1

2

ПЛАСТУ 100 років!

А чи знаєш ти, що організація «Пласт», яку ти відвідуєш щотижня,

має свою 100-літню історію?

Слово “пласт” було використане як аналог англійського слова “скаутинг” (англ.

scouting - розвідка). Це слово походить від назви кубанських козаків-пластунів, які повзали

по-пластунськи і були розвідниками у козацькому війську.

Історія організації «Пласт» бере свій початок у далекому 1911 році, коли почали діяти

перші пластові гуртки. Засновниками Пласту були Олександр Тисовський, Петро Франко та

Іван Чмола.

12 квітня 1912 року відбулося складання 40 юнаками першої Пластової присяги.

Пластові табори почали організовувати з 1913 році, а в 1914 році Пласт поширився за межі

Галичини і розвинувся на Буковині.

Пласт виник у Австро-Угорськый імперії, під владою якої тоді перебувала частина

українських земель, зокрема Галичина. В 1918 році Австро-Угорська імперія розпалася, і

землі, які нещодавно відносилися до Австрії, відійшли до Польщі. В 1928 році польська

влада забороняє діяльність Пласту на Волині, а в 1930 році – у Галичині.

З початку 1930-х років Пласт вимушений працювати у підпіллі (тобто таємно). Тоді

Пласт починає співпрацювати з ОУН (Організація Українських Націоналістів). Багато

провідників та активних членів ОУН та УПА (Українська Повстанська Армія), зокрема

провідник ОУН(б) Степан Бандера та генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич, були

виховані Пластом.

Після Другої світової війни (1939-1945 рр.) вся Україна ввійшла до складу СРСР (Союз

Радянських Соціалістичних Республік). Ідеологія СРСР забороняла будь-які українські

організації, зокрема і Пласт. Багато українців змушені були виїхати з України. Українські

іммігранти організовують пластові гуртки по всіх куточках світу: у Північній та Південній

Америці, Австралії, Англії, Австрії, Франції, Німеччині. Головна Пластова Старшина та Рада

зосереджуються у Мюнхені.

Наприкінці 1980-х років у Радянському Союзі змінилася політична ситуація: уряд

послабив контроль над словом і контактами із Заходом. У цей період з’являються організації,

які сприяли національному відродженню. Завдяки праці окремих осіб виникли пластові

гуртки в Луцьку, Києві, Донецьку, але найбільше Пласт розвинувся у Львові. Особливо

активно Пласт почав розвиватися після здобуття Україною незалежності 24 серпня 1991

року.

На початок 1995 року Пласт нараховував 3500 учасників, а вже у 2006 році до Пласту

входили близько 10 000 членів в Україні та близько 3000 членів за кордоном.

3

Таким чином, Українська Національна Організація Пласт має свою 100-літню

історію. Історію організації продовжують творити і сьогодні. А творять її, звісно, хто?

Правильно – МИ! :)

НАШІ АКЦІЇ

Добрі вчинки

З листопада щочетверга в домівці о 17.00 для новаків проходить релігійна програма,

яку проводять священики. Це дуже важливо для новаків, адже вони повинні завжди

пам’ятати Новацький закон, який твердить: «Новак любить Бога та Україну», «Новак робить

добрі вчинки». Сподіваємося, що всі новаки відвідують духовні бесіди .

8 та 9 грудня братчики та сестрички розповідали казку «Не гра, а справжнє», яка стала

прикладом для дітей у добрих справах. Також в ці дні виховники разом із своїми новаками

майстрували годівнички для птахів. Чим не добрий вчинок?

15-16 грудня всі рої та пташата відносили подаруночки людям, які потребують уваги та

допомоги. Це було таємне свято Миколая по роях.

17 грудня новаки виготовляли новорічні вітальні листівки. Вони допомогли святому

Миколаю привітати зі святом своїх улюблених братчиків та сестричок .

22 грудня о 14 годині у мансарді домівки відбулося свято «Капці для святого

Миколая». На свято завітало більше сотні пташат, новаків і новачок, а також їх батьків.

Кожен рій готував святому Миколаю духовний подаруночок, а за це отримував солодощі .

«Добрі вчинки новаки робили впродовж цілого грудня, і за цей тривалий час, вдалося

зробити безліч хорошого, що не може не тішити. Але найприємніше те, що новацтву

найбільше запам’яталися, не так отримані цукерки, як саме допомога людям. Хіба не у

таких ділах справжнє безкорисливе Добро?» - референт УПН с. Віта Дідик.

Різдвяна свічечка

«Різдвяна свічечка» - це різдвяне свято, яке об’єднує усіх пластунів, де б вони не були.

Придумали його давно, аж у 1950 році в пластовій діаспорі (пластова діаспора – українські

пластуни, які проживають за межами України). Цього року свято відбуватиметься 10 січня,

на яке прийде чимало пластунів різних поколінь, а також пластових друзів.

На Різдвяну свічечку новацтво та юнацтво готують вертепи. Ось так ми гарно

зустрічатимемо Різдво Христове, запалюватимемо вогонь світла і проведемо час у рідному

пластовому колі .

4

СУПЕР МАЙСТЕРКА

ГОТУЄМОСЬ ДО НОВОГО РОКУ

4 СПОСОБИ ЗРОБИТИ ЯЛИНКУ

Який же Новий рік без ялинки?! Навіть діти знають, що свято починається задовго до 1

січня і стартує саме з прибирання зеленої красуні. Їй виділяють достойне місце у дворі,

будинку чи квартирі і прикрашають іграшками, ліхтариками, сніжинками.

1. Варіант «просто для любителів» .

Потрібно: папір, ножиці, клей.

Для виготовлення найпростішої ялинки достатньо буде кількох аркушів картону,

дерев'яної чи металевої палички, клею, котушки ниток та кількох ґудзиків чи намистинок для

прикрашення.

З картону потрібно вирізати 3-5 кружків різного діаметру, кожен із них скласти вдвоє, а

потім ще раз вдвоє (і так повторити кілька разів). У кожного складеного кружечка треба

відрізати маківку, щоб посередині утворилася дірочка.

Кружечки нанизати на паличку від більшого до меншого. У найменшому кружечку не

потрібно вирізати дірочку. Його центр слід змастити клеєм і приклеїти на кінчик палички.

5

Зафіксувати ялинку можна, встромивши паличку у котушку ниток. Прикрасити

"новорічну красуню" можна ґудзиками чи намистинами.

2. Варіант для любителів «шити-вишивати»

Потрібно: тканина, нитки, голки, ґудзики, блискітки, намистинки.

6

З цупкої тканини вирізати півкруг (четвертину круга) потрібного розміру. (До речі,

цупкішою можна зробити тканину за допомогою крохмалю або желатину. Для цього

потрібно змочити клаптик тканини у розчині крохмалю чи желатину, розкласти на рівній

поверхні і висушити).

На півкрузі вишити візерунки, пришити ґудзики і намистини. Півкруг згорнути

конусом і прошити (склеїти) краї ялинки.

3. Варіант для «терплячих»

Потрібно: аркуш картону, обрізки тканини (кольоровий папір), клей.

З картону вирізати півкруг, скрутити в конус і склеїти краї.

Зі шматочків тканини (паперу) вирізати квадратики (трикутники, сердечка тощо).

7

Починаючи знизу конуса, ряд за рядом наклеюємо шматочки. Їх можна вирізати з

різнофактурної тканини або навіть за старих журналів – тоді ялинка буде більш строкатою.

4. Варіант для «любителів журналів»

Потрібно: товстий глянцевий журнал, клей, фарба-спрей у балончику.

Відкрити журнал, загнути верхній край сторінки, тоді ще раз навпіл, підігнути нижній

кутик доверху, щоб вийшов рівний низ.

8

Так повторити з кожною сторінкою. Дві крайні сторінки склеїти разом. Пофарбувати

ялинку за допомогою фарби-спрею.

Варіантів саморобних ялинок - безліч. Головне – не боятися фантазувати та

експериментувати . Успіху та творчого натхнення!

КАЗКА

Різдвяна свічечка

Данилко сумував. Віхола позамітала всі стежки-доріжки, нагромадила величезні

замети. А ще й завірюха не вщухає, - аж у вікно визирати не хочеться. Данилко вже й

книжечку замальовок всю розфарбував, і в конструкторі всі фігури склав зо п’ять разів, і

трансформера крутив та вертів, аж той поламався. До Пласту на сходини не пішов через

негоду, а вдома так нудно!

Хлопчик взяв з полиці книжку. Бабуся якось принесла її, а він читати ще не дуже вміє,

то й відкладав все на потім. Данилко розгорнув книжечку. З малюнка на нього привітно

глянув Хлопчик, який був одягнений у біленькі шати, а в руках тримає свічечку.

Данилкові враз стало якось веселіше на серці. Він придивився до малюнка пильніше..

аж раптом почув – Хлопчик щось говорить.

9

- Данилку, доброго тобі вечора.

- Доброго вечора! – трохи розгублено обізвався Данилко, - А ти хто?

- Невже ти Мене не впізнаєш, Данилку?

Малий замислився на мить.

- Та ні, не впізнаю, - стенув плечима.

- Ну, то зараз розповім тобі історію - може, пригадаєш.

Ой, як це було до речі! Данилко дуже любив різні історії, то ж приготувався слухати.

- Коли Я народився, на небі з’явилася незвичайна зоря. Вона рухалася і вміла показати

дорогу всім, хто хотів до Мене прийти. Її бачили і пастухи, і три царі, і вся звірина та

птаство, котрі приходили привітати Мене з народженням.

Зоря зупинилася в небі над Вифлеємом. Вона не гасла доти, доки всі, хто приходив до

Мене в гості, не повернулися додому.

Останніми поверталися в своє село старенький пастух з онуком. Хлопчик склав для

Мене дуже гарну колядку, ще й сам її виконав, награваючи на скрипочці. Коли він вийшов зі

стаєнки, зоря простягнула свій промінчик і погладила хлопчика по голівці. Він радісно

засміявся і сказав: «Як би я хотів, щоб цей промінчик залишився зі мною назавжди!»

А ніч, коли Я народився, була незвичайна, чарівна. В цей час здійснювалися всі добрі

бажання людей. Ось і тепер з неба до хлопчика злетів світлий Янгол, який у руках тримав

свічечку.

«Ось тобі частинка Небесного Вогню, добрий хлопчику!» – промовив Янгол і подав Свічечку

хлопчикові. Зоря торкнулася її промінчиком і яскравий вогник одразу звеселив усіх навколо.

«Кожного року в честь народження Дитятка Ісуса у Вифлеємі на згадку про

маленького доброго пастушка з неба буде сходити вогонь і запалюватиме свічечку, від якої

різдвяне світло пошириться по всьому світу,» - сказав Янгол.

Так воно й стається до тепер.

Данилко сидів притихлий, дивився на Хлопчика в білих шатах і радісно посміхався.

- Я знаю, Ти – маленький Ісус! – сказав він до Хлопчика.

- Так, Данилку! Я приходжу до всіх дітей, щоб вони раділи разом зі Мною так, як

колись радів маленький пастушок. Бо ми всі народжуємося, щоб радісно славити Бога! А

найщиріша радість – дитяча. Прочитай цю книжечку. Знайдеш в ній цікаві історії, що

траплялися в різний час і з різними людьми. Спільне у них одне прагнення – вони хотіли

побачити Дитятко і привітати Його. Ти дізнаєшся, як їм це вдалося, а, може, й сам потрапиш

у різдвяну історію…

Рипнули двері. То повернулися з роботи тато й мама. Данилко все ще розглядав

Хлопчика на малюнку, аж мама здивувалася, що він не підбіг, як завжди, не спитав, що йому

купили.

10

- Що ти там таке цікаве бачиш, Даню? - лагідно спитала мама.

- Ой, матусю! До мене в гості приходив Хлопчик у білих шатах. То Ісусик, мамо! Такий

гарний! Пам’ятаєте, ми на Святвечір запалюємо свічечку? Тепер я знаю, чому вона горить! –

відгукнувся Данилко.

Як радісно стало вмить мамі й татові! А Данилко почувався дуже щасливим.

А ТИ ЗНАЄШ: ХТО ЩО МОЖЕ?

Хто з тварин може „бачити” вухами?

Чи знаєте ви, що летючі миші „бачать” не очима, а вухами? Одного разу вчені провели

спеціальний експеримент. У великій кімнаті вони розвісили досить близько одна від одної

мотузки, закріплені на стелі. Потім закрили очі кільком піддослідним летючим мишам і

впустили їх до кімнати. Миші чудово літали, не натикаючись на мотузки. Тоді їм закрили

вуха та роти і знов випустили. Цього ж разу вони літали, весь час натикаючись на мотузки.

Чому так? Під час польоту вони утворюють звуки, такі високі, що людське вухо не може

вловити їх. Ці звуки відбиваються від різних предметів і відлунням повертаються у вуха

мишей. Ось так вони і вимірюють відстань до предмета, наче „бачать” вухами.

Хто придумав свічку?

Свічки з’явилися дуже давно. Їх винайшли ще у Давньому Римі біля двох тисяч років

тому. Тоді це були волокна рослин, просякнуті смолою та вкриті воском.

У Х-ХI століттях почали виготовляти уже воскові та сальні свічки. Як їх виготовляли? Сало

овець або биків розтоплювали у великому чані. Потім у нього опускали фітиль, скручений з

нитки, виймали і чекали, поки сало застигне. І так кілька разів – аж доки шар сала буде

достатньо товстим. Свічка готова! У Росії для освітлення хатин використовували „лучину” –

11

тонку суху скіпку. Її закріплювали над коритцем з водою, куди падали вуглинки. Такий

пристрій називався „світець”.

А сьогодні на сучасних заводах виготовляють свічки з парафіну. В них мало жиру і

вони майже не мають запаху. Їх роблять так, щоб свічка давала якомога більше світла і

менше клопоту.

Хто придумав телефон?

Телефон, який ми знаємо сьогодні, розробив шотландський учений Олександр Белл.

Але ще до нього, в 1856 році, француз Шарль Бурсель намагався передати звук на відстань.

Потім у 1861 році німецький вчений Райс вигадав апарат, який передавав звуки і

музику, але не людський голос. Райс назвав цей прилад телефоном.

Олександр Белл був сином учителя в школі для глухонімих. Тому він і зацікавився

способами передачі людського голосу за допомогою штучних приладів. Після багатьох

експериментів йому нарешті вдалось. Так, 10 березня 1876 року відбулась перша телефонна

розмова. Усі гроші, отримані за винахід, Белл витратив на допомогу глухонімим учням.

Хто був першим лікарем?

З давніх-давен людина почала займатися медициною. Вона намагалася якось

полегшити біль та покращити самопочуття хворого.

Цілителі Вавилона залишили записи, в яких настільки точно описали різні хвороби, що

й сучасні лікарі змогли б ними скористатися! У Стародавньому Єгипті вважали, що хвороби

викликаються злими духами. Але хворих там все ж лікували пілюлями та мазями, а також

проводили нескладні операції.

Дуже давно у Греції жив чоловік на ім’я Гіппократ, якого назвали „батьком

медицини”. Гіппократ відділив медицину від чарів та забобон. Він учив, що оглядати

пацієнта слід дуже ретельно. Його заповідь була: „Не нашкодь!” Гіппократ розпізнав і

записав дуже багато захворювань. Деякі з його спостережень важливі до сьогодні, хоча їм

уже понад 2 тисячі років!

Хто винайшов нуль?

Ви, мабуть, не знаєте, що нуль – це поняття винайдене. До XVI століття система чисел,

що використовувалась в Європі, була римською, винайденою біля 2 тисяч років тому.

Римська система була дуже непроста, основана на десятці. Задовго до нової ери жителі Індії

винайшли більш зручну систему лічення, яка називається індо-арабською. За цією системою

всі числа записувалися знаками – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 і нуль. Цифри, які входили в числа,

мали різне значення залежно від місця, на якому вони знаходилися. І винайдення нуля

зробило можливим вказання значення кожної цифри в числі.

12

ЗДОГАДАЙСЯ - ВІДГАДАЙСЯ

Для кмітливих новаків та новачок та їхніх батьків

1. П’ять братів: віком рівні, зростом різні.

2. Що можна побачити з заплющеними

очима?

3. Тридцять два воїни, та один начальник.

4. Що найшвидше в світі?

5. Завжди в роті, а не ковтаєш.

6. У вогні не горить,

У воді не тоне,

І сховати не можна.

7. Що найсолодше у світі?

8. Є завжди і у людини, і у корабля.

9. На ніч два віконця

Самі закриваються,

А як сонце встане:

Самі відкриваються.

10. Не можна виміряти, не можна зважити,

а є у всіх людей, і у всіх – різний.

11. Що за столом потрібно більше всього?

12. Усе життя намагаються, а обігнати

одна одну не можуть.

13. Два брати живуть через дорогу, а

побачити один одного не можуть.

14. Ношу багато років їх, а полічити не

можу.

13

ПІСЕНЬКА

Пісня про святого Миколая (сл. і муз. Ірусі Пігович)

ДАВАЙ ПОГРАЄМО

Дід Мороз

Новаки лічилкою вибирають ведучого – Діда Мороза – і розбігаються по терені. Дід

Мороз наздоганяє новаків і намагається доторкнутися до кого-небудь і «заморозити».

«Заморожений» зупиняється з розведеними в сторони руками. Гра припиняється, коли Дід

Мороз «заморозить» всіх. Той, хто залишається «не замороженим» найдовше, стає Дідом

Морозом.

Білий кінь біжить і дзвенять його копита

Він щороку мчить світами з краю в край.

На коні сидить той, кого так люблять діти,

Це святий, це чудотворець – Миколай.

Приспів:

В кожен дім з ангелом своїм

Він приносить подарунки дітям всім,

Повний міх дарів, для дітей малих

І вони вже зачекалися на них.

В тиху дивну ніч заметілі, завірюхи

Замели сніжком пухнастим всі шляхи.

Тільки Миколай, що по небу мчить щодуху

Бачить вогники далекі і хатки.

Приспів.

14

ЗАГАДКИ ПРО ЗИМУ

1. Хто наткав полотна

Аж від лісу до вікна?

І сміється,

Задається:

- Ось така ширина.

2. Стоїть баба снігова -

Здоровенна голова.

Поглядає баба скоса:

«Хто украв у мене носа?»

Всі ви знаєте, мабуть,

Як того злодюжку звуть.

3. Що то за гість, що тепло їсть?

4. Плету хлівець на четверо овець,

А на п’яту окремо.

5. Без пилки, без сокири,

А мости будує.

6. Що це за птиця,

Що сонця боїться?

7. Хоча сам не біжить,

А стояти не велить.

8. Дерев’яні коні по снігу йдуть,

А в сніг не провалюються.

9. Ой, немає їм ціни!

По льоду біжать вони –

Швидконогі…

10. Їхала пані в білому вбранні,

Як посипалось убрання –

Всю землю вкрило.

11. За селом була вона

Вся блискуча, чарівна,

По слизьких її боках,

Ідуть діти в саночках.

12. Росте вона додолу головою,

Росте вона холодною зимою,

А тільки сонечко засяє,

Вона заплаче й помирає.

13. Під вікном моїм калюжа

Уночі замерзла дуже,

Узялася склом твердим,

Добре ковзатись на нім.

15

Посміхаємося

Маленький хлопчик дивиться виступ модного естрадного співака по

телевізорі і говорить так задумливо: "А ми в садку коли так репетуємо, нас

лають..."

- Діти, хто може привести приклад дивного збігу?

- Я! У мого тата і моєї мами весілля було в той самий день!

- Діти, хто розбив вікно?

Мовчанка.

- Діти, хто розбив вікно?

Мовчанка.

- Я востаннє запитую, хто розбив вікно?

- Та добре, Лесю Іванівно. Запитуйте вже і четвертий раз.

Вихователька дитячого садку півгодини натягала колготи на маленьку

дівчинку. Коли вона з подихом полегшення випрямилася, дівчинка

сказала:

- Це не мої колготи.

Нервуючись, вихователька п'ятнадцять хвилин стягала колготи назад.

Коли вона закінчила, дівчинка сказала:

- Це колготи мого брата, мама іноді надягає їх на мене.

Джмелика ростять:

Укладач - с. Дана Андрухів

Редактор – с. Віта Дідик

Медошукачі: с. Віта Дідик, с. Анничка Королишин, с. Аня Колачук, с. Віка

Хорощак.

Здогадайся-відгадайся: 1. Пальці рук; 2. Сон; 3. Зуби та язик; 4. Думка 5. Язик;

6. Правда; 7. Сон; 8. Ніс; 9. Повіки, очі; 10. Розум; 11. Рот; 12. Ноги; 13. Очі; 14. Волосся.

Відгадки на загадки : 1. Зима; 2. Заєць; 3. Мороз; 4. Рукавичка; 5. Мороз;

6. Сніжинка; 7. Мороз; 8. Лижі; 9. Ковзани; 10. Зима; 11. Ковзанка; 12. Бурулька 13. Лід.