повернув у серед ньовіччя сім тисяч в і дв і дувач і в

“Високий Замок”, Олена Гутик:“Їхати на “Ту Стань!” прийнято сім’ями —

для дітей діють спеціальні майданчики, де малюків вчать ліпити з глини, малювати фарбами, танцювати середньовічні танці. “На ура” малеча сприймала вистави веселих скоморохів, що за допомогою кольорових ляльок переповідали легенди про мудрого коваля і злого змія, відважного князя та за-чаровану красуню. А такого єднання поко-лінь, як у наметовому містечку “Ту Стані!”, не побачиш на жодному іншому фестивалі — з туристичними ранцями сюди прийшли і бабусі з дідусями, і школярі. Позитивну роль відіграв платний вхід: за фестивальний день потрібно було розорити сімейний бюджет на 40 гривень, зате жодних п’яних бійок, розва-лених туалетів чи куп сміття на території заповідника не було.”

“Поки фестивальники брали участь у конкурсах, слухали гру музик та намагались станцювати щось на кшталт середньовіч-ної польки, на основній сцені тривали запеклі бої воїнів, що змагалися за право участі у ніч-ному штурмі фортеці. Бої проводились серед аматорів. Програміст Мирослав зі Львова меч взяв до рук уперше. У двобої хлопець про-

2013-2(15), 1 вересня

Львівська обласна громадська організація “Тустань”Державний історико - культурний заповідник “Тустань”

У НОМЕРІ:• Фестиваль «ту стань!» – 2013• Ікона “Покрова тустанІ”• стратегІя дІяльностІ ЗаПовІдника• ІнсталяцІя “вІтер”• дтек на тустанІ

Ікону «Покрова Тустані» освятили на фестивалі

Цього року, під час фестивалю «Ту Стань!», в селі Урич освятили ікону пре-святої Богородиці.

У неділю вранці, за традицією, відбулась святкова Служба Божа, яку відправили отець Микола із села Підгородці та отець Юрій із села Довге. На дерев’яному помості, окрім священнослужителів та хору, була розміщена ікона Покрови Тустані – Богородиці, яку спе-ціально до фестивалю написав львівський художник Іван Климочко. На іконі зображено Діву Марію із українським вишитим рушником у руках, по ліву руку якої під покровом нама-льована церква та уричани, по праву – скелі та воїни-оборонці, а у підніжжі – давньорусь-ка дерев’яна фортеця.

Під час богослужіння ікону освятили, і надалі вона буде розміщена у храмі святого Миколая села Урич, що входить до екскурсій-ного маршруту Заповідника.

Ірина Білан

грав фізику-аспіранту Павлові з Дрогобича. Обидва лицарі зізнаються, що битись тяж-ко: шолом важить чотири кілограми, тож коли у нього влучає меч супротивника — у голові паморочиться. Після того, як судді об-рали переможців, розпочалися змагання з ме-тання колоди та кінні бої. Глядачів біля сцени назбиралось чимало, адже чотири відважні лицарі, гарцюючи на конях, рубали капустяні голови “супостатів” та намагались скинути один одного з сідла.”

“20 хвилин”, Юлія Касько:Ніна Головенко, щоб відвідати фес ти-

валь «Ту Стань!», подолала чимало кіломе-трів з Дніпропетровська. Дівчина не пошко-дувала, що згаяла час, адже повернулася додому з багажем емоцій. Пані Ніна не може дочекатися уже наступного року, аби знов відвідати «Ту Стань!».

– Я була вперше на цьому фестивалі і скажу одразу, що сподобалось усе. Особливо потішила цікава програма, зокрема зали-шилася у захваті від штурму фортеці. Ще виступало багато музикантів. Фортеця Тустань справила на мене класне враження, однак важко було підніматися вгору, – зазна-чила Ніна Головенко.

“Ратуша”, Ірина Юзик:“Перчинка, гордість свята — лицарі в

обладунках. Товариства історичних рекон-струкцій збирають свій реманент, гурту-ють найкращих бійців, коней і відряджають на фест захищати честь клубу. Учасники облаштовують на території наметові міс-течка, де якомога правдивіше відтворюють побут часів Київської Русі — автентично одягаються, готують стародавні страви на відкритому вогні. І намети їхні — не від сучасних спортивних брендів, а просто се-редньовічні шатра!

Цьогорічний фестиваль в Ури-чі приймав воїв не лише з України — на свято завітали лицарі аж із Литви. У во-їнів-іноземців були три справжні історичні, а не викувані на замовлення, шоломи. Як ого-лосив глашатай, тобто ведучий заходу, ли-товці відтворюють раннє Середньовіччя — VIII — XIX століття, наші ж “русичі” відо-бражають трохи пізніший період — X — XIII століття. Лицарі “Тустані” зустрічаються в бугуртах — масових боях, так би мовити, стінка на стінку, загін на загін. Головне — звалити супротивника з ніг, хто впав — символічно “мертвий”. Також воїни змага-

Дзвоном мечів та ритмами давньої музики відгримів на початку серпня восьмий фестиваль “Ту Стань! –

2013″, що відбувався у селі Урич, Сколівського району, Львівської області.

Цього року фестиваль “Ту Стань!” та ча-рівна атмосфера давнього карпатського запо-відника привабили до себе більше семи тисяч відвідувачів із цілої України та з-за кордону.

Василь Рожко: “Загалом, все, що ми за-планували, вдалося. Така підготовка – це для нас постійний процес. З кожним роком ми набуваємо все більше і більше інструмен-тів, якими можемо і далі наповнювати фести-валь, користуватися ними, декорувати тери-торію Тустані, використовувати у програмі”.

Олексій, гість фестивалю з Москви, поді-лився своїми враженнями від фестивальної атмофери: „Дізнався в інтернеті про серед-ньовічний фестиваль “Ту Стань”, вирішив приїхати із сім’єю адже мене дуже цікавить ця тема. Одночасно відвідав і Львів, атмос-фера цього міста дуже вдало доповнилася тим, що побачив у Тустані. Я в захваті та хочу повернутися ще”.

На вході на територію заповідника всіх запрошували відвідати Музей історії Тустані – тут можна було побачити зброю, якою били-ся в Тустані, частини дерев’яних стін та даху фортеці на скелях, реконструйовану гридницю тустанського воєводи та інші цікаві артефакти.

Насичена фестивальна програма була розрахована на відвідувачів різного віку та зацікавлень. Однією

з найбільш популярних локацій стали тенти литовських реконструкторів – вони відтворю-вали давні ремесла за технологією раннього середньовіччя. Литовський коваль Максімас Міцкевічус розповідає про специфіку своєї діяльності на фестивалі: “Головний акцент – ми намагаємось показати, як все відбува-лося насправді. Ми працюємо, показуємо і пояснюємо. Наш клуб найбільший в Прибал-тиці, можливо і в східній Європі. Нас більше 60-ти, усі ремісники – від кам’яного віку і до середньовіччя. Більшість із нас – професійні археологи, працівники музеїв, я є вчителем історії в школі – тому підхід до справи у нас дуже серйозний.”

Окремо відбувалася серія тематичних майстер-класів та конкурсів для дітей – тож поки наймолодші розважалися, дорослі спілкувалися із реконструкторами історії, вивчали древні танці та приміряли на себе справжні обладунки воїнів.

Традиційний подіум на фестивальній галявині, який замінив сучасну сцену, був місцем для виступу скоморох та музичних колективів, танцювальних майстеркласів та історичних боїв у форматі 1х1. У суботу вве-чері тут виступив львівський гурт Йорий Клоц, що грає рідкісні народні співанки у власній ін-терпретації, та білоруський гурт “Ірдорат”.

ються в поєдинках один на один — тут уже рахують кількість незахищених мечем чи щитом ударів за виділений період часу. Бити нижче коліна — не можна, бо це — не закри-та металевими пластинами частина тіла.

Коли для війни треба було більше лю-дей, воїни збирали собі загони зі селян — мельників, пекарів, ковалів. Простолюдці проходили військову муштру, їх формували в маленький щільний загін: перший ряд — найміцніші хлопці зі щитами, починаючи з другого ряду — слабші учасники з довгими дерев’яними списами — піками. У третьо-му-четвертому рядах могли бути й жінки. До такого загону також був прикріплений кашовар і лікар. Очолював усе це, зрозуміло, лицар в обладунках, а називалася така вій-ськова одиниця — спис.

Саме такий загін із глядачів сформували лицарі цьогорічної “Тустані!”. Глядачі спер-шу відбули військову муштру, а далі прове-ли показовий військовий маневр — пройшли коло щільним загоном, закрившись щитами й “наїжачившись” піками. При цьому “спис” ні разу не розпався. Того, хто не побажав зупи-нитися на селянському загоні, запросили до лицарських тренувань в обладунках й вияви-ли честь — взяти участь у нічному штурмі фортеці зі смолоскипами.”

“Теплий, запашний, солодкий карпат-ський чай на травах на “Тустані!” наливали всім, безкоштовно і без обмежень. Такі дріб-нички завжди приємно дивують. А середньо-вічну їжу готували на вогні у казанках про-сто на очах у замовника. Наші предки не знали, що таке картопля і помідори, зате не відмовлялись від сала і доброго алкоголю. Й услід за ними їхні нащадки — гості “Туста-ні!” — смакували куліш зі шкварками, гречку з бобами, зупу зі щавлем, хліб зі салом, натер-тим часником, овочі, запечені в тісті, й усе це — під вишневу настоянку...”

Василь Рожко, директор ДІКЗ «Тус-тань»:

“Фестиваль “Ту Стань! - 2013» відвіда-ло близько семи тисяч людей з різних міст України. Ми вибрали власну нішу фестива-лю – прив’язаність до фортеці – унікальної пам’ятки. Вся тематика – це обігрування Середньовіччя. Відповідно, оця чіткість, стилістичність, режисура, прив’язаність і сформувала протягом років унікальне об-личчя тустанського фестивалю. Люди, які приїжджають сюди, хочуть побачити не певних зірок, не якусь окрему програму, а прагнуть відчути українське Середньовіччя і долучитися до нього.”

Цього року організатори подарува-ли змогу всім чоловікам, охочим до екстремальних відчуттів, взя-

ти участь у середньовічних боях у категорії 1х1. Також із добровольців серед глядачів було створено справжній полк із тридцяти воїнів, який брав участь у штурмі тустан-ської фортеці. Додамо, що вперше за вісім років проведення фестивалю “Ту Стань!” глядачі отримали змогу безпосередньо на собі перевірити всю яскравість та емоції се-редньовічного бою.

У вечірньому штурмі фортеці, який став апогеєм фестивалю “Ту Стань!”, взяло участь 80 воїнів-реконструкторів, 50 з них – професійні реконструктори та, як зазнача-лось вище, 30 глядачів, що пройшли попе-реднє тренування. У штурмі фортеці, окрім мечів та сокир, використовувались факели, катапульта, таран, вогняні стріли.

“Ту Стань!” завершило справжнє серед-ньовічне весілля – організатора історичної частини фестивалю Яреми Іванціва та його коханої Марічки Іванців (Скоп). У новозбудо-ваному форті для гостей накрили столи, а молодята були вбрані у середньовічну свят-кову одіж. Всіх гостей фестивалю скоморохи частували солодащами.

Організатори висловлюють особливу подяку голові Львівської обласної державної адміністрації Віктору Вікторовичу Шемчуку, який допоміг провести цьогорічний фести-валь на високому рівні.

Прес-служба фестивалю.Фото з фестивалю: агентство LUFA.

Фестиваль“Ту Стань!”

Львівська обласна громадська організація “Тустань”Засновники: ДІКЗ «Тустань», ЛОГО «Тустань» (79005 м. Львів, вул. Чайковського, 17, 3 пов.); Музей історії Тустані (82612 с.Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.), тел.: (032) 261 37 80, www.tustan.ua e-mail: pr@tustan.uaРедакційна колегія: Ірина Білан (головний редактор), Стефанишин Оксана, Андрій Котлярчук, Тетяна Бей Відповідальний за випуск: Василь Рожко. Наклад: 1000 примірників. Видавництво ТзОВ “Колір ПРО”

Державний історико - культурний заповідник “Тустань”

Енергетична компанія ДТЕК відзначила 10-річний

ювілей на Тустані

Відбулась сесія по стра-тегічному плануванню діяльності Заповідника

Цьогоріч формат восьмого фести-валю “Ту Стань! – 2013” був спря-мованим більше на інтерактивне

залучення відвідувачів у святкове дійство – участь не лише у майстер-класах, але й у стро-йовій підготовці та нічному штурмі фортеці. Мистецька частина фестивалю, окрім зовніш-нього оформлення території, була виражена дитячою творчістю – у п’ятницю малеча розма-льовувала різнобарвними орнаментами бойові щити, якими в суботу захищались новобранці середньовічного легіону. У суботу та неділю дітям доручили створення фестивального прапора, який наступного року стане однією із складових головної сцени-помосту.

Для дорослих гостей «Ту Стані!» на те-риторії біля скель Урича молоді львівські дизайнери – Маріанна Дубова та Ірина Дут-

ко представили мистецьку інсталяцію «Вітер». Виконана у стилі лендарт, композиція створена із використанням агроволокна, тканини, сіна та дерев’яних палиць. Показуючи різні шляхи і коня на одному із них, автори проводять па-ралель із життєвою дорогою людини, демон-струючи щосекундний рух, зміни під впливом “вітру” – суспільства, історії та обставин, в яких живемо.

Подібний проект в Тустані реалізовуєть-ся вперше і у багатьох людей може викликати численні запитання, тож ми вирішили деталь-ніше розповісти про інсталяцію у розмові із са-мими авторами – Маріанною та Іриною.

Що вас надихнуло на ідею створення інсталяції в стилі лендарт?

Маріанна: Ми часто говорили і думали про створення лендарт об’єкту та інсталяції в ландшафті. І, як часто трапляється, думки вті-люються – нам випала нагода попрацювати в межах дуже цікавого та особливого фестива-лю – “Ту Стань!”.

Ірина: Ми неодноразово відвідували фес-тиваль, а також були його учасниками. На першому фестивалі в 2005 році я була волон-тером, а на одному з наступних – проводила мистецький майстер-клас. Щоб краще відчути простір, який також частково продиктував свої умови, перед створенням проекту ми виїжджа-ли на місце. «Вітер», а саме так називається наша інсталяція, має досить філософський зміст, в нього можна закласти багато різних значень і різного розуміння, одне з яких ми пропонуємо в нашій концепції, але все ж зали-шаємо місце для роздумів, адже кожен відчу-ває вітер по-різному, і по-різному він на нього

впливає.Яке основне завдання ви ставили пе-

ред собою, що саме хотіли донести до гля-дача?

Ірина: Основною метою було передати дух і відгомін середньовіччя, який має безпосеред-ній вплив на наше сьогодення, на нашу історію. Асоціації з вітром з’явились не дарма, адже ми відчуваємо дію і вплив вітру, хоча й не бачимо його. Саме таким чином на нас впливають і події минулих літ, які доходять до нас через століття розвитку, доносять до нас силу і дух предків. Ко-лір червоний символізує хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі. Колір білий – символ чистоти, духу, світла. Колір янго-лів, святих, праведників.

Кінь, який повертається без свого госпо-даря, воїна, який загинув, несе звістку рідним

та cимволізує тих воїнів, які полягли на полі бою. Кінь – сакральна тварина, тому ми його візуалізовуємо, а воїна як такого ми не пока-зуємо, маємо лише безліч списів і вітер, який доносить до нас спогади... Все, що ми нама-гались передати – це інтерпретація середньо-віччя, його духу, образу через обрані символи. Людина, яка перебуває всередині інсталяції, поміж “вітром” і списами, які його стримують, може пережити відчуття присутності серед тих воїнів, яких вже немає поруч з нами, є лише їх дух. Якщо зупинитись, вдивитись і вдуматись, можна домалювати образи, відчуття і ті пере-живання, які мали місце тут! На тих самих схи-лах, але в інший час, багато століть тому…

Скільки часу було витрачено на підго-товчий етап та реалізацію проекту?

Ірина: Важко окреслити часовими рам-ками візуалізацію самої ідеї та її остаточне погодження, це відбувалось в різний час, в різних місцях. Сам процес підготовки матеріа-лів і монтажу забрав більше тижня. Особливо приємним був етап встановлення інсталяції на пагорбах в Тустані. Робота тривала з раннього ранку до пізнього вечора. Позитивний заряд енергії на наступний день отримували під час відпочинку біля ватри під зоряним небом. Здій-снення проекту стало реальним завдяки допо-мозі друзів, тож до нашої з Маріанною коман-ди долучились Сашко Страшевський, Павло Кульпа та Ігор Дудик.

Чи планується продовження даної ро-боти – в іншому місці, в іншому часі?

Ірина: Конкретних планів, які можна було б анонсувати в певних подія і датах наразі немає, проте є певні ідеї для інсталяції даного проекту

“ВІТЕР” Об’єДНаВ МиСТЕцТВО І ПРиРОДУ На ТУСТаНІ

в інших просторах, можливо з частковою адап-тацією до нового середовища. Однак основна суть, основний меседж, який закладено у на-шій концепції, мав би залишитись незмінним.

Що можете сказати про Тустань, як майданчик для реалізації проекту?

Маріанна: «Ту Стань!» має своє обличчя, він особливий, з характером. А середовище, з його полонинками, гірськими хребтами та зви-чайно скелі, надихають на створення цікавих проектів.

Ірина: Тустань і як фестиваль, і як заповід-ник, є дуже цікавими для реалізації будь-яких мистецьких проектів, основне – не втрачати зв’язок з його багатим історичними минулим.

Поділіться, будь ласка, власним до-свідом побачених мистецьких інсталяцій – можливо котрась особливо вплинула на ваше бачення і майбутню діяльність?

Ірина: Наше бачення, яке відображається в нашій діяльності, формується щодня, на ньо-го певною мірою впливає середовище і люди, які нас оточують, кожен новий день дає нам но-вий досвід. Найбільша подія, яка вплинула на моє бачення і майбутню діяльність – це Вене-ційські бієнале, які я мала нагоду відвідати, де представляють неймовірну кількість проектів з усього світу, це своєрідний “брейнстормінг”, після якого важко заснути і хочеться щось тво-рити.

Розмовляла: Ірина Білан.Фото: Ірина Дутко.

БІографІЯМаріанна Дубова народилася в 1981 ро-

ці у Львові. У 2004 р. закінчила Національний університет «Львівська політехніка» Інститут Архітектури, спеціальність «Дизайн». 3 2005 р. викладач кафедри «Дизайну та основ архітек-тури» Інституту Архітектури, Національного університету «Львівська політехніка». Працює а галузі графічного дизайну та ілюстрації.

Ірина Дутко народилась 1983 року у Львові. У 2001 р. закінчила Львівський держав-ний коледж декоративного і ужиткового мис-тецтва ім. І.Труша. У 2006 р. закінчила Націо-нальний університет «Львівська політехніка», інститут Архітектури, спеціальність: дизайн. З 2007 – викладач кафедри «Дизайну та основ архітектури» Інституту Архітектури Національ-ного університету «Львівська політехніка». Працює в галузі дизайну інтер’єру, фотографії, живопису, інсталяції.

ДовІДкаТермін лендарт походить з англійської

мови (land art) і буквально означає «мистецтво землі». Іноді лендартом називають спосіб спі-віснування природи і мистецтва. Основним міс-цем дії митця є простір природи, не обмежений стінами, проте доповнений автором відповідно до того, про що він хоче сказати.

Вперше такий вид мистецтва появився у 1960-их роках і пов’язаний із рухом хіпі у США, коли люди втомилися від надмірно швидких темпів глобалізації та стали протестувати про-ти забруднення природи. В Україні першим мистецьким твором можна вважати інсталяцію «Колиска для ненародженої дитини» художни-ка Олександра Бабака та його колеги Олексан-дра Бородая, створену у 1989-му році у селі Великий Перевіз, Полтавської області. Основу цієї композиції склали знайдені на горищі ста-рі речі та елементи емалі. Під час ще одного проекту Олександр Бабак з допомогою плуга намалював на полі пентаграми, а з допомогою Олексія Литвиненка на фоні білої гори вибуду-вав дзеркала таким чином, що сонячні зайчики формували обрис птаха.

Сьогодні село Урич з фортецею Тус-тань є місцем, яке обирають для культур-ного відпочинку все більше людей з України та з-за кордону. Нам важливо бути гостин-ними господарями, щоб відвідувачі поверта-лися знову і знову та запрошували друзів.

На початку липня у Тустані свій ювілей відсвяткувала компанія ДТЕК. До Урича приїхали більше тисячі її працівників з різ-них куточків України. Впродовж усього вечо-ра відбувались регулярні екскурсії на скелі, а до музичної концертної програми ввійшли найкращі українські пісні. Усі гості були дуже задоволені від організованого дійства, зокрема від місця проведення - тустан-ських скель та навколишніх краєвидів, які мали змогу побачити як з вершини скельної групи “Камінь”, так і з повітряної кулі. Вар-то зазначити, що територія Заповідника була повністю прибрана від сміття та від-ходів впродовж наступного дня.

Готуючись до святкування, Державний історико-культурний заповідник “Тустань”, спільно з організаторами та жителями Ури-ча, підсипали сім кілометрів дороги зі Східниці до Урича, відремонтували дерев’яний вхідний міст та здійснили потрібне облаштуван-ня території для проведення заходу. Значну частину робіт виконали місцеві мешканці, які були залучені до підготовки на тимчасовий період. Дерево з частоколу, який спорудили до святкування, згодом використали для бу-дівництва середньовічних укріплень в рамках підготовки до “Ту Стані! – 2013”.

Даний захід на реальному прикладі про-демонстрував як туристичну привабли-вість регіону, з однієї сторони, так і мож-ливість продуктивної співпраці громади села, історико-культурного Заповідника та комерційних організацій, з іншої.

Ірина Білан

Прогрес охопив усі сфери життя сучас-ної людини, в тому числі і музейної справи. Середовище, в якому ми живемо, змінюєть-ся швидкими темпами. Заповідник теж має відповідати викликам сучасності та кори-гувати свою діяльність відповідно до змін у суспільстві.

Стратегічне планування є інструмен-том для визначення напрямку і послідовних кроків роботи організації. Стратегія – це дороговказ, який дає відчуття спільного руху для всієї команди працівників.

На даний момент триває планування подальшої роботи Заповідника, а також розвитку організації та регіону в цілому. З цією метою в кінці червня було організова-но виїзну сесію працівників Заповідника для обговорення та формулювання місії ДІКЗ “Тустань”. Це лише перший крок на шляху до формування кінцевої стратегії.

Редколегія