

1480. Простір соціальний

1481. Просування по службі

1482. Протекціонізм

1483. Протокол

1484. Професійна адаптація державного службовця

1485. Професійна діяльність

1486. Професійна компетентність

1487. Професійна орієнтація державного службовця

1488. Професійна підготовка державно-управлінських кадрів

1489. Професійне навчання управлінських кадрів

1490. Професійні асоціації в державному управлінні

1491. Професійно-кваліфікаційні вимоги

1492. Професіограма управлінської діяльності

1493. Професіологія

1494. Професіоналізація державного управління та місцевого самоврядування

1495. Професіоналізм

1496. Профспілки

1497. Процедури в державному управлінні

1498. Процес

1499. Процес державного управління

1500. Психологія управління

1501. Публічне управління

1502. Рада безпеки ООН

1503. Рада економічної взаємодопомоги (СЕВ)

1504. Рада євро-атлантичного партнерства (РЄАП)

1505. Рада Європи

1506. Рада міністрів ЄС

1507. Рада північноатлантичної співпраці

1508. Ради

1509. Ради місцеві

1510. Радикалізм

1511. Район

1512. Ранг службовий

1513. Ратуша

1514. Рахункова палата (суд аудиторів) ЄС

1515. Ревізійні органи

1516. Ревізія

1517. Революція

1518. Регіон

1519. Регіоналізація

1520. Регіоналізм

1521. Регіональна угода

1522. Регіональне управління

1523. Регламент у державному управлінні

1524. Регрес

1525. Регулювання державне

1526. Регулювання технічне

1527. Режими політичні

1528. Резерви соціальні

1529. Результативність в державному секторі

1530. Результативність державного управління

1531. Реінженірінг в державному управлінні

1532. Рекомендації практичні

1533. Релігійні концепції держави

1534. Релігійні організації

1535. Релігія

1536. Реорганізація

1537. Репатріація

1538. Реприватизація

1539. Республіка

1540. Республіки Радянського Союзу

1541. Реструктуризація економіки

1542. Ресурси кадрові

1543. Ресурсне забезпечення державного управління

1544. Референдум

1545. Реформа

1546. Реформа адміністративна

1547. Реформа військова

1548. Реформа конституційна

1549. Реформа освітня

1550. Реформа політична

1551. Реформа Столипінська

1552. Реформа судова

1553. Реформи державного управління

1554. Реформи державної служби

1555. Реформи економічні

1556. Ризик

1557. Ризики в державному управлінні

1558. Римський клуб

1559. Римські угоди

1560. Ринок світовий

1561. Рівень життя

1562. Рівні державного управління

1563. Рівність соціальна

1564. Рішення державно-управлінське

1565. Рішення політичне

1566. Розвиток

1567. Розвиток персоналу

1568. Роздержавлення економіки

1569. Розподіл влад

1570. Розподіл праці світовий

1571. Розпорядження пошукове

1572. Розумовський К.

1573. Ростоу У.

1574. Ротація кадрів в державному управлінні

1575. Руїна

1576. "Руська правда"

1577. Рух політичний

1578. Самміт міжнародний

1579. Самоврядування

1580. Самоврядування в Україні

1581. Самоврядування в Україні в 1917-1920 рр.

1582. Самоврядування за доби Великого князівства Литовського

1583. Самойлович І.

1584. Самооподаткування

1585. Самоорганізація

1586. Самоорганізація у державному управлінні

1587. Самоосвіта

1588. Саморегулювання

1589. Санкції

1590. Санкції адміністративні

1591. Санкції міжнародні

1592. Свідомість політична

1593. Світова організація торгівлі (СОТ)

1594. Світовий банк

1595. Свобода

1596. Секретарі ЦК КПСС

1597. Секретаріат Кабінету Міністрів України

1598. Секретаріат Президента України

1599. Сектор

1600. Селище

1601. Село

1602. Сесія рад

1603. Сеульська конвенція про створення Міжнародного агентства з

інвестиційних гарантій

1604. Символи держави

1605. Синергетика

1606. Синтез систем управління

1607. Система державного управління

1608. Система державної служби

1609. Система місцевого самоврядування

1610. Система національних інформаційних ресурсів

1611. Система підтримки прийняття рішень (СППР)

1612. Система політична

1613. Система соціально-економічна

1614. Система управління

1615. Система управління державною службою

1616. Системний підхід

1617. Системний підхід у навчанні державно-управлінських кадрів

1618. Системні складові державного управління

1619. Системні складові державної служби

1620. Ситуаційне управління

1621. Ситуаційний центр

1622. Сільське товариство

1623. Сільський округ

1624. Сільський схід

1625. Сільський, селищний голова

1626. Сковорода Григорій

1627. Скоропадський П.

1628. Служба в органах місцевого самоврядування

1629. Службовець

1630. СНД

1631. Сорокін П.

1632. Сотня. Сотенний устрій

1633. Соціалізм

1634. Соціальна держава

1635. Соціальна інфраструктура населеного пункту

1636. Соціальна напруженість

1637. Соціальна робота

1638. Соціальна стабільність

1639. Соціальна сфера

1640. Соціальне обслуговування

1641. Соціальне партнерство

1642. Соціальне самопочуття

1643. Соціальне управління

1644. Соціальний капітал

1645. Соціальний порядок

1646. Соціальні гарантії

1647. Соціальні інститути

1648. Соціальні цілі

1649. Соціально-гуманістичний потенціал

1650. Соціально-політична ситуація

1651. Соціологія

1652. Соціометрія

1653. Союз

1654. Союз «Європа»

1655. Спенсер Г.

1656. Спеціальний статус

1657. Спеціальні територіальні утворення

1658. Співробітництво

1659. Спільна власність територіальних громад

1660. Спільний ринок ЄС

1661. Спіноза Б.

1662. Справедливість соціальна

1663. СРСР

1664. Стабілізація

1665. Стажування державних службовців

1666. Сталін І.

1667. Стандарт

1668. Староство

1669. Статистика

1670. Статус соціальний

1671. Статут Ради Європи

1672. Статут територіальної громади

1673. Стейкхоулдер

1674. Стиль мислення керівника

1675. Стиль управління

1676. Стимулювання

1677. Столипін П.

1678. Столиця

1679. Стратегічне мислення

1680. Стратегічне планування

1681. Стратегічне прогнозування

1682. Стратегічне управління

1683. Стратегія

1684. Стратегія економічного та соціального розвитку країни

1685. Стратегія інноваційного розвитку

1686. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу 1998 р.

1687. Стратегія розвитку

1688. Структура

1689. Структура кадрів державного управління

1690. Структура організаційно-правова

1691. Структура органу управління

1692. Суб’єкт державного управління

1693. Суб’єкт місцевого самоврядування

1694. Субвенція

1695. Субсидія

1696. Суверенітет

1697. Суверенітет державний

1698. Суверенітет України

1699. Суд з примирення і арбітражу ОБСЄ

1700. Судова влада в Україні

1701. Суспільні трансформації

1702. Суспільно-економічні формації

1703. Суспільство

1704. Суспільство відкрите

1705. Суспільство громадянське

1706. Суспільство закрите

1707. Суспільство знання

1708. Суспільство індустріальне

1709. Суспільство інформаційне

1710. Суспільство постіндустріальне

1711. Суспільство соціального добробуту

1712. Суспільство споживання

1713. Сучасні світові загрози

1714. Сучасні теорії державного управління

1715. Табель про ранги

1716. Тарифи міжнародні

1717. Тарифна система

1718. Тезаурус

1719. Тейлор Ф.

1720. Телематичні системи

1721. Тендер

1722. Теорії державного управління

1723. Теорії місцевого самоврядування

1724. Теорія державного управління

1725. Територіальна громада

1726. Територіально-адміністративний поділ

1727. Території пріоритетного розвитку

1728. Територія

1729. Тероризм міжнародний

1730. Тестування

1731. Техніка управління

1732. Технічне сприяння країнам СНД (TACIS)

1733. Технократія

1734. Технології виборчі

1735. Технології державного управління

1736. Технології інформаційні

1737. Технології політичні

1738. Технології самоврядування

1739. Технологія соціальна

1740. Технопарк

1741. Технополіс

1742. Тіньова економіка

1743. Типи державної служби

1744. Тиранія

1745. Тойнбі А.

1746. Токвіль А. де

1747. Тоталітаризм

1748. Тоффлер А.

1749. Традиції самоврядні

1750. Традиціоналізм

1751. Традиція

1752. Транскордонне співробітництво

1753. Транснаціоналізм

1754. Трансформації управлінські

1755. Трансформація суспільна

1756. Тренінг персоналу державної служби

1757. Трудова діяльність

1758. Трудовий потенціал

1759. Трудові ресурси

1760. Угода

1761. Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими

Співтовариствами, їхніми державами-членами та Україною, 1994р.

1762. Угоди міжнародні

1763. Україна

1764. Україна-Гетьманщина

1765. Українізація

1766. Українська діаспора

1767. Українська народна республіка

1768. Українська національна революція середини ХVІІ ст.

1769. Українська повстанська армія (УПА)

1770. Універсали

1771. Унітаризм

1772. Унія

1773. Уповноважений орган управління державною службою

1774. Управління

1775. Управління агропромисловим комплексом

1776. Управління адаптивне

1777. Управління антикризове

1778. Управління галузеве

1779. Управління господарським комплексом

1780. Управління державне

1781. Управління державною службою

1782. Управління за результатами

1783. Управління за цілями

1784. Управління земельними ресурсами

1785. Управління змінами

1786. Управління знаннями

1787. Управління індикативне

1788. Управління інноваційне

1789. Управління конфліктами

1790. Управління конфліктом

1791. Управління освітою

1792. Управління паливно-енергетичним комплексом

1793. Управління персоналом

1794. Управління природними ресурсами

1795. Управління проектами

1796. Управління регіональне

1797. Управління ситуативне

1798. Управління соціальне

1799. Управління соціально-економічним розвитком

1800. Управління стратегічне

1801. Управління суспільним розвитком

1802. Управління трудовими ресурсами

1803. Управління якістю

1804. Управлінська культура державного службовця

1805. Управлінська структура

1806. Управлінський апарат

1807. Управлінський вплив

1808. Управлінські ролі

1809. Урбанізація

1810. Урбоекологія (екологія міста)

1811. Урочиста декларація Європейського союзу (Штутгартська)

1812. Уряд

1813. Уряд тимчасовий

1814. Урядова комісія

1815. Урядовий комітет

1816. УСРР- УРСР

1817. Установчі збори

1818. Устрій державний

1819. Утилітаризм

1820. Ухвала

1821. Факт управлінський

1822. Фактор

1823. Фашизм

1824. Федералізм

1825. Філософія державного управління

1826. Філософія управління

1827. Фінанси державні

1828. Фінансово-кредитні ресурси

1829. Фіскальна політика

1830. Фонд Ганнса Зайделя

1831. Фонд Конрада Аденауера

1832. Фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні

1833. Форд сприяння молодіжному житловому будівництву

1834. Формалізація

1835. Формалізм

1836. Форми правління

1837. Формула Хартлі

1838. Формула Шеннона

1839. Фром Е.

1840. Функції держави

1841. Функції державного управління

1842. Функції та структура державної служби

1843. Функціональна структура

1844. Функціональна структура державного управління

1845. Функція

1846. Функція управління

1847. Футурологія

1848. Фуше плани

1849. Хаос

1850. Хартія Європейської безпеки 1999 р.

1851. Хартія ЄС про основні права 2000 р.

1852. Хартія українських міст

1853. Хмельницький Б.

1854. Хмельницький Ю.

1855. Хрущов М.

1856. Централізація

1857. Централізація державної влади

1858. Центральна рада

1859. Центральна виборча комісія

1860. Центральний виконавчий комітет

1861. Центрально-європейська зона вільної торгівлі (CEFTA)

1862. Церква державна

1863. Церковна політика держави

1864. Церковно-релігійна ситуація

1865. Цивілізація

1866. Цикл управління

1867. Цілепокладання в державному управлінні

1868. Цінності суспільні

1869. Чиновник

1870. Шаповал

1871. Шенгенський договір/угода

1872. Шляхи сполучень транснаціональні

1873. Штаб

1874. Штатна одиниця

1875. Штатний розклад

1876. Шумана план

1877. Щербицький В.

1878. ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних націй з питань освіти, науки і

культури)

1879. ЮНІДО (Організація ООН з промислового розвитку)

1880. ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку)

1881. Ющенко В.А.

1882. Якість життя

1883. Якість управління

1884. Ярослав Мудрий

Додаток 3

Технічні вимоги до енциклопедичних статей, що увійдуть до Енциклопедії

Основний зміст словника Енциклопедії становлять статті провідних

вітчизняних та зарубіжних науковців (формат Word, 13 кегель – Times New Roman,

через 1,5 інтервали, поля з усіх сторін – 2 см.), при необхідності ілюстровані

малюнками (схемами, картами, таблицями, фотографіями тощо). Стаття повинна

носити довідковий (не пошуковий чи полемічний) характер.

Зміст статті складається з:

- короткого визначення терміну, поняття чи короткої біографічної

характеристики персоналії українською та англійською мовами до 700 знаків

(близько 100 слів) кожною мовою;

Окремо обсягом до 2 сторінок до короткого визначення терміну, поняття чи

короткої біографічної характеристики персоналії українською мовою додається:

- характеристика змісту явища або процесу, який відображається терміном чи

поняттям або характеристика державницької (чи наукової) діяльності персоналії;

- чітке формулювання державно-управлінського аспекту статті;

- короткий опис стану наукових досліджень зазначеного явища або процесу з

указанням авторів та їх основних ідей;

- список основних (вітчизняних і зарубіжних) наукових праць за темою статті.

Додаток 3

Пропозиції щодо:

а) переліку енциклопедичних статей та участі в роботі авторського

колективу

№

п/п

Назва

енциклопедичної статті

(термін, поняття,

персоналія)

Прізвище,

ім’я по батькові

автора (авторів)

Посада,

науковий

ступінь, вчене

звання автора

Конта

ктна адреса і

телефон

б) Концепції підготовки та видання “Енциклопедії державного управління

України”

№

п/п Суть пропозиції

Прізвище,

ім’я по батькові

автора (авторів)

Посада,

науковий

ступінь, вчене

звання автора

Конта

ктна адреса і

телефон

в) організації роботи над “Енциклопедією державного управління

України”

№

п/п Суть пропозиції

Прізвище,

ім’я по батькові

автора (авторів)

Посада,

науковий

ступінь, вчене

звання автора

Конта

ктна адреса і

телефон