Издается институтом мировой экономики и международных отношений Национальной Академии Наук Украины

Бюллетень публикует краткие экспериментальные работы по актуальным вопросам международных экономических отношений и политологических вопросов. Основан в 2011 году.  В работе издания принимают участие ученые Института мировой экономики и международных отношений Национальной академии наук Украины. 

Бюллетень рассчитан на экономистов, политологов и научных работников смежных специальностей. 

СЕГОДНЯ В НОМЕРЕ:

I. ЛІВІЯ БЕЗ КАДДАФІ

II. УКРАЇНА У СВІТОВОМУ РЕЙТИНГУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

III. ОТДЕЛЕНИЕ ШОТЛАНДИИ ОТ БРИТАНИИ: МИФ ИЛИ РЕАЛЬНОСТЬ?

IV. ЕС В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА: РАВЕНСТВО И ЕДИНСТВО ПОД УГРОЗОЙ?

V. МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ «ЗАТОКА І СВІТ: ПОГЛЯД З УКРАЇНИ»

VI. НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ МЕЖАРАБСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ

1

№1, вторник, 7 февраля 2012год

I. ЛІВІЯ БЕЗ КАДДАФІ

Збройне протистояння в Лівії

тривало близько дев’яти місяців.

За час військових дій між

правлячим режимом і силами

опозиції загинули тисячі людей,

величезний збиток був нанесений

економіці цієї нафтовидобувної

країни. Муамар Каддафі, який

правив у Лівії 42 роки, загинув 20

жовтня 2011 р. в околицях своєї

малої батьківщини - міста Сирт.

Незважаючи на оптимістичні

заяви нової лівійської влади, ряд

експертів вважає, що на країну

чекають нові потрясіння. У Лівії

можлива громадянська війна або

принаймні боротьба численних

кланів.

Хоча у повстанців більше немає

серйозних суперників, проте

загроза розпаду країни

залишається. Після смерті

Каддафі для нової влади Лівії

починається складний період,

тому що існує загроза розпаду

країни на автономії. Партизанська

війна проти перехідної

національної ради можлива і без

участі полковника. Єдине, що

зміцнювало дивний союз

каддафістів-ренегатів, ісламських

фундаменталістів і криміналів -

ненависть до Каддафі. Тепер же

союз розпався, а владу можуть

захопити ісламісти, пов’язані з

«Аль-Каїдою». Виходом можуть

бути переговори з племенами,

лібералами, еміграцією,

представниками королівської

династії і каддафістами, що

вижили.

На підтвердження вищесказаного

свідчить те, що між бунтівниками

з різних регіонів Лівії, в першу

чергу, угрупованнями із Зінтана,

Тріполі і Бенгазі в даний час

спостерігається ворожнеча.

Бойовики перехідної національної

ради в Тріполі мають намір

позбутися угруповань з інших

міст. Справа в тому, що серед

жителів столиці, які потерпають

від грабежів та насильства, в

2

даний час зростає невдоволення.

При цьому бойовики з Бенгазі

відмовляються визнавати Тріполі

столицею країни. За їхніми

словами, тут їх вважають

чужинцями. Деякі збройні групи

оскаржують легітимність нового

прем’єра, інші озброєні групи -

Національної перехідного ради.

Таким чином, констатуємо, що

проблема племен залишається не

вирішеною.

Незважаючи на те, що режим

Каддафі повалений, одну з

найсерйозніших загроз для країни

становлять сьогодні молоді

повстанці, в послугах яких нова

влада вже не має потреби. Вони

повинні бути знову адаптовані у

суспільство в умовах миру.

Наразі, ціла культура боротьби і

мучеництва, що виникла під час

військових дій в Лівії, дозволяє

припустити, що якщо молоді

люди, які брали участь у бойових

діях, не будуть інтегровані в

регулярну армію, збройна

боротьба може стати для них

частиною само ідентифікації.

Відтак, загибель Каддафі

автоматично не вирішує проблем,

що накопичилися в Лівії і які

будуть тільки посилюватися.

Лівійці, які сподіваються, що

скоро зможуть на свій розсуд

розпоряджатися нафтовими

багатствами країни, змушені

будуть розлучитися з райдужними

надіями. Поки буде

відновлюватися зруйнована під

час війни інфраструктура,

пройдуть роки. Підсумком стане

неминуча ностальгія за епохою

Каддафі.

Вирішувати майбутню долю

Лівії після загибелі Каддафі буде

не стільки нова влада країни,

скільки держави, які відіграли

головну роль у поваленні режиму

лідера Джамахірії. Більше того,

Лівії необхідний час, щоб

відновити експорт нафти. З

поверненням лівійської сировини

ціна на нафту на світових ринках,

а відповідно, і бензину у США

3

впаде. Перед початком збройного

конфлікту Лівія виробляла лише

2% всієї нафти у світі, проте

зникнення в загальному обороті

навіть такої незначної кількості

змінило крихкий ринковий

баланс.

До кінця 2011 р. Лівія змогла

відновити видобуток нафти на

рівні 600 тис барелів у день.

Передбачається, що до другої

половини 2012 р. Лівія зможе

видобувати 1,6 млн барелів нафти

у день. На думку аналітиків, ціна

на нафту при цьому може впасти

на 10-25 дол. за барель.

У військово-політичному аспекті

відзначимо, що керівництво

НАТО діяло відповідно до

прийнятої 27 жовтня 2011 р.

резолюції Ради Безпеки ООН, що

скасувала з 31 жовтня 2011 режим

безпольотної зони в Лівії, що була

введена у березні 2011 р. для

захисту населення країни від

ударів військ Муаммара Каддафі,

сили якого намагалися придушити

виступами опозиції.

Але представник Лівії в ООН

Ібрагім Даббаші напередодні

попросив Раду Безпеки не

поспішати із припиненням

іноземного мандата, оскільки

новій владі країни був потрібен

час, щоб оцінити ситуацію з

безпекою, у тому числі й на

кордонах держави. Не дивлячись

на це західні дипломати

вважають, що ці питання лежать

поза мандата ООН.

Однак країни НАТО розглядають

можливість надання військової

допомоги Лівії з метою посилення

контролю на зовнішніх кордонах

країни для недопущення

вивезення зброї і в першу чергу

переносних зенітно-ракетних

комплексів (ПЗРК). Лівійські

власті вже передали ряду західних

держав конфіденційні дані про те,

що в останні тижні були

перехоплені кілька партій ПЗРК, у

тому числі й на кордоні з

Єгиптом. Фахівці не виключають,

що зараз деякі терористичні

4

угруповання намагаються

заволодіти цим видом зброї.

Зазначимо, що контрабандні

шляхи з Лівії ведуть не тільки на

Схід - до Єгипту, але і на південь -

у Чад, Нігер, а також на Захід - в

Алжир. У режиму Каддафі було

близько 20 тис одиниць ПЗРК на

момент початку операції НАТО в

Лівії.

У той же час падіння влади

Муаммара Каддафі в Лівії дало

можливість палестинським

радикалам із сектора Газа

роздобути високоякісні реактивні

ракети. Згідно з даними

ізраїльської розвідки, останнім

часом в сектор Газа були

переправлені контрабандою

російські ракети, створені на

основі нових технологій.

Представники ізраїльського

розвідувального співтовариства

вважають, що ці ракети були

викрадені з військових складів

Каддафі.

У зв’язку з цим зазначимо, що до

припливу контрабанди з Єгипту

терористи отримували зброю з

Ірану, який доставляв заборонені

вантажі на суднах по

Середземному морю або по суші

через Судан.

У свою чергу ізраїльські власті

побоюються, що завдяки

поставкам з розграбованих

арсеналів Муаммара Каддафі,

ХАМАС отримає ракети більшої

дальності, ніж ті, якими він

володіє зараз, і зможе

обстрілювати ізраїльську

територію аж до Тель-Авіва і

Єрусалиму.

З арсеналів Каддафі зникли 480

новітніх зенітно-ракетних

комплексів «Ігла-С» російського

виробництва. Ракети

представляють загрозу для

сучасних військових літаків.

Зникли і сотні більш старих ракет

«Стріла». Ці комплекси можуть

бути використані для знищення

комерційних авіалайнерів. Багато

терористичних угруповань

5

упродовж довгих років прагнули

дістати ракетні комплекси. Тепер

вони можуть заполонити чорний

ринок торгівлі зброєю.

Фесенко М.В

к.п.н., ст.н.с. відділу

трпнсатлантичних досліджень

ІСЕМВ НАН України

II. УКРАЇНА У СВІТОВОМУ

РЕЙТИНГУ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Нещодавно закінчився 42-ий

Всесвітній економічний форум у

Давосі. В одному із звітів щодо

його роботи від 24 січня 2012 р.

було зауважено, що у більшості із

60 провідних країн світу

продовжуються глобалізаційні

процеси, хоча прогнозувати

напрями подальшого розвитку

світової економіки дуже важко.

Яке місце в цих процесах займає

Україна? За даними компанії Ernst

& Young, Україна займає 44

позицію за рейтингом глобалізації

світових економік вже третій рік

поспіль. Згадаємо, що у 1995 р.

Україна займала лише 58-ме

місце. Якщо звернутись до

показників, що забезпечили

поліпшення позиції з 1995 р. до

2011 р.: приріст прямих

інвестицій (внутрішніх і

зовнішніх, % ВВП) збільшився з

6

0,7 % (середній показник 3,6%) до

4,1 % (при середньому показнику

– 4,5%); показники розвитку

туризму (внутрішній і зовнішній,

у розрахунку на 1000 чоловік

населення) поліпшилися з 202

( при середньому показнику 857)

до 938 ( при середньому

показнику 1308). Позитивним

фактором для України є показник

відкритості торгівлі, що

оцінюється вище середнього, а

також загальний обсяг торгових

надходжень (експорт та імпорт) у

% до ВВП – 111%, тоді як

середній показник в індексі

складає 99%. Однак позитивний

ефект від цих двох показників

нівелюється оцінкою „нижче за

середню” таких категорій як

тарифні та нетарифні бар’єри,

зручності для міжнародної

торгівлі, обмеження для

розрахунків. У той же час рівень

проникнення широкополосного

зв’язку та Інтернету залишається

нижче середнього показника в

індексі, хоча його зростання

відбувалося досить швидко.

За прогнозами Ernst & Young у

2012 р. приріст глобального ВВП

складе лише 3%, однак процеси

глобалізації будуть

продовжуватися принаймні до

2015 р. Це, перш за все,

стосується країн, що

розвиваються, з середніми

ринками, такі як: В’єтнам,

Малайзія, Мексика, Колумбія, а

також невеликих європейських

країн – Бельгії, Данії, Словакії,

Австрії. Незначне гальмування

темпів глобалізації очікується у

країн з великими ринками –

Великої Британії та США через

нове міграційне законодавство,

що впливатиме на ринок

іноземної робочої сили.

Серед загальних чинників, що

загрожують новим витком

глобальної кризи та чинять вплив

на темпи світової глобалізації –

поширення протекціонизму, криза

суверенного боргу в євро зоні,

гальмування темпів росту світової

економіки.

7

Отже Україні, яка інтегрована у

світову економіку, про що

свідчить її індекс глобалізації,

необхідно враховувати усі

можливі ризики, щоб пом’якшити

наслідки кредитної кризи, яка

може розпочатися, якщо в умовах

падіння довіри на міжбанківських

ринках, банки будуть скорочувати

обсяги кредитування.

30 січня 2012 р.

М.В. Бондарець, кандидат

економічних наук,

старший науковий співробітник

відділу

глобалістики, геополітики і геоекономіки

III.ОТДЕЛЕНИЕ ШОТЛАНДИИ ОТ БРИТАНИИ: МИФ ИЛИ РЕАЛЬНОСТЬ?

Январское заявление первого

министра Шотландии, лидера

Шотландской национальной

партии (получившей большинство

в шотландском парламенте на

выборах 2011 г.) Алекса Салмонда

о необходимости проведения в

2014 году референдума о

независимости Шотландии от

Великобритании вызвало в

мировых СМИ неоднозначные

комментарии.

8

Следует отметить, что Акт об

объединении с Англией был

подписан (в 1707 г.) разоренными

и подкупленными шотландскими

аристократами после того, как

Англии так и не удалось сломить

сопротивление Шотландии в ходе

военных компаний по ее захвату,

проводимых в течение четырех

веков. С тех пор вопрос о

независимости Шотландии

является неразрешенным.

Проблема обострилась после того,

как лейбористское правительство

Т. Блэра в 1998 г. предоставило

Шотландии большую автономию,

в частности право на созыв

собственного парламента и

формирование собственного

кабинета министров, при этом

сохранив за собой компетенции в

сфере проведения налоговой,

социальной, оборонной, внешней

и информационной политики.

Уместно напомнить, что

подобную политику

самоуправления метрополия

практиковала и в отношении

своих колоний во время

существования Британской

империи.

До объединения с Англией

Шотландия была экономически

необычайно отсталой страной, в

которой преобладали религиозные

предрассудки. Сегодня по уровню

доходов на душу населения

Шотландия находится на более

высоком уровне, чем в целом

Британия (26 700 ф.ст. против

21 500 ф.ст.). При этом размер

ВВП Шотландии в десять раз

меньше британского.

Благополучие Шотландии, вне

всякого сомнения, основано на

двух важных факторах.

Во-первых, в территориальных

водах Шотландии сосредоточена

большая часть британской добычи

нефти и газа в Северном море, что

является источником высоких

доходов, гарантом занятости и

энергонезависимости.

Во-вторых, Шотландия

выступает вторым по размеру

финансовым центром

Великобритании (после Лондона)

и одним из десяти крупнейших 9

европейских центров банковской,

страховой и инвестиционной

деятельности. Именно сектор

финансовых услуг демонстрирует

наивысшие темпы роста в

шотландской экономике,

обеспечивая 10% занятости

населения. В Шотландии

находятся штаб-квартиры ряда

крупнейших британских банков

таких, например, как “The Royal

Bank of Scotland В случае

отделения от Британии

Шотландия столкнется с рядом

проблем обеспечения своей

экономической и финансовой

стабильности, поскольку дефицит

шотландского бюджета в 2010

году составил 17%. С учетом

подобной фискальной нагрузки,

независимой Шотландии придется

занимать средства под гораздо

более высокую процентную

ставку, чем нынешняя, которая

обеспечивается за счет высокого

британского суверенного

кредитного рейтинга (ААА). К

тому же разведанные резервы

нефти и газа в Северном море

стремительно сокращаются.

Кроме того, Банк Англии более не

будет выступать кредитором

последней инстанции для

шотландской банковской

системы, как это случилось во

время последнего кризиса, когда

для спасения от банкротства Банк

Англии предоставил шотландским

банкам значительное

финансирование за счет выкупа

их акций. Последнее ставит под

угрозу кредитоспособность

шотландской банковской

системы, крупнейшие сегменты

которой сегодня фактически

принадлежат британскому

правительству (доля которого в

капитале банка “The Royal Bank of

Scotland Group” составляет 84%, а

в капитале “Lloyds Banking Group”

– 41%). Поэтому совокупный

экономический эффект отделения

будет негативным для

Шотландии, чего не может не

осознавать радикально

настроенный А. Салмонд.

С учетом сказанного, все три

другие основные британские 10

партии (лейбористы,

консерваторы и либеральные

демократы, проигравшие на

последних шотландских выборах)

выступают за немедленное

проведение референдума, не

дожидаясь 2014 года, рассчитывая

на его отрицательный результат и

соответствующую дискредитацию

шотландской национальной

партии, что позволит

Великобритании более не

возвращаться к данному вопросу в

обозримой перспективе. К тому

же Британия вовсе не готова

прервать 300-летнию историю

англо-шотландского союза и

лишиться Таким образом,

заявление шотландского лидера

следует трактовать скорее как

попытку шантажа Лондона с

целью выторговать большую

автономии для Шотландии в

фискальной сфере, в частности в

сфере перераспределения в ее

пользу доходов от деятельности

финансового сектора и

нефтегазового производства. (В

данной связи следует отметить,

что в фискальном отношении

Соединенное Королевство

является самым

централизованным государством

Евросоюза, в котором 94%

налогов взимается центральным

правительством. Для сравнения, в

двух крупнейших экономиках ЕС –

Германии и Франции –

соответствующие доли

составляют 30,3% и 32,9%).

А.В.Кузнецов,ведущий научный сотрудник

отдела глобальных систем современной цивилизации

IV. ЕС В УСЛОВИЯХ

КРИЗИСА: РАВЕНСТВО 11

И ЕДИНСТВО ПОД

УГРОЗОЙ?

Продолжающийся

экономический кризис требует от

лидеров Европейского Союза

новых решений и подходов,

которые могут значительно

изменить существующие правила

функционирования

интеграционной модели.

Сохранение стабильности

единой валюты оказалось гораздо

более трудной задачей, чем

ожидалось, так как предполагает

пересмотр действующей

наднациональной системы

сдержек и противовесов, которая

оказалась неэффективной и

уязвимой в условиях глобальных

экономических потрясений.

Как утверждает в своей статье,

недавно опубликованной в Foreign

Affairs Magazine, американский

исследователь Чарльз Купчан,

наиболее развитые демократии

мира, а именно США, Европа и

Япония, на данном этапе

одновременно переживают

глубокий кризис управления. Он

вызван в первую очередь

глобализацией, в то время как

рецессия мировой экономики

выступила своеобразным

катализатором кризисных явлений

в консолидированных

демократических системах [1].

Однако, в то время как США и

Япония являются традиционными

государствами, Европейский союз

представляет собой новейшую

форму наднациональной политии,

основанной не только на

экономических взаимосвязях, но и

на общности демократических

ценностей и принципов. По

словам Джорджа А. Берманна и

Катарины Пистор, ЕС уже стал

полноценным «наднациональным

союзом, где равенство граждан

превалирует над равенством

государств, в отличие от любой

другой международной

организации» [2].

После волны расширения в 2004

году Европейский Союз пережил

12

институциональный кризис,

связанный с провалом проекта

Европейской Конституции. И хотя

компромисс был найден в форме

Лиссабонского договора,

структуры ЕС, как экономические,

так и политические, оставались

относительно

разбалансированными на момент

начала мирового экономического

кризиса в 2008 году.

Таким образом, кризис

управляемости и ослабление

демократии проявляется в рамках

Евросоюза, как в национальных,

так и наднациональных

структурах, ослабляя их

сопротивляемость к внешним и

внутренним шокам.

Основной принцип равноправия

стран-членов Европейского Союза

был значительно подорван ввиду

недавних попыток отдельных

политиков создать

разделительные линии между

странами Еврозоны и остальными

членами ЕС. Подобные

устремления европейских

лидеров, вдохновленных идеей

"Европы двух скоростей"

(модернизированной версией

теории Kerneuropa ("ядра

Европы") предложенной в

середине 1990-х гг. Карлом

Ламерсом и Вольфгангом

Шойбле) могут иметь

деструктивные последствия для

европейской интеграции [3]. Так,

к примеру, литовские, польские и

чешские дипломаты в разговорах

off-records выражают

обеспокоенность тем, что

государства Центрально-

Восточной Европы неуклонно

теряют влияние на процесс

принятия решений в ЕС.

В то же время, граждане стран,

наиболее пострадавших от

экономического кризиса, все

более и более враждебно

настроены по отношению к мерам

жесткой экономии,

разработанным лидерами

еврозоны, тогда как население

более богатых стран не склонно

жертвовать собственным

13

благосостоянием во имя спасения

бедных соседей. Эти тенденции

активно используют различные

популистские и радикальные

партии, динамично набирающие

политический вес практически во

всей Европе.

Рост анти-Брюссельских и анти-

ЕСовских настроений также

актуализирует вопрос "дефицита

демократии" в Европе. Данный

термин предложен Дэвидом

Маркуандом еще в 1979 году для

обозначения недостаточного

уровня легитимности институтов

ЕС.

Однако, несмотря на

вышеуказанные последствия

кризиса, он также открывает

возможности дальнейшей

демократизации в Европе.

Будущее европейской интеграции

сейчас зависит от способности

европейских лидеров

"реформировать практики

гражданства, представительства и

принятия решений в рамках

Европейского союза, путем

разработки и постепенного

внедрения новых форм

демократии" [4]. ЕС является

уникальным интеграционным

объединением, требующим

уникальных подходов управления

для поддержания единства и

стабильности. В противном

случае, экономический кризис

спровоцирует необратимые

дезинтеграционные процессы,

способные изменить

политический ландшафт Европы.

Таким образом, глубокие

структурные реформы, а не

технические договоренности,

являются единственным способом

для ЕС сохранить за собой роль

консолидированного центра силы

в конкурентной среде

современных международных

отношений.

Список литературы:

1. Charles A. Kupchan. The

Democratic Malaise.

Globalization and the Threat

to the West / Charles A.

14

Kupchan // Foreign Affairs. –

2012. - Vol.91 – Issue 1 -

pp.62-68.

2. Pernice, Ingolf; Katharina

Pistor. Institutional

settlements for an enlarged

European Union. / Pernice

Ingolf, Katharina Pistor //

Law and governance in an

enlarged European Union:

essays in European law. -

Hart Publishing – 2004. - pp.

3–38.

3. The future of the EU: Two-

speed Europe, or two

Europes? // [Электронный

ресурс] The Economist. –

10.11.2011 – Режим доступу:

http://www.economist.com/bl

ogs/charlemagne/2011/11/futu

re-eu

4. Philippe C. Schmitter. The

Future of Democracy: Could

It Be A Matter of Scale? //

Philippe C. Schmitter. / Social

Research Journal. – 1999. -

Vol.66 - Issue 3. – pp.933-

938

Оксана Пилявец,

аспирантка ИМЭМО

научный руководитель:

д.пол.н., проф. Канцелярук Б.И.

V. МІЖНАРОДНИЙ

ФОРУМ «ЗАТОКА І

СВІТ: ПОГЛЯД З

УКРАЇНИ»

Автор взяв безпосередню участь

у роботі Форуму і висловлює

щиру подяку Посольству

Королівства Саудівська Аравія в

Україні та Посольству України в

Саудівській Аравії і

Надзвичайному і повноважному

Послу України в Саудівській

Аравії П.М.Колосу.

З 3 по 5 грудня ц. р. у столиці

Королівства Саудівська Аравія

відбулась достатньо резонансна

подія – міжнародний форум

«Затока і світ». Цей захід, що

проводився під патронатом

міністра закордонних справ

Королівства ПринцаСаудаАль-

Фейсала, було організовано двома

структурами – Інститутом

15

дипломатичних досліджень МЗС

Саудівської Аравії, а також

Центру досліджень Затоки , що

базується в Об’єднаних

Арабських Еміратах, у Дубаї.

У цьому форумі взяли активну

участь чимало впливових

саудівських високо посадовців, і

серед них – в першу чергу –

керівник розвідки королівства,

принцМугрінбінАбдул, колишній

керівник розвідки і колишній

посол Саудівської Аравії, який

нині очолює Центр вивчення та

ісламських досліджень імені

короля Фейсала, людина, яку

характеризують як «сірого

кардинала» королівства –

ПринцТуркіАль-Фейсал, міністри

фінансів, культури та інформації

та багато інших високо

посадовців. Також було

представлено чимало впливових

політичних фігур інших арабських

держав Затоки, в тому числі

міністр закордонних справ

Об’єднаних Арабських Еміратів

шейх АбдулахбінЗаєдАльНахаян,

Генеральний секретар Ради

арабських держав Затоки, доктор

АбдулЛатіфбінРашідАль-Заяні.

Також, середоповідачів були

Керівник Середземського Діалогу

НАТО Нікола ДЕ Сантіс, керівник

президентської Ради Іраку д-р

НасерАль-Алі, Національний

радник з питань безпеки Індії

ШівішінкоМонем, міністр

закордонних справ Китаю

СунШузонг та багато інших.

Кидалось в очі присутність на

Форумі достатньо значної групи

відомих американських

аналітиків, які представляли

Інститут Корнегі,

Вашингтонський інститут

близькосхідних досліджень,

Інститут Близького Сходу та інші.

В чому значення цього форуму?

Які глибинні процеси та тенденції,

що відбиваються нині як у районі

Затоки, так і у масштабах усього

Близького і Середнього Сходу,

знайшли відображення та

віддзеркалення у його документах

та доповідях, з якою метою його

16

провели і саме в цей час, на

початку грудня?

По-перше, Форум

продемонстрував, що арабські

країни, які об’єднані у Раду

співробітництва арабських держав

Затоки (GCC) є найбільш

могутньою та життєздатною на

сьогодні інтеграційною

структурою в Арабському світі,

яка бере на себе відповідальність

бути локомотивом усієї арабської

спільноти, виступати моделлю,

«взірцем» розвитку інших

арабських країн.

По-друге, Форум дав точну

відповідь на питання, щодо

реального стану важливості та

реальної загрози тих чи інших

конфліктів, які існують у

політичному та геополітичному

просторах Близького і Середнього

Сходу.

По-третє, Форум переконливо

довів, що саме Королівство

Саудівська Аравія перетворилася

протягом останнього часу на

лідируючу країну Арабського

світу, яка має великий вплив на

інші країни Арабського світу та є

головною фінансовою,

організаційною та ідеологічною

базою процесу, який отримав

назву «Арабська весна».

По-четверте, Форум став тією

відправною точкою відліку, коли

були сформульовані висновки

щодо нагальної необхідності

якісно нового етапу всебічної і

всеохоплюючої інтеграції країн,

що входять до складу Ради

співробітництва Арабських

держав Затоки і визначені основні

контури програмних засад нового

етапу інтеграції.

По-п’яте, Форум

продемонстрував, що саме

Сполучені Штати Америки є, на

сьогодні, провідним союзником і

партнером Ради співробітництва,

незважаючи як на деякі суттєві

корективі у зовнішньополітичній

стратегії США і змінах у балансі

сил між провідними центрами

політики.

17

По-шосте, Форум ще раз

переконав у тому, що саме

Саудівська Аравія внаслідок її

політичної, економічної та

військової ваги, геостратегічного

розташування, впливу на весь

Арабський світ, має сьогодні

стати центром опори реалізації

стратегічних завдань України на

Близькому та Середньому Сході.

А тепер дозвольте трохи

детальніше розглянути ці основні

висновки. Саме його аналіз

дозволяє зрозуміти як час

проведення Форуму, так і його

головне завдання. Форум відбувся

у період переходу «Арабської

весни» до свого нового етапу. На

нашу думку, його основними

завданнями має стати остаточна

«зачистка» арабського простору

від союзників Ірану – передусім

режиму БашараАсада в Сірії,

Хізбалли в Лівані та деяких інших

про іранських структур, що діють

в країнах Арабського світу. Увесь

цей процес супроводжується

безпрецедентним загостренням

протистояння між Саудівською

Аравією та Іраном, яке за своєю

напругою, непримиренністю,

розмахом перевищила всі інші

конфлікти у Близькосхідному

регіоні. У передостанньому числі

часопису «Дипломат, який

видається Інститутом

дипломатичних досліджень, у

редакційній статті «Міцний

альянс» стверджується, що

зростання Ірану та його агресивна

політика та ядерні амбіції

ставлять під сумнів існуючий

стереотип про те, що

палестинсько-ізраїльський

конфлікт є центральним у регіоні

Близького і Середнього Сходу [1].

У доповіді міністра закордонних

справ Саудівської Аравії

стверджувалось, що «Іран

підвищує напругу як у регіоні, так

і у всьому світі» [2]. ПринцСауд

звинуватив Тегеран у «відмові від

виконання» вимог Міжнародного

агентства з ядерної енергетики. Як

зазначав часопис «Арабські

новини», «висловлення

ПринцаСауда стали іншим ударом 18

по іранській політиці після

останніх рішень Європи посилити

тиск на Тегеран після атаки на

посольство Великої Британії» [3].

У виступах принців Мугріна та

Туркі було сформульовано єдину

відповідь Саудівської Аравії та її

союзників у Раді співробітництва.

Так, принц Мугрін прямо заявив –

зростання ядерної загрози з боку

Ірану може спричинити адекватну

силову відповідь з боку ради

співробітництва арабських держав

Перської Затоки [4]. ПринцТуркі

поставив питання таким чином –

якщо наші зусилля щодо

створення Близькосхідної зони

вільної від зброї масового

знищення зазнають поразки, наш

обов’язок перед нашими країнами

і народами розглянути серйозно

всі можливі дії, включаючи й

зброю масового знищення [5].

Таким чином, Форум достатньо

чітко зафіксував не буле

загострення відносин між двома

регіональними центрами сили

Близькосхідного регіону –

Саудівською Аравією та Іраном.

Саме цей конфлікт сьогодні

визначає головну лінію розлому.

А тепер дозвольте

проаналізувати перший висновок

– щодо Ради співробітництва

арабських держав Затоки. За 30-

річний період свого розвитку Рада

(GCC) перетворилась на найбільш

процвітаючий і сталий формат

співробітництва. Так, серед

членів Ради із світом досяг

сьогодні позначки товарообіг у 1

трлн. дол. Порівняно із 261 млрд.

у 2000 р. У країни зазначеної

структури вкладено прямих

іноземних інвестицій в обсязі 300

млрд. дол. Порівняно із 30 млрд. у

2000 р., тобто зростання відбулося

на 827 відсотків і темпи

щорічного зростання перевищили

28 відсотків. Сьогодні країни Ради

є одним із найбільш важливих

джерел енергетичних ресурсів й

видобувають щоденно 16 млн.

барелей. Саудівська Аравія, як

член GCC, входить у велику

двадцяткуG-20[6]. Декілька раз у

19

виступах головних доповідачів

підкреслювалось, що саме, Рада

співробітництва стала найбільш

вдалим інтеграційним проектом

на Арабському Сході.

Центральною фігурою, її

лідером, є безумовно, Саудівська

Аравія. Згідно доповіді про

глобальну конкурентно-

спроможність, яку було

оприлюднено 7 вересня Світовим

економічним форумом,

Саудівська Аравія вперше

увійшла у 20 найбільш

конкурентно-спроможних

економік світу, перейшовши у

порівнянні із минулим роком із

21-ї позиції на 17-ту [7].

Королівство має 20% розвіданих

світових запасів нафти, та стає

одним із найбільших її

експортерів. Саудівський

нафтовий сектор дає майже 80%

надходжень до бюджету та 90%

експортних надходжень.

З огляду на те, що понад 40%

населення королівства є люди

молодше 20 років, саудівський

уряд особливу увагу й пріоритет

надають розвиткові людського

капіталу. Так, у 2011 р. уряд

спрямував понад 40 млрд. дол. На

освіту, розвиток особистості, що

складає 25,9% загального

бюджету Саудівської Аравії.

Лише за останні роки були

відкриті такі університети на рівні

кращих світових стандартів як

Університет короля Абдули науки

і технологій і також жіночий

університет.

Особливу увагу приділяється

розвитку таких економічних та

технологічних кластерів як

Економічне місто

ПринцаАбдулАзізбінМосаед,

Економічне місто Джазан та

Економічне місто знань. У годину

їзди до Мекки будується

Економічне місто короля Абдули,

площею 173 кв. км. Загальна

вартість цього міста становить

понад 86 млрд. дол. І це лише

один із цілої мережі подібних

економічних міст.

20

Форум дав чіткий сигнал, месідж

щодо початку якісно нового етапу

всебічної інтеграції у рамках Ради

співробітництва. Так

ПринцТуркіАль-Фейсал у своїй

промові закликав трансформувати

30-річний регіональний блок у

сильний «союз суверенних націй».

Ми, заявив ПринцТуркі, маємо

розглядати суверенітет наших

країн у контексті колективного

суверенітету, який не лише

захищає суверенітет кожної

окремої країни, а й значно

посилює синергію наших

можливостей. ПринцТуркі

виділив 11 головних напрямків

поглиблення інтеграції країн Ради

співробітництва. Серед них він

відзначив:

- створення єдиного Арабського

півострова;

- обрання об’єднаної Шури у

межах Ради;

- створення об’єднаних збройних

сил із уніфікованою воєнною

індустрією;

- створення економічної системи

із уніфікованою валютою;

- створення єдиного космічного

агентства;

- створення єдиної індустрії

інтернет - технологій;

- створення єдиної аерокосмічної

індустрії;

- створення єдиного

автомобільного комплексу;

- створення єдиної освітньої

системи із уніфікованими

дипломами;

- створення єдиної енергетичної і

нафтохімічної індустрії;

- створення єдиної правової

системи.

Сполучені Штати Америки

залишаються головним партнером

і стратегічним союзником Ради

співробітництва. Про це свідчить

не лише значна кількість

американських фахівців на

Форумі й виступ з доповіддю 5

грудня відомого американського

21

аналітика МаріниОтавай, яка

репрезентувала Інститут Карнеги.

Також, дуже показовим є те, що

водночас із Форумом в Ер-Ріаді у

США, в Атланті відбувся

триденний бізнес-форум США –

Саудівська Аравія. Під час бізнес-

форуму, на якому було понад 1200

запрошених, в тому числі й 4

міністра із Саудівської Аравії,

обговорювались можливості для

залучення 385 млрд. дол.

Американських інвестицій у

амбітні проекти із

інфраструктури, здоров’я, освіти

та в інші сектори. В цілому ж,

потенціал Саудівської Аравії

розпадався яктакий, куди США до

2015 р. можуть подвоїти свій

експорт [8].

Також, Форум фактично

підтвердив, що саме країни, які

входять до Ради співробітництва,

є базою «Арабської весни» як

широкомасштабного процесу

цивілізаційної натуралізації

Арабського світу. По-перше, це

явище було охарактеризоване як

видатна, безпрецедентна подія

нинішнього століття, по-друге, у

виступах на відповідях на

запитання, прямо визнавалось, що

Саудівська Аравія, інші країни

Ради співробітництва активно

співробітничають з «Братами –

мусульманами» в Арабських

країнах Північної Африки. Також,

дуже показовим є визначення того

двигуна, який дозволив країнам

Ради співробітництва досягти

значних успіхів – це, насамперед,

вірність своїм традиціям і

цінностям, тобто тих етичних

засад, які закладені у доктрині та

програмі Ісламу. Стосовно

«Арабської весни»,

підкреслювалось, що араби твердо

беруть власну долю у свої руки.

Відкидались закиди щодо

аравійських монархій стосовно

буцім-то їхньої контрреволюції.

Було сказано, цим монархіям

більш адекватніше є не

революційні потрясіння, а глибокі

реформи, які мають проводитись

системно і поступово. У якості

прикладів початку таких реформ 22

наводились надання у цьому році

жінкам у Саудівській Аравії брати

участь у виборах і проголошення

про парламентські вибори в

Катарі в 2013 р.

І, нарешті, щодо ролі

Королівства Саудівська Аравія в

реалізації національних інтересів

України на Близькому і

Середньому Сході. З урахуванням

економічного, політичного та

військового потенціалу

Королівства, Саудівська Аравія

має стати провідним українським

партнером у регіоні. У 2010 р.

експорт України до Саудівської

Аравії склав майже 645 млн. дол.

США. І товарній структурі

українського експорту майже 79%

складаюсь зернові, горні метали –

близько 10,5%, жири та олії –

6,2%.

Із врахуванням потенціалу,

потреб і перспектив розвитку як

Саудівської Аравії так і України,

можна виділити такі визначні

напрямки взаємовигідного

співробітництва наших держав:

аграрний сектор, інвестиційне

співробітництво, військово-

технічна співпраця, науково-

технологічне і наукове

співробітництво, атомна

енергетика.

Перед нашими країнами сьогодні

відкриваються блискучі

перспективи. Головне на сьогодні

– перевести наш потенціал у

життєздатні механізми, програми

й угоди, забезпечити їхній

політичний та інформаційний

супровід, постійний політичний

діяч між керівництвом України та

Саудівської Аравії.

1.A Steady Alliance // The

Diplomat. Riyadh. – 2011, issue 30,

September – October, p. 36

2. GCC’s Responsibly

Underscored // Arab News, 2011,

December, 5.

3. Kingdom denounces Israeli

intransigence. Mugrin:

Iran’smisadSenture will have solid

23

GCC response // Arab News, 2011,

December, 5.

4. Ghazanfar All Khan, Abdul

HannanTago. Kingdom Denounces

Israeli Intransigence [Електронна

версія] –Режим доступу:

http//www.grc.ae/print.php.

5. Speech by HRH Prince

TurkiAlFaisal. Gulf and Globe

Conference. December 5, 2011 //

King Feisal Center for Research and

Islamic Studies. – p. 2

6. Speech of the Chairman of the

Gulf Research Center Dz. Abdulaziz

Sager at the Opening Session of the

Gulf Forum 2011 titled «The Gulf

and the Globe».

7. Saudi Economy Ranks in World’s

Top 20 // The Diplomat. – Riyadh. –

2011, issue 31, November –

December. – p. 35

8. Gharfour A. $ 385 billion projects

to be discussed at Saudi – US

forum // Arab News. – 2011,

December, 5.

Швед В’ячеслав, к.і.н., доц..,

провідний науковий

співробітник відділу Азії і

Африки ІСЕМВ НАН України

VI. НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ

МЕЖАРАБСКОЙ

ИНТЕГРАЦИИ НА

СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ

Прежде всего, следует отметить,

что с исторической точки зрения

арабские государства уже имели

опыт не только интеграции, но и

существования в рамках единого

государства. Если сначала это был

независимый Арабский Халифат,

то позже это уже было

объединённое под османским

правлением государство, куда

вошли под сюзеренитетом

Высокой Порты все арабские

государства, за исключением

Алжира и Марокко.

В ХХ веке, постепенно избавляясь

от османской и другой

иностранной зависимости, арабы

первыми среди развивающихся

стран инициировали 24

интеграционное объединение в

форме Лиги арабских государств

(ЛАГ, 1945г.). Поначалу Лига

объединила шесть независимых

арабских государств (Египет,

Саудовскую Аравию, Ирак,

Ливан, Трансиорданию, а также

Йемен).

Сегодня Лига объединяет 22

независимых арабских

государства, включая Палестину,

которая в ЛАГ признана

независимым государством.

Наиболее активным в процессе

межарабского взаимодействия

является деятельность Совета

сотрудничества арабских

государств Персидского залива

(ССАГПЗ, интеграционной

группировки, созданной в 1981 г.).

ССАГПЗ объединил шесть

арабских государств Персидского

залива (Саудовская Аравия,

Кувейт, ОАЭ, Бахрейн, Катар,

Оман) и скрепил данную

организацию Соглашением о

совместной обороне. Последнее

время ССАГПЗ, особенно

Саудовская Аравия и Катар,

играют возрастающую роль как на

межарабской арене, так и в ЛАГ,

где они фактически превратились

в лидеров, потеснив Египет.

Особенно ярко это проявилось во

время гражданской войны в

Ливии, а сегодня – в связи с

событиями в Сирии. Именно

ССАГПЗ выступил инициатором

плана ЛАГ по урегулированию в

Сирии, который при поддержке

западных государств

рассматривался на заседаниях

Совета Безопасности ООН.

Что же касается интеграции, то на

ХV саммите ССАГПЗ, который

состоялся в декабре 2011 г. в Эр-

Рияде, следует отметить, что на

указанном форуме король

Саудовской Аравии Абдалла даже

призвал трансформировать Совет

сотрудничества в “единое целое”.

Правда, вслед за этим

выступлением короля Абдаллы

его ближайший политический

советник и член Совета Шуры

(консультативного совета при

25

короле) Садака Фадель разъяснил,

что страны ССАГПЗ должны

соответствовать общим новым

критериям и дать своё согласие на

любую форму более тесного

объединения. Как разъяснил

С.Фадель, есть разница между

“единством” и “единым целым”.

С его точки зрения, король

Абдалла призвал ССАГПЗ

работать над укреплением своего

альянса в направлении “единого

целого”. Совету сотрудничества

можно ставить цель полного

единства, по примеру

федеративных государств, но пока

ещё очевидна недостаточная

интеграция ССАГПЗ, чтобы

говорить о какой-либо форме

слияния, кроме конфедерации в

перспективе.

С нашей точки зрения, очевидно,

что являясь наиболее финансово

мощной политической

группировкой в Арабском мире,

ССАГПЗ будет:

1). Стремиться укрепить свою

роль в реальных событиях,

происходящих в Арабском мире;

2). Попытается ещё больше

укрепить свои позиции в Лиге

арабских государств;

3). Продолжит работу по

выполнению совместных

экономических соглашений,

координации внутренней и

внешней политики, расширению

экспорта и импорта услуг и

товаров, по возможному созданию

общей армии.

Таким образом, можно сказать,

что по мере развития

политических процессов в

Арабском мире, ССАГПЗ

превратился в главный центр

региональной и межарабской

интеграции, и будет упрочивать

свои позиции.

С.Е.Гуцало

К.и.н., с.н.с. отдела Азии и

Африки

26

РЕДАКЦИЯ ЖУРНАЛА: 01003, Киев, ул. Лентовича, 5 а; Институт мировой экономики и международных отношений Национальной академии наук Украины  Тел. (044) 235- 51 - 27            Главный редактор – директор ИМЭМО НАН Украины, академик НАН Украины Ю.Н.Пахомов Зам. главного редактора – и.о.зам. директора ИМЭМО НАН Украины, д.э.н., О.В.Михайловскаяи.о.зам. директора ИМЭМО НАН Украины, к.э.н., О.Н.КулиничОтветственный секретарь – с.н.с. отдела глобальных систем современных цивилизаций ИМЭМО НАН Украины, к.э.н., Н.Н.Грущинская

РЕДАКЦИОННАЯ КОЛЛЕГИЯ

Ю.Н.Пахомов – академик НАН Украины , директор ИМЭМО НАН УкраиныО.Н.Кулинич – к.э.н., и.о.зам. директора ИМЭМО НАН УкраиныО.В.Михайловская – д.э.н., зам.директора ИМЭМО НАН УкраиныФомин С.С. – к.э.н., ведущий научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныКузнецов А.В. – к.э.н., ведущий научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныШвед В.О. - к.истор.н., ведущий научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныПавленко Ю.В. – к.ф.н., главный научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныФесенко Л.В. – к.пол.н., старший научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныКононенко С.В. - к.пол.н., зав.отделом теории международных отношений ИМЭМО НАН УкраиныШморгун О.О. - к.филос.н., ведущий научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныЖангожа Р.Н. - д.пол.н., главный научный сотрудник ИМЭМО НАН УкраиныТолстов С.В. - к.истор.н., и.о. зав.отделом трансатлантических исследований ИМЭМО НАН Украины

27