Світ Фентезі №12-2 (2014/2015)

1

журнал твого виміру

Джон ТолкінСергій ОксеникНаталія Щерба

Київський міні-конвент

ЛіTerra U

Зимове королівство

магів та янголів

Найочікуваніші

книгоновинки 2015

14 екранізацій Толкіна,

про які ви не чули

«Хроніки Нарнії»:

театральне читання

Казкове

різдвяне фентезі

№12-2 зима

Анастасія ШнайдерМикола БрезденьОлександр ШереметаСергій ПильтяйСергій Мисько

2014

20

15

РЕДАКЦІЯГоловний редактор і засновникВікторія Ваколюк

Заступник головного редактораАртем Острожинський

Літературний редакторЯрослава Зуєнко

КоректорВлада Соловйова

Дизайн та версткаОксана Пронько, Вікторія Ваколюк

ФотографВлада Соловйова

Над номером працювали:Вікторія Ваколюк, Інна Ковалишена,Артем Острожинський,Оксана Пронько,Влада Соловйова,Денис Корнєєв

На обкладинці: Новорічна ялинка із книгФото: © Вікторія Ваколюк

При підготовці номеру було використано матеріали Deviantart, постери та кадри з фільмів і серіалів.

© Світ Фентезі. Редакція залишає за собою право на літредагування та коректуру надісланих матеріалів при їх підготовці до публікації без узгодження з автором. Редакція може не поділяти точку зору автора. Відповідальність за достовірність фактів, імен, дат та інших відомостей несуть автори публікацій.

щомісячний журнал

СВІТ ФЕНТЕЗІ№12-2 (15-17). Грудень-Лютий 2014-2015Видається з вересня 2013 року

Електронна пошта:[email protected]

4 ФЕНТЕЗІЙНИЙ КАЛЕНДАР

6 НОВИНКИ ЛІТЕРАТУРИ

8 НОВИНКИ КІНО

10 ПАЛАНТИР

МАГ-КОРЕСПОНДЕНТ16 LiTerra U, київський міні-конвент22 Київська Ефлара, фінал історії26 «Хроніки Нарнії»: театральне читання 36 Різдвяна Читальня Мангуста 40 Зимове королівство магів та янголів

СПЕЦПРОЕКТ46 Книжковий 2015

ІНТЕРВ’Ю52 Сергій Оксеник

ЧОРНИЛЬНІ ЧАРИ56 «Лісом, небом, водою» Сергій Оксеник

КРИПТОФЕНТЕЗІ58 14 екранізацій Толкіна, про які ви не чули

КІНОМАГІЯ64 Хоббіт: Битва п’яти воїнств 70 Голодні Ігри: Переспівниця. ЧастинаI78 У темному-темному лісі

НАДСЕРІАЛЬНЕ84 Блискавка

ФІШКА90 Настільні ігри в жанрі фентезі для всієї родини

СФ-РЕКОМЕНДУЄ96 Різдвяне фентезі

98 ПРАТЧЕТТІВКА

ЧИТАЛЬНЯ102 «Марта і Годинникар» Анастасія Шнайдер107 «Квітка мудрості» Микола Брездень111 «Фантасмагорія в Антонінах» Олександр Шеремета115 «Місячна райдуга» Сергій Пильтяй117 «Німб сатани» Сергій Мисько

ЗМІСТ

16

26

58

52

8440

4

18 грудня75 років тому народився Майкл Муркок (1939), британський письмен-

ник-фантаст «нової хвилі наукової фантастики», поет і рок-музика. Серед літературних відзнак Муркока премія «Неб’юла» (1967, за повість «Се люди-на»), Всесвітня премія фентезі (1979, за роман «Глоріана, невдоволена короле-ва»), три Британських премії фентезі, а також премія Брема Стокера за вклад у розвиток жанру і звання грандайстра в премії «Неб’юла». Муркок першим ввів поняття «вічного героя» та мультивсесвіту. Всі головні персонажі його книг — реінкарнації одного Вічного Героя. Письменник також писав сценарії для «героїчних» серіалів, в основному щоб підтримувати свій журнал. «Нові світи» («New Worlds») — ведучий британський журнал із фантастики, засно-ваний ще в 1946 році. Муркок очолив його в двадцять чотири, перед цим із вісімнадцяти займався редакторською діяльністю у фензинах. У сфері музики британець виступає автором пісень, вокалістом і навіть музикою — довгий час грав у «Hawkwind».

Тільки вільне суспільство здатне виробляти техніку, що робить можливою тиранію...

10 грудня190 років тому народився Джордж Макдональд (1824-1905), шотландсь-

кий романіст та поет, один із авторів-родоначальників фентезі IX століття, на-ставник письменника Льюїса Керрола. Творчість Макдональда високо оцінили такі письменники як В.Г.Ауден, К.С.Льюїс, Дж.Р.Р.Толкін, Дж.К.Честертон, М.Твен. Найвідомішими роботами шотландця є фантастичні романи «Фанта-стес», «Принцеса та Гоблін», «Ззаду північного вітру», «Ліліт», а також казки «Світла принцеса», «Золотий ключ», «Мудра жінка».

Коли тобі довіряють, це більший компплімент, ніж бути коханим.

Грудень

ФЕНТЕЗІЙНИЙ КАЛЕНДАР

19 грудня70 років тому народилася Анастасія Олександрівна Вертинська

(1944), радянська й російська акторка театру і кіно. Кінодебютом в 1961 році стали фільми «Червоні вітрила» (зіграла Ассоль) та «Людина-Амфібія» (зіграла Гуттіере). Серед знакових робіт росіянки ролі Офелії в «Гамлеті» (1964), Мар-гарити у фільмі «Майстер і Маргарита» (1994), принцеси в стрічці «Тінь». Вертинська також озвучувала Констанцію Бонасьє у фільмі «Д’Артаньян і три мушкетери» (1979). Значну частину життя акторка грала в театрі «Сучасник» і в Московському Художньому театрі.

Коли не маєш поняття, як грати ролі, що на тебе звалилися, стоїш під одною лінійкою, тобі комфортно. Але рано чи пізно справ-жня творча особистість прагне вирватися з жорсткої структури.

28 грудня30 років тому помер Костянтин Єршов (1935-1984), український та

російський актор, кінорежисер, сценарист. Був актором Театру російської драми ім.Лесі Українки, працював на «Мосфільмі» та Кіностудії ім.Довженка. Зняв-ся в таких українських стрічках як «Спадкоємці» (Костя), «За двома зайця-ми» (Пляшка), «День Ангела» (Гризлов), «Вечір на Івана Купала» (Афанасій), «Дума про Британку», «Веселі Жабокричі» (Герасим) та інших. У якості режи-сера на «Мосфільмі» поставив кінокартину «Вій» (1967, у співавторстві), а на «Ленфільмі» — «Степанова пам’ятка» (1976), на Кіностудії імені О. Довженка — «Пізня дитина» (1970).

Чоловік має вселяти в жінку оптимізм.

5

ФЕНТЕЗІЙНИЙ КАЛЕНДАР

2 січня95 років тому народився Айзек Азімов (1920-1992), американський пись-

менник-фантаст, професор біохімії Бостонського університету, популяризатор науки. Наряду із Артуром Кларком та Робертом Гайнлайном один із «Великої трійці» письменників-фантастів. На його рахунку більше п’ятиста творів, а се-ред нагород сім премій «Г’юґо» дві «Неб’юли» та три премії журналу «Локус». Праці Азімова пройняті духом просвітництва, науки, занепокоєння долею люд-ства. На багатьох вчених, що займаються проблемами штучного інтелекту, тво-ри письменника мали великий вплив. Найвідомішими фантастичними книгами Азімова про роботів є «Я, робот» (1950), «Сталеві печери» (1954), «Голе сонце» (1957), «Роботи ранкової зорі» (1983) і «Роботи та Імперія» (1985). Також відома «Трилогія про заснування» (1964), цикл про занепад Галактичної імперії.

Історія досягла точки, коли людству більше не дозволяється ворогувати. Люди на Землі повинні Дружити.

6 січня110 років тому народився Ерік Френк Рассел (1905-1978), англійський

письменник-фантаст, відомий короткими іронічними оповіданням і романа-ми в жанрі наукової фантастики. Першою публікацією було оповідання «Сага Західного Пелікана» (1937). Рассел отримав премію «Г’юґо»(1955) за «Абрака-дабру». Серед найкращих робіт британця романи «Зловісний бар’єр» (1939), «Wasp» (1957) та «Великий вибух» (1962). У 2000 році ім’я Еріка Рассела занес-ли в список Зали Слави Наукової Фантастики і Фентезі.

Якщо не вистачає своїх сил, скористайся слабкістю суперника.

Січень

16 січня125 років тому народився Карл Фройнд (1890-1969), німецький та аме-

риканський кінооператор і режисер. Після переїзду до США Фройнд зняв май-бутню класику кінематографу: фільми «Дракула» (1931) і «Риф Ларго»(1934) як оператор, стрічки «Мумія»(1932), «Невпевнена леді» (1934) — як режисер. У якості оператора Карл Фройнд взяв участь у створенні більше ста кінострічок. Співпрацював з видатними режисерами німецького кіноекспресіонізму — Ф. В. Мурнау, Ф. Лангом. Серед нагород Фройнда «Оскар»(1938) у номінації «кращий оператор». У 2012 році на Бульварі зірок у Постдамі (Берлін) відкрито пам’ятну зірку в честь кіномитця.

Моя ідея в тому, щоб простежити за днем у житті міста. Я хотів показати все. Чоловіки встають, снідають, їдуть на ро-боту трамваєм чи йдуть пішки. Мої персонажі взяті з усіх верств суспільства. Від найнижчого чорнороба до президента банку.

21 січня65 років тому помер Джордж Орвелл (1903-1950), англійський письмен-

ник, відомий антиутопією «1984» (1949) та повістю-алегорією «Ферма тварин» (1945). Справжнє ім’я британця — Ерік Артур Блер, псевдонімом він вперше підписався у 1933 році, коли опублікував збірку нарисів «Фунти лиха в Парижі і Лондоні». Під час Другої світової війни Джордж Орвелл працював військовим кореспондентом на Бі-Бі-Сі, потім — редактором літературного відділу в газеті, а наприкінці війни — репортером у Європі. Цікаво, що перший іноземний пере-клад повісті «Ферма тварин» Орвелла був зроблений українською в 1946 році видавництвом «Прометей» у Німеччині. Передмову до книги написав сам автор, навіть видав переклад власним коштом. Видання призначалося для українців-біженців в таборах для переміщених осіб на території Західної окупаційної зони.

У часи всюдисущого обману говорити правду — революційний акт.

6

Часова БитваНаталія Щерба

серія «Часодії»VI частина

Видавничий дім «Школа»

У шостій, завершальній, книзі циклу «Часодії» на Василину й Феша чекають неймовірні випробування. Наближається фатальна мить — ви-рішальна битва за трон Часу. Зодче Коло збентежене: Василина Огнєва стала ученицею Астрагора, запеклого ворога всіх ефларських часівників, Феш Драгоцій безслідно зник, і невідомо, що очікує ключників у майбут-ньому. І тільки Астрагор упевнений у своїй долі та стрімко прямує до най-головнішої мети, залучаючи союзників і розбиваючи ворогів. Чи вдасться Василині врятувати свого друга? Яка доля судилася її батькові, Нортону Огнєву? Ким же насправді є Родіон Хардіус і які ще таємниці зберігає Розколотий замок? В останній книзі часодійної історії розкриються всі найважливіші секрети і ми нарешті дізнаємося, на чиєму боці сам Час!

ІнженерСергій Оксеник

трилогія «Лісом, небом, водою»III частина

«Смолоскип»

От уже ніби й довідалися, що то за страшна сила, яка прагне знищи-ти всіх людей і взагалі всіх живих істот на Землі, а як її здолати – так нікому й не відомо.

Безнадійний, жахливий, авантюрний план Лисого не сподобався ні-кому – ні Лелі, ні Марічці, ні Бороді... І все ж усі вони й навіть півень на ймення Сокіл беруться допомогти. Страшно й подумати, до чого це може призвести. І все ж – звідки ця темна підземна сила взялася? Чому вона така ворожа до людини? На ці запитання, можливо, від-повість доля зовсім іншого персонажа, який назвав себе Інженером. Остання книга трилогії “Лісом, небом, водою” так само сповнена фан-тастичних пригод і пригодницької фантастики, як і дві попередні: “Лисий” і “Леля”.

Листи з того світуСергій Бут

«КСД»

Студент Львівської політехніки Андрій Багрій — майбутній реставратор і пристрасний колекціонер старожитностей. Одного разу, працюючи на Ли-чаківському цвинтарі, у склепі, де півстоліття тому поховали двох немовлят, Андрій знаходить старий лист... Це справжній крик про допомогу — прохання врятувати викрадену дитину. Заінтригований Андрій вирішує дізнатися, що насправді трапилося багато років тому. Він не здогадується, у який лабіринт лячних таємниць заведе його це розслідування...

«Або світ справді двовимірний, думаємо ми разом із героєм, або нас усіх хтось намагається майстерно заплутати. Хто цей підступний та хитрий зловмисник? Яка його мета? Невже звичайні листи, знайдені у старому не-крополі, здатні розбуркати Зло, котре до пори дрімало, чекаючи на свій тріумфальний вихід?»

Андрій Кокотюха, письменник

НОВИНКИ ЛІТЕРАТУРИ

7

Діти ГурінаДжон Рональд Руел Толкінза редакцією Крістофера Толкіна

«Астролябія»

Твір, який опублікував син автора — Крістофер Толкін, — описує трагічну долю Туріна та Нієнор, що мусять спокутувати мужність їхніх батькíв. Над ними тяжіє прокляття Морґота — жахлива помста їхньому батькові за не-бажання скоритися волі Темного Володаря. Сумної розв’язки не уникнути навіть завдяки співчуттю ельфів, власній відвазі чи перемозі над драконом Ґлаурунґом. Утім боротьба, навіть безнадійна, все-таки має сенс — як запору-ка перемог у майбутніх битвах зі злом, що їх Дж. Р. Р. Толкін описав у інших творах — «Гобіті» та «Володарі Перснів».

Перші нариси до «Дітей Гуріна» Толкін зробив ще наприкінці 1910-их, але остаточно дописав історію лише перед самісінькою смертю в 1973 році. Книга побачила світ аж у 2007, коли Крістофер Толкін зібрав та відредагував ману-скрипт. Українською мовою «Діти Гуріна» вперше були опубліковані 2008 року у видавництві «Астролябія». Довгоочікуване друге видання «Дітей Гу-ріна» українською отримало новий формат й ілюстрації художника Алана Лі.

АЙХО, або полювання на шпигуна

Оршуля ФаринякСерія «Айхо», книга II

«Твердиня»

Айхо нарешті дістається омріяної Шанталії, стає спудеєм Університету Природознавства, потрапляє в легендарний Клас Правиці. Здавалося б, на цьому і завершаться його митарства. Після піратського полону, небез-печних мандрів химерною Вершиною Тиші, рабовласницькою Сакарією – Шанталія з величчю її Університетів, веселим галасом спудеїв, атмосферою свободи і рівноправ’я видається світлим, казковим сном.

Та чи не ховається у цій оманливій безтурботності щось темне, лихе, смертоносне? Чи не перетвориться мирний сон Шанталії у жахіття? Чи вдасться Айхо розгадати загадку Вісьмох? Чи зустрінеться віч-на-віч з по-таємним ворогом? Чи розпочнеться полювання? Полювання на шпигуна…

НОВИНКИ ЛІТЕРАТУРИ

Різдвяна історіяЧарльз Діккенс

«Видавництво Старого Лева»

Опублікований у середині грудня 1843 року шеститисячний наклад «Різд-вяної пісні» розійшовся ще до Різдва, та й наступні наклади розкупили дуже швидко. Внутрішній «поштовх» дав англійцям Чарльз Діккенс своєю «Різд-вяною піснею» – саме вона внесла в святкування потужний животворний дух морального й духовного очищення, доброчинності та єднання всіх людей у любові до Спасителя. Своєю повістю Діккенс заклав основи своєрідної «різд-вяної філософії», яка культивується відтоді не лише в Англії, а й у всьому За-хідному світі.

8

Хоббіт: битва п’яти воїнств (The Hobbit: The Battle of the Five Armies)

Прем’єра в Україні: 11 січня

Країна: Нова Зеландія, США

Жанр: фентезі, пригоди, бойовик

У головних ролях: Мартін Фріман, Іен МакКеллен, Річард Армітедж

Звершення легендарної кіно-епохи. Фінальна частина трилогії «Хоббіт» Пітера Джексона, екранізації повісті Джона Толкіна. Кінець подорожі Більбо Бегінса та його друзів.

Після того, як Більбо увійшов до лігва Смога та розгнівав його, дракон па-лає бажанням помститись. Але у кожного є слабке місце і Смог не виняток. Чи зможуть Більбо та гноми повернути рідний Еребор і скарби ,відібрані Смо-гом? Якщо так, то чи зможуть вони їх утримати?

Сьомий син (Seventh Son)


Країна: Великобританія, США, Канада

Жанр: фентезі, пригоди

У головних ролях: Бен Барнс, Джефф Бріджес, Джуліанна Мур

У фільмі режисера Сергія Бордова розповідається про хлопця, який, так вже вийшло, став сьомим сином сьомого сина. А тільки така людина може стати відьмаком. Але цього недостатньо, щоб іменувати себе так - необхідно пройти масу тренувань, а також старанно вчитися. Адже головна зброя від-ьмака - це його розум. Хоч в народі їх не люблять, але хтось же повинен вби-вати нечисть, зберігати землю від сил зла і робити всю брудну роботу? Юний Том Уорд спробує стати тим самим учнем відьмака.

У темному-темному лісі (Into the Woods)

Прем’єра в Україні: 25 грудня

Країна: США

Жанр: фентезі, мюзикл

У головних ролях: Меріл Стріп, Емілі Блант, Джеймс Корден, Джонні Депп

Топ-зірки Голлівуду Джонні Депп, Меріл Стріп, Емілі Блант у фантастич-ній яскравій історії від студії «Дісней», створеній у стилістиці «Оза: Великого та Могутнього» режисером Робом Маршаллом. Зла відьма накладає закляття на родину молодого пекаря: вони не можуть мати дітей. Випробувавши все, у відчаї пара вирушає до темного-темного лісу на пошуки чаклунки. На своєму шляху вони зустрінуть багато небезпек та пригод.

НОВИНКИ КІНО

9

Вихід: Боги та Царі (Exodus: Gods and Kings)


Країна: Великобританія, США, Канада, Китай

Жанр: фентезі, пригоди, драма

У головних ролях: Крістіан Бейл, Джоел Едгертон, Аарон Пол

Старозавітна історія про великого пророка Мойсея і звільнення єврейсько-го народу з єгипетського полону, перенесена на екран Рідлі Скоттом. Мойсей з’явився на світ в ті часи, коли фараон наказав убивати всіх новонароджених хлопчиків єврейського походження. Щоб врятувати його, мати поклала ма-люка в кошик з очерету та відправила вниз по Нілу. Дитину знайшла дочка фараона, яка усиновила його і ростила поруч з Рамзесом - майбутнім фарао-ном. Багато років по тому, ставши чоловіком, Мойсей біжить з Єгипту, а по-тім повертається туди за велінням Господа, щоб позбавити свій народ від пут рабства...

Феї і Легенда загадкового звіра (Legend of the NeverBeast)



Жанр: фентезі, пригоди, мультфільм

Головні ролі озвучували: Дженніфер Гудвін, Розаріо Доусон

Улюблениці всього світу чарівні і кмітливі Феї знову з нами – в мультфіль-мі Стіва Лотера. Таємничу зелену комету над долиною бачив чи не кожен. Але що вона принесе із собою, хороші чи погані вісті? Тим часом фея тварин Фауна потоваришувала із загадковим Звіром, який наводить жах на всю Не-бувалію. Однак тепер вона мусить довести усім, що це добра істота і не шко-дить іншим. Дісней дарує дива!

Ніч у музеї: Секрет гробниці

(Night at the Museum: Secret of the Tomb)



Жанр: фентезі, пригоди, комедія

У головних ролях: Бен Стіллер, Робін Вільямс, Ребел Вілсон

Режисер Шон Леві дарує глядачам іще одну ніч у музеї. Цього разу сто-рож Ларрі стикається з більш серйозною проблемою, ніж просто експонати музею, що ожили. Рузвельт з Наполеоном вже не турбують, в порівнянні з фараоном Акхменрою, який намагається викликати з пекла свого злобного брата. Варто подивитися, як героєві вдасться вирішити цю проблему!


10

Наталія Щерба 05.02.2014

«Дописала одну цікаву книгу. Щоправда, ще багато роботи належить виконати, але тим не менш. І це — часодійний сюрприз».

Володимир Арєнєв 21.02.2015

«Чудова і вкрай необхідна ініціатива. Орга-нізатори — молодці!».

21-22 лютого в Києві відбувся конгрес «Про-моція літератури в Україні». У рамках заходу пройшли лекції від відомих кураторів та пре-зентації нових проектів.

Джоан Ролінґ 28.12.2014

«Телеадаптація «Несподіваної вакансії» у трьох частинах вийде в ефір на телеканалі BBC1 15, 22 лютого та 1 березня в Об’єднаному Королівстві, в США серіал тренслювати-меться на HBO 29-30 квітня. Автор сценарію — Сара Фелпс, в акторському складі Майкл Гембон, Кілі Гоуз та Джулія Маккензі».

На британському телебаченні вийде екрані-зація першого дорослого роману Ролінґ «Не-сподівана вакансія». Переглянути перший трейлер можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=O_Myt40YHiU

МАКСИМ ОСА: СТОПАМИ MARWEL

У мережі з’явився перший трейлер до української кінострічки «Максим Оса». Фільм знятий за одно-йменним коміксом художника і сценариста Ігоря Ба-ранька, що вже виданий в Україні, Польщі, Франції, Бельгії та Росії. «Максим Оса» стане першим фільмом в історії українського кінематографу, що знятий за мотивами коміксу.

Дія розгортається в 1639 році. Хорунжий Корсунів-ського полку Максим Оса одного дня виявляє, що по-мер. Точніше, хтось викопав його могилу — і хто тепер зна, чи не привидом він став. Волею долі чоловік по-трапляє у вир детективного розслідування, організо-ваним паном Кричевським. До цієї справи залучено відьму Гелену, перевертня, божевільного священика та вельми неприємних слуг. Однак Оса не тільки з ша-блею гарно вправляється, а й може позмагатися в ме-тикуватості з самим Шерлоком Голмсом.

За екранізацію взявся режисер Іван Сауткін із дру-зями: художником-постановником Миколою Кіщу-ком, художником по костюмах Костянтином Кравцем та оператором Юрієм Барсуком. Вся команда разом навчалася в художній школі ім. Т.Шевченка. Карти-на позиціонується перш за все як історичний детек-тив. Зважаючи на сюжет коміксу, фільм матиме риси фентезі. Проте розробники запевняють, що результа-том буде категорично не фільм-казка: стрічка вийде з більш історичним акцентом. Над сценарієм-адапта-цією цілих сім місяців працювала письменниця Ірен Роздобудько. Хоча й комікс «Максим Оса» є фактично мальованим фільмом, остаточний сценарій помітно відрізняється від першоджерела.

ПАЛАНТИР

https://www.youtube.com/watch?v=O_Myt40YHiU

https://www.youtube.com/watch?v=O_Myt40YHiU

11

Атмосферу стрічки розробники обіцяють зробити незабутньою. Вирішено створити образи персонажів не у «шароварній» формі, а додати до їхнього амплуа більше вертепу, загадковості, привабливості. Тому ро-бота над костюмами виявилася дуже клопіткою: для кожного героя слід було продумати дизайн (і не один), а потім втілити його в життя. Сукні і строгі шкіряні, й оздоблені складною вишивкою, на що пішло немало часу. Лише для першої частини зйомок знадобилося більше двохсот костюмів (разом із масовкою), на ди-зайн і пошиття яких пішло чотири місяці. Художник по костюмах Констянтин Кравець вирішив зробити їх у стилі haute couture, тобто в одязі зроблена ставка на деталі, зроблені вручну елементи. «У принципі, в кіно у нас ніхто так не робить. Наші костюми повністю зшиті вручну, тобто людина сиділа і вишивала повніс-тю весь костюм — бісер, золота канитель, натуральні перли. Це абсолютно усвідомлений вибір — щоб речі виглядали не як історична реконструкція, але при цьому щоб відчувалося дихання часу», — ділиться він в інтерв’ю «Vogue».

Перший етап зйомок вже пройшов у Кам’янці-Подільському, Хотині та лісах під Києвом, другий етап розпочнеться навесні. Спонсора знайшли на чет-вертому пітчингу Держкіно, а також чималий вклад внесла Польща. Бюджет картини — 4 мільйони дола-рів. Точна дата прем’єри поки невідома, але раніше кінця 2015 - початку 2016 року її чекати не слід.

«Максим Оса» не єдина фантастична стрічка в пла-нах українських режисерів у найбижчому році. Шукає фінансування історико-фантастичний фільм «Ко-зак і Мольфар», про що повідомляє сайт Ukrcinema. Проект був представлений 11 лютого на Одеській кіностудії, саме там пройдуть зйомки. Режисером стрічки є Віктор Андрієнко («Іван Сила»), а продю-сером — Володимир Філіппов, генеральний продюсер «Інсайт-медіа». Оператором став Олексій Степанов, художником — Юрій Ларіонов. Виробництвом фільму займеться творче об’єднання «Future projects».

ПАЛАНТИР

Оуен Колфер 18.01.2014

«Пані та панове, представляю вам супер-агента Софі Хокс! Агента, яка створила Артеміса!».

Оуен Колфер опублікував спільне фото із Софі Фокс — директором видавництва, в якому було видано «Артеміса Фаула»:

Джордж Мартін 22.10.2014

«Оскільки «Грі Престолів» не вдалося нічо-го виграти на Writers Guild Awards, мої вітан-ня «Хорошій дружині» і «Справжньому детек-тиву», а також усім іншим переможцям.

Однак не все втрачено. «Розбійники» («Rogues») виграли Stabby!

Stabby вручається на Reddit. «Розбійники» вже були перможцями торік як краща анто-логія. Що вельми чудово. Дякую, Redditters. Усе завдяки моїй співредакторці Гарднер До-зоіс і ряду дивовижних письменників, чиї та-ланти зробили книгу такою, яка вона стала».

Террі Пратчетт 02.02.2015

«Ми розробляємо новий офіційний сайт для книг сера Террі Пратчетта, тож хотіли б по-чути вашу думку, перш ніж запустимо його. Візьміть участь у невеликому опитуванні нижче, щоб розповісти нам про те, як на вашу думку має виглядати новий онлайн-будинок Террі:

http://svy.mk/1yecvGQ »

http://svy.mk/1yecvGQ

12

ПАЛАНТИР

HARRY POTTER BOOK NIGHT У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

З цікавим закликом до поттероманів виступило англійське видавництво «Bloomsbury». 5 лютого по всьому світу пройшли літвечірки за серією книг «Гар-рі Поттер», в тому числі і в Україні. До акції долучи-лися поттеромани зі Львова, Києва та Херсону.

Заходи від видавництва, що познайомило світ із пот-теріаною, відбулися у школах і бібліотеках Лондона та інших міст Великобританії. Організатори пообіцяли великий міжшкільний конкурс та безліч сюрпризів для учасників. Така подія дала змогу шанувальникам серії ще раз поділитися враженнями про улюблені книги. Головною метою заходів було заохотити до чи-тання фентезі Джоан Ролінґ нове покоління юних чи-тачів, які вже не застали перший сплеск популярності книги. Видавництво закликало школи, книгарні та бі-бліотеки провести аналогічні заходи раннього вечора, аби юні книголюби, як і стара гвардія поттероманів, також могли з головою поринути у магічну казку.

Спеціально до такої поттероманської оказії Bloomsbury створили серію книг, безкоштовних для скачування, що мають допомогти в організації та-кого незабутнього вечора. Їх можна завантажити на офіційному сайті видавництва. Для цього варто заре-єструватися, й бажані книги з безліччю цікавих ідей, постерів та ігор можна завантажити за посиланням, що прийде вам на електронну пошту.

Українські поттеромани також вирішили долучитися до такої акції. Книжкова ніч Гаррі Поттера пройшла у Львові, Херсоні та Києві. Організатором даних літ-вечірок є поттероманська спільнота «Гаррі Поттер Українською». У Херсоні зустріч відбулася 5 лютого, у Львові - 7 лютого. Ніч Гаррі Поттера в Києві про-йшла у книгарня «Bookling». У програмі заходу були читання, цікаві конкурси і спеціальні презенти для тих, хто прийшов в костюмі. Учасників розподілив по факультетах-командах сортувальний капелюх. Також організатори підготували вікторину на знання потте-ріани, тож потенційним гостям на всяк випадок варто було прогортати улюблені книги.

Деталі «Книжкової ночі Гаррі Поттера» читайте в наступному номері «Світу Фентезі».

ЕММА УОТСОН ЗІГРАЄ БЕЛЛУ В «КРАСУНІ ТА ЧУДОВИСЬКУ»

Юна кінозірка отримала ще одну знакову роль у своїй кар’єрі. Емму запросили грати прекрасну Беллу в новому фільмі студії Walt Disney «Красуня та Чудо-висько». Проект поки на стадії редагування сценарію, кінострічку варто очікувати наступного року.

«Це був великий етап у моєму рості, майже сюрре-алістичне відчуття, що я танцюватиму «Будь нашою гостею» й співатиму «Щось там». Я шестирічна стри-баю від щастя. Час записатися на якісь уроки співу. Ніяк не дочекаюся, коли ви побачите фільм», ділить-ся емоціями Емма на своїй сторінці у Facebook. Ще влітку з’явилися чутки про участь Уотсон в діснеїв-ському проекті, але лише нещодавно їх підтвердила сама акторка.

Режисером однієї з центральних діснеївських ка-зок став володар Оскару Білл Кондон («Дівчата мрії», «Сутінки: Світанок» — частини 1 та 2). Разом із Ева-ном Спіліотопулосом («Геркулес») вони написали базовий сценарій, який ще доопрацьовуватиметься. Студія планує оновити проект — історія має вийти пе-реказом оригінальної казки у варіанті Стівена Чбоскі.

Перед цим проект провалився у Warner Bros., на-віть талановитий Гільєрмо дель Торро відмовився від крісла режисера відомої казки. Проте фільму «Красу-ня та чудовисько» дали зелене світло у Walt Disney. Плани в американців грандіозні: повністю перезапус-тити класичні казки. Вже цьогоріч мають з’явитися «Попелюшка» й «Книга джунглів», повністю оновле-ний «Пітер Пен», а в 2016 році — кіноекранізація «Бі-лосніжки й Семи гномів».

НАЙОЧІКУВАНІШІ КІНОПРЕМ’ЄРИ У 2015 РОЦІ

«Новий рік — нові фільми», — з упевненістю скаже будь-який кіноман. Журнал «Світ фентезі» вирішив виділити сім найочікуваніших фантастичних нови-нок, які з’являться на великому екрані в 2015 році.

«Марсіанин» — це науково-фантастичний драма-тичний фільм режисера Рідлі Скота з Метом Деймо-ном у головній ролі. Світова прем’єра запланована на 25 листопада 2015 року (США). Власне, книга, що ля-

http://harrypotter.bloomsbury.com/�/harry-potter-book-night/

13

гла в основу – є першим опублікованим романом аме-риканського письменника Енді Уїра в жанрі наукової фантастики. У центрі роману астронавт Марк Уотні, якого внаслідок складних обставин залишили одного на Марсі. Йому доводиться проявляти фантазію і за-стосовувати всі свої знання, щоб вижити і спробувати повернутися на Землю.

Walt Disney Pictures цього року порадує глядачів новою екранізацією Кіплінга. «Книга джунглів» — це фільм з елементами комп’ютерної анімації. Автор сценарію Джастін Маркс, режисер стрічки Джон Фав-ро. Прем’єра «Книги Джунглів» відбудеться 9 жовтня 2015 року. Нагадаємо, що це вже четверта екраніза-ція однойменного твору Кіплінга студією Walt Disney Pictures. Особливість стрічки в тому, що Дісней зди-вує нас справжнім зірковим акторським складом: Білл Мюррей, Скарлет Йохансон, Крістофер Вокен та Бен Кінгслі. Незвичайний факт: пітон Каа, так само як і в романі буде негативною персоною, однак тепер він покажеться нам в жіночому образі.

В американської кіностудії це не єдина фентезій-на цьогорічна новинка: 12 березня прем’єра сучасної екранізації казки «Попелюшка». Сценаристи дещо відступили від традиційного сюжету. Так, у фільмі перше знайомство принца та Попелюшки відбулось задовго до балу. Режисер стрічки — Кеннет Брана («Генріх V», «Багато галасу з нічого», «Гамлет»). Роль Попелюшки дісталася Лілі Джеймс («Абатство Даунтон», «Гнів титанів»), принца — Річарду Медден («Гра престолів»), мачухою стане актриса Кейт Блан-шетт («Володар перснів», «Жасмин»), а роль феї при-міряє Хелені Бонем Картер («Аліса в країні чудес», «Гаррі Поттер»).

«Франкенштейн». Здавалося б, про цього та-ємничого персонажа змогли зняти вже все можливе. «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» — роман англійської письменниці Мері Шеллі, яку можна на-звати родоначальницею науково-фантастичної ху-дожньої літератури. Книга стала справжнім фурором для кінематографу. І чергова екранізація не стала винятком. Цього року режисер Пол МакГіган зумів показати історію з нового, невідомого раніше боку. Новий погляд на фантастичну історію Віктора Фран-кенштейна відкривається з точки зору його помічни-ка Ігоря (у книзі його немає), якого майстерно грає Деніел Редкліфф. Світова прем’єра запланована на 1 жовтня 2015 року.

«Дивергент. Глава 2. Інсургент». Продо-вження однойменного роману Вероніки Рот, а саме другої частини її трилогії, що має назву «Буремна». Цього разу Беатріс Пріор повинна протистояти її вну-трішнім демонам і змусити себе продовжити боротьбу з потужним альянсом, який загрожує зруйнувати іс-нуючі порядки в Чикаго. Фільм заздалегідь визначив-ся із власним слоганом: «В цьому світі настав час для змін». Прем’єра кінострічки відбудеться 18 березня 2015 року.

Фантастичний трилер «Той, що біжить ла-біринтом: Випробування вогнем» — це екра-нізація однойменної книги Джеймса Дашнера, яка вийшла в 2010 році й одразу ж заполонила серця чи-тачів. Продовження першого фільму почали зніма-ти майже відразу після його прем’єри. Події у другій стрічці розгортаються з моменту, як хлопцям вдалося покинути лабіринт. Наступного ранку юнаки опиня-ються в зовсім іншому світі. Вся планета наче спорож-ніла, під палючим сонцем нічого не росте, людство на межі вимирання через постійні спалахи захворю-вань. Кожному з героїв знову відводиться певна роль і Томас (Ділан О’Брайен) вдруге стає лідером. Тереза (Кая Скодаларіо) тепер належить до іншої групи і всім героям належить пройти через перевірку на міцність своїх стосунків. Прем’єра екранізації відбудеться 16 вересня 2015 року.

«Голодні Ігри: Переспівниця. Частина 2». Завершальна частина квадрології та екранізації рома-ну Сьюзанни Коллінз. Над картиною так само працює режисер Френсіс Лоуренс зі своєю акторського коман-дою. Тепер Катніс Евердін і норовливий Піта Мелларк намагаються виграти громадянську війну між само-державним Капітолієм і понівеченими війною округів Панему. Прем’єра фінального фільму запланована на 18 листопада 2015 року.

ПАЛАНТИР

14

ЗИМОВІ НОВИНКИ: GAME OF THRONES, DRAGON AGE:

INQUISITION, ORDER 1886

Затятим геймерам зимові свята напевно видалися закороткими. Напередодні вийшло відразу декілька фентезійних комп’ютерних ігор.

«Game of Thrones» від компанії Telltale Games роз-роблена спільно з Ті Корі Франком, особистим поміч-ником Джорджа Мартіна. Епізодична гра, заснована на циклі «Пісня Льоду й Полум’я» та однойменному серіалі, складається із шести частин. Релізи перших двох епізодів, «Залізні з Льоду» та «Загублені Лорди», відбулися 2 грудня та 3 лютого відповідно. Дата вихо-ду наступної частини, «Меча у пітьмі», поки що не-відома, але її варто очікувати на початку березня. Гра зроблена із притаманною для Telltale Games мальова-ною графікою, жанром RPG та підходом point’n’click (водночас це екшн-гра). Розповідь іде від імені роду Форрестерів, вассалів Старків, у володінні яких зна-ходиться Залізний Ліс. Гра починається на Червоному весіллі, куди приїхав голова роду Грегор Форрест ра-зом із старшим сином-спадкоємцем Родріком та збро-єносцем Гаредом Таттлом. Загалом, історія ведеться відразу від імені п’яти героїв, а під час гри можна від-відати такі локації як Стіна, Королівська Гавань, Юн-кай та інші. Час дії — між кінцем третього і початком п’ятого сезону однойменного серіалу.

Перед самісіньким початком зими вийшла третя гра основої серії відомої Dragon Age. 18 листопада відбув-ся реліз «Dragon Age: Inquisition» від канадської ком-панії BioWare. Тепер гравцям доведеться приміряти роль голови Інквізиції — організації, що має знищити зло на землях Тедасу. До початку гри накопичується вдосталь подій, які вимагають розслідування, вод-ночас гравцям доступний величезний світ для дослі-дження. Коли буквально з небес на землю падають де-мони, а через війну та інтриги королівська влада геть ослабла, Інквізиції потрібно діяти швидко та рішуче.

Найпомітнішою лютневою новинкою стала стім-панківська «Order 1868» у жанрі Action-adventure від компанії Ready at Dawn. За технічними вимогами гра виявилася досить революційною: видана ексклю-зивно для консолі PlayStation 4 із екранним розши-ренням 21:9, що для багатьох виявилося непомірною розкішшю. Дія розгортається в альтернативному Лон-доні 1880-их років. За грою, століття тому почали на-роджуватися напівкровні люди зі звірячими рисами. Між ними та людьми почалася безкінечна війна. На чолі останніх стоїть Орден лицарів Круглого Столу, який заснував легендарний король Артур. Однак не-ймовірна «фільмова» графіка «Order 1868» не вряту-вала: через прозаїчний передбачуваний сюжет біль-шість оглядачів поставили їй оцінку 6/10.

У КИЄВІ ПРОВЕДУТЬ КОМІК КОН

Оголошено Комікси, комп’ютерні ігри, фантастич-ні світи та батли з косплею. У планах організаторів запросити акторів, художників, письменників, гейм-дизайнерів і всіх-всіх-всіх, хто має відношення до створення фантастичних світів. Kyiv Comic Con про-йде в столиці орієнтовно наприкінці травня.

Наразі фест на етапі планування. Гроші на прове-деня Комік Кону збирають спільнокоштом. Допомог-ти розвитку проекту може кожен. Сума як для такого заходу невелика — всього 1000$=26 500грн. Кошти підуть на медіа підтримку,створення й підтримку сай-ту, супровідні матеріали. Основну частину витрат (на аренду приміщення й апаратури, запрошення гостей) сподіваються покрити через партнерські програми.

Оскільки переговори щодо приміщення й гостей фестивалю ще тривають, будь-які імена учасників не повідомляються. Так само орієнтовною є дата 30-31 травня — цілком можливо, що час проведення ще змі-ниться. Поки в планах заходу об’єднати в одному про-сторі усі профільні магазини сувенірної продукції та іграшок, косплеєрів та рольовиків, клуби настільних ігор та DnD-шників, геймерів, анімешників, фанів ко-міксів та багатьох інших «гіків». Також заплановано організувати кінопокази, турніри з відео та настіль-них ігор. Для дітей планується облаштувати ігровий майданчик та провести інтерактивно-освітні заходи.

Ідея зробити Comic Con в Києві для організаторів Марії та Олександра Шагурі була досить спонтанною. «Ми просто якось раптово зрозуміли, що в Києві ні-коли не відбувалося дійство, яке об’єднало б таких самих прихильників сучасної культури, як ми самі», — пише подружжя в блозі-додатку до проекту. В них це не перший схожий досвід: пані Марія була співор-ганізатором Гоголь фесту, а пан Олександр займався організацією рольових ігор, історичних фестивалів і турнірів в Києві. До команди долучилися дизайнер Міра та піар-менеджер Анна Гордійчук. До них можна приєднатися будь-кому в якості куратора чи учасни-ка команди. Для цього варто заповнити форму-заявку відповідно до обраного напрямку.

Для Сан-Дієгівського Comic Con’у це другий побра-тим з України. Минулого року перший український комік кон із розмахом пройшов в Одесі. Цьогоріч оновлений фест пройде під назвою Fan Expo Odessa.

ПАЛАНТИР

https://biggggidea.com/project/1004/

https://www.facebook.com/comicconkyiv/photos/a.550169415118467.1073741827.550166138452128/570726413062767/?type=1&permPage=1

15

Київ

16


17

МАГ-КОРЕСПОНДЕНТ

ЛіTerra UНа перший погляд, українська фантастика

поміщується на долоні. Якщо ви так гадаєте, то ця територія вами ще не досліджена.

18


18

«ЛіTerra» стала першим фантастич-ним фестивалем після літзаходів на Львівському Форумі видавців та кар-патської «Мантикори». Київський конвент «ВОЛФкон», що голосно про себе заявив восени 2013, так і не був продубльований, а поїздка на крим-ський фестиваль «Сузір’я Аю-Даг» для більшості виявилася неможливою. Попри складну ситуацію фендом про-довжував жити і потребував хоча б не-великого конвенту після тривалої пе-рерви. Тому ідею організаторів Ніни Цюрюпи, Олени Глущенко, Олега Сі-ліна й Володимира Арєнєва підхопи-ли майже всі. Дружня та підкреслено політично нейтральна атмосфера фес-тивалю приємно здивувала: він справ-ді став місцем зустрічі старих друзів.

Конвент відвідали не лише мешканці столиці: до Києва завітали гості з Хар-кова, Дніпропетровська, Івано-Фран-ківська, Феодосії, Донецька, Луцька, Сум, Черкас, Кременчука, Нетішина, Слов’янська та інших міст України, а також із Москви й Санкт-Петербургу. За весь час проведення фестивалю його відвідали такі письменники й літкритики як Володимир Арєнєв, Людмила Астахова, Андрій Валенти-нов, Ян Валетов, Марія Галіна, Яна Дубинянська, Олександр Золотько, Леонід Каганов, Сергій Легеза, Ми-хайло Назаренко, Генрі Лайон Олді (Дмитро Громов та Олег Ладижен-ський), Олег Сілін, Антон Фарб, Ніна Цюрупа, Олександр Шакілов, Аркадій Штипель, Наталія Щерба.

Міні-кон розпочався хвилиною мов-чання в пам’ять тих, хто загинув на сході. Під час фестивалю діяв збір матеріальної допомоги біженцям. На офіційному закритті зібрані кошти разом із книгами та новорічними по-дарунками для дітей урочисто переда-ли волонтерській організації «Станція Харків». Також усі бажаючі могли по-дарувати свої книги бібліотеці. Завдя-ки небайдужим авторам діти мають можливість читати останні книжкові новинки.

Програма конвенту умовно поді-лилася на дві частини: денні заходи проходили в бібліотеці, вечірні — в арт-клубі «Квартирники на Подолі». У першому випадку це були зустрічі з письменниками й круглі столи-дис-кусії, у другому — поетичні вечори, вільний мікрофон і дружні посидень-

ки. Через велику кількість бажаючих виступити, заходи в бібліотеці йшли у два потоки.

За час конвенту відбулися творчі зу-стрічі із письменниками Наталією Щербою, Андрієм Валентиновим, Ген-рі Лайоном Олді. Приємний сюрприз для фанатів «Доктора Хто» підготу-вав Михайло Назаренко — його лек-ція була присвячена п’ятдесятиріччю культового серіалу. Про особливості написання форматної прози в доповіді «Вийшов сталкер із туману» розпові-ли Олександр Шакілов та Ніна Цюрю-па. На фоні світової паніки через ли-хоманку Еболу актуальною виявилася лекція Леоніда Каганова «Пандемії та епідемії у фантастичних прогнозах та реальній Африці». Тим, хто слідкує за останніми трендами, цікаво було по-слухати доповідь Антона Фарби «Інно-вації в фантастиці». Пікантну лекцію про те як не потрібно писати еротичні сцени прочитала Анна Ігнатенко.

В арт-клубі «Квартирники на подо-лі» можна було о послухати вірші та уривки із нових творів письменників Ірджі Вальдра, Марії Галіної, Дмитра Громова, Леоніда Каганова, Сашка Кладовища, Олега Ладиженського, Аркадія Штипеля, Макса Щербакова, Володимира Арєнєва, Олега Сіліна та Ніни Цюрюпи.

На жаль, ні встигнути відвідати, ні детально описати абсолютно всі за-ходи виявилося просто неможливим. Тому далі читачам представлено ко-роткий огляд лекції про стан україн-ської фантастики, дискусій із круглих столів. Прихильники творчості На-талії Щерби мають можливість про-читати репортаж із презентації та найцікавіші факти про «Часодіїв», які розповіла письменниця.

Українська фантастика: міф чи реальність

Перший день конвенту виявився на-сиченим на гострі теми. Відкриваюча лекція Олега Сіліна про стан книго-видання фантастики в Україні відразу окреслила основні тенденції та проб-леми в цій сфері.

Молодий письменник провів аналі-тичне дослідження видання україно-мовної та російськомовної літератури за 2014 рік. За цей час видано всього

19-21 грудня в Києві пройшов фантастичний міні-конвент «ЛіTerra U». Зареєстрованих учасників було більше вісімдесяти, а за весь час захід відвідало понад триста осіб. Українських лю-

бителів фантастики та гостей із за кордону люб’язно приймала Національна дитяча бібліотека ім. Т.Шевченка.

Ключі, часолист, часові стріли. Саморобні вироби фанів серії

«Часодії» Наталії Щерби.

Денні заходи конвенту проходили в дитячій бібліотеці ім. Т.Шевченка. Будинок книги став чудовим місцем

для літдискусій з фантастики.

19

152

10

10

10

10

10

2026+5

81

Україномовна фантастика 2014: всього 40 книг: - 35 нових - 5 перевидань

+6 «Часодії» Н.Щерби

● Найбільше видають фантастику видавництва КСД (22%), Школа (9%) та Фоліо (6%). ● 40% україномовної фантастики є перекладною.● В Україні за 2014 рік в жанрі фантастики видано всього 40 книг (з них 5 перевидань) українською і 104 (з них 20 перевидань) російською. ● Фантастику українською найбільше пишуть у Києві (15 нових книг і 2 перевидання).● Фантастику російською найбільше пишуть у Донецьку (23 нові книги і 6 перевидань).

Фантастичне книговидання

Олег Сілін: «Для фантастики, виданої українською, немає чіт-кої ніші. Будь-яка книга українською мовою може виявитися фантастич-ною. Видавництва так пишуть анотації, що з них незрозуміло, мета-фора це чи ні».

сорок нових фантастичних книг укра-їнською мовою (з них п’ять переви-дань) та 104 російською ( з них 20 перевидань). Окремо пан Олег Виді-лив «Часодії» Наталії Щерби. Цикл дійсно став виключенням-2014: за рік харківським видавництвом «Школа» було перекладено й видано всі шість книг серії.

Першочерговою проблемою украї-номовної фантастики стала жанрова класифікація. Як не дивно, але для неї досі немає чітко виділеної ніші. Ви-давці з усіх сил намагаються уникати назв «фантастика» чи «фентезі», що породжує такі цікаві терміни як «по-вість-фантазія», «фантасмагорія», «містичний детектив», «метеофізич-ний роман» і т.д. Так само читачів плутають анотації: з них неможливо визначити, є книга фантастичною, чи опис просто метафора. У деякій мірі ця проблема пояснювалась відсутніс-тю в Україні організованого й чітко окресленого фендому, згуртованої ау-диторії для цього жанру літератури. Наразі це невеликі гурти людей, які майже не взаємодіють і щось роблять окремо один від одного. Та за диску-сією було з’ясовано, що це стандартна ситуація для більшості країн, яка все ж не заважає за бажанням збирати десятки тисяч відвідувачів на тема-

20

тичних фестивалях. Тож для розвитку фендому в першу чергу не вистачає своєрідного «містка» для обміну ін-формацією, а також регулярних ціка-вих заходів, які б гуртували любителів фантастики і залучали до фендому но-вих людей.

Зостатися в живих

Формулу виживання письменника в умовах теперішньої кризи намагалися вивести за круглим столом Марія Га-ліна, Генрі Лайон Олді (Дмитро Гро-мов та Олег Ладиженський), Андрій Валентинов, Людмила Астахова та Во-лодимир Арєнєв.

Економічна криза відобразилася й на літературі: тиражі скорочуються, а в планах видавництв на 2015 рік пе-

рекладна фантастика зменшена до мінімуму. Це притаманне цьогорічно-му книговиданню як в Україні, так і в Росії. За словами Андрія Валентинова, такий період потрібно просто пере-жити і аж ніяк не в якості письменни-ка. Публікації зараз не можуть бути першоджерелом прибутку, тож варто знайти іншу основну роботу, а писем-ництво залишити як хоббі. «Зараз ми пишемо романи, за які через десять років отримаємо Нобеля», — проголо-сив письменник, маючи на увазі таку перерву ідеальною для серйозних тво-рів. На скільки затягнеться це затиш-шя важко сказати. Так само неодноз-начно, на скільки сильно вплинуть військові дії на мистецьку взаємодію двох країн. За словами Олега Лади-женського, в плані літератури анало-гічна ситуація спостерігалася в 2004

році. Тоді попри всі скандали й побо-ювання прогнозованого літературно-го розколу не відбулося. Тому пись-менник вважає, що за декілька років у культурному плані проблема нівелю-ється і видання українських фантастів в Росії не сприйматимуться в штики. З цим багато присутніх у залі не пого-дилося, але як насправді розвинеться література в цьому плані можна буде сказати як мінімум за декілька років. Частина письменників зазначили, що у виданні за кордоном продовжують співпрацювати лише з культурними людьми, що адекватно аналізують по-літичну ситуацію.

Неодноразово піднімалася тема шля-ху книги від автора до читача: укра-їнський книжковий ринок потребує глибокої реорганізації. Через низькі тиражі нашим письменникам ще дов-го не бачити літературних агентів: коли гонорари автора маленькі, то відсоток від них для літагента просто мізерний. Андрій Валентинов, як іс-торик, наголосив, що над українською читацькою аудиторією завжди по-трібно було працювати. Наприклад, знаковий альманах «Русалка Дністро-ва» (1837) із першокласним набором авторів провалився в продажу як мі-німум через поганий маркетинг. Так само двісті років по тому українська аудиторія все ще потребує мотивації, реклами. Тепер велике значення має робота з читачем через соціальні ме-режі, літературні сайти-платформи. Успішний письменник в ідеалі має бути водночас майстром пера, марке-тологом, літагентом і блогером.

21


Пірати книжкового моря

Електронні книги нерозривно пов’язані із піратством. Можна ревно слідкувати за долею свого твору, писа-ти адмінам сайту прохання видалити викрадене, в крайньому випадку по-грожуючи судом. Проте, за словами Дмитра Громова, рано чи пізно все одно твір потрапляє в інтернет. Олді підкреслили, що не ображаються на читачів, що вільно скачують їх книги, але мають зуб на тих людей, що книги так викладують і поширюють :) Роз-глянемо проблему під іншим кутом. Якщо видання є і в електронному варіанті, то завжди знайдеться про-цент читачів, що куплять його. Іноді це люди, які прочитали «піратку» й щоб їх не мучала совість, вирішують так оплатити книгу. Робити ставку на електронні видання не варто, але свою невелику роль вони також відіграють.

В СРСР було краще?

«Гігантські тиражі» — основний аргумент схильних мріяти про кра-щі радянські части. Десятки тисяч екземплярів планово розходилися бі-бліотеками всіх республік. Зараз із їх кількістю ледве можуть позмагатися і бестцелери. То, справді, фантастам в СРСР було краще? Аж ніяк. На кон-венті цей міф було однозначно розві-яно. За словами Андрія Валентинова, у радянські часи до друку було допу-щено всього кілька десятків фантастів, коли за час незалежності їх кількість вимірюється вже кількома сотнями. Публікуватися стало набагато легше, на початку книги не має бути псевдо-патріотичного вірша про звершення комунізму чи дідуся Леніна, фактично ліквідована цензура. Великі тиражі просто поділилися між більшою кіль-кістю авторів, що за умовно незмінної потужності населення цілком логічно. Водночас, більше авторів — більша конкуренція. Виживе той, хто розви-

ватиметься і писатиме краще. Тож зараз фантастика почуває себе одно-значно ліпше.

Пост, пост і пост модернізм

Другий день програми був більш на-сиченим. Круглий стіл «Постмодерн та постпостмодернізм у сучасній лі-тературі» за модераторства Марії Га-ліної зібрав повну залу слухачів. До

обговорення приєдналися Ніна Цю-рюпа, Аркадій Штипель, Антон Фар-ба, Андрій Валентинов, Володимир Арєнєв, Михайло Назаренко, Олег Ла-диженський, Дмитро Громов та інші.

Пані Марія відразу запропонувала звузити запропоновану тему до ра-мок фантастики. За її словами, у да-ному жанрі напрям постмодернізм у першу чергу виступає джерелом ін-струментів та літприйомів. Основні положення літературної течії — від-мова від попередніх культурних норм, антиутопічність, руйнування системи, рівноправність ідей. Для ідеалістич-ної фантастики, де був чіткий поділ між добром і злом, постмодернізм у першу чергу відзначився неможливіс-тю віднайти істину. За словами Марії Галіної, до шістдесятих жанр фантас-тики із серйозної дорослої літератури

переорієнтувався на молодь. Книги не в останню чергу несли виховну місію, твори були буквально ідеалістични-ми. Із появою постмодернізму межа між хорошим та поганим розмилася. Герой тепер не міг знайти правду, адже її немає. Також так як кожен на-прям тепер мав право на існування, фантастика роздрібнилася на безліч піджанрів.

«Література постмодерну почала ви-роджуватися інтелектуально, — роз-повідає Антон Фарба, — Щоб бути постмодерністом, не потрібно нести ідею, тому що всі ідеї рівновеликі, всі ідеї відносні, будь-яку з них можна спростувати. Тож давайте не будемо нести ідею, а просто пограємо. Це ве-село, це захоплююче. Але я краще в комп’ютерну іграшку пограю, це теж весело та захоплююче». Форма поча-ла замінювати зміст, на жаль, це факт. Дехто через таку роздрібнення систе-ми на маленькі складові (чітку пожан-ровість) навіть передбачає зникнення бестцеллерів у їх колишньому значен-ні: хіти будуть локальними (бестцел-лер про вампірів, бестцеллер про по-дорожі в часі і т.д.).

Епілог

Останній день «Літерри У» пройшов без лекцій та дискусій. Усі бажаючі під егідою Олега Сіліна вирушили на екскурсію зимовим Києвом. На щастя, погода подарувала рідкісний штиль і прогулянка вдалася. Цікаві історичні факти та захоплені з собою старі фо-тографії міста зробили екскурсію фан-тастичною. Неділя була присвячена неформальному спілкуванню.

Важко достеменно описати емоції, що залишив по собі конвент. Під-креслена толерантність, дружня атмо- сфера, дефіцитна культура спілку-вання. «ЛiTerra U» стала хорошим прикладом мистецтва як засобу по-розуміння людей. І це не фантастика.

Вікторія ВАКОЛЮК

23


Фінальна книга «Часова битва» майже водночас вийшла українською та російською мовами. Перша пре-зентація відбулася в Києві, в рамках фестивалю фантастики «Літера У». 20 грудня у Центральній бібліотеці для дітей ім. Т. Шевченка зібралася повнісінька зала юних книголюбів, яким встигли полюбилися «Часодії».

Директор бібліотеки Саломе Енгі-барян представила авторку читачам. Наталія Щерба нечасто тут буває, але їй завжди дуже раді. Насамперед письменниці подякували за подаро-вані бібліотеці книги. Нині у фонді є всі книжки серії «Часодії»: минулого разу авторка подарувала дві перші частини, цього разу – третю, четвер-ту, п’яту і шосту. «Приходьте, читай-те, завжди раді вашим відвідинам!», – запросила юнацтво пані Саломе.

Василь Федієнко, директор Видав-ничого дому «Школа» мовив: «Пи-шаюся тим, що працював з Наталею. Нам справді довелося тяжко працю-вати, аби досягти такого чудового ре-зультату: вдалий переклад, красиве художнє оформлення. Якось я запи-тав, чи є якісь проблеми у спілкуван-ні між російською частиною читачів і українською. Ні, сказала Наталя, ніяких проблем ніколи не було. Це дуже важливо – важливо, щоб книж-

ки виконували своє завдання: не роз’єднували, а об’єднували народи». Пан Василь хотів привезти й показа-ти спеціально створений за книгами «Часолист», але на час презентації він був іще в друкарні. Видавець по-обіцяв «Часолист» вийде в світ вже за кілька тижнів.

Кожна історія має закінчуватися вчасно. Письменниця таємниче і ба-гатозначно зазначила, що хоча гек-салогія «Часодії» завершилася, ча-содійні сюрпризи ще не скінчилися. Про фінальну «Часову битву» автор-ка не розповідала, адже ще мало хто прочитав книжку. Проте пані Наталя охоче (звісно, уникаючи спойлерів) відповідала на всі запитання фанів-часівників. Усі, хто завітав на зустріч, мали змогу дізнатися різноманітні факти про творчу діяльність пись-менниці та самі книги.

На жаль, як зазначив Олег Сілін, модератор зустрічі та представник літоб'єднання «Зоряна фортеця», час у нашій реальності є незворот-ним. Дві години спілкування мину-ли швидко і непомітно. Настав час

презентів. Пані Наталя виокремила найбільш незвичайні запитання і вручила їх авторам чарівні ефлар-ські дарунки. А пан Василь разом із паном Олегом обрали найкращі часодійні вироби серед численних малюнків, саморобних артефактів та прикрас, які читачі взяли із собою. Четверо переможців-майстрів також отримали призи з Ефлари.

Опісля зустрічі улюблену письмен-ницю оточили читачі. Охочих отри-мати автограф і сфотографуватися було так багато, що довелося продо-вжити зустріч на нижньому поверсі бібліотеки, адже настав час наступ-ного заходу фестивалю.

Сучасна молодь не читає книжок? Нове покоління не вірить в чари? До-статньо було побачити блиск в очах та усмішки на вустах юних часівників під час зустрічі з Наталею Щербою, аби переконатися в протилежному!

Артем ОСТРОЖИНСЬКИЙ

Фото автора

Київська Ефлара: Фінал історії

Фентезійна серія «Часодії» була задумана Наталею Щербою ще у 2005 році. Цій часівній казці чимало довелося зазнати на довгому шляху до публікації. Завершення

циклу, якому було присвячено 9 років, – значна подія і для авторки, і для читачів.

24


● Наталія Щерба завжди хотіла на-писати історію про час. Але «Часо-дії» були придумані не одразу: спо-чатку з’явився образ Василини. Тоді ж майбутня письменниця вирішила, що її історія буде пов’язана з папо-роттю. Потім відчула, що чогось не вистачає, – і тоді прийшло часодій-ство.

● Перше видання було російсько-мовне. Російська – рідна мова На-талії Щерби: вона народилася в Бі-лорусі, в дитинстві жила в Росії, а в одинадцять років переїхала в Івано-Франківськ. Над українським тек-стом працювала майстерний пере-кладач Наталя Косенко.

● Серія «Часодії» не випадково складається саме з шести книжок. Наталії Щербі хотілося написати ве-лику історію, тобто таку, щоби була на 5-6 книг. Коли «Часовий ключ» переміг у конкурсі видавництва Рос-мен, з автором було укладено договір спочатку лише на три книги, оскільки багатотомні історії завжди пов’язані з певним ризиком для видав-ництва. Тому вийшла плутанина:

спершу «Часодіїв» представили як трилогію, а коли письменниця ого-лосила про продовження циклу, ба-гато хто навіть почав вважати, що авторка, як то кажуть, відчула смак грошей.

● Екранізація «Часодіїв» можлива. Автор має багато пропозицій щодо створення за її книгами фільму, мультфільму і навіть серіалу. Пере-говорний процес триває, однак на-явні певні ускладнення. Зокрема, законодавство, за яким права на твір повністю передаються іншій особі, через що автор не може впливати на сценарій. Зважаючи на це, а також враховуючи наявність інтересу в пе-рекладах серії на інші мови, авторка «Часодіїв» воліє проявити обачність і не поспішати.

● «Ви хотіли б потрапити на Ефла-ру?», – запитали читачі, а письмен-ниця з усмішкою і легким смутком відповіла: «Я там уже 9 років, я хочу у відпустку». «Складно, коли

ти постійно знаходишся у творчо-му процесі, в пошуку, постійно ду-маєш про ті чи інші ситуації. Ще не можу відійти від історії, думками я ще досі там», – поділилася з читача-ми Наталія Щерба.

● Відпочивати та набиратися сил письменниця полюбляє у горах. Дуже любить музику, тільки не під час роботи. Найкращий час для пра-ці над книжками – після одинадця-тої вечора, коли вдома всі засинають. Родина письменниці звикла, що вона може раптом прокинутися серед ночі і щось занотувати.

● У присвяті шостої книги Наталія Щерба виловлює подяку своїй дочці Єві та чоловіку Павлу, а також сестрі Тетяні – першому читачеві і критику «Часодіїв».

● Істрію завершено і авторка має змішані відчуття: «З одного боку, дуже шкода прощатися з героями: враження, що діти виросли, ти від-даєш їх у світ і не можеш більше їх оберігати. Але водночас приємно:

історія вдалася, вона завер-шилася так, як я хотіла, і

я задоволена, що нічого не стало на заваді,

адже завжди пе-р е ж и в а є ш ,

особливо

Часодійні факти від Наталії ЩербиХ

удож

ник

© Ю

лія

Коз

бур

25

коли це такий масштабний твір. А тут ще додається певний тиск з боку читачів, з боку видавництва – від усього цього потрібно було аб-страгуватися».

● Авторка не має наміру дописувати продовження. Але на початку 2015 року часівників очікує літературний сюрприз.

● Процес написання книги займає дуже багато часу. Наприклад, з ви-дання першої книги минуло 5 років; за цей проміжок авторка дуже добре попрацювала над своїм світом та від-точила літературну майстерність. А в цілому, одна книжка займає при-близно рік напруженої роботи. Шос-та частина була найскладнішою, і створення її було особливо трива-лим. Навіть кінець трішки змінився: авторка врешті прийшла до того фі-налу, який задумувала від початку, але, як вона зізналася, один персо-наж, котрий за первинним задумом мав загинути, вижив.

● Характер головної героїні Васи-лини довго і детально продумувався. Насамперед, письменниці було важ-ливо показати, як головна героїня зі слабкої дівчинки зі звичайними проблемами та звичайними комп-лексами поступово стає сильною осо-бистістю. Коли після публікації пер-шої книжки деякі критики почали говорити, що героїня надто слабка, авторка зауважувала, що Василині лишень 12 років, вона підліток і має бути справжньою.

● Образ Василини, а саме її зо-внішність має особливий символізм. Зокрема, синій колір очей – колір глибокої гірської води. Це, вважає авторка, колір чарів. А руде волосся, як і прізвище Огнєва, пов’язане з вог-нем і з цвітом папороті; рудий колір волосся завжди асоціювався саме з відьомством, з лісом і природою, з мавками. Авторка хотіла, аби її істо-рія була саме слов’янською казкою, яка всіх об’єднує: навіть ім’я Васили-на є спільним для слов’янських на-родів.

● Так, прізвища героїв мають сим-волічні значення. Зокрема, Драгоцій має подвійний символічний зв’язок: і з драконами, і з дорогоцінними ка-менями. Також, за словами автор-ки, це своєрідний «бумеранг» в бік Карпат, до угорського походження, зв'язок з горами. Як зізналася На-

талія Щерба, Феш Драгоцій – персо-наж, який дуже довго не міг «сказа-ти» їй своє ім’я.

● Захара – образ темний. Саме вона мала бути трагічним персонажем. «Одразу так задумувалося. Але я зрозуміла, що цей персонаж проти-виться, не хоче помирати. Її харак-тер виявися для мене складнішим, ніж я гадала. Коли придивилася до неї, вона виявилася не такою, як за-думувалася на початку. Це один із тих образів, за якими я спостеріга-ла зі сторони», – розповіла про За-хару письменниця.

● Під час написання історії пись-менниці вдавалося слідувати усім ха-рактерам героїв, хоч це й не завжди легко вдавалося. Авторка складала таблиці (деякі з них потрапили на ча-родійну виставку у Москві) з характе-ристиками, адже певні деталі образів можна все ж таки призабути. «Коли почитаєш роботу над сценою, спер-шу дивишся на неї з різних сторін. Стараєшся одночасно і вжитися в образ персонажа, і поглянути як сторонній спостерігач. Це складно, але звикаєш. Зокрема, до головно-го кола героїв . Ставишся до них як до старих друзів, а старих друзі ти знаєш добре».

● До критики Наталія Щерба ста-виться спокійно. «Автор має на-ростити таку собі шкуру. Насам-перед, щоб відрізняти критику від критиканства. Важливий момент, особливо для молодого автора – не шукати відгуків про свої книги. Це дуже заважає роботі. Лиш з часом ти починаєш розуміти, як варто сприймати критику, що важливо, хто говорить і в якому тоні. …Ти вчишся правильно усе сприймати, тому що для історії дуже погано, коли починаєш піддаватися впливу чужих думок. Потрібно це долати і розуміти, що справді важливо, а

важлива все-таки твоя історія».

● Найбільше письменництво подо-бається Наталії Щербі тим, що «чим більше ти думаєш над книгою, на героями і ситуаціями, тим більша віддача. Герої самі починають ді-яти, не прогинаються під те, що ти їм пропонуєш, підказують тобі ідеї. Це таке творче чародійство, книга завдяки цьому стає живою. Ти вкладаєш себе у світ, а потім він починає тобі віддавати. Головне розуміти, що ти хочеш творити історію. Важливо розуміти, що ти це любиш».

● Герої та сюжети «Часодіїв» Ната-лії Щербі, як не шкода, ніколи не сни-лися. Як вона розповіла, найбільш чарівний сон наснився їй тоді, коли вона була в поході у горах. «Якось я поїхала в гори аби набратися енер-гії і трохи відпочити. І от мені на-снилося, ніби я виходжу з намету, а небо дуже-дуже зоряне. Довкола багато людей в чарівних одежах, в мантіях, і усі показують на небо… Така мить чарів… Я відчула прилив сил. Коли у мене потім був поганий настрій, я згадувала цей сон і ста-вало радісно».

● Час для Наталії Щерби – це магія. У більшості книг час постає як руй-нівна сила. Сама ж Наталія Щерба мала бажання показати, що час є ча-рівним: цим її історія зав’язується і закінчується.

● З самого дитинства улюбленим святом Наталії Щерби був Новий рік. В дитинстві вона запитувала себе, як же Дід Мороз встигає розносити усім подарунки, а через багато років, коли відкрила для себе часодійство, зрозу-міла. Дід Мороз, як можна здогада-тися, – Білий Часодій, найвідоміший у нашому світі часівник.

Часодійні факти від Наталії ЩербиМАГ-КОРЕСПОНДЕНТ


26

10 причетних до справи (Вікторія

Ваколюк, Олексій Доричевський,

Ксенія Скакун, Дмитро Коршак,

Світлана Колінько, Костятин

Козлов, Олександр Ткачинський,

Олександр Шеремета, Ілона Іонова,

Влада Леброн). Сьогодні ми

зазирнемо за куліси творчого

процесу, щоб побачити,

як створювалася казка.

27

«Хроніки Нарнії» Різдвяна історія

«Колись прийде час,

і ти станеш дорослою настільки,

що знову читатимеш казки».

К.С.Льюїс

28

Ця історія трапилася багато років тому.

Жили собі якось на світі четверо дітей,

і звали їх Пітер, Сьюзан, Люсі та Едмунд,

це я.

Але тут почалася війна, місто Лондон щодня зазнавало повітряних атак, тож батьки відправили нас, своїх дітей, геть подалі від усіх цих жахіть.

Знайомство Люсі та містера

Тамнуса під Ліхтарем. Дівчинка

вперше потрапила до Нарнії.

30

О Донько Єви з далекої країни

Кімнатід-ля-Гостей, де вічне літо панує навколо прекрасного міста Шах-ву,

чи не погодитися

ви випити зі мною чаю?

31

32


«Світ Фентезі» вирішив створити новий рівень читання – літератур-но-театральний. Ідея була запозиче-на у групи рівненських акторів, які організували захід під назвою «Годи-на в метро» (платформа "Яскраво" і народний театр "Соняшник", прим.ред.). Аналогічним чином ми створи-ли свою «годину», але не стали ду-блювати назву. От і вийшли літера-турно-театральні читання. Вікторія Ваколюк, головний редактор «СФ», творчо підійшла до організації. І пер-шим її кроком було зібрати разом київських поетів, акторів-аматорів і акторів-професіоналів. Чимало часу було витрачено на адаптацію «Хро-нік» для вистави, на визначення і розподілення ролей, відпрацювання кожного персонажу. Справді, бага-то чого було зроблено для того, щоб глядачі залишилися задоволеними. Однак створювати це видовище, як на мене, було ще цікавіше.

По-перше, сценарій. Вікторія його писала-переписувала, перероблюва-ла, підлаштовувала, змінювала, ско-рочувала… Якщо чесно, я навіть не уявляю, скільки вона на нього витра-тила часу, але думаю, що не менше ніж на написання нової книжки (вра-ховуючи, що текст був друкований від руки, а не скопійований, то тим біль-ше). Розповідь ми вирішили вести від особи… Едмунда! Так, чому б і ні? «Поганець», який мав би бути хоро-шим… До того ж, втілений Олексієм Доричевським, випускником КНУТ-КіТ, Едмунд вийшов навіть кращим, ніж очікувалося. Однак коли справа дійшла до репетицій, виявилося, що більше п’яти епізодів за раз ми про-ходити не встигаємо. Нас було деся-теро – а для літературних читань це забагато. Хоча, якщо ви пам'ятаєте кількість персонажів в «Хроніках», то згадаєте і те, що їх було набагато більше. Дехто ролі поєднував, як от фавн Тамнус і гном Білої Королеви, автор і Едмунд, Професор і Містер

Аслан — людина?! Очевидно, що ні. Я казав вам, що він Король лісу і син Великого

Володаря-Що-Живе-За-Морем. Невже ви не знаєте, хто є Королем Звірів?

Аслан — Лев… великий Лев.

33


Аслан — людина?! Очевидно, що ні. Я казав вам, що він Король лісу і син Великого

Володаря-Що-Живе-За-Морем. Невже ви не знаєте, хто є Королем Звірів?

Аслан — Лев… великий Лев.

У хатинці містера

Бобра й місіс Бобрихи.

Тепер до Нарнії потрапили

всі. Брати та сестри

нарешті дізналися, чому

тут вічна зима, навіщо

Білій Відьмі шукати дітей

і хто такий Аслан.

34

Бобер, Аслан і Дід Мороз. Актори мали швидко «перемикатися» з од-ної ролі на іншу, орієнтуватися в тек-сті, в діях свого персонажу, в діях ін-ших персонажів, і все це одночасно. Та попри все нам вдалося розробити достойну концепцію вистави і ре-тельно пропрацювати сценарій.

По-третє, сам день показу. Двад-цяте грудня. Це взагалі окрема істо-рія, яку ніхто, окрім нас, акторів, до сьогодні не знав… І не мав би знати,

якщо чесно. Здавалося б, все відпра-цьовано, продумано,актори готові до виступу, але є момент – ми вперше бачимо майданчик, на якому мав би відбуватися виступ, і розуміємо, що всі мізансцени, які ми продумали з біганиною і пересуваннями будуть… М'яко кажучи, невдалими. Чорт за-бирай, що робити, здавалося б? За пів години до початку ми приймаємо рішення відмовитися від «бродінь» по сцені і просто читати сидячи. Рі-шення це було прийняте з великим

застереженням, адже мало кому за-хочеться просто слухати «аудіо-кни-гу». Хоч би й вживу. Тому хвилин за десять до початку ми вирішили ри-зикнути і…. імпровізувати.

Поступово почали збиратися гляда-чі. Тут теж виникли певні неперед-бачувані обставини: на територію кі-ностудії ім.Довженка можна пройти, як виявилось, лише за записом, тож кожного нашого гостя довелось зу-стрічати окремо і проводити на міс-

Хто одного разу став Королем Нарнії, той залишається ним назавжди.

35

це показу. З одного боку це був при-ємний момент, та все ж пара людей через запізнення так і не потрапила до нас на виставу (ох вже ці прин-ципові охоронці!). Ми, як прийнято, затримали початок на 15 хвилин від написаного на афіші: поети-актори заповнили паузу власними віршами. І нарешті… Почали!

У перших двох уривках, якщо чесно, дія відбувалася дещо повільно і роз-гублено (імпровізація ж). Але коли

Люсі зустрілася з Тамнусом… Саша Ткачинський із Ксюшею Скакун при-скорили темп, заданий на початку, почали по-справжньому отримувати задоволення від того, що роблять, «встали на ноги», додали жвавості та енергії, і далі вся дія розгорталася просто ідеально. Казка прочиталася на одному диханні.

Звичайно, неможливо розказати всього. Як і неможливо словами пе-редати ту магію і взаємообмін енер-

гією, які відбувалися в «Білій залі». Власне, до чого я веду: ми виріши-ли не зупинятися на «Хроніках» і наша шалена компанія буде й надалі створювати подібні літературно-теа-тральні читання. А ще, можливо, ми навіть повторимо читання «Нарнії»! Тому ласкаво просимо на наш вог-ник. Як казав містер Тамнус: «Там у нас гудітиме затишно багаття, будуть грінки, будуть сардини… І торт!».

Світлана Колінько

Хто одного разу став Королем Нарнії, той залишається ним назавжди.

36


Новорічні історії від Мангуста

37


38


Фото © Артем Острожинський

Різдвяна зустріч київського літературного клубу «Читальня Мангуста» цього разу проходила в анти-

кафе «Mr.Bukovsky». Воно знаходиться в будівлі книжко-вого магазину, що надавало надзвичайної атмосферності. Чи можна сказати, що завдання створити святковий на-стрій, гарно провести час, познайомитися з приємними людьми було виконано на сто відсотків? Ні. Тому що воно було перевиконано.

Із перших хвилин зусібіч линули усмішки, всі вішали но-ворічний «дощик» на шиї тим, хто прийшов раніше. Усе це створювало відчуття свята і враження, що ось він — Но-вий Рік — на порозі. Всім присутнім видавалося таємне завдання. Його потрібно було непомітно виконати протя-гом вечора: дізнатися, хто що хоче на Новий рік, змусити усміхнутися того, хто сумує, знайти 5 людей, які чимось схожі на тебе і т.ін. Родзинка загадки, яку кожен дістав із таємничої скриньки, і от ми вже переходимо до знайом-ства. Кожен мав назвати своє ім’я і від третьої особи роз-казати, як проводитиме 31 грудня: «Світлана весь день буде готувати їжу, щоб о першій лягти спати», або «Саш-ко буде весь день на роботі» додавали деякої тлінності, а «31 грудня для Марії завжди сюрприз» — надії на краще. Але на мить ми такі відчули себе Царями, які звертаються до себе від третьої особи. Мангуст, одягнений у новорічну шапочку і шарфик, нас підтримував.

Роззнайомившись, ми по черзі розказали, яка книжка/фільм/мультфільм/подія створює для нас новорічний настрій, або нагадує про Різдво. Багато хто підготувався і порадував нас цікавезними історіями, або порадами, як же додати чарівності, емоційності враженням. Але було і багато імпровізації, навіть: «Я хоча й організатор, але не можу сказати, що я підготувалася». Тим не менше, ми зга-дали ті, що вже стали класичними в «Читальні» — «Гар-рі Поттера», «Хроніки Нарнії», трішки новорічних жахів Кінга і Корній, фільми «Сам вдома» й «Іронія долі», муль-тфільм «Хранителі снів» і ще багато-багато іншого. Про рекомендації ви можете почитати в групі клубу ВКонтакті.

І куди ж ми без ігор? У контексті тематики ми вирішили погратися в поетів і, методом жеребу розбившись на пари, отримали по чотири слова, з якими мали б скласти вірши-ки. Читаючи своє творіння, його потрібно було розіграти. Тож коли всі отримали завдання, заглибилися в творчий процес. Майже пів години народ творив і витворяв. Осо-бисто я почала з тлінних віршиків про те, що свято не прийде, а мандаринки згниють. У такій же тематиці були

твори про чай без заварки, або студента, який ніколи не висипається. Піднімали настрій приємні побажання, ві-рші про Дарта Вейдера, який пропонує переходити на тем-ний бік за печиво, або ті, на два рядки, в стилі мінімалізм. Посміявшись вдосталь, ми попросили запрошену поетесу нас розсудити і трьом парам-переможцям вручали призи у вигляді саморобних листівок чи саморобних магнітиків.

І, на останок, як завжди, нам запропонували розслабити мозок і насолоджуватися мистецтвом. Спеціальний гість заходу — Олександр Рибак — розважав нас виконанням власних пісень і переспівом вже відомих, поети читали свої вірші, а наприкінці — фотографія щасливих нас і по-бажання на майбутній рік. Вражень у кожного лишилося море, вагон і маленький келих, тому що «Читальня Ман-густа» завжди запрошує най-найталановитіших. Так не-помітно спливли ці три незабутніх години.

P.S. І на цьому мало б усе завершитися, але народ ви-магав «продовження бенкету». Тому невеличким за-цікавленим гуртом ми вирушили на Софійську площу дивитися на ялинку. Шляхом обговорювали проект комп’ютерної гри «Голодні Ігри», чи потрібні Гоґвортсу інші факультети, окрім Ґрифіндору, а також вічне пи-тання, що ж краще: університет Шевченка чи КПІ. Це був дійсно чудовий день, який приніс безмежну кількість позитиву, креативу, енергії і радості. Приходьте на на-ступну зустріч «Читальні»!

Світлана Колінько

Фото: Василь Ткачук


39

40

«Із янголом на плечі» © Іван МалковичФото © Вікторія Ваколюк

41

Краєм світу, уночі,

при Господній при свічі

хтось бреде собі

самотньо із янголом на плечі.

42 Фото © Артем Острожинський

Зимова Лавра приймала дітлахів як ніколи гостинно. Музей, в якому

відбувався фестиваль, знаходиться на території стародавньої святині. Щоб потрапити туди, можна разом із при-хожанами чи туристами зайти через центральний вхід. Або обігнути му-зейний комплекс зліва та пройтися Лаврським провулком. Будьте вкрай уважні! Весь тротуар там перетворив-ся на елітну парковку, а вузенькою ву-личкою машини їздять часто. Та якщо ви погеройствували та потрапили під білосніжні стіни музею, відчиняйте важкі ковані двері — всередині вже за-чекалася казка.

Висока ялинка із біло-золотими ян-голами, саморобні яскраві іграшки, легка фортепіанна гра — все навколо

У королівстві магів та янголів

Перед Новим роком до Києва за-вітала казка. 19-21 грудня у му-

зеї Книги та друкарства України відбувся фестиваль дитячої

книги «Зимова азбукове королів-ство магів та янголів».

43

надихає. На території музею водночас із фестивалем діяла постійна експози-ція, виставка авторських іграшок та спеціальна експозиція про гумориста Остапа Вишню в честь 125-річчя з його дня народження. Програма «Зимово-го королівства» була дуже насиченою, заходи відбувалися водночас у 4-5 по-токів. Для передноворічного Києва цей фестиваль був чи не єдиним, що пропонував стільки різноманітних майстер-класів та літзаходів для дітей. І хоча через дорогу в Мистецькому Ар-сеналі діяла велика новорічна книж-кова ярмарка, батьки приводили своїх чад саме на «Азбукове королівство».

Хто придумав абетку, з чого робили книги, як малювали ілюстрації й ви-готовляли обкладинки? Організатори

підготували для дітей безліч майстер класів. Наприклад, від Олени По-ліщук та Олександра Рачковського кожен бажаючий міг дізнатися про роботу друкарського верстату й влас-норуч зробити собі відбиток тризу-ба на пам’ять. Або ж разом із Іриною Бросою зайнятися мрамуруванням та створити власну обкладинку чи ма-люнок на форзац книги. Різнобарв-ні кола на воді із захватом малювали навіть дорослі. Як робити оклади та оправи всі охочі могли дізнатися в «Інтролігаторській майстерні» Олега Будзана. Допитливим відвідувачам варто було відвідати майстер-класи «Музейна папірня» та «Скрипторій» про виготовлення паперу та види письма в давнину. Справжнім ексклю-зивом була можливість доторкнутися

до трьохсотрічних фоліантів та спро-бувати їх прочитати під керівництвом організаторки фестивалю Валентини Бочковської.

У всі дні «Зимового азбукового коро-лівства» діяла велика виставка ляльок казкових героїв від майстрів з усієї України. Бажаючі могли спробувати й собі виготовити котрусь під керів-ництвом художниці Олени Тєрєхової. Для ласунів справжнім святом став майстер-клас від «Львівської майстер-ні шоколаду»: виготовлення шоко-ладних фігурок не лише дивовижне, а й солодке видовище. Виготовлення свічок, малювання на склі, плетін-ня соломи, прикрашання різдвяних пряників, валяння з вати ялинкових прикрас, створення новорічних лис-

Днем народження механічного дру-ку вважається 30 вересня 1452 року. Саме тоді Йоган Гутенберг надру-кував «Біблію» на власному винаході — механічному друкарському пресі. Він дозволив зробити друк швидшим і доступнішим. Тираж святого письма складав 180 примірників, що для се-редньовічної неосвічченої Європи був просто колосальним.

Здавалося, з того часу минуло майже шість століть, але принцип друкар-ства з часів Гутенберга залишаєть-ся незмінним. Про це на «Зимовому Азбуковому королівстві» розповіда-ли Олена Поліщук та Олександр Рач-ковський. На друкарську форму нано-ситься типографічна фарба, зверху накладається папір і все це потра-пляє під прес. Вуаля! Ви Гутенберг.

Як друкують книги

Авторські іграшки Юлії Зайцевої, Вікторії Розової, Ольги Литвиненко та інших українських майстрів запрошували відвідувачів до залу з ялинкою.

тівок-витинанок, вирізання паперо-вих янголів... Дехто навіть приходив на фестиваль щодня. Багатопотокова програма була такою цікавою, що іно-ді не міг вирішити, куди краще піти.

Літературна частина виявилася не менш насиченою. Це були як і презен-тації книг ( «Зубасті задачки» Кузька Кузякіна, «Сестричка» Олі Русіної», «Різдвяна містерія» Сашка Гавроша, новинки від Олександра Дермансько-го, «Душниця» Володимира Арєнєва, «Звіршики» Дмитра Шостака), так і спеціальні програми на кшталт інтер-активного читання від літклубу Бук-моль чи «Новорічні київські казки» від Зірки Мензатюк. Протягом вихід-них можна було придбати дитячі кни-ги на міні-ярмарці, що проходила на першому поверсі.

Кожен день завершувався музичним концертом, який збирав повну залу. На фінал фестивалю завітала юнаць-ка студія хору ім.Верьовки: дівчата та хлопці в національних костюмах ви-ступили неймовірно. «Зимове азбуко-ве королівство магів та янголів» було по-дитячому схоже на різдвяну пісню, звучання якої приносить в душу свято.


46

книжковий2015

Що читати в новому році? За чим їхати на Форум видавців? Яку книгу просити на наступний день народження? Редакція «Світ Фентезі» запитала у декількох

найпопулярніших українських видавництв про фантастичні книгоновинки 2015. Лише найцікавіші анонси!

47

СПЕЦПРОЕКТ

«Напівдикий»Саллі Ґрін

(Видавництво Старого Лева)

Після зустрічі з невловимим батьком Маркусом і отри-мання трьох Дарів, які роблять його повноправним дорос-лим відьмаком, Натан, як і раніше, переховується. Він по-винен знайти свого друга Габріеля та врятувати Анналізу з рук сильної чорної відьми Меркурії . Але спершу йому потрібно опанувати новий дар, дивну силу, яка може за-хлиснути його. Тим часом, Соул О`Браєн захопив владу в Раді Білих чаклунів і розширює свою боротьбу проти чорного відьмацтва в Європі. Новосформований альянс з білих і чорних магів рішуче опирається йому. Втягнутий у заколот загадкової Чорної відьми Ван Даль, Натан по-чинає воювати пліч-о-пліч зі старими друзями і старими ворогами. Але чи можуть вони довіряти один одному, чи не потрапить Натан у пастку?

Продовження нашумівшого «Напівлихого» Саллі Ґрін вийде українською водночас з оригіналом — 24 березня 2015 року. Хоча це всього друга книга британки, крити-ки пророкують їй долю Сьюзанни Коллінз. Роман вийшов водночас у 36 країнах світу, таким чином побивши рекорд «Казок Барда Бідла» Дж.Ролінґ (водночас у 25 країнах сві-ту). Українською серія про Натана виходить у «Видавни-цтві Старого Лева» в перекладі Віктора Морозова. Також цьогоріч у ВСЛ вже вийшла книга «Лук нічної громовиці» Романа Росіцького, у серпні з’явиться «Місто непокірних» Марини, а фанам Діани Вінн Джонс варто чекати «Таєм-ничий замок Хаула» в новому дизайні.

«Буря мечів»Джордж Мартін

(Країна мрій)

Сім Королівств все ще перебувають у лещатах війни. Спроба Станіса Баратеона захопити трон завершилася його поразкою під стінами Королівської Гавані. Після смерті Ренлі Баратеона, сімейство Тірелів заключило союз з Ланістерами, а Маргері Тірел стала нареченою короля Джофрі. Між тим, велика кількість Диких Лю-дей збирається в загонах Манса Разбійника на штурм Стіни і лише невелика жменька захисників із «Нічного Дозору» стоїть на їхньому шляху. На Далекому Сході, Дейєнеріс Таргарієн збирає сили для вирішальної бит-ви за Залізний Трон. Буря мечів гряде в Семи Королів-ствах — і багато хто впаде під ударами цієї бурі …

«Буря мечів» — третій роман в циклі «Пісня Льоду та Полум’я» американця Джорджа Мартіна. Перша час-тина історичного фентезі вийшла друком ще 1991 року, але наразі є всього п’ять із семи запланованих книг. «Буря мечів» отримала фантастичну премію «Локус» в 2001 і була номінована на премії «Неб’юла» та «Г’юґо». Фентезійний цикл перекладено більш ніж тридцятьма мовами. Лише в Північній Америці до вересня 2013 було продано 24 мільйони примірників. Українською мовою «Пісню Льоду та Полум’я» видає «Країна мрій» з 2013 року. «Буря мечів» Мартіна в перекладі Наталії Тисовської вийде наприкінці зими. Шукайте новинку на поличках книгарень вже на початку березня.

«Діти Гуріна»Джон Рональд Руел Толкін

(Астролябія)

Твір описує трагічну долю Туріна та Нієнор, що му-сять спокутувати мужність своїх батькíв. Над ними тя-жіє прокляття Морґота — жахлива помста їхньому бать-кові за небажання скоритися волі Темного Володаря. Сумної розв’язки не уникнути навіть завдяки співчуттю ельфів, власній відвазі чи перемозі над драконом Ґлау-рунґом. Утім боротьба, навіть безнадійна, все-таки має сенс — як запорука перемог у майбутніх битвах зі злом, що їх Дж. Р. Р. Толкін описав у інших творах — «Гобіті» та «Володарі Перснів».

Оригінал вийшов під редакцією Крістофера Толкіна лише в 2007. Українською мовою «Діти Гуріна» впер-ше опубліковані 2008 року у видавництві «Астролябія». Тираж у 3000 примірників повністю розкупили за два роки, але передання не було. «Діти Гуріна» потрапили в список лімітованої україномовної фантастики на рівні з першим перекладом «Гобіта» від цієї ж «Астролябії» чи «Вовків Кальї» від КСД. Про довгоочікуване друге ви-дання «Дітей Гуріна» заговорили в 2014, воно мало ви-йти влітку, але терміни відкладалися аж до січня 2015. Тепер книга має новий формат й ілюстрації художника Алана Лі. На черзі перевидання «Сильмариліона»в ілю-страціях — він майже готовий до друку. Також уклада-ється ліцензійна угода на видання перших двох томів «Історії Середзем’я». А майже міфічна українська вер-сія «Падіння Артура» перекладена й редагується.

«Хроніки Амбера»Роджер Желязни

(Навчальна книга — Богдан)

«Амберський цикл — свого роду коментар до моїх роздумів про природу реальності і сприйняття цієї

реальності людьми».Роджер Желязни

Реальний світ із сотнями паралельних вимірів прихо-вує безліч секретів. У королівстві Амбер загадково зни-кає король Оберон. На трон претендують його дев’ять синів, байдужих, але вправних плести криваві інтриги. Брати навіть не задумуються про справжні сили, що правлять світом...

Класика світового фентезі від п’ятиразового волода-ря премії «Г’юґо». Серія «Хроніки Амбера» Желязни вирізняється новизною ідеї. Перша частина «Дев’ять принців Амбера» написана 1970 року, а десята «Принц Хаосу» в 1991. Видання від «Навчальної книги — Бог-дан» буде першим україномовним варіантом відомого фентезі. Перекладачем «Хронік» виступив Анатолій Саган («Чарівник Земномор’я» Урсули ле Ґуїн, «Таєм-ний щоденник Адріана Моула» Сью Таунсенд). Через складну ситуацію в країні й фінансові труднощі видан-ня книги неоднократно відкладалося. Хоча про її ви-пуск у видавництві повідомили ще у квітні 2014, наразі за сприятливих обставин «Хроніки Амбера» варто чека-ти до XXII Форуму видавців. Можливо, якщо обставини тому сприятимуть, українські читачі побачать і давно анонсовану «Книгу судного дня» Конні Вілліса.


48

«Дивергент»Вероніка Рот

(Країна Мрій)

У світі Беатріс Прайер існує п’ять фракцій: Правдолюб-ство, Альтруїзм, Безстрашність, Товариськість, Ерудиція. Щороку у визначений день чиказькі підлітки, які досягли 16 років, мають право обрати свою фракцію. Вибір змі-нити не можна: на тих, хто не подужав нове життя, чекає жахлива доля позафракційних. Тому для певності покла-даються на спеціальний психологічний тест, який реко-мендує найкращу для вас фракцію. Беатріс із альтруїстів, але її результат виявився... неоднозначним. Виділятися із системи небезпечно, і перед дівчиною постав вибір: за-лишитися із родиною, чи стати тим, ким хоче насправді. Вона вирішує приєднатися до Безстрашних. Протягом всієї книги головна героїня бореться зі своїми страхами. Адже страх — це можливість зрадити своїм звичкам, по-рвати узи, змінити хибний вибір.

«Дивергент» — перший роман однойменної трилогії американки Вероніки Рот. Хоча це дебют письменни-ці, читачі швидко оцінили антиутопію. У 2014 році ви-йшла однойменна екранізація роману від студії Summit Entertainment. Видавництво «Країна мрій» цьогоріч пла-нує повністю видати трилогію «Дивергент». Окрім цього, в планах видавців на 2015 рік є «Винні зірки» Джона Грі-на, «Уна і Селінджер» Фредеріка Бегбедера, «Монах, що продав свій Ферарі» Робіна Шарма, «Діяти як жінка, ду-мати як чоловік» Стіва Харві.

«Кладовище домашніх тварин»Стівен Кінг

(Клуб Сімейного Дозвілля)

Сім’я Луїса Кріда, лікаря-терапевта з Чікаго, переїзджає в містечко Ладлоу. На новому робочому місці Луїсу майже одразу доводиться констатувати смерть одного студента. Пізніше, кіт його дочки, Черч, перебігає через шосе та по-трапляє під вантажівку. Луїс хоче поховати кота на «кла-довищі домашніх тварин», але новий товариш Джад про-понує поховати кота на іншому кладовищі… Це рішення виявляється катастрофічною помилкою, яка потягнула за собою багато інших. Виявляється, що «повертати» мерт-вих собак і котів можна, а ось людей — дуже небезпечно…

«Кладовище домашніх тварин» вперше вийшло друком 1983 року. За книгою знято однойменний фільм, в яко-му звучать пісні Ramones. Панк-гурт написав пісню «Pet Sematary» в знак взаємоповаги до Кінга, що є давнім фа-натом рокерів. Українською мовою роман з’явиться вже в каталозі «Літо-2015». Переклад «Кладовища» доручили Володимиру Полякову («Викрадачі» Е. Костова та «Про-гулянка на війну» А. Морчіладзе ). Добре знані кінгівські перекладачі Любенко та Красюк наразі зайняті іншими романами, а саме книгами «Відродження» (вийде в бе-резні) та «Воно»(з’явиться влітку) відповідно. Також КСД планує видати до Форуму Видавців продовження «Місте-ра Мерседеса» — «Finders Keepers».


49

50

«Квідич крізь віки»Джоан Ролінґ

(А-ба-ба-га-ла-ма-га)

Книга-доповнення поттеріани розповідає історію станов-лення квідичу. Квідич — це традиційний чаклунський вид спорту, гра в м’яча на мітлах. Саме цю книгу Гаррі Поттер взяв у бібліотеці, як тільки його взяли ловцем у команду.

«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видасть останню книгу з серії про Гаррі Поттера до Форуму Видавців. Очевидно, до цього був причетний і український фандом. Книголюби створи-ли петицію до «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» з проханням видати «Квідич крізь віки». Ініціатором виступив Артем Скори-на, адмін вк-спільнот «Світ книг. Український клуб» та «Стівен Кінг. Український клуб». 24 грудня фанам потте-ріани на сайті видавництва відповів сам Іван Малкович: «Любі хлопчики й дівчатка, любі поттероманятка! Цього року у Львові я обіцяв, що якщо Бог обереже Україну від гірших потрясінь, то «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» зробить все від неї можливе, щоб український «Квідич...» вийшов у світ не пізніше вересня 2015 року. Цим зверненням ще раз підтверджую ту свою обіцянку: «Буде «Квідич крізь віки» — тіштеся, чарівники!». Веселого Різдва! Щасливо-го Нового року!»

У 2014 році на прохання учасників вк-спільноти «Гаррі Поттер українською» «А-ба-ба-га-ла-ма-га» перевидала «Казки барда Бідла». Невдовзі по тому до Форуму видав-ців випустили й «Фантастичних звірів та де їх шукати».

«Часова битва»Наталія Щерба

(Видавничий дім «Школа»)

Наближається фатальна мить — вирішальна битва за трон Часу. Зодче Коло збентежене: Василина Огнє-ва стала ученицею Астрагора, запеклого ворога всіх ефларських часівників, Феш Драгоцій безслідно зник, і невідомо, що очікує ключників у майбутньому. І тільки Астрагор упевнений у своїй долі та стрімко прямує до найголовнішої мети, залучаючи союзників і розбиваю-чи ворогів. Чи вдасться Василині врятувати свого друга? Яка доля судилася її батькові, Нортону Огнєву? Ким же насправді є Родіон Хардіус і які ще таємниці зберігає Розколотий замок?

«Часова битва» — завершальна книга серії «Часодії» Наталії Щерби. Фентезі про часівників відразу звернуло на себе увагу й вхопило декілька літературних відзнак та премій («Срібний Кацудей», «Аліса», «Ревізор»), і головне — знайшло читача. Перша книга вийшла в 2011 році у видавництві «Росмэн». Українською мовою «Часодіїв» публікує видавничий дім «Школа» з почат-ку 2014. До виходу останньої книги українське видання наздогнало оригінал і «Часова битва» з’явилася в укра-їнських книгарнях майже водночас з російськомовною версією. Для юних часівників це був не єдиний подару-нок на Новий рік: «Школа» підготувала і видала справ-жній часолист — магічний блокнот-записник часівника. Хоча пані Наталія щойно завершила «Часодіїв», пись-менниця вже повідомляє про роботу над новою книгою.


http://www.petitions247.net/101052

51


«Сестри Грімм»Майкл Баклі

(Ранок)

Одинадцятирічна Сабріна Грімм та її семирічна се-стричка Дафна переїжджають до давно забутої бабусі Рельди. Все через таємниче зникнення батьків дівчат. Стара розказує онукам, що вони — нащадки знаменито-го Вільгельма Грімма. А ще казкові персонажі існують насправді, їхній предок привіз їх з Європи в тоді ще не-заселену Америку.

Ці персонажі небезпечні, і тепер ув’язнені потужним закляттям у містечку Ферріпорт-Лендінг, що декому не подобається... Казкові герої величають себе «вічножи-телями», й не хочуть на вічно залишатися під замком. Вони організували таємничу організацію «Червона рука», і зникнення батьків Сабріни й Дафни на їхній совісті... Тепер дівчата мають якнайшвидше визволити батьків та зупинити діяльність «Червоної руки» поки не стало занадто пізно....

Фентезійна серія «Сестри Грім» є дебютом для аме-риканського письменника й сценариста Майкла Баррі. У 2015 році видавництво «Ранок» планує видати україн-ською перші дві частини пригодницького фентезі. «Се-стри Грім» є захоплюючою сумішшю казок, детективу, пригод і магії. Якщо ви полюбляєте квадрологію «Ніна» Муні Вітчет, то серія Майкла Баклі також для вас.

«Кехіли проти Весперів»серія «39 ключів»

(Ранок)

Минуло два роки з моменту розгадки сироватки алхімі-ка Гідеона. Тепер рецепт по інгрідієнтах зібраний до купи й зберігаються в надійних руках. Ворожнеча між гілками родини Кехелів нарешті припинилася. Проте, мир три-вав зовсім недовго: тепер їм доведеться об’єднатися про-ти жорстокого і підступного ворога — Весперів, секретної організації. Її засновником є давній ворог самого Гідеона Кехіла, від якого бере початок талановитий рід. У першій книзі, «Земля медузи», Емі та Дену доведеться дотриму-ватися всіх інструкцій ненависних Весперів, аби викрадені родичі повернулися живими...

Міжавторська серія «39 ключів» від New York Times швид-ко стала хітом. Автором ідеї є Рік Ріордан, до проекту на різних книгах долучилися Г. Корман, П. Леранжис, Дж. Вотсон, П. Карман, Л. С. Парк, М. П. Хеддікс, Д. Белдачі, Р. Сміт, Дж. Гірч, та Н. Стендіфорд. Наразі права на екра-нізацію «39 ключів» належать Стівену Спілбергу — фільм на основі книг варто очікувати в 2016 році. Українською мовою пригодницьку фантастику видає видавництво «Ра-нок» із 2013 року. Перекладач — Ігор Бондар-Терещен-ко. Оригінальна ідея і захоплива оповідь зробили серію успішною і в нашого читача. Окрім «39 ключів» у планах видавництва продовження й інших книг: це 2 частина «Хрангелів» Ніки Ініни, 5 книга «Хронік шукачів світів» Томаса Тімаєра та 3 книга серії «Таємниця Мораг».

52

Справжнє ім’я: Сергій Семенович ІванюкНародився: 7 січня 1952 року в МиколаєвіДіяльність: літературознавець, письменник, журна-ліст та перекладач, один із відроджувачів Києво-Моги-лянської академії. Навчався на факультеті журналістики КНУ ім.Т.Г.Шевченка. Працював на республіканському радіо, у таких журналах як «Піонер», «Слово і час». Сергій Іванюк один із відроджувачів НаУКМА, у 1992 році став деканом гуманітарного факультету, а з 1994 по 2006 був ректором університету. Із січня 2006 головний редактор журналу «Однокласник». Бібліографія: Перші публікації були у 80-их — опо-відання для дітей. У великій формі дебютом є трилогія «Лісом, небом, водою»: «Лисий» (2004), «Леля» (2007), «Інженер» (2014).

ІНТЕРВ’Ю

— Сама ідея «Лісом, небом, водою» дуже цікава. Розкажіть, будь ласка, з чого все почалося.

— Що ж, почалося все з того, що я копав яму.

— Ви копали яму?

— Так, ми зі сватом на дачі копали яму, аж раптом на-штовхнулися на щось дуже велике та тверде. Те «щось» ми обкопували півдня, поки не побачили дивну коричневу конструкцію. Недовго думаючи, ми пробралися всереди-ну. Сват у мене інженер. Справжній, від Бога інженер, лег-ко може своїми руками відремонтувати будь-який прилад. Він у тій конструкції покопирсався, подавив на кнопочки і сказав: «Ви знаєте, це − машина часу, тільки дуже ста-ра». Я спочатку дуже здивувався: як це вона стара, адже я знаю, що машини часу досі не винайшли?! Роздивившись конструкцію уважніше, я раптом помітив, що скраєчку стоїть скриня. Поки сват зайнятий був, я її взяв тихенько, просто щоб не заважати. Відкриваю, а там рукопис. Я його розшифрував…

— А яка була мова рукопису?

— Мова українська, безперечно, але суттєво відмінна від сучасної. Я спершу навіть подумав, що вона архаїчна. Ось тут, до речі, можете звернути увагу на форзац книги − шрифт був приблизно такий самий. Найголовніше, що текст був написаний на невідомому мені матеріалі, і не-відомо скільки він там пролежав у піску. Поки я розшиф-рую написане і передрукую на комп’ютері, сторінка вже кришиться, обертається в порох, а я здуваю, і починаю розшифровувати наступну. Я навіть не міг зазирнути в кі-нець, бо як тільки я б спробував це зробити, весь рукопис розвалився б. Ну, розшифрував – вийшов тритомник. Ав-тор його − Сергій Оксеник, так було написано в рукописі.

І я дуже радий всім, хто сьогодні прийшов. У мене один тільки страх, що зараз прийде Сергій Оксеник і почне ка-чати права.

— Скажіть, будь ласка, на скільки книг ви пла-нували розділити знайдений манускрипт?

— У мене, знаєте, взагалі не виникало такої думки. Я про-сто його розшифровував, розшифровував, і бачу − ціліс-ний текст виходить. А тоді думаю: скільки я вже цим за-ймаюся, дихаю тим, що здуваю, може, не доживу до кінця, тож краще видам книгу. Перша вийшла десять років тому. А я розшифровую все далі, далі, далі, і от, здуваю останню сторінку, скриня пуста.

— Були якісь труднощі при виданні?

— Перші два томи видавала моя дочка. Вона – суб’єкт підприємницької діяльності, в неї є ліцензія на видавничу

Перша частина фентезі «Лісом, небом, водою» Сергія Оксеника з’явилася на світ у 2004 році, але завершальна книга трилогії, «Інженер», вийшла лише зараз. У книгарні видавництва

«Смолоскип» 19 листопада на автограф-сесії письменника редактори «СФ» дізналися про те, як знаходити скарби і розшифровувати манускрипти.

Сергій Оксеник: «Найбільша біда, що дітям не довіряють приймати рішення»

Сергій Оксеник

53

діяльність, тож вона видала перші дві книги за свої кошти. Над виданням першого і другого томів ми працювали вдвох. А потім дивний чоловік на прізвище Азаров при-йняв усім відомий податковий кодекс. І вийшло, що ви-дати книги ми можемо, а от продати − ніяк. Цей податко-вий кодекс дуже вдарив по малому бізнесу. Таким чином, наприклад, не з’явилося багато журналів, які планувалося видати. Слава Богу, нагодилося таке прекрасне видав-ництво як «Смолоскип»: Ростислав Семків, Наталочка Ксьондзик, Оля Бегнайкова − вони хороші. Ми всі свого часу працювали в Києво-Могилянській Академії. Тож, не зважаючи ні на що, ми все одно перевидали перший-дру-гий том.

— Те, що на книгу є попит, вже дуже багато про що свідчить.

— Так от, ви розумієте, яка химерна картина: першого тому продано вже двадцять тисяч примірників. А другого ми надрукували три тисячі, продали, а потім же не могли перевидати завдяки Азарову і його кодексу. Я сподіваюся, що ті люди, які не мали змоги тоді придбати другу книгу, зможуть зробити це зараз. Третій же том ще майже ніхто не читав. Залишається тільки сподіватися, що проект буде успішним.

— Нам відомо, що збиралися кошти на видання третього тому. Меценати мали змогу отрима-ти книжки з вашим автографом?

— Так, і навіть із подарунком від видавництва, із пла-катом. Справді, я неймовірно вдячний всім тим людям,

для мене їх допомога була дуже несподіваною. Дехто з них − мої друзі, я здогадувався, що вони мене підтрима-ють, але у проекті брали участь також мої студенти пер-шого набору Києво-Могилянської академії, тобто ті, що вступили в дев’яносто другому році. Вони передали певну суму коштів, щоб допомогти видати мої книги. Я був дуже розчулений їхнім вчинком. Одна з них написала мені на Facebook, що зараз перебуває за кордоном, тому не змо-же прийти, і чи не проти я, якщо прийде її мама та забере книжки. Щойно якраз приходила, ми з нею розмовляли.

— Також хотілося б дізнатися, на який вік роз-рахована книга? Бо вказано, що це підліткове фентезі, але ми бачимо, що на презентацію за-галом приходять далеко не діти.

— Як на мене, говорити про середній вік − це все одно, що сперечатися про те, чий письменник Набоков: він на-родився в Росії, жив в Америці, а вважав себе європейцем. Так само й вік читачів. Найменшому, якого я знаю − сім років. Він сам прочитав книгу і телефонував подякувати. Тільки просив не казати мамі, що взяв у неї мобільний, бо вони зараз десь у Криму перебувають. А найстаршому чи-тачеві, який якраз читає третій том, вісімдесят вісім. Хоча в основному я розраховував на підлітків, на дорослих під-літків, які люблять читати.

— Ще одне питання: чи був прототип у голов-ного героя, Лисого?

— Хіба я знаю? Ви ж розумієте, якби я знав цього Оксе-ника, я б у нього, по-перше, спитав, чи був прототип у

Він у тій конструкції покопирсався і сказав: «Ви знаєте, це − ма-шина часу, тільки дуже стара». Я спочатку дуже здивувався: як це вона стара, адже я знаю, що машини часу досі не винайшли?!

55

Лисого, по друге… Я лише можу вам сказати, що згадка про Лисого у манускрипті була для мене приємною неспо-діванкою, тому що в мене є онук, якому на той час було п’ять років. Він тоді якраз постригся наголо. Єдиний раз у житті.

— Сам так захотів?

— Так, йому хтось сказав, що після цього він «заволоса-тіє» ще дужче. А згодом, після прочитання роману, він сказав якось: «Діду, ти можеш мене називати Лисим, мені це буде приємно».

— Маємо декілька запитань від читачів. Чи у світі «Лісом, небом, водою» хтось окрім Лисого, Леля й Марічки має чарівні здібності? Чи вони отака особлива трійця?

— Я про інших просто нічого не знаю.

— Тобто, може мають, а може не мають?

— Мені здається, що магічні здібності може мати Сокіл – це персонаж з третьої книги. Почитаєте, дізнаєтеся.

— А чому ви обрали саме жанр постапокаліп-тики, якщо книга написана для дітей?

— А що, хіба дітям це не цікаво? По-перше, жанр я не обирав, я вже вам сказав, що я тільки розшифровувач, а не автор, по-друге, я пам’ятаю себе підлітком, я б із задо-воленням читав щось подібне.

— Тобто, на вашу думку, дитяча література не має обмежуватися за жанрами?

— Коли починають говорити про те, що можна чи не мож-на дітям, я хочу запитати: а що дітям треба? Тим більш, твір не для дітей, а для підлітків, а підлітки − це дорослі

люди, в яких просто власних грошей нема.

— Досить точно зазначено, до речі. У книзі дуже багато персонажів, у тому числі казкових. А які ваші улюблені казки?

— Казки? Ой, я взагалі казки дуже люблю, а чарівні − особливо.

— Українські чи зарубіжні?

— І українські, й французькі, і німецькі, і китайські. У ди-тинстві, пам’ятаю, дуже любив казахські.

— А чому у книзі основну роль грають діти, а дорослі лише погоджуються з їх рішеннями? Це лише через те, що вони головні герої і книга роз-рахована на підлітків, чи є якась інша причина?

— Насправді я вважаю, що все найкраще роблять молоді люди. А ми, старі, можемо лише погоджуватись з ними, чи не погоджуватись. Від дітей ми очікуємо, що вони якщо й не зроблять цей світ кращим, то, принаймні, урятують те, що лишилося.

— Тобто на вашу думку молодь є рушієм?

— Ну, а ким? Їм же жити в майбутньому, не нам. Пра-вильно? Оце і є найбільше біда, що дітям не довіряють приймати рішення. От він щось вирішив, а йому мама по-чинає розказувати, чому цього не можна робити. Він їй го-ворить: мамо, я ж уже вищий і сильніший за тебе, чому я повинен тебе слухати? А вона каже: а гроші хто заробляє? Аргумент, що зробиш.

— Справді, не посперечаєшся. А чи є у вас нові творчі плани тепер, коли ви видали трилогію повністю?

— Буду копати.

— Тобто ще нічого викопаного нема?

— Поки що нема.

— А місця вже знаєте?

— (сміється) Так, місця деякі знаю.

— Що ж, тоді чекаємо новин від вас про нові книги. — І, наостанок, побажання для читачів.

— Копайте!

Спілкувалися Вікторія ВАКОЛЮК та Артем ОСТРОЖИНСЬКИЙ

Від дітей ми очікуємо, що вони якщо й не зроблять цей світ кращим, то, принаймні, урятують те, що лишилося.

Говорити про середній вік − це все одно, що сперечатися про те, чий письменник Набоков: він народився в Росії, жив в Америці, а вважав себе європейцем.

Твір не для дітей, а для підлітків, а підлітки − це дорослі люди, в яких просто власних грошей нема.

ІНТЕРВ’Ю

56

ЧОРНИЛЬНІ ЧАРИ

Вижити і зостатися людиною Трилогія Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою» — це зразок поєднання непоєднуваного: антиутопії

та дитячої пригодницької книги, постапокаліптики та фентезі, глибокої філософії з цікавим сюже-том. Цей твір – справді гримуча суміш, і залишається тільки дивуватися, чому він досі не прогримів

на всю Україну, а то і на весь світ.

Один і той же вибір може бути правильним за одних обставин і неправильним за інших.

4Перша книга трилогії починається з того,

що тринадцятирічний хлопчик з дивним для нас ім’ям — Лисий — вирушає в небезпечну мандрівку на пошуки чогось страшенно потрібного його рідному се-лищу. Лисий мешкає у світі, що пережив страшну (хоч

і не названу на початку) катастрофу, внаслідок якої зги-нула вся сучасна цивілізація, а вцілілі люди якось вижи-вають у маленьких замкнутих громадах, що розкидані по велетенському лісі.

Ліс цей розрісся після катастрофи, а тому зовсім не схо-жий на звичні нам ліси. Він значно небезпечніший та не-передбачуваніший, а окрім звичайних диких звірів у ньо-му мешкають ще й вовкулаки, Лішак та Баба-Яга. І з усіма

цими створіннями Лисому доведеться позмагатися, аби допомогти своїй випадковій знайомій, Лелі, врятувати дітей з її рідного селища. Але у Лисого є й своя власна мета, і невідомо куди вона приведе героїв, з якими не-безпеками зіштовхне і перед яким вибором поставить.

Книга порушує болючу нині екологічну проблему, але нею не обмежується. Всі її герої раз за разом постають перед болючим вибором між злом більшим та меншим: покинути напризволяще зграйку безпомічних дітей чи поставити під загрозу долю рідного села? Спробувати врятувати друзів з полону і ризикнути власним життям, чи сховатися й перечекати? Повірити чи відштовхнути, допомогти чи стояти осторонь? До честі Лисого та його нових друзів, вони приймають правильні рішення, дослу-хаючись до власної совісті. І як наслідок — їм вдається зна-йти вихід зі, здавалося б, безнадійних ситуацій.

Діти — герої твору — демонструють читачам надзвичайно сильні характери. Особливо Леля та Лисий, що не дивно, адже у їх жорстокому світі тринадцять років — то вже не дитинство. І їх мужності, доброті та розуму позаздрило б чимало дорослих людей. Самі ж дорослі у творі можуть бути як негідниками, так і добрими людьми, але негідни-ками, на жаль, частіше.

У другій книзі наші герої вступають у боротьбу з вов-кулачою навалою, яка хоче знищити саме Лелю, Ма-

рійку, та, звісно, самого Лисого. Перед рідним се-лищем хлопця постає дилема: відкупитися цими, по суті, чужими їм дітьми чи вступити в боротьбу зі смертельним ворогом. І дорослі виявляються значно слабшими в боротьбі з власними стра-хами, аніж діти.

Окрім цього, книга розповідає також про ще одне невідоме досі селище, кардинально від-

мінне від бачених у першій книзі, а також читач дізнається більше про таємничі пророцтва, сховані

у Лісі, які, схоже, розповідають саме про наших героїв.

57

ЧОРНИЛЬНІ ЧАРИ

«Лісом, небом, водою» — це твір про людей та людяність і про те, як важливо залишатися людиною навіть у нелюдських умовах. Адже без цього не можна здобути перемогу над злом.

Калейдоскоп люд-ських характерів у цій книзі ще різноманіт-ніший, ніж у першій. Старі знайомі розкри-

ваються з несподіва-ного боку, з’являються нові персонажі, як до-

брі, так і злі, але автор далекий від одно-значності. Не буває нікого абсолютно злого чи добро-го — стверджує ав-тор. І хоробра Леля може запанікувати, і

розважливий Лисий може втнути фатальну

дурницю, і добродушна Марійка може наразити

своїх друзів на небезпеку. Але одного разу помилив-

шись слід виправити свою помилку. Саме це допо-

магає нам залишатися людьми.

Третя книга оповідає паралельно про завершення при-год Лисого та його компанії, та історію чоловіка, котрого ми з першої книги пам’ятаємо як Інженера. У цій книзі

читач дізнається про ту катастрофу, що спіткала світ дав-ним-давно та про природу всіх надприродних істот, таких як русалки чи та сама Баба-Яга. Не надто переконливе по-яснення, але не це у книзі головне. А головне те, як автор знову й знову ставить героїв перед вибором, довершуючи їх характери, наче скульптор, що з кам’яної брили ство-рює прекрасну скульптуру. І як його герої раз за разом з гідністю роблять цей вибір, перемагаючи навіть там, де, здавалося б, поразка неминуча, і при цьому не втрачаючи людської подоби.

Сергій Оксеник не побоявся розкрити у своїй трилогії та-буйовані для дитячої літератури теми. Тут вам і пробле-ма вбивства, хоч і вимушеного, задля оброни, і проблема смерті, адже у другій частині Лисий, по суті, помирає, і лише жива вода повертає його до життя. Третя книга врівноважує смерть, показуючи народження — тему, яку українська дитяча література звикла оминати, скромно замовчуючи. Проте автор трилогії не боїться її зачепити і показує появу немовляти на світ чесно та «у всій красі». При цьому «дитячість» книги ніяк не страждає.

Отож, підводячи підсумки, можна сказати, що трилогія «Лісом, небом, водою» — це твір про людей та людяність і про те, як важливо залишатися людиною навіть у нелюд-ських умовах. Адже без цього не можна здобути перемогу над злом.

Інна КОВАЛИШЕНА

58

ЧИТАЛЬНЯ

Важко знайти фаната фентезі, який би не чув Професора

Толкіна. Особливо про чудові екранізації його творів Пітером Джексоном («Володар Перснів» 2001-2003 років та «Хоббіт» 2012-2014). Однак далеко не кожен фанат знає, що оскароносні картини новозеландця – це аж ніяк не перша спроба екранізації світів Толкіна. Наразі таких кінопроек-тів налічується майже два десятки: кілька невдалих спроб, фан-фільми, мультфільми, професійні картини. І це без враху-вання десятків коміксів, театраль-них постановок та комп’ютерних ігор. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі найцікавіші екранізації книг Толкіна у хронологічному порядку.

59

«МАРТА І ГОДИННИКАР» А.ШНАЙДЕР

14 ЕКРАНІЗАЦІЙ ТОЛКІНА, ПРО ЯКІ

ВИ НЕ ЧУЛИ«Я хочу закінчити деякі з цих прекрасних казок, а решту зали-

шити у вигляді нарисів. Всі цикли необхідно об'єднати в одне

величне ціле і залишити для чужих розумів і рук. Тих рук, які

створюють картини, музику та п'єси.»

Дж. Р.Р. Толкін

60

КРИПТОФЕНТЕЗІ

Питання про можливість екра-нізації творів Толкіна вперше

постало вже у кінці 50-х років, май-же одразу після видання книги «Во-лодар Перснів». Сам письменник цікавості до можливої екранізації не виявив. Неодноразово він заяв-ляв, що зняти фільм за його книгами неможливо, тому затято відмовляв усім режисерам та сценаристам. Але у 1968 році письменник все ж про-дав права на екранізацію «Гобіта» і «Володаря Перснів» кінокомпанії

United Artists та її засновникові Уі-льяму Снайдеру за 104 тисячі фунтів стерлінгів. Снайдер замовив Джину Дейчу зняти «Гобіта», і 1966 року ви-йшла ця дивна кінокартина. Сюжет її, м’яко кажучи, відрізняється від оригіналу. Знятий лише за мі-сяць, мультфільм був показаний у кінотеатрах всього один раз. Дракон Смауг перетворився у Шлака, з’явилася принцеса, пророцтво про гобітів, та купа інших не менш дивних «доповнень» до кано-нічного тексту. За-кінчився муль-тфільм тим, що Більбо і прин-цеса жили довго і щас-ливо, поки у їхні двері знову не п о с т у -кав Ген-

дальф. Триває ця картина всього 12 хвилин, і сучасні діти цілком заслу-жено назвали б це «трешом». На-віть самі автори були незадоволені

результатом. Пан Снайдер, однак, часу не марнував, і, усвідомив-

ши провальність проекту (от молодчина), продав права за 100 000 доларів.

Джин Дейчрежисер/аніматор

За мотивами:«Гобіт»

Рік: 1966Країна: США

Більбо і принцеса («Гобіт»)

Контракт компанії United Artist закінчився в 1976 році. Тоді аме-

риканський сценарист і мультипліка-тор Ральф Бакши умовив Сола Зенца купити права на екранізацію «Воло-даря Перснів». Вони були продані за 15 000 000 доларів. Компанія Сола Зенца Middle-Earth Enterprises і сьо-годні має права на всі фільми та ігри за мотивами «Гобіта» та «Володаря Перснів» та на всі імена, використа-ні в них. Але перший повноцінний

мультфільм за творчістю Толкіна був випущений американськими режи-серами Артуром Ренкіном і Жюлем Бессі, які працювали над ним п’ять років. Їхня картина «Гобіт» є дово-лі канонічною. З неї лише вилучили кілька персонажів та змінили деякі не-значні деталі. Вирізняє стрічку красива аніма-ція та епічна музика, яка може конкурувати навіть з непереверше-ними композиція-ми Ганса Цімме-ра. Саме цей мультфільм

«олдфаги»-толкіністи визнають ка-нонічним. До речі, анімацію до цієї картини створив японець Тору Хара, продюсер таких аніме як «Мій су-сід Тоторо» та «Могила світлячків»,

тому у фільмі можна поміти-ти багато рис, притаманних

класичній японській муль-типлікації. Триває фільм

77 хвилин і у прокаті зі-брав $3 000 000.

Артур Ренкінрежисер

Жуль Бессірежисер

Тору Харааніматор

Вусатий Смоґ («Гобіт»)

За мотивами:«Гобіт»


61


Тим часом Сол Зенц, заручившись підтримкою Ральфа Бакши, ви-

рішив таки взятися за повноцінну «дорослу» екранізацію «Володаря перснів». Сповнений бажання зняти найкращий фільм усіх часів, Зенц зу-стрічався із дочкою Толкіна і обіцяв їй канонічність картини. Проте у ро-боту над екранізацією втрутилися кі-ностудії, і замість двох запланованих частин вийшла лише одна, яка опи-

сує події перших двох книг. Над сце-нарієм працювали Кріс Конклінг та Пітер Бігл (той самий автор «Остан-нього єдинорога»), якому Зенц за роботу пообіцяв 5000 доларів. Так-сяк сценарій був завершений. Бакши вирішив зробити сміливий хід і ви-користати прийом ротоскопіювання - спочатку знімалися живі актори, а потім плівка розфарбовувалася і по-єднувалася з намальованими героя-ми. Змішання анімаційних хоббітів і розфарбованих людей мало див-ний вигляд на екрані. І на сьогодні ці моменти у одних викликають за-хват, а в інших - відразу. Бакши свого часу визнав, що скоїв помилку, але нічого вже не можна було змінити. Ральф хотів використати музику Led Zeppelin, які не раз заявляли про свою любов до Толкіна, але з ініціа-тиви Зенца у фільм увійшла музика композитора Леонарда Розенмана.

Картину знімали довгі два роки і втратили на неї величезні гроші – $8 млн., але у прокаті фільм заробив лише $30 млн.

Незважаючи не це, фільм справ-ді відповідає оригінальному тексту, одним із найкращих. Власне, якби не він, то нам не довелося б насо-лоджуватися епічною екранізацією Середзем’я від Пітера Джексона. Саме так, спершу сімнадцятирічний Пітер побачив цей фільм у кінотеа-трі, а потім купив книгу із постером на обкладинці. Безліч деталей із екранізації Бакши можна помітити і у «Володарі перснів» Пітера Джексо-на: хоббіти, які ховаються під корін-ням дерева, прощальне святкування, сцена зі Смеаголом і Деаголом, на-згули в таверні... Фільм, наповнений атмосферою праць Бакши, безсум-нівно вартий уваги.

Сол Зенцрежисер

Ральф Бакширежисер

Кріс Конклінгсценарист

Арагорн без штанів («Володар перснів»)

Пітер Біглсценарист

за мотивами:«Володар перснів»


Сол Зенц все ж хотів заверши-ти «Володаря перснів», і знову

звернувся до режисерів «Хоббіта» 1977 року. Повноцінної картини, на жаль, не вийшло. Разом із Ренкіном і Бессом повернулися і японські аніма-тори. Змінилася розповідь історії: те-пер вона велася від імені персонажів. Головним героєм картини став де-факто Сем, а не Фродо, роль нащад-ка Ісілдура, Арагорна, мінімізували. Події стрічки весь час супроводжу-

ються піснями менестрелів, а герої замість прозових монологів часто переходять на спів. Сюжет також змі-нили й обрізали: Шелоб не втрапила у жоден із фільмів, фіал Галадріель з’являється в кадрі, і так само зникає без жодних пояснень, битва при Мі-нас-Тіріті має абсолютно невиразний вигляд. Мультфільм завершується знищенням персня, тобто наступних подій у Ширі не описується.

Загалом, є чимало хороших сцен, для загального розвитку подивитися картину можна, але не більше того. Гарні ідеї, на жаль, так і не змогли втілити у життя. Людям, які не чита-ли Толкіна або бачили лише фільм Бакши, довелося нелегко при пере-гляді. І, звичайно, картина не мала великого успіху.

Сол Зенцрежисер

Артур Ренкінрежисер

Жуль Бессірежисер

Аніме та пісні («Повернення короля»)

За мотивами:«Володар перснів»


62


СРСР та деякі пострадянські кра-їни часом називають «країною

чудес» - і недарма. На авторські пра-ва, грубо кажучи, було всім начхати. Саме тому у 1985 році з’явилася теле-вистава за мотивами «Хоббіта». Бю-джет вистави був справді копієчний, однак сюжет майже не відрізняється від канонічного, а ролі зіграли дуже відомі тогочасні актори. Незважаю-чи ні на що, режисер зумів передати ту казковість та чарівність, які влас-тиві повісті Толкіна.

Окремо варто відзначити невда-лу спробу екранізації «Гобіта»

кінокомпанією «Аргус». Якби проект був завершений, він би, мабуть, був одним із кращих мультиплікаційних екранізацій творів Толкіна на рівні із Бакши. Однак після розвалу СРСР фінансування стрічки було при-пинене. На сьогодні зберігся лише шестихвилинний пролог, у якому по-мітно високий рівень, казковість, та амбіційність проекту.

У 2003-2007 Tolkien Text Trans-lators, російське об’єднання пе-

рекладачів, зняло короткометражні мультфільми за віршами Толкіна. У 2004 вийшов «Містер Блісс», для його створення використали ілюстра-ції Толкіна, анімовані за допомогою flash-технологій. Це перший у світі повнометражний flash-мультфільм. Стрічки показували на конвентах і фестивалях, де вони заслужили чис-ленні позитивні відгуки, в тому числі від Алана Лі і Теда Несміта.

СРСР «жжот» («Казкова подорож містера

Більбо Беггінса», 1985)

Закінчимо на пролозі

(«Скарби під горою», 1991)

Анімовані вірші (Tolkien Text Translators:

2003-2007)

2009 року світ побачили відра-зу два фан-фільми за мотивами

книг Толкіна. Обидві стрічки нама-гаються дотримуватися стилістики кінотрилогії Джексона. «Полювання за Голлумом» відіграє роль містка

між «Гобітом» та «Володарем Перс-нів» Джексона. Фільм описує ті події, про які йшла мова на раді Елронда, а саме те, як Арагорн шукав Голлума. Фан-стрічка режисера Кріса Бочаро вільно поширюється в мережі.

«Народження надії» більш високо-го рівня, довше за хронометражем, і розповідає про батьків Арагорна. Хоча про них відомо небагато, фільм не порушує канонів і є доволі шано-ваним у фендомі.

Бажання і любов до книг («Полювання за Голлумом» та «Народження надії», 2009 р)

63


Життя великої людини

(Дорога Толкіна 2014 р.)

Минулого року на з’явився фан-фільм «Дорога Толкіна». Він

описує життя Професора з оригі-нальної точки зору. Це історія лю-дини, яка намагається втекти від жахливих спогадів за допомогою вигаданого світу. Хронологічно ко-роткометражка відображає життя письменника ще до написання «Го-біта». Британець щойно повернувся із Другої Світової, і жахливі спогади просто зводять його з розуму. Цікаво, що «Дорога Толкіна» — це студент-ський проект. Автори підійшли до зйомок більш ніж відповідально: кос-тюми витримані у тогочасному стилі, головний актор, який чудово відтво-рює манеру Толкіна, теж заслуговує похвали. Є велика кількість цитат та деталей біографії, які доповнюють атмосферу фільму. Глядачі можуть побачити товариша Професора, ав-тора «Хронік Нарнії» Клайва Лью-їса, відчути атмосферу повоєнного Оксфорду, навіть побачити гобітів та ельфів. Режисером та сценаристом стрічки виступив Най Грін.

Море «трешу» (Інші численні екранізації)

Фільми, про які сьогодні йшла мова, становлять історію екра-

нізацій Толкіна. Проте бажання втілити його геній на екрані не по-лишало й інших режисерів, бюджет і фантазія яких очевидно були недо-статніми для подібних амбіцій.

У 1993 році у фінського режи-сера Тімо Торікко також виникла ідея створення фільму за світом Середзвем’я, однак бюджету на по-вноцінне якісне кіно не вистачило. Дев’ятисерійний серіал «Гобіти» на-магається одночасно розповісти істо-рію і «Гобіта», і «Володаря Перснів». Вийшло це доволі невдало. Чого вар-тий лише самурай-Боромир! Деякі сцени через очевидно недостатнє фі-нансування не викликаються жодних емоцій окрім сміху. Але все ж автор картини висвітлив багато цікавих моментів з книг, які не потрапили у поле зору інших режисерів.

Українці спільно з росіянами теж намагалися зняти «щось», що вони назвали «Перстень із Мордору». Це чотирьохсерійний серіал, випу-

щений в прокат 1998 року. Однак зв’язок із книгами Толкіна у стрічці майже не простежується. Показана історія — це народна казка, написа-на вразливими сценаристами після прочитання «Володаря Перснів».

Одним із фанатських фільмів, зня-тих рольовиками, є російський фільм 2012 року «Загибель Володаря Перс-нів і Повернення Короля». Спершу стрічка планувався як серйозна кар-тина, проте бюджету не вистачило, і проект скотився до пародії, тим не менше доволі смішної та цікавої.

З екранізаціями Толкіна справді нелегко, як ви вже, певно, встигли помітити. Тому, незважаючи на обу-рення (частково справедливе) тол-кіністів-каноніків, картини Пітера Джексона є безумовно найкращими екранізаціями Толкіна. Вони, мож-ливо, недосконало передають сюжет, однак сповна відображають епічну атмосферу Середзем’я.

Серед «історичних» фільмів є і не зняті. Цікаво, що в далекому 1968 гурт The Beatles хотів знятися у голо-вних ролях фільму за мотивами «Во-лодаря Перснів». Толкін був шокова-ний такою несподіваною ідеєю.

Звичайно, навіть весь цей до-вгий перелік екранізацій не є

повним. Сьогодні також плануються кілька проектів. Іспанці хотіли зня-ти мультфільм «Гобіт», але про цю задумку вже кілька років нічого не чути. Американці планували збира-лися створити фан-фільм «Падіння Гондоліну», проте нащадки Толкіна заборонили знімати цей проект. Вже багато років російські ентузіасти не втрачають надії зняти повноцінний фільм «Останнє сказання із Червоної Книги». Вже є актори, декоратори, композитори і сценарій, але фільм так і завис на стадії перед-продакш через відсутність фінансування. Біо-графію Толкіна як художній фільм планували зняти американські кіно-компанії, але вже кілька років, зно-ву ж, про проект нічого не чути. На хвилі «Гобіта» ще одні фанати мрія-ли випустити у 2014 році фільм «Ска-зання про Кілі і Філі». Але, скоріше за все, через відсутні авторські права цього не буде. Ну, а божевільні фана-ти Пітера Джексона леліють надію побачити екранізацію «Сильмарилі-она» Толкіна, хоча б через 10 років.

Діоніс Корнєєв

Невже це все?

65

Золота вистачить

всімзавершення шляху, довжиною в 13 років

«Не стану говорити вам: «Не плачте»,

бо сльози — це не завжди погано».

Генадльф

67

Ось і скінчилася сага про Середзем’я від режисера Пітера Джексона. Хотілося б поділитися своїми думками з при-воду цієї події і сподіватися, що хтось із ними згоден.

Піти на фільм варто. І створити свою власну думку, а не вірити критикам, які самі собі суперечать. «Битва П’яти Воїнств» більш ніж гідне завершення трилогії «Хоббіт» і хороший вступ до трилогії «Володар Перснів». Пробле-ма останньої картини в тому, що всі забагато очікували. Кожен, хто бачив «Володар Перснів» вірив, що Джексон стрибне вище голови. Однак він вже не той режисер, це не той час, і не ті глядачі. Безумовно, це краща фентезі-три-логія за останні кілька років, і ще на десяток років вперед, хоча й виглядає вона доволі понуро на фоні свого сиквелу.

Для тих, хто не знайомий з книгами Толкіна — це чудо-вий фільм. Для тих, хто ще не бачив «Володаря Перснів» — це просто шедевр. Новачкам громіздкий сюжет буде мі-нусом, але й у читачів Толкіна виникають певні питання. Головним мінусом проекту стала зміна сюжету: забагато комп’ютерної графіки, певні неточності та «голлівудський екшен». Але цього не позбавлений жоден з сучасних філь-мів, на відміну від казковості та прекрасної історії. Зре-штою, можна просто заплющити очі на недоліки і насоло-джуватися останньою можливістю потрапити у чарівний світ Середезм’я разом із улюбленими акторами. І на завер-шення слова Пітера Джексона:

«Я не планував знімати ці фільми, тому що мене му-чило питання про те, чи зможу я обійтися без самопов-торів. Якщо ми хочемо показати велику битву, то вона зобов’язана затьмарити за масштабами батальні сце-ни з «Володаря Перснів»... Відверто кажучи, я побоював-ся того, що на кожному етапі роботи мені доведеться перевершувати самого себе. Але насправді все виявилося не так вже й страшно. У нас була інша історія, нові пер-сонажі, а вже відомі глядачам герої поставали у зовсім іншому світлі. Залишалося тільки виходити на знімаль-ний майданчик і викладатися по повній».

ПЕРЕТВОРЕННЯ ТОРІНА

Торін у фільмах розкриває себе так, як ми не могли цьо-го бачити і не думали про це в книзі. Одне з тих небага-тьох місць у екранізаціях, про які ми зможемо сказати, що образи розкриті краще, ніж у книзі. З фільму до фільму він змінюється. У першому — це загадковий персонаж, ко-роль без королівства. Він погано ставиться до Більбо, але після мужності останнього показує себе як справжнього лідера та воїна. У другому фільмі це вже інший Торін. Чим ближче до Гори, тим щасливішим та сильнішим він стає. І нарешті, в останньому фільмі це зовсім інший персонаж. Жадібний, лукавий, параноїдальний, засліплений золо-том, божевільний. Але під кінець фільму, коли до нього приходить совість і розум, ми знову бачимо старого добро-го Торіна: героя, померлого заради інших.

«Якби всі цінували радість, пісню і добру їжу понад купи золота, світ був би веселіший»

Назва:

Хоббіт: Битва п’яти воїнств

Оригінальна назва:

The Hobbit: The Battle of the Five Armies

У головних ролях:

Мартін Фрімен, Іен Маккелен, Ричард Армітидж

Студія:

New Line Cinema, Metro-Goldwyn-Mayer, WingNut Films

Країна:

Нова Зеландія, США

Рік

2014

Жанр:

фентезі, драма, пригоди

За мотивами:

«Гобіт» Джон Толкін

КІНОМАГІЯ

68

МАЛО БИТВИ АБО НЕРВОВИЙ МОНТАЖ

Сама битва відбувається, немов на задньому плані. «Зно-ву погано», — кажуть критики. По-перше, говорять вони так, бо є з чим порівнювати: з битвою при Мінас-Тіріті. По-друге: відкрийте книги. Битва П’яти Воїнств — це кіль-ка сторінок, при Мінас-Тіріті — кілька десятків сторінок. Це ж канонічно, що битва була коротка! Навіть Більбо «відключився», як у книзі. По-третє, слова Джексона на початку рецензії. І нарешті, не поспішайте, дорогі крити-ки. Попереду у нас режисерська версія, а по п’ятьох попе-редніх фільмах ми знаємо, що там бувають дуже цікаві і важливі кадри. Подивившись трейлери, бачимо, що самої Битви ще буде багато, так що не можна наперед критику-вати. Хтось згадує про нервовий монтаж, коли персонажі виникають нізвідки. Барани, наприклад. Але, як уже ска-зано, це і безліч іншого буде в режисерській версії.

СМЕРТЬ ГНОМІВ

Смерті Торіна, Кілі та Філі – надзвичайно трагічні, але зняті дуже добре, особливо Торіна. Його битва з Азогом була вкрай динамічною, а загибель неочікуваною. Кожен з глядачів переживав разом із ним. Жарт про те, що «Мав хорошу броню. Не надів на битву» стає неактуальним, оскільки видно, що в битві він був швидким і робив ставку на це. Кілька разів Азог всетаки вдаряє Торіна булавою, а тому хоч би що. Але це перекочувало ще з першого філь-му, тож не є проблемою тільки 3 частини. Всі сцени були дуже драматичними, а прощання Більбо з Торіном й вза-галі підірвало всі емоції. Навіть Більбо пустив сльозу, хоча цього від смикаючого комічного хоббіта не чекали.

ЩО Ж З ТАУРІЕЛЬ?

Тауріель попрощалася з Кілі. Навіть Трандуїл співчуває їй. В цих моментах він взагалі показує себе нарешті як ельф, у якого все ж є серце. Він також згадує про Арагорна, що робить хороший місток до «Володаря Перснів». Але тут критики знову обурюються: «Що ж стало з Тауріель

після цього»? То їм не подобається Тауріель, то хочуть ді-знатися про її долю. Чи то вона пішла за Трандуілом вічно в скорботу, чи то куди ще, нам надають безліч саспенсів.

ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛЕГОЛАСА

Я теж належу до тієї групи людей, які вважають, що краще була б дилогія і Леголас на три хвилини. Але раз вже так сталося, є і переваги. Ми бачимо зовсім іншого Леголаса, ніж у «Володарі Перснів». Суворого, похмурого, жорстокого, що ненавидить гномів. Від фільму до фільму він все більше спілкується з гномами, долає свої перші ви-пробування, бачить любов Кілі і Тауріель. І смерть гнома повністю змінює його, а все пережите дарує нам нового, вічно веселого Леголаса, що цінує дружбу. Стосовно його трюків: то ельф літає на кажані, то долає гравітацію. Але друзі! Про це заявлено ще у «Володарі перснів». То його заскакування на коня у «Двох Вежах», ковзання на щиті, вбивство мумака в «Поверненні Короля». Та він по снігу ходить, ви що? Це все було і раніше, але чомусь критику-ють тільки моменти в «Хоббіті».

БАГАТО КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ

Сперечатися не буду. Але хочеться сказати, що у 1999-2003 роках з цієї ж графікою було скрутно. І щоб зробити її по-трібно було набагато більше часу, ніж зараз. Падіння му-маків в «Поверненні Короля» робили два місяці. Так само, робили грим, тому що переконливі обличчя при близьких планах було теж важко зробити. Наявність мініатюр - хто дивився додаткові матеріали до «Володаря Перснів» знає про що я — використовувалися з тією ж метою. Заміна на графіку в «Хоббіті» робилася з тих самих причин. По перше: це швидше, по-друге: це дешевше, по-третє: винні самі глядачі. Ті, хто читав книги, звичайно лають фільми. А ті хто ні? Навпаки. Вони «хавають» цю комп’ютерну гра-фіку, адже нова молодь виросла на таких фільмах. Вони не знають про грим, мініатюри, секрети зйомки й освіт-лення, які були в «Володарі Перснів» і інших фільмах 90-тих, початку двохтисячних. Тому Джексон зробив тут, як

69

режисер, над яким стоять три кінокомпанії: потрібно було за меншу суму, зібрати більше грошей.

ПРОЩАННЯ ЧИ НІ?

Ось і кінець історії. Більбо прощається з Баліном і хоче таємно піти від всіх. Але гноми не дають йому цього зро-бити. Зі сльозами на очах, вони прощаються з хоббітом і той їде з Гендальфом. Прощання з чарівником не вигля-дає дуже сумним. Маг дає зрозуміти Більбо, що знає про магічний перстень і з цим потрібно бути обережним. Але Більбо бреше, що втратив його. Гендальф каже: «Але ти всього лише маленький хоббіт у величезному світі». Пря-ме відсилання до подвигів Фродо і Братерства.

На схилі Ширу грає рідна музика з «Володаря перснів». Глядач відчуває, що це кінець і стає сумно від цього. Хоб-біти вже майже розібрали нору Більбо, думаючи, що той мертвий. Лобелія Саквіль-Беггінс краде ложки — читачі і ті, хто бачив режисерську версію «Володаря перснів» зрозуміють, що це важливий конфлікт між Більбо-Фродо та їх сім’єю. Відчиняються двері в нору, камера рухається так само, як на початку «Хранителів персня». Вже старий Більбо сидить у своєму кріслі, звучить епохальна мелодія. Все це було його спогадом. Перший «Хоббіт» починався саме так. Потім, у «Хранителях персня» Гендальф по-бачить Фродо, який втік на початку першого «Хоббіта» і постукає в двері Більбо, який сидить на початку третьо-го «Хоббіта». «Ні спасибі, вистачить з нас гостей, поздо-ровлень і далеких родичів» — кричить Більбо. «А як щодо старих добрих друзів?» — запитує Гендальф. Більбо від-криває двері, камера показує карту Трора. Починається «Володар Перснів», заходить Гендальф і дивиться на цю саму карту. А потім ... Стоп, здається я трохи заупутався у фільмах, забуваючи, який з них дивлюся.

Як тільки закінчився «Хоббіт» відразу ж хочеться уві-мкнути «Володаря перснів» і поринути з головою в цю подорож ще раз, уже в сотий раз, але ще ... Не хочеться, щоб пригода закінчувалося. Тепер, якщо дивитися «Хоб-біта» і «Володаря Перснів», ті везунчики, які зроблять це, вперше побачать дуже багато зв’язків, відсилань, побачать цільність картини – епопеї.

ВИСНОВОК

Третій «Хоббіт» найкращий з усіх трьох фільмів. Перший — це початок пригоди, другий — розвиток подій, третій – динамічний фінал. Сценаристи кажуть, що це найважчий фільм, який Джексон знімав взагалі. І це так. Якщо у «Во-лодарі перснів» потрібно було з великої книги подати го-ловне, то тут з одного речення потрібно було створити цілі сюжетні лінії. Визнайте, що без змін книжкової повісті тут не обійтися. Що ж у нас є? Відмінне, цікаве, казкове, місцями похмуре, захоплююче, драматичне, гуморне кіно, але не шедевр. Це казка: проста, яскрава, з гумором. А піс-ля неї йде справжній шедевр – «Володар перснів». Глядач і його смаки дорослішають, і разом з ними і кіно. Якщо так розглядати «Хоббіта», то це дуже хороший кіно-вступ. Але, на жаль, усі очікували від нього набагато більшого. Помилки є, та заради такої прекрасної історії, зважати на них не хочеться.

Однак хто і що б не говорив безліч людей, після прем’єри першого фільму прочитали книгу «Хоббіт», а хтось і «Во-лодар Перснів». Це відмінна популяризація книг Толкіна, пізнання великого, і за це подякуємо Пітеру Джексону.

Діоніс КОРНЄЄВ

70

Хоробрість однієї, що змінила світ

71

Я нарешті почала усвідомлю-вати, на що готові люди, аби мене захистити. Що я значу

для повстанців. У боротьбі проти Капітолія мені тільки

здавалося, що я сама, на-справді ж на моєму боці були

тисячі, мільйони людей із різних округів. Я стала їхньою

Переспівницею ще задовго до того, як свідомо погодилася

на цю роль.

«Переспівниця», Сьюзанна Колінз

73

Прем’єра цього року стала не менш довгоочікуваною, ніж минулого. Вже третій фільм Френсіса Лоуренса змушує глядачів тремтіти від переживань та зачаровано спогля-дати на неї – Переспівницю.

Перша частина останньої та заключної книги трилогії Сьюзанни Коллінз справила неабияке враження на українського глядача. Сповнена трагічними та похмурими подіями, вона змогла донести поціновувачам кіно прихо-ваний смисл і чимало хто із них таки не зміг втриматися, й провів аналогію з сучасними подіями в Україні.

Хоробра Катніс продовжує боротися проти Капітолія, однак цього разу, ігри набувають войовничого та глобаль-ного характеру — тепер за плечима дівчини постає мужня та самовіддана армія. Кожен із жителів Панему готовий віддати життя за волю, за свободу, за власну нескореність та головне — за Переспівницю. Не даремно автори кіношедевру обрали таку цитату за слоган: «Хоробрість одного може змінити світ».

Однак зачаровує глядача не лише напружений та динамічний сюжет. У режисерському кріслі так само впевнено сидить Френсіс Лоуренс. Композитор Джейсм Ньютон Говард цього разу майстерно створив незвичай-ний саундтрек, який безумовно передає кожну емоцію на екрані. Не підвела і технічна сторона. Кожна сцена нагадує справжнє поле бою і не змушує замислюватися про те, як же насправді відбувалися зйомки. Робота над цим шедев-ром вочевидь має свої результати і головне – це захоплені поціновувачі Голодних ігор.

Створення Переспівниці потребувало великої праці і подолало чималі перешкоди. Трагічною звісткою стала смерть Філліпа Сеймура Хоффмана, котрий виконував роль Плутарха Хевенсбі. Він загинув за тиждень до завер-шення знімального процесу. Та втім, більшість сцен вже було відзнято, тож автори вирішили не змінювати акто-ра, а лише трохи переробити сценарій. І дійсно цей актор ідеально виконав поставлену задачу і всі можуть пишати-ся такою його останньою роллю.

Справжнім відкриттям стала присутність відомої актор-ки Джуліанни Мур. Як розповідає володарка багатьох кінопремій, вона погодилась на участь у зйомках завдяки тому, що її діти дуже благали про це. Малі шанувальни-ки «Голодних ігор» залюбки прагнули побачити і власну матір у виконанні такого суворого президента 13 Округу.

Загалом сподіваємось, що фанати книжкової трилогії пробачать сценаристам відсутність окремих сцен. І всі ми зможемо вдосталь насолодитися переглядом Переспівниці та з нетерпінням чекати наступного року і наступної прем’єри.

Влада СОЛОВЙОВА

Назва:

Голодні Ігри: Переспівниця. Частина I


The Hunger Games: Mockingjay - Part 1


Дженіфер Лоуренс, Джош Хатчерсон, Ліам Хемсворс,

Студія:

Lionsgate, Color Force

Країна:

США

Рік

2014

Жанр:

антиутопія


«Переспівниця» Сьюзанна Колінз

КІНОМАГІЯ

– Але людям не потрібні крила для того, щоб вижити.

– Переспівницям потрібні.

74

АНІМАЦІЯ

(версія з фільму)

Шукай, шукай дерево страстей.

Повісили там убивцю трьох людей.

Що очі бачили —з душі не проженеш.

Чекай мене під деревом страстей.

Шукай, шукай дерево страстей.Що сили кричи: «Люба де ти є?»Що очі бачили —

з душі не проженеш.Чекай мене

під деревом страстей.

Шукай, шукай дерево страстей.Тікай не барись

від темних людей.Що очі бачили —

з душі не проженеш.Чекай мене

під деревом страстей.

4

● Для ролі Кресиди акторка Наталі Дормер насправді по-голила пів голови. Спершу дівчина хотіла зголити все во-лосся, але режисер стрічки Френсіс Лоуренс переконав її цього не робити.

● Хоча у третій книзі Еффі Трінкіт фактично не присутня (її замінив Вульфія), у фільмі ексцентричну телеведучу з Капітолія повернули. Згоду на це письменниця Сьюзанна Коллінз дала лише після виходу другої екранізації.

● Пісня «Дерево страстей» (The Hanging Tree), що стала саундтреком до третього фільму, увійшла в британські му-зичні чарти. За інформацією U.K.’s Official Charts Company після прем’єри першої частини «Переспівниці» вона за-ймає 29-ту позицію за популярністю. У фільмі «Дерево страстей» виконує сама Дженіфер Лоуренс. За словами режисера, їй це далося не легко, під час першого запису акторка навіть розплакалася від емоцій.

● Джуліан Мур, що у фільмі перевтілилася в президента 13 Округу Альму Коїн, є великим фанатом трилогії «Голо-дні Ігри». Акторка так відгукується про свого персонажа: «Коїн поводиться дуже обережно, ви нічого не знаєте про те, хто вона, бо вона говорить лише через точку Катніс»

●Виконавиці головної ролі, Дженіфер Лоуренс, довелося носити перуку. У дівчини виявилося недостатньо довге во-лосся як для Катніс.

● Сцени з поцілунками Катніс та Гейла для актора Ліа-ма Хемсворта були справжнім випробуванням. Як сказав хлопець в ефірі телепрограми The Tonight Show, «Поцілу-нок із Дженіфер Лоуренс — звучить краще, ніж на смак». Хоча й у житті партнери по знімальному майданчику дру-зі, приємних спогадів Лоуренс про себе не подарувала на-вмисно: щоразу перед такими зйомками вона демонстра-тивно їла часник чи оселедець.

Чи знаєте ви:

Що очі бачили — з душі не проженеш

Пісня «Дерево страстей» була досить відомою в округах, та через заборону її виконували надзвичайно рідко. Маленьку Катніс навчив її співати батько. Лише подорослішавши, дівчина збагнула сенс слів.

У повстанні проти Капітолію «Дерево страстей» знову зазвучала по всьому Панему, як пісня революції.

75

Що очі бачили — з душі не проженеш

Пісня «Дерево страстей» була досить відомою в округах, та через заборону її виконували надзвичайно рідко. Маленьку Катніс навчив її співати батько. Лише подорослішавши, дівчина збагнула сенс слів.

У повстанні проти Капітолію «Дерево страстей» знову зазвучала по всьому Панему, як пісня революції.

(книжкова версія)

Прийдеш, прийдешДо дерева страстей?

Кажуть, тут повісили убивцю трьох людей.Дивні були події,

Не дивніша ніч гряде,Якщо стрінешся зі мною ти на дереві страстей.


Мертвий тут допитувався: де ж ти, мила, де?Дивні були події,



Не розлучить нас ніколи вже ніхто й ніде.Дивні були події,

Не дивніша ніч гряде,Якщо спірінешся зі мною ти на дереві страстей.


В мотузяних ми намистах, поряд день у день...Дивні були події,


4

76

— У вас ще є умови?

— Нехай моїй сестрі залишать

кота...

77

Фото © Влада Соловйова

79

Світло у темному-темному

лісі

80

КІНОМАГІЯ

Ліс. Моторошний ліс, який лише на перший погляд видається зеленим і квітучим. Ліс, де

стежки перетинаються і раптово зникають. Ліс, у якому зустрічаються лиходії та добродії.

Ліс, де люди знаходять і втрачають. Ліс, де люди змінюються. Що може статися

у казковому темному лісі? Та все, що завгодно!

Назва:

У темному-темному лісі


Into the Wood


Джоні Депп, Емілі Блант, Кріс Пайн, Меріл Стріп

Студія:

Walt Disney Pictures

Країна:

США

Рік

2014

Режисер:

Роб Маршалл

Жанр:

мюзикл, фентезі, сімейний

Дісней полюбляє випускати перед Новим роком якусь казку. Цього разу глядачам представили здійснену режи-сером Бобом Маршалом екранізацію бродвейського мю-зиклу, вперше поставленого ще в 1987 році.

Основний сюжет — історія про Пекаря та його Дру-жину.Подружжя вирушає до Лісу, де має зібрати певні інгредієн-ти для закляття старої Відьми. За це вона має зняти з сім’ї прокляття безпліддя. І саме в темному-тем-ному Лісі перетинаються шляхи багатьох відомих гляда-чам казкових героїв: Червона Шапочка зустріне вовка, юний Джек продасть корову за чарівні боби, Попелюшка отримає вишукану сукню й дорожчі за золото туфельки, а Рапунцель причарує Принца своїм співом…

Спроби переписати старі казки на новий лад майже за-вжди викликають настороженість та скептицизм. Але «У темному-темному лісі» приємно дивує: усі історії, доволі чітко слідуючи канону, гармонійно й логічно сплітаються воєдино! Вийшла не каша, а чарівне зілля, де кожна скла-дова на своєму місці і в потрібній кількості. Тож «У тем-ному-темному лісі» варто подивитися і заради сюжету, і заради музики.

Зазвичай казки закінчуються словами «довго і щасли-во», і мало хто дозволяє собі задуматися над тим, що ж ховається за цими словами. А Дісней розказує. Перші дві третини мюзиклу — хороша казка, яку ми давно (і майже повністю) знаємо. А от те, що відбувається потім, — казко-ва драма, яка буде цікавою не так дітям, як дорослим. Звіс-но, діти бачать насамперед продовження пригод героїв, але творці фільму показують справжніх людей. Як вияв-ляється, прекрасні принци бувають нечесними, відьми можуть лише здаватися лихими й жахливими, ідеальних батьків не існує, а здійснення бажань не завжди ощаслив-лює героїв. Бо казка — це життєва історія, лише трохи ви-дозмінена.

Від самого початку у фільмі на кожному кроці — кумедна поведінка героїв, смішні ситуації та добра іронія. Але чим далі в ліс, тим більше драматизму, а менше веселощів, більше небезпек і жорстокості (зокрема, присутні в ори-гінальних текстах казок убивства велетнів, виколювання очей та підрізання ніг, щоб взути туфельку). Виділяється на загальному тлі сімейного кіно сцена з Дружиною Пека-ря і Принцом. Втім, підґрунтя для цього було готовим, а подальша доля героїні, звісно, трактується як кара за зра-ду. Недаремно гасло стрічки проголошує: «Бійтеся своїх бажань».

81

ЗОРЯНА ФОРТЕЦЯ

Тож чекали ми в пітьмі,Поки волю нам дали,І до світла

вийшли ми,І з початку

почали.

82

Акторський склад фільму надзвичайно вдалий. Усі ви-клалися на повну: як маловідомі, так і зірки першого кла-су. Меріл Стріп — ідеальна відьма, ефектна та емоційна. Анна Кендрик – простодушна щира Попелюшка. Кріс Пайн – привабливий, самозакоханий і карикатурний. Чу-довий кіно-пекар Джеймс Корден відмінно зійшовся в ду-еті з прекрасною Емілі Блант. А яскравий і злегка химер-ний образ Вовка ідеально підходить для харизматичного Джонні Деппа. Гідно впоралися зі своїми ролями і юні Лілла Кроуфорд та Деніел Гатлстон (Чарвона Шапочка та Джек).

Вокальні здібності акторів приємно вражають. Було до-сить ризиковано випускати у прокат стрічку без дубляжу пісень, а з субтитрами. Для когось це плюс, для когось мі-нус: насолода від оригінального співу, але відволікання на читання текстів. Частину пісень записали «live», під час зйомок, а частину — в студії. Варто віддати належне зву-

корежисерам, які старанно попрацювали над переходами між піснями та фразами героїв. Створенню казкової музи-ки завдячуємо композитору Стівену Сондгайму.

Власне, всю цю історію можна було подати і в «прозово-му», звичайному кіношному варіанті без пісенних розмов, але тоді вона сприймалася б зовсім інакше. Через пісні глядачам краще передаються мрії, почуття героїв, радість і смуток, казкові чари. Саме музика допомагає казці до-стукатися до тих закутків людської душі, куди не завжди можуть дотягтися прості слова.

А от відсутність властивих мюзиклам танців стирає від-чуття театральності. Візуально стрічка не менш прекрас-на, ніж музично. Спецефекти якісні, хоча їх тут не надто багато. Костюми добротні й декорації прекрасні: мінли-вий Ліс як головна локація, й інші деталі, зокрема мате-рине дерево Попелюшки, хатинка бабусі, вежа Рапунцель.

«У темному-темному лісі» — казка-мюзикл, що не зали-шить байдужими людей, які досі вірять у чари та люблять старі добрі казки. Творці фільму підкреслюють, якою ж важливою в нашому житті є казка і яка відповідальність лежить на батьках, котрі, власне, й «розповідають казку». Бо це не просто оповідка, яку послухав (прочитав) і забув, а щось глибше, що залишає свій відтиск на серці. Фільм несе важливе послання, змушує замислитися над тим, які наслідки можуть мати наші (навіть, здавалося б, геть не-значні) вчинки, та чи справді нам потрібне те, чого так хочеться. І головне: навіть у темному-темному лісі можна знайти світло, а з-за сірих густих хмар врешті-решт визир-не сонце.

Микола Брездень, Артем Острожинський

84

ТВОРЧІ ХРОНІКИ

Біжи, Блискавко, біжи!

85

ТВОРЧІ ХРОНІКИ

Біжи, Блискавко, біжи!

86

КНИЖКОВА ПОЛИЧКА

Назва:

Блискавка


The Flash


Грант Гастін, Кендіс Паттон, Том Кавана

Транслює:

The CW

Країна:

США

Рік

2014

Жанр:

драма, детектив, пригоди, фантастика


супергерой Блискавка з DC Comics

Його звати Баррі Аллен. Він — найшвидша людина на Землі. Якби Гермес колись існував, йому було б на кого рівнятися. Червона цятка так витинає на стрітах й аве-ню, що й оком не змигнеш. Швидкість дає головному ге-рою змогу обганяти звук, бігати по скляних висотках чи по воді, блискавично читати й прискорено зцілюватися. Людина в червоному буквально нізвідки з’являється на допомогу до пересічних містян і миттю зникає. Саме тому перші свідки його появи нарекли таємничого супергероя Спалахом.

«Блискавка» — це не повнометражка й не «Гра пре-столів», тож не чекайте зруйнування Нью-Йорка чи по-лігамної еротики. Це досить хороший екшн-детектив із нахилом до науки та супергероїв. Чекайте на таємниці, подвійну гру, подорожі в часі. Хтось скаже, що тут одні штампи з пригодницьких серіалів та книг. Погляньте правді у вічі — цій історії півстоліття, і це її брали як канон безліч письменників чи сценаристів. То що, познайоми-мося з легендою?

Сюжет

Коли Баррі був маленький, він мріяв стати супергероєм. Але потім у їхній дім увірвалася людина в жовтій блис-кавці та вбила його маму. У злочині звинуватили Аллена старшого, бо в показання малого ніхто не повірив. Юнака взяв під опіку слідчий Джо Уест, батько-одинак. Згодом Аллен влаштувався на роботу в поліцію судмедекспертом. Він найдужче у світі прагнув спіймати жовту людину в блискавці. Після того, як юнак отримав суперсилу, це на-решті стало можливим.

Все почалося у лабораторії Старлапс, де стався вибух адронного колайдера. Він породив аномальну бурю, і блискавка з неї влучила в поліцейську лабораторію, де якраз перебував Баррі. Через довгий час герой прийшов до тями на лікарняному ліжку в горезвісній Старлапс. Не-задовго після цього хлопець виявив, що у нього з’явився надзвичайний талант. Але він був не винятком. Аномаль-на вибухова хвиля накрила все місто, після чого з’явилися мета-люди із суперздібностями. Більшість із них за іроні-єю долі виявляються корисливим та лихими. Баррі вирі-шує відшукувати присвятити своє життя новому призна-ченню: відшукувати мета-людей та перешкоджати їхнім злим планам.

Хоча це й екранізація коміксів DC, якої саме серії коміксів сказати напевне не можна. Грубо кажучи, Блискавок було чотири, не враховуючи ще з десяток персонажів, які су-пербігали як навіжені. За сюжетом серіал найближче зна-ходиться до персонажа другого Блискавки, Баррі Аллена.

Серіал «Блискавка» вразив глядачів буквально зі швидкістю тезки. Драма, екшн, детектив та

ядерна фізика — відірватися від перегляду неможливо. 21 січня серіал повертається із

Різдвяних канікул. Якщо ви наздоженете хіт осені 2014, то напевне не пошкодуєте.

НАДСЕРІАЛЬНЕ

87

Центровою віссю історії є один із його заклятих ворогів, так званий Зворотній Блискавка. Надшвидкості, подорожі в часі, божевільні вчені, жертви військових експерементів, і так далі, й тому подібне. Тому ті, хто хоч трохи підглядав у першоджерело чи дивилися інші екранізації за участі су-пергероя, помітять вдосталь «пасхалок».

Як це виглядає

Пілотний епізод на телеканалі The CW виявився неспо-дівано успішним. Буквально відразу серіал було вирішено подовжити в ефірі на повний сезон. Прем’єра екранізації відбулася 7 жовтня, таким чином послугувавши «розігрі-вом» 10 сезону титана «Надприродне».

Серіал починається досить ефектно й трагічно. Перші хвилини дають зрозуміти, що це буде драматичний детек-тив із суперздібними учасниками. Пілотний епізод задає всього пару ключових загадок, хоча маючи такий матері-ал, могли б сипонути інтриги й побільше. Епічних діалогів забагато. Те, що Баррі «обрала блискавка не випадково» глядачі зрозуміли, не варто це повторювати тричі.

Спецефекти радують око на рівні «Надприродного», а от над почуттям гумору сценаристам варто попрацювати. Не діло, коли персонажу кажуть «Ти несмішно жартуєш», а він і справді несмішно жартує. Все намагаються описати з наукової точки зору — фантастика п’ятдесятих, все-таки. До дідька штамповані медичні серіали, білі халати носять ще й фізики-ядерники! Тут є адронний колайдер, свій Хо-кінг, і час від часу говорять про тахіони. Чекаємо на згадку про квантову теорію поля та сідаємо дивитись серіал по-руч із Шелдоном.

Головного героя «веде» лабораторія Старлапс, у Баррі є своя суперкоманда. Вони допомагають йому знаходити лиходіїв, розробляти стратегію боротьби з ними. Щоправ-да, загалом це явно применшує інтелектуальні здібності Блискавки. Він же дипломований вчений, працює судме-декспертом в поліції, невже самотужки не може розраху-вати свою швидкість виходячи з кілометражу розгону? Так само трохи дивний вигляд мають його діалоги з то-варишами: в одній серії вони йому на пальцях пояснюють про потік елементарних частинок, в іншій він їм вільно переказує результати останніх досліджень впливу високих температур на організм людини на молекулярному рівні. Коли Блискавка дістається суперлиходіїв, то для їхнього подолання старлапівці наче зумисне радять буквально найскладніший спосіб. Причому обов’язково пов’язаний зі збільшенням швидкості. Над логікою головних злодіїв команді сценаристів також доведеться попрацювати.

Попри супершвидкість, Баррі постійно запізнюється. А ще товаришує не з ким-небудь, а з самим Олівером Кві-ном, Зеленою Стрілою. Взаємні кросовери двох серіалів лише підігрівають увагу аудиторії. Схоже, студія Warner намагається повторити подвиг Marvel й врешті зв’язати всі екранізації по коміксах DC до купи. Вам набридло че-кати наступного фільму про тестостеронових Месників? На зміну їм поспішає Бетмен, Супермен, Зелений Ліхтар, Диво-Жінка, і, ах, так, Блискавка як завжди запізнюється, не зважайте.

Акторський склад

Щодо хлопця в обтягуючому червоному костюмі. Актор Грант Гастін зіграв на висоті. Блискавка вийшов про-стим привабливим хлопчиною, скромним, але впертим. Оскільки наш герой постійно був зайнятий багаторічним

88

«ВОГНІ СВЯТОГО ЕЛЬМА» А.ШНАЙДЕР

Ти бачив

більше

темряви,

ніж будь-хто

інший в житті,

і ти ніколи

не дозволяв їй

забратися собі

в душу.

Чи знаєте ви:● Вперше супергерой Блискавка на сторінках коміксів з’явився у 1940 році, у випуску Flash Comics #1. Його ство-рили автор Гарднер Фокс і художник Гаррі Лемперт. За-галом у всесвіті коміксів DC у різний час існувало четверо супергероїв, які називалися Блискавками: Джей Гаррік, Баррі Аллен, Уоллі Уест та Барт Аллен.

● Баррі Аллен — другий супергерой, який носив ім’я Блис-кавка. Вперше він з’являється в коміксі Showcase № 4 (жовтень 1956 року). Творцями Блискавки-Аллена є сце-наристи Роберт Канігер та Джон Брум і художник Кар-майн Інфантіно. Саме його образ покладений за основу головного героя даного серіалу.

● Актор Джон Уеслі Шипп, що грає в серіалі батька Баррі Аллена — Генрі Аллена, грав Блискавку в однойменному серіалі 1990-1991 років.

● В одній із серій головний лиходій Зворотній Блискавка намагається вкрасти із дослідницької лабораторії частин-

ки тахіони. Тахіони — це гіпотетичні частинки, які розвивають швидкість вищу швидкості світла. Їхнє існуван-ня не підтвердженно експеременталь-но, але багато вчених вважає, що це питання часу. У науковій фантастиці завдяки ним описують подорожі в часі.

● У серіалі є безліч посилань на інших супергероїв. Кіноафіші із Нічним Соколом та Синна-мон, Синім Дияволом, в епі-зодичній ролі з’являється Рей Палмер (майбутній Атом). Аналогічно пред-ставили Баррі Аллена: у серіалі «Стріла» він з’являвся в кількох серіях як звичайний судмедексперт із поліції.

88

89

АНІМАЦІЯ

полюванням на Ворога №1, він і не зчувається, як опиня-ється у глибокій френдзоні. Гей, зберися, ти ж супергерой, не будь як Паркер, це не з цих коміксів! Сподіваємось, що до кінця сезону Гастін розкриє свого персонажа на повну. А поки варто відмітити роботу костюмерів - комбінезон супергероя справді як зі сторінок коміксу.

Десь на рівні з молодим Гастіном грає і Кендіс Паттон (в серіалі Айрис). До моменту «перелому» в їхніх дружніх стосунках їй цілком вдавалась роль допитливої доньки по-ліцейського, але після її поведінка вже не здається такою природною. Сподіваємось, невдовзі Паттон знову увійде в колію.

Особисто мене не радують грою всього два персонажа - Джессі Л. Мартін (детектив Джо Уест) та Карлос Валь-дес (винахідник Циско Рамон). Попри те, що вони трохи старші за своїх колег по майданчику, назвати їх правдо-подібними важко. Занадто часті усмішки й сльози на очах - вибачте, бувалого детектива глядач уявляє трохи інакше. Так само неприродний вигляд має Циско, кидаючи не-долугі жарти чи втішаючи ридаючу колегу Кейтлін Сноу (Даніель ПанАбейкер зіграла досить добре). Інша справа

Том Кавана, якому дісталося грати вченого в інвалідному візочку, Гаррісона Уеллса. Кращого актора для «темного коника» серіалу важко й підшукати.

Фініш

Серіал має велику базу із коміксів. Це величезний плюс, сценаристам є куди розігнатися, як розвивати сюжет та героїв. У першому сезоні екранізований лише випуск про Зворотнього Блискавку, тож цілком можливо, що наступні сезони будуть ґрунтуватися на інших історіях. Свою лепту вносить кросовер зі «Стрілою». Час від часу герої двох се-ріалів перетинаються, тож логічно зі зростанням інтриги в одному очікувати на те ж в іншому.

Якщо поки у серіалі є кілька явних мінусів, то із розви-тком проекту розробники їх потроху позбуваються. Влас-не, від цього прямо залежить, чи увійде «Блискавка» в список кращих екранізацій коміксів чи ні. Потенціал є, розвиньте його. А поки серіал витягує на 7 із 10. Блискав-ко, біжи врешті на повну!


89

90

ФІШКА

Почнемо з української чупакабри Мантикори. Минулого літа українське видавництво Бомбат Геймс, яке вже всти-гло зарекомендувати себе кількома цікавими іграми на морську тематику, вийшло з води на сушу, випустивши настільну гру «Ліс. Легенда про Мантикору».

За ігровою легендою, Мантикора — страшне та безжаль-не чудовисько, яке спустошило навколишні землі та зни-щило славетне Місто. Лише могутній маг спромігся на до-вгі віки занурити Мантикору в сон.

Гра починається з того, що давні чари слабшають і на-ближається час, коли чудовисько прокинеться. Гравці обирають собі ігрових персонажів — відважних героїв, які вийдуть на бій з Мантикорою. Стартуючи з Міста в центрі ігрового поля, гравці торують шлях через Ліс у пошуках могутніх артефактів або чарівних місць, де можна підси-лити свої бойові характеристики аби після пробудження Мантикори достойно її зустріти. Якщо гравцям вдасться здолати Мантикору — перемога для всіх, якщо ж Манти-кора дістанеться Міста — поразка. Бої з Мантикорою та іншими ігровими монстрами відбуваються за допомогою кубиків та карток бою. Також існує варіант гри, в якому кожен учасник грає сам за себе. Відповідно, в цій версії можна битись одне з одним. Перемагає той, хто здолає Мантикору.

Будьмо відверті, українську «Мантикору» не можна на-звати проривом у ігровій галузі, а якість її компонентів все ж не дотягує до флагманів настільних пригодницьких ігор. Але є одне але — розумна ціна. До того ж, не дуже складний ігровий процес дозволяє легко освоїти гру ді-тям 6-7 років. Також можна не витрачаючи зайвих коштів скачати на сайті видавництва новий сценарій для цієї гри — «Нашестя монстрів», який пропонує більш складний та вдосконалений варіант гри.

Настільні ігри у жанрі фентезі

для всієї родиниІгри як різновид людської діяльності виникли ще в сиву давнину на основі прадавніх язичницьких

ритуалів. З часом їхнє первісне призначення втратилося, а натомість виникли численні різновиди ігор, які умовно можна розділити на дві великі групи: розвиваючі і розважальні для дітей, та окре-ма підкаста ігор для дорослих. Однак настільні ігри цей розподіл якось оминув. Якщо в двох словах,

то сімейні настільні ігри — це ігри дитині зрозумілі, а дорослому —цікаві. До вашої уваги кілька фентезійних сімейних ігор.

«Ліс. Легенда про Мантикору»

91

“Small World” (Маленький Світ) американського видав-ництва Days of Wander серед інших настільних ігор виріз-няється особливо великою кількістю фентезійних рас, що і є основною ідеєю: рас багато, а ігрового місця для них не вистачає. Гра ведеться на захоплення територій, але кри-вавою чи жорсткою не є; і тут вже справді — і дитині років 8-10 освоїтись легко, і дорослому грати цікаво.

Гра включає в себе розділену на області карту Малень-кого Світу та 14 різних фентезійних рас, кожна з яких на-ділена певним унікальним вмінням. Крім того, грою пе-редбачено ще 20 додаткових властивостей, за допомогою яких можна утворити такі «гібридні» поєднання як лісові тритони або орки-амфібії . Усього — 280 потенційно мож-ливих варіантів раси, за яку можна зіграти.

Правила гри доволі прості: два жетони воїнів потрібно аби завоювати певну область, а щоб цю область утримати — три жетони. За кожну область, яку гравець контролює в кінці свого ходу, він отримує монету. Хто назбирає більше монет в кінці гри — той переміг. Хоча вже з другого-тре-тього ходу гравці починають активно захоплювати тери-торії одне одного, “Small World” важко віднести до вій-ськових ігор. Ситуація на полі змінюється дуже динамічно і не по-військовому «несерйозно».

На сьогодні в Україні ця гра не є локалі-зованою, але розібратись в ори-гінальній версії надзвичайно легко. До того ж, гра не зале-жить від мови: на ігрових компонентах немає жодно-го тексту, лише інтуїтивно зрозумілі піктограмки. А пе-реклад правил з описом рас та їх властивостей легко знайти в Інтернеті.

ФІШКА

«Small World»

92

І завершимо огляд настільною грою «Legends of Andor» 2012 р. (у Росії вона була видана під назвою «Андор»). У великій і важкій коробці червоного кольору чекають свого часу справжні епічні пригоди у фентезійному світі Андо-ру.

Що ж особливого у цій грі? Насамперед варто зазначити, що її автор Michael Menzel — відомий ілюстратор настіль-них ігор. Не становить винятку і ця гра — для «Legend of Ardor» ілюстратор створив персональне маленьке диво. Якісні та красиві ігрові компоненти вже самі по собі ва-блять гравців. Другий момент — це поступове занурення в ігровий світ. Аби почати грати немає потреби багато го-дин читати правила і вивчати всі ігрові нюанси, достатньо лише переглянути дві сторінки інструкцій. Решта ж ігро-вих особливостей з’ясовуються поступово, у процесі.

Мета цієї кооперативної гри —захистити замок від во-рожої навали, однак самого лише утримання фортеці не-достатньо для перемоги. Гравцеві доведеться виконувати різноманітні квести, штурмувати фортецю Скралів, шу-кати ліки для короля Бранда і навіть боротися з велетен-ським драконом.

Кожен ігровий сценарій — не лише стартова розстанов-ка компонентів, але й захоплююча історія, яка допомагає гравцям глибше зануритись у цей ігровий світ.

Zipa

Матеріал підготовлено за підтримки інтернет-мага-зину настільних ігор «Ігродол»

ФІШКА

«Legends of Andor»

94

TERRA FANTASTICA

коли люди, наче за мовчазною згодою,

вільно розкривають

свої серця.

коли люди, наче за мовчазною згодою,

вільно розкривають

свої серця. 95

TERRA FANTASTICA

Фот

о ©

Вік

торі

я В

акол

юк

Ебінейзер Скрудж, «Різдвяна пісня в прозі» Чарльз Діккенс

96

СФ РЕКОМЕНДУЄ

Що ви знаєте про українську передріздвяну ніч? Це час, коли може трапитися все що завгод-

но. То відьма зорі з неба в мі-шок позабирає, то чорт місяць

вкраде, то простий коваль верхи на тому ж чорті полетить, щоб

для коханої в цариці черевички взяти. Ні, не знає справжньої

української ночі той, хто не чи-тав Гоголя. Повість «Ніч перед

Різдвом» – одна з оповідок збір-ки «Вечори на хуторі біля Ди-

каньки». У цих повістях Микола Гоголь змалював край, де він

народився та виріс – милу його серцю Україну з її давніми леген-дами, переспівами, з химерним переплетенням фантастичного й комічного, із спокійним роз-

міреним плином життя простих українців.

Сатиричний фентезійний цикл Террі Пратчетта «Плаский світ» нині нараховує чотири десятка романів. І серед них знайдеться те, що варто почитати саме під час різдвяних свят. У багатьох країнах Плаского світу 32 груд-

ня, в останній день року, відзна-чають веселе свято Страшріздво (Hogswatchnight, письменницька

алюзія на Різдво). Свої домівки люди зазвичай прикрашають

свіжозрубаними дубовими деревцями та гірляндами з па-перових сосисок, а традиційна святкова вечеря – переважно

страви зі свинини. Саме в цю ніч Санта-Хрякус (Hogfather, алюзія

на Санта-Клауса) облітає Диск Плаского світу на санках, запря-жених четвіркою диких кабанів, і залишає дітям подарунки. Але одного разу він раптово зникає

і це стає зав’язкою подій, описа-них у двадцятому романі циклу, який так і називається – «Санта-Хрякус». Книга вперше видана 1996 року, 2006 року екранізо-

вана. Ця історія сповнена таєм-ниць та інтриг, ненав’язливої

філософії, доброго гумору, влучних дотепів, та, звичайно,

просякнута духом Різдва.

Одна із найвідоміших та найпо-пулярніших історій про Різдво

– «Різдвяне оповідання з приви-дами», або ж «Різдвяна пісня у прозі» Чарльза Діккенса. Це іс-

торія-притча про переродження скупого нелюдимого Скруджа,

який за допомогою трьох містич-них різдвяних духів відкриває

єдиний шлях до спасіння – тво-рити добро для людей. «Пісня…» була написана швидко – всього за шість тижнів, а популярність та вплив на світ мала величез-

ний: Різдво у Вікторіанській Англії стало часом благодійнос-ті, сам Діккенс почав асоціюва-

тися з Різдвом, а його герой став одночасно уособленням Різдвя-ного духу та синонімом скупості (так, знаменитий діснеєвський герой отримав ім’я Скруджа не-

спроста!).

«Ніч перед Різдвом»Микола Гоголь

«Санта-хрякус»Террі Пратчетт

«Різдвяна пісня в прозі»

Чарльз Діккенс

97

СФ РЕКОМЕНДУЄ

Класик фентезі Джон Толкін дуже любив своїх дітей і прагнув

якомога довше зберегти їхню віру в чудеса. Так, для них він

вигадав казку про гобіта Більбо, яка стала всесвітньовідомою

повістю та частиною «Легенда-ріуму». А ще на Різдво кожного року, починаючи з 1920, протя-

гом двох десятиліть Толкін писав маленьким Джону, Майклу,

Крістоферу та Прісціллі листи від Різдвяного Діда / Батечка

Різдва / Різдвяного Дідуся / ориг. Father Christmas. У цих листах – не лише святкові привітання, а й розповіді про (веселі, а часом і тривожні) турботи і пригоди Різдвяного Діда та його поміч-ників – білих ведмедів, ельфів,

гномів та сніговиків. Листи Толкін самостійно оформлював

та ілюстрував, навіть марки і штемпелі на конвертах були на-

мальовані ним же. Вперше книга з текстами листів була видана

1976 року.

Однією із найкращих казкових книжок по праву вважаєть-

ся «Лев, Чаклунка та магічна шафа» Клайва Льюїса, видана

1950 року. Це була перша опублі-кована книга з циклу «Хроніки Нарнії». Історія розповідає про чарівну країну Нарнію, де досі живе магія. Через чари лихої

Білої Відьми сотні років у Нарнії тривала вічна зима і ніколи не

бувало Різдва, але все змінилося, коли туди потрапила четвір-

ка дітей з нашого світу. Книга містить в собі численні біблійні

мотиви, а також елементи грець-ких, кельтських, скандинавських

міфів і вірувань. Так, Батечко Різдво – це ще дохристиянський

образ, персонаж англійського фольклору. Початком звільнен-

ня Нарнії стає саме Різдво. Це особливо сильний момент, який

вселяє віру у жителів чарівної країни та ще раз доводить, що

надія ніколи не помирає.

В скандинавських країнах існує традиція купувати на початку зими різдвяні календарі: що-

дня починаючи з 1 грудня діти чи їхні батьки відкривають

маленькі віконечка календаря, за якими сховані шоколадки,

фігурки чи листівки. Так триває аж до самого Різдва 25 грудня.

Книга Юстейна Гордера «Різдвя-на містерія», опублікована 2006 року, – це водночас і дивовижна розповідь, і такий різдвяний ка-лендар. Щодня відкриваючи но-вий розділ книжки читач разом

з героями у супроводі справжніх чудес просувається історією все далі й далі, аж до моменту наро-

дження Ісуса Христа.

«Листи від різдвяного дідуся»

Джон Толкін

«Лев, Чаклунка та магічна шафа»

Клайв Льюїс

«Різдвяна містерія»Юстейн Гордер

98

ПРАТЧЕТТІВКА

***Роне, чуєш, скоро фінальний матч з квідичу!Роне, твій найкращий друг пропав!!! Роне, ти порвав з Лавандою???!!!Роне, Гаррі став учасником Трича-клунського Турніру!!!Найважливіше правило Рона: «Їж, що б не трапилось».

***Одного разу я намагалася створи-ти банду, але вона перетворилася на книжковий клуб.

***Я: Хочу якийсь постер із Філі.Warner Bros.: Окай, ось постери з Ле-голасом.Я: Ні, Філі.Warner Bros.: Гаразд, Тауріель.Я: НІ, Філі! Ви знаєте, той, із роду Ду-ріна?Warner Bros.: Як щодо Елронда?Я: Елронд? Що?! Ні! ФІЛІ! Філі.Warner Bros.: Тоооож... Трандуїл?Я: Гаразд, досить, забудьмо про Філі. Дайте плакат із будь-яким гномом.Warner Bros.: Тобто... ніяких ельфів?Я: Q_Q

***— Як книги можуть бути кращими за телебачення чи інтернет?!— В них немає реклами!

***Військова нарада:— А тоді ми їх просто оточуємо!— Скажи, за що ми все ж таки боремо-ся у цій війні?— За золото, Дюку, за золото!— Через якийсь шматок жовтого ме-талу ми ведемо війну?— Ти пропонуєш воювати за цинк?

***Запам’ятайте одну річ: ви цілу віч-ність можете сперечатися кола чи пепсі, найк чи адідас, Київ чи Харків, Windows чи Linux, але ніколи, чуєте, НІКОЛИ не встрявайте у суперечку поттеромана та толкініста. Ніколи.

***Розлючений професор Зіллєваріння влітає в кабінет директора.— Дамблдоре, ти не можеш робити Ґрифіндор переможцем кубку фа-культетів щороку лише тому, що тобі так хочеться!— Снейпе, глянь на мого фенікса і ти все зрозумієш. Бачиш, який він слабкий? З’являється полум’я... І ось, його вже немає. Так само, як і мого бажання тебе слухати. Забирайся!

Анекдоти

99

Цитатник

«Якби всі цінували ра-

дість, пісню і добру їжу по-

над купи золота, світ був

би веселішим»«Гобіт, або туди й

назад» Дж.Р.Р.Толкін

«Я змушував усіх писа-

ти, що вони записувалися

добровільно»Детрит,

«Нічна Варта»

Т.Пратчетт

«Якби ви були на по-

ловину смішними, ніж ви

думаєте, ви були б удвічі

смішнішими, ніж ви є»«Місто кісток»

К.Клер

«Вся історія людського

життя була боротьбою між

мудрістю й дурістю»«Янтарний

телескоп»

Ф.Пуллман

«Ну чого їх тільки вчать

у нинішніх школах?!»Професор Діґорі,

«Хроніки Нарнії: Лев,

Відьма та Шафа»

К.С.Льюїс


4 4

4 4

4

100


102

Марта і ГодинникарАнастасія Шнайдер

Коли Марта зайшла нарешті до кабінету пана Ніколаса, то аж зойкнула від здивування. Таке вра-ження, ніби там перед нею щойно побували усі найлюті-ші шторми Атлантики. Шухляди й шафа були відчинені, книжки — скинуті з поличок, картини попадали. Дорогі гаптовані золотом штори персикового відтінку лежали на письмовому столі, вкривши його, наче скатертина, вікна гримали шибками, розчиненими навстіж, а підлога рясні-ла уламками скла. Внизу, просто на паркеті, складаючи до купи якісь папери, що у вихорі кружляли довкола, присіла пані Хризантема, вбрана у темно-вишневу сукню.

Білесенькі аркуші, мов зграя голуб’ят, здійнялися над головою дівчинки і неслухняно випурхнули у двері.

— Не стій на протязі, люба, подай мені, будь ласка, оті папери і зачини дверцята, — попросила жінка.

Марта швиденько зробила так, як і веліла пані.«Чому це вона така спокійна? — думала дівчина. —

Якщо навіть діамант встигли врятувати, то хто учинив та-кий нелюдський безлад?»

— Що сталося, пані? Хто тут так понишпорив? Злодії? — запитала вражена Марта.

— Ох, квіточко, якби я взнала, хто це був, то б уже дав-но розбила об його голову щось важкеньке, штибу цієї ко-нячки, хоч таке зовсім і не личить дамі! — говорила Хри-зантема, насилу підіймаючи з підлоги чорну мармурову статуетку крилатого коня. — Закладаюся, був би живий мій батько, побачивши такий хаос, він помер би повторно.

— Але пані, де ж діамант? Вчора увечері Ви сказали, що сховаєте його тут, у кабінеті, чи не так? Мені здається, що це все, — говорила дівчина, обвівши довкола руками, — не що інше, як спроба викрасти камінь.

— Найімовірніше, так і є, — підтвердила жінка, витер-ши піт з чола. — Та головне, що Сльоза Сонця — ціла й неушкоджена. Ба, навіть більше, коштовність ще досі зна-ходиться в цій кімнаті. Горе-злодієві не вдалося мене пе-рехитрити! — заінтригувала пані.

— Ви розповіли Баярду?— Півтори години тому відправила по нього Гортен-

зію. Досі ніхто не з’явився. Знайти капітана у місті — то неабияке зусилля. Хто знає, де його носить? — тільки Хри-зантема це сказала, як гримнули вхідні двері. — Про вовка промовка. От і він.

Упевнені й швидкі кроки прогриміли коридором. Аж ось перед ними постав Баярд.

— Морські боги! — вигукнув чоловік, спершись на дверну ручку. — З вами все в порядку? Хризантемо, — рап-том поблід капітан, — хвилинку, а діамант ти де заховала? Тільки не кажи, що тут!

— Саме так, — спокійно заявила пані.Колір лиця капітана з просто блідого раптово став бі-

лосніжним. Зненацька, до кімнати увірвалася захекана Гортензія,

відштовхнула Баярда від дверей і швидко, нерозбірливо затараторила:

— Пані, не лякайте його! Я ж не встигла нічого роз-повісти. Сказала лише, що до маєтку увірвалися злодії і

учинили страшний гармидер. Він і полетів сюди, як боже-вільний, мене не зачекавши. Все добре, Баярде, все добре з тим діамантом, чого ти поблід? — заспокоїла панна. На тих словах капітан трохи оговтався й нарешті озвався:

— То ти його переховала? — спитав чоловік, вказуючи пальцем на дивакувату картину, що похилено висіла на стіні праворуч. Як здогадалася Марта, там і розташовува-лося згадане панною батькове сховище.

— Ні, — усміхнулася Хризантема. — Камінь лежить на тому ж самому місці ще від вчорашнього вечора.

Пані підійшла до письмового столу, стягнула з нього упалі штори. Тепер Марта побачила знайому їй річ. Чарів-ний глобус… Він стояв собі поважно, нерухомо, всім своїм солідним виглядом зневажаючи загальну метушню, пані-ку й безлад. Панна легенько зняла його, взяла до рук саму лише кулю, покрутила її на півоберта праворуч й на три повних оберти ліворуч по екватору — й та розділилася. В одній з половинок заіскрилось різнобарвне світло, там і «сховався» діамант.

— Хризантемо, ти геній! — вигукнув капітан.— Я? Ні, просто в мене татко був винахідливий. Всі розсміялися і полегшено зітхнули. Здається, наші

герої щойно оминули велику халепу.— Ну, знаєте, я цього так не залишу. Я розберуся з тим

крадієм-невдахою, ким би він там не був, даю слово! — за-явив Баярд. — Здається мені, що знайти винного в цьому злодіянні зовсім неважко.

Марта здивовано підвела брови, бо, очевидно, вважа-ла зовсім інакше. Щось схоже можна було прочитати і у скептичному виразі обличчя Гортензії.

— Ви просто неуважні, любі панни, — мовив капітан, зауваживши їхні сумніви. Він підійшов до вікна, що знахо-дилося просто за письмовим столом, почав роздивлятися довкола. І тільки тоді Марта нарешті помітила, що чоло-вік на боці тримав шпагу.

— Розкажіть мені, як все сталося, — попросив Баярд, не відриваючи зосередженого погляду від розбитого ві-кна.

— Я прокинулася десь близько восьмої від жахливого шуму, — почала господарка дому. — Я відразу зрозуміла, звідки лине той звук, адже моя спальня знаходиться про-сто над кабінетом.

— Про який саме звук ти говориш, Хризантемо? — Такий, ніби хтось розбив шибку, — уточнила пані.

— Я швидко побігла туди, вниз, і, зайшовши до кімнати, побачила такий-от жах. Здається, тут не діамант, а срібну голочку шукали! Усе вивернули! Спершу я перевірила, чи на місці камінь. Хвала небесам, він був там, де й належало. Потім сюди забігла Гортензія, я відіслала її в місто по тебе, а сама заходилася наводити лад й дивитися, чи ще чого не викрали.

— То як, нічого не зникло? Ти певна? Документи, ко-штовності?

— Наче ні. Це мене й дивує.— Добре, добре, — пробурмотів Баярд, понишпорив-

ши між полиць. — Ти не виглядала з вікна? Може, бачила,

РОЗДІЛ XIЗНАЙДЕНЕ І ВТРАЧЕНЕ

ЧИТАЛЬНЯ

103

як хтось втікав, чула кроки?— Я виглядала. В саду було порожньо. Якби хто вихо-

див, я б почула стукіт хвіртки. Однак вона і до того, і після була замкнута. Її відімкнула Гортензія, коли йшла у місто.

— Ніхто з вас уночі не чув нічого підозрілого? Може, хтось прокидався?

— Я вже питала у Брума та Мак–Жака. Вони кажуть, що спали, мов убиті.

— Я теж міцно спала,бо дуже натомилася, — сказала Гортензія.

— Ти, Марто? — спитав капітан, вказавши рукою на налякану дівчинку.

— Я нічогісінько не чула, а прокинулася взагалі пізні-ше за всіх, — зізналася вона.

— Ясно. І очікувано. Двері замкнуті. Ворота замкнуті. І четверо людей не почули, як у їхньому маєтку розносили цілу кімнату, — говорив Баярд. — Ти зрозуміла до чого я вів, Хризантемо?

— Все очевидно! — розвела руками жінка.— Гей, слідчі, може, втаємничите нас у вашу геніальну

версію, не всі ж такі кмітливі, як ви! — розсердилася Гор-тензія, яка, як і Марта, не зрозуміла логіки капітана.

— Тіні! Це були тіні! — пояснив чоловік. — Ви усі, як я знаю, вже були свідкам подібного. Вони прослизнули в дім крізь оце вікно, — вказав він пальцем на стіну позаду себе, — це найшвидший вихід, адже кабінет ніби «захова-ний» за бібліотекою та вітальнею. Занадто багато мороки стільки блукати маєтком. Злодії, як завжди, діяли без-шумно, вони знали, що шукати і де, — вказав чоловік на подерті шпалери і перекошену картину. — Витягнувши зі сховища усе, що там було, а це, в основному, папери: до-кументи, угоди, звіти і тому подібне,Тіні розлютувалися. Вони не знайшли коштовності та й трохи побушували тут по полицях, шафах і ящичках. А далі, б’юся об заклад, вони вирушили б нишпорити бібліотекою, вітальнею і ре-штою кімнат, але щось їм завадило.

Світанок прийшов занадто несподівано. Світло вигна-ло тих негідників геть. Очевидно, ніхто не розраховував, що всі вляжуться спати так пізно, отож і з часом вийшла накладка. Вікно так і залишили відчиненим, може, ви-падково, може, хотіли відвести очі, щоб збити нас з панте-лику. Отже, як бачите, цей план повний недоліків. Але і в ньому пронюхуються хоч якісь сліди розрахунку й логіки, до яких Тіні схильності не мають. Вони просто роблять, як їм накажуть.

— А тепер, наш всезнаючий капітане, Ви назвете нам ім’я того, хто наказував Тіням? — з викликом запитала Гортензія, яка досі сумнівалася у правильності тверджень Баярда.

— Запросто! — вигукнув капітан. — Навіть і Ви це змо-жете. Подумайте, хто так часто бував у кабінеті Ніколаса, що знав тут кожен куточок, хто знав про те сховище?

— Олівер! — хором вигукнули Хризантема і Гортензія.— Тільки він знав, більше ніхто! — запевнила госпо-

дарка маєтку. — Йому було відомо і про твоє повернення, але хто розповів про діамант?

— Оце мене й тривожить. Про камінь, за винятком вас з Мартою, знали члени моєї команди, яким було найсуво-ріше наказано мовчати. Мабуть, хтось з них порушив обі-цянку, — замислено сказав стривожений капітан.

Невже серед його оточення є зрадники?— Але чекай, хто ж знав, що ти камінь тут залишиш? Я

ж це сама запропонувала, — зауважила Хризантема.— Ну, значить, той негідник стежив за нами. Побачив-

ши, як я виходжу з маєтку, Олівер здогадався, що камінь я віддав тобі. А де ще було б мені його сховати? Тепер я буду носити діамант з собою, — мовив він, узявши камінь в до-лоню й довго вдивляючись у його грані зажуреним погля-дом. — Немає сенсу піддавати ваші життя небезпеці через

дурницю. Пробачте мені, панни, що завдав вам такого клопоту. Це була моя помилка. Мабуть, я вчинив легко-важно. Пробач, Хризантемо,твій маєток... Я за усе запла-чу, — сказав капітан, поглянувши у вічі господарці дому. Його вибачення були щирими. Мабуть, чоловіка засмути-ло навіть не те, що діамант хочуть викрасти і що хтось їх зрадив, а те, що він піддав небезпеці дороге йому життя.

— Та що ти, друже! — вигукнула панна. — Це дрібниці. Брум з таким безладом упорається за мить! Нічого ж не зникло! Навіть не бери в голову!

Мене більше тривожить те, що ти й твої друзі тепер у небезпеці. Коли ті негідники не погребували так нахабно проникнути до чужого дому, то хто запевнить, що завтра вони не побояться вбити вас? Я бачу лише одне мудре рі-шення: вирушати до Емаралду негайно! — порадила Хри-зантема.

— Я накажу збиратися в дорогу, але раніш, ніж завтра, ми не відпливемо. Маємо деякі проблеми з кораблем. І ви теж готуйтеся. Мені шкода, що все нагально, але так вже складається.

— Я пригляну за маєтком, доки Ви будете у столиці, — звернулася до Хризантеми Гортензія. — Я гадаю, вам з Мартою безпечніше буде на кілька тижнів покинути Со-нний острів.

— Саме так, — підтримав Баярд. — Хансу про те, що сталося, ні слова! Судячи з нашої останньої зустрічі, Олі-вер його тримає на гачку. Немає сенсу довіряти началь-нику таємної варти, і взагалі, владі цього міста довіряти не слід. Будьте обачними. Зрадники всюди, на жаль, — зі-тхнув капітан і попрямував до дверей.

— Ти куди тепер? — спитала Хризантема йому навздо-гін.

— На прийом до вельмишановного міністра! — гукнув Баярд.

— Стій! Навіщо? — вигукнула жінка, доганяючи капі-тана. — Він цього тільки й чекає, щоб спровокувати когось із нас!

— То я повинен мовчати й забути? Ніколи я йому не пробачу! Хотів забрати камінь? Хай відбере його у чесно-му бою! Не хвилюйтеся, краще пакуйте валізи. До поба-чення!

У маєтку гримнули вхідні двері, а надворі — чергова холодна злива. Хризантема вискочила на сходи, мабуть, хотіла ще щось сказати Баярду, але передумала й схова-лася в дім.

— От впертий! Ніколи нікого не слухає ! Чує моє серце — наламає він дров! — сердилася панна.

— Добром це не скінчиться,— зітхнула Гортензія, при-сівши на край стільчика.

Наступні кілька годин жителі маєтку провели дуже стурбованими й зайнятими. Брум, Марта і Гортензія при-бирали у кабінеті,а Хризантема наводила лад у батьків-ській документації, де і сам чорт ногу зломить.

Дощ брязкотів по черепиці і потоками лився звідусіль. Небо затопила повінь.

Ближче до обідньої пори прийшов Марк. Хризанте-ма наказала не розповідати про пригоду з діамантом, Марта довго ду-мала, шукаючи слушної хви-лини, та все ж н а в а ж и л а с я сказати хлоп-цеві хоча б про Баярда.

— Слухай мене і поста-райся метику-вати швидко,


104

— пошепки мовила дівчина, коли вони залишилися самі у вітальні, — словом, якщо коротко, то Баярд пішов до Олі-вера, щоб з ним розібратися. Я боюся, що у нас серйозні проблеми.

— До міністра? — перепитав здивований Марк. — То він якось причетний до спроби викрадення діаманту?

— Ти все знаєш? — ще більш здивовано спитала Мар-та.

— Я саме сьогодні зранку розмовляв з капітаном по-близу Сонячної площі, коли прибігла Гортензія, я чув її слова. Мені про все відомо.

Дівчині ніби тягар з душі упав. Їй не доведеться ви-кривати чужих таємниць. Хіба що зовсім трішки…

— Я певна, що це були Оліверові витівки. Саме тому Баярд пішов до пана міністра, щоб ввічливо, але, швидше за все, не дуже, пояснити шановному, що зазіхати не чуже — дуже негарна звичка. Чого ти шкіришся?! — вигукнула Марта, вдаривши хлопця червоною подушкою.

— Я не хочу тебе засмучувати, — знову посміхнувся Марк, — але він його просто-таки вб’є. Вони вже не упер-ше так-от чубляться.

— Тоді потрібно зупинити їх, Марку! — кричала дівчи-на.

— Та ну, заспокойся, я пожартував. Кажу ж, то уже не вперше. Все буде добре, Баярд може трохи безрозсудний, але не дурний, — сказав хлопець.

— Ти пропонуєш мені сидіти, склавши руки? — не вга-вала Марта.

— А чому б і ні? Коли тобі сумно самій, то можу пере-силити до вас у дім Шарлотту, будете сидіти удвох. Хоча вона не те що посидіти, пожити нікому не дасть! — весело промовив Марк, а роздратована Марта побігла східцями нагору, гукнувши на прощання щось на кшталт: «Дурень ти, от і все!»

Баярд повернувся увечері, втомленим, але радісним. На питання про міністра відповів, що «він дуже скоро

отримає по заслузі, бо уже точно не відбрешеться».— Можете спокійно лишати Гортензію у маєтку, — го-

ворив капітан, усівшись перед каміном, — Олівер вас не потурбує. А коли у столиці вирішаться деякі справи, він, напевно, покине Сонний острів назавжди.

— Хотілося б сподіватися на таке неймовірне щастя! — сказала Хризантема. — Ти що йому голову скрутив і мізки туди вправив? Невже!

— Що ви, люба, навіть пальцем не чіпав! — запевнив чоловік, відвівши на мить погляд. — Забудьмо це! Побесі-дуймо краще про майбутню подорож. Вирушаємо завтра близько полудня. Ви зібрали речі? Може, щось потрібно?

— Я вже все зібрала, — відповіла Гортензія. — Валізи у ваших кімнатах.

— Дякую, люба, — усміхнулася Хризантема. — Це при-бирання забрало сьогодні стільки сил і часу! Добре, хоч ти скрізь встигаєш. Коли нас не буде, тобі допомагатиме Марк, я завтра йому скажу про це.

— Марк їде з нами, — перервав її Баярд. — І це не об-говорюється.

— Ой, в такому разі, може, Лотті його замінить хоча б у крамниці? Вона ж лишається? — запропонувала Хри-зантема.

— Я думаю, вона б залюбки погодилася, — мовила Марта, шукаючи поглядом під високою стелею Мак-Жака, що поцупив блискітку з її сукні.

— Не турбуйся, Хризантемо, — говорила Гортензія, — Хіба я вперше лишаюся сама в маєтку? Все буде чудово. Якось упораємося, тим паче це ж надовго?

— Не більше, ніж на десять днів разом з дорогою, — повідомив капітан, з цікавістю спостерігаючи, як зелену-ваті язики вогню кидають на паркет дивні верткі тіні.

Наступного ранку Марта самотньо сиділа на ліжку в кімнаті з малахітового кольору стінами, розглядала свою величеньку валізу, що лежала поряд (Гортензія там що, цілу шафу заховала?) і думала про те, як же сумно зараз

ЧИТАЛЬНЯХ

удож

ник

©A

nndr

105

бідолашній Шарлотті, яка не поїде з ними у мандрівку до Емаралду. І від того дівчині стало жаль покидати Со-нний острів. Її невеселі думки розвіяла сама ж Лотті, що близько десятої увірвалася до маєтку радісна, усміхнена, і ні краплиночки не засмучена.

— Привіт! Я знаю, що ще раненько, як для дружнього візиту, але я була певна, що ти уже прокинулася! — заще-бетала дівчина, вскочивши у Мартину кімнату. — Ви ви-рушаєте в подорож! О, ти ж рада? А я яка рада! Майже два тижні життя без Марка в розкішному маєтку! Пані попро-сила мене допомагати Гортензії, поки ви будете у від’їзді, уявляєш? — нарешті зупинилася Лотті.

— А, ну, так, я знаю. Ти не засмутилася, що не їдеш з нами до столиці? — спитала розгублена Марта.

— Ні, що ти, зовсім ні! — махнула рукою паняночка. — Я вже була на Емаралді у дитинстві разом з батьками, років сім тому. Там доволі красиво. Думаю, тобі сподоба-ється. Ой! Що це я все говорю, а найголовнішого не ска-зала! Коли я йшла сюди, то біля Південних садів зустріла Баярда та Марка. Той паскудник (я про свого брата) вшив-ся кудись ще на світанку. Я підійшла, то й питаю, де його носило. А він видав таке: «Я прийду потім, бо у нас про-блеми». Зрозуміло, я почала розпитувати, що й до чого, він промовчав, лише потім спитав у мене, чи не бачила я сьогодні Феріни.

— А ти бачила? — поцікавилася Марта.— Ні. Востаннє ми зустрічалися вчора, годині так о

сьомій вечора. Вона була якась затуркана, може, посвари-лася з ким? Ці феї — вельми конфліктні панночки.

— Ви звете її «фея-буревісниця» ? — пригадала дівчи-на, нахмуривши чорні брови. — Що це означає? У книж-ках про фей, що я читала вдома, немає згадки про таке.

— Фея-буревісниця має особливий дар: приборкувати бурі й шторми у морях. Схоже, звісно, може чинити і фея вітрів, але чари буревісниць набагато могутніші.

Феріна дуже самостійна, на відміну від її сестриць, що звикли діяти спільно, вона завжди виконувала все само-

тужки. Фея страшенно ниділася в Пів-денних садах, адже раніше Сонний

острів був тихим та спокійним, мур захищав нас від негод, які й так траплялися дуже рідко. Зате тепер від буревіїв спасу немає.

Колись Баярд вирушав у плавання та запропо-нував феї співпрацю, бо ремесло Феріни може ста-

ти в пригоді морякам. Фея погодилася, і ось уже кілька

років вони з капітаном — нерозлучні друзі. Феріна — справжня піратка, у неї,

як каже Баярд, «морська душа» — смілива, авантюр-

на. Вона живе мандрами! — захоплено мовила Лоті, коли

Марта почула, як хтось швидко крокує коридором у бік її спаль-

ні. Потім роздався стукіт, і вре-шті вони почули Марків го-

лос.— Спустіться у віталь-

ню. Є серйозна розмова.Дівчата вискочили

з кімнати й наздогна-ли хлопця на сходах.

— Стій, Марку, що таке? — погукала Лотті.

Марк оглянувся й, не сповільнюючи ходи, сказав:— Феріна зникла. Я обшукав усе місто. Її ніде немає.— Тоді нам доведеться вирушати без неї, уже майже

одинадцята, — мовила Марта, поглянувши на годинник у вітальні.

— Марто, ти не розумієш, в тім-то і річ, ми не можемо вирушати без Феріни! У морях лютують жахливі штор-ми, плисти без її допомоги — самогубство! — розсердився Марк.

— Це якась маячня! — втрутилася Лотті. — Куди вона могла дітися? Ви точно скрізь шукали?

— Абсолютно, — відповів Марк. — Феї з садів обниш-порили кожен куточок. З міста вона не виходила. Я опитав усіх вартових, вони носом чують магію, фея не могла про-скочити повз них. Певно, Марто, наша поїздка відклада-ється на невизначений термін.

Марта трохи розчарувалася. Вона знов опинилася на крок далі від розгадки таємниць Годинникаря.

— Марку, — загадково мовила Лотті, підійшовши ближче до брата. — Ану зізнавайся, що ти задумав? Ти знаєш, що сталося з Феріною, так?

— Ми з Баярдом здогадуємося, — раптом заявив юнак. — Коли ми вчора увечері ходили до фей, я помітив у садах підозрілого чоловіка. Я все думав, на кому я міг бачити оте довге коричневе пальто? Сьогодні зранку мені довело-ся побалакати зі Стефаном, ну, ти знаєш, Лотті, кузеном Гортензії, який працює садівником у міністра Олівера.

— Кузин Гортензії працює в Олівера? — перепитала вражена Марта.

— Так. А що тут такого? Треба ж якось заробляти, — спокійно сказав Марк.

— Ти не подумай, він хороший, добрий, — запевнила Лотті, що швидше за брата зрозуміла причину Мартиного здивування.

— От, — продовжував хлопець, — стоїмо ми якраз під маєтком міністра, як з дверей виходить чоловік у такому ж пальто! Я не одразу його впізнав і запитав Стефана. Той мені відповів, що це пан Ольгерд, дворецький. Ну звісно! Він уже з десяток років служить міністру.

— Ну й що? — скептично запитала Лотті. — Це нічого не доводить, якщо ти, мабуть, як я розумію, ведеш до того, що це Ольгерд вкрав нашу Феріну. Для чого то йому?

— Та не йому, дурненька! — вигукнув Марк. — Оліве-рові! Чи ж не міністр мріяв помститися Баярду? Чи не він учора руками відьомських прихвоснів вдерся в маєток, щоб викрасти привезений капітаном діамант? Критикуй-те мене, як завгодно, але інших версій я не маю.

— А я знову кажу: це все маячня! — обурено вигукнула Лотті. — Ну, припустімо, украв він Феріну, що це дає?

— А те, що Баярд не повернеться вчасно до столиці, не виконає роботу, доручену королем, і втратить свою бездо-ганну репутацію при дворі. Я гадаю, з тією ж самою метою міністр намагався викрасти камінь. Аж тепер він зметику-вав простіший вихід. Бовдур! — висказався хлопець.

Марта не знала, що й думати, вона бачила логіку у Маркових судженнях, але в чомусь-таки підтримувала й Шарлоттині сумніви. Занадто якось складно все виходи-ло. Невже капітан і справді встиг настільки насолити мі-ністру, щоб той плів проти нього й Хризантеми злі, хитро-мудрі інтриги?

— Я особисто бачу лише один вхід, — рішуче мовив Марк. — Сам міністр нам Феріни не віддасть. Потрібно її визволяти.

— Як? І звідки? — зневажливо дивлячись на брата, спитала Лотті.

— З маєтку міністра, ясна річ! Спершу перевірити, чи дійсно фея там, а потім кликати Баярда й визволяти.

— Ти здурів! Вдерешся до чужого маєтку?! Коли ми не-щодавно зрізали дорогу на алею Магнолій через його сад,


106

ти мене мало не вбив! «Це погана ідейка, Шарлотто!» А сам хочеш його домом понишпорити? Ні, давай якось без мене! — розкричалася Лотті, а потім вже тихше додала: — Там повно людей. Він майже не виходить з маєтку. Щоб піти туди, потрібно спершу сходити на Вересові пустища, взяти у відьми щезальне зілля. Може, ти ще запишешся в темні маги заради такого безумства?

— Зовсім ні! — рішуче заперечив хлопець. — Правиль-но, зазвичай міністр рідко виходить з дому, але сьогодні у нас який день? Особливий.

— Ювілей мера, пана Салівана! — випалила Марта так голосно, що Лотті аж здригнулася. — А що? — знітилася дівчина у відповідь на здивований погляд Шарлотти. — Я бачила, як учора пані Хризантемі прийшло запрошення на святковий обід з цієї нагоди, — пояснила Марта.

— От-от. Всі знатні особи нашого міста туди запроше-ні. І Олівер теж. Це наш шанс, — прошепотів юнак.

— Наш? Я не буду брати в цьому участі! — гордо сказа-ла Лотті. — Ти зі мною, Марто?

Дівчина завагалася. Вона не могла образити ні брата, ні сестру. Обидвоє друзів були їй дуже дорогі, але помі-тивши раптом, як розчервонілася бідолашна Лотті, Марта розвела руками і мовила:

— Вибач, Марку. Я залишуся.— Добре, я розумію, може, мені й не слід було вам цьо-

го пропонувати. Це ви мені вибачте, — присоромлено мо-вив юнак і додав: — Я піду сам.

— Марку! — заверещала Лотті. — Не смій!Але запізно. Марк вже помчав, гримнувши вхідними

дверима.— Потрібно його зупинити! — сказала стривожена

Марта.— Це ж мій брат! Коли він вбив собі щось у голову, пе-

реконувати його марно. — Тоді потрібно сказати Баярду чи Хризантемі. Але їх

немає. Пані пішла вітати мера зі святом, вона ж бо думає, що ми плануємо відпливати. Тоді, може, пані Хельзі чи пану Маріушу?

— Тільки не мамі з татком! — схопилася Лотті. — Коли вони дізнаються, нам кінець. Вони заборонять Марку їха-ти до столиці. А він, хоч і дурень, але дуже про це мріяв….

— Раз так, Лотті, потрібно йти йому на поміч. Іншого рішення немає! — констатувала Марта.

— Ай! Завжди так! Побігли скоріше! Бовдур, він у мене отримає! — вигукнула Шарлотта, прихопивши до рук свою улюблену жовту парасольку.

На вулиці періщив холоднющий дощ, Марта і Лотті побігли по калюжах, не шкодуючи своїх красивих суконь. Марка і слід простиг. Наздогнати хлопця їм вдалося лише на початку бульвару Сангрія, де і розташовувався маєток міністра. Зіщулившись від вітру під однією парасолькою, двоє дівчат заховалися від сторонніх поглядів у затишних хащах ялівців за рогом багатої садиби. Там їх уже чекав Марк, закутаний у довгий чорний плащ.

— Чого ви сюди прийшли за такої негоди!? — вигук-нув юнак.

— А хто нас півгодини переконував? Га? Тепер ще й питаєш. Нахабо! Міг би й подякувати, ми, між іншим, твою шкуру рятуємо, — знову розбалакалася Лотті.

Марті здалося, що вона от-от не витримає і таки вга-тить щосили свого брата тією парасолькою.

— Не кричи, Лотті! Краще йди додому чи назад до ма-єтку, якщо ти застудишся, мене від маминого гніву навіть відьма з Тернової Долини не врятує. Я ж казав, не потріб-но мені допомагати, я вам даремно розповів про свої пла-ни. Я помилився. Йдіть звідси уже! Обидвоє! — роздрату-вався хлопець.

І тут не витримала Марта:— То йдіть, то не йдіть, ти визначся нарешті!

Марк уже хотів було щось заперечити, але тут увагу присутніх відволік той, хто крокував вузькою алейкою че-рез мокрий почорнілий сад убік, де стояли діти.

Чоловік ступав обережно, крався, наче лис по опалому листю, а темна парасолька в його руках лише зрідка по-хитувалася.

— Це Стефан, брат Гортензії, він роздобув ключі від маєтку, — сказав хлопець, поспішивши назустріч незна-йомцю.

Марта й Лотті навіть не думали вертатися назад. Вони вже пройшли таку дорогу, змокли, як хлющі, змерзли, то хоч міністру напакостять, щоб відвести душу.

— Заходьте тудою, швидко, — ледь чутно мовив чоло-вік, махнувши рукою у бік кущів. Марта вже знала, що там є хвіртка, її показала дітям Шарлотта, коли вони ганялися по всьому місту за Хансом, начальником варти.

«Не минуло кілька тижнів, а ми знов женемося за чи-новником, — прошепотіла Лотті, — це вже традиція».

Нарешті незнайомець підійшов близько, покликав до себе дітей і мовив:

— Ти маєш бути обережним, Марку, Ольгерд пішов у місто, я й гадки не маю, коли він повернеться, в тебе мало часу. Мені здається, що шукати потрібно десь на другому поверсі, я бачив якесь сріблясто-червоне світло у верхніх вікнах дому вчора, коли працював у південній частині саду.

Хлопець говорив швидко, але розбірливо. Він був ви-соким, дужим. Кремезні плечі, жилаві руки . А грубі риси обличчя так уже чудернацьки поєднувалися з добрими, глибокими, ясно-сірими очима і кумедними кучерями світлого волосся, що в них можна було вловити легкий відгомін вроди тендітної кузини молодого садівника, ча-рівної панни Гортензії.

Трудолюбство й завзяття жили в серці цього парубка, берегли й підтримували ту просту й невигадливу красу душі, так само, немов виноградна лоза, що розкошувала в його любому саду і, заплівшись, ховала від морозів ніжні червоні троянди.

— Ці дві панночки теж з тобою підуть? — на хвилинку зупинившись, спитав Стефан. Він, певно, щойно помітив дівчат.

— Підемо! — хором заявили дівчата. Марк зміряв зди-вованим поглядом їхні гордо підняті личка, що свідчили про явну ворожість, і мовчки змирився.

«Легше тепер небо на землю зсунути, ніж їх звідси ви-гнати!» — подумав юнак і не помилився.

— Тоді попереджаю: дієте швидко й дуже тихо. Нічого не чіпати, один невірний крок — і нам усім кінець! — попе-редив Стефан, підвівши їх до чорного ходу, яким зазвичай користувалася прислуга в маєтку. — Ось ключі, котрий з них від яких дверей, я не знаю, самі розберетеся, тим паче більшість кімнат тут незамкнені, — мовив хлопець, пере-даючи Маркові зв’язку ключів, яку витяг із кишені.

— Хто ще є в маєтку? — спитав Марк.— Тільки Берта, покоївка. Ми з нею хороші друзі, я

розповів їй про наші плани, вона проведе вас маєтком і не викаже секрету, не турбуйтеся. За стільки років роботи Олівер всім нам у печінки в’ївся, крім Ольгерда, звісно, ще той стерв’ятник — цей огидний дворецький! Я сам би по-кинув це місце. Але ж гроші.. Та й сад покидати шкода, я стільки праці сюди вклав! — зізнався Стефан. — Як повер-неться Ольгерд чи щось піде не так, я дам вам знати.

Хлопець відчинив важкі підвальні двері, впустив дітей усередину, і вони опинилися в цілковитій темряві.

Далі буде...

ЧИТАЛЬНЯ

107

Квітка мудростіМикола Брездень

Ними виявилися двоє чоловіків в міліцейській формі. Дивлячись на них, я здивовано закліпав. Так, я впізнав їх, вони працювали в ментурі ще тоді, коли я зі школи випус-кався: Іван Сергійович, слідчий, і його помічник, Вадим Се-менович. Обоє кремезні, але Іван Сергійович вже добряче облисів і його обличчя вкрилось зморшками, а Вадим Се-менович власне перебував у розквіті сил. Вони подивилися спершу на мене, потім на Ярослава.

— Доброго ранку! — По діловому почав слідчий, стиска-ючи в руках портфель, помічник тримав в руці лише теку. Я помітив, що, незважаючи на відсутність вампірів у Друж-бинцях, на поясах у ментів були, окрім пістолетів, срібні кілки. — Ярославе, я так бачу, що Олексій вдома. У нас є до нього справа.

Ми з братом переглянулися. — Доброго ранку… — Розгублено відповів Ярослав, я ж

просто кивнув, сховавши руки в кишені джинсів. Чоловіки зайшли в квартиру, і Ярослав зачинив двері. — Проходьте.

— Та ні, ми не надовго, — відмахнувся Вадим Семено-вич. — Справа от у чому… Олексію, — він звернувся до мене, поки слідчий порпався в портфелі. — Де ви були сьогодні з третьої до п’ятої години ранку?

Я здивовано закліпав і відказав:— Перебував тут… — Ви приїхали сьогодні вночі, так? — я кив-

нув. — Хто може засвідчити ваше перебування тут?

Я зиркнув на Ярослава. Саме тоді він поїхав на збір зграї, отже, ніхто не міг підтвердити цьо-го. Я вирішив принаймні дізнатися, що відбува-ється.

— А що, власне, сталося? — Вбито Світлану Кулик. Судячи з усього,

вбивця — вампір. А єдиний вампір, який перебу-ває в місті зараз (на момент смерті), — це ви.

— Звідки ви знали, що я в місті? — здивувався я. Краєм ока вловив, як щелепа у Ярослава відви-сла, а обличчям пробігла тінь жаху.

— Це повідомила Марія, якій ми передзвони-ли… вона остання, з ким спілкувалася загибла. Сказала, що в неї збиралися вовкулаки з приво-ду появи вампіра. А там вже Володимир розпо-вів, хто і є наш вампір. І як воно, пити кров? На зло батькам-вовкулакам зробив? — Тоном, яким матері засуджують дітей, прошипів Іван Сергійо-вич.

— Не ваша справа, — огризнувся я. — І чому її вбив, по-вашому, вампір?

— Ми не маємо права розголошувати деталі. Але!— Він дістав із портфеля папірець, ручку і печатку. — Ми принесли тобі повідомлення про підозру у скоєнні злочину. Це аналог колишньої довідки про невиїзд.

— Що? Не вбивав я її! — роздратовано про-гарчав я, знаючи, що це не матиме результату.

— А, то хтось може підтвердити, що ви були весь час тут?

— Ні. — Ну от, — Вадим Степанович простягнув

мені папірця. — Підпиши тут…Я приклав папірець до стіни і підписав. Не нариватися

ж — ще стратять без суду. Світлана… Я знав її, не близько, але знав. Вона була повією у Марії, часто виїздила до клієн-тів додому. Але тут…

— Її вбито вдома? (але ж деталі не розголошуються?)— Так, — забравши в мене повідомлення, Іван Сергійо-

вич прибив туди печатку. — Ось і все. Ми повідомимо, коли треба буде з’явитись для допиту.

Отримавши повідомлення назад, я подивився на брата. З його посмутнілого виразу обличчя стало зрозуміло, що він знав Світлану дуже навіть близько. Хлопець завмер і не реагував, поки повз нього до виходу протискувалися менти. Я дивився їм у слід, і махнув рукою Ярославу. Він прийшов до тями та спровадив міліцію. Дивлячись, як вони вихо-дять, я мимоволі готувався до найгіршого. Зараз Ярослав розірве мене на кавалки… Але я ж не винен! Ба більше, ікла даю, вбивця — не вампір! Ніхто, без рідні тут, не наважить-ся потикатись у місто.

Як тільки двері гримнули, Ярослав розвернувся до мене. Сум змінився не просто люттю, а якоюсь злобою і су-мішшю ненависті.

«КВІТКА МУДРОСТІ» М.БРЕЗДЕНЬ

II 7 6

108

— ТИ! — Крикнув брат. — БЛЯТЬ! Я ТЕБЕ ВБ’Ю! — Так, тихо! — Повідомлення полетіло на підлогу. Я

здійняв руки, наче здаючись і одночасно намагаючись до-вести брату, що не винен. — Це не я! Я був тут, прибирав… — Ярослав схопив дерев’яну швабру і зламав держак об ко-ліно. — Це. Не. Я!

— Ага! Виродку! Грьобаний упир, я так і знав! Так і знав!!!

Хлопець загрозливо посунув на мене, тримаючи в руках гострі шматки швабри. А все так чудово починалося… До-бре, що перед смертю прибрати додумався, помиратиму в чистому домі. Не те, чого я хотів би, але хоч щось.

— Не змушуй застосовувати силу! — востаннє спробував я.

— Ти і на Свєті силу застосовував? — прогарчав Ярос-лав, загрозливо змахнувши саморобними кілками.

Я смикнувся вперед, тут і адреналіну не треба: відстань маленька. Перехопивши ліву руку брата своєю правою, я збирався знову дати йому ляпаса, як на автовокзалі, аби оговтався врешті-решт! Але, як виявилось, реакція в мене була надто повільною. Різкий біль пронизав груди, я скрик-нув, відпустив руку Ярослава і відступив на крок. Із моїх грудей, трохи нижче серця, стирчав шматок швабри, якою я ще десь годину тому драяв підлогу. Відірвавши погляд від футболки, що вже злегка змокла від крові, я подивився на Ярослава. Він налякано переводив погляд то на моє облич-чя, то на кілок.

— Бля-а-а…Різкий напад болю викликав в мені жорстоку хвилю

злості, тому я щосили замахнувся і вперіщив лівою рукою Ярославу в обличчя. Він крекнув, гримнувши об зачинені двері сусідньої кімнати. Десь за шпалерами, мабуть, трісну-ла штукатурка. Це диво, що двері не зірвало з завіс. Хлопець вдарився об них спиною, і я вловив, як з тихим звуком тріс-нуло скло. Ярослав сповз і розпластався долілиць. Із його спини стирчало кілька великих шматків дзеркала, решта просто попадала на підлогу. З ран сочилась кров. Я припав до стіни і подивився на свою рану. Вже друга за останню добу! Ну що за фігня?! Вийнявши з тихим стогоном кілок із грудей, я задер футболку догори. Кров вже припинила текти, але одяг не врятувати. Трохи нижче серця зяяла гли-бока діра. Вона і не думала затягуватись, зважаючи на те, що кров востаннє я пив вже давненько.

Підійшовши до брата, я опустився на коліна, слухаючи, як він тихо стогне, намагаючись підвестися.

— Не рипайся, — прошипів я, борючись із бажанням ввігнати ці шматки ще глибше у тіло Ярослава, але нато-мість почавши (?) діставати їх.

Висмикнувши один, я спостерігав, як кров перестає тек-ти і рана ретельно затягується, ніби хтось застібає блискав-ку у кишені. Запах крові наповнив мої ніс та рот, я видихнув і намагався більше не вловлювати нічого. Пристойні вампі-ри з вовкулак не п’ють! Але ікла висунулись, тож я просто зціпивши зуби, мовчки, діставав уламки зі спини брата. Він вкотре смикнувся, і я притиснув його до підлоги, поклавши руку на шию.

— Пусти!Я не відповів, лише вирвав останній шматок з його тіла

і відповз подалі. Ярослав, потираючи щелепу, сів. Права половина його обличчя вже стала перетворюватися на си-нець. Так йому і треба! Він зиркнув на уламки дзеркала.

— Про всяк випадок повторюю, схоже, до тебе повільно доходить, — я не вбивав Свєтку.

Ярослав зирнув на кілки, потім на мене і знову на кілки. — Хто тоді, га? — Звідки я знаю, але якщо б я випив її кров менше двох

годин тому, то, — я підняв футболку, демонструючи чорну діру в грудях, — ця рана б уже давно загоїлась! А вона, як бачиш, не дуже поспішає…

— Ого! — Ярослав схопився за голову. — Бля, вибач. Я змовчав, борючись із бажанням вилити на нього яко-

мога більше докорів. Але зрештою, не витримав. — Треба просто мізки вмикати, ясно? Я розлігся на підлозі, відчуваючи, як ікла зникли. Що

ж, запах крові через її ж відсутність потроху вивітрювався, адже на кухні відчинено кватирку.

— То хто ж міг вбити Світлану?— У вас, я так підозрюю, були певні стосунки? — Ну… був секс, — судячи зі звуків, Ярослав почав при-

бирати уламки з підлоги.— І більше нічого? — зацікавився я, припіднявшись на

ліктях. — За втрату дружнього сексу не рвуться вбивати під-озрюваного.

— Більше нічого, — різко кинув брат, розв’язуючи за-битий сміттям поліетиленовий мішок.

— До того ж, вона сукуб, а ми п’ємо кров лише з людей.

«Вор

ожне

ча в

дом

і», е

скіз

. Х

удож

ник

Яко

б Ш

ікан

едер

ЧИТАЛЬНЯ

109

Якби Свєтка була людиною, можна було б перетворити її на вампіра і дізнатись, хто це зробив.

— А сукубів перетворити на вампірів не можна? — по-жвавився Ярослав.

Я заперечливо похитав головою. Добре, що в мені нема й краплі вовкулачого, інакше не бути мені вампіром. Ярос-лав тим часом закінчував із дзеркалом, а я все намагався зрозуміти, як вивідати, хто є той вбивця. Насправді я не до кінця певен, що сукуби не можуть ставати вампірами. Лише про вовкулак я дізнавався достеменно, вже перед пе-ретворенням. Тут мені сяйнула думка спитати про це у Єви. Ха! Тільки вчора поїхав з Тернополя, а сьогодні вже дзво-ню… Славомир мене приріже, якщо дізнається про дзвінок. Але якщо я тишком-нишком… Сподіваюсь, Єва сама.

Ярослав забрав свої саморобні кілки й також викинув їх у смітник, а потім зник у ванній. Зараз або ніколи. Не вар-то ділитися з родичами своїм минулим. Я дістав із кишені мобілку і набрав знайомий номер. Через декілька гудків тихий голос Єви не дав мені й слова мовити:

— Льошо, ти що здурів? Якщо Славомир спалить, пиз-дець нам обом!

— Вибач, — сам не знаю чому, але я теж прошепотів. Із ванної почувся дзюркіт води. — Як ти там?

— Все добре, як ти поїхав, і Славомир спокійний, як удав… ти в нормі?

— Ага, вдома.— У Дружбинцях? Але ж там вампірам небезпечно. — Та, як бачиш, поки живий. Слухай, тут така справа:

сукуба можна зробити вампіром? — Ні. Стоп, а нащо тобі це? Ти маєш там сукуба? Хто

вона? Ах ти ж собако…— Припини! — скрикнув я і одразу прикусив язика. — Що-що? Вже когось трахнув і пообіцяв вічне життя?

Тварюко! — Та стій ти! — перекричав я. — Хтось вбив сукуба і хоче

спихнути все на мене! На іншому боці запанувала мовчанка. Схоже, Єва нама-

галась вгадати — брешу я, чи кажу правду. — Так от, — про всяк випадок я продовжив, — тепер тре-

ба дізнатися, хто вбивця. Але якщо не можна перетворити на вампіра…

— Не можна, — вже спокійно повторила Єва. — Але можна зробити з неї…зомбі.

— Що-що? – я з подиву аж сів. Рана одразу дала про себе знати. Кривлячись, я прислухався до слів Єви.

— Вовкулак, інкубів, сукубів, відьом вампірами ж не зро-биш. Але наша кров може зробити їх зомбі. — А це вже ці-каво! — Я особисто не бачила, як це робиться, але пам’ятаю старий поговір: дай до сонця заходу по смерті, крови троха дай, вип’є най. Лиґай-лиґай, оживай.

— І що це, нафіг, означає? — Треба дати твоєї крові тій сукубі до заходу сонця того

дня, коли вона померла. Тоді до світанку наступного дня вона стане зомбі. Тільки коли все вивідаєш, краще вбий од-разу.

— Почне виїдати людям мізки?Ярослав вийшов із ванної, я й не помітив, як зникло

дзюрчання. — Так, при чому в прямому сенсі. Відрубаєш голову,

ясно? — Так, дякую. Я ще наберу. Ми відключилися. Ярослав з мокрим волоссям проми-

нув мене, йдучи у вітальню.— Хто дзвонив? — Та так, вивідав важливу інформацію, — я важко звів-

ся, задер футболку: рана стала трошки кращою, але до зці-лення ще далеко. — Ти маєш знайомих у морзі?

Ми опинилися в кімнаті, і Ярослав втомлено повалив-ся на ліжко. Він би явно відключився, якби не мої слова.

Я хотів сісти, але залишився стояти, відчуваючи, що сідати буде важкувато.

— Нащо тобі в морг? — Аби знайти вбивцю. — Він у морзі ховається? — Ярослав, схоже, став драту-

ватися. — Ні, але можна підняти з мертвих Світлану. — О, Боже, тобі дах зірвало? Сам же казав, що вампіра-

ми сукубів не зробиш! — Можна досягти ефекту іншим шляхом, — деталі поки

рано розголошувати.Приречено застогнавши, Ярослав сів. Він втомлено по-

тягнувся і спитав:— То що мені треба зробити в морзі? — Нам, — виправив його я. — Якщо ти не помітив, на вулиці зараз день, сонце там…

тобі взагалі спати вдень не треба?— Це міф, заспокойся. А через сонце не хвилюйся, кра-

ще збирайся. Хлопець розчаровано похитав головою і почав влізати в

сорочку, на яку перед тим ліг. Вона зім’ялась, але Ярославу, схоже, було на те байдуже. Я зиркнув у вікно: якщо рухати-ся достатньо швидко, то сонце не встигне мені зашкодити. Ярослав поспішив до дверей, зупинився і глянув на мене:

— Ти б футболку змінив, чи що? Я зиркнув на груди і розчаровано скрипнув зубами.

Зовсім забув, що футболка вже зіпсована. Можна нахабно вдягти якусь з братових, тільки от він вдвічі ширший за мене у плечах, тому виглядати буде кумедно, якщо не тупо. Довелося пошукати в своїх речах і змінити одяг.

— Знаєш, мене ще, мабуть, пропустять в морг, але як туди збираєшся потрапити ти? — спитав Ярослав, замика-ючи двері квартири.

— Треба щось придумати. Ми спускалися сходами вниз, і я нарешті допетрав, що

сонце зараз світить на протилежний бік будинку, тому на-разі воно мені не загрожує. Поки ми не виїдемо на дорогу. Ярослав спускався втомлено, і можна було його зрозуміти. Але якщо ми зараз цього не зробимо, то можемо і не дізна-тися, хто вбивця.

На вулиці мої сподівання підтвердились: будинок ки-дав достатньо велику тінь на майданчик перед ним. І ко-пійка Ярослава була саме там. Ми поспішили до машини, рана на грудях час від часу давала про себе знати. Чомусь мені здавалось, що адреналін викликати буде тяжко. Тоді слід сподіватися на краще.

— Слухай, а ти певен, що тіло саме в тому морзі, де пра-цює твій знайомий?

— Не кажи на Світлану так! — Як?— Тіло! І так, я певен, бо все, що пов’язане з міліцією,

везуть туди. — Ясно, добре. Вибач. Я всівся на заднє сидіння, намагаючись триматися

центру. Якщо сонце потрапить на якийсь із боків і зайде задалеко,я вчасно втечу на протилежний. Ярослав завів машину і виїхав на дорогу. Вулиці ще, здебільшого, пусту-вали. Ну звісно, сьома ранку, хто ж так рано буде йти на роботу! А вампірів у місті нема.

Їхали ми мовчки, і я почав дратуватися. Не люблю мов-чати в дорозі — це ніби бути у сварці.

— Де ти зараз працюєш? — поцікавився я зрештою.— Автомеханіком підробляю. А ти де працював? — Та, в барі одному. — Вампірському? — наїжачився Ярослав. — Ти ніби не знаєш, що 77% всіх нічних закладів в Укра-

їні належать вампірам! — Я розчаровано похитав головою, відсуваючись трохи ліворуч від сонця.

— Та якось не доводилось замислюватись про це, —

«КВІТКА ЩАСТЯ» М.БРЕЗДЕНЬ

110

в’їдливо промимрив Ярослав.— От нащо ти починаєш? Де міг, там і працював. І, якщо

вже хочеш знати, багато цих барів і клубів цілком людські. У місцинки винятково для вампірів – я б не сунувся.

Ярослав мовчки їхав далі. Краще б я теж не спробував точити ляси. Теж мені! Не подобається йому!

— Поки я говоритиму з Настею, тобі доведеться на своїй оцій… вампірській швидкості прошмигнути в сам морг, — зненацька видав брат.

— Яка Настя? О! То це жінка? Чого ж ти одразу не ска-зав, я пристойніше б одягнувся…

У дзеркалі я побачив, як Ярослав закотив очі. — Вона одружена! Коротше, тобі ясно? — Та ясно, — скривився я. — Тільки от я в морзі то не

бував, тому куди шмигати — уявлення не маю. — Бля. Може я скажу, що ти будеш мене морально під-

тримувати? Вона ж іще не знає, що ти вампір.— Вона взагалі мене знає? — здивувався я. — Ні. — Ну от. Правда потім можуть подумати, що ми щось

робили з тілом. Але вони ж мали все зафіксувати! — А що ти взагалі хочеш робити? — Ярослав повернув

праворуч і виїхав на головну вулицю. Тут вже з’явилися по-одинокі перехожі, що кудись поспішали.

— Зробити з неї… — Я витримав паузу. — Зомбі. — Що?! Господи, ти геть здурів, чи що? — Ярослав ледь

не з’їхав на тротуар. — Ні, заспокойся. Вона оживе десь до світанку. І скаже

нам, хто вбивця. Тільки потім доведеться її знову… вбити. Аби вона не почала нам зомбі-апокаліпсис.

— Блять! До моргу ми під’їхали хвилин через двадцять. Решту

дороги Ярослав мовчав, ніби набравши води в рот. За-галом, можна було його зрозуміти. Що б він там не казав про «лише секс», принаймні з його боку було щось більше. Погано, а може, і не дуже. Машина зупинилась, і довелось відповзати на інший бік, аби не стати жертвою сонця. Я прикинув відстань до дверей моргу — далеченько. Якщо супершвидкість не спрацює, буду ходити весь обпечений і почервонілий. Ярослав заглушив мотор і зиркнув на мене. Я ж роздивлявся будівлю моргу: одноповерхова, темна і з кількома вікнами обабіч дверей. Якщо я не помиляюся, то морг, власне, у підвалі. Взагалі, у нас не прийнято тримати тіла у морзі, але після того, як Україна визнала надприрод-них істот, включаючи вампірів, офіційними громадянами, морги стали популярними. Сюди навіть за власної смерті спершу відправляли тіла мерців, а потім знову додому — для панахиди і похорону. Викриття в світі відбулося ще тридцять років тому, але Радянський Союз вперто ствер-джував, що це просто сатанізм і дурний вплив Заходу, а на-справді все добре — жодних надприродних істот. І лише за Незалежної України нас визнали.

— То що, ти готовий? Я зиркнув на дерева, що росли біля доріжки до вхідних

дверей. Чудово, отже, можна спробувати сховатися в тіні. — А ти? — відповів я запитанням. Ярослав просто виліз з машини, а я з протилежного

боку. Найпростіше було би по-вампірськи метнутися впе-ред і потрапити всередину. Але я розумів, що хтось з вікна може побачити це. Ризик, звісно, мінімальний. Я швидко крокував вперед, відчуваючи неприємне поколювання на шкірі. Ярослав наздогнав мене і порівнявся ліворуч, заго-роджуючи від сонця. Не дуже це, відверто кажучи, допома-гало, та хоч щось! Ми швидко перетинали алею.

— То що саме ти робитимеш, якщо ми потрапимо все-редину?

— Побачиш, — ухилився я. — Зараз наше завдання — потрапити! Ця твоя Настя якось пов’язана з вовкулаками?

— Ні, не бентежся.

Опинившись перед дверима, я полегшено зітхнув і по-спіхом зайшов усередину. Чому я не додумався одягти со-рочку?! Тепер пізно. Розчаровано зиркнувши на руку, де шкіра трохи почервоніла, я скривився. Схоже, так само буде і на обличчі. Ярослав роззявив рота, аби щось сказати, та я перебив:

— Не звертай уваги.Перед нами простягався коридор, в кінці якого ви-

днілися двері ліфта. У самому коридорі розташовувалось лише декілька дверей.

— Чекай тут, — кинув Ярослав, поспішивши вперед.Я відійшов подалі від дверей і став розглядати білі сті-

ни, очікуючи на повернення брата. Судячи з усього, кори-дор слугував і проходом, і приймальнею. Приймальнею для трупів…

Ярослава все не було, і я почав підозрювати, що Настя зрадила своєму чоловіку, а Ярослав — Свєті. Розмов не було чутно, та й взагалі нічого не було чутно. Мабуть, у кабінеті є срібні хрести на дверях. Як не крути, але вампіризм тісно прив’язаний до релігії. І церква не ховає вампірів.

Нарешті двері відчинилися і звідти вийшла худа жінка з темним волоссям, зібраним на потилиці у хвіст. Я одразу вловив її серцебиття і легкий запах парфумів. Надто солод-кі, як на мене. Жінка мала на собі темну блузку і спідни-цю, легке робоче взуття. Її великі очі кинули здивований погляд:

— О, доброго дня! Ви, певно, Олексій?Ярослав кивнув їй, ніби я сам не можу слова сказати.— Так, — відповів я. — А ви, мабуть, Анастасія? Жінка кивнула. Я помітив обручку на руці, в долоні

вона тримала ключі. Руки для потиску я не простягнув, вона, слава Богу, теж. Бракує тільки аби вона відчула мою холодну шкіру. Запала ніякова мовчанка.

— Йдемо? — зрештою оговталася Анастасія. Ми закивали, жінка кинула співчутливий погляд на

Ярослава і повела нас коридором. На ходу вона промовила:— Причина смерті — зламана шия. Якщо вампір і кусав

її, то крові не пив. Ярослав зиркнув на мене, а я лише знизав плечима.

Чому він не може зрозуміти, що це не я?! Ми підійшли до ліфту і Настя натиснула кнопку. Коли двері відчинилися, ми ввійшли всередину.

Я почув, як закалатало серце брата. О так, стара добра клаустрофобія дається взнаки. Коли йому було вісім років, він випадково закрився в шафі й чотири години не міг звід-ти вибратися. Ми ж з Настею спокійно стояли, відчуваючи, як ліфт несе нас вниз.

Я дивився на свої руки, які де-не-де почервоніли. До-бре, що Анастасія не питає, чому. І було б ще краще, якби вона не потикалася з нами до тіла.

Інакше як я маю зробити те, що маю зробити?

Далі буде...

ЧИТАЛЬНЯ

111

Фантасмагорія в АнтонінахОлександр Шеремета

Ще з дитинства я відчував, що Антоніни — цілком не-звичне село. Щось у ньому таємниче витає, щось зі світу ди-тячих мрій. Навіть через десятки літ потрапляєш глибоко в затінки свого дитинства.

Цього разу на Різдво до Антонін я вирішив дістатися ав-тостопом. Невдала затія, позаяк довелось добру годину че-кати чуйного попутника на виїзді з Хмельницького. Коли пальці задерев’яніли, старенький «Запорожець-пиріжок» спинився коло сторчма піднятого великого пальця. Мене треба було заносити в салон, як льодову скульптуру, але всміхнене обличчя водія щось таки відігріло в грудях. Це був Вітька. По-перше, я був радий, що поїду без пересадок, бо Вітька — то сусіда, що живе в Антонінах, у хаті навпро-ти, по-друге, це, чорт забирай, Вітька! Ще той пройдисвіт, з яким минали усі мої канікули. Він завше вигадував якісь фантастичні історії про село, щоб наші дитячі пригоди про-ходили цікавіше будь-якої відомої людству мандрівки. Ох, скільки ми тоді облазили в пошуках закопаних скарбів, зниклих цивілізацій і містичних істот! І все це в межах лю-бого серцю села.

— Оце-то зустріч! З празничками тебе! Ану, цибай у ма-шину, підкину, — радісно загорланив Вітька.

— І тебе з Новим роком. Дякую, що підібрав.Минуло щонайменше двадцять років з тих пір, як ми,

мов оглашенні, льотали по селу, «рятуючи прекрасних принцес з полону перелесників», а Вітька не змінився. Зда-валося, що він і зараз впевнений у тому, що їде не на «Запо-рі», а на міжгалактичному крейсері. На запитання «як мої справи», я коротко і стисло доповів про останні новини зі свого буденного життя. Та попри лаконічність, мрійник ви-рішив перебити мене, доповідаючи про нову чудасію в селі. Запитав, чи знаю я, звідки приходить різдвяний вертеп у село. Я похитав головою, усвідомлюючи, що Вітька не по-годиться з побутовою думкою, що вертеп — то всього лиш переодягнені сільські діти. Своєю відповіддю я спровокував цілу історію, яка розповідалась аж до Антонінського ставу.

На мій показний подив виявилось, що вертеп збираєть-ся глибоко в лісі, за гаткою, ближче до невеличкого сели-ща Юзіно. Там є місцина, де на Святвечір усіх фігурантів дійства збирає молодий козак. Старий циган, подоляночка, литвин, москаль, кінь, пес, цап та племінник сатани готу-ють показову інтерлюдію для селян. Вітя, який розміняв вже четвертий десяток літ, вперто стверджував, що всі ті типи не з нашого світу. Що вони гості, котрі навідуються лиш на Різдво.

Як минули Чернелівку, я почув від співбесідника про старого лісника, котрий єдиний знає де тих містерій шука-ти. Лісник справді був у селі легендарною особистістю, на ряду із старим рибалкою Чомбою, Чайкою з покуття, та ді-дом Соловейчиком — майстром на всі руки.

Садиба лісника теж є неабиякою — то була колись псар-ня графа Юзефа Потоцького, нащадка Антоніни Потоцької, на честь якої колись село Голодьки було перейменоване на нинішню назву. За часи панування знатних родів: Острозь-ких, Сангушків і врешті Потоцьких, село розвивалося. На початку ХХ століття в Антонінах була розкішна магнатська садиба, яка складалася з офіцини, манежу, стаєнь, гаражу із десятком найсучасніших на той час авто, парку «Кайзер», який увібрав у себе масу екзотичних рослин та тварин, ну і, звісно ж, палацу, який проектувався великим Ферденан-дом Фелнером, за проектом якого збудована Одеська націо-

нальна опера. На жаль, Україна мала і має біду прямісінько під боком. У 1919 році юродиві більшовики спалили палац, який своєю красою та убранством міг би сперечатися з Во-ронцовським палацом у Алупці. Спалили родинну бібліо-теку та приватні колекції пана Потоцького, знищили винні погреба, які наразі, поховані глибоко під землею. Годі й уявляти скільки скарбів було знищено, розкрадено, і скіль-ки ще таїть земля, якщо зі слів внучки садівника графської оранжереї, Тятяни Коломієць, стіни кабінету Юзефа По-тоцького були обкладені золотими монетами і не лицевою стороною, а стопками. Вітька завжди хвалився, що знай-шов одну таку монетку, але нікому не показує. Ще казав (та й не тільки Вітька, а й інші селяни), що коли червоні дикуни палили палац, Юзеф разом із двома синами ряту-валися через систему підземних коридорів і вийшли аж біля села Юзіно. Вітька ж казав, що знайшов колись один такий хід, мовляв, він замаскований під обшарпаний склеп на польському цвинтарі. Якраз саме коли він розказував про той склеп, ми в’їжджали в Антоніни, де за знаком із назвою села ховалися між дерев похилені хрести та склепи того самого польського кладовища. Потім проїхали вели-чезний Антонінський став, на березі якого зручно влашту-валася садиба квартирмейстера графського двору. І ось ми вже в центрі, поряд із Золотими воротами, за якими від ко-лись розкішного палацового ансамблю лишились лишень стайні, офіцина та манеж. А за ними широко простягаєть-ся уздовж річки Ікопоть парк «Кайзер». Гуляючи парком, ще досі можна вгледіти витівкуваті екзотичні дерева, серед яких одне з двох в Україні коркове дерево та ряд рослин з Червоної книги. Годі й казати, що все те убранство в зане-хаяному стані, а парк більше схожий на казковий ліс Пазл-вуд. І це влучне порівняння, позаяк деякі дерева «Кайзера» лишилися з часів закладення парку Єстафієм Сангушко на

Худ

ожни

к ©

Юрі

й Ге

рц

«ФАНТАСМАГОРІЯ В АНТОНІНАХ» О.ШЕРЕМЕТА

початку XVII ст. Акурат однолітки дерев вищезгаданого ан-глійського Пазлвуду.

Коли сонечко сховалося за обрієм і засвітила перша зірка, ми ступили на поріг Вітькиної хати, де нас бабуся Ганя зустрічала з кутею. Її стареча посмішка, здається, й до скону не втратить своєї загадковості. «Христос ся рож-дає», — примовляла вона, запрошуючи до різдвяної вечері. Дванадцять смачнючих страв пашіли на столі. Всі по черзі спробували куті і прийнялись за інші страви. Тільки-но я встиг вхопити ложку, як у двері хтось добряче погрюкав. Бабця Ганя підірвалася відчинити, припускаючи, що то ко-лядники, але за мить двері зачинила і сказала, що то вітер гуляє. Вітька схопився з-за столу, взяв мене за руку, і по-вів в сіни. Я обернувся і на останок вгледів як бабуся Ганя кладе гілочку ліщини на піч, де золотавим блиском майнув якийсь предмет. І в думках моїх ковзнула думка, що то ніщо інше, як та сама монета з кабінету графа Потоцького. Щось таки Вітька знає…

— Хутчіш взувайся, то лісник навідувався, — захекав-шись, затараторив Вітька.

— Друже, то й що з того? Хай йде собі з Богом.— Ти не втямив. Цей лісник проведе нас до місцини, де

вертеп збирається.— Вітя… — приречено зітхнув я. — Давай я прибавлю

нотку реалізму у твоє життя…— Моєму життю і так вистачає реалізму, — цілком сер-

йозно відповів Вітя. Здається, таким приземленим я його ніколи не бачив. — Я одинокий, у мене немає дітей. Роботи в селі не знайдеш, катаю на шабашки в Хмельницький. Ото тільки й порайся біля сухореброї корови та кількох поросят. Мені вашого реалізму вдосталь вистача.

І все, що я мався сказати, запнулося в мене поперек горла. Я побачив іншого Вітю. Я побачив справді нещасну

людину, яких в кожному українському селі вдосталь. Лю-дину, яка принаймні цінує те, що має. Людину, яка, певно, єдина в Світі так щиро вірить у диво. Нехай містичне, але ті вигадки, гляди, — відображення того, що він в житті не до-сяг: не підкорив цивілізацію столичного життя, не врятував принцесу з чіпких лап одинокості, не віднайшов захованого скарбу сімейного щастя. Мені стало соромно за те, що я за-кинув руку над чиїмось мріями.

— А й справді. Ходімо наздоганяти лісника.— Так би й зразу. Ходи. Нас чекає незабутня подорож,

— всміхнувся Вітя.Сніжинки поволі десантувалися нам під ноги. Ми хру-

мали заметеною стежиною до двору діда Соловейчика, який відійшов у кращий світ кілька літ тому, полишивши по собі хатину, яка зіяла пустими, чорними віконницями. Темно-сині відтінки надвір’я таїли в собі пам’ять дитячих років, коли ми отак само, минаючи хлів, попід стріхою ви-ходили на задній тік і простували через городи до лугу по-над ставом. Зізнаюсь, дещо моторошно було наближати-ся до хати. Тиша в селі завжди настерігає і навіює усілякі страхітливі думки. От тоді й знайшли свій початок дива. Біля розчахнутої хвіртки стояв дід Соловейчик із гасовою лямпою в руці. Ось тільки світилася вона синім. Я було по-думав, що то мені привиділося, але коли дід підняв світило над головою, а іншою рукою вказав у бік гатки, дрижаки пройняли мене аж до нігтів. Ми пройшли повз нього, вда-ючи, що не помічаємо його, але щось таки сіпнуло мене за-зирнути у вічі небіжчика. І побачив я в них тепло. У вицві-лих, старечих очах сяяла радість, яка безмовно вітала мене, мовляв оте забуте з дитинства: «Доброго здоров’я, козаче. Як життя молодеє?»

А в лузі хтось насвистував. І не вітер то зовсім був, бо цю пісеньку я сотні разів чув від нині вже покійного діда

ЧИТАЛЬНЯХ

удож

ник

© Ю

рій

Герц

113

Чайки.— Вітю, ти теж це чуєш?— Вітру в лузі?— Так… Тобто, ні. Пісеньку, яку дід Чайка насвистував.— А-а, — здогадався Вітька, — то он же він сидить.Я заглянув під стару вербу, коси якої закувала крига, і

побачив, як навколо згорбленого силуету витанцьовують діти. Вони були зодягнені в самі лишень сорочки. І дзвін-кий сміх побіг луною понад замерзлим ставом, через Глібо-ку долину і аж до гатки. Йшли ми через поле. Вітер нещад-но розбивався об наші обличчя. Ноги грузли по кісточки в сніг, але ми продовжували наш шлях. Узрівши такі чудасії, я все менше сумнівався, що побачу справдішній вертеп у лісі. Чекав лишень зустрічі зі старим рибалкою Чомбою, який, до слова, не забарився. Згорбившись над лункою на Глібокій долині, де ми вирішили зрізати шлях, дід вичіку-вав кльову.

— Чомба теж мені не ввижається? — перебиваючи гул вітру, крикнув я у спину Віті.

— Ні, ніяк ні, — підтвердив він. — Старенький ще й досі рибку виловлює. Скільки йому років, ніхто в селі не знає, але повір, він живіший всіх живих.

— Тобі не здається, що ми вже мали б нагнати лісника?— Ні, не здається.Потому мої питання вичерпалися. Коли ми підходили

до хати лісника, я був настільки втомлений постійним ви-йманням чобіт зі снігу, щокроку встрягаючи по коліна, що шкодував, що не відхрестився від пригоди і не почовгав до рідних бабусь. Старенькі сестри разом з усією родиною чекають мене на Святвечір, а я міряю рівень снігу по око-лицях. Але після зустрічі з Соловейчиком, Чайкою та жи-вішим всіх живих Чомбою, інтерес таки розпинав мене і дарував наснаги йти за невтомним Вітею.

Ми постукали у величезні дерев’яні двері, і ті одразу ж відчинилися. Зо середини віяло теплом та запахом горілого хмизу. Біля коминку сидів старий лісник у хутряній камі-зельці. Його сива борода спадала на живіт і тяглася підло-гою до чоловіка середнього віку, що сидів напроти.

— Вітаю вас мої сини. Чи не померзли ви, йдучи? Я чаю з глоду вам заварю, чи, може, хочете узвару? Вітайте гостя мого, пана. Як віддихнете — сядем в сани. І вмить чкурнемо в ту місцину, де вас очікують гостинно. Не забарились ви ні трішки. Старий циган лиш виліз з діжки. Козак скликає ін-ших типів. А ви сядайте, тілько тихо. Бо вечір тишу любить, спокій. І так було, і буде, доки свята зоря не засіяє. Допоки ся Ісус рождає.

— Вітаємо тебе, лісничий, і гостя твого. Христос ся рож-дає! — піднесено зачав Вітя.

— Славімо його! — Відповіли усі хором.— Як не втомились, мої милі, то гайда в ліс на ту міс-

цину. Вертеп поможемо зібрати і свято нести в кожну хату. А вас, мій пане, ясноокий, залишу тут, хранити спокій. — Чоловік у чорному фракові поважно кивнув. Він усім своїм виглядом показував знатне походження.

Як запрягали сани, Вітя запитав у лісника:— Це за чим пан Потоцький завітав?— Навідатись до псів своїх. Чи всі на місці. Всі живі.— І як?— Всі на місці.— А де?— Позаду.І коли я обернувся, то побачив щонайменше сотню мис-

ливських псів. Усі вони сіяли блакитним маревом. Стояли в шеренгах, гордо задерши морди до зірок, що виглядали поміж хмар. І тоді лісник всівся за віжки та засвистів, наче у мисливський ріжок подув. Враз дюжина псів вишикувалась перед санями. І тільки-но ми повсідалися, як ватага смик-нула за поводи, і сани здійнялися понад верхівками дерев. Під нами синіли поля, став, ліс. Ми мчали на висоті пташи-

ного польоту, а я й досі не міг повірити, що все те коїться зо мною. Вітька всміхався мені, мовляв, дива таки існують, варто в них лиш повірити. А значить, я повірив, коли лечу на санях, запряжених дванадцятьма фантомними псами.

Дуже скоро ми приземлилися на галявині в тій стороні лісу, де вже Юзівські землі починаються. Серед засніже-ної місцини червоніла ватра, навколо якої стояли Старий циган, литвин, кінь, цап та племінник сатани. Вони знали, що ми навідаємось, вони чекали на нас. Коло ватри стояв накритий усілякими стравами стіл, на краю якого височів книш трирядний. Внизу перша житня хлібина «Хазяїн», на нім «Василь» пшеничний, і на вершечку «Йордан» з піс-ного тіста. Неподалік від столу височів дідух. Галявина ви-гравала неймовірною кількістю кольорів. Наче художник вронив сюди свою палітру. Сяйво багаття перепліталося із блакитним відблиском місяця в снігу, а сині вогники гасо-вих лямп кружляли навколо, здійняті невидимою силою. Племінник сатани, густо-оброслий рудою шерстю, мружив свого поросячого п’ятака до срібного коня. Цап байдужо жував жуйку, подриґуючи довгою борідкою. Коло нього, на пеньку, вмостився блакитноокий литвин. А в голові столу сидів старезний циган. Його довге волосся кольору вороно-го крила ховало побите зморшками, смагляве обличчя. З гущавини лісу витягав хмиз жилавий козак із довгим чу-бом, котрий закрутився навколо вуха. Вкинув гіляки у во-гонь і почав співати:

Десь тут була подоляночка,Десь тут була молодесенька,Тут вона впала, до землі припала,Личка не вмивала, бо води не мала.— Неправда! — виходячи з хащів, озвалася повногруда

дівчина. — І воду я мала, і личко вмивала. Москалеві віру дала, от і затрималась. Гарно каже, гарно тьохка, та усе неправда. Соловейко з нього добрий, та не чолов’яга. Як брехав під соснами, зразу все прочула, учепилась в коси я і тягла за чуба. Тягла, тягла, притягла. Знайте люде, вірте милі, задурила москаля, — волочила чорнобрива за три во-лосини худого, миршавого москалика, який не сильно й то пручався.

— А што, Катєріна, ти мнє вправду нравішся.По галявині розсіявся дзвінкий сміх. І я гигикнув, коли

Вітька штурхнув мене в бік. З-за столу встав циган і про-мовив:

— Всі у купі. Нині свято у людей, то ж баритися нам не на часі. Тримай свою плату, лісниче, — дав він діду три лісо-вих горішки на гілочці. Лісовик подякував, закинув бороду на плече, вмостився за віжки і погнав фантомних псів по-над дерева.

— А ти, парубче, будеш звіздарем. Молодий козак підійшов до мене впритул і вручив жер-

дину з зіркою, що символізує народження Христа.— Заждіть! — скрикнув я. — Лісовик казав, що пес має

бути у ватазі.— То ось він, — Вказав старий циган на те місце, де Ві-

тька стояв. І побачив я, що замість Віті на мене зиркає стат-ний сіроманець. Очі його блищали радістю, вуха сторчма стояли, а пухнастий хвіст виляв туди-сюди.

І пішли ми через діброву, через гатку, через поле, на-співуючи різдвяних пісень. Зо ставу нас вітав Чомба, той, що живіший всіх живих. В селі біля верби насвистував дід Чайка, забавляючи потерчат, а на оддалі махав блакитним світилом дід Соловейчик. А як ввійшли у вуличку, з хат по-чали виходити люди. Всі вони раділи Різдву Христовому, святковому вертепу, новому звіздареві і підспівували нам усім знайому колядку:

Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився…

«ФАНТАСМАГОРІЯ В АНТОНІНАХ» О.ШЕРЕМЕТА

115

«МІСЯЧНА РАЙДУГА» С.ПИЛЬТЯЙ

Місячна РайдугаСергій Пильтяй

Жив собі у лісі лісовичок, звали його Малик. Був він ще молодим як для свого племені, але вже бачив не один де-сяток зим. Зросту наш лісовичок був невеликого, біля двох ліктів. Малик мав типові великі загострені «лісовицькі» вуха, кругле личко та великі темно-зелені очі, які нагадува-ли коштовні смарагди; коротке пряме каштанове волосся та кирпатий, увесь у ластовинні носик довершують зовніш-ній вигляд нашого лісовичка.

Жив Малик у дуплі Тисячолітнього Дуба, який був на-стільки великим та могутнім, що його крона створювала тінь на відстані кількох десятків метрів від стовбура. Сам Дуб стояв посеред невеликої діброви, яка з усіх сторін була оточена дзвінким світлим бором. Здалеку здавалося, ніби батько-дуб охороняє своїх листяних дітей від непроханих хвойних гостей. І дійсно, в діброві не зустрічалося жодної стрункої сосни чи лапатої ялини. Тут було царство листя: розлогі клени, невисокі дивно покручені граби, зелена гус-та ліщина і, звичайно ж, безліч синів Великого Дуба, що були ніби однією пануючою сім’єю. А біля самого Дуба, на березі струмка, що протікає через діброву, примостилась чудова калина, яка щоосені радувала лісовика та всіх меш-канців діброви своїми червоними ягодами-ліхтариками.

Малик був господарем цієї діброви. Весною він допо-магав квітам пробиватись крізь сніг, влітку оберігав гнізда птахів та нори тварин, восени розносив жолуді по діброві та допомагав тваринам готуватись до зими, а взимку — лягав спати, хоча інколи прокидався, одягав моховий кожушок та обходив свої володіння, слідкуючи за тим, чи добре всім зимується.

Усе було добре у нашого лісовичка. І лише одна мрія, що жевріла в його думках, не давала йому досягти повної гармонії. Ще в дитинстві від старезного діда лісовика-ді-бровника Малик чув розповідь про Місячну райдугу і про те, що хто її побачить, той знайде спокій, і ніякі життєві не-гаразди не будуть перепоною на шляху життя.

Одного літнього вечора, закінчивши обхід діброви, пе-ред тим, як залізти у дупло, Малик примостився на великій лапі Дуба помилуватися вечірнім лісом. Сонце ледь-ледь освітлювало верхівки дерев, і навкруги панували приємні напівсутінки, навіюючи душевний спокій.

Аж ось над кронами промайнула якась тінь, і на моло-дий дубок, якраз навпроти лісовика, сів великий чорний крук. Це був давній знайомий Малика Вишезор, який час від часу навідувався до його діброви.

— Здоров був, Вишезоре! Давненько я тебе не бачив, — звернувся Малик до крука. — Розповідай де був, куди літав?

— Був я в Скелястих горах, у своїх родичів, гірських кру-ків, цікавився у них про твою мрію — Місячну райдугу.

Очі лісовика загорілися вогниками цікавості, він навіть трохи подався вперед.

— Ну, розповідай швидше, що ти дізнався.— У гірських круків є повір’я, що побачити Місячну

райдугу можна в ніч осіннього або весняного рівнодення, зійшовши на найвищий пагорб місцевості, якого можна до-сягти за одну ніч.

— В нашій місцині, — вголос почав роздумувати Малик, — це, мабуть, Пагорб Чотирьох Каменів, що знаходиться на північ від моєї діброви.

— Так, — підтвердив Вишезор,— якраз до нього ти мо-жеш дістатися за одну ніч задовго до сходу сонця і побачи-ти з його вершини Місячну райдугу.

Обличчя Малика засяяло від задоволення.— Нарешті я здійсню свою мрію! — захоплено вигукнув

він.Крук розправив крила:— Мені вже потрібно летіти. До осіннього рівнодення

лишилося три дні. Готуйся, Малику! Я прилечу побажати тобі удачі, — із цими словами крук здійнявся в повітря і зник за кронами.

Сонце вже сіло, на небі почали з’являтися зірки. «Нарешті моя мрія здійсниться», — подумав лісовичок,

потягнувся і поліз у тепле дупло відпочивати.

Три дні минуло у звичайних клопотах. І ось настав вечір дня осіннього рівнодення.

Вилізши з дупла, Малик озирнувся навкруги. Ліс ніби завмер в очікуванні чогось особливого: не ворухнеться ані листочок, ані травинка.

Раптом над лісовиком пролунав голос: — Ну що, готовий рушати до здійснення мрії?— А, це ти, Вишезоре?— Прилетів побажати тобі удачі та попередити, що до-

вкола вештається зграя песиголовців.— Дякую за попередження, але що їм потрібно в лісі? —

здивувався лісовик.— Хто їх знає, але будь обережним.Малик присів на корінь дуба, посидів хвилинку, вдарив

долонями по колінах і підвівся.— Час мені йти.— Бувай, Малику, щасливої дороги!— До побачення, Вишезоре!Не обертаючись, лісовичок покрокував на північ вздовж

струмка, лише погойдування папоротей та тихе шурхотін-ня виказувало його шлях.

Сонце заховалося за деревами, і на ліс опустилися су-тінки. Нарешті Малик вийшов зі своєї діброви і потрапив у чистий сосновий бір. Довкола височіли стрункі сосни, де-не-де траплялись берізки. Попереду була річка Світлиця, через яку потрібно було переправитись, тому лісовик ру-хався швидко, не звертаючи уваги на довколишній світ. Він хотів переправитись на інший берег річки засвітло.

Ось і Світлиця. Її пологі береги були вкриті травою та верболозом. Малик вийшов до річки і зупинився під ста-резною вербою, що схилилася до води. Під цією вербою було заховано невеликий човен, що його зробив для своїх потреб сусіда Малика лісовик-боровик.

Раптом біля нього пролунав тоненький сміх. Лісовик від несподіванки аж підскочив. Перед ним стояла струнка дівчина в трав’яному одязі, зеленавим довгим в’юнким во-лоссям та ясними зеленими очима. То була мавка.

— А, це ти, Вербинко, ну ти мене й налякала!— Куди це ти зібрався, вуханчику? — посміхаючись,

спитала мавка.— До Пагорба Чотирьох Каменів, подивитися на Місяч-

ну райдугу.— Все-таки наважився здійснити свою мрію?— Так, — відповів лісовичок.— Тоді щасливої тобі дороги, — відказала мавка, — але

будь обережним, на тому боці річки чигає зграя песиголов-ців.

— Я про це знаю.

116

— Ми з іншими мавками хотіли було звернутись до діда Лішука, щоб він їх попроганяв, але вони поки що шкоди лісу не завдають, звірів не кривдять, а все щось шукають.

— Гаразд, дякую за попередження, — сказав Малик, сі-даючи в човен.

— Всього тобі найкращого, — побажала мавка. — Потім розповіси мені, як воно — побачити Місячну райдугу.

— Обов’язково, Вербинко. Бувай! — І Малик запрацю-вав веслами.

Досягнувши берега, Малик оглянувся — протилежний берег був порожній: мавка вже сховалася в своє дупло, і лише одинока верба стояла, схиливши гілки до води. Сон-це зайшло, почало темніти. Перед Маликом розкинулась невелика безліса галявина, яка знаходилась між річкою та смерековим лісом, що височів на півночі. Саме в цьому лісі знаходився Пагорб Чотирьох Каменів.

Малик хутенько перебіг галявину і зайшов до лісу. Сме-рекові ліси, на відміну від борів та дібров, були набагато темнішими, і, хоча місяць уже зійшов, під пологом панува-ла непроглядна темрява. Малик швидким кроком попря-мував на північ. Навколо звисали темні лапи смерек, від подихів вітру здавалося, що віковічні дерева намагаються зійти з місця, але їм це не вдається, бо їх щось тримає. Десь скрикнув пугач. Лісовику стало трішки моторошно, і він ще більше пришвидшив ходу.

Та ось праворуч блимнув мерехтливий промінчик світ-ла, ніби танцюючий світлячок. Малик зупинився. Дивно, в смерековому лісі ніколи не було світляків. Придивившись, він зрозумів, що то далеке вогнище. «Хто міг розпалити вогнище вночі посеред лісу?» — задумався Малик. На дум-ку спало лише одне — песиголовці. І тут його схопили.

Малик навіть не зронив і слова, настільки все сталося несподівано. Його просто схопили і потягли. То було двоє песиголовців. Низькорослі, волохаті істоти з собачими пис-ками. Ці створіння здавна наводили жах на лісових жите-лів, але так далеко в ліс вони ще ніколи не заходили.

Лісовика притягли до вогнища. Навколо багаття сиділо семеро песиголовців.

— Що це ви там притягли? — спитав найстарший із них. — Та це лісовик, кудись прямував. Ми вирішили його

схопити. — Підведіть його до мене.Малика підвели до ватажка. То був старезний песиголо-

вець, увесь сивий з маленькими проникливими очицями. — Ти що тут, коротуне, робиш? — спитав він.Малик хотів відповісти, але настільки злякався, що в

нього перехопило подих.— Ну ж бо, відповідай! Тремтячим голосом лісовик відповів:— Я йду до Пагорба Чотирьох Каменів, подивитися на

Місячну райдугу.Очі песиголовця набули такого дивного вигляду, ніби

він щось згадав.— Місячна райдуга, — прошепотів він. — Це твоя мрія?— Так. Песиголовець зітхнув. — Не можна зупиняти того, хто йде по Шляху. Я знаю,

тому що колись сам втратив мрію. І старий ватаг почав розповідати.— Ще коли я був молодим вожаком, то хотів вивести

своє плем’я на прабатьківщину песиголовців, до скелі Біле ікло. Біля її підніжжя, за нашими легендами, знаходиться вхід у печеру, де з каменю вийшов великий Каніс, наш пра-щур.

Старий песиголовець схилив голову. Його голос тихо звучав, ледь чутний у шелесті листя, але його дух випро-мінював таку енергію, що здавалося, ніби спогади про ми-нуле повернули йому молодість.

— За повір’ям, плем’я, що оселиться біля тієї скелі, ста-не величним і об’єднає всі інші племена песиголовців. Я за-палав цією мрією і почав збирати когорту, щоб знайти Біле ікло. Та наші старійшини вирішили інакше.

Песиголовець знову зітхнув.— Мені заборонили йти на пошуки. Сказали, що це

лише казки, що вони не допустять, аби плем’я на тривалий час лишилося без найкращих воїнів. І це в мирний час! — Очі песиголовця горіли пристрастю, але в голосі відчувала-ся гіркота втрати. — І я скорився.

Враз кудлата постать старого песиголовця якось осіла. Здавалося, що він втратив усю енергію, яку тільки що ви-промінював, згадуючи свою молодість.

— Так я втратив мрію. Відтоді наше плем’я поступово згасає.

Песиголовець підняв голову і подивився Малику у вічі.— Відпустіть його!Малика провели за межу світла від вогнища і відпусти-

ли. Не оглядаючись, лісовик чимдуж попрямував на північ. У голові роїлися різні думки, але цю пригоду він хотів як-найшвидше забути.

Минув деякий час. Уже було далеко за північ. І ось перед лісовичком відкрилась галявина, посеред якої височів Па-горб Чотирьох Каменів. Цей пагорб називався так тому, що на його вершині стояли чотири камені, які незнамо-звід-ки тут взялися, але з давніх-давен вважалися священними. Малик зі всіх ніг побіг до пагорба. Нарешті здійсниться його мрія. Видершись на вершину, лісовик примостився між чотирьох каменів і почав чекати.

Час спливав, місяць вже почав хилитись до горизонту, а Місячна райдуга все не з’являлася. «Невже моя мрія так і не здійсниться, — гадав Малик, — і вся ця мандрівка да-ремна?» В душу лісовичка закрався смуток. Та ось поряд з’явилось бліде блакитне сяйво. Малик повернувся і по-бачив поряд струнку дівчину в білому вбранні. В її волоссі сяяли маленькі зорі, а всю її огортало блакитне мерехтливе сяйво. Від подиву Малик аж рота відкрив.

— Як тебе звати? — спитала незнайомка.— Малик, — затинаючись, відповів лісовик .— А мене звати Зоряною. Що ти тут робиш?— Чекаю Місячної райдуги, але здається, її сьогодні не

буде.На обличчі дівчини з’явилася легка усмішка.— Якщо дуже захотіти, то всі мрії здійснюються. Треба

тільки захотіти.Малик заплющив очі і промовив про себе: «Я хочу по-

бачити Місячну райдугу». Розплющивши очі, він подивив-ся на місяць. Навколо нього з’явилося кольорове коло, яке почало розширюватись. То була справжня Місячна рай-дуга! Лісовика охопило почуття захоплення і спокою. Так вони й стояли вдвох на вершині пагорба — Малик і Зоряна — вдивляючись у це диво природи…

ЧИТАЛЬНЯ

117

«НІМБ САТАНИ» С.МИСЬКО

Німб СатаниСергій Мисько

Корова почухала задньою правою, роздуте молоком, драглисте вим’я і діловито заявила:

– Туди дороги немає. Вірніше, її не існує взагалі. А вам навіщо?

Від почутого й побаченого очі Євгена округлилися до непристойних розмірів. Тепер ці дзеркала душі, вискочив-ши на лоба, скоріше нагадували білі порцелянові блюдечка з чорними масними плямами розширених зіниць по цен-тру.

– Я, Зойка… Зойка Білокопитова. Між іншим, у тебе ви-разні очі, – продовжувала тварина, висолоплюючи язика. – Давай відразу на ти. У нас тут все по-свойськи.

Білокопитова все ж соромилася в присутності незна-йомця відганяти немитим хвостом зграї надокучливих мух, що обліпили її з усіх боків і лізли куди їх не просять.

Про всяк випадок Євген зробив крок назад. У голові крутилися неймовірні варіанти пояснень: «Мабуть теща намовила за мої солоні жарти. Чи й того гірше… Пристріт. Конкуренти по бізнесу таки підсипали у каву якоїсь гидоти. Як кажуть старі люди: «правдива мана – здоровому глузду хана». Чи може нарешті фортонуло і я…».

– Чого замовк? А в тебе яка назва?Вона не втрималася, мабуть їй нестерпно свербіло.

Врешті-решт кілька разів війнула розкішним хвостом з рудими китицями бруду, здійнявши в повітря сіро-зелену хмару. Євгеній рефлекторно почав відмахуватися від ко-мах, але даремно. Літаючу безліч не цікавила його персона. Ескадрилья хаотично покружлявши в повітрі, знову обсіла Зойку.

*Подружжя Мамаїв поверталося додому, опісля вдалого

м’ясного торгу на обласному базарі. Євген та Євгенія Мамаї проживали в селі Добролюбівка, N-ського району, N-ської області. Класичні селяни на земельних паях. Як і всі, так звані, дрібні одноосібники обробляли наділи за принципо-во прозорою схемою. Ця категорія землевласників зазви-чай орендувала всю необхідну техніку у більш заможних фермерів.

Окрім зазначеного виду діяльності, і, аби убезпечити себе від фінансової кризи на неврожайні роки, займала-ся ще й сяким-таким допоміжним бізнесом. Іноді роби-ли вилазки за свіжиною. Тобто на день-другий ставали ”м’ясниками”. Так віднедавна називають приватних заго-тівельників великої рогатої худоби і свинопоголів’я у на-селення району. Здійснювали забій, обвал, формування роздільних шматків для реалізації в мережі оптової і роз-дрібної торгівлі.

Добру половину дороги Євген і Євгенія провели за емо-ційним з’ясуванням хто з них винен в тому, що хтось ви-нен. Скоріше ця обставина віднедавна стала невід’ємною складовою їхнього сімейного союзу. Вони воліли виказува-ти одне одному все, що лежить на душі, особливо не пере-ймаючись реакцією у відповідь. Часто-густо такі емоційні перепалки закінчувалися великими сварками. Навіть бій-ками, а на завершення зазвичай палкими обіймами сексу-примирення. Словом, все, як у нормальній, цивілізованій,

сучасній родині. Трішки притомившись від емоційних пе-репалок взяли тайм-аут для відновлення.

Ближче до перехрестя головної і другорядної доріг, Єв-ген вимкнув магнітно-імпульсний прискорювач коліс. Дви-гун почав працював у звичному режимі. Тепер з вихлопної труби вилітали ледь помітні сіруваті клубочки відпрацьова-ного біо-палива. Залишилося повернути вправо, аби подо-лати ще з десяток кілометрів до рідної Добролюбівки, який знаменувався абсолютно непридатним для автомобільних коліс покриттям. Легше й швидше цю відстань пройти на своїх двох, насолоджуючись мальовничими краєвидами, аніж гойдатися в стані контузій на сидінні автівки.

Євгенія аби дозволити чоловіку зосередитись на кер-муванні, продовжувала нервово клацати мобільним. Як то ще кажуть сиділа в ”Вконтакті”. Китайське диво видало черговий глюк, обірвавши змістовну переписку з кумою Людасею. В запалі, вконтакреша кинула телефон на заднє сидінні. Кілька хвилин сиділа в очікуванні, розглядаючи манікюр. Заглянула в дзеркало заднього виду. Незадоволе-на своїм відображенням, розплела коси. Знову глянула на себе оновлену. Облизуючи губи, задоволено хмикнула. По-тім плеснула в долоні і дістала з сумки півлітрову пластико-ву пляшку. Зросила її вмістом руки, шию, зону декольте, а ще трішки під спідницю. В захваті від запаху, закрила пові-ки. Насолодившись хвилею задоволення, томно глянула на коханого, посміхнулася і з новими натхненням почала свій оригінальний спіч.

– Якого дурного ти повернув на цю роздовбану, забуту здоровим глуздом дорогу? Сюдою вже з весни ніхто не їз-дить. Чого мовчиш? Знає кіт, чиє сало з’їв, тому й мовчить. – Євгенія тицьнула пальцем у годинник на щитку приборів. – Дев’ятнадцять сорок п’ять. Вечоріє. Пів години мовчали, мов чужі. А ми ж любимо одне одного до нестями. Забув? Я нагадаю!

РОЗДІЛ IДУША В ДУШУ

Будь який збіг з реальними подіями, людьми, населеними пунктами, тощо… майже випадковий

118

– Затишшя скінчилося… Сюдою набагато ближче. Хоча й дорога не дуже. Втомився я від пустого базікання. Охо-лонь. Не буди лихо поки тихо. Напахтіла якоюсь гидотою. Розкуйовдила волосся…

– Ой-й… Он, як! Хвате вдавати розумника. Як ото в піс-ні. О боже какой мушщіна! Хоч би приймач полагодив. Ні музики в машині, ні хазяїна. Тільки, ось, голомозий космо-навтик вхопився за кермо і вдає з себе казна що. Ти не ба-чиш хто поряд з тобою? Пелена перед очима? Це я! Твоя кохана дружина Євгенія!

– Бачу, не репетуй. – намагаючись вдавати спокій, від-повів Євгеній. – Щоб ти була… в курсі. Я контролював по-казники приладів. Підсилювач треба відрегулювати. Впор-скування палива обмежити. На сотню має бути рівно літр палива. Наразі більше на сто грамів.

– Мені це ні про, що не говорить. Не репетуй? Їхали по платній трасі. Це не дешева розвага.

– Ні, ну ти чуєш? За годину пролетіли двісті кілометрів, а їй байдуже. Гривня за кілометр без посту ДАІ – це дорого?

– Не бубни… По звичайній, з штрафами і зупинкою на контрольних пунктах за твої винаходи майже те саме.

– А швидкість? – гордовито кинув Євген. – Виграш у швидкості. На платних дорогах запобіжні чіпи дезактиву-ються.

– А, якби, не дай боже, якесь лихо на дорозі?Євген зробив вигляд ніби не чує нарікань.– У мене не відмовчишся. Хвате мені вчорашнього. Тут

треба в діло зранку, а воно ввечері наковталося з кумом градусів. Хай все пропадом аби мені було добре. Дві телячі і три свинячі туші! Не туші, а чисте здоров’я. Ледь коту під хвіст не викинули.

Євген вибрав момент коли машина виїхала на більш-менш “притомну” ділянку і випалив:

– Ні, ну ти таке бачила? Ні з того, ні з сього, без явної причини… В твою голову розум вже давненько не навід-увався. То мовчиш, то репетуєш, як з гарячки.

– В мене шок! Тупо й дупо по самі вуха... Навіть для кос-монавта самоука. Тишком-нишком взяв свою Євгеночку на експеримент. Летіли на швидкості двісті на таратайці з причепом. Ти в своєму розумі? Я, що піддослідна тваринка?

– Все під контролем. Не влазь у крайнощі. Моя «Славу-та» дасть фору фірмовим нафаршированим всюдиходам. В разі нештатної ситуації спрацюють катапульти і ми не твер-до впадемо метрів за десять від місця аварії.

– Ти хотів мене ще й катапультувати? Кидати об землю коханою дружиною? А якщо поряд дроти на стовпах під на-пругою? – Євгенія, від хвилювання, плеснула в долоні.

– Швидкість? А сто – безпечно? Чи вісімдесят? Євге-ночко, люба, можна потрапити в халепу й на своїх двох. Тут вже, як крива долі занесе. З катапультою трішки перебор-щив. Жартую звісно. Вистачить гравітаційного нейтраліза-тора. З цим девайсом шанс потрапляння в аварійні ситуації дорівнює нулю.

– Знову жарти?– Час від часу треба, але цього разу чесно. Скоро на моїй

Славуті кружлятимемо навколоземною орбітою.– Попереджуй заздалегідь, коли надумаєш кружляти.

Але не зараз.

– Ні… Приблизно за місяць. Та скоро, щоб ти знала, за якихось років сім-вісім, злітати на Місяць чи на Марс буде простіше ніж з’їздити в місто м’ясом торгувати. Годин де-сять дороги і ти на Місяці: стоїш на місцевому базарі, пра-виш свою ціну. Вже розробляється програма комерційних маршрутів загального користування: Земля(Україна) – Місяць(Україна) – Марс(Україна). Україна має свої терито-рії не тільки на Землі.

Євгенія терпляче слухала повчання чоловіка. Ця жінка не звикла дарувати закиди в її сторону на привід розумових здібностей.

– Маєш мене за ідіотку? Я шкільну програму засвоїла на відмінно. І на яких планетах є Україна знаю! На Марс? Хай спочатку на Землі дороги нормальні зроблять. Ти ж знаєш. Я…, – Євгенія, аби втамувати хвилювання і не пе-ревести розмову в традиційне з’ясування стосунків з руко-прикладством, зробила паузу аби підібрати потрібні слова. Чоловік за кермом, стан дороги поза коментарями. Це тре-ба враховувати. – Я за тобою і у вогонь, і в воду. Хоч до раю чи до пекла. Аби з тобою. Але попри це, ти телепень! Неви-правний дурисвіт! Винахідник самоук! І… Досить і цього.

– Хай так. Кому написано вище покинутий цей світ ра-ніше відведеного, нічим не відкупиться. Швидкість тут ні до чого.

– Слушна думка… Це твій коник. Повчати. Ти ж гуру! Просвіти мене, темну конячку. Я буду слухати, відкривши рота.

– Та ці дороги, скоро взагалі стануть зайвими. – Євген захопився, але уважно спостерігав за вибоїнами, що під-ступно стелилися під колеса. – Може тому їх і не ремонту-ють. Так! Колесо – це гальмо цивілізації. Воно припинило нормальний еволюційний розвиток. Затримало потрібні винаходи на добрих пару-трійку тисяч років.

– Я б тебе зараз катапультувала заради приколу…– Єв-генія вдала ніби натискає першу ліпшу кнопку на щитку приборів.

– Чепурненька й вродлива відьмочка. – Євген обереж-но прибрав її руку. – Люба моя, ти мабуть забула запах ха-зяїна? Показати ху із ху? Зараз висаджу з машини і будеш бігти поряд, згадуючи по чім Савка дьоготь продає.

У відповідь Євген почув слова пісні.– …Ще й на бороді ямка. А я люблю Євгенка, сорочка

вишиванка.– Давно ти не співала. Згоден, але на броді ямка – брех-

ня. Ні… Мабуть висаджу. Будеш бігти, співати і гав по по-садках розганяти.

– Знайшов зачіпку. Стулися. Значить, ямка – брехня, а інше – не викликає сумнівів? Дурисвіт. Я ж кажу, ось тобі. – Вона скрутила коханому дві дулі. Їй здалося цього замало. На додачу вона показала ще й язика. – Мені зараз добре. Душа співає!

– Співай, але подумки. Чи пошепки. Це вже схоже на маразм. Чесне слово висаджу. Ще й дулі мені показує. Ди-тячий садок «Беззглуздячко».

– Балакаємо душа в душу. Висадить він. Дивись, щоб я тебе не висадила. Хазяїн, – Євгенія зробила неоднознач-ний їдкий наголос на цьому слові. Раптом вона повернула

голову в бік. – Ого-го! Ти диви, Євгенчитку, що творить-

ЧИТАЛЬНЯ

119

ся! Вихор щойно рвонув. – Такий порив, ледь дерева не по-трощив.

Ніяких різких поривів вітру він не встиг помітити. Пере-мкнув на нижчу передачу і з’їхав на узбіччя, бо більш-менш нормальна дорога закінчилася. Попереду тільки напрямок, означений щербатими вибоїнами і горбиками.

– Ти збочена особа… Їй хоч кіл на голові теши, а вона казатиме: дощ іде.

– Солоденький, як у воду дивишся… Тепер ще й дощик почав накрапати.

Лобове скло вкрилося маленькими мокрими цяточка-ми. У відповідь Євген ввімкнув двірники, втомлено позі-хнув і неохоче кинув:

– Дурний гонор на твоїй голові дах рве. Треба міцніше прибити, бо ненароком і мене зачепить…

– А якщо метеорит? – Ці слова, мимоволі, напросилося на язика. Євгенія навіть сама здивувалася від доволі неспо-діваного питання. – Сам учора мене лякав своїми історіями про космос.

– Тебе налякаєш. Сама в чорта душу виторгуєш.– Ой, не треба мене провокувати… Не я придумала, що

таке буває перед падінням метеориту. Падало ж колись біля села каміння з космосу. Так, космонавте? Ще й на тво-го прадіда Купріяна. Казкар ще той був, царство йому не-бесне.

– Хто б казав. Ти, ще та провокаторша. Мені повчитися.– Хто всрався? Невістка. Так і це. Довго думав?– Не збивай з пантелику. Я про метеорит не закінчив.

Так от… Про це навіть школярі знають. На всю планету Земля тільки два таких унікальних метеорити. Один з них впав на території України, біля нашої Добролюбівки.

– Досить подробиць. Космос – не мій коник. – На чер-говій вибоїні Євгенія емоційно ляснула себе по ляшкам. – А-а, ти навмисне звернув на цю дорогу. Ну ти й… космо-навт. Сподіваєшся на диво?

– Можливо. До речі! Нагадую для особливо обдарова-них. Сьогодні двадцять перше червня. Рівно сто двадцять п’ять років, як на голову моєму прадіду Купріяну, царство йому небесне, впала планета. Він тутечки садив баштан по балках.

– Мрієш аби й тебе торохнуло по голові, – випалила Єв-генія поправляючи неслухняні руді пасма, розхвильовані безперервними гойданням на “хворій” дорозі..

– Два рази в одне місце? Малоймовірно. Як би ж то… – Євген кинув погляд на дружину. Та зосереджено вдивля-лася в краєвид за вікном. – Агов! Вже й галюни ловиш від нових парфумів. Де таку гидоту колотять? Схоже на про-травку від колорадського. Збери, нарешті, свої патли у хвіст чи що… На відьму схожа.

– Хто б казав. У тебе в роду всі відьми і відьмаки. Воно у вас спадкове. Не треба й планети. Не від світу цього – це норма. А волосся хай протряхне спокійно…

– Тільки не зиркай на мене так своїми зеленими очись-ками. Забула? Я за кермом.

– Наразі це тебе й рятує. – Щось дійсно парко стало, – Євген відкрив бокове ві-

кно. – Відкрий і ти своє, а то, як жук зараз впаду і буду нога-ми дригати від твоїх пахощів.

– Не дригайся. Що ти розумієш в парфумерії, селюче? Французька брендова рецептура. Виготовлено в Китаї.

– Ясно. Сколотини.– Зауважу – без використання спирту. На водяній осно-

ві. Щоправда термін придатності тільки пів року, – виправ-далася Євгенія, поволі обертаючи ручку на дверцятах.

– Ще й зіпсоване мабуть.– Ні, – Євгенія уважно розглянула етикетку. – Ще цілий

місяць… А ти, що думав. Люди ж цей запах здалеку возять. Поки всі розтаможки пройде. Ціна знаєш яка. Якби ще й у Франції зроблено, то… Та зараз Китай замовлення від

НАСА приймає. Мав би знати, космонавте.Євген подумки смачно вилаявся, пригладив чорні вуса і

сплюнув з пересердя у відчинене віконце. Євгенія, розчепі-реними пальцями, похапцем розкуйовдила довгі кучеряві пасма рудого волосся. Від цього зачіска тільки набула бону-сів. Вона знала, що такою, природно неохайною подобаєть-ся своєму чоловіку, тому зробила це навмисне. Євгенія не дивилася в очі Євгену. Жінка зробила вигляд ніби зосеред-жено видивляється не краєвиди за вікном, бо намагалася уникати його погляду в моменти нервового збудження. Від його бісиків вона відчувала, як по її безвольному тілу по-чинають бігати безлічі мурах-лоскотунів.

– Бачиш, як у людей сонях гарно піднявся. Росте, мов з води. А наш сидить…

– Ти мені зуби не замовляй. Чуєш? І мій космос своєю звивиною не чіпай. НАСА знає, що робить.

Євгенія скоса поглянула на Євгена. Даремні сподіван-ня. Він зосередився на дорозі, всім своїм видом демонстру-ючи стійкість до зваблень своєї розпатланої супутниці.

– Правда пузо коле? Твоє НАСА нас туманить, як сонце кротів. А ти віриш, – Емоції миттєво змінювали одна одну. Євгенія задоволено хіхікнула: нарешті вдалося підібрати потрібні слова і вдало зліпити їх до купи аби достойно заче-пити свого любчика. Далі вона продовжила, підігріваючи ситуацію: – Аби ти знав, деякі пані з нашого села, навіть кредити брали, щоб одягнутися і пахтіти цивілізовано. Он Галка Підтоптана цілу літру купила. На все своє кодло. Це вона мені адреску регіонального менеджера підкинула.

– Тепер всі смердітимуть однаково. А з приводу креди-ту… Це натяк чи я помиляюсь?

Машину почало трясти і гойдати із сторони в сторону. Вони виїхали на фінішну пряму. Ця ділянка дороги ніколи “не бачила” асфальтового покриття. Євгену іноді доводило-ся часто гальмувати, різко вивертаючи кермо.

– Неоковирна дурість. Маєш свою жінку за лохушку? Ми з подружками через “Вконтаті” домовилися купити на всю групу ”Мода-да”. Треба зняти цей клятий…

Євгенія швидкими вправними рухами розстебнула чор-ний бюстгальтер, а ще за мить він лежав на задньому сидін-ні поверх мобілки.

Полегшено зітхнула, поправивши білу футболку з ро-жевим сердечком поверх напису ”Love”:

– Аж дихати легше стало. Ніби хомута з шиї скинула.– Чи це я втомився, чи я не розумію. Минуло вже двад-

цять хвилин. А ми й досі товчемося на цій десятці, Їдемо, їдемо… Ні кінця, ні краю. Здається мені, що до твоїх тереве-нів навіть час прислухається.

– Я теж помітила. Не дивно, бо повзеш, мов черепаха. На спідометрі стрілка і двадцяти кілометрів не доганяє. Час прислухається? Не дивно. Наші бесіди можна записувати і по радіо крутити.

Тепер її ще доволі гарні й пружні перси колихалися в такт нерівностям, що стелилися під колеса авто. Натільний хрестик на золотому ланцюжку раз по раз перестрибував то на ліву, то праву сторону глибокого декольте. А на поворо-ті з розгону шубовснув у, на мить розширену, щілину між розхвильованих пишних округлостей.

Хрестик дошкульно муляв ніжну плоть. Євгенія смик-нула за ланцюжок аби дістати надокучливого бранця. За-стібка розірвалася. Вона навіть скривилася від болю. Лан-цюжок якимось чином обкрутився навколо правого соска. А нові й нові колихання машини тільки додавали непри-ємностей. Євгенія то вигинала спину, то підскакувала на сидінні.

– Що? Стаєш дибки, мов коби…, – Євген не встиг завер-шити фразу. Машину кинуло вбік. Він ледве не прикусив язика.

– Ото, щоб не взивав мене. Пригальмуй трішки. Дістану хрестика з пазухи, а то ще відірву сосок.


120

Чоловік зупинив машину. Євгенія не примусила себе довго чекати. Тепер хрестик висів поверх футболки, якраз рожевому серці.

– Знову застібка на ланцюжку розійшлася. Гайда.– Ти з мене всі соки вип’єш своєю модою, – відповів Єв-

ген натискаючи педаль акселератора.– Не стартуй, мов ракета. А я не втямила. Твоя жінка

схожа на кобилу? Я, не побоюся цього слова, займаюся фіт-несом, гарно пахну, вдягаюся по модних журналах. А волос-ся. Я тебе втоплю у ньому і ніхто окрім мене не знайде Після всього, я, кобила? Та такої фігури, як у мене ще пошукати.

– Заспокойся. Звісно, що не кобила… Вирвалося. Але розкидати свої цицьки по машині не варто.

– Ой, а хто мене тут бачить? Спробуй сам цілісінький день проходити з цією портупеєю і двома кобурами на гру-дях.

– Я бачу! Це мене відволікає від керма. Придумає щось, хоч стій, хоч падай. Хоча, ні. Правильніше: і на голову не натягнеш.

– Хвате, кажу.. Відволікайся акуратніше, а не то наче-плю кобури на твою розумну голову. Тільки її треба здути на два-три розміри. І по самі вуха натягну…

– Сказонула… Як не приший кобилі хвіст. Дивись, що я тобі щось не натягнув.

– Хвате… Завівся, як будильник. Краще слухай, – заува-жила Євгенія на черговому гальмуванні. – Обережно! Рідну жінку везеш. Мені стограмова пляшка обійшлася в якихось п’ятсот гривень. А чим мені ще запах тельбухів перебива-ти? Чого витріщився? Все, тепер боюся. Одним словом… Визнаю. Ти хазяїн. Тільки на велику… величезну на букву Ху, – ще уїдливі повторила Олена.

– Затям! Та пахтися чим хочеш, а село нічим не заглу-шиш. Село – це модно. Слухай, що тобі каже хазяїн. Хазяїн! – повторив Євген. – О! Дощик закінчився.

– Вимкни двірники! Дурне, як сало без хліба. Називай себе хоч папою римським. Хвате носа задирати. Це ти у кос-монавти мітиш. А я жінка земна. Люблю щось більш-менш зрозуміле.

– Жменько, не ставай в позу. Досить мені нерви причі-сувати. От навмисне не вимкну. Хай тобі нерви потріпають. Тільки й чуєш всю дорогу, оце: хвате, хвате... Для чого тоді й на білому світі жити? Крутишся без просвітлої години. Клопоту під зав’язку. Єдина втіха лишилася: ти без одягу та ще випити іноді з кумом по чарці на коня. Душевно, без головомийки і цього тупого «хвате».

Попереду виднівся вказівник населеного пункту «Щас-тячко».

– Без одягу… Який не який, а комплімент.– Вмовила. – Євген вимкнув двірники.– Вже он і Щастячко на горизонті. Дорога слизька, не

напорись на «Щастячко». – Раптом вона перелякано зата-раторила: – Я, що казала. Диви, знову рвонуло! Запили-ло… Гіляка на нас летить! Євгене! – відчеканила останні слова Євгенія, тикаючи рукою у лобове скло поперед очі чоловіка.

– Бач-ч…, – тільки й встиг прошипіти Євген.Він крутнув руля і загальмував. Синій «Славута» з мі-

ні-причепом, зробивши неймовірний розворот, з’їхав на узбіччя, підім’явши зламані гілки акації. Добре що все обі-йшлося без травм. Євгенія заплющила очі і обома руками вхопившись за Євгена. Він розчепив руки дружини, по-плескав її по щоках. Лише пересвідчившись, що все в по-рядку зняв пасок безпеки з себе, а потім з неї.

– Скільки тобі було казано. Не пиз...и під руку!!! – Євген горлопанив на вухо дружині вже не стримуючи емоцій. – Якщо пробили ската, я тебе впряжу поперед машини і буду підганяти аби нарешті згадала по чім сьогодні Савка дьо-готь продавав.

Жінка, оглушена криком, деякий час сиділа мовчки.

Показовий момент. Стулені коліна, невинні кліпання пові-ками свідчило про шоковий стан...

Євген вийшов з машини. Від побаченого щосили вда-рив кулаком по капоту. Добре, що метал був старого прока-ту. Витримав. Інакше була б добряча заглибина. Притулив-шись до лобового скла, показав Євгенії дві дулі.

– Пробили відразу два скати. Передні! Два! – При-тулившись до лобового скла, показав Євгенії дві дулі. – А запаска лишень одна! – цю репліку Євген підкріпив більш змістовним жестом: праву руку зі стиснутим кулаком зігнув у лікті, а ліву наклав на плече.

На Євгенію ці погрози подіяли, як стимул вийти з машини. Вона трішки оговталася від шокового стану і на-вмисне не спішила поправити піддиркану від безперервно-го вовтузіння на сидінні, зелену спідничку, демонструючи свої ще доволі стрункі й гарні ніжки. А ще нові трусики, які вона сьогодні купила потайки, втри дорога у фірмовому бу-тику.

– Доводиш до гріха. Матюкнувся… Матюк з язика – впустив чорта у світ…

– Та чого його ото парка парити. – улесливо перебила його Євгенія. – Нічого не вдієш. До кума Булави зганяй по молодецьки. Рукою подати, а то може й ближче, якщо чи-мось іншим подавати. Правда, Євгенчику?

Євген якраз присів біля машини і оглядав пробиті ска-ти.

– Ах ти безсоромна. – Він спочатку не повірив сво-їм очам. – Вже й труси не вдягаєш? Таки скисла на кис-ляк… А ну повернись. Такими шворками тільки лантухи зав’язувати.

– Дурило, провінційне. Що ти знаєш. Це бренд… – вона була втішена. Їй вдалося змінити тему і заспокоїти чолові-ка. – Це ж мій сюрприз тобі. Вірніше мав бути. А-а-а! Ти… Ти, для рідної жінки пів свині зажалів? За комплект мод-них трусиків. Тим більш, що зараз рік синього коня.

– Ні, з трусами – це фінт вухами. Ну, хто їх бачить? Тіль-ки ти коли вдягаєш, та я іноді коли знімаю… Чого ж ти їх всі відразу не натягнула? Тепліше буде вночі.

– Недарма мені консультант Віолета із ”Круговерть” по-радила цей колір. Ну це той бутик де я брала трусики. – Єв-генія спробувала надати новині невимушеності, закусивши нижню губу. – Буцімто чоловіки божеволіють від синього фасону. Мабуть вона мала рацію. Чи досвід…

– Консультант Віолета? Точно! Як ми забули про рік коня… Це ж треба. Та мені якось фіолетово до цих східних календарів. А я все думаю, що це дебет з кредитом не сти-куються.

– Ні, не фіолетового. Синього.– Правильно. Вуздечка на твоє причинне місце. Синя

для рудої божевільної кобили… Все ж треба було тебе ви-садити і впрягти машиною аби питала у кожного стовпа по чім Савка дьоготь продає.

– А сам? Знову накупляв книжок про літаючі тарілки. Мало тобі Інтернету. Мариш чкурнути у космос на своєму тюнінгованому драндулєті, зустріти симпотну інопланетя-ночку і катати її на рулі? – Євгенія нагнулася і полізла на заднє сидіння по мобілку.

– Та я вже зустрів одну. Ось вона. – Євген злегенька плеснув її по сідницях. – А куди зібралася дзвонити, голо-зада? – Телефон твій – тю-тю. Навіть техніка тебе не тер-пить. А мій ти вдома забула. Казав же вранці. Не забудь мій телефон.

Вони вже забули і про скати, і про інше, захопившись черговим з’ясуванням стосунків. Такі дивні перипетії остан-нім часом траплялися з ними повсякчас, відтоді, як вони змінили своє ставлення до усталених статутів сільської ро-дини. Але єдиним виправданням цим скандальчикам, не зважаючи на емоційні змагання в дотепності, було справ-жнє почуття – кохання. Тільки воно давало змогу продо-

ЧИТАЛЬНЯ

121

вжувати цю дивну гру люблячих сердецьЄвген спробував сам поправити задерту спідницю, але

навпаки тільки дужче оголив жінчині принади. Йому від-крилися більш відвертіші подробиці.

– Коли ти встигла ще й з цим? Де твої завитки “куку-рудзяних рилець”? Це вперше ти так кардинально змінила зачіску. Було-було, але такого… Блищить, мов нова патель-ня! Треба було ще й часником натерти для поліровки.

– Сьогодні вранці було натхнення. Спочатку манікюр-ними ножицями. Вийшло якось кострубато. Довелося по-зичила в тебе одноразову бритву. – Євгенія вилізла з маши-ни. Помітивши неоднозначний погляд Євгена, швидкими рухами поправила спідницю.

– У нас не всі дома й хата без вікон і дверей. Попереджу-вати треба... Заздалегідь. І взагалі… У тебе, що своїх катма?

– Уявляєш, буває. Твоя, до речі, гостріша…– Ти хоч викинула її потім?– Ой, не роби з цього проблему.– Тобто, я міг нею вранці поголитися?– Чи я тобі чужа? Що тут такого? Скільки я там збрила,

– Взявши руки в боки, випалила Євгенія. – Вважай це жар-том. До речі, телефон знову працює. Мабуть перебісився. – Вона натискала правим вказівним на екран.

– Дійсно, що тут такого. Це не твоя провина. Ти такою родилась. Я перевірю. Якщо не жарт… Начувайся.

Євгенія показала чоловіку язика і продовжила клацати мобільним.

– Зараз же подзвони до моєї тещі… Хоч вона й каже іно-ді в мою сторону: ”До нашого берега припливе, як не по-слід, то тріска”, я її люблю і називаю мамою. Хай Оксанка сьогодні заночує у нашої мамки Марії.

– А я куди дзвоню? – Євгенія ледве встигла попередити матір про затримку. Телефон знову відмовився працювати. – Встигла.

– Бачу ти крутиш мене на новий телефон. Інакше ці фо-куси не назвеш. І мій забула, і своєму в’язи скрутила.

– Ні, ти невиправний бовдур. Чуєш, що кажеш? Забула мій телефон. А в самого, що руки-дрюки, мозок-смалець? Добре проїдемо й це на задній швидкості.

– Наразі не про це. Якщо пам’ятаєш, ми посеред сте-пу з пробитими скатами. Ти мене зовсім затуркала своїми приколами. Вмієш... – Євгеній озирнувся довкола: жодно-го поруху. Повний штиль. – Тобі залишилося тільки одне. Не гаємо часу. Догола роздягайся та на задньому сидінні вкладайся. Налаштовуйся на ніч кохання. А я по лісосму-гам піду…

– Сама ночуватиму? – хіхікнула Євгенія.– З пів годинки поночуй сама. А я тим часом вполюю

голіруч нам дичини для романтику. Зараз фазан іде. Вече-ря просто неба. Запечемо м’ясця в чорноземі. У мене пля-шечка шмурдячку є в багажник, – ледь стримуючи сміх, Євген анонсував програму на вечір.

Євгенія швидким рухом ще раз поправила спідницю.– Ти діло кажи. Всю дорогу їхав зі стуленим ротом, мов

німиці наївся. Аж тут прорвало. Дотепник. Легкий на під-йом до пустощів. Ти я бачу теж зі своєю головою на ви. Вмикай нарешті мужика. Вже хвилин десять базікаємо про сивих кобил. Хто ж тут хто? Ну ж бо. Тільки не телися довго, бо вже вечір збирається.

Євген почухав потилицю. Чоловік вже забув про ска-ти… У нього вже крутилася думка про “заночувати в степу просто неба”. Але переміг здоровий глузд. Проблема ж бо не зникне на ранок. А як дощ чи знову вітер підніметься.

– Чесно кажучи, з тобою ввімкнеш не тільки задню впе-ред. Будеш і бокову шукати, і, що головне – знайдеш в кін-ці-кінців.

– Кінці-кінців, – передражнила його Євгенія.– Коротше… сідай нишком в машину. Я одна нога тут

інша там. Дякувати у кума Булави хата скраю.

– Скраю, тому добро й лихо першим стрічає, – вставила Євгенія..

– Маєш рацію. Тому й позичить. Куди в біса дінеться.– Як скажеш, любчику. Буду чекати на тебе в чому мати

народила. – Євгенія задерла футболку і погойдала персами. Вона це зробила скоріше аби їй було зручніше дістати на-тільного хрестика, що намуляв, знову потрапивши у полон поміж груди.

– Агов, тобі лікуватися треба від сказу. Краще у ветери-нарній клініці.

– Гаємо час. Я не збираюся тут вночі навпомацки ви-трішки ловити. Любчику. – Вона привела себе до ладу ви-ставивши бранця поверх футболки.

– Гаразд. Виторг сховай надійніше. Гляди трапляться липкі руки. Засунь в обігрівач. Там надійніше. – Не закін-чивши фразу, хвацько рушив з високого старту, згадавши армійські марш кидки з повним комплектом по пересічній місцевості.

Євгенія проводила захопленим поглядом свого коха-ного: ”Ич, який. Подумати тільки на Місяці планує м’ясом торгувати. Хоча молодець. Перспективний у мене чоловік. Ну звісно ж поряд з такою, як я неможливо бути інакшим. Тільки б не чаркувався з кумом на коня. Потім збреше, що його інопланетяни забрали на літаючу тарілку, бо їм тре-тього не вистачало для компанії. А воно ж за кермом, Моє улюблене й ненаглядне… Забула його попередити ще й за скажену корову. Люди подейкують не дарма. Точно, мій космонавт такого не мине. Євгенка, мов магнітом тягне до всіляких дурниць. Це, точно! Їй бо, зустріне біля струмка стару корову… Люди кажуть, що вона останнім часом ще й захрипла, опісля того, як зосліпу хотіла з’їсти їжака. Тепер видає звуки схожі на людську мову. Точно… буде з нею ляси точити поки не смеркне.”

*Опісля того, як найстаріша жителька села Добролюбів-

ки, дев’яносто дев’ятилітня бабця Фанасія, покинула цей світ, відбулося дуже дивна подія. Старенька жила відсторо-нено у безлюдному місці, за селом на краю урвища балки. Звідти все і всі, як на долоні. Подейкували, що бабця знала-ся на чаклунстві. Буцімто призначена верховним шабашем керувати погодою в Добролюбівці, але достовірних доказів цьому не було. Жила собі Фанасія просто, нікому на заваді не ставала. Хоча селянам гріх було скаржитися на капризи природи. Все, як по нотах. Сніг та хурделиця аби зима від-новила паритет землі. Дощ своєчасно, сонце в міру… Хто наразі перейняв її ремесло ніхто не знав, але погодний ра-ціон і надалі підтримувався в цій місцині належним чином.

Родичі швидко розділили сякий такий спадок. Стару хату продали на буд матеріли, бо ніхто не наважився жити в цьому місці. Земельний пай та ще всілякий мотлох розділи-ли між собою. Ялову стару корову Зойку забирати ніхто не захотів. Не знайшли іншого варіанту, а ніж вигнати в балки хвору скотину. Кому потрібен зайвий клопіт. Ні на м’яса з неї, ні молока не отримаєш. Спробуй десь подінь кількасот кілограмову напівживу тушу. На скотомогильник везти за тридев’ять земель. А так зайде корівка безвісти, бур’янами, у глухий кут якоїсь балки та й згине своєю смертю без за-йвого клопоту. А чупакабри й лиси довершать справу…

Деякий час корова навідувалася до господи. На пре-великий жаль не знаходила там своєї дбайливої хазяйки. Протяжно мукнувши, поволі чвалала, назад у хащі балок.

Попри невтішні прогнози, Зойка трішки вбралася в тіло і продовжувала отримувати від життя маленькі коров’ячі задоволення. А віднедавна селом поповзли чутки про не-звичайність рогатої. Зойка заговорила людською мовою…


123

РОЗШУКУЮТЬСЯ• Письменники • поети • художники •

• журналісти • перекладачі • верстальники •

Гарно малюєш? Пишеш прозу чи вірші? Тоді надсилай свої твори нам!

[email protected]

ВИМОГИ ДО ТВОРІВ (ЧИТАЛЬНЯ): 1. Грамотність. 2. Жанр фентезі або наявність фентезійних елементів. Твори із наукової фантастики не розглядаються.3. Обсяг: оповідання до 30 тисяч знаків без пробілів, по-вісті до 100 тисяч знаків без пробілів (друк по частинах у кількох випусках). Приймаються лише дописані твори, рукописи не рецензуються.4. Надсилайте документ у форматі .doc чи .docx5. У документі обов’язково вкажіть свої ім’я та прізвище, назву твору. Псевдоніми допускаються.6. Мова українська.

ВИМОГИ ДО ЗОБРАЖЕНЬ: 1. Журнал приймає як звичайні малюнки, так і комп’ютерну графіку.2. Надсилайте якісне фото без тіней чи хороший скан. 3. Якщо це ілюстрація, в листі додавайте підпис до якої вона книги чи фільму.4. Не надсилайте змальовані та чужі малюнки! Поважай-те їхніх авторів!5. Комікси допускаються. Якщо комікс серійний, можли-ве налагодження постійної публікації. Мова українська.

ТАКОЖ ЖУРНАЛ ШУКАЄ АВТОРІВ СТАТЕЙ, РЕДАКТОРА НОВИН ТА ВЕРСТАЛЬНИКА, БАЖАЮЧИХ ПЕРЕКЛАДАТИ КЛАСИКУ ФЕНТЕЗІ!

«Світ Фентезі» в соцмережах: vk.com/sf_magazine_ua www.facebook.com/TheWorldOfFantasy.info

http://vk.com/sf_magazine_ua

http://www.facebook.com/TheWorldOfFantasy.info

124

У наступному номері:• Книжкова ніч Гаррі Поттера• Зоряна Фортеця: таємничі супутники• Революції у фентезі• Вперше українською:«Цікавий випадок БенджамінаБаттона» Ф. Скотт Фіцджеральд

Світ Фентезі №12-2 (2014/2015)

Documents