ПАСТЕРНАК БОРИС ЛЕОНІДОВИЧ

Бори́с Леонід́ович Пастерна́к

Російський поет, прозаїк, перекладач українського єврейського походження. ЛауреатНобелівської премії 1958 року. Майстер філософської та пейзажної лірики, Пастернак зробив значний внесок у розвиток поезії у 20 столітті.

Народився 10 лютого 1890, в Москві, в сім'ї художника Леоніда Йосиповича Пастернака і піаністки Р. І. Кауфман. У будинку часто збиралися музиканти, художники, письменники. Серед гостей бували: Лев Миколайович Толстой, Олександр Миколайович Скрябін, Валентин Сєров.

Дитинство У 1900 році Райнер Рільке

познайомився з сім'єю Пастернаків під час другого візиту до Москви. У 13 років, під впливом композитора О. М. Скрябіна, Пастернак захопився музикою, якою займався протягом шести років.У 1906 він не міг собі пробачити відсутність абсолютного музичного слуху і Борис залишив музику - заради філософії.

Навчання Після закінчення московської гімназії в 1909

вступив на історико-філологічний факультет Московського університету, серйозно захопився філософією. Для удосконалення філософських знань в 1912 виїхав до Німеччини, де семестр навчався в Марбурзькому університеті. Тоді ж їм була здійснена поїздка до Швейцарію й Італію. Після повернення до Москви закінчив університет в 1913. Охолонувши до філософії, Пастернак повністю віддається поетичному мистецтву, яке стало справою його життя.

Перша його поетична збірка: «Близнюк у хмарах» (1914)

Пастернаківські образ світу і спосіб його поетичної передачі знаходять найбільш повне втілення на сторінках третьої книги віршів «Сестра моя - життя» (1922), присвяченій літа 1917 року, між двома революціями. Книга являє собою ліричний щоденник, де за віршами на теми любові, природи і творчості майже не видно конкретних прикмет історичного часу.

На кінець 20х - початок 30-х років припадає короткий період офіційного радянського визнання творчості Пастернака.

Роман “Доктор Живаго” Протягом десяти років

(з 1946 до 1955) Борис Пастернак працював над романом «Доктор Живаго». За оцінкою самого автора роман є вершиною його творчості як прозаїка. У ньому відображено широке полотно життя російської інтелігенції на фоні драматичного періоду від початку ХХ-го сторіччя до громадянської війни.

Нобелівська премія З 1946 по 1950 роки Пастернак

щорічно висувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1958 році його кандидатура була запропонована торішнім лауреатом Альбером Камю, і Пастернак став другим письменником з Росії удостоєним цієї нагороди.

Останні роки життя поета У 1956 - 1959 вийшла остання книга віршів Пастернака

"Коли розгуляється". У 1952 році у Пастернака стався перший інфаркт,

описаний у вірші «У лікарні», повному глибокого релігійного почуття:

«О господи, как совершенны Дела твои, - думал больной, - Постели, и люди, и стены, Ночь смерти и город ночной.

Я принял снотворного дозу И плачу, платок теребя. О боже, волнения слезы Мешают мне видеть тебя.

У 30 травня 1960 року поет помер від важкої хвороби (рак легенів)